Зовнішньоекономічна діяльність в туризмі
Міжнародний туризм як об’єкт дослідження, його соціально-економічна роль. Структура індустрії міжнародного туризму, класифікація його видів. Правове та економічне регулювання розвитку міжнародної туристичної діяльності в різних країнах на рівні держави.
Рубрика | Международные отношения и мировая экономика |
Вид | учебное пособие |
Язык | украинский |
Дата добавления | 22.07.2017 |
Размер файла | 442,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Порівнюючи доступні альтернативи, людина віддає перевагу одним варіантам, на його погляд кращим, які принесуть йому більше задоволення (корисність), перед іншими. Зрештою він формує їх у якійсь послідовності, тобто ранжує, виходячи зі своїх переваг.
Шкали особистих переваг істотно розрізняються між собою. Вибір споживача залежить не тільки від його смаку, але й ряду економічних факторів. Споживання обмежене розміром доходу й цінами на товари й послуги. Вільний час, що залишається після роботи, задоволення фізіологічних потреб і ведення домашнього господарства, також є однією з умов туристської діяльності. Особливе значення для туризму мають періодичні оплачувані відпустки.
Другу групу утворять фактори туристського попиту в приймаючій країні: загальний рівень цін, розмаїтість і якість пропонованих туристських продуктів. Від цих факторів і їхнього сполучення залежить економічна привабливість туристської дестинації.
Вибір туриста залежить від факторів не тільки економічного, але й позаекономічного порядку: дотримання прав і воль громадян, у тому числі волі пересувань, рівня стабільності в суспільстві, моди й ін.
Модель поведінки ділових туристів істотно відрізняється від тієї, що характерна для осіб, що подорожують із метою відпочинку й розваг. Поїздки для установки й налагодження устаткування, переговорів, укладання контрактів тощо, викликані виробничою необхідністю, не залежать від бажань, смаку й переваг. Людина у відрядженні не має змоги вибору й відправляється в дорогу для виконання службових обов'язків. Однак і в цьому випадку економічні й позаекономічні обмеження впливають на рішення про відрядження.
7.2 Сутність туристичного попиту. Основні риси туристичного попиту
Туристський попит має характерні ознаки: динамізм, гетерогенність і комплексність, еластичність, сезонність та ін.
7.2.1 Туристський попит - динамічна категорія
Туристські потреби, отже й попит, міняються разом з розвитком суспільства. Деякі з них видозмінюються, відмирають старі, виникають нові. Потреби постійно розширюються й стають багатшими. Туристський рух розвивається інтенсивно, але нерівномірно. Нескінченна низка зльотів і падінь надає туризм в у цілому характер досить рухливої системи з постійно мінливими крапками росту й довгостроковими й середньостроковими тенденціями розвитку.
Нерівномірність, властива процесу споживання туристських послуг, знаходить прояв на всіх рівнях: глобальному, регіональному, а також на рівні окремих країн. В одних державах міжнародний туризм розвивається швидше, в інші - повільніше. Виїзний туризм також піддається змінам.
7.2.2 Різноманіття й комплексність туристського попиту
Під час подорожі турист споживає різні послуги - загальні, специфічні туристські й супутні. Насамперед він має потребу в послугах з підтримки своєї життєдіяльності - житло, харчуванні, а також транспорті. У цій частині попит туриста мало чим відрізняється від попиту місцевого жителя. Інша його частина обумовлена широким спектром спонукальних мотивів туристської міграції й носить специфічний характер. Для того щоб відпочити, розважитися й одержати нові враження, людина здобуває рекреаційні тури; прагнучи задовольнити професійні інтереси, він обирає ділові поїздки; потреба в здійсненні культових обрядів породжує попит на релігійні подорожі й т.д. Різноманіття й комплексність туристського попиту породжують пропозицію сукупної туристської послуги - тура. Уяву про комплексний характер туристського попиту дає структура витрат на поїздки.
7.2.3 Еластичність туристського попиту
Як ми вже відзначали, туристський попит залежить від доходу споживача, тривалості компактного вільного часу, цін на товари й послуги й інших факторів. Так, із введенням регулярних оплачуваних відпусток і підвищенням реальної заробітної плати зростає споживання туристських товарів і послуг. Еластичність показує міру реакції однієї змінної на зміну іншої. В економіці це поняття використається для позначення залежностей головним чином між величиною попиту, з одного боку, і ціною або доходом - з іншої. Еластичність попиту за ціною (ЕСЦ) визначає, яка процентна зміна обсягу попиту відбудеться за однопроцентною зміною ціни за інших рівних умов.
Попит може бути чутливий до зміни ціни (еластичний), байдужний (нееластичний) або мати одиничну еластичність. ЕСЦ залежить від ряду факторів, насамперед від доступності товарів-субститутів (замінників). Чим гостріше конкуренція на ринку, а отже, ширше взаємозамінність пропонованих товарів, тим вище ЕСЦ. Другий фактор, що викликає зміну ЕСЦ, - тимчасові рамки, у межах яких приймається рішення про покупку. Як правило, еластичність вище в довгостроковому плані, ніж на коротких інтервалах.
Істотний вплив на туристський попит робить зміна доходу споживача. Вплив однієї змінної величини на іншу в цьому випадку може бути описане в рамках поняття еластичність туристського попиту по доходу (ЕСД). Вона розраховується як відношення процентної зміни обсягу попиту до процентної зміни сукупного доходу споживача (за інших рівних умов).
Найбільш чутливий до зміни купівельної спроможності попит на розважальні тури, у меншому ступені - на етнічні, які часто споживають у силу обов'язку, ніж у результаті вільного вибору. Попит на ділові поїздки, а також елітарні подорожі якщо й реагує на зміну доходу, то дуже слабко, і є нееластичним.
7.2.4 Концентрація туристського попиту в часі й просторі
Туристський попит носить яскраво виражений сезонний характер з піками в певну пору року й спадами в інші місяці. У країнах північної півкулі із помірним кліматом основними туристськими сезонами є літній (липень-серпень) і зимовий (січень-березень). Крім того, виділяються міжсезоння (квітень-червень, вересень) і так званий мертвий сезон (жовтень-грудень).
Згідно зі статистичними даними, на два літні місяці доводиться до половини всіх туристських поїздок у Європі. У міжсезоння й мертвий сезон туристські потоки загасають і попит на туристські послуги досягає своєї нижньої межі.
Сезонний характер туристського попиту проявляється в нерівномірному завантаженні підприємств туристської індустрії. Воно коливається протягом року, з точністю повторюючи динаміку туристських поїздок. Сезонні коливання туристського попиту обумовлені впливом різних факторів: природно-кліматичного, економічного, соціального, психологічного. Серед людей укоренився погляд, що літо - найсприятливий час для проведення відпусток. Не можна не враховувати вплив фактора моди на концентрацію туристського попиту.
Туристському попиту властива не тільки сезонна, але й просторова концентрація. В останні десятиліття тут також відзначається позитивна тенденція. Розширився перелік туристських дестинацій. На ринок туризму вийшли країни Азії, Північної Африки, Латинської Америки. Відбувається перерозподіл потоків відвідувачів між традиційними й новими туристськими напрямками.
7.3 Методи вивчення туристичного попиту
Попит на туристичні поїздки і послуги є визначальним фактором туристичного ринку. Практично будь-яке підприємство, яке має відношення до туризму, зацікавлене в достовірній інформації про попит на пропоновану продукцію, особливо про прогнозований попит. Від цього показника цілком залежать витрати на рекламу, планування інвестицій, можливості розширення бізнесу тощо. Для того щоб розвивати інфраструктуру, розширювати транспортну мережу, сферу послуг, будувати нові готелі, парки розваг, необхідно мати найбільш імовірні відомості про те, скільки туристів приїде в конкретне місце, скільки часу вони тут проведуть, якими будуть їхні потреби, скільки грошей вони тут витратять. Інформація щодо туристичного попиту і науково обґрунтовані прогнози можуть стати надійною базою для вироблення довгострокової програми розвитку туризму, виконання якої забезпечить максимальний соціально-економічний ефект за мінімальних втрат.
Реальний попит вимірюється такими показниками:
кількість прибуттів;
кількість туроднів або ночівель;
середні витрати на одного відвідувача.
Потенційний попит вимірюється можливою кількістю відвідувачів.
Чисельність тих, хто бажає вирушити в подорож, залежить від низки факторів, які сприяють чи ускладнюють подорож у певний час і у певному місці. Фактори, які сприяють подорожам, характеризують схильність до подорожі. До них належать високий рівень особистих доходів, близьке розташування туристичних об'єктів, доступність туристичних ресурсів, низька вартість подорожі, сприятливий курс обміну валюти, привабливість місця перебування туристів.
Фактори, які перешкоджають подорожам, характеризують обмеження подорожей. Це висока вартість подорожі, погана репутація місця перебування чи країни, політична нестабільність, стурбованість з приводу безпеки та санітарії.
У прогнозуванні туристичного попиту використовуються кількісні та якісні підходи. Кількісний підхід заснований на статистичній інформації за попередній період, якісний - на судженнях і думках людей. Позитивних результатів можна досягти комбінуванням кількісного й якісного підходів.
Кількісний підхід до прогнозування туристичного попиту передбачає використання каузальних і некаузальних моделей.
Каузальні моделі намагаються пояснити зміни в туристичному попиті зміною деяких змінних і спрогнозувати майбутній попит. Каузальні моделі - це економіко-математичні моделі, наприклад, багатофакторний регресивний аналіз і модель, що вивчає динаміку залежно від факторів обмеження та схильності.
Некаузальні моделі, такі, як тимчасові ряди, засновані на вивченні трендів однієї змінної, наприклад, кількості прибуттів чи туристських витрат протягом кількох років. Некаузальні моделі застосовуються в тих випадках, коли бракує інформації чи знань для пояснення причини змін.
Для прогнозування туристичного попиту й передбачення можливого розвитку подій, пов'язаних із туризмом, необхідно використовувати якісні підходи. У багатьох випадках якісні характеристики суттєво доповнюють результати аналізу кількісних показників. Обчислюючи та аналізуючи кількісні показники, дослідники прагнуть об'єктивно оцінити існуючі тренди. У формуванні якісних показників вирішальну роль відіграють суб'єктивні фактори: експерти при оцінці тих чи інших явищ спираються на власне сприйняття і досвід.
Для дослідження туристичного ринку використовують методи маркетингового опитування реальних або потенційних мандрівників. Проте, оскільки опитування споживачів вимагає багато часу і засобів, іноді замість споживачів опитують підприємства, які надають туристичні послуги.
Відомий фахівцям метод (модель) Дельфі також використовується для досліджень у сфері туризму. Метод заснований на досягненні консенсусу думок авторитетних учених і дослідників з приводу конкретних ситуацій чи прогнозів у туризмі. На початковому етапі розробляють анкету, розсилають її групі відомих експертів, кожний з яких дає незалежні відповіді. У такий спосіб вдається уникнути тиску на фахівців. Після первинного аналізу отриманих відповідей можливий другий чи третій раунди опитування, доки не буде досягнуто консенсусу або не знайдено точки зближення.
Семінарське заняття 15
План
1. Туристсько-рекреаційні потреби та їх вплив на формування туристичних потоків.
2. Обсяг і структура рекреаційних потреб.
3. Інші види туристських потреб сучасної людини.
Семінарське заняття 16
План
1. Залежність обсягів і різноманітності туристських потреб від економічного та інформаційного розвитку суспільства.
2. Сучасні підходи до вивчення туристських потреб населення.
Семінарське заняття 17
План
1. Сутність туристичного попиту.
2. Основні риси туристичного попиту.
3. Формування туристичного попиту.
4. Еластичність туристичного попиту.
Теми доповідей
1. Фактор мотивації в туризмі.
2. Сучасні підходи до вивчення туристських потреб населення.
3. Формування туристичного попиту в Україні.
4. Споживчий вибір в туризмі.
Проблемні питання до теми
Що таке потреба та мотив, в чому різниця між цими поняттями?
Які існують класифікації потреб та їх ієрархія?
Чому виникають потреби у туристичних послугах?
Поясніть залежність обсягів і різноманітності туристських потреб від економічного та інформаційного розвитку суспільства.
Які вам відомі підходи до вивчення туристських потреб населення?
Поясніть взаємозалежність між потребами та попитом.
Які фактори визначають вибір споживачем туристської дестинації?
Що таке туристичний попит? Які основні риси він має?
Наведіть приклади, що підтверджують динамізм туристського попиту.
Що створює більші труднощі для маркетолога - недооцінка попиту чи його переоцінка, якими можуть бути наслідки у разі переоцінки чи недооцінки попиту на туристичні послуги?
Поясніть особливості формування туристичного попиту.
Що таке еластичність? Які види еластичності використовують для аналізу туристського попиту?
Чи впливає стан транспортної системи країни на еластичність туристського попиту?
Уявіть, що країна Х девальвувала свою валюту на 10%, а її внутрішні ціни виросли на 6%. Як, по-вашому, ця ситуація відіб'ється на в'їзному потоці туристів?
Які міри ви можете запропонувати, щоб згладити сезонні коливання туристського попиту?
Назвіть сучасні тенденції туристського попиту й фактори, що визначають їх.
Порівняйте кількісні та якісні підходи до прогнозування туристичного попиту.
Які ви знаєте моделі прогнозування туристичного попиту.
Які ви знаєте методи вивчення туристичного попиту?
Тести для перевірки знань
Одиничний вибір (правильно - помилково)
1. Всі потреби без винятку є цікавими для економістів.
2. Споживання туристичного продукту не обмежується доходами та цінами на туристичні послуги.
3. У відправній країні туристський попит формується залежно від рівня доходів населення й тривалості вільного часу, насамперед компактного, не розосередженого протягом року.
4. Модель поведінки ділових туристів істотно відрізняється від тієї, що характерно для осіб, що подорожують із метою відпочинку й розваг.
5. У неокласичній теорії споживчого вибору ключовим поняттям є "корисність".
Множинний вибір
1. Яких потреб не має в ієрархії потреб А. Маслоу:
а) фізіологічні потреби;
б) потреби в безпеці;
в) виробничі потреби;
г) потреби в повазі.
2. Фізіологічні потреби включають:
а) харчування, сон і рух;
б) пізнання, спілкування і оздоровлення;
в) рух і пізнання;
г) харчування, сон і оздоровлення.
3. Духовно-інтелектуальні потреби включають:
а) харчування, сон і рух;
б) пізнання, спілкування і оздоровлення;
в) рух і пізнання;
г) харчування, сон і оздоровлення.
4. Загальноекономічні фактори, що впливають на потреби людей включають:
а) рівень матеріального добробуту, належність до соціальної групи, регіон проживання споживача туристичних послуг;
б) співвідношення робочого і вільного часу у трудового населення, рід занять, освіта;
в) рівень матеріального добробуту, склад сім'ї та майновий стан споживача туристичних послуг;
г) рівень матеріального добробуту споживача туристичних послуг і співвідношення робочого і вільного часу у трудового населення.
5. Який вид зв'язку між ціною на додаткову послугу й попитом на цю послугу є характерним для закону попиту:
а) прямий;
б) зворотний;
в) немає зв'язку;
г) може бути як прямий, так і зворотній.
6. Якщо товари змінюють один одного (є товарами-субститутами), то зростання ціни на перший викличе:
а) падіння попиту на другий;
б) підвищення попиту на другий;
в) не призведе до зміни попиту на другий товар;
г) зростання ціни на інший товар.
7. За яких умов характер попиту на додаткові послуги готелю є еластичним?
а) темп зростання попиту відповідає темпу зниження цін;
б) при зростанні ціни обсяг попиту знижується на необмежену величину;
в) темп зростання попиту перевищує темп зростання ціни;
г) при зростанні ціни обсяг попиту збільшується на необмежену величину.
8. За яких умов характер попиту на послуги готелю є нееластичним?
а) попит зростає меншими темпами, ніж знижується ціна.
б) темп зниження попиту менший, ніж темп зростання ціни.
в) при зниженні ціни обсяг попиту зовсім не змінюється;
г) при зростанні ціни обсяг попиту збільшується на необмежену величину.
9. Якщо будь-яка кількість послуг реалізується за однаковою ціною, то попит на цю послугу є:
а) досконало еластичним;
б) нееластичним;
в) одиничноеластичним;
г) еластичним.
10. Якщо ціна на послугу нееластичного попиту зросла з 0,5 до 0,8 грн., то обсяг доходу готелю:
а) скоротиться;
б) зросте;
в) залишиться незмінним;
г) спочатку скоротиться, потім зросте.
Складіть пари з визначень та понять (див. табл.7)
Таблиця 7 - Визначення та поняття
Визначення |
Поняття |
|
1. Попит |
А. це кількість будь-якого продукту або послуги, яку споживачі хочуть і можуть купити за певною ціною у певний період часу; |
|
2. Туристський попит |
Б. відбиває відносну зміну попиту на туристичний продукт внаслідок зміни доходу споживача; |
|
3. Закон попиту |
В. визначає, яка процентна зміна обсягу попиту відбудеться за однопроцентним збільшенням (зменшенням) ціни на туристичну послугу за інших рівних умов; |
|
4. Еластичність туристського попиту за ціною |
Г. це загальна кількість людей, які подорожують або бажають подорожувати, користуються туристським устаткуванням і послугами за межами традиційного місця проживання; |
|
5. Еластичність туристського попиту по доходу |
Д. зниження ціни веде до зростання величини попиту при незмінності всіх інших параметрів (якості й т.д.), і, навпаки, за інших рівних умов підвищення ціни веде до відповідного зменшення величини попиту. |
Доповніть відповідним визначенням нижче приведенні речення
1. … має характерні ознаки: динамізм, гетерогенність і комплексність, еластичність, сезонність й ін.
2. Туристський попит залежить від.
3. … показує міру реакції однієї змінної на зміну іншої.
4. Чим гостріше конкуренція на ринку, а отже, ширше взаємозамінність пропонованих товарів, тим … еластичність попиту за ціною.
5. … національної валюти країн-постачальників туристів збільшує попит на виїзний туризм.
Тема 8. Географія міжнародного туризму
Основні терміни і поняття
Ландшафт; клімат; водні ресурси; мінеральні води; термальні води; рельєф; урбанізація; природно-рекреаційні ресурси; естетичні ресурси; просторова структура туризму; внутрірегіональний туристський обмін; міжрегіональні туристські потоки; інсентив-туризм; конгресно-виставочний туризм; релігійний туризм; паломництво; лікарсько-оздоровчий туризм.
8.1 Географічні фактори розвитку міжнародного туризму
Географічні фактори, до яких належать відстань, транспортна доступність, цінність рекреаційних ресурсів, сезонність тощо, відіграють важливу роль у виборі маршруту поїздки, впливають на вартість подорожі, а також на економічну ефективність галузі загалом.
Географічні фактори, які впливають на міжнародний туризм, можна поділити на дві основні групи: фізико-географічні фактори та економіко-географічні фактори.
8.1.1 Фізико-географічні фактори
Розвитку міжнародного туризму в тому чи іншому регіоні світу сприяють фізико-географічні фактори, або природні умови. До них належать природно-рекреаційні ресурси, тобто ресурси, які забезпечують відпочинок і відновлення здоров'я та працездатності людини, а також естетичні ресурси - комплекс природних факторів, які позитивно впливають на духовний стан людей. Серед природно-рекреаційних, естетичних та інших видів туристичних ресурсів велике значення для туризму мають ландшафт, клімат, рослинний і тваринний світ, водні ресурси, рельєф.
Важливу роль відіграє географічне положення району чи країни. Факторами, які характеризують придатність географічного положення країни чи району (регіону) для розвитку туризму, є:
положення країни чи району відносно основних постачальників туристів;
знаходження країни, району (регіону) на важливих транзитних шляхах;
віддаленість чи близькість до "гарячих точок" планети;
положення відносно країн, районів (регіонів) - конкурентів щодо прийому туристів.
Однак із розвитком авіатранспорту навіть найвіддаленіші регіони планети стали доступними для туристів.
Ще один важливий фізико-географічний фактор, який впливає на розвиток туризму в регіоні, - погодно-кліматичні умови. Якщо район славиться нестійким кліматом, частими змінами погоди, стихійними лихами, про повноцінне його використання як туристичного центру не варто й говорити. Проте курортні райони Великої Британії, таких країн Балтії, як Естонія (Пярну), Латвія (Юрмала), балтійські курорти Німеччини, незважаючи на дуже нестійку погоду, мають незмінний багаторічний успіх.
Фахівець із міжнародного туризму повинен вміти здійснити комплексну географічну оцінку району чи регіону. Наприклад, комплексна географічна оцінка приморських пляжних зон передбачає вивчення:
особливостей мікроклімату;
характеру узбережних ділянок моря (температурних умов, глибини, припливів і відливів, течій, цілющих властивостей і стану води, наявності у воді хижаків, рельєфу дна та ін.);
специфічних характеристик пляжів (крутості й експозиції схилів відносно ранкового сонця, якості піску чи гальки, там, де немає піску, мальовничості узбережжя);
транспортних зв'язків;
визначних пам'яток;
готельного та ресторанного фонду.
Останніми роками як фізико-географічний фактор розвитку туризму все більшого значення набувають ріки й озера. Крім окраси ландшафту, створення сприятливого мікроклімату, забезпечення курортів і туристичних центрів прісною водою, вони дають можливість розвивати водні види туризму і спорту. Найбільш популярні райони і курорти річкового та приозерного туризму знаходяться у Швейцарії, Австрії, Німеччині, Угорщині. На жаль, через забруднення Дунаю втратив свою колишню привабливість круїз цією річкою. Менш популярним став також Рейн. На цих ріках почастішали повені.
На розвиток туризму суттєво впливають ліси. Вони не лише прикрашають ландшафт, а й слугують оздоровчим фактором при лікуванні стресів, захворювань верхніх дихальних шляхів та ін.
Стали популярними подорожі, які передбачають знайомство з тваринним і рослинним світом відвідуваної країни. Це поїздки в національні парки, заповідники і відкриті для полювання зони країн Африки. Великим попитом користуються спеціалізовані тури на сафарі в Кенію, Танзанію чи ПАР.
Дуже важливий фізико-географічний фактор - цілющі джерела. Історично склалося так, що в місцях, де є такі джерела, розташовані найбільш відомі й фешенебельні курорти.
8.1.2 Економіко-географічні фактори
Економіко-географічне положення країни (регіону, району) - наближеність чи віддаленість відносно туристичних ринків та інших основних туристичних регіонів світу, а також сусідство з іншими країнами регіону з позиції транспортних можливостей чи конкурентних переваг.
Загальноекономічний рівень країни (регіону, району), які приймають гостей, а також тих країн (регіонів, районів), що є основними постачальниками туристів, наприклад, оцінюється на підставі доходів населення.
Ступінь розвитку внутрішнього туризму. Що краще розвинений внутрішній туризм, то сприятливішими є умови для розвитку міжнародного туризму. Насамперед, це свідчить про існування як базових матеріальних передумов для створення туристичної інфраструктури, так і популярних об'єктів, зон, пам'ятників, які впливають на ухвалення рішення при виборі видів і форм туризму.
Ступінь урбанізації, тобто рівень зосередження промисловості й населення у великих містах. Найбільш густонаселеним містом Європи є Барселона - 700 осіб/га, а найбільшим за чисельністю населення в світі є Мехіко - 19 млн. осіб. Для географії туризму важливим є поняття "урбанізація природи", яке означає перетворення природних ландшафтів у штучні під впливом міської забудови, негативним наслідком чого є і масове забруднення навколишнього середовища.
Рівень індустрії туризму і досвід його організації. Забезпеченість туристичної галузі трудовими ресурсами та рівень обслуговування - оцінюються загальна і потенційна чисельність трудових ресурсів туристичної галузі, а також чисельність кваліфікованих кадрів і рівень їхньої підготовки, можливості країни (регіону, району) щодо підготовки кадрів для обслуговування туристів та економічна доцільність наймання і забезпечення обслуговуючим персоналом зони туризму з інших регіонів.
8.2 Типологія національних туристичних ринків
Типологія національних туристичних ринків ґрунтується на таких принципових положеннях:
ринок туристичних послуг є похідною від соціально-економічного розвитку країни, оскільки індустрія туризму є складовою національної економіки і її розвиток прямо залежний від рівня розвитку всього господарства;
інтенсивність діяльності на ринку туристичних послуг залежить від ступеня розвиненості ринкових структур;
інтегрованість національного туристичного ринку в світовий туристичний простір залежить від ступеня розвитку туризму в певній країні, який ґрунтується на певному рівні та стилі життя населення як результаті сукупної дії глобалізаційних тенденцій та етнокультурних особливостей даної країни. Тому в основу типології туристичних ринків поскладена типологія країн світу за їх місцем в світовій економіці та міжнародних відносинах, яка включає означені принципи і є загальновизнаною.
Використання як базової суспільно-географічної типології країн світу, яка враховує територіальність, заселення, мовно-культурну спорідненість, спільне історичне минуле та сучасні соціально-економічні та геополітичні реалії, робить типологію національних туристичних ринків співставною за характером впливу середовища ринкової діяльності. Типологізація передбачає також урахування сукупної дії глобалізаційних процесів в сфері послуг та чинників розвитку туризму, функціонування туризму в сфері міжнародної торгівлі послугами і підпорядкування дії загальних економічних законів світового ринку.
Основною типологічною одиницею є національний туристичний ринок, оскільки держава є суверенним утворенням, суб'єктом міжнародного права з усіма відповідними ознаками і важелями управління.
Типологічними ознаками національного туристичного ринку прийняті комплексно-пропорційний розвиток індустрії туризму, її орієнтованість на участь в міжнародних туристичних зв'язках і характер цих зв'язків, вплив глобалізаційних процесів і інтегрованість в світогосподарську систему.
Розвиток індустрії туризму характеризується показником частки туризму в ВВП та обсягами прибутків у розрахунку на душу населення. Комплексно-пропорційний розвиток індустрії туризму є результатом збалансованості між внутрішнім та міжнародним туризмом та його складовими (показник - частка міжнародного туризму в загальних обсягах турдіяльності). Міру та характер участі країни в міжнародному туристичному процесі можна визначити за часткою в обсягах діяльності міжнародного туризму та характером експортно-імпортних зв'язків в міжнародному туризмі (показник - сальдо туристичних міграцій як різниця між обсягами іноземного та зарубіжного туризму). За цією ознакою виділяються країни-генератори туристичних потоків зі значними обсягами міжнародного туризму та переважанням від'ємного сальдо туристичного балансу (країни-імпортери туристичних послуг) та країни-рецепієнти з переважно позитивним сальдо туристичного балансу (країни-експортери послуг). Вплив глобалізаційних процесів позначається на транснаціоналізації туристичної діяльності (наприклад, поширення транснаціональних готельних та ресторанних мереж в країні, монополізація туристичної діяльності, яка проявляється в контролі туроператорів над ринком, доступі та використанні світових інформаційних мереж).
На основі цього типологічними показниками обрані: рівень соціально-економічного розвитку, сформованість ринкових структур, рівень розвитку індустрії туризму, участь в світовому туристичному процесі, характер експортно-імпортних туристичних зв'язків.
Узагальнивши типологічні характеристики можна виділити наступні типи (А, Б, В, Г) та підтипи (а, б, в) національних туристичних ринків:
А. Високоінтенсивні:
а) країн високого рівня економічного розвитку з переважанням міжнародного туризму імпортного спрямування, що є постачальниками туристів (наприклад, США, Німеччина, Велика Британія, Скандинавські країни);
б) країн високого рівня економічного розвитку з переважанням міжнародного туризму експортного спрямування, що переважно приймають туристів (наприклад, Італія, Австрія, Ізраїль, ПАР);
Б. Стабілізовані:
а) країн середнього рівня економічного розвитку з переважанням міжнародного туризму експортного спрямування, які переважно приймають туристів (наприклад, Іспанія, Греція, Туреччина, Кіпр);
б) нових індустріальних країн, орієнтованих на розвиток іноземного туризму (наприклад, Мексика, Аргентина, Чилі, Гонконг, Таїланд, Малайзія);
в) країн перехідного типу економіки з розвиненою ринковою структурою, де переважає міжнародний туризм експортного спрямування і які переважно приймають туристів (наприклад, Польща, Угорщина, Чехія, Хорватія, Словаччина, Словенія);
В. Реформовані:
а) країн перехідного типу, що формують ринкові структури, де переважає міжнародний туризм експортного спрямування, які переважно приймають туристів (наприклад, Болгарія, Румунія);
б) країн перехідного типу, що формують ринкові структури і де переважає міжнародний туризм імпортного спрямування, які переважно постачають туристів (наприклад, Росія, Україна, Казахстан, Закавказькі країни);
в) країн централізовано керованої економіки з елементами ринкової, які орієнтовані на активізацію участі в міжнародному туризмі за рахунок нарощування експорту туристичних послуг (наприклад, Китай);
Г. Акумулюючі:
а) країн, що розвиваються з середніми можливостями економічного розвитку, орієнтованими на посилення участі в міжнародному туризмі за рахунок нарощування експорту послуг (наприклад, Індія, Єгипет, Туніс);
б) країн, що розвиваються, з домінуванням іноземного туризму, які приймають туристів і де туризм є однією з провідних галузей економіки (наприклад, Танзанія, Барбадос);
в) країн планової економіки, які підтримують туризм як традиційну галузь господарства не розширюючи практично участі в світовому туристичному процесі (наприклад, Куба);
г) найменш розвинених країн, які практично не приймають участі в міжнародному туризмі, а експорт послуг пов'язаний з дією іноземного капіталу (наприклад, більшість країн Центральної Африки).
8.3 Географія міжнародних туристичних потоків світу
Основна кількість прибуттів і вибуттів міжнародних туристів концентрується в небагатьох країнах, розташованих переважно на території Європи - в Австрії, Швейцарії, Фінляндії, Данії, у Німеччині, де щорічно подорожує майже кожен житель, і Північної Америки. Це створює певний дисбаланс між країнами з розвиненою економікою і країнами, що розвиваються.
Найбільшими експортерами туристичних послуг є Іспанія, Франція, Італія, США, імпортерами - Німеччина, Японія, Велика Британія. Країни, що мають активний баланс у сфері міжнародного туризму, переважно поставляють туристів (Німеччина, США), що пояснюється вищими рівнем і вартістю послуг на їхньому внутрішньому ринку, ніж в інших країнах.
UNWTO поділяє країни на такі, що передусім є країнами - постачальниками туристів, і країни, які насамперед приймають їх.
За класифікацією UNWTO 2005 p., до десятки найуспішніших країн, що приймають туристів, входили Франція, Іспанія, США, Італія, Китай, Велика Британія, Гонконг (Китай), Мексика, Німеччина, Австрія; країни - постачальники туристів - Німеччина, США, Велика Британія, Японія, Франція, Італія, Нідерланди, Канада, Росія, Китай.
Досить важко побудувати єдину модель розподілу міжнародних туристичних потоків, тому що кожна країна має свої особливості. Світовим лідером за кількістю міжнародних туристських прибуттів надалі залишається Франція, 2005 р. й відвідало 78 млн. туристів. Друге місце посідає Іспанія (54 млн. прибуттів), далі йдуть США (46 млн. прибуттів). Подолавши наслідки атипової пневмонії, Китай 2005 р. продемонстрував стрімке зростання кількості прибуттів (42 млн.).
Серед постачальників туристів на міжнародні ринки надалі переважають розвинені країни Європи, Американського та Азійсько-Тихоокеанського регіонів.
У кожне місце призначення туристи прибувають, користуючись різними транспортними засобами. Приблизно половину міжнародних поїздок 2004 р. здійснено наземним автомобільним (45%) і залізничним транспортом (4%). Повітряним транспортом було перевезено 43% туристів, а водним - 7 %. Приблизно 60 % поїздок відбувається з метою відпочинку і розваг,20 % міжнародних прибуттів припадає на ділові поїздки.
Кожна країна має свій типовий перелік найбільш відвідуваних туристами місць; до нього входять, насамперед, сусідні країни, а також США, Велика Британія, Німеччина, Франція, Іспанія, Італія. Подорожі на невеликі відстані, тобто в сусідні країни, є вагомою складовою туризму - на їхню частку припадає близько 40 % усіх міжнародних туристичних поїздок.
У 80-ті роки XX ст. почав зростати інтерес до подорожей на далекі відстані, ця тенденція зберігається дотепер, з'явився попит на нові екзотичні місця туристичного призначення, а туріндустрія спроможна задовольнити цей попит. Завдяки сучасним технологіям перельоти на далекі відстані стали більш доступними за ціною і займають менше часу.
Європа продовжує утримувати лідерство за кількістю прибуттів міжнародних туристів. Це пояснюється сусідством невеликих країн, що стимулює чисельні потоки туристів до короткотермінових подорожей із перетинанням кордонів; розвиненою туристичною інфраструктурою і високим рівнем транспортного обслуговування; наявністю природних і культурних визначних пам'яток світового значення; широким асортиментом турпродуктів - від відпочинку на пляжі до спортивного зимового відпочинку; наявністю висококваліфікованого персоналу та ін.
Останнім часом зростає зацікавленість туристів Азійсько-Тихоокенським регіоном. Популярність регіону зростає переважно за рахунок Японії (політична стабільність, нові авіамаршрути, жвава рекламна діяльність, розробка нових інклюзив-турів і сприятливий курс обміну валюти). Крім Японії, популярними місцями призначення в цьому регіоні Гонконг, Сінгапур, Таїланд, Австралія і Південна Корея. Економічний розвиток цих країн дав змогу збільшити обсяг внутрішньорегіонального пересування туристів, у той час як міжрегіональні поїздки з Європи й Американського регіону отримали додатково стимул у формі сприятливого обмінного курсу.
На Американський регіон припадає більше чверті прибуттів міжнародних туристів. У 2005 р. після чотирирічного спаду відновилася тенденція зростання туристичної активності цього регіону. У США і Канаді, які мають дуже великі площі, туризм має здебільшого внутрішній характер. Близько 30 % усіх міжнародних туристських потоків у цьому регіоні е обмінними - між США, Канадою та Мексикою. За даними UNWTO, туристський потік зі США в Мексику є найбільшим у світі (понад 20 млн. прибуттів).
Африка як регіон туристичного призначення приймає приблизно 5 % міжнародних туристів, причому основний потік припадає на країни, розташовані в північній частині континенту (Єгипет, Туніс, Марокко) та Південно-Африканську Республіку. Африка володіє багатим природним і культурним потенціалом, необхідним для подальшого розвитку міжнародного туризму.
У країнах Близького Сходу переважає внутрішньорегіональне пересування туристів. Туріндустрія в цьому регіоні перебуває в стадії застою (за винятком ОАЕ) через несприятливу нестабільну політичну ситуацію, воєнні конфлікти і тероризм. Природно, що за таких умов важко реалізувати туристичний потенціал цього регіону. Перспективи розвитку цього регіону, незважаючи на швидке зростання кількості прибуттів, залишаються невизначеними аж до досягнення політичної стабільності.
Частка Південної Азії у загальній кількості прибуттів міжнародних туристів є незначною, причому половина з них - туристи, що приїжджають до Індії. Експерти UNWTO рекомендують країнам Південної Азії звернути увагу на міжрегіональний туризм та зосередити маркетингові зусилля на освоєнні найпотужніших ринків виїзного туризму Європи, Північної Америки, а також Азійсько-Тихоокеанського регіону.
Як туристична дестинація (територія, яка виконує туристичні функції) величезним потенціалом володіє Україна. Розташована у центрі Європи на перехресті транспортних шляхів, вона має сприятливі природно-кліматичні умови, мальовничі ландшафти, різноманітний рослинний і тваринний світ, цілющі мінеральні джерела, багату історико-культурну спадщину.
Виїзний туризм з України перевищує в'їзний. Існує кілька перспективних напрямів розвитку в'їзного туризму в Україну. На фоні традиційних бізнес-туризму і конгресного туризму варто виокремити екологічний туризм (наприклад, Карпати, Крим, Чорноморське та Азовське узбережжя).
Семінарське заняття 18
План
1. Географічні фактори розвитку міжнародного туризму.
2. Країни, що постачають міжнародних туристів.
3. Країни, що приймають міжнародних туристів.
Семінарське заняття 19
План
1. Географія міжнародних туристичних потоків світу.
2. Географія міжнародного відпочинкового, лікувально-оздоровчого, ділового, наукового та релігійного туризму.
Семінарське заняття 20
План
1. Характеристика основних туристичних потоків за туристичними макрорегіонами і субрегіонами світу.
2. Особливості та сучасні географічні тенденції розповсюдження міжнародних туристичних потоків.
3. Найперспективніші туристичні країни світу.
Теми доповідей
1. Географія міжнародного відпочинкового.
2. Географія міжнародного лікувально-оздоровчого.
3. Географія міжнародного ділового.
4. Географія міжнародного наукового.
5. Географія міжнародного релігійного туризму.
Проблемні питання до теми
Які географічні фактори розвитку туризму Ви знаєте?
Що входить до фізико-географічних факторів?
У чому полягає специфіка економіко-географічних факторів?
Що таке "туристський потік"?
Що таке "первинні та вторинні фактори", як вони впливають на туристські потоки?
Назвіть фактори, що впливають на напрямок туристських потоків.
Яка географія основних видів туризму?
Перелічіть особливості географії туризму з метою відпочинку і розваг.
Назвіть основні регіони купально-пляжного відпочинку.
Яка географія ділового туризму?
У чому полягає специфіка конгресово-виставкового туризму?
Що таке "інсентив-туризм"?
У чому виявляються особливості географії релігійного туризму? Назвіть основні релігійні центри світу.
Що визначає особливості географи лікувально-оздоровчого туризму?
Які особливості географії спортивного туризму?
Які особливості географії туризму спеціальних спортивних заходів?
У чому виявляються особливості географії наукового туризму з релігієзнавчими цілями?
Назвіть причини, за якими у більшості туристських макрорегіонів світу внутрірегіональний туристський обмін переважає над міжрегіональним. Як міняється їхнє співвідношення?
Яка країна світу лідирує по кількості туристських прибуттів?
Яка нація є найбільш подорожуючою у світі?
В чому полягає особливість просторового розподілу туристських потоків з метою відпочинку й розваг?
Які ви знаєте спеціалізовані туристські виставки й біржі?
Чим можна пояснити ріст попиту західних туристів на курортне лікування в країнах Центральної й Східної Європи?
Тести для перевірки знань
Одиничний вибір (правильно - помилково)
1. Природно-рекреаційні ресурси - ресурси, які забезпечують відпочинок і відновлення здоров'я та працездатності людини.
2. Курортні райони Великої Британії, таких країн Балтії, як Естонія (Пярну), Латвія (Юрмала), балтійські курорти Німеччини не мають успіху у туристів через нестійку погоду.
3. Погодно-кліматичні умови різних регіонів змінюються залежно від пори року, сезону, але це не впливає на міжнародний туризм.
4. Загальноекономічний рівень країни (регіону, району), які приймають гостей, а також тих країн (регіонів, районів), що є основними постачальниками туристів, оцінюється на підставі доходів населення.
5. Типологічними ознаками національного туристичного ринку прийняті комплексно-пропорційний розвиток індустрії туризму, її орієнтованість на участь в міжнародних туристичних зв'язках і характер цих зв'язків, вплив глобалізаційних процесів і інтегрованість в світогосподарську систему.
Множинний вибір
1. Типологія національних туристичних ринків ґрунтується на таких принципових положеннях:
а) ринок туристичних послуг є похідною від соціально-економічного розвитку країни;
б) інтенсивність діяльності на ринку туристичних послуг залежить від ступеня розвиненості ринкових структур;
в) інтегрованість національного туристичного ринку в світовий туристичний простір залежить від ступеня розвитку туризму в певній країні;
г) всі відповіді є вірними.
2. До країн постачальників туристів відносять:
а) Росія;
б) Франція;
в) США;
г) Іспанія.
3. Інсентив-тур являє собою:
а) заохочувальну поїздку за рахунок фірми для своїх співробітників;
б) подорож з метою лікування;
в) подорож з метою відвідування ряду країн за один тиждень;
г) надане позачергове відрядження.
4. Фізико-географічні фактори, які впливають на міжнародний туризм:
а) ландшафт, клімат, рельєф, доходи населення;
б) рослинний і тваринний світ, водні ресурси, ступінь розвитку внутрішнього туризму ступінь урбанізації;
в) наявність транспортної і соціальної інфраструктури, забезпеченість туристичної галузі трудовими ресурсами та рівень обслуговування;
г) ландшафт, клімат, рельєф, рослинний і тваринний світ, водні ресурси,
5. Економіко-географічні фактори, які впливають на міжнародний туризм:
а) ландшафт, клімат, рельєф, доходи населення;
б) рослинний і тваринний світ, водні ресурси, ступінь розвитку внутрішнього туризму ступінь урбанізації;
в) наявність транспортної і соціальної інфраструктури, забезпеченість туристичної галузі трудовими ресурсами та рівень обслуговування;
г) ландшафт, клімат, рельєф, рослинний і тваринний світ, водні ресурси,
6. Факторами, які характеризують придатність географічного положення країни чи району (регіону) для розвитку туризму, є:
а) положення країни чи району (регіону) відносно основних постачальників туристів;
б) знаходження країни, району (регіону) на важливих транзитних шляхах;
в) віддаленість чи близькість до "гарячих точок" планети;
г) всі відповіді є вірними.
7. До високоінтенсивних національних туристичних ринків відносять:
а) країни середнього рівня економічного розвитку з переважанням міжнародного туризму експортного спрямування, які переважно приймають туристів;
б) країни високого рівня економічного розвитку з переважанням міжнародного туризму імпортного спрямування, що є постачальниками туристів;
в) нові індустріальні країни, орієнтовані на розвиток іноземного туризму;
г) країни перехідного типу економіки з розвиненою ринковою структурою, де переважає міжнародний туризм експортного спрямування і які переважно приймають туристів.
8. До акумулюючих національних туристичних ринків відносять:
а) країни, що розвиваються з середніми можливостями економічного розвитку, орієнтованими на посилення участі в міжнародному туризмі за рахунок нарощування експорту послуг;
б) країни перехідного типу, що формують ринкові структури і де переважає міжнародний туризм імпортного спрямування, які переважно постачають туристів;
в) країни централізовано керованої економіки з елементами ринкової, які орієнтовані на активізацію участі в міжнародному туризмі за рахунок нарощування експорту туристичних послуг;
г) країни високого рівня економічного розвитку з переважанням міжнародного туризму експортного спрямування, що переважно приймають туристів.
9. Найбільш відвідувана туристична країна Європи і світу є:
а) Росія;
б) Франція;
в) США;
г) Іспанія.
10. Найбільший ринок туризму з метою відпочинку і розваг сформувався в:
а) Європі;
б) Америці;
в) Азії;
г) Австралії.
Складіть пари з міст та пам'яток (див. табл.8)
Таблиця 8 - Міста та визначні пам'ятки
Місто |
Визначна пам'ятка |
|
1. Берлін |
А. Цвінгер; |
|
2. Париж |
Б. Колізей; |
|
3. Афіни |
В. Версаль; |
|
4. Рим |
Г. Бранденбурзькі ворота; |
|
5. Солт-лейк-Сіті |
Д. Акрополь; |
|
6. Дрезден |
Е. Великий Храм Мормонів; |
|
7. Мадрид |
Є. Риксмузеум; |
|
8. Флоренція |
Ж. Музей Прадо; |
|
9. Амстердам |
З. Галерея Уффіці. |
Доповніть відповідним визначенням нижче приведенні речення
1. … є найбільш динамічним сегментом ринку ділових подорожей.
2. … - комплекс природних факторів, які позитивно впливають на духовний стан людей
3. Основною типологічною одиницею є …, оскільки держава є суверенним утворенням
4. … - наближеність чи віддаленість відносно туристичних ринків та інших основних туристичних регіонів світу, а також сусідство з іншими країнами регіону з позиції транспортних можливостей чи конкурентних переваг.
5. … регіон за кількістю прибуттів посідає друге місце у світі після Європи.
Тема 9. Пропозиція світового туристичного ринку
Основні терміни і поняття
Продукт; туристичний продукт; життєвий цикл туристичного продукту; фактор виробництва; земля; праця; капітал; підприємницькі здібності; туристська пропозиція; постійні витрати; змінні витрати; виробнича функція; короткостроковий період; довгостроковий період; закон убутної прибутковості; економія від масштабу виробництва; точка рівноваги.
9.1 Туристський продукт
9.1.1 Поняття туристського продукту
Продукт як економічна категорія має ємний зміст, Ф. Котлер дає визначення: "Продукт - усе, що може задовольнити бажання або нестачу і пропонується ринку з метою залучення уваги, придбання, використання або споживання". Продуктами є фізичні об'єкти, послуги, ідеї й т.д.
У туризмі продукт може бути представлений у двох площинах. По-перше, як комплексне обслуговування, тобто набір послуг, продаваний туристам в одному пакеті. Таке сприйняття туристського продукту властиво головним чином споживачам. У другому випадку туристськими продуктами є складові частини пакета послуг.
Продукти, що виносять на ринок, не обов'язково збігаються з тими, що запитують покупці.В. Мідлтон комплексний туристський продукт представляє як "набір, або пакет, відчутних і невловимих компонентів, склад яких визначається діяльністю людей у туристському центрі. Пакет сприймається туристом як доступні за ціною враження".
Оскільки туристський продукт у момент його придбання існує в уяві споживача, довідатися, що чекає турист від поїздки, можна тільки за допомогою спеціальних досліджень. В обслуговування туристів включені підприємства розміщення, транспорту, розваг. Послуги розміщення, перевезення, харчування тощо, що поставляють ними, не можуть бути об'єднані автоматично. Для цього потрібні спеціальні зусилля туроператорів і національних туристських адміністрацій. Оскільки компоненти цілісного туристського продукту найтіснішим образом зв'язані між собою, існує широке поле для співробітництва в області маркетингу між постачальниками туристських послуг.
Для туристського продукту, розглянутого крізь призму споживчих потреб, головним є створення привабливого образа. Образ дестинації складається в людини не обов'язково на основі особистих вражень або реальності.
9.1.2 Особливості туристського продукту
Всі автори відносять туризм до невиробничої сфери. Послуги виступають основним предметом обміну й становлять до 80% усього обсягу продажів на розвинених туристських ринках. Турпродукту властиві характеристики, які відрізняють послугу від товару: невідчутність, нерозривність виробництва й споживання, мінливість і нездатність до зберігання.
Невідчутність, або невловність, туристських послуг означає, що вони не здобувають уречевленої форми. Їх неможливо продемонструвати, побачити або спробувати до одержання.
Нерозривність виробництва й споживання послуги - головна особливість, що робить послуги дійсно послугами й відрізняє їх від товарів. Зробити послугу можна тільки тоді, коли надходить замовлення або з'являється клієнт. Із цього погляду виробництво й споживання послуг невіддільні. Багато видів послуг вимагають тісного прямого контакту продавця з покупцем.
Мінливість - важлива відмітна риса туристських послуг. Якість туристської послуги залежить від того, хто, коли й де неї надає.
Нездатність до зберігання. Їх не можна зробити про запас або складувати. Транспортні пасажироперевезення, ночівлі в засобах розміщення не можуть бути накопичені для подальшого продажу. Не використані сьогодні номера в отеленні або посадкові місця в літаку завтра обернуться непоправними втратами для їхніх власників, у цьому сенсі туристський продукт піддається псуванню.
Крім перерахованих вище характеристик, туристський продукт має ряд інших відмітних рис. Серед них - розмитість споживчих властивостей; невизначеність і якоюсь мірою анонімність джерела послуг, обумовлені багатосуб'єктністю виробника й роз'єднаністю продавця й споживача туристських послуг; нетранспортабельність туристського продукту, при якій покупець просувається до постачальника.
9.1.3 Життєвий цикл туристського продукту
Життєвий цикл продукту описує еволюцію продукту з моменту його первісної появи на ринку до повного припинення реалізацій. Будь-який продукт, якими б чудовими споживчими властивостями він не володів, рано або пізно витісняється з ринку іншим, більш досконалим. Кожний продукт, у тому числі туристський, проходить у своєму розвитку чотири послідовні стадії: впровадження на ринок, зростання, зрілість і спад.
Подобные документы
Історія міжнародного туризму. Міжнародний туризм - джерело валютних надходжень країни і засіб для забезпечення зайнятості. Сучасна динаміка розвитку міжнародного туризму. Основні тенденції та перспективи розвитку міжнародного туризму в майбутньому.
курсовая работа [190,5 K], добавлен 07.02.2008Класифікація видів послуг. Тенденції сучасної міжнародної торгівлі послугами. Перспективи розвитку міжнародного ринку послуг в Україні. Аналіз основних видів послуг: туристичні, транспортні, освітні, ліцензійні, соціально-культурні, фінансові, побутові.
реферат [74,3 K], добавлен 20.03.2017Сутність і поняття міжнародного поділу праці. Характеристика напрямків діяльності України в системі міжнародного економічного поділу праці. Спеціалізація різних видів трудової діяльності, їх взаємодоповнення. Факторні передумови міжнародної торгівлі.
реферат [38,0 K], добавлен 26.11.2015Міжнародний кредит, його особливості. Форми та види міжнародного кредиту. Роль міжнародного кредиту в міжнародних економічних відносинах. Вплив міжнародних кредитів на інвестиційну привабливість країни. Тенденції розвитку міжнародного кредитування.
курсовая работа [119,4 K], добавлен 25.10.2014Роль зовнішньоекономічної діяльності в розвитку України та організаційна структура її управління. Сучасний стан та основні проблеми зовнішньоекономічної діяльності. Стратегія розвитку та шляхи вирішення основних проблем зовнішньоекономічної діяльності.
курсовая работа [40,0 K], добавлен 10.03.2014Сутність, принципи й особливості міжнародної економічної діяльності в Україні. Суб'єкти міжнародної економічної діяльності України. Правові форми українських та іноземних підприємств. Харктеристика системи регулювання міжнародної діяльності.
реферат [12,7 K], добавлен 07.06.2006Історія створення та розвитку Міжнародної організації праці, її основні задачі та цілі. Методи та законодавча база діяльності. Керівні органи Міжнародної організації праці і їх структура, порядок проведення щорічної конференції та діяльність між ними.
реферат [21,3 K], добавлен 16.08.2009Види торговельних обмежень. Нетарифні торговельні обмеження: імпортні квоти, адміністративні заходи, антидемпінгове регулювання. Торговельні перешкоди внаслідок демпінгу. Функції та структура міжнародного фінансового ринку, характеристика його сегментів.
контрольная работа [1,4 M], добавлен 29.04.2010Основні аспекти сучасного міжнародного кредитування. Міжнародний кредит як економічна категорія. Сучасні форми міжнародного кредиту. Участь міжнародного кредиту у кругообігу капіталу на всіх його стадіях. форми и принципи міжнародного кредиту.
реферат [26,1 K], добавлен 01.11.2008Історія становлення та сучасний стан міжнародного права. Його структура, норми. Організаційно-правовий механізм імплементації та національний механізм реалізації правових норм. Основні напрямки, проблеми та перспективи його розвитку, значення для України.
дипломная работа [57,1 K], добавлен 13.04.2016