Главная
Коллекция "Otherreferats"
Международные отношения и мировая экономика
Зовнішньоекономічна діяльність в туризмі
Зовнішньоекономічна діяльність в туризмі
Міжнародний туризм як об’єкт дослідження, його соціально-економічна роль. Структура індустрії міжнародного туризму, класифікація його видів. Правове та економічне регулювання розвитку міжнародної туристичної діяльності в різних країнах на рівні держави.
| Рубрика | Международные отношения и мировая экономика |
| Вид | учебное пособие |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 22.07.2017 |
| Размер файла | 442,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
2.2 Правове регулювання розвитку міжнародної туристичної діяльності в різних країнах
У творенні туристичного законодавства провідну роль відіграють парламентські структури, туристична адміністрація може виступити з законодавчою ініціативою. Туристична діяльність регламентується як прямо, так і опосередковано. У першому випадку йдеться про створення спеціального туристичного законодавства, у другому - туристичне законодавство включається в блок законодавчих актів, які стосуються як туризму, так і інших галузей економіки. В останньому випадку національна туристична адміністрація повинна відстоювати інтереси туристичного сектору, доводячи рівне значення туристичних проблем і проблем, які постають в інших секторах економіки.
Головні завдання, які стоять перед країнами у сфері туристичного законодавства, - визначення сфери діяльності, яка підлягає регламентації і відпрацьовування юридичних механізмів впливу на неї.
Переходячи до практичного вирішення питань, пов'язаних із розробкою туристичного законодавства, потрібно окреслити коло питань, які підлягають регламентації.
Виходячи зі світової практики, туристичне законодавство регламентує такі аспекти діяльності:
роботу об'єктів туристичної індустрії, передусім засобів розміщення;
професійну діяльність у туризмі, умови, за яких стає можливим професійне заняття туристичною діяльністю;
права та обов'язки учасників туристичної діяльності, заходи щодо захисту прав споживача в туризмі;
допомогу туризму з боку держави.
2.2.1 Іспанія
Основними в іспанському законодавстві з туризму є Закон від 8 липня 1963 р. № 48/63 про компетенцію в сфері туризму й королівський Указ від 14 січня 1965 р. № 231/65, який регламентує діяльність приватних туристичних підприємств. Ці законодавчі акти визнають права з регламентації туристичної діяльності винятково за центральними органами. Чинними є королівські укази про передання повноважень від центральних органів управління органам управління автономних співтовариств у компетенцію яких входить, крім іншого, сертифікація туристичних об'єктів.
Далі було затверджено ряд указів, що доповнюють прийняті закони про діяльність туристичних підприємств.
2.2.2 Франція
Указом від 14 лютого 1985 р. № 85/249 створена Комісія при Міністерстві туризму, висновок якої є обов'язковим для присвоєння розряду засобам розміщення й ресторанам.
Указом від 14 лютого 1986 р. скасовано попередній Указ від 16 грудня 1964 р. і визначені норми та процедура класифікації готелів і туристичних резиденцій. Відповідно до цього Указу, всі готелі поділяють на шість категорій (без зірок, від 1-ї до 4-х зірок і 4 зірки "люкс"), а туристичні резиденції мають чотири категорії (від 1-ї до 4-х зірок). Клас готелю або резиденції треба обов'язково вказувати у його рекламі.
Указом від 29 квітня 1963 р. закріплені норми класифікації ресторанів, а Указом від 8 жовтня 1965 р. ресторанам присвоєно п'ять категорій (від 1-ї до 5-ти зірок "люкс").
Сучасне законодавство стосовно кемпінгів і караванінгів, початок якому покладено Указом від 7 лютого 1959 р., базується на Кодексі міського устрою й Указі від 11 січня 1993 р. № 93-39 про кемпінги. Ділянки, призначені під кемпінги й караванінги, поділяють на чотири категорії, які позначають зірками: чим їх більше, тим вищий клас кемпінгу.
2.2.3 Угорщина
Основним документом, який регламентує туристичну діяльність, е Постанова від 17 жовтня 1979 р. № 18/1979 про класифікацію недержавних засобів розміщення. Постановами від 1 грудня 1933 р. № 3/1983 і від 1 лютого 1986 р. № 2/1986 до неї внесені зміни й доповнення. Постанова № 18/1979 регламентує діяльність усіх туристичних засобів розміщення. Згідно з цією Постановою, існують;
п'ять категорій готелів (від 1-ї до 5-ти зірок);
чотири категорії кемпінгів (від 1-ї до 4-х зірок),
чотири категорії бунгало (з 1-го по 4-й клас);
дві категорії туристичних притулків (А і В);
три категорії апартаментів (з 1-го по 3-й клас).
Усі засоби розміщення повинні пройти сертифікацію. Власники засобів розміщення й ресторанів зобов'язані інформувати клієнтів про ціни, розряд закладу, адреси вищих інстанцій, а також надавати клієнтам книгу скарг.
2.2.4 Марокко
Країна з великим туристичним потенціалом і розвиненим законодавством у цій сфері. Туризмом опікується Міністерство з туризму, яке має право законодавчої ініціативи.
Указом від 16 лютого 1982 р. № 2.81.471 у країні затверджена сертифікація туристичних закладів. Рішення з цього питання ухвалюється на державному рівні тільки після схвалення спеціальним консультативним органом - Національною атестаційною комісією.
Постановою від 25 листопада 1985 р. № 899.85 встановлені норми, які відповідають тому чи іншому розряду туристичних закладів. При присвоєнні категорії враховуються рівень комфорту, якісні характеристики закладу і його оснащеність, кваліфікація персоналу, наявність кондиціонерів тощо.
2.2.5 Португалія
Правила ведення готельного й близького до нього бізнесу визначені Постановою від 30 вересня 1986 р. № 328/86. У ній зафіксовані мінімальні норми, яких повинні дотримуватися засоби розміщення кожної з визначених категорій.
Готелі поділені на вісім категорій: готелі, пансіони, пусадас (малі готелі, які перебувають у власності держави й мають спеціальне управління), малі готелі, мотелі, апартготелі, туристичні села й будинки для приїжджих. Споріднена сфера представлена ресторанами, барами й дискотеками.
Усі питання, пов'язані з відкриттям, класифікацією й контролем функціонування засобів розміщення (включаючи приватні квартири й кімнати, які призначаються для туристичних цілей), вирішує Головне управління з туризму.
2.2.6 Швейцарія
У цій країні немає законодавчих актів, які б регламентували роботу засобів розміщення. Цю ділянку туристичного сектору контролюють відповідні професійні асоціації.
Швейцарська асоціація власників готелів (SSН) 1979 р. створила власну систему сертифікації за "зірковим" принципом. Процедура присвоєння готелю категорії повторюється кожні п'ять років. Вимоги до готелів змінюються залежно від класу й основного призначення: готель для відпочинку, бізнес-готель, готель для транзитних пасажирів, готель-санаторій на термальних джерелах, готель без пансіону.
Інші заклади, які надають туристам послуги з розміщення, можуть бути класифіковані за умови дотримання ними певних норм як "допоміжні SSН у селах". Вони також можуть бути включені в Довідник готелів, який видає SSН, але без зазначення класності. Сертифікація готелів на якість послуг має заявковий характер. Заява подається в одну з п'яти регіональних комісій SSН, яка її розглядає, надсилає, у разі потреби, контрольну групу для інспекції, а потім ухвалює рішення про присвоєння категорії. Зі зміною власника чи керуючого готелю класність треба підтверджувати заново.
2.2.7 Європейське Співтовариство
Згідно з практикою ЄС, директиви ухвалюються з тих питань, які цікавлять усіх членів Співтовариства. Засобів розміщення стосуються три основні документи:
Директива від 22 грудня 1986 р. щодо стандартизації інформації в готелях (протягом двох років держави - члени ЄС повинні були впровадити стандартизовані системи інформації);
Директива від 22 грудня 1986 р. про заходи протипожежної безпеки;
Директива від 24 липня 1992 р. про захист прав особи, яка укладає контракти на купівлю спільної власності (таймшер).
Основні важелі державного регулювання туристичної діяльності - створення особливого правового поля, в якому формуються умови, що забезпечують цивілізований розвиток основних сфер, пов'язаних із функціонуванням туристичного комплексу. На практиці, крім законодавчих заходів, що визначають права та обов'язки учасників туристичного ринку, поширені такі форми впливу на туристичну сферу, як ліцензування, сертифікація й стандартизація.
2.3 Сертифікація і стандартизація
Сертифікація послуг проводиться з метою захисту прав і законних інтересів громадян - споживачів цих послуг.
Сертифікація - процедура, яка підтверджує відповідність об'єкта сертифікації, в нашому випадку - туристичної послуги, нормам і правилам, встановленим державою для таких послуг. Сертифікації в туризмі підлягають або туристичні послуги, або послуги готелів. Процедуру підтвердження відповідності здійснює орган сертифікації - незалежна від споживача й виконавця уповноважена на це організація.
Законодавством різних країн передбачені два види сертифікації: обов'язкова та добровільна.
Обов'язкова сертифікація звичайно запроваджується там, де немає чітких механізмів саморегулювання, які працюють за наявності потужних професійних об'єднань, які надають діям своїх членів цивілізованої ринкової форми. Там, де такі об'єднання існують, наприклад, у Швейцари, обов'язкова сертифікація поступається місцем добровільній. За підсумками сертифікації видається документ, який слугує письмовим підтвердженням того факту, що послуга, яка сертифікується, відповідає встановленим вимогам.
Завданнями сертифікації є:
створення умов для діяльності підприємців на національному товарному ринку, а також для участі в міжнародній економічній співпраці й міжнародній торгівлі послугами;
сприяння споживачам у компетентному виборі продукції;
захист споживача від недобросовісності виробника;
контроль безпеки продукції для навколишнього середовища, життя й здоров'я споживача, а також його майна;
підтвердження показників якості продукції, встановлених виробником.
Стандартизація. Більшість регулятивних нормативних актів - це стандарти того чи іншого змісту, що підтверджує тісний взаємозв'язок процесів сертифікації й стандартизації й велике значення останньої для розвитку всієї туристичної індустрії.
Стандартами у сфері надання послуг, до якої належить туризм, визнаються національний і міжнародний стандарт, санітарні, будівельні норми й правила та інші документи, якими, відповідно до законодавства, встановлюються обов'язкові вимоги до якості послуг. Стандартизація передбачає узгодження об'єкта стандартизації з вимогами, встановленими до об'єктів подібного роду.
Завдання стандартизації - надати підприємствам туристичної сфери можливість не тільки забезпечувати потрібний клієнтові рівень обслуговування, а й відтворювати його в бажаних масштабах. Останній процес є найскладнішою з проблем управління якістю, що тісно пов'язана зі застосуванням стандартів серії ICO 9000.
Міжнародні стандарти сімейства ICO 9000 (версія 2000 р.) розроблені для того, щоб допомогти підприємствам усіх форм власності й розмірів упровадити й забезпечити функціонування ефективних систем менеджменту якості, у тому числі на підприємствах різних форм сервісу й видів послуг, включаючи готельні й туристичні підприємства, відповідно до комплексу стандартів.
Основу системи менеджменту якості становить менеджмент процесів виробництва продукції й надання послуг. Менеджмент починається з вивчення вимог споживача й завершується оцінкою ступеня задоволення цих вимог.
Розробляючи стандарти й контролюючи відповідність підприємств туристичної сфери встановленим нормативам, держава здійснює регулювання туристичної діяльності, гарантуючи якість і безпеку обслуговування клієнтів на об'єктах туристичної інфраструктури.
Ліцензування - це найбільш оперативна форма державного регулювання завдяки спрощеному процесу одержання дозволу. Залишаючи за собою право відкликання ліцензії, органи державної влади зберігають важелі контролю й впливу на виробників туристичного продукту, які порушують встановлені для них правила поведінки на ринку. Перелік видів діяльності, які підлягають ліцензуванню, як і умови ліцензування, в різних країнах відрізняються, але можна виокремити деякі закономірності. Діяльність засобів розміщення практично ніде, окрім Іспанії, не ліцензується. Готелі, як і ресторани, частіше стають об'єктами різних видів сертифікації або стандартизації (атестація, класифікація тощо). Це можна пояснити специфікою діяльності цих об'єктів туристичної індустрії. Водночас діяльність туристичних фірм, які організовують подорож, звичайно підлягає ліцензуванню, але не стає об'єктом сертифікації. Особи, які надають посередницькі послуги в туризмі: екскурсоводи, супровідники, гіди-перекладачі, - провадять професійну діяльність на підставі ліцензії або сертифіката відповідності, який видається за результатами атестації.
2.4 Податкове регулювання міжнародної туристичної діяльності
Об'єкти туристичної індустрії, туристичні фірми й самі мандрівники у всіх країнах, поряд з іншими учасниками ринку, є об'єктами оподатковування. Деякі країни, стимулюючи зростання обсягів в'їзного іноземного туризму на національну територію, передбачають спеціальні заходи податкового заохочення для таких категорій відвідувачів. Однак переважно такі заходи стосуються повернення частини податків, сплачених при купівлі товарів у країні тимчасового проживання, а не процесу придбання туристичних послуг.
Якщо туристична галузь загалом позитивно реагує на необхідність оподатковування, визнаючи подібну процедуру такою, що перебуває в межах цивілізованого процесу ведення бізнесу, то тенденція покласти на цю галузь тягар оплати значної частини державних витрат шляхом збільшення податкових ставок викликає рішучий протест у представників туріндустрії.
Представники ж податкових органів найчастіше вважають подібні заходи не тільки можливими, а й потрібними. У таких випадках підвищення податкових ставок пояснюють різними причинами: більш високою купівельною спроможністю туристів, у тому числі іноземних, порівняно з місцевим населенням, підвищеним споживанням туристичною галуззю найцінніших ресурсів, які становлять атракту певного регіону тощо. Застосування підвищених ставок при оподаткуванні готелів класу "люкс" і користування землею в центральних міських кварталах чи курортних районах стало поширеною практикою.
Якщо 1996 р. на туристичну індустрію припадало 10,4 % усіх податків, які сплачуються у світі, то 2006 р. ця частка сягнула 11 %. Подібним є співвідношення частки туристичної індустрії в міжнародному поділі праці й внеску туристичної галузі у всесвітній ВВП.
Основні статті оподаткування в туризмі збігаються з аналогічними статтями в інших галузях. За даними Всесвітньої ради з подорожей і туризму, приблизно 50 % податків від туризму формується за рахунок таких податкових надходжень, як ПДВ і податок з продажу, 35 % припадає на податки з персоналу підприємств туристичної сфери й 15% дає податок із прибутку.
2.4.1 Податки, які не сприяють залученню іноземних туристів у країну, і податкові пільги
Податки з туристичної галузі в сукупності є вагомим внеском у державні бюджети багатьох країн, особливо якщо ця галузь є провідною в економіці. Подібне трактування деякою мірою суперечить потребам туристичної галузі, насамперед у сфері залучення інвестицій, оскільки вони найчастіше асоціюються з податковими пільгами. Як правило, податкові служби вбачають у туризмі зручне й легкодоступне джерело стягнення нових податкових платежів: запроваджуються різноманітні збори за в'їзд і виїзд із території країни, податки за гарантування безпеки, які підвищують розміри портових і аеропортових зборів. Продукція, яка користується попитом в іноземних туристів, обкладається підвищеними податками, навіть оплата за готелі здійснюється за окремою шкалою.
Ухиляння від податків через сильний податковий тягар і слабкість органів контролю призводить до того, що прибуткові податки не дають очікуваного результату. Крім того, вважається, що поповнювати державну скарбницю зобов'язані насамперед іноземні туристи. У багатьох країнах податки й збори на туризм розглядаються як компенсація з боку туристів за споживання невідновних місцевих туристичних ресурсів.
Фінансові адміністрації деяких країн, посилаючись на те, що доходи іноземних туристів у кілька разів вищі за доходи місцевого населення, застосовують до них різні ставки оподатковування й інших зборів. Переважно це зачіпає інтереси найбільш забезпечених туристів і здається менш проблематичним, аніж оподаткування доходів власних громадян.
У деяких країнах, які приділяють особливу увагу розвитку туризму, інвестиції у цей сектор економіки користуються особливими податковими пільгами. Противники пільг, навпаки, вбачають у цих заходах перші кроки до підриву державної податкової системи. Державі за таких умов дедалі важче або навіть неможливо провадити послідовну економічну політику. Громадських засобів для розвитку інфраструктури не вистачає, а це позначається і на становищі туристичного сектору. Зрештою, податкові пільги, як свідчить практика, призводять до зловживань.
2.4.2 Туристична політика держав
На місцевому, регіональному, національному й міжнародному рівнях екологія й економіка, в тому числі туризм, об'єднуються в систему, в якій діють причинно-наслідкові зв'язки. Однак, як уже зазначалося, підпорядкованість сфери туризму державним органам управління різних рівнів стоїть на заваді об'єднанню складових туристичної політики. Більш перспективним в управлінні туріндустрією є шлях передання суб'єктам туристичної індустрії знань, які допоможуть їм виробити власну стратегію інвестицій і комунікацій.
Держави повинні чітко визначити й пропагувати те, що може мати значення для розвитку туризму, зокрема конкретні заходи з розвитку туризму у світовому масштабі. Відмова від протекціоністської політики, забезпечення права на відпочинок і подовження тривалості відпусток - усе це, звичайно, є бажаним, але матиме позитивні наслідки лише за умови визнання цих заходів як національних пріоритетів. Важливо сформулювати основні політичні принципи й закріпити їх у робочих програмах, чітко визначити ступінь і напрями необхідного втручання держави в туристичну сферу.
Важливими є такі процеси у залученні інвестицій:
контроль за розвитком туристичної діяльності, заснований на концепції планомірного розвитку, і визначення національних пріоритетів;
розвиток інфраструктури, що входить у компетенцію органів влади, як державних, так і місцевих. Це основа будь-якої соціально-економічної діяльності, у тому числі туризму;
втручання держави при потребі, наприклад, у виробництво устаткування для тих сфер, в яких приватний сектор не зможе розраховувати на високі прибутки, отже, не буде зацікавлений в інвестиціях, скажімо, для соціального, молодіжного, культурного туризму.
Роль держави в розвитку туризму можна звести до таких функцій:
регламентування туристичної діяльності шляхом розробки законодавства, покликаного забезпечити умови для сумлінної конкуренції на ринку туристичних послуг і захист прав споживача, а також визначення податкових меж функціонування туристичної галузі;
координації розвитку туризму, яка включає внутрішню координацію діяльності учасників туристичного процесу в межах галузі й забезпечення гармонійного включення туризму в загальний господарський механізм, що можна розглядати як зовнішню координацію;
стимулювання міжнародного обміну шляхом спрощення туристичних формальностей, а також створення сприятливих умов для розвитку внутрішнього туризму;
гарантування безпеки туристичної діяльності й туризму в межах національної території;
інформаційного забезпечення туристичної діяльності, що передбачає збір і обробку статистичних даних, випуск і поширення рекламно-інформаційних матеріалів, які характеризують стан галузі в національному масштабі, а також проведення наукових досліджень у сфері туризму;
просування національного туристичного продукту на міжнародному ринку;
підготовки кадрів.
Семінарське заняття 3
План
1. Сутність, структура та інструменти державного регулювання туризму.
2. Механізми підтримки розвитку міжнародного туризму.
3. Правове регулювання розвитку міжнародної туристичної діяльності в різних країнах.
Семінарське заняття 4
План
1. Сертифікація і стандартизація.
2. Ліцензування як форма державного регулювання туризму.
3. Податкове регулювання міжнародної туристичної діяльності.
4. Правова основа туристичного бізнесу в різних країнах.
Теми доповідей
1. ВТО як основний провідник ідей сучасного міжнародного туризму.
2. Профспілкові й молодіжні організації.
3. Туристичні організації України.
4. Податкове регулювання туристичної діяльності в Україні.
5. Механізми підтримки розвитку міжнародного туризму в Україні.
Проблемні питання до теми
У чому полягає сутність і якими є структура й інструменти державного регулювання міжнародної туристичної діяльності?
Опишіть основні механізми підтримки розвитку міжнародного туризму.
Назвіть основні особливості правового регулювання міжнародної туристичної діяльності в різних країнах.
Перелічіть завдання, які стоять перед сертифікацією в туризмі.
Навіщо потрібна стандартизація в міжнародному туризмі?
Що таке "ліцензування туристичної діяльності" й у чому полягають особливості ліцензування туристичної діяльності в різних країнах?
Які особливості податкового регулювання міжнародної туристичної діяльності в різних країнах.
Охарактеризуйте особливості інвестиційної політики держави відносно міжнародного туризму.
Як держава бере участь у вирішенні питань підготовки кадрів для сфери туризму?
Чому держава повинна проводити особливу екологічну політику відносно міжнародного туризму?
Які питання, що стосуються сфери діяльності туристичних фірм, вирішуються на рівні загального законодавства, що є предметом туристичних нормативних актів?
Чим відрізняються договори комісії й агентські договори, які використовуються у туристичній практиці?
Як питання діяльності туристичних фірм вирішуються в Іспанії?
Яким чином французьке туристичне законодавство захищає права споживача в туризмі?
Назвіть причини, що спонукають підприємства туристичної індустрії об'єднуватися в професійні асоціації й союзи.
Яку мету переслідують провідні професійні асоціації сфери туризму?
Що таке міжнародне регулювання туристичної діяльності?
Які існують міжнародні організації?
За якими групами класифікуються міжнародні туристичні організації?
Дайте характеристику міжнародним туристичним заходам.
Що таке інструменти регулювання міжнародної туристичної діяльності? Назвіть головні з них.
В чому полягає особливість "Кодексу туриста"?
Тести для перевірки знань
Одиничний вибір (правильно - помилково)
1. Держава виконує функцію регламентування туристичної діяльності шляхом розробки законодавства, покликаного забезпечити умови для чесної конкуренції на ринку туристичних послуг і захист прав споживача, а також визначення податкових меж функціонування туристичної галузі.
2. Туризм поєднує декілька галузей, які з точки зору державного управління належать до різних міністерств.
3. Туристичну галузь не можна внести до стратегічних галузей економіки.
4. Просуванням на міжнародних ринках туристичного напрямку країни, розробкою національної туристичної політики, спрямованої на розширення й відновлення туристичної пропозиції, займається приватний сектор.
5. Законодавством різних країн передбачені два види сертифікації: обов'язкова та добровільна.
Множинний вибір
1. Основними важелями державного втручання в туристичній сфері є:
а) розробка законодавчої бази, яка регламентує основні питання розвитку туристичної сфери;
б) сприяння неоднаковому розвитку окремих регіонів;
в) досягнення більш швидких темпів розвитку туристичної галузі та уповільнення розвитку суміжних галузей;
г) регулювання туристичних потоків шляхом скорочення попиту й пропозиції у сфері туристичних послуг.
2. Потреба державного регулювання туризму обґрунтована:
а) впливом туристичної галузі на загальний стан економіки країни;
б) тісним взаємозв'язком туризму й необхідністю охорони навколишнього середовища, культурної й природної спадщини;
в) значним виховним впливом туризму на формування почуття патріотизму й сприяння гармонійному розвитку людини;
г) всі відповіді є вірними.
3. Виходячи зі світової практики, туристичне законодавство не регламентує такі аспекти діяльності:
а) роботу об'єктів туристичної індустрії, передусім засобів розміщення;
б) непрофесійну діяльність у туризмі, умови, за яких стає можливим аматорське заняття туристичною діяльністю;
в) права та обов'язки учасників туристичної діяльності, заходи щодо захисту прав споживача в туризмі;
г) допомогу туризму з боку держави.
4. У більшості європейських країн сертифікації в туризмі підлягають:
а) лише туристичні послуги;
б) лише послуги готелів;
в) або туристичні послуги, або послуги готелів;
г) і туристичні послуги, і послуги готелів.
5. Описують основні положення систем менеджменту якості, які є об'єктом застосування цих стандартів, і визначають відповідні терміни:
а) стандарти ICO 9000;
б) стандарти ICO 9001;
в) стандарти ICO 9004;
г) стандарти ICO 9011.
6. Стандарти ICO 9011:
а) описують основні положення систем менеджменту якості, які є об'єктом застосування цих стандартів, і визначають відповідні терміни;
б) містять вимоги до систем менеджменту якості для тих випадків, коли організації необхідно продемонструвати свою здатність надавати продукцію, яка відповідає вимогам споживачів і чинним обов'язковим вимогам, і спрямовані на підвищення ступеня задоволення запитів споживачів;
в) містять рекомендації щодо результативності й ефективності системи менеджменту якості, метою якого є поліпшення діяльності організації й ступеня задоволеності запитів споживачів й інших зацікавлених сторін;
г) містять методичні вказівки з аудиту (перевірки) системи менеджменту якості й охорони навколишнього середовища.
7. Звичайно підлягає ліцензуванню, але не стає об'єктом сертифікації:
а) діяльність готелів;
б) діяльність туристичних фірм;
в) діяльність ресторанів;
г) немає правильної відповіді.
8. Всесвітня туристична організація була заснована у рамках ООН у:
а) 1925 р.;
б) 1975 р.;
в) 1919 р.;
г) 1966 р.
9. Метою міжнародного туристичного альянсу є:
а) розвиток всіх видів міжнародного туризму, у першу чергу автотуризму;
б) прискорення й розширення сприяння розвитку туризму, взаєморозумінню, здоров'ю й процвітанню людей в усьому світі;
в) координація туристських інтересів країн - членів ВТО;
г) допомога людям в одержанні доступу до освіти й культури відвідуваних країн під час подорожей.
10. Членами якої міжнародної туристичної організації є національні автомобільні асоціації й туристські клуби, що поєднують індивідуальних членів або національні федерації, що складаються з асоціацій туристів:
а) Всесвітня рада з подорожами і туризму;
б) Міжнародна асоціація світового туризму;
в) Міжнародний туристичний альянс;
г) Всесвітня асоціація з питань дозвілля і відпочинку.
Складіть пари з визначень та понять (див. табл.2)
Таблиця 2 - Визначення та поняття
|
Визначення |
Поняття |
|
|
1. Сертифікація |
А. діяльність, спрямована на досягнення та встановлення прогресивних норм і вимог шляхом створення нормативно-технічної документації на виробництво та застосування різних видів продукції, а також надання послуг.; |
|
|
2. Ліцензування |
Б. документ, яким, відповідно до законодавства, встановлюються обов'язкові вимоги до якості послуг |
|
|
3. Стандартизація |
В. це дозвіл (документ визначеної форми), виданий державними органами фізичним і юридичним особам на певний вид діяльності |
|
|
4. Ліцензія |
Г. це найбільш оперативна форма державного регулювання завдяки спрощеному процесу одержання дозволу. |
|
|
5. Стандарт |
Д. процедура, яка підтверджує відповідність туристичної послуги, нормам і правилам, встановленим державою. |
Доповніть відповідним визначенням нижче приведенні речення
1. За підсумками сертифікації видається …, який слугує письмовим підтвердженням того факту, що послуга, яка сертифікується, … встановленим вимогам.
2. Стандартизація - один із способів державного регулювання туристичної діяльності, метою якого є …
3. Розробляючи стандарти й контролюючи відповідність підприємств туристичної сфери встановленим нормативам, держава здійснює регулювання туристичної діяльності, гарантуючи … на об'єктах туристичної інфраструктури.
4. … - це об'єднання державних і національних організацій неурядового характеру, створених для досягнення загальних цілей у певній сфері людської діяльності
5. Місія, мета і завдання міжнародних туристичних організацій визначені в …
Тема 3. Сутність та економічні засади міжнародного туризму в контексті сучасної глобалізації
Основні терміни і поняття
Інформаційні технології; Інтернет; глобальна дистриб'ютерна система; глобальна комп'ютерна система бронювання; електронна комерція; бронювання в режимі "он-лайн"; транснаціоналізація; транснаціональна компанія; готельний ланцюг; франшиза; контракт на керування; консорціум; трансферне ціноутворення; глобалізація; регіоналізація; глобальний союз; стратегічний альянс; еклектична теорія.
3.1 Глобалізація та її причини
3.1.1 Сутність глобалізації
Однією з основних ознак сучасного розвитку світового господарства є розгортання процесів глобалізації, які справляють суттєвий вплив на систему міжнародних економічних відносин, трансформують напрями і визначають тенденції розвитку національних економік.
Глобалізація (від англ. "globe" - земна куля) - складний, багатогранний процес, який має безліч проявів та включає багато проблем. Саме це робить проблематичним дати єдине, однозначно сформульоване визначення глобалізації, яке б охопило всі сторони цього вкрай складного явища, що має планетарні масштаби. Існують такі визначення:
глобалізація - тривалий процес інтеграції національних економік світу з метою розв'язання глобальних проблем людства;
глобалізація - складне явище взаємозалежності економік, що виникає у зв'язку з обміном товарів і послуг та потоками капіталів;
глобалізація - процес, завдяки якому досягнення, рішення і діяльність людей в одній частині земної кулі справляють значний вплив на окремих людей і їхні спільноти в усіх частинах світу;
глобалізація - сукупність викликів і проблем сьогодення.
Під глобалізацією світового господарства розуміють процес посилення взаємозв'язку національних економік країн світу, що знаходить своє вираження в утворенні світового ринку товарів і послуг, фінансів; становленні глобального інформаційного простору, перетворенні знання в основний елемент суспільного багатства, виході бізнесу за національні кордони через формування ТНК, впровадженні і домінуванні в повсякденній практиці міжнародних відносин і внутрішньополітичного життя народів принципово нових і універсальних ліберально-демократичних цінностей тощо.
Причини формування глобалізаційних процесів:
процес інтернаціоналізації, який приводить до поглиблення співробітництва між країнами та посилення їх взаємозалежності;
науково-технічний прогрес: поява інформаційних технологій, які корінним чином змінюють всю систему соціально-економічних відносин, переносять на якісно новий технічний рівень організаційно-економічні відносини, транспортні та комунікаційні зв'язки;
загострення проблем, що є загальними для всіх людей і країн світу та є важливими з точки зору збереження та розвитку людської цивілізації.
3.1.2 Основні ознаки процесу глобалізації
взаємозалежність та взаємопроникнення національних економік формування міжнародних виробничих комплексів за межами держав;
фінансова глобалізація - зростаюча фінансова єдність та взаємозалежність фінансово-економічних систем країн світу;
послаблення можливостей національних держав щодо формування незалежної економічної політики;
розширення масштабів обміну та інтенсифікація процесів руху товарів, капіталів, трудових ресурсів;
створення інституцій міждержавного, міжнародного регулювання глобальних проблем;
тяжіння світової економіки до єдиних стандартів, цінностей, принципів функціонування.
На рівні галузі глобалізація визначається тим, наскільки конкурентоспроможність компанії всередині галузі в даній країні взаємопов'язана з її конкурентоспроможністю в іншій країні. Чим більше глобалізована галузь промисловості, тим більше переваг отримує компанія від внесеної технології, виробничого процесу, фабричної марки. Глобалізовані галузі промисловості мають тенденцію домінувати на кожному ринку одним і тим самим набором глобальних компаній, які координують між собою стратегічні дії в усіх країнах своєї активності.
Глобалізація на рівні окремої країни характеризується ступенем взаємозв'язку її економіки зі світовою економікою в цілому. Незважаючи на зростання глобалізації світової економіки, не всі країни в однаковій мірі інтегровані до неї. Існують декілька головних показників, що визначають ступінь інтегрованості економік різних держав у глобальну економіку:
співвідношення зовнішньоторговельного обороту і ВВП;
прямі іноземні інвестиції (ПІІ), які спрямовуються в економіку країни і з країни, та портфельні інвестиції;
потік платежів роялті в країну та з країни, що пов'язані з переданням технології.
Глобалізація на світовому рівні визначається економічними взаємозв'язками між країнами, який зростає та відбивається на зустрічних потоках товарів, послуг, капіталу та ноу-хау, що постійно збільшуються.
Основною рисою процесу глобалізації є формування глобально функціонуючого виробничого процесу, серцевиною якого є сформовані інтернаціоналізовані відтворювальні цикли - ядра. В межах цих циклів формується світовий дохід, перерозподіл якого є головним стратегічним орієнтиром і основою зовнішньої політики будь-якої держави.
У сучасному світі глобалізація справляє домінуючий вплив на розвиток будь-якої держави. З одного боку, через розповсюдження інновацій у сфері технологій і менеджменту, активний обмін товарами, послугами, інвестиціями вона сприяє підвищенню ефективності функціонування національних економік, а з іншого - посилює нерівномірність, асинхронність та диспропорційність розвитку.
На одному полюсі сучасної світової економіки концентруються країни - глобальні лідери з домінуванням США. На основі вдалої багаторічної експансії у всіх сегментах світового ринку, накопиченого у безпрецедентних масштабах капіталу ключовими детермінантами їх успіху стають інтелектуалізація, соціалізація, екологізація, деіндустріалізація економіки, пріоритетність знань та інформації, розвиток "людського капіталу". На іншому полюсі світової економіки - більшість країн, для котрих економічна глобалізація проявляється як якісно нові умови розвитку, на які практично неможливо впливати, але обов'язково треба враховувати. Особливо важливо враховувати масштаби і динаміку процесу становлення системи глобального управління ресурсами планети і перерозподілом світового доходу, який не є еквівалентним.
Глобалізація тісно пов'язана з регіоналізацією світового господарства. З одного боку, це дві суперечливі, різнонаправлені за характером дії та практичними наслідками тенденції. З іншого - консолідація глобального ринку посилюється діяльністю потужних регіональних коаліцій країн, які, маючи спільні економічні інтереси, об'єднують свої зусилля з метою забезпечення найбільш сприятливих умов для реалізації міжнародного співробітництва в регіональному масштабі. Це дозволяє їм досягати мультиплікативного ефекту від співробітництва з іншими членами угруповання та ефективно реалізовувати на міжнародній арені широкий спектр стратегічних інтересів. Найбільш інтенсивна господарська взаємодія спостерігається в межах таких потужних інтеграційних угруповань, як: ЄС, НАФТА, АТЕС, АСЕАН, МЕРКОСУР.
3.2 Транснаціональні корпорації (ТНК) на ринку міжнародного туризму
3.2.1 Сутність ТНК та причини їх виникнення
Відповідно до документів ООН до ТНК відносяться компанії, що мають філії у двох і більше країнах незалежно від юридичної форми або сфери господарювання й здійснюють координацію їхньої діяльності.
ТНК постійно розширюють свою закордонну присутність, закономірно переходячи від експорту товарів і послуг до організації їхнього виробництва за кордоном. ТНК здійснюють зовнішню експансію головним чином шляхом розміщення прямих іноземних інвестицій. Вони також надають грошові позички й укладають неінвестиційні угоди по керуванню.
У вітчизняній і закордонній літературі відомо кілька теорій, що пояснюють феномен ТНК. Всі вони виходять із максимізації прибутку як головного мотиву іноземного інвестування. Відповідно до однієї з них умовою міжнародної міграції капіталу є розходження норм прибутку й ставок відсотка. Якби всі національні економіки були рівною мірою відкриті припливу капіталу, то слід очікувати встановлення міжнародної рівноважної ставки відсотка, а компаніям було б байдуже, де вкладати інвестиції, аби тільки гранична ефективність використання капіталу перевищувала ставку відсотка. У дійсності існують різного роду обмеження, більшого або меншого ступеня ризики, які перешкоджають установленню єдиної процентної ставки у світі.
Інше пояснення феномену ТНК дає еклектична теорія інтернаціонального виробництва англійського економіста Дж. Данінга. Вона називається еклектичною, тому що складається із трьох елементів: олігополістичних переваг фірми, переваг локалізації (використання місцевих ресурсів і умов) і переваг інтерналізації.
Деякі фахівці пояснюють феномен ТНК, опираючись на теорію життєвого циклу продукту. Відповідно до них, компанії створюють інтернаціональні виробничі системи під своїм керуванням, щоб продовжити життєвий цикл свого продукту, вдихнути в нього "друге життя".
3.2.2 Особливі причини інтернаціоналізації туристського бізнесу
У туризмі вихід компанії за національні кордони багато в чому визначений своєрідністю туристського продукту. Як ми вже відзначали, він являє собою набір послуг і деяких товарів, що здобувають туристом. Частина їх співвідноситься із країною походження туриста, інша - із країнами й регіонами, що лежать на шляху його проходження й пересічними транзитом, третя - із країною призначення.
Постачальник знає, що попит на його продукт означає попит і на інші туристські товари й послуги. Тому, кожний виробник, керуючись мотивом максимізації прибутку, прагне поширити свою діяльність на інші сфери туризму. Наприклад, авіакомпанії можуть збільшити свою частку в туристських витратах шляхом інтеграції виробництва з 30-35 до 93% (11+35+47). Продаж турів, що складаються з декількох елементів, насамперед перевезення й розміщення, приносить компанії додаткові вигоди, зокрема економію на маркетингу. Фірми, що базуються в країнах-генераторах туристських потоків, одержують конкурентні переваги завдяки знанням туристського попиту й тенденцій на ринках подорожей у цих країнах і користуються ними при реалізації продуктів приймаючих туристських центрів.
Більшість ТНК у туризмі базуються в країнах так званої "Тріади": США - Західна Європа (Франція, Великобританія) - Японія, а з недавнього часу й у Сянгані (Гонконгу). Географія штаб-квартир ТНК підтверджує той факт, що інтернаціоналізація туристського бізнесу бере початок у країнах, що генерують туристські потоки й здійснюють закордонне інвестування.
3.2.3 ТНК у готельному господарстві
Інтегровані готельні ланцюги. Готельний ланцюг являє собою групу готелів (два й більше), що мають загальні керівництво, концепцію просування продукту й торговельну марку. Форми приєднання готелів до ланцюга різні. Це може бути купівля підприємств розміщення готельною компанією, укладення з ними франшизних договорів або контрактів на керування. Найбільш консолідованими і потужними вважаються інтегровані готельні ланцюги, що складаються з підприємств - повноправних корпоративних членів. Однак всесвітньому визнанню й широкому розповсюдженню готельні ланцюги зобов'язані франчайзингу.
В умовах гострої конкуренції з боку "інтегрованих готельних ланцюгів" незалежні готелі поєднуються в готельні консорціуми. Шляхом членства в таких організаціях вони одержують доступ до послуг, що раніше вважалися привілеєм інтегрованих готельних ланцюгів, і при цьому залишаються самостійними в правових і економічних відносинах.
Готелі часто вступають у консорціум, щоб стати абонентами глобальних комп'ютерних систем резервування. Усе більше турагентств відмовляються від бронювання туристських продуктів по телефону й факсу на користь комп'ютерних систем, тому підключення до них д ля малих приватних готелів рівносильно комерційному успіху. Крім того, незалежні готелі спільно проводять маркетингові дослідження, рекламні кампанії, централізовані закупівлі встаткування, здійснюють інші види діяльності, які вимагають більших витрат і не завжди під силу кожному підприємству окремо. Об'єднуючи зусилля, члени консорціуму виграють на економії від масштабу операцій. При необхідності вони можуть одержати технічну допомогу, консультації з питань менеджменту, скористатися базами даних про клієнтів.
3.2.4 Вплив туристських ТНК на національну економіку
Вплив ТНК на економіку приймаючих країн. З початку 80-х років проблема економічного впливу туристських ТНК перебуває в центрі уваги вчених. На Заході вийшло чимало робіт, що висвітлюють її різні сторони. Краще досліджений вплив ТНК на економіку приймаючих країн. Фахівці виділяють п'ять головних питань: контроль ТНК над структурою туристського ринку, розвитком індустрії туризму й окремих її секторів у приймаючій країні; контроль над туристськими потоками; трансферне ціноутворення на туристські продукти; проблема витоку доходів від міжнародного туризму за кордон; технологічний вплив ТНК на економіку країн - імпортерів.
Вплив ТНК на економіку країни базування. Ця, зворотна сторона інтернаціоналізації досліджена набагато гірше. Туристські ТНК можуть змінити структуру внутрішнього ринку подорожей і рентабельність виробництва туристського продукту.
По-перше, у малій країні, де місткість ринку туризму недостатня для одержання економії від масштабу виробництва, корпорації типу сінгапурських авіаліній орієнтуються на "експортний варіант" економічної стратегії. Без інтеграції у світову економіку вони не могли б існувати.
По-друге, ТНК направляють інвестиції в ті дестинації, які забезпечують гранично високі доходи й тим самим сприяють збільшенню середнього розміру доходів на вкладений капітал у вітчизняній індустрії туризму.
По-третє, поставивши на потік виробництво продуктів виїзного туризму, вони збивають рівень цін на внутрішньому ринку.
По-четверте, ТНК, що спеціалізуються на виїзному туризмі, одержують монополістичні вигоди на ринку країни базування. Якщо він має олігополістичну структуру, корпорації поєднуються в блоки для захисту своїх ринкових позицій.
Нарешті, ТНК впливають на "рідну" економіку опосередковано через туристські потоки.
3.3 Вплив процесів економічної глобалізації на зміни у міжнародному туризмі
Серед сучасних тенденцій розвитку світового ринку взагалі й туристського зокрема особливої уваги заслуговують процеси глобалізації. Транснаціональні корпорації (ТНК) від однонаціональності капіталів і сепаратності дій перейшли до політики співробітництва, реалізації спільних програм. Ця тенденція знаходить прояв в утворенні глобальних союзів корпорацій.
Швидке збільшення їхньої кількості відбувається під впливом ряду факторів, серед яких вирішальний вплив робить загострення конкурентної боротьби на світових ринках. Суть глобальних союзів складається в об'єднанні людських, фінансових і науково-технічних ресурсів різними фірмами для досягнення певних цілей найбільш ефективним шляхом - за допомогою співробітництва. Вони спільно використають досягнення кожної зі сторін і розподіляють витрати й ризики, пов'язані з реалізацією загальних програм.
Укладення глобальних союзів практикується в різних секторах індустрії туризму й гостинності. Яскравим прикладом дієвості подібного роду об'єднань є глобальні комп'ютерні системи бронювання туристських продуктів. Завдяки їм зовнішні системи зв'язку авіакомпаній були з'єднані з комплексом комп'ютерних мереж готелів, турагентств, фірм по прокаті автомобілів і т.д.
Однієї із самих великих і відомих комп'ютерних систем бронювання туристських продуктів, поряд із СЕЙБР, "Амадеус" і "Уорлдспен", є "Галілео Інтернешнл". Її візитними картками стали потужна інформаційна база, широкі можливості резервування й гнучкість. У сучасному виді "Галілео Інтернешнл" існує з 1993 р. у результаті злиття двох електронних систем бронювання "Галілео" і "Ковья-Аполло".
У цей час, крім глобальних союзів, формуються стратегічні альянси. Першим властиві зміни майнових відносин. Інші засновані на згоді сторін і не торкають відносини власності, тому вони одержали більш широке поширення.
Стратегічні альянси можуть приймати різний вид (консорціумів, спільних підприємств стратегічного характеру й т.д.). На відміну від традиційних договорів всі вони націлені на досягнення довгострокових конкурентних переваг для компаній - учасниць альянсу в рамках глобальної стратегії їхньої діяльності. Довівши свою ефективність, альянси стануть головною стратегією росту готельних компаній у XXІ ст.
3.4 Інформаційні технології в міжнародному туризмі
Індустрія туризму за останні два-три десятиліття зазнала величезного впливу науково-технічного прогресу. Нині навіть "дрібні" турагенти чи туроператори використовують обчислювальну техніку для автоматизації як основних, так і допоміжних функцій.
Сфера туризму ідеально пристосована для впровадження сучасних інформаційних технологій. Для неї потрібні системи, які у найкоротший термін надають відомості про доступність транспортних засобів і можливості номерного фонду, забезпечують швидке резервування, внесення коректив, вивільнення засобів і автоматизацію вирішення допоміжних задач при наданні туристичних послуг; паралельне формування таких документів, як квитки, рахунки і путівники, забезпечення розрахунковою і довідковою інформацією.
Сучасні програмно-технічні системи за технологічно-топологічними ознаками можна умовно поділити на три класи:
системи, створені в середовищі локальних обчислювальних мереж, які забезпечують діяльність підрозділів туристичних фірм, розташованих в одній будівлі, без автоматизації їхньої зовнішньої взаємодії з використанням інформаційних каналів;
системи, які включають можливості програмних комплексів але додатково до них реалізується модемний зв'язок туроператора в пакетному режимі з відділами реалізації турпродукту чи турагентствами, а в окремих випадках - із постачальниками послуг, розташованими в інших районах;
туроператорські системи, які базуються на використанні чинних чи новостворюваних глобальних телекомунікаційних мереж. У цьому разі основні файли (бази даних) про турпродукт тієї чи іншої фірми розміщуються в інформаційних центрах (вузлах) глобальної мережі, і для всіх користувачів мережі реалізується віддалений доступ до них у режимі он-лайн.
За функціональною ознакою комп'ютерні системи в турфірмах поділяють на три класи:
основні технологічні системи, які забезпечують виконання замовлень клієнтів. У цих системах оператор діє за рахунок доступу до головних комп'ютерних систем резервування;
допоміжні системи, які автоматизують службові функції турфірм із формування документів - рахунків, ваучерів, квитків і путівників, а також взаєморозрахунки з головними комп'ютерними і транспортними системами;
системи управління, які актуалізують дані про діяльність фірм і надають керівникам інформацію, необхідну для ухвалення рішень.
Нові комп'ютерні системи повинні інтегрувати всі ці функціональні можливості на базі глобальних телекомунікаційних мереж загального користування чи спеціалізованих комп'ютерних систем бронювання туристичних послуг.
Інтернет вплинув на маркетинг туризму більше за будь-які інші технології з часу винаходу телебачення. Він уже утвердився як основний канал розподілу і просування продукту на ринку туристичних послуг, однак щойно починає розкривати свої величезні можливості.
Дедалі частіше використовується інформація з Інтернету, особливо з Всесвітньої павутини (World Wide Web). Туристи, одержавши доступ до величезного обсягу закладених у мережі відомостей, використовують їх як основне джерело інформації при виборі напрямків подорожі. Тому фірми, які реалізують туристичні послуги, не працюючи в режимі он-лайн, не зможуть ефективно продавати свій продукт на ринку.
Виникнення та еволюція комп'ютерних систем бронювання
Основа сучасних комп'ютерних систем бронювання - КСБ (Computer Reservation System - CRS) закладена наприкінці 50-х - на початку 60-х років XX ст. Саме тоді зростання популярності авіаперевезень спонукало авіакомпанії до створення величезних центрів резервування. Раніше вони вручну обробляли заявки на бронювання місць, які надходили від турагентів і самих клієнтів поштою, телефоном і телеграфом. Настав час, коли вони вже не могли справлятися з величезним обсягом інформації. Це і послужило поштовхом до початку розробки КСБ.
Генерація і розподіл інформації з урахуванням забезпечення її надійності при переданні та роздруковуванні коштують досить дорого. Оскільки ціна помилок у цих процесах є досить високою, окремі компанії в США ще з 60-х років XX ст. почали розробляти власні комп'ютерні системи. Після невдалих спроб деяких фірн створити уніфіковані системи дві американські компанії "American Airlines" і "United Airlines" незалежно одна від одної створили високопродуктивні конкурентоспроможні системи резервування.
"United Airlines" першою вийшла на ринок 1976 р. із системою "Apollo" "American Airlines" через короткий час запропонувала свою систему "Sabre". Зв'язок з цими системами давав змогу користувачам одержувати інформацію про авіарейси в режимі реального часу.
У другій половині 80-х років XX ст. почалося змагання комп'ютерних систем бронювання за світову першість: американські системи "Sabre" і "Apollo" захопили британський ринок, а нові європейські системи "Galileo" і "Amadeus" намагалися їм протистояти.
Подобные документы
Історія міжнародного туризму. Міжнародний туризм - джерело валютних надходжень країни і засіб для забезпечення зайнятості. Сучасна динаміка розвитку міжнародного туризму. Основні тенденції та перспективи розвитку міжнародного туризму в майбутньому.
курсовая работа [190,5 K], добавлен 07.02.2008Класифікація видів послуг. Тенденції сучасної міжнародної торгівлі послугами. Перспективи розвитку міжнародного ринку послуг в Україні. Аналіз основних видів послуг: туристичні, транспортні, освітні, ліцензійні, соціально-культурні, фінансові, побутові.
реферат [74,3 K], добавлен 20.03.2017Сутність і поняття міжнародного поділу праці. Характеристика напрямків діяльності України в системі міжнародного економічного поділу праці. Спеціалізація різних видів трудової діяльності, їх взаємодоповнення. Факторні передумови міжнародної торгівлі.
реферат [38,0 K], добавлен 26.11.2015Міжнародний кредит, його особливості. Форми та види міжнародного кредиту. Роль міжнародного кредиту в міжнародних економічних відносинах. Вплив міжнародних кредитів на інвестиційну привабливість країни. Тенденції розвитку міжнародного кредитування.
курсовая работа [119,4 K], добавлен 25.10.2014Роль зовнішньоекономічної діяльності в розвитку України та організаційна структура її управління. Сучасний стан та основні проблеми зовнішньоекономічної діяльності. Стратегія розвитку та шляхи вирішення основних проблем зовнішньоекономічної діяльності.
курсовая работа [40,0 K], добавлен 10.03.2014Сутність, принципи й особливості міжнародної економічної діяльності в Україні. Суб'єкти міжнародної економічної діяльності України. Правові форми українських та іноземних підприємств. Харктеристика системи регулювання міжнародної діяльності.
реферат [12,7 K], добавлен 07.06.2006Історія створення та розвитку Міжнародної організації праці, її основні задачі та цілі. Методи та законодавча база діяльності. Керівні органи Міжнародної організації праці і їх структура, порядок проведення щорічної конференції та діяльність між ними.
реферат [21,3 K], добавлен 16.08.2009Види торговельних обмежень. Нетарифні торговельні обмеження: імпортні квоти, адміністративні заходи, антидемпінгове регулювання. Торговельні перешкоди внаслідок демпінгу. Функції та структура міжнародного фінансового ринку, характеристика його сегментів.
контрольная работа [1,4 M], добавлен 29.04.2010Основні аспекти сучасного міжнародного кредитування. Міжнародний кредит як економічна категорія. Сучасні форми міжнародного кредиту. Участь міжнародного кредиту у кругообігу капіталу на всіх його стадіях. форми и принципи міжнародного кредиту.
реферат [26,1 K], добавлен 01.11.2008Історія становлення та сучасний стан міжнародного права. Його структура, норми. Організаційно-правовий механізм імплементації та національний механізм реалізації правових норм. Основні напрямки, проблеми та перспективи його розвитку, значення для України.
дипломная работа [57,1 K], добавлен 13.04.2016
