Главная
Коллекция "Otherreferats"
Международные отношения и мировая экономика
Зовнішньоекономічна діяльність в туризмі
Зовнішньоекономічна діяльність в туризмі
Міжнародний туризм як об’єкт дослідження, його соціально-економічна роль. Структура індустрії міжнародного туризму, класифікація його видів. Правове та економічне регулювання розвитку міжнародної туристичної діяльності в різних країнах на рівні держави.
| Рубрика | Международные отношения и мировая экономика |
| Вид | учебное пособие |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 22.07.2017 |
| Размер файла | 442,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Окрім ефекту раціоналізації, отриманого внаслідок скорочення кількості працівників, збільшення обсягів пропозиції послуг, зменшення собівартості та часу обслуговування, зазначені системи забезпечують можливість реалізації маркетингових стратегій авіакомпаній, у тому числі у сфері ціноутворення, підвищення доходів, завантаження авіалайнерів, інформування замовника.
Зі збільшенням кількості авіаліній, літаків, зростанням обсягів авіаперевезень з другої половини 70-х років XX ст. КСБ закономірно стають основним інструментом здійснення операцій резервування авіаквитків. Тільки на внутрішніх авіалініях 95 % усіх замовлень проходять через п'ять основних систем, з яких на "Sabre" і "Apollo" припадало майже 75 %. Самі ж компанії "American Airlines" і "United Airlines" забезпечували 30 % авіаперевезень.
Першим кроком на шляху розвитку комп'ютерних систем бронювання стало встановлення терміналів в офісах самих авіакомпаній, що дало змогу різко поліпшити якість і збільшити ефективність роботи персоналу авіакомпаній, не зменшивши при цьому кількості прийнятих телефонних дзвінків і телеграм зі заявками на бронювання від турагентів і фізичних осіб. Наступним кроком було встановлення авіакомпаніями кілька років потому терміналів бронювання у великих туристичних агентствах. Швидко оцінивши ефективність нової технології бронювання, турагенти почали наполегливо вимагати від авіакомпаній суттєвого розширення як спектра наданої в системах бронювання інформації, так і функціональних можливостей цих систем. Як наслідок, спочатку орієнтовані на окрему авіакомпанію програмні комплекси об'єднувалися в системи, які обслуговували групи авіакомпаній.
Поступово комп'ютерні системи бронювання авіакомпаній перетворилися в глобальні дистриб'юторські системи турпослуг - ГДС (Global Distribution Systems - ODS).
Якщо спочатку КСБ застосовувалися винятково для бронювання місць на регулярних рейсах авіакомпаній, то тепер їх застосування поширилося на всі туристичні продукти, які підлягають бронюванню, включаючи круїзи, оренду автомобілів і готельні номери. Особливо зацікавленим у використанні ГДС був сектор розміщення.
Налагодження зв'язку КСБ і ГДС із національними та регіональними туристичними брокерами (як і з місцевими постачальниками туристичних послуг, турбюро та ін.) є останнім щаблем еволюції систем бронювання і резервування на туристичному ринку. Широке впровадження пов'язаних обчислювальних мереж і конкуренція між ними сприяють зниженню вартості доступу користувача до систем.
Комп'ютерні системи бронювання і резервування стають дедалі популярнішими. У США терміналами бронювання користується 96 % усіх турагентств.
Більшість своїх капіталів КСБ заробляють на правах бронювання, які вони одержують від постачальників послуг і надають агентствам. Оскільки вартість зв'язку з агентствами - величина практично постійна, то зростання кількості постачальників замовлень обертається чистим прибутком.
Кожен постачальник намагається надати все необхідне конкретному клієнту, не тільки щоб збільшити обсяг продажу і прибуток, а й щоб запобігти зверненню клієнтів до інших постачальників - потенційних конкурентів. Так відроджується ідея "монополії точки продажу".
Семінарське заняття 5
План
1. Глобалізація та її причини.
2. Ознаки процесу глобалізації сучасного світового господарства
3. Періодизація глобалізації.
Семінарське заняття 6
План
1. Вплив процесів економічної глобалізації на зміни у ЗЕД в туризмі.
2. Чинники розвитку глобалізації туризму як галузі світової економіки та її характерні ознаки.
3. Інтернет-технологїї в туристичному менеджменті.
Семінарське заняття 7
План
1. Транснаціональні корпорації на ринку міжнародного туризму. ТНК в готельному господарстві.
2. Вплив туристичних ТНК на національну економіку
3. Інформаційні технології в міжнародному туризму.
4. Виникнення та еволюція комп'ютерних систем бронювання.
Теми доповідей
1. Вплив глобалізації на туристичну індустрію України.
2. Історія створення Інтернету.
3. Сучасні стратегічні альянси авіаперевізників.
4. Глобальні дистриб'юторські системи турпослуг "Amadeus" та "Galileo".
5. Інтернет технології в туристичному менеджменті України.
Проблемні питання до теми
В чому полягає сутність глобалізації та її відмінність від явищ транс націоналізації та регіоналізації?
Коли у світовій економіці почали проявлятися процеси глобалізації на вашу думку? Які вам відомі підходи до періодизації цього процесу?
Що спровокувало розвиток глобалізації у світі та в чому проявляються її основні ознаки?
Який вплив роблять процеси глобалізації на індустрію туризму?
Які шляхи й способи використають ТНК для розширення своєї закордонної присутності?
Назвіть загальні й особливі риси в транснациональний діяльності авіакомпаній і готелів, з одного боку, і класичних товаровиробників, з іншої.
Перелічіть основні стратегії готельних ТНК. У чому складаються сильні й слабкі сторони кожної з них?
Чим пояснюється широке поширення системи франчайзингу в міжнародному готельному бізнесі?
Які причини успіху й кризи американської моделі організації й керування готельним бізнесом? У чому складається відмінність американської моделі від європейської й азіатської?
Назвіть всесвітньо відомі торговельні марки на ринку готельних послуг.
Який вплив роблять туристські ТНК на економіку приймаючої країни й країни базування?
Поясніть механізм трансферного ціноутворення, що використовують ТНК у туризмі.
Якою мірою діяльність ТНК обумовлює зміни в туристських потоках?
Розкрийте значення інформаційних технологій для розвитку туризму.
Як інформатика впливає на управління туристичними фірмами?
Перелічіть напрями застосування Інтернет технологій у туристичному бізнесі.
Як розвивається ринок бронювання турів у режимі он-лайн?
Які можливості для розвитку туризму відкриває застосування Інтернет-технологій?
Яку роль відіграють портали Інтернету в технологіях маркетингу та реалізації турпродукту?
Проведіть порівняльний аналіз різних технологій бронювання готельних номерів.
Тести для перевірки знань
Одиничний вибір (правильно - помилково)
1. Причиною формування глобалізаційних процесів є лише процес інтернаціоналізації, який приводить до поглиблення співробітництва між країнами та посилення їх взаємозалежності.
2. Основними ознаками процесу глобалізації є взаємозалежність національних економік та їхнє взаємопроникнення, формування міжнародних виробничих комплексів поза національними кордонами та фінансова глобалізація.
3. Глобалізація може приводити до відродження старих або утворенню нових цивілізаційних центрів.
4. Суть глобальних союзів складається в об'єднанні людських, фінансових і науково-технічних ресурсів різними фірмами для досягнення певних цілей найбільш ефективним шляхом - за допомогою співробітництва.
5. Стратегічним альянсам властиві зміни майнових відносин.
Множинний вибір
1. Туристична індустрія впливає на розвиток тих районів Землі, які вилучені від великих промислових центрів і мають незначні господарські ресурси, у такий спосіб:
а) стримує їх економічний, політичний і соціальний розвиток;
б) сприяє їхньому перетворенню в індустріальні центри;
в) сприяє розвитку галузей, орієнтованих на виробництво туристичних послуг;
г) стримує розвитку галузей, орієнтованих на виробництво туристичних послуг.
2. Ріст міжнародного туризму має певні негативні наслідки, тому що:
а) порушує традиції й звичаї місцевого населення;
б) збільшує валютні надходження в бюджет країни;
в) збільшує місцеві доходи;
г) збільшує розрив у розвитку різних категорій країн.
3. Інтеграційні процеси в Європі.
а) порушують сформовані туристичні зв'язки;
б) сприяють розвитку міжнародних туристичних обмінів;
в) сприяють розвитку внутрішнього туризму в кожній із країн-учасниць;
г) зменшують конкуренцію між турфірмами Європи.
4. Для кожної країни найбільш вигідний розвиток:
а) внутрішнього туризму;
б) виїзного туризму;
в) в'їзного туризму;
г) всі відповіді є вірними.
5. Для сучасної міжнародної індустрії туризму характерний процес:
а) глобалізації;
б) інтернаціоналізації;
в) популяризації;
г) корпоратизації.
6. Транснаціоналізація - це:
а) процеси інтеграції на національному рівні;
б) посилення глобальної взаємозалежності та утворення регіональних економічних угруповань;
в) процес міжнародного об'єднання економічних потенціалів комерційних структур як за допомогою придбання власності, так і неакціонерним шляхом, з метою підвищення ефективності та прибутковості, поліпшення конкурентних умов підприємницької діяльності;
г) посилення системної цілісності світового господарства на основі ринкової парадигми та поглиблення планетарних інтеграційних процесів.
7. Яка теорія при розгляді ТНК акцентує увагу на трьох ключових категоріях - перевагах власності, перевагах інтерналізації та перевагах розміщення?
а) теорія інтерналізації;
б) еклектична теорія;
в) теорія монополістичної переваги;
г) теорія імперфекцій.
8. Беручи участь в авіа альянсі, авіакомпанія отримує суттєвий виграш, який виявляється:
а) у формуванні мережі постачання споживачів, що стабілізує попит на послуги;
б) у зниженні фіксованих та операційних витрат;
в) створенні нових видів доходів;
г) всі відповіді є вірними.
9. Найбільшою кількістю готельних номерів розташовує наступний регіон:
а) Західна Європа;
б) Америка;
в) Азіатсько-Тихоокеанський регіон;
г) Близький Схід.
10. Найбільш високими темпами росту кількості готельних місць відрізняється наступний регіон:
а) Західна Європа;
б) Азіатсько-Тихоокеанський регіон;
в) Америка;
г) Африка.
Складіть пари з визначень та понять (див. табл.3)
Таблиця 3 - Визначення та поняття
|
Визначення |
Поняття |
|
|
1. Глобалізація |
А. процес об'єднання зусиль держав якого-небудь регіону в рішенні їх соціально-економічних, військово-політичних, духовних, національних і інших проблем. |
|
|
2. Франшиза |
Б. компанія (корпорація), що володіє виробничими підрозділами в декількох країнах. |
|
|
3. Регіоналізація |
В. договір між продавцем і покупцем, який дозволяє покупцеві продавати товар (послугу) продавця (прокат торговельної марки) |
|
|
4. Глобальний союз |
Г. процес посилення взаємозв'язку національних економік країн світу |
|
|
5. Транснаціональна компанія |
Д. об'єднання людських, фінансових і науково-технічних ресурсів різними фірмами для досягнення певних цілей найбільш ефективним шляхом, розподіляючи витрати й ризики, пов'язані з реалізацією загальних програм. |
Доповніть відповідним визначенням нижче приведенні речення
1. Міжнародне об'єднання авіаперевізників … було створено в 1997 р. з ініціативи "Люфтганза".
2. ТНК здійснюють зовнішню експансію головним чином шляхом розміщення …
3. Материнська компанія засновує акціонерні фірми за кордоном або здобуває контрольні пакети акцій уже існуючих закордонних фірм, для повного фактичного контролю за його діяльністю достатньо …
4. … засновані на згоді сторін і не торкають відносини власності, тому вони одержали більше широке поширення.
5. Поняття … означає, що фірма здійснює зовнішні для неї операції усередині своєї структури.
Тема 4. Статистика міжнародного туризму
Основні терміни і поняття
Подорожанин; міжнародний відвідувач; міжнародний туристи; одноденний відвідувач; звичне середовище; звичне місце проживання; туристський потік; туристське прибуття; ночівля; туристичні витрати; туристичні доходи; облік; банківський метод обліку; вибірка; опитування; щоденниковий метод спостереження.
4.1 Історія розвитку статистики міжнародного туризму
Статистика, згідно з енциклопедичними словниками, - це наука, що обробляє і вивчає кількісні показники розвитку суспільного виробництва і життя суспільства. У сфері міжнародного туризму статистика обробляє, вивчає й аналізує інформацію про кількісні та якісні показники, які характеризують стан і розвиток цього суспільного явища.
Дослідження міжнародного туризму спираються на кількісні показники, в основу яких покладено статистичні відомості. Початок систематичному обліку туристських потоків було покладено в першій половині XX ст. Відомо, що 1929 р. Австрію відвідали близько 2 млн осіб, Швейцарію - 1,5 млн, Італію - понад 1 млн. Збір і обробка відомостей здійснювалися в інтересах національної безпеки, контролю за міграційними процесами. Провадячи облік усіх осіб, що подорожують, туристів не виокремлювали як особливу категорію.
Новий етап у розвитку статистики міжнародного туризму розпочався наприкінці 40-х - на початку 50-х років XX ст. Після війни європейські країни зіштовхнулися з багатьма господарськими проблемами: руйнацією, хаосом управління, крахом товарної і фінансової систем. Починаючи з другої половини XX ст., завдяки своїй масовості міжнародні подорожі посіли провідне місце в економіці більшості країн. Державні органи, ділові кола й цілі галузі від цього часу почали приділяти підвищену увагу розробці програм довгострокової взаємодії міжнародного туризму з іншими сферами господарства.
Перші кроки в справі розробки міжнародної термінології туризму зроблено ще 1937 р. Тоді Рада Ліги Націй рекомендувала застосовувати у статистичному обліку термін "міжнародний турист", визначення якого було змінено Міжнародним союзом офіційних туристичних організацій (МСОТО) на нараді, що відбулася в Дубліні 1950 p., і затверджене 1953 р. Статистичною комісією ООН.
У 1963 р. Конференція ООН з міжнародних подорожей і туризму, яка відбулася в Римі, рекомендувала вживати у статистиці такі терміни, як "відвідувач", "турист" і "екскурсант". Пізніше, 1978 p., Статистична комісія ООН схвалила Тимчасові директиви зі статистики міжнародного туризму.
Світове співтовариство в 80-х роках XX ст. почало повною мірою усвідомлювати значення туризму і його взаємозв'язок з іншими складовими соціально-економічної діяльності. UNWTO у співпраці зі Статистичним відділом Секретаріату ООН здійснила статистичні дослідження за напрямами:
вироблення пропозицій щодо модифікації застосовуваних у туризмі термінології і класифікацій з метою їх узгодження з іншими національними та міжнародними статистичними системами;
інтеграція інформації про туризм в аналітичну структуру системи національних обліків.
На 5-й сесії Генеральної асамблеї UNWTO (Делі, 1983 р.) обговорювалися показники, якими можна описати туризм у контексті рекомендацій з національного обліку, що існував на той час.
З часом концепція статистичного обліку міжнародного туризму була доповнена рекомендаціями Міжнародної конференції зі статистики подорожей і туризму, яка відбулася 1991 р. в Оттаві (Канада), Статистичної комісії ООН, а також низки інших міжнародних і регіональних організацій, наприклад, Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР).
Сучасна статистика туризму охоплює велике коло питань і ведеться з метою оцінки внеску міжнародного туризму в економіку країни, зокрема, його впливу на платіжний баланс, а також з метою виявлення основних напрямів і тенденцій розвитку міжнародного туризму для планування його матеріально-технічної бази, проведення маркетингових досліджень і просування туристичного продукту до потенційних споживачів.
Статистичні відомості необхідні й для аналізу ринку туризму, і для складання бізнес-плану туристичними підприємствами, і для аудиторської перевірки та проектного аналізу, і для здійснення наукових досліджень. Якість виконуваних робіт багато в чому залежить від повноти й об'єктивності статистичних даних. Відповідно до запропонованої UNWTO класифікації за метою подорожей, облік міжнародних відвідувачів ведеться за такими основними групами:
відпочинок, дозвілля і рекреація;
відвідування знайомих і родичів;
ділові й професійні цілі;
лікування;
релігія, паломництво;
інші цілі.
Детально правила ведення статистики з міжнародного туризму викладені в рекомендаціях UNWTO.
Статистичні показники, які публікуються в найпопулярнішому щорічному статистичному збірнику UNWTO "Compendium of Tourism Statistics", є інформацією про туризм у 204-х країнах, зведеною до трьох основних груп: відпочинок, рекреація і дозвілля; ділові й професійні цілі; інші цілі.
Кожна країна - член UNWTO зобов'язана регулярно надавати статистичні відомості про стан туризму, відповідно до чітко окреслених вимог. Водночас статистичні органи можуть вести більш докладний облік у межах національної території, враховуючи місцеві особливості та традиції.
4.2 Концепція статистики міжнародного туризму
Відповідно до усталеної концепції, туризм не обмежується тільки цілями відпочинку та дозвілля, а розглядається як явище, що охоплює світовий ринок подорожей, тобто йдеться про мобільність населення загалом. Це дає змогу розмежувати туризм між країнами і туризм у межах однієї країни, а також вести облік за групами з точки зору діяльності відвідувачів і відокремити туристів, що ночують, й одноденних відвідувачів.
Перш ніж переходити до аналізу типів туризму, варто пригадати, що типи, які виокремлюються статистикою чи національним обліком, дещо відрізняються від типів, які виокремлюються туризмом чи попитом.
З позиції туризму для окремої країни розрізняють такі типи:
внутрішній туризм (жителі країни, які подорожують своєю країною);
в'їзний туризм (подорожі країною осіб, що не є її жителями);
виїзний туризм (подорожі жителів країни в іншу країну).
Ці основні типи туризму можуть по-різному поєднуватися, утворюючи такі типи:
туризм у межах країни, що включає внутрішній туризм і в'їзний туризм;
національний туризм, що охоплює внутрішній туризм і виїзний туризм;
міжнародний туризм, що складається з в'їзного туризму і виїзного туризму.
Однією з особливостей міжнародного туризму є його економічний характер, що виявляється через вплив на платіжний баланс країни.
Активний туризм - приїзд іноземних туристів, які, оплачуючи товари і послуги, забезпечують надходження валюти в бюджет країни, що приймає, й активізують її платіжний баланс.
Пасивний туризм - виїзд туристів, який виражається відпливом національної грошової одиниці з країни їхнього постійного місця проживання. Потоки міжнародних платежів за такими туристичними операціями позначаються на пасиві платіжного балансу країни - "експортера" туристів.
Розподіл туризму на активний і пасивний засновано на особливостях відображення фінансових результатів туристичної діяльності в платіжному балансі країни. Він властивий тільки міжнародному туризму і на внутрішній не поширюється.
У статистиці міжнародного туризму використовують такі елементи:
основні одиниці туризму;
класифікація туристичного попиту;
статистика туристичних доходів і витрат.
В основу рекомендацій зі статистики міжнародного туризму покладені такі критерії:
статистичні визначення і класифікації повинні мати практичне застосування в усіх країнах;
вони повинні відрізнятися простотою і чіткістю;
вони повинні максимально відповідати чинним міжнародним стандартам і класифікаціям в інших сферах, наприклад, у демографії, транспорті, платіжному балансі.
Основні статистичні одиниці туризму
Вихідні методичні принципи статистики вимагають визначення основних показників, тобто одиниць, за якими повинен здійснюватися облік. Згідно з концепцією статистики міжнародного туризму, до основних статистичних одиниць належать суб'єкти туристичної діяльності - туристи. Окремо розрізняють подорожан і відвідувачів. Виокремлюють й інші статистичні одиниці, за допомогою яких провадиться статистичний облік міжнародного туризму: екскурсант, міжнародний відвідувач, міжнародний турист і міжнародний подорожанин.
Визначення статистичних показників містять такі поняття, як "звичне середовище", "звичне місце проживання" і "національність".
Звичне середовище - цей термін вживається з метою виключення з обсягу поняття "міжнародний відвідувач" осіб, які подорожують щодня (щотижня) між своїм домом і місцем роботи (навчання), розміщеним за кордоном. Вони не залишають звичного середовища і не вважаються туристами.
Звичне місце проживання - при визначенні походження міжнародних відвідувачів враховується країна місця проживання, а не національність. Так, іноземці, які проживають у будь-якій країні, при поїздці за кордон у статистиці виїзного туризму включаються в число інших постійних жителів. Водночас громадяни будь-якої країни, які проживають за кордоном і повертаються на батьківщину для тимчасового відвідування, в статистиці в'їзного туризму включаються в число інших іноземних відвідувачів - нерезидентів.
Національність відвідувача визначається за країною, яка видала йому паспорт. Однак подорожанин вважається або міжнародним, або внутрішнім мандрівником відповідно до місця свого проживання, а не за національністю.
Інші міжнародні подорожани, які не враховуються в статистиці міжнародного туризму, поділяються на такі категорії:
іммігранти;
прикордонні робітники, які проживають поруч із кордоном в одній країні та працюють в іншій країні;
дипломати, консульські працівники, військовослужбовці;
біженці й кочівники;
транзитні пасажири, які формально не в'їжджають у країну через пункти прикордонного контролю.
На підставі наведених показників статистичного обліку здійснюється підрахунок фізичних (кількісних) показників в'їзного і виїзного туризму в масштабі окремих країн, регіонів і світу, а саме:
кількості прийнятих міжнародних відвідувачів, у тому числі міжнародних туристів і одноденних відвідувачів, разом й окремо за країнами виїзду, сезонами подорожі, метою подорожі;
кількості міжнародних туристів, які виїхали, й одноденних відвідувачів, разом й окремо за країнами і сезонами.
4.3 Статистика туристських потоків
Статистика міжнародного туризму включає два основних розділи: статистика туристських потоків і статистика туристичних доходів і витрат. Для кожного з них UNWTO розробила перелік основних показників.
Туристський потік - це форма взаємодії між місцем призначення, де є пропозиція, і місцем відправлення, де існує попит чи дефіцит подібних послуг і товарів, На них впливають первинні та вторинні фактори.
Первинні фактори пов'язані насамперед зі стадією економічного розвитку місця відправлення і включають такі категорії, як добробут населення, його мобільність і право на відпочинок.
Вторинні фактори - це доступність, наявність визначних пам'яток і послуг, які надаються в місцях призначення. Досить важливими є вартість поїздки, маркетингова і рекламна діяльність країни, що приймає.
Найважливішими показниками туристських потоків є кількість прибуттів (вибуттів) і тривалість перебування.
Під кількістю прибуттів (вибуттів) розуміють кількість зареєстрованих туристів, що прибули в ту чи іншу країну (чи вибули з неї) за визначений період часу, переважно календарний рік. Фактична чисельність туристів є меншою, ніж кількість прибуттів. Попри короткострокові коливання і спади в окремі роки, у розвитку туризму окреслюється стійка тенденція до зростання.
Статистичні відомості про прибуття групуються за метою подорожі, видами транспорту, що використовується, місяцями заїздів, регіонами та країнами походження туристів.
UNWTO виокремлює шість туристичних макрорегіонів світу:
Європейський - країни Західної, Північної, Південної, Центральної та Східної Європи, включаючи країни - колишні республіки СРСР, а також держави Східного Середземномор'я (Ізраїль, Кіпр, Туреччина).
Американський - країни Північної, Південної, Центральної Америки, острівні держави та території Карибського басейну.
Азійсько-Тихоокеанський - країни Східної та Південно-Східної Азії, Австралія та Океанія.
Африканський - країни Африки, крім Єгипту та Лівії.
Південно-Азійський - усі країни Південної Азії.
Близькосхідний - країни Західної та Південно-Західної Азії, Єгипет і Лівія.
Кількість прибуттів (вибуттів) є основним показником, що характеризує туристичний рух. Прибуття (вибуття) враховуються в абсолютному вираженні у формі кількості поїздок за той чи інший відрізок часу. Однак абсолютні показники туристських потоків не дають підстав судити про туристську активність, оскільки вони залежать від загальної чисельності населення. Тому для оцінки інтенсивності туристських обмінів кількість прибуттів (вибуттів) розраховується на 100 осіб населення, тобто виражається як відносна величина.
Статистичний показник тривалість перебування вимірюється в годинах для одноденних поїздок і ночівлях, або туро-днях.
Ночівлею вважається одна доба, проведена одним туристом у певній країні (місці призначення).
Тривалість перебування всіх туристів у країні протягом визначеного тимчасового періоду, тобто загальна кількість ночівель, або туроднів, розраховується як добуток кількості туристських прибуттів та середньої тривалості перебування одного туриста в країні.
Залежно від тривалості перебування (кількості ночівель) виокремлюють кілька сегментів ринку подорожей. Короткотривалі поїздки (1-3 ночівлі) використовуються для відпочинку і розваг у вихідні та святкові дні, а також з діловими цілями. До другої групи (4-7 ночівель) належать поїздки з різними мотивами, які здійснюють переважно в час додаткової відпустки. Цей сегмент ринку розвивається випереджальними темпами. До середньотривалих поїздок (8-28 ночівель) відвідувачі вдаються, перебуваючи у тривалій відпустці, переважно для відпочинку. Нарешті, поїздки тривалістю 29-91 і 92-365 ночівель належать до довготривалого туризму. Одні люди, переважно економічно неактивні, використовують їх для відпочинку, розваг і лікування, інші - з діловими і професійними цілями (монтаж устаткування, навчання за кордоном тощо).
Статистичні відомості про ночівлі групуються за календарними місяцями, типами і категоріями засобів розміщення, а також за територіальною ознакою. Тривалість перебування туристів неоднакова залежно від місця призначення (країни). Відмінності зумовлені туристичною спеціалізацією країни, що приймає (діловий туризм чи подорожі з метою відпочинку і розваг), цінами на її внутрішньому ринку, характером туристських потоків (транзитні чи кінцеві), віддаленістю від основних ринків виїзного туризму та іншими факторами.
На відміну від статистики прибуттів, що формує загальне уявлення про обсяг туристських потоків, статистика тривалості перебування характеризує туристичні подорожі кількісно та якісно.
Статистична інформація про транзитні та кінцеві поїздки використовується при вивченні попиту різних груп туристів на послуги розміщення.
4.4 Методи статистичного обліку в міжнародному туризмі
Обов'язки щодо накопичення, систематизації і публікації статистичної інформації, яка стосується міжнародного туризму, як правило, покладаються на національні статистичні органи, права й обов'язки яких визначаються законодавством тієї чи іншої країни. У статистиці міжнародного туризму використовуються різні способи збору інформації. Необхідні статистичні відомості одержують від юридичних і фізичних осіб, а також шляхом проведення статистичних спостережень, вибіркових опитувань, досліджень тощо.
Статистичне спостереження здійснюється, як правило, за допомогою звітності чи спеціально проведених досліджень. Якщо йдеться про звітність, то статистичні зведення одержують від підприємств і організацій за установленими формами у визначений термін. Звіти складають на підставі оперативного та бухгалтерського обліку і передають в органи статистики. Звітність, хоч і передбачає велику кількість відомостей, не може охопити всі сторони такого складного суспільно-економічного явища, як туризм. Тому частину зведень про туризм одержують за допомогою статистичного спостереження, методами якого є переписи й дослідження, що дає змогу детально вивчити окремі аспекти туристичної діяльності.
Найбільш поширеними методами статистичного спостереження є облік на кордоні та реєстрація прибуттів у місцях розміщення. Нині близько 60 країн реєструють іноземних туристів на кордові та 40 - у різноманітних засобах розміщення.
4.4.1 Облік на кордоні
Служби прикордонного і митного контролю ведуть облік показників в'їзного та виїзного туризму: кількості прибуттів і виїздів, за країнами, цілями поїздки, місяцями року та ін. Облік здійснюється на всіх контрольно-пропускних пунктах, в аеропортах, морських портах тощо. У цьому разі основними джерелами інформації про осіб, які подорожують, служать в'їзні, виїзні чи посадочні картки й інші аналогічні форми, а також паспорти і візи. Ці документи містять відомості про вік, стать і громадянство (країну постійного місця проживання) туристів, цілі поїздок і їх сезонність, види використовуваних транспортних засобів, місця розміщення у відвідуваній країні та ін. Метод обліку на кордоні застосовується в багатьох країнах, наприклад, у Великій Британії, Греції, Індії, Ірландії, Іспанії, Канаді, США, Франції, Алжирі.
Проводити облік туристів можна не тільки під час переїздів, а й у місцях зупинок.
4.4.2 Реєстрація прибуттів у засобах розміщення
Готельний сектор надає відомості про кількість готельних місць, кількість прийнятих іноземних відвідувачів, середньорічний коефіцієнт завантаженості номерного фонду іноземними відвідувачами. Готелі й інші засоби розміщення здійснюють поточну реєстрацію прибуттів, для цього кожен відвідувач заповнює облікову картку, вказуючи кількість осіб, що прибули, громадянство чи країну постійного місця проживання, дату заїзду і виїзду, тривалість перебування в певному засобі розміщення. Первинна інформація обробляється і вноситься в спеціальні форми, які потім передаються в органи статистики. UNWTO запропонувала стандартну форму поточної звітності та щомісячного зведення про прибуття і ночівлі туристів у готельних підприємствах.
Відомості, одержані під час статистичного спостереження, дають змогу контролювати завантаженість готельної бази. Цей метод використовується для обліку як міжнародних, так і внутрішніх туристів. Однак він має суттєвий недолік - не може забезпечити повноту інформації про перебування туристів. Пов'язано це з тим, що далеко не всі засоби розміщення надають відповідну статистичну звітність. Так, не реєструються туристи, які зупиняються в мебльованих кімнатах, пансіонатах, на приватних квартирах, отже, обсяг туристських потоків є заниженим. Не ведеться облік екскурсантів, які здійснюють короткі поїздки, перебувають у місці призначення протягом дня і не ночують. Наприклад, туристи, які проживають у готелях на території Німеччини, часто відвідують столицю Нідерландів - Амстердам чи столицю Бельгії - Брюссель. Цей метод має ще один серйозний недолік - він спричиняє подвійний облік відвідувачів, якщо вони змінюють готелі під час подорожі на території однієї і тієї ж країни.
Зазвичай в туризмі спеціальні дослідження мають вибірковий характер. З усієї досліджуваної сукупності відвідувачів методом випадкової вибірки "виокремлюється" визначена кількість осіб.
Основним джерелом одержання інформації в процесі дослідження відвідувачів є опитування в письмовій формі. Відповіді на заздалегідь сформульовані в анкеті запитання пропонують дати під час особистого спілкування. Практика свідчить, що роздача анкет із проханням заповнити їх вдома і повернути поштою є малоефективною, оскільки кількість відповідей різко скорочується, а похибки у дослідженні зростають.
Транспортні відомства представляють статистичні відомості про міжнародні перевезення пасажирів за видами транспорту і напрямками перевезень.
Туристичні доходи і витрати, як і фізичні туристські потоки, враховуються різними способами. Наприклад, розмір валютних надходжень від міжнародного туризму може бути визначений на підставі банківської звітності та результатів вибіркових досліджень.
Банківський метод полягає в накопиченні інформації про валютні операції, які здійснюють міжнародні туристи. Банківські структури враховують валютні доходи і витрати, пов'язані з в'їздом і виїздом туристів. При цьому центральний (національний) банк здійснює облік туристичних витрат через комерційні банки і пункти обміну валюти, які надають Інформацію про продаж і купівлю іноземних банкнот по лінії туризму. Банківський метод використовується у Франції, Німеччині та інших європейських державах і завдяки низці переваг знайшов широке застосування: по-перше, він не вимагає додаткової інформації від туристів, найчастіше зайвої; по-друге, він не ускладнює прикордонні формальності, а також роботу статистичних органів. Обробку даних виконує центральний (національний) банк при складанні платіжного балансу.
Вибіркове дослідження організовується у формі опитувань відвідувачів на контрольно-пропускних пунктах, у засобах розміщення, транспорті, в популярних туристичних місцях. Метою вибіркових досліджень є визначення середніх витрат одного відвідувача за добу.
Цей метод має свої недоліки. Насамперед дуже важко точно визначити обсяг туристичних витрат, оскільки більшість туристів згодом можуть назвати лише приблизну суму таких витрат. Тому на Заході часто використовується так званий щоденниковий метод обліку туристичних витрат. Проблема полягає в тому, як умовити туристів заповнювати такі форми.
Тепер країни, окрім кількісних показників про туристські потоки, кількість прибуттів і ночівель, а також характеристик умов перебування й обслуговування, потребують інформації і показників, які підтверджують достовірність вимірювання економічного впливу туризму.
До цієї інформації висуваються такі вимоги:
дані повинні мати статистичний характер і отримуватися на регулярній основі, тобто бути результатом не тільки одноразової оцінки, а постійного статистичного процесу, який поєднує визначення базових оцінок більш гнучким застосуванням показників із метою підвищення ефективності отриманих результатів;
отримані оцінки повинні покладатися на надійні статистичні джерела, які враховують як відвідувачів, так і постачальників послуг, і, за можливістю, використовувати незалежні методики;
дані повинні давати можливість зіставлення в різні часові періоди в межах однієї країни, між країнами, а також із даними інших галузей економіки;
інформація повинна бути послідовною, дані повинні бути представлені в макроекономічному форматі, визнаному на міжнародному рівні.
Семінарське заняття 8
План
1. Історія розвитку статистики міжнародного туризму.
2. Концепція статистики міжнародного туризму.
3. Основні статистичні одиниці туризму.
4. Статистика туристських потоків.
Семінарське заняття 9
План
1. Статистика туристських доходів і витрат.
2. Статистичне дослідження міжнародного туризму.
3. Методи статистичного обліку в міжнародному туризмі.
4. Основні напрямки удосконалення статистики міжнародного туризму.
Теми доповідей
1. Статистика туризму в Україні.
2. Статистика туризму в країнах СНД.
3. Статистика туризму в Європі.
4. Застосування методу екстраполяції засобом математичної функції для прогнозування міжнародних туристичних прибуттів.
5. Основні напрямки удосконалення статистики міжнародного туризму.
Проблемні питання до теми
Якими є завдання статистичного обліку в міжнародному туризмі на національному та міжнародному рівнях?
Чи Складіть пари з визначень та понять (див. табл.1) ається число туристських прибуттів з кількістю відвідувань в окремо взятій країні за рік?
Чому країни ведуть облік обсягу туристичних потоків по прибуттях, а не по відвідувачах?
Що таке "статистика попиту" в міжнародному туризмі?
Назвіть основні одиниці статистичного обліку міжнародного туризму, дайте їх визначення, вкажіть відмінності.
Які категорії включають в класифікацію попиту в статистиці міжнародного туризму?
Які показники використовують в статистиці доходів і витрат у міжнародному туризмі?
Як організовується збір, систематизація і публікація статистичних даних міжнародного туризму на національному та міжнародному рівнях?
Які методи статистичного обліку міжнародного туризму Ви знаєте?
У чому полягають переваги та недоліки основних методів збору інформації про міжнародний туризм?
Які форми організації статистичного спостереження вам відомі?
Як розрахувати тривалість перебування всіх відвідувачів у країні й загальну суму валютних надходжень від міжнародного туризму?
Чим можна пояснити більші розходження в тривалості перебування міжнародних туристів по країнах світу?
Як ви думаєте, чи однакові туристські витрати несуть країни Північної й Південної Європи?
Назвіть кілька причин, по яких одна частина Старого Світу витрачає на міжнародний туризм більше, ніж інша.
Перелічіть основні напрямки вдосконалювання статистики міжнародного туризму.
Тести для перевірки знань
Одиничний вибір (правильно - помилково)
1. Молодята, що відправляються у весільну подорож за кордон, класифікуються як туристи.
2. За прогнозами Всесвітньої туристської організації, до 2020 р. лідером по в'їзду міжнародних туристів стане Росія.
3. За прогнозами Всесвітньої туристської організації, до 2010 р. кількість міжнародних прибуттів досягне 1 млрд.
4. Лідером по надходженнях від Міжнародного туризму є Японія.
5. У цей час туризм забезпечує близько 40% світового ВВП.
Множинний вибір
1. Виберіть варіант, у якому всі країни є лідерами по кількості туристів, що виїжджають із країни:
а) Туреччина, Росія, Франція;
б) Німеччина, США, Великобританія;
в) Канада, Німеччина, Індія;
г) Японія, Іспанія, Данія.
2. За прогнозами ВТО, світові доходи від туризму до 2020 р. складуть (вибрати вірний рядок):
а) близько 10 трлн доларів;
б) близько 2 трлн доларів;
в) близько 10 млн. доларів;
г) близько 1 млн. доларів.
3. За прогнозами ВТО, в 2020 р. перше місце по кількості міжнародних туристських прибуттів буде займати:
а) Росія;
б) Японія;
в) Італія;
г) Китай.
4. В основу рекомендацій зі статистики міжнародного туризму покладені такі критерії:
а) статистичні визначення і класифікації повинні мати практичне застосування в усіх країнах;
б) вони повинні відрізнятися простотою і чіткістю;
в) вони повинні максимально відповідати чинним міжнародним стандартам і класифікаціям в інших сферах, наприклад, у демографії, транспорті, платіжному балансі;
г) всі відповіді є вірними.
5. Міжнародним туристом може бути:
а) члени екіпажів іноземних транспортних засобів, які ночують у засобах розміщення країни, що приймає;
б) одноденні відвідувачі, які відвідують будь-яку країну без зупинки в ній на ночівлю;
в) пасажири круїзів, які прибувають у будь-яку країну на круїзному судні і ночують на борту суден, навіть якщо судно перебуває в порту кілька днів;
г) члени екіпажів іноземних транспортних засобів, які не ночують у країні призначення.
6. Ночівлею вважається:
а) одна ніч, проведена одним туристом у певній країні (місці призначення);
б) одна доба, проведена одним туристом у певній країні (місці призначення);
в) один день, проведений одним туристом у певній країні (місці призначення);
г) одна ніч і два дні, проведені одним туристом у певній країні (місці призначення).
7. В основу концепції туристичних витрат покладено принцип запропонований ВТО:
а) обліку підлягають всі витрати туристів і екскурсантів, їх може здійснювати сам відвідувач або від його імені будь-яка інша фізична чи юридична особа;
б) витрати відвідувача визначаються вартістю товарів і послуг, які він отримує для задоволення своїх потреб;
в) обсяг туристичних витрат рекомендується встановлювати за плановими витратами на товари і послуги з урахуванням знижок і надбавок, чайових та інших витрат незалежно від форми їхньої оплати;
г) немає правильної відповіді.
8. Витрати під час поїздки не охоплюють:
а) купівлю товарів широкого вжитку за нижчими цінами за межами звичного середовища;
б) купівлю безмитних товарів, незалежно від їхньої вартості та характеру використання, крім комерційних закупівель і придбання нерухомості, при цьому у в'їзному туризмі включаються тільки ті покупки, які іноземний відвідувач робить у відвідуваній країні;
в) передоплату послуг, які будуть надаватися і споживатися під час поїздки;
г) купівлю невеликих товарів тривалого користування і поточного споживання незалежно від часу та місця їхнього використання.
9. Спеціалісти Міжнародного центру досліджень з економіки туризму виокремлюють фактори, які впливають на обсяг і структура витрат туристів під час відпустки:
а) країна походження туриста;
б) район і місце відпочинку;
в) тривалість та час відпочинку;
г) всі відповіді є вірними.
10. У мате ріалах UNWTO надходження від міжнародного туризму і туристичні витрати відображаються в:
а) американських доларах;
б) євро;
в) юанях;
г) фунтах стерлінгів.
Складіть пари з визначень та понять (див. табл.4)
Таблиця 4 - Визначення та поняття
|
Визначення |
Поняття |
|
|
1. Подорожанин |
А. будь-яка особа, яка подорожує за межами країни свого місця проживання, незалежно від мети подорожі та засобів транспорту, що використовуються, навіть якщо ця подорож здійснюється пішки. |
|
|
2. Міжнародний відвідувач |
Б. відвідувач, який здійснює щонайменше одну ночівлю в засобах розміщення у відвідуваній країні |
|
|
3. Міжнародний туристи |
В. будь-яка особа, яка подорожує між двома і більше країнами чи між двома і більше місцевостями в межах країни свого звичного місця проживання |
|
|
4. Екскурсант |
Г. будь-яка особа, яка подорожує в країну, що не е країною її звичного місця проживання, і перебуває поза межами свого звичного середовища протягом терміну, що не перевищує 12 місяців, головною метою поїздки при цьому не є заняття оплачуваною діяльністю з джерел у відвідуваній країні. |
|
|
5. Міжнародний подорожанин |
Д. особа, яка не ночує в засобах розміщення у відвідуваній країні. |
Доповніть відповідним визначенням нижче приведенні речення
1. … - це форма взаємодії між місцем призначення, де є пропозиція (наприклад, туристична привабливість чи атрактивність), і місцем відправлення, де існує попит чи дефіцит подібних послуг і товарів.
2. Міжнародні подорожани, які не враховуються в статистиці міжнародного туризму …
3. Найвища туристська активність спостерігається в …
4. … - це загальна сума споживчих витрат відвідувача чи уповноваженої ним будь-якої іншої особи при підготовці й під час поїздки, а також під час перебування в пункті призначення.
5. … включають передоплату послуг, які будуть надаватися і споживатися під час майбутньої поїздки: комплексні тури, розміщення, перевезення, а також придбання туристської страховки.
Тема 5. Основи економіки міжнародного туризму
Основні терміни і поняття
Мультиплікатор; прямий дохід; непрямий дохід; стимулятивний дохід; інвестиції; прямі інвестиції; портфельні інвестиції; туристичний експорт; туристичний імпорт; туристичний продукт; тур; круїз; незалежний тур; пекідж тур; інклюзів тур; прямі витрати; непрямі витрати; невидимі витрати; видимі витрати; додаткові витрати; альтернативні витрати; економічна туріндустрія; національний бюджет; міжнародна торгівля; платіжний баланс.
5.1 Принципи та проблеми розвитку економіки міжнародного туризму
Економіку туріндустрії можна визначити як дисципліну, яка вивчає й аналізує економічні відносини, що розвиваються в процесі виробництва і споживання туристичних продуктів і послуг, призначених для задоволення потреб і бажань мандрівників.
Ці відносини можна розглядати як на макрорівні, так і на мікрорівні. З одного боку, виробництво продукції і послуг, необхідних для задоволення потреб, безпосередньо залежить від бажань споживачів - туристів. З іншого - на розвиток самої туристичної індустрії впливає безліч зовнішніх і внутрішніх факторів.
Як і будь-яка економіка, економіка туризму відповідає на такі основні запитання: що, як і для кого виробляти. Економіка туризму вирішує:
які туристичні продукти і послуги будуть вироблені за визначений період, у якій кількості, якої якості та наскільки вони є різноманітними;
як ці туристичні продукти і послуги будуть вироблені, тобто за рахунок яких джерел і за якою технологією;
як туристичні продукти та послуги будуть розподілені серед внутрішніх і зовнішніх туристів;
як економічна діяльність буде розвиватися з часом.
Отже, суспільство, незалежно від місця, часу та рівня розвитку, зіштовхується з економічними проблемами в туризмі. Ці проблеми, як правило, пов'язані з тим, що:
невизначену кількість туристичних потреб і бажань потрібно розподілити в порядку важливості;
існують різні способи використання обмежених чи рідкісних туристичних ресурсів, які надаються у розпорядження туристів для задоволення їхніх потреб і бажань.
Існує безліч інших проблем, наприклад, пов'язаних зі створенням туристичних продуктів і наданням послуг, визначенням ціни, за якою вони будуть розподілятися, і розміщенням туристичних фірм.
У макроекономіці туріндустрії можна виокремити чотири основні проблеми:
ефективність розподілу обмежених туристичних ресурсів;
підтримка стійкої економіки туризму;
розвиток економіки туризму;
справедливий розподіл туристичного доходу (і виробництва).
Ці чотири проблеми вирішують за допомогою механізмів туристичного ринку.
У соціалістичній економіці найважливіші рішення в сфері економіки туризму ухвалювала держава за відсутності контролю за допомогою механізмів туристичного ринку. У результаті держава, а не об'єктивні економічні закони, регулювала та координувала дії, до яких вдавалась "від імені" туристичних організацій і туристів.
Це не означає, що за умов "стихійного" ринку держава не повинна брати участь у вирішенні основних економічних проблем туризму. Залучення держави в процес регулювання економіки туризму досягається завдяки визначеній туристичній політиці, мета якої - усунення вузьких місць і нейтралізація небажаного впливу механізмів туристичного ринку.
Економіка туризму базується на таких основних принципах:
максимізація ступеня психологічного задоволення туристів;
максимізація доходів організацій, у тому числі турфірм, які пропонують туристичні продукти і послуги;
максимізація стимулювання витрат туристів у процесі подорожей.
За певних обставин дотримання цих принципів може призвести до негативних наслідків. Наприклад, досягнення короткострокової мети максимізації доходу може спричинити створення великої кількості структур для обслуговування туристів, унаслідок чого знизиться рівень їхнього психологічного задоволення. Це може зменшити приплив туристів у певну країну і, як наслідок, обмежити приплив коштів, отже, занизити економічні показники розвитку цієї країни.
На туризм як галузь економіки впливає безліч обмежувальних факторів. Для аналізу відносин, які склалися в туризмі, ці обмеження варто класифікувати:
обмеження в попиті;
обмеження в пропозиції;
обмеження, що стосуються навколишнього середовища, пов'язані з його забрудненням;
обмеження вільного часу туриста;
юридичні обмеження;
обмеження через відсутність знань;
обмеження через недостатність ресурсів.
Крім перелічених, існує безліч інших, менш значущих обмежень. А ще різноманітні обмежувальні фактори можуть поєднуватися, створюючи комплекси обмежень в економіці туризму.
5.2 Економічний сенс витрат в туризмі
Туризм включає процеси виробництва і придбання продукту. Однак точно визначити сферу, в якій турист здійснює витрати з організації і проведення своєї подорожі, важко. Тому для зручності всі витрати можна поділити на види за ознаками, що характеризують місце призначення, час і мету придбання.
З погляду часу здійснення туристичних витрат виокремлюють три періоди в споживанні товарів і послуг:
витрати перед подорожжю. У місці свого проживання туристи купують різні речі, необхідні для подорожі (турпутівки, квитки для переїзду, страховки та ін.). Витрати перед поїздкою включають передоплату послуг, які будуть надаватися і споживатися під час майбутньої поїздки. Якщо туристи користуються послугами національного туроператора, то більше коштів залишається в країні проживання і менше туристу необхідно буде витрачати в іншій країні. Чим більше витрат турист здійснює у місці проживання, тим краще для економіки цієї країни;
витрати поточного споживання. Турист купує необхідні товари і послуги в процесі подорожі (поточне споживання). Витрати поточного споживання включають: купівлю товарів широкого вжитку; купівлю невеликих товарів тривалого користування і поточного споживання незалежно від часу і місця їхнього використання; купівлю сувенірів; оплату послуг, які надаються під час поїздки (перевезення, розміщення); купівлю інших товарів (послуг) у місці призначення - у відвідуваній країні;
витрати майбутнього споживання, або витрати після поїздки, включають: придбання товарів (послуг), пов'язаних із поїздкою (проявлення фотоплівки, ремонт автомашини, пошкодженої під час подорожі, та ін.), крім придбання нерухомості та дорогих товарів тривалого користування.
Отже, загальні туристичні витрати складаються з витрат на товари і послуги, які передують подорожі, витрат поточного споживання і витрат майбутнього споживання. Для розвитку економіки країни, яка відправляє туриста, цікавою є тільки перша складова туристичних витрат, а для країни, яка приймає, - витрати поточного та майбутнього споживання. Ці витрати є доходом від міжнародного туризму, і кожна країна, яка приймає туристів, зацікавлена в їх зростанні. Щоб збільшувати доходи від міжнародного туризму, необхідно, насамперед, поліпшувати якість товарів і послуг.
Залежно від часу та місця призначення туристичні витрати поділяють на дві групи:
прямі;
непрямі.
Залежно від мети подорожі виокремлюють такі туристичні витрати:
невидимі;
видимі;
додаткові.
Класифікація туристичних витрат є важливою не тільки для економіки туризму, а й для економіки держави загалом.
5.3 Туристичний продукт в міжнародному туризмі
Туристичний продукт складається з багатьох компонентів, які можуть бути як відчутними, так і невловимими (рис.5.1). Безліч продуктів, які потрібні туристу для задоволення своїх потреб і бажань, створені самою природою, тобто природним шляхом, наприклад, сонячне світло, повітря і вода. Ці продукти звичайно характеризуються як вільні ресурси і не є предметом спеціального вивчення й аналізу в економіці туризму. Усі інші ресурси, які надаються за плату, називаються економічними.
Подобные документы
Історія міжнародного туризму. Міжнародний туризм - джерело валютних надходжень країни і засіб для забезпечення зайнятості. Сучасна динаміка розвитку міжнародного туризму. Основні тенденції та перспективи розвитку міжнародного туризму в майбутньому.
курсовая работа [190,5 K], добавлен 07.02.2008Класифікація видів послуг. Тенденції сучасної міжнародної торгівлі послугами. Перспективи розвитку міжнародного ринку послуг в Україні. Аналіз основних видів послуг: туристичні, транспортні, освітні, ліцензійні, соціально-культурні, фінансові, побутові.
реферат [74,3 K], добавлен 20.03.2017Сутність і поняття міжнародного поділу праці. Характеристика напрямків діяльності України в системі міжнародного економічного поділу праці. Спеціалізація різних видів трудової діяльності, їх взаємодоповнення. Факторні передумови міжнародної торгівлі.
реферат [38,0 K], добавлен 26.11.2015Міжнародний кредит, його особливості. Форми та види міжнародного кредиту. Роль міжнародного кредиту в міжнародних економічних відносинах. Вплив міжнародних кредитів на інвестиційну привабливість країни. Тенденції розвитку міжнародного кредитування.
курсовая работа [119,4 K], добавлен 25.10.2014Роль зовнішньоекономічної діяльності в розвитку України та організаційна структура її управління. Сучасний стан та основні проблеми зовнішньоекономічної діяльності. Стратегія розвитку та шляхи вирішення основних проблем зовнішньоекономічної діяльності.
курсовая работа [40,0 K], добавлен 10.03.2014Сутність, принципи й особливості міжнародної економічної діяльності в Україні. Суб'єкти міжнародної економічної діяльності України. Правові форми українських та іноземних підприємств. Харктеристика системи регулювання міжнародної діяльності.
реферат [12,7 K], добавлен 07.06.2006Історія створення та розвитку Міжнародної організації праці, її основні задачі та цілі. Методи та законодавча база діяльності. Керівні органи Міжнародної організації праці і їх структура, порядок проведення щорічної конференції та діяльність між ними.
реферат [21,3 K], добавлен 16.08.2009Види торговельних обмежень. Нетарифні торговельні обмеження: імпортні квоти, адміністративні заходи, антидемпінгове регулювання. Торговельні перешкоди внаслідок демпінгу. Функції та структура міжнародного фінансового ринку, характеристика його сегментів.
контрольная работа [1,4 M], добавлен 29.04.2010Основні аспекти сучасного міжнародного кредитування. Міжнародний кредит як економічна категорія. Сучасні форми міжнародного кредиту. Участь міжнародного кредиту у кругообігу капіталу на всіх його стадіях. форми и принципи міжнародного кредиту.
реферат [26,1 K], добавлен 01.11.2008Історія становлення та сучасний стан міжнародного права. Його структура, норми. Організаційно-правовий механізм імплементації та національний механізм реалізації правових норм. Основні напрямки, проблеми та перспективи його розвитку, значення для України.
дипломная работа [57,1 K], добавлен 13.04.2016
