Діяльність соціального педагога з розвитку творчості як чинника самоактуалізації особистості

5. Відвідування сімей дітей, що знаходяться під опікою, дітей з особливими потребами, дітей з малозабезпечених сімей з метою обстеження житлово-побутових і моральних умов проживання і виховання дитини в сім'ї.

6. Складання актів обстеження з метою виявлення мікроклімату в сім'ї , вироблення програми спільних дій школи і сім'ї у становленні особистості дитини. Оформлення документів на матеріальну допомогу дітям вище означених категорій.

7. Контролю санітарно-гігієнічних умов роботи шкільної їдальні; виявлення та забезпечення безкоштовним харчуванням обездолених дітей.

8. Здійснення соціометрії, створення програм вивчення особистості учнів, програм вивчення учнівського колективу.

9. Співробітництво зі спеціалістами, що мають відношення до вирішення окремих проблем дитини (викладачами, вихователями, логопедом, психологом). Своєчасне направлення дитини в медико-психолого-педагогічну консультацію.

ІІ. Ахіллесова п'ята сучасної школи полягає в тому, що вона залишається перебувати в полоні авторитарної педагогіки. Мета нової школи - перехід від авторитарної педагогіки до гуманної на всіх рівнях, починаючи від управлінської структури і закінчуючи учителем.

Завдання соціального педагога в розв'язанні даної проблеми:

а) Проводити просвітницьку роботу з адміністрацією освітнього закладу, педагогічним колективом в напрямку переходу навчально-виховного процесу від авторитарності до співробітництва, від монологу до діалогу.

б) За допомогою соціологічних досліджень визначити якість міжособистісних стосунків між учителями і учнями в освітньому закладі. Сприяти усвідомленню адміністрацією закладу, педагогів, вихователів того, що гуманна педагогіка стоїть ближче до дитини, ніж авторитарна, оскільки вона є педагогікою сфери Духу, Мудрості, Інтуїції, Досвіду, Мистецтва, Науки, Педагогікою світла.

Саме соціальний педагог повинен пам'ятати сам і нагадувати вчителям мудрі слова Ш. Амонашвілі: “Друзі мої, учителі - колеги! Ми народжені бути Героями Духу. Але чи не занурився хто в липку трясовину земних турбот і сприймає дітей за вази для збереження в них рідких знань? Чи не покинуло кого ангельське терпіння перед неурівноваженим і неугамонним дитинством, яке є Божа нива, і тому перетворився він в хмару смогу над Божою нивою?

Чи не втратив хто Віру, Надію і Любов до дітей і тому блукає, як привид, в темних лабіринтах виховання? Чи не вичерпалися у кого благородні почуття, і тому перетворився він у черствого і озлобленого наглядача над дітьми? Чи не поміняв хто учительську совість на кришталеву вазу чи на позолочений столовий набір? Чи не підганяє хто свої дари Духу до грамів винагороди учительської праці? Але, може бути, закинутий хто в город освіти ні в чому неповинних дітей. А може, хто знайшов в городі освіти мізерний мат хліба за свої нікчемні здібності і радіє теплу, яке він знайшов у баговинні? Невігластво і злоба, заздрість і сірість знову і знову проникають в город освіти, як комахи, що гризуть корені молодих саджанців.

Як же нам бути? Звати Діогена, щоб він зі свічкою в руці відрізняв учителя від неучителя серед нас? Хто відділить бур'ян від зерен? Ми ж усі називаємося учителями! Адже потрібно, щоб школа обновлювалася постійно.

Говорю від імені А. Блонського: учитель! Дивись, чи не є часто саме ти головною перешкодою обновлення школи?”

Соціальний педагог, як провідник учня на шляху до самовдосконалення, само актуалізації , вивчає думку учнів, педагогів, батьків з цього питання. Вивчення думки учнів відбувається за такими напрямами: демократизація життя школи з точки зору учнів на засадах самоврядування; адміністрація очима учнів; популярність навчальних предметів; стиль взаємовідносин з учнями; стиль роботи класного керівника; авторитет педагога в учнів; у чому суть конфліктів “педагог-учень”?

Засоби вивчення думки дітей наступні: анонімне анкетування всіх учнів школи з метою визначення якості міжособистісних стосунків типу: учитель - учень ” та соціального самопочуття дитини в школі. Анкети “Я і моя школа ”, ставлення до школи і до себе ”, “Сім днів повної свободи”.

Червоною ниткою в цих анкетах мають проходити питання типу: а) Після якого уроку Ти відчуваєш особисте задоволення, радість спілкування з учителем? б) Чи є уроки, після яких Ти відчуваєш приниження, втрату власної гідності? в) Як Ти уявляєш школу майбутнього? г) Твій ідеал учителя? д) Який стиль стосунків Тобі більше до вподоби: диктат чи співробітництво?

Розмова по колу якби я був директором школи…”

Складання учнями дерева бажань на тему: “Школа, в якій мені комфортно живеться ”.

Написання творів-роздумів на тему: школа моєї мрії ”, школа починається з мене ”, учитель з великої букви ”.

Конкурси малюнків на тему: школа в ХХІІ столітті ”, “Моя школа - моя гордість ”, моя школа - мій рідний Діма

Бесіда-роздум мій слід у житті школи ”.

Години спілкування: презентую нову школу ”, “Твоя модель нової школи ”, форма і зміст нової школи ”.

Поштова скринька: роздуми про нову школу ”.

Наступна ланка, з якою працює соціальний педагог в плані розвитку творчості учнів як засобу само актуалізації - це педагоги. В першу чергу соціальний педагог вивчає думку педагогів, де задіяні такі аспекти: демократизація життя школи з точки зору педагогів; адміністрація очима педагогів; стиль взаємовідносин з учнями; авторитет педагога у колег; стиль роботи класного керівника; психологічний мікроклімат у колективі; у творчих майстернях наших колег.

Далі соціальний педагог працює за таким сценарієм: ознайомлення учнів, вихователів, адміністрації школи з результатами анкетування з теми моя школа ”. Проведення педагогічної ради з обговоренням проблеми готовності педагогів до співпраці з дитиною в рамках гуманної педагогіки; експрес-огляд літератури з проблем гуманної педагогіки: (Трактат Ш. Амонашвілі “Школа життя”, Алкуін “Бесіда між учителем і учнями”, Жан-Жак Руссо Еміль, або про виховання ”, книги Ш. Амонашвілі “Школа истины», «Поему би не нам бать героями духа?», «Улыбка моя, где ты?» В. Сухомлинський серце віддаю дітям ” та ін.); лекції для учителів на тему: “Гуманна педагогіка - педагогіка оптимізму і успіху ”, “Дитиноцентризм - домінуючий принцип гуманної педагогіки ”; проведення науково-методичних консиліумів, семінарів-практикумів на тему: “Особистісно-зорієнтоване навчання як гарант формування позитивної мотивації до пізнавальної діяльності, самопізнання, самореалізації та самовдосконалення ”, “Учитель і учень в особистісно-зорієнтованому освітньому процесі”, психологічні основи особистісно-зорієнтованої освіти”; міні-практикуми на тему: “На мій погляд, само актуалізація особистості - це…”.

Вивчення думки батьків, громадськості з питання гуманізації взаємовідносин з дітьми відбувається наступним чином: вивчення умов сімейного виховання; адміністрація очима дітей; вивчення стилю взаємовідносин “педагог-учень”, “педагог-батьки”; батьківські збори по вивченню питань щодо очікувань від школи, запити, сподівання; авторитет педагога у батьків учнів; стиль роботи класного керівника; традиції сім'ї.

На практиці соціальний педагог проводить такі заходи із батьками; які мають на меті показати, як перевести сім'ю зі стану співіснування в стан тісного співробітництва: а) Проведення соціологічних досліджень: “Сім'я і світ прекрасного”, “Телебачення, сім'я і діти”, “Виховний потенціал сім'ї”. б) Створення клубів для батьків. Дискусії на засіданнях клубу: “У чому полягає мудрість батьківської любові?”, “Батьки і діти. Етика взаємовідносин”, “Як виховати творчу дитину”. в) Проведення вечорів: “Я і моя сім'я”, “Щастя бути разом”, “Сімейні традиції”, “Родовід сім'ї”. г) Проведення проблемного засідання для батьків і дітей: “Батьки і діти”. д) Проведення художнього конкурсу: “Сім'я очима дітей”, “Я і моя сім'я”, “Радісний день в сім'ї”. е) Оформлення методичних бюлетенів: “Робота з батьками молодших класів”, “Стилі сімейного виховання і можливості їх корекції”. є) Методичний семінар-практикум “Надання допомоги батькам у сімейному вихованні”. ж) Знайомство батьків з “Меморандумом від вашої дитини”, де дитина визначає ставлення до себе, наприклад, так:

а) Не псуйте мене. Я чудово знаю, що не повинен одержувати все, про що прошу. Я просто перевіряю вас.

б) Не бійтеся виявляти твердість по відношенню до мене. Я віддаю перевагу цьому. Це дозволяє мені знайти своє місце.

в) Не застосовуйте силу у стосунках зі мною. Інакше це навчить мене думати, що сила - це єдине, що має значення.

ІІІ. Нова школа - це школа культури життєвого самовизначення. Навчитися жити - це значить виробити свою позицію у житті, свій життєвий вибір, життєву стратегію. Місія соціального педагога у реалізації цієї вимоги оновленої школи: а) допомогти дитині зорієнтуватися у системі найрізноманітніших суперечливих і неоднозначних цінностей; б) визначити своє життєве кредо і стиль поведінки, виробити спосіб реакції на незгоди і успіх допоможе учням духовна робота, яка здійснюється шляхом: - проведення годин спілкування на тему: “В чому сенс життя”, “Кожний вибирає для себе…”, “Шукаючи своє покликання…”; - уроки-диспути на тему: “Я+Я”, “Я і природа”, “Я і мистецтво”, “Я і гроші”; - тести-тренінги: “Я люблю тебе, життя”, “Я - оптиміст”, “Якому кольору ви надаєте перевагу?”

Вибрати гідний людині тип трудової діяльності і форми використання вільного часу допоможуть такі форми роботи: а) введення в шкільну програму курсу: “Прогнозування професійної кар'єри”; б) проведення соціологічних досліджень з питань професійного самовизначення дитини; в) запрошення у випускні класи спеціалістів по профорієнтації, врахування стану здоров'я при виборі професії.

ІV. Головну мету гуманна педагогіка - педагогіка життєтворчості вбачає в само актуалізації та самореалізації особистості дитини. Нова школа навчає дитину, як скласти свою життєву програму (самопрограмування), як пізнавати себе (самопізнання), як справедливо оцінювати себе (самооцінка), як бачити світ (пізнання світу), як визначити мету свого життя (цілерозуміння), самоаналіз (рефлексія).

Місія соціального педагога в реалізації цього завдання полягає в тому, щоб:

а) допомогти освітнім установам, завдання яких в умовах сучасного проблемного стану соціалізації дітей і підлітків в Україні ускладнилися, забезпечити формування в учнів комплексу соціальних знань і умінь, необхідних для самопізнання, формування нормативної соціальної поведінки, оптимального вибудовування своїх стосунків з оточуючими;

б) проявляти творче терпіння, допомагаючи дитині в самопізнанні та самореалізації.

Скласти свою життєву програму (самопрограмування) допоможуть: а) години спілкування: “Мій характер та людяність - основа життєвого успіху”; “Значення ентузіазму в житті людини”; б) твори-роздуми на тему: “Культура життєвого самовизначення”; “Я через 20 років”; в) зустрічі з цікавими людьми.

У пізнанні себе (самопізнання) допоможуть такі види роботи: а) формування самосприйняття та самоформування. “Я - гармонійна, милосердна до світу, творча особистість”; б) введення курсу “Людинознавство”; в) запровадження в освітньому закладі “Служби довіри”; г) лекторій “Я - це я, чи як стати щасливим”; д) конкурс “Моя візитка”.

У правильній самооцінці допоможуть учневі такі заходи: а) тести на виявлення самооцінки; б) проективні методики (“Як я себе бачу”, “Я очима оточуючих”, “Мої мрії”, “Мої бажання”); в) творчі завдання “Лист до себе”, “Казка про себе”.

Як бачити світ (пізнання світу)допоможуть учню: а) уроки-бесіди: “Природа: естетична насолода для душі і користь для тіла”; б) створення в школі куточку краси, живого куточку; в) екскурсії, туристичні походи в світ природи. Слухання музики природи; г) екскурсії в інші населені пункти; д) свято квітів.

Як визначити мету свого життя (цілерозуміння), допоможуть: а) уроки-диспути: “У чому мета мого життя”, “Що думали про щастя мудреці?”, “Духовні і матеріальні цінності”; б) уроки-полеміки: “Капітал людини: в чому він?”, “Гроші: навіщо вони?”; в) проведення операцій “Радість людям”, “Турбота”.

Самоаналіз (рефлексію) учень може здійснити за допомогою: а) тестування “Мої успіхи і досягнення”; б) ведення щоденників саморозвитку (пошукові завдання: мій ідеал, мета життя, життєвий девіз, улюблені афоризми).

V. Сучасна школа дуже мало говорить людині про людину. Нова школа - це школа людинознавства, яка не абсолютизує голий інтелект, а вітає “осердечений” розум, тому що давати сучасні потужні знання необлагородженій душею і серцем людині дуже небезпечно - і для неї самої, і для суспільства. Як сказав великий Менделєєв: “Знання в руках аморальної людини те ж саме, що шабля в руках божевільного”.

Завдання соціального педагога в розв'язанні цієї проблеми полягає в тому, щоб олюднювати середовище і знання навколо кожного учня, підтримуючи самоповагу в кожній дитині шляхом: а) проведення уроків Доброти, Милосердя, Мудрості, Сердечності, Благородства, Великодушності, Чутливості; б) проведення благодійних акцій: “Спіши добро творити вчасно”; уроки-роздуми, Уроки-диспути на тему: “Добро - благо чи зло?”, “Ким і яким бути?”, “До чого прагнути”; в) підготовка запрошень і вітань ветеранам війни, праці, родичам; г) написання листів-подяк батькам дітей, які гарно навчаються, мають зразкову поведінку; д) виготовлення іграшок до свят малятам дитсадка; е) інтерв'ю у працівників школи (повара, бібліотекаря, техпрацівника, педагога-організатора), “Ваша праця - джерело життя і головна його прикраса”; є) створення в кожній школі волонтерських загонів “Милосердя”; ж) створення Книги дружби (матеріал про клас).

VІ. Самоактуалізація особистості неможлива без розвитку її духовності, формування системи ідеалів, що породжують прагнення і волю до життя за законами краси.

Місія соціального педагога в реалізації цього завдання полягає в тому, щоб допомогти класним керівникам, вихователям, адміністрації освітнього закладу здійснювати роботу по формуванню в учнів різнобічних духовних потреб та інтересів, у створенні умов для їхньої самореалізації у різних видах творчої діяльності шляхом: а) виявлення творчих обдарувань у дитини; б) реклама дитячої творчості на рівні села, міста, країни; в) обговорення з дітьми “Кодексу абсолютних цінностей”; г) проблемні дискусії на тему: “Як поживаєш, моє я?”, “Секрети привабливості”; д) міні-практикум: “На мій погляд, духовність - це…”; е) визначення рівня сформованості ціннісних орієнтацій за тестами й методиками.

Таким чином, ми окреслили місію соціального педагога в реалізації завдань, що сприятимуть само актуалізації особистості. Як бачимо, в усіх напрямах роботи особливо важливою є творчість дитини.

При визначенні рівня зрілості виховної системи щодо сприяння само актуалізації особистості, на наш погляд, беруться до уваги такі критерії оцінки результативності: а) упорядкованість діяльності школи нового типу: відповідність змісту, обсягу і характеру виховної роботи можливостям та умовам школи; скоординованість усіх шкільних виховних заходів; наявність зон вільного розвитку окремих класів, груп на противагу заорганізованості; б) загальний психологічний клімат школи, стиль відносин у ній, соціальна захищеність дитини, внутрішній комфорт, емоційна насиченість життя колективу; в) соціальна організація особистості, орієнтованість її на головні загальнолюдські цінності; г) планування правильної життєвої стратегії; д) гуманізм, людяність, милосердя; е) здатність до творчості - важлива якість сучасної людини, суспільна потреба; є) інтелігентність, високий рівень загальної культури; ж) традиції, які становлять духовну цінність школи нового типу.

Більшість авторів визначає самоактуалізацію як свого роду “зріст зсередини”, суто внутрішній процес, пов'язаний з початковим прагненням особистості актуалізувати у собі спадкові та генетичні схильності по відношенню до темпераменту, характеру, інтелекту.

У нашому дослідженні ми розглядали самоактуалізацію як здатність переходити зі стану можливостей до стану діяльності; намагання більш повно проявляти і розвивати свої особистісні можливості; найвищий прояв духовного і творчого потенціалу особистості.

Формування соціального педагога як фахівця бачиться нами як безперервний процес. Він повинен мати менталітет духовного соціального педагога, бути носієм світла, помічником дитини у її самореалізації, само актуалізації; бути гарантом прав та інтересів дітей, створювати комфортні умови для їхньої життєдіяльності. Саме соціальний педагог, як захисник інтересів дітей, покликаний формувати змістову сторону гуманних взаємин, яка полягає у визнанні інтересів та потреб іншої людини, у наданні своєчасної та безкорисливої допомоги, милосерді, доброті, любові до ближнього. Соціальний педагог вивчає також думку педагогів, де задіяні такі аспекти: демократизація життя школи з точки зору педагогів; адміністрація очима педагогів; стиль взаємовідносин з учнями; авторитет педагога у колег; стиль роботи класного керівника; психологічний мікроклімат у колективі; у творчих майстернях наших колег.

Таким чином, робота з розвитку творчості охоплює учнів, їхніх батьків, учительський колектив, громадськість. Соціальний педагог виступає координатором цього процесу.

Висновки

Самоактуалізація особистості - це природне прагнення людини до саморозкриття, суто індивідуальний творчий шлях до власного “Я”. Саме це положення, на якому акцентували увагу представники гуманістичної педагогіки та психології, було визначальним при проведенні нашого дослідження. Оскільки ми притримувалися точку зору, що творчість відіграє в процесі само актуалізації особистості важливу роль (як характеристика само актуалізації ), то багато уваги в теоретичній частині роботи було присвячено саме феномену творчості - розумінню її природи та сутності представниками різних напрямків та областей досліджень. Було виділено три основних підходи до вивчення творчості сучасними дослідниками: інтелектуально-процесуальний, мотиваційно-особистісний та системний. Пріоритетним було визнано мотиваційно-особистісний підхід, принципи якого були використані для побудови нашого емпіричного дослідження. У відповідності з цими принципами ми трактували творчий процес як проекцію внутрішніх особистісних процесів на зовнішню діяльність шляхом само актуалізації . Розглянувши основні психологічні характеристики самоактуалізованої особистості, ми окремо зупинилися на розгляді творчості як показника само актуалізації . Головне питання, на яке ми прагнули дати відповідь в емпіричній частині нашого дослідження - які особистісні характеристики сприяють ефективності процесу само актуалізації та яке місце займає творчість в цьому процесі. В результаті (на основі даних кореляційного та факторного аналізу) зґясувалось, що творчій (креативній) та самоактуалізованій особистості властиві схожі особистісні характеристики:

Таким чином підтверджується загальна гіпотеза що творчість - є суттєвою, хоча і не визначальною характеристикою процесу само актуалізації особистості. В процесі само актуалізації творчість відіграє подвійну роль: 1. Забезпечує оригінальність процесу само актуалізації , що надає можливість визнати існування творчості само актуалізації . До даного випадку ми віднесли осіб (25% всіх піддослідних), у яких було зафіксовано високий рівень розвитку особистісних рис, як наслідок розкриття особистісного потенціалу, та достатньо високий рівень розвитку творчих здібностей (креативності), при цьому не обовґязково особистість прагне реалізувати свою креативність в творчій діяльності (внаслідок відсутності потреб або наявності несприятливих умов). Творчість виступає лише як стимул до розвитку, як джерело само актуалізації (коли на перше місце ставляться не практичні досягнення людини, а її особистість). 2. Творчість може виконувати роль “рятівника”, тобто виступати як засіб компенсації особистісної, або будь-якої іншої недостатньості. Саме в даному випадку можна спостерігати самоактуалізацію в творчості - коли досягаються певні успіхи в творчій діяльності, але при цьому є слабко вираженою особистісна самоактуалізація як наслідок нерозкриття власних резервів (або із-за відсутності цих резервів, або із-за їх незнання, або із-за байдужності до власної персони). У таких осіб (усього 40% піддослідних групи А) зафіксовано переважно середній рівень креативності та недостатній (середній, або навіть низький) рівень вираженості визначальних характеристик само актуалізації , в окремих випадках фіксується наявність проблем в області психічного регулювання (підвищена агресивність, дратівливість та ін.). Тут вже самоактуалізація, як прагнення до задоволення потреб, виступає джерелом творчості, а не навпаки, як було зазначено вище. Отже, насправді існує відмінність між творчістю само актуалізації та самоактуалізацією в творчості. Дане твердження знайшло свій подальший розвиток в процесі перевірки наступної гіпотези. Емпіричним шляхом (на основі даних факторного аналізу) були виявлені чотири значимих фактори та виділені психологічні характеристики, які стилізують процес само актуалізації особистості. На основі концептуально - категоріального синтезування були визначені чотири стилі само актуалізації : творчий, демонстративний, компенсований, блокований. Перший стиль само актуалізації свідчить про її ефективність та є виразним прикладом творчості само актуалізації , коли високий рівень креативності стимулює до повноцінного розвитку та самовдосконалення. Самоактуалізацію в творчості характеризують, переважно, другий та третій стилі само актуалізації , які не забезпечують її ефективності на 100%. Четвертий стиль само актуалізації (блокований) хоча і зазначає її неефективність, все ж таки не виключає можливостей для подальшого розвитку. В якості блокиратора нами визначена соромґязливість, як невіра в себе. Таким чином визначені стилі само актуалізації зазначають ступінь її ефективності та є проявом індивідуально-особистісної творчості людини.

Формування соціального педагога як фахівця бачиться нами як безперервний процес. Він повинен мати менталітет духовного соціального педагога, бути носієм світла, помічником дитини у її самореалізації, само актуалізації; бути гарантом прав та інтересів дітей, створювати комфортні умови для їхньої життєдіяльності. Саме соціальний педагог, як захисник інтересів дітей, покликаний формувати змістову сторону гуманних взаємин, яка полягає у визнанні інтересів та потреб іншої людини, у наданні своєчасної та безкорисливої допомоги, милосерді, доброті, любові до ближнього. Соціальний педагог вивчає також думку педагогів, де задіяні такі аспекти: демократизація життя школи з точки зору педагогів; адміністрація очима педагогів; стиль взаємовідносин з учнями; авторитет педагога у колег; стиль роботи класного керівника; психологічний мікроклімат у колективі; у творчих майстернях наших колег.

Таким чином, робота з розвитку творчості охоплює учнів, їхніх батьків, учительський колектив, громадськість. Соціальний педагог виступає координатором цього процесу.

Список використаних джерел

1. Адлер А. Наука жить: /Пер. с англ. и нем. /. - К.: Port-Royal, 1997. - 288 с.

2. Азаров Ю. Общие обязательные психологические правила, касающиеся свободы, развития и творчества детей //Пед. Весник. - 1997. - № 1. - с.7.

3. Алиева Е.Г. Творческая одарённость и условия её развития //Психологический анализ учебной деятельности. - М.: ИП РАН, 1991. - с.7-17

4. Анастази А. Психологическое тестирование. Кн. 1. /Пер. с англ. /Под ред. и предисл. К.И. Гуревича, В.И. Лубовского. - М.: Педагогика, 1998. - 320 с.

5. Анджейчак А. Психолого-педагогічні умови формування творчої особистості дитини в освітньо-виховних закладах // Обдарована дитина. - 2000. - №5. - С.8-13.

6. Барко В., Панок В., Лазаревський С. Психолого-педагогічна діагностика творчого потенціалу особистості учня в навально-виховному процесі: Методичні рекомендації. - Тернопіль, 2000. - 85 с.

7. Басин Е.Я. Творчество и эмпатия //Вопросы философии. - 1987. - №2. - с. 54-56.

8. Бердяев Н.А. Философия свободы; Смысл творчества. - М.: Правда, 1989. - 607 с.

9. Богоявленская Д.Б. “Субъект деятельности” в проблематике творчества //Вопросы психологии. - 1999. - №2. - с.35-41.

10. Богоявленская Д.Б. О предмете и методе исследования творческих способностей //Психол. журнал. - 1995. - т.16. - №5. - с.49-58.

11. Богоявленская Д.Б. Пути к творчеству. - М.: Знание, 1981. - 96 с.

12. Бодрова Е.В., Князева О.Л., Кудрявцев В.Т. Актуальные проблемы развития творческих способностей в обучении и воспитании: [По материалам всесоюз. конф. “Творчество и педагогика”, Москва, сент. 1988] //Вопр. психологии. - 1989. - №1. - с.174-176.

13. Булка Н.І. Активізація внутрішніх ресурсів людини у тренінгу креативності // Творчість у контексті розвитку людини: Матер. міжнар. наук. конф. Частина 2. - К., 2003. - С. 15-16.

14. Булка Н. І. Креативність у відновленні порушених соціальних зв'язків // Психологічні проблеми суспільства епохи трансформації. Матеріали українсько-польської конференції. - Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2003. - С. 11-12.

15. Вайнцвайг П. Десять заповедей творческой личности: /Пер. с англ./. - М.: Прогресс, 1990. - 187 с.

16. Вересов Н.Н. Культура и творчество как психологические идеи //Вопросы психологии. - 1992. - №1-2. с.124-129.

17. Вертгеймер М. Продуктивное мышление: /Пер. с. англ./. Общ. ред. С.Ф. Горбова и В.П. Зинченко. - М.: Прогресс, 1987. - 336 с.

18. Волков И.П. Приобщение школьников к творчеству. - М.: Просвещение, 1982. - 136 с.

19. Волобуєва Т.Б. Розвиток творчої компетентності школярів // Управління школою. - Харків, 2005. - 110 с.

20. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте :Психол. очерк. - М.: Просвещение, 1991. - 92 с.

21. Галин А.Л. Личность и творчество. Психологические этюды. - Новосибирск, 1989. - 127 с.

22. Гальперин П.Я., Данилова В.Л. К вопросу о формировании творческого мышления //Школьный психолог. - 1999. - №8 (февраль). - с.9.

23. Гений и безумие //Наука и жизнь. - 1996. - №3. - с.32-33.

24. Головаха Е.И. Жизненная перспектива и профессиональное самоопределение молодежи. - К.: Наук. думка, 1988. - 144 с.

25. Голуб Т. Виховуємо обдарованих дітей (Батьківський катехізис, або Закони розумно-організованого сімейного виховання школярів) // Завуч. - 2004. - №22. - С.47-53.

26. Губенко О. В. Творчий інтелект: деякі особливості та методи активізації у старшокласників // Обдарована дитина. - 1998. - № 1. - С. 25 - 28.

27. Давыдов В.В. Принципы обучения в школе будущего //Хрестоматия по возрастной и педагогической психологии. Работы советских психологов периода 1946 - 1980 г.г. /Под. ред. И.И. Ильясова, В.Я. Ляудис. - М.: Изд-во МГУ, 1981. - с.296-301.

28. Дорфман Л.Я., Ковалёва Г.В. Основные направления исследований креативности в науке и искусстве //Вопросы психологии. - 1999. - №2. - с. 101 - 106.

29. Дружинин В.Н. Психодиагностика общих способностей. - М.: Академия, 1996. - 224 с.

30. Дружинин В.Н. Психология общих способностей. - 2-е изд. - СПб.: Питер, 1999. - 268 с.

31. Жизненный путь личности (вопросы теории и методологии социально-психологического исследования). - К.: Наукова думка, 1987. - 280 с.

32. Золя Э. Творчество: Роман /Пер. с. франц. Т. Ивановой и Е. Яхниной. - М.: Худ. лит., 1981. - 399 с.

33. Ибсен Г. Драмы. Стихотворения //Библиотека всемирной литературы. Серия вторая. Том 87. - Москва, 1972. - 815 с.

34. Изард К.Э. Психология эмоций: /Перев. с англ./. - СПб.: “Питер”, 2000. - 464 с.

35. Клепіков О.І. Творчість: істина, краса, благо. - К.: Знання УРСР, 1991. - 48 с.

36. Клепіков О.І., Кучерявий І.Т. Основи творчості особи: Навч. посібник для студ. вузів. - К.: Вища школа, 1996. - 295 с.

37. Коссов Б.Б. Творческое мышление, восприятие и личность /Ред. Кузьмина Н.В. - М. - Воронеж, 1997. - 48 с. Кравченко Л. Ю. Дослідження місця творчості в процесі само актуалізації особистості // Наука і життя: українські тенденції, інтеграція у світову наукову думку. Матеріали п'ятої всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції 20-22 травня 2009 року. Частина 3. - К., 2009. - С. 5-7.

38. Лейтес Н.С. Способности и одарённость в детские годы. - М., 1984. - 80 с.

39. Леонтьев А.А. “Научите человека фантазии…” (творчество и развивающее обучение) //Вопросы психологии. - 1998. - №5. - с. 82-84.

40. Макаров А.М. Пґять етюдів: Підсвідомість і мистецтво: Нариси з психології творчості. - К.: Рад. письменник, 1990. - 285 с.

41. Максименко С.Д. Психологія в соціальній та психологічній практиці: методологія, методи, програми, процедури. - К.: Наукова думка. - 1998. - 216 с.

42. Маслоу А. Психология бытия. - М.: “Рефл-бук”, К.: “Ваклер”, 1997. - 303 с.

43. Материалы конференции “Творчество, общение, личность” //Вопросы психологии. - 2000. - №2. - с. 148 - 152.

44. Матіюк І.О. Формування творчих здібностей інтелектуального характеру// Директор школи. - 1999. - №19. - с.7.

45. Матюшкин А.М. Загадки одарённости. - М.: Школа - Пресс, 1993. - 128 с.

46. Матюшкин А.М. Концепция творческой одарённости //Вопр. психологии. - 1989. - №6. - с.29-33.

47. Мелик-Пашаев А.А. Об источнике способности человека к художественному творчеству //Вопросы психологии. - 1998. - №1.- с. 76-82.

48. Мелик-Пашаев А.А., Новлянская З.Н. Ступеньки к творчеству. - М.: Педагогика, 1987. - 126 с.

49. Мижо М. Сент-Экзюпери / Пер. с франц. Г.Велле. - М.: Молодая гвардия, 1965. - 464 с.

50. Мистецтво життєтворчості особистості. Науково-метод. посібник /Ред. рада: В.М. Доній та ін. - К.: ІЗМН, 1997. - 936 с.

51. Моляко В.О. Концепція виховання творчої особистості //Радян. школа. - 1991. - №5. - с.47-51.

52. Моляко В.О. Чи можна навчати творчості? //Обдарована дитина. - 1999. - №3. - с.2-4.

53. Момот Л.Л., Шелестова Л.В. До проблеми формування творчих здібностей у процесі навчання //Педагогіка і психологія. - 1997. - №2. - с. 53-59.

54. Никитин Б.П. Ступеньки творчества или развивающие игры. - М.: Просвещение, 1990. - 160 с.

55. Ниренберг Дж.И. Исскуство творческого мышления. - Минск: Попурри, 1996. - 240 с.

56. Ницше Ф. Так говорил Заратустра. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1990. - 302 с.

57. Оллпорт Г.В. Личность в психологии. - М.: “КСП”, СПб: “Ювента”, 1998. - 345 с.

58. Парандовський Я. Алхімія слова/ Пер. з польської Ю.Попсуєнко. - К.: Дніпро, 1991. - 374 с.

59. Петровский А.В. Роль фантазии в развитии личности. - М.:Знание, 1961. - 48 с.

60. Піхманець Р.В. Психологія художньої творчості. - К.: Наук. думка, 1991. - 164 с.

61. Поляков В.А. Психология развития личности в системных отношениях. - Минск, 1999. - 128 с.

62. Пономарёв Я.А. Психология творчества и педагогика. - М.: Педагогика, 1976. - 280 с.

63. Пономарёв Я.А. Размышление о будущем психологии творчества //Учительская газета. - 1994. - 25 октября. - с. 10-11.

64. Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологии: Учеб. пособие /Под общей ред. А.А. Крылова, С.А. Маничева. - СПб: Изд-во “Питер”, 2000. - 560 с.

65. Психологические исследования творческой деятельности /Отв. ред. О.К. Тихомиров. - М.: Наука, 1975. - 253.

66. Психология личности. т.1. Хрестоматия /Ред. составитель: Д.Я. Райгордский. - Самара: Изд. дом “Бахрах”, 1999. - 448 с.

67. Психология личности: Тексты. /Сборник //Под ред. Ю.Б. Гиппенрейтер, А.А. Пузырея. - М.: Изд-во МГУ, 1982. - 287 с.

68. Психология творчества: общая дифференциальная, прикладная /Отв. ред. Я.А. Пономарёв; АН СССР, Ин-т психологии. - М.: Наука, 1990. - 223 с.

69. Психологія і педагогіка життєтворчості: Навч. - метод. посібник /Ред. В.М. Доній та інші. - К., 1996. - 792 с.

70. Развитие творческой активности школьников /Под ред. А.М. Митюшкина. - М.: Педагогика, 1991. - 156 с.

71. Разумникова О.М., Шемелина О.С. Личностные и когнитивные свойства при экспериментальном определении уровня креативности //Вопр. психологии. - 1999. - №5. - с.130-139.

72. Рогов Е.И. Учитель как объект психологического исследования: Пособие для школьных психологов. - М.: Гуманит.изд. центр ВЛАДОС, 1998. - 496 с.

73. Родари Дж. Грамматика фантазии: введение в искусство придумывания историй. - М.: Прогресс, 1990. - 191 с.

74. Роджерс К.Р. Взгляд на психотерапию, становление человека /Пер. с англ. - М.: Иизд. группа “Прогресс”: Универс, 1994. - 480 с.

75. Роджерс Н. Творчество как усиление себя //Вопросы психологии. - 1990. - №1. - с.164-168.

76. Рождественская Н.В. Психология художественного творчества: Учеб. пособие / С-Петербург. гос. ун-т. - СПб., 1995. - 270 с.

77. Розин М.В. Психология судьбы: программирование или творчество? //Вопросы психологии. - 1992. - №1-2. - с. 98-105.

78. Роменець В.А. Психологія творчості. - К.: Вища школа, 1971. - 247 с.

79. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии: В 2 т. - т. 2. - М., 1989. - 323 с.

80. Рубинштейн С.Л. Принцип творческой самодеятельности: К философским основам современной педагогики //Вопросы философии. - 1989. - №4.

81. Сарапулова Є. Виховання обдарованої дитини // Початкова школа. - 2000. - №2. - С.3-5.

82. Сковорода Г.С. Сад пісень: Вибрані твори. - К.: Веселка, 1980. - 190 с.

83. Теличко Н.В. Американський досвід роботи з обдарованими дітьми можна використати в Україні // Обдарована дитина. - 2005. - №10. - С.27-35.

84. Торшина К.А. Современные исследования проблемы креативности в зарубежной психологии //Вопросы психологии. - 1998. - №4. - с.123-132.

85. Універсальні інтелектуальні ігри. Педагогічна академія пані Софії. // Упоряд. Ю.Є. Баракова. - Х.: Вид. Група "Основа", 2005. - 32 с.

86. Формирование творческих способностей: сущность, условия, эффективность: Сб. науч. тр. /Свердлов. инж. пед. ин-т; [Редкол.: С.З. Гончаров (отв. ред.) и др.]. - Сувердловск: СИПИ, 1990.-155 с.

87. Франкл В. Человек в поисках смысла. - М.: Прогресс, 1990. - 367 с.

88. Фрейд З. Художник и фантазирование: /Пер. с нем. - М.: Республика, 1995. - 398 с.

89. Фромм Е. Психоанализ и этика. - М.: ООО “Издательство АСТ-ЛТД”, 1998. - 568 с.

90. Холодная М.А. Психология интеллекта: парадоксы исследования. - М., Томск, 1997. - с. 273 - 288.

91. Хьел Л., Зиглер Д. Теории личности: Основные положения, исследования и применение. - СПб: Питер, 1999. - 608 с. - /Сер. “Мастера психологии”/.

92. Чудновский В.Э. Воспитание способностей и формирование личности. - М., 1986. - 80 с.

93. Чудновский В.Э., Юркевич В.С. Одарённость: дар или испытание. - М.: Знание, 1990. - 77 с.

94. Шевырев А.В. Технология творческого решения проблем (эвристический подход) или книга для тех, кто хочет думать своей головой. - Белгород: Крестьянское дело, 1995. - Кн. 2: Техника творчества. Алгоритм решения проблем. Эвристические методы. Организация творческого процесса. - 208 с.

95. Шрагина Л.И. Оригинальность и творчество // Практична психологія та соціальна робота. - 1999. - №3. - с. 38-40.

96. Шумакова Н.Б. Возраст вопросов. - М.: Знание, 1990. - 79 с.

97. Эриксон Э.Г. Детство и общество. /Пер. с англ. - СПб.: Ленато, АСТ “Фонд” Университетская книга, 1996. - 592 с.

98. Юрченко З.В. Ігрові методики розвитку художньо-словесних здібностей учнів 5-11-х класів //Практична психологія та соціальна робота. - 2000. - №2. -с.9-12.

99. Юрченко З.В. Художньо-словесне самовираження старшокласників як психологічний чинник становлення творчої особистості //Педагогіка і психологія. - 1999. - №4. - с.77-82.

100. Яковлева Е. Л. Психологические условия развития творческого потенциала у детей школьного возраста // Вопросы психологии. - 2004. - № 5. - С. 37-42.

101. Яковлева Е. Л. Развитие творческого потенциала личности школьника // Вопросы психологии. - 1996. - №3. - с.28-34.

102. Яковлева Е. Л. Эмоциональные механизмы личностного и творческого развития // Вопросы психологии. - 1997. - №4. - с.20-27.

Додаток А

Само актуалізації тест - САТ

Основні тенденції розвитку сучасної педагогіки як у нашій країні, так і за кордоном спрямовані на гуманизацию сфери освіти, всебічний розвиток творчого потенціалу учнів, формування рівноправних, партнерських відносин, духу співробітництва між педагогами і що навчаються. Дані тенденції в тій чи іншій мірі характерні для різних галузей і рівнів системи освіти (початкова, середня, вища). Тому для опису еталонної моделі особистості як педагога (учителя, викладача вищого навчального закладу), так і навчального (школяра, студента) педагогічна психологія все частіше звертається до теорій, які розвивалися в руслі екзистенційна-гуманістичного напрямку в психології (К. Роджерс, Ф. Перл , В. Франкл та ін)

Однією з найбільш широко відомих теорій в рамках даного підходу є концепція самоактуалізуючоїся особистості А. Маслоу. Популярність цієї теорії пов'язана, з одного боку, з еврістічностью поняття само актуалізації та можливістю його операціоналізаціі та використання в емпіричних дослідженнях. З іншого боку, ця модель особистості, підкреслюючи позитивні прояви людської природи такі як творчість, альтруїзм, любов, дружба і т.д., служать еталоном в процесі виховання, формування особистості обучается, побудови системи взаємин педагога та учня.

Поняття само актуалізації синтетична, воно включає в себе всебічне і безперервне розвиток творчого та духовного потенціалу людини, максимальну реалізацію всіх його можливостей, адекватне сприйняття оточуючих, світу і свого місця в ньому, багатство емоційної сфери і духовного життя, високий рівень психічного здоров'я та моральності. В одній зі своїх робіт А. Маслоу визначає само актуалізації як "... прагнення до самоосуществленію, точніше, тенденцію актуалізувати те, що міститься в якості потенцій. Цю тенденцію можна назвати прагненням людини стати все більш і більш тим, ким він здатен стати "[10, р.46].

Вивчення ступеня і характеру само актуалізації вимагає розробки спеціальних психодіагностичних засобів, так як більша частина існуючого методичного інструментарію для дослідження особистості була створена або для вимірювання різних патохарактерологіческіх проявів, акцентуація особистості і форм псіхопатологіі, або для оцінки параметрів "звичайної" усередненої психічно здорової особистості, її структури (MMPI, тести Ф. Айзенка, Г. Шмішека, Г. Роршаха, Р. Кеттелла, ТАТ та ін.) Таким чином, задача створення методики, що дозволяє реєструвати кількісні та якісні параметри рівня само актуалізації у суб'єкта, була досить актуальною.

Можливість одномірні опису феномена само актуалізації , зведення її до одного показника викликає у дослідників серйозні заперечення, пов'язані насамперед з багатозначність і суперечливість цього конструктив. У зв'язку з цим за кордоном одержав широку популярність опитувальник особистісних орієнтації Е. Шострома (Personal Orientation Inventory - POI), вимірюють само актуалізації як багатомірну величину [11,12]. POI був створений у 1963 році в Інституті терапевтичної / психології (Санта-Анна, Каліфорнія). Його автор, американський психолог і психотерапевт Еверетт Шостром відомий російському читачеві в першу чергу по книзі "АнтіКарнегі або Людина-маніпулятор".

POI розроблявся на основі теорії само актуалізації А. Маслоу, концепцій психологічного сприйняття часу і тимчасової орієнтації суб'єкта Ф. Перл і Р. Мея, ідей К. Роджерса та інших теоретиків екзистенційна-гуманістичного напрямку в психології. Конкретні питання POI були відібрані з великого набору критичних, в першу чергу, поведінкових та ціннісних індикаторів, що відрізняють здорового самоактуалізірующегося людини від невротіка. Для виявлення цих індикаторів Е. Шостром опитав ряд практикуючих психологів, що працюють в руслі екзистенційна-гуманістичного підходу в психотерапії, і узагальнив їх досвід. Робота з аналізу та відбору суджень, що ввійшли в тест, проводилася протягом п'яти років.

POI складається з 150 пунктів, побудованих за принципом вимушеного вибору, і дозволяє зареєструвати два базових і десять додаткових параметрів само актуалізації . Самі шкали або, інакше кажучи, складові само актуалізації , аналогічно пунктам тесту, були підібрані на основі опитування психотерапевтів і характеризують основні життєві сфери самоактуалізірующейся особистості.

Перша спроба адаптації тесту POI в Росії була здійснена в Ленінграді Е.Б. Лісовської, проте широкого розповсюдження ця методика не отримала. У 1981-84 рр.. на кафедрі соціальної психології МДУ імені М.В. Ломоносова Ю.Є. Альошина, Л.Я. Гозмана, М.В. Загіка і М.В. Кроз зробили ще одну спробу адаптувати цей тест. У процесі роботи методика Е. Шострома зазнала суттєвих змін, фактично, авторами був створений оригінальний психодіагностичні інструмент, який отримав назву "Са-моактуалізаціонний тест" (CAT). Методика була опублікована в 1987 р. [1, с.91-114] обмеженим накладом і до теперішнього часу стала бібліографічної рідкістю, у зв'язку з чим і зроблено її повторне видання.

Самоактуалізаціонной тест побудований за тим же принципом, що і POI, і складається з 126 пунктів, кожен з яких включає два судження ціннісної або поведінкового характеру. Судження не обов'язково є строго альтернативними. Тим не менш випробуваному пропонується обрати те з них, яке в більшій мірі відповідає його уявленням або звичному способу поведінки.

СAT вимірює само актуалізації за двома базовими і ряду додаткових шкал. Така структура опитувальник було запропоновано Е. Шостромом для POI і збережена в цьому тесті. Базовими є шкали компетентності у часі і Підтримки. Вони незалежні один від одного і, на відміну від додаткових, не мають спільних пунктів. 12 додаткових шкал складають 6 блоків - по дві у кожному. Кожен пункт тесту входить в одну або більше додаткових шкал і, як правило, в одну базову. Таким чином, додаткові шкали фактично включені в основні, вони змістовно складаються з тих же пунктів. Така структура тесту дозволяє діагностувати велике число показників, не збільшуючи при цьому в значній мірі обсяг тесту.

Діагностичні категорії - шкала тест

Шкала компетентності в часі (ТЗ) включає 17 пунктів. Високий бал за цією шкалою свідчить, по-перше, про здатність суб'єкта жити справжнім, тобто переживати даний момент свого життя у всій його повноті, а не просто як фатально наслідок минулого або підготовку до майбутньої "справжнього життя", по-друге, відчувати нерозривність минулого, сьогодення і майбутнього, тобто бачити своє життя цілісної. Саме таке світовідчуття, психологічне сприйняття часу суб'єктом свідчить про високий рівень само актуалізації особистості.

Низький бал за шкалою означає орієнтацію людини лише на один з відрізків тимчасової шкали (минуле, сьогодення чи майбутнє) та (або) дискретне сприйняття свого життєвого шляху. Теоретичне підставу для включення цієї шкали в тест міститься в роботах Ф. Перла і Р. Мея. Ряд емпіричних досліджень також свідчить про безпосереднього зв'язку орієнтації в часі з рівнем особистісного розвитку (див., наприклад, [4]).

Шкала підтримки (I) - найбільша шкала тесту (91 пункт) - вимірює ступінь незалежності цінностей та поведінки суб'єкта від впливу ззовні ( "внутрішня-зовнішня підтримка"). Концептуальною основою цієї шкали служили в першу чергу ідеї А. Рейсмана об "зсередини" і "ззовні" спрямовує особистості. Людина, що має високий бал за цією шкалою, щодо незалежний у своїх вчинках, прагне керуватися в житті власними цілями, переконаннями, установками та принципами, що, однак, не означає ворожості до оточуючих і конфронтації з груповими нормами. Він вільний у виборі, не піддається зовнішньому впливу ( "зсередини направляємося" особистість).

Низький бал свідчить про високий ступінь залежності, конформному, несамостоятельності суб'єкта ( "ззовні направляємося" особу), зовнішньому локусів контролю. Зміст цієї шкали, на наш погляд, найбільш близько саме до цього останнього поняття. Як теоретичні роботи, так і психологічна практика свідчать про правомірність включення зазначеної шкали в методику як базової.

На відміну від базових, вимірюють глобальні характеристики само актуалізації , додаткові шкали орієнтовані на реєстрацію окремих її аспектів.

1. Шкала Ціннісні орієнтації (SAV) (20 пунктів) вимірює, в якій мірі людина поділяє цінності, притаманні самоактуалізірующейся особистості (Тут і далі високий бал за шкалою характеризує високу ступінь само актуалізації ).

2. Шкала гнучкості поведінки (Ех) (24 пункту) діагносцірует ступінь, гнучкості суб'єкта в реалізації своїх цінностей у поведінці, взаємодії з оточуючими людьми, здатність швидко та адекватно реагувати на змінюється ситуацію.

Шкали ціннісної орієнтації та гнучкості поведінки, доповнюючи один одного, утворюють блок цінностей. Перша шкала характеризує самі цінності, другий - особливості їх реалізації в поведінці.

3. Шкала сензитивності до себе (Fr) (13 пунктів) визначає, до якої міри людина віддає собі звіт у своїх потребах і почуттях, наскільки добре відчуває і рефлексує їх.

4. Шкала спонтанність (S) (14 пунктів) вимірює здатність індивіда спонтанно і безпосередньо висловлювати свої почуття. Високий бал за цією шкалою не означає відсутності здатності до продуманим, цілеспрямованим діям, він лише свідчить про можливість і іншого, не розрахованого заздалегідь способу поведінки, про те, що суб'єкт не боїться вести себе природно і раскованно, демонструвати оточуючим свої емоції.

Шкали 3 і 4 становлять блок почуттів. Перша визначає те, наскільки людина усвідомлює власні почуття, друга - в якій мірі вони проявляються в поведінці.

5. Шкала самоповаги (Sr) (15 пунктів) діагносцірует здатність суб'єкта цінувати свої достоїнства, позитивні властивості характеру, поважати себе за них.

6. Шкала самосприйняття (Sa) (21 пункт) реєструє ступінь прийняття людиною себе таким, як є, незалежно від оцінки своїх переваг і недоліків, можливо, всупереч останнім.

Шкали 5 і 6 складають блок самосприйняття.

7. Шкала уявлень про природу людини (Nc) складається з 10 пунктів. Високий бал за шкалою свідчить про схильність суб'єкта сприймати природу людини в цілому як позитивну ( "люди в масі своїй скоріше добрі") і не вважати діхотоміі мужності - женственности, раціональності - емоційності і т.д. антагоністичних і нездоланними.

8. Шкала синергії (Sy) (7 пунктів) визначає здатність людини до цілісного сприйняття світу і людей, до розуміння пов'язаності протилежностей, таких як гра і робота, тілесне і духовне та ін

Шкали 7 і 8 дуже близькі за змістом, їх краще аналізувати спільно. Вони складають блок концепції людини.

9. Шкала Прийняття агресії (А) складається з 16 пунктів. Високий бал за шкалою свідчить про здатність індивіда приймати своє роздратування, гнів та агресивність як природне прояв людської природи. Звичайно ж, мова не йде про виправдання свого антисоціальної поведінки.

10. Шкала взаємопрацю (С) (20 пунктів) характеризує здатність людини до швидкого встановлення глибоких і тісних эмоциально-насичених контактів з людьми або, використовуючи стала звичною у вітчизняній соціальній психології термінологію, до суб'єкт-суб'єктного спілкування.

Шкали Прийняття агресії і контактної складають блок міжособистісні чутливості.

11. Шкала Пізнавальні потреб (Cog) (11 пунктів визначає ступінь вираженості у суб'єкта прагнення до придбання знання про навколишній світ.

12. Шкала креативності (С r) (14 пунктів) характеризує вираженість творчої спрямованості особистості.

Шкали Пізнавальні потреб і креативність складають блок ставлення до пізнання. Вони не мають аналогів в POI і були включені в CAT за результатами експертного опитування при створенні методики, а також у зв'язку з деякими загальнотеоретичних міркуваннями. Мова в даному випадку йде в першу чергу про те, що в тест було необхідно ввести блок показників, діагносцірующіх рівень творчої спрямованості особистості як одного з концептуально важливих елементів феномена само актуалізації .

Додаток Б

Освітня програма "Школа самовираження особистості учня"

Публікація являє собою практичний досвід реалізації рекомендацій з розробки освітньої програми школи. Її автори презентують свій освітній проект. Це - звичайна школа, яких переважна більшість і в Росії, і в Україні...

Ключові поняття: цільові орієнтири, школа самовираження, самоактуалізація особистості, образ випускника за ступенем навчання.

Структура публікації

Загальна характеристика освітнього закладу.

Цільові орієнтири, ціннісні основи та принципи побудови освітнього процесу школи-лабораторії.

Теоретичні основи освітнього процесу, його зміст та організація.

Образ випускника за ступенями навчання.

Інваріантна та варіативна складові навчального плану.

Склад і структура навчального закладу, основні досягнення та проблеми

Середня загальноосвітня школа № 18 є муніципальним закладом освіти міста Пскова. Вона розташована у привокзальному мікрорайоні обласного центра та розміщається у двох будинках - типовому (побудований у 1963 р.) та пристосованому (будинок колишнього дитячого садка). Школа має: 35 навчальних кабінетів, актовий зал (об'єднаний з їдальнею), музей партизанської слави, методичний кабінет, бібліотеку, майстерні, спортивний зал, кабінети медичних, психологічних, логопедичних служб.

У даний час у школі навчаються у 50-ти класах-комплектах 1302 учня, у тому числі:

1-й ступінь - 411 учнів, які навчаються в 17-ти класах;

2-й ступінь - 686 учнів, які навчаються у 26-ти класах;

3-й ступінь - 205 учнів, які навчаються в 7-ми класах.

Навчальний заклад має двозмінний режим роботи. У навчальному закладі діє широка мережа гуртків, клубів, секцій, що дозволяють ураховувати та розвивати різні інтереси та здібності учнів. У 46-ти об'єднаннях займаються 970 школярів. На базі навчального закладу працює філія дитячої музичної школи № 4, заняття в якій відвідують 150 учнів. У навчально-виховній роботі з учнями використовуються можливості розташованих недалеко від школи міських культурно-спортивних закладів: Будинку дитячої творчості, міського центру культури, планетарію, історико-художнього музею, дитячого кінотеатру "Зміна", стадіонів "Локомотив" і "Машинобудівник".

У школі працює згуртований і професійно компетентний колектив педагогів. Із 80-ти педагогів мають вищу освіту - 76, середню спеціальну - 4; 6 учителів мають гідне звання "Заслужений учитель Російської Федерації"; 26 нагороджені нагрудними знаками "Почесний працівник загальної освіти Російської Федерації" та значками "Відмінник освіти Російської Федерації"; 40-а педагогічним працівникам присвоєна вища кваліфікаційна категорія, а 8-и вчителям - І категорія.

У 1998 році навчальний заклад отримав статус школи-лабораторії. Школа веде активний пошук методичних основ використання системного й особиcтісно зорієнтованого підходу в педагогічній діяльності.