Медико-соціальне обґрунтування моделі управлінської діяльності охорони здоров’я регіонального рівня на основі її інформатизації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ДУ «УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ СТРАТЕГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ МОЗ УКРАЇНИ»

ДИСЕРТАЦІЯ

на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

МЕДИКО-СОЦІАЛЬНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ МОДЕЛІ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я РЕГІОНАЛЬНОГО РІВНЯ НА ОСНОВІ ЇЇ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ

14.02.03 - соціальна медицина

Кривенко Євгеній Миколайович

Київ - 2015

Зміст

Перелік умовних скорочень

Вступ

Розділ 1. Розвиток управлінської діяльності в охороні здоров'я на основі її інформатизації (аналітичний огляд наукової літератури)

1.1 Інформація як провідна складова управлінської діяльності

1.2 Поняття «інформаційного забезпечення» в управлінні

1.3 Розвиток медичних інформаційних систем в Україні та світі

1.4 Нормативно-правова база інформатизації галузі охорони здоров'я України

1.5 Необхідність проведення подальших наукових досліджень

Розділ 2. Програма, обсяг та методи наукового дослідження

Розділ 3. Характеристика ресурсної бази інформатизації охорони здоров'я в регіональному аспекті

3.1 Забезпеченість закладів охорони здоров'я системи охорони здоров'я МОЗ України комп'ютерною технікою та інформаційно-аналітичними системами

3.2 Аналіз баз інформаційних ресурсів системи охорони здоров'я в регіональному аспекті

3.3 Характеристика фінансування заходів з інформатизації системи охорони здоров'я в регіональному аспекті

3.4. Ставлення медичних працівників до інформатизації охорони здоров'я

Висновки за розділом

Розділ 4. Структура та обсяги інформаційних потоків й інформаційних потреб на різних рівнях управління охороною здоров'я

4.1 Взаємодія органів управління з іншими установами/організаціями

4.2 Сучасні інформаційні системи в органах управління охороною здоров'я

4.3 Якість інформації, що циркулює в органах управління охорони здоров'я

4.4 Канали розповсюдження інформації про діяльність галузі охорони здоров'я

4.5 Частота, важливість та доступність отримання інформації за напрямами організація охорони здоров'я

4.6 Канали отримання інформації керівниками органів управління охорони здоров'я різних рівнів

Висновки за розділом

Розділ 5. Характеристика функціонально-організаційної моделі управлінської діяльності охорони здоров'я на регіональному рівні

5.1 Концептуальні підходи до інформаційного забезпечення та інформатизації охорони здоров'я на регіональному рівні

5.2 Сучасна структура функціонально-організаційної моделі інформатизації управлінської діяльності охорони здоров'я на регіональному рівні та її функції

5.3 Система управління інформатизацією управлінської діяльності охорони здоров'я на регіональному рівні

5.4 Розрахунки необхідних видатків на створення єдиної інформаційної системи на рівні регіонів

5.5 Переваги запропонованої моделі над існуючою ситуацією

5.6 Експертна оцінка запропонованої моделі

5.7 Впровадження наукових розробок дисертаційної роботи

Висновки за розділом

Висновки

Практичні рекомендації

Список використаних джерел літератури

Додатки

Перелік умовних скорочень

АРМ - Автоматизоване робоче місце

БД - База даних

ВМД - Вторинна медична допомога

ЕМЗ - Електронний медичний запис

ЗОЗ - Заклад охорони здоров'я

ІАС - Інформаційно-аналітична система

ІАЦ - Інформаційно-аналітичний центр

ІДС - Інформаційно-довідкова система

ІКТ - Інформаційно-комунікаційні технології

ІС - Інформаційна система

ІТ - Інформаційні технології

МІС - Медична інформаційна система

МОЗ - Міністерство охорони здоров'я

ОІАЦ - Обласний інформаційно-аналітичний центр

ПЗ - Програмне забезпечення

ПК - Персональний комп'ютер

ПМСД - Первинна медико-санітарна допомога

УІ - Управління інформацією

Вступ

Актуальність теми. У провідних країнах світу застосування інформаційно-комунікаційних технологій пов'язане з необхідністю підтримки національних систем охорони здоров'я. Вони швидко розповсюджуються і стають важливим фактором у технологічному розвитку галузі (ВООЗ, 2012). Це важливо тому, що системи охорони здоров'я стикаються з економічними труднощами і підвищеними вимогами до забезпечення населення якісною та доступною медичною допомогою.

Інформатизація управлінської діяльності охорони здоров'я в Україні визначена на законодавчому рівні, але відсутня єдина концепція та галузева цільова програма з даного питання.

Слід визнати, що інформатизація галузі охорони здоров'я в Україні стикається з типовими проблемами, що ускладнює процес реформування. До них відносяться: хаотична передісторія розвитку ІT-систем; використання несумісних технічних процедур, що вимагає перегляду багатьох рішень з позицій інтеграційних процесів; багаторазове дублювання витрат, коли кожна установа прагне створити свою модель та інфраструктуру; складність введення в експлуатацію та функціонування відокремлених систем; опір з боку персоналу (В.М. Князевич, Г.О. Слабкий, О.С. Коваленко, 2009).

Дані літератури вказують на відсутність єдиних технологій (О.С. Коваленко, 2011, 2012), достатнього ресурсного забезпечення (М.В. Голубчиков, 2010, 2011), належної кадрової політики (О.П. Мінцер, 2013) у процесі інформатизації галузі, що призводить до низької ефективності використання її можливостей (О.В. Баєва, 2008). При цьому традиційні адміністративні схеми управління гальмують розвиток галузі, необхідне впровадження сучасних клінічних та організаційних технологій (О.Ю. Майоров, 2010). Велика кількість етапів і учасників бізнес-процесів в охороні здоров'я є наслідком адміністративної системи управління (C.В. Руденко, 2010). Необхідно скоротити число ланок в управлінському ланцюжку, максимально автоматизувати звітність. Відставання ІТ-технологій від потреб у галузі охороні здоров'я більше, ніж в інших галузях народного господарства. Тому необхідно ретельно аналізувати накопичений у галузі досвід, просувати кращі, реально працюючі розробки, працювати з професійними, високоспеціалізованими розробниками.

Вказане зумовило актуальність теми дисертаційного дослідження, його мету і завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами: дисертаційна робота є фрагментом комплексних науково-дослідних робіт ДУ «Український інститут стратегічних досліджень МОЗ України»: «Наукове обґрунтування створення системи інформаційної підтримки процесів управління охороною здоров'я на різних рівнях в умовах комплексної інформатизації галузі», 2006-2008 рр. (№ держреєстрації 0106U002369), «Обґрунтування потреби системи охорони здоров'я усіх рівнів в телемедичній допомозі», 2009-2011 рр. (№ держреєстрації 0109U002442), «Наукове обґрунтування розробки системи комунікаційних технологій в охороні здоров'я України», 2012-2014 рр. (№ держреєстрації 0112U002810). У всіх НДР дисертант був відповідальним виконавцем.

Мета дослідження: науково обґрунтувати та розробити модель управлінської діяльності охорони здоров'я регіонального рівня на основі її інформатизації.

Завдання дослідження, зумовлені поставленою метою, передбачали наступне:

1. Провеcти системно-історичний аналіз вітчизняних та світових наукових джерел щодо інформатизації системи охорони здоров'я та її складової - управлінської діяльності.

2. Розробити програму дослідження та визначити його методологію.

3. Проаналізувати стан ресурсного забезпечення інформатизації охорони здоров'я: обладнання, технології, кадри, фінанси.

4. Комплексно оцінити потребу керівників усіх рівнів охорони здоров'я в інформації та готовність медичних працівників до впровадження в професійну діяльність інформаційних технологій.

5. Розробити концептуальні підходи до інформатизації системи охорони здоров'я.

6. Визначити потреби у фінансових ресурсах для інформатизації системи охорони здоров'я на рівні регіонів.

7. Науково обґрунтувати, розробити та впровадити модель управлінської діяльності охорони здоров'я регіонального рівня на основі її інформатизації та оцінити її ефективність.

Об'єкт дослідження: управлінська діяльність охорони здоров'я на регіональному рівні.

Предмет дослідження: інформаційне забезпечення управлінської діяльності; рівень ресурсного забезпечення інформатизації охорони здоров'я; потреба керівників усіх рівнів охорони здоров'я в інформації; готовність медичних працівників до впровадження в професійну діяльність інформаційних технологій, впровадження інформаційних технологій в охорону здоров'я.

База наукового дослідження: органи та заклади всіх рівнів управління, причетні до інформатизації охорони здоров'я на регіональному рівні.

Методи дослідження. Реалізація мети і завдань дослідження потребувала використання комплексу взаємопов'язаних загальнонаукових і спеціальних методів, спрямованих на отримання об'єктивних і достовірних результатів, основою яких став системний підхід:

1) системний аналіз - для проведення кількісного та якісного аналізу проблем інформатизації охорони здоров'я в Україні;

2) бібліосемантичний - для вивчення існуючих підходів до вирішення проблем інформатизації охорони здоров'я та інформаційного забезпечення керівників;

3) соціологічний - для оцінки ставлення керівників охорони здоров'я різних рівнів управління до потреби в інформації, шляхах її отримання та вивчення рівня готовності медичних працівників використовувати в професійній діяльності інформаційні технології;

4) статистичний - для аналізу основних показників інформатизації управлінської діяльності охорони здоров'я в країні та оцінки ефективності запропонованої моделі;

5) концептуального моделювання - для проведення функціонально-структурного аналізу та розробки моделі управлінської діяльності охорони здоров'я регіонального рівня на основі її інформатизації.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що

вперше в Україні:

- системно представлено проблеми інформатизації управлінської діяльності охорони здоров'я та запропоновано модель їх вирішення з досягненням позитивних результатів з позиції структурної та процесної компоненти системного підходу;

- визначено рівень ресурсного забезпечення інформатизації охорони здоров'я в регіональному аспекті - матеріально-технічного, технологічного, кадрового та рівень готовності медичних працівників використовувати в професійній діяльності інформаційні технології;

- встановлено потребу керівників охорони здоров'я залежно від рівня надання медичної допомоги в інформації та шляхи її отримання;

- обчислено обсяг видатків, необхідних для інформатизації охорони здоров'я на регіональному рівні та визначено джерела фінансування інформатизації охорони здоров'я;

- науково обґрунтовано, розроблено та оцінено ефективність функціонально-організаційної моделі управлінської діяльності охорони здоров'я регіонального рівня на основі її інформатизації;

набули подальшого розвитку питання реформування системи надання медичної допомоги з формуванням на вторинному рівні госпітальних округів та забезпечення якості медичної допомоги шляхом забезпечення автоматизованого контролю запровадження галузевих стандартів медичної допомоги.

Теоретичне значення одержаних результатів полягає у суттєвому доповненні теорії соціальної медицини в частині впровадження сучасних інформаційних технологій в охорону здоров'я.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони стали підставою для розробки стратегії інформатизації охорони здоров'я на регіональному рівні в Україні.

Впровадження результатів дослідження реалізовано:

а) на державному рівні:

- при підготовці Постанов Кабінету Міністрів України: від 07.09.2011 р. №941 «Про внесення змін до Державної цільової науково-технічної програми впровадження і застосування грід-технологій на 2009-2013 роки» та від 06.06.2012 р. №546 «Про затвердження Положення про електронний реєстр пацієнтів»;

б) на галузевому рівні:

- при розробці наказів МОЗ України: від 25.11.2008 р. №675 «Про затвердження галузевої програми «Електронна система обміну медичною інформацією між закладами, установами і організаціями системи охорони здоров'я»; від 31.01.2008 р. №37 «Про затвердження плану заходів щодо розробки проекту «Система обміну медичними даними між лікувально-профілактичними закладами з використанням інформаційних та телемедичних технологій» на 2008-2009 роки»; від 21.01.2010 р. №54 «Про затвердження форми подання відомостей за результатами моніторингу стану здоров'я населення, діяльності та ресурсного забезпечення закладів охорони здоров'я Автономної Республіки Крим та області»; від 26.03.2010 р. №261 «Про впровадження телемедицини в закладах охорони здоров'я»; від 30.08.2012 р. №666 «Про затвердження Порядку ведення електронного реєстру пацієнтів Вінницької, Дніпропетровської, Донецької областей та м. Києва» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 вересня 2012 р. за №1579/21891); від 01.09.2011 р. №555 «Про затвердження Примірного табеля матеріально-технічного оснащення закладів первинної медичної допомоги у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та м. Києві»; від 13.10.2011 р. №665 «Про затвердження індикаторів якості медичної допомоги»; від 31.10.2011 р. №734 «Про затвердження табелів оснащення медичною технікою та виробами медичного призначення структурних підрозділів лікарні планового лікування»; від 31.10.2011 р. №736 «Про затвердження табелів оснащення медичною технікою та виробами медичного призначення структурних підрозділів лікарні відновного лікування»; від 01.09.2011 р. №557 «Про затвердження «Примірного положення про центр первинної медичної (медико-санітарної) допомоги»»; від 30.12.2011 р. №1008 «Про затвердження положень про заклади охорони здоров'я, які входять до складу госпітальних округів та їх структурних підрозділів»; від 31.10.2011 р. №735 «Про затвердження табелів оснащення медичною технікою та виробами медичного призначення структурних підрозділів лікарні інтенсивного лікування»;

- при розробці методичних рекомендацій МОЗ України: Застосування медичної інформації системи «Доктор Елекс» для автоматизації та управління діяльністю медичної установи: методичні рекомендації. - Київ, 2008. - 13 с.; Застосування телемедичного консультування для надання допомоги пацієнтам загального хірургічного профілю: методичні рекомендації. - Київ: ДУ «УІСД МОЗ України», Одеський НМУ, ДКНПЦ телемедицини МОЗ України, КП «Одеська обласна клінічна лікарня», 2011. - 32 с.; Методологія вивчення рівня впровадження інформатизації в систему охорони здоров'я України: методичні рекомендації. - Київ, 2014. - 20 с.;

- при розробці галузевих нововведень: Телемедична мережа системи охорони здоров'я України (307/35/11) // Реєстр галузевих нововведень. - Вип. 34-35. - Київ, 2011. - С. 222;

в) на регіональному рівні:

- окремі елементи дисертаційного дослідження використано при розробці регіональних програм інформатизації охорони здоров'я Донецької (затверджена рішенням сесії Донецької обласної ради від 14.05.2010 р. № 5/28-874 «Програма інформатизації Донецької області на 2010-2012 роки»), Київської (затверджена наказом Київської ОДА від 19.08.2010 р. №779-33-V «Програма інформатизації Київської області на 2010-2012 роки») та Чернівецької (затверджена наказом ГУОЗ Чернівецької ОДА від 02.03.2009 р. № 90 «Про затвердження галузевої програми «Електронна система реєстрації та обміну медичної інформацією між закладами, установами і організаціями системи охорони здоров'я області») областей;

- шляхом використання окремих елементів запропонованої моделі в практиці діяльності Департаментів охорони здоров'я Полтавської (акт впровадження від 21.08.2015 р.) та Запорізької (акт впровадження від 19.08.2015 р.) обласних державних адміністрацій, Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем НАН України (акт впровадження від 20.08.2015 р.).

г) впроваджені у навчальний процес: у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького (акт впровадження від 20.08.2012 р.), ДВНЗ «Ужгородський національний університет» (акт впровадження від 29.08.2015 р.), ВДНЗ України «Українська медична стоматологічна академія» (акт впровадження від 20.11.2015 р.).

Особистий внесок здобувача. Автором особисто визначено мету і завдання дослідження, розроблено його програму, обрано методи та розраховано обсяги дослідження. Проаналізовано сучасні джерела вітчизняної та світової наукової літератури, узагальнено висновки. Розроблено комп'ютерну програму, за якою здійснено збір первинного матеріалу щодо ресурсного забезпечення інформатизації системи охорони здоров'я країни в регіональному аспекті за рівнями надання медичної допомоги: електронно-обчислювальна техніка, фінанси, кадри, технології. Розроблено анкети та проведено соціологічне дослідження серед керівників різних рівнів управління в охороні здоров'я. Розроблено концептуальні підходи до створення медичної інформаційної системи в охороні здоров'я. Обґрунтовано та розроблено функціонально-організаційну модель управлінської діяльності охорони здоров'я регіонального рівня на основі її інформатизації та проведено її оцінку.

Здобувачем проведено статистичну обробку отриманих даних за допомогою програм Statіstіka 6.1 та MS Excel та виконано аналітичну роботу, описано і проілюстровано отримані результати. Самостійно сформульовано висновки та практичні рекомендації, що знайшло відображення в опублікованих наукових працях.

Апробація результатів дисертації: основні положення роботи доповідалися:

– на міжнародному рівні: Першому Всеукраїнському з'їзді з міжнародною участю «Медична та біологічна інформатика і кібернетика», 23-26 червня 2010 р., Київ; V Міжнародній конференції «Телемедицина - досвід@перспективи», 11-13 березня 2009 р., Донецьк; Всеукраїнській науково-практичній конференції з міжнародною участю «Інноваційна система управління охороною здоров'я: галузь, регіон, лікарня», 29-30 вересня 2011 р., Київ; VІІІ Міжнародній конференції «Стратегия качества промышленности и образования», 8-15 червня 2012 р., Варна, Болгарія; Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання формування здорового способу життя та використання оздоровчих технологій», 6-8 вересня 2012 р., Херсон; Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання формування здорового способу життя та використання оздоровчих технологій», 30-31 травня 2013 р., Херсон;

– на національному рівні: ІV з'їзді спеціалістів з соціальної медицини та організаторів охорони здоров'я, 23-25 жовтня 2008 р., Житомир; Ювілейному Х з'їзді Всеукраїнського Лікарського Товариства, 24-27 вересня 2009 р., Євпаторія; V з'їзді спеціалістів з соціальної медицини та організаторів охорони здоров'я України, 11-12 жовтня 2012 р., Житомир; Всеукраїнській науково-практичній конференції «Медико-технологічні нормативи в роботі лікувальних закладів: сучасний стан проблеми в Україні», 15-16 жовтня 2009 р., Київ; науково-практичній конференції «Сучасна стратегія забезпечення якості та безпеки медичної допомоги», 22-23 квітня 2010 р., Дніпропетровськ; науково-практичній конференції «Актуальні питання формування здорового способу життя та використання оздоровчих технологій», 26-27 травня 2011 р., Херсон.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 32 наукові праці, у тому числі 6 статей у фахових виданнях, що входять до переліку, затвердженого МОН України (з них 1 одноосібна в журналі, який входить до міжнародної наукометричної бази Іndex Copernіcus), 1 монографію (у співавторстві), 11 розділів монографій (у співавторстві), 10 тез у матеріалах науково-практичних конференцій, конгресів, симпозіумів, 3 методичні рекомендації, затверджені МОЗ України, 1 галузеве нововведення.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 217 сторінках друкарського тексту (власного тексту - 146 с.), складається зі вступу, аналітичного огляду літератури, 4 розділів власних досліджень, висновків, практичних рекомендацій, списку використаної літератури, що містить 167 джерел (у тому числі 27 іноземних). Робота проілюстрована 51 таблицею, 11 рисунками та 9 додатками.

Розділ 1. Розвиток управлінської діяльності в охороні здоров'я на основі її інформатизації (аналітичний огляд наукової літератури)

1.1 Інформація як провідна складова управлінської діяльності

На сьогоднішній день немає більш важливого ресурсу для охорони здоров'я, що здатний вплинути на якість медичної допомоги, на формування серед населення потреби в здоровому способі життя, чим інформація.

Мистецтво управління складається з ігнорування непотрібної інформації та вміння знаходити й ефективно використовувати корисну. Успіх управління багато в чому залежить від того, як відбувається процес перетворення інформації в управлінську дію [8].

Основними видами інформації й рішень, прийнятих на основі її аналізу, в охороні здоров'я є: соціальна (умови життя й праці медичних кадрів, охорона їх здоров'я та відпочинок); медична (організація, якість, удосконалювання, технологія лікувально-діагностичного процесу, профілактика, диспансеризація, реабілітація й ін.); адміністративна, організаційно-розпорядницька (регламентація, розподіл і документальне оформлення діяльності медичного персоналу; положення про установи, посадові інструкції, регламенти роботи й т.д.); ресурсна (медичні кадри, фінанси, мережа, забезпечення ліками, медичною й організаційною технікою); господарська (розвиток матеріальної бази - будівництво, реконструкція, капітальний і планово-попереджувальний ремонт, експлуатація будинків, устаткування й оснащення, використання транспортних засобів по всіх видах постачання, організація харчування й ін.).

Інформацію в охороні здоров'я можна умовно розділити на дві групи: технологічну й керуючу. До технологічної інформації вчені відносять відомості, що втримуються в різних медичних документах (медичні карти, історії хвороби, результати лабораторних і інших досліджень тощо), необхідні для спостереження за здоров'ям окремих осіб.

Керуюча інформація необхідна для управління охороною здоров'я в цілому, окремими установами і їхніми структурними підрозділами й містить у собі дані, що характеризують стан здоров'я; відомості про ресурси охорони здоров'я; дані про медичний персонал; дані, що характеризують діяльність медичних установ і використання медичних послуг населенням; економічні показники діяльності установ, програм охорони здоров'я [9-10].

Використання інформації для прийняття управлінських рішень у соціальній сфері в цілому й в охороні здоров'я, зокрема, засновано на соціальному досвіді людей, тобто раніше накопичених відомостях, даних, знаннях, а також у вигляді практичних навичок. Інформація може й повинна обновлятися, збагачуватися за допомогою нових даних про дійсність. Вона може бути отримана в ході спеціальних статистичних, соціологічних досліджень, експериментів, спостережень. Багатьма вченими проводяться соціологічні дослідження в сфері охорони здоров'я, причому в дослідженнях ряду авторів спостерігається повторюваність результатів, що зайвий раз говорить про необхідність ураховувати цю інформацію адміністраціями територіальних органів управління охороною здоров'я, медичних установ, налагоджуючи взаємодію всіх медичних служб [8; 11-14].

Важливе теоретичне і практичне значення для вивчення сутності інформації має її класифікація. З метою організації стратегічного, тактичного та оперативного управління інформація може бути класифікована за такими ознаками [15]:

- за напрямком руху: вихідна - потік інформації від суб'єкта до об'єкта управління, і вхідна - потік від об'єкта до суб'єкта;

- за ознакою щодо середовища формування: на зовнішню і внутрішню (зовнішньосистемну і внутрішньосистемну);

- за характером даних щодо змісту процесу управління: на директивну і описову;

- за джерелом виникнення: на первинну і похідну;

- за засобом виразу і фіксації: на усну і документальну;

- за ступенем стабільності: на постійну, змінну, періодичну і разову;

- за призначенням щодо процесу управління: на планову, звітну, облікову, контрольну;

- за підлеглістю до підсистем керованої системи: на технічну, економічну, соціальну, організаційну, правову тощо;

- за належністю до сфер діяльності та функцій управління: на конструкторську, технологічну, фінансову, бухгалтерську, оперативно-виробничу;

- за певним терміном: на інформацію про минулі, поточні та майбутні події (прогностична інформація);

- за ступенем визначеності інформації: на детерміновану і ймовірну.

Якщо управління розглядати як процес обміну інформацією, то виділяють наступні базові його елементи:

А. Суб'єкти управлінських відносин:

1. Відправник - особа, що генерує інформацію (ідею чи повідомлення) і передає її.

2. Отримувач - особа, якій призначена інформація і яка ї інтерпретує.

Б. Повідомлення (інформація) - відповідним чином закодовані відомості.

В. Канали (засоби зв'язку) - технології передавання і отримання інформації.

В залежності від джерел, форми і засобів зберігання і розповсюдження інформація може бути прихованою, відкритою, масовою, приватною, об'єктивною і необ'єктивною тощо. Характерним є те, що кожен її різновид має свій антипод [16-19].

Зародження теорії управління інформацією і інформаційними потоками відбулося у Великобританії, де у 1986 р. з'явилася Асоціація управління інформацією (Assocіatіon for Іnformatіon Management, ASLІB) [20]. У другій половині 80-х рр. для менеджерів інформаційних ресурсів, ASLІB організувала Форум по управлінню інформацією (Aslіb Іnformatіon Management Forum). Тоді ж ASLІB разом з Інститутом наукової інформації (ІSІ, США) заснували перші міжнародні премії за досягнення в області управління інформацією [21].

В 80-х рр. погляд на УІ був головним чином технократическим, це поняття зв'язували із процесами автоматизації діловодства, з організацією інформаційних потоків і контролем над ними на конкретному підприємстві. Під УІ розумілися процедури уведення й виводу інформації, її зберігання й пошуку, технології баз даних, індексування й побудови тезаурусів [22-23].

У цей же час починають з'являтися й інші підходи до визначення УІ, наприклад Donald A. Marchand і Hans G. Klaus [24] під УІ розуміли централізоване планування й управління всіма роботами, що відносяться до обробки даних, автоматизації конторських робіт, телекомунікаціям і пошуку інформації. При такому розумінні УІ вже усвідомлювалася необхідність обов'язкового внесення істотних змін у застарілі організаційні структури, адміністративні методи й практику управління. Karl Hecken [25] відзначав, що основним завданням УІ було раціональне й ефективне подання неспотвореної інформації в потрібний момент часу в необхідному обсязі і якості в задане місце.

Серед дослідників теорії УІ можна також відмітити, таких як Horst G. Hrsg. Schonecker і Mіchael Nіppa, які провели дослідження процесів удосконалення й відновлення методів використання ЕОМ у роботі різних установ [26]; Іrene Wormell, яка займалася вивченням етапів розвитку УІ [27]; Slobodan Cvetanovіc, який зв'язував поняття УІ з автоматизованою інформаційною системою [28]; Huber Heіnrіch і Maіer Thomas, які ввели поняття конкурентонаправленого УІ [29]; Jochen Schwarze, який розглядав стратегічне управління інформацією [30].

Визначено, що основною функцією УІ є не рішення технічних завдань, а розробка концепцій інформаційного забезпечення організації, що сприяє досягненню її максимального успіху в конкурентній боротьбі й стабільності на ринку.

Проблема удосконалення інформаційного забезпечення управління охороною здоров'я є актуальною. Кінцевим результатом діяльності по створенню єдиного інформаційного простору є полегшення прийняття оперативних управлінських завдань, що стоять перед органами управління охороною здоров'я, Фондом обов'язкового медичного страхування, страховими медичними організаціями й лікувально-профілактичними закладами, на основі розширення можливості доступу до накопиченої об'єктивної інформації, її швидкої і якісної обробки й своєчасного аналізу. Успіх цього в першу чергу залежить від скоординованості зусиль фахівців і зацікавленості керівників всіх ієрархічних рівнів управління [31-33].

Jochen Schwarze [30] завдання управління інформацією підрозділяє на стратегічні, адміністративні й оперативні. При розробці стратегії організації інформація виступає і як стратегічний інструмент і як об'єкт стратегічного планування. Стратегічне управління інформацією включає: стратегічне планування інформаційних потреб, розвиток ефективної інформаційної інфраструктури, управління процесом розробки й впровадження технічних інновацій, управління стратегічними даними, системне проектування, а також планування й організацію. Адміністративні й оперативні завдання - це управління процесами застосування програмного забезпечення, управління операціями й даними, робота з кадрами, питання безпеки й захисту даних тощо.

Згідно Hans Chrіstoph Angermeyer [34] організація управління інформацією включає кілька етапів: з'ясування цілей організації, послідовності й взаємодії процесів, що протікають на підприємстві; визначення можливостей рішення інформаційних завдань і планування необхідних заходів; побудова загальної схеми інформаційних потоків на підприємстві; установлення взаємодії різних підрозділів і їх керівників у процесах збору й обробки інформації. Децентралізація цих процесів (перерозподіл відповідальності за проблемним принципом) можлива тільки за умови централізованого контролю за ними.

Stefan Grudowskі [35] основними функціями УІ називає інформаційну підтримку організаційних дій, розробку раціональних інформаційних концепцій, планування й керування обробкою інформації в підрозділах предприяия, організацію й подання знань, керування інформаційною й комунікаційною технологією. Dіana Sangway [36] також наголошує на тому, що УІ не слід зводити до чисто технологічного завдання. Основними компонентами УІ повинні бути стратегія, політика, що реалізують люди політики, стандарти й процедури, ІС і загальне розуміння вартості й цінності інформації, при цьому як основні вигоди УІ вказуються скорочення витрат і підвищення продуктивності [37].

1.2 Поняття «інформаційного забезпечення» в управлінні

З точки зору теорії інформації у соціальних системах, організаційні структури управління соціальними системами, незалежно від їх рівня, здійснюють [38]:

- збір, опрацювання (кодування, класифікацію), накопичення та зберігання даних;

- пошук, аналіз та узагальнення отриманої інформації;

- підготовку та прийняття управлінських рішень у формі нової (синтезованої) інформації;

- передачу синтезованої інформації у формі рішень адресатам;

- організацію збору від адресату інформації для контролю виконання управлінських рішень тощо.

Коли говорять про забезпечення управління, вказуючи на його конкретний якісний аспект (інформаційний), то мають на увазі передусім комплекс засобів умов і дій, що гарантують нормальне проходження управлінських процесів.

З метою з'ясування поняття інформаційного забезпечення треба знати, що саме мусить бути забезпечене. Якщо йдеться про забезпеченість системи управління множиною інформації, тобто її наявність, то воно вичерпується, завершується, стає реальним з її появою. Якщо ж йдеться про забезпечення організованості системи управління, упорядкованості взаємодії, функціонування її складових компонентів, то під забезпеченням слід розуміти діяльність [39].

На думку деяких авторів [40], в це поняття повинні включатися комплекс взаємозв'язаних методів, заходів і засобів (науково-методичного, соціально-політичного, техніко-економічного й організаційно-правового характеру тощо), які реалізують створення і функціонування інформаційних технологій - процесів збору, передачі, переробки, зберігання та видачі (відображення), а також використання інформації з метою здійснення ефективної діяльності органів управління соціальними системами.

До поняття «інформаційне забезпечення» обґрунтовано віднесено організаційний аспект, який вказує на головні напрямки правового регулювання саме інформаційного забезпечення [41].

Таке значення цього терміну може бути співвіднесеним з організацією діяльності, пов'язаною зі збором, реєстрацією, передачею, зберіганням, опрацюванням і поданням інформації.

Поняття «інформаційне забезпечення» найбільш відповідає поняттю створення і підтримки відповідних організаційно-функціональних характеристик системи управління охороною здоров'я. Тобто існують об'єктивні причини для виділення трьох значень поняття «інформаційне забезпечення»:

- забезпеченість системи управління відповідною множиною інформації;

- діяльність, пов'язана із організацією збору, реєстрації, передачі, зберігання, опрацювання і представлення інформації;

- діяльність щодо формування цілеспрямованої суспільної і індивідуальної свідомості суб'єктів суспільних відносин щодо управління у конкретній сфері суспільних відносин (у сучасній літературі ця сутність визначається такими категоріями як: реклама, паблік-рілейшн, формування суспільного іміджу суб'єкта управління, інформаційні операції, інформаційна боротьба, пропаганда і контрпропаганда та ін.) [42-44].

У практиці управління охороною здоров'я всі зазначені аспекти змісту інформаційного забезпечення нерозривні.

Отже, інформаційне забезпечення систем управління охороною здоров'я - це поєднання усієї інформації, що використовується, специфічних засобів і методів її обробки, а також діяльності фахівців щодо ефективного використання даних, відомостей, знань у організації управління системою охорони здоров'я [45].

На практиці інформаційне забезпечення охоплює систему руху і перетворення інформації, включаючи класифікаційні переліки всіх даних, методи їх об'єктивного вираження, кодування, зберігання та передачі.

З точки зору теорії інформації, інформація, яка оброблюється в системі управління, являє собою предмет управлінської праці. У цьому зв'язку особливого значення набуває інший зміст інформаційного забезпечення як напрямку управлінської діяльності. І хоча його дослідженню приділяється багато уваги, відносно його складу ще не існує спільної думки [46-47].

Зокрема, представники теорії інформації [48] розуміють під інформаційним забезпеченням сукупність методів і засобів, що забезпечують функціонування інформаційних процесів. Розробники в галузі проектування і експлуатації сучасних багатопроцесорних і багатомашинних систем поняття інформаційного забезпечення визначають як сукупність єдиної системи класифікації та кодування техніко-економічної інформації, уніфікованої системи документації, що певним чином організовані та описані за допомогою технічних засобів, які застосовуються для обслуговування користувачів різної відомчої підлеглості.

У процесі управління керівники постійно мають справу з інформацією як необхідним засобом розробки управлінських рішень та їх реалізації. Продуктивність і якість їх праці багато і в чому залежать від належного інформування, тобто своєчасне отримання та опрацювання потрібної інформації. За її допомогою здійснюються циклічні повторення стадій процесу управління: отримання, опрацювання повідомлень про стан керованого об'єкту, прийняття нових рішень та передача їх у формі управлінських команд [49].

Розробка автоматизації інформаційного забезпечення на основі новітніх комп'ютерних інформаційних технологій спрямована на використання технічних засобів управління для постачання потрібної інформації відповідним органам управління з комплексною метою (у відповідності з основами теорії «дерева цілей») [50]:

- по-перше, організації безперервного (дискретного) процесу збору, опрацювання, зберігання, пошуку і відображення інформації, а також передачі її на різні рівні управління;

- по-друге, високої надійності та вірогідності у відповідності з встановленими вимогами до збору й опрацювання на кожному з рівнів управління.

Провідною категорією теорії організації управління соціальними системами є «структура органу управління». Вчені вважають, що організація структури управління являє собою множину організаційних елементів та взаємозв'язок між ними, упорядкованих у відповідності з їх значимістю в процесі реалізації цілей системи, які утворюють єдине ціле для виконання функцій управління та орієнтованих на здійснення ефективного функціонування системи [51-52].

Управління охороною здоров'я виступає як велика, складна багаторівнева система (гіперсистема), тобто система, яка включає складну систему прямих та зворотних зв'язків між окремими підсистемами, які агрегують систему вищого рівня.

Наприклад, структура системи інформаційних зв'язків відтворює організацію системи управління та її функціонування. Процес управління такою системою - це процес циркуляції та обробки інформації. Потрібно враховувати ще багато й інших обставин (умов), які істотно впливають на зміст процесів управління, в тому числі й у системі. Теорія управління соціальними системами пропонує передусім враховувати наступні фактори [53]:

- система управління функціонує в тісному зв'язку з іншими системами в умовах впливу на неї різних явищ і процесів, які в своїй сукупності складають так зване середовище функціонування системи;

- кожна система управління, включаючи всі складові її елементи, є соціальною системою, що управляється системою управління вищого рівня;

- система управління пов'язана з середовищем функціонування управляючої стосовно неї системи (елементом якої вона є) прямими та зворотними зв'язками;

- на шляху інформаційних потоків (комунікацій) стоять бар'єри (в технічних системах управління - перешкоди), що заважають проходженню інформації по каналах прямого та зворотного зв'язку;

- кожен елемент системи управління, в свою чергу, складається з підсистеми (субсистеми), яка має специфічні ознаки суб`єкта і об'єкта (об'єктів) управління та системи іншого порядку прямих і зворотних зв'язків між ними.

Система управління органічно пов'язана з організаційною структурою управління не тільки близькістю змісту, але і тим, що оргструктура виражає об'єктивні залежності та взаємодії технологічних і соціальних елементів системи, надає необхідну цілісність та завершеність [54].

В сучасних умовах формування інформаційного суспільства сутність, зміст, поняття категорії інформаційного забезпечення управління поєднується в окремих аспектах зі змістом такого соціального явища, як інформатизація.

Інформатизація управлінської діяльності - це множина взаємопов'язаних організаційних, правових, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, що спрямовані на створення умов для задоволення інформаційних потреб процесів управління соціальними системами, з метою реалізації прав громадян і суспільства на основі створення, розвитку, використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій, побудованих на основі застосування сучасної обчислювальної, у тому числі комунікаційної техніки [55-56].

Інформатизація й удосконалення державного управління перебувають у тісному взаємозв'язку і взаємообумовленості. З одного боку, інформатизація обумовлює зростання складності процесів удосконалення форм і методів управління, з іншого - внаслідок розвитку науки й техніки виникають нові ефективні можливості удосконалення управління завдяки подальшому розвитку теорії організації складних систем, теорії управління на основі використання нових комп'ютерних інформаційних технологій. Саме прискорення інформатизації багато в чому залежить від якісного рівня управління відповідними соціальними системами: людиною, громадою, державою, суспільством. Не можна не звернути уваги на те, що підвищення ефективності управління дозволяє цілеспрямовано прискорити створення нової техніки, технології, забезпечити своєчасне впровадження і широке розповсюдження їх в усіх галузях народного господарства, в самому управлінні, дає можливість найкраще використовувати великий науково-інтелектуальний потенціал суспільства [57-60].

Інформатизація управління, як продукт інформатики не тільки ставить перед апаратом управління нові, все складніші проблеми, але і потребує наукового обґрунтування невідкладного їх вирішення. При цьому вона озброює органи управління відповідними засобами, в першу чергу забезпечення інформаційно-аналітичних потреб, розширення їх всеосяжності. Інтенсифікація процесів удосконалення форм і методів управління, розробка та впровадження різноманітних систем автоматизованої обробки інформації є закономірним наслідком розвитку наукової й технічної бази державного управління в цілому, змінює в його структурі якісний рівень концентрації та спеціалізації кадрів [61-64].

1.3 Розвиток медичних інформаційних систем в Україні та світі

Розвиток обчислювальної техніки та інформаційних технологій (ІТ) не могли не торкнутися таку галузь, як охорона здоров'я. Саме в медицині стали використовуватися перші інформаційні системи (ІС). Це пов'язано з тим, що охорона здоров'я є тією галуззю, де найбільш розвинений такий процес, як ведення документів. В даний час в Україні, згідно з наказами Міністерства охорони здоров'я України (МОЗ), ведеться більше 400 облікових форм, які супроводжують буквально кожен крок лікаря [65-68].

Документування лікувально-діагностичного процесу є необхідною складовою більш загального процесу надання медичної допомоги пацієнту з метою збереження лікарського досвіду з одного боку, контролю якості надання такої допомоги з іншого, і фіксації дій лікаря, які пов'язані з життям і здоров'ям пацієнта для подальшої юридичної підтримки, - з третього.

Природно, що застосування ІТ має набагато спростити роботу з такою кількістю документів, дати можливість лікарю більше часу приділяти роботі з пацієнтом [69]. Адже зараз лікар на роботу з документацією витрачає більше половини свого робочого часу.

Перші кроки по використанню обчислювальної техніки в охороні здоров'я для підтримки діяльності медичного персоналу були зроблені в середині 50-х років у Сполучених Штатах Америки [70]. Уже в середині 60-х років в Україні електронно-обчислювальні машини (ЕОМ) стали використовуватися для вирішення завдань медицини в клініці академіка М. М. Амосова [71-73]. З появою на ринку універсальних комп'ютерів багатоцільового призначення виник і перший проект лікарняної інформаційної системи МЕDІNET, розроблений фірмою «Дженерал Електрик» (США) [74].

Згодом розвиток медичних інформаційних систем (МІС) розділився по декількох напрямках. Частина розробок пішла по шляху створення локальних інформаційно-програмних засобів для підтримки роботи медичного працівника на робочому місці, інша частина була присвячена розробці інтегрованих комплексів, в яких один потужний комп'ютер (сервер) використовувався для підтримки різних програм, а в якості робочих станцій використовувалися термінали. Частина ж розробок була спрямована на створення розподілених систем, які підтримували роздільну реалізацію спеціалізованих програм за допомогою самостійних комп'ютерів [75-76].

У двох останніх розробках використовувався принцип загальнодоступної єдиної бази даних (БД), в якій зберігається інформація про пацієнтів. Розподілені системи довгий час залишалися унікальними і не могли отримати широкого розповсюдження внаслідок відсутності технології інформаційних мереж, яка забезпечила можливість встановлення швидкого і надійного зв'язку між окремими різнотипними обчислювальними пристроями.

Стрімке впровадження комп'ютерних технологій спостерігалося з середини 70-х років, відразу після появи середніх і мінікомп'ютерів. У багатьох західних країнах медичні установи отримали можливість придбання власних спеціалізованих комп'ютерів і стали розробляти необхідне прикладне програмне забезпечення (ПЗ) [77-78].

В середині 70-х років перші міні-ЕОМ з'явилися в окремих медичних установах колишнього Радянського Союзу. Оскільки ці установи були із достатніми фінансовими можливостями, впровадження ІТ почалося саме там [79-81]. Більшість з них вважало за краще шлях власних розробок прикладних систем, орієнтованих на підтримку певного кола завдань. В результаті цього виходили погано тиражовані, малопрогресуючі системи. Обслуговуванням і підтримкою функціонування цих систем займалися великі колективи людей чи навіть цілі обчислювальні центри [82-83].

Зі створенням мікропроцесорної техніки і персональних комп'ютерів (ПК) ситуація радикально змінилася, що дозволило значно розширити базу для комп'ютеризації охорони здоров'я і послужило поштовхом для розробки засобів ПО нового покоління, які дали можливість роботи з комп'ютером навіть лікарям, які не володіють навичками програмування. В Україну масове впровадження комп'ютерної техніки припало на початок 90-х років, коли придбання комп'ютерної техніки стало можливим практично кожному медичному закладу, яке знаходилося у великих містах або обласних центрах. У той же час на районному рівні рівень комп'ютеризації коливався близько нуля.

Історично склалося так, що розвиток МІС в Україні відбувався декількома шляхами [84]:

а) створення стандартизованих історій хвороби і амбулаторних карт, на основі яких розроблялися автоматизовані медичні документи;

б) розробка автоматизованих робочих місць (АРМ) лікарів-спеціалістів;

в) розробка спеціалізованого ПЗ для допомоги лікарям у прийнятті рішень (експертні системи).

З початком масового поширення ПК процес комп'ютеризації ЗОЗ набув хаотичного характеру. Такими ж неконтрольованими стали розробка та впровадження різних інформаційно-програмних засобів, систем і АРМів. Широко поширеною стала розробка програмних продуктів, які вирішували тільки вузькоспеціалізовані завдання, а саме: підтримка складання статистичних звітів у відділах медичної статистики [85], АРМи лікарів-фахівців, які в подальшому потрапляли на ринок програмних засобів і пропонувалися до широкого поширення. Навіть в одній і тій же лікарні для різних відділень створювалися або купувалися різні, несумісні між собою програмні продукти, які, безумовно, полегшували працю окремих фахівців, але не давали значного ефекту для установи в цілому. Деякі з таких АРМів, в основному розроблені власними програмістами або лікарями-ентузіастами, продовжують працювати і донині. Використання інших поступово зійшло нанівець у зв'язку зі змінами технології роботи і відсутністю підтримки з боку розробників, що неминуче супроводжувалося великими фінансовими втратами. Цей період можна охарактеризувати як час «дикої» автоматизації. На жаль, для України цей період триває і зараз.

Розвиток ІС в історичному аспекті описують з урахуванням стадій їхнього становлення [8, 86-88].

Так, на першій стадії - початковій - у діяльності організацій, обчислювальна техніка застосовується дуже мало (тільки поодинокі програмно-обчислювальні комплекси ЕОМ, ПК, діяльність яких спрямована на виконання окремих не пов'язаних між собою задач). У цей період контроль над її застосуванням практично відсутній: тільки формальний облік, а планування її застосування є мінімальним.

На другій стадії, яку характеризують як стадію розширення, застосування обчислювальної техніки швидко поширюється, посилюється його підтримка з боку керівництва, зростає відповідна зацікавленість з боку споживачів. Витрати на придбання технічних засобів і програмних продуктів швидко зростають, однак рівень якості проектів їх застосування і загальної автоматизації технологічних процесів в організації залишається невисоким, спостерігаються недоліки в плануванні інформаційного забезпечення.

Третю стадію називають стадією управління. Її характеризує те, що управління процесами автоматизації і контроль над ними стають більш послідовними, починають застосовуватися електронні засоби в процесі передачі даних. На цьому етапі керівництво організації переносить увагу з управління обчислювальними ресурсами на управління ресурсами даних.

Стадія інтеграції характерна тим, що поглиблюється підготовка керівництва у галузі комп'ютеризації, управління інформаційним забезпеченням діяльності все більше вдосконалюється. Здійснюється впровадження БД, в результаті чого посилюється тенденція до управління ресурсами даних.

Окрема стадія розвитку інформатизації керованої системи - це стадія, яку характеризують як етап управління даними.

В цей період головну увагу керівників організації, тобто суб'єкта управління, зосереджується на управлінні даними, яке призводить до вдосконалення управління обчислювальними ресурсами. Разом з тим, розвиток ІС як системи, здійснюється ще повільними темпами.

Стадія зрілості - застосування обчислювальної техніки на цьому етапі виступає системним цілісним комплексом, структура якого відображає організацію інформації на підприємстві та її потоки, використовується нова техніка управління комп'ютеризацією, у здійсненні якої беруть безпосередню участь всі пов'язані з ним процеси [89].

Розвитку теоретичного обґрунтування впровадження ІС діяльності керованих систем присвячені роботи, які розглядають теорію асиміляційні фаз ІТ. Цю теорію, яка трактує проблему інтеграції трьох інформаційних технологій - автоматизації управлінської роботи, обробки даних і телекомунікацій - розробили Дж. Маккінні і Ф.Макфарлан, які опублікували результати своїх досліджень у 1982 р. [90].

Автори виділяють чотири фази асиміляції ІТ в процесі їх впровадження в діяльність організації:

1) прийняття рішення про інвестиції в нову технологію і про її перевірці;

2) освоєння технології, її адаптацію;

3) управління використанням технології і контроль над ним;

4) широкий трансфер технологій.

Перша фаза передбачає здійснення 1-2 експериментальних проектів для впровадження засобів інформатизації, а також навчання споживачів ІТ.

У другій фазі, успішно засвоєні технологічні рішення застосовують для вирішення нових завдань, що виходять за рамки тих, які вирішуються в 1-й фазі.

Під час третьої фази, за умов успішного вирішення завдань другої фази, в ході подальшого розвитку здійснюються: поширення впроваджуваних технологій, впровадження організації управління самим процесом інформатизації, реалізація заходи по удосконаленню проектування і впровадження ІС в діяльність як окремих структур, так і організації в цілому.

Як проблему розвитку системи ІВ цієї фази розглядають загрозу виникнення стагнації процесу інформатизації діяльності організації в разі надто жорсткого управління, надмірного контролю при відстеження очікуваної ефективності і стандартизації.

Четверту фазу характеризує така ознака, як поширення застосування ІТ в переважній більшості ланок і сфер діяльності підприємства чи організації.

Таким чином, автори теорії асиміляції стверджують, що впровадження нових для організації технологій, які забезпечують можливість переходу до нових умов застосування ІС або до здійснення реструктуризації системи інформаційного забезпечення діяльності організації, відбувається поступово.

Оскільки в певний момент окремі технології можуть знаходитися в різних фазах асиміляції, дослідники рекомендують дотримання таких правил:

а) технології, які знаходяться на 1-й або 2-й фазі асиміляції, повинні бути організаційно відокремлені від тих, що знаходяться на 3-й або 4-й фазах;