Своєрідність гумору у творах Григорія Квітки-Основ’яненка та специфіка його вивчення у школі

При укладанні програми враховано, що українська література в загальному світовому контексті є свідченням високої духовної та цивілізаційної розвиненості українського народу, невід'ємною складовою його національної культури. Як мистецтво слова вона є носієм потужного заряду духовної енергії, здатна передавати загальнолюдські й національні цінності від покоління до покоління, культивувати їх у людській душі. Засобами мистецтва слова вона допомагає формувати, збагачувати внутрішній світ людини, формувати сильний, комунікабельний характер, широкий світогляд, особисту культуру, спрямовувати морально-етичний потенціал, розвивати інтелект, творчі здібності, естетичний смак. Отже, вчитель повинен формувати мету кожного уроку, виходячи з програмних вимог.

Літературна освіта є важливим чинником створення оптимальних передумов розвитку всебічно освіченої особистості, виховання громадянина-патріота України, а її зміст базується на засадах загальнолюдських і національних цінностей, принципах гуманізму й демократії.

Українська література також є потужним носієм ідентичності нації, її генетичного коду. Тому в контексті світових процесів глобалізації, в індивідуальному національному самоусвідомленні, самозбереженні й самоствердженні її роль незаперечна й важлива. Виховання свідомого українця повинно базуватися на історичних і культурних знаннях, традиціях, на переосмисленні сучасного досвіду на основі загальнолюдських цінностей. Ознайомлення з художнім твором, усебічний аналіз змістової, жанрової та естетичної специфіки наблизять учнів до розуміння літератури як вияву мистецтва, потужного чинника світосприйняття та самоідентифікації.

Відповідно, у сьогоднішній освітній системі предмет «Українська література» набуває особливої актуальності й вагомості.

Отже, метою вивчення української літератури в загальноосвітній школі є:

? підвищення загальної освіченості громадянина України, досягнення належного рівня сформованості вміння «читати й усвiдомлювати прочитане», «прилучатися до художньої літератури, а через неї ? до фундаментальних цінностей культури», розширення їхніх культурно-пізнавальних інтересів;

? сприяння всебічному розвитку, духовному збагаченню, активному становленню й самореалізації людини в сучасному світі;

? виховання національно свідомого громадянина України;

? формування й утвердження гуманістичного світогляду особистості, національних і загальнолюдських цінностей.

Складові цієї стратегічної мети реалізуються через такі конкретні завдання навчального предмета «Українська література», які, відповідно до Державного стандарту, ґрунтуються на емоційно-ціннісній, літературознавчій, загальнокультурній, компаративній змістових лініях:

1. Зацікавлення учнів художнім твором як явищем мистецтва слова, специфічним «інструментом» пізнання світу і себе в ньому ? прищеплення і стійкого утримання бажання читати.

2. Розвиток уміння сприймати літературний твір як явище мистецтва слова.

3. Підняття рівня загальної освіченості учнів: набуття ними базових знань з української літератури, необхідних для повноцінної інтеграції в суспільство на різних рівнях. Ознайомлення з найвизначнішими і найпоказовішими взірцями української народної творчості та художньої літератури.

4. Формування загальної читацької культури учнів, розвиток естетичного смаку, вміння розрізняти явища класичної (як високого мистецтва) і популярної (як низькопробної) культури.

5. Формування стійкого інтересу до української літератури як вагомого духовного спадку народу, повноцінного оригінального мистецтва.

6. Виховання майбутнього читача й шанувальника української літератури.

7. Формування гуманістичного світогляду, принципів патріотизму й толерантності, розвиток духовного світу, утвердження загальнолюдських морально-етичних орієнтирів і цінностей.

8. Сприяння національному самоусвідомленню і стійкому відчуттю приналежності до культурної світової спільноти.

9. Вивчення української літератури в національному і світовому культурологічному контекстах.

10. Розвиток творчих і комунікативних здібностей учнів, їхнього самостійного і критичного мислення, культури полеміки, уміння аргументовано доводити власну думку.

11. Вироблення вміння компетентно і цілеспрямовано орієнтуватися в інформаційному і комунікативному сучасному просторі.

12. Вироблення вміння застосовувати здобуті на уроках літератури знання, навички у практичному житті.

13. Розвиток навичок самоосвіти, бажання і спроможності постійно вчитися.

Отже, у програмі з української літератури враховано нинішні державні вимоги до змісту і рівня навчальних досягнень учнів загальноосвітньої школи. Зміст запропонованого до вивчення літературного матеріалу спроектовано на очікувані результати навчання, що дає можливість більш цілеспрямовано і стратегічно зорієнтовано організувати навчальний процес, а також проконтролювати його.

Відповідно до Державного стандарту, зміст літературного компоненту в основній школі, зокрема й предмету «Українська література», спрямовано на досягнення належного рівня сформованості вміння читати й усвідомлювати прочитане, на розвиток інтересу до художньої літератури, до читання загалом, розкриття за допомогою літератури національних і загальнолюдських цінностей, на формування гуманістичного світогляду особистості, розширення її культурно-пізнавальних інтересів; на виховання поваги до звичаїв, традицій українського народу, толерантного ставлення до культури інших народів. Програмою передбачається засвоєння певного кола усвідомлених літературних знань (змісту творів, авторів, окремих фактів біографії письменників тощо), початкових уявлень, умінь і навичок оперувати ними в процесі читання творів та їх текстового аналізування.

Курс української літератури в 5?8 класах структуровано за такими взаємопов'язаними тематично-проблемними блоками: 5 клас («Світ фантазії, мудрості», «Історичне минуле нашого народу», «Рідна Україна. Світ природи»), 6 клас («Загадково прекрасна і славна давнина України», «Я і світ», «Пригоди і романтика», «Гумористичні твори»), 7 клас («Із пісенних скарбів», «Про далекі минулі часи», «Ти знаєш, що ти ? людина…», «Ми - українці»), 8 клас («Усна народна творчість», «Світ української поезії», «Національна драма», «З української прози», «Український гумор і сатира»).

Отже, українська література в основній школі вивчається за своєрідним цілісним сюжетом, у якому кожен із митців має свою «нішу» в тій чи тій темі, відповідно його твір виконує певну естетичну й морально-етичну функцію. При цьому біографія письменника загалом не вивчається, вона згадується лише вибірково, диференційовано, тобто так, як того потребує основна тема, заявлена в назві тематично-проблемного блоку, до того ж фрагмент з біографії має зацікавлювати й бути доступним дитині певного віку.

З 9-го класу розпочинається системне вивчення української літератури, тобто до змісту навчального матеріалу застосовано історико-хронологічний підхід як основний, враховано історико-літературний контекст. Також зміст цього навчального матеріалу доповнено розглядом біографій письменників, хоча й у доступних межах.

Отже, навчально-виховний процес уроків української літератури передбачає формування цілісного уявлення про неї як про важливий складник національної культури, підвищення загального рівня культури майбутнього національно свідомого покоління, розвиток його творчого, інтелектуального потенціалу, вироблення здорового, повноцінного світогляду, у якому переважатимуть критерії толерантності й патріотизму.

Викладання цього предмета відбувається у форматі загального мистецького контексту, в якому створювався художній твір, а також міжпредметних зв'язків (українська мова, історія, світова література, образотворче мистецтво, музика, природознавство, географія, естетика, етика).

Особливо варто наголосити увагу на розподілі навчальних годин.

Запропонована кількість часу на вивчення кожного розділу, теми є орієнтовною, учитель може її змінювати (в межах 70 год. ).

У рубриці «Зміст навчального матеріалу» пропонуються вступні тези до кожного розділу чи теми, коротка характеристика творчості того чи того письменника, анотації до творів, що враховують сучасні літературознавчі оцінки (у доступних для школярів межах); вводяться необхідні під час розгляду художніх творів нові теоретичні поняття, необхідні для аналізування текстів тощо. Зміст цієї рубрики засновано на сучасних загальноприйнятих компетентних версіях оцінки письменника і його творчості, водночас враховано навчально-методичні особливості шкільного літературознавства, виховну, естетичну мету вивчення того чи того художнього твору. Вчитель пропонує лише необхідні стартові знання, висловлює певні судження як взірець (своєрідний ключик розуміння), що заохочувало б до пізнання, роздумів, висловлення власної думки, зацікавило, скорегувало, спрямовувало до розкриття теми й підтеми. Програма не вимагає прийняття єдиної думки, єдиного прочитання тексту, навчальний матеріал повинен подаватися так, щоб спонукати до власних оціночних висновків. Учень вчиться їх робити самостійно, так само, як і самостійно мислити, оцінювати, порівнювати, проводити аналогії з сучасним життям, власним досвідом тощо.

Програма передбачає подальшу модернізацію шкільного літературознавства. Вона полягає:

? у відході від ідеологічного чи соціально заангажованого прочитання-аналізу художнього твору, від невиправданої міметичності (тобто буквального сприйняття його як відображення реального факту історичної чи просторової дійсності), що зовсім не виключає необхідний історико-літературний контекст;

? в урізноманітненні інтерпретування художнього твору, тобто розуміння його не лише згідно задуму автора, а й із виявленням тих смислів, які твір набуває у процесі історичного функціонування;

? у врахуванні значної ролі читача як співтворця тексту;

? у пріоритетній ролі творчих підходів під час аналізування творів, тобто в руйнуванні усталених застарілих схем.

Особливу увагу варто звернути на підрубрику ТЛ (теорія літератури). У шкільному вивченні вона означає лише початкові, доступні дітям знання про художні засоби, жанри, літературознавчі поняття тощо, необхідні при розгляді того чи іншого твору як явища мистецтва слова. До того ж кожне з них зазначається лише один раз, надалі вони лише повторюються, закріплюються ? відповідно до вибору й фахової компетентності вчителя.

Рубрика «Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів» містить перелік основних усвідомлених знань (у тому числі і творів для вивчення напам'ять), умінь, навичок, передбачених кожною конкретною темою. Завдання цієї рубрики запропоновано диференційовано, з наростаючою складністю, що зручно й необхідно для особистісно- зорієнтованого навчання, при врахуванні рівня підготовленості учнів, а також для оцінювання.

Особливий акцент зроблено на вимогах емоційно-ціннісної сфери. Їх необхідно обов'язково враховувати під час розгляду конкретних художніх текстів. Це своєрідний прогноз тих морально-етичних, суспільно вартісних виховних компетенцій, які можуть прищеплюватися молодій людині в результаті вивчення того чи того твору і які допомагатимуть їй повноцінно жити. Звісно, це лише гіпотетичний морально-емоційний результат, адже вплив мистецтва на людину індивідуальний, а тому може бути непередбачуваним. Однак цей цілеспрямовано запропонований емоційно-ціннісний прогноз великою мірою увиразнює й дисциплінує весь навчальний процес на уроках літератури, у сучасних умовах глобалізаційних процесів, тенденцій дегуманізації тощо робить його потужним націє- та людинотворчим чинником.

Демократична орієнтація програми спрямована на постійну творчу співпрацю, діалог учителя, учня з художнім твором, дає широкий простір для самостійного сприйняття і осмислення літератури як явища мистецтва.

Отже ми бачимо, що згідно програми для загальноосвітніх навчальних закладів з української літератури для 5-9 класів творчість Г. Ф. Квітки-Основ'яненка вивчається в 9 класі і на її вивчення надається 3 години (Додаток А). Учні повинні знати основні віхи життя і творчості письменника. Розуміти причини написання перших творів російською мовою і необхідність його виступів на захист рідної мови. Мати уявлення про художні засоби сентименталізму, християнські ідеали повісті “Маруся”. Вміти коментувати зміст “Конотопської відьми”, виокремити і пояснити художні засоби комічного зображення персонажів, елементи реалізму і фантастики. Схарактеризувати роль оповідача. Оцінити значення Г. Квітки-Основ'яненка для розвитку української культури і духовності. ?Усвідомлення необхідності соціально активної позиції в житті.

Також надається додаткова література для читання (на вибір), де зазначено твори Квітки-Основ'яненка «Салдацький патрет», «Конотопська відьма». У 8 класі також дається література для самостійного читання влітку, де зазначено читання п'єси Г. Ф. Квітки-Основ'яненка «Сватання на Гончарівці».

Розглянемо, якими підручниками і методичною літературою може користуватися вчитель при підготовці до проведення уроків української літератури в 9 класі. Основні підручники та навчальні посібники з української літератури для 9 класу:

· Українська література (підручник), Пахаренко В. І. , 9 клас, Видавництво Генеза, 2009 рік;

· Українська література, Ткачук М. П. , Сулима М. М. , Смілянська В. Л. , 9 клас, Видавництво Освіта, 2009 рік;

· Українська література, Міщенко О. І. , 9 клас, Видавництво Генеза, 2009 рік;

· Українська література, Авраменко О. М. , Дмитренко Г. К. , 9 клас, Видавництво Грамота, 2009 рік.

Також вчитель може використовувати додаткові підручники та навчальні посібники з української літератури для 9 класу:

· Українська література. Тестові завдання, Бернадські Н. І. , Усатенко Г. О. , 5-11 клас, Видавництво Академія, 2010 рік;

· Схеми і таблиці. Українська література, Нечволод Л. І. , 5-11 клас, Видавництво Весна, 2011 рік;

· Українська література. Довідник. Тестові завдання, Куриліна О. В. , Земляна Г. І. та ін. , 5-11 клас, Видавництво Абетка, 2010 рік;

· Практикум з української літератури, Уліщенко В. В. , 5-11 клас, Видавництво Гімназія, 2010 рік;

· У світі поетичного слова (навчальний посібник), Цимбалюк В. І. , 8-9 клас, Видавництво Мандрівець, 2011 рік;

· Українська література. Хрестоматія, Авраменко О. М. , 9 клас, Видавництво Грамота, 2009 рік;

· Українська література. (хрестоматія), Ткачук Н. П. , Сулима М. М. ,Смілянська В. Л. , 9 клас, Видавництво Освіта, 2011 рік;

· Українська література. (хрестоматія), упор. Черсунова Н. І. , 9 клас, Видавництво Весна, 2011 рік;

Навчальний матеріал в основних підручниках із історії української літератури з вступних, підсумкових, оглядових і монографічних розділах відповідає сучасному їх трактуванню і науковому тлумаченню. Отже навчальний матеріал викладено науково, актуально і доступно для дев'ятикласників. Зміст підручників формує в учнів сучасні філософсько-світоглядні погляди на основі аналізу розвитку літературного процесу та виливу українського фольклору на формування української літератури. Аналізуючи історію розвитку української літератури, співставляють інформацію із її сучасним становленням і формуванням, що виробляє в учнів ціннісне становлення до життя, його сенсу, погляди на сучасні проблеми суспільства, вміння аналізувати літературні твори, висловлювати суб'єктивні й об'єктивні погляди на ту чи іншу літературу або суспільну проблему.

Отже зміст підручників формує сучасні методологічні знання, ознайомлює з літературними методами пізнання суспільних проблем (теорія літератури). У вступних і підсумкових розділах точно, лаконічно та послідовно розкриваються як основні засади появи, творення і розвитку української літератури, так і науковий принцип предмета, мета якого - сформування гідного громадянина України: патріота, інтелігента з високим інтелектом розумового розвитку, витонченого естета.

Зміст підручників розкриває причинно-наслідкові зв'язки розвитку української літератури з історією Батьківщини, взаємозв'язок літературних явищ і процесів зі становленням, розвитком і зміцненням української держави й нації, формуванням демократичного суспільства, пізнанням світу.

Навчальний матеріал підручників ефективно впливає на мотивацію навчальної діяльності учнів, розвиває інтерес до навчального предмета, пізнавальні здібності дев'ятикласників, спонукає їх до творчої діяльності: створення художніх і публіцистичних рукописів (прозових і віршових), зображення уявних картин засобами образотворчого і музичного мистецтва (малюнки, пісні), продуктивного мислення (зміст підручника допомагає в докладному аналізі літературних творів). Навчальний матеріал позитивно розвиває логічне мислення школярів, їх інтелект, а також ефективно впливає на емоційну сферу формування особистості. Текст підручника через формування у дев'ятикласників практичних умінь і навичок (самостійний аналіз літературних творів) активно розвиває психомоторику. Отже навчальний матеріал позитивно впливає на психічний розвиток особистостей. Навчальний матеріал підручників повністю відповідає навчальній програмі. Його викладено системно і логічно, вдале структурування змісту, послідовно розміщено теми для вивчення нового матеріалу. В основному навчальний матеріал подано доступно, зміст повністю відповідає віковим можливостям учнів. Навчальний матеріал забезпечує наступність у навчанні (теми підручника взаємозв'язані з темами підручників для 8 і 10 класів), враховується готовність учнів до засвоєння навчального матеріалу на запропонованому рівні.

3.2 Специфіка вивчення творів Г.Ф. Квітки-Основ'яненка в школі

Підготовка вчителя до уроку

Робота вчителя з художнім твором передбачає три етапи: підготовчий, виконавчий, підсумковий.

На підготовчому етапівчитель у логічній послідовності має виконати таку роботу:

1. Знайти у чинній шкільній програмі планову тему, звернувши особливу увагу на додаткові вимоги. Як ми вже зазначали, творчість Г. Ф. Квітки-Основ'яненка вивчається згідно програми в 9 класі у розділі вивчення творів нової української літератури ХІХ ст. . Пропонується вивчення повісті Григорія Квітки-Основ'яненка «Маруся». Також для додаткового читання (на вибір) зазначено твори Квітки-Основ'яненка «Салдацький патрет», «Конотопська відьма».

2. Вчитель повинен вивчити анотацію до теми і визначити, на що потрібно звернути увагу під час читання художнього твору.

Скажімо, в анотації до вивчення повісті «Маруся» подано основні положення, які обов'язково мають бути розглянуті протягом трьох уроків, що відведені на вивчення ключових епізодів повісті, а саме: вчителю треба розкрити гуманістичний пафос, християнські ідеали, етнографічне тло творів. Повість «Маруся» розглядається як демонстрація українського прозового слова, художнє розкриття письменником традиційних народних моральних уявлень, утілення морального й естетичного ідеалу в образі головної героїні твору. Протягом трьох уроків також приділяємо увагу аналізу інших персонажів повісті, спостерігаємо розважливість, батьківське піклування Наума Дрота, вірність у коханні Василя. Вивчається композиція повісті, трагічний злам усталеного ходу подій як нагадування про стихійний плин людського життя.

3. Вчитель працює також над літературною компетенцією учнів. Це поняття системне, охоплює такі складники: знання (історичного періоду,що вивчається, літературних напрямів, біографії письменника, художніх творів, теоретико-літературних понять), уміння (аналізувати художній твір, пропонувати власну інтерпретацію тексту, писати творчі роботи), навички (монологічного і діалогічного мовлення на літературні теми, визначення складників світу художнього твору, виражальних засобів мови). Дітям подається в підручнику історичний контекст подій у творі, погляди літературознавців, наприклад, П. Куліша про Г. Квітку, Івана Франка, що назвав Квітку батьком української прози, одним із перших у Європі «творців людової повісті», теорію літератури ( сентименталізм, реалізм, гумор, іронія тощо)

3. Звертаючись до матеріалу, визначеного у рубриках календарно-тематичного плану, вчитель повинен вивчити літературу до програмової теми, підготуватися, дібрати наочність, обов'язково підготувати портрет письменника. У кабінеті літератури, окрім наочності, запланованої у календарно-тематичному плані до кожної теми, повинна бути загальна наочність до вивчення творів. Важливо, наприклад, підготувати або використати наявні таблиці для засвоєння літературознавчих понять, вони будуть потрібні під час вивчення жанрів. Елементарні відомості з теорії літератури засвоюють учні вже в 5-7 класах. Теоретико-літературні поняття формуються в учнів на основі спостережень над художніми текстами, проте, на жаль, часто засвоєні поняття залишаються без застосування, існують десь окремо від твору, який розбирається. Учні вчаться виділяти епітети в художньому тексті, потім запам'ятовують визначення епітета, кілька разів повторюють його на уроках. Визначення це пригадують тоді, коли учень не може відразу відшукати епітети або плутає їх з метафорами. Але саме по собі виділення епітетів ще нічого не пояснює в творі, необхідно осмислити їх в контексті, усвідомити їх значення в створенні художнього образу, картини. Вивчення теорії літератури в школі має смисл тільки тоді, коли теоретико - літературні знання, набуті при розборі одного твору, полегшують розуміння наступних творів, коли на їх основі виробляється в учнів уміння самостійно розібратись у творі, формуюються навички аналізу. У нашому випадку, вивчаючи творчість Квітки за програмою, діти повинні засвоїти літературні поняття «сентименталізм», «реалізм». Твори Квітки-Основ'яненка несуть гумористичну своєрідність, тому, працюючи над повістю «Конотопська відьма», «Салдацький патрет», треба повторити ті терміни, шо діти вже вивчали та дати учням знання нових понять теорії літератури. Починаючи з 5 класу діти засвоїли такі поняття, як лімерк, буріме. У 6 класі, у розділі «Гумористичні твори», даються поняття гумор, сатира, співомовки, тавтологія, інверсія. У 7-8 класах вивчаємо поняття комедії, трагікомедії, іронії, інверсії, у 9 класі - бурлеск, травестія, гротеск, інтермедія, карикатура, пародія, сарказм (Додаток В). Формування будь-яких навичок завжди спирається на засвоєні правила, на усвідомлення загальних положень. Систематичне застосування цих загальних положень при розв'язуванні практичних завдань і веде до вироблення навичок, умінь. Такими загальними положеннями при вивченні літератури і є теоретико-літературні поняття (знання , відомості): про відношення художнього твору до життя; про жанрові та композиційні особливості творів, про прийоми створення характеру ; про образотворчі засоби зображення героя, засоби зображення комічного у творі тощо.

4. Вчитель обов'язково на підставі календарно-тематичного плану повинен скласти план чи плани уроків відповідно до кількості годин, визначених програмою, і, використовуючи матеріал, запропонований у календарно-тематичному плані, написатиконспект (Додаток Б). Треба враховувати, що при роботі над великими творами підготовка до сприйняття складається з чотирьох етапів:

1 етап - встановлення зв'язку з раніше вивченими і самостійно прочитаними творами;

2 етап - знайомство з біографією митця, епохою, в якій жив письменник чи яка знайшла відображення в творі;

3 етап - повідомлення про історію написання твору , його проблематику, публікацію і, якщо це драматичний твір, постановку на сцені;

4 етап - робота з новими поняттями, назвою, підзаголовком, присвяченням, епіграфом тощо.

Виконавчий етап роботи вчителя -- реалізація запланованої вчителем роботи на уроці,підсумковий етап-- самоаналіз виконаної роботи.

Вивчення історичного контексту

Історичний контекст, що подається під час вивчення творчості Квітки, дає уявлення учням про умови, що сприяли написанню твору. Наприклад, вчитель може повідомити, що українська дворянська еліта в час Великої Руїни асимілювалася в імперську російську культуру й державну службу. Пани свідомо втратили свою національну належність: їхньою рідною мовою стала російська, вони активно впроваджували французьку мову, європейські традиції та звичаї у своє життя. Деякі дворяни вважали українську мову «мужицькою», непридатною для створення серйозної літератури, а лише для написання творів бурлескного, гумористичного, жартівливого характеру, усіляко принижуючи українську мову, уважаючи її діалектом великоруської. «Зусилля воскресити малоросійську мову й створити малоросійську літературу майже даремні», «малоросійські музи і в прозі, і в поезії говорять чудернацькою мовою, не схожою на жодну людську», «малоросійську словесність... даремно намагається створити дехто з уродженців Малоросії» -- це деякі фрагменти з тогочасної періодики. Григорій Квітка-Основ'яненко, активно заперечуючи думки про обмеженість української мови, своєю творчістю довів її великі можливості для вираження найпотаємніших людських почуттів: «Мова, яка має свою граматику, свої правила, свої звороти в мовленні, котрі не можна наслідувати, пояснити іншою мовою; а його [народу] поезія? Хай спробують передати всю силу, усю велич, вишуканість іншою мовою! Тепер про малоросійську літературу. Вона розвивається і буде жити».

Вивчення життєпису письменника

На першому уроці учитель знайомить учнів з життям і творчістю письменника. Вивчення біографії митця в школі на уроках літератури було предметом дослідження вчених І.Є. Каплан, В.М. Дробота (вивчення біографії митця в єдності з його творчістю, головна мета вивчення біографії - висвітлення творчої еволюції митця та еволюції його світогляду), Б. Степанишина (вивчення особистості письменника, тобто перехід від хроніки життя до світогляду; біографія як знайомство з особою письменника), Є. Пасічника (вивчення біографії у нерозривному зв'язку з творчістю письменника, життєпис як джерело формування моралі), Н. Волошиної, Г. Токмань (екзистенційне викладання життєпису); методистів-практиків О. Демчука (різноманітні типи уроків вивчення біографії), Л. Овдійчук, С. Кравчук, Н. Супринової, В. Андрусенко, Н. Фіщенко, С. Привалової, В. Захарової, С. Жили, яким належать розробки з вивчення життєвого та творчого шляху українських письменників і методичні узагальнення. Існує ціла низка причин, з яких шкільне вивчення української літератури неможливе без розгляду життєвого та творчого шляху митця. Перш за все тому, що біографія - це ключ до творчості. В підручнику діти можуть самостійно опрацювати життєпис Григорія Федоровича Квітки-Основ'яненка (Додаток Д), але вчитель повинен зацікавити дітей і доповнити їх знання з біографії письменника.

Використання Інтернету на уроках літератури

Вивчення біографії письменника на сучасному уроці доцільно проводити, використовуючи засоби ІКТ, готувати презентації, віртуальні подорожі до музею. Це дає позитивний результат, підвищення мотивації та пізнавальної активності учнів. Враховуючи, що творчість Квітки-Основ'яненка вивчають в 9 класі, доцільно готувати окремих учнів з доповіддю про життєвий шлях письменника, вчити дітей самостійно готувати презентації, користуватись інтернет-ресурсами. Можна запропонувати користуватися, наприклад, сайтом - український центр - бібліотека - форум. На сайті бібліотека містить біографію Г. Квітки-Основ'яненка, а також такі його твори: «Конотопська відьма», «Сватання на Гончарівці», «Маруся» тощо. Дітям можна запропонувати завдання:

1) Прокоментуйте зміст повісті Г. Квітки-Основ'яненка «Конотопська відьма», виокремте й поясніть художні засоби сатиричного зображення персонажів, елементи реалізму та фантастики;

2) Які християнські ідеали відображено в повісті «Маруся»? Які художні засоби використав письменник? Наведіть приклади з тексту твору. Також можна запропонувати сайт Харківської обласної держадміністрації (розділ «Культура»)

Ця веб-сторінка присвячена Г. Квітці-Основ'яненку. Крім того, тут розміщено інформацію про культурні надбання Слобожанщини як видатного історико-етнографічного регіону на північному сході України. Сторінка ілюстрована портретами письменника, фотографіями пам'ятника митцю в Харкові та його могили. Діти можуть підготувати доповідь на одну з тем: «Харківщина - мала Батьківщина Г. Квітки-Основ`яненка», «Культурні досягнення Харківщини як історико-культурне тло формування таланту Г. Квітки-Основ'яненка». Завдання для учнів можуть нести такий характер:

1) складіть план виступу.

2) Зробіть коментарі до ілюстрацій, які розміщені на сайті. Ознайомте з ними своїх однокласників на уроці української літератури.

Сайт «Бібліотека української літератури» пропонує користувачам прочитати або завантажити в zip-архіві реферат «Життя та творчість Г. Квітки-Основ'яненка». Зроблено аналіз повісті «Маруся» і «Конотопська відьма», розміщено портрет Г. Квітки-Основ'яненка, список додаткової літератури. Дітям можна запропонувати проаналізувати реферат, дати рекомендації автору щодо покращення змісту роботи, підготувати коментар до портрета письменника.

Цікавим буде для старшокласників реферат «Просвітительські тенденції в бурлескно-реалістичній прозі Г. Квітки-Основ'яненка». У роботі простежено просвітницькі тенденції в бурлескно-реалістичних творах Г. Квітки-Основ'яненка «Конотопська відьма» та «Сватання на Гончарівці», визначено місце і значення творчості письменника в розвитку української літератури. Користуючись цією роботою, діти можуть підготувати повідомлення на тему «Значення творчості Г. Квітки-Основ'яненка в розвитку української літератури» [64]. Ці інтернет-ресурси можна використовувати для проведення позакласних літературних заходів, у гуртковій роботі, на уроках позакласного читання.

Аналіз художніх творів

У вчительській практиці виробилися різні шляхи аналізу художніх творів: пообразний (традиційний), проблемно-тематичний, «за сюжетом» («за автором», послідовний), композиційний, мовностильовий. Кожен із вказаних методів має як сильну, так і слабку сторону. Н. Волошина стверджує, що проблемно-тематичний шлях забезпечує високий рівень синтезування, але розгляд проблем проходить без достатнього аналізу теорії літератури як виду мистецтва. Послідовний метод, зосереджуючи увагу на сприйнятті твору як цілісного художнього явища, на єдності композиційних елементів забезпечує умови для здійснення принципу аналізу творів в єдності змісту й форми, проте утруднює осягнення проблем, поставлених письменником, своєрідності композиції характерів дійових осіб.

Для того, щоб урок літератури сьогодні забезпечував свою навчальну й виховну мету, треба, як зазначає Б. Степанишин, усі висновки про літературний твір робити на основі дослідження його тексту, а художні явища трактувати з мистецької, а не вульгарно-соціологічної точки зору. Самобутність уроку літератури вчителі-словесники вбачають в особливостях художньої інформації, у способах її інтерпретації, у методах донесення її учням. А найважливішою методичною проблемою у вивченні літератури вчитель вважає саме аналіз художнього твору, і сам, не чекаючи від науковців порад, шукає нового їх осмислення й прочитання в контексті епохи та розвитку світової літератури. Сьогодні ми вчимося аналізувати художні твори з загальнолюдських позицій, враховуючи особливості українського менталітету, національних традицій, звичаїв і обрядів. І якщо сам учитель не усвідомить важливості нового осмислення художнього твору, відкинувши стереотипи нав'язаного мислення, то всі його намагання досягнути поставлених перед ним часом завдань будуть марними.

Уроки аналізу художнього тексту повинні викликати глибокі естетичні переживання, естетичні почуття. А це залежить від уміння "бачити" художній твір. Чим більше побачить, зрозуміє, осмислить людина в художньому творі, тим більшу насолоду він дасть їй. Уміння бачити і пояснювати набувається в процесі аналізу художнього твору в школі - навчити дітей глибоко зрозуміти твір, оцінювати його всебічно, відчувати майстерність художника, насолоджуватися і прекрасними проявами характерів, їх життєвістю, умінням письменника проникати в душу людини , музикою мови , цілісністю всього твору. Аналіз літературного твору поглиблює і розвиває почуття прекрасного. Б. Степанишин висуває загальномистецькі та методичні засади аналізу художнього твору.

Загальномистецькими є: 1. Безпосередністьу сприйнятті літературного твору. 2. Безперервність у сприйнятті художнього твору. 3. Правильне співвідношення сприйняття і аналізу. 4. Поєднання загальноприйнятих оцінок твору з особистими. 5. Критичний підхід до художнього рівня літературного твору. 6. Вибірковість аналізу. 7. Єдніть змісту твору та його автора 8. Поєднання свободи і необхідності в контактах системи "літературний твір - читач ". 9. Єдніть читання , сприймання, аналізу 10. Читач - суб'єкт аналізу. Вчителю необхідно знати і методичні засади аналізу художнього твору. План такого аналізу включає в собі: 1. В основі аналізу художнього твору - текст , а не літературознавчий чи методичний посібник. 2. Розкриття умовності підтексту. 3. Мистецьке трактування художнього твору. 4. Теорія літератури - своєрідний компас аналітичного процесу. 5. Зразок аналізу в літературно - критичній класиці. 6. Мета аналізу - розвиток естетичних читацьких смаків. 7. Аналіз не повинен бути ілюстрацією до готових тверджень. 8. Варіантність аналізу.

Шкільний аналіз будується на літературознавчих і специфічних прийомах роботи з художнім текстом. Прийоми аналізу - це засоби осмислення художнього твору. Арсенал шкільних прийомів роботи з літературним твором досить різноманітній:

· постановка запитань для тексту;

· уміння виділяти головне і другорядне;

· складання плану, конспекту, тез;

· уміння підбирати цитати;

· різні види коментарів;

· переказ тексту;

· зіставлення різних редакцій твору;

· порівняння головних героїв з прототипами;

· усне словесне малювання;

· інсценування;

· виразне читання;

· складання кіносценаріїв;

· зіставлення текстів з творами інших видів мистецтва.

Аналіз повинен допомогти глибше зрозуміти твір, побачити все його багатство і складність, оцінити його роль в житті суспільства, сприяти більшому емоційному впливу на читача.

У педагогічній науці виділяють лінгвістичний, стилістичний і літературознавчий аналіз. (Додаток Г)

Для повного розуміння елементів мови застосовується лінгвістичний аналіз. При вивченні образних мовних засобів звертаються до стилістичного. Літературознавчий аналіз використають для вивчення загальної оцінки творів словесного мистецтва. У практиці школи застосовують комбінований аналіз текстів художнього твору.

Визначаючи своєрідність шкільного аналізу літературного твору, важливо врахувати три його аспекти:

- емоційний( аналіз має викликати в учнів безпосередній інтерес до твору, емоційне враження, сприяти створенню атмосфери зацікавленості тощо);

- пізнавальний ( з допомогою аналізу твору вчитель знайомить учнів з особливостями життя, культури, літератури того чи іншого народу, творчою манерою митця, художньою своєрідністю тексту та інше );

- виховний ( будь-який аналіз має сприяти формуванню моральних якостей учнів, їх естетичного смаку, розвитку творчих здібностей, забезпечувати особистісне зорієнтоване навчання).

Питання про шляхи аналізу літературного твору в школі досить дискусійне. Одні методисти і практики дотримуються традиційної класифікації, за якою виділяються три звичні шляхи аналізу тексту: за структурою, образами і проблемами. Інші (О. М. Ніколенко, О. С. Чірков) пропонують нові шляхи шкільного аналізу твору: текстуальний (коли розглядається текст сам по собі, у його цілісності й розмаїтті художніх компонентів), контекстуальний ( коли текст аналізується відповідно до певного історико-літературного контексту з урахуванням напряму, жанру, течії, філософської думки, розвитку культури тощо) та інтертекстуальний (коли встановлюються міжтекстові зв'язки на різних рівнях художніх творів).

Крім цього, існують ще так звані авторські підходи до методики аналізу тексту: наприклад, "художній аналіз художнього тексту" ( Є. М. Ільїн ), "цитований аналіз художнього твору" (О. І. Любимов) та інші.

Вчитель має навчити аналізувати художній текст так, щоб він пробуджував розум і почуття учнів, викликав інтерес до реального життя, роздуми над естетичними і моральними проблемами, щоб учень при цьому отримував естетичне задоволення.

Навчити осягати художній текст - це своєрідне мистецтво. Недаремно Б. Брехт зазначав: "Сприйняття мистецтва - це мистецтво сприйняття".

Шлях аналізу художнього твору - це той ключ, яким учитель "відкриває" твір для учнів, вводить їх у його неповторний світ. І такі заповітні ключі в кожного вчителя свої.

Аналіз твору завжди буде поверховим, якщо діти не спиратимуться на текст. При будь - якому виді аналізу художній твір має звучати на кожному уроці літератури - в читанні, цитатах, у лекції вчителя, відповідях учнів. Кожний по-справжньому високохудожній твір завжди багатозначний, тому немає й не може бути раз і назавжди "правильного" аналізу художнього твору. Його можна прочитати по-різному, і в цьому - пояснення його живучості в часі. Тому, аналізуючи твір, варто враховувати читацьке сприйняття. Твори, прочитані і проаналізовані учнями самостійно, стають органічною частиною їхнього усвідомленого інтелектуального досвіду. Вчитель має знайти найкоротший та найефективніший шлях донесення змісту тексту до учня, збудити його пошукову активність. Адже найкраще запам'ятовується саме той матеріал, що був віднайдений учнем самостійно, був ним особисто відчутий і пережитий.

Світосприйняття вчителя, його світоглядна позиція відіграє важливу роль у процесі викладання літератури, проте не може бути об'єктивним критерієм аналізу та оцінки художнього твору. Тому не варто нав'язувати учням свого сприйняття. Важливо, щоб в процесі аналізу художнього твору були збережені права дитини на власну думку, на свої переконання.

Традиційний аналіз твору розкриває тему, ідею, основну думку та сюжет твору, учні характеризують образи героїв твору, знаходь художні засоби, наприклад, засоби зображення комічного, складають план, порівняльну характеристику. Наприклад, аналіз твору «Конотопська відьма» Г. Квітки-Основ'яненка:

«Конотопська відьма» Григорія Квітки-Основ'яненка є одним з найвідоміших творів цього талановитого письменника. У «Конотопській відьмі», яка за жанром є бурлескно-реалістичною повістю, автор майстерно описав життя та побут в Україні ХVІІІ ст. , зробивши сатиричний акцент на недолугості та обмеженості козацьких старшин, що отримували свої посади не відповідно до своїх талантів та вмінь, а у спадщину. До того, автор крізь призму сатиричної критики зображує реалії суспільних взаємин того часу.

Повість складається з 14 частин та закінчення. В основі сюжету життя сотника Микити Забрьохи, закоханого в Хорунжівну Олену, його писаря Пістряка, який відмовляє Забрьоху йти в похід на Чернігів, прикрившись полюванням на відьом, які нібито вкрали дощі, та власне відьми Явдохи Зубихи, яка підкреслює сатиричний і фантастичний колорит у творі. За допомогою чарів відьма уникає побиття та втоплення, потім лагодить весілля Олени з Забрьохою, залишивши його в дурнях та змусивши взяти за себе найстрашнішу дівку села Солоху, допомагає Дем'яну Халявському. Саме Зубиха висвітлює сутність усіх інших персонажів, розкриваючи проблематику твору. Багатошарова та багатопланова повість звертає увагу на такі проблеми, як розум і безглуздя, влада та прагнення будь за що отримати збагачення, здобувши посаду, важливість щирості у відносинах, забобони та просвітницькі ідеї.

Автор досягає потрібного сатиричного ефекту завдяки таким художнім прийомам, як гіпербола, деформація образів та їхнє карикатурне загострення, що в свою чергу висвітлює усі вади персонажів. Окремо треба відмітити критику старовинних забобонів та диких середньовічних ритуалів («полювання на відьом») з просвітницької точки зору. Народні вірування постають показником моральної недосконалості. Квітка-Основ'яненко засуджує обмеженість, недолугість та невігластво людей, відстоюючи думку, що тільки людина може впливати на свою долю. Ця думка підкреслюється наприкінці повісті, де зображено подальше життя героїв, що поплатилися за свою духовну бідність, лінощі та слабкість.

План повісті «Конотопська відьма», який складають учні на уроці, або самостійно вдома:

1. Микита Забрьоха отримує гарбуза від Хорунжівни Олени

2. Писар Пістряк вмовляє сотника відмовитись від походу у Чернігів

3. Сотник починає «полювання на відьом»

4. Відьму Явдоху Зубиху викрито

5. Забрьоха просить допомоги у відьми

6. Явдоха пропонує допомогу Халявському, що закоханий в Олену

7. Забрьоха втрачає посаду сотника, яку займає Пістряк

8. Відьма зачаровує Забрьоху та дурить його

9. Халявський одружується з Оленою

10. Кожен отримує за свої заслуги

11. Смерть конотопської відьми

Слідуючим етапом роботи над твором є складання цитатної характеристики головних дійових осіб. Наприклад, Микита Уласович Забрьоха - головний персонаж, навколо якого розгортається сюжет. Він є сотником за діяльністю та зарозумілим ледащем за своєю суттю. Автор спеціально добирає зневажливо-просторічні майже образливі слова, описуючи його: «... Зараз схопивсь, випозіхався, вичухався, помоливсь богу, нюхнув разів тричі кріпкої роменської кабаки... . Голова йому нечесана, чуб не підголений, пика немита, очі заспані, уси розкуйовджені, сорочка розхристана». Забрьоха дурний та недалекий, в усьому радиться та покладається на свого писаря: «... Він без нього ні чарки горілки, ні ложки борщу до рота не піднесе, а вже на пораді, як Пістряк Григорович сказав, так воно так і є, так і буде, і вже і до сто баб не ходи, так ніхто не переможе».

Писар Пістряк - хитрий, підступний писар, що нібито товаришує із Забрьохою, але мріє зайняти його місце, не гребуючи навіть ганебними прийомами: «Зробив з паном сотником, що йому треба було і чого йому давно хотілось. Пошив у дурні. Підвів, щоб не слухав предпісанія начальства, не йшов у Чернігов, … а поки … начальство прочита лепорт, що пан конотопський сотник замість діла прийнявсь відьом топити, подума, що він нерозумний, а то вже й зовсім одурів... “Певно, його замінять, а сотником поставлять... вже ж нікого більше, як мене…Спасибі, що мій дурень гне шию і лізе у біду, як віл у ярмо”»)

Серед інших, треба звернути увагу на таких персонажів , як Явдоха Зубиха, що представляє у творі нечисту силу. Поява подібної героїні підкреслює комічність ситуації, допомагає яскравіше висвітлити якості характеру сотника, писаря та інших.

Усі персонажі добре доповнюють один одного, допомагаючи читачеві отримати якнайповніше враження від життя, відносин та основних моральних орієнтирів українського суспільства того часу. Україномовні твори Г. Квітки-Основ'яненка за способом зображення учні поділяють на дві групи: сатирично-гумористичні та сентиментально-реалістичні.

Таблица 3.1

Сатирично-гумористичні твори	Сентиментально-реалістичні твори
«Салдацький патрет», «Мертвецький Великдень», «Конотопська відьма», «Пархімове снідання», «Підбрехач», «На пущення -- як зав'язано», «Малоросійська биль» («Купований розум»), «От тобі й скарб»	«Маруся», «Щира любов», «Сердешна Оксана», «Добре роби, добре й буде», «Перекотиполе», «Козир-дівка», «Божі діти»

Опрацьовуючи художні засоби комічного у творах, діти можуть користуватися або скласти таблицю «Засоби зображення комічного»:

1. Прагнення дійової особи показати не тим, чим вона є насправді.

2. Неправильне розуміння персонажем якогось предмета чи явища.

3. Надання предмету зображення невластивих йому рис та якостей.

4. Сполучення в реченні слів, що означають різнорідні поняття (пан або гнилиця).

5. Неправильне розуміння міжмовних омонімів («лаялась собачка із панськой породи»).

6. Використання або розуміння метафоричних фразеологізмів у прямому значенні (за жабри).

7. Каламбур - гра звуків або слів («дві копійки без копійки і копійку здачі»).

8. Використання пестливих слів з метою висміювання.

9. Вживання гіперболи з метою висміювання зображеного (з'їсть за вола, а зробить за комара).

10. Іронія - вживання слів у протилежному значенні (так глибоко - старій жабі по коліно)

11. Використання вульгаризмів.

12. Очуднення - пояснення персонажем нових для нього предметів та явищ на основі своїх знань про навколишній світ.

13. Макаронічна мова - змішування й перекручування слів різних мов.

14. Народна етимологія - перекручення персонажем слів, вимова яких для нього важка (хвалітон, патрет, фортоплян).

15. Жартівливі народні прислів'я та приказки в художньому творі.

16. Дитяча етимологія - шепелявість, картавість та інші дефекти в мові дітей.

17. Урочистий тон і використовування відповідних засобів при зображенні буденних подій, описі звичайних предметів.

18. Комічна ситуація.

19. Комічна подія.

20. Комічний монолог.

21. Комічний герой.

22. Комічний діалог.

23. Травестія («переодягання» античних героїв у панський і селянський одяг українців - Котляревський «Енеїда»)

24. Бурлеск («Еней прочумався, проспався і голодранців позбирав»).

25. Характеристичні прізвища (Забрьоха, Халявський)

26. Пародія.

Використання такої таблиці, допоможе дітям самостійно визначити гумористичну своєрідність творів письменника.

Проблемно-тематичний аналіз

Цей шлях аналізу художнього твору будується на основі самостійного розв'язування учнями завдань, поставлених вчителем або запропонованих учнями. При цьому активізуються їхні розумові зусилля, збуджуються естетичні почуття, вони вчаться давати морально-етичну й естетичну оцінку прочитаному творові. Іншими словами - це поява в учнів інтересу до пошуків, до самостійного здобуття нових знань про літературний твір і особу автора.

Розглянемо особливості проблемно-тематичного аналізу повісті Г. Ф. Квітки-Основ'яненка «Конотопська відьма». Під керівництвом учителя учні виділяють проблеми, порушені у творі (що стосується старших класів) і працюють над текстом твору , виясняють, як подана проблема розв'язується у творі, хто з героїв причетний до її розв'язання. Формування таких навичок вимагає тривалої, систематичної роботи, в процесі якої школярі виконують ряд практичних завдань, причому самостійність учнів у виконанні їх поступово збільшується. Вчитель у вступному слові спрямовує учнів на визначення проблеми у творі. Наприклад, вивчаючи своєрідність гумору в повісті Г. Ф. Квітки-Основ'яненка «Конотопська відьма», починаємо з того, що «сміх -- це велика сила. Доброзичливий гумор, самоіронія допомагають по-новому побачити проблему, навіть вирішити її; подивитися на себе збоку. Сатира ж б'є досить боляче й влучно по негараздах та недоліках людей і суспільства, допомагає очищатися від усього, що суперечить здоровому глуздові, заважає жити. Г. Ф. Квітка-Основ'яненко, використавши у повісті «Конотопська відьма» зброю сатири й додавши до неї велику частку фантазії, створив неперевершену картину життя, яка, до того ж, не пригнічує читача нудним моралізаторством. У секретах художньої майстерності письменника ми й спробуємо розібратися на сьогоднішньому уроці. Бурлескні картини життя козацької старшини («Прокіп Ригорович став, задравши голову, рот роззявив, аж горлянку видно, очі вилупив та руками знай розмахує»), гіперболізовані, карикатурні, гротескні портрети («... піни йому повен рот, аж через край тече, і язика не поверне, тільки труситься, та скиглить, мов кривий цуцик» -- портрет пана Халявського), іронічні діалоги, мистецьке поєднання реалістичних і фантастичних картин («Явдоха як свисне!. . Днище піднялося угору, на ньому пан сотник верхи, а ззаду підсіла Явдоха, та знай веретеном підганя, ... і піднялися під самії небеса»), багата народна фразеологія («кинув оком»; «не мав дев'ятої клепки»; «Чує кішка, де сало лежить»; «Не до поросят, коли свиню смалять»), експресивна лексика («Та будь я шельмовська, анахтемська дочка! Щоб мені очі повилазили, щоб мені руки і ноги покорчило, щоб мені трясця, щоб на моїй тварі сіло сімсот пістрячок та болячок» -- самопроклін Явдохи Зубихи) -- усе це створює неповторний світ героїв повісті й оповідача Грицька Основ'яненка».

Основним етапом уроку є вивчення нового матеріалу, тобто розкриття змісту проблеми, визначення й формулювання теоретичних понять і узагальнень. У процесі самостійної роботи, під час бесіди, творчих завдань, пошуків, повторного ознайомлення з текстом, новою критичною літературою учні розв'язують поставлену проблему. Коли говорять про шлях аналізу художнього твору, підкреслюють, що саме береться в його основу ? сюжет, композиція, теми, проблеми, образи тощо. Дидактичні засоби засвоєння цього матеріалу: проблемні питання, проблемні завдання і проблемні ситуації (уроки-диспути). Проблемний підхід до засвоєння знань не виключає будь-який інший шлях аналізу літературного твору. Наведемо кілька прикладів компонентів проблемного аналізу.

Проблемні питання

- Як ви розумієте поняття «нечиста сила»?

- З якою метою у творах художньої літератури письменники застосовують елементи фантастики, казки?

- Що вам відомо про бурлеск? Наведіть приклад.

- У чому, на ваш погляд, полягає спорідненість творів І. Котляревського «Енеїда» і Г. Квітки «Конотопська відьма»?

Проблемні завдання

1) Прокоментуйте слова Т. Шевченка про Григорія Квітку-Основ'яненка.

А ти, батьку,

Як сам здоров знаєш;

Тебе люде поважають;

Добрий голос маєш;

Співай же їм, мій голубе...

2) Висловіть власну думку з приводу того, чим повчальне життя письменника.

Проблемні ситуації (диспути)

Проблемні ситуації містяться у самому тексті кожного твору. Щоб виявити їх, учні повинні постійно звертатись до повторного вдумливого перечитування тексту: з'ясування протиріч, конфліктів, проблем, боротьби, розвиток характерів персонажів тощо.

Цей шлях аналізу практикується переважно в старших класах. Вивчення великого епічного твору шляхом проблемно-тематичного аналізу проводиться у такій послідовності: вступна бесіда, стислий аналіз сюжету, з'ясування основних проблем у творі, підсумкове заняття. Слід додати, що цілісний і проблемно-тематичний аналізи набули широкого поширення в нашій школі в 60-70-і роки, ;

Майстерне застосування різних шляхів аналізу в їх взаємозв'язку дає змогу вчителеві якнайкраще і якнайбільше залучити учнів до самостійної роботи над художнім твором, збудити неослабний інтерес до культури читання, навчити самостійно аналізувати й оцінювати літературний твір.

У процесі аналізу художніх творів можна рекомендувати учням такі основні види самостійної роботи над текстом:

- читання в особах окремих епізодів з епічних та драматичних творів

- проведення різних видів переказів (повні, стислі, близькі до тексту, вибіркові, з елементами міркування та ін.

- спостереження над тропікою, стилістикою і лексикою твору

- спостереження над розвитком характерів дійових осіб