Проблеми харчування школярів, шляхи їх усунення

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДВНЗ «ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ»

Природничо-технологічного факультету

Кафедра медико-біологічних дисциплін і валеології

ДИПЛОМНА РОБОТА

спеціаліста

на тему:

Проблеми харчування школярів, шляхи їх усунення

Виконала: студентка 5 курсу, групи БФ-5,

Різник Юлія Володимирівна

Керівник: кандидат іст. наук, доцент

Годун Наталія Іванівна

м. Переяслав-Хмельницький, 2016



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ХАРЧУВАННЯ

1.1 Загальна та вікова характеристика обміну речовин та енергії

1.2 Сучасний стан та основні принципи раціонального харчування

1.3 Закономірності та особливості засвоєння основних компонентів їжі

1.4 Харчовий статус організму та методики його визначення

РОЗДІЛ ІІ. ЯКІСТЬ ТА ЗБАЛАНСОВАНІСТЬ ХАРЧОВОГО РАЦІОНУ, ЯК ОДНА ІЗ СКЛАДОВИХ НОРМАЛЬНОГО ФІЗІОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ

2.1 Роль основних компонентів їжі в формуванні та розвитку дитячого організму

2.2 Модель здорового харчового раціону

2.3 Вплив якості харчування на здоров'я, інтелект та працездатність школярів

2.4 Екологічні аспекти харчування

2.5 Наслідки неправильного харчування школярів

2.6 Шляхи усунення проблем, пов'язаних з нераціональним харчуванням

РОЗДІЛ ІІІ. ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ОЦІНКА ХАРЧОВОГО РАЦІОНУ ШКОЛЯРІВ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ

3.1 Організаційні етапи та методи проведення досліджень серед підлітків ЗОШ № 3 смт Рокитного Київської області

3.2 Результати досліджень

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ



ВСТУП

Актуальність теми. Шкільний вік Ї ключовий період розвитку людського організму, у якому завершується формування скелета і скелетної мускулатури, відбувається різка нервово-гормональна перебудова, що лежить в основі статевого дозрівання підлітків, виникають якісні зміни в нервово-психічній сфері, пов'язані з процесом навчання. За останні роки розумове напруження учнів істотно зросло у зв'язку зі збільшенням потоку інформації, ускладненням шкільних програм. Порушення харчування у цьому віковому періоді можуть привести до серйозних відхилень у життєдіяльності організму, у тому числі до розладів функціонування органів травлення, серцево-судинної системи, вищої нервової діяльності. Тму забезпечення школярів повноцінними продуктами харчування Ї одна з важливих умов їх гармонійного фізичного розвитку[61,с.184].

У більшості західних країн, питання забезпечення високоякісним харчуванням школярів прирівнюється до питань державної безпеки країни. Харчування дітей має бути раціональним, повноцінним, з урахуванням віку, статі, характеру трудової діяльності та інших особливостей. Доведено світовим медичним досвідом і численними науковими дослідженнями, що раціональне харчування є основою профілактики багатьох захворювань. За оцінками експертів Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), рівень здоров'я людини на 30% залежить від якості харчування. Світовий досвід свідчить, що виважена комплексна державна політика в продовольчій безпеці, створенні умов у забезпеченні населення повноцінним, раціональним харчуванням дає позитивні результати як у зниженні захворюваності і покращенні здоров'я, так і в збільшенні тривалості життя населення[103].

Від того, наскільки правильно і якісно організоване харчування школяра, залежить якість його навчальної діяльності. У разі, якщо організм дитини не отримує необхідного набору поживних речовин, активуються механізми, які підвищують активність ряду гормонів, що призводить нервову систему в стан збудження, це може зашкодити нормальному засвоєнню навчального матеріалу. У дітей (особливо це стосується молодшого шкільного віку) не до кінця розвинені механізми саморегуляції і компенсації, і як наслідок дитина відчуває себе втомленою або, навпаки, напруженою і нервовою, що призводить до проблем з успішністю та поведінкою, до виснаження адаптаційних резервів організму, до зниження як інтелектуального розвитку так і здоров'я вцілому.

Оскільки в сучасних умовах економічної і фінансової кризи погіршилася структура харчування багатьох сімей, одним з можливих заходів запобігання посилення захворюваності серед дітей повинно стати саме шкільне харчування.

Метою даної роботи є вивчення якісного складу харчових продуктів у щоденному раціоні підлітків.

Для реалізації мети визначено наступні завдання:

1. Зробити теоретичний аналіз наукової літератури з даного питання.

2. Проаналізувати основні методики оцінки харчового статусу.

3. Дослідити екологічні аспекти та провести аналіз захворювань, що виникають у результаті неправильного харчування у дітей.

4. Встановити залежність здоров'я школярів від якості харчових продуктів.

5. Оцінити харчовий статус школярів підліткового віку.

6. Охарактеризувати шляхи поліпшення харчування дітей.

Об'єкт дослідження - сучасний стан харчування школярів підліткового віку.

Предмет дослідження - теоретичні та методологічні засади харчування, їх застосування для дослідження та оцінки харчування школярів підліткового віку (12-15 років).

Методи дослідження. Методологія дослідження харчування школярів ґрунтується на обраних методиках, що полягають у дослідженні режиму харчування дітей, оцінці їхнього харчового раціону, показнику рівня здоров'я. Нами використано метод анкетування, аналізовано добовий раціон учнів, складено меню-розкладку відповідно до індивідуальний потреб, користуючись тестами Г.А.Апанасенка, школярів поділено на 5 груп за рівнем соматичного здоров'я, опрацьовано літературні джерела з даного питання, визначено масо-ростовий індекс учнів.

Наукова новизна полягає у тому, що проведені дослідження та систематизація літературних джерел, дали можливість охарактеризувати сучасний стан харчування школярів, виявити порушення харчового статуса та знайти шляхи для вирішення цієї проблеми. Забезпечення школярів якісними продуктами позитивно вплине на здоров'я та розвиток дітей.

Практичне значення. Матеріали дослідження можуть бути використані при подальшому вивченні даного питання, у загальноосвітніх закладах при вивченні предметів «Біологія», «Основи здоров'я» та у вищих навчальний закладах при вивченні дисциплін «Вікова фізіологія», «Валеологія».

Структура роботи: дипломна робота містить три розділи та додатки.

Апробація роботи. Окремі матеріали з роботи викладені в статті «Кількісна та якісна характеристика харчового раціону учнів-семикласників», опублікованій у Збірнику наукових праць ХІІІ Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції Кіровоградського державного педагогічного університету ім. В.Винниченка «Актуальні проблеми фізичної культури, олімпійського і професійного спорту та реабілітації у навчальних закладах україни». Випуск ХІІІ.Ї Кіровоград, 2015, с.208; а також у статті «Вплив генно-модифікованих продуктів харчування на стан здоров'я підлітків», опублікованій у збірнику наукових праць XXIII Всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції «Вітчизняна наука на зламі епох: проблеми та перспективи розвитку» Переяслав-Хмельницькому державному педагогічному університеті ім.Г.Сковороди. Випуск 23.Ї Переяслав-Хмельницький, 2016, с.18.



РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ХАРЧУВАННЯ

1.1 Загальна та вікова характеристика обміну речовин та енергії

Харчування Ї це складний процес надходження, перетравлення, всмоктування та асиміляції в організмі харчових речовин, які необхідні для покриття енергетичних витрат, побудови й оновлення клітин, тканин та органів, а також для регуляції процесів, які відбуваються в організмі. Фізіологічною основою харчування людини є обмін речовин та енергії[2].

Обмін речовин та енергії (метаболізм) Ї комплекс біохімічних і фізіологічних процесів перетворення речовин в організмі, які забезпечують його ріст, розвиток, життєдіяльність та репродукцію. На інтенсивність метаболізму впливає нервова і гуморальна регуляція, що можна чітко прослідкувати на Схемі 1.1.1.

Розрізняють дві сторони обміну речовин та енергії: анаболізм (асиміляцію) і катаболізм (дисиміляцію), що спрямовані на неперервне оновлення організму і забезпечення його необхідною енергією. Процеси анаболізму і катаболізму узгоджені між собою й утворюють цілісну систему, що забезпечує нормальну функціональну життєдіяльність організму людини.

З анаболізмом пов'язано утворення нових речовин, клітин, тканин, що забезпечує ріст, розвиток організму та відбудови і оновлення усього того, що відбулося у результаті катаболізму.

Анаболізм (асиміляція) Ї процес засвоєння харчових речовин із зовнішнього середовища та утворення з них властивих організму білків, жирів та вуглеводів. Анаболізм (пластичний обмін) відбувається тільки при надходженні в організм пластичних речовин з поглинанням енергії[106,22].

У результаті катаболізму відбувається руйнування клітин і тканин, розклад речовин, які входять до складу внутрішньоклітинних компонентів.

Амінокислоти, які надійшли до організму внаслідок процесів травлення, використовуються в процесах анаболізму: для синтезу нових білків при достатньому надходженні енергії з їжею; глюкогенні амінокислоти (аланін, цистеїн, метіонін) внаслідок дезамінування перетворюються на глюкозу, яка окисляється або перетворюється на глікоген; кетогенні амінокислоти (лейцин, фенілаланін, тирозин) внаслідок дезамінування перетворюються на жирні кислоти, які окислюються або беруть участь у синтезі тригліцеридів і запасаються у жирове депо.

В організмі одночасно відбуваються процеси розпаду білкових молекул та біосинтез нових білків. Тканинні білки постійно розщеплюються і синтезуються. Амінокислоти, які утворилися при розпаді білка, надходять у кров і утворюють фонд вільних амінокислот. Частина вільних амінокислот окислюється із вивільненням енергії. Ці амінокислоти замінюються амінокислотами з їжі, а інша частина використовується для процесів біосинтезу білка[53].

Головним показником білкового обміну є азотистий баланс Ї різниця між кількістю азоту, який надходить в організм, і кількістю азоту, виведеного з організму. У дорослої людини азотистий баланс у нормі близький до нуля Ї азотиста рівновага або нульовий азотистий баланс.

Позитивний азотистий баланс Ї стан азотистого обміну, при якому кількість азоту, що надходить з їжею перевищує кількість, виведеного з організму (у нормі - у зростаючих організмів і вагітних; при патології Ї після тривалого голодування, при надмірній секреції інсуліну, андрогенів, соматотропіну, при нестачі тироксину).

Негативний баланс азоту Ї стан азотистого обміну, при якому кількість азоту, виведеного з організму, перевищує кількість, що надходить з їжею. Негативний баланс є наслідком втрати організмом частини власних білків (спостерігається при недостатньому надходженні з їжею білка, голодуванні, стрес-реакціях, гіперпродукції глюкокортикоїдів (гіперкортіцизм), тироксину, підвищенні активності лізосомальних ферментів: хімотрипсин, катепсини, нефротичному синдромі Ї протеїнурії)[92,с.146-148].

Жирні кислоти, які утворюються у м'язовій тканині, використовуються для окислення та отримання енергії для м'язового скорочення. Жирні кислоти є джерелом енергії головним чином для м'язів при тривалій роботі. Частина жирних кислот зв'язується із білками альбумінами і циркулюють у крові[85].

Усі прості вуглеводи в організмі перетворюються на глюкозу. Вона є найважливішим джерелом енергії для м'язів, нервової системи та легенів.

В організмі глюкоза, насамперед, окислюється для утворення енергії, а при надлишковому надходженні перетворюється на глікоген. М'язи і печінка людини здатні накопичувати 300-400г глікогену. При достатній кількості глікогену надлишок глюкози перетворюється на жир і відкладається у жирових клітинах. При тимчасовій нестачі енергії в їжі організм використовує запасний жир та глікоген, а при постійній Ї починають використовуватися власні білки, що призводить до зменшення маси скелетних м'язів і загального ослаблення організму. У цих випадках організм одержує глюкозу, перетворюючи деякі амінокислоти, при цьому сповільнюється синтез білкових структур м'язів, накопичуються не використані амінокислоти, виникає загроза інтоксикації організму побічними продуктами. При постійному надлишку, жири та вуглеводи відкладаються у вигляді жиру, що призводить до збільшення маси тіла та ожиріння (Мал.1.1.1)[128].

Мал.1.1.1 Ступені ожиріння у жінок

У регуляції метаболізму значну роль відіграють вітаміни та амінокислоти: В₅, В₆, В₉, Е - регулятори білкового метаболізму; В₁, В₂, В₅, В₁₅, С, РР Ї регулятори вуглеводного метаболізму; В₅, В₆, В₁₂, В₁₅, РР, лінолева кислота Ї регулятори жирового метаболізму; ізолейцин, лейцин, аланін, глютамінова кислота Ї беруть участь у регуляції жирового і вуглеводного метаболізму; аргінін, тирозин Ї знижують рівень жиру в організмі. Інтенсивність метаболізму регулюється нервовою (симпатичною) та гуморальною системами. Гормони щитоподібоної залози та наднирників мають сильний стимулюючий ефект. Секреція адреналіну при емоційному стресі значно прискорює метаболізм[53,с.170-176].

Енергія витрачається на підтримання цілісності клітинних структур, іонних градієнтів, біосинтетичних процесів, забезпечення специфічних форм клітинної активності (скорочення, проведення нервового імпульсу, секрецію) тощо. Витрачені енергетичні ресурси організм має постійно відновлювати за допомогою споживання їжі[123,с.390].

Згідно сучасної концепції регуляції енергетичного обміну необхідно оцінювати три основних компоненти: надходження енергії з їжею, запаси її в організмі і енергетичні витрати[113,с.8].

Калорійність Ї це кількість теплової енергії, що виділяється людиною у результаті поглинання того чи іншого продукту. Кількість калорій, необхідних людині, залежить від виконаної роботи, від фізичної активності, від статі, віку, від географічної широти (холодний або жаркий клімат). Калорійність їжі не повинна бути нижче 1000 ккал на добу.

Сумарна витрата енергії людини за добу дорівнює витраті енергії на основний обмін плюс енергія, витрачена протягом дня під час роботи, занять фізкультурою та відпочинку. У стані спокою енергія витрачається на синтез різних речовин та на роботу органів і систем організму. Кількість енергії, яку витрачає організм у стані повного м'язового спокою і при температурі 18-20°С, називається основним обміном[68,с.86]. У середньому величина основного обміну становить 4,18 кДж (1 ккал) за 1 г на 1 кг маси тіла[43].

Енерговитрати людини визначаються за формулою:

,

де, W - добові енерговитрати, ккал;

КФА - коефіцієнт фізичної активності;

Т - тривалість даного виду діяльності, год;

ВОО - величина основного обміну(ккал/год).

ВОО = ОО : 24 (ккал/год)

Усі продукти харчування як джерела енергії умовно можуть бути поділені на 6 груп:

І група -- енергетична цінність 100г продуктів дуже велика --1464 кДж, або 350 ккал, і більше (жир і жирові продукти, цукор і кондитерські вироби, жирні сорти м'яса тощо);

ІІ група -- енергетична цінність велика -- 836-1460 кДж, або 200-349 ккал (хлібобулочні вироби, макарони, крупи, молочні продукти 20% жирності, м'ясо і м'ясні продукти, риба і рибопродукти тощо);

ІІІ група -- енергетична, цінність помірна -- 209-833 кДж, або 50-199 ккал (молочні продукти, птиця і риба нежирні, яйця, овочі, фрукти);

IV група -- енергетична цінність мала -- 125-205 кДж, або 30-49 ккал (кефір і кисле молоко нежирні, буряки, бруква, морква, фрукти і ягоди несолодкі, дині, кавуни, цитрусові тощо);

V група -- енергетична цінність дуже низька -- менше ніж 125 кДж, або 30 ккал (капуста, гарбуз, ріпа, кабачки, огірки, салати, сік томатний, журавлина тощо)[29,с.93].

У Нормах фізіологічних потреб наведені потреби основних харчових речовин та енергії для різних груп населення з врахуванням інтенсивності їх праці, віку, статі(Табл.1.1.1). Згідно з нормами, залежно від рівня середньодобового коефіцієнта фізичної активності (КФА), працездатне населення України поділене на 5 груп:

1.Працівники розумової праці.

2.Працівники легкої праці.

3.Працівники середньої тяжкості праці.

4.Працівники важкої праці.

5.Працівники особливо важкої фізичної праці(Додаток З)[13].

Потреба в енергії підвищується в осіб, праця яких характеризується не тільки фізичним, але й нервово-психічним навантаженням. У жінок енергетичні потреби на 15% нижчими, ніж у чоловіків. Це пов'язано з меншою інтенсивністю обмінних процесів та меншою м'язовою масою.

Визначаючи кількість необхідної енергії для дорослого працездатного населення, визнано доцільним усі розрахунки виконувати для трьох вікових категорій: 18-29 років, 30-39 років, 40-59 років. Підставою для цього є вікові особливості обміну речовин. Так, наприклад, у 18-29 років ще продовжуються процеси росту і фізичного розвитку. Починаючи з 40 років і, особливо, після 50 розвиваються процеси, коли катаболізм поступово починає переважати над анаболізмом[120,45].

Таблиця1.1.1

До легких віднесені роботи, при виконанні яких добові затрати енергії становлять 2200-2600 ккал, до робіт помірної важкості -- 2800-3400 ккал, до важких робіт -- 3600-4000 ккал, до дуже важких робіт -- 4200-6000 ккал.

Мінімальний рівень чистих затрат енергії на щоденну м'язову роботу повинен становити 1200-1300 ккал. Верхню межу щоденних затрат енергії на м'язову роботу обмежує 4800 ккал. У цих межах повинні міститися оптимальні затрати енергії на виконання роботи[68,с.86].

У дитячому віці обмін речовин у зв'язку з зростанням і розвитком дуже інтенсивний, тому дітям, а особливо підліткам, потрібно більше число повноцінних поживних продуктів, ніж дорослим[79]. Це пов'язано із статевим дозріванням.

Для підлітків, які навчаються в ПТУ, потреба в енергії та нутрієнтах збільшується на 10-15% порівняно зі школярами відповідного віку[53,77].

У Таблиці1.1.2. наведені денні норми споживання енергії рекомендовані дітям та підліткам.

Таблиця.1.1.2

Норми потреби організму дітей шкільного віку в білках, жирах, вуглеводах та енергії за добу

Вікові групи, роки	Енергія, ккал	Білки, г	Жири, г	Вуглеводи, г
		усього	тваринні	усього	рослинні
6	2200	72	36	65	10	332
7-10	2400	78	39	70	16	365
11-13 (хлопці)	2800	91	46	82	19	425
11-13 (дівчата)	2550	83	42	75	17	386
14-17 (хлопці)	3200	104	52	94	20	485
14-17 (дівчата)	2650	86	43	77	18	403

Залежно від професійної направленості навчання і праці у підлітків виділяють 3 категорії за енергетичними потребами:

I категорія - 11 095 кДж (2050 ккал) на добу. Не займаються спортом.

II категорія -- 12 769 кДж (3050 ккал) на добу. Спортивні заняття з середнім навантаженням (гімнастика, спортивні танці, плавання).

III категорія -- 14 025 кДж (4200 кал) на добу. Спортивні заняття з великим навантаженням (бокс, важка атлетики, гребля)[121].

Підбиваючи підсумки, можна стверджувати, що дитячий і підлітковий періоди характеризуються відносно високою витратою енергії. Енерговитрати дорослої людини в середньому складають: 45 ккал на 1 кг маси тіла, у дітей у віці 1-5 років Ї 80-100 ккал, у підлітків 13-16 років Ї 50-65 ккал. Підвищені основний обмін і енерговитрати у дітей та підлітків диктують необхідність особливого підходу до організації їх харчування[70,с.270].

1.2 Сучасний стан та основні принципи раціонального харчування

У цьому році темою Всесвітнього дня здоров'я стала безпека харчових продуктів. Ключові принципи підтримки здоров'я з року в рік не змінюються: інтенсивність щоденної рухової активності та раціональне харчування. Вони вкрай актуальні для України, яка, як відомо, займає 90-е місце в світі за показниками стану здоров'я населення та 150-е - за тривалістю життя, причому це одне з останніх місць у списку[59,65,66].

У населення України спостерігається значне порушення структури харчування, а саме: дефіцит у раціоні продуктів тваринного походження (молоко, м'ясо, риба, яйця), свіжої рослинної їжі (фрукти, овочі та інші рослини) і надлишок споживання тваринних жирів, хлібобулочних і борошняних виробів(Мал.1.2.1).

За даними ВООЗ, надмірна вага є основним фактором ризику смерті в світі (3,4млн людей щорічно вмирають з причин, асоційованих з ожирінням)[78].

Нераціональне, розбалансоване, полідефіцитне харчування у більшості населення України зумовлює так званий прихований голод за рахунок дефіциту у раціоні мікронутрієнтів: вітамінів, особливо антиоксидантного ряду (А, Е, С); макро- і мікроелементів (йоду, заліза, кальцію, фтору, селену). Прихований голод загрожує фізичному та інтелектуальному здоров'ю нації.

Причинами такої розбалансованості харчових компонентів є низька купівельна спроможність населення, а також недостатні знання та низький рівень культури харчування, шкідливі звички та недотримання режиму харчування (Схема.1.2.1)[32,73].

Схема.1.2.1.

Порушення структури харчування населення України і його основні причини

Катастрофічне скорочення тривалості життя і зростання рівня смертності населення, різке зниження якості життя окремої людини та індексу здоров'я нації при значному порушенні харчового статусу зумовлює гостру необхідність підняття питань про харчування населення України на державний рівень[14].

Продовольча безпека будь-якої держави, згідно з визначенням ВООЗ, -- це «спроможність держави забезпечити фізичну і економічну доступність продуктів харчування всім громадянам і соціальним групам країни, яка гарантована наявністю власного виробництва продовольства і прийняттям соціальної політики, що забезпечує достатній прожитковий мінімум».

У грудні 1992 року в Римі відбулася Міжнародна конференція з питань харчування, організована Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ), Продовольчою та Сільськогосподарською організаціями ООН (ФАО), на якій представники урядів 159 країн світу, у тому числі з України, одноголосно прийняли Всесвітню декларацію і План дій у галузі харчування[108,109]. Підписавши «Всесвітню декларацію з харчування», уряди держав-учасниць підтвердили свою «рішучість передивитись або підготувати до кінця 1994 року свої національні плани дій у галузі харчування, розробити комплекс практично досяжних цілей та заходів, які будуть основані на принципах та стратегіях, що містяться у запропонованому Плані дій.

Науковцями Академії медичних наук України розроблено проект концепції державної політики у галузі харчування населення України, що пропонується до розгляду всім зацікавленим організаціям, установам і громадськості.

Концепція побудована на основі даних постійного спостереження за станом харчування і здоров'я населення, прогнозів розвитку науки і техніки у сфері виробництва сільськогосподарської сировини і харчових продуктів, розширення медичних знань щодо потреб людини в харчових речовинах і енергії. Вона враховує адекватність структури харчування, рівень захворюваності, обумовлений порушенням структури харчування, якість і безпеку продуктів харчування, особливість стану довкілля, економічну та технологічну доцільність виробництва і використання нових видів харчової продукції[10,49].

Концепція визначає медичні, правові, економічні та соціальні засади щодо збереження та зміцнення здоров'я населення, профілактики захворювань, пов'язаних з порушенням харчового статусу людини.

Надаючи пріоритетного значення харчуванню як фактору збереження здоров'я населення, Академія медичних наук України створила комісію з доопрацювання проекту концепції, до якої увійшли провідні вчені-гігієністи[16].

Піднесення питань харчування населення України на державний рівень, розробка, законодавче і нормативне впровадження концепції державної політики в галузі харчування, здійснення відповідних заходів з боку Уряду, безумовно, дозволять поліпшити структуру споживання харчових продуктів, подолати негативні тенденції у стані здоров'я нації, зумовлені порушенням харчового статусу людини, підвищити якість життя і працездатності населення, поліпшити демографічну ситуацію в Україні[38].

Склад їжі, її властивості і кількість визначають ріст і фізичний розвиток, працездатність, захворюваність, нервово-психічний стан, тривалість життя. «Хороше харчування, Ї писав Г. В. Хлопин, Ї основа народного здоров'я, оскільки воно збільшує опірність організму до хвороботворних впливів і від нього залежить розумовий і фізичний розвиток народу, його працездатність і бойова сила». З харчуванням найтіснішим чином пов'язані всі життєво важливі функції організму[26,50]. Воно забезпечує розвиток і безперервне оновлення клітин і тканин, надходження енергії, необхідної для заповнення енерговитрат організму в спокої і при фізичному навантаженні[19]. Продукти харчування Ї джерело речовин, із яких в організмі утворюються ферменти, гормони та інші регулятори обмінних процесів.

При організації здорового раціонального харчування складу їжі повинен бути підібраний так, щоб він відповідав індивідуальним особливостям організму людини з урахуванням характеру праці, статевих та вікових особливостей, кліматично-географічних умов проживання[17,с.120-125].

Видатний дієтолог, академік К.С. Петровський, ще у 1980 р. висловив думку, що неможливо розробити один вид харчування, прийнятний для всіх здорових людей відразу, необхідно враховувати індивідуальні особливості людини. Він дав таке визначення раціональному харчуванню:

«Раціональним називається харчування, що найкраще задовольняє потребу організму в енергії і ессенціальних (незамінних) життєво важливих речовинах, причому в даних, конкретних умовах його життєдіяльності»[53].

Однією з основних характеристик, що враховуються при контролі харчування людини, є його раціональність.

Раціональне харчування Ї це фізіологічно повноцінне харчування здорових людей, яке забезпечує постійність внутрішнього середовища організму (гомеостаз) і підтримує його життєві прояви (ріст, розвиток, діяльність органів і систем) на високому рівні, відповідному умовами його праці та побуту. У літературі, поряд з терміном «раціональне харчування», часто зустрічаються інші поняття: «правильне», «науково обґрунтоване», «оптимальне», «збалансоване»[119,с.150], «адекватне», які є його синонімами.

Раціональне харчування має три ланки:

1. Фізіологічні норми.

2. Норми споживання продуктів.

3. Режим харчування.

Фізіологічні норми Ї це науково обґрунтовані норми харчування, повністю покривають енергетичні витрати організму і забезпечують його всіма речовинами в належних кількостях і в найбільш вигідних (оптимальних) співвідношеннях[70,с.113].

Фізіолого-біохімічні особливості інтенсивно зростаючого організму, підвищення розумових навантажень і нервово-емоційного напруження у процесі навчання, заняття фізкультурою і спортом істотно впливають на фізіологічну потребу школярів у харчових речовинах і енергії. Відповідно до реформи навчання в школах передбачається навчання дітей з шестирічного віку. Крім того, здійснюється поступовий перехід на 11-річний термін навчання. Це необхідно враховувати при організації раціонального харчування дітей шкільного віку[113,с.116].

Сучасні дані науки дозволяють виділити чотири різновиди харчування, з огляду на чотири функції біологічної дії їжі(Схема.1.2.1).

При організації харчування основну увагу необхідно звертати на дотримання наступних принципів:

1. Добовий раціон харчування повинен відповідати за енергетичною цінністю енерговитратам організму. Їжа за своєю калорійністю повинна задовольняти енергетичні потреби організму.

2. Фізіологічні потреби організму повинні забезпечуватися харчовими речовинами в кількості і пропорціях, які надають максимум корисної дії. Їжа повинна містити в достатній кількості всі речовини, необхідні для пластичних цілей і регуляції фізіологічних функцій. Харчування має бути збалансовано за хімічним складом відносно основних поживних речовин Ї білків, жирів, вуглеводів, мінеральних речовин і вітамінів[10,с.129-130].

3. Дотримуватися раціонального режиму харчування: години приймання їжі повинні відповідати біологічним ритмам організму. Кількість прийомів їжі повинна бути 3-4 разова для дорослих, 5-6 разова для дітей різного віку. Встановлено, що правильний режим харчування забезпечує ефективність роботи травної системи, засвоєння харчових речовин і сприяє оптимізації обміну речовин.

При 4-ри разовому режимі проміжки між прийомами їжі не перевищують 4-5год, що забезпечує рівномірне навантаження на травний апарат і найбільш повну ферментативну обробку прийнятої їжі. При цьому сніданок повинен складати 25% добового раціону, обід - 35%, полуденок - 15% і вечеря - 25%. Вечеряти рекомендується не пізніше ніж за 3год до сну. Час прийому їжі залежить від звичок людини, умов праці та ряду інших факторів. В іншому випадку порушується ритмічність роботи шлунково-кишкового тракту.

Недотримання режиму харчування може шкідливо відбитися на діяльності травної системи і в цілому на стані здоров'я, наприклад, зумовити підвищення рівня холестерину з подальшим розвитком атеросклерозу та ін[17,с.127].

4. Готова їжа повинна відповідати ферментним можливостям травної системи.

5. Їжа повинна бути нешкідливою в токсичному відношенні, тобто у продуктах, готових блюдах не повинно бути токсичних речовин у шкідливих для організму концентраціях.

6. Їжа повинна бути безпечною в епідемічному відношенні: у ній повинні бути відсутні збудники інфекційних захворювань.

Порушення кожного з цих принципів може спричинити до зниження рівня здоров'я індивіда чи організованого колективу, виникнення захворювань. Звідси зрозуміла необхідність постійного контролю за повноцінністю і безпечністю харчування як окремих осіб, так і організованих колективів[28,с.278-279].

Історія науки розглядає три основні теорії харчування: античну, збалансованого харчування, адекватного харчування[43,с.29].

Антична теорія пов'язана з іменами Арістотеля і Галена. Відповідно до цієї теорії, травлення розглядалося як процес трансформації харчових речовин в інші субстанції, які служать джерелом енергії і будівельних компонентів. Класична теорія харчування цілком сучасна, тобто відповідає критеріям сьогоднішнього дня і зіграла виняткову роль в прогресі ряду наук і технологій[46].

Суть теорії збалансованого харчування:

· ідеальним вважається харчування, за якого надходження харчових речовин в організм відповідає їх витраті;

· їжа складається з кількох компонентів, які різняться за фізіологічним значенням: корисних, баластних і шкідливих(токсичних). У ній містяться і незамінні речовини, що не можуть утворюватися в організмі, але необхідні для його життєдіяльності;

· обмін речовин у людини визначається рівнем концентрації амінокислот, моносахаридів, жирних кислот, вітамінів і мінеральних речовин, що дає змогу створити так звані «елементні» (мономерні) дієти.

Практичною реалізацією постулатів теорії адекватного харчування є закони раціонального харчування:

І. Необхідно дотримувати рівновагу між енергією, що надходить з їжею (калорійністю) і енергетичними витратами організму.

ІІ. Необхідно дотримувати збалансованість між білками, жирами, вуглеводами, вітамінами, мінеральними і баластними речовинами, що надходять до організму.

ІІІ. Необхідно дотримуватися режиму харчування Ї регулярний та оптимальний розподіл їжі впродовж дня.

ІV. Враховуючи в харчуванні вікові потреби організму і рухову активність, потрібно дотримувати необхідну профілактичну спрямованість раціону харчування[19].

Таким чином, харчування має бути не лише збалансованим, а й адекватним, тобто відповідати можливостям організму.

1.3 Закономірності та особливості засвоєння основних компонентів їжі

Організм людини у процесі життєдіяльності витрачає різні речовини і значну кількість енергії. Із зовнішнього середовища повинні надходити речовини, необхідні для пластичних і енергетичних потреб організму. Припинення або недостатнє надходження поживних речовин призводить до порушення гомеостазу і несумісне з життям. Разом з тим організм людини не здатний асимілювати білки, жири, вуглеводи і ряд інших харчових речовин без попередньої обробки. Цю функцію в організмі здійснює травна система. Тут здійснюються механічна обробка їжі (подрібнення, перемішування, переміщення) і секреція травних соків, що беруть участь у її хімічній обробці[42,43].

Травлення Ї сукупність процесів, що забезпечують гідроліз основних компонентів їжі в шлунково-кишковому тракті до мономерів, їх подальше всмоктування і перенесення у внутрішнє середовище організму[52,c.223].

Кінцевими продуктами гідролізу поживних речовин (нутрієнтів) є мономери: при гідролізі білків - амінокислоти, жирів - жирні кислоти і гліцерин, вуглеводів - головним чином глюкоза.

Послідовна обробка їжі здійснюється у результаті її поступового переміщення по травному каналу, структура і функція відділів якого спеціалізовані. Вищеназвані нутрієнти всмоктуються у кров і лімфу та використовуються клітинами організму. Вода, мінеральні солі і деякі прості органічні сполуки надходять в кров у незмінному вигляді[42,110].

Травна система об'єднує низку органів, які у своїй сукупності забезпечують засвоєння організмом із зовнішнього середовища речовин, необхідних для реалізації його пластичних та енергетичних потреб. Включає травну трубку та розміщені за її межами залози, секрет яких сприяє перетравленню частинок їжі: три пари великих слинних залоз, підшлункову залозу та печінку.

Травна трубка має передній, середній та задній відділи. Передній відділ включає ротову порожнинy, глотку (горло) і стравохід. У ротову порожнину надходить секрет великих і малих спинних залоз. Основна функція переднього відділу травної трубки полягає у механічній та початковій хімічній обробці їжі. Середній відділ травної трубки включає шлунок, тонку кишку і частину товстої кишки. У тонку кишку (її відділ, що має назву дванадцятипалої кишки) впадають вивідні протоки печінки та підшлункової залози. Основними функціями середнього відділу травної трубки є хімічна обробка (перетравлювання) їжі, всмоктування поживних речовин та формування калових мас з неперетравлених залишків їжі. Задній відділ травної трубки - пряма кишка, забезпечує виведення неперетравлених частинок їжі за межі організму[30,с.306].

Із шлунково-кишкового тракту транспортуються в основному мікромолекули: мономери поживних речовин та іони. Цей транспорт поділяється на:

* активний транспорт;

* пасивний транспорт;

* полегшену дифузію.

Активний транспорт речовин - це перенесення речовин через мембрани проти концентраційного, осмотичного і електрохімічного градієнтів з витратою енергії і за участю спеціальних транспортних молекул, мобільних переносників і транспортних мембранних каналів[1].

Пасивний транспорт здійснюється без витрати енергії по концентраційному, осмотичному і електрохімічному градієнтам і включає у себе дифузію, фільтрацію і осмос. Полегшена дифузія здійснюється без витрати енергії.

Всмоктування відбувається по всьому травному тракту, але інтенсивність у різних відділах різна. Порожнина рота проникна для іонів Nа⁺ і К⁺ та деяких амінокислот, алкоголю, води і лікарських речовин[118,c.405-454]. Слина людини активно гідролізує вуглеводи. Це здійснюється б-амілазою, розщеплює полісахариди (крохмаль, глікоген) з утворенням невеликого кількості мальтози і вкрай незначної глюкози, гідролізує сахарозу[42,с.15-18].

У шлунку всмоктується вода і розчинені в ній мінеральні солі, слабкі розчини алкоголю, глюкоза і в невеликих кількостях амінокислоти.

У дванадцятипалій кишці інтенсивність всмоктування також відносно невелика. В основному процеси всмоктування розщеплених продуктів травлення здійснюється ворсинками і мікроворсинками у тонкому кишечнику[118]. У дванадцятипалій кишці відбуваються важливі процеси розщеплення білків, жирів та вуглеводів. До неї впадають вивідні протоки печінки та підшлункової залози. Під впливом жовчі, яку виробляє печінка, жири розпадаються на дрібні краплини, а потім за допомогою ферментів травних соків -- ліпази(їх виділяє підшлункова залоза та дрібні залози тонких кишок), ці краплини розщеплюються на гліцерин і жирні кислоти і через стінку всмоктуються у кров.

Під впливом ферменту трипсину, який входить до складу соку підшлункової залози, білки розщеплюються до амінокислот. Цей фермент розщеплює утворені в шлунку пептони та альбумози до амінокислот. Складні цукри (крохмаль, мальтоза та молочний цукор) розщеплюються за допомогою ферментів амілази, мальтози та лактози до простих (дисахариди, глюкоза)[39].

Головне завдання тонкої кишки Ї перетравлення їжі до сполук (мономерів), здатних до всмоктування і транспорт енергетичних та пластичних матеріалів, води, мінеральних солей, електролітів, жовчних кислот, вітамінів[42,43].

У товстій кишці відбувається в основному всмоктування води і формування калових мас. У невеликих кількостях у товстій кишці можуть всмоктуватися глюкоза, амінокислоти, а також інші легко засвоювані речовини. За добу в шлунково-кишковому тракті всмоктується до 8-9л рідини. З них приблизно 2,5л надходить з їжею і напоями, решта Ї рідини секретів травної системи.

Кишкова мікрофлора розщеплює клітковину, з якої вивільняються поживні речовини, які перетравлюються ферментами та всмоктуються, проте частина вуглеводів бродить, а частина білків гниє. Внаслідок цього утворюються гази та токсичні продукти. Однак печінка їх знешкоджує. Тому частина продуктів, що не піддається повному розщепленню,а виводиться з організму разом із калом.

Всмоктування двовалентних іонів (Са, Mg, Zn, Fe) відбувається по всій довжині шлунково-кишкового тракту, а Са Ї головним чином у шлунку. Двовалентні іони всмоктуються дуже повільно. Всмоктування Са найбільш активно відбувається у дванадцятипалій кишці[43].

Печінка -- це найбільша залоза травної системи, що продукує жовч, необхідний для емульгування жирів. Велику роль він відіграє в обміні холестерину, заліза. У печінці нагромаджуються жиророзчинні вітаміни Ї А, D, Е, К та ін.[30,с.373].

Продукти перетравлення вуглеводів та білків надходять у кров, а продукти перетравлення жирів у лімфу, разом з якою попадають у кров. Проходячи через печінку, кров очищується від шкідливих речовин, які могли потрапити до кишечника разом з їжею. Шкідливі речовини виводяться із жовчю через кишечник. Жовч забезпечує розпад жирів на дрібні краплини, а потім розщеплення ферментами травних соків.

Білки всмоктуються у вигляді амінокислот з витратою енергії АТФ. З епітеліоцитів амінокислоти за допомогою механізму полегшеної дифузії транспортуються в міжклітинну рідину і в кров.

Інтенсивність всмоктування амінокислот залежить від віку (більш інтенсивно у молодих людей), від рівня білкового обміну в організмі, вмісту у крові вільних амінокислот, нервових і гуморальних впливів.
Вуглеводи Ї у вигляді моносахаридів. З найбільшою швидкістю всмоктуються гексози (глюкоза, галактоза та ін.), пентози Ї повільніше. Всмоктування глюкози та галактози є результатом їх активного транспорту через апікальні мембрани кишкових епітеліоцитів. Транспорт глюкози та інших моносахаридів активується транспортом іонів Nа⁺ через апікальні мембрани. Глюкоза акумулюється у кишкових епітеліоцитах. Подальший транспорт глюкози відбувається пасивно по градієнту концентрації. Всмоктування глюкози підсилюють парасимпатичні впливи, гормони Ї глюкокортикоїди, тироксин, інсулін. Основна кількість води всмоктується у кров, невелика кількість Ї у лімфу. Вирішальна роль у перенесенні воли належить іонам натрію і хлору. Всмоктування води пов'язане з транспортом цукрів і амінокислот.

Натрій інтенсивно всмоктується у тонкій і клубовій кишці. Іони Na⁺ переносяться з порожнини тонкої кишки в кров через кишкові епітеліоцити і по міжклітинних каналам. Надходження іонів Na⁺ відбувається пасивно по електрохімічному градієнту[118].

Засвоєння їжі залежить від її складу, якості приготування, а також від функціонального стану шлунково-кишкового тракту.

Коефіцієнт засвоєння Ї кількість нутрієнта, що всмокталася по відношенню до загального його вмісту у їжі.

При вживанні змішаної їжі, яка складається із тваринних і рослинних продуктів, засвоюваність досить висока: білки засвоюються на 84,5%, жири Ї на 94%, вуглеводи Ї на 95,6% (Табл1.3.1).

Таблиця1.3.1

Коефіцієнти засвоєння нутрієнтів різних продуктів харчування

Продукти і характер їжі	Коефіцієнт засвоєння, %
	білки	жири	вуглеводи
Овочі	80	-	85
Картопля	70		95
Фрукти, ягоди, горіхи	85	95	90
Борошно І і II сорту, хлібобулочні вироби, макаронні вироби, рис, манна крупа	85	93	96
Обойне борошно, хліб, бобові, крупи	70	92	94
Цукор	-	-	99
Кондитерські вироби, мед, варення	85	93	95
Рослинні олії, маргарин	-	95	-
Молоко, молочні продукти, яйця	96	95	98
М'ясо, м'ясні продукти, риба і рибні продукти	95	90
Змішана їжа	84,5	94	95,6
Тваринна їжа (в середньому)	97	95	98
Рослинна їжа (в середньому)	80-83	90	96,5

Поряд з поняттям про засвоєння їжі І.П. Павлов дав визначення поняття «легкоперетравлюваності».

Легкоперетравлюваність їжі характеризується ступенем напруження секреторної і рухової функції органів травлення у процесі перетравлення їжі. Використовуючи різні способи та методи кулінарної обробки їжі (подрібнення, теплова обробка тощо), нутрієнти стають більш доступними для ферментів. До важкоперетравлюваної їжі належать бобові, гриби, багате на сполучну тканину м'ясо, незрілі фрукти, пересмажені і досить жирні страви та ін[124].

Показники легкоперетравлюваності та засвоєння їжі іноді не збігаються. Наприклад, яйця, зварені круто, засвоюються краще, ніж зварені некруто. Але, яйця, зварені круто, перетравлюються важче, ніж яйця зварені некруто[39]. Для засвоєння нутрієнтів вони потребують більш напруженої роботи органів травлення. Яєчні білки (білкові омлети) при засвоєнні підвищують витрати енергії, порівняно з м'ясом або сиром. Білки створюють відчуття ситості[62].

Молоко перетравлюється у коагульованому вигляді. У дитячому організмі у шлунковому соку присутній спеціальний фермент, який коагулює молоко. Після 10-років цей фермент зникає, але у багатьох дорослих його функцію беруть на себе інші ферменти. Навіть у людей з нормальною шлунковою секрецією молоко може не згортатися у шлунку, якщо його споживати разом з іншими продуктами. Тому молоко рекомендують споживати окремо[9,4].

Залізо, яке міститься у продуктах тваринного походження, набагато краще засвоюється ніж із рослинних продуктів, хоча ці продукти містять більше заліза. Це пов'язано з тим, що у тваринних продуктах залізо знаходиться у гемовій формі, а у рослинних - негемовій. Тому засвоєння заліза телятини - 15-21% при вмісті 2920 мкг/100г їстівної частини продукту, а у сої тільки 5% при вмісті заліза 15000 мкг. Встановлено, що аскорбінова кислота, яка міститься у продуктах рослинного походження, сприяє засвоєнню заліза, а у продуктах тваринного походження не впливає на засвоєння заліза.

Рослинні продукти погіршують засвоєння заліза з м'яса, але додавання м'яса до страв з рослинних продуктів, навпаки, підсилює його засвоєння.

Таким чином, засвоєння заліза із продуктів рослинного походження посилюється у присутності в раціоні м'яса, птиці, риби, аскорбінової кислоти, різних органічних кислот, фруктози, мікроелементів: міді, кобальта, марганцю. І навпаки, суттєво знижують засвоєння заліза, присутність у їжі великої кількості жиру, фітинової і щавлевої кислот, фосфору і кальцію[53,125].

1.4 Харчовий статус організму та методики його визначення

Під харчовим статусом розуміють фізіологічний стан організму, обумовлений його харчуванням. Харчовий статус визначають: співвідношенням маси тіла з віком, статтю, конституцією людини, біохімічні показники обміну речовин, наявність ознак аліментарних та аліментарно обумовлених розладів і захворювань[130].

Вивчення харчового статусу людини чи організованого колективу з однаковим фізичним, емоційним навантаженням та загальним харчуванням дозволяє об'єктивно оцінити це харчування і своєчасно виявити аліментарно обумовлені порушення здоров'я та захворювання (енергетично-білкову, вітамінну, макро-, мікроелементну недостатність та ін.)[102]. А тому поряд з визначенням енерговитрат та повноцінності добового раціону оцінка харчового статусу є одним з перших і основних методів медичного контролю за харчуванням різних статево-вікових та соціально-професійних груп населення[86].

В класифікації харчового статусу виділяють кілька категорій:

1. Оптимальний, коли цей фізіологічний стан і маса тіла відповідають зросту, віку, статі, важкості, інтенсивності та напруженості виконуваної роботи;

2. Надлишковий, обумовлений спадковою схильністю, переїданням, недостатніми фізичними навантаженнями, супроводжується збільшенням маси тіла, ожирінням, яке буває чотирьох ступенів (І - жировідкладення на 15-20% більше нормальної маси тіла; ІІ - на 30-49%; ІІІ - на 50-99%; ІУ - на 100% і більше);

3. Недостатній, коли маса тіла відстає від віку, зросту, - обумовлений недоїданням (кількісним і якісним), важкою та інтенсивною фізичною працею, психоемоційним напруженням тощо. Крім наведених вище професор П.Е.Калмиков виділяє ще такі категорії харчового статусу:

4. Передхворобливий (преморбідний), обумовлений, крім названого вище, тими чи іншими порушеннями фізіологічного стану організму, або вираженими дефектами в раціоні (енергетична, білкова, жирова, вітамінна, макро-, мікроелементна недостатність);

5. Хворобливий - похудіння, обумовлене тією чи іншою хворобою, голодуванням (сильними дефектами в раціоні - кількісними і якісними). Голодування може проявлятися в двох формах - кахексії (сильне похудіння, маразм), набряковій, обумовленій у першу чергу відсутністю в раціоні білків. Вітамінне голодування - у авітамінозах (цинга, бері-бері, рахіт та інших), дефіцити інших нутрієнтів - у відповідних видах патології[74].

Вивчення харчового статусу людини чи однорідного за режимом праці та харчуванням колективу проводиться за цілим комплексом показників - суб'єктивних (анкети, опитування) та об'єктивних.

Анкетно-опитувальні дані повинні включати інформацію про:

- паспортні дані, стать, вік, професію;

- шкідливі звички (паління, вживання алкоголю, наркотиків);

- умови праці (вид трудової діяльності, важкість та напруженість праці, характер і вираженість професійних шкідливостей - фізичних, хімічних, біологічних, перенапруження окремих органів і систем);

- умови побуту, ступінь та якість комунального обслуговування, заняття фізичною культурою, спортом (вид, регулярність заняття), економічні можливості сімї чи організованого колективу;

- характер харчування за одну-три доби: кількість прийомів їжі, години і місце прийому, перелік страв, продуктів, їх маса, якість кулінарної обробки та інших[87].

Серед об'єктивних показників найбільш інформативними і важливими є:

1. Соматоскопічні: огляд тіла людини чи (вибірково) групи людей досліджуваного колективу дозволяє виявити цілий ряд ознак, які кількісно і якісно характеризують їх харчування(Додаток І).

При загальному огляді тіла визначають конституційний тип (нормо-, гіпо, гіперстенік), гармонійність статури, деформації скелета, ребер, пласкостопість, викривлення ніг (як ознаки перенесеного рахіту), вгодованість (норма, худоба, ожиріння), блідість, синюшність шкіри, слизових оболонок, нігтів, їх деформації, ломкість як ознак білкової, вітамінної, мікроелементної недостатності в харчуванні.

2. Соматометричні: вимірювання довжини, маси тіла, обводу грудної клітки, плеча, попереку, таза, стегна, товщини шкіряно-жирової складки[101,98].

І. На підставі цих вимірювань розраховують масово-ростові показники:

Індекс Брока - нормальна маса тіла (МТ) в кг дорівнює зросту (ЗР) в см мінус 100 (105 або 110):

у чоловіків: при зрості 155-165 см МТ = ЗР - 100

при зрості 166-175 см МТ = ЗР - 105

при зрості більше 175 см МТ = ЗР - 110

У жінок у всіх випадках маса тіла повинна бути менша на 5%, ніж у чоловіків[81].

Нормальна маса тіла може бути визначена також спеціальним номографом за номограмою В.І.Воробйова(Мал.1.3.1)[24].

Мал.1.3.1. Номограф для визначення нормальної маси тіла.

На лівій шкалі “Н” знаходять точку, що відповідає зросту (см), а на правій шкалі “В” обвід грудної клітки (см). З'єднавши ці точки прямою лінією, на середній шкалі “Р” знаходять масу тіла Р₁ (в кг). Далі, провівши від точки зросту на шкалі “Н” горизонтальну лінію до шкали Р, знаходять “ідеальну” масу тіла Р₂. А нормальна маса тіла Р_н визначається як середнє арифметичне від .

Ідеальна (нормальна, рекомендована) маса тіла для чоловіків та жінок 25-30 років може бути визначена також за Таблицею 1.4.1[96].

Таблиця 1.4.1

Ідеальна маса тіла відповідно зросту

Зріст, см	Чоловіки	Зріст, см	Жінки
	астені-ки	нормо-стеніки	гіпер-стеніки		астені-ки	нормо-стеніки	гіпер-стеніки
155,0	49,3	56,0	62,2	152,5	47,8	54,0	59,0
157,5	51,7	58,0	64,0	155,0	49,2	55,2	61,6
160,0	53,5	60,0	66,0	157,5	50,8	57,0	63,1
162,5	55,3	61,7	68,0	160,0	52,1	58,58	64,8
165,0	57,1	63,5	69,5	162,5	53,8	60,1	66,3
167,6	59,3	65,8	71,8	165,0	55,3	61,8	67,8
170,0	60,5	67,8	73,8	167,5	56,6	63,0	69,0
172,5	63,3	69,7	76,8	170,0	57,8	64,0	70,0
175,0	65,3	71,7	77,8	172,5	59,0	65,2	71,2
175,5	67,3	73,8	79,8	175,0	60,3	66,5	72,5
180,0	68,9	75,2	81,2	177,5	61,5	67,7	73,7
182,5	70,9	77,2	83,6	180,0	62,7	68,9	74,9
Примітка: у віці понад 30 років допускається збільшення маси тіла від 2,5 кг до5 кг у жінок, від 2,5 до 6 кг у чоловіків.

Масово-ростовий індекс Кетле - біомасіндекс (ВМІ) розраховують за формулою: ВМІ = , де: МТ - маса тіла, кг; ЗР - зріст, м(Додаток Г)[56].

Оцінка стану харчування за величиною ВМІ, згідно рекомендацій ВООЗ приведена в таблиці:

Таблиця 1.4.2

Оцінка стану харчування за біомасіндексом (ВМІ)

Біомас-індекс Кетле	Оцінка стану харчування
Жінки	Чоловіки
< 16	< 16	Гіпотрофія ІІІ ст.
16-17,99	16-16,99	Гіпотрофія ІІ ст.
18-20	17-18,49	Гіпотрофія І ст.
20,1-24,99	18,5-23,8	Діапазон коливання при адекватному харчуванні
22,0	20,8	Оптимальна середня величина адекватного харчування
25-29,99	23,9-28,5	Ожиріння І ст.
30-39,99	28,6-38,99	Ожиріння ІІ ст.

Подобные документы

• Дослідження особливостей харчування студентів вищої школи як складової способу життя

  Аналіз ставлення студентів молодших курсів ВНЗ до харчування. Недостатній рівень знань про належне харчування як потенційний чинник погіршення здоров’я. Шляхи підвищення рівня знань з практичної нутріціології як ефективної умови покращення стану здоров’я.
  
  статья [17,9 K], добавлен 18.12.2017
  

• Здорове і повноцінне харчування для організму

  Головні принципи здорового харчування, яке забезпечує зростання, нормальний розвиток і життєдіяльність людини, що сприяє зміцненню її здоров'я і профілактики захворювань. Перелік шкідливих для організму людини продуктів. Харчові обмеження та заборони.
  
  реферат [5,0 M], добавлен 10.12.2013
  

• Вплив неякісних продуктів на здоров’я уманчан

  Які продукти вважаються неякісними. Сучасне чинне законодавство стосовно контролю якості продуктів харчування. Хвороби людини, які викликає вживання неякісних продуктів. Вплив неякісного харчування на здоров’я жителів м. Умань та Уманського району.
  
  курсовая работа [773,7 K], добавлен 29.07.2016
  

• Теоретико-концептуальні аспекти раціонального харчування

  Сутність поняття "екотрофологія". Переїдання та недоїдання та їх наслідки. Загальнобіологічні аспекти екології харчування. Енерговитрати та стратегії їх поповнення. Харчування людини у "традиційних" суспільствах. Соціально-економічні зміни у харчуванні.
  
  курсовая работа [1,3 M], добавлен 28.11.2010
  

• Вплив металів на життєдіяльність людини

  Класифікація елементів за їх умістом у живих організмах. Продукти харчування, що містять різні метали. Нагромадження металів в організмі людини, оцінка їхнього впливу на організм людини та його життєдіяльність. Основні правила правильного харчування.
  
  презентация [6,6 M], добавлен 11.03.2019
  

• Здорове харчування

  Дванадцять принципів здорового харчування. Чим загрожує Фаст-Фуд. Гамбургери древніх римлян. Захворювання, пов’язані з надлишковою вагою. Натуральні продукти та сучасні рецепти корисних страв. Приготування їжі на пару. Продукти рослинного походження.
  
  реферат [36,5 K], добавлен 17.02.2012
  

• Санітарна оцінка підприємств громадського харчування

  Зміст та сфера застосування Стандарту санітарної оцінки підприємств громадського харчування. Нормативні посилання, що містяться в Стандарті. Санітарні вимоги до території, водопостачання та каналізації, мікроклімату приміщень, опалювання, освітлення.
  
  курсовая работа [78,4 K], добавлен 05.11.2010
  

• В здоровому тілі здоровий дух

  Що таке здоровий образ життя. Умови здорового образу життя. Роль збалансованого харчування, загартовування, інші складові ЗОЖ. Основні фактори формування здоров’я. Вплив соціального, психологічного і фізичного факторів на формування здоров’я нації.
  
  презентация [2,3 M], добавлен 12.12.2011
  

• Державна політика в галузі охорони праці

  Теоретичні та практичні основи державної політики в галузі охорони праці. Сучасний стан та проблеми на конкретних прикладах. Шляхи вирішення проблем, пов'язаних з державною політикою в галузі охорони праці. Національна програма поліпшення безпеки праці.
  
  реферат [31,8 K], добавлен 13.01.2010
  

• Системи управління безпечністю харчової продукції

  Огляд вимог до системи керування безпекою продуктів харчування. Результати сертифікаційних іспитів молочної продукції. Порядок розробки і впровадження системи керування безпекою харчових продуктів. Техніко-економічне обґрунтування науково-дослідної роботи
  
  дипломная работа [252,7 K], добавлен 14.03.2009
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам