Маркетингові дослідження проблем розвитку роздрібної торговельної мережі

Позамагазинні форми роздрібного продажу товарів не менш важливі для нормального функціонування “організму” такого великого міста, як Київ. Даному каналу продажу товарів притаманні всі якості активних методів продажу товарів, тому він приваблює покупців, максимально наближуючи до них товари. Застосування позамагазинного продажу товарів розширює фронт торговельного обслуговування, збільшуючи пропускну здатність роздрібних торговельних підприємств. Тому розвиток позамагазинного продажу товарів дещо зменшує потребу у мережі магазинів. Особливо це відноситься до таких її форм, як продаж товарів на дому, посилкова торгівля, торгівля на вулиці. В той же час в умовах позамагазиннго продажу товарів відбувається звуження асортименту товарів, у порівнянні із магазинами, відносно менш зручні умови для покупців для вибору товарів, гірші умови праці торговельного персоналу, важкість контролю та інше. Проте, удосконалюючи форми позамагазинного продажу товарів, можна звести до мінімуму ці недоліки та повністю використати позитивні його якості, що сприяють розвитку товарообороту та покращенню торговельного обслуговування населення.

Вони, доповнюючи мережу магазинів, дозволяють максимально наблизити продаж товарів повсякденного попиту до місця проживання чи місця роботи покупців.

Форми позамагазинного продажу товарів відрізняються між собою за багатьма ознаками: технічним устроєм, можливістю транспортування, розмірами, асортиментом товарів, якими вони торгують, методами продажу товарів та обслуговування покупців, зовнішнім оформленням тощо.

Слід відмітити, що статистична звітність охоплює лише деяку частину позамагазинної торгівлі. Це ускладнює аналіз її стану та планування. Рекомендується розширити показники статистичної звітності з тим, щоб уявляти повну картину стану позамагазинної торгівлі. При цьому необхідно також обліковувати належним чином, щоб найбільш повно відобразити в ній не тільки постійно діючу мережу, але й сезонні торговельні одиниці.

Серед різноманітних каналів позамагазинного продажу товарів особливе місце належить мережі кіосків та палаток. На початок 2000 року їх було зареєстровано 1338 одиниць, товарооборот по яких у четвертому кварталі 1999 року склав 70,2 млн. грн. За 1999 - 2000 роки кількість кіосків та палаток суттєво збільшилась і за станом на 1 січня 2001 року вже дорівнювала 2493 одиниць. За рахунок нового будівництва та реконструкції нежитлових приміщень за 2000 рік збудовано і введено в експлуатацію 684 підприємства торгівлі, з них 16,8 % припадає на кіоски та палатки.

Основним напрямом сучасного розвитку дрібнороздрібної торговельної мережі є заміна старих кіосків новими, більш сучасної конструкції, виготовленими із алюмінія, пластика, древесних плит. До кіосків, павільйонів висуваються більш високі естетичні вимоги, адже вони впливають на загальний колорит вулиці. Тому їх облаштуванню та зовнішньому оформленню надається багато уваги містобудіниками та архітектурними управліннями міст.

Водночас інтенсивно розвивається мережа ринків, і якщо раніше на ринках в основному продавалися продовольчі товари і не торгували новимии непродовольчими товарами, не було так званих “неформальних” ринків й продажу з рук фізичних осіб, не зареєстрованих як суб'єкти підприємницької діяльності, то зараз все це є. На 1.01.2000р. по Києву було зареєстровано всього 78 ринків, а в розрахунку на 10 тис. чол. припадало лише 2,9 ринка. З них лише 12 ринків - криті, тобто більш-менш пристосовані до торгівлі (табл. 2.5).

Розрахувавши показники наведеної таблиці, було виявлено, що в середньому на один ринок припадає 377 торгових місць, тобто й у місті Києві ринки за розміром торгової площі, це відносно невеликі ринки. Найбільша кількість ринків знаходиться в Ленінградському районі (17 ринків), де на 100 тис. населення району припадає 5,6 ринків.

Крім Ленінградського району, де сконцентровано 21,8 % загальної кількості ринків, найбільше їх число функціонує у Ватутінському та Мінському ( по 11 одиниць або 14,1 %), тобто в найбільш густозаселених районах міста (рис.2.3).

Таблиця 2.5

Показники стану розвитку ринків по районах міста Києва (на 1.01.2000р.)

Таблиця 2.6

Кількість ринків по районах м. Києва (на початок 2000 року)

Кількість ринків у місті Києві тільки за 2000 рік зросла на 29 одиниць і станом на 01.01.2001 вже діяло 107 ринків та торговельних майданчиків на 41,3 тис. торговельних місць. За спеціалізацією склад ринків був таким: 32 - продовольчі, 22 - непродовольчі (у тому числі 9 спеціалізованих: 1 - авторинок, 3 - по продажу автозапчастин, радіоринок, шпалерний, книжковий, господарчій та ринок товарів для рибної ловлі), 41 - продовольчо-речовий (у тому числі на Куренівському ринку функціонує майданчик по продажу домашніх тварин, гризунів, акваріумних риб, кормів тощо), 12 - оптово-роздрібних.

Зі збільшенням кількості ринків зросла сума ринкового збору до місцевого бюджету. Якщо по місту сума ринкового збору у 1999 році становила 12653 тис. грн., то в 2000 - 18629,3 тис. грн. Приріст досяг 47,2%. У загальній сумі місцевих податків ринковий збір становить третину. Тільки чотири ринки міської комунальної власності за 2000 рік перерахували ринкового збору до міського бюджету 1642,9 тис. грн. В загальній сумі ринкового збору відрахування ринків міської комунальної власності складають 8,8 %. Відповідно до рішення КиївРади від 01.06.2000 року №144/865, на всіх продовольчих ринках міста Києва виділено пільгові місця з 50 відсотковою оплатою тарифів за послуги ринку.

Розвиток торгівлі на продовольчих ринках в значній мірі залежить не тільки від рівня платоспрможності населення і конкурентоспроможності інших каналів роздрібної торгівлі, а і від стану розвитку виробництва цієї продукції. Як свідчить аналіз динаміки обсягу і структури продажу товарів на ринках, збільшилась реалізація м?яса, птиці та сала, а реалізація таких видів продукції як картопля, овочі, фрукти, ягоди зменшилась. Це пов?язано з різними причинами. Основні з них полягають в тому, що в ці роки у зв?язку із нестабільним положенням у країні не були створені необхідні умови для населення, яке самостійно займається реалізацією своєї продукції на ринках. У таблиці 2.7 подано дані, що характеризують продаж м?яса, сала, птиці та плодоовочевої продукції по різних районах міста Києва. Ці дані свідчать, що найбільш всього м?яса, сала, птиці продається на ринках Московського району, а плодоовочевої продукції - на ринках Ватутінського району.

Падіння платоспроможного попиту населення при підвищенні цін привело до зменшення обсягу реалізації товарів через всі канали роздрібного продажу товарів, але через організовані ринки - у меншому розмірі. Як відомо, найбільш важливими серед ринків є продовольчі, які організовані на дуже низькому рівні. Роль продовольчих ринків у задоволенні потреб населення у продуктах харчування значно зросла. На це вплинули такі основні фактори, як більш низькі ціни у порівнянні із магазинами, свіжість продукції та ін.

Таблиця 2.7

Реалізація сільськогосподарської продукції на ринках по районах м.Києва у 1999 році (тонн)

Як показує аналіз рівня цін на ряд основних видів сільськогосподарської продукції на діючих продовольчих ринках міста Києва, вони в залежності від місця розміщення ринку мають суттєві коливання (табл.2.8).

Ціни на сільськогосподарську продукцію у значній мірі також знаходяться під впливом сезонного фактору. Так, коли тільки на початку весни з?являються огірки, редис та інші свіжі продукти харчування, вони коштують дуже дорого, а наприкінці весни вони дешевшають, так я збільшується обсяг товарної продукції, зростає конкуренція.

У 2001 році Київською міською держадміністрацією вживались заходи по покращенню забезпечення мережі ринків не лише якісною, а й доступною за ціною продукцією тваринництва (м?ясом). Прийнято рішення по залученню додаткових ресурсів м?яса та м?ясопродуктів, встановленню зв?язків з іншими регіонами, поновленню роботи спеціалізованих відділів по торгівлі м?ясом у мережі продовольчих магазинів міста.

Таблиця 2.8

Середні ціни на сільськогосподарську продукцію, що реалізується на ринках м.Києва (на 15травня 2000р.)

За один десяток

Задля створення конкурентного середовища у ринковій мережі на чотиирьох ринках комунальної власності функціонують торговельно-закупівельні підприємства, які здійснюють закладку та реалізацію плодоовочевої продукції за цінами, значно нижчими, ніж у торговельній мережі та у приватних підприємців.

Якщо розглядати ціни у торговельно-закупівельних підприємствах ринків, щ є міською комунальною власністю, то можна зробити висновок про більш низький рівень цін, ніж у інших продавців, що торгують на ринках (табл. 2.8 і 2.9).

Таблиця 2.9

Середні ціни на картоплю та плодоовочеву продукцію у торговельно-закупівельних підприємствах ринків (у грн.)

Як видно, ціни немалі, особливо якщо розглядати їх на фоні середньої заробітної плати або ж пенсії, які підчас ще й виплачують несвоєчасно. Якщо зробити відповідні підрахунки, то ясно, що не вистачить навіть на найпростіші продукти харчування , не кажучи вже про те , що потрібно купляти ще й одяг та інше. А після 10 травня 2000року рівень життя став ще нижчим у зв”язку із подорожчанням хліба майже у 1.5 рази. Тому не дивно, що похилі люди часто намагаються перепродавати на вулицях куплені у магазині вдень товари за більш високими цінами, за рахунок чого вони й живуть.

В Україні набули розвитку такі позамагазинні форми продажу товарів, як автомагазини, причепи-магазини, окрім цього розвивається розвозна і розосна мережа.

І все-таки, кіоскова форма торгівлі залишається однією з найважливіших серед позамагазинних підприємств торгівлі. Даний вид торгівлі постійно еволюціонує. Почавши з продажу суто імпульсного товару, асортимент кіосків розширюється за рахунок інших товарів - здебільшого продуктів харчування. Особливо це помітно на прикладі так званих “кіоскових конгломераті” біля станцій метро, вокзалів тощо. Аби вижити в конгломераті, власники частини кіосків намагаються спеціалізуватися, наприклад, на молочних продуктах або дрібних непродовольчих товарах широкого вжитку. Паралельно використовується ефект мережі. Але й “розбещений” покупець чим далі менше готовий доплачувати за послуги “тут і зараз”. Кіоскери все більше пристосовуються до покупців, пропонуючи їм товар за більш низькими цінами товари, аналогічні тим, що реалізують магазини, або працюють цілодобово. Як вважає більшість кіоскових підприємців, цей бізнес недовговічний і переважно є стартовим майданчиком для якогось іншого. Вже зараз є багато таких, хто накопичив капітал на продажу товарів у кіосках, облишив цей вид торгівлі і вклав кошти у відкриття магазину. Проте на їхнє місце завжди приходять неофіти. Зі зміною “поколінь” відбувається і зміна спеціалізації кіосків та асортименту.

Результати досліджень показують, що 10 % усіх (за кількістю) покупок населення робити у кіосках. Тобто кіоски займають третє місце за популярністю після ринків - 45 % та невеличких крамниць - 18 %, випереджуючи спеціалізовані крамниці - 6 % та універсами - 1 %. А якщо дивитись за окремими групами продовольчих товарів, то частка кіосків у загальному обсязі проданого може бути ще суттєвішою: пива - 26 %, кави - 12 %, шампуню - 11 %.

Наприклад, продукція фірми “MacCoffee” продається не тільки в кіосках. Проте це класичний кіосковий товар, бо 80 - 75 % товару купується саме там.

Якщо простежити структуру витрат сім?ї або самотнього індивида, то побачимо, що залежно від віку та кількості утриманців якась частина доходів витрачається ніби ні на що, “протікає крізь пальці”. Певна річ, за ці гроші (“кишенькові”) купують конкретні товари, але покупки ці здійснюються спонтанно, без попереднього планування. Близький до імпульсного і так званий ситуативний попит. Найгнучкішою формою торгівлі, здатною обслуговувати імпульсний та ситуативний попит, виявились коски, такі собі міні-прилавки всілякого харчового та супутнього дріб?язку.

2.3. Державні органи та їх функції щодо регулювання розвитку роздрібної торговельної мережі

Торгівля, як кожна інша сфера діяльності людини, потребує певного регулювання. Це перш за все необхідно тому, що магазини та позамагазинні форми роздрібної торгівлі через відсутність централізованого управління та хаотичний розвиток не будуть достатньою мірою відповідати вимогам споживачів, що є «керівниками» та «диктаторами» для роздрібної торгівлі.

Згідно Закону України від 9.04.99 р. №586 «Про місцеві державні адміністрації» функції щодо регулювання розвитку роздрібної торговельної мережі відносяться до повноважень органів місцевої виконавчої влади. Статтею №20 Закону відзначено, що місцева державна адміністрація забезпечує організацію обслуговування населення підприємствами торгівлі та громадського харчування.

Окрім того, статтею №16 Закону визначено, що місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за додерржанням правил торгівлі, побутового, транспортного, комунального обслуговування, законодавства про захист прав споживачів.

Державні органи, що здійснюють організацію та контроль за діяльністю підприємств роздрібної торгівлі, мають змогу регулювати їх розміщення та рівномірно розподіляти їх на території населенних пунктів.

В складі Київської міської державної адміністрації функціонує Головне управління продовольчих ресурсів, торгівлі та побутового обслуговування населення.

Головне управління є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням. Утримується дане управління за рахунок бюджетних коштів. Граничну чисельність, фонд оплати праці працівників Головного управління та видатки на їх утримання визначає КМДА, а кошторис доходів та видатків, штатний розпис управління затверджує міський голова після проведення експертизи Головним фінансовим управлінням.

У своєму складі Головне управління має два управління: управління продовольчих ресурсів та харчової промисловості, управління побутового обслуговування населення та ринків і самостійний відділ - відділ торгівлі та торговельної інспекції.

Організаційна структура Головного управління продовольчих ресурсів, торгівлі та побутового обслуговування населення надана на рис.2.4. З наведеної схеми видно, що обидва управління та відділ торгівлі підпорядковуються начальнику Головного управління, який координує та контролює їхню діяльність. У кожному управлінні є по два організаційні підрозділи.

Так, в управлінні продовольчих ресурсів та харчової промиловості присутні такі відділи, як відділ продовольчих ресурсів та відділ харчової та переробної промисловості, а в управлінні побутового обслуговування населення - відділ побутового обслуговування населення та відділ ринків. Кожний із наведених відділів має свого начальника, котрий підпорядковується та звітує відповідному заступнику начальника Головного управління, який і керує управлінням. Як видно, у начальника окремого відділу торгівлі та торговельної інспекції є і заступник, що і контролює діяльність відділу за відсутності начальника відділу, тоді як за відсутності начальників інших відділів їхні обов'язки виконують за відповідних обставин або начальник управління.

Якщо ж проаналізувати чисельність працівників (табл. 2.10), то побачимо, що в його небагаточисельному (33 чоловіки) складі переважає серед всіх відділів відділ торгівлі та торгівельної інспекції, а потім вже йдуть відділ продовольчих ресурсів та відділ ринків.

Дана організація відіграє дуже важливу роль у забезпеченні громадян міста продовольчими та непродовольчими ресурсами.

У Положенні про Головне управління продовольчих ресурсів, торгівлі та побутового населення відзначається, що його основним завданням є організація та розвиток оптової та роздрібної торгівлі, громадського харчування, ринків та побутового обслуговування населення на основі використання ринкових механізмів господарювання. Так, за погодження Головного управління, у 2002 році на будівництво і реконструкція об'єктів торгівлі та громадського харчування буде вкладено з комерційних джерел фінансування (за рахунок торговельних підприємств) інвестицій на суму 41,5 млн. грн. (табл. 2.11, табл. 2.12).

За планом, у 2002 році планується ввести в дію 52,3 тис. кв.м. торгової площі магазинів та 50 місць підприємств громадського харчування. У 2002 році Головне управління також планує розпочати реконструкцію Оболонського проспекту, а саме забудувати його об'єктами соцкультпобуту. Побудову об'єктів згідно плану буде здійснюватися у 2003 - 2005 роках (табл.2.12). На 2003 -2005 рр. заплановано вкласти інвестицій у будівництво на суму 14,5 млн.грн.. Це значно менше, ніж у 2002 році.

Таблиця 2.10

Чисельність працівників та організаційна структура Головного управління продовольчих ресурсів, торгівлі та побутового обслуговування населення міської держадміністрації м. Києва (на1.01.2001р.)

За даними Головного управління продовольчих ресурсів, торгівлі та побутового обслуговування населення

Таблиця 2.11

Проект плана капітальних вкладень на будівництво об'єктів торгівлі у місті Києві на 2002 рік

Таблиця 2.12

Проект плана капітальних вкладень на будівництво об'єктів торгівлі у місті Києві на 2003-2005 роки

Окрім цього Головне управління зобов'язане забезпечити впровадження різних нормативно-правових документів, що регулюють торговельну діяльність та сфери побутового обслуговування населення і контролювати їхнє дотримання суб?єктами господарювання. Також Головне управління здійснює дуже важливу функцію контролю за якістю обслуговування торговельними підприємствами населення із застосуванням відповідних санкцій й інші функції, які повинні забезпечити роботу магазинів незалежно від форм власності та відомчої підпорядкованості і ринків відповідно до вимог населення. Стосовно діяльності підприємств харчової та переробної промисловості Головне управління бере участь у розробці пропозицій щодо забезпечення їм сприятливих умов діяльності, надання підтримки і послуг в організації виробництва продукції та маркетингу, координує роботу підприємств, проводить моніторинг, економічний аналіз рівня та динаміки цін на регіональному, вітчизняному ринках продовольства, розробляє пропозиції щодо проведення цінової політики на споживчому ринку міста у створенні системи інформування про попит і пропозиції на зазначеному ринку, організовує роботу з питань стосовно підтримки вітчизняного товаровиробника та виконує багато інших заходів.

Відділ торгівлі - це складова частина Головного управління, що знаходиться під керівництвом начальника управління, якому постійно звітує, і несе відповідальність за ефективну роботу галузі торгівлі та громадського харчування в межах своїх функцій.

Даний відділ, як і інші підрозділи Головного управління, має певні права, обов'язки, завдання та виконує певні функції. Проте на вирішення питань, що стосуються саме розвитку роздрібної торговельної мережі, функції відділу дуже обмежені. Тому, для того, щоб регулювати та контролювати роздрібну торговельну мережу, потрібно розширити коло завдань та функцій відділу, які дозволять створити сучасну сферу торговельного обслуговування покупців.

Необхідно переглянути структуру та функціх міських управлінь з питань торгівлі та побутового обслуговування населення. Основними напрямами їх діяльності повинні бути: аналіз стану розвитку роздрібної торговельної мережі в місті; економічне прогнозування і планування розвитку роздрібної торгівлі міста; оцінка і прогнозування кон?юнктури ринку; розробка рекомендацій щодо раціонального розміщення і спеціалізації роздрібної торговельної мережі в місті; створення довідково-інформаційної служби; допомога роздрібним торговельним підприємствам в організації співробітництва з зарубіжними фірмами; патентування і акредитація підприємств торгівлі; контроль за дотриманням правил торгівлі і цінами.

Особливу увагу необхідно приділити плануванню і оптимізації спеціалізації та розміщення роздрібної торговельної мережі на території населеного пункту і створенню для цього відповідної інформаційної бази.

Згідно прийнятому у 1995 році Закону України «Про захист прав споживачів», держава забезпечує громадянам захист їх інтересів як споживачів, надає можливість вільного вибору товарів (робіт, послуг), набуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання товарів (робіт, послуг) відповідно до їх потреб, гарантує придбання або одержання іншими законними способами товарів (робіт, послуг) в обсягах, що забезпечують рівень споживання, достаній для підтримання здоров?я та життєдіяльності.