Основи теорії менеджменту
Історія менеджменту. Аналіз теоретичних та методичних підходів до управління. Описання досвіду відомих успішних керівників світового рівня. Численні схеми, таблиці для унаочнення інформації. Зразки контрольних питань, тестів, завдання для самоконтролю.
| Рубрика | Менеджмент и трудовые отношения |
| Вид | учебное пособие |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 16.04.2020 |
| Размер файла | 2,5 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Паблік рилейшенз (ПР). Призначення ПР -- створення позитивного іміджуорганізації, персоналу, діяльності.
Приклад
І.Є. Забєлін «Мінін і Пожарський. Криві та прямі Смутного часу»: «Всім відомо, що древні, особливо греки та римляни уміли виховувати характер. Це уміння полягало лише в тому, що вони вміли зображувати у своїй історії кращих, передових своїх діячів згідно з принципами не тільки історичної, але й поетичної правди. Вони вміли цінити заслуги героїв, уміли відрізняти золоту правду та істину цих заслуг від життєвої брехні та бруду, в якому кожна людина проживає і завжди більшою або меншою мірою плямується».
Служба ПР повинна надавати людям інформацію про професійну, чесну діяльність колективу, перспективи розвитку.
Форми ПР:
• складання прес-релізів;
• конференції для представників зовнішнього середовища;
• лобіювання інтересів в органах влади;
• участь у виставках, конференціях інших організацій; розповсюдження реклами.
РОЗДІЛ 2. МИСТЕЦТВО ТА МАЙСТЕРНІСТЬ В УПРАВЛІННІ
Логіка викладу матеріалу
• Поняття мистецтва управління
• Наукове, емпіричне та інтуїтивне управління
• Майстерність управління
• Якість управління
• Секрети ефективного менеджменту
Мистецтво управління
Поняття мистецтва управління
У сучасному розумінні поняття «мистецтво управління» передбачає глибоку інтеграцію науки та практики. «Мистецтво управління -- це дар божий»,-- наголошує М. М. Мартиненко [38]. Мистецтво управління робить управління більш ефективним, хоча останнє як діяльність може обходитись без мистецтва та науки управління, але це автоматично робить його непродуктивним.
Спробуємо провести аналогію між двома варіантами рішення управлінської проблеми (емпіричним та науковим) -- з'їсти червиве яблуко. Черв'як -- це проблема. Але ж яблуко хочеться з'їсти.
Варіант 1. їсти яблуко і постійно дивитись на те, що відкусив, щоб не з'їсти оту істоту. На язик потрапили елементи життєдіяльності черв'яка. Ви з огидою плюєте. Із роздратуванням дивитесь на яблуко (де ж укусити?), і врешті -решт його викидаєте. Який тут смак і задоволення?
Варіант 2. Яблуко з черв 'ячком? Це означає, що воно стигле та без хімії. Ви берете ніж, акуратно розрізаєте яблуко, вилучаєте істоту із її продуктами дйільності. Перед вами шматочки соковитого фрукту. Смачного!
Перший варіант поведінки характерний для емпіричного управління. Основні методи -- методи спроб та помилок. Другий варіант -- застосування ефективних методів наукового управління. А якщо при цьому проявити творчість, винахідливість, додати позитивні емоції, то це вже майстерність.
Науковий підхід до управління слід вважати основним у професійній діяльності менеджера освіти. К. Ушинський висловив чудову думку, яка однаковою мірою стосується також управління закладом освіти: «Одна педагогічна практика без теорії -- те саме, що знахарство у медицині». Науковий підхід -- це підхід з точки зору наукових засад. Різновидів наукових підходів існує досить багато. Проте їх об'єднує те, що вони:
а)викладені у вигляді теорій;
б)мають вихідні положення, принципи, доведені дослідницьким шляхом;
в)доведені підчас спеціально організованих експериментів та підтверджені досвідом.
Водночас науковий підхід не виключає інтуїції. Навпаки, він перевіряє, обґрунтовує здогадку, робить інтуїтивне рішення керівника усвідомленим. Наукова гіпотеза -- це теж припущення. У ньому міститься певна частка інтуїції. Емпіричний підхід повністю поглинається науковим. Саме через практику роботи, досвід перевіряються всі наукові ідеї та теорії. Так, В.Сухомлинський стверджував: «Ідеї без конкретних справ перетворюються на пустоцвіт». Мистецтво управління ґрунтується на поєднанні знань та інтуїції під час практичної двільності.
Вміння застосовувати теорію менеджменту, використовувати накопичений людством та власний досвід, творчо управляти організацією -- це мистецтво менеджменту. Розуміння менеджменту як мистецтва базується, перш за все, на умінні використовувати науковий підхід у конкретних ситуаціях. Мистецтва управління можна навчитись, тільки маючи певні здібності, талант. Просто досвіду, стажу управлінської діяльності замало.
До 80 % проблем, які виникають перед менеджером, пов'язані із людським фактором. Тому мистецтво керівника пов'язується не тільки із спрямуванням роботи підлеглих та встановлення комунікацій, а й із умінням надати персоналу можливість певні питання вирішувати самостійно, висловлювати критичні судження, дискутувати, відстоювати власні думки.
Категорії майстерності
1. Концептуальна майстерність означає здатність менеджера усвідомлювати перспективи організації, планувати надцілі, розробляти відповідні стратегії.
2. Майстерність прийняття рішень означає здатність керівника обрати оптимальний варіант із існуючих альтернативних.
3. Адміністративна майстерність полягає у здатності дотримуватись законодавства, організаційних правил, ефективно діяти в умовах інструктивно - нормативних обмежень.
4. Технологічна майстерність передбачає ефективну діяльність керівника з реалізації функцій управління.
а)Аналітична майстерність вміщує у собі здатність керівника до системної діагностики, використання наукових методів дослідження.
б)Планово-прогностична майстерність передбачає ефективність організації процесів формування цільового блоку діяльності, оптимальне визначення шляхів та засобів досягнення місії організації, розробку кре- ативних планів.
в)Організаційна майстерність означає мистецтво керівника у роботі з ресурсним забезпеченням (кадрова, фінансова, соціальна та ін. політика).
г)Конрольно-оцінювальна майстерність керівника передбачає ефективну реалізацію принципів мотивуючого контролю, моніторинг цілей та результатів дйільності, застосування факторно-критеріальних основ оцінювання дйільності.
д)Регулятивно-коригуюча майстерність означає вміння швидко реагувати на відхилення від стандартів, гнучкість управлінської поведінки, управління розвитком та інноваціями.
5. Комунікативна та психологічна майстерність означає здатність керівника ефективно передавати свої ідеї, думки іншим; вести обговорення, дискусії; проводити у нетрадиційних формах наради, збори; вміння ефективно взаємодіяти з іншими людьми.
Майстерність завжди пов'язують із творчістю, талантом та якістю рішення управлінських проблем.
Фізіолог А. А. Ухтомський «творчою людиною називає ту, що сприймає світ в усій його повноті, не підходить до нього з готовою міркою і намагається загнати факти у жорстку схему». Робота керівника не лише об'єктивно зумовлена, але й має творчий характер. З одного боку, діяльність підпорядковується певним законам, принципам, а з іншого, вони є лише вихідними для активної, ініціативної роботи, основою для удосконалення, творчого підходу.
За даними В. М. Шепеля, серед управлінців нараховується усього 1 % талановитих людей, тобто тих, які володіють одночасно здібностями до управління та волею до самореалізації [65]. Проте це не дає підстав не рухатись у напрямку розвитку своїх здібностей, знань, умінь, творчості.
Існують різні моделі підготовки керівного складу. Американська модель передбачає превентивну підготовку керівника у ВНЗ до початку кар'єри. Теоретичні знання є базою для подальшої практичної діяльності.
Європейська модель передбачає отримання знань на основі практичного досвіду та наступну їх самореалізацію у закладах підвищення кваліфікації або спеціальної управлінської підготовки. Проте всі вони вміщують відповідну управлінську освіту.
О.Г. Молл наводить типові відповіді російських менеджерів на питання про основні чинники, що перешкоджають керівникам на шляху до навчання, серед яких: відсутність вільного часу -- 32%; новий бізнес -- 21 %; відрядження -- 17 %; проблеми сім'ї -- 15 %; відсутність коштів на навчання --2%. З огляду на ці дані, зрозуміло, що далеко не все залежить від браку коштів [43].
Вимоги до керівника
Системоутворюючі якості:
а)фізичне здоров'я: в здоровому тілі -- здоровий дух. Валеологічна грамотність. Робочий час у більшості керівників сягає 10--12 годин, який вони «знаходять» за рахунок здоров'я, відпочинку, культурного розвитку, спорту, хобі тощо. Врешті-решт, його нестача дається взнаки, спричиняючи депресію, погіршення самопочуття, проблеми в сім'ї і т. ін. Тобто життя -- це система сполучених посудин. Перехитрити його неможливо. Проте можна стати приреченим роботоголіком. Так, шкідливі наслідки хвороби роботоголізму зафіксовані Всесвітньою організацією збереження здоров'я,
з-поміжяких виділяють серцево-судинні захворювання, виразка шлунку, нервові розлади тощо. І все це позначається на роботі;
б)моральність -- це уміння гідно поводитись з людьми, співпереживати, чути голос совісті, почуття відповідальності. Часто посада керівника асоціюється із покаранням, криком, агресією. Керівникові дуже важливо уміти розслабитись, зняти напругу. Так, І. Павлов радив «жагу загнати у м'язи», тобто знайти полегшення у фізичній роботі. Японці пропонують бити палкою опудало недруга. Лікарі кажуть, що сльози відволікають удар від серця (чи не тому жінки рідше потерпають від інфарктів та інсультів?). «Злість -- зброя безсилля»,--говорив А. Міц- кевич. Керівника, який кричить, тупотить ногами, розмахує руками, бризкає слиною, залишається тільки пожаліти, бо на хворих, як відомо, не ображаються;
в) інтелект: розвинені мислення, пам'ять, уявлення. М. Г. Чернишевський стверджував, що три якості -- широкі знання, звичка думати та благородні почуття -- необхідні для того, щоб людина була дійсно освіченою. Культурна освіченість керівника полягає у постійній потребі дізнаватись про досягнення, художню творчість людства. Антропологічні знання -- це система гуманітарних, природничих, політекономіч- них, психологічних, художніх та інших знань, які сприяють визнанню людини. Вони є основою для евристичної діяльності керівника, формування його ділової поведінки, зумовлюють морально-психологічний стан менеджера.
Проблема якості управління
На сьогодні досить гостро постала проблема якості. Якість покликана зробити управління здатним забезпечувати оптимальний рівень функціонування та розвитку навчального закладу, усіх його систем та показників.
Загальновизнане визначення поняття якості таке: «Якість -- це сукупність характеристик об'єкта, які належать до його здатності задовольняти встановлені та передбачувані потреби клієнтів».
Щоб зрозуміти, якою повинна бути якість управління, необхідно передусім з'ясувати, хто є клієнтами цього виду діяльності. Клієнт -- це користувач послуг. До клієнтів шкільного управління доцільно віднести і розподілити на дві групи наступні:
і) клієнти зовнішні: органи влади, засновники, відділи освіти, громадськість, наукові та навчальні центри, партнери, спонсори та ін. організації, які співпрацюють із керівником навчального закладу;
2) клієнти внутрішні:педагогічний колектив, допоміжний персонал, учнівський та батьківський колектив, керівники школи.
У кожної групи клієнтів наявні свої інтереси щодо якості управління. (На питання: «Чим відрізняється скрипка від контрабаса?» пожежник відповів: «Контрабас довше горить».) Хоча клієнти мають можливість впливати тією чи іншою мірою на діяльність керівника (згори чи знизу), але всі вони залежні від якості управлінських рішень.
Для більш глибокого усвідомлення значення якості управління необхідно також з'ясувати, що саме є продуктом цієї діяльності.
Ми погоджуємось із О. М. Мойсеевим, що основні продукти управління -- це управлінські рішення та організація взаємодії. Проте розумне, грамотне рішення та блискуче проведений семінар ще не є показниками якості результатів діяльності керівника. Результат -- це те, що отримано після завершення певної роботи, підсумок (С. І. Ожегов) і кінцевий висновок, розв'язка (В. І. Даль). У підручнику з менеджменту В. В. Гончаров, описуючи критерії результативності управління, доходить висновку:оцінка результативності управління фірмами не може обмежуватись оцінкою власне управлінської діяльності, оскільки критерієм цієї оцінки є результативна діяльність самих фірм.
Таким чином, якщо система управління навчальним закладом слугує інтересам школи, то оцінка її успішності повинна здійснюватись за:
1) власне показниками системи управління;
2) результатом керованого об'єкта.
Відтак, констатується той факт, що управління не самоціль, а оцінка управління не може відриватись від результатів навчального закладу. Проте, на нашу думку оцінювати управління тільки на підставі результатів життєдіяльності школи є помилковим. Необхідно не загубити весь складний спектр управлінської діяльності, визначаючи зв'язки між продуктами управління та їх впливом на результати діяльності школи, встановлюючи внесок управління в ці результати.
Методологічне підґрунтя якості управління складають системний, ситуаційний та оптимізаційні підходи. Це означає, що якість управління зумовлюватиметься :
1) цілями, завданнями, об'єктами та суб'єктами діяльності;
2) змінними факторами зовнішнього (соціально-економічні умови) та внутрішнього (мотиви, освіта) середовища;
3) адекватними ситуації методами, прийомами, формами управління, що дадуть найкращі результати.
Якість управління стосується:
• якості роботи управління;
• якості управлінської системи;
• якості управлінської взаємодії в системі «суб'єкт-об'єкт управління»;
• якості управлінських рішень;
• якості результатів управлінської діяльності.
Реформи в освіті, модернізація управління навчальними закладами можливі тільки за умов оптимізації системи підготовки менеджерів освіти, її якісного розвитку та визначення основного вектора -- превентивного оволодіння азбукою управління тими, хто хоче і може бути керівниками. Відтак, спеціальна підготовка керівного складу освітянської галузі є проблемою важливою і невідкладною для розв'язання.
Професіоналізм сучасного менеджера визначається такими чинниками:
• професійний запит;
• професійна придатність;
• професійна компетентність;
• професійна задоволеність;
• професійний успіх.
Критерії оцінки управлінської діяльності:
• досягнення поставлених цілей і задач;
• турбота про гідність, честь, здоров'я людей;
• покращення умов роботи персоналу;
• підвищення власної компетентності та професіоналізму персоналу;
• актуалізація ділового інтересу у підлеглих до інновацій;
• створення умов для перспективного розвитку організації.
Типові помилки керівників:
• Невміння передавати частину обов'язків підлеглим.
• Відкладання роботи «на потім».
• Невміння впоратись із канцелярською роботою.
• Проведення непотрібних нарад, зборів.
• Бажання завжди звітувати перед вищим начальством.
• Небажання мати поруч із собою сильних підлеглих.
• Часте вживання слова «я».
Секрети ефективного менеджменту
Секрет уміння керувати кожне покоління повинне відкривати для себе заново, а оскільки суть цього вміння осягнути досить легко, то справжній менеджер має ним володіти у повному обсязі.
Зразками мистецтва управління можна вважати діяльність Олександра Македонського, хана Батия, Олександра Невського та Олександра Суворова.
Це мистецтво ґрунтувалось на практичному досвіді, інтуїції, харизматичності особистостей.
С. Н. Паркінсон виокремлював шість основних якостей, які необхідно здобути та розвивати в собі, узгоджуючи теорію та практику.
1. Уявлення -- уміння представити кінцевий результат.
2. Знання -- саме воно дає професійну впевненість.
3. Уміння керувати іншими, особистісна майстерність.
4. Рішучість, що складається з усвідомлення того, чи під силу виконати завдання; віри в успіх, надихання оточуючих вірою.
5. Нещадність до дармоїдів, ледацюг.
6. Привабливість -- магнетизм натури.
Уміння управляти -- це мистецтво, якого можна навчитись.
Стратегія управління, розробка якої належить Г. К. Жукову, маршалу Радянського Союзу, спрямована на підвищення майстерності та прояви мистецтва військового керівника:
1. Ставте перед собою високі та благородні цілі: служіння Батьківщині, своєму народу.
2. Присвячуйте досягненню великої мети все своє життя.
3. Вірте своїм підлеглим.
4. Турбуйтесь про них.
5. Моделюйте поведінку противника.
6. Спирайтесь на досягнення технічного прогресу.
7. Будьте готові прийняти удари долі.
Ажіо Моріта, керівник фірми «Соні», висунув стратегічні положення діяльності керівника, які відповідають національним цінностям Японії.
1. Орієнтація на національні цінності.
2. Головна функція керівників -- це прийняття рішень, що вимагає професійного знання техніки, здібностей передбачати майбутні напрями й тенденції в розвитку техніки і технології. Керівник повинен володіти широким колом загальних знань, що стосуються тієї галузі, у якій він працює. Це сприяє також виникненню «шостого почуття», яке породжує знання та досвід.
3. Найважливіше для компанії -- це моральний стан її працівників.
4. Найголовніший обов'язок японського керівника -- збереження зайнятості й покращення умов життя працівників.
5. Керівники повинні уміти створити новий бізнес раніше за своїх конкурентів.
6. «Я вважаю великою помилкою думку про те, що гроші -- це головний спосіб винагороди людей за працю».
7. Обов'язки керівника полягають у тому, щоб постійно спонукати працівників виконувати важливу роботу.
8. Система колегіального управління, коли в основі прийнятих рішень лежать пропозиції молодих керівників нижчої ланки, може мати переваги для компанії. Молоді керівники завжди думають про те, якою б вони хотіли бачити фірму, коли вони її очолять.
9. Компанія накопичує більше сили і стає все більш гнучкою, коли всі працівники засвоюють її філософію.
10. Коли ви працюєте з людьми, логіка іноді повинна поступатись розумінню. Самоменеджмент як уміння керівника управляти собою останнім часом викликає жваві дискусії. За Б. А. Анікіним, керівник повинен:
• знайти свої сильні сторони, достоїнства, позитивні якості, таланти; знайти свої слабкі сторони, дефекти;
• знайти функції і ролі керівника;
• уміти планувати свій час;
• уміти аналізувати уроки минулого;
• уміти управляти своїм навантаженням;
• знати, що таке стрес, і вміти з нього виходити;
• знати технологію прийняття управлінського рішення і вміти його приймати;
• мати власну систему цінностей;
• вміти самовдосконалюватись;
• вміти контролювати себе, особливо в складних ситуаціях;
• знати міру всього, особливо алкоголю.
Г ерберт Фройденбергер у книзі «Як перемагати високу вартість успіху» аналізує причини «вигоряння» керівника:
• ви не здатні розслабитись;
• ви настільки тісно пов'язані із своєю діяльністю, що, коли в ній щось не виходить, у вас виникає хворобливий стан;
• ідея, заради втілення якої ви так інтенсивно працювали, у подальшому виявилась марною;
• ви стали працювати значно більше, а отримувати значно менше задоволення від роботи;
• ваша потреба у специфічній «опорі» типу паління, алкоголю або транквілізаторів збільшується;
• ви постійно роздратовуєтесь; члени сім'ї та друзі говорять, що Ви маєте поганий вигляд;
• ви можете назвати себе трудоголіком, оскільки як постійно прагнете досягти робочих цілей шляхом виключення майже всіх інших життєвих інтересів.
Що радить Г. Фройденбергер?
1. Спробуйте, наскільки це можливо, подолати ці причини.
2. Виконайте рекомендації:
а)змінюйте спосіб життя. Різноманітне життя захистить вас від «вигоряння»;
б)час від часу відходьте від повсякденних справ, намічайте періоди для самоаналізу вашого життя;
в)ще раз оцініть ваші цілі з точки зору їх цінності;
г)зменшіть навантаження, організуйте ваш час більш ефективно.
3. Якщо не допомагають перші два варіанти, то змініть місце роботи.
Отже, секрети ефективності менеджменту.
Секрет 1.
Ротація кадрів за Петерсом
Змальовуючи ефективність роботи компанії ІВМ, Петерс звернув увагу на принцип трьохрічної ротації управлінської ланки 2-3 рівнів. Управлінські посади не займають люди з основною спеціальністю менеджера. Це рядові співробітники. По-перше, це гарантія від складних управлінських систем. Подруге, такий працівник управління знає, що через три роки у ході ротації повернеться на своє місце, тому він не буде створювати бюрократичних схем. По-третє, кожен працівник може проявити себе і посісти керівну посаду, випробувати себе, але при цьому він буде прагнути зберегти дружні стосунки в колективі.
Тому, можливо, доцільно і в системі управління навчальними закладами подумати про схеми ротації на рівні заступників (2 рівень управління) та керівників методоб'єднань та предметних кафедр (3 рівень).
Секрет 2.
Мистецтво управління за Паркінсоном
1. Знову звертаємось до С.Н. Паркінсона, який стверджував, що обсяг роботи ніяк (або майже ніяк) не пов'язаний із кількістю виконавців. Для підтвердження цього Паркінсон висунув два аксіоматичних твердження:
1) Чиновник збільшує підлеглих, але не суперників.
Так, чиновник А скаржиться на перевантаження.
Є варіанти рішень:
2) Підлеглих повинно бути не менше двох, щоб вони стримували один одного.
Таким чином, чиновники працюють один на одного.
Таким чином те, що робив А, тепер роблять шестеро.
Відомо, наприклад, що на підприємствах приріст штатів за рік у середньому дорівнює 5,75% не залежно від збільшення обсягів робіт.
2. Принципи відбору кадрів.
а)Британський метод:
а)старого типу: родинні зв'язки, родовід;
б)нового типу: Де вчились? У що граєте?
б)Китайський метод:
а)старого типу: письмові випробування (твори про мистецтво управління), знання класиків, легкість слова, красномовство, витримка у випробовуваннях.
б)нового типу: розумовий рівень, психологічна бесіда, спостереження (створюють ситуацію).
в)Методи майбутнього: передбачать пошук засобів зменшення кількості пошукувачів посади.
Паркінсон стверджує, що необхідно так урівноважити ризиком вигоду, щоб не з'явилось більше одного пошукувача. Якщо прийдуть двоє, то це означає, що завищили цифри. Тоді їм належить пройти випробування, а може достатньо запитати у секретарки: «Який з них Вам більше подобається?» Паркінсон говорить, що можна просто ввести критерій - чоловіча привабливість.
3. Принцип створення комітету
Паркінсон доводить, що оптимальна кількість людей для комітету - 5, бо людей легко зібрати; вони здатні сумісно тихо, швидко, вміло працювати; між ними легко розподілити обов'язки. Якщо людей до 20, то вони «кучкуються» по 5-6; на різних кінцях столу йдуть різні розмови, не зрозуміло, хто за що відповідає; треба створювати раду із 5 чоловік, які саме і працюють.
4. Закон Паркінсона
Складність управлінської структури прямо пропорціональна розмірам організації. Ріст призводить до ускладнення, а ускладнення - це кінець шляху розвитку. Таким чином, організація як і рослини не живуть вічно (рис. 17).
Рис. 17. Стадії життєдіяльності організації
5. Службовий шлях
Цікавий підхід Паркінсона до відстеження службового шляху.
6. Мистецтво передачі фішки
Паркінсон розгорнув ідею передавати фішку (рис. 18).
Рис. 18. Передача фішки за Паркінсоном
Секрет 3.
Правила менеджменту за Х.Ю. Варнексом Ханс-Юрген Варнекс у книзі «Революція у підприємницькій культурі» висунув декілька «елементарних емпіричних правил» менеджменту:
- Клієнт завжди правий.
- На співробітниках все тримається.
- Г оворимо те, що думаємо, робимо те, що говоримо.
- Бюрократії - бій.
- Керівництва стільки, скільки необхідно.
- Ми надаємо послуги (оперативний підхід).
- Ми постійно оновлюємось (стратегічний підхід).
Секрет 4.
Силове поле управління
Будь-яка людина, у тому числі і керівник, живе у силовому полі «хочу - можу - треба». Бажання бути керівником - це похвально. Це свідчить про бажання людини зробити кар'єру, мати певну вигоду (соціальну, матеріальну). Проте цього «хочу» замало. Необхідно пересвідчитись, чи може людина посідати керівну посаду, чи є у неї відповідні здібності. Таким чином, відбувається узгодження «хочу - можу». Окрім цього, існують певні норми, правила, вимоги до професії, поведінки, розвитку людини, що укладається у поняття «треба». У роботі керівника багато залежить саме від «треба», а не від «хочу» чи навіть «можу». Треба постійно працювати над собою, треба втручатись у справи і залежати від інших людей, треба працювати сумлінно (іноді без вихідних і відпусток), треба приносити щось на жертвенний алтарь (відпочинок, здоров'я, друзів, сім'ю). Тому, перш ніж посісти керівну посаду, необхідно уважно проаналізувати цей трикутник (рис. 19).
Рис. 19. Силове поле «хочу - можу - треба»
Секрет 5.
Цінності менеджменту за В. К. Терентьєвим
В.К.Терентьєв виокремлює п'ять основних цінностей менеджменту:
1. Горизонтальна кар 'єра - це професійна майстерність керівника. З точки зору сучасного менеджменту, цінність не в посадах та званнях, а у відповідності їм. Не соромно хотіти зробити кар'єру управлінця, соромно погано управляти.
2. Управління з будь-якого місця. Це надзадача керівника, вищий прояв мистецтва управління: вміти використовувати потенціал інших об'єктів (не керованих) в інтересах справи. Мова йдеться про перехват управління над об'єктом (банк, фонди, підприємства, спортивні бази тощо) або суб'єктом (батько, депутат, спонсор і т.д.), які можуть бути корисними.
3. Без скарг та прохань. Необхідно самому долати перешкоди на шляху до мети.
а)Позиція керівника, який постійно скаржиться та просить, залежна, само знищувальна. Він - не лідер.
б)Керівник, який скаржиться та просить, дає сам собі негативну характеристику і начебто чекає відповіді: «Якщо вам так складно, то пишіть заяву, ми її задовольнимо».
в)Керівник, який любить скаржитись та просити сам себе приведе до залежності від інших: «Добре, ми тобі допоможемо, а ти...» Треба вчитись все отримувати без скарг та прохань. Що ж робити? Пропонуйте свою вигоду, дайте щось взамін: підтримайте, згадайте у доповіді, напишіть статтю про., гарантуйте якісні навчальні послуги, матеріально зацікавте і т.д.
4. Радість невдачі. «Не було б щастя, так нещастя помогло». На управлінському шляху обов'язково будуть невдачі. Треба бути готовим до зустрічі з ними. А після їх подолання залишаться знання, уміння, майстерність. Людство розвивалось, долаючи невдачі.
5. Велика мета. Така мета - на все життя. Вона виходить навіть за його межі: і продовжується послідовниками, учнями. Така мета вимагає від керівника високої моральності, порядності, професіоналізму. Такі керівники стають засновниками нових справ, технологій, наукових шкіл.
Секрет 6.
Закони Пітера
Пітер доводив, що раз і назавжди визначений рівень компетентності - це міф. Тобто кожний службовець у всякій ієрархії має тенденцію досягати рівня некомпетентності. Так, якщо людина успішно виконує свої обов'язки, то її вважають кандидатурою для висунення на вищу посаду. Після висунення на посаду з'ясовується її некомпетентність, яку треба долати. Можлива ситуація, коли після ряду переміщень людина досягає такого рівня некомпетентності, коли нові обов'язки видаються не по силах. Про таких службовців говорять, що вони мають нульовий коефіцієнт просунення.
Пітер цілу низку принципів та положень:
- «В ієрархії кожен індивідуум має тенденцію підніматись до свого рівня некомпетентності».
- «Компетентність завжди містить зерно некомпетентності».
- «Надкомпетентніть більш не бажана, ніж некомпетентність».
- «Проявляйте турботу про мух, а слони самі про себе потурбуються».
- «Вершки піднімаються догори, доки не прокиснуть».
- «Для кожної існуючої посади є людина, яка їй не відповідає».
- «Всяка корисна робота виконується тими, хто не досягнув свого рівня некомпетентності».
Секрет 7.
«Золоті» правила управління
Закони Мерфі:
- «Якщо яка-небудь неприємність може статись, вона станеться».
- «Під тиском все погіршується».
Закон Мескимена:
«Завжди не вистачає часу, щоб виконати роботу як треба, а на те, щоб її переробити, час знаходиться ».
Закон Поттера:
«Величина рекламної шумихи навколо товару зворотно пропорціональна його цінності».
Закон Вейлера:
«Немає роботи, що не можна було б виконати, для людини, яка не зобов'язана її робити сама».
Закон Джексона:
«Як тільки ідея стає зрозумілою для усіх, її пора змінювати».
Закон Беллінгса:
«Половина утруднень з'являється із-за того, що занадто швидко говоримо «так», і недостатньо швидко «ні».
Узагальнення Шнеттерлі:
«Навіть якщо неприємність може не статись, вона відбувається». Постулат Перкінса:
«Чим нижче сидиш, тим больніше б'ють».
Узагальнення Р Уотермена:
«У сучасному світі більше, ніж у будь-які історичні епохи, єдиним незмінним фактором є зміни».
Теорема Лофтуса:
«Запрошені здалеку спеціалісти завжди кажуться краще доморощених». Правило Готліба:
«Якщо начальник прагне створити враження на підлеглих знанням
деталей, то він загубить кінцеву мету». Закон Веллінгтона:
«Наверху збираються вершки, але іпіна теж».
Правило Фінейгла:
«Робота у команді дуже важлива. Вона дозволяє звалити провину на іншого».
Закон Муенча:
«Ніщо так не сприяє успішному впровадженню новацій, як відсутність перевірок».
Закон Майсла:
«Кут зору залежить від займаного місця».
Правило Берке:
«Ніколи не ставте задачу, рішення якої вам невідомо».
Закон Мейера:
«Ускладнювати - просто, спрощувати - складно».
Правило Хенлона:
«Не шукайте злого задуму у тому, що можна пояснити глупством».
Закон Янга:
«Усі великі відкриття робляться із-за помилок».
Закон Сегала:
«Людина, яка має один годинник, твердо знає котра година. Людина, яка має декілька годинників, ні в чому не впевнена».
Закон Міллера
«Нічого не можна сказати про глибину калюжі, доки в неї не потрапиш». Принцип Челомея:
«Щоб система була стійкою, її треба трясти».
Закони жіночої логіки за П.С.Тарановим:
- «Закон шарової блискавки». Він діє, коли щось не виходить. Тоді гнів обрушується на тих, хто може не мати ніякого відношення до його причин.
- «Закон мікроскопів». Його сутність - у перетворенні дрібних подій на великі.
- «Чим гірше, тим краще». З двох варіантів А та Б жінка вибере А тільки тому, що він складніший і дозволить їй страждати.
Постулат П.С.Таранова:
«Ефективність за будь-яку ціну - дуже неефективна».
Англійське прислів'я:
«Не може керувати іншими той, хто неспроможний керувати сам собою». Давньоримське прислів'я:
«Хто стоїть на місці, той відстає».
Китайське прислів'я:
«Перевіряючи по всяк і частково того, кому ми дали доручення, хіба ми не уподібнюємось людині, що щоразу висмикує паросток із землі, щоб переконатись чи росте».
Східне прислів 'я:
«Хочеш пізнати людину - дай їй владу».
Правило Кіплінга:
«Будь готовий до тріумфу та поразки, і до обох брехунів стався однаково».
Ефект Пігмаліона:
«Люди поводяться у відповідності до того, що від чекають інші».
Правило Даніеля Дефо:
«У будь-якому положенні завжди знайдеться щось утішне».
Принцип С.П.Корольова:
«Керівник не може дозволити собі розкіш вчитись на помилках».
Порада Н.Власової:
«Не впроваджуй нове, а вирощуй його».
Правило Аристотеля:
«Благо за всіх обставин залежить від дотримання двох умов: одна з них - правильне з'ясування завдання та кінцевої мети всякого роду діяльності; друга - засобів, що ведуть до кінцевої мети».
Уроки Господа Бога:
- «Г осподь, перш ніж створити людину, створив умови для її життя».
- «Г осподь не судить людину, поки не скінчаться дні її».
Секрет 8.
Факти, які говорять
1. Керівник, навіть найвищого рівня управління, - така ж людина, як і всі інші.
На цю думку наводить реальний факт. Під час однієї із зустрічей після ХХ з'їзду КПРС (1956 р.) М.С.Хрущову надійшла записка із питанням: як могли допустити репресії, що робили для їх припинення партійні керівники? Микита Сергійович попросив встати того, хто прислав записку. Ніхто не встав. Тоді він сказав: «Ми боялись так же, як і той, хто запитує про це».
2. Керівник повинен завжди обирати кращий варіант рішення.
Важливо, щоб це не нагадувало комедію М.В.Гоголя «Женитьба»: « Если бы губы Никанора Ивановича да приставить к носу Ивана Кузьмича, да взять сколько-нибудь развязности, какая у Балтазара Балтазарыча, да, пожалуй, прибавить к этому еще дородности Ивана Павловича - я бы тогда тотчас же решилась».
3. Іноді треба прислухатись до критики, думки опозиції, якщо блазня немає.
А ось блазень Франциска І Французького міг сказати своєму королю: «Сір,
ваші радники, по-моєму, просто дурні - вони все тлумачать про те, якими шляхами ви увійдете в Італію, але вони й слова не говорять вам про те, як ви звідти вийдете».
4. Кажуть, що в управлінні немає безвихідних ситуацій. Треба тільки проявити творчість.
Так, на тих, хто побував в Портленді (США), велике враження робить дотепність муніципального керівництва, яке не мало коштів, щоб вимостити центральну площу міста. Мерія запропонувала жителям міста купити за 25 доларів цеглину, на якій буде відбито ім'я її господаря. Зібраних у лічені місяці коштів вистачило, щоб реалізувати ідею. Сьогодні жителі міста із задоволенням ходять на площу до своєї цеглини. Як її знаходять? Керівники склали відповідну карту, яка полегшує пошук, засвідчує реальність своєї цеглини, але (увага!) її продають, щоб були кошти для підтримки майдана у належному стані.
5. Керівникові іноді треба привертати увагу до проблем зовсім оригінальними способами.
Чим не приклад для наслідування: Великий князь попросив редактора газети дати інформацію про співачку, але це треба зробити так, щоб прочитали всі. Репортаж надрукували «догори ногами». Звичайно, що звернули і прочитали, як мінімум, всі, хто тримав у руках цей номер газети.
6. Коли мова заходить про гнучке управління, на думку йде красива історія про Наполеона.
Кажуть, що якось Наполеон під час перевірки караулів побачив солдата, який заснув. За законами військового часу, вартового треба було віддати під суд та розстріляти, бо він поставив під загрозу життя своїх товаришів. Наполеон прийняв інше рішення: він став на варту солдата, який заснув. Хто буде стверджувати, що Наполеон припустив помилку, що він прикривав порушника, сприяв порушенню обов'язків, послабив дисципліну? Та й чи маємо ми на це право? Ніхто краще нього не розумів, що ця історія на ранок блискавкою облетить табір. Хіба тепер хоч один солдат у бої поквапиться віддати життя за такого керівника?
7. Керівник завжди повинен бути на висоті і не припускатись формалізму у роботі, якщо навіть він знає про скоре звільнення (перехід на іншу роботу, вихід на пенсію тощо).
З цього приводу є повчальна притча: «Помирає старий лавочник. Навколо нього зібралась уся рідня. У передсмертній гарячці він питає, хто біля нього знаходиться. З'ясувалось, що всі члени сім'ї тут. «А хто ж залишився у лавці?» - питає він ».
8. Дуже складною є функція контролю. Вона завжди пов'язана із пошуком правди. А чи завжди керівник готовий до неї?
Знову цікава легенда: Один чоловік все життя шукав Правду» Побував у багатьох країнах. Але все даремно. Якось на сході, у маленькій країні він зайшов у храм і дізнався, що саме тут сховано від людських очей Правду. Головний жрець повів його у розкішний сад, у середині якого стояла постать, вкрита покривалом. Чоловік мріяв побачити красу і ідеал досконалості, але коли покривало скинули, то він побачив страхіття.
- Невже це і є Правда?! - вжахнувся мандрівник.
- Так, я є Правда, - відповіла йому постать.
- Але яка ж ти страшна! Страшнішої за тебе немає. Як я розкажу про тебе людям? Хто ж мені повірить?
- А ти збреши, як усі. І тобі повірять, - відповіла Правда.
9. Керівник не тільки контролює сам, але ще й перевіряють його. Дуже часто треба проявити неабиякі уміння, щоб довести свою позицію, розкрити точку зору, показати оптимальність того чи іншого рішення. Завжди керівник повинен зуміти прорекламувати свою організацію, гідно представити її під час різного роду зовнішніх заходів (виставки, конференції, семінари тощо).
Кожна комісія повинна знайти позитивне і негативне у роботі. Тому іноді треба уміло подати недоліки, які б цілому не вплинули на загальну оцінку стану справ, бо легко долаються.
Розповідають, що один художник ніяк не міг виставитись, бо авторитетна комісія під різними аргументами відхиляла картини, хоча старші і авторитетні колеги відмічали талант молодого колеги. Тоді один художник вирішив допомогти. Він відібрав картину для виставки, але попросив домалювати внизу жовтого песика. Молодий художник виказав протест: порушується загальна концепція картини, песик не підходить до сюжету і т.д. Але колега наполягав. І ось члени комісії розглядають картину: картина цікава, зрозуміла ідея роботи, вона оригінально донесена за допомогою гри фарб та рішень кольору і т.д. Але причому тут пес? Він недоречний! Приберіть його і картину можна виставляти...
Що і треба було.
Секрет 9.
10 стартових страхів та сумнівів керівника за Н. Власовою
Таблиця 11. 10 стартових страхів та сумнівів керівника
|
№ |
Діагноз |
Рецепт |
|
|
1. |
Страхперед тривалістю роботи |
Почни з невеликої, приємної, нескладної задачі, а потім майже автоматично перейди до більш складної |
|
|
2. |
Страхперед можливою невдачею |
Склади перелік можливих шляхів вирішення завдання. Причина невдачі іноді - ідеальне уявлення про справу, а не сама справа |
|
|
3. |
Роботане приваблива, скучна |
Подивись рецепт до першого діагнозу. Поділи роботу на частини. Серед них можуть бути і приємні. Думай про приємне. Визнач проміжні результати. Заохочуй себе (наприклад, кавою). Ще один спосіб - бажання, зміна «повинен» на «хочу» |
|
|
4. |
Страхперед своєю некомпетентністю |
Визнач, в якій справі ти «плаваєш» погано, нормально та добре. Може ти перебільшуєш? А може скористатись чиєюсь допомогою? |
|
|
5. |
Неможливо зрозуміти,як розпочати роботу |
Люди завжди охоче грають роль вчителя. Спробуй стати учнем |
|
|
6. |
Роботадає неприємні відчуття |
Ти згадуєш невдачі у попередніх ситуаціях. Але це ж вже було. Поговори з ким-то, хто допоможе оцінити все по іншом |
|
|
7. |
Робота невигідна |
Спробуй знайти хоч незначну вигоду, інтерес для себе, |
|
|
партнерів |
|||
|
8. |
Відсутня потрібна інформація |
А ти знаєш, яка інформація потрібна? Склади перелік і подумай: а не краще знати тільки головне? |
|
|
9. |
Робота некорисна |
Вибери точку зору, від якої залежатиме успіх |
|
|
10. |
Є більш важливі справи |
Важливо не те, що важливо для інших, а те, що важливо для досягнення твоїх цілей |
Секрет 10.
Закони влади Роберта Гріна
Вже в анотації до його книги «48 законів влади» говориться, що це сама аморальна, скандальна, цинічна і сама правдива книга про владу. Що це за закони, судити вам.
Закон 1. Ніколи не затьмарюй начальника.
Завжди домагайтесь, щоб, той, хто головує, комфортно відчував себе наверху. У прагненні догодити або створити враження не заходьте занадто далеко, демонструючи свої таланти, - інакше ви ризикуєте досягти зворотного: поселити в них страх і невпевненість. Змусьте ваших начальників здаватись більш блискучими, ніж вони є, - і ви досягнете вершин влади.
Закон 2. Не довіряй друзям без границь, навчись використовувати ворогів.
Будьте обережними з друзями - вони скоріш зрадять, так як легко піддаються заздрощам. До того ж вони швидко стають пестунами та тиранами. Але покличте на службу вашого бувшого ворога, і він буде лояльніший друга, тому що йому є що доводити. Насправді, друзів вам належить більше боятись, ніж ворогів. Якщо у вас немає ворогів, знайдіть спосіб їх знайти.
Закон 5. Дуже багато залежить від репутації - бережи її ціною життя.
Репутація - це наріжний камінь влади. За допомогою репутації ви можете навіювати страх і перемагати. Однак, як тільки вона похитнеться, як ви стаєте уразливим і піддаєтесь критиці з усіх боків. Зробіть свою репутацію непохитною. Завжди уважно очікуйте можливих атак і відбивайте їх, перш, ніж будете атаковані. Учіться виводити із строю ворогів, знаходити пробоїни у їхній репутації. Потім відійдіть в бік і дозвольте суспільній думці розправитись з ними.
Закон 7. Змусь інших працювати на тебе і користуйся результатами.
Використовуй розум, знання та біганину інших людей для просунення власних справ. Така допомога не тільки зекономить ваші цінні сили і час, але й створить ваш божественний ореол успішної людини. Ваші помічники будуть забуті, вас же запам'ятають. Ніколи не робіть самі того, що можуть зробити за вас інші.
Закон 11. Намагайся, щоб люди залежали від тебе.
Щоб залишатись незалежним, ви повинні завжди бути необхідним та потрібним. Чим більше на вас покладаються, тим більшою свободою ви володієте. Доможіться, щоб щастя та процвітання людей залежали від вас, - і вам нічого застерігатись. Ніколи не навчайте усьому, щоб вони могли обходитись своїми силами.
Закон 29. Плануй все до самого кінця.
Завершення - це все. Плануй весь шлях до нього, беручи до уваги усі можливі наслідки, повороти фортуни, які можуть нівелювати вашу тяжку працю, так що слава належатиме іншим. Якщо ви продумали все до кінця, вас не розтрощать обставини, і ви будете знати, коли зупинитись. Тихенько підштовхнете вдачу та допоможете визначитись із майбутнім, обмірковуючи його на багато кроків вперед.
Секрет 11.
0. Ю. Панасюк сформулював закони управлінського спілкування.
Перший закон: «Зрозуміти - не означає сприйняти».
Практичні рекомендації:
1. Якщо ваш підлеглий не сприйняв вашу позицію із-за того, що вона розходиться з його принциповими поглядами, то ваше подальше переконання слід спрямувати на подолання цієї розбіжності, а не на повторення сказаного.
2. Щоб підлеглий сприйняв вашу позицію, необхідно показати йому, що дії, які від нього очікуються, будуть сприяти задоволенню певних його потреб.
Другий закон:«За рівних умов люди легше сприймають позицію тієї людини, до якої виказують емоційно позитивне ставлення ( симпатія, дружба, любов), і, навпаки, складніше обирають позицію тієї людини, по відношенню до якої мають емоційно негативне ставлення (антипатія, ворожість, ненависть)».
Прийоми атракції (досягнення прихильності) підлеглих:
1. Власне ім'я.
Ім'я людина має з народження. Ім'я і особистість неділимі. Коли до людини звертаються по імені (усвідомлено чи ні), то таким чином показують увагу до неї. А увага до особистості - це її ствердження. Якщо людина отримує підтвердження, що вона особистість, це викликає у неї почуття задоволення. Почуття задоволення супроводжуються позитивними емоціями. А той, хто викликає у людини позитивні емоції, притягує до себе. Таким чином формується атракція.
2. Зеркало стосунків.
Більшість людей щиро і по-доброму посміхаються друзям, а не ворогам. Тому під час спілкування легка посмішка дає дружній сигнал. Друг - це прихильник, захисник. Це задовольняє потребу людини у безпеці, що викликає почуття задоволення. Відповідно виникають позитивні емоції, прихильність до їх джерела. Таким чином знову сформувалась атракція.
3. Компліменти.
Людина чує на свою адресу приємні слова, які містять невеличке перебільшення її позитивних якостей (компліменти). Виникає певний ефект навіювання, наслідком якого є задоволення потреб в удосконаленні, потреби бути краще. Виникають позитивні емоції, вдячність (усвідомлена чи ні) співрозмовнику. Атракцію сформовано.
4. Терплячий слухач.
Терпляче вислуховування підлеглого приводить до задоволення однієї із важливіших потреб людини у самовираженні. Звичайно з приводу цього виникають позитивні емоції, витоком яких став керівник. Відповідно у підлеглого виникають симпатії, які слугують створенню атракції.
Секрет 12.
Мистецтво критики за В. М. Панкратовим та О. М. Панкратовим
1. Критика-похвала:
- Все зроблено гарно, але невчасно.
- Непогано, але ви можете краще.
- Добре, справа залишилась за малим.
2. Знеособлена критика:
- У нашому колективі є люди, які ще не справляються із своїми обов'язками.
- Змушений констатувати, що не всі зрозуміли важливість проблеми.
- Дехто ще має заборгованість.
3. Критика-занепокоїність:
- Я занепокоєний станом справ у ...
- Не знаю, чи зможу довірити вам цю справу наступного разу.
- Я стурбований такою підготовкою до.
4. Критика-співпереживання:
- Я вас розумію, але ж справа не зроблена.
- Мені близькі ваші переживання, проте ви самі припустили помилки.
- Я сприймаю ваші доводи, але ж справу треба завершити.
5. Критика-жалкування:
- Нажаль ви впорались із проблемою.
- Нажаль ви мене неуважно слухали.
- Жалкую, що ваш виступ був поверховим.
6. Критика-здивування:
- Зізнаюсь, що не очікував від вас такої безвідповідальності.
- Невже ви з таким досвідом і не могли це зробити?
- Ви мене здивували своїм запізненням.
7. Критика-пом 'якшення:
- Мабуть, щось заважало вам.
- Не звинувачуйте тільки себе.
- Це типова помилка під час ...
8. Критика-попередження:
- Попереджую, що у подальшому треба бути більш уважним.
- Рекомендую зробити з цієї ситуації належні висновки.
- Якщо і в подальшому ви не виконаєте своєчасно, то ...
9. Критика-вимога:
- Цю роботу треба негайно переробити.
- Я вимагаю завершити роботу вчасно.
- Викладіть у письмовому вигляді причини вашого запізнення.
10. Критика-підбадьорення:
- Нічого, наступного разу вийде краще.
- Все у вас вдасться, якщо попрацюєте додатково.
- Ви маєте шанси до наради підготувати звіт краще.
11. Критика-докір:
- Ніколи б не подумав, що для вас це буде так складно.
- Як же таке могло статись?
- Я так на розраховував на вашу підтримку.
12. Критика-надія:
- Переконаний, що наступного разу ви не запізнитесь.
- Впевнений, що цього разу ви це зробите вчасно.
- Хочеться вірити, що відтепер ви буде більш акуратним.
13 .Критика-аналогія:
- У вас ті ж помилки, що були минулого разу.
- Коли я був молодим, то був таким же самовпевненим.
- Раніше і ваші колеги не могли це робити.
14. Критика-зауваження:
- Ви дуже агресивно реагуєте на зауваження.
- Ви невірно це зробили, бо не прийшли на консультацію.
- Ви завжди поспішаєте розпочати роботу, не склавши плану.
15. Критика-питання:
- Що ви тепер збираєтесь робити?
- Як ви плануєте виправити помилку?
- Де ви пропонуєте взяти час на рішення виниклої проблеми?
16. Критика-опасіння:
- Боюсь, що ви не зробили належних висновків.
- Боюсь, щоб це не стало нормою.
- Опасаюсь такого ставлення до роботи.
Секрет 13.
Н. Іосефович про робочий час керівника
Основні крадії часу:
1 .Повільність та бажання уникнути виконання завдання.
2. Телефонні розмови.
3. Предмети, які не покладені на місце.
4. Випадкові відвідувачі.
5.Очікування кого-небудь.
6. Нездатність розподіляти обов'язки.
7. Непотрібні зустрічі.
8. Непотрібна переписка.
Як зберегти час:
• Відмовляйтесь приймати рішення у стресових ситуаціях.
• Радьтесь із іншими співробітниками.
• Не очікуйте, що все пройде гарно.
• Усвідомлюйте, що все, що робите, треба робити гарно.
• Визначайте цілі та задачі на кожен день у порядку черги.
• Кожного дня прагніть дотримуватись плану.
• Розділіть великий план на розділи, щоб зручніше було виконувати.
* Порадьтесь із своїм керівником, що ви плануєте робити, запитайте поради.
Секрет 14.
А.Б. Фельзер, О.В. Доброневський про мистецтво етики ділових контактів.
Подобные документы
Сутність і рівні менеджменту, історія розвитку, його методологічні основи, планування як інструмент. Організація і структура управління на підприємстві. Мотивація управління підприємством. Прийняття управлінських рішень. Культура і стиль управління.
учебное пособие [330,6 K], добавлен 01.04.2012Історія дослідження реалізації законів та закономірностей менеджменту в управлінні організацією. Сутність законів теорії та практики менеджменту, проблеми їх застосування. Функції фінансового менеджменту, топ-менеджменту та менеджменту планування.
курсовая работа [43,3 K], добавлен 15.12.2011Сутність і зміст функцій менеджменту, їх види. Інструментарій методів та моделей управління. Аналіз наукових підходів та моделей ефективного менеджменту, засоби винагороди. Використання і напрямки вдосконалення методів менеджменту підприємства "Артеміда".
курсовая работа [49,6 K], добавлен 21.03.2012Концепція та аналіз підходів до управління персоналом в системі сучасного менеджменту. Оцінка персоналу як елемент управління колективом організації. Особливості розвитку українського ресторанного бізнесу. Аналіз ефективності менеджменту на підприємстві.
дипломная работа [111,6 K], добавлен 22.12.2013Основи операційного менеджменту. Формування функцій менеджменту в "Продекологія". Організація взаємодій, функції менеджменту. Організація управлінської праці. Витрати на управління підприємством, ефективність управлінської праці. Схеми процесу мотивації.
курсовая работа [86,6 K], добавлен 20.10.2008Основний зміст фінансового менеджменту. Функціональні обов'язки фінансового менеджера на підприємстві. Цілі, завдання та принципи, функції та механізм фінансового менеджменту організації. Склад основних користувачів фінансової інформації підприємства.
лекция [35,7 K], добавлен 24.09.2012Аналіз прогресивного світового досвіду досвід теорії та практики управління на підприємствах різних галузей. Загальна характеристика та особливості американського, західноєвропейського та японського менеджменту, оцінка їх основних переваг та недоліків.
курсовая работа [29,7 K], добавлен 07.10.2010Предмет, об’єкт і суб’єкт менеджменту, його закони, закономірності та принципи. Передумови виникнення та розвиток науки управління організацією. Загальні і конкретні функцій менеджменту. Сутність та основні засади керівництва. Етика в менеджменті.
учебное пособие [1,3 M], добавлен 10.01.2013Фредерік Тейлор як засновник теорії наукового управління, раціоналістичної школи менеджменту. Суттєве досягнення цієї школи. Принципи управління за А. Файолем. Основні положення школи людських стосунків. Американська та японська школи менеджменту.
реферат [13,0 K], добавлен 10.11.2009Дослідження тенденцій світового менеджменту та особливостей становлення соціально-економічного управління в Україні. Розгляд методів створення ефективної системи керування виробництвом. Вивчення попереднього досвіду формування ринкового середовища.
реферат [48,5 K], добавлен 16.10.2010
