Медико-соціальне обґрунтування моделі управлінської діяльності охорони здоров’я регіонального рівня на основі її інформатизації

б) з метою накопичення технічного досвіду при здійсненні інтеграції ІТ необхідна певна поступовість;

в) на 2-й фазі може виявитися доцільним, хоча це і неефективно, розподіл технологій між споживачами, які знаходяться на наступних фазах, але тільки після більш ретельного контролю та здійснення організаційних перетворень.

У 1988 р. Л. Джаз, М. Манро і Б. Мартін на основі серії емпіричних досліджень розробили проект моделі стадій розвитку інформаційних систем з позицій використання ПК кінцевими користувачами (так звана, кінцевих користувачів), концептуально пов'язаної з тією, що в кінці 70-х років була запропонована Р. Ноланом [91-92].

Ця модель містить п'ять стадій розвитку використання обчислювальної техніки в діяльності організації. Самі стадії виділяються авторами з позицій використання технічних засобів і ПЗ кінцевими користувачами.

Так, на першій стадії застосування обчислювальної техніки, яку називають «стадією ізоляції», кілька користувачів освоюють роботу на ПК в індивідуальному порядку, при відсутності формальної підтримки з боку управлінських структур відповідної організації. Однак необхідність такої підтримки поступово стає очевидною як для користувачів, так і для керівництва організації, що в результаті призводить до створення формальної групи консультантів, яку називають, як правило, інформаційним центром.

Другу стадію цієї моделі називають «періодом індивідуального використання». У цей час використання ПК стає звичайним явищем в роботі індивідуальних користувачів, а в окремих випадках і робочих колективів підрозділів організації. Автори моделі відзначають, що в цей період керівництво організації та співробітники починають відчувати необхідність наявності ІВ, як необхідного елемента своєї роботи. При цьому діяльність керівників організації та інформаційного центру, робота якого спрямована на створення інформаційного забезпечення, стає більш систематичної і планомірної.

Під час стадії, яка має назву «мануальна інтеграція», обмін даними та програмами між користувачами досягає значних обсягів і здійснюється, головним чином, на дискетах. Головним у діяльності інформаційного центру стає здійснення комплексних програм з системним використанням ЕОМ кінцевими користувачами в межах організації, в той час як підтримка індивідуальних споживачів відходить на другий план.

Перехід до наступної стадії, «автоматизованої інтеграції», наголошується початком робіт з впровадження системи трансферту даних. Користувачами активно використовується зв'язок систем і баз даних всіх типів, які створюються як централізовано, так і індивідуальними користувачами. Інтеграційна політика в організації проводиться інформаційним центром або при його безпосередній участі.

Вищою стадією розвитку ІС організації згідно даної моделі називають «розподільної інтеграцією». Користувачі працюють в системі розподілених баз даних. Роль інформаційного центру зростає ще більше. Необхідними стають система ефективного управління розподіленими даними, а також відповідні засоби передачі даних у мережі.

Дослідники відзначають, що при плануванні розвитку інформаційних систем для забезпечення діяльності організацій важливою умовою є проведення аналізу співвідношення характеристик існуючої ІС з критеріями окремих стадій моделі розвитку [93].

У дослідженнях, присвячених розробці стратегічного плану розвитку ІС, автори звертають увагу на необхідність планування і проведення заходів у таких основних напрямках, як витрати на створення та впровадження ІТ, яка включає структуру режимів роботи співробітників організації і використання матеріально-технічної бази, безпосередню організацію процесів обробки баз даних та методи управління ІС, а також оцінку впливу її на діяльність користувачів як форму контролю виконання запланованих заходів [76, 94-95].

Таким чином, розробка і впровадження моделей розвитку ІС, на думку вчених, може бути вихідною базою досліджень щодо використання інформаційних технологій та розвитку інформаційних систем. Вони дозволяють встановити закономірності їх впровадження на підприємствах і в організаціях. Також моделі розвитку дозволяють показати взаємодію між системою інформатизації діяльності організації та особливостями її функціонування (що називають зовнішнім середовищем ІС), і, таким чином, визначити фактори успіху при впровадженні інформаційних систем. За визнанням дослідників, система моделей розвитку ІС і є основним з підходів, який дозволяє здійснити планування їх розвитку.

Інформаційні системи класифікують за рівнем управління, методологічним і функціональними ознаками [96].

У практиці існування соціальних керованих систем, в якості яких можуть виступати виробничі, навчальні, наукові, лікувальні організації, які можуть здійснювати свою діяльність як державні чи комунальні установи, державні чи приватні підприємства, як ознаку для класифікації ІС застосовують характеристики, пов'язані з виробництвом, маркетингом, фінансовою, кадровою діяльністю тощо [97-100].

Виробнича діяльність медичної організації пов'язана з безпосереднім наданням медичних послуг. За умови розподілених по району обслуговування ЗОЗ вона повинна бути спрямована на створення умов підвищення ефективності та якості надання медичної допомоги на основі інноваційних технологій [101-103].

Маркетингова діяльність також притаманна більшості лікувальних установ. Вона включає:

а) аналіз населення району обслуговування, наявності аптечної мережі, аналіз рівня здоров'я в районі, деякі інші показники, пов'язані із здоров'ям населення;

б) організацію санітарно-просвітницької роботи та розповсюдження серед населення інформаційних матеріалів;

в) раціональну організацію матеріально-технічного постачання [104-106].

Фінансова діяльність в організації пов'язана з організацією контролю та проведенням аналізу її фінансових ресурсів на основі бухгалтерської, статистичної, оперативної інформації. Фінансова діяльність тісно пов'язана з матеріально-технічним забезпеченням, обліком і аналізом використання матеріально-технічних засобів і медикаментозного забезпечення [107-109].

Кадрова діяльність спрямована на підбір і розстановку необхідних фахівців, контроль над їх відповідністю необхідним професійним вимогам і забезпечення підвищення кваліфікації співробітників організації. Близьким і досить щільно пов'язаним з цим є ведення службової та медичної документації та інформаційне забезпечення документообігу [110-111].

На думку дослідників, вказані напрямки діяльності визначають типовий набір інформаційних систем:

а) виробничі системи;

б) системи маркетингу;

в) фінансові системи та системи обліку;

г) кадрові системи;

д) інші типи систем, які виконують допоміжні функції залежно від специфіки діяльності організацій (закладу) [112-113].

Доведено, що у великих організаціях основна інформаційна система функціонального призначення може складатися з декількох підсистем для виконання відповідних підфункцій. Наприклад, виробнича інформаційна система може мати такі підсистеми як управління запасами, управління виробничим процесом тощо. При цьому конкретна типізація ІС залежить від рівня управління та рівня кваліфікації персоналу [114-116].

У практичній діяльності як метод аналізу інформаційної системи застосовують графічну модель класифікації ІС за функціональними ознаками з урахуванням рівнів управління та рівнів кваліфікації персоналу (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Типи інформаційних систем залежно від функціональних ознак з урахуванням рівнів управління і кваліфікації персоналу [адаптовано з 117].

З наведеної схеми видно, що чим вище рівень управління, тим менший обсяг робіт, які виконуються фахівцями і менеджерами за допомогою ІС. Однак при цьому зростають складність і інтелектуальні можливості інформаційної системи, її роль у прийнятті менеджером рішень. Будь-який рівень управління потребує інформації з усіх функціональних систем, але в різному обсязі і з різним ступенем узагальнення.

Основу «піраміди» ІС представляють системи, за допомогою яких співробітники виконують оперативну обробку даних, а менеджери нижчої ланки (у випадку медичного закладу - завідувачі відділеннями, амбулаторіями) виконують оперативне управління. Верхівка «піраміди» на рівні стратегічного управління змінює свою роль і стає стратегічною, підтримує діяльність адміністрації медичного закладу щодо прийняття рішень в умовах недостатньої структурованості поставлених завдань [117-119].

Виходячи з результатів сучасних дослідників, створення ефективних умов функціонування інформаційних ресурсів організації потребує розробки концепції управління ІС, метою якої є створення ефективного управління інформаційними ресурсами (внутрішніми і зовнішніми) за допомогою сучасних ІТ [26, 120-124]. При цьому впровадження нових інформаційних технологій в управлінську діяльність має на меті не тільки автоматизацію рутинних методів обробки інформації, а й організацію інформаційно-комунікативного процесу на якісно новому рівні [125].

Таким чином, незалежно від форми організацій і напрямів діяльності, розвиток ІС моделюється відповідно до загальних схемам, які мають узагальнені фази і етапи розвитку.

Як фактор, який створює ІС і визначає рівень розвитку процесу інформатизації, розглядають створення окремої структури - інформаційного центру - на яку покладають координаційні, методичні, методологічні, освітні, організаційні та контрольні функції [126].

Інформаційний центр організації на етапах створення ІС виконує функції суб'єкта управління в системі інформаційного забезпечення, до функцій якого відносять: процеси стратегічного планування та управління інформатизацією діяльності організації, управління кадрами, матеріально-технічними засобами та програмними продуктами та фінансовим забезпеченням.

Виходячи з того, що заклади охорони здоров'я є такими ж організаціями, як і в інших галузях, то і впровадження ІТ мають ті ж стадії.

Лише з кінця 90-х років все актуальнішим стає централізований підхід до інформатизації охорони здоров'я. Його принциповими відмінностями, на думку багатьох авторів [125; 127-128], є:

а) підтримка з боку держави;

б) розподілені бази даних, готові поставлятися «під ключ» в будь-який медичний заклад;

в) розвинені механізми обміну інформацією один з одним;

г) масштабування;

д) зручний графічний інтерфейс;

е) відповідність світовим стандартам;

ж) доступна ціна.

А.В. Гусєв, І.П. Дуданов і Ф.А. Романов [129-131] виділяють 3 основні підходи, що застосовуються при створенні МІС:

1. Локальні БД (47% від загального числа медичних систем). Такий підхід характерний для систем початкового рівня або вузьких спеціалізованих програмних продуктів, наприклад системи «Поліклініка» та «Стаціонар», які поступово поширюються в Україні.

2. Загальна БД, що розташовується на файл-сервері (21%). Дозволяє значно скоротити час на розробку і застосовується при простих завданнях і обмеженому числі клієнтів. Також такий підхід характерний для спеціалізованих баз даних. Прикладом вдалого використання даного підходу може служити норвезька система виконання, розшифровки і зберігання електрокардіограм (ЕКГ) CardіoConcept [132].

3. Архітектура «клієнт-сервер». За цим принципом побудовано 32% всіх інформаційних систем. Принципова відмінність - дві великі програмні частини. Сервер встановлюється на виділений комп'ютер мережі і управляє базою даних, приймає, обробляє і відправляє відповіді на запити від клієнтів. Завдання клієнта - забезпечення інтерфейсу між системою і користувачем, формування і відправлення запитів до сервера БД, отримання і обробка відповідей, висновок результатів на екран. Даний підхід використовується в переважній більшості великих МІС.

Таким чином, розвиток медичних інформаційних систем йде у напрямку створення великих мережевих комплексів з широкою функціональністю.

1.4 Нормативно-правова база інформатизації галузі охорони здоров'я України

Нормативно-правова основа процесу інформатизації галузі охорони здоров'я України складається з двох блоків: законодавчих актів та Указів Президента України щодо інформатизації суспільства, захисту інформації в автоматизованих інформаційних системах, базах даних та інформаційно-комунікаційних мережах. Іншою складовою є нормативні документи Міністерства охорони здоров'я України.

Основними законодавчими документами щодо інформатизації суспільства є Закони України «Про Концепцію інформатизації України» [133] та «Про Національну Програму інформатизації України» [134]. Сьогодні ці документи переглядаються і наразі розглядається новий проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Національну програму інформатизації». Ось чому є доцільним проаналізувати, яким чином будуть проходити зміни та як це вплине на відповідні процеси в охороні здоров'я. Відповідно до цього законопроекту Програма інформатизації включає наступні положення:

- Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні;

- Стратегію розвитку інформаційного суспільства;

- сукупність державних програм з інформатизації;

- галузеві програми та проекти інформатизації;

- регіональні програми та проекти інформатизації;

- програми та проекти інформатизації органів місцевого самоврядування.

Природно, що це стосується і сфери охорони здоров'я. Так, у ст. 6 даного проекту зазначається: «…визначення пріоритетних напрямів інформатизації з метою подальшої її підтримки шляхом державного фінансування та пільгового оподаткування: інформатизацію науки, освіти, культури, охорони довкілля та здоров'я людини, державного управління, національної безпеки та оборони держави, пріоритетних галузей економіки». Ст. 16 присвячена галузевим програмам інформатизації. Але крім визначення порядку виконання галузевих програм інформатизації в цій статті нічого не сказано. В той же час, як відомо, для сфери охорони здоров'я в «старій» Програмі виділявся один пункт чи рядок. Виходячи з того, що за минулі роки на програму інформатизації медичної галузі не виділялося й копійки, можна тільки мати надію на щось інше у майбутньому.

Одним з провідних документів, де стосується інформатизації медичної галузі є Закон України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки» [135]. Відповідно цього документа основним завданням розвитку інформаційного суспільства в Україні є сприяння кожній людині на засадах широкого використання сучасних ІКТ можливостей створювати інформацію і знання, користуватися та обмінюватися ними, виробляти товари та надавати послуги, повною мірою реалізовуючи свій потенціал, підвищуючи якість свого життя і сприяючи сталому розвитку країни на основі цілей і принципів, проголошених Організацією Об'єднаних Націй. У другому розділі «Основних засад розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки» йдеться про інформатизацію охорони здоров'я. Це стосується «…створення загальнодоступних електронних інформаційних ресурсів» в тому числі і в охороні здоров'я.

У розділі ІІІ говориться, що необхідно «з метою підвищення ефективності розвитку інформаційного суспільства створити цілісну систему законодавства, гармонізовану з нормами міжнародного права з питань розвитку інформаційного суспільства, зокрема здійснити кодифікацію інформаційного законодавства. Підготовка законопроектів повинна відбуватися з проведенням їх громадських обговорень». Такий підхід і медичній сфері надасть можливість створювати інформаційну інфраструктуру з застосуванням сучасних міжнародних стандартів. Також там, насамперед, йдеться про створення єдиного інформаційного простору, невід'ємною складовою якого є і інформаційний медичний простір. Безперечно, всі ці перетворення мають і таку важливу складову, як захист персональних даних, про що говориться у цьому документі і безперечно стосується медичних даних та інформації.

Наступним важливим документом є Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» [136]. У статті 6 говориться про право людини на « достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров'я і здоров'я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь». Це відповідає Основному Закону України і забезпечується за допомогою інформаційних технологій. В ст.7 також йдеться про реалізацію прав людини в сфері охорони здоров'я шляхом «організації державної системи збирання, обробки і аналізу соціальної, екологічної та спеціальної медичної статистичної інформації», що також повинно реалізовуватися за допомогою інформаційних технологій. Напряму про застосування інформаційних технологій в системі охорони здоров'я України в цьому Законі не вказано.

Окремий блок Законів України стосується захисту даних та інформації, а також захисту персональних даних. Все це, безперечно, стосується і медичних даних та інформації. Ця низка Законів наступна:

1. «Про захист персональних даних» [137];

2. «Про інформацію» [138];

3. «Про захист інформації в автоматизованих системах» та його нова редакція «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» [139];

4. «Про електронні документи та електронний документообіг» [140];

5. «Про електронний цифровий підпис» [141].

Єдиним правовим актом, що стосується інформатизації в охороні здоров'я є Постанова Кабінету Міністрів України від 06.06.2012 р. № 546 «Про затвердження Положення про електронний реєстр пацієнтів» [142]. Вже саме те, що така Постанова вийшла, говорить про значущість інформаційних технологій для охорони здоров'я.

Нормативні документи включають кілька Наказів МОЗ України, які стосуються інформатизації охорони здоров'я. До них можна віднести:

- від 21.05.1998 р. № 127 «Про створення Єдиного інформаційного поля системи охорони здоров'я України» [143];

- від 25.05.2007 р. № 269 «Про утворення Державного клінічного науково-практичного центру телемедицини МОЗ України» [144];

- від 25.07.2008 р. № 409 «Про затвердження Концепції галузевої програми «Електронна система реєстрації та обміну медичною інформацією між закладами, установами і організаціями охорони здоров'я»» [145];

- від 25.11.2008 р. № 675 «Про затвердження галузевої програми «Електронна система реєстрації та обміну медичною інформацією між закладами, установами і організаціями системи охорони здоров'я»» [99].

- від 16.11.2009 р. № 839 «Про розвиток телемедицини» [146];

- від 26.03.2010 р. № 261 «Про впровадження телемедицини в закладах охорони здоров'я» [147].

Останнім нормативним документом, який затверджений наказом МОЗ України, є Концепція інформатизації охорони здоров'я України. Вона в новому ракурсі викладає процес інформатизації галузі.

Необхідність проведення подальших наукових досліджень

Виходячи з проведеного аналізу стану інформатизації охорони здоров'я, методів управлінської діяльності можна зробити висновок, що в даний час необхідно науково обґрунтувати та модернізувати процес управлінської діяльності охорони здоров'я регіонального рівня на основі її інформатизації. Таким чином, ставляться наступні завдання:

– провеcти системно-історичний аналіз вітчизняних та світових наукових джерел щодо інформатизації системи охорони здоров'я та її складової - управлінської діяльності;

– проаналізувати стан ресурсного забезпечення інформатизації охорони здоров'я: обладнання, технології, кадри, фінанси;

– комплексно оцінити потребу керівників усіх рівнів охорони здоров'я в інформації та готовність медичних працівників до впровадження в професійну діяльність інформаційних технологій;

– розробити концептуальні підходи до інформатизації системи охорони здоров'я;

– визначити потреби у фінансових ресурсах для інформатизації системи охорони здоров'я на рівні регіонів;

– науково обґрунтувати, розробити та впровадити модель управлінської діяльності охорони здоров'я регіонального рівня на основі її інформатизації та оцінити її ефективність.

Основні результати опубліковані в [169].

Розділ 2. Програма, обсяг та методи наукового дослідження

Дисертаційна робота є фрагментом комплексних науково-дослідних робіт ДУ «Український інститут стратегічних досліджень МОЗ України»: «Наукове обґрунтування створення системи інформаційної підтримки процесів управління охороною здоров'я на різних рівнях в умовах комплексної інформатизації галузі», 2006-2008 рр. (№ держреєстрації 0106U002369), «Обґрунтування потреби системи охорони здоров'я усіх рівнів в телемедичній допомозі», 2009-2011 рр. (№ держреєстрації 0109U002442), «Наукове обґрунтування розробки системи комунікаційних технологій в охороні здоров'я України», 2012-2014 рр. (№ держреєстрації 0112U002810). У всіх НДР дисертант був відповідальним виконавцем.

Дослідження складалося із п'яти етапів, кожен із яких, у свою чергу, включав конкретні задачі з їх переходом до наступного етапу. Така багаторівнева структуризація задач дослідження забезпечувала його системність, оскільки результати, одержані на кожному попередньому етапі, ставали логічною основою не тільки для наступних етапів, а й для узагальнення одержаних результатів та наукового обґрунтування досягнення мети дослідження. Використані в дисертаційному дослідженні методи та матеріали, програма та обсяг дослідження представлені на рис. 2.1.

Перший етап дослідження присвячений аналізу та оцінці досвіду з інформатизації систем охорони здоров'я в економічно розвинутих країнах, а також в країнах СНД та стану вирішення даного питання в Україні (опрацьовано 167 джерел наукової літератури, в т. ч. 27 - іноземних). Виконання поставленого завдання здійснювалося за допомогою бібліосемантичного методу.

Другий етап програми включав вибір напрямку дослідження, формування мети, завдань, обґрунтування його методів та обсягу.

Потреба в розробці моделі управлінської діяльності охорони здоров'я регіонального рівня на основі її інформатизації викликана необхідністю проведення реформи охорони здоров'я та підняттям рівня управлінських рішень та інформаційної підтримки клінічної діяльності лікарів. Для обґрунтування роботи використано наукові розробки з даного питання останніх років.

Визначено та обґрунтовано методи наукового дослідження, що використовувалися для досягнення поставленої мети.

Одним із головних обрано статистичний метод. Аналізу підлягала статистична інформація від Департаментів охорони здоров'я обласних та міських (мм. Київ, Севастополь) державних адміністрацій щодо стану інформатизації закладів охорони здоров'я в динаміці 2010-2012 рр.

Метою третього етапу стало проведення аналізу та оцінки ресурсної бази інформатизації охорони здоров'я в регіональному аспекті. Для цього розроблено спеціальну форму збору даних. Дана програма збору інформації є авторською (додаток А-1). Протягом 2009-2015 рр. вона використовується МОЗ України для моніторингу стану інформатизації охорони здоров'я в регіонах. В ході виконання даного етапу дослідження вивчено та проаналізовано наступні дані: забезпеченість ЗОЗ системи охорони здоров'я МОЗ України комп'ютерною технікою та інформаційно-аналітичними системами; наявність баз інформаційний ресурсів системи охорони здоров'я в регіональному аспекті; фінансування заходів з інформатизації системи охорони здоров'я в регіональному аспекті.

Крім того, в ході виконання цього етапу дослідження проведено соціологічне дослідження серед медичних працівників по вивченню їх ставлення до інформатизації охорони здоров'я. Дослідженням охоплено 400 лікарів та 400 медичних сестер. Анкету наведено в додатку А-2, а розрахунки вибіркової сукупності в додатку А-3.

Анкети прорецензовано та затверджено рішенням комісії Інституту з біоетики (протокол від 22.02.2007 р. № 2).

Дослідження проводилося дисертантом серед медичних працівників 5 регіонів України (м. Київ, Донецька, Львівська, Закарпатська області, АР Крим). Під час проведення передатестаційних циклів медичним працівникам після роз'яснення мети дослідження роздавалися анкети, які вони заповнювали і здавали досліднику. Анкети є анонімними і участь в дослідженні декларована добровільною. Активність респондентів склала 100%.

Рис. 2.1. Програма, обсяги та методи досліджень



Рис. 2.1. Програма, обсяги та методи досліджень (продовження)

На четвертому етапі проводилося вивчення та аналіз структури і обсягів інформаційних потоків та інформаційних потреб на різних рівнях управління охороною здоров'я. Вивчення проводилося за спеціально розробленою анкетою (додаток Б-1).

Анкети розроблялися із дотриманням сучасних біоетичних принципів, у відповідності до вимог соціологічних досліджень із забезпеченням конфіденційної інформації про респондентів та їх правом в будь-який час відмовитись від опитування, а також можливістю при мінімальній кількості питань одержати необхідну інформацію.

Анкети прорецензовані і затверджені на засіданні Вченої Ради ДУ «Український інститут стратегічних досліджень МОЗ України», а також погоджені рішенням етичної комісії інституту (протокол №2 від 22.02.2007 р.). Анкетування респондентів проводилося безпосередньо дисертантом.

В опитуванні з вивчення структури і обсягів інформаційних потоків та інформаційних потреб на різних рівнях управління охороною здоров'я прийняли участь 250 керівників органів управління охороною здоров'я України, з них 19 - обласного, 161 - районного і 70 - міського рівнів управління.

Розподіл респондентів за регіонами представлений наступним чином: Волинська та Луганська області - 6%, Донецька - 10,4%, Житомирська - 10%, Закарпатська - 6,4%, Запорізька - 7,2%, Івано-Франківська - 2,8%, м. Київ - 3,2%, Кіровоградська - 8,8%, Львівська - 8,4%, Одеська - 4,4%, Полтавська - 0,8%, Рівненська - 2,8%, м. Севастополь - 0,4%, Тернопільська - 7,2%, Херсонська - 5,2%, Хмельницька - 5,6%, Черкаська - 4%, Чернігівська - 0,4%.

Розрахунки обсягів вибірки дослідження проведено з використанням загальноприйнятої у медичній статистиці формули:

,

де N - чисельність генеральної сукупності;

n - чисельність вибіркової сукупності, необхідне число спостережень;

² - середньоквадратичне відхилення (дисперсія 0,25);

t - довірчий коефіцієнт (дорівнює 2);

Д - гранична похибка вибірки (0,05, що забезпечує достовірність результатів в 95 випадках зі 100 із граничної похибкою ±5%).

Чисельність генеральної сукупності для регіонального рівня становить 27 осіб, для районного - 492, міського (бралися до уваги міста обласного підпорядкування) - 168. Таким чином, обсяги вибіркової сукупності складають 19, 161 і 70 осіб для кожного з рівнів відповідно. Отже вибірка, яка бралася до обробки, є репрезентативною.

Кожна повернута респондентом анкета перевірена на придатність до статистичної обробки. Анкети, які не відповідали вимогам опитування (порушення інструкцій заповнення анкет, неповне внесення даних, відповіді, що взаємовиключають одна одну, тощо) визнані непридатними для статистичної обробки. Всі дані з придатних для обробки анкет вносились до відповідних статистичних таблиць, побудованих в програмі Mіcrosoft Excel. Для аналізу одержаних даних використовувався пакет прикладної програми Statіstіca 6.1.

При розробці програми соціологічного дослідження враховувались методичні принципи її створення. Основне завдання проведеного соціологічного дослідження відповідало його цільовій установці. При цьому використовувалась безповоротна випадкова вибірка, тобто кожний респондент заповнював анкету тільки один раз.

У проведеному дослідженні застосовувалось два типи методів статистичного аналізу: представлення (опис) дослідження та пояснення одержаних фактів (встановлення зв'язків між типами відповідей на запитання анкети, оцінка характеру та спрямованості цих зв'язків та залежностей між даними).

Програма дослідження включала етап визначення генеральної сукупності та вибіркової сукупності як мікромоделі першої.

Зв'язок об'єкта дослідження з одиницею спостереження такий:

Рис. 2.2

Цей метод статистичного аналізу спрямований на пошук причинно-наслідкових відношень у проблемі і ґрунтується на статистичних методах множинного аналізу (порівняльний аналіз тривимірних розподілів). При обробці статистичного матеріалу для відповіді на питання: чи узгоджуються результати експерименту з гіпотезою про те, що вибіркові дані підпорядковані такому ж закону розподілу, що і генеральна сукупність, використовувався критерій узгодженості л Пірсона. Він дозволяє порівняти емпіричний і припустимий теоретичний розподіл.

П'ятий, заключний, етап виконання роботи полягав в узагальненні результатів попередніх етапів дослідження, науковому обґрунтуванні, розробці та оцінці ефективності функціонально-організаційної моделі управлінської діяльності охорони здоров'я регіонального рівня на основі її інформатизації, а також в обрахуванні необхідних видатків на фінансування для створення системи інформаційного забезпечення на рівні госпітального округу.

З метою визначення прийнятності обґрунтованих заходів на цьому етапі проведено соціологічне дослідження із залученням експертної групи - 50 осіб. Експертна міжсекторальна група створювалася з урахуванням міжнародних вимог до створення таких груп. Експертами виступили: спеціалісти в області інформатизації охорони здоров'я - 11 осіб; науковці з соціальної медицини - 5 осіб; організатори охорони здоров'я - 24 особи (3 - МОЗ України, 8 - регіонального рівня управління, 5 - територіального рівня управління, 8 - керівники закладів охорони здоров'я); практичні лікарі - 10 осіб. Із експертів було 5 докторів наук, 16 кандидатів наук, 29 організаторів охорони здоров'я та практикуючих лікарів вищої категорії.

Для проведення експертного опитування розроблена спеціальна анкета (додаток А-4), яка складалась з паспортної частини та семи запитань. Відповіді формувались за 10-ти бальною шкалою: найбільший рівень оцінки запропонованої інновації - 10 балів, найменший - нуль балів». Для їх обробки застосовувався альтернативний аналіз, який включав розрахунки абсолютних та відносних величин. Результати дослідження підлягали статистичній обробці даних, також здійснювався їх аналіз і пояснення одержаних результатів.

Відомо, чим менший коефіцієнт варіації, тим більша ступінь узгодженості думок експертів, яка вважається низькою, якщо коефіцієнт варіації становить більше, ніж 20%, середньою - 10-20% та високою - менше ніж 10%.

При проведенні аналізу враховувалось, що експертиза є ефективним інструментом аналізу об'єкта, що вивчається, сприяє вивченню його якісних характеристик та практичної цінності.

Таким чином, структура дослідження включала: систематизоване подання й опис первинної інформації, виявлення соціальних фактів та закономірностей; узагальнення одержаних результатів у загальних висновках дослідження.

Методичною основою теорії системи є системна методологія, складовими якої є системний підхід і системний аналіз. Системний аналіз застосовувався під час виконання роботи для вирішення прикладних, практичних завдань і розглядався як метод системного підходу. Системний підхід розглядався в ході проведення дослідження як метод і процес дослідження і став основою даного дисертаційного дослідження.

На основі зазначеного механізму з використанням системного підходу та аналізу і методу концептуального моделювання обґрунтовано модель управлінської діяльності охорони здоров'я регіонального рівня на основі її інформатизації.

Впровадження результатів дослідження проводилося на етапах виконання дисертаційної роботи на всіх рівнях управління: державному, галузевому, регіональному та рівні закладів охорони здоров'я. Матеріали дисертаційного дослідження широко висвітлені в науковій літературі.

Отже, при виконанні даної дисертаційної роботи використовувалися сучасні методи наукового дослідження (системного підходу, статистичний, соціологічний, бібліосемантичний, концептуального моделювання) в обсягах, які забезпечили одержання репрезентативних результатів і дозволили зробити об'єктивні висновки, використання яких дозволило досягти мету дослідження.

інформація здоров'я управлінський

Розділ 3. Характеристика ресурсної бази інформатизації охорони здоров'я в регіональному аспекті

3.1 Забезпеченість закладів охорони здоров'я системи охорони здоров'я МОЗ України комп'ютерною технікою та інформаційно-аналітичними системами

На першому етапі дослідження вивчено та проаналізовано рівень забезпечення закладів/підрозділів ПМСД ПК у відповідності до кількості працюючих в регіонах лікарів первинної ланки медичної допомоги. Отримані в ході дослідження результати наведені в табл. 3.1.

Таблиця 3.1 Забезпеченість закладів охорони здоров'я первинного рівня надання медичної допомоги ПК, % до кількості лікарів

Адміністративна територія	2010	2011	2012
АР Крим	0,1	0,1	0,1
Вінницька	1,1	2,1	13,5
Волинська	2,4	3,0	3,4
Дніпропетровська	2,9	3,2	4,1
Донецька	3,5	4,4	5,0
Житомирська	1,7	2,0	2,2
Закарпатська	5,9	5,8	5,8
Запорізька	0,1	0,1	0,1
Івано-Франківська	4,4	4,8	5,1
Київська	0,7	0,8	1,0
Кіровоградська	0,5	0,6	0,8
Луганська	3,7	4,7	5,3
Львівська	3,7	4,1	4,7
Миколаївська	2,1	2,4	2,9
Одеська	1,7	1,8	2,2
Полтавська	0,3	1,1	1,9
Рівненська	0,2	0,1	0,2
Сумська	1,8	2,7	3,6
Тернопільська	0,2	0,1	1,2
Харківська	3,4	3,4	3,5
Херсонська	0,9	1,1	1,8
Хмельницька	1,9	2,0	1,9
Черкаська	2,1	2,0	2,7
Чернівецька	2,0	1,7	1,9
Чернігівська	0,8	1,1	1,6
м. Київ	2,0	2,1	2,8
м. Севастополь	1,6	2,1	2,1
Усього	1,9	2,2	3,0

З наведених в табл. 3.1 даних видно, що в цілому в Україні за роки дослідження забезпеченість ПК закладів охорони здоров'я первинного рівня надання медичної допомоги ПК збільшилася в 1,6 разу і склала 3,0%. При цьому найвищий рівень забезпеченості закладів охорони здоров'я первинного рівня надання медичної допомоги ПК зареєстровано в Вінницькій (13,5%), Закарпатській (5,8%) та Луганській (5,3%) областях, а найнижчий, менше одного відсотка, в АР Крим та Запорізькій і Рівненській областях.

Різниця граничних показників рівня забезпеченості ПК ЗОЗ первинного рівня надання медичної допомоги за регіонами країни становить 7,5 (р?0,05) разу.

Далі вивчався рівень доступу закладів охорони здоров'я первинного рівня надання медичної допомоги до мережі Інтернет. Рівень доступу до мережі Інтернет встановлювався із числа закладів охорони здоров'я, які комп'ютеризовано. Отримані в ході дослідження дані наведено в табл. 3.2.

Таблиця 3.2 Забезпеченість ЗОЗ первинного рівня доступом до мережі Інтернет, %

Адміністративна територія	2010	2011	2012
АР Крим	0,9	1,1	1,8
Вінницька	0,0	100,0	100,0
Волинська	0,4	0,5	0,6
Дніпропетровська	0,4	1,0	1,1
Донецька	0,7	0,9	1,2
Житомирська	2,1	2,4	2,5
Закарпатська	4,1	6,4	10,3
Запорізька	0,2	0,2	0,2
Івано-Франківська	0,9	1,7	2,3
Київська	1,0	1,1	1,3
Кіровоградська	0,5	0,7	0,8
Луганська	9,9	9,0	10,4
Львівська	1,5	2,0	2,8
Миколаївська	1,3	2,3	2,5
Одеська	3,1	3,8	4,1
Полтавська	2,2	2,9	3,6
Рівненська	0,5	0,5	0,6
Сумська	0,1	0,1	2,6
Тернопільська	0,3	0,9	0,9
Харківська	86,6	100,0	100,0
Херсонська	4,1	4,6	4,9
Хмельницька	1,0	1,0	1,0
Черкаська	6,0	6,0	6,6
Чернівецька	1,9	2,7	4,0
Чернігівська	1,2	1,7	2,0
м. Київ	0,1	0,9	1,3
м. Севастополь	2,7	2,7	3,0
Усього	4,9	9,8	10,1

З даних, що наведені в табл. 3.2 видно, що всі комп'ютеризовані заклади охорони здоров'я первинного рівня надання медичної допомоги мають доступ до мережі Інтернет в Вінницькій та Харківській областях, а найнижчі, менше одного відсотка, в Волинській, Запорізькій та Рівненській областях. В цілому по Україні рівень доступності до мережі Інтернет за роки дослідження збільшився в 2,06 разу і склав в 2012 р. 10,1%.

Різниця граничних показників рівня забезпеченості доступу до мережі Інтернет ЗОЗ первинного рівня надання медичної допомоги за регіонами країни є достовірною і становить 166,7 разу.

Наступним кроком дослідження було вивчення забезпеченість ПК медичного персоналу закладів медичної допомоги вторинного рівня медичної допомоги. Вивчення проводилося шляхом забезпеченості ПК структурних підрозділів ЗОЗ вторинного рівня надання медичної допомоги. Отримані результати наведено в табл. 3.3.

Таблиця 3.3 Забезпеченість ЗОЗ вторинного рівня надання медичної допомоги ПК, % до кількості структурних підрозділів

Адміністративна територія	2010	2011	2012
АР Крим	10,4	12,0	14,6
Вінницька	1,9	3,0	3,1
Волинська	6,9	8,0	8,8
Дніпропетровська	6,9	8,1	9,4
Донецька	7,9	8,0	8,4
Житомирська	4,6	4,2	5,1
Закарпатська	4,8	5,3	7,1
Запорізька	4,3	4,6	4,8
Івано-Франківська	3,6	3,8	4,1
Київська	4,4	5,0	5,4
Кіровоградська	4,3	4,6	5,2
Луганська	6,2	8,5	7,8
Львівська	3,8	4,1	4,7
Миколаївська	2,7	3,4	4,0
Одеська	3,0	3,1	3,9
Полтавська	3,1	3,3	3,7
Рівненська	3,8	4,0	4,9
Сумська	6,8	7,6	8,0
Тернопільська	0,4	0,3	1,2
Харківська	6,4	6,5	6,7
Херсонська	0,9	1,1	1,8
Хмельницька	6,3	7,6	7,7
Черкаська	4,0	4,2	4,1
Чернівецька	1,4	2,0	2,1
Чернігівська	7,6	7,7	7,9
м. Київ	7,1	7,1	7,3
м. Севастополь	9,3	9,9	10,7
Усього	4,9	5,4	6,0

Отримані в ході дослідження дані (табл. 3.3) вказують на те, що в цілому в системі охорони здоров'я МОЗ України забезпеченість ПК ЗОЗ вторинного рівня надання медичної допомоги збільшилася в 1,22 разу і склала в 2012 р. 6,0%. Найвищі рівні забезпеченості ЗОЗ вторинного рівня надання медичної допомоги комп'ютерною технікою зареєстровано в АР Крим (14,6%), м. Севастополі (10,7%), Дніпропетровській (9,4%) області, Тернопільській (1,2%), Херсонській (1,8%), Чернівецькій (2,1%) областях. Різниця граничних показників рівня забезпеченості ПК ЗОЗ вторинного рівня надання медичної допомоги за регіонами країни становить 12,2 (р?0,01) разу.

У відповідності до програми дослідження далі вивчалося питання доступу ЗОЗ вторинного рівня надання медичної допомоги до мережі Інтернет. Отримані результати наведено в табл. 3.4.

Таблиця 3.4 Забезпеченість ЗОЗ вторинного рівня надання медичної допомоги доступом до мережі Інтернет, %

Адміністративна територія	2010	2011	2012
АР Крим	54,4	54,4	72,5
Вінницька	100,0	100,0	100,0
Волинська	62,7	72,0	76,0
Дніпропетровська	77,2	79,4	80,0
Донецька	82,5	100,0	100,0
Житомирська	69,4	75,6	78,9
Закарпатська	100,0	100,0	100,0
Запорізька	100,0	100,0	100,0
Івано-Франківська	62,1	69,6	73,5
Київська	90,7	96,2	96,2
Кіровоградська	70,0	90,0	92,0
Луганська	38,8	52,6	53,4
Львівська	50,4	56,9	59,3
Миколаївська	55,4	59,7	69,1
Одеська	72,7	77,6	80,3
Полтавська	66,9	70,0	74,5
Рівненська	34,4	34,4	100,0
Сумська	100,0	100,0	100,0
Тернопільська	74,4	80,1	89,0
Харківська	100,0	100,0	100,0
Херсонська	100,0	100,0	100,0
Хмельницька	90,3	93,3	96,4
Черкаська	87,0	80,0	72,2
Чернівецька	100,0	100,0	100,0
Чернігівська	100,0	100,0	100,0
м. Київ	100,0	100,0	100,0
м. Севастополь	100,0	100,0	100,0
Усього	79,2	83,0	87,5

Згідно даних, що наведені в табл. 3.4 видно високий рівень доступності закладів охорони здоров'я вторинного рівня медичної допомоги до мережі Інтернет. Так, ЗОЗ 12 адміністративних територій (44,4%) мають повний доступ до мережі Інтернет. Найнижчі рівні доступу ЗОЗ вторинного рівня надання медичної допомоги до мережі Інтернет зафіксовані в Луганській (53,4%), Львівській (59,3%) та Миколаївській (69,1%) областях.

Різниця граничних показників рівня забезпеченості доступу до мережі Інтернет ЗОЗ вторинного рівня надання медичної допомоги за регіонами країни є достовірною і становить 1,87 разу.

Отримані дані щодо забезпеченості ПК ЗОЗ третинного рівня надання медичної допомоги наведено в табл. 3.5.

Таблиця 3.5 Забезпеченість ЗОЗ третинного рівня надання медичної допомоги ПК, % до кількості структурних підрозділів

Адміністративна територія	2010	2011	2012
АР Крим	13,4	15,3	16,9
Вінницька	15,1	17,0	17,8
Волинська	6,7	16,3	15,9
Дніпропетровська	31,2	35,6	28,6
Донецька	27,9	33,7	40,1
Житомирська	19,6	19,9	21,7
Закарпатська	19,2	23,5	24,8
Запорізька	8,6	9,3	9,5
Івано-Франківська	11,4	12,7	12,8
Київська	12,7	14,5	15,5
Кіровоградська	18,8	20,1	21,3
Луганська	14,2	19,0	21,1
Львівська	10,8	13,2	13,7
Миколаївська	9,7	11,3	12,1
Одеська	19,1	21,0	21,6
Полтавська	12,9	13,6	13,9
Рівненська	11,9	12,8	14,4
Сумська	17,8	19,8	20,0
Тернопільська	0,8	0,4	1,3
Харківська	21,8	21,8	21,9
Херсонська	20,5	22,4	23,0
Хмельницька	11,8	12,6	11,5
Черкаська	13,4	14,0	14,7
Чернівецька	-	3,9	7,6
Чернігівська	19,6	20,2	20,1
м. Київ	27,2	29,1	29,8
м. Севастополь	18,0	22,1	22,7
Усього	15,3	17,6	18,3

За даними табл. 3.5 за період дослідження загальний рівень забезпеченості ПК ЗОЗ третинного рівня надання медичної допомоги збільшився в 1,19 разу і в 2012 р. склав 18,3%. При цьому самий високий рівень забезпеченості ПК ЗОЗ третинного рівня надання медичної допомоги зареєстровано в Донецькій (40,1%) і Дніпропетровській (28,65) областях та м. Києві (29,8%), а найнижчий - у Тернопільській (1,3%), Чернівецькій (7,6%) та Запорізькій (9,5%) областях.

Різниця граничних показників рівня забезпеченості ПК ЗОЗ третинного рівня надання медичної допомоги за регіонами країни становить 30,84 (р?0,01) разу. Рівень забезпеченості закладів охорони здоров'я третинного рівня надання медичної допомоги доступом до мережі Інтернет наведено в табл. 3.6.

Таблиця 3.6 Забезпеченість ЗОЗ третинного рівня надання медичної допомоги доступом до мережі Інтернет, %

Адміністративна територія	2010	2011	2012
АР Крим	97,8	100,0	97,4
Вінницька	100,0	100,0	100,0
Волинська	100,0	100,0	100,0
Дніпропетровська	100,0	100,0	100,0
Донецька	100,0	100,0	100,0
Житомирська	80,3	82,9	87,0
Закарпатська	100,0	100,0	100,0
Запорізька	100,0	100,0	100,0
Івано-Франківська	77,9	82,0	84,4
Київська	89,3	92,9	100,0
Кіровоградська	100,0	100,0	100,0
Рівеньська	60,0	93,2	97,1
Львівська	92,9	96,4	96,4
Миколаївська	72,5	80,4	82,4
Одеська	100,0	100,0	100,0
Полтавська	93,2	95,0	97,2
Рівненська	72,1	77,0	79,5
Сумська	100,0	100,0	100,0
Тернопільська	69,4	77,0	78,6
Харківська	100,0	100,0	100,0
Херсонська	100,0	100,0	100,0
Хмельницька	93,1	93,1	100,0
Черкаська	29,2	40,0	32,0
Чернівецька	100,0	100,0	100,0
Чернігівська	100,0	100,0	100,0
м. Київ	100,0	100,0	100,0
м. Севастополь	100,0	100,0	100,0
Усього	89,9	93,0	93,8

Згідно даних табл. 3.6 мається високий рівень забезпеченості закладів охорони здоров'я третинного рівня надання медичної допомоги доступом до мережі Інтернет. У 17 (62,96%) адміністративних територіях ЗОЗ третинного рівня надання медичної допомоги забезпечені доступом до мережі Інтернет. Найнижчі рівні забезпечені доступом до мережі Інтернет ЗОЗ третинного рівня надання медичної допомоги мають в Тернопільській (78,6%) та Рівненській (79,5%) областях.

Різниця граничних показників рівня забезпеченості доступом до мережі Інтернет ЗОЗ третинного рівня надання медичної допомоги за регіонами країни не є достовірною і становить 1,27 разу.

Далі вивчався рівень забезпеченості ПК всіх ЗОЗ системи МОЗ України. Отримані результати наведено в табл. 3.7.

Таблиця 3.7 Забезпеченість ЗОЗ системи МОЗ України ПК, %

Адміністративна територія	2010	2011	2012
АР Крим	24,0	27,4	31,6
Вінницька	18,1	22,1	34,4
Волинська	16,0	27,3	28,2
Дніпропетровська	41,0	46,9	42,1
Донецька	39,3	46,1	53,5
Житомирська	25,9	26,1	29,0
Закарпатська	29,9	34,6	37,7
Запорізька	13,0	13,9	14,4
Івано-Франківська	19,4	21,3	22,0
Київська	17,7	20,4	21,8
Кіровоградська	23,7	25,3	27,3
Луганська	24,1	32,2	34,1
Львівська	18,3	21,3	23,2
Миколаївська	14,5	17,1	19,0
Одеська	23,8	25,9	27,7
Полтавська	16,3	18,0	19,5
Рівненська	15,8	17,0	19,5
Сумська	26,4	30,1	31,5
Тернопільська	1,4	0,8	3,7
Харківська	31,6	31,7	32,0
Херсонська	22,3	24,6	26,6
Хмельницька	19,9	22,2	21,1
Черкаська	19,5	20,2	21,5
Чернівецька	3,4	7,6	11,6
Чернігівська	28,0	29,0	29,7
м. Київ	36,3	38,3	39,9
м. Севастополь	28,9	34,1	35,5
Усього	22,2	25,2	27,3

Наведені в табл. 3.7 дані вказують на те, що за період дослідження рівень забезпеченості ЗОЗ ПК в цілому в системі охорони здоров'я МОЗ України зріс в 1,23 разу і в 2012 р. склав 27,3%. Найвищі рівні забезпеченості ЗОЗ ПК встановлені в Дніпропетровській області (42,1%) та містах Києві (39,9%) та Севастополі (35,5%), а найнижчі - в Тернопільській (3,7%), Чернівецькій (11,1%) та Запорізькій (14,4%) областях.

Різниця граничних показників рівня забезпеченості ПК ЗОЗ третинного рівня надання медичної допомоги за регіонами країни становить 11,4 (р?0,01) разу. Далі вивчалося питання забезпеченості доступом до мережі Інтернет ЗОЗ, що забезпечені ПК серед всіх ЗОЗ системи охорони здоров'я МОЗ України. Отримані результати наведено в табл. 3.8.

Таблиця 3.8 Забезпеченість ЗОЗ всіх рівнів надання медичної допомоги доступом до мережі Інтернет, %

Адміністративна територія	2010	2011	2012
АР Крим	51,0	51,8	57,2
Вінницька	66,7	100,0	100,0
Волинська	54,4	57,5	58,9
Дніпропетровська	59,2	60,1	60,4
Донецька	61,1	67,0	67,1
Житомирська	50,6	53,6	56,1
Закарпатська	68,0	68,8	70,1
Запорізька	66,7	66,7	66,7
Івано-Франківська	47,0	51,1	53,4
Київська	60,3	63,4	65,8
Кіровоградська	56,8	63,6	64,3
Луганська	36,3	51,6	53,7
Львівська	48,2	51,8	52,8
Миколаївська	43,1	47,5	51,3
Одеська	58,6	60,5	61,5
Полтавська	54,1	56,0	58,4
Рівненська	35,7	37,3	60,0
Сумська	66,7	66,7	67,5
Тернопільська	48,0	52,7	56,2
Харківська	95,5	100,0	100,0
Херсонська	68,0	68,2	68,3
Хмельницька	61,5	62,5	65,8
Черкаська	40,7	42,0	36,9
Чернівецька	67,3	67,6	68,0
Чернігівська	67,1	67,2	67,3
м. Київ	66,7	67,0	67,1
Усього	57,7	61,6	63,6

За даними табл. 3.8 за роки дослідження загальний рівень забезпеченості ЗОЗ доступом до мережі Інтернет зріс в 1,01 разу і в 2012 р. склав 63,6%. Повністю забезпечені доступом до мережі Інтернет ЗОЗ Вінницької та Харківської областей. Найнижчий рівень забезпеченості ЗОЗ доступом до мережі Інтернет зареєстровано в Черкаській (36,9%), Миколаївській (51,3%) та Львівській (52,8%) областях.

Різниця граничних показників рівня забезпеченості доступом до мережі Інтернет ЗОЗ системи охорони здоров'я МОЗ України за регіонами країни є достовірною і становить 2,7 разу.

В ході проведення характеристики забезпеченості закладів охорони здоров'я комп'ютерною технікою були проведені розрахунки забезпеченості комп'ютерною технікою з розрахунку на одного лікаря за рівнями надання медичної допомоги в регіональному аспекті. Обрахунки зроблено для регіонів з різним рівнем забезпеченості комп'ютерною технікою. Отримані результати наведено табл. 3.9.

Таблиця 3.9 Забезпеченість лікарів ПК у 2010-2012 рр. (% закладів охорони здоров'я)

Адміністративна територія	Рівень закладу, що надає медичну допомогу
	Первинний	Вторинний	Третинний
АР Крим	0,14	14,60	16,87
Вінницька	13,48	3,13	17,81
Волинська	3,44	8,76	15,95
Дніпропетровська	-	-	28,61
Закарпатська	5,80	7,09	24,85
Запорізька	0,08	4,83	9,52
Київська	0,95	5,39	15,47
Кіровоградська	0,77	5,21	21,27
Луганська	5,26	7,77	21,08
Львівська	4,71	4,74	13,73
Рівненська	0,17	4,90	14,40
Сумська	3,57	7,99	19,96
Тернопільська	1,20	1,20	1,26
Харківська	3,46	6,66	21,93
Херсонська	-	10,08	22,98
Хмельницька	1,94	7,66	11,49
Чернівецька	-	-	7,56
Чернігівська	-	7,92	20,15
м. Севастополь	-	10,68	-
Усього	3,55	6,71	16,83

Аналіз отриманих даних (табл. 3.9) вказує на те, що в цілому за рівнями надання медичної допомоги достовірна різна частка ЗОЗ забезпечена комп'ютерною технікою з розрахунку на кожного лікаря на первинному рівні та кожний підрозділ на вторинному та третинному рівнях надання медичною допомогою. Різниця між первинним та вторинним рівнем склала 1,89 разу, а між первинним та третинним рівнем - 4,74 разу. Різниця між вторинним та третинним рівнем склала 2,51 разу.

В регіональному аспекті на первинному рівні надання медичної допомоги найбільша частка закладів з оптимальним рівнем забезпеченості комп'ютерної технікою встановлена в Вінницькій (13,48%), Закарпатській (5,80%) та Луганській (5,26%) областях. На вторинному рівні надання медичної допомоги - АР Крим (14,60%), м. Севастополь (10,68%) та Херсонській області (10,08%), а на третинному рівні відповідно: Дніпропетровська (28,61%), Закарпатська (24,85%), Херсонська (22,98%) області.

3.2 Аналіз баз інформаційних ресурсів системи охорони здоров'я в регіональному аспекті

На початку досліджень зазначеного питання вивчено та проаналізовано доступ закладів та управлінь охорони здоров'я до мережі Інтернет. Отримані узагальненні результати наведено в табл. 3.10.

Таблиця 3.10 Забезпеченість закладів охорони здоров'я доступом до мережі Інтернет, %

Адміністративна територія	2010	2011	2012
АР Крим	51,0	51,8	57,2
Вінницька	66,7	100,0	100,0
Волинська	54,4	57,5	58,9
Дніпропетровська	59,2	60,1	60,4
Донецька	61,1	67,0	67,1
Житомирська	50,6	53,6	56,1
Закарпатська	68,0	68,8	70,1
Запорізька	66,7	66,7	66,7
Івано-Франківська	47,0	51,1	53,4
Київська	60,3	63,4	65,8
Кіровоградська	56,8	63,6	64,3
Луганська	36,3	51,6	53,7
Львівська	48,2	51,8	52,8
Миколаївська	43,1	47,5	51,3
Одеська	58,6	60,5	61,5
Полтавська	54,1	56,0	58,4
Рівненська	35,7	37,3	60,0
Сумська	66,7	66,7	67,5
Тернопільська	48,0	52,7	56,2
Харківська	95,5	100,0	100,0
Херсонська	68,0	68,2	68,3
Хмельницька	61,5	62,5	65,8
Черкаська	40,7	42,0	36,9
Чернівецька	67,3	67,6	68,0
Чернігівська	67,1	67,2	67,3
м. Київ	66,7	67,0	67,1
м. Севастополь	67,6	67,6	67,7
Усього	58,0	61,9	63,8

Отримані в ході дослідження дані вказують на те, що тільки 63,8% закладів та управлінь охорони здоров'я мають доступ до мережі Інтернет. При цьому встановлено, що за період дослідження частка закладів та управлінь охорони здоров'я, які мають доступ до мережі Інтернет збільшилася в 1,1 разу. Встановлено, що доступ до мережі Інтернет мають всі управління охорони здоров'я: регіонального, міського, районного рівнів управління. Також вказаний доступ мають всі структурні підрозділи МОЗ України.

В 2012 р. всі за заклади охорони здоров'я мали доступ до мережі Інтернет в Вінницькій та Харківській областях. Найменший рівень забезпеченості доступом до мережі Інтернет мали заклади охорони здоров'я Черкаської області (36,7%), при чому рівень забезпеченості доступом до мережі Інтернет в даній області за роки дослідження скоротився в 1,1 разу (з 42,0% в 2011 р.). Черкаська область є єдиним регіоном в Україні де вказаний показник за роки дослідження був від'ємним.

Далі нами вивчався рівень забезпеченості закладів охорони здоров'я доступом до мережі Інтернет в розрізі регіонів за рівнями надання медичної допомоги. Дане дослідження за регіонам и проводилося вибірково (табл. 3.11).

Таблиця 3.11 Забезпеченість ЗОЗ доступом до мережі Інтернет за рівнем надання медичної допомоги у 2012 р., %

Адміністративна територія	Рівень закладу, що надає медичну допомогу
	Первинний	Вторинний	Третинний
АР Крим	1,76	72,46	97,44
Вінницька	100,0	100,0	100,0
Волинська	0,58	76,0	100,0
Закарпатська	10,28	100,0	100,0
Запорізька	0,19	100,0	100,0
Київська	1,26	96,23	100,0
Кіровоградська	0,82	92,0	100,0
Луганська	10,37	53,45	97,14
Львівська	2,80	59,35	96,36
Рівненська	0,60	100,0	100,0
Сумська	2,64	100,0	100,0
Харківська	100,0	100,0	100,0
Херсонська	-	100,0	100,0
Хмельницька	1,02	96,43	100,0
Черкаська	6,63	72,22	32,0
Чернівецька	4,03	100,0	100,0
Чернігівська	-	100,0	100,0
Усього	3,38	83,28	95,44

Аналіз забезпеченості закладів охорони здоров'я за рівнями надання медичної допомоги до мережі Інтернет в цілому в системі охорони здоров'я показав достовірні відмінності показника. Так, рівень забезпеченості закладів, що надають первинну допомогу (3,38%) в 24,6 разу нижчий від тих, що надають вторинну медичну допомогу (83,28%) та в 28,2 разу нижчий від тих, що надають третинну медичну допомогу (95,44%).

В ході дослідження встановлено, що ЗОЗ ПМСД Херсонської та Чернігівської областей не мають доступу до мережі Інтернет, в Вінницькій та Харківській областях такий доступ мають всі ЗОЗ ПМСД. В 4 (23,5%) регіонах доступ до мережі Інтернет має менше 1% ЗОЗ ПМСД.

Із числа ЗОЗ, які надають медичну допомогу вторинного рівня 100% доступ до мережі Інтернет маю ЗОЗ в 9 (52,9%) регіонах, а із числа тих, що надають третинну медичну допомогу таких регіонів 13 (76,5%).

Винятком із загальної тенденції щодо рівнів доступу до мережі Інтернет ЗОЗ різних рівнів надання медичної допомоги є Черкаська область, в якій ЗОЗ ПМСД мають доступ до мережі Інтернет у 6,63%, вторинної медичної допомоги 100,0%, а третинної - 32,0%.

Доступ до мережі Інтернет дозволяє не тільки оперативно обмінюватися необхідною інформацією, а і представляти населенню доні про систему охорони здоров'я регіону (для управлінь ОЗ) та ЗОЗ (для закладів охорони здоров'я). В сучасних умовах така можливість здійснюється через наявність сайту відповідного органу управління, його повноти та частоти поповнення інформацією.