Цивільно-правовий захист честі і гідності громадян. Право на компенсацію моральної шкоди

1) стаття № - Посягання на честь та гідність Президента України;

2) стаття № - Образа народного депутата України або представника влади;

3) стаття № - Образа працівника правоохоронних органів, представника громадськості або військовослужбовця з приводу охорони ними громадського порядку;

4) стаття № - Образа судді;

5) стаття № - Образа священнослужителя;

6) стаття № - Наклеп;

7) стаття № - Образа.

Практичне значення одержаних результатів.

Практичне значення роботи та результатів, що отримані автором, полягає у такому:

1. Матеріали дисертації створюють основу для подальшої розробки проблем кримінальної відповідальності за злочини, які посягають на честь та гідність особи (науково-дослідницька сфера).

2. Висновки дисертації можуть бути використані в процесі подальшого удосконалення чинного КК України, зокрема, інституту кримінальної відповідальності за злочини, які посягають на честь та гідність особи (нормотворча діяльність).

3. Викладені у роботі пропозиції можуть бути враховані при підготовці постанов Пленуму Верховного Суду України стосовно судової практики у справах про злочини проти честі та гідності особи (правозастосовча діяльність).

4. Положення й висновки дисертації можуть бути використані під час підготовки відповідних розділів підручників і навчальних посібників, у викладанні курсів Загальної та Особливої частини Кримінального права України, в науково-дослідницькій роботі слухачів (навчальний процес).

5. Сформульовані пропозиції та рекомендації можуть бути застосовані в матеріалах щодо підвищення рівня правових знань населення, а також спеціалістів (право-виховна діяльність).

Апробація результатів дисертації. Дисертація та її окремі розділи розглядалися на засіданнях кафедри теорії кримінального права НАВСУ. Основні положення та висновки оприлюднені автором на чотирьох наукових конференціях і “круглих столах”, у тому числі на одній міжнародній конференції: регіональному “круглому столі” - “Актуальні проблеми кримінального і кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування” (м. Хмельницький, 21-22 лютого 2003 р.); на міжнародній конференції “Боротьба з нелегальною міграцією та торгівлею людьми” (м. Київ 20-21 червня 2003 р.); на науково-теоретичній конференції “Теорія та практика застосування чинного кримінального і кримінально-процесуального законодавства у сучасних умовах” (м. Київ, 25 квітня 2002 р.); на науково-практичній конференції “Судова реформа в Україні” (м. Харків, 18-19 квітня 2002 р.).

Результати дисертаційного дослідження у вигляді пропозицій були надіслані до Верховної Ради України з метою доповнення чинного Кримінального кодексу України.

Окремі матеріали дисертаційного дослідження пройшли успішну апробацію в практичних органах внутрішніх справ України та в рамках навчального процесу Національної академії внутрішніх справ України та її філіях, а також використані у науково-дослідницькій роботі слухачів та курсантів НАВСУ, що підтверджується відповідними актами.

Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження викладені автором у дев'яти публікаціях, чотири з яких надруковані у наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК України.

Структура дисертації та послідовність викладення матеріалу зумовлені логікою дослідження проблеми, поставленою метою та завданнями. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, які об'єднують шість підрозділів, висновків, списку використаних джерел (206 найменувань). Повний обсяг роботи 204 сторінок. Основний текст дисертації викладено на 188 сторінках.

Основний зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, викладено загальні положення про стан її наукової розробки, показано зв'язок теми дисертації з науковими програмами і планами, сформульовано мету і основні завдання роботи, визначено об'єкт, предмет і теоретико-методологічну базу дисертаційного дослідження, наукову новизну, теоретичне й практичне значення отриманих результатів , вказано форми її апробації.

У першому розділі “Честь та гідність особи як конституційні права громадянина”, який включає три підрозділи, представлено комплексне теоретичне обґрунтування проблеми. Визначено поняття честі і гідності особи. Обґрунтовано відмінність цих понять, а також визначено спільні ознаки, що їх поєднують. Крім того, у цьому розділі проведено історико-правовий аналіз розвитку інституту захисту честі та гідності особи від найдавніших часів до сучасності.

Зокрема, перший підрозділ “Поняття честі особи” присвячено визначенню честі особи як самостійного етичного поняття. Розгляд цього питання базується на вимогах Конституції України, Європейської Співдружності та світового співтовариства щодо захисту основних прав людини, її честі та гідності. Честь людини, повага до її честі з боку оточуючих, держави, її владного механізму є основою нормальної життєдіяльності людини. У цьому підрозділі дисертант зробив спробу визначення сутності терміна “честь” та його основних характеристик. Крім того, розглядається співвідношення категорій честі та гідності одна до одної, а також зв'язок між ними. Автор аналізує твердження мудреців, істориків, філософів, письменників, вчених щодо визначення категорії честі. Зроблена спроба дати оцінку співвідношенню честі як блага і великої моральної цінності людини щодо матеріальних цінностей. Наприклад, лицар середньовіччя цінував свою честь набагато вище за власне життя, але з розвитком суспільства матеріальні блага за цінністю, у більшості держав світу і громадян, які там проживають, вийшли на перше місце.

Розкриваючи сутність поняття “честі”, автор звертає увагу на об'єднуючу функцію цього поняття щодо всіх моральних якостей і принципів людини.

У другому підрозділі “Поняття гідності особи” здійснений аналіз визначень українськими та іноземними вченими стосовно поняття “гідність людини”. Визнаючи гідність людини найвищою соціальною цінністю, слід зазначити, що існуюче у сучасному вітчизняному законодавстві тлумачення терміна вимагає уточнення. Розглядаючи поняття “гідності людини” стосовно поняття “честі” автор робить висновки, що ці поняття мають самостійний характер, тобто, гідність - це невід'ємна цінність самої людини з моменту її народження, усвідомлення своїх кращих якостей і свого суспільного і правового стану, а честь - це оцінка суспільством духовних, моральних, соціальних якостей громадянина, кращих його духовних рис, а саме: шляхетності, чесності, совісті, а також позитивна репутація, престиж. Поняття честі та гідності характеризують різні сторони суспільної цінності особи, в них розкриваються суттєві зв'язки між суспільством і громадянином.

У третьому підрозділі “Історичний розвиток законодавства про охорону честі та гідності особи” здійснено аналіз кримінально-правової охорони честі та гідності особи у процесі історичного розвитку суспільства.

Основним критерієм періодизації історії досліджуваного явища обрано охорону моральних благ особи, що створювало безпосередній фундамент для прийняття відповідних правових норм.

Характеристика періодів розпочата з давніх часів (до нашої ери). Головним здобутком того періоду є, по-перше, звичаєві норми як джерела правової системи; по-друге, норми моралі, що ґрунтувалися на традиціях шанобливого ставлення до честі та гідності людини.

У межах правової епохи найдавнішою пам'яткою законодавства, що захищала права людини, її честь та гідність, був звід законів Хамурапі.

У дисертації виділяються такі періоди розвитку української держави та законодавства:

· період до заснування Київської держави;

· Київська держава;

· період литовсько-польського панування;

· козацький період;

· радянський період;

· період становлення української держави;

· сучасний період.

Для періоду “Київської державності“ характерною рисою була недосконалість норм права через законодавчо закріплений поділ суспільства на верстви й панування на цій основі автономного для кожної з груп населення права. Ця обставина ускладнювала саму можливість упорядкування всього комплексу правовідносин.

З часом в Україні почав формуватися універсальний на той час підхід до охорони честі та гідності людини. Не випадково він зберігався навіть тоді, коли Україна була позбавлена власної державності, а її законодавство являло собою конгломерат вітчизняного, литовського, польського, німецького та російського законодавства. Часом вони гармонійно поєднувалися. Таким був неофіційно поширений в Україні у XVIII столітті кодекс законів “Права, за якими судиться малоросійський народ”. Він регламентував, зокрема, відповідальність за “обиду” (бесчестье), тобто за образу. Відповідальність за нанесену “обиду” (бесчестье) значно розширювалось і виділялась не тільки проста “обида”, але і кваліфікована.

Крім того, сфера застосування норм Малоросійського права у частині відповідальності за “обиду” (бесчестье), розповсюджувалась і на незаконне обмеження волі громадянина громадянином, а за приниження гідності жінок покарання передбачалось подвійне.

Аналізуючи сутність Литовсько-польського та козацького періодів, дисертант констатує, що ці періоди історії передбачали багатоваріантність правових норм, що захищали честь та гідність особи.

Слід зазначити, що кримінальне право і органи, що чинили правосуддя в Січі Запорозькій та навкруги неї, не були вільні від впливу найближчих держав та народів та їхніх законів. Поряд з тим запорожці не визнавали законів, не властивих духу українського народу, і заміняли писані польські закони “здоровим глуздом” і стародавніми звичаями.

Розглядаючи радянський період, дисертант встановив, що він суттєво нівелював значення і захист таких важливих моральних благ людини як честь та гідність. Цей період умовно поділяється на чотири етапи. Перший етап - це 1917-1921 рр. Другий етап - 1922-1925 рр. (у 1922 р. було прийнято Кримінальний кодекс УРСР), третій - 1925-1960 рр. (у 1927 р. прийнято новий Кримінальний кодекс УРСР), і четвертий - 1960-1991 рр. (у 1960 р. прийнято черговий Кримінальний кодекс УРСР). Разом з тим радянський період відіграв певну роль у становленні інституту захисту честі та гідності особи. Зростала морально-етична мотивація захисту честі та гідності людини, що прослідковується у положеннях відповідних статей кримінальних кодексів 1922,1927,1960 рр.

Висвітлюючи період становлення української держави, дисертант звертає увагу на поглиблені теоретичні підходи до проблем боротьби зі злочинами, що посягають на честь і гідність особи.

Сучасний період характеризується фундаментальними дослідженнями як вітчизняних так й іноземних вчених щодо цієї проблеми, аналізом понять честі та гідності особи. Дисертант вказує, при цьому, на необхідність творчого використання правоохоронного законодавства і досвіду найбільш розвинутих держав світу, вимог Європейської Співдружності для удосконалення чинного кримінального законодавства України у сфері захисту честі та гідності особи.

У другому розділі “Кримінально-правова охорона честі та гідності особи“, який має три підрозділи, автор аналізує статті, що захищають честь та гідність особи у чинному Кримінальному кодексі України, а також висвітлює форми та способи запровадження кримінально-правових норм, що передбачають захист честі та гідності особи, з'ясовує ступінь їх ефективності та шляхи оптимізації.

У першому підрозділі “Охорона честі та гідності особи у чинному Кримінальному кодексі України” визначено, передусім, функції, цілі, завдання, принципи, а також інститути Загальної та Особливої частини Кримінального кодексу України, які забезпечують охорону честі та гідності особи. Автор пропонує віднести протидію, коли на честь та гідність особи посягають активними діями, до необхідної оборони.

Ключова роль в системі правової охорони таких невід'ємних людських прав, як право на охорону честі та гідності особи, належить кримінально-правовому захисту.

Пропонується всі витрати, у повному обсязі, за заподіяні злочини, в тому числі за злочини, що посягають на честь та гідність особи (тобто провадження розшуку, дізнання, слідства, суду та виконання вироку) покласти на винну особу, що зробить ці кримінальні посягання невигідними. Цю ідею вперше висловив професор Коржанський М.Й. Нариси уголовного права. - К., Генеза, 1999. - С.67-73.

Дисертант зробив спробу обґрунтувати ступінь суспільної небезпеки таких дій, як тяжка образа, в результаті якої в грубій формі принижується честь та гідність людини і, як наслідок , особа, яку тяжко образили втрачає над собою контроль і в стані афекту вбиває або причиняє тяжкі тілесні ушкодження особі, яка її образила.

До злочинів, що грубо порушують права людини, її честь та гідність, слід віднести такий злочин як захоплення заручників. Цей злочин набув великого розповсюдження останнім часом і, як правило, супроводжується садистськими методами, тортурами та іншими злочинними діями, що посягають на честь та гідність особи.

На завершення підрозділу автор зробив спробу згрупувати статті чинного Кримінального кодексу України, що передбачають захист честі та гідності особи, за такими напрямами:

1. Статті, які передбачають кримінальну відповідальність за посягання на особисту честь та гідність громадян України (ст.ст.296, 365, 373 КК України)

2. Статті, які передбачають кримінальну відповідальність за посягання на професійну гідність громадян - представників правоохоронних органів, суддів, народних засідателів чи присяжних, службових осіб чи громадян, які виконують громадський обов'язок, державних діячів, захисників (ст.ст. 345, 346, 350, 377, 398 КК України)

3. Статті, які передбачають кримінальну відповідальність за посягання на національну та релігійну гідність громадян України (ст. 161 КК України).

4. Статті, які передбачають кримінальну відповідальність за посягання на жіночу честь ( ст. ст. 152, 153, 154, 303 КК України)

5. Статті, які передбачають кримінальну відповідальність за посягання на честь сім'ї ( ст. 167 КК України)

6. Статті, які передбачають кримінальну відповідальність за посягання на особисту честь (репутацію) громадянина (ст.ст. 383, 384 КК України).

У другому підрозділі “Об'єктивна необхідність посилення ефективності кримінальної охорони честі та гідності особи” визначено головні напрями посилення кримінально-правової охорони честі та гідності особи. Автор розглядає проблему посилення ефективності кримінально правових заходів, що передбачають боротьбу з посяганнями на честь та гідність особи, у трьох напрямках. До першого напряму слід віднести посилення та удосконалення чинного Кримінального законодавства України. До другого - удосконалення правозастосовної діяльності, й до третього напряму слід віднести правове і моральне виховання громадян України. У цьому підрозділі дисертант зробив спробу визначити ступінь небезпеки таких суспільно небезпечних діянь, як наклеп та образа і необґрунтованість декриміналізації цих правопорушень, що за ступенем суспільної небезпеки, за характером шкоди державі та особі є злочинними.

Характеризуючи протиправність та аморальність наклепу й образи, автор показує залежність організму та стану здоров'я людини від цих психотравмуючих чинників.

У третьому підрозділі “Практика та характерні риси загального і спеціального захисту честі та гідності особи” аналізується чинне кримінальне, кримінально-процесуальне, адміністративне та цивільне законодавство, що передбачає відповідальність за посягання на честь та гідність особи.

Автор вносить пропозиції про розмежування компетенцій кримінального, адміністративного та цивільного законодавства щодо захисту честі та гідності особи.

Крім того, автор робить висновок, що чинне кримінальне законодавство не повністю охоплює захистом такі невід'ємні людські цінності як честь та гідність. Не передбачена кримінальна відповідальність за посягання на честь та гідність особи, Президента України, правоохоронця, судді, священнослужителя, захисника.

Виходячи з намірів нашої держави стати соціальною, демократичною, правовою державою, що передбачає державний захист честі та гідності особи, дисертант у висновках, що завершують роботу, пропонує:

1. Доповнити чинний Кримінальний кодекс України відповідною статтею і викласти її у такій редакції: Посягання на честь та гідність Президента України. Публічна образа Президента України або наклеп щодо нього, - караються позбавленням волі на строк до двох років або виправними роботами на той же строк, або штрафом від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті ж дії, вчинені з використанням преси чи інших засобів масової інформації, - караються позбавленням волі на строк до трьох років або виправними роботами на той же строк, або штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”;

2. Доповнити Кримінальний кодекс України статтею, що передбачає кримінальну відповідальність за образу народного депутата України або представника влади і викласти її в такій редакції:

“Стаття... Образа народного депутата України або представника влади

Прилюдна образа народного депутата України або представника влади при виконанні ними службових обов'язків або з приводу виконання їх, - карається позбавленням волі на строк до двох років або виправними роботами на той же строк, або штрафом від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті ж дії, вчинені з використанням преси чи інших засобів масової інформації, - караються позбавленням волі на строк до трьох років або виправними роботами на той же строк, або штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”;

3. Доповнити Кримінальний кодекс України статтею, що передбачає кримінальну відповідальність за образу працівника правоохоронного органу, представника громадськості або військовослужбовця з приводу охорони ними громадського порядку і викласти її в такій редакції:

“Стаття... Образа працівника правоохоронного органу, представника громадськості або військовослужбовця у зв'язку з їх діяльністю щодо охорони ними громадського порядку

Образа працівника правоохоронного органу у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків, а також представника громадськості, який охороняє громадський порядок, або військовослужбовця у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з охороною громадського порядку, - карається позбавленням волі на строк до двох років або виправними роботами на той же строк, або штрафом від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”;

4. Доповнити Кримінальний кодекс України статтею, що передбачає кримінальну відповідальність за образу судді і викласти її в такій редакції:

“Стаття... Образа судді

Образа судді у зв'язку з його діяльністю по здійсненню правосуддя, - карається позбавленням волі на строк до двох років або виправними роботами на той же строк, або штрафом у розмірі від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”;

5. Доповнити Кримінальний кодекс України статтею, що передбачає кримінальну відповідальність за образу священнослужителя і викласти її в такій редакції:

“Стаття... Образа священнослужителя

Образа священнослужителя у зв'язку з проведенням ним богослужіння, - карається позбавленням волі на строк до двох років або виправними роботами на той же строк, або штрафом у розмірі від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”;

6. Доповнити Кримінальний кодекс України статтею, що передбачає кримінальну відповідальність за наклеп і викласти її в такій редакції:

“Стаття... Наклеп

Наклеп, тобто поширення неправдивих вигадок, що ганьблять іншу особу, - карається позбавленням волі на строк до одного року або виправними роботами на той же строк, або штрафом у розмірі від ста п'ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Наклеп, розповсюджений у засобах масової інформації у друкованому вигляді або іншим способом розмноженому творі, в анонімному листі, а так само вчинений особою, раніше судимою за наклеп, - карається позбавленням волі на строк до трьох років або виправними роботами до двох років, або штрафом у розмірі від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Наклеп, поєднаний з обвинуваченням у вчиненні державного або іншого тяжкого злочину, а так само при настанні тяжких наслідків внаслідок наклепу, - карається позбавленням волі на строк до п'яти років”;

7. Доповнити Кримінальний кодекс України статтею, що передбачає кримінальну відповідальність за образу і викласти її в такій редакції:

“Стаття... Образа

Образа, тобто умисне приниження честі і гідності особи, - карається виправними роботами на строк до одного року або штрафом у розмірі від ста п'ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Образа, вчинена під час публічного виступу або у публічно продемонстрованому творі, або у засобах масової інформації, а так само вчинена особою, раніше судимою за образу, - карається позбавленням волі на строк до одного року або виправними роботами на той же строк, або штрафом у розмірі від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”.

Запропонований кримінальний захист особи, Президента України, правоохоронця, судді, священнослужителя, захисника від посягань на їх честь та гідність стане органічною складовою юридичної системи нашої держави, що побудована на таких засадах, які визнають найвищою соціальною цінністю честь та гідність людини.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Бортник В.А. Честь і гідність особи як об'єкт кримінально-правової охорони Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. - 2000. - № 4. - С . 146-151.

2. Бортник В.А. Шкода здоров'ю потерпілого від посягань на його честь і гідність шляхом наклепу та образи Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. - 2002. - № 3. - С. 160-166.

3. Бортник В.А. Суб'єкти злочинів, що посягають на честь та гідність особи // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. - 2003. - № 2. - С. 161-166.

4. Бортник В.А. Проблеми кримінально-правового захисту честі та гідності особи в Україні // Право України. - 2004. - № 1. - С. 29-33.

5. Бортник В.А. Чи захищені права, честь та гідність біженців і осіб, які шукають притулок в Україні // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика), - 2001. - № 3. - С. 154-158.

6. Бортник В.А. Відповідальність за наклеп у засобах масової інформації // Матеріали наук.-теорет. конф. Теорія та практика застосування чинного кримінально-процесуального законодавства у сучасних умовах. - К., 2002. - С. 66-67.

7. Бортник В.А. Деякі питання торгівлі “ живим” товаром // Матеріали між нар. конф. Боротьба з нелегальною міграцією та торгівлею людьми. - К., 2003. - С. 38-40.

8. Бортник В.А. Недоторканність особи, її честь та гідність під захистом прокуратури Матеріали наук.-практ. конф. Судова реформа в Україні. К.-Х.: Юрінком Інтер, 2002. - С. 153-155.

9. Бортник В.А. Деякі питання кримінального захисту прав людини, її честі та гідності. Матеріали регіонального “круглого столу” : “Актуальні проблеми кримінального і кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування “. - Хмельницький: Хіоуп, 2003. - С. 81-82.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Актуальність обраної теми дисертаційного дослідження на сучасному етапі зумовлена становленням та розвитком в Україні ринкової економіки, демократичних відносин, що ґрунтуються на захисті прав людини, основою яких є пріоритет загальнолюдських цінностей. Справжній прогрес неможливий без належного забезпечення прав і свобод людини. У зв'язку з цим вирішальне значення у сфері захисту прав людини набуває повага до гідності, честі, ділової репутації фізичної особи, а також захист цих важливих прав, врахування нормативних змін останніх років та вирішення важливих теоретичних і практичних проблем.

Стаття 1 Загальної Декларації прав людини 1948 р. проголосила: "Всі люди народжені вільними і рівними у своїй честі і правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні поводити себе по відношенню один до одного в дусі братерства".

Конституція України офіційно закріпила у ст. 28 право кожного громадянина на повагу до його гідності. “Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах”, - зазначається у ст. 21 Конституції України. Таким чином, людина, її життя, здоров'я, честь, гідність, ділова репутація поставлені в центр уваги держави і права.

Впродовж тривалого часу фізична особа не розглядалась у цивільному праві носієм всього комплексу особистих немайнових прав, які закріплені сьогодні в новому Цивільному Кодексі України у Книзі 2. Між тим, ст. 7 ЦК УРСР, присвячена захисту честі, гідності, ділової репутації, існувала вже з 1963 р.

Доктринальні і законодавчі підходи до регулювання особистих немайнових відносин у вітчизняній історії цивілістики були визначені у 60-х роках ХХ століття і торкалися, головним чином, забезпечення захисту честі, гідності та ділової репутації.

Водночас, судова практика розгляду справ цієї категорії потребує подальшого вивчення для вдосконалення правового механізму захисту усіх особистих цінностей. Аналіз практики розгляду судами України цивільних справ за позовами про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди (в тому числі за позовами до засобів масової інформації) за останні роки, зокрема, показав, що загальна кількість таких справ зростає, вони стають об'єктом уваги не тільки осіб, які є учасниками судового розгляду, а і об'єктом уваги широкої громадськості, засобів масової інформації.

Це зумовило необхідність і актуальність детального дослідження проблем, пов'язаних із судовим захистом честі, гідності і ділової репутації на сучасному етапі. Запропоновані в роботі підходи до правового регулювання та захисту у сфері особистих немайнових відносин загалом, і у сфері поваги до честі, гідності, недоторканності ділової репутації та захисту цих благ зокрема, ґрунтуються на значній за обсягом власній судовій практиці автора, на нормах нового ЦК України, досвіді зарубіжних країн та загальних принципах приватного права і нормах Європейського співтовариства з питань прав людини. Зазначене дозволило визначити належне місце названих особистих немайнових благ у системі права, запропонувати найбільш ефективні способи їх захисту з урахуванням новел законодавства України.

Науково - теоретичною базою дисертації є теоретичні розробки, праці вітчизняних та зарубіжних цивілістів дореволюційного, радянського та сучасного періодів. Зокрема, істотний вплив на результати цієї дисертації мали наукові дослідження видатних теоретиків права С.С.Алексєєва, А.В.Белявського, Д.В.Бобрової, М.М.Богуславського, Т.В.Боднар М.І.Брагінського, С.М.Братуся, В.В.Вітрянського, В.П.Грибанова, О.В.Дзери, А.С.Довгерта, О.М.Ерделевського, І.В.Жилінкової, О.С.Іоффе, Т.І.Ілларіонової, В.М.Коссака, О.О.Красавчикова, Л.О.Красавчикової, Н.С.Кузнєцової, В.В.Луця, Р.А.Майданика, М.С.Малеїна, М.М. Малеїної, В.Л.Мусіяки, Г.К.Матвєєва, Д.І.Мейєра, О.А.Підопригори, Й.О.Покровського, Г.В.Пронської, З.В.Ромовської, В.О.Рясенцева, А.М.Савицької, Н.О.Саніахметової, В.І.Серебровського, М.М.Сібільова, І.В.Спасибо-Фатєєвої, Р.О.Стефанчука, Є.О.Суханова, Ш.Т.Тагайназарова, В.О.Тархова, Ю.К.Толстого, Т.А.Фадєєвої, К.А.Флейшиць, Р.О.Халфіної, Є.О.Харитонова, Ю.С.Червоного, Я.М.Шевченко, Г.Ф.Шершеневича, Я.Шаппа, В.С.Щербини та інших вчених.

Теоретичною основою дисертаційного дослідження стали, значною мірою, висновки, викладені у працях відомих фахівців, які досліджували проблеми особистих немайнових прав загалом, та проблеми захисту честі, гідності, ділової репутації фізичних осіб. Насамперед, це роботи А.Л.Анісімова, М.Л.Апранич, О.В.Кохановської, Л.В.Красицької, І.В.Локова, Л.В.Малюги, Ю.В.Молочкова, Л.К.Рафієвої, В.Л.Суховерхого, А.О.Церковної, С.І.Чорнооченко, С.І.Шімон, А.М.Ерделевського, К.Б.Ярошенко та ін. Особливу увагу приділено теоретичним розробкам та практичним пропозиціям Р.О.Стефанчука - найбільш повним та змістовним, на нашу думку, у названій сфері за останні роки.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження має безпосередній зв'язок з науковими програмами державного рівня і вписується у загальний кодифікаційний процес розвитку цивільного законодавства України; пов'язане з розробкою основних проблем захисту особистих немайнових прав, що здійснюється за науковими програмами, затвердженими Академією правових наук України. Тема дисертаційного дослідження є складовою частиною комплексної наукової програми Київського Національного університету імені Тараса Шевченка “Удосконалення правового механізму реалізації та захисту прав та інтересів людини і громадянина в Україні” та відповідає тематиці держбюджетної науково-дослідної теми „Формування механізму реалізації та захисту прав і свобод громадян в Україні” (тема № 01 БФ042 - 01; державна реєстрація 0101 U003579).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є системний аналіз правового регулювання та захисту честі, гідності та ділової репутації фізичної особи на сучасному етапі, зокрема, після прийняття нового ЦК України 16 січня 2003 року, на підставі матеріалів судової практики останніх років, узагальнення існуючого стану законодавчого забезпечення, практики застосування та наукових досліджень у названій сфері, а також розробка науково-технічних і практичних рекомендацій щодо удосконалення правового регулювання відносин у сфері захисту честі, гідності та ділової репутації та їх подальшого застосування на практиці.

Для досягнення поставленої мети основна увага в дисертації приділена вирішенню таких завдань: з'ясуванню змісту поняття захисту особистих немайнових прав у доктрині цивільного права; аналізу і дослідженню права на повагу до гідності і честі, недоторканість ділової репутації як особистих немайнових прав фізичної особи; визначенню місця права на повагу до гідності і честі, недоторканість ділової репутації фізичної особи в системі особистих немайнових прав; з'ясуванню приватноправової природи прав, що забезпечують соціальне буття фізичної особи, зокрема, права на повагу до її гідності, честі, недоторканість ділової репутації; дослідженню джерел регулювання суспільних відносин у сфері захисту честі, гідності, ділової репутації фізичної особи та виявленню недоліків нормативно-правового регулювання захисту названих прав; дослідженню підстав виникнення правовідносин і суб'єктного складу правовідносин щодо захисту честі, гідності, ділової репутації на сучасному етапі розвитку особистих немайнових відносин; аналізу способів захисту честі, гідності і ділової репутації фізичної особи за законодавством України з урахуванням норм нового ЦК України; визначенню загальних та спеціальних способів захисту честі, гідності та ділової репутації в цивільному праві та надання рекомендацій для судової практики їх застосування; виробленню пропозицій та рекомендацій по удосконаленню діючого законодавства і судової практики у сфері захисту честі, гідності та ділової репутації з урахуванням норм ЦК України 2003 року, міжнародних нормативних актів і практики Європейського Суду.

Об'єктом дослідження є відносини, пов'язані із захистом честі, гідності та ділової репутації фізичних осіб.

Предмет дослідження складають теоретичні засади захисту честі, гідності та ділової репутації фізичних осіб; міжнародні нормативні акти; нормативні акти і законопроекти України різного періоду; цивільне законодавство країн Європи та ряду інших країн; матеріали судової практики, в тому числі значного обсягу власної судової практики автора дослідження, узагальнення судової практики; літературні джерела, зокрема, спеціальна вітчизняна та зарубіжна література.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційної роботи складають сучасні методи наукового пізнання, зокрема, діалектичний із системно-структурним підходом до вивчення матеріалу, порівняльно-правовий метод, історичний, формально-логічний, логіко-юридичний та інші. Так, за допомогою діалектичного методу досліджується формування та розвиток поняття захисту особистих немайнових прав у доктрині цивільного права, історичний метод дозволив з'ясувати підстави виникнення правовідносин щодо захисту честі, гідності та ділової репутації фізичної особи. Важливе значення має порівняльно-правовий метод, за допомогою якого проведено аналіз положень міжнародного, національного та зарубіжного законодавства, а також положень законодавства попередніх років і сучасного цивільного законодавства у сфері захисту честі, гідності, ділової репутації фізичної особи, було виявлено як недоліки, так і його позитивні риси. Формально-логічний метод дозволив розробити ряд авторських визначень і обґрунтувати висновки. Системно-структурний метод застосовувався при дослідженні управомочених та зобов'язаних суб'єктів правовідносин щодо захисту честі, гідності та ділової репутації, загальних та спеціальних способів захисту цих благ. Використання при проведенні дослідження зазначених та ряду інших загальнонаукових та галузевих методів дозволило автору проаналізувати проблеми захисту честі, гідності, ділової репутації фізичних осіб за законодавством України і матеріалами судової практики; визначити місце захисту зазначених благ у системі особистих немайнових прав фізичної особи на сучасному етапі, зокрема дослідити особливості загальних та спеціальних способів захисту честі, гідності та ділової репутації фізичних осіб у цивільному праві України. Таким чином, емпіричною та науковою базою дослідження стали нормативні акти, наукова література - вітчизняна та зарубіжна, публікації у періодичних виданнях, значна кількість матеріалів судової практики, зокрема, власної з питань захисту честі, гідності, ділової репутації та компенсації моральної шкоди фізичних та юридичних осіб, які слухались у Радянському та Шевченківському районних судах міста Києва під головуванням дисертантки.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у вітчизняній юридичній науці комплексним монографічним дослідженням проблем захисту честі, гідності, ділової репутації фізичних осіб, окремих його аспектів і особливостей в умовах формування і розвитку новітніх підходів до прав людини з урахуванням прийняття у 2003 році нового Цивільного кодексу України, Європейського напрямку розвитку національного законодавства і судової практики, які розглядаються на основі власної судової практики дисертанта та практики Європейського Суду, судів України.

Аналіз норм міжнародного законодавства, чинного цивільного законодавства, у тому числі норм нового ЦК України, теоретичних джерел та значного обсягу судових справ, більшість яких є узагальненням власної судової практики автора як судді Радянського районного суду м. Києва, а пізніше Шевченківського районного суду м. Києва, дозволило сформулювати основні науково-теоретичні положення та практичні пропозиції щодо подальшого удосконалення законодавства та його застосування в судовій практиці, які виносяться на захист. Новизна дисертаційного дослідження конкретизується в науково - теоретичних положеннях, висновках та пропозиціях, найважливішими з яких є наступні:

1. Обґрунтовується положення про те, що повага до честі, гідності, недоторканість ділової репутації виступає на сьогодні гармонійною складовою особистих немайнових відносин і регулювання його повинно здійснюватися переважно на підставі загальних положень про особисті немайнові права у рамках цивільного права.

2. Набуло подальшого розвитку дослідження ряду категорій через поняття „інформації”, яке здійснюється сучасними авторами. Зокрема, через поняття інформації сформульоване авторське визначення честі, гідності та ділової репутації фізичної особи.

Честь розглядається як особисте немайнове благо, яке є, по-суті, позитивною соціальною інформацією про особу, яка ґрунтується на уявленнях про добро і зло, усталених у суспільстві, і усвідомлюється самою особою. Водночас честь виступає як сукупність найвищих морально-етичних принципів особистості, і як благо, яке дає право на повагу, пошану і визнання людини у суспільстві.

Гідність - це особисте немайнове благо, яке є інформацією про цінність кожної особи, визнану у суспільстві.

Ділова репутація - це інформація, яка набула рис суспільного знання про досягнення тої чи іншої особи. Ділова репутація ґрунтується на висновках щодо морального обличчя, ділових якостей і законослухняності фізичної особи і пов'язується у сучасному баченні найчастіше з добрим ім'ям фізичної або юридичної особи.

Запропоновані автором визначення дозволяють підкреслити не лише загальновизнані ознаки честі, гідності, ділової репутації, але і їх зв'язок з інформацією та інформаційними відносинами, що особливо важливо для сучасного розуміння захисту цих особистих немайнових прав.

3. Обґрунтовується необхідність офіційного закріплення визначення поняття ділової репутації, зокрема, такого, що запропоновано дисертантом.

У зв'язку з цим, потребує роз'яснення у відповідній постанові Пленуму Верховного суду України право юридичної особи ставити вимоги лише про захист ділової репутації, оскільки честь і гідність належать до благ, які притаманні фізичній особі, як це визначено у ЦК України. Слід також надати офіційне роз'яснення положення про те, що діловою репутацією може володіти орган державної влади, зокрема, в силу свого статусу в державі, особливого порядку створення, функціонування, припинення діяльності, враховуючи те, що такий орган не належить до числа юридичних осіб, діяльність яких направлена на одержання прибутку або на задоволення потреб громадян.

4. Доводиться, що нагальною стала в наш час необхідність законодавчого розмежування статусу “приватної” та “публічної” особи, оскільки на сьогодні відсутнє розмежування норм судового захисту честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди приватних та публічних осіб.

5. Обґрунтовується положення про те, що значна частка змісту понять „честь”, „гідність”, „ділова репутація” лежить у площині не права, а моралі, тому удосконалення правового регулювання та захисту честі, гідності, ділової репутації знаходиться у прямій залежності від морального стану суспільства, моральних якостей, які розглядаються ним в якості основоположних і незмінних.

6. Одержало подальший науковий розвиток положення про підстави виникнення правовідносин щодо захисту честі, гідності та ділової репутації. Зокрема, ці правовідносини розглядаються як такі, що виникають і без порушення названих прав - тоді йдеться про право на повагу до гідності, честі, ділової репутації, що вказує на зростаючу регулятивну роль права на сучасному етапі. Це, в свою чергу, впливає і на питання класифікації юридичних фактів, з якими пов'язується виникнення названих правовідносин, яку можна проводити за різними підставами як за наслідками, які вони викликають, так і за гносеологічною природою фактів (за вольовим моментом). В якості самостійного виду ми пропонуємо виділяти для названих правовідносин і так звані стани, які можуть бути результатом як події, так і дії, розуміючи під ними юридичний факт, який розтягнутий в часі. Для виникнення правовідносин із захисту честі, гідності, ділової репутації підставою виступають неправомірні факти, зокрема, правопорушення (делікти), злочини тощо.

7. Дисертантом запропоноване тлумачення поняття “поширення інформації” як дії з передання відомостей (даних) між суб'єктами інформаційних відносин, в тому числі шляхом передачі їх медіа простором або по інших каналах передачі даних з метою доведення їх до відома третіх осіб і за умови її сприйняття ними ;

“інформації, що порочить честь, гідність та ділову репутацію”, як інформації, поширення якої призводить до порушення права фізичної особи на повагу до її честі, гідності, недоторканність ділової репутації, а юридичної особи - до порушення її права на недоторканність її ділової репутації;

“інформації, що не відповідає дійсності або викладена неправдиво” як інформації, яка відтворює події і явища, які взагалі не мали місця, або не мали місце у тому розумінні, яке їм надано особою, що їх поширила. Таке ж пояснення можна застосувати і до поняття „недостовірна інформація,” закріпленого у ст.277 ЦК України.

Дані дефініції доцільно закріпити законодавчо, або у роз'ясненнях постанови Пленуму Верховного Суду України.

8. Доводиться, що поняття захисту особистих немайнових прав у доктрині цивільного права віддзеркалює значний історичний шлях розвитку суспільства і нині відрізняється від попередніх по -перше, своїм регулятивним спрямуванням, оскільки право не лише охороняє, але і регулює особисті немайнові відносини (зокрема, це знаходить свій вираз у повазі до честі, гідності і недоторканності ділової репутації в їх непорушеному стані), по-друге, захисту підлягають не лише традиційно честь, гідність, ділова репутація, але і будь-які інші права, ряд яких тісно пов'язані із захистом честі, гідності, ділової репутації; по-третє, захисту підлягають не лише особисті немайнові права фізичних осіб, але і ряд особистих немайнових прав юридичних осіб, які не мають тісного зв'язку з людиною, як живою істотою, зокрема, йдеться про ділову репутацію, про ім'я, про ряд таємниць і про інформацію тощо.

Одержало подальший науковий розвиток доктринальне тлумачення поняття права на захист цивільних прав, з урахуванням особливостей особистих немайнових прав фізичної особи, як суб'єктивного цивільного права, яке виникає в особи у випадках протиправних посягань інших осіб і порушення її цивільних прав та інтересів; невизнання цих прав; оспорювання цивільного права та в результаті інших можливих порушень, що може призвести чи призвело до негативних наслідків. При цьому право на захист честі, гідності, ділової репутації можуть здійснюватися потерпілою особою будь -яким способом, який не заборонений законом.