Організація творчої діяльності учнів у позашкільному закладі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ У ПОЗАШКІЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

1.1 Сутність творчої діяльності учнів, її педагогічні функції

1.2 Особливості організації творчої діяльності учнів у соціально-педагогічному процесі позашкільного закладу

1.3 Етапи організації творчої діяльності учнів у позашкільному закладі

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З ОРГАНІЗАЦІЇ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ У ПОЗАШКІЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

2.1 Загальні питання підготовки та проведення педагогічного експерименту

2.2 Реалізація етапів та засобів організації творчої діяльності учнів у позашкільному закладі

2.3 Аналіз результатів експериментальної роботи

2.4 Методичні рекомендації щодо оптимізації організації процесу творчої діяльності учнів у позашкільних закладах

ВИСНОВКИ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність дослідження. В умовах відродження національної системи освіти позашкільні заклади стають невід'ємним компонентом освітньої структури, який сприяє всебічному, гармонійному розвитку особистості учня, соціальній адаптації та самореалізації людини в суспільстві. Позашкільні заклади, що працюють у соціально-культурній та освітній сферах, доповнюють шкільну освіту та створюють позитивне виховне середовище для учня. Вони виступають гнучкими виховними інфраструктурами, спроможними здійснювати виховання громадянина незалежної держави України - творчої особистості, здатної вдосконалювати себе та свою країну [11].

Аналізуючи стан сучасних позашкільних закладів можна зробити висновок, що, незважаючи на існування великого розмаїття типів подібних закладів, їхня діяльність має спільну рису - наявність творчого аспекту. Даний факт пояснюється тим, що творчість як свідомий продуктивний прояв людського “Я” найбільше відповідає особливостям діяльності позашкільного закладу, сприяє створенню умов для активного, самостійного, цілеспрямованого проведення вихованцями свого вільного часу.

Аналіз творчої складової педагогічного процесу позашкільного закладу ґрунтується на сучасних дослідженнях сутності творчого процесу, в яких розкриваються різні аспекти творчості. Вивченню особистості як суб'єкта творчості були присвячені роботи таких сучасних педагогів-дослідників, як В. І. Андреєв, Д. Б. Богоявленська, Р. М. Грановська, А. З. Зак, В. О. Кан-Калик, Н. В. Кичук, О. Н. Лук, В. О. Моляко, Я. О. та ін.

Різні аспекти формування творчої особистості привертали увагу В. І. Андреєва, Г. С. Костюка, О. М. Матюшкіна, В. О. Моляко, В. В. Рибалки, С. О. Сисоєвої та ін.

Проблема організації творчості особистості у соціально-культурній сфері, зокрема, у позашкільному закладі, викликала пильну увагу сучасних науковців. Концептуальні основи та засоби такої організації найбільш ґрунтовно вивчалися А. Ф. Воловиком, що розглядав творчість людини як процес, який відбувається у дозвільній сфері. Проблеми становлення особистості дітей та молоді у соціальному середовищі вивчали Г. М. Лактионова, О. Г. Карпенко, І. Д. Звєрєва, В. М. Іванова та ін. Творчі аспекти позашкільного педагогічного процесу розглядала Т. І. Сущенко. Соціально-педагогічний аспект діяльності позашкільних закладів вивчали: А. Й. Капська, І. М. Пінчук, О. А. Бездверна-Хомерікі та інші.

Останнім часом здійснюються спроби збагатити роботу позашкільних закладів через впровадження в педагогічний процес нових засобів організації діяльності учнів, що пропонуються сучасними вченими і педагогами-практиками, створення нових технологій організації творчої діяльності.

Враховуючи актуальність даної проблеми, її недостатню теоретичну та методичну розробленість було обрано тему дослідження: “Робота соціального педагога по організації творчої діяльності учнів у позашкільному закладі”.

Об'єкт дослідження - організація творчої діяльності учнів у позашкільних закладах.

Предмет дослідження - засоби організації творчої діяльності учнів у позашкільних закладах.

Гіпотеза: ґрунтується на припущенні, що творчі характеристики особистості учнів, а також творчий досвід їх колективної дозвільної діяльності формуються та збагачуються завдяки застосуванню спеціально розроблених засобів організації творчої діяльності учнів у соціально-педагогічному процесі позашкільного закладу.

Метою дослідження є теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність засобів організації творчої діяльності учнів у позашкільних закладах.

Об'єкт, предмет і мета дослідження зумовили визначення таких завдань:

Проаналізувати стан вивчення проблеми дослідження в соціально-педагогічній літературі.

Описати особливості організації творчої діяльності учнів у позашкільних закладах.

Охарактеризувати основні засоби організації творчої діяльності учнів у позашкільних закладах.

Описати та обґрунтувати методики дослідження організації творчої діяльності учнів у позашкільних закладах.

На основі матеріалів дослідження розробити методичні рекомендації щодо оптимізації організації процесу творчої діяльності учнів у позашкільних закладах.

Методологічну основу дослідження становлять основні положення теорії пізнання, філософські, соціально-педагогічні, психолого-педагогічні ідеї щодо наукового аналізу соціальних та соціально-педагогічних явищ; існуючі у сучасній науці підходи до вивчення феномену творчості; досвід реалізації Концепції позашкільної освіти та виховання з організації творчої діяльності учнів.

Теоретичну основу дослідження становлять положення та висновки, що розкривають:

- сутність діяльнісного підходу до процесу творчості (В. П. Іванов, О. І. Клепіков, Г. С. Костюк, І. Т. Кучерявий, О. М. Леонтьєв, С. Л. Рубінштейн, А. Г. Спіркін, Л. В. Яценко та ін.);

- основні наукові підходи до вивчення творчої особистості (В. І. Андреєв, О. Н. Лук, Я. О. Пономарьов, Н. Ф. Тализіна);

- шляхи і засоби формування творчої особистості (В. І. Андреєв, Г. С. Костюк, В. В. Рибалко, С. О. Сисоєва);

- концептуальні основи вивчення соціально-культурної сфери (О. А. Бездверна-Хомерікі, А. Ф. Воловик, В. А. Воловик, Г. Є. Гребенюк, О. Г. Карпенко та ін.);

- теоретичні положення та практичний досвід видатних вітчизняних педагогів А. С. Макаренка, В. О. Сухомлинського, С. Т. Шацького з організації соціально виховного середовища;

- сучасні концепції організації позашкільної та позакласної діяльності учнів (С. М. Букреєва, В. М. Гнатюк, Н. Т. Гурець, І. В. Корсун, Ю. В. Пелех, В. А. Редіна, Т. І. Сущенко та ін.);

- сутність основних державних документів з питань освіти, зокрема позашкільної.

Для розв'язання поставлених завдань, було розроблено програму дослідження, здійснення якої ґрунтувалося на такій сукупності методів: 1) теоретичні - теоретичний аналіз, синтез, узагальнення, конкретизація проблеми дослідження, моделювання етапів та засобів організації творчої діяльності учнів у позашкільному закладі, прогнозування впливу розроблених засобів на формування творчих характеристик особистості учнів, отримання ними досвіду творчої діяльності; 2) емпіричні - соціально-педагогічний експеримент (констатуючий, формуючий, контрольний) з метою перевірки висунутої гіпотези, включене спостереження, бесіди, анкетування, вивчення продуктів діяльності учнів (творчі роботи, доповіді, індивідуальні плани робіт тощо) з метою висвітлення сучасного стану та особливостей діяльності навчального закладу; психолого-педагогічні методики діагностики творчих характеристик особистості учнів, методи визначення рівня розвитку дозвільного об'єднання.

Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що розроблені етапи та засоби організації творчої діяльності учнів можуть бути застосовані в діяльності широкої мережі закладів, які працюють у сфері дозвілля: клубів, гуртків, центрів дитячої та юнацької творчості тощо.

Матеріали дослідження можуть бути використані у процесі підвищення кваліфікації працівників позашкільних закладів на спеціальних курсах, для вдосконалення організаційно-методичної роботи даних закладів: проведення педагогічних рад, семінарів, а також викладачами дисциплін педагогічного спрямування в закладах педагогічної освіти.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ У ПОЗАШКІЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

1.1 Сутність творчої діяльності учнів, її педагогічні функції

Аналіз творчої діяльності учнів ґрунтується на вивченні поглядів діячів науки та культури щодо сутності творчого процесу. Висунуті та розвинуті ними світоглядні концепції, що є основою для обґрунтування теорії творчості, необхідно враховувати, аналізуючи й оцінюючи ті або інші аспекти творчої діяльності дітей та підлітків у позашкільному закладі.

Вивчення вітчизняної філософської, педагогічної, соціально-педагогічної і психологічної літератури дозволяє виявити два основні підходи до розуміння сутності творчості, що базуються на осмисленні таких взаємопов'язаних аспектів існування людини, як діяльність і культура.

Такі дослідники, як: А. Г. Спіркін, В. П. Іванов, А. Г. Шумілін, В. А. Цапок, Л. В. Яценко та інші віддають перевагу діяльнісному підходу до визначення творчості [54;59;63]. Відомо, що діяльнісному підходу належить велика роль у вивченні поняття “творчість”, формуванні сучасної психології творчості, розробці практичних методів розвитку творчих здібностей.

Осмислення творчості в соціально-культурному контексті здійснювалося Б.Г.Ананьєвим, С.С.Батеніним, М.М. Бахтіним, М.С. Каганом, В.А.Малаховим, [12]. Застосування даного підходу сприяє збагаченню поглядів на сутність творчості, оскільки вчені спираються на гуманістичну спрямованість творчого процесу, намагаючись простежити його в сфері людського спілкування та діяльності з передавання культурних надбань.

Під впливом викладених вище ідей склався ще один концептуально новий підхід до вивчення творчості. Він розроблявся вітчизняними психологами та педагогами Б.Г.Ананьєвим, В.І.Андреєвим, Б.В.Богоявленською, Л.С.Виготським, В.А.Крутецьким, О.М.Леонтьєвим, О.Н.Луком, В.О.Моляко, Я.О.Пономарьовим, В.В.Рибалкою, С.Л.Рубінштейном, С.О.Сисоєвою, Н.Ф.Тализіною та ін. 5, 7, 15, 21, 27, 40, 42, 44, 47, 50, 54, 59, 64]. У рамках даного підходу увага дослідників зосереджується на розумінні творчості як феномена людської цілісності, засобу самореалізації і саморозвитку людської сутності, який не можна ототожнювати ні з надбаннями людської культури, ні з процесом і результатом власної діяльності. позашкільний творчій учень

У цілому аналіз існуючих у філософській, педагогічній, психологічній літературі підходів до розуміння творчого процесу показує наявність трьох основних точок зору стосовно творчості, по-перше, як феномена культури, по-друге, із діяльнісних позицій і, нарешті, як важливого аспекту внутрішнього особистісного розвитку людини. Аналізуючи особливості творчої діяльності дітей і підлітків, не можна не враховувати весь комплекс підходів до розуміння сутності творчості і внутрішні зв'язки між ними. Спираючись на існуючі в науковій літературі тенденції, ми можемо визначити три головних концептуальних аспекти нашого дослідження:

- діяльнісний, пов'язаний із вивченням творчості як виду людської діяльності, що складається з певних компонентів: суб'єкта, об'єкта, процесу, засобів, результату та має визначені функції. Даний аспект вміщує аналіз компонентів та функцій творчої діяльності учнів, обґрунтування її етапного характеру, визначення критеріїв оцінки новизни результату;

- соціально-культурний, пов'язаний із розумінням культури як сфери розгортання процесу творчості, як “волі до творчості, і до самотворчості” [61]. Даний аспект дослідження передбачає вивчення культурно-дозвільної сфери, де розгортається творча діяльність вихованців позашкільного закладу, механізмів надання результату даної діяльності соціально-культурного статусу;

- психолого-педагогічний, що передбачає визначення творчості як процесу формування творчих знань, умінь, якостей особистості. Даний аспект вміщує вивчення основних характеристик творчої особистості, аналіз психолого-педагогічних аспектів формування особистості учнів позашкільного закладу і на цій підставі - визначення критеріїв оцінки результативності їхньої творчої діяльності.

Таким чином, у дослідженні ми будемо застосовувати комплексний підхід до вивчення творчої діяльності учнів як складного об'єкта, що реалізується у соціально-культурній сфері та може спостерігатися лише частково у вигляді процесу і результату.

Однією з головних умов розв'язання проблеми організації творчої діяльності учнів у позашкільному закладі є вивчення творчих умінь та якостей суб'єкта творчості, як основи для обґрунтування моделі творчої особистості вихованця позашкільного закладу. Творча особистість складає велику цінність для суспільства, оскільки вона здатна засвоїти і збагатити його духовні та матеріальні цінності.

Педагогами-дослідниками визначається велике розмаїття творчих якостей, які в поєднанні характеризують творчу особистість. Так, В.В.Рибалко пропонує класифікацію, що ґрунтується на аналізі наукових робіт Н.В.Гончаренка, Б.М.Кедрова, В.А.Крутецького, О.Н.Лука, Я.О.Пономарьова та вміщує 193 якості творчої особистості [12]. С.О.Сисоєва на основі аналізу праць В.І.Андреєва, О.Н.Лука, Н.В.Кичука, Н.Т.Петровича, Я.О.Пономарьова, М.М.Поташника виділяє 64 творчі якості особистості, що характеризують її спрямованість на творчу діяльність, характерологічні особливості, творчі уміння тощо [47].

Деякі дослідники “головним показником творчої особистості, її найголовнішою ознакою вважають наявність творчих здібностей, які розглядаються як індивідуально-психологічні здібності людини, що відповідають вимогам творчої діяльності і є умовою її успішного виконання” [59]. В роботах В.І. Андреєва здійснюється ґрунтовний аналіз та класифікація рівнів розвитку творчої особистості на основі здібностей [59]. Але, на думку С.О. Сисоєвої, дана класифікація має певний недолік, пов'язаний з тим, що у розробленій структурі творчих здібностей класифікації підлягають як ті якості особистості, які дійсно характеризуються терміном “здібності”, так і особистісні утворення (потреби та мотиви) учнів [61]. Крім того, до “здібностей” В. І. Андреєв відносить творчі уміння учнів, наприклад, комунікативні [59]. Згідно з даним підходом деякі вчені відзначають, що здібність до творчості передбачає наявність не тільки сукупності загальних та спеціальних здібностей, але й мотивів, знань і умінь, завдяки яким створюється продукт, що відрізняється новизною, оригінальністю та унікальністю.

Розмаїття поглядів на вивчення структури творчої особистості пояснюється складністю та багатогранністю даного об'єкта, а також тим фактом, що вивчення творчої особистості відбувається на межі наук: педагогіки, психології, соціальної педагогіки, культурології, соціології. При вивченні творчої особистості учнів доцільно також користуватися терміном “творчі можливості” (С. О. Сисоєва). Творчі можливості учня, на її думку, - це відносно самостійна, динамічна система творчих якостей особистості, що пов'язана з інтелектом і умовами розвитку, формується, розвивається та проявляється у творчій діяльності та забезпечує розвиваючу взаємодію особистості з оточуючою дійсністю [47].

Дане визначення творчих характеристик учня відображає динамічну природу творчої особистості, яка постійно змінюється сама та прагне змінити оточуючу дійсність в процесі діяльності. Спираючись на це, трактування терміну “творчі можливості” можна поширити, оскільки для самозміни індивіда та перетворення ним навколишнього світу він повинен мати не тільки розвинені творчі якості та природжені здібності, спрямованість особистості на творчість, але й володіти творчими знаннями та уміннями.

Викладені вище підходи до визначення характерних рис творчої особистості нами було покладено в основу розробки комплексу творчих характеристик вихованця позашкільного закладу, що став основою для обґрунтування критеріїв ефективності організації творчої діяльності учнів доцільних у нашому дослідженні.

Формування творчої особистості - це психологічно, педагогічно і соціально обумовлений процес, який завжди викликав пильну увагу дослідників. Серед науковців, які займалися даною проблемою, В.В.Авдєєв, В. М. Алфімов, В. І. Андреєв, І. П. Волков, Т. В. Галкина, Г. С. Костюк, О. М. Матюшкін, В. О. Моляко, В. В. Рибалко, Ю. П. Саламатов, С. О. Сисоєва та інші [54]. Незважаючи на великий інтерес дослідників, “проблема формування творчої особистості учня у навчально-виховному процесі, розвиток його творчих можливостей практично не досліджені в теоретичному і методологічному аспектах, а тому результати таких досліджень не дійшли до етапу використання у практичній діяльності вчителів” [50].

Сучасний погляд на процес формування творчої особистості базується на положенні, що її компоненти є не лише результатом спонтанного процесу розгортання спадкових програм розвитку. Вони формуються та розвиваються внаслідок взаємодії людини з культурним, соціальним, історичним середовищем в діяльності і, зокрема, в спілкуванні. Тому сьогодні “процес формування особистості, в тому числі і творчої, найчастіше розглядається дослідниками через вивчення діяльності особистості” [54].

Застосування комплексного підходу до аналізу творчості дозволяє стверджувати, що діяльність виступає рушійною силою, яка пов'язує особистісно-психологічні та соціально-культурні чинники творчого процесу. Саме тому аналіз процесу формування творчої особистості вимагає вивчення творчої діяльності учнів із виділенням елементів, які притаманні всім типам діяльності, але мають деякі особливості у складі діяльності творчої. Враховуючи сучасні дослідження даного питання (О. М. Леонтьєв, В. І. Сагатовский, Л. В. Яценко), до таких елементів ми будемо відносити: суб'єкт творчості - індивідуальний, груповий, колективний, у випадку творчої діяльності учнів це - вихованець, група, гурток; об'єкт творчості - фрагмент дійсності, той матеріал, на який спрямовано перетворюючу діяльність суб'єкта, у випадку творчої діяльності дітей і підлітків - це різноманітний за формою й змістом матеріал дозвільної діяльності, соціальний досвід, культурні надбання, колективні відносини; творчий процес - духовно-практичне виробництво знань, художніх цінностей, у випадку творчої діяльності вихованців - безпосередньо процес творчого оволодіння соціальними знаннями, навичками, уміннями, розвитку творчих здібностей, збагачення внутрішнього світу особистості; засоби діяльності (знаряддя, прийоми, норми, методи, знакові системи). У творчій діяльності дітей і підлітків засобами є цілі і завдання, принципи, зміст, методи і форми діяльності з навчання і виховання, а також матеріально-технічна та методична база тощо. Ще одним структурним компонентом творчої діяльності є продукт творчості - новий результат, яким би малим він не був. У творчій діяльності вихованців продуктом є нові знання, навички, уміння, творчі якості особистості, новий соціальний досвід тощо [50].

Ґрунтовний аналіз основних компонентів творчої діяльності дозволяє нам визначити характерні особливості процесу формування творчої особистості учнів у позашкільному закладі.

Творчий процес, вихідною точкою якого є проблемна ситуація (навчальна, виховна, розвиваюча), виникає на підставі протиріччя, при наявності суб'єктивних та об'єктивних умов. Об'єктивні умови - “суперечність між складністю, яку треба подолати і недостатністю наявних засобів для досягнення цієї мети” - створюються під впливом різноманітних факторів соціально-культурного середовища, що оточує особистість: інформація про нові досягнення науки, певні норми людської поведінки і спілкування, уявлення про людські цінності тощо. Суб'єктивні умови - “усвідомлення суб'єктом суперечності й прийняття або постановка ним відповідного проблемного завдання” - виникають на базі знань, умінь, навиків, якими опанував вихованець, позитивної мотивації, творчих характеристик особистості тощо. Таким чином, взаємодія особистісних якостей, знань, умінь і навиків, соціального і культурного досвіду учня з об'єктивними, заздалегідь спланованими або спонтанними впливами соціального середовища може призвести до виникнення проблемної ситуації. Проблемна ситуація, у свою чергу, породжує творчий процес, який призводить до її розв'язання. Виходячи з цього, В.І. Андреєв визначає творчу діяльність як вид людської діяльності, що характеризується наявністю протиріччя, проблемної ситуації або творчого завдання; об'єктивних (соціальних, матеріальних) та суб'єктивних (особистісних) умов для творчості; новизною і оригінальністю процесу і результату [51].

У зв'язку з вищесказаним, ми можемо зробити висновок, що науково-практичне рішення проблем розвитку та реалізації творчих характеристик учнів стає можливим не тільки завдяки відновленню змісту, форм і методів роботи освітніх, зокрема позашкільних закладів, розширенню і збагаченню їхньої діяльності новими технологіями, але і за рахунок створення сприятливого середовища у різних сферах життя дитини, підвищення їхнього виховного потенціалу, використання перспективних засобів організації творчої діяльності.

Науковий підхід до організації творчої діяльності дітей та підлітків передбачає відбір та застосування найефективніших засобів, які базуються на ґрунтовному вивченні результатів творчості учнів.

Аналізуючи наукову літературу, можна зробити висновок, що проблема оцінки ступеня новизни і соціальної значущості результатів творчої діяльності людини і, зокрема, дитини та підлітка, хвилювала багатьох учених педагогів, філософів, психологів, серед яких: Л. С. Виготський, С. Л. Рубінштейн, О. М. Леонтьєв, А. Г. Спіркін, В. І. Андреєв, С. О. Сисоєва та інші [7;21;40;42;50;61;69].

Говорячи про ефективність такої організації, необхідно визначити критерії - ознаки, за допомогою яких можна зробити висновок про рівень сформованості творчих характеристик учнів, оцінити результати організації їхньої творчої діяльності. На основі вивчення результатів творчої діяльності учнів можна виділити дві групи критеріїв для її оцінки: перша група - критерії, пов'язані з позитивним перетворенням особистісних якостей, знань, вмінь, мотивації, творчих здібностей підлітка; друга група - критерії, що пов'язані зі зміною навколишнього соціуму, з конкретними діями відповідно до визнаних норм та цінностей оточуючого світу. Прикладом критеріїв другої групи може служити результативність участі вихованців у створенні певних виховних відносин: демонстрації і пропаганді творчих знань, умінь, навиків, традицій, створенні матеріальних і духовних цінностей, організації позитивної творчої діяльності інших людей. Діагностика критеріїв організації творчої діяльності учнів дозволяє визначити рівень такої діяльності - ступінь сформованості в учня найважливіших творчих характеристик особистості, визначеності характерних рис творчої поведінки та діяльності, які є показниками її рівня.

Важливим теоретичним моментом, необхідним для обґрунтування рівнів творчої діяльності учнів, є висунуті у філософській і психолого-педагогічній літературі положення: творчість - це вид діяльності, що може існувати лише у тісному взаємозв'язку з іншими її видами; діяльність - це творчість плюс не творчість, тому провести чітку межу між ними практично не можливо; творча діяльність включає характерну для всякої діяльності діалектику творчого і не творчого аспектів.

З метою визначення особливостей творчої діяльності науковцями було обґрунтовано специфічний категоріальний апарат, що вміщує поняття продуктивного і репродуктивного. У філософській та психолого-педагогічній літературі репродуктивне і продуктивне визначаються як соціально-філософські категорії, які відбивають діалектично взаємозалежні процеси відтворення і перетворення та виступають специфічними формами діяльності [54].

Діалектику продуктивного і репродуктивного необхідно враховувати в процесі обґрунтування етапного характеру організації творчої діяльності учнів. Взаємоперетворення репродуктивного і продуктивного в структурі творчої діяльності мають поступовий характер та відбуваються за стадіями:

1) включення дій суб'єкта творчості (вихованця) у соціально-культурний контекст, виражений у відповідних цінностях, нормах, традиціях позашкільного закладу, де репродуктивне виступає як основа процесу творчості;

2) створення новизни, засвоєння вихованцем продуктивної низки дій, розгортання його творчих характеристик, де репродуктивне виступає як компонент процесу творчості;

3) актуалізація новизни створеного вихованцем продукту творчості, надання йому ціннісних, соціально-культурних характеристик, де репродуктивне виступає як засіб актуалізації новизни [46].

Аналіз процесу взаємоперетворення репродуктивного і продуктивного компонентів діяльності віддзеркалює зв'язок між особистісним, діяльнісним і соціально-культурним аспектами творчості та дозволяє обґрунтувати етапний характер організації творчої діяльності вихованців. Кожна з викладених вище стадій відповідає певному етапу організації творчої діяльності дітей і підлітків: моделювання, проектування, конструювання. Засоби, що доцільно застосовувати на першому етапі (моделювання), передбачають організацію репродуктивних дій учнів, спрямованих на засвоєння соціально-культурних цінностей, норм мікросередовища (гуртка, класу тощо), на актуалізацію наявних знань, умінь, навиків, творчих якостей особистості. На даному етапі відбувається формування у вихованців імпульсу до творчої роботи, що ґрунтується на визначенні та усвідомленні цільової моделі - прообразу майбутньої творчої діяльності. Засоби, які слід застосовувати на другому етапі (проектування), безпосередньо пов'язані з організацією репродуктивно-продуктивної діяльності учнів. Даний етап відзначається досягненням суб'єктивно-продуктивного результату творчості та сприяє розвитку творчих здібностей, якостей, можливостей учнів, появі у них нових цілей, принципів, засвоєнню нового змісту, творчих мето дів і форм діяльності. На етапі проектування закладаються основи самостійної творчої діяльності. Третій етап (конструювання) пов'язаний з організацією продуктивних дій учнів. На даному етапі відбувається соціально-культурна актуалізація результату творчості, що полягає у демонстрації та пропаганді здобутих знань, ідей, традицій, в організації роботи інших людей (однолітків, батьків тощо), які здійснюються суб'єктом творчої діяльності (учнем).

Досконале вивчення етапів організації творчості дітей та підлітків вимагає обґрунтування системи функцій творчості, що відбивають її призначення. Вивчення функцій творчої діяльності в педагогічному процесі позашкільного закладу дозволить виявити особливості, що характеризують її сутність, відрізняють її від всіх інших видів діяльності.

У теорії не існує єдиної точки зору щодо функцій творчої діяльності. Учені визначають різну кількість функцій та їх зміст (В. І. Андреєв, Т. І. Сущенко). Виходячи з етапного характеру організації роботи гуртківців, розглянемо систему функцій творчої діяльності учнів у позашкільному закладі. На кожному з етапів існує своє співвідношення репродуктивного і продуктивного аспектів творчості, відповідно на різних етапах можна виділити такі групи функцій творчої діяльності:

І. Функції, спрямовані на створення та підтримку в учнів мотивації до творчої діяльності, на формування творчої активності. Функції першої групи найбільш повно проявляються на етапі моделювання.

1. Функція актуалізації - здійснюється в процесі реалізації спеціально розроблених засобів, які спрямовані на пробудження наявних знань, творчих умінь, навиків, якостей учнів. На етапі моделювання саме завдяки даній функції творчості відбувається включення особистості в процес соціально-культурної діяльності, виявлення та зростання творчих характеристик дітей і підлітків.

2. Функція мотивації - реалізується в процесі включення учнів у різноманітні види діяльності, що сприяють розвитку потреб та інтересів особистості, появі у неї нових мотивів, бажання займатися творчістю.

3. Прогностична функція - є дуже актуальною в процесі організації такої діяльності учнів, яка базується на самоорганізації, самоконтролі та самокорекції. Реалізація прогностичної функції сприяє усвідомленню учнями цілей і бажаного результату спільної діяльності.

ІІ. Функції, пов'язані з організацією діяльності учнів, що спрямована на досягнення суб'єктивно-продуктивних результатів творчості. Функції даної групи найбільш повно реалізуються на етапі проектування.

1. Нормативна функція - сприяє усвідомленню учнями певного набору принципів, норм і правил діяльності, поведінки і спілкування, що є необхідною умовою їх самостійних творчих дій. На другому етапі організації творчої роботи вихованців, завдяки реалізації нормативної функції творчості, відбувається процес засвоєння і перетворення звичаїв і традицій, норм і правил поведінки і спілкування в групі.

2. Організаційна функція - пов'язана з формуванням в учнів навиків оволодіння творчими засобами діяльності, що відбувається в процесі спеціально організованої роботи гуртківців в умовах комфортного психологічного клімату. Реалізація даної функції дає дітям і підліткам можливість самостійно регулювати свої дії в різноманітній обстановці (у школі, вдома, серед друзів тощо), а також організовувати діяльність інших людей.

3. Змістовно-виховна функція - набуває особливого значення в період активного засвоєння вихованцями змісту роботи гуртка і пов'язана з формуванням у дітей і підлітків творчих характеристик особистості спрямованих на самовиховання і самоосвіту на базі засвоєння культурних норм, зразків, цінностей.

ІІІ. Функції, пов'язані з наданням суб'єктивно-продуктивним результатам творчої діяльності учнів певного соціального статусу, з досягненням ними об'єктивно-продуктивних результатів. Найбільш повно функції даної групи реалізуються на заключному етапі організації творчої діяльності учнів.

1. Оцінна функція - передбачає наявність об'єктивної оцінки результатів спільної творчої діяльності шляхом зіставлення їх із визначеними метою та завданнями, реалізується в процесі надання результату творчості учнів соціального статусу на етапі проектування.

2. Функція корекції - складає єдиний блок з оцінною і набуває особливого значення в той момент, коли процес або результат діяльності не збігається з його цілями і завданнями. Дана функція дозволяє поновити мету, завдання, принципи, форми, методи і зміст творчої роботи відповідно до сучасних актуальних вимог.

3. Посередницько-комунікативна функція - є необхідним елементом організації творчості учнів і пов'язана з придбанням ними певної системи знань, комунікативних умінь, навиків та якостей особистості, що сприяє здійсненню ними демонстрації та пропаганди результату власної творчої роботи, організації творчих дій інших людей. Дана функція є одною з вищих функцій творчої діяльності.

Усі дев'ять функцій творчості тісно взаємопов'язані в процесі організації творчої діяльності учнів і можуть розглядатися як єдина функціонально завершена система, оскільки учень в процесі організації діяльності інших людей розвиває і мотивує їх для занять творчістю, реалізуючи при цьому відразу декілька функцій, притаманних як першому, так і третьому етапам.

Таким чином, аналіз філософської, педагогічної та психологічної літератури дозволяє зробити висновок, що творча діяльність це складний, багатогранний процес, що вимагає комплексного вивчення. У рамках даного дослідження комплексний аналіз творчості базувався на трьох основних наукових підходах до визначення творчості: діяльністному, особистісному, соціально-культурному.

Перший з них, пов'язаний з розгляданням творчості як одного з видів людської діяльності, якому властиві всі її характеристики, і який, крім того, має певні риси, що притаманні тільки йому.

Вивчення даного аспекту творчості сприяло обґрунтуванню етапного характеру творчої діяльності учнів, визначенню її функцій, результатів та критеріїв їх оцінки. Аналіз творчості з психолого-педагогічних позицій передбачає розглядання її, як процесу формування творчих знань, умінь, здібностей, якостей, можливостей людини. Даний підхід дозволяє визначити основні творчі характеристики особистості, що будуть вивчатися у нашому дослідженні, та на цій підставі розробити критерії оцінки результатів творчої діяльності учнів.

В рамках соціально-культурного підходу творчість розглядається як процес, що розгортається в сфері культури. Це визначає такий напрям нашого дослідження - вивчення особливостей соціально-культурної сфери та механізмів надання результату творчості учнів соціального статусу, що буде докладно розглядатися далі.

1.2 Особливості організації творчої діяльності учнів у соціально-педагогічному процесі позашкільного закладу

Позашкільні заклади є невід'ємним компонентом соціально-педагогічної системи - складного багатогранного утворення, що вміщує велику кількість компонентів, між якими встановлюються різноманітні зв'язки. У даній системі відбуваються складні імовірнісні процеси, вона має певну структуру, функції, критерії та обмеження. Аналіз особливостей даної системи та визначення місця позашкільних закладів у ній становлять один із аспектів нашого дослідження. Серед компонентів соціально-педагогічної системи слід відзначити особистість в процесі її соціалізації та розвитку, а також різні соціальні інститути (освітні заклади, соціокультурні установи, сім'я тощо), де відбуваються соціальне виховання, соціальна адаптація, індивідуалізація, самореалізація особистості. Структуру соціально-педагогічної системи можна розглянути за рівнями: державний, вміщує всі соціальні інститути, що працюють на території країни, діяльність яких спрямована на реалізацію державної політики в галузі соціального виховання поколінь; регіональний, поєднує соціально-педагогічні заклади та організації, які здійснюють свою роботу з урахуванням місцевих особливостей, з використанням регіональних культурних надбань, виконуючи обласні програми соціального виховання дітей та підлітків; місцевий, складається з соціально-педагогічних закладів місцевого значення (шкіл, ліцеїв, інтернатів, центрів дитячої творчості, клубів, музеїв, театрів тощо); районний, вміщує мережу закладів та організацій, які мають спільний об'єкт діяльності (дітей та підлітків, що проживають в межах району) та сприяють їх соціальному розвитку. Кожний окремий соціальний інститут може розглядатися як складова соціально-педагогічної системи, що має всі її особливості, якій притаманні усі процеси (соціалізація, соціальне виховання, соціальна адаптація, самореалізація тощо), що відбуваються у соціально-педагогічній системі. На даному рівні індивід може розглядатися як компонент кількох соціально-педагогічних систем, що визначаються за соціальними інститутами: він може бути учнем навчально-виховного закладу, гуртківцем позашкільної установи; членом сім'ї тощо. Час його життєдіяльності, що має місце в даних соціальних осередках в цілому розподіляється на навчальний та поза навчальний. У навчальний час відбувається навчально-виховна діяльність, що здійснюється в освітній сфері такими соціальними інститутами, як школи, ліцеї, НВК, гімназії тощо. Їх поєднує наявність педагогічного процесу як процесу цілеспрямованого формування особистості, що має багатокомпонентну структуру та вміщує мету, завдання, принципи, методи, форми, результат. Головними складовими цілісного педагогічного процесу є виховання як педагогічно цілеспрямована організація діяльності та спілкування, що сприяє формуванню певного ставлення до світу, моральних норм, правил поведінки; навчання як цілеспрямована взаємодія вчителя та учнів, в процесі якої здійснюється формування у школярів наукових знань, необхідних способів діяльності; розвиток - ряд зовнішніх і внутрішніх, кількісних і якісних змін, які характеризують рух особистості від нижчих до вищих рівнів її життєдіяльності [50]. Педагогічний процес характеризується наявністю педагогічного управління формуванням знань, умінь, навичок учнів, що здійснюється в рамках спеціальних навчально-виховних програм. Педагогічне управління відбувається у навчальних закладах і регламентується програмно-нормативними документами: освітньо - виховними стандартами, програмами, планами, формами звітності. Вивченню тих чи інших питань педагогічного управління, що вважається сьогодні однією з найактуальніших проблем педагогіки, присвячена ціла низка робіт провідних вчених, серед них: В. Г. Афанасьев, Ю. К. Бабанський, В. С. Безрукова, В. П. Беспалько, Т. О. Дмитренко, М. С. Каган, Ю. А. Конаржевський, Н. Ф. Тализіна, В. А. Якунін та ін. [38; 52].

Позанавчальний час учня можна розподілити на час для задоволення фізіологічних потреб, час для побутової праці, дозвільний час.

Свій вільний час учень може використовувати для самостійної навчальної роботи, пов'язаної з отриманням дитиною чи підлітком певних знань, умінь, навичок за інтересами у позанавчальний час; науково-дослідної діяльності, що здійснюється в процесі наукового пошуку, участі в наукових конференціях, олімпіадах, роботі Малої академії наук; аматорських занять, які характеризуються широким спектром таких дій, як перегляд телепередач, відвідання вистав, музеїв, участь у роботі гуртків, клубів, організація самодіяльності тощо. Вивчаючи дозвільну діяльність дітей та підлітків, можна відзначити її специфічні особливості, що відбиваються у діяльності позашкільного закладу: по-перше, вона грунтується на дійсному інтересі, потребі особистості; по-друге, предмет її може бути достатньо різноманітним; по-третє, на відміну від інших видів діяльності, цілі і зміст яких закладені в них самих, цілі й зміст дозвільної діяльності вільно обираються учнем в залежності від його морального розвитку і культурного рівня; по-четверте, дозвільна діяльність може носити соціально-корисний характер, характер соціально-нейтральний - бути замкненою в системі вузько групових цінностей, мати соціально негативні, асоціальні риси [6].

Дозвільна діяльність здійснюється у соціально-культурній сфері. Узагальнюючи погляди сучасних дослідників даного питання, соціально-культурну (дозвільну) сферу можна визначити як соціальне середовище, в якому відбувається культурно-дозвільне життя суспільства, сферу прояву соціально-культурної активності особистості. Серед факторів, взаємовплив яких створює ті або інші умови у даному середовищі, визначають “не лише вплив сім'ї, школи, громадськості”, а й ті фактори, що “важче виявляються, прогнозуються, - творче, культурне, релігійне оточення індивіда, національні традиції, суспільно-економічні явища, засоби масової інформації тощо” [59]. Виявлення та організація позитивного впливу вказаних факторів з метою створення соціального середовища, сприятливого для розвитку творчої особистості дитини та підлітка, має назву соціально-педагогічного управління. Таке управління розглядається сучасними дослідниками як “регулювання діяльності всієї соціально-педагогічної системи в цілому, як соціальної підсистеми всього суспільства” [7]. Соціально-педагогічне управління є характерним для керування різноманітними процесами, що відбуваються в соціально-культурній сфері.

Соціально-педагогічний процес у сфері дозвілля має певні особливості та схарактеризується як цілеспрямована організація дозвільної діяльності людини [6].

Ще одна особливість позашкільного соціально-педагогічного процесу полягає в тому, що його реалізація стає можливою лише за умови гармонійного поєднання зусиль учнів та педагогів. Тому даний процес базується в духовному співробітництві вчителя й учня, у якому природно відбувається керівництво старших. Отже діяльність позашкільних закладів ґрунтується на теоретичних положеннях та досвіді діяльності таких видатних вітчизняних педагогів як Ш. О. Амонашвілі, П. Ф. Каптерев, В. О. Караковський, А. С. Макаренко, В. О. Сухомлинський, С. Т. Шацький, які бачили в особі учня рівноправного учасника педагогічного процесу, особистісні якості якого визначають відбір усіх елементів процесу і характер взаємодії педагогів та дітей [6].

Таким чином, позашкільні заклади - виховні установи, що сприяють соціально-творчим діям і вчинкам дітей, а соціально-педагогічний процес позашкільного закладу - процес духовного взаємозбагачення педагогів і дітей в умовах позитивного психологічного клімату взаємовідносин, високої культури діалогу і співтворчості. Даний процес визначається як динамічний, заснований на інтересах дітей, співробітництві вихованців і педагогів, що відбувається в сфері дозвілля у максимально комфортних психологічних умовах взаємовідносин. Творчість - обов'язковий елемент, присутній у кожному компоненті позашкільного соціально-педагогічного процесу. Результатом такого процесу є “планомірний перехід дозвільної діяльності учнів на більш високий рівень” [6].

Критерієм визначення рівнів дозвільної діяльності, на думку А.Ф.Воловика і В.А.Воловика, є ставлення суб'єкта діяльності до її процесу: пасивне або активне. На цій основі виділяються такі рівні дозвільної діяльності: споживання, творчість, екстеріоризація, застосування яких у нашому дослідженні є доцільним. Проте, активність - не єдиний критерій, що визначає рівень позашкільної дозвільної діяльності. Ми можемо розглядати активність як одну з рис творчої особистості, що знаходиться на тієї або іншій стадії свого становлення. Дана риса може бути доповнена комплексом інших творчих якостей.

Аналіз дозвільної діяльності зроблений А.Ф. Воловиком і В.А. Воловиком на матеріалі вітчизняних і закордонних досліджень, свідчить про те, що домінуючим заняттям людини є споживання культурних благ. Дослідники визначають споживання як перший рівень дозвільної діяльності [6]. Рівень споживання містить у собі сукупність різноманітних підрівнів: пасивного споживання, активного, цілеспрямовано активного споживання. Таку ієрархію важливо враховувати при організації творчої діяльності вихованців у соціально-педагогічному процесі позашкільного закладу. У багатьох сучасних школярів інтереси не стійкі або не сприяють розвитку їхньої особистості, тому найперше завдання педагога - захопити дітей певним предметом дозвільної діяльності, викликати та розвинути в них інтерес до роботи гуртка. Отже, вивчення цілей, методів і засобів роботи з вихованцями, що знаходяться на підрівні пасивного споживання, складає теоретичний і практичний інтерес. А.Ф.Воловик і В.А.Воловик визначають пасивне споживання як нижчий рівень дозвільної діяльності, що складається з таких видів занять, як перегляд телепередач, читання розважальної літератури, прогулянки, прослуховування лекцій тощо [6]. Активність і самостійність, а також комунікативні уміння учнів, які віддають перевагу даним видам дозвільної діяльності знаходяться на досить низькому рівні.

Завдання педагога в даному випадку - привернути увагу вихованців, викликати інтерес і перевести їх на більш високий підрівень дозвільної діяльності. Засобами здійснення даного завдання виступають - відвідування класних часів у школі, що супроводжується читанням цікавої розважальної лекції або показом відеофільму, репортаж по телебаченню про діяльність позашкільного закладу, проведення концертів, оглядів і інших суспільних заходів. Їхнє застосування сприяє розвитку творчих характеристик особистості учнів, досягненню ними наступного підрівня творчої діяльності - активного споживання. Даний підрівень включає такі види діяльності, як: турпоходи, відвідування театрів, виставок, музеїв, участь в іграх і конкурсах, організованих педагогом. Активність, самостійність і комунікативні якості особистості вихованців на цьому підрівні дещо вищі, але їхній прояв носить не стабільний і перманентний характер. Головне завдання педагога в даний період - адаптувати дитину до мікросередовища, створити теплу товариську атмосферу спілкування. Для вирішення цього завдання педагог використовує такі засоби, як: екскурсії до театрів, музеїв, парків, одноденні походи, ретельно сплановані та організовані педагогом; адаптаційні заняття, що вміщують різноманітні ігри і конкурси тощо. Під час застосування даних засобів поступово вводяться більш складні завдання, пов'язані з предметом діяльності гуртка. Таким чином, інтерес дітей зростає в теплій дружній атмосфері, що дозволяє їм перейти на більш високий підрівень споживання.

Використовуючи різноманітні засоби позашкільної педагогіки, керівник гуртка організує цілеспрямовану і систематичну роботу груп протягом проведення занять гуртка, які є одною з важливих форм діяльності позашкільного закладу. Ефективність занять гуртка залежить від якості програми, за якою вони будуються, від ступеню урахування потреб, запитів, можливостей учнів, від міри сприйняття гуртківцями мети спільної діяльності. Якщо активність, самостійність і комунікативні якості особистості гуртківців достатньо розвинуті, вони можуть усвідомити мету діяльності всього колективу і за допомогою педагога виділити в ній власну мету.

Вирішення даного завдання вимагає застосування таких форм діяльності учнів, як ігри “Мозковий штурм”, “Банк цікавих ідей”, складання плану-циклограми або індивідуального плану, створення проектів роботи гуртка. Активізація діяльності учнів за рахунок усвідомлення її цілей сприяє досягненню ними рівня творчості. За визначенням А.Ф.Воловика і В.А.Воловика, “творчість як рівень дозвільної діяльності з достатньо високим ступенем узагальнення охоплює всі ті види занять, коли людина із суб'єкта споживання перетворюється в суб'єкта творення” [6]. Споживання завжди передує творчості, адже, спочатку відбувається оволодіння культурними цінностями, потім у процесі діяльності здійснюється перетворення учня у творчу особистість. Не можна не відзначити також взаємопроникнення цих двох рівнів, бо споживання духовних цінностей може носити як пасивний, так і активний характер, в останньому випадку йому буде властиві творчий компонент, тому що активність особистості тісно пов'язана з процесом творчості. У свою чергу творчість в яких би формах вона не виражалася, завжди містить у собі споживання духовних цінностей, без яких вона не могла б здійснюватися.

Головне завдання педагога, що працює з учнями, творчі характеристики особистості яких знаходяться на рівні творчості - організація свідомих, самостійних дій учнів у процесі занять. Основним засобом організації діяльності учнів залишаються заняття гуртка, але вони відрізняються надзвичайною розмаїтістю: це може бути диспут на наукову тему, міні-концерт, віншування іменинників, тематичний вечір, дискотека тощо. Величезне значення має в даний період самовиховання і самонавчання. Багато гуртківців можуть займатися самостійно за допомогою індивідуального плану, листів самоконтролю. Якщо самостійність, активність і комунікативні якості вихованців достатньо високі доцільно застосовувати таку форму як взаємне навчання гуртківців.

Творчість можна було б назвати вищим рівнем дозвільної діяльності, проте творчий процес у такому випадку втратить свою функціональну повноту та соціальну значущість. Як зазначалося вище, результат творчості дитини має суб'єктивну цінність, і являє собою засвоєння того, що вже створено людством, того, що передається новим поколінням як здобутки культури. У процесі творчого засвоєння культури виникає продукт дозвільної діяльності. Природним вчинком, обумовленим самою сутністю людини, є процес соціальної віддачі, бажання поділитися результатами своєї творчості. Процес надання результату творчості соціального статусу відзначає діяльність притаманну рівню екстеріоризації, тобто винесення результатів діяльності в соціальний простір.

Соціально-педагогічний процес складається з певних компонентів: цілей, принципів, змісту, методів (прийомів), засобів і форм організації виховання дітей і підлітків. Усі компоненти соціально-педагогічного процесу позашкільного закладу пронизує динамічний рух до саморегуляції, самоорганізації, самодіяльності, самоконтролю, кожен із яких містить творчий елемент. Організація діяльності учнів у соціально-педагогічному процесі позашкільного закладу можлива лише за умови узгодження, приведення у відповідність усіх його компонентів. Питання організації діяльності учнів розроблялися нами з урахуванням поглядів сучасних вчених Ю. К. Бабанського, Т. К. Бунєєва, М. Д. Віноградова, І. Б. Первіна, І. К. Д'яченко, П. М. Керженцева, В. Д. Сапровської, М. М. Скаткина, М. М. Чередова та ін. [6; 11; 21; 25; 55]. Особливості організації діяльності учнів у сфері дозвілля вивчали О. А. Бездверна-Хомерікі, С. М. Букреєва, В. В. Вербіцький, В. А. Воловик, В. М. Гнатюк, Н. Т. Гурець, О. Г. Карпенко, І. В. Корсун, Т. М. Лазарева, В. А. Редіна, Ю. В. Пелех та ін. [7;21;40;42;50;61;69]. Найбільш грунтовно організація діяльності учнів у позашкільному закладі вивчалася Т. І. Сущенко 19;63]. Автором розроблено концепцію і модель цілісного педагогічного процесу формування особистості в позашкільному закладі. Вивчення теоретичного матеріалу та практичного досвіду діяльності сучасних позашкільних закладів дало нам змогу обгрунтувати творчий аспект кожного з компонентів соціально-педагогічного процесу й оцінити місце творчої діяльності в ньому.

Важливим компонентом соціально-педагогічного процесу позашкільного закладу є зміст дозвільної діяльності учнів, що відбувається в даному закладі. Формування сучасного підходу до вибору змісту діяльності гуртківців пов'язано з тим, що соціально-педагогічний процес позашкільного закладу має складну психологічну природу, його особливостями є глибокі емоційно-інтелектуальні компоненти пізнавального інтересу, що стимулює розвиток творчих здібностей учнів. Тому, говорячи про зміст соціально-педагогічного процесу позашкільного закладу, варто вивчити зміст, характер, стійкість пізнавальних інтересів учнів.

На основі вивчення сучасних наукових праць щодо характеру інтересів підлітків їх можна розділити на дві групи. Першу велику групу складають учні із ще не визначеним напрямом інтересів. Другу - підлітки з чітко вираженими інтересами, причому приблизно половина з них виявляє цікавість до одного виду діяльності, а останні, крім основного інтересу мають і інші, пов'язані з ним. Враховуючи ці дані, можна стверджувати, що формування інтересу більшої частини гуртківців відбувається в процесі організації дозвільної діяльності, яка здійснюється за етапами. Перший із них, коли учень ще не виявляє зацікавленості ні до однієї області знань і в нього необхідно викликати початковий інтерес до однієї з них. Другий, коли в підлітка є інтерес до певного галузі знань, але він не стійкий і мета педагога закріпити його. І третій, коли в школяра вже спостерігається яскраво виражений пізнавальний інтерес до його необхідно зміцнювати, поглиблювати, зв'язувати з вибором майбутньої професії. Очевидно, що всі три етапи відповідають рівням творчої діяльності.