Основи загальної теорії права та держави

Зміст Конституції:

Конституція - основний закон, грунтується на загальнолюдських та загальнонародних інтересах і потребах, на найвищому рівні закріплює баланс інтересів усіх соціальних верств суспільства;

Не допускає жодних привілеїв чи обмежень за ознаками раси, політичних, релігійних чи інших переконань, статі, етнічного та соціального походження;

Важлива гарантія розбудови правової держави.

Властивості Конституції розкривають зміст основного закону, а саме:

Конституція - основний закон держави;

Конституція - юридична база поточної нормотворчості;

Верховенство Конституції;

Стабільність Конституції;

Норми Конституції є нормами прямої дії.

Конституція України та її юридичні властивості.

Конституція України(28 червня 1996 року) - основний закон держави( має найвищу юридичну силу порівняно з іншими законами ), який спирається на загально людські цінності і міжнародного права, які формують засади державного ладу та врегульовують суспільні проблеми.

Важливе значення для конституції мають її мова і стиль. До мови конституції обов'язковими є вимоги: точність, ясність викладення норм, недопустимість різного тлумачення конституційних приписів, однозначність у розумінні термінів, наявність чітких понять, недопустимість застосування синонімів. Стиль конституції має бути строго документальним. Чинна Конституція України в деяких положеннях не зовсім відповідає цим вимогам.

Юридичними властивості(Під юридичними властивостями Конституції розуміють такі її ознаки, що характеризують Конституцію як Основний Закон держави та суспільства):

Верховенство Конституції

Стабільність Конституції

Нормативність. обов'язкова до виконання всіма суб'єктами права

Установчий характер. Закріплення свободи та обов'язки громадян, принципи діяльності органів державної влади

Програмний характер. Конституція визначає перспективи розвитку держави і основні цілі соціального прогресу.

Найвища юридична сила (юридичне верховенство). Усі закони та інші нормативно-правові акти повинні відповідати Конституції України.

Підвищена стабільність

Легітимність. Приймається законно обраним парламентом або всеукраїнським референдумом

Конституційний Суд України, який забезпечує відповідність Конституції України до законів.

Приймати і змінювати Конституцію України мають право Верховна Рада України, а також народ України через всеукраїнський референдум.

Конституційний лад України: поняття, принципи.

Кост. лад - це система правовідносин закріплених і виділених конституцією. До кост. лад. входять суспільний лад (організація суспільства) та державний лад (організація, будівництво та діяльність держави).

Принципи:

Україна це суверенна держава з республіканською формою правління.

Принцип поділу влади

Україна є держава унітарна (унітарна тому що Верховна влада має СИЛУ (зверхність) над владою Автономної республіки Крим)

Україна є правова держава

Україна світська держава (жодна релігія в ній не може встановлюватись в якості державної чи обов'язкової; держава і церква відділені одна від одної; однак при цьому світська держава якнайширше гарантує свободу віросповідування, рівно як і свободу атеїстичних переконань)

Україна національна держава

Державні символи України.

Державна символіка. зовнішня атрибутика країни у формі знаків, символів, кольорів тощо, яка репрезентує національно-державницьку ідею. Основними атрибутами державності є герб, гімн та прапор.

Державний Прапор України - стяг iз двох рiвновеликих горизонтальних смуг синього i жовтого кольорiв.

Герб України

Державний Гiмн України - нацiональний гiмн на музику М.Вербицького iз словами, затвердженими законом, що приймається не менш як двома третинами вiд конституцiйного складу Верховної Ради України".

Державні символи Президента України є: Прапор (штандарт) Президента України, Знак Президента України, Гербова печатка Президента України, Булава Президента України.

Конституційно-правова відповідальність.

Конституційно-правова відповідальність - передбачений нормами

конституційного права специфічний обов'язок суб'єктів конституційного

права переносити особисті чи матеріальні незгоди за скоєне

правопорушення, який виступає як засіб забезпечення норм конституційного

права, часто має чітко виражений політичний характер, реалізує інтереси

особливого кола суб'єктів через спеціальний механізм реалізації та

втілення в життя; має цілу низку санкцій ( основні і додаткові)

Визнання виборів недійсними

Відмова від реєстрації політичної партії

Дострокове припинення повноваження

Прийняття резолюції недовіри кабінету міністрів України

Недовіра міському голові

Громадянство України: поняття та ознаки. Принципи законодавства України про громадянство.

Громадянство України - це стійкий, необмежений в просторі правовий зв'язок фізичної особи з Українською державою, заснований на юридичному визнанні державою цієї особи громадянином України, внаслідок чого особа і держава набувають взаємних прав і обов'язків в обсязі, передбаченому Конституцією і законами України.

Ознаками громадянства є:

1) Правовий характер;

2) Необмеженість у просторі та часі;

3) Максимальний характер взаємних прав та обов'язків

Принципи громадянства - це ті вихідні положення, які визначають істотні риси відносин громадянства. Конституція України (ст.. 4,25) та Закон України “Про громадянство України” (ст.. 2) закріплюють наступні принципи громадянства України:

1) Єдиного громадянства!!!!!!!, але існує також подвійне громадянство у таких випадках: одруження, дитина від батьків з різними громад, українцю, якому видали друге громад, без його згоди.

2) Запобігання виникненню випадків без громадянства (апатризму);

3) Неможливість позбавлення громадянина України громадянства України (невід'ємності громадянства України).

4) Визначення права громадянина України на зміну громадянства;

5) Неможливості екстрадиції чи депортації громадян України - громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі (ч.2 ст. 25 Конституції України);

6) Захисту державою громадян України за кордоном

7) Неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства в наслідок укладання шлюбу з громадянином України або набуття громадянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України одним з подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення громадянства України другим з подружжя;

8) Рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України;

9) Збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України.

Набуття громадянства України.

Відповідно до ст. 6 Закону громадянство України може набуватися на таких підставах:

за народженням;

за територіальним походженням;

внаслідок прийняття до громадянства

внаслідок поновлення у громадянстві;

внаслідок усиновлення;

внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування;

внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;

у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;

внаслідок встановлення батьківства;

за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України

можливість надання громадянства України ї дитині, яка знайдена на території України, обоє з батьків якої невідомі (знайда)

Як бачимо, в законодавстві України передбачена змішана система набуття громадянства, за якою принцип ґрунту поєднується з принципом крові.

Наступною підставою набуття громадянства України є

визнання і дотримання Конституції України та законів України;

зобов'язання припинити іноземне громадянство

безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років.

отримання дозволу на постійне проживання в Україні.

володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування.

наявність законних джерел існування

Прийняття до громадянства України яких не можливе. Серед них:

вчинила злочин проти людства чи здійснювала геноцид

засуджена в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості);

вчинила на території іншої держави діяння, яке визнано законодавством України тяжким злоч

Припинення громадянства України.

Вихід з громадянства України;( за ініціативою особи )

Втрата громадянства України (Якщо громадянин після досягнення ним повноліття добровільно набув громадянства іншої держави.)

Підстави, передбачені міжнародними договорами України.

Підстави припинення громадянства України закріплені таким чином, щоб не порушити право людини на громадянство, щоб особа не стала апатридом. Це дуже важливо з точки зору забезпечення стабільності правового статусу особи.

21. Конституційні права, свободи людини і громадянина

Право -- це певні можливості (свободи) учасників соціального життя, які об'єктивно зумовлюються рівнем розвитку суспільства. Залежно від того, хто саме є носієм цих можливостей, розрізняють права людини, громадянина, права сім'ї, права нації, права інших спільнот і груп.

Конституційні права:

Права, свободи та обов'язки людини і громадянина (визначають найбільш важливі, істотні відносини і зв'язки між громадянином і державою.)

Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом

Всі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах

Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками

принцип рівності чоловіка і жінки

Важливим конституційним принципом є гуманний правовий статус особи, гарантованість її прав і свобод. Цей принцип втілений насамперед в таких конституційних положеннях: людина, її життя і здоров'я, честь, гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини і їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини -- головний обов'язок держави; всі люди вільні і рівні в своїй гідності і правах; права і свободи людини невідчужувані і непорушні; конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути ліквідовані; при прийнятті нових законів чи внесенні змін в чинні закони не допускається звуження змісту і обсягу існуючих прав і свобод; громадяни мають рівні конституційні права і свободи і рівні перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень по ознакам раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними чи іншими ознаками.

Перший поділ

Це певна міра (міри) і види благ (політичних, економічних, соціальних, духовних тощо), які визначає за особою або надає особі і гарантує, охороняє держава.

Другий поділ

Конституційні обов'язки людини і громадянина.

соціальний обов'язок людини (необхідність певної поведінки, об'єктивно зумовленої конкретно-історичними потребами існування інших людей, націй, народу, його соціальних груп і всього людства )

Обов'язок дотримуватися Конституції і законів України. Він стосується всіх осіб, які знаходяться на території України, як громадян, так і негромадян України.

Обов'язок захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів.

Обов'язок охорони культурної спадщини, відшкодовування завданих збитків передбачений ст. 66 Конституції України.

Обов'язок не заподіювати шкоди природі передбачається

Обов'язок поважати честь і гідність інших людей, не посягати на їхні права і свободи

Обов'язок набуття повної загальної середньої освіти

Обов'язок піклування про дітей та про непрацездатних батьків

Обов'язок сплати податків і зборів

22. Особи без громадянства та особи з подвійним громадянством

Біпартизм - подвійне громадянство ( полі громадянство)

виникає у разі колізії при застосуванні законів про набуття громадянства. Наприклад, дитина, яка народилася на території держави, що застосовує принцип «права Грунту» ( США, там якщо народити, то дитина Американець, але якщо народити в Польщі то там не дадуть громад.)

стан, від батьків, котрі є громадянами держави, що застосовує принцип оправа крові», отримує з моменту народження подвійне громадянство.( Польща)

виникає також у разі одруження жінки, яка є громадянкою країни, законодавство якої не позбавлює жінку свого громадянства при її одруженні з іноземцем (наприклад, Франція, СІЛА, Швеція), або громадянином такої країни, що автоматично надає громадянство жінці-іноземці, яка одружилася з її громадянином (наприклад, Бразилія).

Законодавство України про громадянство виходить із невизнання одночасної приналежності громадянина України до громадянства іншої держави

Якщо людину треба судити з подвійним громад., то в Європі виберуть то громадянство, де людина проводить більше часу, працює…

Апартизм - без громадянство, особи, коли вона не перебуває в громадянстві якої-не-будь держави.

втраті громадянства, якщо дана особа вийшла добровільно або втратила громадянство своєї держави і не набула громадянства в іншій державі

виході з громадянства з метою отримання громадянства іншої держави, що дається через п'ять-десять років

одруженні жінки з іноземцем, держава якого не надає жінці автоматично громадянства чоловіка (США, Франція), а сама жінка має громадянство країни, законодавство якої керується принципом «дружина слідує громадянству чоловіка» (Іспанія);

результаті народження від батьків, які втратили громадянство;

позбавленні громадянства

Слід мати на увазі, що особи без громадянства (апатриди) цілком підпорядковуються законодавству тієї держави, на території якої вони проживають.

Правовий статус іноземців.

Конституція України розмежовує поняття «іноземець» та «особа без громадянства». Згідно з Конституцією України іноземець - це будь-яка особа, яка проживає або перебуває на території України, не є громадянином України і має докази своєї належності до громадянства (підданства) іноземної держави.

Апартрид (без громадянства) це особи, які проживають або перебувають на території України і не є громадянами України та не мають достовірних доказів своєї належності до громадянства (підданства) іноземної держави

Правовий статус іноземців в Україні визначають Конституція України, Закон України «Про правовий статус іноземців», Закон України «Про біженців»

іноземці не користуються в Україні більшістю політичних прав (не можуть об'єднуватися в політичні партії;

не беруть участі в управлінні державними справами

не мають виборчих прав

не можуть брати участі у референдумах

не мають права рівного доступу до державної служби

на них не розповсюджується обов'язок відбувати військову службу

не мають права користуватися об'єктами права державної та комунальної власності, права на захист від незаконного звільнення, права на соціальний захист, права безоплатно здобути вищу освіту

Правовий статус різних категорій іноземців має певні особливості. Це, зокрема, стосується:

іноземців, які іммігрували в Україну на постійне проживання ( див. як набути громадянство)

іноземців, які іммігрували в Україну для тимчасового працевлаштування

політемігрантів (іноземців, яким надано притулок на території України);

іноземців, які перебувають на території України на підставах, передбачених міжнародними договорами України (наприклад, військовослужбовці іноземних держав);

осіб, які користуються дипломатичними і консульськими привілеями та імунітетами(Юрисдикція України не поширюється)

біженців, нелегальних мігрантів

Іноземця виїзд іноземців заборонено, якщо за ними ведеться дізнання чи попереднє слідство або кримінальна справа розглядається судом; у разі засудження за вчинення злочину;

в'їзд в Україну не дозволяється, якщо він буде суперечити інтересам безпеки України, охорони громадського порядку, якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в країні

Іноземець зобов'язаний залишити територію України у термін, зазначений у рішенні про видворення. Іноземці, які ухиляються від виїзду, підлягають із санкції прокурора затриманню і видворенню у примусовому порядку. Затримання допускається лише на термін, необхідний для видворення.

Повноваження органів, організацій та посадових осіб з вирішення питань громадянства України.

До органів, які беруть участь у вирішенні питань, пов'язаних з громадянством, належать:

Президент України ( найбільші повноваження має Президент України, про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні іноземним громадянам і особам без громадянства).

Комісія з питань громадянства при Президентові України ( Комісія взаємодіє з МВС та МЗС України, органами культури, науки й освіти щодо проблем громадянства)

Міністерство внутрішніх справ і підвідомчі йому органи

Міністерство закордонних справ України, дипломатичні представництва і консульські установи України за кордоном

Для того щоб отримати громадянство потрібно:

відмова від іноземного громадянства; постійне

проживання на території України протягом останніх п'яти років;

володіння українською мовою в обсязі, достатньому для спілкування;

існування законних джерел існування;

визнання і виконання

23. Демократія. Безпосередня та представницька демократія.

Демократія («правління народу») - це одночасно система і процес колективного управління суспільством.

Залежно від того, як народ бере участь й управлінні, хто і як безпосередньо виконує владні функції, прийнято виділяти безпосередню і представницьку форми демократії.

Безпосередній (прямій) демократії

громадяни самі безпосередньо (без будь-яких органів-посередників) беруть участь в підготовці, обговоренні і ухваленні рішень, а також в управлінні суспільними і державними справами ( профспілки, малі ради)

Види безпосередньої демократії

Плебістичний ( коли поректи підготовлені і люди голосують за чи проти, всі члени не беруть участі в розробці )

Класичний ( використовувався в стародавньому Римі, всі люди розробляли і всі голосували, але коли стало багато людей це стало неможливо)

На основі безпосередньої демократії відбуваються вибори і референдуми.

Вибори - це процес формування складу представницького органу або заміщення посади шляхом голосування.

У Україні існують наступні види виборів:

1. вибори народних депутатів України;

2. вибори Президента України;

3. вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

4. вибори депутатів місцевих рад;

5. вибори сільських, селищних і міських голів. Порядок проведення виборів визначається Конституцією і законами України.

24. Представницька демократія

Громадяни обирають до органів влади своїх представників, які покликані виражати їх інтереси в ухваленні політичних рішень, законів і проведенні в життя соціальних !!!!!!!!

Представницька демократія - це вирішення суспільних і державних питань виборними представниками громадян. Як у інших країнах, так і в Україні представницькі органи державної влади і місцевого самоврядування вирішують переважну більшість питань загальнодержавного І місцевого значення.

В Україні органами представницької демократії є:

1) Верховна Рада України;

2) Президент України;

3) Верховна Рада Автономної Республіки Крим;

4) органи місцевого самоврядування.

25. Виборче право і виборча система

Виборчою системою України розуміється передбачений законодавством ПОРЯДОК формування представницьких органів держави. Усі норми законодавства, які регламентують цей ПОРЯДОК, у сукупності складають виборче право. Основними його джерелами є Конституція України, Закони України: "Про вибори народних депутатів України" від 24 вересня 1997 р., "Про вибори Президента України" у редакції від 24 лютого 1994 р., "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" від 14 січня 1998р.

Виборче право:

загального(загальності означає, що право обирати мають усі громадяни України, яким на день голосування виповнилося 18 років), рівного і прямого виборчого права за таємного голосування

вільного й рівноправного висування кандидатів у депутати

гласності й відкритості (підготовка і проведення виборів депутатів здійснюються відкрито і гласно)

рівності можливостей для всіх кандидатів у проведенні виборчої кампанії;

неупередженості до кандидатів з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування

свободи агітації (довірені особи кандидатів мають право вільно та безперешкодно обговорювати програми кандидатів, їхні якості, а також платформи і програми тих партій, блоків, зборів, що їх висунули )

Права бути обраним(народним депутатом України):

громадянин України

на день виборів досяг 21-річного віку

постійно проживає на території України протягом останніх п'яти років Президентом України

може бути обраний громадянин України, який досяг 35-річного віку

має право голосу

проживає в Україні протягом 10 останніх перед днем виборів років

володіє державною мовою))))

Депутатом сільської, селищної, міської, районної в місті та обласної ради 18-річного віку

має виборчі права

постійно проживає

працює на території відповідної ради

Виборча система -- це система суспільних відносин, пов'язаних з формуванням складу представницьких органів шляхом виборів.

Мажоритарна виборча система -- це голосування за кандидата по виборчому округу і визнання його обраним на основі одержаної ним більшості голосів виборців. (Велика Британія, Франція, США, країни Латинської Америки, Африки, Тихоокеанського басейну).

Пропорційна виборча система -- це голосування за списки кандидатів від політичних партій або інших політичних сил і розподіл місць у парламенті (депутатських мандатів) пропорційно до кількості голосів, відданих за списки

Змішана

Поняття виборів та їх соціальна функція. Види виборів.

Вибори волевиявлення народу з метою формування органів державної влади або місцевого самоврядування шляхом голосування. За умов демократичного суспільства вибори за своєю суттю - це прояв реальної волі народу, процес виявлення і здійснення такої волі.

Вибори в Україні - це передбачена Конституцією та законами України форма прямого народовладдя, яка с волевиявленням народу шляхом таємного голосування щодо формування конституційного якісного і кількісного складу представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Функції:

реалізації народного суверенітету

легітимізації влади

вибори виступають однією з форм здійснення права національного суверенітету

через вибори як демократичну форму обрання представників народу забезпечується стабільність, поступовість і наступність існування влади

через вибори як форму відносно якісного відбору або своєрідного фільтру складу представницьких органів забезпечується основа для ефективного функціонування державного механізму та органів місцевого самоврядування: саме періодичні вибори дають змогу позбутися непопулярних, хто скомпрометував себе, політиків;

формування і вираження суспільної думки.

Види виборів та виборчих систем

Залежно від підстав можна розрізняти кілька класифікацій видів виборів. За територіальною ознакою вибори бувають:

1) загальнонаціональні (загальнодержавні), які здійснюються на території всієї країни: вибори до Верховної Ради України, вибори Президента України;

2) місцеві (іноді х називають локальними, комунальними, адміністративними): вибори до представницьких органів місцевого самоврядування (сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних рад та сільських, селищних, міських голів).

За об'єктом, що передбачає органи або посади, до яких входять або на які обираються представники народу, вибори можна класифікувати як:

1) вибори парламенту - вибори до Верховної Ради України;

2) вибори на посаду Президента України;

3) вибори представницького органу територіально автономії - вибори Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

4) вибори представницьких органів самоврядування міських, сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних рад;

5) вибори на посади сільських, селищних, міських голів.

За часом проведення вибори поділяють на:

1) чергові. Вибори, що проводяться в період закінчення строку повноважень (легіслатури), передбаченого Конституцією і законами України для функціонування певного виду виборного органу або посади;

2) позачергові або дострокові. Вибори, що проводяться в разі дострокового припинення строку повноважень, передбаченого Конституцією України і законами України для функціонування певного виду виборчого органу або посади;

3) повторні. Вибори, що проводяться у випадках, коли вибори у виборчому окрузі визнані недійсними або такими, що не відбулися;

4) вибори замість депутатів, голів (сільських, сели щних, міських рад), які вибули.

5) вибори, що проводяться в разі утворення ново адміністративно-територіальної одиниці.

За кількісною ознакою участі виборців вибори бувають:

1) загальними, основними, коли в них за законом мають право брати участь всі виборці держави;

2) частковими (додатковими), коли поповнюється склад Верховної Ради України, місцевих рад в разі дострокового вибуття деяких депутатів, або визнання виборів недійсними.

З огляду на правові наслідки вибори поділяють на:

1) дійсні - це вибори, проведені у порядку, визначеному Конституцією України і Відповідному виборчому законі;

2) недійсні - вибори, в ході яких мали місце порушення виборчого законодавства, які вплинули на підсумки виборів.

Принципи виборчого права.

Вибори базуються на виборчому праві - сукупності юридичних норм, які регулюють участь громадян у виборах органів влади, організацію і проведення виборів, відносини між виборцями і представницькими органами.

У демократичному суспільстві єдиним джерелом влади визнається народ.

Вибори для абсолютної більшості громадян є не тільки основною, а й єдиною формою участі в політиці.В основі правової регламентації виборчих кампаній лежать три найважливіших принципи:

забезпечення рівності можливостей для всіх кандидатів і партій, які беруть участь у виборах

принцип лояльності, відповідно до якого кандидати зобов'язані лояльно поводитись стосовно своїх суперників: не вдаватись до образ, приниження гідності, фальсифікацій

невтручання державного апарату в хід передвиборчої боротьби.

Виборчий процес та його стадії.

Виборчий процес -- це врегульована законом специфічна діяльність уповноважених органів і громадян, спрямована на формування якісного і кількісного складу органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

26. Розрізняють кілька стадій (етапів) виборчого процесу

Перша стадія -- проголошення або призначення виборів.

Друга стадія - затвердження або утворення виборчих одиниць. Ними виступають виборчі округи і виборчі дільниці.

Третя стадія -- утворення виборчих органів, на які закон покладає керівництво всім виборчим процесом. Залежно від країни ці органи мають різні назви (комісії, бюро, президії).

Серед них розрізняють:

1) територіальні, включаючи Центральні виборчі комісії;

2) окружні -- комісії, що діють у виборчих округах;

3) дільничні комісії, що діють у виборчих дільницях.

Четверта стадія виборів -- це складання списків виборців. (стадія реєстрації виборців) Призначення реєстрації виборців -- встановити до процедури голосування на виборах коло осіб, що мають право голосу.

Залежно від того, як реєструються виборці для участі у виборах, прийнято розрізняти два види реєстрації:

- публічна (обов'язкова);

- особиста (добровільна).

В Україні традиційно використовується публічний, так званий примусовий порядок складання списків виборців, однаковий для всіх видів виборів.

П'ята стадія виборчого процесу передбачає доведення передвиборчої агітації(завершення цієї стадії пов'язує з передднем виборів)

Найголовніша, шоста стадія виборчого процесу -- стадія голосування, саме з нею пов'язаний кульмінаційний акт волевиявлення.

27. Поняття та соціальна функція референдумів

Особливим інститутом демократії є референдум як один із засобів демократичного управління державними справами.

Референдум («плебісцит».) (лат. -- те, що повинно бути повідомленим) -- засіб вирішення шляхом голосування кардинальних проблем загальнонаціонального і місцевого значення (прийняття конституції, інших важливих законів або внесення до них змін, а також інших рішень з найважливіших питань). Референдум є одним із важливих інститутів безпосередньої демократії, проводиться з метою забезпечення народовладдя -- безпосередньої участі громадян в управлінні державою і місцевими справами.

об'єктом референдуму може стати конституція, закон, законопроект, будь-яке питання зовнішньої чи внутрішньої політики.

Залежно від території проведення законодавство України виділяє три види референдумів: всеукраїнські, референдуми Автономної Республіки Крим і місцеві.

Всеукраїнський референдум може призначатися Президентом України, Верховною Радою України або проголошуватися за народною ініціативою Президентом України (

На вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, котрі мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей, і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області

28. Види референдумів. Правові наслідки референдуму

Види референдумів

Критерій класифікації	Види референдумів, що виділяються за цим критерієм
Юридична сила рішення, прийнятого референдумом	1) консультативний- проводиться з метою виявлення позиції виборців із питання, вирішення якого залишається за органом державної влади або органом місцевого самоврядування; 2) імперативний - його рішення мають вищий, обов'язковий, конкретний і остаточний характер
Територія проведення референдуму	) загальнодержавний-- проводиться на всій території держави; 2) місцевий - проводиться на території суб'єкта федерації, автономного утворення або адміністративно-територіальної одиниці
Спосіб проведення референдуму	1) обов'язковий - проводиться з питання, яке згідно з законом може бути вирішене тільки референдумом; 2) факультативний - проводиться з питання, яке згідно з законом може бути вирішене як референдумом, так і в інший спосіб
Предмет (формула) референдуму	1) конституційний; 2)законодавчий; 3) міжнародно-правовий; 4) адміністративний
Час проведення референдуму	1) допарламентський - проводиться до прийняття закону парламентом з метою з'ясувати думку виборців із цього питання; 2) післяпарламентський - проводиться після прийняття закону парламентом із метою його затвердження; 3) позапарламентський - закон приймається на референдумі в обхід парламенту
Ініціатор проведення референдуму	1) з ініціативи органу державної влади або органу місцевого самоврядування; 2) петиційний - референдум, який проводиться на вимогу громадян
Характер рішення, прийнятого шляхом референдуму	1) затверджуючий (ратифікаційний)- референдумом виборці затверджують рішення парламенту (органу місцевого самоврядування); 2) скасовуючий - виборцям пропонується скасувати акт парламенту (органу місцевого самоврядування), який уже набув чинності.

Наслідки зазначених референдумів -- різні:

1. Результати конституційного і законодавчого референдумів мають найвищу юридичну силу, не потребують затвердження. Вони є загальнообов'язковими для державних органів, слугують правовим підґрунтям їх правотворчої і правозастосовної діяльності.

2. Результати консультативного референдуму не є обов'язковими для винесення адекватного рішення з опитуваного питання. Вони мають дорадчий характер, розглядаються і враховуються при прийнятті рішень відповідними державними органами.

3. Прийняті рішення на місцевому референдумі (наприклад, перейменування сіл, міст або дострокове припинення повноважень місцевої Ради, її голови) мають вищу юридичну силу щодо рішень відповідних місцевих Рад народних депутатів.

У виборах і референдумах мають право брати участь громадяни України, які досягли на день їх проведення 18 років. Гарантується вільне волевиявлення. Голосування під час виборів і референдумів є таємним: контроль за волевиявленням громадян не допускаєтьсь.

Відповідальність за порушення виборчих прав громадянина.

Адміністративна відповідальність загалом визначається як форма реагування держави на правопорушення, що полягає в застосуванні уповноваженим органом або посадовою особою передбаченого стягнення до суб'єкта проступку [33; 289]..

Згідно з законодавчим актом, відповідальність до правопорушників наступає за такі дії:

* публічні заклики або агітація за бойкотування виборів Президента України або народного депутата;

* опублікування або поширення іншим способом неправдивих відомостей про кандидата на пост Президента України або депутата;

* агітація за або проти кандидата в день виборів;

* видача членом дільничної виборчої комісії виборчого бюлетеня для голосування за іншу особу;

* втручання в роботу виборчих комісії, що перешкоджає виконанню ними обов'язків, пов'язаних із реєстрацією кандидатів на пост Президента України або депутатів, підрахунком голосів чи визначенням результатів або підбиттям загальних підсумків виборів.

Кримінальна відповідальність:

Одним із ключових питань кримінального права є питання злочину як передбачене кримінальним кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину [36; с. 60]. У цілому злочин відрізняється від інших правопорушень рівнем суспільної небезпеки, тобто об'єктивною властивістю заподіяти шкоду або ж створити загрозу заподіянням шкоди тим об'єктам, які охороняються законом, проявляється негативне ставлення особи до таких об'єктів, а іноді в цілому до панівних у суспільстві відносин [36]. Визначаючи кримінальну відповідальність як покладення на особу, яка вчинила кримінально-карний злочин заходів державного примусу, слід відзначити, що цей вид юридичної відповідальності настає саме за вчинення діяння, яке має найвищий ступінь суспільної небезпеки, а тому і сама відповідальність порівняно з іншими є суворішою. Законодавець у чинному Кримінальному кодексі [7] злочини за порушення виборчих прав громадян розмістив у трьох статтях (157--159): перешкоджання здійсненню виборчого права;

* неправомірне використання виборчих бюлетенів, підлог виборчих документів або неправильний підрахунок голосів чи неправильне оголошення результатів виборів;

* порушення таємниці голосування.

Конституційно-правова відповідальність

Полишивши наукові дискусії про існування конституційно-правової відповідальності як самостійного виду юридичної відповідальності, слід розглянути окремі аспекти цієї відповідальності саме за порушення виборчого законодавства.

У теорії виборчого права розглядаються такі види санкцій за порушення законодавства:

* попередження;

* відмова в реєстрації кандидата (кандидатів);

* скасування рішення про реєстрацію кандидата (кандидатів);

* визнання дільничною виборчою комісією голосування на виборчій дільниці недійсним;

* визнання окружною виборчою комісією голосування недійсним;

* визнання виборів недійсними;

* дострокове припинення повноважень виборчої комісії;

* дострокове припинення повноважень члена виборчої комісії.

Система органів державної влади в Україні

29. Державна влада в Україні

Законодавча виконавча судова

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України. Президент України є главою держави і виступає від її імені. Вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України. Судочинство в Україні здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципом територіальності і спеціалізації.

До повноважень Верховної Ради України належать:

- внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбаченому розділом XIII Конституції України;

- призначення всеукраїнського референдуму з питань, визначених ст. 73 Конституції;

- прийняття законів;

- визначення засад внутрішньої та зовнішньої політики;

- призначення виборів Президента України у строки, передбачені Конституцією;

- заслуховування щорічних і позачергових послань Президента України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

- усунення Президента України з поста в порядку особливої процедури (імпічменту);

- надання згоди про призначення Президентом України Прем'єр-міністра України;

- здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України та ін.

Повноваження Президента України:

- забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави;

- звертається з посланнями до народу та із щорічними й позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

- виносить рішення про визнання іноземних держав;

- призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені Конституцією;

- припиняє повноваження Верховної Ради України, якщо протягом 30 днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися;

- призначає, за згодою Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України;

- припиняє повноваження Прем'єр-міністра України, виносить рішення про його відставку та ін. Президент України користується правом недоторканності на час виконання повноважень.

Кабінет Міністрів України:

- забезпечує державний суверенітет та економічну самостійність України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, виконання Конституції та законів України, актів Президента України;

- вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина;

- забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;

- розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;

- забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону;

- організовує та забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи та ін. Кабінет Міністрів у межах своєї компетенції видає постанови й розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем'єр-міністр України.

Судочинство в Україні провадиться суддею одноособове, колегією суддів чи судом присяжних. Основними його засадами є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін і свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їхньої переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом; обов'язковість рішень суду.

Конституція також установлює, що за неповагу до суду і судді винні особи притягуються до юридичної відповідальності.

30. Верховна Рада України: повноваження, склад та структура. Правовий статус народних депутатів України

До повноважень та завдань ВРУ належать:

1) внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбачених розділом ХІІІ цієї Конституції;

2) призначення всеукраїнського референдуму з питань, визначених статтею 73 цієї Конституції;

3) прийняття законів;

4) затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього; контроль за виконанням

5) визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики;

6) затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля;

7) призначення виборів Президента України у строки, передбачені цією Конституцією;

9) оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру,

10) усунення Президента України з поста в порядку особливої процедури (імпічменту), встановленому статтею 111 цієї Конституції;

12) надання згоди на призначення Президентом України Прем'єр-міністра України;

13) здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України відповідно до цієї Конституції;

14) затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик

18) призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку України за поданням Президента України;

19) призначення та звільнення половини складу Ради Національного банку України;

20) призначення половини складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;

21) призначення на посаду та припинення повноважень членів Центральної виборчої комісії за поданням Президента України;

22) затвердження загальної структури, чисельності, визначення функцій Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також Міністерства внутрішніх справ України.

Верховна Рада може розглядати питання про відповідність Кабінету Міністрів України (за пропозицією не менш як 150 народних депутатів України - однієї третини від конституційного складу Верховної Ради) та прийняти резолюцію недовіри (якщо за неї проголосувало не менш як 226 народних депутатів), що спричиняє його відставку. Конституція забороняє розглядати це питання більше одного разу протягом однієї чергової сесії, а також протягом року після схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів.

Структура Верховної Ради України.

За чинною Конституцією Верховна Рада України є однопалатним парламентом, який складається з 450 народних депутатів, що обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування терміном на 4 роки.

Народним депутатом може бути тільки громадянин України, який на день виборів досяг 21 року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх 5 років. Не може бути обраний до Верховної Ради України громадянин, що має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку. Верховна Рада України є повноважною у випадку обрання не менш як 2/3 від її конституційного складу.

Органами Верховної Ради України є депутатські групи, фракції, Погоджувальна рада фракцій (груп), комітети Верховної Ради України, Рада голів комітетів, тимчасові спеціальні та слідчі комісії, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Комітети зі свого складу можуть створювати підкомісії й робочі групи. Рахункова палата є самостійним органом і до складу Верховної Ради не входить.

Основи правового статусу народних депутатів України.

Мандат (від лат. mandatum - повноваження, доручення) народного депутата України є вільним. Перед вступом на посаду народні депутати України складають перед Верховною Радою України присягу. Народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі. Народний депутат зобов'язаний протягом одного місяця після складання присяги залишити попереднє місце роботи.

Народний депутат не має права:

- бути членом Кабінету Міністрів України, керівником центрального органу виконавчої влади;

- мати інший представницький мандат чи одночасно бути на державній службі;

- обіймати посаду міського, сільського, селищного голови;

займатися будь-якою, крім депутатської, оплачуваною роботою, за винятком викладацької, наукової та творчої діяльності, а також медичної практики у вільний від виконання обов'язків народного депутата час; залучатись як експерт органами досудового слідства, прокуратури, суду, а також займатися адвокатською діяльністю; входити до складу керівництва, правління чи ради підприємства, установи, організації, що має на меті одержання прибутку.

За рішенням Верховної Ради України, повноваження народного депутата припиняються достроково:

- за особистою заявою народного депутата про складення ним депутатських повноважень;

- у разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього;

- у разі визнання народного депутата судом недієздатним або безвісно відсутнім;

- у разі припинення його громадянства України або виїзду на постійне проживання за межі України;

- у разі смерті народного депутата.

31. Президент України: конституційний статус та повноваження

Конституційний статус та повноваження президента України.

Президент України є главою держави. Основні внутрідержавні повноваження Президента:

- призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України;

- призначає позачергові вибори до Верховної Ради;

- призначає за згодою Верховної Ради Прем'єр-міністра України;

- припиняє повноваження Прем'єр-міністра та приймає рішення про його відставку;

- призначає за поданням Прем'єр-міністра членів Кабінету Міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади, голів місцевих державних адміністрацій та припиняє їх повноваження на цих посадах;

- призначає за згодою Верховної Ради на посаду Генерального прокурора та звільняє його з посади;

- призначає половину складу Ради Національного банку України та половину складу Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення;

- утворює, реорганізовує та ліквідує за поданням Прем'єр-міністра міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

- призначає третину складу Конституційного Суду;

- утворює суди у встановленому законом порядку;

- є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України, У призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил, інших військових формувань;

- підписує закони, прийняті Верховною Радою України;

- приймає рішення про прийняття до громадянства України та втрату громадянства, про надання притулку;

- нагороджує державними нагородами, встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними;

- здійснює помилування.

Основні зовнішньополітичні повноваження Президента:

- представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України;

- приймає рішення про визнання іноземних держав, призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах та при міжнародних організаціях;

- приймає вірчі та відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав і т. д.

Президент має певні можливості впливати на інші органи державної влади:

- припиняє повноваження Верховної Ради України, якщо протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися;

- скасовує акти Кабінету Міністрів України та акти Ради Міністрів Автономної Республіки Крим;

- має право вето щодо прийнятих Верховною Радою законів з наступним поверенням їх на повторний розгляд до ВРУ. Здійснюючи свої повноваження, Президент видає укази та розпорядження, які є обов'язковими до виконання на всій території України. Президент не може передавати свої повноваження іншим особам або органам.

32. Кабінет Міністрів України, центральні та місцеві органи виконавчої

Кабінет міністрів України. Центральні органи виконавчої влади.

Вищим органом у системі органів виконавчої влади в Україні. Кабінет Міністрів України, який очолює систему органів виконавчої влади і здійснює виконавчу владу безпосередньо та через центральні і місцеві органи виконавчої влади. Повноваження Кабінету Міністрів визначаються Конституцією України.

До складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, та віце-прем'єр-міністри, міністри.

Прем'єр-міністр України призначається Президентом України за згодою більше ніж половини від конституційного складу Верховної Ради України. Персональний склад Кабінету Міністрів України призначається Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України.

Прем'єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України.

Коло функцій і повноважень Кабінету Міністрів:

- забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України;

- вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина;

- забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;

- розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;

- розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України

- здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю;

- організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи;

- спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади;

- виконує інші функції, визначені Конституцією та законами України, актами Президента України.

Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем'єр-міністр України. Конституцією регулюються питання припинення повноважень Кабінету Міністрів.

Прем'єр-міністр України, інші члени Кабінету Міністрів України мають право заявити Президентові України про свою відставку. Відставка Прем'єр-міністра України має наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України. Прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінетові Міністрів України має наслідком відставку Кабінету Міністрів України.

До системи центральних органів виконавчої влади України входять:

- міністерства;

- державні комітети (державні служби);

- центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади для забезпечення реалізації державної політики у визначеній сфері діяльності. Керівництво міністерством здійснює міністр.

Державний комітет (державна служба) є центральним органом виконавчої влади.

Державний комітет (державна служба) вносить пропозиції щодо формування державної політики відповідним членам Кабінету Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом має визначені Конституцією та законодавством України особливі завдання та повноваження.

Керівника центрального органу виконавчої влади та його заступників призначає на посади Президент України за поданням Прем'єр-міністра України. Повноваження керівника та його заступників на цих посадах припиняє Президент України.

Члени Кабінету Міністрів України, керівники центральних органів виконавчої влади не мають права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, крім викладацької, наукової та творчої у позаробо-чий час, входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку.

Центральні органи виконавчої влади.