Історія України
Російська буржуазно-демократична революція 1905-1907 рр. Утворення СРСР Українізація та її наслідки. Політичне та економічне становище України (1985-1991 рр.). Індустріалізація та суцільна колективізація. Духовне та культурне життя в умовах незалежності.
| Рубрика | История и исторические личности |
| Вид | учебное пособие |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 27.09.2017 |
| Размер файла | 229,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Через реформування пройшло і театральне мистецтво. В його розвиток в нових умовах зробили внесок режисери І.Борис, Р,Віктюк, А.Жолдак, Б.Шарварко та інші
Центрами розвитку українського кіно стали Київська та Одеська кіностудії. 21 серпня 1991 року було створено Державний фонд кінематографії. В листопаді 1991 року відбувся перший всеукраїнський кінофестиваль документального кіно. Почали створюватись україномовні фільми, такі як “Сад Гетсиманський”, “Пастка”, “Царівна”, “Голод -33”, “Дорога на Січ”, “Гетьманські клейноди”, телесеріал “Роксолана” та інші. Особливої уваги заслуговує фільм “Дума про гетьмана Мазепу” кінорежисера Ю.Ільєнка, який здобув визнання на Берлінському кінофестивалі, але не був показаний за розпорядженням з Москви (і це в умовах незалежності України) українському глядачеві. Той же Ю.Ільєнко при житті сказав: “Ви знаєте, скільки було зроблено фільмів за роки незалежності України? 400! І їх ніхто не бачив! Питання: чому? Тому що вони штучно відірвані від глядача.” Українські фільми замінила російськомовна масова культура (закордонні російськомовні фільми та російські фільми). При президентові В.Ющенко було введено переведення іноземних фільмів на українську мову і встановлення 50% квоти на радіо і телебачення українського мовлення. За президента В.Януковича квота на обов'язкове українське мовлення була зменшена до 25%.
Гострою є проблема повернення з-за кордону, особливо з Росії, українських національних цінностей. Останнім часом було повернуто лише фрески Михайлівського золотоверхого собору. Інші цінності, такі як гетьманські клейноди, скарби скіфських могил, Мало-Перещепинський скарб засновника Болгарії хана Курбата, вагою 32 кг. золота та інше так і не повертається в Україну.
29 березні 1993 року Верховна Рада прийняла Закон “Про фізичну культуру і спорт”. В країні розгорілась боротьба проти паління в громадських місцях. Вперше самостійно Україна виступила на Зимовій Олімпіаді в 1994 році, і завоювала 1 золоту і 1 бронзову медаль. Відзначилась фігуристка з Одеси О.Баюл. На літній Олімпіаді 1996 року Україна зайняла 8-ме командне місце. На Олімпіаді в Сіднеї у 2000 році збірна України здобула 20 медалей. Українська збірна з футболу успішно виступила на чемпіонаті світу з футболу під керівництвом О.Блохіна.
5. За умов незалежності в Україні розпочинається релігійне відродження. Перш за все відродились православні церкви. Московський патріархат, з метою утримання контролю за Україною, сприяв посиленню УПЦ Московського патріархату, на чолі з митрополитом Володимиром (Сабоданом). Ця церква підпорядкована Москві, тримає під релігійним контролем Південь і Схід України, володіє трьома Лаврами, пробує поширити свій вплив на Центр і Захід України. В українських патріотів ототожнюється з російською колоніальною політикою щодо України, як незалежної країни. Від Москви відкололись дві православні церкви, з метою створення незалежної української православної церкви, поскільки Україна є незалежна країна. Це УПЦ Київського патріархату (нині керівник митрополит Філарет) і УАПЦ. Ці церкви більший вплив мають в україномовних регіонах, в Центрі і на Заході України. Панівний вплив в Західній Україні має УАПЦ.
Крім того в Україні відродились, або були принесені ззовні протестантські церкви, такі як: християни-баптисти, євангелісти (п'ятидесятники), свідки Ієгови, адвентисти сьомого дня та інші. Серед них зявилися ті, які негативно впливали на свідомість молоді. Це перш за все “Біле братство”, яке виникло на початку 90-тих років. Це братство очолювала жінка - “Марія Деві Христос”. Насправді, реальним керівником був психолог Ю.Кривоногов (“Божественний Світильник”), який і розробив технологію підкорення людської особистості. Ця громада, за її анти людські дії була заборонена. Всі інші громади, які не наносять шкоди людям в Україні діють вільно.
6. З метою відродження релігійного життя у квітні 1991 року Верховна Рада прийняла Закон “Про свободу совісті та релігійних організацій”. Цей закон надавав право на свободу совісті, релігійні організації набули статус юридичної особи, школа залишалась відокремленою від церкви, встановлювалась рівноправність громадян в їх ставленні до релігії, церква відокремлювалась від держави.
Але влада почала порушувати цей закон. Л.Кравчук, з метою зміцнення української державності почав підтримувати УПЦ КП. З 1994 року Л.Кучма почав підтримувати УПЦ МП. Це вилилось у протистояння, особливо під час похорон патріарха Київського Володимира (Романюка), якого влада не дозволила поховати на території Софіївського собору, і він, в ході протистояння віруючих з спецназом, нашвидкуруч був похований біля зовнішнього входу собору.
Конституція України 1996 року, в статті 35 хоч і гарантувала всі права віруючим і невтручання держави в релігійне життя і навпаки, протистояння різних влад і церков продовжилось. Президент України В.Ющенко, стоячи на позиції формування української національної держави, підтримав УПЦ КП і спробував на її основі створити єдину УАПЦ об'єднану. Його опонента ще на президентських виборах 2004 року підтримала УПЦ МП, закликаючи віруючих голосувати за В.Януковича, що було прямим втручанням церкви у світське життя. Нинішній Президент України В.Янукович показує своє позитивне ставлення лише до УПЦ МП.
Література до теми
1. Історія України (підручник) 11 кл., Пометун О.І., Гупан М.Н., К., Освіта, 2011, с.288-308.
2. Новітня історія України (підручник) 11 кл., Турченко Ф.Г., К., Генеза, 2007, с.337-356.
3. Історія України (підручник для ВНЗ), колектив авторів., кер. Зайцев Ю.Д., Світ, 2003.
4. Історія України. Бойко О.Д. К., 2004.
12.4 Зовнішня політика і міжнародні зв'язки незалежної України
Основні терміни: суб'єкт міжнародних відносин, нейтралітет, позаблоковий характер політики, багатовекторність, ОБСЄ, Рада Європи, омбудсмен.
План
1.Основні принципи зовнішньої політики України, Ядерне роззброєння.
2.Україна в міжнародних організаціях.
3.Пошуки зовнішньополітичних орієнтирів наприкінці ХХ - на початку ХХІ ст..
1. Після здобуття незалежності Україна стала суб'єктом міжнародного права, під чим розуміють сукупність економічних, політичних, культурних, ідеологічних міждержавних стосунків на двосторонній та багатосторонній основі. Характер міжнародних відносин залежить від принципів зовнішньої політики. Вони були проголошені в Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року. Вони передбачають нейтральність України (що, як показала історія, є дорого для країни) і відмову від ядерної зброї (що, як вважає частина опозиції, також була помилка).
Після 1 грудня 1991 року Україну визнали 176 країн світу. Першими це зробили Литва, Латвія, Естонія, Польща і Канада. 3 липня 1993 року Верховна Рада ухвалила Основні напрямки зовнішньої політики України, які містили наступні напрямки: україно-російські відносини, відносини з країнами СНД, інтеграція в євроатлантичні структури, участь у миротворчих операціях, україно-американські відносини.
Ставши державою Україна зайняла третє місце по ядерному потенціалу в світі, тому що на її території знаходилось 2 тисячі тактичних ядерних боєголовок та 176 міжконтинентальних балістичних ракет. 23 травня 1992 року Україна разом з іншими країнами підписала Лісабонський протокол про приєднання до міжнародного договору “Старт - 1”. За ним Україна мала скоротити 36% загальної кількості ракет - носіїв і 42% ядерних бойових зарядів. Ратифікація цього договору Верховною Радою стала проблемою, тому що в цей час Росія через Державну Думу, заявила територіальні претензії на Крим, в зв'язку з чим українські патріоти У Верховній Раді відмовлялись роззброюватись Україні і почали вимагати вступу до НАТО. Лише через 1,5 роки, коли послабився тиск Росії з-за Криму 18 листопада 1993 року цей договір був ратифікований. Ядерні країни Росія і США гарантували суверенітет країни. Тому, восени 1994 року Україна приєдналась до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, за умови гарантій з боку ядерних держав. 1 червня 1996 року завершилось вивезення ядерних боєприпасів з України до Росії.
Україна успішно налагодила зовнішні стосунки з західними сусідами, але як і раніше, стосунки з Росією продовжували бути складними. Її не влаштовувала проєвропейська спрямованість України, за зразком країн Балтії. Вона мріяла відновити Російську імперію. В цій справі їй допомогла в якійсь мірі багатовекторна (спрямування в різні сторони, а практично тупцювання на місці) зовнішня політика Президента Л.Кучми. Наслідком стало підписання 30-31 травня “договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією”. За цим договором Росія визнавала існуючі кордони між двома країнами. Але вже восени 2003 року виник конфлікт через приналежність острова Тузла, який і по сьогоднішній день не вирішений остаточно. Події навколо острова Тузла сприяли прийняттю Закону України “Про вступ до НАТО” Верховною Радою України в 2003 році. Складним є питання перебування Російського Чорноморського флоту в Севастополі, що суперечить Конституції України і її позаблоковому стану. Президент В.Янукович у квітні 2010 року своїм договором з Росією, продовжив термін його перебування до 2042 року. На сьогоднішній день ще не завершені переговори по кордонах з цією країною. Більше того, ця країна постійно втручається у внутрішні справи України, не допустивши її вступу до НАТО, торпедуючи кроки до вступу в Євросоюз. Частина українських політиків допомагають їм в цьому.
В якійсь мірі складними були стосунки з Румунією, але їх бажання вступити до Євросоюзу (умовою чого була відсутність територіальних протиріч з сусідами) дозволили підписати в 1997 році договору про дружбу і співробітництво з Україною, а на початку 2 тисячних років, через міжнародний суд узгодити питання по острову Зміїному.
Певні складності були у відносинах з Польщею, щодо відкриття меморіалів воякам двох країн часів україно-польської війни 1918-1920 років, та жертв Волинської трагедії 1943-1944 років. Ці питання також були спільно вирішені.
На початку ХХІ століття, відносини з країнами Заходу і США погіршились через порушення свободи слова, інтелектуальної власності в Україні, вбивства журналістів (приклад Г.Гонгадзе), продаж Ірану українських систем ППО “Кольчуга” і т. п. В епоху президентства В.Ющенка 2004-2009 роки ці відносини стали кращими про що свідчить наступне: Україна ввела безвізовий режим для громадян країн Євросоюзу; Україна була визнана країною з ринковою економікою; вступ до СОТ; початок переговорів про асоційоване членство і зону вільної торгівлі з Євросоюзом; визнання України демократичною країною. До речі, В.Ющенко зробив спробу перейти до одно векторної зовнішньої політики, спрямованої на повноцінну інтеграцію до Євросоюзу. Його наступник В.Янукович повернувся до багатовекторності. З 2010 року стосунки з країнами Заходу знову стали погіршуватись, причинами чого є: судове переслідування опозиції, обмеження прав громадян на мирні зібрання, тиск на свободу слова.
Останнім часом, крім Євросоюзу і Росії, приоритетними для влади є відносини з країнами Азії, перш за все з Китаєм, та Латинською Америкою.
2. Під час розпаду СРСР було утворено СНД, яке за задумом Москви, згодом повинно відродити велику Росію. Але Україна весь час блокувала рішення по утворенню наддержавних структур, які б давали таку можливість. Головним інтересом, що бачила і бачить поки що нині Україна в цьому обєднанні, це зона вільної торгівлі з країнами СНД. В 2004 році Україна підписала угоду про входження в Єдиний Економічний простір СНД (ЄЕП), яка не була ратифікована Верховною Радою, більше того, це була одна з причин Помаранчевої революції.
Намагаючись бути самостійним гравцем серед країн СНД Україна приймала участь в регіональних міжнародних організаціях, таких як Парламентська асамблея чорноморського економічного співробітництва (бере участь 11 країн чорноморського регіону), Центральноєвропейській ініціативі (бере участь 15 країн Центральної і Східної Європи). З 1992 року Україна стала членом НБСЄ, яка з 1995 року отримала назву “Організація з безпеки і співробітництва в Європі” (ОБСЄ). У листопаді 1995 року Україна стала 37-мим членом Ради Європи і взяла на себе зобов'язання дотримуватись прав людини. В зв'язку з цим в Україні було введено інститут спеціального уповноваженого з прав людини - омбудсмена (нині цю посаду займає Ніна Карпачова).
У 1994 році Україна підписала угоду про співпрацю з ЄС. Вступ до цієї організації України, на відміну від країн Балтії, Східної Європи, виявився важким. Цьому причинами є не лише економічна криза останніх років, а й інші, а саме: невідповідність соціально-економічного, політичного життя евростандартам (але ж ця невідповідність була і в колишніх республіках Прибалтики), небажання влади встановити надійний кордон на Сході і Півночі України з введенням візового режиму, як це зробили країни Балтії, не виведення з України іноземної військової бази, торпедування вступу до НАТО, куди Україна могла б вступити уже сьогодні (всі країни Східної Європи і Балтії, перш ніж стати членами Євросоюзу ставали членами НАТО). Альтернатива: Як свідчить газета “Вечірня Полтава” від 12 жовтня 2006 року, аргументами на користь вступу до НАТО є: 1. Членство в НАТО різко поліпшить перспективи вступу до ЄС; 2.Напад на Україну буде розглядатись, як напад на НАТО; 3.Україна, в разі вступу до НАТО не матиме жодних зобов'язань, щодо розміщення на своїй території військових баз; 4.Надання “ядерних гарантій” Україніз боку ядерних держав, членів НАТО; 5. Зниження ризику війни проти України інших держав; 6. Зміцнення політичної незалежності; 7.Вступ України до НАТО не буде створювати умов для іноземних військових баз, спрямованих проти Росії; 8.Ліквідація можливих провокацій проти України на зразок острова Тузла; 9.Зміцнення територіальної цілісності і обмеження сепаратизму; 10.Обмеження енергетичного тиску зі сторони Росії; 11.Остаточний вихід України з-під впливу Москви; 12.Незначна вартість вступу в НАТО, тому що можна буде обмежити витрати на оборону (на відміну від нейтральної країни, яка повинна тримати велику армію, очікуючи удару з усіх сторін); 13.Можливість використання старого озброєння при залученні сучасних озброєнь країн НАТО; 14.Різке збільшення іноземних інвестицій; 15.Поліпшення підприємницької діяльності; 15. Вступ до НАТО не припиняє науково-технічної співпраці з Росією. Не вступ до НАТО України призведе до маргіналізації України, витіснення її на периферію міжнародних відносин, зумовить підпадання України під зовнішні впливи.”
Щодо реальних стосунків з НАТО, то з лютого 1994 року Україна приєдналась до програми НАТО “Партнерство заради миру”. 9 липня 1997 року в Мадриді підписано “Хартію про особливе партнерство між Україною і НАТО”. Зокрема передбачалась проведення спільних навчань, участь у миротворчих операціях. На початку ХХІ століття Україна прийняла участь в військових операціях проти Іраку та в Афганістані. З виборами Президента України В.Януковича, були змінені плани, щодо вступу до НАТО. Закон України “Про основні засади зовнішньої політики” від 2010 року відмовився від вступу країни до НАТО і проголосив нейтральний статус України, зберігши при цьому положення про Євро інтеграцію.
Також Україна приймає участь в ООН, співпрацює з Європейським банком реконструкції та розвитку (ЄБРР), Міжнародним валютним фондом (МВФ), Міжнародним банком реконструкції та розвитку (МБРР).
3. На початку ХХІ століття Україна опинилась знову на роздоріжжі. Потрібно розбудовувати оновлену зовнішньополітичну доктрину країни, яка, за будь-яких обставин повинна гарантувати: національну безпеку, створення сприятливих умов для ефективного функціонування економіки, науково-технічного прогресу, розвитку культури і освіти, захист прав і свобод громадян, підвищення рівня добробуту людей, забезпечення мирних відносин з сусідами.
Література до теми
1. Історія України (підручник) 11 кл., Пометун О.І., Гупан М.Н., К., Освіта, 2011, с.309-318.
2. Новітня історія України (підручник) 11 кл., Турчанко Ф.Г., К., Генеза, 2007, с.356-365.
3. Історія України (підручник для ВНЗ), колектив авторів., кер. Зайцев Ю,Д., Світ, 2003.
4. Історія України. Бойко О.Д., К., 2004.
Література
Основні підручники та навчальні посібники:
1. Історія України (підручник для ВНЗ), колектив авторів,. кер. Зайцев Ю.Д., Світ, 2003.
2. Історія України (підручник), 10 кл., Кульчицький С.В., К. Освіта, 2010.
3. Історія України (підручник), 11 кл., Кульчицький С.В., Шаповал Ю.І., Генеза, 2005.
4. Новітня історія України ч.І (підручник), 10 кл., Турчанко Ф.Г., Генеза, 2001.
5.Новітня історія України ч.ІІ (підручник) 11 кл., Турчанко Ф.Г., Генеза , 2007.
6. Історія України. Мисик Ю.А., К., 2008.
7. Історія України. Островський В.В., 2009.
8. Історія України. Бойко О.Д., К., 2004.
Додаткові підручники та навчальні посібники:
1. Історія України (навчальний посібник), Світлична В.В., 2010.
2. Історія України (навчальний посібник), Гончарук П.С., 2009.
3. Історія України (навчальний посібник), Гусєв В.І. 2008 р.
4. Історія України (навчальний посібник), Юрій М.Ф. 2008 р.
5. Історія України (посібник), 10 кл., Рент О.П., Малій О.В., Фаренгейт, 2003.
6. Нариси з історії України (посібник)Ю 10-11 кл., за ред. Смолія В.А., Генеза, 2002.
7. Історія України (навчальний посібник) , 11 кл., Шевчук В.П., Прем'єра, 2002.
8. Нариси з історії України (посібник), 9-11 кл., Грицак Я.Й., Генеза, 2002.
9. Історія України (навчально-методичний посібник для вчителів), 11 кл., Коляда І., Лук'янчук О., Аконіт, 2006.
10. Історія України. Хрестоматія, 10-11 кл., за ред. Гусєва В.І., Вища школа, 2005.
11. Збірник тренувальних тестів з історії України, Власов В.С., Пометун О.І., Фрейман Г.О., Генеза, 2008.
12. Історія України. Збірник тестових завдань, Кириленко О., Шеремет Ю., Грамота, 2008.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Революція в Росії 1905-1907 роки - перша демократична революція у Російській імперії. Початок революції поклали події 9(22).1.1905 у Петербурзі. Маніфест 17.10.1905 сприятливо позначився на розвитку українського національно-визвольного руху.
реферат [16,2 K], добавлен 07.12.2008Українському руху перша російська демократична революція 1905-1907 рр. принесла дві перемоги: було покладено край урядовій політиці заборони рідної мови і дозволено легально об'єднуватися для культурно-просвітницької праці на користь українського народу.
реферат [23,2 K], добавлен 12.06.2010Декларація про державний суверенітет України як основа послідовного утворення її незалежності. Спроба державного перевороту в серпні 1991 року. Референдум і президентські вибори 1 грудня 1991 року. Визнання України, як незалежної держави. Утворення СНД.
контрольная работа [29,5 K], добавлен 20.11.2010Історія села Чемеринці - розвиток села від найдавніших часів до наших днів. Етапи подій, шо відбувалися на Прикарпатті з найдавніших часів і по наше сьогодення, про суспільно-політичне, духовне та культурне життя села та його зв'язок з історією України.
книга [307,3 K], добавлен 08.05.2008Сторінки життя Й.В. Сталіна, його партійна діяльність. Створення СРСР та боротьба за владу. Індустріалізація та колективізація країни. Вплив Сталіна на духовне життя населення. Його роль у Другій світовій війні, напрями внутрішньої та зовнішньої політики.
реферат [30,2 K], добавлен 15.11.2011Соціальне становище в Західній Україні: повоєнний період. Індустріалізація та колективізація сільського господарства. Придушення національно-визвольного руху в Україні. Масові репресії радянського режиму проти населення Західної України. Операція "Вісла".
курсовая работа [58,9 K], добавлен 06.04.2009Причини, характер й рушійні сили національної революції 1648-1676 рр.. Розвиток боротьби за визволення України. Формування козацької держави. Переяславська Рада. Політичне становище України після смерті Б. Хмельницького. Гетьманування І. Виговського.
реферат [25,0 K], добавлен 27.02.2009Державний лад України в умовах нової економічної політики. Конституція УРСР 1929 р. Адміністративно-територіальний поділ українських земель у складі Російської та Австро-Угорської імперії. Наслідки революційних подій 1905-1907 рр. в Росії та в Україні.
контрольная работа [25,3 K], добавлен 28.10.2010Соціально-економічний розвиток України на початку ХХ ст. Створення і діяльність українських політичних партій на початку XX ст. Україна в роки революції 1905-1907 рр. Громадсько-політичний рух в роки революції 1905 -1907 рр. Земельна реформа П. Столипіна.
лекция [27,3 K], добавлен 29.04.2009Передумови, перебіг та наслідки революції 1905-1907 років. Дослідження причин поразки соціального повстання. Історія відродження консерваторського характеру управління державою. Ознайомлення із основними подіями політичного застою 1912-1914 років.
дипломная работа [60,8 K], добавлен 04.02.2011
