Лишний человек в русской литературе XIX в. Все мастера художественного слова, не только добавляли в этот тип определенное "дыхание" своей эпохи, но и старались объединить все современные им общественные явления в одном образе – образе героя времени.

Тенденції функціонування типу псевдорозумника на різних етапах розвитку західноєвропейської літератури. Історія формування цього типу в драматургії античності. Характеристика комічних персонажів у сатирах Ж.-Б. Мольєра, Ж. Свіфта та Е.Т.А. Гофмана.

Обоснование лирического субъекта не в нем самом, а в знаковом общественном событии. Эволюция лирической субъективности А. Мариенгофа в сторону ситуативной, "рождающейся каждый раз заново на основе игры случайности и необходимости". Анализ мира субъекта.

Систематизація та узагальнення основних модифікацій об’єктних форм вияву адресації в українській ліриці даного періоду. Характеристика внутрішньотекстового адресата за ознакою його формально-предметної вираженості та за ознакою його персоналізованості.

Поняття літературного процесу та його теорії. Необхідність введення в науковий обіг категорій типу літератури та художньо-літературної свідомості. Зміст нового розуміння категорій "історизм" і "художність". Періодизація розвитку російської літератури.

Характеристика образної системи роману британського письменника Дж.Г. Чейза "Немає орхідей для міс Блендіш". Проведення дослідження психологічних типів образів доробку Чейза. Внутрішні конфлікти героїв твору та їхні вираження в зовнішньому світі.

В.П. Підмогильний як прозаїк, перекладач, публіцист, автор багатоаспектних творів "малої" й "великої" прози. Дослідження своєрідності художнього уналежнювання образів-персонажів твору "Остап Шаптала" В. Підмогильного до певного типу особистостей.

Дослідження художнього феномену рольової лірики. Аналіз питань, пов'язаних з формальними прийомами композиційного та мовленнєвого оформлення поетичного рольового тексту. Особливості художнього розвитку рольової лірики в українській поезії ХІХ - ХХ ст.

Аналіз основних типів філософських метафор у сучасній українській поезії, ознак новаторства сучасної філософської метафори. Використанні різноманітних нестандартних синтаксичних конструкцій, приклади семантичної наповненості, екзистенційності образів.

Жанровое своеобразие книги "Недреманное ухо. 50 характеров". Повествовательные стратегии Э. Канетти. Обзор точек зрения относительно значимости данного произведения в наследии писателя. Дискуссионный характер жанровой принадлежности произведения.

Полярность романа писателя Чжоу Мэйсэна «От имени народа». Анализ трех значимых персонажей - Ли Дакана, Гао Юй- ляна и Ци Тунвэйна как типов позитивного, двуличного и негативного персонажей, на примере которых раскрываются характер современного чиновника.

Вивчення iманентних ознак і специфiки характерiв дiйових осiб драматургiчних творiв Л. Українки та виокремлення функцiонально-концептуальних типiв характерiв персонажiв. Лiтературознавчi пошуки Лессiнга й Гегеля. Уявлення про тип у художньому творi.

Значение эпистемологического потенциала межлитературных диалогов как понятия литературоведческой компаративистики, определение его отличия от контактных связей и типологических схождений. Сравнительный подход к изучению русской и татарской литератур.

Романтический герой: характеристики и типология. Проблема типологии героев романтической литературы. Сущность концепции двоемирия. Типы героев русской романтической повести: мечтатель, демонический герой, хранительница, творец, безумец, игрок, обыватель.

Осмысление утопии как литературно-художественного явления. Критичное отношение к действительности как важный признак, определяющий содержательную сторону жанра. История формирования образа Москвы и Петербурга. Синтетичность как устойчивый признак утопии.

Теоретические аспекты исследования галереи женских образов в произведениях Бунина. Образ женщины-простолюдинки и представительницы богемы. Характеры самостоятельных женщин. Постижение учащимися личности художника слова, эстетических взглядов писателя.

Исследование женских образов русских былин в сравнительно-типологическом аспекте, истоков их происхождения. Изучение текстового материала, выявление типологических особенностей рассматриваемых героинь при помощи метода текстологического анализа.

Значение принятия христианства для развития книжности и литературы Древней Руси. Житие святых как один из жанров древнерусской литературы. Каноническая структура жития и основные принципы изображения житийного героя. Типы житийных жанров в литературе.

Анализ творчества норвежского писателя Сигурда Хёля. Исследование типологии и поэтики образов в романе "Моя вина": главного героя и других участников движения Сопротивления, коллаборационистов, нейтральных норвежцев, принадлежащих к разным слоям общества.

Определение художественно-эстетической ценности сравнения, раскрывающего образ протагониста. Основные функции сравнения: художественно-изобразительная, когнитивная и прагматическая. Стилистические средства, служащие созданию образа протагониста.

Краткая биографическая справка из жизни А. Блока, анализ творчества поэта. Музыкальные образы в поэтических текстах, воплощающие в себе звуковые эффекты. Анализ музыкального образа поэтического произведения как главного репрезентанта смыслового комплекса.

Особенности стилевой реализации человеческих типов и характеров в современной прозе Мордовии. Трансформация традиционных типов классической литературы и идеологического маркированного героя социалистического реализма, отражение духовного кризиса ХХ века.

Анализ образа человека и способов его создания в рассказах 1890-х годов Максима Горького. Особенности строения двух типов героя: герой-"ребенок" и герой-"животное". Синтетические образы, представленные в более ранних рассказах "Нищенка" и "Мой спутник".

Характеристика двух основных линий русского романтизма в книге Г.А. Гуковского. Романтические традиции в творчестве писателей. Идеал, создаваемый воображением революционных романтиков. Утверждение свободной человеческой личности в поэзии Бородинского.

Изучение особенностей смеха в творчестве писателей-классиков. Сочетание трагического и комического. Виды художественной образности и эстетической оценки явлений действительности в литературе. Выстраивание типологии смеха, определения его критериев.

"Петербургские повести" в литературной критике и литературоведении. Наследование Гоголем традиций фантастики из литературы и фольклора (низовой культуры). Интерпретация Гоголя с помощью психоанализа. Обобщение точек зрения, монография О.Г. Дилакторской.

Стилистические возможности фразеологизмов, их лексико-грамматические типы. Внутрифразовая парадигматика и синтагматика (вариативность, трансформативные возможности фразеологизмов). Типичные ситуации в рассказах А.П. Чехова, их отражение во фразеологизмах.

Визначення основних понять типології та критеріїв типологічного поділу, розробка типології друкованої продукції, яку видав центр "Просвіта" протягом ХХІ ст. Місце науково-публіцистичних та літературно-публіцистичних видань у репертуарі "Просвіти".

Типологічні параметри символу в англомовному художньому дискурсі. Китайська символіка в романі американської письменниці П. Бак "Сини". Глибинні смисли, закладені авторкою у творі. Аналіз генезисної, семантичної та функціональної типології символів.

Проблеми теорії та історії натуралізму останньої третини ХІХ століття в порівняльно-літературному аспекті. Типологічні відповідності міфопоетики німецьких та українських творів. Поняття наративного дискурсу та його ставлення до навколишньої дійсності.