Листування о. Петра Білона з архієпископом Євгеном Бачинським

Оце узимку якось заходився я та й привів бодай в побіжний порядок свій архів. Можете повірити, скільки назбиралося у мене всякого добра за 25 літ життя за кордоном! Окрім окремих досьє про ріжні питання, я відокремив щось к[оло] п'ять соток кувертів окремих діячів, з котрими мені прийшлося мати діло. Матеріял багатий, хто його буде колись використовувати?! До Праги в музей висилати ще не хочу: може потрібний буде та й в дійсности час від часу треба по ріжним справочкам до нього заглядати, а потім я щось не дуже довіряю празькому архіву, не керівникам, крий Боже, ні, а місцю, бо якби війна почалася, там в першу чергу буде все розграбовано. Ні, все таки в Швейцарії певніше. Дивує мене, що ані в Канаді, ані в Зл[учених] Державах досі наше громадянство не подбало про свою національну книгозбірню, а також про архів. Впрочім здається останнім часом щось читав, ніби збираються відкрити. А кудою Ви поділи архів і матеріали “Релігійно-Наукового Вісника”? Чи вони із Вами? Чи залишилися в Каліші? Шкода як пропали чи пропадуть. Добре було б, якби владика спробував би закласти таку інституцію при дієцезії, бодай церковно-громадську? Гадаю, що багацько можна було б назбирати цікавого матеріялу, котрий з часом пропадає і губиться для історії назавше...

Що ж у Вас там тепер діється у “жуківців” після смерти о. Жука? Все ще шукають єпископа? Та роблять інтриги один проти другого. Певно, і о. Гундяк кандидатує? Дійсно шкода і велика, що не можна поєднати дві рідні сестри-церкви, але з галичанами це не так легко. Тут, на мою думку, “переосвячення" єпископа ні при чім і я не завидую владиці Теодоровичеві! Це правдива індивідуальність оригінальна і сильна, хай все терпить і береже себе, на нього колись буде єдина може надія. І мені здається, що йому не треба зовсім жадного “переосвячення”, бо це тільки його виб'є з шерегу рідної церкви. Он англікане і без всяких “переосвічувань” мають повагу і канонічність і решта церков включно до католицької тільки й мріє, коли б то Англіканська церква схотіла “направитися канонічно”, але англійці не поспішають і в цім власне полягає їх сила та незалежність їх Церкви. Під цим [в]зглядом раджу Вам спровадити від д-ра Річинського з Володимира на Волині його недавно тільки надруковану книгу п[ід] з[аголовком] “Проблеми Української Релігійної Співдружносте”. Само я її зараз читаю з насолодою, хоч вона і не всім добре оброблена та й не зачеплює усі боки церковного питання, а між тим надзвичайно цінна розвідка, на яких триста сторінок з фотографіями, і з погляду УАПЦ написана. Польська цензура її сконфіскувала, і тільки тепер вона з'явилася другим виданням в продажі. Мені надіслав автор. Думаю, що він надіслав її також о. Іоану, у котрого й Ви позичте прочитати. Мало у нас таких книжок. М. ін. чи Ви не маєте картки єпископату нашої Церкви в облаченнях? У мене немає, а хотів би її мати дуже, щоби зробити кліше і видати окремо. Якщо маєте - пришліть мені. Як здоровля владики? Що він робе в часи вільні? І як до нього відносяться священики? Давно вже я хочу видати комунікат Еклезії про сучасний стан нашої Церкви в Канаді і в Америці та на жаль не маю всіх потрібних відомостів. Може Ви знайшли б час і написали мені річево про це. Скільки і хто духівництво? Скільки і де парафій? (назви на англійській] мові). Скільки шкіл і ін. парафіяльних інституцій? Про Консисторію? Про школу-курси для підготовки духівництва. Про відношення чужих церков? Своїх? Дати заснування окремих парафій? Хори, Брацтва, Сестрицтва? Майно? Історичний розвиток? і т. ін. Натурально це буде між нами, я Вас не зраджу. Напишіть.

З Києвом я не маю зносин. Послав був і я трохи грошей о. Василію, але ще не знаю чи одержав. Написав і архієп[ископу] Павловському в Харків, з котрим раніш листувався, але також щось мовчить. Чи може не одержав, чи сконфіскували мій чи його лист? Там стоїть правдивий жах і невідомо ще, як вийде наш нарід з цього пекла?!

Тим часом оцим і закінчую свого листа. Як відповісте скоро, і я також скоріше напишу, бо вже заморився, завтра треба рано на роботу, а як не допишу, може лист замерзнути на цілий тиждень! От[же] усього доброго! Вітаю пані-матку і дітей, і Вас цілую заздалегідь з Христос Воскрес! Бо як одержите, буде певно якраз час. Моя дружина Вас і пані вітає сердечно і бажає не хорувати, а набиратися сил. Ще раз вітаю сердечно і очікую відповіді. Гаразд! Ваш щиро прихильний Євген Бачинський

*ту, де я за тачкою, а Іда з лійкою к[оло] хати!»

(Машинописна копія).

№ 7

1934, грудня 22. - Трентон. - Лист о. П. Білона до Є. Бачинського.

«18 Wodland St. Trenton, N. G.

Христос рождається! Дорогий Євгене Васильовичу!

Я і моя родина сердечно вітаємо Вас і Вашу дружину з Різдвяними святами та з Новим Роком.

Бажаємо повного щастя. В цім році писав Вам листа і просив бути співробітником Дніпра, але на той лист не мав відповіді. Пишіть мені і до Дніпра. Наші дві Прав[ославні] церкви оце нарешті злучаться. Як одержу од Вас відповідь, напишу дечого багато.

Ваш о. Петро Білон».

(Автограф. Листа написано на поштовій картці. Вгорі рукою Є. Бачинського зроблено напис: «Відп[повів] карткою 11.1.35»).

№ 8

1935 лютого 6. - Трентон. - Лист о. П. Білона до Є. Бачинського.

«Trenton, N. G. 18, Woodland st.

6 лютого 1935

Трентон, Н[ью] Дж[ерсі]

Дорогий Євгене Васильовичу!

Вашу листівку з 11 січня одержав. Красно дякую за привітання і за пам'ять, що мене не забуваєте.

Хотів би Вас потішити новиною про злуку обох церков, та наразі нічого доброго нема та питання чи буде?! Був і я на тим ніби історичнім засіданні двох духовних консисторій, та ні до чого доброго не прийшли. Та друга група хоче понизити нашу Авт[окефальну] Прав[ославну] Церкву, за яку загинуло тисячі, а тисячі вірних єпископів та священиків. Ми й так багато де в чим попустили, попалили дещо, чому поклонялись, за що боролись, і все ж їм цього замало. Новий кандидат на єпископа - о. Пристай є уніат, католик дуже упертий. Має 65 рок. Без всякої ідеї, без поглядів о. П[ристай] висвятився на єп[ископа] православної церкви, до якої напевно не щиро ставиться!.. Ми хочемо злуки, але не пониження. Чи вона буде, тяжко сказати. Скорше ні, бо маємо діло з авантюрниками. Та це все - довірочно.

Питаєте про життя моє. Та ось за працею і світа Божого не бачу. В останні часи сильно переобтяжений працею. В січні м. був три рази у Філадельфії і чотири рази у Ню Йорку, де відправляв службу Божу. Ню-Йоркська парафія колись відійшла до жуків, а тепер до нас прийшла. І я мусив їх обслуговувати. Пропонували мені нюйорчани до себе, та я відмовився. Помимо роз'їздів є багато праці з писаниною в справах дієцезальних, маю клопіт з “Дніпром”, мене таки силою втягнули в це ярмо, а в парафії скільки то роботи різноманітної!

Життя подорожчало в Америці і то з кождим днем все іде вгору, а платня... так про це вже і соромно признатись.

Всі ми здорові, діти ростуть як на дріжжах.

В Вашій критиці про “Дніпро” є трохи правди. Але пригадуєте, як я писав Вам, газета ця не мала на протязі 3-х років редактора. Були опікуни, аз есм перший. Мусів бути, бо на той час виконував обов'язки голови Д[уховної] К[онсисторії] - отже мусів опікуватись бо міг і “Дніпром”. Не мав я на це ані відповідного часу, ані журналів, ані часописів. Власне і тепер я знаходжусь в таким самим стані. І я бідний б'юсь як риба об лід.

То, що Ви пишете, аби зробити газету “Дніпро” подібну ніби до “РНВ”, взяти вищий напрям, то при наших обставинах річ неможлива. Ми мусимо пристосуватися до читачів, а читачі переважно - проста кляса.

Скільки я мав м. и. критики під час видання “РНВ”, що вміщував деякі ст[атті] високого напрямку, але ж тоді і читачі були свідомі, інтелігентні, а в Америці якраз того бракує. “Дніпро”, конечно треба піднести і давати в цій газеті повчаючі гарні моральні ста[атті], та для цього треба грошей, а ми бідні.

Все ж я буду просити Вас, як старого приятеля, який мене підтримував щось на протязі 3-х років, підтримати й тепер. Ви маєте велику бібліотеку, одержуєте реліг[ійних] журналів десятками. Подавайте цікаву хроніку зі світа, давайте коротенькі ст[атті] морального змісту, передруковуйте з ін[оземних] мов дописи та ін. Взагалі таке, що може інтересувати просту клясу. А за це постараюсь Вам час від часу надіслати гонорар за Вашу працю, звичайно, невеличкий. Отже не відкладайте, а нині беріться до праці, друкуйте, передруковуйте щось і негайно надсилайте. Гаразд!

Бувайте здорові та Богові милі! Всі сердечно вітаємо Вас і В. п. пані добродійку. Пишіть, що тепер робите, де працюєте, яке життя громадське в Женеві?

З любою до Вас Ваш о. Петро Білон».

№ 9

1934 травня 16. - Трентон. - Лист о. П. Білона до Є. Бачинського.

«16 травня 1935, Трентон Н[ю] Дж[ерсі]

Дорогий, дуже дорогий Євгене Васильовичу!

Сердечно дякую Вам за Вашого листа, якого одержав оце цими днями. Хочеться вірити, що між нами листування знову як ото раніш було, нав'яжеться. А воно й потрібно нам. Ви, як бачу, по-старому цікавитесь церковними новинами. Хочу поділитись з Вами: о. митр. Василь Липківський живе на окраїні Києва в перехідній кімнаті з дружиною, спаралізованою і з сестрою, яка власне доглядає старця брата і хору його жену. По-старому бідує. Дещо наші допомагають, але дуже мало. Митр[ополит] Михайло Борецький був на Соловках, та очевидно збожеволів, а може і розстріляли большевики. В. Чехівський на Соловках бідує. Митр[ополит] Ів[ан] Павловський живе у Києві, має лише одну маленьку церкву на Подолі - Притиско-Микільську.

Тепер цікавитесь Ви, як наш владика справиться з жуківцями та з о. Гундяком? Згода між ними і жуківцями. Але наш владика не є хитрий і не міг використати їх. Владика подав прохання до грецького патріярха, та це прохання можливо і пошкодить чого доброго. Бо у нас є в більшости, які не хотять іти під захист УПЦ патріарха, а хотять і надалі бути під автокефальною церквою. На слідуючому тижні буде засідання двох консисторій і тоді дещо виясниться. о. Гундяк признається і жалує, що наробив багато шкоди, обіцяє бути вірним, та чи надовго?

Живеться нам по-старому. Частенько міняємо парафії, бо деякі “приятелі” не дають спокійно жити. Правда, вони потім як від'їду, жалують своїх вчинків, та пізно. Скрізь я працюю так щиро, так самовіддано, та перешкодою є те, як я вже напевно писав, що народився на В[еликій] Україні, а не в Галичині. Хоч по мові мене не пізнати, що я з В[еликої] України. А ось з попередньої парафії мусів втікати лише за те, що хотів приєднати більше парафіян! І приєднав, та за це потерпів. А з Трентон як прийдеться відходити, то напевно за рідну українську мову. Скажете - байки, ні - суща правда. Отак терпимо. І маємо надію, хто терпить - той спасеться. Дав би Бог!

Помер наш дорогий співробітник РНВ проф. Василь Біднов. Смерть його на мене так подостала, що я ось місяць безперестанно думаю про нього. Дуже жалко. То був праведний, святий чоловік, щось подібного до бл. п. Павла Чижевського. Читав я Вашу ст[аттю] про П. Чижевського, а в своїх молитвах згадував слугу Божого Павла.

Одержав я від Вас і статтю “Брехнею світ перейдеш”. Мені прикро Вам признатись, але я ніяк не можу дати її до “Дніпра”, бо серед читачів повстало б обурення. А сам не співчуваю рухові групи Коновальця, але проти них виступати не можемо, бо майже в кожній парафії є відділи і могли б шкодити. Вони і так без причини шкодять, а надрукувати статтю, вони наробили б зорганізованого хаосу в церкві.

Далі про Лондонське Бюро. У нас в Америці, та й в Канаді і в Європі скрізь опінія про Бюро найкраща. Роблять гарну роботу для української справи багато офірують. Отже робити на таку прекрасну організацію якийсь напад було б небезпечно для нас, бо всі б взяли під захист це Лондонське українське Бюро, а нас скритикували б.

Про Музей Визвольної боротьби у Празі я найкращої думки, багато де в чим допоміг їм. Працюють в Музею найвидатніші люди і до них є довіра. Оце вчора я одержав від Управи того музею листа з підписами всіх учасників зборів. Дякують мені за працю. Я пообіцяв їм відправити історичні папери Братства 6-й Стр[ілецької] Січ[ової] див[ізії] та редакції РНВ. Я б не радив Вам засновувати в Женеві музей, бо розбивати сили не варто - скажіть отаманові.

Ви читали про Жіночий Конгрес в Галичині, що відбувся в минулім році. Наслідки величаві! Хочеться вірити, що й Всеукраїнський Конгрес принесе як Галичині, так і еміграції, що розпорошена скрізь, принесе неабияку користь. Плани гарні, тільки чи погодяться ріжні партії об'єднатися? Група Коновальця проти, от уже клопіт. Я з приємністю вітаю цей Конгрес і з радістю поїхав би. Та ба, нема засобів. Про скоропадчиків, то тут можна писати, бо майже всі не співчувають цій групі.

Я щиро виложив свої думки і певний, що Ви не погніваєтесь на мене. Коли я не дам до друку Вашу статтю.

Пишете, що становище наше таке безпросвітне погане, під цей час, що гіршого й не вигадаєш. Погоджуюсь з Вами. Отже (?) в цей поганий час треба дати читачам щось гарного, бадьорого, піднести їх на дусі.

Під цю пору в Америці і навіть в Канаді із-за тої злуки повстала така погана ситуація, що не знати як ми і вийдемо з неї. Та про це я повідомлю Вас пізніше. Ці новини я подаю Вам довірочно.

В минулім листі я піддавав Вам думку, який власне матеріял нам потрібний. Ви маєте багато ріжної духовної літератури, журналів франц[узькою] і ін. мовою. Перекладайте гарні оповідання морального змісту для молоді, жіноцтва, старших, перекладайте гарні золоті думки великих людей. Або дайте невелику розвідку про Костомарова, якраз минуло 50 років від смерти цього великого історика. Цікаво було б дати із твору його “Книги буття”. Дайте розвідку про філософа Григорія Сковороду.

Чи виходить Ваш “Бюлетень”? Пишіть. Я і дружина сердечно вітаємо Вас і Вашу В[исоко] шан[овну] паню добродійку. Бажаємо всього найкращого. Бувайте здорові та Богові милі!

З любов'ю до Вас о. Петро Білон. А де ваш синок?»

(Автограф. Листа написано на бланку «Ukrainian orthodox church consistory of the United States of America»).

№ 10

1934 листопада 3. - Женева. - Лист Є. Бачинського до о. П. Білона.

«Женева, 3.11. 1936.

Дорогий о. Петро!

Одержав Вашу цидулку від 19 жовтня і поспішаю сповнити Ваше бажання. Не знаю чи підійде. Я взяв зі своїх тек спомини про двох священиків. Але боюся, що забракуєте і в добавок трохи задовге. Лишаю Вам справити трохи мову, а евентуально скоротити дещо. В нашій мемуаристиці це вперше буде мова про цих діячів. Зрештою я маю зі своїх споминів багато матеріялу, та немає де містити!

Для “Дніпра”, як тільки одержу Вашу відповідь, напишу статтю про Різдвяні українські звичаї. Ще переклад з моїх статей для французької преси. Гадаю, що і для нашого українського читача буде цікаве. Можу ще надсилати Вам дещо з хроніки європейського релігійного життя наколи це буде Вам бажано. Щодо окремих статей так вибачайте - відмовляюся: мені дуже тяжко пристосуватися до культурного рівня читачів “Дніпра” і я взагалі не популяризатор, тим більше з тим душком, який смакує нашим землякам в Америці.

Надіюся, що мої спомини ще дійдуть завчасно. Тому поспішаю вислати і ставлю крапку. Відпишу більше, хай на Ваше же письмо, котре заповідаєте. А я просив би Вас наколи мої спомини будуть надруковані в календарі, прислати мені два примірника.

Із тим стискаю сердечно руку і бажаю усього найкращого. Ваш, щиро прихильний».

(Машинописна копія).

№ 11

1935 грудня 1. - Монреаль. - Лист о. П. Білона до Є. Бачинського.

«Montreal, Canada

Дорогий Євгене Васильовичу!

Привіт надсилаю Вам з Канади, куди приїхав з о. владикою на декілька днів взяти участь у Соборній Службі Божій. По приїзді додому напишу Вам подрібного листа. Листа з матеріялом одержав. Дякую.

Сердечно стискаю Вашу руку. Привіт дружині. З любов'ю Петро Білон».

(Автограф. Листа написано на поштовій картці).