Злочини у сфері господарської діяльності

Відкриття підпільних цехів це незаконне створення технологічного циклу з виготовлення підакцизних товарів, що забезпечує переробку сировини в продукцію (підакцизні товари), готову для реалізації кінцевому споживачу.

Під незаконним виготовленням підакцизних товарів з використанням обладнання, що забезпечує масове їх виробництво, треба розуміти виробництво таких товарів із застосуванням апаратів, приладів, технологічного обладнання та устаткування (кустарного чи промислового виробництва), які використовуються при промисловому виробництві тих чи інших підакцизних товарів.

Злочин у цій формі є закінченим з моменту виготовлення у відкритому підпільному цеху або з використанням обладнання, що забезпечує масове їх виробництво будь-якої кількості підакцизних товарів.

Дії особи, спрямовані на відкриття (створення) підпільного цеху для незаконного виготовлення у ньому підакцизних товарів, повинні кваліфікуватися як готування до вчинення передбаченого ч. 2 ст. 204 КК злочину у формі незаконного виготовлення підакцизних товарів шляхом відкриття підпільних цехів.

Суб'єктивна сторона злочинів, передбачених ч. 1 та 2 ст. 204 КК характеризується виною у формі прямого умислу та спеціальною метою - збуту підакцизних товарів.

Суб'єктом злочину визнається фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку. Це можуть бути як приватні особи, так і громадяни підприємці, а також службові особи юридичних осіб - суб'єктів господарської діяльності.

Кваліфікуючі ознаки злочину. Частина 2 ст. 204 КК, крім вже розглянутих кваліфікуючих ознак (виготовлення підакцизних товарів шляхом відкриття підпільних цехів або з використанням обладнання, що забезпечує масове виробництво таких товарів), передбачає ще одну кваліфікуючу ознаку - вчинення злочину особою, яка раніше була засуджена за цією статтею.

Злочин, передбачений ч. 2 ст. 204 КК, є закінченим з моменту незаконного виготовлення будь-якої кількості підакцизних товарів. Дії особи, спрямовані на відкриття (створення) підпільного цеху для незаконного виготовлення таких товарів, а так само придбання для їх виготовлення обладнання, за допомогою якого можливо забезпечити їх масове виробництво, повинні кваліфікуватись як готування до вчинення зазначеного злочину(п. 14 ППВСУ “Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності” від 25 квітня 2003 р. № 3)(4).

Під незаконним виготовленням підакцизних товарів, вчиненим особою, яка раніше була засуджена за цією статтею, треба розуміти їх незаконне виготовлення особою, яка раніше була засуджена за другою частиною ст. 204 КК і судимість з якої не знята чи не погашена у встановленому законом порядку.

Зокрема, це підтверджує такий приклад: вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області А., раніше тричі судимого за ч. 1 ст. 204 КК, засуджено за ч. 2 ст. 204 КК за те, що він 16 квітня та 11 червня 2005 р., будучи приватним підприємцем, незаконно з метою збуту придбав у невстановленої слідством особи в м. Запоріжжя по 20 пляшок горілки кожного разу, знаючи про їх незаконне виготовлення й відсутність марок акцизного збору, транспортував їх до м. Марганець, незаконно зберігав та збував через торгівельний кіоск.

У клопотанні засуджений А. ставить питання про перекваліфікацію його дій з ч. 2 ст. 204 КК на ч. 1 ст. 204 КК.

У поданні п'яти суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України клопотання засудженого А. підтримано.

Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 204 КК, полягає у незаконному виготовленні алкогольних напоїв і є самостійним складом злочину, виділеним в окрему кримінально-правову норму. При цьому незаконне виготовлення підакцизних товарів тягне відповідальність за ч. 2 ст. 204 КК лише за умови, що таке виготовлення здійснюється шляхом відкриття підпільних цехів або з використанням обладнанням, що забезпечує масове виробництво таких товарів особою, яка раніше була засуджена за ст. 204 КК .

Незаконне придбання, зберігання чи транспортування з метою збуту, та збут незаконно виготовлених алкогольних напоїв, вчинене особою, яка раніше була засуджена за будь-якою частиною ст. 204 КК, має кваліфікуватися за ч. 1 ст. 204 КК. Як убачається з матеріалів справи, А. учинив незаконні дії, які полягали у незаконному придбанні, транспортуванні та зберіганні з метою збуту та збуті незаконно виготовлених алкогольних напоїв, тобто дії, які передбачені ч. 1 ст. 204 КК, а тому вони не можуть кваліфікуватись за ч. 2 ст. 204 КК.

У зв'язку з наведеним судові рішення щодо А. підлягають зміні, а вчинене ним діяння перекваліфікації з ч. 2 ст. 204 на ч. 1 ст. 204 КК України.(5)

Особливо кваліфікуючими ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 204 КК, є: незаконне виготовлення підакцизних товарів з недоброякісної сировини (матеріалів), якщо такі товари становлять загрозу для життя і здоров'я людей; незаконний збут незаконно виготовлених із недоброякісної сировини підакцизних товарів, що становлять загрозу для життя і здоров'я людей, якщо їх споживання чи використання призвело до отруєння людей чи інших тяжких наслідків.

Під недоброякісною сировиною (матеріалами), про яку йдеться в ч. 3 ст. 204 КК, потрібно розуміти предмети праці та природні компоненти, що підлягають переробці при виготовленні (виробництві) підакцизних товарів, але не відповідають установленим для них стандартам, нормам і технічним умовам.

Такими, що становлять загрозу для життя і здоров'я людей, слід вважати незаконно виготовлені недоброякісні алкогольні напої, тютюнові вироби чи інші підакцизні товари, вживання яких або користування якими чи використання яких створюють реальну загрозу для життя і здоров'я споживачів зазначених товарів (можливість отруєння, радіоактивного опромінення, враження струмом, травмування тощо).

Під отруєнням людей слід розуміти патологічні процеси, які розвиваються внаслідок екзогенного, тобто зумовленого зовнішніми причинами, потрапляння в організм людини хімічних речовин, що спричиняють порушення фізіологічних функцій і створюють загрозу для життя.

Для наявності закінченого складу злочину достатньо отруєння хоча б однієї людини. При цьому не обов'язково, щоб внаслідок отруєння мала місце загибель (смерть) хоча б однієї людини.

Під іншими тяжкими наслідками треба розуміти знищення чи пошкодження майна, тварин, флори, фауни, повітря, ґрунту, вод, чим заподіяно шкоду у великих чи особливо великих розмірах (п. 15 ППВСУ “Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності” від 25 квітня 2003 р. № 3)(6).

Склад злочину, передбачений ч. 3 ст. 204 КК за конструкцією об'єктивної сторони є матеріальним, суб'єктивна сторона злочину може характеризуватися не тільки умисною, а й змішаною формою вини, при якій психічне ставлення винної особи до зазначених у диспозиції кримінально-правової норми наслідків характеризується необережністю. Якщо ж вживання недоброякісних алкогольних напоїв чи тютюнових виробів спричинило шкоду здоров'ю споживачів чи викликало їх смерть, то дії винного, залежно від його психічного відношення до таких наслідків, повинні кваліфікуватися додатково - як злочин проти життя чи здоров'я (умисний чи необережний).

Виготовлення із доброякісної сировини (матеріалів) недоброякісних (фальсифікованих) алкогольних напоїв чи тютюнових виробів та їх реалізація, у тому числі випуск на товарний ринок, може кваліфікуватися за ст. 227 КК, якщо їх вартість перевищує триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто якщо реалізація недоброякісних алкогольних напоїв чи тютюнових виробів вчинена у великих розмірах.

Передбачені ч. 2 та 3 ст. 204 КК дії можуть вчинюватись під прикриттям легально створеного чи придбаного суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи. Оскільки види діяльності, відповідальність за які передбачена ст. 204 КК, є незаконними, то створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності -- юридичних осіб для прикриття таких видів діяльності має додатково кваліфікуватися і за ст. 205 КК за наявності в діях особи усіх інших необхідних ознак передбаченого цією статтею складу злочину.

Передбачені ч. 2 та 3 ст. 204 КК дії можуть поєднуватись із легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом. Тоді, за наявності підстав, дії особи повинні кваліфікуватися за відповідними частинами статей 204 та 209 КК.

Незаконне виготовлення алкогольних напоїв або тютюнових виробів, поєднане з використанням незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору або незаконним використанням чужого знака для товарів чи послуг, фірмового (зареєстрованого) найменування, маркування товару, додатково кваліфікується за ст. 216 чи ст. 229 КК.

Якщо з отриманого від такої діяльності прибутку (об'єкт оподаткування) не сплачуються податкові внески і розрахована сума несплаченого податку, збору чи обов'язкового платежу, з утвореного в такий спосіб об'єкту оподаткування, буде у тисячу, три тисячі, п'ять тисяч і більше разів перевищувати неоподатковуваний мінімум доходів громадян, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 204 та відповідною частиною ст. 212 КК.

Порушення законодавства про бюджетну систему України (ст. 210 КК). Основним безпосереднім об'єктом цього злочину слід визнавати суспільні відносини, що забезпечують встановлений законодавством порядок виконання державного та місцевих бюджетів, порядок використання фінансових ресурсів держави для забезпечення функцій, здійснюваних органами державної влади України та органами місцевого самоврядування.Додатковими безпосередніми об'єктами можуть визнаватися відносини власності, авторитет органів влади, а додатковими факультативними - законні права та інтереси громадян, відносини сфери оподаткування.

Диспозиція даної кримінально правової норми є бланкетною, тобто розкриття ознак цього складу злочину не можливе без використання положень інших нормативних актів. Основним з них є Бюджетний кодекс України (БК). Ним визначається структура бюджетної системи, принципи та правові засади її функціонування, а також основи бюджетного процесу та міжбюджетних відносин.

Бюджетна система України є сукупністю державного бюджету та місцевих бюджетів. Під бюджетом розуміється план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. Зведений бюджет України включає показники Державного бюджету України, зведеного бюджету Автономної Республіки Крим та зведених бюджетів областей та міст Києва і Севастополя. Місцевими бюджетами визнаються бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування (бюджети територіальних громад, сіл, міст та об'єднань).

Суспільна небезпека злочину полягає у порушення планів використання фінансових ресурсів, що призводить до розбалансованості системи державних фінансів та економіки.

Предметом злочину визнаються бюджетні грошові кошти, що включаються у бюджети всіх рівнів незалежно від джерела їх формування, у сумі, яка у тисячу і більше разів перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

У тих випадках, коли бюджетні кошти були предметом декількох порушень законодавства про бюджетну систему, а великий розмір таких коштів утворюється лише як результат підсумовування відповідних показників цих порушень, розглядати останні як один продовжуваний злочин можна тільки за наявності єдиного умислу на порушення законодавства про бюджетну систему.

Згідно з БК, бюджетними мають також визнаватися власні надходження бюджетних установ (плата за послуги, за аренду майна, подарунки, гранди тощо), які включаються до відповідних бюджетів, плануються і затверджуються у їх складі.

Предметом злочину мають визнаватися виключно бюджетні грошові кошти. Незаконне нецільове використання інших об'єктів державної або комунальної власності (приміщень, споруд, обладнання тощо) складу цього злочину не утворює і у передбачених законом випадках має кваліфікуватися як службові злочини за ст. 364 чи 365 КК.

Також не відносятьсядо предмету злочину, передбаченого ст. 210 КК, позабюджетні грошові кошти, нецільове їх використання, за наявності вказаних в законі підстав, має кваліфікуватися як службові злочини за статтями 364 та 365 КК.

Проект закону про Державний бюджет України розробляє Кабінет Міністрів України, він же подає його до Верховної Ради України і після прийняття закону забезпечує його виконання. Безпосередньо у складі Кабінету Міністрів України ці функції виконує Міністерство фінансів України. Обслуговування Державного бюджету покладене на Державне казначейство України.

Міністерству фінансів України і Державному казначейству України доручено забезпечити згідно із законодавством казначейське обслуговування бюджетів. Державний бюджет виконується за розписом, який затверджується Міністерством фінансів України, відповідно до бюджетних призначень. Міністр фінансів України протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису державного бюджету України встановленим бюджетним призначенням. Місцевий бюджет виконується за розписом, який затверджується керівником місцевого фінансового органу, який протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису місцевого бюджету встановленим бюджетним призначенням.

Діяння, що вчиняються всупереч цим встановленим призначенням утворюють об'єктивну сторону злочину.

Форми об'єктивного прояву злочину безпосередньо визначені у диспозиції статті: а) використання бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню; б) використання бюджетних коштів в обсягах, що перевищують затверджені межі видатків; в) недотримання вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджету; г) недотримання вимог щодо пропорційного фінансування бюджетів усіх рівнів.

Дві перших форми злочинної діяльності вчиняються шляхом активних дій. Третя і четверта форми можуть вчинятися як шляхом дії, так і шляхом бездіяльності.

За конструкцією об'єктивної сторони склад злочину формальний і злочин вважається закінченим після вчинення будь-якої з незаконних дій чи бездіяльності з предметом злочину.

Тобто закінченням злочинного використання бюджетних коштів необхідно вважати в той час, коли відбудеться рух коштів, що підпадають під ознаки предмету злочину, з бюджетного рахунку на поточний рахунок відповідного підприємства. Про що свідчить відмітка штампу казначея “Оплачено” та рух коштів на рахунках. Особа, надавши платіжне доручення до казначейства, розраховує на безперешкодне перерахування коштів отримувачеві, зазначеному в цьому документі(9). Якщо цей факт не відбувся з причин, які від неї не залежали, йдеться про закінчений замах на злочин, відповідальність за який передбачена ст. 210 КК України. В цьому випадку дії особи слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 15 та ст. 210 КК України. У випадку надання до казначейства підробленого платіжного доручення необхідна додаткова кваліфікація за ст. 366 КК України(10).

Усі форми порушення законодавства про бюджетну систему тісно взаємопов'язані. При вчиненні будь-якого із зазначених у диспозиції ч. 1 ст. 210 КК порушень, як правило, в ньому одночасно містяться й ознаки решти порушень. Наприклад, непропорційне скорочення видатків бюджету при його дефіциті, як і використання бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню, як правило є водночас і непропорційним фінансуванням видатків бюджету.

Використання бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню - це витрачання їх на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, встановленим Законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет, виділеним бюджетним асигнуванням або кошторисам доходів і витрат. Нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання у будь-якій формі (грошовими коштами, шляхом взаємозаліків та розрахунків векселями, наданням податкових пільг чи товарного кредиту) всупереч призначенням, що визначені для цих коштів відповідними кошторисами доходів і видатків, рішенням органів влади або укладеними з кредиторами договорами. Тобто фінансування за рахунок бюджетних коштів видатків, взагалі не передбачених видатковими статтями затвердженого бюджету, або ж фінансування одних статей за рахунок інших статей видатків.

Також вважається нецільовим використанням бюджетних коштів направлення бюджетних коштів на банківські депозити; придбання різноманітних активів (валюти, цінних паперів, іншого майна) з метою отримання прибутків або наступного продажу; здійснення за рахунок бюджетних коштів внесків у статутний фонд іншої юридичної особи чи надання їй благодійної допомоги тощо.

Як використання бюджетних коштів не відповідно до цільового призначення повинно кваліфікуватись і їх використання з порушенням визначеного законодавчими актами порядку цільового використання. Наприклад, з метою захисту вітчизняного товаровиробника забороняється підприємствам, установам і організаціям, які фінансуються з бюджету незалежно від форм власності, використовувати бюджетні кошти на придбання обладнання, техніки, промислових та продовольчих товарів імпортного виробництва.

Нецільовим використанням коштів слід вважати і випадки, коли: а) з відповідного місцевого бюджету здійснюються видатки, які згідно з БК мають проводитися з іншого бюджету; б) бюджетні кошти, отримані як субвенції, використовуються не за цільовим призначенням; в) бюджетні кошти витрачаються за кодами економічної класифікації видатків, що не відповідають змісту проведеної операції.

У випадках, коли бюджетні кошти усупереч їх цільовому призначенню використанні службовими особами на будівництво чи ремонт належного їм на праві приватної власності житла, благоустрій земельних ділянок, оплату навчання в навчальних закладах їхніх дітей тощо, вчинене слід кваліфікувати як злочин проти власності за ст. 191 КК.

Використання бюджетних коштів у обсягах, що перевищують затверджені межі видатків, - це фінансування окремих або всіх видаткових статей бюджету в розмірах, що перевищують ті, які затверджено бюджетом. Таке фінансування може здійснюватися за рахунок додаткових, понад визначені, надходжень до бюджету внаслідок збільшення його доходної частини, а також за рахунок використання коштів, призначених на фінансування інших видатків бюджетів.

Як використання бюджетних коштів у обсягах, що перевищують затверджені межі видатків, треба розглядати, наприклад, збільшення бюджетних призначень по загальному та спеціальному фонду Державного бюджету України на оплату праці працівників бюджетних установ за рахунок зменшення інших видатків, на капітальні видатки за рахунок зменшення бюджетних призначень на поточні видатки, затвердження кошторисів і планів асигнувань, а також здійснення видатків у сумі, що перевищує затверджені бюджетні призначення.

Якщо понаднормативне фінансування здійснюється за рахунок бюджетних коштів, призначених для фінансування інших видатків, у діях винної особи вбачається одночасно використання бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню. Ця обставина на кваліфікацію злочину не впливає, але сприяє більш точному визначенню об'єктивної сторони.

Недотримання вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджету полягає у повному чи частковому неприйнятті рішень про пропорційне скорочення видатків бюджету у разі необхідності, що встановлюється чинним бюджетним законодавством. Недотриманням вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджету може, зокрема, визнаватися: а) неприйняття рішень про пропорційне скорочення видатків за всіма видатковими статтями бюджету в разі зменшення надходжень до нього; б) неподання органам, що затвердили бюджет, пропозицій щодо прийняття рішень про пропорційне скорочення видатків бюджетів у передбачених законодавством випадках; в) скорочення видатків не за всіма, а лише за окремими статтями видатків бюджету в разі зменшення надходжень до нього; г) прийнятті рішення здійснювати фінансування у попередньому обсязі; д) неприйнятті керівником бюджетної установи рішення про внесення змін до кошторису і плану асигнувань тощо.

Недотримання вимог щодо пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх рівнів полягає в непропорційному фінансуванні визначених бюджетом статей видатків: фінансування в повному обсязі одних статей видатків при одночасному зменшенні його обсягу за іншими статтями або взагалі не фінансування окремих статей; недодержання строків фінансування видатків за окремими статтями, що призводить до заборгованості, наприклад, по виплаті пенсій, заробітної плати тощо.

Видання керівником бюджетної установи наказу про використання бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню або в обсягах, що перевищують затверджені межі видатків має розглядатися як умисне створення умов для вчинення злочину і, відповідно, кваліфікуватися як готування до злочину (ч. 2 ст. 210 КК).

Порушення порядку проведення операцій з бюджетними коштами у великих розмірах, здійснене у формах, які у статтях 210 і 211 КК прямо не передбачені (наприклад, закупівля товарів без проведення визначених законом процедур або з порушенням порядку їх проведення), має кваліфікуватися як злочин у сфері службової діяльності (ст. 364 КК).

Суб'єкт злочину спеціальний, ним може бути визнана лише службова особа, наділена правом розпоряджатися бюджетними коштами, у тому числі відповідні службові особи підприємств, установ та організацій, фінансування яких здійснюється за рахунок бюджету (це: розпорядники бюджетних коштів, керівники органів державної виконавчої влади, начальники структурних підрозділів міністерств, відомств, голови міст Києва та Севастополя, обласних, районних, міських державних адміністрацій та їх заступники, сільські, селищні та міські голови, службові особи місцевих фінансових органів, керівники бюджетних установ). Саме повноваження щодо розпорядження бюджетними коштами беруться до уваги при визначенні суб'єкту злочину. Нехтування цими положеннями можуть призвести до помилок в кваліфікації.

Про це свідчить такий приклад: 20 травня 2008 р. у м. Севастополь колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил України розглянула у судовому засіданні матеріали закритої кримінальної справи щодо С. по апеляції прокурора. Було встановлено, що 31 березня 2008 р. постановою військового прокурора Одеського гарнізону порушена кримінальна справа відносно С. за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 210 КК України, яку С. оскаржив до військового місцевого суду Одеського гарнізону. 11 квітня 2008 р. суддя військового місцевого суду Одеського гарнізону задовольнив скаргу С. та скасував зазначену постанову військового прокурора, відмовивши у порушенні кримінальної справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, думку заявника та його представника, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав. Кримінальну справу порушено щодо колишнього начальника фінансової служби Одеського інституту Сухопутних військ С., який 28 грудня 2006 р. перерахував 289977,49 грн. бюджетних коштів за кошторисом 2006 р. у Пенсійний фонд та Фонди соціального страхування у залік майбутніх платежів, термін сплати яких настає протягом 2007 року. При цьому було проігноровано положення БК, що не забороняють розпорядникам бюджетних коштів здійснювати платежі у залік майбутніх платежів.

Із матеріалів провадження видно, що С. були перераховані бюджетні кошти загального фонду кошторису інституту за 2006 р. на цільові виплати в Пенсійний фонд та Фонди соціального страхування в 2007 р., тобто на цілі передбачені кошторисом. Таке використання бюджетних коштів, як правильно вказав суддя суду першої інстанції, не є нецільовим. Крім того, С. не був начальником військового навчального закладу або керівником державної бюджетної установи і, згідно зі ст. 21, 22 Бюджетного кодексу, п. 1.4 Положення про фінансове господарство військової частини Збройних Сил України, п. 1.2 Тимчасового положення з бухгалтерського обліку у Збройних Силах України, не являвся розпорядником бюджетних коштів.

З урахуванням цих даних суддя правильно вказав у постанові, що прокурор помилково визнав С. розпорядником коштів Державного бюджету України та суб'єктом цього злочину.(11)

Суб'єктами злочину можуть визнаватись й службові особи суб'єктів господарської діяльності - юридичних осіб небюджетної сфери, якщо одержані як дотації, субсидії чи субвенції бюджетні кошти витрачаються ними не відповідно до їх цільового призначення. За наявності в діях таких осіб ще й ознак шахрайства з фінансовими ресурсами вчинене треба кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтями 210 та 222 КК.

Службові особи органів Державного казначейства, які сприяли використанню бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню або в обсягах, що перевищують затверджені межі видатків, мають притягуватись до кримінальної відповідальності як пособники за ч. 5 ст. 27 та ст. 210 КК.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується наявністю умисної вини у вигляді прямого умислу, оскільки склад злочину є формальним. Ставлення до наслідків, що перебувають за межами складу злочину, у вигляді заподіяння шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або інтересам юридичних осіб, або державним чи громадським інтересам (невиплата пенсій, заробітної плати, припинення роботи підприємства, заподіяння збитків суб'єктам господарювання неоплатою випущеної за державним замовленням продукції, ненадання дотацій, субсидій тощо), може проявлятись як в умислі, так і в необережності. У разі порушення бюджетного законодавства з необережності, вчинене належить кваліфікувати як службову недбалість за ст. 367 КК.

Кваліфікованими видами порушення законодавства про бюджетну систему є вчинення передбачених ч. 1 ст. 210 КК діянь: а) повторно; б) за попередньою змовою групою осіб; в) щодо бюджетних коштів у особливо великих розмірах.

Повторним є вчинення будь-якого діяння, передбаченого ч. 1 або ч. 2 ст. 210 КК, особою, яка раніше вчинила одне або декілька таких діянь, незалежно від їх послідовності та наявності чи відсутності судимості за них. Визначним є те, що судимість має бути не знятою чи непогашеною, і не минули строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за перший злочин.

Вчиненим за попередньою змовою групою осіб треба вважати таке порушення законодавства про бюджетну систему, в якому брали участь незалежно від виконуваної ролі, попередньо домовившись про його вчинення, принаймні дві службові особи, що є суб'єктами даного злочину. У разі, коли у порушенні законодавства про бюджетну систему брали участь особи, що не мають ознак суб'єктів цього злочину (співучасть спеціального та загального суб'єкта), їх дії слід кваліфікувати за ст. 210 з посиланням на ст. 27 КК.

Особливо великим розміром бюджетних коштів, відповідно примітці до ст. 210 КК, вважається сума, що в три тисячі разів і більше перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку (ст. 211 КК). Безпосереднім об'єктом злочину слід визнавати суспільні відносини, що забезпечують встановлений законодавством порядок видання нормативно-правових або розпорядчих актів, пов'язаних з виконанням державного та місцевих бюджетів. Додатковими об'єктами можуть визнаватися відносини сфери оподаткування, законні права та інтереси громадян, авторитет органів влади.

Предметом злочину визнаються нормативно-правові або розпорядчі акти, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку стосовно бюджетних грошових коштів, що включаються у бюджети всіх рівнів незалежно від джерела їх формування, у сумі, яка у тисячу і більше разів перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Відповідно до БК та інших законодавчих актів, під нормативно-правовими актами, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку, треба розуміти офіційні письмові документи (постанови, накази, інструкції, роз'яснення тощо), що містять одну чи декілька обов'язкових для виконання правових норм (правил поведінки), розрахованих на невизначене коло фізичних та юридичних осіб і неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом).

Розпорядчі акти - це персоніфіковані акти, що видаються службовою особою і дія яких поширюється на визначене коло осіб та мають разове застосування (накази, розпорядження). Такі акти можуть стосуватись незаконного звільнення конкретних платників податків від сплати податків, надання пільг зі сплати податків чи надання дозволу використати бюджетні кошти не за цільовим призначенням або у розмірах, що перевищують затверджені межі видатків тощо.

Під видатками слід розуміти, передбачені бюджетом планові витрати грошових коштів (фінансування, виплати, надання фінансової допомоги тощо).

Доходами вважаються бюджетні надходження грошових коштів (податкові внески, доходи від власності та підприємницької діяльності, адміністративні збори та платежі, суми штрафів та штрафних санкцій, доходи від капіталу тощо).

Важливе значення має при визначенні предмета злочину його юридична ознака - незаконність виданих актів, тобто їх невідповідність чинному законодавству. Якщонормативно-правові або розпорядчі акти, які змінюють доходи і видатки бюджету не суперечать чинному законодавству, вони не можуть визнаватися предметом цього складу злочину. Про це, зокрема, свідчить такий приклад: 25 грудня 2006 р. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією Б. на постанову Івано-Франківського міського суду від 23 жовтня 2006 року, встановила: вказаною постановою скаргу Б. на постанову начальника СВ УСБ України в Івано-Франківській області про порушення кримінальної справи щодо службових осіб Івано-Франківського головного управління земельних ресурсів за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 211 КК, - залишено без задоволення.

У своїй постанові суд вказав, що начальником СВ СБУ прийнято законне та обґрунтоване рішення і підстав для скасування постанови не встановлено. Не погоджуючись з постановою суду, Б. у своїй апеляції вказує, що суд допустив неповноту з'ясування обставин справи та порушив норми КПК. Зокрема вказує, що в діях працівників управління земельних ресурсів відсутні ознаки складу злочину, передбачені ст. 211 КК, а тому в слідчого не було підстав для порушення кримінальної справи. Крім цього Б. зазначає, що наказ № 124, який він видав і на підставі видання якого було порушено кримінальну справу, прийнятий у суворій відповідності до нормативних актів і ніяким чином не порушував порядку, встановленого бюджетним законодавством. Просить постанову суду та слідчого скасувати.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, представника скаржника Б., перевіривши матеріали справи, мотиви і доводи апеляції, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Залишаючи скаргу без задоволення, міський суд належно не врахував вимог ч. 2 ст. 94 КПК України і не перевірив, відповідало чи ні, положенням БКвидання службовими особами управління земельних ресурсів нормативного акту, який змінює доходи та видатки бюджету? Крім цього, судом не дано власної належної оцінки щодо наказу № 124, оскільки на підставі незаконності саме його видання і було порушено кримінальну справу.(12)

З об'єктивної сторони злочин характеризується лише активними діями, які безпосередньо зазначені у диспозиції кримінально-правової норми.

Під виданням нормативно-правових актів треба розуміти: а) підписання службовою особою, наділеною відповідними повноваженнями, актів, які містять приписи, обов'язкові для виконання необмеженим колом об'єктів управління (фізичних та юридичних осіб); б) затвердження службовою особою своїми наказами актів (постанов, правил, порядку, інструкцій, роз'яснень тощо), прийнятих (схвалених, рекомендованих) колегіальними дорадчими органами (колегіями міністерств, центральних відомств), рішення яких впроваджуються керівниками відповідних органів виконавчої влади, оскільки саме вони несуть персональну відповідальність за виконання завдань і здійснення функцій, покладених на ці органи.

Під виданням службовою особою розпорядчих актів, якими змінюються доходи і видатки бюджету слід розуміти власноручне складання, прийняття і підписання таких документів службовою особою, а також затвердження ними актів, прийнятих колегіальними органами

Видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи й видатки бюджету всупереч встановленому порядку, визнається злочином, якщо предметом таких дій були бюджетні кошти у великих розмірах, тобто такі, що в тисячу і більше разів перевищували неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Закінченим злочин вважається з моменту видання зазначеного в диспозиції ч. 1 ст. 211 КК нормативно-правового чи розпорядчого акта, незалежно від наслідків, які перебувають за межами складу злочину.

Якщо видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи й видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку поєднується з використанням бюджетних коштів всупереч їх цільовому призначенню або в обсягах, що перевищують затверджені межі видатків вчинене належить кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтями 210 та 211 КК.

Заподіяння шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або інтересам юридичних осіб, або державним чи громадським інтересам внаслідок виконання незаконно виданих нормативно-правових чи розпорядчих актів, які змінюють доходи й видатки бюджетів, повинно одержувати самостійну кримінально-правову оцінку і кваліфікується за ст. 364 КК.

Суб'єктом злочину є службова особа органів виконавчої влади та їх структурних підрозділів, наділена правом видавати чи затверджувати своїми наказами або нормативно-правові акти, якими конкретизуються, змінюються або роз'яснюються порядок і підстави формування доходної та витрачання видаткової частин бюджетів нижчестоящих бюджетних установ та організацій, а також будь яка службова особа - розпорядник бюджетних коштів, яка видає розпорядчий акт.

Видання нормативних актів службовими особами, які не мають на це права, повинно кваліфікуватися залежно від заподіяної шкоди за ст. 364 КК.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною виною: службова особа усвідомлює, що нормативно-правовий чи розпорядчий акт, який нею видається (затверджується), незаконно змінює доходи або видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку і бажає видати (затвердити) такий акт. Мотиви й мета незаконного видання нормативно-правового чи розпорядчого акту, яким змінюються доходи й видатки бюджету всупереч установленому законом порядку, можуть бути різними і на кваліфікацію діяння не впливають.

Якщо відповідний акт видано службовою особою через необережність (наприклад, через неправильне розуміння положень бюджетного чи податкового законодавства), вчинене може розцінюватись як службова недбалість (ст. 367 КК).

Кваліфікуючі ознаки. Злочин вважається вчиненим повторно, якщо винна службова особа раніше вчиняла такі самі дії, незалежно від наявності чи відсутності судимості за них за умови, що судимість не знята або не погашена і не минули строки давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Бюджетними коштами в особливо великому розмірі вважається сума, яка у три тисячі разів та більше перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) (ст. 212). Безпосереднім об'єктом злочину є встановлений чинним законодавством порядок сплати юридичними особами, ах відокремленими підрозділами і фізичними особами податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять у систему оподаткування, який забезпечує формування дохідної частини державного та місцевих бюджетів, а також державних цільових фондів.

Предметом злочину є грошові кошти, які повинні бути сплачені до бюджетів або державних цільових фондів у вигляді податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування і введені у встановленому законом порядку. Умисне ухилення від сплати обов'язкових платежів, які не входять в систему оподаткування, кримінальну відповідальність за ст. 212 не тягне. Сказане стосується, зокрема: відрахувань до державних та інших цільових фондів, які не передбачені Законом України «Про систему оподаткування» і мають своїм джерелом виключно прибуток підприємств, що залишається після сплати всіх податків і зборів (наприклад, платежів до фонду соціального захисту інвалідів, внесків до фондів соціального страхування -- від нещасних випадків, на випадок безробіття, з тимчасової втрати працездатності). Ухилення від сплати інших (крім пенсійних) страхових внесків, вилучених наразі із системи оподаткування, має кваліфікуватись не за ст. 212 (відсутній належний предмет цього складу злочину), а залежно від особи платника і за наявності до цього підстав, за ст. 364 або ст. 192.

Об'єктивну сторону злочину становить сукупність трьох ознак: 1)діяння - ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування; 2) суспільно небезпечні наслідки у вигляді фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних (ч. 1 ст. 212), ; великих (ч. 2 ст. 212) або особливо великих (ч. 3 ст. 212) розмірах; 3) причиновий зв'язок між діянням і наслідками.

Діяння у даному разі - це дія (активна поведінка) чи бездіяльність (пасивна поведінка), спрямована на повне або часткове ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), які повинні сплачуватись підприємствами, установами, організаціями, приватними підприємцями та іншими платниками.

До поширених способів вчинення аналізованого злочину належать: неподання документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів (обов'язкових платежів), приховування та занижения об'єкта оподаткування. Приховування об'єкта оподаткування характеризуемся там, що прибуток або інший об'єкт оподаткування у платника податків і зборів фактично існує, проте він не згадується у документах, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків (обов'язкових платежів), які подаються до податкових чи інших контролюючих органів, а тому ніякі податки на такі об'єкти не нараховуються і не сплачуються.

Під значним розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів (обов'язкових пяатежів), які в тисячу і більше разів перевищують встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян (примітка до ст. 212). При цьому фінансові санкції (пеня, штраф), які застосовуються відповідно до вимог по-даткового законодавства, не враховуються;

Ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) визнається вчиненим у значному, великому або особливо великому розмірі як тоді, коли сума несплаченого платежу перевищує зазначені у законі розміри з одного його виду, так і у тому разі, коли ця сума є результатом несплати обов'язкових шіатежів різ-них видів. У тому разі, коли встановлено ознаки одиничного злочину - продовжуваного ухилення від сплати податків (тотожні дії, єдиний злочинний намір), кількісні параметри злочинної поведінки, здійснюваної в різні проміжки часу, повинні підсумовуватися.

Злочин, передбачений ст. 212, визнається закінченим з моменту фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів, які мали бути сплачені у строки та в розмірах, передбачених законодавством з питань оподаткування (тобто сум узгоджених податкових зобов'язань, визначених згідно із законом), а саме - з наступного дня після настання строку, до якого мав бути сплачений податок, збір (обов'язковий платіж), що вважається узгодженим і підлягає сплаті. Якщо закон пов'язує строк сплати з виконанням певної дії, то злочин вважається закінченим з моменту фактичного ухилення від сплати.

Суб'єктом злочину можуть бути: 1) службові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, які відповідно до чинного законодавства і локальних документів уповноважені забезпечити внесення податків, зборів (обов'язкових платежів), підписувати і подавати до контролюючих органів документи податкової звітності, розпоряджатись банківським рахунком і підписувати розрахункові документи (керівники підприємств, установ та організацій, головні бухгалтери, їх заступники або інші працівники бухгалтерій, які виконують функції головного бухгалтера); 2) особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи; 3) будь-які інші особи, зобов'язані сплачувати податки, збори, інші обов'язкові платежі.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини. Мотив на кваліфікацію за ст. 212 не впливає.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч, 2 ст. 212) є вчинення його за попередньою змовою групою осіб або фактичне ненадходження коштів у великих розмірах. Під великим розміром коштів треба розуміти суму податків, зборів (обов'язкових платежів), яка в три тисячі і більше разів перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян (примітка до ст. 212).

Особливо кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 3 ст. 212) є вчинення його особою, раніше судимою за ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), або фактичне ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах, тобто на суму, яка у п'ять тисяч і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (примітка до ст. 212 КК).

У ч. 4 ст. 212 втілено ідею кримінально-правового компромісу у сфері оподаткування. Ця норма підлягає застосуванню судом у тому разі, коли: 1) особа щодо якої вирішується питання про звільнення її від кримінальної відповідальності, вчинила ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вперше; 2) вчинене нею діяння охоплюється ч. 1 або ч. 2 ст. 212; 3) має місце позитивна пост кримінальна поведінка особи, яка полягає в тому, що винний до притягнення його до кримінальної відповідальності (до винесення слідчим постанови про притягнення особи як обвинуваченого і пред'явлення цій особі обвинувачення) сплачує належні суми податків і зборів, а також пеню й фінансові санкції. Для застосування ч. 4 ст. 212 не вимагається, щоб особа, яка вчинила ухилення від оподаткування, сприяла розкриттю і розслідуванню злочину, а також щиросердно покаялась у вчиненому.(13)

Ухилення від сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (ст. 212-1). Об'єктом злочину є встановлений законодавством порядок сплати страхових внесків, що забезпечує формування коштів Пенсійного фонду України (ПФ) як одного із суб'єктів солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Предмет злочину - кошти, які підлягають сплаті як страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

Об'єктивна і суб'єктивна сторони, суб'єкт, кваліфіковані види розглядуваного злочину, спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності (ч.4 ст. 212-1), аналогічні об'єктивній і суб'єктивній сторонам, суб'єкту, кваліфікованим видам ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) і спеціальному виду звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченому ч.4 ст. 212 КК України.

Способом ухилення від сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування може бути приховування або заниження суми заробітної плати, на яку нараховуються страхові внески.

До інших способів вчинення злочину є підстави віднести, зокрема, порушення порядку нарахування та обчислення страхових внесків, ухилення від реєстрації платника страхових внесків у територіальних органах. Не подання звітності щодо страхових внесків, подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку.(14)

Незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок (ст. 216). Основним безпосереднім об'єктом злочину є фінансова система держави в частин! встановленого законодавством порядку сплати акцизного збору на алкогольні напої і тютюнові вироби та надходжень від реалізації контрольних марок для маркування упаковок примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм і баз даних, а також авторське та суміжні права. Додатковимиоб'єктами виступають права і законні інтереси споживачів, встановлений порядок здійснення господарської діяльності, пов'язаної з розповсюдженням примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних.

Предметом злочину є; 1) марки акцизного збору на алкогольні напої і тютюнові вироби; 2) контрольні марки для маркування комп'ютерних програм, баз даних; 3) голографічні захисні смуги.

Марка акцизного збору - це спеціальний знак, наявність якого на предметах засвідчує сплату акцизного збору і підтверджує легальність ввезення і реалізації в Україні відповідних виробів

Голографічний захисний елемент - це голографічний елемент, призначений для маркування носіїв інформації, документа і товарів з метою підтвердження їх авторства тощо, виконаний з використанням технологій, що унеможливлюють його несанкціоноване відтворення.

Об'єктивна сторона злочину полягає у вчиненні однієї з таких дій: 1) незаконне виготовлення марок акцизного збору, контрольних марок для маркування упаковок примірників аудіовізуальних творів, фонограм, комп'ютерних програм, баз даних або голографічних захисних елементів; 2) їх підроблення; 3) використання незаконно виготовлених, незаконно одержаних або підроблених марок акцизного збору; 4) збут незаконно виготовлених, незаконно одержаних або підроблених марок акцизного збору, контрольних марок чи голографічних захисних елементів. Злочин взнається закінченим з моменту вчинення будь-якої із перелічених дій.

Підроблення означає як повне виготовлення фальшивих марок акцизного збору, контрольних марок або захисних голографічних елементів будь-яким способом (друкарський, ксерокопіювання, малювання, фотографування, тиснення, наклеювання, комп'ютерна графіка тощо), так і часткове підроблення, тобто внесення у справжні марки чи елементи неправдивих відомостей (наприклад, зміна їх реквізитів).

Використання незаконно виготовлених або одержаних, а також підроблених марок означає маркування такими марками алкогольних напоїв та тютюнових виробів або примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних. Використання голографічних захисних елементів означає нанесення їх на документи і товари, захист яких запроваджується.

Незаконне одержання марок акцизного збору і контрольних марок, подальший збут і використання яких тягне кримінальну відповідальність за ст. 216, означає отримання їх з порушенням встановленого законодавством порядку. Марки можуть бути незаконно отримані в результаті подання особою сфальсифікованих документів (наприклад, документи містять неправдиві відомості про те, що контрольні марки нібито призначені для маркування примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних, насправді суб'єкт планує їх продати виробникам контрафактної продукції).;

Суб'єктом злочину у формі незаконного виготовлення марок акцизного збору, контрольних марок і голографічних захисних елементів є працівники спеціалізованих підприємств, які здійснюють їх виготовлення. Суб'єкт злочину є загальним.

Дії тих працівників податкових органів, які подали сфальсифіковані заявки на виготовлення марок акцизного збору, а також дії інших осіб, які подали заявки на виготовлення марок всупереч встановленому законодавством порядку, повинні розцінюватись як співучасть у вчиненні злочину, передбаченого ст. 216, і кваліфікуватися з посиланням на відповідну частину ст. 27, а за наявності до цього підстав - і за ст. 366 як службове підроблення. Такою ж повинна бути кримінально-правова оцінка аналогічних дій працівників Державного департаменту інтелектуальної власності.

Із суб'єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом. Мотиви можуть бути різними.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 216 КК) є вчинення його повторно і за попередньою змовою групою осіб.(16)

3. Злочини у сфері підприємництва, конкурентних відносин та іншої діяльності господарюючих суб'єктів (статті 203?, 205, 206, 209, 213, 229, 231 і 232 КК)

Незаконний обіг дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва (ст. 203? КК). Злочин, передбачений ст. 203?КК слід розглядати як спеціальний вид зайняття забороненими видами господарської діяльності. Основним безпосереднім об'єктом злочину є суспільні відносини у сфері господарської діяльності, зумовлені виробництвом, експортом чи імпортом, зазначених у диспозиції кримінально-правової норми предметів. В якості додаткового безпосереднього об'єкта можуть виступати власність, авторське право і суміжні права, адодаткового факультативного - суспільні відносини сфери оподаткування Суспільна небезпека злочину полягає в порушенні встановленого законом порядку виробництва, експорту та імпорту певної продукції, завданні матеріальної шкоди несплатою податкових внесків, порушенні авторських та суміжних прав.

Предмет є обов'язковою ознакою цього складу злочину. У диспозиції норми предмет визначено як: а) диски для лазерних систем зчитування; б) матриці; в) обладнання для їх виробництва; г) сировина для їх виробництва. При цьому вартість цих предметів має утворювати значний розмір, тобто у двадцять і більше разів перевищувати неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Диск для лазерних систем зчитування - це оптичний диск із записом або з можливістю запису на ньому аудіо або цифрової інформації будь-якого змісту для лазерних систем зчитування, яка є об'єктом авторських та суміжних прав.

Лазерною системою зчитування є система, яка дає змогу відтворити інформацію, записану на оптичних носіях за допомогою лазерних технологій.

Матриця - це матеріальний носій у виді штампа або іншого аналогічного чи еквівалентного пристрою, який містить інформацію у цифровій формі і використовується для безпосереднього перенесення цієї інформації на диск для лазерних систем зчитування під час його виробництва.

Обладнання для виробництва дисків для лазерних систем зчитування - це обладнання, пристрої та засоби, за допомогою яких виготовляються оптичні диски для лазерних систем зчитування. Це можуть бути агрегати, преса, штампи, прес-форми та інше обладнання. Особливістю технологічного процесу виробництва дисків для лазерних систем зчитування є те, що саме виготовлення дисків та нанесення на них аудіо та цифрової інформації не може поєднуватися, спочатку відбувається процес виготовлення дисків, а після цього за допомогою спеціальної записуючої апаратури на них наноситься інформація. Для запису інформації може бути використаний навіть звичайний персональний комп'ютер. Тому при вирішенні питання щодо визнання записуючої апаратури предметом цього злочину слід встановити, що зазначені у диспозиції кримінально-правової норми дії вчинюються саме з метою її використання для порушення законодавства, що регулює обіг дисків для лазерних систем зчитування. (Закон “Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування” від 17 січня 2002 р.).