Діяльність соціального педагога з розвитку творчості як чинника самоактуалізації особистості

До "сильних" сторін навчального закладу варто віднести досить високу теоретичну й технологічну підготовку педагогів, існування у шкільного співтовариства позитивного досвіду здійснення інноваційних перетворень у навчально-виховному процесі, наявність ефективної науково-методичної підтримки зусиль учителів у вдосконалюванні освітньої діяльності (науковими консультантами школи є один доктор і чотири кандидати наук), сприятливий морально-психологічний клімат у педагогічному колективі, високий рівень загальноосвітньої підготовки випускників школи.

В останні роки спостерігаються позитивні тенденції в розвитку навчального закладу:

істотно зросла конкурентноздатність навчального закладу (практично відсутній відтік учнів у ліцеї та гімназії; збільшилася кількість випускників, які поступили до вищих навчальних закладів; більших, ніж колись, успіхів досягли педагоги та учні школи - учасники міських, обласних і республіканських олімпіад, оглядів, конкурсів; незважаючи на демографічний спад, із кожним роком зростає відсоток батьків, які віддають перевагу школі-лабораторії при виборі навчального закладу для навчання своїх дітей);

більш ефективним став процес сприяння розвитку особистості учнів, формування їх пізнавального, морального, комунікативного, естетичного та фізичного потенціалів;

спостерігається щорічне зростання задоволеності учнів, батьків і педагогів життям у школі (виявлено на основі спостережень та анкетувань учнів, батьків і педагогів);

значно збагатився теоретичний та методичний арсенал педагогічного колективу, діяльність якого стала більш цілеспрямованою, системною, наукомісткою.

За високі досягнення у виховній роботі з учнями педагогічному колективу школи у 2001 році присвоєно звання лауреата Всеросійського конкурсу виховних систем навчальних закладів.

Однак не все у змісті й організації навчального процесу у школі влаштовує педагогів, учнів і батьків. До основних проблем і недоліків у навчально-виховній роботі та життєдіяльності шкільного співтовариства варто віднести:

низький рівень сформованості моральної спрямованості особистості учнів (за результатами тестування, лише у 31,5 % випускників школи сформована моральна спрямованість, інші допускають можливість ситуаційного прояву моральності, тобто в одній ситуації поступають морально, а в іншій допускають можливість недотримання етичних норм і правил);

незадоволеність значної частини школярів відносинами з педагогами;

недостатнє врахування педагогами індивідуальних особливостей дітей у процесі навчання та позакласної виховної роботи;

відсутність ефективної системи медико-соціальної та психолого-педагогічної підтримки прагнення учнів до самоствердження, самореалізації, самостійного вирішення проблем своєї життєдіяльності;

нерозробленість технології моніторингу змін у розвитку особистості дитини та формуванні шкільного та класного колективів;

недостатнє використання системного підходу при побудові виховних систем у певних класах.

Цільові орієнтири, ціннісні основи, принципи побудови навчального процесу

Провідним педагогічним задумом моделювання та побудови нової освітньої системи пов'язаний з бажанням педагогів найбільш повно розкрити можливості та здібності кожного учня. Він полягає у створенні Школи самовираження особистості учня.

Школа самовираження - це навчальний заклад, що реалізує таку мету: ефективно сприяти актуалізації, розвитку та реалізації дитиною своїх особистісних якостей, формуванню її індивідуальності, суб'єктності, здатності до моральної та творчої реалізації своїх можливостей. Шкільне співтовариство створює необхідні умови для розвитку самоактуалізованої особистості дитини та дорослої людини.

Школа самовираження - це навчальний заклад, у якому найбільш значимими цінностями є такі, як самоактуалізація, індивідуальність, суб'єктність, вибір, творчість, успіх, довіра.

Ключовими поняттями створюваної системи освіти є:

самовираження - процес і результат розвитку та прояв індивідом притаманних йому якостей та здібностей;

особистість - постійно змінюється системна якість, яка виявляється, як стійка сукупність властивостей індивіда, що характеризує соціальну сутність людини;

самоактуалізована особистість - людина, яка усвідомлено й активно реалізує прагнення стати самою собою, якнайповніше розкрити свої можливості та здібності;

суб'єкт - індивід або група, що володіють усвідомленою та творчою активністю й волею в пізнанні та перетворенні себе та навколишньої дійсності;

суб'єктність - якість окремої людини або групи, що відбиває здатність бути індивідуальним або груповим суб'єктом, що виражається мірою володіння активністю й волею у виборі та здійсненні діяльності;

індивідуальність - неповторна своєрідність людини та групи, унікальне сполучення в них одиничних, особливих і загальних рис, що відрізняє їх від інших індивідів і людських спільнот;

Я-концепція - усвідомлювана та пережита людиною система уявлень про саму себе, на основі якої вона будує свою життєдіяльність, взаємодію з іншими людьми, ставлення до себе та до навколишнього;

вибір - здійснення людиною або групою можливості обрати з деякої сукупності найкращий варіант для прояву своєї активності;

педагогічна підтримка - діяльність педагогів з надання превентивної й оперативної допомоги дітям у рішенні їхніх індивідуальних проблем, пов'язаних із фізичним і психічним здоров'ям, спілкуванням, успішним просуванням у навчанні, життєвим і професійним самовизначенням (О. С. Газман, Т. В. Фролова);

системний підхід - методологічна орієнтація в діяльності, при якій об'єкт пізнання або управління розглядається як система;

освітня система - це упорядкована множина взаємозалежних компонентів, взаємодія яких сприяє побудові в навчальному закладі педагогічно доцільного процесу розвитку дитини;

особистісно зорієнтований підхід - методологічна орієнтація в педагогічній діяльності, що дозволяє за допомогою опори на систему взаємозалежних понять, ідей та способів дії забезпечувати та підтримувати процеси самопрояву, саморозвитку та самореалізації особистості дитини, розвитку її неповторної індивідуальності.

Діяльність і відносини у Школі самовираження будуються за такими принципами:

Принцип само актуалізації . У кожної дитини існує потреба в актуалізації своїх інтелектуальних, комунікативних, художніх і фізичних здібностей. Важливо розбудити та підтримати прагнення учнів до прояву й розвитку своїх природних і соціально придбаних можливостей.

Принцип індивідуальності. Створення умов для формування індивідуальності особистості учня та педагога, унікальності загальшкільного та класного колективів - це головна задача та магістральний напрямок розвитку шкільного співтовариства. Необхідно не тільки враховувати індивідуальні особливості дитини або дорослої людини, а й усіляко сприяти їх подальшому розвитку. Кожен член шкільного колективу повинен бути (стати) самим собою, знайти (осягнути) свій образ.

Принцип суб'єктності. Індивідуальність властива лише тій людині, яка реально має суб'єктні повноваження та вдало використовує їх у побудові діяльності, спілкування та відносин. Варто допомогти дитині стати справжнім суб'єктом життєдіяльності у класі та школі, сприяти формуванню та збагаченню її суб'єктного досвіду.

Принцип вибору. Без ситуації вибору неможливий розвиток індивідуальності та суб'єктності, само актуалізації здібностей дитини. Педагогічно доцільно, щоб учень жив, учився та виховувався в умовах постійного вибору, мав суб'єктні повноваження у виборі мети, змісту, форм і способів організації навчально-виховного процесу та життєдіяльності у класі та школі.

Принцип творчості й успіху. Індивідуальна та колективна творча діяльність дозволяє визначити та розвивати індивідуальні особливості учня й унікальність навчальної групи. Завдяки творчості дитина виявляє свої здібності, довідується про "сильні" сторони своєї особистості. Досягнення успіху в тому чи іншому виді діяльності сприяє формуванню позитивної Я-концепції особистості учня, стимулює здійснення дитиною подальшої роботи із самовдосконалення та самобудівництва свого "Я".

Принцип довіри та підтримки. Необхідно рішуче відмовитися від ідеології та практики соціоцентричного за спрямуванням та авторитарного за характером навчально-виховного процесу, властивого педагогіці насильницького формування особистості дитини. Треба збагатити арсенал педагогічної діяльності гуманістичними особиcтісно зорієнтованими технологіями навчання та виховання учнів. Віра в дитину, довіра до неї, підтримка її устремлінь до самореалізації та самоствердження повинні прийти на зміну зайвій вимогливості та надмірному контролю.

Теоретико-методологічні основи освітньої системи

Методологічну основу діяльності з моделювання та побудови освітньої системи Школи самовираження особистості учня складають ідеї філософської та педагогічної антропології (М. О. Бердяєв, Б. М. Бім-Бад, В. Дільтей, В. В. Зеньковський, В. П. Зінченко, Г. Нуль, М. І. Пірогов, Г. Плеснер, В. В. Розанов, В. С. Соловйов, К. Д. Ушинський, М. Г. Чернишевський, М. Шелер та ін.), наукові праці вітчизняних і закордонних учених - представників гуманістичного напряму у психології та педагогіці (Ш. О. Амонашвілі, Р. Бернс, У. Глассер, Я. Корчак, А. Маслоу, Г. Олпорт, К. Роджерс, В. Сатир, С. Френе, Е. Фромм, В. О. Сухомлинський та ін.), публікації про можливості й умови використання особистісно зорієнтованого підходу в педагогічній практиці (Д. О. Бєлухін, О. В. Бондаревська, С. Л. Братченко, О. С. Газман, В. В. Горшкова, Е. М. Гусинський, Л, М. Лузіна, В. В. Серіков, Ю. И. Турчанінова, І. С. Якиманська), наукові положення про сутність, становлення й розвиток педагогічних систем (В. П. Беспалько, В. О. Караковський, І. О. Колесникова, Ю. О. Конаржевський, А. С. Макаренко, Л. І. Новикова, М. М. Поташник, Н. Л. Селіванова та ін.).

Зміст і організація навчального процесу

Зміст і організація початкової загальної освіти

Образ випускника початкової школи як головний цільовий орієнтир у навчально-виховній роботі з учнями І ступеня.

Моральний (ціннісний) потенціал

Сприйняття та розуміння учнями таких цінностей, як "родина", "школа", "учитель", "батьківщина", "природа", "дружба з однолітками", "повага до старших".

Потреба виконувати правила для учнів, уміння розрізняти добрі та погані вчинки людей, правильно оцінювати свої дії та поведінку однокласників, зберігати порядок і дисципліну у школі та громадських місцях.

Наявність досвіду участі в підготовці та проведенні суспільно корисних справ, здійснення індивідуального й колективного вибору доручень і завдань у процесі організації життєдіяльності у класі та школі.

Пізнавальний потенціал

Спостережливість, активність і старанність у навчальній праці, стійкий інтерес до пізнання. Сформованість основних рис індивідуального стилю навчальної діяльності, готовності до навчання в основній школі.

Комунікативний потенціал

Оволодіння найпростішими комунікативними вміннями та навичками: уміння говорити та слухати; здатність співпереживати, співчувати, виявляти увагу до інших людей, тварин, природи. Сформованість первинних навичок саморегуляції.

Естетичний потенціал

Естетична сприйнятливість предметів і явищ у навколишньому природному та соціальному середовищі, наявність особистісного (власного, індивідуального) емоційно забарвленого ставлення до творів мистецтва.

Фізичний потенціал

Дотримання режиму дня та правил особистої гігієни, прагнення стати більш сильним, швидким, спритним і загартованим, бажання випробувати свої сили в заняттях фізичною культурою та спортом.

Навчальний план складений на основі концепції змісту безперервної освіти. При доборі змісту освіти враховувалися такі дидактичні принципи:

гуманізації;

гуманітаризації;

оптимального співвідношення варіативного й інваріантного компонентів;

безперервності та поступовості;

диференціації;

інтеграції;

культуровідповідності.

Представлені в навчальному плані освітні галузі та компоненти містять навчальний матеріал, вивчення якого сприяє інтелектуальному, духовно-моральному та фізичному розвиткові молодших школярів, становленню їхньої суб'єктності й індивідуальності, формуванню вмінь і навичок пізнання та перетворення самих себе та навколишньої дійсності. Особливе значення для розвитку основних потенціалів особистості учнів мають такі предмети:

етика, історія, читання для формування морального (ціннісного) потенціалу;

дитяча риторика, етика, мова та читання для формування комунікативного потенціалу;

музика, образотворче мистецтво та художня праця для формування естетичного потенціалу;

фізична культура й ОБЖ для формування фізичного потенціалу;

усі навчальні предмети для формування пізнавального потенціалу.

Включення в навчальний план індивідуальних і групових занять дозволяє диференціювати та індивідуалізувати процес навчання та виховання учнів початкових класів.

Освітні програми в навчальному процесі.

Відповідно до особливостей дітей, побажань батьків і професійного вибору вчителів навчальний процес на І ступені будується на основі таких програм:

традиційної програми для навчання учнів 1-4-х класів;

програми Л. В. Занкова;

програми "Гармонія";

програми розвивального навчання Д. Б. Эльконіна та В. В. Давидова;

програми "Початкова школа ХХІ століття" (керівник авторського колективу Н. Ф. Виноградова);

програми "Школа-2100".

У додатку до навчальної програми наводиться перелік навчальних програм і підручників до них, використовуваних при навчанні учнів на першому ступені.

Організація навчального процесу: педагогічні технології, форми, методи та прийоми.

Організація навчального процесу в початкових класах є фундаментом освітньої системи Школи самовираження. Успішність реалізації інноваційного задуму багато в чому залежить від того, наскільки вчителі початкових класів зможуть надати професійно компетентну допомогу молодшим школярам у:

формуванні в них основних компонентів навчальної діяльності з урахуванням індивідуальних особливостей учнів;

оволодінні елементарними вміннями та навичками неконфліктного, діалогового стилю спілкування і відносин, освоєння абетки рефлексії та творчості;

розвитку здатності робити усвідомлений моральний вибір у навчальній та інших життєвих ситуаціях.

Для організації особистісно зорієнтованої навчальної взаємодії педагоги першого ступеня застосовують такі прийоми та методи:

прийоми актуалізації суб'єктного досвіду учнів;

методи діалогу;

прийоми створення ситуації колективного та індивідуального вибору;

ігрові методи;

рефлексивні прийоми і методи;

методи діагностики та самодіагностики.

При здійсненні процесу навчання молодших школярів можуть бути використані й такі педагогічні технології та методики, як:

педагогічна майстерня;

ТРВЗ;

методика продуктивного, кооперативного, проблемного навчання;

технологія розвитку критичного мислення;

методики розвивального навчання тощо.

З метою посилення впливу навчання на формування пізнавального, морального, комунікативного, естетичного й фізичного потенціалів особистості молодших школярів, на розвиток і прояв їхніх індивідуальних особливостей використовуються різноманітні форми проведення навчальних занять;

урок-екскурсія;

урок-подорож;

урок-залік;

урок-змагання;

урок взаємоосвіти;

інтегрований урок;

урок-аукціон;

урок-гра.

Зміст і організація позанавчальної діяльності учнів

Зміст позанавчальної діяльності учнів 1-4-х класів обумовлений цільовим орієнтиром - образом випускника початкової школи. Він спрямований на формування морального, пізнавального, комунікативного, естетичного й фізичного потенціалів учнів, на розвиток і прояв їхніх індивідуальних особливостей.

Організаційно-діяльнісний компонент виховного процесу включає і такі елементи, як:

технології (методики) виховання: прийоми та методи моделювання виховної системи класу, методи колективної творчої діяльності, творча майстерня, ігрові тощо);

форми організації виховного процесу: свято, колективна творча справа, вікторина, конкурс, виставка, екскурсія, усний журнал, бесіда тощо;

учнівське самоврядування, здійснюване в рамках класного колективу (інститут чергових командирів, система індивідуальних і групових доручень, організація роботи рад справи).

У якості системоутворюючого фактора побудови процесу виховання молодших школярів виступає пізнавальна діяльність у рамках гри-подорожі "У світ народної культури".

Зміст і організація основної загальної освіти

Образ випускника 9-го класу як головний цільовий орієнтир у навчально-виховній роботі з учнями ІІ ступеня.

Моральний потенціал

Сприйняття й розуміння цінностей "людина", "особистість", "індивідуальність", "праця", "спілкування", "колектив", "довіра", "вибір". Знання й дотримання традицій школи.

Усвідомлення можливостей, достоїнств і недоліків власного "я", оволодіння прийомами та методами самоосвіти і самовиховання, орієнтація на соціально значущі форми та способи самореалізації та самоствердження. Готовність боротися за свою честь і честь колективу, відповідати за свої вчинки та дії.

Активність і здатність виявляти сильні сторони своєї особистості в життєдіяльності класу і школи, уміння планувати, готувати, проводити й аналізувати колективну творчу справу, бесіду, ігри тощо.

Пізнавальний потенціал

Сформованість індивідуального стилю навчальної діяльності, стійких навчальних інтересів і схильностей, уміння розвивати та керувати пізнавальними процесами особистості, здатності адекватно діяти в ситуації вибору на уроці.

Комунікативний потенціал

Засвоєння основ комунікативної культури особистості: уміння висловлювати та відстоювати свою точку зору: оволодіння навичками неконфліктного спілкування; здатність будувати та підтримувати спілкування в різних ситуаціях із людьми, які відрізняються один від одного за віком, ціннісними орієнтаціями та іншими ознаками.

Естетичний потенціал

Здатність бачити і розуміти гармонію та красу, знання видатних діячів і здобутків літератури і мистецтва, апробація своїх можливостей у музиці, літературі, сценічному й образотворчому мистецтві.

Фізичний потенціал

Розвиток основних фізичних якостей: швидкості, спритності, гнучкості, сили і витривалості; оволодіння найпростішими туристичними вміннями та навичками; знання та дотримання режиму занять фізичними вправами; здатність розробити та реалізувати індивідуальну програму фізичного удосконалювання.

Навчальний план, його інваріантна й варіативна складові.

Навчальний план включає всі освітні галузі базового плану та відповідний їм набір навчальних предметів. Регіональний компонент представлений "Історією нашого краю" у 6-х класах, "Географією нашої області" у 8-х класах, економікою в 9-х класах, ОБЖ у 5-9-х класах. Шкільний компонент змісту освіти складає навчальний курс "Самовдосконалення особистості" (розроблений професором Г. К. Селевко), що викладається у 5-6-х класах, і поглиблене вивчення математики у 8-му "В" і 9-х "А" і "Б" класах.

До варіативної складової навчального плану включені факультативні й індивідуальні заняття, спрямовані на реалізацію індивідуальних освітніх запитів учнів та їхніх батьків.

Навчальні програми, що використовуються в навчальному процесі.

Зміст основної загальної освіти орієнтований на продовження діяльності з формування пізнавальної, комунікативної, моральної, естетичної, трудової, фізичної культури учнів.

У додатку до освітньої програми наводиться перелік навчальних програм і підручників до них, що використовуються при навчанні учнів на другому ступені.

Організація навчального процесу, педагогічні технології, форми, методи та прийоми, що застосовуються в ньому.

Навчальний процес на другому ступені навчання будується на основі принципів особистісно зорієнтованого підходу. Головним предметом навчально-виховної діяльності педагогів виступає процес формування індивідуальності дитини. Зусилля педагогічного колективу направляються на реалізацію індивідуальних освітніх потреб учнів та їхнього права вибору рівня освоєння освітньої програми, темпу навчальної діяльності, виконуваних завдань на уроці і вдома. Учителями використовуються наступні прийоми і методи побудови особистісно зорієнтованої педагогічної взаємодії:

прийоми актуалізації суб'єктного досвіду учнів (опора на життєвий досвід дитини або на раніше отримані нею знання в навчальному процесі, "виклик" асоціацій в учнів стосовно нового поняття, формування виразного усвідомлення границі між відомим і невідомим тощо);

методи діалогу й полілогу;

прийоми створення ситуацій колективного й індивідуального вибору, вільного або обмеженого вчителем;

ігрові методи;

рефлексивні прийоми та методи;

методи діагностики та само-діагностики.

Педагогічні технології розвитку критичного мислення, диференційованого, проблемного, продуктивного навчання, педагогічні майстерні, дебати, інтегральна і модульна технології утворять технологічний компонент навчальних занять у 5-9-х класах.

Основними формами організації уроків є практикум, залік, лекція (8-9-і класи), семінар, лабораторна робота, дидактична гра. При проектуванні та побудові педагогічної взаємодії на уроці вчитель спирається на положення розробленої у школі пам'ятки "Характерні риси особистісні зорієнтованого уроку". Дотримання цих положень дозволяє забезпечити особистісні зорієнтовану спрямованість навчальних занять.

На другому ступені навчання функціонує система колекційної підтримки особистості школярів, що складається з таких компонентів:

внутрішньо класна диференціація та індивідуалізація навчання на уроці;

корекцій на діяльність на факультативних, групових та індивідуальних заняттях;

діяльність психологічної служби з корекції ситуації розвитку особистості школяра;

діагностичне вивчення процесу інтелектуального, морального та фізичного розвитку учнів;

створення оптимальних умов для самореалізації учнів і педагогів.

Головним цільовим орієнтиром при визначенні змісту та способів організації позанавчальної діяльності учнів 5-9-х класів є образ випускника основної школи.

Роль фактора, що систематизує, на другому ступені навчання виконує колективна творча діяльність. За багато років у школі нагромадилися різноманітні форми та способи її організації, в основі якої лежить інтеграція навчальної й позакласної роботи. Однак раніше акцент при підготовці та проведенні КТД робився на об'єднанні шкільного і класного колективів, а в даний час ставиться завдання використовувати можливості колективної творчої діяльності для прояву й розвитку індивідуальності дитини.

Основними формами організації виховного процесу є колективні творчі справи, інтелектуальні ігри, конкурси, виставки, свята, вечори, змагання. При їхній підготовці й проведенні використовуються прийоми та методи актуалізації суб'єктного досвіду учня, індивідуальної та колективної рефлексії процесу й результатів діяльності.

Забезпечується розвиток само управлінських основ. Учні 5-9-х класів не тільки є суб'єктами управління життєдіяльністю у класах колективу, а й беруть участь у роботі учнівської ради школи.

Зміст і організація середньої (повної) загальної освіти

Образ випускника 11-го класу як головний цільовий орієнтир у навчально-виховній роботі з учнями ІІІ ступеня.

Моральний потенціал

Осмислення цілей та змісту свого життя.

Засвоєння цінностей "батьківщина", "культура", "любов", "творчість", "само актуалізація", "суб'єктність". Наявність почуття гордості за приналежність до своєї нації, за свою Батьківщину. Знання й розуміння основних положень Конституції країни.

Розуміння сутності моральних якостей і рис характеру оточуючих людей, толерантність у їхньому сприйнятті, прояв у відносинах з ними таких якостей, як доброта, чесність, порядність, увічливість.

Адекватна оцінка своїх реальних і потенційних можливостей, упевненість у собі, готовність до професійного самовизначення, самоствердження та самореалізації в дорослому житті.

Активність у загальношкільних і класних справах, у роботі з молодшими школярами. Наявність високих досягнень в одному або декількох видах діяльності.

Пізнавальний потенціал

Наявність бажання й готовності продовжити навчання після школи, потреба в поглибленому вивченні обраної галузі знань, їхньому самостійному здобуванні.

Комунікативний потенціал

Сформованість індивідуального стилю спілкування; володіння різноманітними комунікативними вміннями та навичками, способами підтримки емоційно стійкої поведінки у кризовій життєвій ситуації; здатність коректувати у спілкуванні та відносинах свою й чужу агресію.

Естетичний потенціал

Уміння будувати свою життєдіяльність за законами гармонії та краси; потреба у відвідуванні театрів, виставок, концертів; прагнення діяти гарно в навчальній, трудовій, улюбленій дозвільній діяльності, поводженні та відносинах з навколишніми; прояв індивідуальної своєрідності у сприйнятті та творенні краси.

Фізичний потенціал

Прагнення до фізичної досконалості; уміння підготувати та провести рухливі ігри та спортивні змагання серед своїх однолітків і молодших школярів; звичка щодня займатися фізичними вправами та вміння використовувати їх у поліпшенні своєї працездатності й емоційного стану.

Навчальний план, його інваріантна та варіативна складові.

навчальний план складений на основі федерального базисного плану. При його розробці враховувалися регіональні особливості та специфіка навчального процесу у школі-лабораторії. Він включає всі освітні галузі федерального базисного плану та відповідний їм комплекс навчальних предметів. Регіональний компонент складають прикладна економіка й ОБЖ. Шкільний компонент представлений курсом глобальної географії (11-і "А", "Б"), поглибленим вивченням літератури (11-й "А"), математики (10-й, 11-й "А"), історії (10-й "Б"). Варіативна складова призначена для задоволення індивідуальних освітніх потреб старшокласників. Її складають факультативні заняття з хімії, біології, географії та математики. Одним із провідних принципів добору змісту середньої (повної) освіти є принцип профільної диференціації.

Навчальні програми і посібники, використовувані в навчальному процесі. Процес освоєння учнями інваріантного компонента змісту освіти забезпечується цілісними програмно-навчальними комплексами.

Організація навчального процесу, педагогічні технології, форми, методи та прийоми, що застосовуються в ньому

Обравши особистісно зорієнтований підхід у якості провідної методологічний орієнтації, учителі 10-11-х класів організують процес навчання відповідно до принципів само актуалізації , індивідуальності, суб'єктності, вибору, творчості, довіри та підтримки. Технологічний арсенал їхньої педагогічної діяльності складають форми, методи та прийоми, що відповідають таким вимогам, як:

діалогічні;

діяльнісно-творчий характер;

спрямованість на встановлення відносин співробітництва в навчальній взаємодії;

спрямованість на підтримку розвитку суб'єктних якостей індивідуальності учня;

надання учневі необхідного простору для творчості, самостійності, здійснення особистісно значимого вибору.

У процесі навчання старшокласників використовуються такі прийоми та методи:

прийоми актуалізації суб'єктного досвіду учнів;

методи діалогу й полілогу;

прийоми створення ситуації колективного та індивідуального вибору;

ігрові методи;

методи діагностики та само-діагностики.

Лекція, семінар, лабораторна робота, аукціон, ділова гра, практикум, залік є основними формами організації навчальних занять у старших класах. Створення у школі класів вікової норми, поглибленого вивчення предметів, класів коледжу дозволяє диференціювати та індивідуалізувати процес навчання відповідно до індивідуальних особливостей учнів 10-11-х класів.

Зміст і організація позанавчальної діяльності учнів

Позанавчальна діяльність покликана розширити можливості педагогічного впливу на формування морального, пізнавального, комунікативного, естетичного та фізичного потенціалів особистості старшокласника.

На третьому ступені загальної освіти пріоритетним видом діяльності є пізнавально-професійна. Їй належить роль системоутворюючого фактора в побудові системи виховання старшокласників. Не випадково інтелектуальні ігри та конкурси, конференції, предметні олімпіади, тижні, вечори відносяться до розряду основних форм організації процесу виховання учнів 10-11-х класів. Участь старшокласників у пізнавально-професійній діяльності повинна не тільки сприяти збагаченню їхніх уявлень про навколишній соціальний та природний світ, а й сприяти індивідуально-професійному самовизначенню.

Значно розширюється простір для прояву творчої активності учнів 10-11-х класів у життєдіяльності школи. Свою суб'єктність, креативність та індивідуальність вони можуть виявляти в житті не тільки класу, а й усього шкільного співтовариства. У порівнянні з іншими віковими групами школярів старшокласники мають найбільше представництво в органах шкільного самоврядування - Раді школи й учнівській раді.

Самоосвітні завдання

Яке практичне значення для вашого навчального закладу можуть мати матеріали данної публікації?

Наскільки корисними у практичному використанні є рекомендовані етапи роботи над програмою.

Порівняйте сукупність анкет із аналогічними анкетами у вашому навчальному закладі. Виявіть позитивні та негативні сторони анкет, що використовуються у вашій школі.