Сучасна філософія як узагальнення філософської думки людства
Специфіка філософських проблем, характер та структура філософського знання. Історія розвитку філософії, видатні філософи, їх погляди та принципи. Сутність та основні форми діалектики, проблема буття та свідомості в філософії. Еволюція уявлень про матерію.
Рубрика | Философия |
Вид | шпаргалка |
Язык | украинский |
Дата добавления | 07.05.2014 |
Размер файла | 184,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Принципы верификации. Для выявления осмысленности высказывания нужно сравнить его с эмпирическими данными, найти ту область, где это высказывание имеет смысл, т.е. верифицировано ли оно. Если это сделать не удаётся, то высказывание метафизическое, лишено смысла и его надо отбросить. Недостатки: отбрасывает эксперимент, опыты человека. Вся история лишена смысла, т.к. её невозможно проверить.Ни одно общее утверждение не может быть верифицировано, т.к. его нельзя проверить, мы можем проверить только единичные факты. Критический рационализм. (К. Попер) - промежуточный эта между позитивизмом и постпозитивизмом. Истинность нужно доказывать имея опровергающие тезисы - принцип фальсификации. Подтверждение всегда можно найти. Всякая попытка подтвердить теорию сводится к попытке её опровергнуть. Что не опровергается, то не научно. Трудности фальсификации: Не объясняет накопление научных знаний. За счёт чего происходит? Переход от одного утверждения к другому переходит загадочным образом. Почему из одного утверждения получается другое? Не остаётся места для научных теорий, все они лишь гипотезы, выступающие как заблуждение, т.е. переход всё время от одного заблуждения к другому. Постпозитивизм (Т. Кун, П. Фейерабенд). Начало положила работа Куна “Структура научных революций” 1962. Постповитивизм реабилитировал метафизическую сторону науки, культуры. Возникла проблема интернализма ( ищет источник развития науки в самой науке) и экстернализма. Экстернализм - культурный контекст - главный источник развития науки, т.е. источник развития вне науки. Кун выдвинул этапы развития науки: Спокойный. Революционный (переходный). Парадигма - совокупность традиций, которых придерживается научное сообщество. Революционный этап - переход от одной парадтгмы к другой.
“Ср-ра научн. революций” :
Концепция историч. динамики научного знания. История науки представлена как конкурентная борьба между различн. научными сообществами, основой для которых является принятие их членами опред. модели научн. деятельности - совокупн. теоретич. стандартов, методологич. норм., критериев, установок. В этих рамках происходит кумуляция решений различных “задач-головоломок”. Безраздельное господство некоторой парадигмы - есть период “нормальной науки”, котор. закнчивается, когда парадигма взрывается изнутри под давлением проблем, неразрешимых в ее рамках. Наступает кризис, когда создаются новые парадигмы, оспаривающие первенство друг друга. Кризис разрешается победой одной из них, что знаменует начало нового “нормального периода” и т.д. Эта модель отвергает убеждение в единственности, абс. и неизменности критериев научности и рациональности. Они объявляются исторически относительными. Демаркационная линия между наукой и ненаукой устанавл. всякий раз заново с установл. очередной парадигмы.
52. Антропологічний ренесанс в філософії ХХ ст. (М. Шелер Положение человека в космосе. Проблема человека в Западной философии - М., 1989)
Макс Шелер (1874-1928) німецький філософ основоположник філософської антропології як самостійної дисципліни соціології й аксіології - вчення про цінності. Спочатку піддався впливу філософії життя і феноменології, пізніше звернувся до релігійної філософії, а далі до метафізики персоналістичного типу.
Філософська антропологія - це досить впливова течія сучасної філософської думки, в центрі уваги якої проблема людини, а головна ідея - створення інтегральної концепції людини; основні представники філософська антропології - М Шелер, А. Гелен, Г. Плеснер, Е. Ротхакер. У противагу раціоналістичним вченням філософська антропологія втягує в сферу дослідження душевно-духовне життя людини - емоції інстинкти потяги, що найчастіше приводить до ірраціоналізму; представники даного напрямку абсолютизують цю сторону внутрішнього світу людини применшуючи розумний початок. Основна лінія цього погляду - пошуки антропологічних основ людської життєдіяльності, культури, моральності права, соціальних інститутів. Суспільне життя зводяться до міжособистісних відносин, заснованих на природних симпатіях людей - "щирі взаємності". Усе багатство соціального життя обмежується актами визнання "іншого", зустрічі Я і ТИ. Їх взаємоспілкування досягається завдяки співпереживанню і спільності мови з його психосемантичними індивідуальними нюансами. У протилежність колишнім концепціям людини, що прагнули виявити деяку стійку структуру особистості, представники філософської антропології взагалі відмовилися розглядати сутність людини та її існування. Людина це завжди щось незавершене, а тому не піддається строгому визначенню.
М. Шелер рішуче заперечував ідеологію і практику соціалізму покладаючи надії на "третій" шлях - пробудження почуття моральної цінності у свідомості людей. Він протиставляв логіці інтелекту логіку почуття. Любов по Шелеру - це акт сходження який супроводжується миттєвим прозрінням вищої цінності об'єкта. Шеллер розглядав феноменологический підхід не як спосіб перетворення філософії в "строгу" науку, а як екзистенціальну можливість "прориву до реальності"; характерний для нього дуалізм світових цінностей як ідеальних завдань і наявного реального буття досягає особливої гостроти в роботі "Місце людини в Космосі" де могутній, але сліпий життєвий прорив і всепостигаючий, але неспроможний дух виступає як основний принцип людського буття.
Він припускав, що філософська антропологія з'єднає наукове вивчення різних сфер людського буття з цілісним, філософським його розумінням. Програма, висунута Шелером, не була виконана. Філософська антропологія, незважаючи на деякі її наукові і теоретичні досягнення не стала цілісним вченням про людину і вилилася в окремі філософсько-антропологічні теорії - біологічну, психологічну, релігійну, культурну й ін.
У роботі М. Шелера “Положение человека в космосе” викладено антропологічні погляди. Виходячи з дуалістичності концепції співіснування реального й ідеального світів, він критично аналізує головні теорії духу і людини - класичну по якій дух є найбільш могутній початок і натуралістичну, по який дух виникає на основі біологічної еволюції. Він досліджує метафізичну, фізичну, психологічну, духовну основи походження людини, що рухає сили їх розвитку. На думку М. Шелера дух є не просто найвищий принцип, який визначає сутність людини, але і вираженням надвітального (віта -життя), навіть антивітального призначення людини. Як духовна істота, людина вільна від вітальної залежності і відкрита світу. У цьому, Шелер і бачить відмінність людей від тварин.
54. Модерн і постмодерн. Основні риси філософії постмодерну (Ж. Ліотар, Ж. Дельоз)
Эпоха предмодерна - средние века - что было до модерна, воплощение добра, свободы в кристианской религии. Принцип: воля к вере, принцип кристианского моноцентризма, т. е. мир и человек есть образы Бога, Бог сотворил и мир и человека по своему образу и подобию. Авторитет религии выше разума, рациональности, научного знания.
Далее наступает эпоха модерна (от французского “moderne” - современный, новый) нового времени.Возникают новые принципы бытия. Человек отказывается от опоры на Бога, который гарантирует порядок в мире.
Ницше: (новая тенденция) “Бог умер, человек перестал нуждаться в Боге, опора человека в самом себе - это время антропоцентризма (человек в центре мира)”.
Мысль - основание бытия человека в мире, творец мысли сам человек. Несомненным есть не бытие Бога, а собственное бытие человека. По существу, в новое время человек попытался занять место Бога на земле. Здесь возникает ориентация на познание мира. Основной принцип - овладеть миром. Преобразование общественных отношений, природы во имя блага человека и самого человека. Мысль модерна - движение вперед, используя любые средства.
Чернышевский: “Природа - не храм, а мастерская”.
Для модерна разум есть условием единства я и мира. Разум стал определяющим во всех сферах жизни.Приходит следующий этап - разочарование в разуме - это эпоха постмодерна. Представители: Хайдегер, Фрейд, Лиотар, Фейерабенд, Деррида, Делез. XX век - это “крестовый поход” против разума. Это отказ понимания бытия как неизменного, устойчивого, сущностного. Он зарождается в XIX веке как неклассическая философия, которая ориентируется на иррациональное. Ее называют бунтом против разума. Причины бунта - рационализм не охватывает специфику, многообразие человека, его чувств, переживаний. XX век - это век конфронтаций мирового масштаба, технологических катастроф, геноцида, экоцида и т. д.
Ницше говорит, что “разум - это больной паук, оплевший паутиной жизнь людей. Чем дальше человек от природы, тем слабее тяга к жизни, а сам человек - прямое проявление болезни”.
Исправить ситуацию по Ницше можно воспитанием личности, свободный человек не может быть нравственным, так как должен отказаться от обычаев и традиций своего времени. Отказавшись от Бога и разума человек остался наедине с самим собой и своим телом.
Начинается культ тела, в котором движущей силой является чувственное наслаждение тела. Идет размывание границ между добром и злом.
Дезез и Гваттари написали книгу и изложили, что хаос преобладает над космосом.
Современное мышление становится все более нелинейным. Формируется новая модель мира, согласно которой каждая точка связана с какой-то другой и в то же время со всеми другими, причем они не фиксированы. Отсутствует единый центр и первопринцип, что отличает ее от модернистской. Признаются независимыми множество центров. Постмодерн отрицает веру как наперед заданную цель истории. Будущее в постмодерне непредсказуемо.
Если постмодернизм отвергает глобальные проекты переустройства мира средствами разума, то это еще не значит, что он выступает вообще против развития научных технологий. Да и возможно ли говорить о современном обществе, рассматривая его вне технологического контекста: уже сам факт, что данный текст, набран на клавиатуре персонального компьютера, а не напечатан на пишущей машинке и издан в бумажном журнале, говорит сам за себя. Влияние новейших электронных технологий на жизнь общества и отдельного человека очень велико. Постмодернизм признает технологический характер современности и стремится осмыслить и воплотить его в своих категориях. Если обратиться к классической работе Ж.Ф Лиотара "Состояние постмодерна", то в ней вхождение в общества в постсовременный период французский философ связывает с процессами всеохватывающей информатизации, которые стали одной из причин изменения статуса знания и возникновения специфического постмодернистского видения мира.
Лиотар считает, что постмодерн - это не расставание с разумом как таковым, а с метафизическим (метафізика - вчення про надчуттєві, недоступні досвідомі принципи і начала буття) разумом, согласно с его модернистскими толкованиями, постмодерн - прорыв к вероятностному разуму.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Специфіка філософського знання, основні етапи становлення й розвитку філософської думки, ії актуальні проблеми. Загальнотеоретична та соціальна філософія, світоглядні і соціальні проблеми духовного буття людства. Суспільна свідомість та її структура.
учебное пособие [1,8 M], добавлен 13.01.2012Виникнення, предмет філософії та його еволюція. Соціальні умови формування та духовні джерела філософії. Філософські проблеми і дисципліни. Перехід від міфологічного мислення до філософського. Специфіка філософського знання. Філософська антропологія.
реферат [27,4 K], добавлен 09.10.2008Три основні напрями філософії історії. Специфіка філософського осмислення проблеми людини у філософії, сутність людини в історії філософської думки. Філософські аспекти походження людини. Проблеми філософії на сучасному етапі. Особистість і суспільство.
реферат [40,2 K], добавлен 08.10.2009Проблема нескінченносі і вічності буття - питання філософської науки усіх часів. Категорія буття, її сенс і специфіка. Основи форми буття, їх єдність. Світ як сукупна реальність. Буття людини, його основні форми. Специфіка і особливості людського буття.
контрольная работа [22,7 K], добавлен 14.03.2008Питання розуміння буття і співвідношення зі свідомістю як визначне рішення основного питання філософії, думки великих мислителів стародавності. Установка на розгляд буття як продукту діяльності духу в філософії початку XX ст. Буття людини і буття світу.
реферат [38,2 K], добавлен 02.12.2010Проблеми філософії, специфіка філософського знання. Історичні типи світогляду: міфологія, релігія, філософія. Українська філософія XIX - початку XX століть. Філософське розуміння суспільства. Діалектика та її альтернативи. Проблема людини в філософії.
шпаргалка [179,5 K], добавлен 01.07.2009Субстанціальний і реляційний підходи до розуміння буття. Трактування категорій простору та часу у в античній філософії та філософії середньовічної Європи. Категорії простору та часу в інтерпретації німецької філософії та сучасної буржуазної філософії.
реферат [31,7 K], добавлен 05.12.2010Форми суспільної свідомості, принципи економії мислення. Співвідношення філософської, релігійної та наукової картин світу. Матеріалістичний та ідеалістичний напрямки в історії філософії від античних часів до сьогодення. Поняття філософського світогляду.
шпаргалка [645,5 K], добавлен 10.03.2014Некласична філософія кінця XIX-початку XX ст. Психоаналіз і неофрейдизм як одна з найвпливовіших ідейних течій XX ст. Екзистенціальна філософія та її різновиди. Еволюція релігійної філософії XX ст. Проблема знання, мови і розуміння у філософії XX ст.
реферат [85,4 K], добавлен 25.02.2015Співвідношення міфологічного і філософського способів мислення. Уявлення про філософські категорії, їх зв'язок з практикою. Філософія як основа світогляду. Співвідношення свідомості і буття, матеріального та ідеального. Питання філософії по І. Канту.
шпаргалка [113,1 K], добавлен 10.08.2011