Роль апеліну-12 та обестатину у прогресуванні структурно-функціональних змін лівого шлуночка при артеріальній гіпертензії та цукровому діабеті 2 типу

32,97±1,97

31,46±1,67

р1+2<0,05

р1+3<0,05

р2+3=0,05

КДР, см

4,9±0,09

4,22±0,11

3,99±0,07

р1+2<0,01

р1+3<0,01

р2+3>0,05

КСР, см

3,5±0,08

2,82±0,07

2,95±0,09

р1+2<0,01

р1+3>0,05

р2+3<0,01

ТЗСЛШ, см

1,37±0,09

1,34±0,01

1,28±0,04

р1+2>0,05

р1+3<0,01

р2+3<0,01

ТМШП

1,34±0,01

1,28±0,05

1,23±0,02

р1+2=0,05

р1+3<0,05

р2+3<0,05

ЛП, см

4,18±0,08

3,68±0,09

3,44±0,05

р1+2<0,01

р1+3<0,01

р2+3<0,05

ФВ, %

55,24±0,88

60,58±0,67

64,6±0,55

р1+2<0,05

р1+3<0,05

р2+3<0,05

ММЛШ, г

246,23±6,12

198,02±6,67

187,66±4,39

р1+2<0,01

р1+3<0,01

р2+3>0,05

ІММЛШ, г/м2

139,46±4,72

101,59±3,08

109,32±3,78

р1+2<0,01

р1+3<0,01

р2+3>0,05

Е/А

0,88±0,34

0,9±0,06

0,92±0,12

р1+2>0,05

р1+3>0,05

р2+3>0,05

У хворих з коморбідністю АГ та ЦД 2 типу при зіставленні з групою контролю спостерігається вірогідне зростання КДО на 126,8% (р<0,01), КСО на 72,9% (р<0,05), КСР на 18,6% (р<0,01), КДР на 22,8% (р<0,01) та розміру ЛП на 21,5% (р<0,01). Що стосується товщини стінки ЛШ, у хворих з поєднанням АГ та ЦД 2 типу рівень ТЗСЛШ був вірогідно вище, ніж у групі контролю на % і % відповідно (р<0,05). За параметрами ММЛШ та ІММЛШ виявлено достовірне підвищення рівнів даних показників при АГ та супутньому ЦД 2 типу при порівнянні з контрольною групою на 7,03% та 8,9% (р<0,01). Фракція викиду, що характеризує ізотропну функцію ЛШ, була вірогідно нижче на 14,5% (р<0,05) за наявності ЦД 2 типу у хворих з АГ, ніж у групі контролю. За параметрами Е/А вірогідних різниць виявлено не було (р>0,05).

Що стосується хворих з АГ без супутнього ЦД 2 типу при порівнянні з групою контролю рівень КДО, КДР були вірогідно вище на 67,4% і 5,8% (р<0,01) відповідно. КСО виявив тенденцію до зростання у гіпертензивних хворих без ЦД 2 типу, що не досягла рівня вірогідності (р=0,05). Рівень ТЗСЛШ, ТМШП при АГ без ЦД 2 типу були достовірно вище, ніж у осіб контрольної групи на 4,7% і 4,07% (р<0,05) відповідно. Знайдено зростання розміру ЛП у гіпертензивних хворих без ЦД 2 типу на 6,9% (відмінності вірогідності, р<0,05). Рівень ФВ був дещо нижче при АГ без ЦД 2 типу при зіставленні з групою контролю на 5,3% (р<0,05). КСР, ММЛШ, ІММЛШ, та Е/А відповідали таки у контрольної групи (р>0,05).

Порівняння параметрів кардіогемодинаміки у хворих з АГ та супутнім ЦД 2 типу та без нього виявило наявність вірогідних змін у вигляді зростання КДО на 37,5% (р<0,01), КСО на 70,1% (р<0,05), КДР на 16,1% (р<0,01), КСР на 24,1% (р<0,01) за умов метаболічних порушень. ТМШП виявив тенденцію до зростання, що не досягла рівня вірогідності (р=0,05) при АГ та ЦД 2 типу, а ТЗСЛШ відповідав такому у групі зіставлення, представленою АГ без ЦД 2 типу. Розмір ЛП був вірогідно вище на 13,5% (р<0,01), а ФВ - вірогідно нижче на 7,9% (р<0,05) при комор бідності АГ та ЦД 2 типу порівняно з гіпертензивними хворими без ЦД 2 типу.

Аналіз показників ДМАТ також виявив достовірні відмінності у гіпертензивних хворих з ЦД 2 типу та без нього. Результати представлені у таблиці 4.2.

Таблиця 4.2

Показники добового мониторування артеріального тиску у хворих

на АГ з супутнім ЦД 2 типу та без нього, (M±m).

Показник, одиниці вимірювання	Артеріальна гіпертензія	Група контролю N=30	Статистична достовірність Р
	ЦД 2 типу N=75	Без ЦД 2 типу N=30
	1	2	3
ЧСС, уд./хв.	76,55±1,21	76,03±1,49	73,44±1,24	р1+2>0,05 р1+3>0,05 р2+3>0,05
Середній денний САТ, (мм рт. ст.)	159,09±1,92	144,34±2,72	115,96±1,92	р1+2>0,05 р1+3<0,05 р2+3<0,05
Середній денний ДАТ, (мм рт. ст.)	89,97±1,19	79,55±1,38	73,28±1,02	р1+2=0,05 р1+3<0,05 р2+3<0,05
Середній нічний САТ, (мм рт. ст.)	142,43±1,72	130,97±2,42	103,04±2,15	р1+2>0,05 р1+3<0,05 р2+3<0,05
Середній нічний ДАТ, (мм рт. ст.)	80,5±1,19	72,02±1,51	65,08±1,06	р1+2=0,05 р1+3<0,05 р2+3<0,05
Добовий індекс САТ, (%)	10,55±0,69	9,66±0,59	12,84±0,85	р1+2>0,05 р1+3=0,05 р2+3<0,05
Добовий індекс ДАТ, (%)	9,62±0,72	9,45±0,72	13,12±0,95	р1+2>0,05 р1+3<0,05 р2+3<0,05
Варіабельність денного САТ, (мм рт. ст.)	15,88±0,48	14,39±0,73	13,96±0,19	р1+2=0,05 р1+3<0,05 р2+3>0,05
Варіабельність нічного САТ, (мм рт. ст.)	15,26±0,47	14,21±0,69	12,12±0,34	р1+2>0,05 р1+3<0,01 р2+3<0,05
Варіабельність денного ДАТ, (мм рт. ст.)	12,54±0,31	11,21±0,56	10,20±0,28	р1+2<0,05 р1+3<0,05 р2+3>0,05
Варіабельність нічного ДАТ, (мм рт. ст.)	11,34±0,32	10,14±0,52	9,60±0,24	р1+2<0,05 р1+3<0,05 р2+3>0,05
ДАТ, (мм рт. ст.).	90,58±1,26	92,24±1,88	76,8±1,11	р1+2>0,05 р1+3<0,05 р2+3<0,05
САТ, (мм рт. ст.).	151,12±1,94	153,45±0,10	117,6±0,11	р1+2>0,05 р1+3<0,05 р2+3<0,05

У хворих з АГ та ЦД 2 типу порівняно з групою контролю рівень ЧСС вірогідно не змінювався (р>0,05), а рівні САТ і ДАТ були достовірно вище на 29,1% і 19,20% (р<0,05). Середній денний і нічний САТ достовірно зростали у хворих х АГ та ЦД 2 типу на 38,3% і 38,2% відповідно (р<0,05), середній денній і нічний ДАТ - на 23,2% і 23,8% (р<0,05) при порівнянні з групою контролю. Добовий індекс ДАТ був вірогідно нижче на 26,0% (р<0,05), а добовий1 індекс САТ виявив тенденцію до зниження, що не досягла рівня вірогідності, при коморбідності АГ та ЦД 2 типу при зіставлення з контрольною групою. Варіабельність денного та нічного САТ, а також ДАТ зростали вірогідно у гіпертензивних хворих з супутнім ЦД 2 типу порівняно з групою контролю - на 22,1% (р<0,05) і 27,1% (р<0,01), 25,4% (р<0,05) і 18,1% (р<0,05) відповідно.

У хворих з АГ без ЦД 2 типу рівень САТ і ДАТ були достовірно вище, ніж у контрольної групи на 31,2% і 21,3% (р<0,05). ЧСС відповідав такому у групі контролю (р>0,05). Знайдено збільшення рівня середнього денного і нічного САТ на 25,4% та 27,2 (р<0,05) при АГ без ЦД 2 типу при зіставленні з групою контролю, середнього денного і нічного ДАТ на 9,0% і 10,8% (р<0,05). Що стосується добового індексу АТ, знайдено зниження вищезазначеного параметру, як за рахунок САТ - на 19,5% (р<0,05), так і за рахунок ДАТ - на 27,3% (р<0,05) у гіпертензивних хворих без ЦД 2 типу порівняно з контрольною групою. Варіабельність нічного САТ зростала (відмінності вірогідні, р<0,05), а варіабельність денного САТ, денного та нічного ДАТ були відповідні таким у групі контролю (р>0,05).

Порівняння показників ДМАТ при АГ залежно від наявності чи відсутності ЦД 2 типу показало, що при ЦД 2 типу визначається достовірне зростання варіабельності денного і нічного ДАТ на 14,0% і 13,4% (р<0,05), середній денний і нічний ДАТ, варіабельність денного САТ виявили тенденцію до зростання, що не досягла рівня вірогідності (р=0,05) у гіпертензивних хворих при наявності ЦД 2 типу порівняно з пацієнтами без ЦД 2 типу. За показниками ЧСС, САТ, ДАТ, середнього денного і нічного САТ, добового індексу САТ і ДАТ, варіабельності нічного САТ достовірних відмінностей знайдено не було (р>0,05).

Тобто наявність ЦД 2 типу у хворих з АГ призводить до зростання порожнини лівих відділів серця, також ступеня гіпертрофії стінок ЛШ і варіабельності денного та нічного ДАТ.

Такі дані обумовили необхідність подальшого етапу дослідження з метою аналізу ефектів тривалості ЦД 2 типу у гіпертензивних хворих на показники структурно-функціонального стану міокарду. У таблиці 4.3 представлено підгрупи хворих з АГ та ЦД 2 типу. Першу підгрупу склали хворі з тривалістю ЦД 2 типу до 5 років (23 пацієнта, 31%), другу - до 10 років (35 пацієнтів, 47%), та третю - більше 10 років відповідно (16 пацієнтів, 22%).

За параметрами ІММЛШ вірогідні зміни у вигляді зростання знайдено у групі хворих з тривалістю ЦД 2 типу більше 5 років і 10 років, на відміну від яких у пацієнтів зі стажем ЦД 2 типу менше 5 років рівень даного показника вірогідно не відрізнявся від осіб групи порівняння, представленою хворими з АГ без ЦД 2 типу. Результати представлені у табл. 4.3. Подібні зміни виявляються за параметром ММЛШ при порівнянні з групою зіставленні (пацієнти з АГ без ЦД 2 типу). Що стосується ВТС, за умов тривалості ЦД 2 типу більше 5 років та більше 10 років рівень даного показника вірогідно знижувався при зіставленні з групою порівняння, а у пацієнтів зі стажем ЦД 2 типу менше 5 років був відповідний такому у групі зіставлення. Рівень ІММЛШ вірогідно зростав пропорційно тривалості ЦД 2 типу, а за параметрами ВТС знайдено достовірне зниження паралельно зі збільшенням стажу ЦД 2 типу. КДО був вірогідно вище у хворих з АГ і стажем ЦД 2 типу більше 5 років і більше 10 років при порівнянні з пацієнтами без ЦД 2 типу. Що стосується тривалості ЦД 2 типу менше 5 років, у даній когорті хворих рівень вищезазначеного показника виявив тенденцію до зростання, що не досягала рівня вірогідності (р=0,05). А за параметром КСО виявлено достовірне його збільшення при порівнянні з пацієнтами без ЦД 2 типу, як за тривалістю ЦД 2 типу менше 5 років, так і більше 5 років і більше 10 років. Показники КДР і КСР вірогідно зростали за умов тривалості ЦД 2 типу більше 5 років і більше 10 років у гіпертензивних хворих, а за умов стажу ЦД 2 типу менше 5 років відповідали такому у групі зіставлення, представленою пацієнтами з АГ без ЦД 2 типу. А от розмір ЛП виявив достовірні відмінності у вигляді зростання тільки на етапі тривалості ЦД 2 типу більше 10 років. У гіпертензивних хворих зі стажем ЦД 2 типу менше 5 років або більше 5 років (проте менше 10 років) розмір ЛП був відповідний групі порівняння. Розміри і об'єм ЛШ збільшувались пропорційно тривалості ЦД 2 типу у хворих з АГ, сягали максимуму за умов більш ніж десятирічного стажу ЦД 2 типу.

Показник ТЗСЛШ був достовірно вище при тривалості ЦД 2 типу менше 5 років у хворих з АГ порівняно з хворими без ЦД 2 типу. Що стосується пролонгації стажу ЦД 2 типу більше 5 років і більше 10 років, у хворих даних когорт достовірностей з групою порівняння виявлено не було (р>0,05). Порівняння підгруп хворих між собою згідно тривалості ЦД 2 типу вірогідних відмінностей не виявлено (р>0,05). За параметрами ТМШП змін при зіставленні як з групою порівняння, так і з підгрупами з різною тривалістю ЦД 2 типу виявлено не було (р>0,05). Рівень Е/А був достовірно вище у хворих з АГ і тривалістю ЦД 2 типу менше 5 років при зіставленні з пацієнтами, що мали стаж ЦД 2 типу більше 5 років і більше 10 років (р<0,05). Що стосується порівняння з групою зіставлення, за даним параметром вірогідних різниць виявлено не було (р>0,05).

Таблиця 4.3

Параметри структурно-функціонального стану міокарда лівого шлуночка у хворих з АГ залежно від тривалості ЦД 2 типу, (M±m).

Показник, одиниці вимірювання	Артеріальна гіпертензія	Р
	Стаж ЦД 2 типу <5 років	Стаж ЦД 2 типу >5 років	Стаж ЦД 2 типу >10 років	Без ЦД 2 типу
	1	2	3	4
ВТС, см	0,66±0,04	0,54±0,01	0,52±0,02	0,62±0,02	1-2<0,05 1-3<0,05 1-4>0,05 2-4<0,05 3-4<0,05
ІММЛШ, г/м2	103,63±6,18	135,86±4,31	170,15±14,13	101,59±3,08	1-2<0,01 1-3<0,05 1-4>0,05 2-4<0,05 3-4<0,05
ММЛШ, г	210,33±10,24	245,41±7,33	271,63±12,83	198,02±6,67	1-2<0,01 1-3<0,05 1-4>0,05 2-4<0,05 3-4<0,05
КДО, мл	94,86±9,33	128,53±8,4	134,75±9,76	87,83±6,11	1-2=0,05 1-3<0,05 1-4>0,05 2-4<0,05 3-4<0,05
КСО, мл	36,13±3,71	58,06±5,3	61,56±5,99	32,97±1,97	1-2=0,05 1-3<0,05 1-4>0,05 2-4<0,05 3-4<0,05
КДР, см	4,25±0,18	4,9±0,11	5,23±0,66	4,22±0,11	1-2<0,05 1-3<0,05 1-4>0,05 2-4<0,05 3-4<0,05
КСР, см	2,96±0,09	3,52±0,10	3,69±0,13	2,82±0,07	1-2<0,05 1-3<0,05 1-4>0,05 2-4<0,05 3-4<0,05
ТЗСЛШ, см	1,4±0,01	1,36±0,09	1,39±0,11	1,34±0,03	1-2>0,05 1-3>0,05 1-4<0,05 2-4>0,05 3-4>0,05
ТМШП, см	1,3±0,01	1,26±0,03	1,3±0,02	1,28±0,05	1-2<0,05 1-3>0,05 1-4>0,05 2-4>0,05 3-4>0,05
ЛП, см	4,10±0,13	4,13±0,09	4,37±0,14	3,68±0,09	1-2>0,05 1-3>0,05 1-4>0,05 2-4>0,05 3-4<0,05
ФВ, %	61,25±0,64	54,44±1,17	54,81±1,27	60,58±0,67	1-2<0,05 1-3<0,05 1-4>0,05 2-4<0,05 3-4<0,05
Е/А	1,15±0,05	0,84±0,04	0,89±0,11	0,92±0,12	1-2<0,05 1-3<0,05 1-4<0,05 2-4>0,05 3-4>0,05

Тобто наявність ЦД 2 типу тривалістю менше 5 років у гіпертензивних хворих супроводжується збільшенням розмірів і об'ємів порожнини ЛШ , а на етапі зростання стажу ЦД 2 типу більше 10 років - збільшення розміру ЛП у супроводі зниження ВТС ЛШ пропорційно стажу метаболічних розладів, що може бути обумовлено ефектами інсулінорезистентності.

З урахуванням того факту, що апелін-12 володіє антагоністичними властивостями щодо гіперінсулінємії та інсулінорезистентності наступним етапом дослідження був розподіл структурно-функціональних параметрів міокарда згідно процентілей апеліну-12. Результати представлені у табл. 4.4.

Таблиця 4.4

Параметри кардіогемодинаміки з урахуванням рівня апеліну-12

у хворих з АГ і ЦД 2 типу.

Показник	АГ+ЦД 2 типу
	Апелін-12 <25 процентіль n=21	Апелін-12 25-75 процентіль n=31	Апелін-12 >75 процентіль n=23
	1	2	3
ІММЛШ (г/мІ)	177,35±12,44	153,49±4,06*	105,87±2,97**
ММЛШ (г)	317,39±13,43	257,01±6,54**	207,64±5,55**
ТЗСЛШ (см)	1,42±0,01	1,40±0,02*	1,36±0,02*
ТМЛШ (см)	1,31±0,01	1,27±0,02*	1,22±0,02*
ВТС	0,62±0,02	0,55±0,01**	0,42±0,01**
КДО (мл)	184,00±010,83	116,42±5,16**	90,80±4,16**
КСО (мл)	95,73±7,04	49,97±3,18**	38,37±2,70**
КДР (см)	6,03±0,14	4,93±0,09**	4,31±0,09**
КСР (см)	4,48±0,14	3,37±0,09**	3,04±0,08**
ЛП (см)	4,99±0,20	4,16±0,09*	3,87±0,09**

Примітка: * - р<0,05 при порівнянні з 25 процентілем;

** - р<0,01 при порівнянні з 25 процентілем.

У хворих 1-ї групи рівень ІММЛШ був вірогідно вище, ніж у пацієнтів 2-ї та 3-ї груп. Подібні зміни визначено за параметром ММЛШ, рівень якого зменшувався від 25 до 75 процентіля. Що стосується ТЗСЛШ, ТМШП у хворих з АГ і ЦД 2 типу, рівні даних параметрів за наявності рівня апеліну-12 менше 25 процентіля були вірогідно вище порівняно з хворими, що увійшли до 2-ї та 3-ї групи з рівнем апеліну-12 у діапазоні 25-75 процентіля та 75 процентіля відповідно. Рівень ВТС вірогідно знижувався пропорційно зростання концентрації апеліну-12 від 25 до 75 процентіля у хворих з АГ та ЦД 2 типу. За рівнем КДО, КСО, КДР, КСР і розміром ЛП також отримані вірогідні зміни згідно концентрації апеліну-12 у пацієнтів з АГ та ЦД 2 типу. Так при рівні апеліну-12 > 75 процентіля знайдено достовірне зменшення порожнини ЛШ та ЛП порівняно з хворими на АГ і ЦД 2 типу, що мали апелін-12 у діапазоні 25-75 процентіля за рахунок КДО, КСО, КДР, КСР і ЛП. Максимальні рівні КДО, КСО,КДР,КСР і ЛП визначено у 1-ї групи хворих з АГ і ЦД 2 типу, представлених особами з низьким рівнем апеліну-12 (менше 25 процентіля). Отримані дані свідчать про те, що за наявності рівнів апеліну-12 більше 75 процентіля у хворих з АГ і ЦД 2 типу знайдено зниження ступеня гіпертрофії ЛШ. Такі результати можуть бути обумовлені ефектами апелину-12 стосовно контролювання процесів ремоделювання у хворих з АГ та ЦД 2 типу. Саме тому у нашому дослідженні максимальні рівні ІММЛШ, ММЛШ, ТЗСЛШ, ТМШП та ВТС виявлені при концентрації апеліну-12 менше 25 процентіля.

Наше припущення обумовило необхідність проведення наступного етапу дослідження з визначенням відсотку хворих з певним типом ремоделювання ЛШ залежно від рівня апеліну-12 (з використанням процентілів). У третій групі переважали особи з концентричним ремоделюванням - 89%, у той час коли концентрична гіпертрофія була виявлена тільки у 11% хворих. Деталізація факторів, що можуть впливати на певний тип ремоделювання в когорті гіпертензивних хворих третьої групи виявила, що формування КГ було пов'язано з тривалістю ЦД 2 типу довше, ніж 5 років. Що стосується хворих другої групи з рівнем апеліну-12 в діапазоні від 25 до 75 процентіля, КГ діагностовано у 77%, 6% мали КР, а у 17% виявлено ексцентричну гіпертрофію лівого шлуночка. Цікавим є той факт, що тривалість ЦД 2 типу більше 5 років у хворих з АГ обумовила розвиток КР, а пролонгація ЦД 2 типу до 10 років асоціювалась з формуванням ЕГЛШ. У хворих першої групи з рівнем апеліну-12 нижче 25 процентілю КГ та ЕГЛШ виявлялась приблизно з однаковою частотою, 56% та 44%, відповідно, а КР не було знайдено у жодного хворого. Деталізація фактів аналізу захворювання у хворих першої групи визначила, що КГ та ЕГ зустрічались переважно у осіб з тривалістю ЦД 2 типу більше 5 років, але менше 10 років. Що стосується гіпертензивних хворих зі стажем ЦД 2 типу більше 10 років, знайдено зростання відсотку хворих з ЕГ (69% хворих з ЕГ мали тривалість ЦД 2 типу більше 10 років).

Отримані дані свідчать на користь позитивних ефектів апеліну-12, спрямованих на нівелювання зростання ступеня виразності гіпертрофії ЛШ, що особливо виразно проявляється при рівні апеліну-12 більше 75 процентіля, тобто більше 1,725 нг/мл. Наявність зв'язку між типом ремоделювання з одного боку та тривалістю ЦД 2 типу з іншого боку може бути обумовлено плейотропністю ефектів апеліну-12, який стримує процеси ремоделювання, пов'язані з розвитком гіпертрофії, та володіє антиінсулінрезистентним ефектом за рахунок збільшення чутливості периферичних тканин до інсуліну, що на етапі зростання тривалості ЦД 2 типу більше 5 років стає неадекватним щодо потреб.

При цьому формування більш сприятливого типу ремоделювання ЛШ, а саме КР, обумовлене високою концентрацією апеліну-12. Такі дані не суперечать результатам інших дослідників. Так на думку професора Ковальової О.М. та Деміденко Г.В у роботі про взаємозв'язок рівня апеліна з активністю компонентів системи оксиду азоту у хворих на гіпертонічну хворобу з ожирінням, гіперапелінемія розглядається як компенсаторна реакція, спрямована на формування сприятливого типу ремоделювання ЛШ у хворих з АГ. Отримані нами результати знаходять підтвердження у роботі Буше Ж. про колінеарність зв'язків апеліну-12 з метаболічними порушеннями та гіпертрофією міокарда. При тривалості ЦД 2 типу більше 5 років, мабуть, така компенсаторна реакція не спрацьовує тому, що не вистачає ресурсів апеліну-12 на стримання гіпертрофічних процесів міокарда і гасіння агресивної дії зростаючої гіперінсулінемії з активацією факторів росту, тобто на цьому етапі ступінь відхилення від норми інсулінорезистентності більш виразна, ніж адаптаційні можливості апеліну-12, результатом чого є формування гіпертрофічних типів ремоделювання - КГ і ЕГ.

Таким чином, проведене дослідження виявило, що рівень апеліну-12 вище 75 процентіля (більше 1,725 нг/мл) володіє антагоністичними ефектами щодо гіпертрофії лівого шлуночку у хворих з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу, що детально розглядається нами у розділі 7. Тривалість цукрового діабету 2 типу більше 5 років при наявності концентрації апеліну-12 в діапазоні від 25 до 75 процентіля і менше 25 процентіля асоціюється з розвитком концентричної та ексцентричної гіпертрофії лівого шлуночка у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, що надало можливість проаналізувати предикторну інформативність апеліну-12, щодо розвитку певного типу ремоделювання ЛШ у розділі 7 у хворих з АГ та супутнім ЦД 2 типу.

Наступним етапом дослідження було проаналізувати динаміку показників кардіогемодинаміки у хворих з ЦД 2 типу згідно ступеня АГ. Результати представлені у табл.4.5.

Рівень КДО, КДР вірогідно зростав пропорційно ступеня тяжкості АГ та сягав максимуму у хворих з АГ та супутнім ЦД 2 типу. Так у хворих з АГ 3 ступеня у поєднанні з ЦД 2 типу рівні КДО і КДР були на 161,4% та 50,6% вище, ніж у пацієнтів з АГ 1 ступеня та ЦД 2 типу (р<0,01). Порівняння вищезазначених параметрів у хворих з комор бідністю ЦД 2 типу з АГ 3 ступеня та АГ 2 ступеня виявило достовірні відмінності у вигляді зростання КДО та КДР на 22,1% і 8,9% (р<0,05) відповідно. Що стосується зіставлення КДО і КДР у хворих з АГ 1 ступеня та АГ 2 ступеня за наявності ЦД 2 типу, визначено збільшення даних параметрів при АГ 2 ступеня на 116,3% і 38,8% (р<0,01).

Таблиця 4.5

Показники структурно-функціонального стану міокарда у хворих за наявності ЦД 2 типу згідно ступеня АГ.

Показник, одиниці вимірювання	ЦД 2 типу	Статистична достовірність Р
	АГ 1 ступеня	АГ 2 ступеня	АГ 3 ступеня
	1	2	3
КДО, мл	48,5±3,59	103,89±5,22	125,69±5,21	р1+2<0,01 р1+3<0,01 р2+3<0,05
КСО, мл	19,5±1,32	42,58±3,82	49,92±3,05	р1+2<0,01 р1+3<0,01 р2+3>0,05
КДР, см	3,4±0,11	4,72±0,14	5,12±0,12	р1+2<0,01 р1+3<0,01 р2+3<0,05
КСР, см	2,35±0,06	3,29±0,13	3,34±0,08	р1+2<0,01 р1+3<0,01 р2+3>0,05
ТЗСЛШ, см	1,3±0,10	1,35±0,02	1,37±0,01	р1+2=0,05 р1+3<0,05 р2+3>0,05
ТМШП, см	1,2±0,10	1,26±0,01	1,26±0,01	р1+2<0,05 р1+3<0,05 р2+3>0,05
ЛП, см	3,1±0,08	3,88±0,14	4,09±0,07	р1+2<0,05 р1+3<0,05 р2+3>0,05
ФВ, %	59,1±0,38	57,11±1,78	56,57±0,78	р1+2>0,05 р1+3>0,05 р2+3>0,05
Е/А	1,3±0,10	1,02±0,07	0,85±0,03	р1+2<0,05 р1+3<0,01 р2+3<0,05
ВТС ЛШ	0,75±0,02	0,56±0,02	0,57±0,06	р1+2<0,01 р1+3<0,01 р2+3>0,05
ІММЛШ, г/м2	83,12±2,77	125,27±7,07	130,9±4,53	р1+2<0,01 р1+3<0,01 р2+3>0,05
ММЛШ, г	146,84±5,64	230,82±9,74	235,44±5,99	р1+2<0,01 р1+3<0,01 р2+3>0,05

За показниками КСО і КСР знайдено достовірне зростання при АГ 3 ступеня з ЦД 2 типу порівняно з АГ 1 ступеня з ЦД 2 типу на 162,1% та 42,1% (р<0,01), а при зіставленні АГ 1 ступеня з ЦД 2 типу та АГ 2 ступеня з ЦД 2 типу на 118,4% та 40,2% (р<0,01). КСО та КСР у хворих з ЦД 2 типу при АГ 2 ступеня вірогідно не відрізнялись від АГ 3 ступеня (р>0,05). Співставлення рівнів ТЗСЛШ і ТМШП показало їх вірогідне зростання при АГ 3 ступеня з ЦД 2 типу порівняно з АГ 1 ступеня при коморбідності з ЦД 2 типу на 5,4% і 5,0% (р<0,05). Подібні зміни знайдено при зіставленні хворих з АГ 1 ступеня та АГ 2 ступеня у поєднанні з ЦД 2 типу за показником ТМШП. Порівняння ТЗСЛШ при АГ 1 ступеня та АГ 2 ступеня з супутнім ЦД 2 типу виявило тенденцію до зростання паралельно до тяжкості АГ, яка не досягала рівня вірогідності (р=0,05). ТЗСЛШ і ТМШП у хворих з АГ 2 ступеня порівняно з АГ 3 ступеня з ЦД 2 типу достовірно не змінювались (р>0,05). Рівень ЛП був вище на 31,9% при АГ 3 ступеня при зіставленні з АГ 1 ступеня, на 25,2% при зіставленні АГ 1 ступеня з АГ 2 ступеня за наявності супутнього ЦД 2 типу (р<0,05). Порівняння розміру ЛП у хворих з АГ 1 ступеня та АГ 2 ступеня з ЦД 2 типу достовірних відмінностей не виявило (р>0,05). Подібні результати отримано за параметром ФВ. При порівнянні хворих з різним ступенем тяжкості АГ між собою за наявності супутнього ЦД 2 типу Е/А знижувався пропорційно до зростання ступеня тяжкості АГ при ЦД 2 типу. ВТС ЛШ, ІММЛШ, ММЛШ були вірогідно вище при АГ 3 ступеня ніж у хворих з АГ 1 ступеня за наявності ЦД 2 типу на 25,3%, 57,7% та 61,3% (відмінності вірогідні, р<0,01), а також при зіставленні АГ 1 ступеня та АГ 2 ступеня на 24,2%, 50,9% і 53,3% (р<0,01). Порівняння вищезазначених параметрів у хворих з АГ 3 ступеня та АГ 2 ступеня при ЦД 2 типу достовірних відмінностей не виявило (р>0,05).

У табл. 4.6 представлено показники кардіогемодинаміки залежно від тривалості АГ у хворих з ЦД 2 типу.

Таблиця 4.6

Структурно-функціональні параметри міокарда у хворих з ЦД 2 типу залежно від тривалості АГ.

Показник, одиниці вимірювання	ЦД 2 типу	Статистична достовірність Р
	АГ менше 5 років	АГ 5-10 років	АГ більше 10 років
	1	2	3
КДО, мл	86,83±6,13	127,12±7,71	128,94±9,34	р1+2<0,01 р1+3<0,05 р2+3>0,05
КСО, мл	32,83±2,49	58,35±5,29	59,58±5,39	р1+2<0,01 р1+3<0,01 р2+3>0,05
КДР, см	4,3±0,13	4,86±0,15	5,07±0,12	р1+2<0,05 р1+3<0,01 р2+3>0,05
КСР, см	2,85±0,09	3,5±0,11	3,62±0,13	р1+2<0,05 р1+3<0,01 р2+3>0,05
ФВ, %	61,83±0,68	54,74±1,42	54,59±1,12	р1+2<0,01 р1+3<0,01 р2+3>0,05
ТЗСЛШ, см	1,37±0,02	1,37±0,01	1,37±0,03	р1+2>0,05 р1+3>0,05 р2+3>0,05
ТМШП, см	1,27±0,01	1,27±0,02	1,27±0,04	р1+2>0,05 р1+3>0,05 р2+3>0,05
ЛП, см	4,03±0,09	4,17±0,08	4,21±0,16	р1+2>0,05 р1+3>0,05 р2+3>0,05
Е/А	1,08±0,06	0,89±0,05	0,83±0,06	р1+2<0,05 р1+3<0,05 р2+3>0,05
ВТС ЛШ	0,62±0,06	0,56±0,11	0,51±0,09	р1+2>0,05 р1+3<0,01 р2+3<0,05
ІММЛШ, г/м2	105,61±4,72	134,69±6,63	169,99±9,41	р1+2<0,01 р1+3<0,01 р2+3<0,01
ММЛШ, г	206,95±3,08	242,49±7,85	273,69±12,09	р1+2<0,05 р1+3>0,05 р2+3>0,05

У хворих на ЦД 2 типу за наявності АГ тривалістю більше 10 років виявляється достовірне збільшення КДО при порівнянні зі стажем АГ менше 5 років на 49,9% (р<0,05) і 47,8% (р<0,01) при порівнянні тривалості АГ менше 5 років з стажем АГ від 5 до 10 років, КСО на 86,2% (р<0,01) і 82,3% (р<0,01) відповідно, КДР на 17,9% (р<0,01) і 13,2% (р<0,05) відповідно, КСР на 27,1% (р<0,01) і 22,8% (р<0,05) відповідно. Зіставлення хворих на ЦД 2 типу зі стажем АГ більше 10 років і діапазоном 5-10 років за параметрами КДО, КСО, КДР, КСР вірогідних відмінностей не визначило. ФВ була достовірно вище при тривалості АГ менше 5 років порівняно зі стажем АГ більше 10 років у хворих на ЦД 2 типу на 14,3% (р<0,01) та на 14,5% (р<0,01) при порівнянні з тривалістю АГ в діапазоні 5-10 років. Рівень ФВ у хворих з ЦД 2 типу за наявності стажу АГ більше 10 років був відповідний такому при тривалості АГ у діапазоні 5-10 років (р>0,05). За параметрами ТЗСЛШ, ТМШП, ЛП вірогідних різниць при порівнянні у підгрупах хворих на ЦД 2 типу залежно від тривалості АГ достовірних відмінностей виявлено не було (р>0,05). Е/А був вище при тривалості АГ менше 5 років порівняно зі стажем АГ у діапазоні 5-10 років (відмінності вірогідні, р<0,05). ІММЛШ, ММЛШ були вірогідно вище, а ВТС ЛШ - нижче при АГ зі стажем більше 10 років порівняно як з тривалістю АГ менше 5 років, так із діапазоном тривалості АГ 5-10 років у хворих з ЦД 2 типу. Зіставлення вищезазначених показників у групі АГ більше 10 років і діапазоном 5-10 років визначили подібні результати.

У таблиці 4.7 наведено параметри ДМАТ у хворих з ЦД 2 типу залежно від тривалості АГ.

Таблиця 4.7

Параметри добового мониторування АТ у хворих з ЦД 2 типу залежно від тривалості АГ.

Показник, одиниці вимірювання	ЦД 2 типу	Статистична достовірність Р
	АГ менше 5 років	АГ 5-10 років	АГ більше 10 років
	1	2	3
Середній денний САТ, (мм рт. ст.)	137,84±3,28	146,86±3,33	155,51±4,59	р1+2>0,05 р1+3<0,05 р2+3<0,05
Середній денний ДАТ, (мм рт. ст.)	77,33±1,79	84,08±1,87	79,23±1,71	р1+2>0,05 р1+3>0,05 р2+3>0,05
Середній нічний САТ, (мм рт. ст.)	135,33±2,23	130,71±2,99	124,03±3,06	р1+2>0,05 р1+3<0,05 р2+3>0,05
Середній нічний ДАТ, (мм рт. ст.)	67,67±0,89	75,89±1,92	71,87±1,53	р1+2<0,05 р1+3>0,05 р2+3>0,05
Добовий індекс САТ, (%)	12,11±1,66	11,14±1,06	10,67±0,87	р1+2>0,05 р1+3>0,05 р2+3>0,05
Добовий індекс ДАТ, (%)	11,33±1,57	10,38±1,07	10,19±1,08	р1+2>0,05 р1+3>0,05 р2+3>0,05
Варіабельність денного САТ, (мм рт. ст.)	14,83±1,12	15,78±0,76	15,24±0,51	р1+2>0,05 р1+3>0,05 р2+3>0,05
Варіабельність нічного САТ, (мм рт. ст.)	13,89±1,04	15,23±0,75	14,16±0,58	р1+2>0,05 р1+3>0,05 р2+3>0,05
Варіабельність денного ДАТ, (мм рт. ст.)	10,67±0,71	12,64±0,48	11,95±0,39	р1+2<0,05 р1+3>0,05 р2+3>0,05
Варіабельність нічного ДАТ, (мм рт. ст.)	9,21±0,61	11,41±0,47	10,83±0,41	р1+2<0,05 р1+3>0,05 р2+3<0,05

У хворих з ЦД 2 типу при тривалості АГ більше 10 років порівняно з пацієнтами, що мали стаж АГ менше 5 років, рівень середнього денного САТ був вірогідно вище. Подібні результати знайдено при зіставленні стажу АГ більше 10 років і діапазоном тривалості АГ 5-10 років. При порівнянні середнього денного САТ у хворих з ЦД 2 типу за наявності стажу АГ більше 10 років з тривалістю АГ у діапазоні 5-10 років вірогідних відмінностей виявлено не було (р>0,05). Середній денний ДАТ при АГ зі стажем менше 5 років був відповідний такому як при тривалості АГ більше 10 років, так і за наявності АГ у діапазоні 5-10 років у хворих на ЦД 2 типу. За параметром, яки відображує середній нічний ДАТ, визначено його вірогідне зростання при тривалості АГ від 5 до 10 років порівняно зі стажем АГ менше 5 років, більше 10 років - різниць не виявило. Добовий індекс САТ і ДАТ, варіабельність денного і нічного САТ не достовірно відрізнялись при порівнянні хворих на ЦД 2 типа залежно від тривалості АГ. Що стосується варіабельності денного і нічного ДАТ, за даними параметрами знайдено вірогідні відмінності у вигляді їх зростання у хворих на ЦД 2 типу при тривалості АГ у діапазоні від 5 до 10 років порівняно з пацієнтами , що мали стаж АГ менше 5 років. Зіставлення вищезазначених параметрів при АГ від 5 до 10 років і хворих з тривалістю АГ більше 10 років вірогідних різниць не виявили. Подібні результати отримано при порівнянні варіабельності денного і нічного ДАТ при тривалості АГ менше 5 років і більше 10 років.

Таким чином, проведене дослідження виявило, що виразність гіпертрофії міокарда лівого шлуночка та процеси дилатації лівих порожнин серця зростають за наявності супутнього ЦД 2 типу у хворих з АГ. Розвиток ексцентричного типу гіпертрофії виявляється при пролонгації ЦД 2 типу більше 10 років у хворих з АГ. Концентрація апеліну-12 вище 75 процентіля виявила антагоністичні ефекти щодо гіпертрофії лівого шлуночка у хворих з коморбідністю АГ та ЦД 2 типу.

РОЗДІЛ 5. ОСОБЛИВОСТІ ВУГЛЕВОДНОГО І ЛІПІДНОГО ОБМІНУ У ХВОРИХ З АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ ТА СУПУТНІМ ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ 2 ТИПУ.

У таблиці 5.1 представлено показники вуглеводного і ліпідного обмінів у хворих на АГ з супутнім ЦД 2 типу, без ЦД 2 типу та у осіб контрольної групи.

Таблиця 5.1

Показники вуглеводного і ліпідного обмінів у хворих з АГ залежно від наявності або відсутності ЦД 2 типу.

Показник, одиниці вимірювання	АГ+ЦД 2 типу	АГ без ЦД 2 типу	Контрольна група	Р
	1	2	3
ІМТ, кг/м2	30,77±2,52	20,10±1,68	22,97±1,36	р1-2<0,01 р1-3<0,01 р2-3>0,05
Об'єм талії, см	89,76±2,16	80,41±2,85	67,00±1,76	р1-2<0,05 р1-3<0,01 р2-3<0,01
Об'єм стегон, см	100,78±0,95	95,97±1,09	91,00±1,74	р1-2<0,05 р1-3<0,05 р2-3>0,05
Глікозильований гемоглобін, %	7,65±0,32	4,89±0,12	4,91±0,10	р1-2<0,05 р1-3<0,05 р2-3>0,05
Глюкоза крові, ммоль/л	6,62±0,27	4,44±0,10	4,54±0,11	р1-2<0,05 р1-3<0,05 р2-3>0,05
Заг. холестерин, ммоль/л	5,99±0,09	5,54±0,18	5,35±0,04	р1-2<0,05 р1-3<0,05 р2-3>0,05
ХС ЛПВЩ, ммоль/л	1,14±0,03	1,19±0,02	1,24±0,04	р1-2<0,05 р1-3<0,01 р2-3<0,05
Тригліцериди, ммоль/л	1,63±0,09	1,53±0,14	0,59±0,02	р1-2>0,05 р1-3<0,05 р2-3<0,05
ХС ЛПНЩ, ммоль/л	4,13±0,09	3,73±0,16	3,02±0,05	р1-2<0,05 р1-3<0,05 р2-3=0,05
ХС ЛПДНЩ, ммоль/	0,74±0,04	0,70±0,06	0,34±0,01	р1-2>0,05 р1-3<0,05 р2-3<0,05
КА	3,95±0,09	3,67±0,16	2,93±0,03	р1-2>0,05 р1-3<0,05 р2-3<0,05

Як свідчать дані таблиці 5.1, у хворих з АГ та ЦД 2 типу порівняно з групою контролю виявлено вірогідно більш високі рівні НвА1с на 58,8% (р<0,05), глюкози крові на 76,27% (р<0,05), загального холестерину на 11,96% (р<0,05), ТГ на 76,27% (р<0,05), ХС ЛПНЩ на 36,75% (р<0,05), ХС ЛПДНЩ на 117,6% (р<0,05), КА на 34,81% (р<0,05) та достовірно більш низькі концентрації ХС ЛПВЩ на 8,06% (р<0,05).

Зіставлення параметрів вуглеводного і ліпідного обмінів у хворих з АГ без ЦД 2 типу з контрольною групою визначило вірогідні відмінності у вигляді зниження вмісту ХС ЛПВЩ на 4,03% (р<0,05) та зростання рівнів ТГ на 159,3% (р<0,05), ХС ЛПДНЩ на 105,8% (р<0,05), КА на 37,45% (р<0,05). За параметром ХС ЛПНЩ знайдено тенденцію до зростання, що не досягла рівня вірогідності (р=0,05). Що стосується глікемії, глікозильованого гемоглобіну, ЗХ, у хворих з АГ без ЦД 2 типу порівняно з групою контролю достовірних змін виявлено не було (р>0,05).

Порівняння показників вуглеводного обміну і параметрів ліпідограми у хворих з АГ залежно від наявності або відсутності супутнього ЦД 2 типу визначило присутність вірогідних змін у вигляді зростання глікозильованого гемоглобіну на 36,08% (р<0,05), глюкози крові на 32,93% (р<0,05), ЗХ на 7,51% (р<0,05), ХС ЛПНЩ на 10,72% (р<0,05) та зниження ХС ЛПВЩ на 4,2% (р<0,05) при ЦД 2 типу. За показниками ТГ, ХС ЛПДНЩ, КА вірогідних змін знайдено не було (р>0,05).

У хворих з АГ та супутнім ЦД 2 типу достовірно вище був ІМТ на 33,96% (р<0,05) при зіставленні з групою контролю. За антропометричними параметрами визначено вірогідні зміни між гіпертензивними хворими з ЦД 2 типу та контрольною групою у вигляді зростання ОТ на 133,97% (р<0,05), ОС на 10,75% (р<0,05). Що стосується зіставлення гіпертензивних пацієнтів без ЦД 2 типу з контрольною групою, за параметрами ІМТ, ОС достовірних відмінностей виявлено не було (р>0,05, а ОТ був вірогідно вище на 20,01% (р<0,05). При порівнянні хворих з АГ та ЦД 2 типу з пацієнтами без супутнього ЦД 2 типу виявлено достовірні відмінності у вигляді зростання ІМТ на 53,08% (р<0,05), ОТ на 12,2% (р<0,05), ОС на 5,01% (р<0,05).

Тобто наявність АГ супроводжується змінами ліпідограми, що більш виразно проявляється за наявності ЦД 2 типу. Порушення ліпідного профілю при АГ та супутньому ЦД 2 типу відбувається зі зростанням проатерогенних параметрів на тлі зниження антиатерогенних фракцій.

Наступним етапом дослідження була оцінка змін вуглеводного та ліпідного обміну у хворих з ЦД 2 типу залежно від ступеня АГ. Результати дослідження представлено у таблиці 5.2. Аналіз антропометричних показників показав, що ОТ був вище на 12,9% (р<0,05) при АГ 2 ступеня порівняно з АГ 1 ступеня. За показниками ОС, ІМТ вірогідних змін виявлено не було (р>0,05). Зіставлення антропометричних показників у хворих на ЦД 2 типу з АГ різного ступеня тяжкості показало, що при АГ 3 ступеня порівняно зх. АГ 2 ступеня рівень От був вище на 22,1% (р<0,05), ІМТ на 16,6% (р<0,05). За показником ОС виявлено тенденцію до зростання, що не досягла рівня вірогідності (р=0,05).

У хворих з АГ 3 ступеня порівняно з тими, що мали АГ 2 ступеня за наявності супутнього ЦД 2 типу, за показниками ОТ, ОС, ІМТ достовірних змін виявлено не було (р>0,05).

Рівень глікозильованого гемоглобіну у хворих з ЦД 2 типу при АГ різного ступеня тяжкості вірогідно не відрізнявся (р>0,05). Подібні результати отримано за рівнем глікемії (р>0,05). Що стосується показників ліпідного профілю, порівняння хворих з різним ступенем АГ при ЦД 2 типу показало наявність змін.

Таблиця 5.2

Показники ліпідного і вуглеводного обмінів у хворих з ЦД 2 типу залежно від ступеня тяжкості АГ.

Показник, одиниці вимірювання	ЦД 2 типу	Р
	АГ 1 ст.	АГ 2 ст.	АГ 3 ст.
	1	2	3
ОТ, см	72,5±2,08	83,16±3,15	87,93±1,94	р1-2<0,05 р1-3<0,05 р2-3>0,05
ОС, см	96,16±1,05	97,1±1,89	99,93±0,91	р1-2>0,05 р1-3=0,05 р2-3>0,05
ІМТ, кг/м2	26,74±0,55	28,99±1,12	30,31±0,48	р1-2>0,05 р1-3<0,05 р2-3>0,05
НвА1с, %	6,86±0,62	6,92±0,29	7,24±0,92	р1-2>0,05 р1-3>0,05 р2-3>0,05
Глюкоза крові, ммоль/л	5,72±0,41	6,09±0,26	6,4±0,63	р1-2>0,05 р1-3>0,05 р2-3>0,05
ЗХ, ммоль/л	5,76±0,16	6,04±0,24	6,21±0,32	р1-2>0,05 р1-3<0,05 р2-3>0,05
ХС ЛПВЩ, ммоль/л	1,21±0,12	1,22±0,32	1,26±0,19	р1-2>0,05 р1-3>0,05 р2-3>0,05
ТГ, ммоль/л	1,26±0,27	1,36±0,11	1,59±0,23	р1-2>0,05 р1-3>0,05 р2-3>0,05
ХС ЛПНЩ, ммоль/л	3,71±0,19	3,78±0,28	4,09±0,23	р1-2>0,05 р1-3=0,05 р2-3>0,05
ХС ЛПДНЩ, ммоль/л	0,59±0,11	0,64±0,13	0,72±0,19	р1-2>0,05 р1-3>0,05 р2-3>0,05
КА	3,64±0,37	3,61±0,18	3,95±0,21	р1-2>0,05 р1-3=0,05 р2-3>0,05

Так концентрація ЗХ була вірогідно вище при зіставленні АГ 3 ступеня із АГ 1 ступеня при супутньому ЦД 2 типу на 7,8% (р<0,05). За параметрами ХС ЛПНЩ та КА у хворих з АГ 3 ступеня порівняно з АГ 1 ступеня при ЦД 2 типу знайдено тенденцію до зростання, що не досягла рівня вірогідності (р=0,05). Зіставлення вмісту ЗХ, ХС ЛПНЩ, КА у хворих з АГ 3 ступеня порівняно з АГ 2 ступеня, а також АГ 1 ступеня і АГ 2 ступеня при ЦД 2 типу показало, що вони відповідали таким у співставленній підгрупі (р>0,05). ХС ЛПВЩ, ТГ, ХС ЛПДНЩ вірогідно не відрізнялись у хворих з ЦД 2 типу з різним ступенем АГ (р>0,05).

Аналіз змін вуглеводного і ліпідного обмінів було проведено згідно тривалості АГ, а саме до 5 років, тривалістю 5-10 років та більше 10 років. Результати представлено у таблиці 5.3.

Таблиця 5.3.

Зміни вуглеводного і ліпідного обмінів у хворих з ЦД 2 типу згідно тривалості АГ

Показник, одиниці вимірювання	ЦД 2 типу	Р
	АГ < 5 років	АГ 5-10 років	АГ > 10 років
	1	2	3
ОТ, см	83,52±3,15	88,81±3,79	99,85±5,12	р1-2>0,05 р1-3<0,05 р2-3>0,05
ОС, см	98,58±1,03	101,04±1,07	108,17±5,45	р1-2>0,05 р1-3<0,05 р2-3=0,05
ІМТ, кг/м2	29,44±0,69	31,67±0,73	32,20±1,73	р1-2>0,05 р1-3<0,05 р2-3>0,05
НвА1с, %	6,09±0,56	6,92±0,39	6,71±0,47	р1-2>0,05 р1-3>0,05 р2-3>0,05
Глюкоза крові, ммоль/л	5,63±0,56	6,27±0,39	5,93±0,38	р1-2>0,05 р1-3>0,05 р2-3>0,05
ЗХ, ммоль/л	5,45±0,18	5,77±0,15	6,16±0,13	р1-2>0,05 р1-3<0,01 р2-3<0,05
ХС ЛПВЩ, ммоль/л	1,29±0,12	1,21±0,09	1,16±0,14	р1-2>0,05 р1-3<0,05 р2-3>0,05
ТГ, ммоль/л	1,53±0,14	1,63±0,27	1,76±0,13	р1-2>0,05 р1-3=0,05 р2-3=0,05
ХС ЛПНЩ, ммоль/л	3,58±0,13	3,17±0,17	4,15±0,14	р1-2>0,05 р1-3<0,05 р2-3=0,05
ХС ЛПДНЩ, ммоль/л	0,73±0,12	0,71±0,05	0,58±0,05	р1-2>0,05 р1-3>0,05 р2-3>0,05
КА	3,54±0,17	3,59±0,19	4,02±0,15	р1-2>0,05 р1-3=0,05 р2-3=0,05

Порівняння антропометричних параметрів у хворих на ЦД 2 типу показав, що рівні ОТ, ОС, ІМТ були вірогідно вище за умов тривалості АГ більше 10 років, ніж у пацієнтів з тривалістю АГ менше 5 років на 20,3% (р<0,05), 10,4% (р<0,05) та 11,03% (р<0,05) відповідно. Що стосується вмісту глюкози крові та глікозильованого гемоглобіну, рівні вищезазначених параметрів достовірно не відрізнялись у хворих на ЦД 2 типу залежно від тривалості АГ (р>0,05). Показники ліпідограми виявили різниці при зіставлені хворих на ЦД 2 типу з різним стажем АГ. Так у хворих на ЦД 2 типу зі стажем АГ більше 10 років порівняно з пацієнтами, що мали стаж АГ менше 5 років, визначено зростання рівня ЗХ на 13,03% (р<0,05), ХС ЛПНЩ на 15,9% (р<0,05), та зниження ХС ЛПВЩ на 11,21% (р<0,05). За параметрами ТГ та КА знайдено тенденцію до зростання при тривалості АГ більше 10 років при порівнянні з тими, що мали АГ менше 5 років (р=0,05). За показником ХС ЛПДНЩ вірогідних змін виявлено не було (р>0,05). Порівняння показників ліпідограми у хворих на ЦД 2 типу з тривалістю АГ більше 10 років та у діапазоні 5-10 років визначається тенденція до зростання ТГ, ХС ЛПНЩ та КА, що не досягала рівня вірогідності (р=0,05), проте вміст ЗХ був достовірно вище на 6,76% (р<0,05). За показниками ХС ЛПВЩ, ХС ЛПДНЩ достовірних відмінностей виявлено не було (р>0,05). Зіставлення показників ліпідного обміну у хворих на ЦД 2 типу з різним стажем АГ вірогідностей виявлено не було (р>0,05).

Тобто зростання тривалості АГ у хворих на ЦД 2 типу супроводжується зростанням атерогенних фракцій ліпідограми.

З урахуванням того факту, що у когорти хворих з АГ та ЦД 2 типу виявлено ожиріння, наступним етапом у дизайні дослідження було проведення аналізу згідно наявності надлишкової ваги тіла. Результати дослідження наведено у таблиці 5.4. Як свідчать результати таблиці 5.4, у хворих з ожирінням, що мали АГ та супутній ЦД 2 типу, знайдено вірогідне зростання ОТ, ОС та ІМТ на 29,6% (р<0,01), 10,03% (р<0,01), 33,4% (р<0,01) відповідно. Параметри вуглеводного обміну також виявили достовірні відмінності у вигляді зростання глікемії, рівня глікозильованого гемоглобіну на 44,7% (р<0,05) і 38,5% (р<0,05) при наявності ожиріння порівняно з хворими на АГ у поєднанні з ЦД 2 типу без ожиріння.

Таблиця 5.4

Показники вуглеводного та ліпідного обмінів у хворих з АГ та ЦД 2 типу згідно наявності або відсутності ожиріння.

Показник, одиниці вимірювання	АГ + ЦД 2 типу	Р
	З ожирінням	Без ожиріння
Об'єм талії, см	93,32±2,32	72,54±2,52	р<0,01
Об'єм стегон, см	102,33±1,03	93,23±0,81	р<0,01
ІМТ, кг/м2	32,02±1,48	24,71±2,61	р<0,01
НвА1с, %	7,22±1,33	4,99±2,16	р<0,01
Глюкоза крові, ммоль/л	6,48±1,31	4,68±1,18	р<0,05
ЗХ, ммоль/л	5,96±1,10	5,21±0,28	р<0,05
ХС ЛПВЩ, ммоль/л	1,22±0,12	1,24±0,11	р>0,05
ТГ, ммоль/л	1,62±0,12	0,64±0,23	р<0,01
ХС ЛПНЩ, ммоль/л	3,98±0,19	2,98±0,17	р<0,01
ХС ЛПДНЩ, ммоль/л	0,73±0,14	0,36±0,12	р<0,01
КА	3,89±0,11	2,97±0,12	р<0,01

Що стосується показників ліпідограми, знайдено вірогідно зростання ЗХ на 14,4% (р<0,05), ТГ на 153,1% (р<0,01), ХС ЛПНЩ на 33,6% (р<0,01), ХС ЛПДНЩ на 102,8% (р<0,01), КА на 30,9%(р<0,01) у хворих з АГ та ЦД 2 типу за наявності ожиріння при зіставленні з хворими без ожиріння. Вміст ХС ЛПВЩ при ожирінні відповідав такому у хворих з АГ та ЦД 2 типу без ожиріння (р>0,05).

Таким чином, отримані результати свідчать на користь впливу наявності ожиріння на вуглеводний та ліпідний обміни у хворих з коморбідністю АГ та ЦД 2 типу у вигляді гіперліпідемії, зростання проатерогенних фракцій за відсутності такої у антиатерогенних параметрів.

Наступним етапом у дизайні нашого дослідження було визначення змін вуглеводного та ліпідного обмінів залежно від тривалості ЦД 2 типу (менше 5 років, у діапазоні від 5 до 10 років та більше 10 років) у хворих з АГ. Дані наведено у таблиці 5.5.

У хворих з АГ за умов тривалості ЦД 2 типу більше 10 років порівняно зі стажем ЦД 2 типу менше 5 років знайдено вірогідне зростання ОТ на 4,1% (р<0,05), ОС на 13,6% (р<0,05). За параметром ІМТ виявлено тенденцію до зростання, що не досягла рівня вірогідності (р=0,05). Що стосується показників вуглеводного обміну, рівень глюкози та глікозильованого гемоглобіну вірогідно не відрізнявся за наявності різного стажу ЦД 2 типу у хворих з АГ. Рівень ЗХ при тривалості ЦД 2 типу більше 10 років був достовірно вище, ніж при тривалості ЦД 2 типу менше 5 років на 13,2% (р<0,05), ХС ЛПНЩ на 13,7% (р<0,05). За параметрами ХС ЛПВЩ, ТГ, ХС ЛПДНЩ, КА вірогідних змін виявлено не було (р>0,05). Порівняння показників ліпідограми у хворих з АГ з тривалістю ЦД 2 типу більше 10 років та у діапазоні стажу від 5 до 10 років достовірних змін виявлено не було (р>0,05). Подібні результати знайдено при зіставленні показників ліпідного обміну у хворих з АГ та тривалістю ЦД 2 типу менше 5 років із пацієнтами зі стажем ЦД 2 типу в діапазоні від 5 до 10 років (р>0,05).

Таблиця 5.5.

Показники вуглеводного та ліпідного обмінів у хворих з АГ згідно тривалості супутнього ЦД 2 типу.

Показник, одиниці вимірювання	АГ	Р
	ЦД 2 типу < 5 років	ЦД 2 типу 5-10 років	ЦД 2 типу > 10 років
	1	2	3
ОТ, см	82,44±3,62	89,69±3,24	101,63±6,30	р1-2>0,05 р1-3<0,05 р2-3>0,05
ОС, см	96,94±1,43	100,61±0,92	109,01±5,88	р1-2<0,05 р1-3<0,05 р2-3<0,05
ІМТ, кг/м2	29,26±0,89	30,99±0,63	32,38±1,33	р1-2>0,05 р1-3=0,05 р2-3>0,05
НвА1с, %	6,59±0,57	6,44±0,32	7,64±0,66	р1-2>0,05 р1-3>0,05 р2-3>0,05
Глюкоза крові, ммоль/л	6,08±0,52	5,81±0,32	6,56±0,48	р1-2>0,05 р1-3>0,05 р2-3>0,05
ЗХ, ммоль/л	5,29±0,14	5,68±0,21	5,99±0,11	р1-2>0,05 р1-3<0,01 р2-3<0,05
ХС ЛПВЩ, ммоль/л	1,25±0,05	1,21±0,01	1,22±0,03	р1-2>0,05 р1-3>0,05 р2-3>0,05
ТГ, ммоль/л	1,57±0,22	1,29±0,09	1,53±0,24	р1-2>0,05 р1-3>0,05 р2-3>0,05
ХС ЛПНЩ, ммоль/л	3,51±0,15	3,66±0,19	3,99±0,12	р1-2>0,05 р1-3<0,05 р2-3>0,05
ХС ЛПДНЩ, ммоль/л	0,71±0,09	0,62±0,04	0,69±0,08	р1-2>0,05 р1-3>0,05 р2-3>0,05
КА	3,49±0,17	3,82±0,12	3,88±0,25	р1-2>0,05 р1-3>0,05 р2-3>0,05

Таблиця 5.6.

Показники вуглеводного та ліпідного обмінів у хворих з АГ та ЦД 2 типу залежно від типу ремоделювання ЛШ.

Показник, одиниці вимірювання	АГ + ЦД 2 типу	Р
	КР	КГ	ЕГ
ОТ, см	94,30±2,89	82,19±2,61	96,33±6,89	р 1-2 < 0,01 р 2-3 < 0,05 р 1-3 > 0,05
ОС, см	103,17±1,89	98,16±0,87	101,40±2,14	р 1-2 < 0,05 р 2-3 > 0,05 р 1-3 > 0,05
ІМТ, кг/м2	31,89±0,84	30,08±0,69	30,71±1,18	р 1-2 > 0,01 р 2-3 > 0,05 р 1-3 > 0,05
НвА1с, %	6,88±0,47	6,97±0,41	5,97±0,42	р 1-2 > 0,01 р 2-3 > 0,05 р 1-3 > 0,05
Глюкоза крові, ммоль/л	6,10±0,41	6,06±0,38	5,99±0,54	р 1-2 > 0,01 р 2-3 > 0,05 р 1-3 > 0,05
ЗХ, ммоль/л	5,83±0,11	5,86±0,13	6,01±0,31	р 1-2 > 0,01 р 2-3 > 0,05 р 1-3 > 0,05
ХС ЛПВЩ, ммоль/л	1,21±0,02	1,22±0,02	1,23±0,03	р 1-2 > 0,01 р 2-3 > 0,05 р 1-3 > 0,05
ТГ, ммоль/л	1,48±0,14	1,39±0,13	1,25±0,25	р 1-2 > 0,01 р 2-3 > 0,05 р 1-3 > 0,05
ХС ЛПНЩ, ммоль/л	3,82±0,11	3,86±0,15	3,98±0,29	р 1-2 > 0,01 р 2-3 > 0,05 р 1-3 > 0,05
ХС ЛПДНЩ, ммоль/л	0,68±0,07	0,65±0,05	0,62±0,11	р 1-2 > 0,01 р 2-3 > 0,05 р 1-3 > 0,05
КА	3,71±0,09	3,75±0,18	3,76±0,28	р 1-2 > 0,01 р 2-3 > 0,05 р 1-3 > 0,05

Порівняння показників вуглеводного і ліпідного обмінів у хворих з АГ та супутнім ЦД 2 типу згідно типів ремоделювання достовірних відмінностей виявлено не було (р>0,05). Отримані результати наведено у таблиці 5.6.

Параметри антропометрії виявили достовірні відмінності, так при КР і ЕГ рівень ОТ був вище, ніж при КГ, ОТ при КР і ЕГ вірогідно не відрізнявся у хворих з АГ та ЦД 2 типу. ОС був вище при КР порівняно з КГ. За іншими показниками достовірних змін визначено не було (р>0,05).

Таким чином, проведене дослідження показало наявність впливу коморбідності АГ та ЦД 2 типу на параметри вуглеводного і ліпідного обмінів у вигляді зростання проатерогенних фракцій за відсутності такого у антиатерогенних параметрів, що особливо виразно спостерігаеться при приєднанні ожиріння, а також за умов пролонгації тривалості ЦД 2 типу більше 10 років.

РОЗДІЛ 6. АНАЛІЗ ЕФЕКТІВ АПЕЛІНУ-12 ТА ОБЕСТАТИНУ НА КАРДІОГЕМОДИНАМІЧНІ, АНТРОПОМЕТРИЧНІ ПАРАМЕТРИ, ПОКАЗНИКИ ВУГЛЕВОДНОГО І ЛІПІДНОГО ОБМІНІВ У ХВОРИХ З АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЕЮ З УРАХУВАННЯМ НАЯВНОСТІ СУПУТНЬОГО ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ 2 ТИПУ

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 6.1 Кореляційні зв'язки між апеліном-12 та параметрами вуглеводного обміну у хворих з АГ та ЦД 2 типу.

У хворих з коморбідністю АГ та ЦД 2 типу знайдено прямі зв'язки між апеліном-12 та рівнем глікозильованного гемоглобіну (r=0,67; p<0,05), глікемією натще (r=0,65; p<0,05) (рис. 6.1). Обестатин також виявив вірогідні зв'язки з глікозильованим гемоглобіном (r= - 0,26; p<0,05), глюкозою крові (r= - 0,44; p<0,05).

Тобто, збільшення рівня концентрації глікозильованного гемоглобіну асоціюється зі зростанням сироваткового рівня апеліну-12, що може було обумовлено його компенсаторними властивостями, спрямованими на подолання інсулінорезистентності (ІР), шляхом пригнічення секреції інсуліну (при зв'язуванні з APJ-рецептором, експресія якого відбувається у в-клітинах островків Лангерганса), [69].

Апелін-12 залучений до регуляції рівня глікемії внаслідок утилізації глюкози скелетними мґязами [82]. Тобто апелін-12 грає роль у підтримці глікемічного балансу та бере участь у покращенні чутливості тканин до інсуліну [95]. Обестатин також здатний приймати участь у регуляції обміну глюкози [126]. Проте у хворих з ІР гіперінсулінемія призводить до вірогідної редукції обестатинемії [135].

На рис. 6.2 представлено кореляційні зв'язки між параметрами кардіогемодинаміки, обестатином і апеліном-12 у хворих з АГ та ЦД 2 типу.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 6.2 Кореляційні зв'язки між обестатином, апеліном-12 і параметрами кардіогемодинамики у хворих з АГ та ЦД 2 типу (p<0,05).

Так знайдено зворотні зв'язки між апеліном-12 та ІММЛШ (r= - 0,74; p<0,05), ММЛШ (r= - 0,59; p<0,05), та прямі зв'язки між ВТС (r=0,51; p<0,05), ТЗС (r=0,26; p<0,05), ТМШП (r=0,25; p<0,05). Обестатин виявив зворотні зв'язки з ІММЛШ (r= - 0,55; p<0,05), ММЛШ (r= - 0,48; p<0,05). З показниками, що характеризують товщину міокарда ЛШ обестатин вірогідних зв'язків не мав: з ВТС (r=0,10; p>0,05), ТЗС (r=0,08; p>0,05), ТМШП (r= - 0,10; p>0,05).

Характер кореляційних зв'язків, наведених на рис. 6.2, свідчить про залучення апеліну-12 та обестатину до процесів гіпертрофії лівого шлуночка (ЛШ) у хворих з АГ і ЦД 2 типу: зростання апеліну-12 асоціюється зі зменшенням виразності гіпертрофії ЛШ, зниження обестатину супроводжується зростанням гіпертрофії ЛШ, причому апелін-12 виявив численні зв'язки з параметрами кардіогемодинамики при співставленні з обестатином.

З урахуванням наявності вірогідних зв'язків між апеліном-12 та параметрами, що характеризують масу міокарда ЛШ та товщину його стінки, інтерес представляє аналіз предикторних властивостей даного параметру щодо процесів гіпертрофії та ремоделювання ЛШ, що детально розглянуто нами у розділі 7.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 6.3 Кореляційні зв'язки між апеліном-12 та показниками вуглеводного, ліпідного метаболізму у хворих з АГ із тривалістю ЦД 2 типу менше 5 років (p<0,05).

У хворих основної групи, що представлені коморбідністю АГ та ЦД 2 типу, знайдено зростання рівня глікозильованого гемоглобіну більш 7%, що свідчить на користь декомпенсації перебігу ЦД 2 типу. Такий факт обумовив необхідність проведення наступного етапу дослідження з урахуванням тривалості вуглеводних порушень у хворих з АГ з метою можливості проведення комплексної оцінки ефектів апеліну-12 на кардіогемодинамічні показники, виразність гіпертрофічних процесів та фракції ліпідограми.

На рис. 6.3, 6.4 представлено кореляційні зв'язки між апеліном-12 і показниками вуглеводного, ліпідного обмінів та параметрами кардіогемодинаміки у хворих з АГ та тривалістю ЦД 2 типу менше 5 років.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 6.4 Кореляційні зв'язки між апеліном-12 та кардіогемодинамічними параметрами у хворих з АГ та тривалістю ЦД 2 типу менше 5 років (p<0,05).

У хворих з АГ та стажем ЦД 2 типу менше 5 років отримані прямі зв'язки між апеліном-12 та рівнем глікозильованого гемоглобіну (r=0,57; p<0,05), ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ) (r=0,41; p<0,05) та зворотні зв'язки з ліпопротеїдами низької щільності (ЛПНЩ) (r=-0,33; p<0,05), триглицеридами (ТГ) (r= - 0,45; p<0,05), загальним холестерином (ЗХ) (r= - 0,38; p<0,05), ліпопротеїдами дуже низької щільності (ЛПДНЩ) (r=0,57; p<0,05) (рис. 6.3). Виявляються численні зв'язки між апеліном-12 і структурно-функціональними параметрами міокарда ЛШ, а саме знайдені прямі зв'язки між апеліном-12 і фракцією викиду (ФВ) (r=0,55; p<0,05), а також зворотні зв'язки між апеліном-12 та кінцевим діастолічним об'ємом (КДО) (r=-0,52; p<0,05), кінцевим систолічним об'ємом (КСО) (r=-0,51; p<0,05), кінцевим діастолічним розміром (КДР) (r=-0,54; p<0,05), кінцевим систолічним розміром (КСР) (r=-0,56; p<0,05), відносною товщиною стінки (ВТС) (r=-0,45; p<0,05), рівнем систолічного артеріального тиску (АТ) (r=-0,38; p<0,05), діастолічного АТ (r=-0,25; p<0,05), ІММЛШ (r=-0,74; p<0,05), ММЛШ (r=-0,59; p<0,05) (рис. 6.4). Сильний звґязок зворотнього характеру свідчить на користь антигіпертрофічного ефекту апелінемії, спрямованої на стримання зростаючої виразності гіпертрофії ЛШ, що є чинником раптової смерті (сноска 8 из ст тривалість ЦД). Прямий звґязок з ФВ дає можливість говорити про позитивну інотропну функцію даного параметра у хворих з АГ та ЦД 2 типу.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 6.5 Кореляційні зв'язки між обестатином та показниками кардіогемодинамики, ліпідного профілю у хворих з АГ та стажем ЦД 2 типу менше 5 років (p<0,05).

На рис. 6.5 представлено зв'язки між обестатином і параметрами кардіогемодинаміки, ліпідограмою у хворих з АГ та стажем ЦД 2 типу менше 5 років.

У хворих з АГ за наявності ЦД 2 типу тривалістю менше 5 років знайдено вірогідні зворотні зв'язки між обестатином та КДО (r=-0,36; p<0,05), КСО (r=-0,32; p<0,05), КДР (r=-0,34; p<0,05), КСР (r=-0,31; p>0,05), лівим передсердям (ЛП) (r=-0,52; p<0,05). З ФВ недостовірний зв'язок зворотного характеру (r=-0,19; p>0,05). Що стосується параметрів ліпідограми, обестатин виявив зворотній зв'язок з ЛПНЩ (r=-0,24; p<0,05) та прямий зв'язок з ЛПВЩ (r=0,27; p<0,05). З іншими параметрами ліпідного профілю достовірних зв'язків виявлено не було: обестатин з ЛПДНЩ (r=-0,12; p>0,05), ТГ (r=-0,06; p>0,05), КА (r=0,11; p>0,05). Подібні за силою та спрямованістю зв'язки виявлено і для хворих з АГ та тривалістю ЦД 2 типу понад 5 років. Результати наведено на рис. 6.6. Активність апеліну-12 та обестатину на даному етапі ЦД 2 типу у хворих з АГ може розглядатись як адаптаційний елемент у відповідь на гіперінсулінемію та ІР. Отриманий характер зв'язків свідчить про те, що зниження рівня обестатинємії асоціюється з дилатацією порожнин ЛШ та ЛП, а також з атерогенною перебудовою ліпідного профілю. Отримані результати не суперечать даним світової медичної літератури. Обестатин має відношення до регуляції метаболізму холестерину та його фракції разом з участю у подоланні ІР [128].