Проблеми харчування школярів, шляхи їх усунення

В організмі людини є три види води: вільна, зв'язна, конституційна[19].

Споживання вільної рідини краще розподіляти впродовж дня рівномірно. Зазвичай доцільний такий питний режим:

* вранці - 200-250 мл рідини у вигляді чаю або кави;

* в обід - 200-250 мл з першою стравою і 200-250 мл у вигляді компоту;

* за вечерею - 200-250 мл чаю і перед сном 200-250 мл кефіру.

Сумарно це 1-1,25 л, тобто та кількість, яка необхідна для підтримання водного балансу[43].

Вода, яка є в організмі, якісно відрізняється від звичайної. Це структурована вода.

Вода знаходиться у плодах і овочах у вільному та зв'язаному з колоїдами стані. Вільна вода містить розчинений у ній цукор, кислоти, мінеральні солі та інші речовини, вона легко видаляється висушуванням. Багато води мають огірки, салат, томати, кабачки, капуста, гарбуз, зелена цибуля, ревінь, кавуни та дині[19].

За добу дорослій людині у середньому потрібно до 2,5л води, яка потрапляє в організм у процесі пиття та з їжею. З організму вода виводиться із сечею (до 1,5л за добу), із потом (до 0,8л за добу), із повітрям, що видихається (до 0,4л за добу, а при глибокому диханні до 0,7л) та через систему травлення (до 0,15л за добу). Якщо виведення води з організму на 1,5-2% перевищує її надходження, то виникає відчуття спраги[9,с.163].

Спрага - це перш за все сигнал про початок перегрівання, зневоднення організму і про вміст солей у крові[19]. Існує ще й суб'єктиві відчуття - «хибна спрага». Випита вода зазвичай відразу ж спрагу не втамовує. Це відбувається через 10-15 хвилин після того, як рідина зі шлунка і кишечника починає надходити в кров[43].

Потреба у воді на 1кг маси тіла з віком зменшується, а загальна потреба зростає. Так, у 2 роки на 1кг маси тіла дитини потрібно 95 мл води, у 12-13 років - 45 мл, для дорослих - 35 мл. Для дітей 7-10 років - 1350 мл; 11-14 років - до 1500 мл; 15-17 років - до 2000 мл. на добу.

Втрата організмом 10-20% води небезпечна для життя, а 25% - смертельна[9,с.163]. При зневодненні організму посилюється процес розпаду тканинного білка: порушується водно-сольовий баланс, діяльність органів внутрішньої секреції, нервової сердечно-судинної систем, знижується працездатність, погіршується самопочуття[119,с.108].

У здорової людини підтримується рівність об'єму води, що надходить і виділяється, тобто водний баланс організму. За різних умов (зміна зовнішньої температури, характеру харчування і пиття, фізичної активності) окремі показники водного балансу змінюються, але сам він зберігається. Так, виділення води з потом може бути досить варіабельне: від 100мл на добу до 2000 мл. Об'єм води, що виділилася через нирки, також може коливатися від 0,5 до 20л на добу[123,с.398].

Уживання води до чи після їжі неприпустимо. Дуже шкідливо запивати м'ясні та рибні страви, особливо солодкими напоями, як наслідок - тяжкість у шлунку та погане травлення.

Таким чином, для нормального функціонування в організм людини має надходити необхідна кількість води. Однак крім необхідної добової кількості води, велике значення для здоров'я людини мають її якість та екологічна безпечність[43].

2.2 Модель здорового харчового раціону

Про особливий склад, кількість, частоту вживання окремих складових їжі досить наочно демонструє піраміда здорового харчування, рекомендована ВООЗ як модель побудови здорового харчового раціону.

Піраміда має вигляд рівностороннього трикутника, що поділений двома горизонтальними паралельними лініями на три шари. Перший, нижній шар Ї найбільш широкий, зеленого кольору, другий (середній) Ї жовтий, менший за площею, третій, вершина трикутника Ї червоний, найменший. Таким чином, піраміда створена з використанням кольорової схеми світлофора: зелений Ї вживайте без обмежень; жовтий Ї споживайте обачливо; червоний Ї поміркуйте, чи варто вживати(Мал.2.2.1).

Найнижчий (зелений) шар харчової піраміди є основою харчування людини, що складається із зернових продуктів і виробів з борошна, овочів і фруктів. М'ясо, молочні продукти, риба та яйця віднесені до другого (жовтого) шару. Червоний шар (найменший) Ї жири, олії та солодощі. Тільки за умови вживання цих груп продуктів із потрібною частотою та у збалансованих кількостях можна забезпечити правильний вибір раціону та здорове харчування.

Зелений шар піраміди містить тільки продукти рослинного походження Ї картопля, вироби з борошна, зернові продукти, овочі та фрукти. За рекомендаціями ВООЗ, більше половини добової енергії повинно надходити з продуктами, що входять до зеленого шару піраміди, а саме: із хлібом, зерновими, макаронними виробами, рисом і картоплею. Хліб, зернові, картопля складають основу раціону, їх потрібно вживати у кількості 6-11 порцій на день (1 порція Ї приблизно 100 г, тобто 1 шматок хліба, 0,5 склянки готової каші, 1 склянка картоплі у готовому вигляді).

За один прийом їжі можна з'їсти 2 шматочки хліба та порцію каші. Це варто повторити три рази на день. Із овочів і фруктів, що входять до зеленого шару піраміди, ВООЗ рекомендує споживати щодня не менше 400 г овочів (додатково до картоплі) та фруктів. Щодня рекомендується вживати ці продукти у кількості 5-8 порцій (1 порція - 1 овоч чи фрукт середнього розміру (80-100 г), 1 склянка нарізаних свіжих або варених овочів, 0,5 склянки свіжого несолодкого фруктового соку). Краще вживати овочі та фрукти свіжими, відповідно до сезону, бажано місцеві. Припустиме також споживання свіжозаморожених і сушених овочів і фруктів. Таким чином, овочі та фрукти можна вживати без обмежень, за бажанням, але не менше двох разів на день.

До продуктів жовтого шару піраміди відносяться: молоко та кисломолочні продукти, м'ясо та м'ясні продукти, птиця, риба, яйця, горіхи, бобові. Жирні сорти м'яса та м'ясопродуктів доцільно заміняти бобовими, рибою, яйцями, птицею та пісним м'ясом. Оскільки організм потребує щодня лише 0,75-1,0г білка на кілограм ідеальної маси тіла, уживати ці продукти необхідно у незначних кількостях. Їсти м'ясо, рибу, птицю, яйця рекомендовано у кількості 2-3 порції на день (1 порція Ї 80-90 г м'яса у готовому вигляді).

Необхідно вибирати нежирні сорти м'яса, риби, птиці або страви з яєць. Одне з вживань м'ясних продуктів можна замінити стравами з бобових (сої, квасолі, гороху, бобів). Не рекомендовано повністю виключати м'ясні страви з денного раціону дітей і підлітків. Повністю можна виключити з харчування дітей ковбасні вироби, копченості. До цього шару відносяться продукти із незначним вмістом кальцію, а саме: сири, нежирне молоко та молочні продукти[117]. Одна порція цих продуктів складає склянку нежирного молока або кефіру (або тих самих продуктів, жирністю 1%), йогурт, 4-5 столових ложок м'якого сиру, 30-40г твердого сиру (жирністю 20% або менше). Молоко і молочні продукти рекомендовано вживати не менше двох разів на день у кількості 2-3 порцій (3-4 порції для людей у віці 11 24 роки, вагітних жінок і тих, які годують дитину грудним молоком).

До червоної зони (верхівка піраміди) входять продукти з високою енергетичною цінністю і незначним вмістом мікроелементів та вітамінів. Жири, олії, солодощі Ї це група продуктів, які необхідно обмежувати. Продукти цієї групи в незначній кількості потрібні лише для забезпечення додаткової енергії понад ту, що вже забезпечена іншими групами продуктів.

Для повного задоволення потреб у жирах досить уживати 1-2 столові ложки рослинної олії на день. Кількість цукру рекомендовано обмежити до 40-60 г (6-8 чайних ложок) на день, ураховуючи цукор, що міститься у харчових продуктах. Необхідно пам'ятати, що шоколад, тістечка та торти містять цукри у поєднанні із значною кількістю жиру. Крім того, надлишкове вживання чистого цукру є невиправданим споживанням зайвих калорій, що може призвести до збільшення ваги, розвитку карієсу, цукрового діабету тощо.

Мал.2.2.2.

Піраміда харчування ВООЗ

На основі піраміди харчування, рекомендованою ВООЗ, в Україні користуються пірамідою раціонального харчування, що має 4 рівні(Мал 2.2.2). В основі піраміди містяться складні вуглеводи, яких багато в таких виробах із зернових культур, як хліб, вівсяні пластівці, рис і макарони. Ці продукти є основою раціонального харчування. Другу сходинку займають дві рівноцінні групи - овочі та фрукти. Таким чином, більша частина нашого щоденного раціону повинна складатися з продуктів цих трьох груп.

На третій сходинці дві менші групи. В одній групі знаходяться такі продукти, як молоко, йогурт, сири, а в іншій - м'ясо, птиця, риба, боби, яйця та горіхи. Ці продукти використовуються у помірній кількості по причині високого вмісту холестерину та насичених жирів, які збільшують ризик ішемічної хвороби та раку. Завершує піраміду група, у яку входять жири, олії та солодощі[19].

Дитина повинна отримувати з продуктами всі поживні речовини, необхідні для нормального росту і розвитку. Визначаючи раціон дитини, можна користуватися пірамідою харчування. Основа дитячого меню складається з корисних продуктів, розміщених у широких сегментах. Але і всі інші продукти, хоча і в меншій кількості, мають бути присутніми на столі школяра.

2.3 Вплив якості харчування на здоров'я, інтелект та працездатність школярів

Вченими доведено, що розумові здібності людини визначаються не лише спадковими чинниками та умовами навчання і виховання, але й способом життя, в тому числі й станом харчування[88].

За останні роки розумове напруження учнів істотно зросло у зв'язку зі збільшенням потоку інформації, ускладненням шкільних програм. Порушення харчування в цьому віковому періоді можуть привести до серйозних відхилень у життєдіяльності організму, в тому числі до розладів функціонування органів травлення, серцево-судинної системи, вищої нервової діяльності, тому забезпечення школярів повноцінним, раціональним харчуванням - одна з основних умов їх правильного гармонійного розвитку[61,с.184].

Будь-яке недоїдання викликає підвищену стомлюваність дитини та молодої людини, зниження успішності, неспроможність виконувати фізичну або розумову роботи, підвищує ризик простудних та інших інфекційних захворювань.

Наукові дані свідчать, що існує несприятливий вплив хронічної білково-калорійної недостатності на інтелектуальний розвиток дітей. Якщо дитина отримує менше білкової їжі, ніж їй потрібно, то гальмується її розумовий розвиток. Іноді ця затримка інтелектуального розвитку є незворотною.

Доведено, що у дітей, які регулярно не снідають перед виходом до школи, знижується здатність виконувати психофізіологічні тести, що вимагають уважності та напруження пам'яті. Відсутність повноцінного сніданку погіршує функціонування головного мозку, ускладнює навчальну діяльність, засвоєння нового матеріалу[88,с.19-21].

Зв'язок інтелекту та якості харчування доведений у працях вчених Айзенка і Шоєнталера, які вивчали вплив вітамінів і мінералів на коефіцієнт інтелекту. Ці автори відзначають, що в будь-якому з відомих досліджень спостерігався приріст невербального інтелекту при нормалізації рівня вітамінів і мінералів у їжі дітей та підлітків. Практично, немає такого вітаміну, який би не впливав на пам'ять, швидкість реакції і багато інших характеристик. Залізо, цинк, а також вітаміни групи В значною мірою покращують пам'ять, а їхня нестача у раціоні - істотно погіршує. Для отримання цих мікроелементів і вітамінів слід споживати стручкові, хліб, морепродукти, зелені овочі, квасолю, сухофрукти, молоко, вироби з борошна, крупи[35].

Недостатність заліза, навіть за відсутності симптомів залізодефіцитної анемії, призводить до погіршення виконання психофізіологічних тестів у дітей шкільного віку, а також негативно впливає на успішність навчання. Саме тому дуже важливо включати до щоденного раціону людей розумової праці продукти з великим вмістом заліза, зокрема, не жирне м'ясо, рибу, птицю.

Важливе значення для інтелектуального розвитку має достатня забезпеченість організму йодом Ї навіть незначний його дефіцит викликає ураження головного мозку і порушення розумового розвитку.

У шкільному віці у деяких дітей виникають проблеми з зосередженням, зокрема, нездатність концентруватися, гіперактивність, тобто непосидючість, метушливість, причиною чого є нестача вітамінів[88,с.19-21].

Недостатнє споживання вітамінів негативно позначається на зростанні і розвитку дітей, підвищує дитячу смертність, погіршує витривалість, фізичну і розумову працездатність, посилює негативний вплив на організм іонізуючої радіації та інших екологічно несприятливих факторів зовнішнього середовища, потенціює токсичний ефект алкоголю та куріння. Вітамінний дефіцит знижує активність імунної системи, прискорює старіння організму, збільшує частоту виникнення злоякісних пухлин, скорочує тривалість життя[17,с.10].

Кальцій і магній відповідають за діяльність нервової системи, а оскільки мозок складається з нервових клітин, то передача імпульсів між ними має найважливіше значення для мозкової діяльності в цілому. Ці мікроелементи містяться в молочних продуктах, бананах, арахісі, апельсинах, пророщеній пшениці і куразі. Тому не слід вживати штучні вітаміни, що продаються в аптеці. Найкращими є ті, які містяться у натуральних продуктах, тим більше, що всі перераховані вище продукти не є дефіцитом[35].

Для забезпечення нормального розумового розвитку та ефективної інтелектуальної діяльності дітей та дорослих необхідно уважно ставитися до складання щоденного раціону харчування.

Одним з важливих факторів впливу на якість харчування є додовання в раціон полівітамінних добавок.

Коефіцієнт інтелекту у школярів, які вживають полівітамінні і спеціальні добавки, різко зростає. Певні мікроелементні і вітамінні добавки поліпшують настрій, здатність до навчання, пам'ять, увагу, координацію рухів і швидкість реакцій. Дослідження у цьому напрямі проводив і англійський фахівець з харчування Джон Юдкін із Кінгс-Колледжу в Лондоні. Він обстежив 625 учнів восьмого і десятого класів. Через 13 тижнів 45% тих, хто одержував повноцінну вітамінно-мінеральну добавку, поліпшили свій невербальний коефіцієнт інтелекту на 15 балів і більше. Дослідники дійшли висновку, що харчова добавка підвищує показник кмітливості не менше, ніж на 6 балів, у середньому 11, і максимально 21 бал. Це дозволяє припустити, що інтенсивна робота мозку стримується малопомітними дефіцитами вітамінів, які можна виправити харчовими добавками.

Вітамінно-мінеральна добавка сприяє значному покращенню результатів тестування школярів на кмітливість[126].

Особливу увагу слід звертати на декілька важливих моментів:

1. Активна профілактика вітамінної недостатності за допомогою простих принципів:

· натуралізація харчування (збільшення частки рослинних продуктів у раціоні за рахунок щоденного вживання свіжих овочів, фруктів, ягід; зменшення вживання консервованих продуктів, мінімальна термічна обробка рослинних продуктів);

· регулярне вживання природних вітаміноносіїв (пророслої пшениці, квіткового пилку, трав'яних зборів тощо);

· різноманітність їжі (4 порції різних салатів на добу).

2. Зменшення вживання тваринних жирів та збільшення вживання жирів рослинного походження.

3. Зменшення надходження простих вуглеводів, збільшення частки складних вуглеводів (клітковини, пектинів - вживання висівкового хліба, мюслів тощо).

4. Збільшення вживання продуктів, що містять повноцінні білки і незначний відсоток жирів (знежирені молочні продукти, морська риба, біле м'ясо, горіхи, соя).

5. Режим харчування має передбачати 4-5-разовий прийом їжі.

6. Виключення з раціону рафінованих продуктів, продуктів «швидкого приготування».

7. Зменшення або обмеження надходження канцерогенів[88,с.19-21].

2.4 Екологічні аспекти харчування

Забруднення навколишнього природного середовища токсичними речовинами антропогенного походження (солями важких металів, нітратами і нітритами, пестицидами, радіонуклідами та ін.) є найбільш гострою проблемою сучасності. Разом із їжею ці речовини потрапляють в організм людини.

Ряд хімічних сполук дуже стійкі і, потрапляючи в організм з їжею, можуть накопичуватися (акумулюватися) або перетворюватися в більш стійкі похідні. Вони можуть викликати гострі та хронічні отруєння, провокувати виникнення важких ендоекологічних хвороб, уражати генетичний апарат і позначатися на здоров'ї нащадків.

Пестициди - хімічні сполуки, які використовують для захисту рослин, сільськогосподарських продуктів, дерев, для знищення ектопаразитів тварин. До пестицидів відносяться також речовини, які використовуються для регуляції росту та розвитку рослин (ауксини, гіберилліни, ретарданти), видалення листя (дефоліанти), відлякування тварин (репеленти), їх приваблення і стерилізації.

Нітрати та нітрозосполуки широко розповсюджені у навколишньому середовищі та в продуктах харчування. Нітрозосполуки (НС) виникають у результаті взаємодії нітритів із вторинними та третинними амінами, у тому числі за рахунок їх ендогенного синтезу.

НС токсичні та канцерогенні в присутності додаткових ферментних систем, які завжди є в організмі теплокровних, а нітрозаміди проявляють ці властивості навіть без додаткової метаболізації. НС, за малим винятком, мають виражену іепатотропність, а нітрозаміди, у першу чергу, уражають органи, для яких характерна швидка зміна клітинних популяцій: кровотворна, лімфатична, травна системи. Доведена імунодепресивна дія НС на ранніх стадіях токсичного процесу. НС притаманна мутагенна активність, унаслідок якої виникають пухлини.

Небезпеку становлять, насамперед, віддалені наслідки токсичної дії нітрозосполук при їх надходженні до організму з їжею, а саме канцерогенні властивості НС.

Профілактика негативного впливу НС на організм при їх надходженні з харчовими продуктами полягає в дотриманні регламентів їх гранично допустимого вмісту у продуктах харчування, дотриманні регламентів допустимого вмісту в продуктах нітратів і нітритів, використання технологій виробництва харчових продуктів, під час яких не відбувався б синтез НС.

Харчові добавки. У зв'язку з розширенням в Україні асортименту імпортних продуктів харчування, серед яких переважають жувальна гумка, солодощі, напої, актуальною стала проблема надходження в організм дітей значної кількості харчових добавок[11].

Для спеціального дитячого харчування українське законодавство щодо харчових домішок обмежує використання синтетичних сполук. Дітям більш старшого віку (старше 3-х років) також із гігієнічних позицій бажано обмежувати вживання синтетичних речовин.

Харчові добавки Ї речовини, які надзвичайно широко використовуються в усіх галузях харчової промисловості. На сьогодні відомі сотні найменувань харчових добавок. Під терміном «харчові добавки» розуміють природні або синтезовані речовини, які спеціально вводять у харчові продукти з метою надання їм заданих властивостей. Введення харчових добавок у продукти за своїм технологічним призначенням може бути спрямовано на покращення зовнішнього вигляду та органолептичних властивостей харчового продукту, збереження якості продукту в процесі його зберігання; прискорення строків уживання харчових продуктів.

Харчові добавки можуть залишатися у продуктах повністю або частково в незміненому вигляді або як речовин, що утворилися у результаті хімічної взаємодії добавок із компонентами харчових продуктів. Дозволяється застосовувати тільки ті харчові добавки, які під час тривалого використання не загрожують здоров'ю людини(Додаток В).

Усі харчові добавки мають свій номер у списку INS (Міжнародна цифрова система). Система INS - номерів була розроблена на основі цифрової класифікації харчових добавок, яка прийнята в європейських країнах. INS - номери повинні застосовуватися, як позначення, тільки разом із назвою класу, до якого належить дана речовина. Кожна харчова добавка має індивідуальну назву або числове позначення за допомогою Е - числа із три- або чотиризначним номером, або груповою назвою (наприклад, «консервант»)(Табл.2.3.1).

Харчові добавки, які запобігають мікробному та окислювальному псуванню продуктів (консерванти):

* антимікробні речовини - сульфіт натрію (Е 221), сірчистий газ (Е 220), бісульфіт натрію (Е 222), метабісульфіт натрію (Е 223), бензойна кислота та її солі (Е 210 - Е 213), ефіри бензойної кислоти (Е 214-219), сорбінова кислота та її солі (Е 200 - Е 202), пропіонова кислота та її солі (Е 280), саліцилова, мурашина кислота та її солі (Е 236), борна кислота, кухонна сіль, пероксид водню, уротропін (Е 239), дифеніл і фенілфенол (Е 231 - Е 232), антибіотики (Е 234-235). Мурашина кислота порушує функції печінки та нирок, інгібує тканинні ферменти. Сорбінова кислота пригнічує ферментні системи;

* антиоксиданти (антиокислювачі), які запобігають окисленню продукту: аскорбінова кислота та її солі (Е 300, Е 305), лимонна кислота (Е 330), винна кислота (Е 334), фосфорна кислота (Е 338), галлова кислота та її солі (Е 310 - Е 313), гваякова смола (Е 314), еріторбова кислота (Е 315), бутилгідрокситолуол (Е 321)[19].

Таблиця2.3.1

Дія деяких харчових добавок на організм людини

Харчові добавки, групуються таким чином: Е100-Е182 -- барвники; Е200-Е280 -- консерванти; ЕЗ00-Е391 -- антиокислювачі (антиоксиданти); Е400-Е481 -- стабілізатори, емульгатори, загусники; Е500-Е585 -- регулювальники кислотності, розпушувачі; Е600-Е699 -- підсилювачі смаку та аромату; Е700-Е899 -- запасні індекси для іншої можливої інформації; Е900-Е999 -- глазуруючі агенти, підсолоджувачі, піногасники; Е1000-Е1521 -- емульгатори, герметики, ферменти.

· Е100-199 барвники. Недавні дослідження, проводилися університетом Саутгемптона на замовлення Державного агентства з харчових стандартів Великобританії (FSA), показали, що вживання продуктів, які містять тартразин, призводить до гіперактивності і зниження концентрації уваги у дітей. Даний барвник використовується практично повсюди для додання жовтого кольору і його відтінків цукеркам, кондитерським виробам, напоям,
консервованим овочам і фруктам, цукатам. При всіх алергічних захворюваннях, а також станах, пов'язаних з підвищеною збудливістю ЦНС, вище перелічені продукти повинні бути виключені з раціону, особливо дитячого.

· Е200-Е299 - консерванти. Сумнозвісні нітрити та нітрати натрію - Е250 і Е251. Саме їм ковбасні та м'ясні вироби зобов'язані апетитним рожевим зовнішнім виглядом. Зазначені консерванти досі застосовуються повсюдно, незважаючи на те, що зможуть виступати в якості самостійного або допоміжного фактора багатьох алергічних захворювань і різноманітною патології ШКТ запального або пухлинного генезу, захворювань печінки і жовчного міхура[107].

Не дивлячись на те, що багато харчових добавок мають синтетичне походження, їх використання у харчовій промисловості вирішується лише після тривалих випробувань, в ході яких визначається допустима добова норма та відсутність небезпеки для здоров'я людини при тривалому її вживанні. Тому, важливо бути уважним і проінформованим у даному питанні, щоб запобігти негативним наслідкам.

Генетично модифіковані організми (ГМО) -- організми, генетичний матеріал яких був модифікований штучним шляхом, на відміну від схрещування в природних умовах або природної рекомбінації.

Генетично модифіковані організми (ГМО) з'явилися наприкінці 80-х років XX століття. Зараз біотехнологія і генна інженерія все більше задають тон на світовому ринку. У цього процесу, безумовно, є позитивні аспекти: ми одягаємось у вироби з трансгенної шкіри і бавовни, а це дійсно не несе жодної істотної загрози. Більше того, неможливо уявити сьогодні медицину без ГМ-інсуліну та ГМ-інтерферону, які таким способом можна одержувати у промисловому обсязі, рятуючи мільйони життів.

Проте зовсім інша ситуація склалася з використанням ГМО у харчовій промисловості. Кожного дня люди в усьому світі вживають їжу, що містить транс гени. Але ризики впливу таких продуктів на здоров'я людини досі достеменно не відомі. Дискусії щодо цього тривають більше 10-ти років. З моменту появи генно-модифікованих продуктів харчування минуло приблизно 30-ть років, а це недостатній термін для остаточних висновків.

Результати проведених досліджень свідчать про тенденцію погіршення показників здоров'я дітей та підлітків в Україні через вживання ГМО-продуктів. Батьки турбуються про включення цих продуктів у раціон їхньої дитини та про те, які наслідки вживання продуктів, що містять ГМО, чи можуть вони негативно впливати на ріст і розвиток дітей. Дитячий організм гостро реагує на «чужі» ГМ-білки, до яких він не адаптований, звідки й висока чутливість дітей до ГМ-алергенів. Для підлітків високий рівень білка в харчуванні необхідний для забезпечення нормального росту і розвитку організму, адже інтенсивність обмінних процесів у цьому віці характеризується переважанням анаболічних процесів над катаболічними[4,72].

Крім того, ГМО-продукти можуть стати причиною серйозних порушень обміну речовин, викликати алергію, збільшується ризик виникнення злоякісних пухлин, погіршується робота імунної системи. З кожним днем з'являються нові наукові дані, що підтверджують факти негативного впливу ГМО на піддослідних тварин, у яких всі процеси в організмі протікають набагато швидше, ніж у людини.

Протягом двох років, вчені та Каннського університету у Франції вивчали вплив, який чинять генетично модифіковані продукти на здоров'я. Протягом цього часу 200 піддослідним тваринам давали генетично змінену кукурудзу, оброблену «Раундапом». Раундап Ї один з найпоширеніших у світі гербіцидів, розроблений в 70-х роках компанією Монсанто. Досліди проходили в умовах суворої секретності. Підсумки дослідження стали відомі всьому світу: генно-модифіковані продукти провокують розвиток онкологічних захворювань[108]. Результати були підкріплені фотографіями, на яких зафіксовані піддослідні щури з пухлинами. Автори дослідження заявляли, що у щурів у 2,5-5,5 рази частіше, ніж у тварин контрольної групи, зустрічалися ураження печінки, і в 4 рази частіше Ї рак[109].

Також у ході досліджень було встановлено, що у пацюків, які живилися трансгенною картоплею почав знижуватись імунітет. А після споживання ГМ-томатів з тварин були знайдені порушення тканин шлунку. У них також зменшився об'єм мозку, почались патології печінки, селезінки, кишкового тракту тощо Споживання цієї їжі може спричинювати у людей зміни обміну речовин, складу крові, десенсибілізацію до певних препаратів.

Перенесення деяких генетичних ділянок коду в нові культурі може також стати джерелом алергічних реакцій у людей, які раніше на цей продукт такої реакції не мали.

Крім вищевказаних проблем зі здоров'ям, які були виявлені у тварин, діти більш сприйнятливі до небезпеки генетично модифікованих (ГМ) продуктів з кількох причин. По-перше, вони як і раніше розвивається, і ці змінені продукти можуть втручатися в процес розвитку. По-друге, тому, що діти мають менший розмір і вагу тіла, генетично модифіковані продукти можуть вплинути на них більш істотно, ніж на дорослих. По-третє, діти можуть не отримати поживні речовини, які зазвичай містяться у продуктах, тому що їх живильний статус зменшується. Нарешті, тому, що у дітей ще погано сформована імунна система і організм знаходиться у більшій небезпеці при атаці бактеріальних інфекції та дії антибіотиків.

Найбільш поширеною добавкою є генетично модифікована (ГМ) соя, стійка до гербіциду раундапу. ГМ соя впливає на репродуктивну функцію та розвиток мозку людини і тварин. ГМ сою додають у м'ясні, ковбасні вироби та напівфабрикати, м'ясний фарш замінюють соєвим ізолятом. ГМ складові зустрічаються в хлібобулочних і кондитерських виробах, у м'ясних і рибних, в молочних продуктах, а також у плодоовочевій продукції. Багато їх міститься у продуктах дитячого харчування. Як замінники натуральних продуктів використовують ГМ складові: соєвий білок (соєве борошно), крохмаль, соєве масло, соєвий лецитин, пальмове масло та ін.

Найбільше генетично модифікованих культур імпортують з-за кордону: сою, кукурудзу, картоплю, рапс, рис тощо. Їх використовують як у чистому вигляді, так і у домішках[108].

Деякі країни обрали шлях повної відмови від генетично модифікованих культур і продуктів, створивши так звані зони, вільні від ГМО. На засіданні Наукової ради Всеукраїнської екологічної ліги «Екологічно безпечне харчування» учасники висловили занепокоєння у зв'язку з нелегальним ввезенням на територію України генетично модифікованих культур та їх масовим вирощуванням, а також з імпортом харчової продукції із вмістом ГМО, що становить об'єктивні та потенційні ризики для здоров'я людини. Зокрема було запропоновано створити в Україні зони, вільні від ГМО та приєднати їх до територій Берлінського маніфесту. На сьогодні вже зареєстровано законопроект «Про проголошення території України вільної від генетично модифікованих організмів (ГМО)», що наразі перебуває на опрацюванні в комітетах Верховної Ради України. В цьому нормативно-правовому документі йдеться про необхідність проголошення території України вільною від ГМО з метою захисту населення держави від шкідливих для здоров'я продуктів харчування та формування умов для рощення здорового покоління людей. Автор законопроекту В.А. Даниленко називає низку негативних причин використання трансгенної продукції, що зумовлюють доцільності створення в Україні зони, вільної від ГМО, а саме: пригнічення імунітету, можливість гострих порушень функціонування організму, таких як алергічні реакції і метаболічні розлади, в результаті безпосередньої дії трансгенних білків; порушення здоров'я в результаті появи нових білків, токсичних для людини продуктів метаболізму чи накопичення в організмі гербіцидів (більшість трансгенних рослин не гинуть при використанні хімікатів і можуть їх акумулювати); канцерогенний і мутагенний ефекти тощо. Базовим Законом України, котрий регулює в Україні допуск генетично модифікованих продуктів є Закон «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів», прийнятий Верховною Радою у 2007 році, доповнений та змінений у січні 2010, лютому 2012 та жовтні 2012 років. Україна стала першою державою у світі, яка зобов'язала виробників та імпортерів харчових продуктів вказувати позначення «Без ГМО» в маркуванні всіх, без винятку, харчових продуктів, навіть тих, у яких ГМО не може бути ні теоретично, ні практично.

З метою виконання Законів України «Про захист прав споживачів»[48], «Про дитяче харчування»[47] та узгодження законодавства України з нормами Євросоюзу, Кабінет Міністрів постановив наступне: ввезення і реалізація харчових продуктів, що містять генетично модифіковані організми в кількості понад 0,9%, здійснюються за наявності відповідного маркування із зазначенням якісного складу таких продуктів. Забороняється ввезення, виробництво та реалізація харчових продуктів, призначених для дитячого харчування, що містять ГМО та/або мікроорганізми[16].

Порядок маркування харчових продуктів, які містять ГМО або виготовлені із сировини з вмістом ГМО, затверджено постановами Кабінету Міністрів. Інформація про відсутність ГМО (позначка «Без ГМО») установлюється шляхом перевірки у визначеному Держспоживстандартом порядку й засвідчується протоколом випробувань (або його завірена копія), виданим акредитованою лабораторією.

Вплив продуктів харчування, що містять у своєму складі ГМ - компоненти, на здоров'я людини достеменно не відомий. Не можливо з впевненістю зазначити корисність чи шкоду даних організмів , адже тільки якщо у третього покоління споживачів не з'являться зміни на генетичному рівні можна з упевненістю говорити, що ГМО безпечне і є вирішенням продовольчої проблеми планети. Отже, не зменшуючи позитивного значення ряду аспектів генної інженерії та новітніх біотехнологій, варто нагадати про необхідність всебічної і довготривалої експертизи. Головне для України сьогодні - виробити чітку позицію стосовно ГМО і встановити ефективну систему контролю за їх застосуванням.

2.5 Наслідки неправильного харчування школярів

МОЗ України провело аналіз особливостей шкільних хвороб та отримало такі результати: діти-школярі за останні роки стали хворіти набагато частіше. Кількість здорових дітей за цей час зменшилася практично на третину. Перше місце за частотою захворювань належить органам травлення. Друге - органам дихання. Третє місце вперше за 5 років зайняли хвороби ока та придаткового апарату. Четверте і п'яте місця ділять захворювання опорно-рухового апарату та ендокринної системи. На Мал.2.5.1, що населення України найбільше купує медикаменти, що впливають на органи травлення.

Мал.2.5.1

Статистика свідчать: до кінця навчання в школі більшість дітей мають 2-3 хронічні хвороби, які зумовлені неправильним харчуванням. Одна з головних умов нормального розвитку школяра -- раціональне харчування, його порушення може призвести до серйозних розладів функцій органів травлення, серцево-судинної системи, вищої нервової діяльності. Від 6-7 до 17-18 років в дитячому організмі відбуваються надзвичайно важливі внутрішні зміни: формується нервова, ендокринна, лімфатична, дихальна, імунна та інші системи. Ріст -- безпосереднє відображення розвитку, на нього впливають: фізичні навантаження, тривалість сну, психологічний клімат у сім'ї та школі, харчування[99].

Правильний режим прийому їжі відповідає фазам добових біоритмів. При неправильному харчуванні порушується не лише схема впорядкованості нервово-психічної діяльності, а й нормальне функціонування механізмів регуляції травної системи (що являється фактором ризику захворювань органів шлунково-кишкового тракту)[10,с.171-172].

Хвороби, що пов'язані із недостатнім або надлишковим харчуванням, називаються аліментарними. Аліментарні захворювання в основному виникають внаслідок тривалих порушень харчування. До хвороб недостатності харчування належать: при білковій та білково-енергетичній недостатності - аліментарна дистрофія; при вітамінній та мінеральній недостатності - цинга (вітамін С), пелагра (вітамін РР), бері-бері (вітамін В₁), анемія (вітамін В₁₂), ендемічний зоб (J), карієс (F). Можна виділити такі хвороби з аліментарним фактором ризику: атеросклероз (тваринні жири, холестерин, легкозасвоювані вуглеводи), злоякісні пухлини (копчені продукти, тваринні жири), цукровий діабет (легкозасвоювані вуглеводи, тваринні жири), подагра (пуринові основи, нуклеїнові кислоти, сечова кислота та інші азотовмісні екстрактивні речовини)[53].

За сучасними даними захворювання шлунка та дванадцятипалої кишки становлять 58-65% у структурі дитячої гастроентерологічної патології. Виразкова хвороба в дитячому віці не є рідкісним захворюванням і трапляється у 3,4% мешканців міста і в 1,9% сільських жителів[56]. Поширеність цих захворювань не має регіональних особливостей і в даний час перевищує 100 випадків на 1000 дитячого населення[12, с.521].

У зв'язку зі стрімким зростанням частоти випадків надлишкової маси тіла та ожиріння велику увагу почали приділяти питанню харчування та харчової поведінки. Дослідження, проведені останніми роками, свідчать, що особи з надлишковою масою тіла та ожирінням мають значні порушення в психічній сфері, які супроводжуються формуванням патологічного стереотипу харчування[94].

У 2013р. 42 млн дітей у віці до 5 років страждали ожирінням. Згідно з даними Українського центру нових технологій здоров'я, надмірною вагою і ожирінням страждають близько 60% населення нашої країни (у 23,8% Ї ожиріння і у 36,7% Ї надмірна вага), тільки третина (33%) населення має нормальну вагу і лише 6,6% Ї недостатню; 75% населення України не дотримуються системності в харчуванні і приймають їжу без оцінки її якості, поживної та енергетичної цінності[32].

Ожиріння виникає через неправильне харчування, особливості нервової системи, гормональні порушення, малорухливий спосіб життя, спадковий фактор. Ускладнення та наслідки хвороби:цукровий діабет, підвищений артеріальний тиск, захворювання серця, порушення функції статевих залоз, порушення функції колінних і тазостегнових суглобів: остеоартроз, віддишка, депресії[3].

Існують два види цукрового діабету: інсулінозалежний та інсулінонезалежний. Саме інсулінозалежна форма діабету уражає дітей віком від 13 до 19 років і характеризується тим, що підшлункова залоза припиняє утворення інсуліну.

Гастрит у школярів починається приблизно в середніх або старших класах - у тому віці, коли зростають психоемоційні навантаження, а обід замінюється чіпсами та сухариками[93].

Необхідно правильно організувати харчування дитини відповідно до її віку, не допускати переїдання, уникати жирних, смажених і гострих страв. Хронічний гастрит - тривало існуюче запалення слизової оболонки шлунка дифузного і вогнищевого характеру з поступовим розвитком її атрофії і секреторної недостатності, що призводять до розладу травлення[41]. У дітей хронічний гастрит лише в 10-15% випадків протікає як ізольоване захворювання. Значно частіше хронічний гастрит поєднується з ураженням дванадцятипалої кишки, жовчовивідних шляхів, підшлункової залози.

В останні роки випадки виразкової хвороби у дітей почастішали, в даний час захворювання реєструють з частотою 1 випадок на 600 дітей. Також відзначають «омолодження» захворювання, збільшення частки патології з важким перебігом і зниження ефективності терапії. У зв'язку з цим виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у дітей становить серйозну проблему клінічної медицини[79].

Захворювання жовчовивідної системи (жовчного міхура і жовчних проток) у дітей складають 79,2% всіх уражень шлунково-кишкового тракту. У дітей найбільш часто діагностують порушення моторної функцій жовчного міхура та жовчних проток. Пік захворюваності хворобами жовчовивідних шляхів припадає на пре- і пубертатний вік. Дівчатка хворіють у 3-5 разів частіше хлопчиків. Формуванню патології жовчовивідної системи у дітей сприяють якісні та кількісні порушення режиму харчування: збільшення інтервалів між прийомами їжі, раннє введення в раціон жирних страв, переїдання, надлишок солодощів, малорухливий спосіб життя.

З усіх захворювань підшлункової залози у дітей найбільш часто діагностують панкреатит. Панкреатит - захворювання підшлункової залози, обумовлене активацією панкреатичних ферментів і ферментативної токсемією[42,49].

За даними досліджень Європейського регіонального бюро Всесвітньої організації охорони здоров'я, на лікування хвороб, пов'язаних з нераціональним харчуванням, національні служби охорони здоров'я змушені виділяти приблизно 30% бюджетних заощаджень. Отже, заходи щодо раціоналізації харчування важливі не тільки щодо запобігання аліментарним і аліментарнообумовленим захворюванням населення, а й із загальнонаціональної економічної та соціальної точки зору[34].

2.6 Шляхи усунення проблем, пов'язаних з нераціональним харчуванням

З огляду на значущість здоров'я населення у контексті суспільно-економічного розвитку і безпеки країни, важливим завданням у сфері збереження і зміцнення громадського здоров'я та забезпечення майбутнього України, є вдосконалення державної політики у сфері харчування населення, забезпечення раціонального збалансованого харчування усіх верств населення, особливо підростаючого покоління, шляхом досягнення максимального продовольчого самозабезпечення основними видами харчових продуктів; забезпечення виробництва продовольства, в обсязі та асортименті достатньому для харчування за науково обґрунтованими нормами; забезпечення відповідності харчових продуктів вимогам безпечності для здоров'я людини; забезпечення повноцінності харчування[86].

Враховуючи важливу роль аліментарних чинників у формуванні здоров'я, політика в сфері харчування має грунтуватися на міжсекторальних засадах, охоплювати освіту, законодавство та державне регулювання та передбачити координацію між охороною здоров'я та сільським господарством, співробітництво з харчовою промисловістю при виробництві та обробці харчових продуктів, селективний контроль за цінами та правила перевірки якості. Потребує нагального вирішення питання забезпечення державного регулюваннята контролю якості і безпеки продуктів харчування на рівні норм міжнародного законодавства в галузі харчування. Освіта та інформування громадськості про здорове харчування в школах, на робочих місцях, в магазинах, об'єктах громадського харчування впливає на звички харчування. Вивчення здорового харчування слід включати до навчальних програм в школах[112]. Магазини та заклади громадського харчування повинні мати в асортименті продукти, які відповідають здоровому харчуванню. Потрібно впроваджувати високоякісну рекламу, щоб зробити такі продукти помітними та привабливими, демонструвати здорові продукти, наклеювати етикетки з інформацією про склад і поживні якості харчових продуктів. Вирішенню проблем сприятиме координація дій між засобами масової інформації, добровільними товариствами, медичними працівниками і працівниками харчової промисловості.

Роботу медичного персоналу закладів первинної ланки охорони здоров'я необхідно спрямовувати на проведення ефективних освітніх заходів з метою підтримання здорових навичок харчування. Лікарі та медичні сестри повинні володіти сучасною доказовою базою знань та навичок для надання правильних порад і допомогти пацієнтам у подоланні можливих перешкод при зміні дієти. Необхідним є пропагування серед населення сучасних науково обгрунтованих дієтологічних рекомендацій, що відповідають поняттям раціонального харчування, сприяють налагодженню здорового харчування і знижують ризик виникнення аліментарно зумовлених захворювань.

Такий комплексний міжсекторальний підхід сприятиме ефективній діяльності з забезпечення раціонального збалансованого харчування, особливо підростаючого покоління, попередженню негативних зрушень у стані здоров'я, пов'язаних з нездоровим харчуванням, підвищенню рівня гігієнічних знань та розширенню можливостей для здорового вибору, скороченню поширеності аліментарно залежної патології серед населення, збереженню і зміцненню громадського здоров'я.

Дотримуючись рекомендацій ВООЗ, дедалі більше країн стає на шлях розроблення національних програм харчування, розрахованих на кілька років. Такі програми розробляють у 2 етапи. На 1-му етапі визначають, які продукти харчування країна виробляє, ввозить і споживає. Для цього вивчають, яким чином експлуатуються посівні площі, які альтернативні способи їхнього використання, яке відношення експорту продуктів до імпорту[32]. Враховують також обсяг застосування добрив, пестицидів, потрібну кількість кормів для тварин тощо. На 2-му етапі залучають органи охорони здоров'я, визначають фізіологічні потреби населення у продуктах харчування і порівнюють отримані дані зі ступенем фактичного задоволення цих потреб. На основі такої інформації складають харчовий баланс, що віддзеркалює відношення між потребами населення в продуктах харчування і сучасним станом виробництва, розподілом і споживанням харчових продуктів. Органи охорони здоров'я здійснюють так званий епідеміологічний нагляд за станом харчування населення, метою якого є спостереження в різних регіонах країни за харчуванням населення та його впливом на харчовий статус людей для обґрунтування і розроблення медико-гігієнічних рекомендацій, що сприяють поліпшенню харчування і здоров'я різних груп населення. Епідеміологічний нагляд має на меті активне виявлення людей (насамперед серед дітей) з порушенням фізіологічного розвитку або здоров'я[99. С.23-24].

На основі перерахованих матеріалів складають програму, яка включає рекомендації щодо вирощування дефіцитних продовольчих культур (щоб ліквідувати залежність від імпорту), розвитку тваринництва і рибальства, будівництва підприємств харчової промисловості та складів для продуктів харчування, а також систем іригації, щодо земельної реформи, програми додаткового харчування дітей, розвитку санітарної просвіти з питань харчування тощо.

Харчування -- це не лише фізіологічний, а й соціально та культурно зумовлений процес, тому організація раціонального харчування містить психологічні компоненти. Харчова поведінка як складова способу життя людини охоплює пошук, вибір, приготування і вживання їжі, а також усі супутні процеси. Формується вона з дитинства, а отже, впливає на стан здоров'я й у дорослому віці[65].

У віці 8-14 років діти проходять через безліч змін як в способі життя, так і в психологічній, емоційній і фізіологічної сферах. Школярі проводять поза домом набагато більше часу і стають менш залежні від своїх батьків. Поступово дитина робить безліч відкриттів і вчиться приймати рішення: співай ти на урок або прогуляти; з'їсти в їдальні плов або купити чіпси на трамвай ної зупинці. Саме в цей момент батьки можуть мати серйозний вплив на харчування дитини і навчити його робити власний вибір, поекспериментувавши, або привчити його до тих правил, яких дотримувалися в їх дитинстві батьки. Однак дієтичне поведінку, властиве більшості сучасних дорослих людей, говорить не на користь тієї школи харчування, яку ми з вами проходили в дитинстві. У харчовій поведінці будь-якого дорослого і дитини багато приватних випадків і тонких моментів, які заслуговують окремої уваги і опрацювання, проте є загальні моменти, які варто знати кожному з батьків[104].

Харчова поведінка залежить від таких умов, як: особливості культури;виховання; матеріальні можливості; біологічні особливості.

З-поміж найбільш значущих проявів неадекватної харчової по-ведінки дітей виокремлюють:надлишкове вживання солі, цукру, насичених жирів; дефіцит мікронутрієнтів у раціоні харчування; недостатнє вживання риби, молочних продуктів, овочів та інших продуктів, які є джерелом харчових волокон.

Особливості харчової поведінки формуються у дитинстві та мають доволі стійкий характер. Найімовірніше, дитина, яка харчується неправильно, не змінить свою звичку у подальшому житті. Тому для формування адекватної харчової поведінки дошкільників передусім доцільно розглянути ті чинники, що впливають на вподобання у харчовій культурі дітей: харчова поведінка батьків; приклад авторитетних людей; наочне навчання та моделювання; реклама продуктів харчування.

Найбільше впливають на харчову поведінку дитини ставлення до приймання їжі та смакові переваги матері, адже вона є найріднішою людиною і першим зразком для наслідування. З нею дитина частіше спілкується, ділиться враженнями та проводить більше часу, аніж з іншими членами сім'ї[112].

Результативність виховання батьками як позитивних, так і негативних смакових звичок переважає впливи інших дорослих. Майже завжди поведінка дитини визначається харчовими уподобаннями та культурою її батьків.

Харчова поведінка авторитетних для дитини людей, наприклад дорослих або інших дітей, впливає на розвиток вибірковості в їжі. Цей факт цілком природний та очевидний: дитина дивиться, що робить дорослий або старша дитина, і наслідує їхні дії.

Тож з огляду на те, що «копіювання за зразком» є основним способом формування моделей поведінки і більшості навичок дитини в дошкільному віці, оточення має дотримуватися правил етикету і культури харчування. Слід зауважити, що харчова поведінка незнайомих дорослих на харчову поведінку дітей майже не впливає.

Науково та експериментально доведено, що змінити харчову поведінку дитини можна завдяки впливу наочного навчання та моделювання[32].

Важливо правильно обирати ілюстративний матеріал та засоби наочного навчання, уважно ставитися до вибору мультиплікаційних фільмів та дитячих програм, щоб сформувати адекватну харчову поведінку дитини і не порушити її впливом негативних персонажів чи маркетингових навіювань[99].

Що більше часу дитина проводить біля телевізора чи комп'ютера, то більше реклами вона сприймає. Засоби маніпулювання свідомістю стимулюють бажання дитини вживати саме ту їжу чи напої, які пропонує в напрочуд яскравій формі реклама.

Коли дитина має вільний доступ до їжі, то вона частіше обирає «заборонені» продукти, рідко -- дозволені й корисні. Особливо, якщо батьків немає поряд. Тому коли необхідно підвищити приваблвість певного продукту або страви для дитини, один зі способів це зробити -- створити ситуацію їх штучного дефіциту[16].

Дуже важливо сформувати в дитини уміння правильно обирати продукти харчування, орієнтуючись не лише на їх смакові особливості, а й на якість, харчову і поживну цінність.

Отже, звички, набуті в дитинстві, переходять і в доросле життя людини, тому формування стійких моделей адекватної харчової поведінки дитини важливе для збереження її здоров'я в майбутньому.

До 16 років підлітки вже мають значні порушення, що пов'язані з харчуванням. Для поліпшення здоров'я проводяться профілактичні заходи декількох типів.

Дієтологічні рекомендації відповідають поняттям повноцінного харчування і сприяють впровадженню звичок, а з іншого - знижують ризик розвитку хронічних захворювань. Слід проводити демонстрацію здорових продуктів, забезпечувати їх етикетками з ясною інформацією про склад і поживних якостях. Засоби масової інформації, добровільні товариства, медики та харчова промисловість можуть зіграти в цьому велику роль.