Політична коректність

Размещено на http://www.allbest.ru/

РОЗДІЛ I. АНАЛІЗ ДОСЛІДЖЕНЬ З ПРОБЛЕМАТИКИ ПОЛІТИЧНОЇ КОРЕКТНОСТІ ТА ДЕФЕНІЦІЙ ТЕРМІНА

Перший розділ дипломної роботи присвячено аналізу тих досліджень, суджень, зауважень, що були зроблені нашими попередниками - фахівцями в сфері політології, культурології, лінгвістики, а також публіцистами. Об'єктами аналізу стали, насамперед, роботи українських та російських авторів, а також деяких іноземних фахівців, роботи яких друкувались для вітчизняного читача. Такий аналіз дає можливість визначити ступінь наукової розробки теми в сучасній українській політології.

Крім того, без претензії на повноту дослідження було розглянуто доступні публікації північноамериканських вчених політологів і соціологів та публіцистів. У цьому ж розділі вміщено аналіз відомих дефініцій терміна «політична коректність». Порівняльний аналіз цих дефініцій дозволить уточнити загальні та специфічні підходи щодо визначення терміна “політична коректність”, який вже досить інтенсивно використовується в сучасному політичному дискурсі України.

1.1 Аналіз дефініцій терміна “політична коректність”

Один зі шляхів осягнення невідомого феномена лежить через дослідження терміна, яким цей феномен позначають. Дати назву явищу значить виявити його, зробити явним, існуючим для навколишніх. Дослідження різних варіантів визначень терміна, умов його вживання дає можливість зрозуміти сутність та характеристики явища, що вивчається

Значення термінів “політична коректність” та “політично коректний” є, на мій погляд, взаємопов'язаними, тому їх дефініції розглядаються разом. Джерелами для дослідження дефініцій стали тлумачні словники англійської мови. Вибір англомовних словників обумовлено тим, що більшість надрукованих в Україні робіт із теми політичної коректності пов'язують походження цього явища саме з американською політичною культурою. Насамперед я звернувся до англомовних видань, що використовуються в якості довідкових і регламентуючих видань. Критерієм для відбору словників сучасного американського варіанта англійської мови стали їх доступність і популярність. При цьому я враховував представництво як видань із ліберальною репутацією, так і з консервативною, як північноамериканських словників, так і словників, які належать до торгових марок британського походження, але дуже поширених в Північній Америці.

Необхідно підкреслити, що авторитет словників у Сполучених Штатах, як і в інших англомовних країнах, надзвичайно великий. Численні тлумачні словники є в кожній школі, у бібліотеках вищих навчальних закладів, у громадських організаціях, офісах засобів масової інформації. Словники регулярно перевидаються і поповнюються новими словами. Найбільш поширені та авторитетні видання сьогодні вже стали свого роду брендами (наприклад, Webster, Heritage, Random House тощо). Поширення набули у Північній Америці і британські видання, такі як Collins, Oxford, Cambridge.

Словники є важливим джерелом інформації, допомагають користувачеві визначитися у виборі правильного вживання слова. Крім того, вони є свого роду каналами проведення мовної політики їхніх укладачів і видавництв. Сьогодні мовні норми фіксуються не тільки у виданнях на паперових носіях, але й в електронному вигляді для користувачів персональних комп'ютерів. В представленому огляді я використовував як друковані, так і електронні версії словників.

“Короткий оксфордський словник англійської мови” (Compact Oxford English Dictionary) дає, мабуть, найбільш коротке визначення терміна «політична коректність».

«Політична коректність - відмовлення від виразів і поведінки, що розглядаються як дискримінаційні чи образливі для певної групи людей» [119] ⁾ [119] Compact Oxford English Dictionary // http://www.askoxford.com/concise_oed/politicalcorrectness?view=uk).

Інше оксфордське видання “Словник для поглибленого вивчення сучасної англійської мови” (Oxford Advanced Learner's Dictionary of Current English ) дає більш детальну характеристику:

“Політична коректність - принцип відмовлення від лексики або поведінки, що можуть образити певні групи людей; нарочите демонстрування прихильності цьому принципу або віра в нього” [166] ⁾ [166] Oxford Advanced Learner's Dictionary of Current English / 5^th ed. Editor Jonathan Crowther. - Oxford University Press, 1995. - Р. 894.).

На мою думку, такий варіант дефініції вказує вже на ідеологічний (політична коректність як “принцип”) і, мабуть, релігійний відтінок (“віра в нього”) цього явища.

Одне з найбільш авторитетних видань у Сполучених Шатах - це словники торговельної марки Вебстер (Webster). Ной Вебстер (Noah Webster) був автором першого американського словника англійської мови (1828). Його словник послужив основою для цілого сімейства сучасних словників Вебстера, що мають сьогодні репутацію досить ліберальних видань. Тлумачний словник англійської мови Мерріам - Вебстера (Merriam-Webster's Online Dictionary) пропонує таке визначення:

Політична коректність - дотримання переконання про те, що необхідно уникати вживання таких слів і форм поведінки, що могли б

зачепити чи образити політичні почуття (political sensibilities)” [157] ⁾ [157] Merriam-Webster's Online Dictionary, 10th Edition (1990) //

http://www.m-w.com/cgi-bin/dictionary?book=Dictionary&va=political+correctness).

Такий варіант визначення провокує постановку відразу декількох питань. Що таке «політичне почуття» і хто може бути його власником? Яким чином (якими виразами чи діями) можуть бути ображені ці «політичні почуття»? Де, при яких умовах і кому необхідно обмежити вживання слів і дій, що ображають «політичні почуття»? І, нарешті, що може виступити як критерій чи барометр визначення ступеня образливості тих чи інших слів і виразів для «політичних почуттів» деяких індивідів, соціальних прошарків або груп? Пошук відповіді на ці запитання потребує дослідження політичних умов виникнення такого явища, як політична коректність у США, а також звернутись до аналізу психолого-філософських аспектів політики.

Цінність видань Webster полягає ще в тому, що найбільш повні видання містять термін широкого розповсюдження слова чи виразу. Так, “Студентський словник Мерріам-Вебстера” (Merriam-Webster's Collegiate Dictionary) відносить появу терміна “політична коректність” в США до 1983 року [156] ⁾ [156] Merriam-Webster's Collegiate Dictionary. Electronic Edition, Copyright 1994 - 1995. Merriam-Webster Inc.).

Цікавий варіант визначення терміна “політично коректний” пропонує американський авторитетний словник Рендом Хаус (Random House Unabridged Dictionary). В його електронній версії подана дефініція терміна “політично коректний”:

“Політично коректний - такий, що відповідає або дотримується типово прогресивно-ортодоксальних поглядів, особливо на такі проблеми, як міжрасові відносини, гендерні відносини, сексуальна орієнтація або екологія” [176] ⁾ [176] Random House Unabridged Electronic Dictionary, Copyright © 1966 - 1994 by Random House Inc.).

Таке визначення терміна потребує з'ясування того, чим є в сучасних США “прогресивно-ортодоксальні погляди”. На відміну від словників Вебстера та Рендом Хаус, видання Херитедж (Heritage) мають репутацію консервативних. Тлумачний словник сучасної американської мови “Американська спадщина: словник англійської мови” (The American Heritage Dictionary of the English Language) пропонує читачам два значення терміна «політично коректний» (politically correct):

«Політично коректний (абревіатура ПіСі) - 1) позначає те, що або має відношення, або підтримує широкі зміни в соціальній, політичній і освітній сферах, головним чином спрямовані на виправлення історичної несправедливості в питаннях расового, класового, гендерного розподілу, сексуальних переваг; 2) те, що є чи сприймається у зв'язку з підвищеним інтересом до подібних змін, часто при ігноруванні інших питань» [185] ⁾ [185] The American Heritage Dictionary of the English Language, Fourth Edition: http://www.yourdictionary.com/ahd/p/p0414050.html).

Авторитетне британське видання “Кембріджський словник для поглибленого вивчення” (Cambridge Advanced Learner's Dictionary) визначає термін «політична коректність» як іменник, похідний від прикметника «політично коректний» (politically correct) і дає два значення цього терміна:

“Політично коректний(е) (абревіатура ПіСі) - 1) той, хто поділяє переконання про те, що необхідно відмовитися від уживання слів і дій, які могли б бути образливими для інших, зокрема, із погляду сексуальної орієнтації чи расової належності; 2) слово чи вираз, що використовуються замість інших слів чи виразів для того, щоб не викликати образу” [113] ⁾ [113] Cambridge Advanced Learner's Dictionary:

http://dictionary.cambridge.org/define.asp?key=61286&dict=CALD).

Обидва ці визначення вимагають додаткового пояснення сутності й змісту деяких конкретних соціально-політичних процесів у ХХ столітті в США. У той же час вони містять вказівку на конкретні сюжети політичного дискурсу - тематику взаємин (імовірно конфліктних) різних рас, соціальних класів, представників різних сексуальних орієнтацій і т.п.

Британське видання “Лонгмен: словник для інтенсивного вивчення”

(Longman Active Study Dictionary) дає нам можливість в цьому переконатись: «політично коректний - манера розмови або поведінки, які показують, що ви турбуєтесь про те, щоб не принизити жінок, людей певної раси, інвалідів» [149] ⁾ [149] Longman Active Study Dictionary / New ed., 2000. - Р. 507.).

Словник, що надає своїм користувачам віртуальний ресурс “LookWayup”, пропонує дефініції двох термінів: «політична коректність» (political correctness) і «політична некоректність» (political incorrectness):

«Політична коректність - відмовлення від вживання таких виразів чи дій, що можуть бути сприйняті як такі, що ведуть до виключення, ізоляції чи ображання людей, що піддалися соціальним чи дискримінаційним обмеженням.

Політична некоректність - використання таких виразів чи дій, що можуть бути сприйняті як такі, що ведуть до виключення, ізоляції чи ображання людей, що піддалися соціальним чи дискримінаційним обмеженням» [170] ⁾ [170] Рolitical Сorrectness // http://www.lookwayup.com).

Критерій "дискримінаційності" було також використано при формулюванні дефініції терміна "політично коректний" у “Словнику Макмілана для поглибленого вивчення англійської мови” (Macmillan English Dictionary for Advanced learners):

“Політично коректний - 1) політично коректна мова або поведінка не ображає людей, особливо тих, хто зазнав дискримінаційних дій; 2) використовується так само по відношенню до людей” [153] ⁾ [153] Macmillan English Dictionary for Advanced learners, 2002. - Р. 1090.).

Приклади останніх двох варіантів визначень свідчать про те, що політично коректні дії спрямовані на почуття тих, хто у минулому чи в сьогоденні піддається соціальній дискримінації, тобто тих, хто обмежений у правах, позбавлений рівних можливостей у порівнянні з іншими членами суспільства. На мій погляд, таке визначення містить вказівку на умови, у яких виникла необхідність використання технології політичної коректності, а саме відчуття несправедливої нерівності в суспільстві (дихотомія «рівність - нерівність»). Ця обставина дозволяє припустити, що феномен політичної коректності (у всякому разі в його північноамериканському варіанті) - це породження соціального середовища, у якому рівність розглядається в якості однієї з найвищих цінностей.

У зв'язку з цими міркуваннями цікавим є таке визначення з “Лонгменського словника англійської мови і культури” (Longman Dictionary of English Language and Culture):

“Політично коректний - такий, що відповідає набору ліберальних ідей, наприклад про те, що у представників чорної раси і жінок мають бути рівні шанси при одержанні роботи, освіти і т.п.” [150] ⁾ [150] Longman Dictionary of English Language and Culture / New ed., 2000. - Р. 1035.).

Як бачимо, тут ми вперше зустрічаємо безпосередню вказівку на зв'язок феномена політичної коректності з ідеологією лібералізму.

Визначення терміна «політична коректність» дає словник інтернет-ресурсу “Allwords.com”:

“Політична коректність -- відмовлення від виразів чи дій, що можуть бути сприйняті в якості таких, котрі чи дискримінують чи ганьблять певних людей або групи людей на основі расових, гендерних ознак, інвалідності чи сексуальних переваг” [168 ]⁾ [168] Political Correctness // http://www.allwords.com/index.php).

Цей варіант фактично повторює попередні, але додає ще один конфліктний сюжет - тема фізичних чи розумових недоліків членів суспільства. Крім того, даний ресурс містить перелік тих виразів, які пропонується вважати неприйнятними в сучасному американському варіанті англійської мови. Ці вирази згруповані в словниковій статті в двох тематичних рубриках: “сексизм” і “фізичні та розумові можливості”.

Визначення терміна «політична коректність» дають цілий ряд спеціальних термінологічних словників, присвячених культурі і мистецтву сучасної Північної Америки.

Так, у “Словнику візуальної художньої термінології” (ArtLex) дослідник зі США Майкл Делахант (Michael Delahunt) пропонує інтегративне визначення:

“Політична коректність, політично коректний, ПіСі, - це терміни, що появилися в засобах масової інформації і ввійшли в широкий обіг у 80-і роки для опису тих, хто прагнув до соціальних змін усілякими способами. Тих, хто заперечував сталі принципи складання навчальних програм (наполягаючи на вивченні елементів альтернативних культур), хто кидав виклик традиційним уявленням про ідентичність (расової, гендерної, класової, сексуальної), неусвідомленим формам расизму і сексизму та існуючим уявленням про навколишнє середовище. Джерелом цього руху стали, головним чином, представники лівих політичних кіл і інтенсивні дебати в коледжах і університетських містечках [123] ⁾ [123] Delahunt, Michael R. "Political Correctness" ArtLex. 10 January 2004 // http://www.artlex.com).

Як бачимо, тут «політична коректність» уже трактується як політичний рух і деяка ідеологічна програма вдосконалювання суспільних відносин у США в ХХ столітті. Походження їх зв'язується з активністю представників лівих політичних кіл і покоління американських шестидесятників, насамперед, у сфері вищої освіти.

В “Інтерактивному словнику бібліотечної справи й інформатики” (Online Dictionary of Library and Information Science) Джоана Рейтс (Joan M. Reitz) пропонує власне оригінальне визначення терміну «політична коректність»: “Політична коректність (ПіСі) - це термін, що став широко використовуватися на початку 90-х для позначення впливу ліберальних політичних поглядів на американську культуру, зокрема, з питань мови й інших форм соціальної поведінки. … В сфері літературних досліджень, дебати розгорнулися навколо питання про те, чи треба відмовлятися від традиційних канонів, відповідно до яких у навчальних програмах пріоритет віддавався вивченню здобутків авторів чоловічої статі та європейського походження» [165] ⁾ [165] Online Dictionary of Library and Information Science // http://www.wcsu.ctstateu.edu/library/odlis.html#P).

Інтернет-словник мистецтвознавчих термінів (Words of Art) канадського університету Okanagan University College наголошує на трансформації значення терміна «політична коректність» у Північній Америці наприкінці ХХ століття:

«Термін “політична коректність” спочатку використовувався представниками лівих політичних кіл для позначення тих, хто неухильно відстоював їхні політичні пріоритети. Однак, з початком 90-х, фраза стала використовуватись для іронічного несхвалення всіх тих, хто, зокрема, одержав вищу освіту в надзвичайно політизовані 60-і роки …, хто прагнув зробити соціальні трансформації шляхом нововведень у сфері післяшкільної освіти. Їхні дії поширювалися від критики традиційних навчальних планів до обмеження суспільної лексики, що могла бути образливою для етнічних меншостей» [208] ⁾ [208] Words of Art // http://www.arts.ouc.bc.ca/fina/glossary/p_list/politicalcorrectness.html).

Таким чином, новим для нас тут є очевидний натяк на іронічний відтінок у значенні терміна, що використовується для позначення прихильників відповідного суспільного руху й ідеології. Крім того, визначена сфера застосування технології політичної коректності: від цілеспрямованої трансформації суспільної лексики до зміни освітніх програм у вищих навчальних закладах. Таким чином, можна стверджувати, що термін «політична коректність» у сучасній англійської мові є семантично неоднозначним. У північноамериканському суспільстві він вживається, як мінімум, у декількох значеннях: 1) технологія (форма соціальної поведінки) розв'язання конфліктів; 2) ідеологічна програма (сукупність деяких концепцій, принципів, ідей, гіпотез), що лежить в основі цієї технології; 3) політичний рух, що здійснив (або здійснює) реалізацію цієї ідеологічної програми в сфері, насамперед, освіти, суспільно-політичної лексики наприкінці ХХ століття в США; 4) іронічне позначення курйозних результатів застосування технології заміни образливих термінів нейтральними словами і виразами.

1.2 Феномен політичної коректності в інтерпретації західних авторів

Існує значна кількість робіт присвячених політичній коректності. Наприклад, пошукова система Бібліотеки Конгресу США на запит пошуку за ключовими словами «політична коректність» пропонує близько півтори сотні книг. З них майже сотню присвячено Сполученим Штатам. У тій чи іншій мірі усі вони стосуються феномена політичної коректності в американській політичній культурі. Цікаво відзначити, що перші книги, що з'явилися на цю тему в США, датуються 1991 роком. Серед них видана каліфорнійським університетом Берклі (Berkeley) брошура «Чи є ви політично коректними? 101 питання для того, щоб оцінити вашу політкоректність». У якості її укладача у вихідних даних зазначений якийсь «Комітет політичної коректності» (PC Committee) [106] ⁾ [106] Are you PC? : 101 questions to determine if you are politically correct / by the PC Committee. - Berkeley, Calif.: Ten Speed Press, 1991. ). Серед вищих навчальних закладів США Берклі користується репутацією ліберального університету. Відповідно до дослідження фахівця в сфері комунікацій професора Т. Гілтіна (Todd Gitlin) [138] ⁾ [138] Gitlin, Todd. The twilight of common dreams: why America is wracked by culture wars. - New York: Henry Holt and Company, 1996.), електронна система пошуку інформації NEXIS показувала просто вибухову динаміку використання терміна «політична коректність» і його варіантів за період з 1989 по 1993 роки (див.: таблицю 1). Слід відмітити, що в базі даних NEXIS знаходяться та аналізуються електронні ресурси місцевих та національних газет, журналів, телевізійних та радіо компаній США.

Таблиця 1. Динаміка використання терміна «політична коректність» і його варіантів (за даними NEXIS)

Така статистика свідчить про стрімке зростання інтересу до проблематики на початку 90-х років минулого століття в США.

За словами американки Дебри Маскорейл (Debra Lucas Muscoreil) - автора енциклопедичної статті “Політична коректність”, історичне походження терміна не є ясним. Вона пише: “Ця фраза використовувалася в 60-і роки, щоб описувати людей, які змінили свою поведінку і переконання, для того щоб відповідати вимогам поширеного політичного руху. Однак термін «політична коректність» набув своє сучасне значення тільки з 80-х років ХХ століття. Тоді консерватори з американських університетів почали використовувати цей термін для позначення лівацьких рухів, що виступали за підвищення ролі дослідження тем культурного плюралізму, сексуальних меншостей і жіночих питань, а також за встановлення кодексів поведінки, що виключали б вияви расизму, сексизму, гомофобії або інших неприйнятних форм поведінки. Таким чином, політична коректність була зневажливим терміном, яким користувалися консерватори для опису того, що змолоду сприймали як спробу зазіхнути на їхні цінності” [122] ⁾ [122] St. James Encyclopedia of Popular Culture, Gale Group, 2002 // http://www.findarticles.com/cf_0/g1epc/tov/2419100970/print.jhtml. ).

Слід звернути увагу також на думку, яку висловили в статті «Маленький лист про велику “ліву ідею”» Олександр Бренер та Барбара Шурц: “Сам вираз “політична коректність” запущено в соціокультурний обіг американськими правими (Хілтоном Крамером та іншими авторами часопису “The New Criterion”) спеціально для дискредитації “культурних лівих”. Останні ніколи цей термін “автентично” не вживають, а ліше “цитують” його у власній критиці правих” [11] ⁾ [11] Александр Бренер, Барбара Шурц. Маленькое письмо о большой “левой идее” // http://ihtik.lib.ru/philarticle/ihtik_philarticle_270.htm).

Суспільний інтерес до феномена підігріла критика політичної коректності з боку правих. На думку аналітиків [164] ⁾ [164] Nola Kortner Aiex. Politically Correct on Campus // http://www.indiana.edu/~reading/ieo/digests/d108.html), одним з перших критичних виступів на цю тему стала публікація в жовтні 1990 року «Нью-Йорк Таймс» статті оглядача Річарда Бернстайна (Bernstein, Richard). Стаття носила красномовну назву «Зростання гегемонії політично коректного» («The Rising Hegemony of the Politically Correct») і була присвячена обговоренню теми політичної коректності в університеті Берклі [108] ⁾ [108] Bernstein, Richard, "The Rising Hegemony of the Politically Correct," New York Times, October 1990.).

Потім пішли з періодичністю в кілька місяців публікація в щотижневику “News Week” критичної статті «Поліція думки: політично коректний спосіб говорити на теми раси, сексу й ідей. Нова освіта або новий маккартизм?» (Thought Police: There is a politically correct way to talk about race, sex and ideas. Is this the new Enlightenment or new McCarthyism?). Публічне осудження «політичної коректності» з боку Президента США Джорджа Буша в Мічіганському університеті і публікація відомого експерта з питань внутрішньої політики, республіканського аналітика Дінеша Д'Саузи (D'Souza Dinesh) «Неліберальна освіта» («Illiberal Education») [183, 129] ⁾ [183] Taylor, "Are You Politically Correct?" New York, Jan. 21, 1991; [129] D'Souza, "Illiberal Education," excerpt, The Atlantic, March 1991; "Thought Police," Newsweek, Dec. 24, 1990. ). Усе це привернуло широку увагу до практики використання прийомів політичної коректності в освіті і суспільно-політичній лексиці.

У центрі дискусії навколо проблеми політичної коректності, на думку Девіда Дрога (Devid Droge) - критика і педагога з ліберальною репутацією, були питання про цілі і місії вищої освіти в Сполучених Штатах. До речі, ще на початку 90-х Д. Дрога звернув увагу на багатозначність терміна «політично коректний». Він вважав, що це «епітет, що поєднує у своєму значенні безліч ініціатив, таких як усунення расової дискримінації при прийомі на роботу і навчання, принцип культурного плюралізму в освіті, розширення канонів обов'язкових для вивчення в університетах класичних текстів із включенням художніх творів жінок і представників меншостей, протести проти непопулярних ідей, зміна словника суспільної лексики з метою врахування інтересів окремих соціальних груп» [164] ⁾ [164] Kortner Aiex, Nola. Politically Correct on Campus // http://www.ericfacility.net/databases/ERIC_Digests/ed390094.html ).

Супротивники використання і поширення принципів політичної коректності для того, щоб продемонструвати їхні негативні наслідки, зверталися до аналізу окремих аспектів суспільної діяльності - мистецтво, журналістика, охорона здоров'я, освіта. Уже в останні роки були опубліковані ряд критичних досліджень під яскравими заголовками. Серед них Роджера Кембела (Kimball Roger) «Насильство над художниками: як політична коректність шкодить мистецтву» (2004) [145] ⁾ [145] Kimball, Roger. The rape of the masters: how political correctness sabotages art. - San Francisco, CA: Encounter Books, 2004.), а також Вільяма Макговена (McGowan William) «Розфарбування новин: як політична коректність зіпсувала американські новини» (2003) [155] ⁾ [155] McGowan, William. Coloring the news: how Political Correctness has corrupted American journalism. - San Francisco, Calif.: Encounter Books, 2003. ), Саллі Сейтл (Satel Sally) «ПіСі, ЕмДі: як політична коректність шкодить медицині» [179] ⁾ [179] Satel Sally L. PC, M.D.: how political correctness is corrupting medicine. - Boulder, CO: Basic Books, 2000. ), Брюса Таммі (Bruce Tammy) «Нова поліція думки: сутність лівацької атаки на свободу слова і вільність думки» (2001) [111] ⁾ [111] Bruce, Tammy. The new thought police: inside the Left's assault on free speech and free minds. - Roseville, Calif.: Forum, 2001. ).

Накал пристрастей часом досягав найвищого ступеня. Обговорення теми одержувало по-справжньому політичний характер. Деякими авторами ситуація з політичною коректністю представляється як гранична, така, що вимагає негайного втручання для порятунку самих суспільних підвалин. Так, на думку професора Девіда Тібодо (Thibodaux David) з університету Луїзіани, політична коректність - це рух, що «націлений у саме серце американської культури і традицій (іудейсько-християнська традиції, трудова етика, сімейні цінності), на яких ця культура заснована» [202] ⁾ [202] Thibodaux, David. Beyond political correctness: are there limits to this Lunacy? - Lafayette, La.: Huntington House Publishers, 1994. - Р. 6. ). Джордж Зілбергельд (George Zilbergeld) - автор «Хрестоматії по політичній некоректності» вважає, що феномен політичної коректності являє собою найсерйознішу інтелектуальну загрозу Америці на початку XXI століття, тому що успішно підриває філософські основи західної цивілізації [101] ⁾ [101] A reader for the politically incorrect / [compiled by] George Zilbergeld. - Westport, Conn.: Praeger, 2003. ). Тіматі Буашнен (Timothy Buchanan) обрав ще більш радикальний підхід. Він розглянув феномен політичної коректності в контексті протистояння «добра» і «зла» на Землі. Політична коректність, на думку Т. Бушанена, це прояв нової загрози людству. Цей різновид чуми він називає «чума, що оболванюває» («bubonic plague»), що на англійській звучить майже як «бубонна чума» [112] ⁾ [112] Buchanan, Timothy P. The bubonic plague: an American epidemic. - Baltimore: AmErica House, 2001. ).

Критика принципу політичної коректності не завжди набирає настільки агресивні форми. Так, запит на ринку розважальної літератури породив досить кумедні речі - перероблені в політично коректній редакції популярні дитячі казки. Мабуть, бестселером номер один тут є сатиричні здобутки письменника й актора з Чикаго Джеймса Фіна Гарднера (Garner, James Finn) [142, 143, 144] ⁾ [143] James Finn Garner. Politically correct bedtime stories. - New York: Maxwell Macmillan International, 1994, [142] James Finn Garner. Once upon a more enlightened time : more politically correct bedtime stories. - Thorndike, Me.: G.K. Hall, 1996, [144] James Finn Garner. Politically correct: the ultimate storybook. - New York: Smithmark, 1998.). Він переписав популярні казки "Троє поросят", "Білосніжка", "Попелюшка", "Джек і бобове дерево", "Червона шапочка" і інші. Перше видання книги «Політично коректні казки на ніч» з'явилося в 1994 році [142] ⁾ [142] James Finn Garner. Politically correct bedtime stories. - New York: Maxwell Macmillan International, 1994.). Згодом збірник неодноразово перевидавався і доповнювався. Авторські зміни нерідко здаються курйозними і викликають посмішку. Наприклад, Червона Шапочка замість пиріжків приносить бабусі "знежирені гостинці, які не містять нітратів" ("some fat-free, sodium-free snacks"). В описі Джека замість слова "бідний" використовується "економічно пригнічений" ("very economically disadvantaged"). Некрасиві сестри Попелюшки стали дівчатами "нестандартної зовнішності" ("differently visaged"), а красива Білосніжка навпаки описана за законами "недооцінки" - "зовсім не неприємна на вигляд" ("not at all unpleasant to look at") [142] ⁾ [142] James Finn Garner. Politically correct bedtime stories. - New York: Maxwell Macmillan International, 1994.). У передмові до однієї зі своїх книг Дж. Гарднер жартівливо перепрошував у читачів: «Якщо через недогляд або пристрасть я ненавмисно виявив якісь сексистські, расистські, культуралістські, націоналістичні, регіоналістські, соціально-економістські, етноцентристські, фалоцентристські, гетеропатріархалістські погляди, а також будь-які інші, не згадані мною забобони, що стосуються можливостей, розмірів, роду, розумових здібностей, я приношу свої вибачення і закликаю усіх пропонувати мені свої уточнення» [142] ⁾ [142] Там само. ). Фактично ця книга являє собою кумедну спробу висміяти ідею політичної коректності шляхом доведення її до абсурду.

Подібній редакції північноамериканські автори піддали біблійні тексти. Наприклад, Роберт Уолкер (Walker, Robert) у книгах «Політично коректні історії Старого Завіту» («Politically correct Old Testament stories») і «Політично коректні притчі» («Politically correct parables») [205, 206] ⁾ [205] Walker, Robert Martin. Politically correct Old Testament stories. - Kansas City, Mo.: Andrews and McMeel, 1997, [206] Walker, Robert Martin. Politically correct parables. Kansas City, Mo.: Andrews and McMeel, 1996.) , а так само Едвард Мозер (Moser, Edward) у виданні «Політично коректний путівник по Біблії» (The politically correct guide to the Bible) [161] ⁾ [161] Moser, Edward P. The politically correct guide to the Bible / Edward P. Moser. - New York: Crown Publishers, 1997.). Перу Е. Мозера так само належить сатирична обробка ключових епізодів американської історії. Події від подорожі Колумба і до скорення Дикого Заходу описані з урахуванням вимог принципу політичної коректності (зважуючи на гендерні, екологічні аспекти, принципи культурного плюралізму і т.п.) [160] ⁾ [160] Moser, Edward P. The politically correct guide to American history. - New York: Three Rivers Press, 1999. ). У відповідь на критику правих прихильники принципу політичної коректності у свою чергу випустили ряд робіт з поясненням власних світоглядних позицій [135, 207, 180] ⁾ [135] Feldstein, Richard. Political correctness: a response from the cultural Left. - Minneapolis: University of Minnisota Press, 1997, [207] Wilson, John K., The myth of political correctness: the conservative attack on higher education. - Durham, N.C.: Duke University Press, 1995, [180] Valeri L. Scatamburlo. Soldiers of Misfortune: The New Right's Culture War and the Politics of Political Correctness. Studies in the Postmodern Theory of Education, eds. Joe L. Kincheloe and Shirley R. Steinberg. New York: Peter Lang, 1998. ).

Суть суперечки між прихильниками і супротивниками політичної коректності зводиться до такого. Прихильники політичної коректності розраховували за допомогою цієї технології вибудувати нове безконфліктне суспільство. В ідеалі це, очевидно, повинне бути схоже на такий світ, про який йдеться в пісні Джона Леннона «Імідж» (“Imagine”) . Супротивники цієї ідеї побачили в ній, насамперед, погрозу ліберальним цінностям - свободі слова і волі думки. Ця погроза, на думку критиків, підриває фундаментальні основи західної демократії, а раз так, то і не можна миритися з її поширенням.

Тим часом суспільний інтерес до теми створив попит на інтелектуальну продукцію з проблем політичної коректності. Були видані збірники статей різних авторів, що розглядали це явище [107, 167, 121] ⁾ [107] Are you politically correct? Debating America's cultural standards / edited by Francis J. Beckwith & Michael E. Bauman. - Buffalo, N.Y.: Prometheus Books, 1993, [167] PC war: politics and theory in the academy / edited by Jeffrey Williams. - New York: Routledge, 1995, [121] Debating P.C.: the controversy over political correctness on college campuses / edited by Paul Berman. - New York: Dell, 1992.).

З'явилися спроби об'єктивного дослідження політичної коректності як феномена суспільної думки. Серед них, на мій погляд, виділяється робота «Політика і філософія політичної коректності» (The politics and philosophy of political correctness) [198] ⁾ [198] The politics and philosophy of political correctness / Jung Min Choi and John W. Murphy. - Westport, Conn.: Praeger, 1992.). Книга була видана ще в 1992 році, її автори - професор університету Майамі Джон Мьорфі (John Murphy) і дослідник Джанг Мін Чой (Jung Min Choi) з університету Торонто (Канада). У цій роботі автори спробували провести всебічний аналіз політичної коректності, її філософське обґрунтування й визначити історичні основи.

Ринкова кон'юнктура стимулювала складання і видання в США і Великобританії спеціальних словників. Такі словники в жартівливій або серйозній формі містять поради і рекомендації як бути політично коректним, тобто які слова і вирази, коли і як потрібно вживати, щоб не скривдити, не зачепити почуття інших людей [201, 197, 105] ⁾ [201] The ten things you can't say in America / Larry Elder.: New York : St. Martin's Griffin, 2001, [197] The official politically correct dictionary and handbook / Henry Beard and Christopher Cerf; designed by Robert Bull Design; contributing illustrators, Lauren Attinello and Tom Brannon. - New York: Villard Books, 1992, [178] Rees, Nigel. The politically correct phrasebook : what they say you can and cannot say in the 1990s. - London: Bloomsbury, 1993, [105] Alphabet soup: a dictionary of homo sapiens Americanus / Leslie Woolf Hedley. - Cotati, CA: eXile press, 1997.). Мабуть, найбільш відомий з них - це «Офіційний словник політичної коректності» («The official politically correct dictionary and handbook») [197] ⁾ [197] The official politically correct dictionary and handbook / Henry Beard and Christopher Cerf; designed by Robert Bull Design ; contributing illustrators, Lauren Attinello and Tom Brannon. - New York: Villard Books, 1992.). Уперше це видання з'явилося в 1992 році. Його автори Генрі Бьорд (Beard, Henry) і Кристофер Серф (Cerf, Christopher). Книга являє собою гумористичний путівник по політично коректних словах і фразах, що були виявлені авторами в ході аналізу сучасної американської літератури і публіцистики. Поряд з цілком виправданими евфемізмами словник містить безліч курйозів. Наприклад, «ботанічний компаньйон» ("botanical companion") замість виразу «кімнатна рослина», «альтернативна зубастість» ("alternative dentations") - «зубні протези», «людина, що переборює фолікулярні виклики» ("follicularly challenged") - «лисий» і т.п. [197] ⁾ [197] The official politically correct dictionary and handbook / Henry Beard and Christopher Cerf; designed by Robert Bull Design ; contributing illustrators, Lauren Attinello and Tom Brannon. - New York: Villard Books, 1992. - p. 4, 7, 11.).

Обговорення теми політичної коректності перетворилося в невід'ємний атрибут інтелектуального життя в США. Цієї теми неминуче торкаються при аналізі питань вищої освіти, філософії політики, ідеологічних позицій правих і лівих у країні, окремих ідеологічних течій (наприклад, фемінізм, лібералізм), соціальної структури американського суспільства. Навіть музейна справа стала предметом аналізу через призму політичної коректності. У США і Великобританії були опубліковані дослідження, у яких зачіпаються питання організації музейних експозицій з погляду принципу політичної коректності [152, 199, 130, 162] ⁾ [152] Luke Timothy W. Museum politics: power plays at the exhibition. - Minneapolis: University of Minnesota Press, 2002, [199] The politics of display: museums, science, culture / edited by Sharon Macdonald. - London; New York: Routledge, 1998, [130] Dubin, Steven C. Displays of power: memory and amnesia in the American museum. - New York: New York University Press, 1999, [162] Museums, society, inequality / edited by Richard Sandell. - London; New York: Routledge, 2002.). Треба відзначити, що слідом за першими публікаціями в Сполучених Штатах тема «політичної коректності» привернула увагу інтелектуалів в інших західних країнах. Протягом 90-х років були видані роботи з аналізом дискусій у США, а так само з дослідженням різних сторін громадського життя (політики, літератури, ідеології і т.п.) з погляду принципу політичної коректності і, необхідно додати, з використанням самого цього терміна в Канаді [159, 137, 109] ⁾ [159] Moral panic: biopolitics rising / John Fekete. Montreal: R. Davies Pub., 1994. [137] George Jonas. Politically incorrect. - Toronto, Ont.: Lester Pub., 1991, [109] Beyond political correctness: toward the inclusive university / edited by Stephen Richer and Lorna Weir. - Toronto; Buffalo: University of Toronto Press, 1995.), Австралії [128] ⁾ [128] Double take: six incorrect essays / edited by Peter Coleman.Port Melbourne, Vic.: Mandarin, 1999, Goldsmith, Marlene Herbert. Political incorrectness / Marlene Herbert Goldsmith. Rydalmere, NSW: Hodder & Stoughton. - 1996.), Новій Зеландії [120] ⁾ [120] Cultural politics and the university in Aotearoa/New Zealand / edited by Michael Peters; [foreword by Bruce Jesson]. - Palmerston North, N.Z.: Dunmore Press, 1997.), Великобританії [131] ⁾ [131] Dunant Sarah . The war of the words: the political correctness debate. - London: Virago Press, 1995, Littlejohn Richard. You couldn't make it up. - London : Heinemann, 1995.) .

Наприклад, британець Девід Рендалл - автор спеціалізованого посібника “Універсальний журналіст” для навчання працівників засобів масової інформації в СНД - відзначав, що зараз політична коректність стала об'єктом надмірної турботи в школах журналістики в багатьох країнах. Він, зокрема, пише: “В описі та сприйнятті різних груп суспільства - жінок, негрів, недієздатних, гомосексуалістів - відбулися величезні зміни. До всіх них відносилися - і дотепер інколи відносяться звисока, вважають їх людьми другого сорту і ставляться до них відповідно. Чи ледве не головною турботою писавших про них було: якою мовою писати. Проблема збільшується тим, що велика частина цих змін не може бути перекладена в іншу культуру і на іншу мову” [68] ⁾ [68] Дэвид Рэндалл. Универсальный журналист / Пер. с англ. А. Порьяза; Под ред. В. Харитонова. - М.: Национальный институт прессы, 2000 // http://www.newsman.tsu.ru/library/main/the_universal_journalist/12.html).

Може скластись враження, що автор ставить під сумнів можливість і необхідність використання прийомів політичної коректності в нашому культурному середовищі, але в той же час Девід Рендалл замість “політичної коректності” пропонує користуватись відомими принципами журналістики:

1). Не згадуйте про расу, стать і фізичні якості людини, якщо це не принципово важливо для статті;

2). Не практикуйте різні стандарти письма в матеріалах про різні групи суспільства;

3). Будьте точні і не користуйтеся евфемізмами [68] ⁾ [68] Там само.).

Спроби дати оцінку феномену політичної коректності були зроблені в неангломовних країнах Європи, наприклад, у Франції [126, 146, 204] ⁾ [126] Dictionnaire du politiquement correct Ю la franГaise / Philippe de Villiers. Paris : A. Michel, 1996, [146] La pensee unique: le vrai proces / Jean-Marc Chardon, Denis Lensel, editeurs. - Paris: Economica, 1998, [204] Veyron Martin. Politiquement incorrect / Аvertissement de Delfeil De Ton. - Paris: Hoebeke, 1995.), Іспанії [175] ⁾ [175] Ramoncin. Politicamente correcto, o, como decir las cosas sin llamarlas por su nombre / Ramoncin. - Madrid: Temas de Hoy, 1997.), Швеції [172] ⁾ [172] Politisk korrekthet pa svenska : en antologi / Pierre Kullbom och Per Landin (red.). Stockholm, Stehag: Symposion, 1998. ), Німеччині [100, 154, 181, 127] ⁾ [100] "Politische Korrektheit" in Deutschland : ein Gefahr fЭr die Demokratie / Michael Behrens, Robert von Rimscha. Bonn: Bouvier, 1995, [154] Marres, R. Zogenaamde politieke incorrectheid in Nederlandse literatuur: ideologiekritiek in analyse. Leiden: Internationaal Forum voor Afrikaanse en Nederlandse Taal en Letteren, 1998, [181] Sind Gedanken noch frei? : Zensur in Deutschland / Claus Nordbruch ; mit einem Nachwort von Klaus Hornung. - Munchen: Universitas, [127] Diedrich Diederichsen. Politische Korrekturen. - Koln: Kiepenheuer & Witsch, 1996.).

Сьогодні зростання інтересу до теми політичної коректності в західному світі нагадує розбіжні кола на гладкій поверхні води. У цьому зв'язку можна говорити про те, що США виступили свого роду законодавцями моди у формуванні тематики інтелектуальних суперечок. Тим часом не можна залишити без уваги той факт, що деякі автори, зокрема, у Німеччині, наполягають на власній національній першості у використанні технологій політичної коректності. Так, наприклад, можна зустріти твердження про те, що «німці активно практикували політичну коректність приблизно з 1965 року ...» [169] ⁾ [169] Political Correctness // http://www.germanculture.com.ua/library/weekly/aa080802a.htm). У підтвердження цієї тези приводять приклади широкого використання евфемізмів «єврейські співгромадяни» («Jewish Co-Citizens») замість «євреї» або «турецькі співгромадяни» («Turkish Co-Citizens») замість «турки». Крім того, до політично коректних дій відносять носіння кольорових стрічок на одязі в знак солідарності і виставляння палаючих свічок перед будинком у випадку якого-небудь нещастя в країні або світі.

Як би там не було, на рубежі 80-х і 90-х років, очевидно, що саме Сполучені Штати Америки стали місцем заклопотаності збереженням суспільної згоди і мирного співіснування різних соціальних і культурних груп, місцем появи самого терміну «політична коректність» та особливої технології як способу вирішення цієї проблеми.

1.3 Українська та російська суспільно-політична думка про феномен політичної коректності

В популярних вітчизняних наукових словниках і політологічних довідниках нам не вдалося знайти статей, які б розкривали поняття “політична коректність” або були б спеціально присвячені феномену політичної коректності. Мабуть, єдиним винятком є Глосарій термінів громадянської освіти, опублікований педагогічним журналом “Пост- Методика” у 2001 році. Слід звернути увагу на те, що в друкованій версії видання ця стаття відсутня. Автори Глосарія дають таке визначення: “Політична коректність” (political correctness) - вимога запобігати дискримінації будь-яких груп населення (етнічних, расових, сексуальних меншин, жінок, інвалідів, літніх людей), толерантно ставитися до них, дотримуватися комунікативної пристойності, терпимо (толерантно) ставитися до інакомислення” [18] ⁾ [18] Глосарій // Постметодика. - 2001. - № 2 “Громадянська освіта в школі” http://www.ipe.poltava.ua/pm/34/glossary.htm).

Феномен політичної коректності розглядається в цій статті як своєрідний кодекс політичної комунікації, а його виникнення пов'язується з “інтелігентською субкультурою Заходу” і відноситься до початку 80-х років минулого століття. Інструментом реалізації політичної коректності, на думку авторів Глосарія, є “вживання нових слів і виразів (евфемізмів), які є більш м'якими, ввічливими синонімами слів політично некоректної лексики” [18] ⁾ [18] Глосарій // Постметодика. - 2001. - № 2 “Громадянська освіта в школі” http://www.ipe.poltava.ua/pm/34/glossary.htm.).

Спеціальні наукові політологічні публікації, присвячені темі політичної коректності, є рідкістю. Одна з нечисленних робіт з цього питання - це електронна публікація росіянина Роберта Кочесокова

“Політична коректність як засіб формування релігійної толерантності”. Філософською основою політичної коректності, на думку автора, є постмодернізм, ідея молекулярності, тобто ідея абсолютної неповторності, унікальності, індивідуальності речей, явищ, людей і т.д. Р. Кочесоков вважає, що можна виділити три основних принципи політичної коректності:

по-перше, пропаганда культурного плюралізму, неприпустимість неповажного ставлення до культурних цінностей різних рас і націй, рівноправне їхнє співіснування і взаємодія;

по-друге, неприпустимість поділу людей на “нормальних” і “неповноцінних” на підставі віку, здоров'я, зовнішніх даних і т.д.;

по-третє, неприпустимість дискримінації людей на підставі статі, сексуальної орієнтації [38] ⁾ [38] Кочесоков Р. Политическая корректность как средство формирования религиозной толерантности // http://www.tolerance.ru/msdos/periodika/ageoftoll_02_3-4/article8.rtf).

Та, як зауважує сам автор, невизначеність і суперечливість цих принципів іноді призводить до безглуздих ситуацій [38] ⁾ [38]Там само. Политическая корректность как средство формирования религиозной толерантности // http://www.tolerance.ru/msdos/periodika/ageoftoll_02_3-4/article8.rtf).

“Особливо варто виділити ту обставину, - підкреслює Р. Кочесоков, -що рух за формування політичної коректності зародився в надрах громадянського суспільства і не був пов'язаний з владними структурами, не спрямовувався ними” [38] ⁾ [38] Там само.). На його думку, практичне розповсюдження політичної коректності як системи поглядів почалося у вищих навчальних закладах США з 1989 року. Саме тоді понад 200 коледжів і університетів прийняли кодекси, що забороняють расову дискримінацію меншин. Поширення цього феномена в Росії автор так само пропонує почати з наукових кіл і освітніх установ, показавши тим самим приклад іншим соціальним прошаркам.

Феномен політичної коректності став предметом пильної уваги російських фахівців з «Експертного центру правової підтримки реформ» (Казань, Татарстан, Російська Федерація). На думку експерта цього центру Іллі Євлєнтьєва, політична коректність - це «система взаємин політичних суб'єктів і об'єктів суспільства і держави, яка заснована на взаємній повазі, визнанні і врахуванні інтересів і цілей усіх взаємодіючих сторін, на високій політичній культурі, цивілізованих формах вироблення і реалізації політичних вирішень, на використанні достовірної і повної інформації» [23] ⁾ [23] Евлентьев И. Определение политической корректности // http://www.politcor.narod.ru/politcorr/opred1.html). Слід відмітити, що саме цей варіант дефініції терміна “політична коректність” включено до словника сучасної лексики російського політичного жаргону [77]⁾ [77] Словарь современного жаргона российских политиков и журналистов / А.В. Моченов, С.С. Никулин, А.Г. Ниясов, М.Д. Савваитова. - М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2003.).“Політична коректність, - вважає цей автор, - передбачає безумовну перевагу загальновизнаних прав і свобод людини, суспільства і держави над досягненням однобічних переваг будь-яких зі сторін. Це, у свою чергу, передбачає переважно договірну форму політичної взаємодії, що базується на взаємних поступках і виключенні силових форм вирішення політичних проблем” [23] ⁾ [23] Евлентьев И. Определение политической корректности // http://www.politcor.narod.ru/politcorr/opred1.html).

На думку іншого експерта цього фонду юриста Бориса Пантєлєєва, актуальним є питання про нормативно-правове забезпечення політичної коректності в засобах масової інформації. “У зв'язку з цим закон про політкоректність, на наш погляд, - пише він, - анітрошки не ущемляє свободи слова і право журналістів на самовираження, але, навпаки, дає чіткі орієнтири для вирішення спірних, прикордонних, конфліктних ситуацій і тому об'єктивно сприяє їх профілактиці” [58] ⁾ [58] Пантелеев Б. Нам нужен закон о политкорректности // http://www.politcor.narod.ru).

Слід зазначити, що сам автор ніяк не визначає свого бачення принципів і механізмів такого роду правового регулювання. Мова йде в публікації лише про необхідність «переліку небажаних для вживання на сторінках газет слів». Такий перелік, за словами автора, «буде служити орієнтиром, своєрідною планкою суспільної моральності, мінімальним стандартом порядності» [58] ⁾ [58] Пантелеев Б. Нам нужен закон о политкорректносьти // http://www.politcor.narod.ru).

Значно частіше, ніж у наукових дослідженнях, тема політичної коректності зачіпається в публіцистиці. Так, виразно негативну оцінку феномена політичної коректності запропонував український політолог Юрій Мацієвський у статті “Академічна політологія в Україні: якою їй бути?”. Походження терміна «політична коректність» він пов'язує з діяльністю консервативних професорів і журналістів у США в 80-і роки: «Метою “прогресивних ортодоксів” було переконати американців відмовитися від використання упереджених висловлювань та поглядів стосовно гострих суспільних понять, які вважалися для них хибними, образливими, дискримінаційними, "соціологічно небезпечними" або просто непристойними» [47] ⁾ [47] Мацієвський Ю. Академічна політологія в Україні: якою їй бути? // http://www.ukrcivnet.iatp.kiev.ua/discussions.html). Автор вважає, що аналогами північноамериканського руху за політичну коректність є сталінський терор у СРСР і рух хунвейбінів у період культурної революції в Китаї.

Ю. Мацієвський висловив точку зору, що у вітчизняних умовах значення терміна «політична коректність» піддалося мутації. «В Україні словосполучення “політично коректний” набуло значення “політично нейтральний”, інколи "політично лояльний" до існуючих інститутів та представників влади, української держави загалом. - пише автор, - ... український варіант “політичної коректності” можна кваліфікувати як новітній вияв політичної цензури, який влада вже починає практикувати в Україні» [47] ⁾ [47] Мацієвський Ю. Академічна політологія в Україні: якою їй бути? // http://www.ukrcivnet.iatp.kiev.ua/discussions.html). На нашу думку, мова тут йде про значення терміна “політична коректність” у повсякденному вживанні, а не в науковому сенсі як категорії політичної науки.

Квінтесенція зіставлень розуміння політичної коректності в Україні і за кордоном Ю. Мацієвського виражена в такий спосіб: «Хоча поняття "політичної коректності" ввійшло до лексики українського політикуму у дещо відмінній від оригіналу формі, воно все ж несе не менш загрозливе інтелектуальне навантаження, ніж в англомовних країнах» [47] ⁾ [47] Там само.). Таким чином, автор не бачить ніяких позитивних сторін феномена політичної коректності.