це те, що людина дає світу

(творчість та її результати);

це те, що людина бере від світу

(переживання цінностей);

ті позиції, які людина обирає відносно того, що вона не в змозі змінити, а може лише оцінити.

Відповідно до цього відокремлюються три групи смисложиттєвих цінностей: цінності творчості, цінності переживання, цінності відношення [Франкл В., 1990, 193]. В. Франк визнає пріоритет цінностей творчості, та вважає, що їх серцевину становить праця, причому цінності та сенсу вона, на думку Франка, набуває як внесок у суспільство, а не просто як виконання певних функцій. Цінності творчості Франко вважає найбільш природними та важливими, але не необхідними. Тільки третя група цінностей може зробити осмисленим життя навіть тоді, коли воно неплідне на творчість і небагате переживаннями. Еріх Фромм також замислювався над проблемою сенсу життя, але творчості він надавав більшого значення - немає іншого смислу життя, крім того, який людина придає своєму існуванню шляхом розкриття своїх сил у продуктивній, творчій життєдіяльності ” [Фромм Э., 1998, 66]. Е. Фромм помітив, що сучасні люди втратили поняття життя як мистецтва. Для людини є важливим все, крім її власного життя та мистецтва жити. Людина живе для чого завгодно, тільки не для себе. Гроші, престиж і влада - сучасні стимули та цілі. Людина перебуває в ілюзії, що діє в своїх власних інтересах, тоді як насправді вона служить чому завгодно, тільки не своїм власним інтересам. Але першим обов'язком організму являється обов'язок “бути живим”. “Бути живим” за Фромом означає не фізіологічне існування людини, а динамічний духовний розвиток. Обов'язок бути живим означає те ж саме, що й обов'язок стати самим собою, розвинути свої можливості, сформувати свою особистість, тобто процес само актуалізації . Творчість само актуалізації була центральною в розмислах Абрахама Маслоу. В творчості само актуалізації Маслоу ставить на перше місце особистість, а не її досягнення. Творчість само актуалізації Маслоу представляє як синонім самого психічного здоров'я та визначає як “випромінювання”, яке пронизує все життя, не звертаючи на жодні проблеми, подібно до того, як весела людина “випромінює” веселість, навіть не усвідомлюючи цього. Це випромінювання є подібним сонячному світлу - сонце також світить усім, його світло дає можливість зростання будь-чому, що здатне до росту, і даремно витрачається на каміння та інші не здатні до росту речі [Маслоу А., 1997, 184]. Також А.Маслоу вважає, що головною якістю творчості являється її експресивність, або чуттєвість, а не її здатність вирішувати проблеми та створювати “продукцію” (що, доречі, є панівним у визначені вітчизняних психологів). А. Маслоу виділив дві стадії творчості - первинну і вторинну. Первинну відрізняє імпровізація та натхнення. Вторинна стадія - це розвиток вихідного натхнення. Якщо імпровізаційну (первинну) стадію творчості характеризує збудження, то стадія матеріального втілення натхнення (вторинна стадія) характеризується інтенсивністю інтересу, який повинен бути досить сильним, щоб людина могла побороти втомленість та можливі негативні емоції (пригніченість або незадоволення своїм творінням). Про роль емоцій інтересу в творчій діяльності зазначається в роботах Томкінса та Керолла Є. Ізарда. Вони наділили творчу дослідницьку активність властивістю балансування між страхом та збудженням. Страх породжується невідомістю, невизначеністю, невпевненістю в наслідок вибору тієї або іншої можливості, тоді як інтерес - збудження породжується новизною, та є наслідком дослідницької активності, яка знижує фактор невизначеності і тим самим послаблює страх. Страх обмежує прагнення людини до невідомого, а інтерес - збудження, навпаки, підтримує її дослідницьку активність [Изард К., 2000, 137]. Поль Вайнцвайг у своїй книзі “Десять заповідей творчої особистості”, зробив центральним поняття “ Сила Особистості. Творчим або нетворчим за Вайнцвайгом, може бути не тільки труд, робота, професія, але й відношення людини до самої себе, своїх близьких і взагалі до усього життя. Зростання Сили Особистості і означає фактично перехід від нетворчого відношення до себе і до навколишнього світу до творчого. П. Вайнцвайг вважає творчість найвищою з людських функцій, яка дає змогу виразити неповторність наших емоційних переживань, думок та використати свою природжену унікальність. “Люди народжені для творчості - це їх багатство, право і фундамент долі” [Вайнцвайг П., 1990, 145].

Можна досить високо оцінити досягнення вчених в області дослідження особистісних та мотиваційних аспектів творчості. Головна цінність цих робіт полягаэ в тому, що параметри творчості не можуть бути зведені лише до творчого мислення. Вивчення особистісних аспектів творчості слід розглядати як самостійну область наукових досліджень.

1.2.3 Системний підхід

Цей підхід до вивчення творчості є найбільш перспективним, тому що враховує багатогранність феномену творчості та уникає обмеженості поглядів щодо її природи. В той же час системний підхід містить в собі елементи протиріччя, тому що має на меті спробу поєднати в собі різнорідні психічні явища. Елементи системного підходу спостерігаються в роботах радянського психолога, дослідника дитячої обдарованості Н. Лейтеса. Він зазначає, що творчі можливості залежать не тільки від властивостей розуму (наприклад, від легкості виникнення гіпотез, швидкості комбінування інформації), але й від певних рис особистості [Лейтес Н., 1984, 46].

Л. Виготський, інший радянський психолог, виділяє два основних види людської діяльності: відтворюючий (або репродуктивний) та комбіную чий (або творчий). Обидва види цієї діяльності пов'язані з функціями нашого мозку, і саме комбінуючи (творча) здібність мозку представляє собою процес уявлення, яке Л. Виготський вважав основою творчої діяльності людини [Выготский Л., 1991,5]. Б. Коссов присвятив свої дослідження виявленню фундаментальних механізмів, що об'єднують творче мислення, сприйняття та особистість. Коссов Б. виділяє деякі співвідношення факторів, які визначають сферу творчої активності:

Співвідношення сфер умінь-знань (репродуктивного досвіду) та власно творчого.

Сфера пізнаного постійно розширюється за рахунок сфери творчого.

Співвідношення об'єктивно і суб'єктивно нового.

Суттєвою є суб'єктивна новизна (відкриття для себе”), яка пов'язана з творчим розвитком і може породити об'єктивну (соціально-значиму) новизну.

Співвідношення “формування” та саморозвитку творчого потенціалу.

Для творчих рішень потребується мінімум репродуктивного досвіду, так як надлишок “зовнішнього” досвіду ставить бар'єри до творчості.

Співвідношення процесуального та особистісного аспектів творчого мислення [Косов Б., 1997, 35-36]. Дружинін В. займався дослідженням взаємовідношень трьох, виділених ним , основних загальних здібностей:

інтелект

(як здатність до застосування знань);

навчаємість

(як здатність до надбання знань);

креативність

(загальна творча здібність - як здатність до перетворення знань).

Дружинін В. відзначає, що кожній з цих здібностей відповідає специфічна мотивація та специфічна форма активності. Інтелекту - мотивація досягнень та адаптивна поведінка, навчальності - пізнавальна мотивація, креативності - мотивація само актуалізації та творча активність [Дружинин В., 1999, 15]. Вивчаючи зв'язок інтелекту з креативністю, В. Дружинін приділяє важливе значення особистісному компоненту творчості (особистісним якостям творчих постатей) та робить спроби проаналізувати особливості перебігу творчого процесу як ментального акту. Такий підхід до вивчення феномену творчості є цінним з точки зору пояснення чуттєво-емоційного аспекту творчості. Напевно, найбільше протиріч містить концепція творчості Д. Богоявленської. Визнавши небезпечність (для адекватного розкриття природи творчості) однобічного підходу в дослідженнях феномену творчості та прагнучи до уникнення “однобічності”, Богоявленська Д. визначає творчість як “похідну інтелекту, заломленого через мотиваційну структуру, яка або гальмує, або стимулює його прояв” [Богоявленская Д., 1981, 23]. Але, зазначаючи про важливість для творчості неінтелектуальних (особистісних, мотиваційних) факторів розумової діяльності, Д. Богоявленська приділяє увагу переважно фактору інтелектуальному (розумовим здібностям). Д. Богоявленська розробила оригінальну методику “Креативне поле” та встановила рівні інтелектуальної активності:

стимульно - продуктивний, пасивний рівень;

евристичний рівень;

креативний, вищий рівень [Богоявленская Д., 1981, 37].

У результаті експериментальних досліджень Д. Богоявленської, на стимульно- продуктивному рівні інтелектуальної активності опинилися учні з високими розумовими здібностями та блискучими знаннями з учбових предметів, але з тенденцією до самоствердження, до уникнення невдач. Це надало можливість зробити висновок про головну перепону на шляху до творчості - деформацію мотиваційної структури особистості. Таким чином Д.Б.Богоявленська виявила безпосередній зв'язок рівнів інтелектуальної активності (як прояву творчості) з моральними якостями особистості. Концепція Д.Б.Богоявленської є цілісною та охоплюючою різні аспекти феномену творчості, але з переважаючим акцентуванням інтелектуального компоненту. Системний підхід до вивчення творчості серед західних вчених можна спостерігати в дослідженнях М. Воллаха та Н. Когана. Серед учнів 11-12 років вони виявили чотири групи дітей з різними рівнями розвитку інтелекту і креативності, які відрізнялися способами адаптації до зовнішніх умов і вирішення життєвих проблем:

діти з високим рівнем інтелекту і креативності мають адекватний рівень самооцінки; їм притаманні внутрішня свобода і високий самоконтроль;

діти з високим рівнем інтелекту і низьким рівнем креативності прагнуть до шкільних успіхів, стримані, замкнуті та мають занижену самооцінку;

діти з низьким рівнем інтелекту і високим рівнем креативності - тривожні, неуважні, важко пристосовуються до шкільних вимог;

діти з низьким рівнем інтелекту креативності зовнішньо добре адаптуються, мають адекватну самооцінку, низький рівень предметних здібностей компенсується розвитком соціального інтелекту, товариськістю [Дружинин В., 1999, 216-217].

Таким чином, коли високий інтелект поєднується з високим рівнем креативності, творча людина частіше добре адаптована до середовища, активна, незалежна. А при поєднанні креативності з невисоким інтелектом формується невротична тривожна людина з поганою адаптованістю до вимог соціального оточення і тяжкою долею.

Таким чином, дослідження творчості розглядають чотири основних аспекти:

І творчий процес

ІІ творчий продукт

ІІІ творчу особистість

ІУ творче середовище

Як бачимо, всі аспекти творчості є взаємопов'язаними та обумовлюють один одного. Але в подальшому акцент буде робитися на розгляді саме творчої особистості. Умовно визначаються три області дослідження творчих особистостей:

дослідження їх рис та мотивів;

дослідження творчості особистості у зв'язку з психопатологією;

дослідження творчості у зв'язку з самоактуалізацією.

В даній роботі особливий інтерес представляє третя область досліджень, тому в наступних параграфах вона буде пріоритетною.

Наведене в першому розділі дозволяє зробити такі висновки:

До творчості людину спонукають пізнавальні потреби; роль інтелекту для творчості полягає в його здатності виконувати адаптивну функцію, створювати гнучку і водночас стійку рівновагу в поведінці людини.

Існує єдність логічного та інтуїтивного в творчому процесі, що підтверджує однаково важливу роль як свідомих так і безсвідомих компонентів творчості; творчість досягається тоді, коли безсвідомі ідеї проникають в свідомі твердження.

Важливе місце в творчості займають емоційні переживання (афективний компонент творчості), які спрямовують творчий процес.

Рівень прояву творчості залежить від особистісних якостей та від характеристик середовища.

Попереднє створення продуктів діяльності є можливим тільки завдяки творчій уяві.

Створення нового творчого продукту залежить від особистості творця та сили його внутрішньої мотивації; мотиваційна сфера особи виступає одним з найважливіших компонентів її творчого потенціалу.

Творчі продукти можуть бути різноманітними за своєю природою: створення музики, поеми або картини, нових філософських поглядів, відкриття хімічної формули, винайдення нового кулінарного рецепту, самовдосконалення характеру і т.д.

Специфічною властивістю творчого процесу, продукту, та особистості являється їх оригінальність.

Основним джерелом творчості є прагнення людини до самовизначення та само актуалізації .

Розділ 2. Практична частина

2.1 Характеристика вибірки піддослідних та стратегія формування дослідних груп

В процесі побудови вибірки було враховано три основних параметри її формування:

1. Об'єм вибіркової сукупності.

У відповідності з планом дослідження загальний об'єм вибірки включає 90 осіб - молодь міста Рахова Закарпатської області від 15 до 25 років (42 юнаки та 48 дівчат).

2. Тип та процедура відбору.

При формуванні вибірки був застосований цілеспрямований підхід та було стратифіковано групи, члени яких відрізняються можливостями прояву творчих здібностей:

Експериментальна група А) молодь від 15 до 25 років (30 чоловік), яка свідомо прагне само актуалізації в творчості та досягла певних успіхів у творчій діяльності (переможці літературних та музичних конкурсів, учасники художніх виставок та театральних вистав);

Експериментальна група Б) учні 11 класу школи № 1 (30 чоловік), які навчаються за спеціально розробленими програмами;

Контрольна група В) учні 11 класу школи № 3 (30 чоловік), які навчаються за стандартними програмами.

За проявом творчих здібностей в своїй переважаючій діяльності першу та третю групи можна розглядати як контрастні.

3. Якість вибірки.

Характеристики основної групи піддослідних відповідають характеристикам вибраної нами популяції за наступними критеріями:

1) молодь віком від 15 до 25 років;

2) молодь, яка займається творчою діяльністю або має можливості прояву творчих здібностей.

З метою підвищення репрезентативності вибірки припускається порівняльний аналіз емпіричних даних основної групи Б та контрольної групи В.

2.2 Характеристика психодіагностичного інструментарію та процедура проведення емпіричного дослідження

В даному емпіричному дослідженні, у відповідності з планом, були використані чотири психодіагностичні методики:

1. Само актуалізації тест (САТ) ( Автор: Е. Шостром).

2. Фрайбургзький особистісний опитувальник (FPI), модифікована форма “В” (Автори: І. Фаренберг, Х. Зарг, Р. Гампел).

3. Тест С.Медніка RAT (тест віддалених асоціацій), автори адаптації - Л. Т. Олексієва, Т. В. Галкіна (Інститут психології РАН).

4. Стислий варіант тесту Торренса - субтест “Завершення картинок” (Complete Figures), автор адаптації - О. М. Воронін, 1993-1994 рр. (Інститут психології РАН).

Опис зазначених вище методик:

Само актуалізації тест (САТ).

Даний тест включає в себе 14 шкал - дві базові, які вимірюють глобальні характеристики само актуалізації , та 12 додаткових шкал,що орієнтовані на реєстрацію окремих її аспектів.

При описі різних особистісних рис виділяються і представляються тільки два крайніх полюса їх розвитку: високий та низький, відповідно позитивне або негативне значення розвитку окремої риси. Характеристика та опис шкал методики САТ наведені в додатку А.

Опитувальник САТ включає 126 суджень, які стосуються різних сторін життя особистості та її взаємодії з іншими людьми. В них присутні прямі та побічні питання.

До кожного питання тесту надаються на вибір два можливих альтернативних судження, з одним з яких піддослідний повинен виразити свою згоду, відхиливши інше.

Кожна шкала опитувальника містить в собі певну кількість пунктів, за допомогою яких підраховується загальна сума балів по кожній шкалі. Ці так звані “сирі” бали переводяться в Т-бали (або в стенайни) за допомогою відповідних засобів обробки - комп`ютерної або при використанні профільних бланків.

Психодіагностику за даною методикою можна проводити як індивідуальним, так і груповим засобом [Поляков В., 1999, 103-112].

Особистісний опитувальник FPI (форма “В”).

Це монофакторний особистісний тест, придатний для діагностики деяких важливих властивостей особистості.

Опитувальник FPI містить 12 шкал. Загальна кількість питань - 114. Одне (перше) питання в жодну зі шкал не входить, так як має перевірочний характер. Шкали опитувальника І-ІХ є основними (або базовими), а Х-ХІІ - похідними (інтегруючими).

Похідні шкали складаються із питань основних шкал.

В результаті аналізування змісту шкал і питань методики, було виділено високі та низькі рівні прояву характерних особистісних рис ( які відповідають певній кількості набраних стандартних оцінок за конкретними шкалами).

Дана методика припускає виділення трьох рівнів розвитку різних рис особистості: низький (від 1 до 3 балів), середній (від 4 до 6 балів) і високий (від 7 до 9 балів). На відміну від попередньої методики, високі значення більшості шкал даної методики відповідають негативному значенню розвитку особистісних рис. Виняток мають три шкали методики:

- “Товариськість” (шк.5);

- “Урівноваженість” (шк.6);

- “Відкритість” (шк.9).

До того ж назви деяких рис особистості, в даній методиці, виступають односкладовими в тому значенні, що в них взагалі є відсутнім позитивний або негативний зміст. Він лише припускається, або, за необхідністю, представляється в окремій, власній формуліровці. Це наступні шкали:

- “Екстраверсія - інтроверсія ( шк.10);

- “ Маскулінізм - фемінізм” (шк.12).

Сам опитувальник та його структура відповідають традиційним особистісним опитувальникам: містить питання, висловлювання, що стосуються способів поведінки, станів, орієнтацій, навичок та фізичних труднощів, на які піддослідний може відповісти “так” або “ні”[Практикум…, 2000, 315-316].

Можливим є індивідуальне та групове пред'явлення тесту, час для виконання залежить від форми опитувальника та триває від 20 до 50 хвилин.

Тест С. Медніка (тест віддалених асоціацій).

Методика адаптована в лабораторії психології здібностей Інституту психології Російської академії наук на виборці школярів старших класів Л. Г. Олексієвою, Т. В. Галкіною.

Розроблений тест призначений для діагностики вербальної креативності, яка визначається як процес перекомбінування елементів ситуації. Піддослідним пропонуються словесні тріади (трійки слів), елементи яких належать до взаємно віддалених асоціативних областей. Піддослідному необхідно встановити між ними асоціативний зв'язок шляхом знаходження четвертого, яке поєднувало б елементи таким чином, щоб з кожним з них воно утворювало певне словосполучення. Стимульний матеріал до тесту містить 40 словесних тріад.

Методика складається із розминки та двох серій завдань (по 20 словесних тріад кожна). Дуже велике значення надається проведенню розминки. За даними авторів адаптації тесту, розминка є необхідною для полегшення процесу входження піддослідних в діяльність та адаптацію до неї [Дружинин В., 1999, 323].

Відразу ж після розминки надається перша серія основних завдань. Друга серія проводиться з піддослідними через певний проміжок часу (3 - 5 днів) після першої серії. Характерною рисою першої серії являється те, що надається інструкція, яка не містить установки на досягнення оригінальних результатів. При проведенні другої серії піддослідним пропонують тестові завдання з класичною інструкцією, яка містить орієнтацію на досягнення, що стимулюю появу оригінальних відповідей.

Дана методика спрямована на виявлення та оцінку існуючого у піддослідного прихованого ( або блокованого) креативного потенціалу.

При проведені методики рекомендується уникати відкритого обговорення предметної спрямованості дослідження.

Тест передбачає як індивідуальну, так і групову форму дослідженя. Час тестування обмежувати не рекомендується [Дружинин В., 1999, 322-328].

Субтест “Завершення картинок” ( стислий варіант тесту К. Торренса).

Методика адаптована в 1993 - 1994 роках в лабораторії діагностики здібностей Інституту психології Російської академії наук О. М. Вороніним.

Зазначений варіант тесту Торренса представляє собою набір картинок з певною підбіркою елементів (ліній), які піддослідному необхідно перетворити (домалювати картинки) до осмисленого зображення. В даному варіанті використовується 6 картинок.

Методика призначена для діагностики невербальної креативності, як здатності до “породження” нового, оригінального продукту в умовах мінімальної вербалізації. Оскільки тест використовується для діагностики невербальної креативності, то назви малюнків, які дають самі піддослідні, з послідуючого аналізу виключаються та використовуються тільки в якості допоміжного засобу для розуміння суті малюнку.

При проведенні дослідження, як і в попередньому тесті, також не рекомендується повідомляти піддослідним про предмет дослідження.

Тест може проводитися як в індивідуальному, так і в груповому варіанті. Час тестування не обмежується [Дружинин В., 1999, 281-309].

Психологічне дослідження проводилось протягом всього року груповим методом - формувалися групи піддослідних по 10-15 осіб.

Умови проведення дослідження:

Кожний піддослідний знаходився за робочим місцем один з метою обмеження можливостей спілкування під час дослідження. Тестові завдання (стимульний матеріал та бланки відповідей) пред'являлися кожному піддослідному індивідуально на окремих листках. Час тестування в жодному випадку не обмежувався.

З метою стабілізації зовнішніх умов та мінімалізації впливу стресових факторів, дослідження учнів ( групи Б та В) проводилося в середині семестру (коли знижувалася вірогідність проведення контрольних робіт та фіксувалася найменша напруженість у зв'язку із заліковими формами навчання).

Велике значення приділялося пред`явленню інструкції піддослідним. В кожному випадку інструктаж починався з бесіди, яка включала в себе мотиваційні компоненти. Піддослідним пропонувалася інформація про свої здібності та особистісні риси, що викликало серйозне ставлення до тестування. Сама інструкція до певного завдання пред`являлась у письмовому вигляді кожному піддослідному індивідуально, але обов`язково супроводжувалася словесними вказівками та поясненнями. Письмова форма пред`явлення інструкції була визнана необхідною внаслідок відомого факту більш ефективного здорового сприйняття інформації, що пов`язано з індивідуальним темпом роботи. Тільки при дослідженні вербальної креативності (тест С. Медніка) була застосована усна форма надання інструкції, що пов`язано, по-перше, з проведенням розминки ( з метою пояснення суті завдання), та , по-друге, з суттєво відмінним мотиваційним змістом інструкції до серії 1 у порівнянні з інструкцією до серії 2.

Дослідження проводилося шляхом поетапного тестування кожної групи певної вибірки:

І етап тестування (час проведення - 50 хвилин).

З метою дослідження ступеня особистісної само актуалізації та особливостей особистісної орієнтації піддослідним було запропоновано методику САТ.

ІІ етап тестування (час проведення - 45 хвилин).

З метою виявлення рівня розвитку творчих здібностей було застосовано наступні методики:

1) методика по дослідженню вербальної креативності - тест С.Медніка, серія 1;

2) методика по дослідженню невербальної креативності - субтест “Завершення картинок”.

Методики були представлені піддослідним як тести на “оригінальність”.

У відповідності з вимогами до застосування методики по дослідженню вербальної креативності [Дружинин В., 1999, 323], спочатку з піддослідними була проведена розминка ( час проведення - 10 хвилин). Відразу ж після розминки була надана перша серія основних завдань та організована індивідуальна робота піддослідних на окремих бланках.

При проведенні другої частини тестування, кожний піддослідний отримав індивідуальний набір незавершених картинок разом зі вказівкою діяти за інструкцією.

ІІІ етап тестування ( час проведення - 45 хвилин).

Заключний етап тестування планувався через 3-6 днів після другого етапу, у зв`язку із зазначеними вище вимогами до проведення тесту С. Медніка.

Третій етап тестування передбачав застосування двох методик.

1) методика по дослідженню вербальної креативності - тест С. Медніка, серія 2;

2) особистісний опитувальник FPI (форма “В”).

Спочатку проводилась методика по дослідженню вербальної креативності (серія 2). Друга серія основних завдань майже не відрізняється за типом стимульного матеріалу від першої серії. Основна відмінність полягає в інструкції, мета якої - максимально мотивувати піддослідних. В інструкції підкреслюється, що головне - “творити” та продемонструвати в своїх відповідях оригінальність, самобутність мислення.

Наприкінці дослідження передбачалося використання особистісного опитувальника. Особистісний опитувальник FPI був застосований з метою дослідження станів та властивостей особистості піддослідних.

2.3 Опис результатів дослідження, їх аналіз та інтерпретація

Засоби обробки результатів:

1. Само актуалізації тест (САТ).

Сирі дані дослідження було оброблено за допомогою комп`ютерної системи НОРТ.

2. Особистісний опитувальник FPI.

Перша процедура обробки полягала в отриманні первинних, або “сирих”, оцінок. З цією метою було підготовлено матричні форми ключів кожної шкали на основі загального ключа опитувальника.

Друга процедура пов'язана з переводом первинних оцінок в стандартні оцінки 9-бальної шкали (стенайни) за допомогою таблиці [Практикум…, 2000, 318].

3. Тест С. Медніка (тест віддалених асоціацій).

Всі результати, отримані по кожній виборці окремо, фіксувалися та зводилися у загальну таблицю даних. На кожну серію завдання складалася окрема таблиця.

Критерії оцінки:

1) Індекс оригінальності.

Спочатку підраховувався індекс оригінальності кожної відповіді, а потім індекс оригінальності загальної кількості відповідей кожного піддослідного окремо.

Формула індексу оригінальності кожної відповіді:

Zi=1/ r,

де Z - індекс оригінальності кожної відповіді; і - номер завдання; r - частота зустрічальності конкретної відповіді у кожного піддослідного відносно даної вибірки.

Формула індексу оригінальності роботи піддослідного:

Nop=Zi/X,

де Nop - індекс оригінальності роботи; X - загальна кількість відповідей;

2) Індекс унікальності.

Унікальною визнавалася відповідь, в якій індекс оригінальності дорівнював одиниці (Zi=1);

Формула індексу унікальності:

Nун. = l/X,

де Nун. - індекс унікальності відповідей; l - кількість унікальних відповідей;

Після аналізування результатів, індексовані дані піддослідних були упорядковані за шкалою креативності у відповідності з показником оригінальності, потім скоректовані за показником унікальності.

4. Субтест “Завершення картинок”.

Первинна обробка даних полягала в розподіленні даних (малюнків) за певним типом; для обробки використовувався атлас типових малюнків [Дружинин В., 1999, 285-309].

За допомогою атласу було підраховано індекси оригінальності та унікальності кожного піддослідного.

Індекс оригінальності підраховувався як середнє арифметичне всіх картинок.

Індекс унікальності визначався як кількість унікальних картинок для окремого піддослідного (якщо оригінальність малюнка піддослідного дорівнювала одиниці, то такий малюнок визнавався унікальним).

Таким чином, оригінальність в даному випадку розумілась як статистична рідкість відповіді, а унікальність - як здатність піддослідного до створення нового продукту. Для оцінки креативності більше значення має індекс унікальності, який показує наскільки дійсно нове може створити людина, але диференційована сила зазначеного індексу занадто мала, тому як допоміжний використовувався індекс оригінальності. Первинна статистична обробка результатів емпіричного дослідження та порівняльний аналіз даних:.

Таблиця 2 Показники первинного статистичного аналізу даних методики САТ (окремо по кожній виборці)

N п/п	Шкали методики САТ	у	Показники (кількість осіб)
			Низькі (<M-у)		Високі (>M+у)
			Загальна кількість	По кожній виборці окремо		Загальна кількість	По кожній виборці окремо
			абс. (N=90)	%	A (N=30)	Б (N=30)	В (N=30)		абс. (N=90)	%	A (N=30)	Б (N=30)	В (N=30)
1.	Орієнтація у часі	3.0	17	19	4	7	6		19	21	7	7	5
2.	Підтримка	8,9	21	23	2	5	14		19	21	14	5	0
3.	Ціннісні орієнтації	2,8	21	23	2	7	12		21	23	15	4	2
4.	Пластичність поведінки	2,9	23	26	7	6	10		21	23	9	8	4
5.	Сенситивність	2,2	17	19	2	5	10		19	21	10	7	2
6.	Спонтанність	2,0	26	29	3	12	11		17	19	9	6	2
7.	Самоповага	2,9	24	27	5	6	13		25	28	12	11	2
8.	Самоприйняття	3,7	29	32	5	9	15		24	27	14	8	2
9.	Уявлення про природу людини	1,4	25	28	10	8	7		19	21	11	7	1
10.	Синергійність	1,1	26	29	8	10	8		31	34	13	11	7
11.	Прийняття агресії	2,1	16	18	1	4	11		14	16	10	4	0
12.	Контактність	2,5	25	28	5	10	10		22	24	13	4	5
13.	Пізнавальні потреби	1,8	23	26	5	9	9		23	26	10	9	4
14.	Креативність	2,1	22	24	2	7	13		29	32	19	7	3

Граф. 1. Показники частотного розподілу даних методики САТ (N=90)

Якісне аналізування показників тесту по кожній виборці дозволило визначити наступне:

1) Найбільш вираженою рисою для піддослідних групи А являється креативність (шк. 14), що узгоджується з гіпотезами дослідження та підкреслює важливість творчого компоненту для процесу само актуалізації ; до того ж зазначений показник (“Креативність”) виявився досить низько розвиненим у піддослідних групи В, що при переважно низьких показниках само актуалізації (по даній виборці) також зазначає значимість даного показника для процесу само актуалізації .

Низький рівень креативності піддослідних групи В пов`язаний, мабуть, не тільки з відсутністю природної обдарованості зазначеною рисою, а й з відсутністю сприятливих умов мікросередовища (стандартизація учбового процесу в школі, відсутність поглиблених курсів та ін.), або з відсутністю значимих для наслідування творчих особистостей, на чому особливо наголошував В. Дружинін [Дружинин В., 1999, 215].

2) Наступна характерна риса для піддослідних групи А - сформованість системи ціннісних орієнтацій (шк. 3). Високий показник зафіксований у 50% піддослідних даної вибірки (для порівняння - лише у 13% піддослідних групи Б і 7% групи В), низький показник - у 7% піддослідних групи А ( гр.. Б - 23%, гр.. В - 40%).

За даними вітчизняних та західних вчених (В. Доній, Л. Сохань, А. Маслоу, Е. Фромм) саме ціннісні орієнтації спрямовують процес само актуалізації та обумовлюють ступінь її досягнення. Цінності є тим орієнтиром на життєвому шляху, який спрямовує та дозволяє досягнути поставленої мети.

3) У піддослідних групи А суттєво виражена особистісна незалежність (або внутрішній локус контролю, шк.. 2) - високий показник зафіксований у 47% (низький у 7%), тоді як у піддослідних групи Б високий показник - у 13% (низький також у 13%), у піддослідних групи В високий показник по зазначеній рисі взагалі відсутній (зате низький - у 47%).

Майже всі дослідники проблеми само актуалізації зазначають про особистісну незалежність як найважливішу характеристику, в той же час головною рисою креативів також вважається незалежність, тільки дещо в іншому контексті - як незалежність мислення, здатність уникати стереотипів.

Таким чином загальною рисою і креативів і самоактуалізованої особистості є незалежність,що надає можливість стверджувати, що дана риса є головною характеристикою творчої само актуалізації особистості.

4) Показник самоповаги (шк.. 7) виявився суттєво вираженим у піддослідних групи А і групи Б (у 40% піддослідних кожної групи) при низькому рівні зазначеного показника у піддослідних групи В (43% піддослідних групи В має низький рівень і лише 7% високий); показник само прийняття (шк.. 8) максимально виражений майже у половини піддослідних групи А (47%), навпаки, максимальний рівень невираженості зазначеної риси зафіксовано у половини піддослідних групи В (50%). До того ж високий рівень само прийняття зафіксовано переважно у жіночої половини піддослідних ( гр. А - 37% із 40%; гр.. Б - 20% із 27%).

Показники самоповаги та само прийняття пов`язані (за В. Століним) із само відношенням особистості [Рогов Е., 1998, 273], тому можна припустити, що низький рівень показників є супутником само незадоволеності внаслідок незабезпечення наявних потреб, тоді як високий рівень, навпроти, свідчить про ефективне самозабезпечення власних потреб шляхом само актуалізації та, як наслідок, про ауто симпатію.

5) У порівнянні з іншими групами, у піддослідних групи А зафіксована суттєва враженість показника прийняття агресії (шк.. 11) - у 33% піддослідних (із них - 27% жіночої статі) мають високий показник, що свідчить про здатність сприймати негативні прояви людської поведінки як цілком природні та про толерантність до цих проявів. До того ж з`ясувалося, що високий рівень показника не властивий жодному з піддослідних групи В (при низькому рівні вираженості показника у 37% піддослідних), що зазначає про підвищену вразливість до агресивних проявів та прагнення до їх уникнення.

Виваженість показника прийняття агресії пов'язано, мабуть, з кращим розумінням природи людини, тобто є ознакою так званого “саморобного” психолога. На наш погляд це сприяє успішності встановлення міжособистісної взаємодії, відкритості зовнішньому життєвому досвіду. Зазначене підтверджують нижченаведені дані.

6) Здатність до швидкого встановлення доброзичливих міжособистісних контактів (шк. 12 - “Контактність”) виражена, переважно, у піддослідних групи А (високий показник - у 43% піддослідних), у піддослідних групи Б та групи В суттєво виражений низький рівень прояву зазначеної риси (у третини піддослідних кожної групи).

Таким чином, первинна статистична обробка результатів дослідження за методикою САТ та порівняльний аналіз даних свідчать про суттєві розходження в показниках експериментальних та контрольних груп. Позитивні характеристики процесу само актуалізації властиві переважно піддослідним які самоактуалізуються в творчій діяльності (гр. А); значний розвиток важливих показників само актуалізації зафіксовано також у піддослідних групи Б, які мають сприятливі умови для прояву своїх природних здібностей (розвиваючі курси, диференціація учбового процесу та ін.); найнижчий рівень прояву характеристик само актуалізації спостерігається у піддослідних групи В, які позбавлені можливості розвитку свого природного потенціалу та є далекими від впливу творчого середовища.

Дані визначення достовірності різниці між змінними вибіркової сукупності групи А та групи В (контрастні групи) наведені в Таблиці 3.

Таблиця 3. Вибіркові середні значення, стандартні відхилення і оцінка різниці (t-критерій) за методикою САТ

№ п/п	Шкали методики	Піддослідні	t- критерій (td)
		гр. А (N=30)	гр. В (N=30)
		сер. знач. (М)	ст. відх. (у)	сер. знач. (М)	ст. відх. (у)
1.	Орієнтація у часі	8.7	3.15	7.9	2.83	1.0
2.	Підтримка	54.1	7.83	42.4	6.16	6.5
3.	Ціннісні орієнтації	13.6	2.72	10.7	2.32	4.5
4.	Пластичність поведінки	13.9	3.27	11.8	2.32	2.9
5.	Сенситивність	7.3	2.01	5.6	1.82	3.5
6.	Спонтанність	8.7	1.65	7.2	1.66	3.4
7.	Самоповага	10.4	2.28	8.0	2.27	4.0
8.	Самоприйняття	12.6	3.22	9.2	3.10	4.2
9.	Уявлення про природу людини	5.6	1.70	5.3	1.16	0.7
10.	Синергійність	4.3	1.15	4.0	0.95	1.0
11.	Прийняття агресивності	9.3	2.14	7.4	1.91	3.6
12.	Контактність	11.0	2.74	9.7	1.94	2.2
13.	Пізнавальні потреби	6.0	1.64	5.1	1.61	2.1
14.	Креативність	8.8	1.77	6.4	1.62	5.5

1. Аналіз результатів дослідження за даними тесту FPI

Кількісні показники первинної статистичної обробки наведені в табл. 4.

Таблиця 4. Показники первинного статистичного аналізу даних тесту FPI

N п/п	Шкала методики FPI	у	Показники (кількість осіб)
			Низькі (<M-у)		Високі (>M+у)
			Загальна кількість	По кожній виборці окремо (N=30)		Загальна кількість	По кожній виборці окремо (N=30)
			абс. (N=90)	%	A	Б	В		абс. (N=90)	%	A	Б	В
1.	Невротичність	3.2	7	7.8	3	2	2		38	42.2	11	10	17
2.	Спонтанна агресивність	2.6	10	11.1	3	3	4		38	42.2	11	17	10
3.	Депресивність	3.2	11	12.2	6	1	4		34	37.8	11	13	10
4.	Дратівливість	2.5	6	6.7	2	3	1		60	66.7	18	24	18
5.	Товариськість	2.9	18	20	9	4	5		20	22.2	7	7	6
6.	Урівноваже-ність	2.1	13	14.4	3	7	3		24	26.7	10	6	8
7.	Реактивна агресивність	2.2	6	6.7	2	2	2		47	52.2	10	17	20
8.	Соромґязли-вість	2.2	19	21.1	7	9	3		34	37.8	9	10	15
9.	Відкритість	1.9	2	2.2	0	0	2		60	66.7	23	20	17
10.	Екстраверсія - інтроверсія	2.3	9	10	3	3	3		32	35.6	10	11	12
11.	Емоційна лабільність	3.3	13	14.4	5	3	5		40	44.4	13	16	11
12.	Маскулінізм - фемінізм	2.2	29	32.2	11	9	9		23	25.6	7	10	6

В результаті якісного аналізування наведених показників було виявлено наступне:

Диференціація особистісних рис по кожній виборці окремо.

Найбільша частота високого рівня прояву нервовості зафіксована у піддослідних групи В (за шкалою “Невротичність” - 17 із 38 випадків);

Дані, отримані за шкалою “Депресивність”, ставлять під сумнів загальноприйняте уявлення про переважання зниженого тонусу настрою саме у творчих осіб - високий рівень прояву депресивності було виявлено тільки у 11 осіб групи А (гр.Б - 13 осіб, гр.В - 10 осіб), тоді як низький рівень прояву в цій же групі - 6 осіб ( для порівняння: гр.Б - 1 чол., гр.В - 4 чол. Більше половини всіх піддослідних (66.7%) виявили високий рівень подразливості емоційного стану (шкала “Дратівливість”); найвищий рівень прояву зазначеної риси зафіксований в групі Б (у 80% піддослідних даної групи). Половина піддослідних групи В виявила значну вираженість невпевненості, скованості ( шк. “Сором'язливість”)- 15 осіб має високий показник зазначеної риси, і лише 3 особи з групи має низький показник. Тяжіння до домінування (шкали “Спонтанна агресивність” та “Реактивна агресивність”) більш за все властиве членам групи Б, хоча високі показники конфліктності ( шк. “Реактивна агресивність”) зафіксовані також у піддослідних групи В; найнижчий рівень прояву рис агресивності виявився у піддослідних групи А.

Прагнення до довірливо - відвертих відносин (шкала “Відкритість”) спостерігається у більшості піддослідних ( 66.7% загальної кількості), але найбільша частота прояву даної риси зафіксована у членів групи А.

У таблиці 5 подано рангові місця, що посідають групи за кількісними показниками виявлених осіб з високим рівнем прояву особистісних рис по кожній шкалі (менші ранги позначають вищі рівні показників).

Статева диференціація особистісних рис: 1). Виявилося, що жіночій половині піддослідних більше, ніж чоловічій, властива нервовість (шк.2) - високий показник зафіксовано у 28 жінок ( із 38 загальної кількості осіб з вираженою рисою); інших суттєвих відмінностей між вираженістю особистісних рис у чоловіків та жінок не виявлено. 2). При аналізуванні даних, отриманих за шкалою “ Маскулінізм - фемінізм”, спостерігається тенденція до “фемінізації” чоловіків та “маскулінізації” жінок - вираженість фемінності ( жіночості) зафіксовано у 11 чоловіків ( і тільки у 18 жінок) із загальної кількості піддослідних, маскулінізм (мужність) виражений у 10 жінок ( і у 13 чоловіків).

Таблиця 5. Рангові місця вибіркових груп за кількісними показниками по даних тесту FPI

№ п/п	Шкали методики	Рангові місця групи
		Група А	Група Б	Група В
1	Невротичність	2	3	1
2	Спонтанна агресивність	2	1	3
3	Депресивність	2	1	3
4	Дратівливість	2.5	1	2.5
5	Товариськість	1.5	1.5	2
6	Урівноваженість	1	3	2
7	Реактивна агресивність	3	2	1
8	Сором'язливість	3	2	1
9	Відкритість	1	2	3
10	Екстраверсія- інтроверсія	3	2	1
11	Емоційна лабільність	2	1	3
12	Маскулінізм- фемінізм	2	1	3

3. Аналіз результатів дослідження творчих здібностей.

Результати дослідження вербальної креативності ( за тестом С. Медніка).

Дослідження вербальної креативності проводилося за допомогою двох серій, одна з яких (серія 2), містила в собі мотиваційний компонент. Критерії оцінювання для обох серій були вибрані однакові (підрахування індексів оригінальності та унікальності роботи кожного піддослідного), що надало можливість порівняльного аналізу отриманих даних по кожній серії завдання. Підрахування результатів за даною методикою відбувалося в ІІІ етапи:

підрахування результатів по кожній виборці окремо;

упорядкування проіндексованих даних по кожній виборці у відповідності з показником оригінальності та коректування їх за показником унікальності;

загальне ранжирування отриманих даних (див. додаток №8).

Первинний статистичний аналіз отриманих даних по тесту виявив статистичні показники ( середнє значення - М, станд. відхилення - у), проілюстровані в таблиці 6.

Наведені дані свідчать про суттєву відмінність в результатах, отриманих окремо по серії 1 та серії 2, що пов'язано з задіянням мотиваційної сфери особистості піддослідних. В кількісному відношенні були отримані наступні дані:

Серія 1 - 37 чоловік з низьким рівнем прояву вербальної креативності; 14 чоловік з високим рівнем прояву вербальної креативності; 1 чол. з дуже високим рівнем прояву вербальної креативності (Nор=1)

Серія 2 -12 чоловік з низьким рівнем прояву вербальної креативності; 36 чоловік з середнім рівнем прояву ( Nор = 0.53- 0.76); 37 чоловік з високим рівнем прояву (Nор = 0.77-0.98); 5 чоловік з дуже високим рівнем прояву вербальної креативності (Nор=1). Для наочності відмінність між отриманими результатами проілюстрована у вигляді графіків (див. Граф.2, Граф.3)



При аналізуванні отриманих даних за цією методикою, виявилося значне розходження між показниками оригінальності та унікальності. Оскільки індекс унікальності вважається більш показовим для визначення креативних здібностей людини, то упорядкування проіндексованих даних дослідження відбувалося у відповідності з показником унікальності та коректувалося за показником оригінальності (окремо по кожній виборці). В результаті подальшого ранжирування отриманих даних по всім піддослідним, було отримано наступні кількісні показники : 5 чоловік з дуже низьким рівнем прояву невербальної креативності (Nун =0); 36 чоловік з низьким рівнем прояву (Nун=1-2); 38 чоловік з середнім рівнем прояву (Nун=3-4); 9 чоловік з високим рівнем невербальної креативності (Nун=5); 2 чоловік з дуже високим рівнем прояву невербальної креативності (Nун=6)- див. Графік 4. Середнє арифметичне показника унікальності невербальної креативності по всім піддослідним - М=2.82 (у=1.36).

Граф. 4. Частотний розподіл даних тесту “Завершення картинок”

В результаті дослідження креативності було виявлено, що високий рівень розвитку вербальної креативності не припускає високого рівня розвитку невербальної креативності і навпаки. За даними дослідження, піддослідні, які при ранжируванні зайняли перші місця за проявом вербальної креативності, опинилися на середніх (або навіть на останніх) місцях за проявом невербальної креативності(див.додаток №8). Таким чином, вербальна та невербальна креативність являються цілком самостійними, незалежними один від одного, проявами творчих здібностей. Це положення було також підтверджено в результаті аналізування даних дослідження вербальної та невербальної креативності студентів ІІ курсу заочної форми навчання Рахівського навчально-консультаційного центру спеціальності “Соціальна педагогіка” ( 40 осіб віком від 18 до 20 років).

Середнє арифметичне показника унікальності невербальної креативності по студентській виборці - М=2.6. Кількісні дані : 16 чоловік з низьким рівнем прояву невербальної креативності ( Nун=1-2); 22 чол. з середнім рівнем прояву (Nун = 3-4); 1 чол. з високим рівнем прояву (Nун=5); 1 чол. з дуже високим рівнем прояву невербальної креативності (Nун=6) - див. Граф. 5.

Граф. 5. Частотний розподіл даних тесту “Завершення картинок” по студентській виборці

Середнє арифметичне показника оригінальності вербальної креативності по виборці студентів - М=0.39. Кількісні дані : 15 чол. з низьким рівнем прояву вербальної креативності (Nор = 0.12-0.33); 17 чол. з середнім рівнем прояву (Nор= 0.34-0.54); 8 чол. з високим рівнем прояву (Nор = 0.55-0.75) див. Граф. 6.

Граф. 6. Частотний розподіл даних дослідження вербальної креативності (вибірка студентів)

При ранжируванні отриманих даних також були виявлені значні розходження між показниками піддослідних по вербальній та невербальній креативності. За кількісними показниками результати дослідження студентської вибірки виявилися близькими до показників експериментальної групи Б (див. для порівняння - Граф.4 та Граф.5; Граф.1 та Граф.6). За якістю виконання завдань в цілому всі відповіді піддослідних можна розподілити на три групи:

1). Стереотипні. Зустрічаються найчастіше та виникають в результаті очевидних ознак. Продукування стереотипних відповідей свідчить про автоматичну актуалізацію та нетворче тиражування наявних знань про світ.

2). Незвичайні. Визначаються за рідкістю зустрічаємості. Іноді спостерігається відсутність смислового зв'язку із завданням.

3). Змістовно-оригінальні. Такими визначаються унікальні відповіді, які відрізняються метафоричністю (вербальна креативність) або образністю (невербальна креативність). Дані відповіді піддослідних відповідають наступним критеріям креативності (за Торренсом): емоційна виразність, незвичність поглядів, гумор, зіставлення несумісних елементів, чарівництво [27,с.186]. В результаті дослідження творчих здібностей були визначені наступні положення:

Вербальна та невербальна креативність різняться за своїм проявом, та не обумовлюють розвиток один одного.

Прояв творчих здібностей дуже залежить від того матеріалу, на основі якого створено завдання. Наприклад, процес фантазування може відбуватися продуктивно при комбінуванні елементами зорових образів (невербальна креативність), але можуть виникати труднощі при складенні словосполучень за асоціативним принципом (вербальна креативність).

На рівень прояву креативності значно впливає мотиваційний компонент діяльності (див. для порівняння Граф. 2 та Граф.3).

Наші результати дослідження узгоджуються з дослідженнями, проведеними Т.В.Галкіною та Л.Г.Хуснутдиновою (Інститут психології РАН), які виявили, що ключ до актуалізації творчих здібностей - зміна мотивації, відношення до тестового завдання. Адже “первинною є мотивація творчості, а вторинною - її операціональна складова” [Дружинин В., 1999, 195]. Також було підтверджено положення, що прояв високого рівня креативності майже не залежить від наявності, або відсутності в тестовій інструкції установки на творчість. Показники вербальної креативності піддослідних групи А змінилися несуттєво у порівнянні з показниками піддослідних групи В ( див.Граф.2 та Граф.3). Таким чином, чим креативніша людина, тим в меншій ступені впливає на рівень її творчої продуктивності стимуляція інструкцією. Якщо прийняти до уваги, що головною рисою креативів є незалежність від зовнішнього впливу, то можна припустити, що у піддослідних з високим рівнем креативності мотивація творчості є “внутрішньою” мотивацією, актуалізація якої не залежить від впливу ззовні.Дане положення, на наш погляд, потребує додаткових, більш глибоких досліджень. Головна проблема, яка виникає при проведенні тестів на креативність і про яку зазначають самі дослідники, що “за допомогою тестів ми можемо виявити креативів, але не можемо точно визначити некреативів”[Дружинин В., 208]. Адже на прояв творчих здібностей впливає не тільки їх наявність та умови середовища, а й багато інших факторів, врахувати які всі просто неможливо. Дослідження кореляційних зв'язків емпіричних даних: Вторинний статистичний аналіз даних надав змогу виявити кореляційні зв'язки між досліджувальними змінними. Рівень прояву вербальної креативності ( без врахування мотиваційного компоненту - за даними тесту С. Медніка, серія 1) позитивно корелює з наступними особистісними характеристиками ( по даних мет. САТ): - внутрішнім локусом контролю, шк.2 (r=0,51);

- креативністю, шк.14 (r=0.44);

- ступінню сформованості системи ціннісних орієнтацій, шк.3 (r=0.43);

- спонтанністю, шк.6 (r=0.39).

Коефіцієнти кореляції дещо змінюються, якщо взяти до уваги мотиваційний компонент виконання завдання, тобто врахувати установку на оригінальність, яку містить інструкція до тесту серії 2. Так позитивна кореляція рівня прояву вербальної креативності із задіянням мотиваційного компоненту (за даними тесту С. Медніка, серія 2) з наведеними вище особистісними характеристиками характеризується наступними коефіцієнтами:

- з креативністю( шк.14) - r = 0.50;

- з внутрішнім локусом контролю (шк.2) - r = 0.41;

- зі ступінню сформованості системи ціннісних орієнтацій (шк.3) - r=0.35;

- зі спонтанністю (шк.6)-r=0.26.

Таким чином можна зазначити, що у креативів, на яких істотно впливає характер установки, в меншій ступені розвинена незалежність особистості та самоконтроль переважає над спонтанністю.

Аналізування кореляційних зв'язків між досліджувальними змінними креативності також виявило, що індекс оригінальності вербальної креативності з урахуванням мотиваційного компоненту значимо корелює з індексом оригінальності вербальної креативності без задіяння мотиваційної сфери (r= 0.58); кореляційний зв'язок між рівнями прояву вербальної креативності виявився не досить значимим (0.26<r<0.48), що підтверджує положення про самостійність існування цих двох компонентів творчих здібностей. Але в той же час аналізування кореляційних зв”язків зазначених змінних окремо по вибірковим групам показало, що у творчих особистостей (гр.А) коефіцієнт кореляції між вербальною та невербальною креативністю більш значимий (r=0.49) ніж в інших вибіркових групах (гр.Б, гр.В-0.06<r,0.28). Отримані дані надають можливість зробити висновок, що чим креативніша особистість - тим яскравіше в неї є вираженими і вербальний, і невербальний компоненти творчих здібностей. Для рівня прояву вербальної та невербальної креативності суттєвими є також сприятливі психічні умови - виявлено негативну кореляцію рівня креативності з невротичністю, конфліктністю, сором'язливістю (шкали методики FPI)- (-0.10)<r<(-0.26). Серед особистісних властивостей, які опосередковують процеси само актуалізації ( по даних мет. САТ), виявлені наступні кореляційні зв'язки: