Маркетингові дослідження проблем розвитку роздрібної торговельної мережі

Економічний розвиток України залежить від якісних, всебічних змін у всіх її галузях, у тому числі в торгівлі, рентабельність якої значною мірою залежить від ефективності управління нею, зокрема процесом розвитку роздрібної торговельної мережі. Для споживача дуже важливо не тільки мати можливість придбати необхідний товар чи послуги належної якості за прийнятними цінами, але й витратити на це відносно небагато часу та здійснити покупку в комфортних умовах. Це в свою чергу залежить від вибору підприємцем сфери своєї діяльності, сегменту ринку тощо.

На даному етапі розвитку України підприємці не приділяють належної уваги пошуку ринкової ніші, вивченню споживача, мотивів його поведінки та ін., тому дана дипломна робота спрямована на наукову розробку таких питань.

Основною метою роботи є розробка рекомендацій щодо проведення маркетингових досліджень з проблем розвитку роздрібної торговельної мережі у м. Києві. Перехід від адміністративно-командної економіки до ринкової відзначився негативними тенденціями у всіх сферах економічної діяльності, у тому числі у роздрібній торгівлі, зокрема у розвитку роздрібній торговельній мережі. Зарубіжний досвід свідчить, що підприємці перш за все при створенні торговельного підприємства зважають на побажання споживачів, а у вітчизняній практиці споживач не став головною фігурою ринку. Тому у нас багато магазинів, кіосків та інших роздрібних підприємств торгівлі, які працюють збитково або зовсім зникають з ринку майже відразу після відкриття підприємства. Це пояснюється тим, що вони не дуже обізнані у маркетингу, у тому, як правильно “підійти” до покупця, що було б краще йому запропонувати, яку ціну встановити та, найголовніше, якої спеціалізації і де краще було б відкрити магазин або кіоск, чи павільйон. Дана дипломна робота й має мету дати відповідь саме на ці питання.

Для реалізації даної мети необхідно було вирішити наступні завдання:

Виявити основні канали роздрібного продажу товарів та встановити їх роль у торговельному обслуговуванні населення;

Визначити основні фактори, що впливають на розвиток роздрібної торговельної мережі;

Висвітлити роль маркетингових досліджень у формування оптимальної структурно-територіальної організації роздрібної торговельної мережі;

Проаналізувати стан розвитку мережі магазинів та позамагазинних каналів роздрібного продажу товарів в місті Києві та його районах, встановити рівень забезпеченості ними населення міста та інші показники, що характеризують ефективність їх діяльності;

Дослідити роль і функції місцевих державних органів влади у регулюванні процесу розвитку роздрібної торговельної мережі;

Розробити рекомендації щодо удосконалення вивчення споживачів й проведення маркетингових досліджень з проблем розвитку роздрібної торговельної мережі;

Визначити шляхи удосконалення інформаційного забезпечення маркетингових досліджень, що є необхідним для кожного підприємця, який збирається відкрити свою справу;

Визначити шляхи покращення та більш ефективного функціонування роздрібних торговельних підприємств у місті Києві, зокрема удосконалення діяльності місцевих державних органів влади, які повинні регулювати питання структурно-територіальної організації роздрібної торговельної мережі.

Об?єкт дослідження - роздрібна торговельна мережа міста Києва, що знаходиться на балансі підприємств - юридичних осіб.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних та практичних проблем розвитку роздрібної торговельної мережі.

Інформаційну базу наукового дослідження склали: законодавчі, нормативно-правові акти з питань розвитку роздрібної торгівлі, статистичні дані Державного комітету статистики України, Київського міського управління статистики та Київської міської державної адміністрації, а також спеціальна наукова література.

Практична цінність роботи полягає у визначенні тенденцій проблем розвитку торговельної мережі та розробці рекомендацій до їх вирішення.

Розділ 1. Теоретичні аспекти проблем розвитку роздрібної торговельної мережі в умовах ринкової економіки

1.1. Канали роздрібного продажу товарів та їх роль в торговельному обслуговуванні покупців

Проблеми розвитку роздрібної торгівлі, її відповідності потребам покупців особливо актуальні в умовах розвинутого «ринку покупців». Отже, при переході до ринкової економіки розвитку цієї галузі слід приділяти особливу увагу. В протилежному випадку всі заходи, спрямовані на стимулювання товаровиробників, будуть малоефективними, бо товари не надійдуть до споживачів у необхідному місці, в потрібній кількості, в зазначений строк і не будуть реалізовані через певну форму обслуговування.

Важливу роль у доведенні товарів від виробників до споживачів відіграють підприємства роздрібної торгівлі, кількість яких до недавнього часу з року в рік зростала. Так, за 1986 - 1990 роки кількість магазинів і дрібнороздрібних торговельних підприємств збільшилася на 3,7 тис. одиниць. За останнє ж десятиріччя тенденція змінилася на протилежну (рис.1.1.). Як видно з рисунку, кількість підприємств роздрібної торгівлі за цей період постійно зменшувалась і на кінець 2000 року становила 103,2 тис., тобто 70,8 % від їх кількості, що була на кінець 1990 року. Внаслідок цього знизилась і забезпеченість населення об?єктами роздрібної торгівлі. На рисунку 1.2 подана динаміка даного показника за останні 15 років.

Слід відзначити, що за 1986 - 1990 роки цей показник не змінювався, а за останні 10 років він зменшився в розрахунку на 10 тис. чоловік з 28 до 21 підприємства роздрібної торгівлі.

Стаціонарна мережа представлена наступними торговельними підприємствами: магазини, магазини-склади, а також підприємства дрібнороздрібної торгівлі (павільйони, палатки, кіоски, ларки, ларі, торговельні автомати).

На кінець 2000 року в Україні було зареєстровано 77,9 тис. магазинів, що складає 75,48 % всієї мережі підприємств роздрібної торгівлі. Вони мають в своєму розпорядженні приміщення та обладнання, необхідні для виконання різноманітних торговельно - технологічних операцій. Розташовані магазини в капітальних стаціонарних будовах.

Однак, як видно з рисунку 1.3, частка магазинів у загальній кількості роздрібних торговельних підприємств за останні роки зменшилась: якщо на кінець 1990 року вона дорівнювала - 82,8%, то у 2000 році - 75,2%. Особливо відчутно скоротилася мережа магазинів у сільській місцевості (рис.1.4).

За аналізуємий період зменшилася і торговельна площа усіх магазинів та в розрахунку в середньому на один магазин (табл.1.1). Найбільший середній розмір магазину мав місце у 1995 році: він складав 100 кв. м, а у 2000 році - лише 90 кв. м.

Таблиця 1.1

Динаміка середнього розміру одного магазину в роздрібній торгівлі України за 1986 - 2000 роки [ 60, c. 262]

Це пояснюється тим, що з поглибленням економічної кризи погіршувався фінансовий стан багатьох підприємств, особливо найбільш крупних за розмірами торговельної площі. Крім того, чимало магазинів виявились нерентабельними через незнання того, який товар необхідний споживачам та як організувати їх обслуговування. В результаті «вижили» тільки підприємства, керівниками яких були більш освічені підприємці. Значною мірою це відбувалось і через те, що саме у цей період інтенсивного розвитку набула дрібнороздрібна торговельна мережа, а також ринки.

Мережа магазинів, як основний канал роздрібного продажу товарів, різноманітна за асортиментним профілем:

Універсальні, асортимент яких побудований на базі широкої номенклатури товарних груп (універмаги, універсами),

Спеціалізовані, в основу побудови асортименту яких покладені товари однієї товарної групи (м'ясо та м'ясні продукти, молоко та молочні продукти і т.д.),

Вузькоспеціалізовані, асортимент яких включає товари частини певної товарної групи (сири, ковбаси, жіночий одяг та ін.),

Комбіновані, які здійснюють торгівлю товарами декількох груп, родинних за своїм споживчим призначенням (наприклад, подарунки, товари для молоді, товари для дому, ін.),

Неспеціалізовані,

Змішаного асортименту товарів, що реалізують продовольчі і непродовольчі товари.

Серед вищезазначених форм спеціалізації магазинів найбільш ефективними є магазини з універсальним асортиментом товарів та спеціалізовані магазини.

На рисунку 1.5 відображені зміни у співвідношенні продовольчих та непродовольчих магазинів, а також магазинів зі змішаним асортиментом.

Рис.1.5. Співвідношення магазинів за спеціалізацією в роздрібній торгівлі України у 1990 та 2000 роках ( на кінець року) [ 60, c. 20]

Як видно з рисунку 1.5, за аналізуємий період частка продовольчих і непродовольчих магазинів в роздрібній торгівлі України зменшилась, а змішаних - збільшилась. Значною мірою це обумовлено тим, що на даному етапі розвитку країни підприємці не можуть бути впевнені у тому, який товар буде більше потрібний населенню завтра: адже ще не так давно українці переважно купували продукти харчування, а зараз все більшого значення у загальному товарообороті роздрібної торгівлі набувають такі товари, як одяг, взуття, меблі, автомобілі тощо.

Зручна для покупців і спеціалізація на основі споживчих комплексів, тому що дозволяє здійснити комплексну покупку в одному магазині. Це можуть бути товари для жінок, дітей, ін.

Серед продовольчих та непродовольчих магазинів переважну кількість складають неспеціалізовані магазини, що теж свідчить про недосконалість складу роздрібної торговельної мережі.

На розвиток роздрібної торговельної мережі впливає і такий фактор як поведінка споживача. Так, більшість споживачів купують товари, зокрема непродовольчі, попередньо все обдумавши, дійшовши певного висновку щодо настайності потрібного товару і йде в магазин, уже знаючи, що він бажає придбати. Тому більшість підприємців дійшли висновку, що краще представити якомога більший асортимент товару та намагатися закріпити себе у свідомості споживача як незамінного помічника у здійсненні покупки аналогічного характеру.

Серед каналів роздрібного продажу товарів, зокрема позамагазинних, набули розвитку й такі, що здійснюють роздрібну торгівлю за замовленням товару поштою або телефоном. Вона передбачає реалізацію товарів з використанням поштових чи телефонних засобів зв'язку для збирання замовлень і сприяння в доставці проданих товарів. Така форма торгівлі може здійснюватися по-різному. Торгівлю з замовленням за каталогом практикують підприємства зі змішаним асортиментом, які пропонують максимально повний вибір товарів. Вони розсилають каталоги певному контингенту покупців або надають можливість одержати їх у своїх торгових приміщеннях.

Продажу товарів за замовленням передує оголошення в пресі, по радіо, телебаченню з описом товару, який покупці можуть замовити поштою або телефоном. Такий підхід найбільш успішно використовують для продажу платівок, касет, книг. Розсилочні поштові відправлення направляють потенційним клієнтам , прізвища яких занесені до спеціальних списків найвірогідніших покупців. Така форма роздрібної торгівлі виявилась дуже ефективною для стимулювання продажу книг, підписки на газети і журнали, страхування, при організації продажу новинок, харчових продуктів для гурманів.

Продаж за замовленням по телефону використовують для реалізації найрізноманітніших товарів та послуг. Прогресивним методом є створення комп?ютерних систем, які здійснюють автоматичний набір номерів і передають для сімей рекламні повідомлення, попередньо закладені в пам'ять комп'ютера.

Окрім цього зростає значення такого відносно нового виду роздрібної торгівлі як торгівля через Internet. Така форма дозволяє значно зекономити час на здійснення покупки. Останнім часом за допомогою Internet здійснюються переговори підприємців стосовно поставки товарів, ведеться пошук такого товару, якого нема на українському ринку, але який споживач бажав би придбати, що є дуже важливим для покращення роботи роздрібної торговельної мережі. Часто вирішуються такі питання між підприємцями та виробниками, що знаходяться у різних країнах. Також Internet дозволяє краще, ніж по каталогу, оцінити товар, який покупець (або підприємець) збирається придбати, та має різні інші переваги.

Що стосується зміни форм та методів роботи суб?єктів ринку, що використовують інформаційні технології при реалізації продукції через мережу Internet, то найбільш помітно це проявляється в діяльності Internet - маназинів. В таких магазинах відсутня потреба у торговельних залах, армії продавців та касирів, не потрібні площі для стоянки транспорту покупців та ін. Але підвищені вимоги пред?являються до якості та строків відбору та формування партій товарів і їх доставки покупцям, комплектуванню товарів необхідної інструктивної документації тощо.

Практика діяльності Internet - магазинів показує, що клієнти надають перевагу тим з них, які надають достатню інформацію не тільки про товари та послуги, але й про умови повернення, про наявність товарів на складах до моменту заповнення форми покупки, про вартість та строки доставки та, найголовніше, про конфіденційність передачі даних. Для того, щоб у максимальній мірі відповідати запитам покупців, ряд Internet - магазинів формує необхідну матеріальну базу та впроваджує відповідні торговельні технології.

Оплата товарів, куплених у Internet - магазині, проводить зазвичай пластиковими картками. Проте, враховуючи незначний контингент покупців, які мають такі банківські картки, у наших Internet - магазинах найбільш поширена практика розрахунку готівкою, яку покупець передає представнику магазину при доставці додому, або, при пересилці придбаного товару поштою, його вартість виплачується наложеним платежем. Застосовується також (особливо для корпоративних клієнтів) попередня безготівкова оплата товарів через банк.

Зростанню обсягу продажу за замовленням товарів поштою, телефоном та, особливо, через Internet сприя.ють такі фактори, як необхідність економії часу на покупки; зростання рівня доходів споживачів; зростання престижності проживання в приміській зоні; відмова багатьох спеціалізованих магазинів від торгівлі виробами, що реалізуються не дуже швидко.

Служба замовлень зі знижкою обслуговує окремі групи клієнтів - працівників шкіл, лікарень, установ, що закуповують товари за цінами зі знижкою у роздрібних торговців. Покупець, що бажає придбати певний товар, отримує від служби замовлень спеціальний бланк, з яким звертається до певного торговця і купує товар зі знижкою.

В залежності від ступеня участі торгового персоналу в обслуговуванні покупців та рівня наданих послуг роздрібні торговельні підприємства можна розподілити на наступні види:

самообслуговування,

вільний відбір товарів,

часткове самообслуговування,

повне самообслуговування.

Важливу роль в обслуговуванні покупців відіграють магазини з універсальним асортиментом товарів.

Універмаги пропонують декілька асортиментних груп товарів - одяг, предмети домашнього вжитку, господарчі товари. Реалізацією кожної групи займається спеціалізований відділ універмагу, що має власних закупівельників і торговців.

Супермаркети - це порівняно великі підприємства самообслуговування з низьким рівнем витрат і низькими націнками, великим обсягом продаж, що розраховано на повне задоволення потреб покупців у продуктах харчування, прально-миючих засобах і товарах для догляду за житлом. Особливістю супермаркетів є самообслуговування, відкрита викладка товарів, централізація виконання розрахункових операцій, широкий асортимент товарів, велика торговельна площа тощо.

Успішна діяльність супермаркетів залежить від престижності місцерозташування, архітектурного вирішення будівлі, наявності автостоянок, часу роботи, додаткових послуг.

Разом з тим супермаркети конкурують не лише між собою, але й з іншими роздрібними підприємствами за покупця. Ринок харчових продуктів стає все більше сегментованим і на ньому звичайно не може домінувати якийсь певний тип роздрібних підприємств.

Магазини товарів повсякденного попиту порівняно невеликі за розмірами, розташовані близько до житлових будинків, відкриті допізна і працюють кожний день, пропонують обмежений асортимент ходових товарів повсякденного попиту, що мають високий оборот. Тривалість роботи їх та задоволення досить суттєвих потреб споживачів зумовлюють відносно високі ціни на товари. Проте мережа магазинів повсякденного попиту постійно розширюється. Один з напрямків їхнього розвитку - “бензоколонки з продуктами харчування”. На заправочних станціях клієнти можуть купити близько сотні товарів повсякденного попиту (хліб, молоко, цигарки, каву, безалкогольні напої).

Підприємства послуг також належать до роздрібних підприємств, хоча в нашій практиці їх виділяють в особливу галузь побутового обслуговування. Це готелі, мотелі, кінотеатри, хімчистки тощо Причому кількість роздрібних підприємств послуг у країнах з розвинутим ринком зростає швидше, ніж кількість підприємств, що торгують товарами.

Політика цін - наступна важлива ознака, за якою відрізняються роздрібні підприємства. Згідно цієї ознаки можна виділити магазини знижених цін, склади-магазини, магазини-демонстраційні зали, що торгують за каталогами, магазини високих цін.

Магазини знижених цін торгують стандартними товарами за порівняно високими цінами. Такі магазини відрізняються від тих, які лише зрідка використовують ціни зі знижкою, розпродажі товарів або продають дешеві товари низької якості. Магазини знижених цін, як свідчить зарубіжний досвід, постійно торгують за цінами, що нижчі за ті, які використовують в роздрібних підприємствах з високими націнками і низьким оборотом товарних запасів. Вони віддають перевагу реалізації товарів, що мають товарну марку і досить високу якість. Тут застосовують метод самообслуговування, просте і функціональне торгове обладнання.

Склади-магазини - це роздрібні підприємства з дуже скромним інтер?єром, обмеженим обсягом і номенклатурою послуг. Їхня мета - продаж великих обсягів товарів за низькими цінами. Сюди належать також продовольчі магазини знижених цін, що торгують прямо з контейнерів. Одна з найпоширеніших форм - меблеві склади-магазини. Зарубіжний досвід показує, що вони реалізують товари у величезних приміщеннях, розташованих, як правило, в приміському районі з низькою орендною платою. Покупець вибирає товар і оформляє замовлення. Вибраний товар може бути зразу навантажений у транспортний засіб клієнта або протягом декількох днів доставлений за зазначеною в замовленні адресою.

Магазини високих цін, які достатньо широко розвинуті в зарубіжних країнах, а в Україні вони тільки почали утворюватися, пропонують своїм покупцям товари і послуги вищої якості. Такі магазини орієнтуються на покупців з високим рівнем доходів, у яких серед спонукальних мотивів переважають не ціни, а престижність, комфортність і висока якість товару.

Рівень концентрації магазинів, як критерій, дає можливість класифікувати роздрібні підприємства залежно від кількості магазинів, які відвідують споживачі. Виходячи з цього виділяють такі основні різновиди концентрації магазинів:

центральний район у місті;

регіональний торговий центр;

районний торговий центр;

торговий центр мікрорайонів.

Зовнішні характеристики магазинів, які також їх відрізняють одне від одного, з однієї сторони, є досить суб'єктивні, а з іншої - об'єктивно суттєві в умовах “ринку покупців'. Це відбувається тому, що покупці віддають перевагу певному магазинові не лише через більш широкий асортимент товарів, кращий сервіс, тут має значення також загальне враження від відвідування магазину. Його формують архітектурний стиль, конструкції, місткість автостоянок, оформлення вітрин.

Суттєвих змін набула структура підприємств роздрібної торгівлі за формою власності.

За формою власності на початок року переважають колективні магазини (78,95 % від загальної кількості магазинів в Україні), причому 38, 86 % з них складають підприємства споживчої кооперації (табл. 1.2). Державні підприємства торгівлі у загальній їх кількості з частки 39,11 % у 1985 році зменшились до 11,30 % у 2000 році. Приватні магазини з?явились тільки після 1990 року і на даний момент поступово розвиваються.

Таблиця 1.2

Динаміка питомої ваги магазинів різних форм власності в Україні за 1985 - 2000 роки (на кінець року; відсотків до загальної кількості магазинів)

Магазини-склади здійснюють торгівлю будівельними матеріалами та паливом. Вони мають влаштовані площадки, навіси та складські приміщення для зберігання та продажу будівельних матеріалів, палива, господарських товарів, а також приміщення для демонстрації товарних зразків, торгівлі та оформлення продажу будівельних матеріалів та інших товарів.

В торговельному обслуговуванні покупців відіграє дуже важливу роль й дрібнороздрібна торговельна мережа. Дану мережу можна розгортати повсюду: на вулицях, на робочих місцях потенційних покупців під час їх відпочинку, пересуванні на різних видах транспорту, вдома і т.п., тобто де є і коли є потреба в торговельному обслуговуванні.

Серед стаціонарної дрібнороздрібної торговельної мережі України переважають три її види - кіоски, палатки та павільйони. Всі вони являють собою легкі споруди некапітального типу. Завдяки тому, що вони, як правило, виготовляються із легких уніфікованих збірно-розбірних конструкцій, є можливість при необхідності швидко змінити їх місце розташування.

Найбільш крупним з цих видів дрібнороздрібної торговельної мережі є павільйон. Другою важливою ознакою цього виду є наявність торгового залу й приміщення для зберігання товарних запасів. Тому тут є більше можливостей запропонувати покупцям більш широкий та різноманітний асортимент товарів, ніж в кіосках та палатках, а також надавати покупцям деякі послуги і застосовувати різні форми продажу товарів, у тому числі і самообслуговування як найбільш ефективну форму в економічному і соц.іальному плані.

Кіоски і палатки не мають торгового залу для покупців, що звужує можливості товарного асортименту і обмежує застосування різних форм продажу товарів - обслуговування тут здійснюється з обов'язковою участю продавця, тобто з індивідуальним обслуговуванням покупців. До кіосків відносяться невеликі споруди закритого чи напівзакритого типу, які мають тільки одне робоче місце і не мають приміщення для зберігання запасу товарів. Обладнання кіосків в основному складається зі зйомних вітрин, полок, невеличкого прилавку, приставного столика, на якому розміщується касовий аппарат.

До палаток відносять легкі споруди закритого типу, які відрізняються від кіосків тим, що мають два і більше робочих місць, а також приміщення для підготовки товарів до продажу і їх зберігання. Палатка має таке ж обладнання, як і кіоск, а також шафи, стелажі для зберігання товарів. Палатка (кіоск), що торгує продовольчими товарами, обладнується холодильними ємкостями (для реалізації товарів, що швидко псуються), товарними ваговимірювальними приладами (для реалізації нефасованих товарів).

Для цієї мережі характерна висока мобільність, гнучкість, оперативність у реагуванні на попит покупців та на їх вимоги до обслуговування. При необхідності дрібнороздрібна мережа може дуже швидко змінювати своє місце розташування, що дозволяє максимально наблизити її до покупців і тим самим скоротити витрати часу на придбання товарів.

Будівництво палаток, кіосків, павільйонів не потребує великих капіталовкладень, дозволяє використовувати дешеві матеріали і здійснюється в короткі строки. Дешевою є і пересувна мережа.

Дрібнороздрібні торговельні пункти продажу товарів можуть тимчасово заміняти магазини в районах нового житлового будівництва, а також в містах, де відкриття магазинів економічно недоцільне.

Важлива її роль у період сезонної торгівлі різними фруктами, овочами, ягодами та іншими плодами сільськогосподарської діяльності. Незамінною є також її значення у формуванні попиту на нові товари, у стимулюванні імпульсних покупок.

Дрібнороздрібна торговельна мережа може функціонувати безперервно - у різні дні тижня, години дня, або й цілодобово, коли магазини закриті, а у покупців є потреба у придбанні товарів повсякденного попиту та різних специфічних товарів. Завдяки цьому вона відіграє не тільки допоміжну роль в обслуговуванні населення, а багато в чому й самостійну, тобто вона може створювати і певну конкуренцію магазинному продажу товарів.

Широкий розвиток дрібнороздрібної торговельної мережі - це також один із важливих шляхів формування конкурентного середовища в роздрібній торгівлі, база для створення нових робочих місць і зменшення напруги в соціальному житті суспільства, що є дуже важливим особливо в період зростання безробіття.

Як видно з рисунку 1.6, найбільший розвиток кіосків та палаток припадав на 1997 рік (27,8 тис. одиниць), саме тоді відкрилось багато кіосків та палаток з колективною формою власності і їхня кількість складала 17,9

тис. од. (рис.1.7). Процес роздержавлення торкнувся й кіосків та палаток, тому кількість підприємств такого типу постійно зменшується з 1991 року, і це пояснює таке явне зменшення загальної кількості кіосків та палаток з 1997 року по 2000 рік, тому що за даний період їх кількість зменшилась близько на дві тисячі, а кіосків та палаток інших форм власності в цілому тільки на 0,6 тис. одиниць. Окрім того, значна кількість даних торговельних підприємств зникла з ринку через те, що в основному вони розміщувались на одному «п?ятачку» і торгували майже одним і тим же асортиментом та за одними цінами. Тобто такі об?єкти торгівлі не можуть добре працювати.

Якщо порівняти динаміку кількості магазинів та кіосків і палаток на території міст та сільських поселень, то побачимо, що особливо суттєво вона скоротилась у сільській місцевості (рис.1.8). Причому зменшилась не тільки кількість магазинів, а й дрібнороздрібної торговельної мережі. Якщо кількість кіосків і палаток у сільській місцевості за період з 1985 по 1990 роки збільшилась на 0,4 тис. одиниць, то, починаючи з 1991 року, вона постійно зменшувалась і на кінець 2000 року становила 3,6 тис. одиниць, тобто лише 46,8 % від їх кількості у 1990 року. Зменшення об?єктів роздрібної торгівлі у селах пояснюється перш за все дуже низькою платоспроможністю сільського населення, що веде до банкрутства підприємців.

У містах розвиток підприємств роздрібної торгівлі відбувався дещо інакше. Кількість магазинів тут почала зменшуватись лише після 1996 року і становила на кінець 2000 року лише 48,1 тис. одиниць або 78,1 % від значення даного показника у 1996 році. Кількість кіосків та палаток на даний момент у містах становить 21,7 тис. одиниць, тобто 91,9 % від 1997 року. Саме у 1997 році спостерігався пік їх кількості (23,6 тис. одиниць).Взагалі, у загальній кількості підприємств роздрібної торгівлі в останній час все більшого значення набувають саме дрібнороздрібні торговельні підприємства, особливо кіоски та палатки: їхня частка у загальній кількості торговельних підприємств постійно зростає і на кінець 2000 року становила 24,5 %, тоді як у 1985 році лише 17,9 % (рис.1.9).

Значною мірою це пояснюється тим, що утримання кіосків та палаток обходиться підприємцям набагато дешевше і їх можна розмістити будь-де, тоді як для відкриття магазину потрібно набагато більше коштів, до того ж нелегко знайти вдале місцерозташування для нього і, окрім цього, важко організувати таку роботу, яка б забезпечила ефективне функціонування магазину, особливо для суб?єктів підприємництва, що не мають професійної підготовки.

На розвиток мережі магазинів та інших каналів роздрібного продажу товарів значно впливають і ринки, яких з кожним роком все більше і більше. Так, якщо на кінець 1995 року їх кількість становила 1282 одиниць, то у 2000 році їх кількість становила вже 2514 одиниць, тобто зросла приблизно у два рази. Причому 1369 (54,5 %) - це змішані ринки та лише 362 - ринки з продажу сільськогосподарської продукції [ 60, с.263].

Значну роль в обслуговуванні покупців могли б відігравати торговельні автомати, але в Україні їх виробництво занадто слабко розвинуто. За останні роки воно ще більше занепало, що не могло не позначитись негативно на торгівлі через автомати. Причинами такого становища можна зазначити інфляцію, введення нової грошової одиниці, ліквідацію структур, що займалися торгівлею через мережу автоматів, тощо. Хоча у нашій країні вже є деякі напрацювання в даній галузі.

Так, київськими підприємствами було випущено автомати (вони вже працюють в столичному метрополітені), що продають за паперові гривні жетони на проїзд, причому машина відраховує здачу, не приймає фальшивку та інформує про свій робочий стан. Також з'явилась ще одна модифікація автоматів, які продають телефонні картки. Дані автомати також можна застосовувати в інших сферах діяльності - від продажу преси до продажу пирогів. Зростає кількість машин, які продають гарячу каву, чай, пиріжки та ін. Як засіб торгівлі вони вже відомі давно, їх конструкція постійно змінюється та вдосконалюється.

Популярність торгових автоматів пояснюється тим, що вони забезпечують споживачам цілодобовий продаж, самообслуговування, наближають торгову точку до місць масового скупчення покупців.

Проте ціни на товари, що продаються через автомати, іноді на 15-20% вищі, ніж звичайні, порівняно високі також витрати, через те, що розкидані на великій території автомати необхідно часто поповнювати товарами, ремонтувати, трапляються і незначні крадіжки.

Не останнє місце в торговельній мережі займає й вулична пересувна торгівля, яка отримала значний розвиток у 90-их роках. За допомогою даної форми торгівлі продаються найрізноманітніші товари, починаючи від вітчизняної моркви і закінчуючи заморським ананасом.

Вулична торгівля вирішила багато проблем. Перш за все вона дозволила тим, хто в країні виробляє товари широкого вжитку, продати свій товар, не використовуючи посередників. Фермери та володарі особистого підсобного господарства виставляють свою продукцію вздовж дорог та магістралей або ж продають свій товар на міських вулицях, замість того, щоб реалізувати її на організованому ринку. Але це лише одне з джерел надходження «вуличного» товару.

Розвізна мережа особливо важливу роль відіграє при обслуговуванні сільського населення та інших малонаселених пунктів, де недоцільно розгортати стаціонарну роздрібну торговельну мережу, в районах новобудов, на окраїнах міст, в місцях масового відпочинку населення, в курортній місцевості під час сезону, в місцях проведення свят, різних спортивно-культурних заходів тощо.

Для здійснення розносної торгівлі застосовується різне спеціальне технологічне обладнання (низькотемпературні лотки-прилавки). Розносна торгівля може здійснюватись і без спеціальних засобів і обладнання - просто з рук продавця. Така форма продажу товарів і обслуговування покупців на вулицях і різних місцях з високою інтенсивністю потоків потенційних покупців набула дуже широкого розвитку особливо в останні роки через кризову ситуацію в економіці країни, зростання безробіття і суттєвого падіння життєвого рівня більшості населення. Кількісне і майже неконтрольоване зростання такої мережі не сприяє покращенню торговельного обслуговування покупців, захисту споживачів від недоброякісної продукції, від неправдивої інформації про неї і т.п.

Розносна торговельна мережа, якщо вона цивілізовано організована, може відігравати в обслуговуванні покупців теж значну роль. Особливе місце вона може займати при продажу окремих специфічних товарів -- квітів, морозива, безалкогольних напоїв, газет, сувенірів і т.п., при обслуговуванні пасажирів на залізничному, водному і авіаційному транспорті, під час відпочинку населення або при проведенні масових спортивно-культурних заходів.

Однак слід зазначити, що виживати дрібним підприємствам в умовах конкуренції дуже складно, особливо коли з?являються крупні конкурентоспроможні підприємства, наприклад, як супермаркети або такі, що входять до складу потужних корпоративних торгових мереж. Зарубіжний досвід свідчить про широкий їх розвиток. У цих країнах створені так звані «Корпоративні ланцюги», до складу яких входять два чи більше торгових підприємств, що перебувають у спільній власності та під спільним контролем, які продають товари одного асортименту, мають централізовану службу закупівель і продажу товарів, а іноді й однотипне архітектурне оформлення.

У корпоративні ланцюги можуть входити будь-які роздрібні підприємства - супермаркети, універмаги, спеціалізовані магазини тощо. Вирішальна роль при формуванні товарного асортименту, при закупівлі великих партій товару для отримання знижок, при розподілі товарів по окремих магазинах, встановленні цін і деяких обов'язкових правил, у тому числі обслуговування покупців, належить штаб-квартирі.

Разом з тим корпоративні ланцюги дають своїм магазинам певну свободу у прийнятті управлінських рішень, щоб вони мали можливість враховувати особливості та умови конкурентної боротьби на місцевих ринках.

Корпоративні ланцюги роздрібних торговців представлені добровільними ланцюгами та кооперативами роздрібних торговців, що об'єднуються в асоціацію для протидії конкуренції.

Рівень рентабельності і функціонування корпоративних ланцюгів значно вищий ніж у незалежних торговців. Це пов?язано з наступним:

закупівля великих партій товарів корпоративними ланцюгами дає змогу зменшити транспортні витрати, через що знижується собівартість товару та з'являється можливість отримати максимальний прибуток, тоді як незалежні торговці не мають такої можливості;

у корпоративних ланцюгів, як отримувачів великого прибутку, є можливість залучити висококваліфікованих менеджерів, здійснювати дослідження і розробляти методики щодо прогнозування кон?юнктури ринку, обсягу і структури продажу, управління товарними запасами, встановлення обгрунтованих цін та стимулювання збуту товарів;

у корпоративних ланцюгів можливе поєднання функцій оптової та роздрібної торгівлі, тоді як незалежні торговці мають справу з багатьма оптовиками або товаровиробниками;

у корпоративних ланцюгів зменшуються витрати на просування товарів до споживача, оскільки витрати на рекламу та інші маркетингові заходи розподіляють на більші обсяги товарів.

Добровільні ланцюги незалежних торговців складаються з оптовика-спонсора, групи незалежних роздрібних торговців, об'єднаних передусім для організації закупівлі товарів.

Кооперативи роздрібних торговців включають незалежних торговців, що об'єднали свої зусилля для централізації організації закупівель і заходів щодо просування товарів на ринку. Економія витрат обігу, що досягається об'єднанням зусиль незалежних торговців, дає їм змогу витримувати конкуренцію з корпоративними ланцюгами в сфері цін.

Споживчі кооперативи - це роздрібні підприємства, фірми, що перебувають у власності споживачів. Такі кооперативи виникають, коли жителі певної території приходять до висновку, що робота місцевих торговців не влаштовує їх через низьку якість обслуговування, високі ціни або пропозицію товарів низької якості. Тоді вони об'єднують свої кошти і відкривають власні магазини, спільно визначають економічну політику діяльності, вибирають членів правління. Такі магазини можуть торгувати або за низькими, або за звичайними цінами, виплачуючи членам кооперативу дивіденди залежно від обсягу здійснюваних ними покупок і отриманого прибутку.

Організації власників привілеїв - це договірні об'єднання власників привілеїв (виробник, досвічений торговець або фірма послуг) чи незалежних підприємців, що придбали право володіння одним чи декількома магазинами, системами, які функціонують на основі цих привілеїв. У договорі передбачуються порядок фінансових взаємовідносин, а також права та обов'язки сторін. Діяльність таких об'єднань звичайно грунтується на якомусь унікальному товарові чи послузі, методі підприємницької діяльності, товарній марці, репутації власників привілеїв. Дана форма організації найбільш широко застосовується у сфері ресторанів, закусочних швидкого приготування, а також на автозаправочних станціях, серед дилерів, що торгують автомобілями.

Роздрібні конгломерати - це корпорація добровільної форми, що об'єднує декілька підприємств різнорідного товарного асортименту і форм роздрібної торгівлі під єдиною власністю з частковом поєднанням функцій розподілу та управління.

Таким чином, розвиток різноманітних конкурентоспроможних каналів роздрібного продажу товарів дозвилить створити сучасну сферу торговельного обслуговування споживачів України.

1.2. Визначальні фактори розвитку роздрібної торговельної мережі