Стратегічне планування розвитку соціального капіталу (на прикладі Кам’янець-Подільського району Хмельницької області)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський регіональний інститут державного управління

Національної академії державного управління

при Президентові України

На правах рукопису

Ковальчук Валерій Васильович

СТРАТЕГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ РОЗВИТКУ

СОЦІАЛЬНОГО КАПІТАЛУ

(на прикладі Кам'янець-Подільського району, Хмельницької області)

спеціальність 8.150000 - державне управління

Робота на здобуття кваліфікації

магістра державного управління

Науковий керівник:

Брусак Ростислав Любомирович,

ст. викладач кафедри державного

управління та місцевого самоврядування

ЛЬВІВ - 2006

Зміст

Вступ

Розділ 1. Сутність і значення стратегічного планування, організація процесу

1.1 Сутність і значення, мета та принципи формування стратегії

1.2 Етапи стратегічного планування, визначення стратегічних цілей

1.3 Реалізація стратегічного плану розвитку

1.4 Правові аспекти стратегічного планування в Україні

Розділ 2.соціальний капітал - основний продукт громадянського суспільства

2.1 Поняття та ознаки громадянського суспільства

2.2 Розвиток громадянського суспільства в Україні, проблеми та перспективи

2.3 Громадянське суспільство і розвиток соціального капіталу

Розділ 3.Стратегічне планування розвитку соціального капіталу (на прикладі Кам'янець-Подільського району, Хмельницької області)

3.1 Діагноз Кам'янець-Подільського району

3.. Передумови та особливості стратегічного планування розвитку соціального капіталу Кам'янець-Подільського району

3.3 Стратегічний план розвитку соціального капіталу Кам'янець-Подільського району на 2006-2015 роки

Висновки

Перелік використаних джерел

Анотація

Додатки

Вступ

У процесі формування України, як демократичної держави, одним із важливих чинників є становлення та розвиток місцевого самоврядування - фундаменту громадянського суспільства.

Проблема перспективного розвитку територіальних громад є суттєвою „білою плямою” українського місцевого самоврядування. Сьогодні ця проблема посилюються недостатньою кількістю освічених фахівців із стратегічним баченням розвитку територіальної громади [3].

Стратегічне планування допоможе реалізувати важливі проекти, акцентуючи увагу на довготермінові пріоритети, дасть перспективне бачення у щоденній діяльності, змінить свідомість громади і надасть можливості досягнення консенсусу, допоможе уявити, якою повинна стати територіальна громада після реалізації стратегії, дозволить по новому побачити її майбутнє, визначити напрямки ефективнішого використання ресурсів, зосереджуючи увагу на проектах і програмах, котрі визнані найбільш значними, і які заслуговують загальної підтримки, задіє механізм партнерства секторів - суспільного, приватного та влади.

Стратегічне планування розвитку територіальної громади є особливо важливим в умовах нестабільного навколишнього середовища непевності, ризику в зовнішньому середовищі, значному дефіциті власних ресурсів, і повинно базуватись на здібностях та вміннях людей, а також на якісному людському розвиткові.

Для найшвидшого підвищення рівня людського розвитку в нашій державі необхідно опиратись на соціальний капітал, який базується на відносинах між людьми, кооперативних засадах, узгоджених нормах поведінки і взаєморозумінні як на рівні сім'ї, так і на рівні держави, і є добровільною формою соціального регулювання відносин, що створюють злагоду та єдність у суспільстві [40].

Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що назріла необхідність прискорення поступу Кам'янеччини на шляху сталого розвитку, економічного зростання, поєднаного з активною соціальною політикою, демократизацією всіх складових суспільного життя. Це потребує формування якісно нової політики, яка б базувалась на наукових підходах до планування соціально-економічного розвитку, впровадженні нового стратегічного бачення розвитку району. Економічний розвиток району напряму залежить від людського розвитку та розвитку соціального капіталу, формування якого в районі відбувається досить повільно. Тому актуальність стратегічного планування розвитку соціального капіталу, на сьогоднішній день, є надзвичайно своєчасною і вкрай необхідною.

Стратегія розвитку соціального капіталу району - це органічне поєднання зусиль виконавчої влади, місцевого самоврядування, громадськості, політиків, підприємців та інших бізнесових структур, які в комплексі мають дати імпульс трансформаційним процесам економічного розвитку району.

Базисним принципом людського розвитку повинно стати стимулювання розвитку людей, підвищення їхньої ролі у суспільстві, розширення можливостей вибору свого способу життя, можливостей прийняти рішення стосовно своєї долі і водночас відповідальності за ці рішення та їх виконання [40], а принципом розвитку соціального капіталу - формування високого ступеня довіри громадян один одному, готовності людей до співпраці і взаємодопомоги

Об'єктом дослідження є основні законодавчі акти щодо розробки стратегічних планів, програм та проектів, створення недержавних суспільних інститутів, реальних умов для поліпшення добробуту населення, вирішення соціальних та економічних проблем.

Предметом дослідження є особливості планування і стан виконання Кам'янець-Подільською районною державною адміністрацією програм соціально-економічного розвитку району та їх вплив на рівень життя населення на громадські та політичні організації.

Метою дослідження є розробка теоретико-методологічних підходів до стратегічного планування, вивчення, узагальнення та використання методів стратегічного аналізу в роботі органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, формування стратегії соціально-економічного розвитку району, яка направлена на формування та розвиток соціального капіталу як основного продукту громадянського суспільства, що забезпечить його вплив на інші сфери суспільного життя, у тому числі - на політику.

Для досягнення поставленої мети ставилися такі завдання:

· визначення та аналіз основних теоретико-методологічних підходів до державної політики як системного явища суспільно-політичних процесів;

· аналіз нормативно-правової бази з розробки стратегій розвитку територій та розвитку недержавних суспільних інститутів;

· дослідження основних етапів стратегічного планування, визначення його складових частин;

· розкриття особливостей стратегічного планування розвитку соціального капіталу, як основного елементу економічного зростання та стабільності розвитку району;

· розробка практичних рекомендацій щодо стратегічного планування розвитку соціального капіталу Кам'янець-Подільського району на 2006-2015 роки органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, проведення моніторингу стратегічного плану.

Методичне забезпечення виконаної магістерської роботи базується на принципі системного аналізу та програмно-цільового підходу у поєднанні з методами історично-логічного, статистичного, соціально-правового та аналогового аналізів.

Інформаційну базу досліджень склали законодавчі та нормативні акти, концепції щодо державного прогнозування, стратегічного планування та розробки програм соціально-економічного розвитку, чисельні наукові джерела з питань розвитку соціального капіталу та громадянського суспільства.

Розділ 1. Сутність і значення стратегічного планування, організація процесу

1.1 Сутність і значення, мета та принципи формування стратегії

Стратегія - це концепція найбільш успішного досягнення конкретних цілей, яка відповідає на запитання, чи варто, коли та як діяти, а також як досягти максимальної ефективності у досягненні конкретної цілі.

Стратегія розвитку територіальної громади повинна визначити цілі в їх взаємному ієрархічному і хронологічному упорядкуванні, а також засоби, які потрібно використати для їх досягнення.

Для реалізації стратегії потрібна концентрація зусиль та ресурсів влади, підприємницьких структур та громадських організацій, можливих ресурсів територіальної громади, консолідація зусиль всіх політичних партій, конфесій, суб'єктів господарювання, влади і громади, розуміння всіма учасниками процесу реалізації стратегії необхідності досягнення поставленої мети, проведення аналізу сильних і слабких сторін належних територіальній громаді ресурсів, оцінка шансів і загроз для цієї громади з боку зовнішнього середовища, тобто застосування методу СВОТ-аналізу.

Сутність стратегічного планування полягає в тому, що стратегічне планування слід розуміти як процес, націлений на розробку та впровадження стратегії розвитку середовища, у якому існує громада та пристосування його до змін оточення.

Стратегічне планування - це процес, спрямований в майбутнє, який визначає цілі та напрямки розвитку, методи і способи досягнення цих цілей, процес, який програмує майбутні події, рівень розвитку, структуру територіальної громади, а також її місце в оточенні, процес, який містить в собі аналіз і корегування реалізації стратегічного плану на різних етапах його втілення.

Стратегічне планування, як процес досягнення прийнятої місії, необхідний для визначення основних стратегічних цілей, на які повинна орієнтуватися громада в своєму розвитку, для концентрації ресурсів на обмежене коло завдань, поставлених стратегічним планом, більшої можливості залучення зовнішніх інвестиційних коштів на розвиток, консолідації внутрішніх сил громади, забезпечення бачення стійкого соціально-економічного розвитку громади, планомірної реалізації інноваційної та інвестиційної політики, ціленаправленої підготовки кадрів для конкретних завдань.

Покращення соціально-економічної ефективності функціонування місцевої самоврядної громади вимагає застосування характерних для бізнесу дій, таких як управління якістю, підвищення якості трудових ресурсів та їх розвиток, застосування нових технологій, створення сприятливого середовища, застосування системи моніторингу та оцінювання.

Головними мотивами створення стратегії розвитку громади є ідентифікація найважливіших проблем громади, ефективніше використання обмежених ресурсів для прискорення розвитку, досягнення порозуміння та налагодження співпраці між різними соціальними групами громади для розв'язання ключових проблем громади, а також визначення необхідних для цього методів та засобів.

Стратегічне планування допомагає реалізувати важливі проекти, акцентуючи увагу на довготермінові пріоритети, дає перспективне бачення у щоденній діяльності, змінює свідомість громади і надає можливості досягнення консенсусу, допомагає уявити, якою повинна стати територіальна громада після реалізації стратегії, дозволяє по новому побачити її майбутнє, визначити напрямки ефективнішого використання ресурсів, зосереджуючи увагу на проектах і програмах, котрі визнані найбільш значними, і які заслуговують загальної підтримки, пропонує механізм партнерства секторів - суспільного, приватного та влади, діє як засіб комунікації, тобто стимулює збір ідей, інформації, обробляє та формулює їх у вигляді гіпотез, цілей, підходів та програм дій, генерує пропозиції для реалізації, заохочує до інституційного розвитку, сприяє забезпеченню потрібними ресурсами.

Стратегічне планування територіальної громади повинно опиратися на активну участь громадян, об'єднати інтереси різних груп громади та дати відчуття приналежності до майбутнього. Участь громади в процесі розробки та реалізації стратегічного плану розвитку є важливим засобом реалізації демократичних прав громадян, забезпечить збільшення кількості ідей, що сприятимуть напрацюванню інновацій у сфері виробництва, добробуту та безпеки, дозволить розширити діапазон залучення наявних в громаді ресурсів. Стратегічне планування допоможе територіальній громаді визначити тенденції і проблеми, що впливають на образ та стійкість громади, зберегти характерні особливості громади і місцеві цінності під час політичних, соціальних і економічних змін, покращити інфраструктуру територіальної громади, умови розвитку підприємництва, стимулювати подальший економічний розвиток та економічне зростання, створити свій ідеальний образ не лише з погляду економічних, але й соціальних, культурних, освітніх і екологічних характеристик, виробити консенсус для політичних рішень з тим, щоб керувати діяльністю вибраних посадових осіб і керівників місцевого самоврядування, спрямувати виділення ресурсів на розвиток організаційних структур та досягнення поставлених цілей, заохотити громадян до участі в ухвалі рішень у своїй громаді.

1.2 Етапи стратегічного планування, визначення стратегічних цілей

Успіх реалізації стратегії залежить від рівня підготовки всіх етапів планування, тому процес стратегічного планування включає наступні етапи:

Перший етап: Визначення основних обмежень стратегічного плану.

Для визначення основних обмежень стратегічного плану необхідно встановити на який період розробляється стратегічний план, тобто встановити часовий горизонт, що визначається часом виконання найтривалішої стратегічної цілі, і не повинен виходити за межі 7-10 років, встановити період, на який робоча група може передбачити розвиток ситуації в територіальній громаді та в її оточенні (для територіальних громад, що стабільно розвиваються, доцільно встановлювати більший термін, а для територіальних громад, що розвиваються нестабільно - менший; для великих за ресурсами і економічним потенціалом територіальних громад доцільно встановлювати більший термін, а для менших - навпаки).

Стратегічний план повинен бути конкретним документом з чітко визначеним форматом, структурою, обсягом та рівнем інформативності окремих частин, повинно бути визначено для кого він розробляється (громади, потенційних інвесторів, бізнесових структур територіальної громади, владних структур).

Другий етап: Визначення виконавців-розробників .

Для визначення виконавців робоча група повинна встановити чи може громада самостійно розробити стратегічний план розвитку чи потрібно скористатись допомогою та послугами експертів-консультантів.

Перед започаткуванням процесу стратегічного планування робочій групі доцільно пройти практичне навчання в галузі стратегічного планування. Недостатньо скерувати на таке навчання одного-двох представників робочої групи - кращим варіантом було б спеціальне практичне навчання для всіх представників робочої групи.

Для ефективнішої роботи над розробкою стратегічного плану розвитку рекомендується утворити групу з 10-30 осіб, та одночасно виробити такий стиль роботи, який залучав би, на ключових етапах планування, якнайбільше осіб з територіальної громади. Ефект від стратегічного планування є тим більшим, чим більше представників громади залучено до цього процесу. З іншого боку, дуже велика група суттєво ускладнює (а часом і зовсім унеможливлює ефективну роботу). Робоча група, що займається плануванням, повинна складатись з представників органів влади, представників наукового, підприємницького, освітньо-культурного середовища, представників громадських організацій та неформальних груп. Якщо це саме вони повинні незабаром впроваджувати нову стратегію в життя, їм необхідно брати участь в її опрацюванні. Корисним є включення до групи, яка займається плануванням, активістів та громадських лідерів, їх точка зору в багатьох питаннях може бути ближчою до реальних умов життя територіальної громади.

Процес стратегічного планування вимагає від його організаторів відповідального підходу до керівних осіб стратегічної розробки. Часом краще, щоб ця особа не належала до органів влади. Однак керівник групи, яка займається плануванням, повинен бути достатньо компетентним у цій галузі, бути відданим прихильником інновацій в громаді, комунікабельним та добрим організатором.

Третій етап: Організація процесу планування.

Організація процесу стратегічного планування вимагає від робочої групи детального опрацювання всіх складових цього процесу.

Робочій групі необхідно визначити:

- частоту і кількість зустрічей, які відбудуться з представниками громади;

- коли саме вони повинні буди проведені;

- скільки осіб, хто персонально та на якому етапі будуть залучені до процесу планування;

- хто персонально відповідатиме за збір та обсяг вихідної базової інформації;

- чи це не заважатиме їм виконувати свої професійні обов'язки;

- коли і в який спосіб проводити анкетування;

- кого залучати для обробки результатів опитування;

- чи потрібне якесь спеціальне навчання для робочої групи з розробки стратегічного плану;

- чи варто провести цикл занять-майстерень для учасників процесу планування.

Для підготовки стратегічного плану на початку процесу необхідно розробити детальний оперативний план дій та заходів.

Четвертий етап: Збір необхідної вихідної інформації для стратегічного планування.

Стратегічне планування базується на аналізі та обробці великої кількості інформації, яку необхідно зібрати. Питання збору вихідної базової інформації повинно бути закріплено персонально за відповідальними працівниками органів влади, а також членами робочої групи.

Для започаткування процесу стратегічного планування можуть бути використані наступні інформаційні матеріали:

- нормативні, правові документи територіальної громади, ухвали, рішення, постанови, тощо, які окреслюють юридичний статус та її повноваження;

- наявна описова та статистична інформація про:

- історико-побутові та громадські традиції територіальної громади;

- геоекономічне та геополітичне розміщення територіальної громади;

- особливості соціально-економічного розвитку;

- програмні документи вищих рівнів, в яких розглядається комплексний розвиток громади в цілому або окремих її елементів;

- матеріали інформаційних потоків, які „ззовні” характеризують територіальну громаду.

Обсяг достатності базової інформації для розробки стратегічного плану визначають робоча група та залучені експерти.

Особливо слід звернути увагу організаторів процесу анкетування та опитування мешканців територіальної громади на акуратність відбору кореспондентів, які будуть проводити анкетування і опитування, та формулювання запитань в цих анкетах.

Для полегшення розробки членами робочої групи стратегічного плану розвитку територіальної громади експертами пропонується наступна структура.

У стратегічному плані мають бути висвітлені:

- Вступ з коротким обґрунтуванням причини написання документа;

- Звернення територіальної влади до громади;

- Описово-аналітична частина (детально викладений і добре ілюстрований з географічними, історичними, демографічними, економічними, соціальними характеристиками документ, який аналізує і оцінює фактичний стан територіальної громади);

- Бачення майбутнього (детально відпрацьоване, узгоджене з громадою, лаконічне і яскраве формулювання бачення майбутнього територіальної громади);

- Місія громади;

- СВОТ-аналіз;

- Перелік стратегічних цілей (напрямів) плану;

- Поетапні плани (сукупність поетапних планів дій щодо досягнення всіх стратегічних та оперативних цілей з детальним описом: що, коли, хто і за рахунок яких ресурсів повинен зробити для цього);

- Авторський колектив учасників розробки (даний розділ повинен містити список учасників розробки стратегічного плану з посиланням на розділ, який вони розробляли).

Започатковуючи процес стратегічного планування та напрацьовуючи напрямки майбутнього розвитку територіальної громади, необхідно ясно усвідомлювати факт, що образ майбутнього повинен ґрунтуватися на аналізі фактичного стану існуючого природно-ресурсного і соціально-економічного потенціалу територіальної громади.

Описово-аналітична частина стратегічного плану, як правило, розробляється спеціалізованими групами на замовлення органу влади або робочої групи та може містити дані про:

- географічне розташування самоврядної громади;

- ландшафтні особливості рельєфу;

- природні ресурси територіальної громади;

- кліматичні умови (температурні режими, опади, вологість повітря, вітри, тощо);

- характеристику ґрунтів та гідрологію;

- корисні копалини;

- адміністративний поділ громади та місце громади в системі існуючого територіального поділу;

- демографічні характеристики територіальної громади;

- трудові ресурси громади;

- особливості соціально-економічного розвитку:

- у виробничій сфері (мережа об'єктів, їх характеристика);

- у невиробничій сфері (мережа об'єктів, їх характеристика);

- екологічну ситуацію на території громади;

- політичну ситуацію на території громади;

- фінансово-бюджетну ситуацію на території громади;

- заможність громади та її ділову активність.

В окремих випадках для створення цієї частини стратегічного плану можна залучити науково-освітній потенціал територіальної громади.

Інформаційні матеріали, на основі яких формується описово-аналітична частина стратегічного плану, можуть бути представлені у формі анкет, планшетів, карт, текстових документів, інформації на магнітних та електронних носіях, тощо.

Окрім постійної інформації про стан територіальної громади за певний період часу, в процесі стратегічного планування можуть використовуватися дані про динаміку розвитку територіальної громади за різні періоди, конкретні для визначеного показника.

Проводячи аналіз динаміки окремих груп показників, може з'явитися необхідність проведення спеціальних досліджень, напрямок та об'єм яких повинна визначити робоча група.

В процесі підготовки описово-аналітичних матеріалів стратегічного плану можуть використовуватися картографічні, ілюстраційні та інші матеріали на основі яких створюється інформаційна база даних.

Стратегічна діяльність потребує надійного інформаційного забезпечення у вигляді баз стратегічних даних, гіпотез і прогнозів, підготовки узагальнених, систематизованих інформаційних матеріалів.

Перш ніж розпочати створення стратегічного плану розвитку, необхідно здійснити діагноз стартових умов, тобто проаналізувати стан в якому перебуває територіальна громада перед початком стратегічного планування. Робоча група зі стратегічного планування повинна здійснити СВОТ-аналіз сильних та слабких сторін територіальної громади, можливостей щодо змін на краще та загроз щодо позитивного розвитку, враховуючи те, що:

- сильні сторони - це існуючі особливості, які містять основу для розвитку;

- слабкі - це існуючі особливості, які ускладнюють умови для розвитку;

- можливості - це існуючі особливості, умови, сприятливі для розвитку громади, що є, або можуть виникнути у майбутньому;

- загрози - це існуючі особливості, умови, несприятливі і навіть небезпечні для розвитку громади, що є або можуть виникнути у майбутньому.

Виконаний СВОТ-аналіз є переходом від оцінки сучасного стану до розробки бачення територіальної громади в майбутньому.

„Стратегічне бачення” - це оптимістичний погляд громади на своє майбутнє, що показує місію розвитку громади.

Стратегічний план, який містись стратегічні цілі і плани дій, повинен базуватися на баченні, яке повинно підтримуватись всім населенням та визначати шлях розвитку громади.

Визначення стратегічного бачення громадою власного майбутнього може бути досягнуто наступними кроками:

- широким інформуванням громади про започаткування процесу стратегічного планування і визначення бачення громадою свого майбутнього через:

- організацію публікацій у ЗМІ;

- передачі по місцевому радіо та телебаченню;

- виступи голови та координатора робочої групи на підприємствах та на зборах громадян;

- анкетування.

- збором інформації про стратегічне бачення громадою свого майбутнього;

- обробкою та узагальненням зібраної інформації;

- вибором остаточного варіанту бачення майбутнього.

На основі бачення майбутнього потрібно визначити мету, заради якої існує громада тобто місію, яка повинна мотивувати до діяльності та згуртовувати всіх членів громади.

Місія включає довготермінове бачення громадою того, що вона прагне робити та того, якою вона прагне стати.

Суттю місії територіальної громади може бути:

- довготермінове бачення розвитку;

- консолідація зусиль громади;

- об'єднання різних цілей (в розрізі видів діяльності та соціальних груп, релігійних громад, політичних партій, тощо);

- визначення пріоритетів розподілу та використання ресурсів;

- окреслення загального діапазону обов'язків суб'єктів громади.

Місія може бути обґрунтована та визначена за умов чіткого уявлення про:

- наявні і майбутні ресурси громади;

- продукцію чи послуги, які можуть знайти збут на конкретному ринку;

- конкурентоспроможність громади на ринку товарів, робіт, послуг;

- відповідальність громади, яка поряд з ідеєю самовизначення та формування неповторного позитивного іміджу, є основою філософії існування територіальної громади в сучасних умовах.

Місія, як правило, являє собою короткий вислів, що добре запам'ятовується і може формулюватися наступним чином: Місією (назва територіальної громади) є ( діяльність і продукти/послуги) для (кого) щоб (перерахувати очікувані ефекти).

Міжнародна теорія та практика пропонують широкий спектр методів формулювання та аналізу суті місії, але тільки використання їх сукупності дає змогу сформулювати реалістичну місію розвитку територіальної громади.

В залежності від характеру стосунків громади з оточенням, способу використання своїх сильних і слабких сторін, а також шансів та загроз, які виходять від оточення застосовуються наступні типи стратегій:

- активні стратегії (відкриті зростання та закриті оборонні, а також змішані зростання, оборонні, стабілізації з перевагою першого, або другого елемента);

- нейтральні (пасивні) стратегії (стабілізації, або змішані зростання, оборонні, стабілізації з перевагою останнього елементу).

Термін, на який здійснюється планування має бути реалістичний, достатньо тривалий, прогнозований, обмежений у часі. В сьогоднішніх умовах України експерти пропонують наступні терміни планування для реалізації:

- стратегічних цілей - 7-10 років; - тактичних - 2-4 роки; - операційних - 1 рік.

У процесі поступу громади від сучасного стану до бажаного, сформульованого у місії, використовується система цілей стратегічного плану. До системи цілей належать: - бачення; - місія; - стратегічні цілі; - операційні цілі.

Крім системи цілей для кращого розуміння структури самого стратегічного плану, як певної ієрархії цілей різних рівнів, використовується піраміда цілей стратегічного плану (рис. 1.1). Якщо система цілей відображає динаміку процесу, то піраміда є моделлю статичної структури стратегічного плану, як документу [3].

Місія

Стратегічні цілі

(довгий термін)

Операційні цілі

(середній термін)

Завдання; проекти (короткий термін)

Рис. 1.1. Піраміда цілей стратегічного плану.

Стратегічні цілі розвитку громади - орієнтири, яких вона бажає досягти у довго та короткотерміновому періодах.

Стратегічні цілі вказують на специфічні результати, які територіальна громада планує досягти, а також конкурентну позицію, яку вона прагне зайняти на ринках для своїх продуктів та послуг.

Довготермінові цілі визначають бажані результати з врахуванням досягнутого рівня розвитку на даний момент.

Короткотермінові - найближчі конкретні організаційні цілі та ринкову позицію, яку громада планує зайняти, враховуючи довготермінові цілі.

Для відображення цілей розвитку суб'єкта необхідно використати комплексний підхід, тобто створити систему цілей, яка б відображала потреби самоврядної громади з точки зору як зовнішнього, так і внутрішнього середовища, та була підпорядкована місії територіальної громади.

Для досягнення стратегічної мети потрібно довести її зміст до всіх рівнів та суб'єктів громади, визначити внесок кожного у стратегічний успіх громади в цілому, розподілити загальну мету або місію на підцілі, завдання та окремі дії. Це можна забезпечити за допомогою побудови „дерева цілей”, загальний вигляд якого показано на схемі (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Дерево цілей

Основне правило побудови „дерева цілей” - це „повнота редукції”, тобто зведення складного явища, процесу або системи до простіших складових.

Вимоги до побудови „дерева цілей”:

- повнота відображення процесу або явища;

- на кожному рівні сукупність цілей має бути достатньою для опису цілі вищого рівня;

- несуперечливість цілей нижчого та верхнього рівнів;

- декомпозиція мети на підцілі (на кожному рівні має виконуватися за одним методологічним підходом);

- усі цілі повинні мати чіткі терміни виконання.

„Дерево цілей” стратегічного плану будується на основі вертикальної та горизонтальної координації цілей:

- вертикальна координація цілей дає змогу узгоджувати непов'язані між собою напрямки діяльності та формувати конкурентні переваги всієї території;

- горизонтальна координація забезпечує ефективніше використання потенціалу територіальної громади та її частин.

Стратегічні цілі встановлюються для кожного напрямку стратегічної діяльності територіальної громади, для кожного її підрозділу, що бере участь у досягненні стратегічних результатів, встановлюються в усіх ланках і напрямках стратегічної діяльності громади, від яких залежить її виживання та успіх.

Сукупність цілей можна охарактеризувати за допомогою конкретних показників, що дають змогу виконати вимогу вимірюваності.

Показники, що в загальному характеризують цілі суб'єкта, рекомендується групувати наступним чином:

- загальноекономічні цілі;

- соціально-демографічні цілі

- науково-технологічні цілі;

- цілі менеджменту;

- маркетингові цілі;

- інші.

Кожна територіальна громада вибирає та формулює свої стратегічні цілі в залежності від місії, а також формує систему показників для їх характеристики.

Цілі стратегічного планування розвитку територіальної громади повинні оцінюватися з точки зору:

- ролі, яку хоче виконувати територіальна громада;

- якості послуг, які вона хоче надавати;

- обов'язків громади відносно мешканців;

- політичних та економічних пріоритетів.

Цілі стратегічного плану оцінюються методом SMART (англ. розумний). Метод пропонує п'ять критеріїв для попередньої оцінки цілей.

Ціль, придатна для практичного втілення, повинна бути:

- конкретною (у проекті плану стратегічного розвитку повинні розглядатись конкретні, очевидні, досяжні цілі).

- вимірюваною (у процесі реалізації проекту плану стратегічного розвитку повинні існувати чіткі параметри, за якими можна вимірювати її здійснення);

- узгодженою (у процесі реалізації стратегічного плану для виконання окремих його частин може залучатися багато зацікавлених сторін, тому необхідна координація діяльності і згода принаймні основних виконавців);

- реалістичною (до стратегічного плану не можна включати проектів, реалізація яких не підтверджена реальними ресурсами);

- визначеною у часі (всі складові стратегічного плану повинні мати чітко окреслену дату початку і дату закінчення).

На етапі попереднього відбору цілей, ті з них, які не відповідають вказаним критеріям, або відхиляються, або допрацьовуються.

Оцінка цілі проводиться експертно, наприклад, по 5-ти бальній шкалі, шляхом інтегрального сумування кожної підцілі.

Вибір цілей для включення в стратегічний план проводиться за максимальною кількістю балів, які набрала кожна ціль.

Визначення стратегічних цілей або пріоритетів стратегічного планування можна здійснити також шляхом проведення „мозкового штурму”.

Робоча група самостійно, рейтинговим голосуванням, визначає мінімальний показник пріоритетності, виходячи з конкретних умов та важливості проблем.

Проблеми, що не отримали достатньої підтримки, також, потребують свого вирішення яке може здійснюватися шляхом їх приєднання до близьких за змістом проблем, шляхом так званого групування.

Відповідальність вибору стратегічних напрямів або пріоритетів стратегічного планування покладається на робочу групу.

Розробка планів конкретних заходів (дій) є одним з останніх етапів стратегічного планування. Це один з найважливіших етапів на якому розробляються конкретні кроки реалізації цілей.

План дій складається з конкретних проектів, виконання яких повинно наблизити громаду до реалізації стратегічної цілі.

Відповідальність за включення відповідних проектів у стратегічний план розвитку бере на себе робоча група.

Основними чинниками виконання стратегічного плану розвитку є:

- конкретні завдання; - ресурси, необхідні для його реалізації; - відповідальні виконавці; - терміни виконання.

Враховуючи основні чинники виконання стратегічного плану, розробляється графік його реалізації з кожного окремого проекту. Як приклад, дивитися табл. 1.1.

Табл. 1.1 - Графік досягнення стратегічної цілі

№ п.п.	Проекти	2006 рік, квартали	2007 рік, квартали	2008 рік, квартали
		1	2	3	4	1	2	3	4	1	2		3	4
1			X
2			X	X	X
3						X	X	X	X
4									X	X	X	X
5												X	X

Реалізація проектів та програм за окремо вибраними стратегічними цілями описуються у вигляді таблиці, яка містить назву завдання, терміни виконання, виконавця, розміри фінансових засобів, джерела фінансування (її форма наведена в табл. 1.2).

Табл. 1.2 - Реалізація проектів та завдань

№ п/п	Завдання	Термін	Відповідальний	Необхідні фінансові засоби	Джерела фінансування
1	Завдання 1
2	Завдання 2
3	Завдання 3
n	Завдання n

Реальне виконання плану стратегічного розвитку вимагає від робочої групи глибокого підходу до категорії „ресурси”. Вміння оцінити і ефективно використати необхідні для реалізації стратегічного плану розвитку ресурси, завдання надзвичайно складне і вимагає від розробників глибокого аналізу їх суті, структури і вміння застосувати на практиці.

Для успішного виконання завдань стратегічного плану розвитку необхідно визначити які саме ресурси потрібні, в якій кількості і в який час.

Класифікацію ресурсів можна провести наступним чином:

Матеріальні ресурси: - земельні ресурси; - об'єкти нерухомості; - природні ресурси; - інфраструктура; - геоекономічне розташування.

Трудові ресурси: - доступна робоча сила; - кваліфікований персонал; - рівень освіти та професійної підготовки.

Фінансові ресурси: - фінансова інфраструктура; - акціонований/власний капітал; - борги/залучені кошти; - субсидії/гранти, позики.

Нематеріальні ресурси: - організаційні структури; - інтелектуальна власність; - науково-дослідні роботи та інновації; - правові та юридичні аспекти; - менеджери та оператори; - маркетинг та продаж; - інформаційне середовище та потоки.

Наведена класифікація не повністю враховує складні регулювальні, соціальні та політичні чинники, які впливають на економічний розвиток громади, але повинні бути враховані при стратегічному плануванні.

Умови та особливості розташування територіальної громади мають надзвичайно важливе значення при стратегічному плануванні розвитку. Особливо це стосується доступу до природних ресурсів, ринків збуту, шляхів транспортування, а також наявності інформаційної інфраструктури.

В ринкових умовах розвитку громади матеріальні ресурси відіграють одну з головних ролей. Земля, основні фонди, природні ресурси є видимою і опублікованою частиною ресурсного потенціалу громади і на нього, як правило, найбільше звертається увага розробників стратегії. Тому чіткість обліку, прогноз запасів в майбутньому, шляхи оптимального використання є фундаментом розробки стратегії.

Матеріальні ресурси описуються такими основними характеристиками:

- кількістю матеріального ресурсу, яким володіє громада;

- якістю (на скільки даний ресурс є презентабельний для споживача);

- доступністю (готовністю до використання, віддаленістю від споживача, наявністю структури).

В ринковій економіці трудові ресурси є найважливішим фактором розвитку. Невідповідність між наявністю трудових ресурсів і попитом на них становить для багатьох громад проблему, яка може виражатися невідповідністю між рівнем кваліфікації робочої сили і вимогами працедавців, великою кількістю однієї кваліфікації працівників і гострою недостачею іншої, відсутністю достатньої кількості учбових закладів, необхідних для швидкої підготовки чи перепідготовки кадрів.

Процес забезпечення громади кваліфікованими працівниками повинен бути пріоритетним при розробці стратегії. Це може досягатися різними шляхами:

- відповідним розвитком соціальної інфраструктури;

- збільшенням престижності робіт на території громади;

- покращенням транспортної мережі;

- забезпеченням житлом;

- можливістю для навчання та перепідготовки;

- інше.

Розробляючи стратегічний план розвитку громади, робочій групі необхідно звертати особливу увагу на потреби в майбутньому необхідної кількості і якості кваліфікованих працівників. Для цього, як можливий варіант, доцільно передбачити спеціальну службу для проведення найму та навчання і перепідготовки потрібних для громади кадрів.

Фінансові ресурси (капітал) громади структурно складаються з:

- власного капіталу; - акціонерного капіталу; - залученого капіталу (позики, субсидії, гранти, доброчинні пожертви інше).

В ринкових умовах фінансові ресурси мають високу мобільність і тому важливо при плануванні створювати такі умови, які забезпечать їх максимальну динаміку обігу.

Робоча група, розробляючи план стратегічного розвитку, повинна приділити увагу створенню відповідної фінансової структури (групи), яка б могла координувати наявність, необхідність і можливість використання власних та залучення зовнішніх фінансових ресурсів громади в найнеобхідніших напрямках та у відповідний час. Такою групою координації може бути структура, створена за типом недержавної, неприбуткової, громадської організації. Її головним завданням було б розробка і впровадження програм фінансування відповідних стратегічних напрямків розвитку громади.

Основні цілі програм фінансування стратегічних напрямків розвитку можуть включати такі позиції:

- інвестиції в обладнання і технології для підвищення продуктивності і розширення виробничих потужностей;

- витрати на будівництво, в тому числі на інженерно-транспортну інфраструктуру шляхів, водопостачання та каналізації;

- інвестиції в науку;

- цільове професійне навчання;

- витрати на енергозберігаючі технології;

- інше.

Нематеріальні активи - цінності, які не є фізичними об'єктами, але мають вартісну оцінку.

До нематеріальних ресурсів слід віднести: - інтелектуальну власність; винаходи і промислові зразки; - авторське і суміжне право; - патенти і ліцензії; раціоналізаторські пропозиції; - „ноу-хау”; - гудвіл.

Інформація є важливою складовою нематеріальних ресурсів, якими повинна володіти громада і може відноситися до конкурентів, партнерів, зовнішнього середовища. Вона необхідна для прийняття рішення з:

- визначення стратегічних напрямків розвитку;

- обсягу і змісту структурних елементів стратегічного плану;

- знаходження потрібних в даний час ресурсів;

- залучення інвестиційних ресурсів;

- залучення необхідних кадрів;

- інше.

Територіальна громада, реалізуючи процес стратегічного планування, повинна сприяти створенню і обміну інформаційними потоками.

Інформація є вирішальним засобом для створення позитивного образу (іміджу) територіальної громади за її межами і фундаментом для забезпечення процесу планування та реалізації стратегічного плану.

Потрібно провести аналіз ресурсного потенціалу територіальної громади, який може складатись з наступних частин:

- ретроспективний аналіз;

- комплексна оцінка наявного ресурсного потенціалу;

- визначення запасів ресурсів;

- перспективного аналізу наявності ресурсів.

В результаті реалізації вищенаведених кроків створюється база стратегічних ресурсів, необхідних територіальній громаді для виконання стратегічного плану [2].

1.3 Реалізація стратегічного плану розвитку

Після затвердження стратегічного плану і прийняття його до виконання група, створена в процесі започаткування стратегічного планування, не припиняє своєї роботи, а залишається чинним органом стратегічного управління реалізацією стратегічного плану розвитку територіальної громади.

Робоча група:

- продовжує пропагувати стратегічний план розвитку, як всередині громади так і поза її межами, підтримуючи ентузіазм виконавців і зацікавленість внутрішніх та зовнішніх суб'єктів господарювання у реалізації цього плану;

- відслідковує виконання плану та оцінює ступінь його реалізації;

- інформує про хід виконання плану всі зацікавлені сторони;

- пропонує зміни до плану (за необхідністю).

Для успішного виконання стратегічного плану необхідно створити декілька організаційних структур, якими можуть бути: основна робоча група; цільові підгрупи; тематичні робочі комісії, до складу яких входять урядовці, підприємці, громадяни; група з координації залучення та використання необхідних ресурсів.

Створені робочі органи працюють над втіленням кожного з проектів передбачених планом. Дієвість цієї системи органів, що забезпечують контроль за виконанням та коректуванням плану, є необхідною умовою його реалізації.

Найкращий результат втілення стратегічного плану розвитку можна досягти коли групи з розробки відповідних розділів плану будуть відслідковувати їх виконання. Групи узагальнюють свої спостереження та передають ці узагальнення основній робочій групі.

На стадії втілення стратегічного плану робоча група має збиратися не рідше, ніж один раз на квартал, щоб розглянути результати роботи за попередній період і визначити завдання на наступний.

Стратегічний план практично ніколи не може бути виконаний у первісно затвердженому вигляді - протягом реалізації багато змін до нього буде внесено реальним життям.

Для забезпечення досягнення стратегічних цілей, визначених стратегічним кланом, необхідно здійснювати моніторинг його виконання. Основна робота з розробки системи моніторингу та алгоритму його виконання покладається на робочу групу, і для цього вона може утворити спеціальний підрозділ.

Моніторинг - це детермінований у часі та систематизований у завданнях процес відслідковування відхилення реального стану виконання стратегічного плану від запланованого. Моніторинг буде ефективним тоді, коли буде створено систему нормативів (стандартів) для виконуваних робіт і оцінки кінцевих результатів (цілей).

Переважно нормативами (стандартами) при виконанні стратегічного плану розвитку є відповідні стратегічні цілі та планові параметри стратегії.

Основними завданнями моніторингу є:

- контроль за дотриманням графіка виконання окремих проектів;

- аналіз поступу стосовно запланованих результатів;

- аналіз причин невиконання окремих проектів, формування рекомендацій з метою усунення недоліків;

- аналіз змін зовнішнього оточення (законодавства, конкуренції в регіоні, економічного стану);

- аналіз внутрішніх змін у громаді;

- аналіз змін у громаді в результаті виконання стратегічного плану, оцінка ефективності і реалістичності окремих його складових;

- визначення критично важливих елементів стратегічного плану.

Моніторинг здійснюється:

- доведенням завдань операційних планів до виконавців і включення заходів, запланованих на поточний рік, до відповідних поточних планів усієї громади, окремих галузей та індивідуальних виконавців;

- систематичними виборками даних, які підлягають контролю;

- перевірками діяльності виконавців відповідно з планом за спеціальним переліком питань;

- перевірками звітів виконавців про хід реалізації завдань;

- контролем ефективності виконаних заходів і робіт;

- заслуховуванням на засіданнях керівних органів, відповідальних за виконання стратегічного плану, інформації про реалізацію окремих завдань найважливіших робіт та етапів [33].

Хід виконання етапів реалізації стратегічних цілей доцільно відображати у відповідності з розробленими організаційними графіками, що дасть змогу наочно відобразити досягнутий рівень проміжних та кінцевих результатів.

Однією з головних форм попередження негативного розвитку подій та зменшення наслідків від непередбачених процесів є стратегічний контроль. Це особливий вид управлінської діяльності, що полягає у відслідковуванні і оцінці проходження процесу реалізації планових завдань, впливу на їх виконання шляхом встановлення стійкого зворотного від'ємного зв'язку у випадку негативного відхилення.

Контроль є таким типом діяльності, який дає змогу своєчасно виявити проблеми, розробити та здійснити заходи щодо коригування ходу та змісту робіт з реалізації поставлених завдань. Водночас контроль допомагає виявляти та поширювати позитивні явища та починання, найефективніші напрямки діяльності в громаді.

Головна мета контролю - впливати на зменшення негативного відхилення в ході виконання завдань та цілей розвитку територіальної громади.

Керівництво будь-якої стратегічної програми чи плану, для організації ефективного контролю і отримання необхідної інформації про хід робіт над реалізацією плану, повинно чітко знати відповіді на такі запитання:

- чи робиться те, що заплановано зробити?

- чи беруть участь у виконанні плану (програми) саме ті виконавці, яких вважалось за доцільне залучити?

- які саме заходи, передбачені планом (програмою), виконуються, та як визначаються проміжні та кінцеві результати?

- чи є такі заходи (в програмі, плані), які потребують спеціального прийняття стандартів чи нормативів?

- чи виконуються конкретні роботи своєчасно та в необхідній послідовності?

- як здійснює свої роботи головний виконавець (той, що відповідає за основний обсяг робіт)?

- як відбувається процес взаємодії між співвиконавцями ?

- чи змінюється організаційна система (що розглядається як інструмент запланованих змін) відповідно до обраних стратегій?

- чи знайдено ресурси, що споживаються в межах планових кошторисів?

- чи інтегрована діяльність щодо програм або проектів з іншими запланованими видами діяльності?

Періодично розглядаючи питання виконання стратегічного плану, робоча група інформує громаду про хід його виконання як в цілому, так і окремих його проектів, щоб підтримувати інтерес і зацікавленість громади в результатах реалізації. Ця інформація повинна надаватися у формі не лише газетних статей чи виступів на місцевому радіо та телебаченні, а також і в формі офіційних звітів. Звичайно, інформація повинна бути чесною і відвертою.

Незалежно від виконавця, процес контролю і оцінки виконання повинен бути формалізований, що більшою мірою гарантуватиме виконання запланованого.

Важливе значення в пропагуванні результатів виконання плану відіграють зв'язки з громадськістю. Кожний причетний до стратегічного планування повинен бути ознайомлений із досягнутими етапними результатами. З цього питання варто організовувати щорічні громадські слухання.

Очевидно, що через певний час ситуація може змінитися настільки, що виникне необхідність часткового перегляду стратегічного плану. Ця необхідність є нормальною і пов'язана з тим, що:

- швидше, ніж планувалося, досягнуто певних оперативних цілей, що виключають деякі етапи виконання інших стратегічних завдань;

- змінилась зовнішня та внутрішня ситуація;

- автори стратегічного плану побачили свої прорахунки, та визначили нові шляхи в досягненні поставленої мети, тощо.

Якщо виявляється, що обрана стратегія досягнення будь-якої цілі не спрацьовує, слід без вагань відкинути її і обрати іншу. Для цього необхідно завжди мати напоготові альтернативні стратегії.

Для впевненості, що стратегічні проблеми, які містяться в плані, не втратили свого значення, необхідний постійний контроль та оцінка зовнішнього оточення територіальної громади. Будь-які суттєві зміни навколишнього оточення та внутрішньої ситуації в громаді можуть викликати необхідність корегування плану.

Процедура корегування стратегічного плану розвитку територіальної громади може реалізуватися наступними кроками:

- визначенням необхідності корегування стратегічних цілей або пріоритетів;

- переглядом існуючої політики і програм;

- окресленням напрямків корегування;

- затвердженням нового напрямку дій або змін в програмах;

- внесенням змін до будь-яких існуючих планувальних документів (наприклад: операційних планів, фінансових планів, планів капіталовкладень стратегічного плану в цілому);

- визначенням проміжних показників і важливих вимірних цілей, які підлягають контролю та моніторингу після впровадження процесу корегування.

Створений робочою групою проект стратегічного плану сам собою ще не є керівництвом для дії, тому що він не є легітимним - узаконеним.

Легітимізація стратегічного плану розвитку полягає в затвердженні його повноважним, відповідно з Конституцією України, державним органом або способом, не забороненим чинним законодавством.

Найчастіше легітимізовувати стратегічний план розвитку будуть органи місцевого самоврядування. Процедури внесення і розгляду такого плану визначаються Законом „Про місцеве самоврядування в Україні” та внутрішнім регламентом роботи рад відповідного рівня.

Перед винесенням на затвердження повноважним органом плану стратегічного розвитку, розробленого робочою групою, він повинен пройти через одне, або низку громадських слухань. Такі громадські слухання є ще одним етапом перетворення плану, розробленого невеликою групою, в дійсно загально-громадський документ, сприйнятий та підтриманий усією громадою.

Між опублікуванням проекту і громадськими слуханнями громаді надається кілька тижнів для ознайомлення з проектом і його осмислення.

За результатами громадських слухань до проекту можуть бути внесені деякі зміни та доповнення, з якими громада повинна бути ознайомлена.

Після належним чином здійсненої підготовчої роботи проект плану може бути схвалений робочою групою, виконавчим органом влади і, після опрацювання в депутатських комісіях, винесений на розгляд місцевої ради.

Робоча група повинна визначити свого представника для ознайомлення з проектом депутатів на сесійному засіданні ради.

Розглянувши проект стратегічного плану, сесія може прийняти рішення про:

- затвердження; - відхилення; - направлення на доопрацювання.

У разі його затвердження, стратегічний план стає легітимним документом, керівництвом до здійснення передбачених ним заходів усіма причетними структурами влади, іншими елементами громади, що причетні до вирішення проблем, які стоять перед ними.

Реалізація стратегічного плану розвитку, після його затвердження, передбачає здійснення наступних першочергових кроків:

- перегляду існуючої політики розвитку територіальної громади та діючих програм;

- внесення змін до будь-яких існуючих планувальних документів (наприклад: генеральних планів, фінансових планів, планів капіталовкладень);

- включення компонентів планів дій до показників роботи органів влади;

- запровадження процедур і методів належного контролю й оцінки ходу виконання плану;

- забезпечення належного зворотного зв'язку між обраними посадовими особами, вищим керівництвом територіальної громади з одного боку, та ключовими зацікавленими сторонами з іншого, щодо досягнутих ефектів в реалізації плану;

- визначення будь-яких потреб у сфері кадрового та технічного забезпечення і фінансування, що обумовлюють здійснення плану.

Виконавчий орган разом із легітимізованим стратегічним планом розвитку громади може прийняти робочий документ - „План заходів виконавчого органу з реалізації стратегічного плану”.

Стратегічний план розвитку, після його легітимізації, стає директивним адміністративним документом на території громади і є обов'язковим для реалізації, і відповідно до цієї директиви, виконавчий орган повинен щорічно формувати плани соціально-економічного і культурного розвитку, відповідно до завдань, які поставлені стратегічним планом.