Своєрідність гумору у творах Григорія Квітки-Основ’яненка та специфіка його вивчення у школі

2. 2. Тема:письменник правдиво показав суспільні взаємини, сатирично висміяв життя і побут українського панства і козацької старшини кінця ХVІІІ ст.

2.3. Ідея:гостра сатира на адміністративний апарат гетьманського ладу (некультурність, самодурство, здирство, взаємні інтриги й обдурювання... ).

2.4. Основна думка:«Ішов, ішов дорогою, та і в яму впав, любив, любив хорошую, та й плюгаву взяв».

2.5. Жанр:гумористично-сатирична повість (бурлескний твір).

2.6. Сюжет твору.

Сюжет повісті становить складне поєднання побутових епізодів з фантастичними. Конотопський сотник Забрьоха сватається до хорунжівни Олени, але дістає «гарбуза». Писар Пістряк намагається хитрощами скинути Забрьоху із сотнества і зайняти його посаду: він намовляє свого керівника водою перевірити відьом. І тут у повість вплітається фантастика: відьма Явдоха Зубиха наводить ману на людей коло ставка, викликає чаклуванням переліт сотника з Конотопа на Безверхий хутір, потім одружує його з гунявою Солохою, писаря Пістряка -- з наймичкою Пазькою, а хорунжівну Олену -- із судденком Халявським. Закінчення знову реалістичне. Забрьоху скидають із сотнества, а Пістряка -- з писарства, і вони знову стають приятелями. Зубиха зачахла і вмерла. Як відьму зарили її в яму, прибивши осиковим кілком, «щоб ще не скочила».

Сюжетні лінії:

відомості про предків Забрьохи;

намагання пана сотника одружитися з Оленою за допомогою ворожінь Явдохи;

М. Забрьоха і П. Пістряк -- «керівники козацької сотні»;

Олена і пан Халявський;

містична діяльність Явдохи Зубихи;

2.7. Композиція.

Повість містить 14 частин і «закінченіє».

Експозиція: знайомство читача з паном сотником Микитою Уласовичем Забрьохою.

Зав'язка: рішення Забрьохи будь-яким шляхом домогтися любові від Олени Йосипівни; намагання Пістряка помститися пану сотнику за те, що той принизив писаря перед військом козацьким.

Кульмінація:усунення зі своїх посад Забрьохи і Пістряка, їх деградація.

Розв'язка: «заключеніє», кожний герой твору отримує покарання; страшна смерть конотопської відьми.

2.8. Проблематика.

· Керівник і влада.

· Розум і безглуздя.

· Щирість у взаємостосунках між людьми.

· Прагнення будь-яким шляхом збагатитися, отримуючи посаду.

· Обов'язок перед суспільством.

· Деградація особистості.

· Ворожіння і свята віра в Бога.

2.9. Ідейно-художній аналіз твору. Бесіда за питаннями:

Частина І

· Хто був Микита Уласович Забрьоха?

· Як Г. Квітка характеризує свого героя? Чи можете ви за цим з'ясувати ставлення автора до конотопського пана сотника? («... У неділеньку свту не брав білої сорочки, та й прощайтеу сім слові -- китаєвих синіх штанів на ніч не знімав, так, сердека, у них і ночував... Зараз схопивсь, випозіхався, вичухався, помоливсь богу, нюхнув разів тричі кріпкої роменськоїкабаки... . Голова йому нечесана, чуб не підголений, пика немита, очі заспані, уси розкуйовджені, сорочка розхристана»)

· Про що свідчить мова, яку дібрав письменник, описуючи свого героя?

· Чому прізвище Забрьощенко було замінено народом на Забрьоху?

· Через що Микита вчасно не одружився? («Батько-бо його старий Улас був собі скупенький, і коли, було, Микита як озьмейого за серце, стане батька прохати, щоб його оженив, тостарий насупить брови, зиркне на нього сторч та й скаже:“Нехай лишень виясниться, бач, нахмарило. Який тепер сякий-такий син жениться. Бач, хліб дорогий, по п'яти алтинмішок, та й тісно нам буде, як тобі жінку озьмемо: де менівас містити з дітворою, що вже знаю, що так і обсипле. Нехай лишень опісля подумаємо”»)

· Що дізнався Забрьоха від людей про Олену? («... У неї немані батька, ні матері, а тільки самий брат; що вона хазяйканевсипуща, сама й около коров, сама й у полі при косаряхі при женцях, а зимою у винниці сама догляда і се борошноскупує»)

· Чим дівчина сподобалася пану сотнику? («... Дівка здорова,молода, оглядна, чорнобрива, повновидна, а худоби-худоби --так батечки! Свій хутір, лісок, винничка, млинок, вітрячок,а скотини та овечок -- так нічого й казати!»)

· Чому Забрьоха вимушений був набрехати про причину приїзду до Олени її брату? («... Старі люди кажуть: тільки щоще задумаєш свататись, то й станеш зараз брехати, і щобез брехні ні жоден чоловік не сватався»)

· Як він пояснив мету свого візиту до хорунжого? («... Буцімтойому треба брагу для волів найняти на зиму (а ще де тазима? Ще тільки Петрівка йде),так він почув, що у панахорунженка у винниці барда добра і добре скотини доглядають, приїхав найнятися і сторожитись»)

· Що пояснив брат гостю про відсутність своєї сестри? («Сестра у полі, поїхали там трошки просця посіяти, так вонадогляда, бо вже без неї ніхто нічого не тямить зробити»)

· Чи можна вважати хорунжого ледачим? («Не знаю я сьогоділа і ні в віщо не мішаюсь, про те сестра зна») _ Як Олена зустрічала гостя? («Бачить, що чужий чоловік, заразмотнулась, звеліла із ставка потягти карасів і загадала вечерю варити; сюди-туди шатнулась і увесь порядок дала, щой на завтра робити, і кому, куди і зачим їхати, а далі одягласьтаки любенько, як звичайно панночці та ще у хорунжівні: достаренької плахти та почепила люстринову запаску, одяглатож шовкову юпку, та на шию дукат на бархатці, та червоні черевички узула, а на голову хорошу стрічку поклала,та й вийшла і поклонилась пану Уласовичу низенько»)

· Чим господиня вразила Забрьоху? («Як побачив таку панночку,що не тільки що зроду не бачив такої, та вона йому й не снилась така, та аж задрижав, і не тямить вже, що йому й казати... та знай слинку ковта, дивлячись на таку кралю»)

· Кого намагався висміяти Г. Квітка-Основ'янеко на прикладі брата Олени?

· Чому Забрьоха зізнався Йосиповичу про причину приїзду до нього? Як той зреагував на прохання пана сотника віддати за нього Олену? («Побачу, цат, сестра скаже, нехай до завтрього, лягайте лишень спати,-- та й пішов від нього»)

· З чим повертася Забрьоха від Йосипивічів? Через що його проймав сором? («Ввійшла з кімнати паньмичка, поклониласьта й поставила на столі перед паном Уласовичем на сковороді... печений гарбуз!... Він мерщій на коня та навтікачапобіля хат; тільки й чує, що люди з нього регочуться, йомуще більше стидно, ще більш коня поганя... Одно те, що сором, а тут і такої дівки жалко, та ще ж ні ївши, ні пивши!От вже нам Уласович і додому з гарбузом так і біжить, які біг до дівки, думаючи рушники брати»)

Частина ІІ

Як Г. Квітка описує П. Пістряка? Про що свідчить ставлення автора до свого героя? («А хто ж то лізе? Що ж се він тактам мордується? То піткнеться у двері, та й назад наші... Лізе то не хто як сотенник конотопський писар і щирийприятель пана сотника Микити Забрьохи»)

Яку залежність мав Микита Уласович від сотенного конотопського писаря? («... Він без нього ні чарки горілки, ні ложкиборщу до рота не піднесе, а вже на пораді, як Пістряк Григорович сказав, так воно так і є, так і буде, і вже і до стобаб не ходи, так ніхто не переможе»)

Де і за яких обставин П. Пістряк здобув освіту? Про що це свідчить? («... Дванадцять год учився у дяка в школі: у годвчистив граматику, два годи вчив часословець, півчвартагода сидів над Псалтирем і з молитвами зовсім вивчив, тапівп'ята года вчився писати, а цілісінький год вчився на щотах; а промеж тим, ходячи на крилас, поняв гласи, і єрмолойні догматики, і Сковородині херувимські, туди ж за дяком і піддячим окселентує і Павла чтеніє, коли не багацькозакладок, утне на усю церкву голосно; а вже на річах такі бойкий, що як розговориться-розговориться, та усе не попросту, усе з писання... »)

У чому було призначення довгої хворостини, з якою пан писарнамагався потрапити у приміщення до Забрьохи?(«... Но онаяне суть уже хворостина, понесе убо суть на ній вмістилищедуш козацьких прехваброї сотні Конотопської, за ненахожденієм писательського существа... »)

Яке предписаніє отримав пан сотник?(«... Іти в Чернігов завсею сотнею і зібратись зо всім прибором і узяти провйонтудля себе і коней на дві неділі»)

Як він зреагував на нього?

Через що П. Пістряк не міг остаточно порахувати козаків?

Яким чином писар намагався бути хитрішим за пана сотника?(«Се на біду вже йде, коли пан сотник та буде розумніший мене. Нащо ж йому і писар, коли сам буде і видумувати і підписувати? Отже тільки не видно, що сам буде й писати та, може,й на щотах викидати. Та не дамся-бо... Я йому хука усучу»)

Що висміює Г. Квітка на прикладі пана Забрьохи, коли тойз'явився перед військом для з'ясуванням кількості козаків?(«... А він більш тридцяти ліку не знав, а козака ні однісінькогоу твар не знав і не тямив, хто з них Демко, а хто Процько»)

На яку помилку зазначив пан сотник своєму писарю, колитой не міг дорахуватися одного козака?(«Адже і козаки усі,і з хворостини ні жоден не втікав. Се ти як переломив хворостину, так вона якраз на козакові хруснула. От ти, держачи її на дві половини, тим одного і не долічувавсь»)

Як сприйняв Пістряк образу від пана Забрьохи за невміннявести облік козаків? («Подавишся, як я тобі галушку піднесу... Підведу тебе під монастир... Буде у Конотопі сотник, та не Забрьоха... кланятимуться і Пістряку»)

Що свідчить про безлад серед козацької сотні, якою керувавМ. Забрьоха?(«Війтесь собі, куди хочете, хоч на шибеницю. Який я порядок дам, коли писар сказився? На те дивлячись,і козацтво рушило: хто у шинок, хто у солому після такоїмуштри спочивати, а інші мотнулись на вгороди дівчат полохати... »)

Частина ІІІ

З приводу чого жалкував Забрьоха, сидячи на лавці вдома? («Що йому учора Йосиповна Олена, панна харунжівка, піднесла, мов тертої під ніс кабаки, печеного гарбузця; що він післяучорашнього дня ще не пив, не їв, а тут ще не виспався; щотреба йому збиратися з своєю сотнею у поход аж у самісінь-кий Чернігов; та я ж кажу, після такої біди ще й нове лихозіклалося йому, що розсердив свого сотенного пана писаряПістряка, а розсердившись, вже він не буде ніякої поради давати, як начальство пришле об чім лепорт чи як там його;тоді що чинити?»)

Чого не міг простити писар пану сотнику? («... Да не розсміються надо мною наші козаки і рекуть нині: «Писар наш сутьдурень, не вмів розібрати, що хворостина суть удобосокрушаємая»... . Того для подобало вам, пане сотнику, всп'ять зряпокинути прогрішення брата вашого; скріч устами ко вухуповідати йому, а не все козацькоє услишаніє»)

З якою метою Микита Забрьоха намагався налагодити стосунки з писарем після того, коли він його висміяв серед козацтва? («Здолай же дружбу, не сердься на мене, та з серця неговори мені з письма, а кажи просто. Тут і так, не тобі кажучи, лихо та ще з лихом, а тут ще у похід іти. Ось давайпро се толкуватись, що нам по тому лепорту робити... Аджесотня уся, то й добре; ну, дальш каже, що робити?»)

Як Пістряк пояснив пану сотнику причину посухи на землі. («Є на світі нечистивиї баби... поселяють вражду і роздор проміж супружнього пребиванія; возбуждають любовноє преклоненіє уноші к діві і от Ония к оному, і прочеє зло неудоборекомоє, а паче усього, затворяють хляби небеснії і воспрещаютьдождеві орошати землю, де погибнеть род чоловічеський»)

Які відчуття охопили Забрьоху, коли він почув від писаря розповідь про відьом? («Та цур їм, не споминай їх мені, панеписарю! Хоч до вечора і далеко, а як налякаєш мене, то усюніч буду жахатись і не спатиму, усе відьом буду боятися... вона перекинеться клубком, кинеться тобі під ноги, зіб'є тебета й щезне... . Чи мало старі люди такого розказують, такщо, наслухавшись, цілу ніч дрижаки спати не дадуть»)

Що робить батько Уласа Забрьохи з представниками нечистої сили? («... Їх возхищаше і у річці топляше. Аще кая сутьвідьма, та не погрязнеть на дно річноє, аще, і камень жер-товний на виї єя причепляють, аще же непричасна єсть злусилу, абиє погрязнеть у воді»)

Яку користь мав П. Пістряк від того, що пан сотенний вирішив не йти у військовий похід, а зайнятись боротьбою з тими, хто перешкоджає дощу? («На руку ковінька нашому пану Пістряку. Зробив з паном сотником, що йому треба було і чогойому давно хотілось. Пошив у дурні. Підвів, щоб не слухавпредпісанія начальства, не йшов у Чернігов, може, від татар або від ляхів відбиватись; а поки кривий Хверлущенкоз одною ногою дошкандиба і начальство прочита лепорт, щопан конотопський сотник замість діла прийнявсь відьом топити, подума, що він нерозумний, а то вже й зовсім одурів... “Певно, його замінять, а сотником поставлять... вже ж нікого більше, як мене. І ураговим бабам і молодицям, хто мені якусь капость робив,або... те-то... не сотвориша послушанія... знаю таківських... усім віддячу, позаполіскую їх добре! Спасибі, що мій дуреньгне шию і лізе у біду, як віл у ярмо”»)

Частина IV

· Що відбувалося з худобою, коли біля неї не було господарів?

· Яке видовище зібралися подивитися мешканці Конотопа?

· Через що пан Симеон розігнав різкою школярів, які прибігли подивитися на подію біля річки? («... Сконпоновали смішноговірша на свого дяка»)

· Як у творі характеризується діяльність ворожок? (ПріськаЧирячка -- «... змолоду давила зінське щеня; зніма остуду,переполох вилива, злизує від уроків, соняшниці заварює... ». «Раз пан Пістряк та попросив її, щоб дала йому любощів,щоб його усяка чи дівка, чи молодиця, на яку оком накинув,щоб його полюбила, отже ж то випив тих любощів та й пішов на вечорниці, та тільки було що розходивсь... як же йомузавадить! Так і додому не добіг». Химка Рябокобилиха -- «... вже коли в кого що пропаде, той не думай іти до ворожки, вона самій умілій брехню задасть,а скаже на того, на кого хоче та на кого сердита». Оттакбуло сказала раз і на пана Пістряка -- що то! І старшинине минула! -- що буцімто він у чоловіка бджоли підрізав». Явдоха Зубиха -- «... вона як удень то і стара, а як сонце заходить, так вона і молодіє, а у саму глупу північ стане молоденькою дівчинкою, а там і стане стариться і до сход сонцявп'ять стане стара, як була учора». «Раз пан писар Ригоровиччитав перед громадою якесь-то предписаніє від начальства... як ось і йде Зубиха та й глянула на нього і тільки і всього, що всміхнулась, так що ж? Він зараз бумагу об землю, під-тикався та й давай скакати перед громадою. Сміху було такого, що не то що!»Пазька Псючиха -- «... нишком, не хвалячись, чаклує... То кудимахнула, туди і хмари підуть». Домаха Карлючківна -- «... коли роззявить рот, так і лопатаулізе, нісочок, як у рябця, а як дивиться з Конотопа очицями,так одним у Київ, а другим у Білагород». «Шоста була Векла, старого Штирі невістка, а сьома УстяЖолобиха... »)

· Чому, на ваш погляд, саме цих жінок було звинувачено в зносинах із нечистою силою і в тому, що, нібито, саме вони перешкоджали дощовій погоді?

Частина V

· Чим пояснити ретельність контролю з боку Пістряка за ув'язненими відьмами? («... Щоб котра з них, перекинувшись абосорокою, або свинею, та не дала б дьору»)

· Про що свідчить невміння пана сотника вести промову середлюдей?

· Як народ, а потім і Забрьоха поставились до втоплення ВеклиШтирихи?

· За що Пістряк намагався її знищити? («Просих -- і не дала,позичах -- і не повірила; стражі предах -- і не відкупалася,якоже другії прочії»)

· З якою промовою звернувся Талимін Левурда до Забрьохищодо зв'язку його жінки з нечистою силою? («... Дивлюсь... аж в неї в гостях чорт, та от, як бачите, словнісенько якпан писар Прокіп Ригорович, нехай здоров буде, така йомуі пика, і одежа, і усе таке. Я до чорта, а він від мене, я заним, а проклятий чортяка та у сіни, він бачить, що непереливки, та у трубу, я як злякаюсь, як вернусь у хату, та напіл, та що то: й кожухом укривсь, а сам дрижу з переляку,що бачив чорта і що моя жінка з ним дружить»)

· Чому Ригорович всіляко намагався перешкодити покараннюдружини Левурди?

· Чим пояснити думку чоловіка про те, що Пістряк -- чортякий відвідував його Стеху?

· Як помстився Левурді за своє звинувачення пан писар? («Пойміте його і водворіте у ратушу і присовокупіте нозі йогодо клади, бо сам сознаніє учинив, що видів і осязав живогочорта, убо він є колдун, чаклун; воутріє ізбию киями сьогогрішника»)

· Що було характерним у поведінці Забрьохи під час суду надвідьмами? («Микита Уласович вже й дрімати став, по йоготак вже б пора і додому: чи будуть дощі йти, чи ні, йомунужди мало; не стане свого хліба, йому принесуть; Конотоп не мале село; без сварки, без позивання не обійдеться. Усе знай позіха та... пальцем знай штрика то у лоб, тоу ніс»)

· Які труднощі виникли під час покарання Явдохи Зубихи?

· У чому виявилася байдужість Забрьохи до суду, який чинив Пістряк над відьмами?(«... Робіть, що знаєте, тількишвидше, бо вже обідня пора. Я б вже давно дав дьору, такхочеться дивитись на сюю кумедію, що на собі цілісінькийвіз каміння, а вона не тоне, а плава поверх води. Робіть собіщо знаєте, а я буду на готове дивитись, я на те у Конотопісотник»)

· За що народ звинувачував Явдоху Зубиху?(«Нехай не крадез неба хмар, не хова дощу у себе на миснику... »)

· Як відьма сприйняла друге покарання над собою?(«... По двапарубка сіло на руки і на ноги, а два узяло здоровенні пучкирізок та й почали чистити... аж засапались б'ючи, б'ють --б'ють, і вже цурпалки летять... А що Явдоха? Лежачи підрізками, казку каже»)

· У чому виявилася витримка Явдохи під час її катування різками?(«... Б'ють-б'ють бісівську бабу, скільки хлопців перемінилося, скільки різок перебрали: і вербових, і березових,і тернових, а їй не позначилось нічого, неначе тільки що лягла і не трішечки і не бита... »)

· На що Швандюра «відкрив очі» тим, хто намагався чинитисуд над відьмою?(«Тоді усі побачили, що лежить товставербова колода, поперепутована вірьовками, і сидять на нійчотири хлопця здоровенних і держуть її якомога, щоб не пручалась, а чотири б'ють тую колоду зо всієї сили добрими різками, неначе кого путнього. А біля тієї колоди лежить самапо собі Явдоха Зубиха, і не зв'язана, і регочеться, дивлячись,як працюються люди замість її та над колодою»)

· Якої шкоди вчинила Зубиха Пістряку?(«Се вона мені зробила,що я після перепою химери погнав»)

· У чому вбачав для себе користь пан писар від відьми?(«Такоїмені і треба!. . Піддобрюсь до неї, воно поможе його (Забрьоху)втопити, а мені винирнути з писарства та на панство... »)

· Що намагався висміяти Г. Квітка-Основ'яненко у сцені судунад відьмами? Який вид гумору він при цьому застосував?

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Проведення тестового опитування

Частина І

1. Микита Забрьоха -- конотопський пан:

а) хорунжий; б) писар; в) гетьман; г)сотник.

2. Батько Микити не виявляв великого бажання:

а) навчати сина військової справи;

б)одружувати його;

в) балувати дитинчатко дорогими подарунками;

г) виховувати і привчати спадкоємця до етикету.

3. Уподобавши собі хорунжівну Олену, Забрьоха найбільше цінував її:

а) вміння гарно співати; б) доброту і веселу вдачу;

в)придане; г) вправність у господарюванні.

4. До якої брехні вдався Микита Уласович, приїхавши сватати Олену? Буцімто він:

а) бажав порадитися з приводу обробки землі;

б) розшукував породистих коней;

в) скуповував мисливських собак;

г)придбав би браги для волів на зиму.

5. Напередодні якого народного свята приїхав залицятися герой твору?

а) Водохреща; б) Івана Купала; в)Петрівки; г) Різдва.

6. Якщо дівчина не згодна на шлюб, то вона виносила хлопцю:

а) хліб-сіль; б)печеного гарбуза; в) рушники; г) кухлик води.

Частина ІІ

1. Герой твору, про якого Г. Квітка-Основ'яненко зазначив: «Яквін сказав, так воно і є, так і буде, і вже й до сто баб не ходи,так ніхто не переможе»?

а) М. Забрьоха; б)П. Пістряк; в) брат Олени; г) сільський дяк.

2. Предмет, що його П. Пістряк називав «лепортом»:

а) книга; б)хворостина; в) рушниця; г) прапор.

3. Пан писар аж дванадцять років навчався у:

а)дяка в школі; б) Бобринецькому повітовому училищі;

в) Полтавській духовній семінарії;

г) чоловічому монастирі.

4. Зміст «предписанія», яке отримав У. Забрьоха:

а) «Негайно вирушити у військовий похід проти шведів»;

б) «Здійснити облік козаків, їх зброї, про що незамедлітельно

повідомити»;

в)«Вирушити з сотнею до Чернігова на два тижні»;

г) «Провести військові збори в Конотопі».

5. Пан М. Забрьоха не вмів як слід:

а) читати; б) писати; в)рахувати; г) скласти лепорта.

Частина ІІІ

1. Микита Уласович вважав для себе Пістряка за:

а) родича; б)брата; в) радника;

г) доброго знавця військової справи.

2. «... Що писар не здума, що не скаже, то вже М. Забрьоха мерщій і каже»:

а) «Не розумію тебе, повтори... »;

б) «Дай осмислити про що речеш ти... »;

в)«Так, так воно є»; г) «Зачекай. А якщо... ».

3. Аби не вирушати у військовий похід, Пістряк запропонував Забрьосі таку причину:

а) тяжка хвороба у козацькому середовищі;

б)оборона світу, який загибає від посухи;

в) обмаль провіанту; г) необхідність оновлення зброї.

4. На думку пана писаря, щоб викликати дощ, необхідно:

а) молитися Богу; б) знайти земляну жабу;

в)звернутися до відьом; г) дати милостиню жебракам.

5. Про кого у творі зазначено: «дурень гне шию і лізе у біду, як віл у ярмо»:

а) П. Пістряка; б)М. Забрьоху; в) кривого Хверлущенка; г) одного з козаків.

6. Виконання якого документу проігнорував М. Забрьоха?

а)Предписанія; б) наказу; в) постанови; г) розпорядження.

7. П. Пістряк намагався помститися керівникові козацького війська за те, що він:

а)його принизив під час обліку сотні;

б) оббрехав грамотія;

в) зменшив йому платню;

г) не дозволив одружитися писарю на Олені.

8. З яким ворогом мав битися У. Забрьоха, вирушивши у військовий похід?

а) Німцями або шведами; б) москалями; в) французами; г)татарами або ляхами.

9. Пан писар мріяв про те, що:

а) матиме багато родючої землі; б)його призначать сотником;

в) отримає велику винагороду за свою службу;

г) буде служити самому царю.

Частина ІV

1. Якого вірша склали школярі, очікуючи видовисько біля річки? Про:

а) сміливе військо козацьке; б)дяків-п'яничок;

в) ворожок та нечисту силу; г) пана сотника та писаря.

2. Через що Пістряк звернувся по допомогу до Пріськи Чирячки? Бо:

а) захворів на лихоманку; б) прагнув забагатіти;

в)хотів, щоб його кожна дівка любила;

г) не вмів складати віршів про кохання.

3. Чим відьма Пріська не задовольнила сподівань пана писаря?

а)Не спрацювало її зілля для любощів;

б) звинуватила його у крадіжці бджіл;

в) своїм поглядом змусила Пістряка танцювати перед грома-

дою, коли той читав предписаніє;

г) бо через неї він хворів майже місяць.

Частина V

1. Риса характеру Микити Уласовича, яка виявилася під чассуду над відьмами:

а)байдужість; б) доброта; в) жадібність; г) жорстокість.

Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 0,5 бала.

2. Робота на картках

Картка № 1

1. Дослідіть, яким чином прізвище Забрьоха характеризує його зовнішність, учинки, поведінку, манеру спілкування тощо. Наведіть переконливі аргументи, посилаючись на факти з твору.

2. Вмотивуйте звинувачення П. Пістряком жінок у їх зв'язку з нечистою силою та розправу над ними. Це особисті амбіції писаря чи вболівання за громадські інтереси.

3. Хто з жінок, звинувачених у зв'язку з нечистою силою, «... самій умілій брехню задасть, а скаже на того, на кого хоче та на кого сердиться»?

а)Химка Рябокобилиха; б) Явдоха Зубиха;

в) Пріська Чирячка; г) Пазька Псючиха.

Картка № 2

1. Як Г. Квітка-Основ'яненко ставиться до М. Забрьохи, П. Пістряка? Що він намагається висміяти, зображуючи їх образжиття, поведінку, мову. Відповідаючи, посилайтеся на змісттвору.

2. Доведіть, що повість «Конотопська відьма» -- це бурлескнийтвір. Свої міркування обґрунтуйте.

3. Кого з героїв твору стосується приказка: «Коли не піп, то й немикайся в ризи»?

а)Забрьохи; б) П. Пістряка; в) пана Симеона; г) Усті Жолобихи.

Картка № 3

1. Охарактеризуйте діяльність М. Забрьохи -- судді. Яким чином він дотримується законодавства?

2. Порівняйте головних героїв твору -- М. Забрьоху і П. Пістряка. Що їх єднає і водночас різнить? Надайте вичерпнувідповідь на прикладах з твору.

3. Чим пояснити рішення П. Пістряка «піддобритися» до Явдохи Зубихи? Щоб та:

а) посприяла його одруженню на Олені Йосипівні;

б) наслала на Конотоп рясні дощі;

в) ощасливила кожного козака війська грошима;

г)допомогла отримати писарю посаду сотенного.

VІ. Підсумок уроку

VІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності

VІІІ. Домашнє завдання

Опрацювати ідейний зміст частин VІ-ХІ повісті, дібрати фактиз твору, які містять елементи іронії та сатири; скласти інформаційне ґроно щодо характеристики образів М. Забрьохи, П. Пістряка, поміщика Д. Халявського

Додаток В

Словник літературних термінів

1. Лімерк -короткий гумористичний вірш, у якому обігрується несінитниця. Складається з 5 рядків.

2. Буріме - переважно жартівливий вірш на здалегіть запропоновані рими, які не можна ні переставляти, ні змінювати.

3. Гумор - доброзичливий, жартівливий сміх, що допомагає виправити певні вади людського характеру.

4. Сатира - гостре висміювання, критика чогось або когось.

5. Співомовки - гумористичні вірші, створені на основі фольклорних сюжетів, запозичених з анекдотів, бувальщин, казок, у яких відтворено комічні ситуації.

6. Тавтологія (як художній засіб) - повторення того самого слова чи однокореневих слів, виразу, думки задля посилення емоційності та виразності тексту.

7. Інверсія - змінений звичний порядок слів у реченні.

8. Іронія - троп: приховане кепкування, глузування. Також уживання слова в оберненому, протилежному значенні.

9. Комедія - драматичний твір, у якому засобами гумору і сатири відображається смішне, висміюються негативні явища, риси людей.

10. Трагікомедія - різновид комедії; драматичний твір. У якому поєднуються риси комедії і трагедії.

11. Бурлеск - жанр гумористичної поезії, комічний ефект у якій досягається тим, що зміст викладається навмисно грубо, вульгарно, знижено або ж, навпаки, про «низьке» говориться піднесено, урочисто.

12. Гротеск - сатиричний художній прийом у літературі, заснований на явному спотворенні, перебільшенні чи применшенні зображуваного, на поєднанні різних контрастів.

13. Карикатура - сатиричний малюнок загостреного еритично-викривального характеру.

14. Пародія - комічне або сатиричне наслідування, що відтворює в перебільшеному вигляді характерні особливості оригіналу; карикатура.

15. Сарказм - їдка, викривальна, особливо дошкульна насмішка, сповнена крайньої ненависті і гнівного презирства.

16. Травестія - різновид жартівливої бурлескої поезії, коли твір із серйозним чи героїчним змістом і відповідною формою переробляється на твір комічного характеру з використанням панібратських, жаргонних зворотів.

Додаток Г

Аналіз художнього твору.

Для поглибленого вивчення тексту художнього твору слід використовувати загальні плани аналізу ліричних, епічних та драматичних творів, характеристику художнього образу, огляду літературних тенденцій. Звісно, такі пам'ятки розраховані на творче використання. Їх призначення - нагадати про основні моменти шкільного аналізу тексту. Етапи аналізу твору визначає сам читач, їх порядок можна змінювати залежно від способу інтерпретації твору.

План аналізу епічного твору.

Тематика і проблематика.

Жанр.

Форма оповіді ( від імені автора, оповідача тощо).

Сюжетно-композиційні особливості ( позасюжетні елементи).

Простір и час.

Система образів і засоби їх розкриття.

Мова художнього твору.

Ідея. Задум письменника і його втілення.

Місце в історико-літературному процесі.

План аналізу ліричного твору

Тема.

Ідея.

Образ автора або ліричного героя ( його думок, почуттів, переживань).

Композиція.

Жанр.

Особливості ритму, мелодики, темпоритму (система віршування, віршовий розмір, ритми).

Мова художнього твору (тропи, фігури та інше).

Зв'язок з певним напрямом, течією.

План аналізу драматичного твору

Жанрова природа тексту.

Конфлікт.

Особливості розвитку сценічної дії.

Характери героїв і художні засоби їх розкриття.

Сюжетні та позасюжетні елементи (монологи, діалоги, ремарки тощо).

Тема та ідея.

Різні наукові та читацькі інтерпретації.

Місце в історико-літературному процесі.

Характеристика художнього образу

Еволюція героя.

Портрет.

Як характеризують героя предмети, що його оточують.

Поведінка, вчинки героя.

Зображення душевних переживань.

Ставлення героя до інших персонажів, природи тощо.

Світогляд.

Мова героя.

Роль деталей у розкритті характеру.

Авторська характеристика.

Характеристика героя іншими персонажами.

Читацьке сприйняття та оцінка образу в науково-критичній літературі.

Огляд літературних тенденцій

Визначити хронологічні межі періоду, про який мовиться.

З'ясувати, які напрями й течії домінували в цей час.

Дати теоретичне визначення провідних напрямів і течій певного періоду, назвати їх основні ознаки.

Згадати представників названих напрямів і течій, їхні твори.

Визначити внесок окремих письменників в історію світової літератури.

Показати зв'язок літературних тенденцій з попередніми й наступними етапами.

Визначити своєрідність даного періоду на тлі світового культурного процесу.

Характеристика художнього образу

Еволюція героя.

Портрет.

Як характеризують героя предмети, що його оточують.

Поведінка, вчинки героя.

Зображення душевних переживань.

Ставлення героя до інших персонажів, природи тощо.

Світогляд.

Мова героя.

Роль деталей у розкритті характеру.

Авторська характеристика.

Характеристика героя іншими персонажами.

Читацьке сприйняття та оцінка образу в науково-критичній літературі.

Огляд літературних тенденцій

Визначити хронологічні межі періоду, про який мовиться.

З'ясувати, які напрями й течії домінували в цей час.

Дати теоретичне визначення провідних напрямів і течій певного періоду, назвати їх основні ознаки.

Згадати представників названих напрямів і течій, їхні твори.

Визначити внесок окремих письменників в історію світової літератури.

Показати зв'язок літературних тенденцій з попередніми й наступними етапами.

Визначити своєрідність даного періоду на тлі світового культурного процесу.

Анліз твору Григорія Федоровича Квітки-Основ'яненка «Маруся»

«Маруся» (1834) -- перша україномовна повість нової української літератури, взірець сентименталізму. За жанром -- це соціально-побутова сентиментально-реалістична повість.

Тема твору -- життя українського селянства, праця, побут і звичаї народу. Джерелаповісті -- реальне життя українців і усна народна творчість: українські балади, пісні про кохання, весільні пісні, традиційні народні обряди, народні голосіння, фольклорні мотиви любові, розлуки, смерті закоханих.

Основа сюжету повісті -- чисте, вірне і разом з тим нещасливе кохання молодої дівчини Марусі, дочки заможних селян, і бідного міського ремісника-рекрута Василя, якого чекає двадцятип'ятирічна солдатська служба. Розповідь побудована через передачу глибоких почуттів героїв. Конфлікт має соціальний характер -- на перешкоді одруженню закоханої пари стоїть майнова нерівність: багатий селянин Наум Дрот не хоче віддавати єдину доньку за бідного парубка-рекрута. Проте він дає згоду на шлюб тоді, коли Василь змушений іти на службу в місто до купця, щоб заробити гроші й знайти собі заміну в солдати.

Сюжет повісті поданий послідовно, без екскурсів у минуле и майбутнє:

* розлога експозиція (знайомство з головними героями, сім'єю Наума Дрота -- дружиною Настею та донькою Марусею, їхніми позитивними характеристиками);

* щаслива зав'язка (кохання з першого погляду Василя й Марусі);

* стрімкий розвиток дії (Василь просить руки дочки в Наума Дрота, який йому відмовляє; хлопець іде на заробітки; Маруся в гаю потрапляє під зливу, застуджується й раптово помирає за день до повернення коханого);

* уражаюча кульмінація (Василь, повернувшись із заробітків вільним від рекрутчини, застає Марусю мертвою);

* логічна розв'язка (тяжко переживаючи втрату, хлопець постригся в ченці й незабаром також помер, а батьки Марусі знаходять утіху в праці, молитвах, смиренні й спілкуванні з Богом).

Головні герої твору -- уособлення високих морально-етичних якостей простої людини. Автор наділяє їх ідеальними позитивними рисами: чесність, слухняність, повага до батьків і добрих людей, працьовитість, співчутливість до бідних, покірність і віра в Бога. Так, Наум Дрот, «хоч би трохи біда чи радість є йому яка, зараз до Бога»; він вважав, що «гріх лежачи хліб їсти; поки здужаю, довжон робити і бідним помагати».

Естетичним ідеалом Г. Квітки-Ос-нов'яненка став образ головної героїні -- Марусі, у якому втілено найкращі риси української дівчини-селянки. її неймовірна казкова зовнішня і внутрішня врода ідеалізована й змальована в народнопоетичному ключі: «Та що то за дівка була! Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки, бровоньки, як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте... »

У зображенні Марусі, крім ознак сентименталізму, письменник широко використав ліризм народної пісенності, засоби фольклорного зображення внутрішнього світу дівчини, сильних і піднесених почуттів.

Мова героїні пересипана пестливою лексикою, опоетизованими звертаннями, емоційними вигуками, прислів'ями, порівняннями (Василечку, голубчику, соколику мій! мій козаченьку; матінко моя рідненька! утінко моя, перепілочко, голубочко).

В образі Василя найяскравіше втілені риси сентименталізму -- психологічний стан закоханого хлопця, віщування серця під час розставання пари на кладовищі, переживання смерті Марусі, добровільний відхід від мирського життя.

Повість насичена позасюжетними елементами: українські народні звичаї, обряди -- весілля, сватання з усталеним текстом, емоційними піснями, дотепними примовками. Вражає сцена похорону, народні голосіння в устах батьків виписані з етнографічною точністю. Майстерно змальовані в традиціях сентименталізму чудові пейзажі української ночі, елегійна картина ранку, що стали взірцем для багатьох поколінь письменників.

Розлогі портретні характеристики персонажів, насичені фольклорними елементами, повчальні авторські відступи, репліки -- усе це є етнографічним тлом твору.

Пройнята гуманістичним пафосом, повість «Маруся» утверджує вічні християнські ідеали: жити, «як Бог дасть»; трудитись чесно, не думаючи про корисливість; не вдаватись у тугу, коли спіткає горе; бути смиренним; поважати батьків, старших за віком людей.

Твір мав надзвичайну популярність у читачів. Про це писав сам Г. Квітка-Основ'яненко: «Бачачи, що моїх Марусь читають наші добрі земляки за прилавками, продаючи перець, тютюн і др. , читають по хатах, у колі родин у місті й селищах, мавши депутацію з подякою, що пишу по-нашому... я вирішив написати для цього класу людей що-небудь повчальне».

Додаток Д

Життєпис Григорія Федоровича Квітки-Основ'яненка

Перший український прозаїк Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко народився 29 листопада 1778 р. на хуторі Основа поблизу Харкова в родині знатних поміщиків-дворян Федора Квітки та Марії Квітки (Шидловської, теж із багатого роду). Родовий маєток майбутнього письменника був його улюбленим місцем, яке він майже ніколи не покидав (у молодості побував уКиєвій Москві, а з часом -- далі Харкова нікуди не виїжджав). Жив скромно й розважливо, писав здебільшого після обіду, а ввечері читав написане дружині, Ганні Григорівні, яка, за його словами, була першим критиком і власним цензором. Із вдячністю за щирість і любов письменник присвятив дружині свої найкращі повісті -- «Марусю» й «Сердешну Оксану». Григорій здобув початкову освіту під наглядом свого дядька, священика

Паладія Квітки, а згодом закінчив Курязьку монастирську школу. Батько хотів, щоб син став військовим, тому в 1793 р. його записали на військову службу в кінний полк, проте хлопця не вабила така кар'єра. Згодом юнак іде у відставку в чині капітана, який отримав як дворянин. У 1804 р. він подав заяву до Старо-Харківського Преображенського монастиря, але, розчарувавшись у чернецтві, через півроку покинув його, нікого не попередивши про своє рішення. У книжці «Григорій Квітка-Основ'яненко» І. Ільєнко описує Хутір Основа. Сучасне фото цікавий і вражаючий епізод із дитинства майбутнього письменника, який трапився на шостому році життя: «Коли був ще дитиною, няня необачно зірвала на оці ячмінь, і його обсіла золотуха. Хворобу вилікували, та зору врятувати не змогли. Хлопчик осліп...

Одного разу Гриць поїхав із матір'ю в Куряж поклонитися відомій на всю Слобожанщину іконі Озе Озернянської Богоматері, про яку йшла слава як про чудотворну. Того пам'ятного дня в церкві Гриць несподівано відчув, що з очей спадає поволока. Спочатку замиготіли мінливі зеленувато-бурі плями, потім пішли кругами рожеві й жовтаві хвилі, і нараз у голубому тумані загойдалися людські постаті й ошатне вбрання церкви. Туман поволі розвіявся, погляд ковзнув по оздобленій золотом іконі. Грицеві стало моторошно: а раптом це видиво зникне і знову все поглине темрява? Він боязко сіпнув матір за рукав і прошепотів: -- Мамо, хто це? -- Де, сину? Про кого ти? -- Хто це? Хто це? -- залепетав хлопчик, показуючи рукою на ікону. -- Пресвята Богородиця... А ти що, бачиш? -- сплеснула руками, аж озирнулися передні. Синові ж карі, чисті й допитливі, як і раніше, очі були осяяні якимось вогнем і вже не смутні, не мертві, а живі, грайливі. -- Прозрів! Прозрів! Мати впала на коліна і в нестямі простягла руки до ікони: -- Воістину чудотворна, воістину! Зглянулася на наше безталання... »

Предки Г. Квітки обіймали високі старшинські посади в українських козацьких полках Слобожанщини. Батько служив харківським городничим, був у дружніх стосунках із кошовим отаманом Чорноморського козацького війська Антоном Головатим. У родині Федора Квітки любив бувати Григорій Сковорода. За спогадами Г. Квітки-Основ'яненка, він із старшим братом Андрієм (у майбутньому генерал-губернатором) і сестрами вивчали напам'ять твори філософа, виконували їх під час різних урочистих подій. Ще змалку Гриць полюбив народні пісні, захоплювався музикою. Майбутній письменник посилено займався самоосвітою, самовдосконаленням, завдяки чому з часом став членом «Товариства наук» при Харківському університеті, предводителем дворянства, совісним суддею, головою харківської палати карного суду, ініціатором багатьох важливих починань.

Був активним учасником майже всіх важливих культурно-освітніх заходів Харківщини. Йому навіть було надане звання члена Королівського товариства антикваріїв Півночі (Копенгаген) за фольклорну та етнографічну роботу. Сучасники відзначали Григорія Квітку як людину енергійну, дотепну, веселу, повну нових ідей, яка володіє майстерністю оповідача. Культурно-просвітницька діяльність, художня творчість стали головною справою його життя. Григорій Квітка -- багатогранна творча особистість. У 1812-- 1816 рр. він був директором Харківського театру, керував танцювальним клубом, добре грав на флейті, фортепіано, поклав на музику чимало власних романсів, зокрема мелодійну «Кадриль», а його знаменитий «Марш» був надзвичайно популярним у роки війни з Наполеоном. Сучасники розповідають про особливу роль Г. Квітки в прем'єрі п'єси І. Котляревського «Наталка Полтавка» в Харкові. Царська цензура не дала дозволу на постановку цього твору. Григорій Квітка-Основ'яненко порадив М. Щепкіну схитрувати: призначити якусь іншу п'єсу, а перед спектаклем зіслатися на хворобу головного актора й просити замінити цю виставу на дозволену вже в Полтаві малоросійську оперу «Наталка Полтавка».

Так у Харкові відбувся бенефіс знаменитої п'єси І. Котляревського. Письменницьку діяльність Г. Квітка-Основ'яненко розпочав російськомовними творами. Особливу славу йому принесли прозові твори, написані українською мовою й видані в Москві в 1834 р. під заголовком «Малороссийские повести, рассказываемые Грицьком Основьяненком». Він першим в історії української літератури утвердив оповідну манеру письма, за що Т. Шевченко назвав його «батьком». Пізніше ці слова поширилися й закріпилися надовго: «батько української повісті» (С. Єфремов). За словами І. Франка, Квітка -- «творець людової повісті, один із перших того роду творців у європейських письменствах».

Григорій Квітка-Основ'яненко увійшов в історію вітчизняного красного письменства як «фундатор нової української прози й визначний драматург, популярний російськомовний письменник» («Історія української літератури»). Кращі твори письменника були опубліковані в російських перекладах у Петербурзі й Москві; у Парижі 1854 р. французькою мовою вийшла друком «Сердешна Оксана». Пізніше його твори було перекладено польською, болгарською та чеською мовами. Помер Г. Квітка-Основ'яненко 20 серпня 1843 р. після тяжкої хвороби в м. Харкові, похований на Холодній Горі.

Додаток Е

Позакласний захід . Урок-дослідження

Тема: Г. Квітка-Основ'яненко «Конотопська відьма». Своєрідність гумору у повісті повісті Г. Ф. Квітки-Основ'яненка «Конотопська відьма» Мета: продовжити опрацьовувати ідейно-художній зміст повісті, виокремлюючи і пояснюючи художні засоби сатиричного зображення персонажів на конкретних фактах твору; охарактеризувати образи героїв твору -- М. Забрьохи, П. Пістряка, Д. Халявського; розвивати культуру зв'язного мовлення, логічне мислення, навички порівняльного аналізу, уміння характеризувати героїв твору, грамотно висловлювати власні думки, робити висновки; виховувати зневажливе ставлення до тих, хто не дотримується народної моралі, живе за рахунок праці інших. Обладнання: портрет Г. Квітки-Основ'яненка, підручник, текст твору, фотоілюстрації до змісту повісті; дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

Тип уроку: формування нових знань Література: Г. Квітка-Основ'яненко «Конотопська відьма».

Хід уроку І. Організаційний момент ІІ. Актуалізація опорних знань 1. Літературна вікторина «Серйозне і смішне у повісті Г. Квітки-Основ'яненка «Конотопська відьма» Клас поділяється на дві команди, по п'ять представників з кожної, біля дошки розгадують кросворд упродовж 10 хв. Виграє та команда, яка у визначений час впорається із завданням. Кросворд для команди І По вертикалі: 1. Прізвище однієї з жінок, яку звинувачували у зв'язку з нечистою силою. (Жолобиха) По горизонталі: 1. Риса характеру, притаманна пану сотнику і його писарю. (Зажерливість) 2. Місто, до якого повинен був вирушити М. Забрьоха зі своїм військом відповідно до «предпісанія». (Чернігов) 3. Письменник, творчість якого споріднена з творчістю Г. Квітки, особливо в зображенні реального життя з елементами фантастики. (Гоголь) 4. Жанр твору «Конотопська відьма». (Повість) 5. Залицяння М. Забрьохи до Олени закінчилося тим, що він отримав від неї... (Гарбуз) 6. Козацьке звання брата Олени Йосипівни. (Хорунжий) 7. Хутір, де проживала кохана пана сотника. (Безверхий) 8. Посада П. Пістряка. (Писар)

Рис. 1

По вертикалі: 1. Тебе люди поважають / Добрий голос маєш; / Співай же їм, мій голубе. З цією промовою до Г. Квітки звернувся... (Шевченко) По горизонталі: 1. Риса характеру П. Пістряка. (Шахрайство) 2. Хворостина для Прокіпа Григоровича -- ... (Лепорт) 3. За допомогою чого випробувалася справжність відьом? (Води) 4. Церковна книга, що була підручником у П. Пістряка, коли він учився в дяка в школі. (Часословець) 5. Сатиричний прийом, що використав Г. Квітка у творі для зображення ряду картин і персонажів. (Гротеск) 6. Посада М. Забрьохи у козацькому війську. (Сотник) 7. Жанр усної народної творчості, використаний у творі. (Приказка) 8. За крадіжку чого звинувачувалися жінки, яких топили як відьом? (Дощу) Кросворд для команди ІІ

Рис. 2

Підведення підсумків розгадування кросвордів. 2. Бесіда за питаннями. - Дайте визначення поняттям «іронія», «сатира», «гротеск». Чим суттєво відрізняються ці засоби гумору? (Іронія -- художній троп, який виражає глузливо-критичне ставлення митця до предмета зображення. Сатира -- різке осміяння суспільних вад за допомогою сатиричних засобів. Гротеск -- це вид художнього перекручування дійсності, що приводить до поєднання непоєднуваного) - З якою метою Г. Квітка їх використовує у творі? - Чи можна виправдати героїв повісті, які деградують під впливом епохи, що негативно позначилася на їх поведінці, характері, вчинках? Відповідь вмотивуйте. - Які вади й пороки людей та суспільного ладу висміюються у повісті? - Як ви вважаєте, чи втратив твір «Контопська відьма» актуальність сьогодні? Свої міркування обґрунтуйте. ІІІ. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності ІV. Вивчення нового матеріалу.

Робота над епіграфами У кожній моралі немає ліків дійовіших,сильніших, ніж виставлення на людське око смішного Г. -Е. Лессінг Гумор веселить, а сатира витвережує. В. Бєлінський

1. Слово вчителя: «Конотопська відьма» Г. Квітки -- бурлескний твір Гумор, сатира, сміх «Енеїди» відчутно вплинули на стиль повісті Г. Квітки та на мову його героїв. Комічним є прийом єдинопочатку, який ужитий автором з певною метою: він дає читачеві зрозуміти мертвотне, позбавлене всякої думки, існування конотопської верхівки. У гумористичному плані повість описує ряд епізодів, зокрема, коли писар пропонує Забрьосі перелічити сотню козаків, на що останній відповів: «Еге, пане писарю! Я б, пожалуй, соблаговолив, так ліків більш тридцяти не знаю. Лічи сам і роби, як знаєш, ти на те писар; а я усе опісля підпишу, бо я на те сотник, щоб не лічити, а тільки підписувати». А коли писар не міг написати «лепорт», то вирішив зробити його з хворостини, на якій зробив сто зарубок (це означало, що в сотні сто козаків). Писар ніяк не міг пройти з цією хворостиною в сотникову світлицю і пропонує «або стіну протяти, або стелю підняти». Щоб внести в хату хворостину, писар переламав її і тоді ніяк не міг дорахуватись одного козака. «Се ти як переламав хворостину, так вона якраз на козакові хруснула. От ти, держачи її на дві половини, тим одного і не долічувавсь». У цьому епізоді письменник висміяв некмітливого писаря, який хотів помститися сотникові. Смішними є і самі прізвища героїв (Забрьоха, Пістряк, Халявський). У гумористичному світі письменник подає в повісті епізод про чаклування відьми Явдохи, коли пан сотник М. Забрьоха летів на днищі до Олени хорунжівни. Забрьоха з Конотопу під хмарами «полетів, мов ворона» на Безверхий хутір свататись до хорунжівни. Смішним у повісті є епізод, коли відьму Явдоху катували, вона напустила ману на людей, і виявилося, що вони били не відьму, а колоду. За допомогою сміху Г. Квітка намагався висміяти бездарність адміністративного апарату, у своїй повісті письменник далі пішов шляхом зображення комічного, висміявши свавілля і самодурство козацької старшини.

2. Характеристика образів твору

2.1. Асоціативне малювання. Робота в групах. - Намалюйте, з чим (ким) асоціюються у вас герої, що сатирично зображені у повісті.

2.2. Опрацювання образу сотника Микити Уласовича Забрьохи.

2.2.1. Інформаційне ґроно щодо характеристики образу героя твору.

Рис. 3

Образ сотника -- їдка сатира на козацьку старшину, способи її керування козацтвом і селянством.

2.1.2 Робота над образом сотника козацького війська.

(Фронтальне опитування: учні добирають факти з повісті, цитати, що мають іронічну і сатиричну спрямованість.)

- Які враження складаються у читача, коли він уперше знайомиться з Микитою Забрьохою? - Що свідчить про спадкоємність сотенства для головного героя? (Сотенство він успадкував, а не заслужив. «Таки хто скільки не зазна, то сотенною старшиною усе були Забрьохи; а діди і прадіди Микитові усе були у славному містечкові Конотопі сотниками, так від отця до сина сотенство і переходило». Він має велику владу, керує цілою конотопською сотнею, але сам дурний, неосвічений, ледачий. «Ти знаєш,-- говорив він писарю,-- що я нічого письменного не розжую, хоч у школі вчився і «вірую» почав було вчити, та на «же за ки» як затявсь, та й покинув письмо») - Яким чином М. Забрьоха виконує обов'язки сотника?

Як на це керування впливає неосвіченість героя? (Не більш Забрьоха знає й арифметику, не краще й сотнею керує, бо вміє лиш до тридцяти рахувати. Він зовсім безпорадний, коли йому писар запропонував порахувати сотню. «Лічи сам і роби як знаєш, ти на те писар; а я усе опісля підпишу, бо я на то сотник, щоб не лічити, а тільки підписувати») - У чому виявляється безпорадність пана сотника? (Не дивно, що без писаря він зовсім безпорадний. У тому, коли писар розсердився і пішов, М. Забрьоха нічого не може сказати козакам на запитання, що їм робити й для чого їх зібрали, а тільки кричить і лається.

У керуванні сотнею М. Забрьоха у всьому радиться з пройдисвітом писарем, не розуміючи найпростіших речей, але в поводженні з козаками він чванливий і пихатий) - Як у стосунках з людьми виявляються неуцтво і надзвичайна обмеженість сотника? (Сватаючись, Микита виголошує закручену промову, яку для нього склав Пістряк, але сам не розуміє, «що воно й для чого». Одного разу, не читаючи, М. Забрьоха підписав рапорт не там, де слід. У відповідь йому полковник написав: «Конотопський сотник, пане Микито, ти єси дурень!». Сліпо сприймає сотник підступну пораду писаря не виконувати наказу полковника про військовий похід, а топити відьом, за що і був звільнений із сотенства) - Що характерно для М. Забрьохи як експлуататора? (Після муштри він наказує козакам прийти до нього «завтра чим світ з косами косити».

Грубо, з погордою ставиться сотник до козаків і до населення, боїться, щоб вони не запанібратились з ним) -Яке коло інтересів сотника? ( Обмежене. Він тільки думає про те, щоб добре випити, смачно поїсти та вволю поспати) - Яким чином мова характеризує цього героя? (Мова самого сотника брутальна й лайлива. Ось його слова: «висмоктав карватку дулівки», «допхався додому», «маячиш, як той цуцик на вірьовці», «Забрьоха поплямкав, викашлявся, поцмокав, потер уси та й став рацею казати... », «берлиць у ноги», «вчистили», «карлючки гнути», «дав дьору». Широко використовуються народні фразеологізми: сотник «не мав дев'ятої клепки», «не піп, то й не микайся в ризи», «пошив у дурні», «за живіт взяло» та ін. ) - Чи є образ М. Забрьохи типовим? (Так. Це їдка сатира на козацьку старшину, на способи її керування козацтвом і селянством)

2.3. Цитатна характеристика.

«... Голова йому нечесана, чуб не підголений, пика невмита, очі заспані, уси розкуйовджені, сорочка розхристана». «... Ліків більш тридцяти не знаю. Лічи сам і роби як знаєш, ти на те писар, а я опісля підпишу, бо я на те сотник, щоб не лічити, а тільки підписувати». «... Зараз кинувся до карватки з дулівкою та, не віддихаючи, журби ради, та й висмоктав її дочиста». «... Він більш тридцяти ліку не знав, а козака ні однісінького у твар (лице) не знав і не тямив, хто з них Демко, а хто Процько». «Війтесь собі, куди хочете, хоч на шибеницю. Який я порядок дам, коли писар сказився?» «Хоч до вечора і далеко, а як налякаєш мене, то усю ніч буду жахатись і не спатиму: усе буду боятися». П. Пістряк про Забрьоху: «... гне шию і лізе у біду, як віл у ярмо». «... Не мав дев'ятої клепки, та ще таки стільки глузду стало, щоб розібрати, що коли, каже, не піп, то й не микайся в ризи». «…Чи будуть дощі йти, чи ні, йому нужди мало; не стане свого хліба, йому принесуть; Конотоп не мале село, без сварки і без позивання не обійдеться». «... Робіть, що знаєте, тільки швидше, бо вже обідня пора. Я б вже давно дав дьору... » «Я тут є сотник, голодувати не буду: той прийде з хлібом, той з паляницею, той з буханцем, а інший і мішечок борошна привезе; аби б тільки позивались, то нам, старшині, і дощі не під час». «... Улюбив Олену усім тілом і душею, і серцем, і усім животом, і бачу сам, що коли її не достану, то або утоплюсь, або удавлюсь, або світ за очима піду... » «... Я нічого письменного не розжую, хоч і у школі вчився і «вірую» почав було вчити, та на «же за ним» як затявсь, та й покинув письмо».