Основи країнознавства

Більша частина Росії лежить у помірному кліматичному поясі, мільйони квадратних кілометрів її території майже не придатні для життя (арктичний і субарктичний пояси) і лише вузька смужка Чорноморського узбережжя Кавказу - в субтропічному поясі. Кліматичні умови на такій великій території дуже різноманітні. Так, в Якутії знаходиться полюс холоду всієї Північної півкулі (-71°С). Майже увесь Сибір і Далекий Схід вкритий вічною мерзлотою. Вона значно ускладнює господарську діяльність, особливо будівництво.

Росія володіє величезними запасами прісної води. На її території понад 120 тис. річок. Найбільші з них впадають до холодного Північного Льодовитого океану. В Росії 2 млн озер, у тому числі найбільше за площею солоне озеро світу Каспійське море і найглибше прісне озеро Байкал.

Ґрунтовий покрив цієї країни не дуже різноманітний: переважають малородючі підзолисті та арктичні, тундрові і мерзлотно-тайгові ґрунти. На півдні значні площі вкриті сірими лісовими, чорноземними та каштановими ґрунтами. Рослинність і тваринний світ мають яскраво виражений широтний характер. Близько 65% території Росії знаходиться в зоні лісів. Ялина, ялиця, сибірський кедр і модрина є дуже цінними деревними видами (1-ше місце у світі). Тваринний світ доволі багатий. Серед промислових тварин виділяється соболь, песець, білка, єнотоподібний собака, марал тощо. Природо-заповідний фонд Росії має площу понад 5 млн га.

Природно-ресурсний потенціал Російської Федерації найбільший у світі. Крім водних, лісових, рекреаційних ресурсів виділяється мінерально-сировинні. Світове значення мають запаси вугілля, нафти, газу, торфу. Великі поклади залізної руди та руд кольорових металів. Значні запаси кам'яної та калійної солей, сірки, апатитів, алмазів, азбесту. Поширені поклади різноманітних будівельних матеріалів.

Населення. Останнім часом населення Росії зменшується приблизно на 1 млн осіб щорічно. Цей процес переважно характерний для етнічних росіян і угро-фінських християнських народів. Водночас, швидкими темпами зростає мусульманське тюркське населення.

Населення Росії розміщене вкрай нерівномірно і за густотою (близько 8,5 осіб на 1 км²) країна посідає лише 174-те місце у світі. Майже 80% населення живе в європейській частині країни, яка займає менше третини її площі. Величезні простори Сибіру та Далекого Сходу практично безлюдні й не мають постійного населення. Поширене осередкове розселення.

Міське населення становить 73%. У країні нараховується 13 міст-мільйонерів. Крім Москви до найбільших міст належать Санкт-Петербург (4,5 млн осіб), Новосибірськ і Нижній Новгород (по 1,4 млн).

Середня тривалість життя жінок становить 71 рік, чоловіків - 58 років. У національному складі переважають росіяни - 86%, але на території Росії живуть також поволзькі татари, українці, чуваші, башкири та ін. У Росії дуже велика кількість неврахованих іммігрантів, переважно китайців (понад 5 млн), і їхня чисельність продовжує стрімко зростати. Китайці планомірно заселяють Далекий Схід і Сибір, які мають незначне корінне населення та недостатньо освоєні економічно.

Господарство. Росія - індустріально-аграрна країна. За класифікацією ООН вона належить до дерясав з перехідною економікою. Кризові явища в економіці Росії на нинішньому етапі її розвитку викликані перевалено високим рівнем монополізму та відсутністю реального конкурентного середовища, характерного для країн Заходу. Рівень монополізму в окремих галузях коливається від 70 до 90%.

У структурі промисловості провідну роль відіграє паливно-енергетичний комплекс. Щорічно видобувається понад 300 млн т нафти та 600 млрд м³ газу, а також близько 250 млн т вугілля. Основні проблеми видобувної промисловості полягають у тому, що видобуток сировини здійснюється у все більш екстремальних умовах, а також він просторово відірваний від споживачів: більшість населення проживає на заході, а ресурси знаходяться на сході країни. Нафтопереробні підприємства існують на шляхах транспортування нафти.

Росія має три металургійні бази - Уральську, Центральну та Сибірську. За обсягами виплавки чорних металів вона займає 4-те місце у світі. На базі металургії розвивається багатогалузеве машинобудування. Тут виробляється до 20% продукції промисловості. Важке машинобудування тяжіє до металургійних баз, науко-містке до Москви та Санкт-Петербурга. Розвинуті різні галузі транспортного (виробництво автомобілів, тролейбусів, магістральних тепловозів, літаків, вагонів), тракторного й сільськогосподарського машинобудування.

Хімічна промисловість випускає мінеральні добрива, сірчану кислоту, соду. Традиційно розвинута лісова та деревообробна промисловість і виробництво будівельних матеріалів.

Більш як із 30 галузей складається легка промисловість. Історично вона сформувалась в областях, що оточують столицю. Майже 80% швейних виробів виготовляють у європейській частині.

По всій країні розосереджені підприємства харчової промисловості. їх регіональну спеціалізацію визначає зональна спеціалізація сільського господарства. Виробництво олії та цукру концентрується на півдні європейської частини. На Далекому Сході виловлюють 60% риби. Борошномельна промисловість орієнтується на райони вирощування зерна, м'ясна - на сировинні зони та споживача.

У сільському господарстві обсяги виробництва у галузі рослинництва дещо переважають над обсягом виробництва у тваринництві: за обсягами збору пшениці Росія посідає п'яте місце у світі, ячменю - перше, картоплі - друге; за поголів'ям великої рогатої худоби Росія займає 6-те, свиней - 5-те місце у світі.

Велика площа країни визначає велике значення транспорту. Довжина залізничних колій становить близько 87 тис. км, автомобільних доріг - 750 тис. км. Велику роль відіграє трубопровідний і річковий транспорт, майже 40% всіх перевезень припадає на морський.

Культура та соціальний розвиток. За рівнем культурного та соціального розвитку різні частини Росії дуже відрізняються. Основне культурне життя країни зосереджене в Москві та Санкт-Петербурзі.

У Російській Федерації понад 800 вищих навчальних закладів.

Найбільшими газетами є «Аргументы и факты» та «Московские новости». Провідне інформаційне агентство - ІТАР-ТАСС.

Близько 12% економічно активного населення нині не має роботи.

Дипломатичні відносини між Росією та Україною встановлено 14 лютого 1992 р. Договірно-правова база між Росією та Україною становить понад 200 угод. У Києві працює посольство Російської Федерації, а в деяких містах України - консульства.

Казахстан

Загальні відомості. Офіційна назва - Республіка Казахстан. Столиця - Астана (колишній Цілиноград і Акмола) (300 тис. осіб). Площа - 2,7 млн км² (9-те місце у світі). Населення - понад 16 млн осіб (бб-те місце). Державна мова - казахська. Грошова одиниця - тенге.

Географічне положення. Більша частина держави знаходиться в Центральній Азії, менша - в Європі. Виходу до Світового океану не має, лише до внутрішніх Аральського та Каспійського морів. На заході, півночі та північному сході країна межує з Росією, на південному сході - з Китаєм, на півдні - з Киргизією, Узбекистаном і Туркменистаном. Казахстан має потенційно вигідне положення, займаючи центральну частину простору між Європою, Росією, Південно-Східною і Південною Азією та Китаєм.

Історія виникнення та розвитку. З давніх-давен нинішня територія Казахстану була заселена гунами. Пізніше тут виник давньотюркський каганат. На території Казахстану до X ст. панували тюрки-карлуки, а з X до XII ст. існувала держава Караханідів; на початку XIII ст. вона була завойована монголами та увійшла до складу Золотої Орди. В XV ст. після її розпаду із складу узбецького ханства виокремилося власне Казахське ханство. В XIX ст. Казахстан був приєднаний до Росії. У складі СРСР утворилась у 1920 р. Киргизька автономна республіка, аз 1926 р. - Казахська АРСР. З 1936 р. Казахстан став союзною республікою. До та після Другої світової війни Казахстан слугував для Радянського Союзу величезним концентраційним табором, куди висилалися цілі народи. В 50-х роках XX ст. розпочалося масове освоєння цілинних земель. У 1991 р. було проголошено незалежність.

Державний устрій і форма правління. Казахстан є унітарною державою, президентською республікою. Глава держави - президент зі значними повноваженнями. Він очолює єдину систему виконавчої влади. Законодавчі функції належать двопалатному парламенту, який складається із сенату та меджлісу. Виконавча влада зосереджена в руках кабінету міністрів. Сенат утворюють по два депутати від кожної області, міста республіканського значення та столиці. Меджліс складається з 67 депутатів. Парламент обирається терміном на 4 роки.

Природні умови та ресурси. Рельєф Казахстану дуже розмаїтий. На півдні та південному сході здіймаються високі гори Тянь-Шань і Джунгарський Алатау. В центрі знаходиться дуже зруйнований Казахський дрібносопковик. Його висота не перевищує 1500 м над рівнем моря. Туранська та Прикаспійська низовини майже ідеально рівні.

Клімат Казахстану різко континентальний, посушливий: взимку переважають сильні морози, влітку - сильна спека. Майже 40% території займають пустелі, 30% - напівпустелі. Кількість опадів коливається від 100 до 400 мм.

Країна відчуває дефіцит прісної води. Багатоводних річок мало. Найгустішою річкова сітка є на півночі та в гірських районах. Є великі озера Балхаш і Тенгіз.

Ґрунтовий покрив Казахстану досить різноманітний. На півночі простягається вузька смуга чорноземів. Південніше вони переходять у каштанові ґрунти. Ще далі на південь панують бурі та сіро-бурі пустельні ґрунти.

Рослинний світ не надто розмаїтий. Панує степова та пустельна рослинність. Невеликі масиви лісів збереглися лише в горах. Серед тварин переважають копитні та гризуни (сайга, джейран). У горах є марали, архари, кабарга. На Алтаї та в Тянь-Шані зрідка трапляються рисі, снігові барси, бурі ведмеді.

Мінерально-сировинні ресурси Казахстану багаті та різноманітні. Значні паливні ресурси (вугілля, нафта, природний газ) та родовища залізних, мідних, поліметалевих руд, хромітів, нікелю та урану. Великі поклади фосфоритів, будівельних матеріалів, кухонної та кам'яної солей.

Населення. Розміщене по території держави дуже нерівномірно. Найвища його густота - в районах поливного землеробства, найнижча - на територіях, зайнятих під пасовищним тваринництвом. У цілому густота населення не перевищує 6 осіб на 1 км². Досить значний природний приріст, який дорівнює 10% о. Міське населення країни становить понад 60%. Найбільшими містами країни є Алмати (1,2 млн осіб) та Караганда (близько 600 тис. осіб). Національний склад населення доволі строкатий. Казахи складають близько 50% жителів Казахстану, 35% - росіяни, 5% - українці.

Господарство. Казахстан - індустріально-аграрна держава. Переважаючими міжгалузевими комплексами в неї є гірничовидобувний, паливно-енергетичний, металургійний та хімічний. Розвивається агропромисловий комплекс.

Провідними галузями промисловості є гірничо-видобувна, чорна та кольорова металургія, машинобудування, нафтопереробка та нафтохімія. В металургічній галузі провідна роль належить кольоровій металургії. Вона виробляє цинк, свинець, титан, срібло, магній. На бокситах північної частини країни працює алюмінієвий завод. Найбільший комбінат чорної металургії знаходиться в Караганді.

У Казахстані розвинуті всі паливно-енергетичні галузі. У Караганді та Екібастузі видобувають кам'яне вугілля. На півострові Мангишлак розвивається нафтова та газова промисловість. У країні діють потужні теплові електростанції та одна АЕС. Гідроенергетика розвинена на сході країни в басейні гірського Іртиша.

Хімічна промисловість виробляє доволі значний асортимент продукції, зокрема фосфатні добрива, пластмаси та синтетичний каучук, поліетилен. Серед галузей машинобудування виділяються виробництво гірничошахтного обладнання, сільськогосподарських машин, електротехнічної продукції.

Провідними галузями харчової промисловості є м'ясна, маслоробна, борошномельно-круп'яна, соляна та тютюнова. Річка Урал і Каспійське море дають Казахстану цінних промислових риб. У прибережній зоні розвинута рибоконсервна промисловість.

Майже 24% ВНП Казахстану створюється в сільському господарстві. Переважає тваринництво здебільшого екстенсивно відгінно-пасовищного типу. Головною його галуззю є вівчарство. За поголів'ям овець (близько 34 млн голів) Казахстан посідає 7-ме місце у світі. У північних районах та приміських зонах розвивається м'ясо-молоч-не скотарство, птахівництво та свинарство. Переважно на місцевій сировині працює легка промисловість. її найважливішими галузями є шкіряна, овчинно-шубна, переробка вовни та бавовняна. На їх основі розвиваються взуттєва, трикотажна, швейна.

Майже 60% зерна вирощують на півночі країни. Крім зернових культур є посіви бавовни, картоплі, овочів, фруктів, цукрових буряків. У цілому технічні культури займають відносно невеликі площі. У південних і південно-східних областях поширене садівництво і виноградництво.

Основою транспортної системи Казахстану є залізниці. На них припадає до 95% вантажообігу. Протяжність залізничних магістралей становить понад 14 тис. км. У перевезенні пасажирів зростає значення автомобільного та авіаційного транспорту. На Іртиші, Уралі та деяких інших річках розвинуте судноплавство. Є порти на Каспійському морі. Прокладено декілька магістральних нафто - та газопроводів.

Культура та соціальний розвиток. У Казахстані налічується декілька десятків вищих навчальних закладів. Найбільшими серед них є Казахський університет в Алмати, Карагандинський університет і Туркестанський міжнародний університет. У країні 40 театрів, численні музеї та бібліотеки. Письменних у країні 97%. Найбільші газети «Егемен Казахстан», «Казахстанская правда».

Республіка Казахстан визнала Україну 13 грудня 1991 р. Дипломатичні відносини встановлено з 23 липня 1992 р. У Києві працює посольство Республіки Казахстан.

Туреччина

Загальні відомості. Офіційна назва - Республіка Туреччина. Столиця - Анкара (близько 3 млн осіб). Площа - 779 тис. км²(36-те місце у світі). Населення - понад 66 млн осіб (17-те місце). Державна мова - турецька. Грошова одиниця - турецька ліра.

Географічне положення. Туреччина - євразійська держава, оскільки знаходиться у двох частинах світу - Азії та Європі. Вони відділені одна від одної Мармуровим морем і протоками Босфор і Дарданелли. Близько 97% території країни розміщується на півострові Мала Азія. Північ, захід і південь Туреччини омивається водами Чорного та Середземного моря. На північному сході Туреччина межує з Грузією, Вірменією та Азербайджаном, на сході - з Іраном, на південному сході - з Іраком і Сирією, на північному заході - з Грецією та Болгарією. У цілому географічне положення країни можна оцінити як сприятливе для соціально-економічного розвитку.

Історія виникнення та розвитку. В XI ст. н. є. турки-сельджуки завоювали значну частину сучасної Туреччини, створивши Конійський султанат. У XIV ст. виникла Османська держава. Постійна її експансія привела до створення великої багатонаціональної імперії (Османської), яка у XVI ст. пережила розквіт і згодом поступово занепала. Вона захопила значні землі в Європі, перетворившись у типову євразійську державу. В результаті нападів на українські землі звідси було вивезено сотні тисяч бранців. Українці-мусульмани стали основою найбоєздатніших загонів турецької армії та навіть імператорами. Після революції 1908 р. брала участь у Першій світовій війні на боці Німеччини. Після поразки втратила більшість національних околиць. Виник турецький національний рух під проводом К. Ататюрка, в результаті чого у 1922 р. було ліквідовано халіфат, а у 1923 р. Туреччина стала республікою. Після Другої світової війни стала членом НАТО (1955 p.). З 1964 p. Туреччина асоційований член ЄЕС. У 1974 р. окупувала північну частину Кіпру. В 1960 та 1980 pp. пережила два військові перевороти. У 1984 р. була відновлена парламентська демократія та діяльність політичних партій. Незважаючи на те, що на сході Туреччини багато десятиліть триває партизанська війна курдів за створення незалежної держави, отримала дозвіл на майбутній вступ до Європейського Союзу. В Туреччині відбувається постійна боротьба євро-інтеграційних ідей із ідеологією ісламського фундаменталізму. Освічені військові виступають за світський характер держави.

Державний устій і форма правління. Туреччина - унітарна держава, президентська республіка. Адміністративно-територіальний поділ - 8 районів. Глава держави - президент. Його обирає парламент терміном на 7 років. Законодавча влада належить Великим національним зборам. Вони обираються на 5 років. Виконавча влада зосереджена в руках президента й уряду на чолі з прем 'єр-міністром.

Природні умови та ресурси. У Туреччині переважають гори та плоскогір'я. Це молода складчаста область, де період гороутворення ще не закінчився, тому часто бувають руйнівні землетруси. Найвища вершина - гора Великий Арарат (5165 м).

Клімат Туреччини субтропічний. Далі від узбережжя морів клімат стає континентальним. Змінюється температура й залежно від висоти місцевості: влітку коливається від +24°С на північному узбережжі до +32°С на південному, взимку температура найхолоднішого місяця змінюється від +5°С до+10°С. Внутрішні плоскогір'я влітку мають температуру повітря +15°С, +22°С, взимку - від 0°С до -5°С.

Річки Туреччини належать до басейнів різних морів і океанів та зазвичай маловодні. Влітку вони дуже міліють, а деякі й пересихають. На сході та у внутрішніх районах багато озер. Найбільші з них - Туз і Ван є солоними.

Ґрунтовий покрив країни доволі різноманітний. У внутрішніх районах поширені сірі та світло-бурі ґрунти напівпустель. Коричневі ґрунти переважають у прибережних частинах. На Вірменському нагір'ї трапляються чорноземи. У зоні вологих субтропіків, поблизу грузинського кордону, де випадає до 3000 мм опадів на рік, знаходяться червоноземи.

Рослинний і тваринний світ Туреччини також розмаїтий. Узбережна зона сухих субтропіків вкрита жорстколистими лісами та чагарниками. Підвищені гірські ділянки внутрішньої частини вкриті хвойними та листяними лісами. Понижені ділянки мають рослинність сухих степів і напівпустель. Серед тварин переважають представники гірської фауни (безоарові цапи, дикі барани). У лісах трапляються козулі, благородні олені, кабани, шакали, вовки, смугасті гієни. Біля кордонів з Сирією водяться газелі та рідкісні дикі віслюки-онагри.

Найбільшим природно-ресурсним потенціалом Туреччини є рекреаційні ресурси. Серед корисних копалин переважають руди кольорових металів: хромітові, уранові, ртутні, вольфрамові тощо. Є запаси вугілля та нафти.

Населення. Середня густота населення перевищує 85 осіб на 1 км². По території країни воно розміщене дуже нерівномірно: у приморських районах -100 осіб на 1 км², у внутрішніх напівпустельних - менше 10 осіб. На сході та півдні є кочові та напівкочові племена курдів і арабів. Міське населення перевищує 72%. Найбільшими містами, крім столиці, є Стамбул (понад 8 млн осіб), Ізмір (2 млн), Бурса (1,1 млн), Адана (1,1 млн осіб). Близько 90% населення - турки, 7% - курди. На території Туреччини живуть також араби, черкеси, вірмени, греки.

Господарство. Туреччина є індустріально-аграрною країною з середнім рівнем розвитку економіки. На промисловість припадає близько 27% ВНП, на сільське господарство - понад 15%. Випереджаючими темпами розвиваються торгівля та міжнародний туризм.

Донині у структурі індустріального виробництва провідні місця займають харчова та легка промисловість. Однак їх частка постійно зменшується. Харчова промисловість доволі диверсифікована. Основними її галузями є борошномельна, цукрова, спиртова, олійницька, тютюнова та консервна. В легкій промисловості переважають невеликі підприємства та майстерні.

Розвинута видобувна промисловість (кам'яне та буре вугілля, мідна, хромова, марганцева руди). На цій основі працює 3 заводи чорної металургії та декілька підприємств з виплавки кольорових металів.

Швидкими темпами розвивається машинобудування, його галузева та територіальна структура постійно ускладнюються. Туреччина випускає автомобілі, трактори, судна, верстати, електромотори, сільськогосподарські машини, електро - та радіотехнічні товари. У країні декілька нафтопереробних заводів і підприємств з виробництва цементу.

У сільському господарстві переважає рослинництво, де створюється майже 2/3 всієї продукції. Провідні сільськогосподарські культури - зернові. За обсягами вирощування пшениці Туреччина посідає 7-ме місце у світі. До першої десятки країн світу входить вона і за збиранням оливок, бавовни та чаю. Вирощуються також ячмінь, цитрусові, виноград, овочі, фрукти, тютюн. За поголів'ям великої рогатої худоби та овець Туреччина посідає 6-те місце у світі. В країні понад 10 млн кіз. Серед них знамениті ангорські кози, які дають мохерову вовну.

У Туреччині швидко розвивається транспорт, але густота транспортної інфраструктури залишається все ще недостатньою. Протяжність залізничних магістралей перевищує 8 тис. км, автомобільних доріг - 60 тис. км. Зв'язок між азійською та європейською частинами країни забезпечує міст через Босфор у Стамбулі. Найбільші морські порти Стамбул, Ізмір, Іскандерун, Самсун знаходяться на узбережжі Чорного моря.

Культура та соціальний розвиток. Обов'язковою освітою в Туреччині є 6 класів. Понад 80% її громадян є письменними. На 100 тис. осіб населення припадає 1569 студентів. У країні понад 60 університетів. Найбільші і найпрестижніші з них у Стамбулі та Анкарі. Багато турецьких студентів навчаються і в Україні. У Туреччині багато історико-культурних пам'яток світового значення, таких як руїни Трої, Ефес - священне місто християн, історико-культурна спадщина Стародавньої Греції та Риму, Візантії, Османської імперїї.

У Туреччині понад 5 млн безробітних. Більш як 2 млн осіб працюють за кордоном, переважно у Німеччині. Середня тривалість життя жінок становить у середньому 74 роки, чоловіків - 69.

Республіка Туреччина визнала незалежну Україну 16 грудня 1991 р. Дипломатичні відносини між двома країнами встановлені 3 лютого 1992 р. У Києві працює посольство Туреччини. Зовнішньоторговельний оборот між двома державами становить близько 1 млрд дол. США. Україна набагато більше продає Туреччині, ніж купує в неї.

Запитання та завдання

1. Охарактеризуйте природно-ресурсний потенціал Росії.

2. Які реальні перспективи припинення збройного конфлікту на Північному Кавказі?

3. Які особливості національного складу населення Казахстану?

4. Як, з геополітичного погляду, можна охарактеризувати положення Казахстану між Росією і Китаєм?

5. Назвіть специфічні риси географічного положенні Туреччини.

6. Чому, на вашу думку, українсько-турецькі відносини мають велику перспективу розвитку?

Висновки

Країни Західної Європи належать до семи найрозвиненіших держав світу. Високий рівень їхнього соціально-економічного розвитку ґрунтується насамперед на високому рівні розвитку культури, освіти та науки.

Країни Центральної Європи швидко та успішно інтегруються до ЄС і НАТО. їхня економіка невпинно розвивається, рівень життя населення зростає.

Для багатьох країн Східної Європи, які виявилися своєрідним буфером між ЄС і Росією, характерна політична та соціально-економічна нестабільність, викликана дестабілізуючим впливом Росії.

Євразійські держави, зокрема Росія та Казахстан, внаслідок особливостей власного географічного положення та ментальності населення донині знаходяться в стані політичної та соціально-економічної невизначеності.

Тестовий контроль

1. Возз'єднання ФРН і НДР відбулося в:

а) 1945 p.;

б) 1980 p.;

в) 1990 р.

2. За конституційним ладом Велика Британія:

а) абсолютна монархія;

б) республіка;

в) конституційна монархія.

3. Серед віруючих у Франції переважають:

а) протестанти;

б) римо-католики;

в) православні;

г) буддисти.

4. До морських портів Франції належать:

а) Гданськ;

б) Гамбург;

в) Марсель;

г) Гавр;

ґ) Барселона.

5. Які з цих тверджень правильні:

а) площа Італії становить 544 тис. км²;

б) Італія - переважно рівнинна країна;

в) промисловість Італії в основному концентрується на її півночі та в центрі?

6. Польща за структурою господарства належить до такого типу держав:

а) індустріально-аграрного;

б) аграрно-індустріального;

в) аграрного.

7. За чисельністю населення Україна посідає таке місце в Європі:

а) третє;

б) п'яте;

в) сьоме.

8. Слов'янські племена на території Росії з'явилися в такому столітті:

а) IX-X;

б) III-IV;

в) XV-XVI.

9. Столицею Казахстану є:

а) Астана;

б) Алмати;

в) Караганда.

10. До історико-культурної спадщини Туреччини належать:

а) Трипільська культура;

б) Парфенон;

в) руїни Трої.

Розділ 6. Країни Азії

6.1 Країни Закавказзя

До цього регіону належать три країни, колишні республіки Радянського Союзу. З одного боку, Грузія, Вірменія та Азербайджан доволі значно відрізняються між собою. З іншого боку, вони близькі не лише географічно. їх об'єднують в один регіон також спільна історія останніх століть і безліч гострих проблем, що мають спільне коріння. Ключовою країною цієї частини Азії є Грузія.

Грузія

Загальні відомості. Офіційна назва - Республіка Грузія. Столиця - Тбілісі (1,2 млн осіб). Площа - понад 69 тис. км² (118-те місце у світі). Населення - б млн осіб (106-те місце). Державна мова - грузинська. Грошова одиниця - ларі.

Географічне положення. Країна знаходиться в центральній та західній частинах Закавказзя. Західна частина Грузії має широкий вихід до Чорного моря. Безпосередньо межує з чотирма країнами. На півночі та північному сході це Росія, сході та південному сході - Азербайджан, півдні - Вірменія та Туреччина. Сучасне географічне положення Грузії не дуже сприятливе. Вона оточена кризовими країнами та окремими їх територіями, де майже безперервно продовжується війна. Особливо екстремальним є кордон Грузії з Північним Кавказом Російської Федерації.

Історія виникнення та розвитку. До нашої ери на території сучасної Грузії виникли держави Колхіда та Іберія. У І ст. до н. є. вони стали залежними від Римської імперії, а в IV ст. н. є. прийняли християнство. У V ст. Іберія (Картлія) була приєднана до Персії. З VIII ст. перетворилася на незалежну державу, яка досягла розквіту в XII ст. за часів правління цариці Тамари. Пізніше розпалася на Картлію, Кахетію та Імеретію. У XIX ст. її було приєднано до Росії. Зростання національно-визвольної боротьби привело до відродження незалежної держави у 1917 р. Однаку 1921 р. Грузія була окупована російськими радянськими військами. 31922 р. увійшла до СРСР у складі Закавказької Федерації (разом із Азербайджаном і Вірменією). У 1936 р. стала союзною республіїсою. Після проголошення незалежності в 1991 р. у державі постійно тривають гострі внутріїпні конфлікти через намагання відокремити автономії (Абхазпо, Аджарію, Південну Осетію), які переросли у громадянську війну з втручанням Росії. Відбулась консервація конфліктів, що перейшли у хронічну стадію. Грузія весь час намагається вийти з-під опіки Росії та увійти до ЄС і НАТО.

Державний устрій і форма правління. Грузія є унітарною державою та президентською республікою. Главою держави та главою виконавчої влади є президент. Уряд очолює прем'єр-міністр. Вищий законодавчий орган - парламент. Він однопалатний і складається з 235 депутатці, обраних терміном на 4 роки. Адміністративно-територіально Грузія поділяється на 10 районів, 2 автономні республіки та 1 автономну область.

Природні умови та ресурси. Рельєф Грузії досить різноманітний. Переважають гори та плоскогір'я. Найвища точка країни гора Шхара (5068 м) знаходиться на півночі Грузії в горах Великого Кавказу. На півдні на висоту понад З тис. м над ріїшем моря здіймається вулканічне нагір'я. На сході країни гірські системи не вищі ніж 2 тис. м. Західна частина зайнята пласкою Колхідською низовиною.

Більша частина Грузії лежить у субтропічному кліматичному поясі. На заході біля узбережжя Чорного моря знаходяться вологі субтропіки. Взимку температуранайхолодні-шого місяця (січень) до +6°С. Кількість опадів до 2000 мм на рш. Далі на схід наростає континентальність клімату. Опадів стає менше. Зима холодна, а літо тепліше.

Найгустіша річкова сітка та найповноводніші річки там, де випадає багато опадів, тобто на заході. Найбільші річки Ріоні та Кура належать до басейнів різних морів. На річках Західної Грузії часті повені. Озер у країні небагато.

Ґрунтовий покрив Грузії дуже строкатий. На заході панують червоно - та жовтоземи. На сході - каштанові, коричневі та чорноземи. Під гірськими лісами сформувалися бурі лісові ґрунти. На Колхідській низовині поширені субтропічні підзолисті та болотні ґрунти.

Своєрідний і багатий рослинний світ. Трапляються ендемічні та реліктові види, наприклад лавровишня, самшит, хурма та ін. Значна лісистість території досягає 35%. Є цінні види дерев - бук, дуб, граб, ялина, сосна тощо. В лісах водяться козуля, благородний олень, рись, бурий ведмідь. У горах Кавказу все ще зустрічаються серни, безокарові цапи, тури.

Основними корисними копалинами є марганцева руда та кам'яне вугілля. Є значні родовища мідних і поліметалевих руд. Багаті запаси цінних будівельних матеріалів, зокрема туфу та мармуру. Є численні джерела термальних вод. Річки мають значні запаси гідроенергоресурсів.

Найбільшими природними багатствами Грузії світового значення є рекреаційні ресурси. Серед них особливо виділяються унікальні мінеральні лікувальні води.

Населення. Густота населення в Грузії становить 72 особи на 1 км². Природні умови визначають нерівномірність його розміщення, у гірських районах поселення трапляються рідко. Майже 90% населення живе на висотах, які не перевищують 1000 м. Вони займають лише 46% території країни. Міське населення переважає - 69%. Крім столиці до найбільших міст належать Кутаїсі (240 тис. осіб), Руставі (155 тис. осіб). У країні спостерігається незначний приріст населення - 2,8% о. Крім грузинів (72% населення) живуть вірмени (8%) та росіяни (6%). Серед віруючих переважають православні (65%). В Аджарії живуть грузини-мусульмани (11%).

Господарство. Грузія індустріально-аграрна держава зі специфічним поєднанням галузей господарства, що склалося історично. Насамперед, це видобуток марганцевої руди, харчова промисловість, субтропічне землеробство і рекреаційний комплекс.

Промисловість представлена енергетикою, яка базується на видобутку кам'яного вугілля у Ткібулі та Ткварчелі, виробництві електроенергії на теплових і гідроелектростанціях. Найбільша серед останніх Інгурська ГЕС.

Чорна металургія представлена Руставським металургійним комбінатом і феросплавним заводом у Зестафоні. Вони працюють на місцевих марганцевих і привізних залізних рудах. Є підприємства з видобутку та збагачення мідних і поліметалевих руд. У Руставі працює потужний хімічний комбінат, який виробляє азотні добрива, синтетичні смоли, волокна, капролактам. Існує декілька підприємств деревообробної, меблевої та целюлозно-паперової промисловості.

У країні є шість великих фабрик легкої промисловості. Вони виробляють шовкові, бавовняні тканини, трикотаж, килими та взуття.

Найрозвиненішою частиною економіки Грузії є розгалужений агропромисловий комплекс. Тут займаються вирощуванням чаю, цитрусових, пшениці, картоплі, овочів, фруктів, винограду, тютюну; розводять велику рогату худобу (1 млн голів) і овець. Переробні галузі харчової промисловості представлені підприємствами чайної, виноробної та плодоовочеконсервної промисловості. Знамениті грузинські вина, яким немає аналогів у світі, виробляють у Кахетії та Імеретії, коньяк і шампанське - в Тбілісі. По всій території розміщені численні заводи, які випускають фруктові та овочеві консерви. Серед інших галузей харчової промисловості - розлив мінеральних вод, виробництво тунгової те ефірної олії, тютюнова та маслосироробна промисловість.

Транспортна мережа Грузії представлена залізницями (близько 1500 км) та автомобільними шляхами (11 тис. км). Є значні морські порти Поті, Батумі, Сухумі та нафтопровід Баку - Супса.

Культура та соціальний розвиток. У країні 99% населення становлять письменні. В Грузії 19 вищих навчальних закладів. Діють 32 театри та 10 музеїв. До історико-культурної спадщини світового рівня належить Гелатський монастир. Загалом у списку ЮНЕСКО - 3 об'єкти. Середня тривалість життя жінок становить 76 років, чоловіків - 69 років. Найбільшою газетою є «Сакартвелос республіка».

22 липня 1992 р. встановлено дипломатичні відносини між Україною та Республікою Грузія шляхом обміну нотами. У Києві працює посольство та торговельно-економічне представництво Республіки Грузія.

Запитання та завдання

1. Обґрунтуйте, чому Грузії відводиться ключове місце серед країн Закавказзя.

2. Чому населення Грузіїрозміщене так нерівномірно?

3. Які ресурси економічного розвитку є в Грузії?

6.2 Країни Центральної Азії

Чотири країни цього регіону - Узбекистан, Киргизія, Таджикистан і Туркменія є пострадянськими державами, де відбувається болісний і неоднозначний процес національного відродження та відновлення ісламської традиції та духовності. Цілий клубок протиріч і конфліктних ситуацій ускладнюються втручанням Росії та деяких інших держав. Регіональним лідером тут, безперечно, є Узбекистан.

Узбекистан

Загальні відомості. Офіційна назва - Республіка Узбекистан. Столиця - Ташкент (2,1 млн осіб). Площа - понад 447 тис. км² (56-те місце у світі). Населения - понад 25 млн осіб (39-те місце у світі). Державна мова - узбецька. Грошова одиниця - узбецький сом.

Географічне положення. Узбекистан займає центральну частину Центральної Азії. На півночі та північному заході він межує з Казахстаном, на південному заході - з Туркменістаном, на півдні - з Афганістаном, на південному сході - з Таджикистаном і на сході - з Киргизією (Киргизстаном). Оцінка географічного положення країни не є однозначною: Узбекистан оточений державами, в яких мають місце численні політичні та економічні кризи, водночас його центральне розміщення в регіоні та відсутність безпосередніх кордонів з непрогнозованою Росією є доволі сприятливим, особливо у стратегічному сенсі.

Історія виникнення і розвитку. УІ тисячолітті до н. є. територія сучасного Узбекистану перебувала у складі відомих держав Бактрії та Согдіани. У І ст. н. є. на теренах Узбекистану виникла Кушанська держава. Після розпаду у VIII ст. н. є. ця територія була завойована арабами, які принесли іслам. У X ст. розпочалося тюркське панування. У XIII ст. завойована монголами. НаХІУст. припадає розквіт під владою Тимура. На початку XVI ст. з'явилися кочові племена узбеків, які створили Бухарське та Хівінське ханства. У XIX ст. територія сучасного Узбекистану була завойована Росією. Після революції 1917 р. були спроби відновити державність, але після агресії російської більшовицької армії на території Узбекистану в 1918 р. було утворено Туркестанську автономну СРР. У 1924 р. виникла Узбецька СРР у складі Радянського Союзу. Після розпаду останнього у 1991 р. проголошено незалежність. Узбекистан прийнятий до ООН та інших міжнародних організацій.

Державний устрій і форма правління. Узбекистан - унітарна держава, президентська республіка. Главою держави є президент зі значними повноваженнями. Законодавчу владу здійснює двопалатний парламент. Виконавча влада належить президенту та уряду на чолі з прем'єр-міністром. За адміністративно-територіальним поділом держава має 12 областей, 1 автономну республіку, 1 столичний округ.

Природні умови та ресурси. Понад 30% території Узбекистану зайнято рівнинами (Туркменська низовина). На півдні здіймаються високі гори (Тянь-Шань) до 4643 м. У країні декілька міжгірських долин, які зрошуються річками, каналами та ариками.

Значних збитків економіці завдають періодичні руйнівні землетруси. Під час одного з них у 1966 р. був зруйнований Ташкент.

Найбільші річки Амудар'я та Сирдар'я. їхні води такою мірою відібрані на зрошення, що ці річки вже не доносять своїх вод до Аральського моря. Воно розпалося на дві водойми, що висихають на очах. Серед пустелі на колишньому дні моря стоять багато морських кораблів, створюючи фантастичний пейзаж.

Клімат Узбекистану різко континентальний. Середня температура найтеплішого місяця коливається від +26°С до +32°С, взимку в січні середні температури в різних частинах країни різняться кардинально - від +3°С до -10°С. Опадів на рівнинах дуже мало, лише 80-90 мм.

Ґрунтовий покрив представлений переважно сіроземами та сіро-бурими ґрунтами. На них панує пустельна рослинність. У пустелі Кизилкум (Червоні піски) піщані маси постійно пересуваються під впливом панівних вітрів. У горах рослинний і тваринний світ доволі різноманітний.

Узбекистан багатий на мінеральні ресурси. Серед них основну роль відіграють енергоносії: нафта, природний газ, кам'яне та буре вугілля. Різноманітні й значні поклади руд кольорових металів. Є запаси міді, бокситів, свинцю, цинку, вольфраму, молібдену, урану, золота, срібла та ін. Є значні поклади хімічної сировини, зокрема фосфоритів, сірки, кам'яної та калійної солей. Поширені родовища будівельних матеріалів та напівдорогоцінного каміння.

Населення. Природні умови визначають надзвичайну нерівномірність розміщення населення по території країни. Хоча його загальна густота порівняно невелика (55 осіб на 1 км²), у пустелях воно здебільшого відсутнє взагалі, а в оазах - перевищує 300 осіб на 1 км².

Міське населення становить лише 42%. Окрім столиці понад 300 тис. осіб мають міста Самарканд, Наманган, Андижан. Узбекистан характеризується високим приростом населення. При народжуваності 29% о і смертності 7% о природний приріст складає 22% о. Узбеки становлять 69% населення, росіяни - 11, татари - 4, казахи - 4%.

Господарство. Узбекистан - індустріально-аграрна держава. Промисловість домінує в структурі ВНП. Серед її галузей виділяються гірничодобувна, яка займається видобутком нафти, природного газу, кам'яного та бурого вугілля. Інша її частина зайнята видобутком

різноманітних руд кольорових металів. Ще інша - забезпечує хімічну промисловість сировиною.

Крім гірничовидобувної, значного розвитку набули хімічна та машинобудівна промисловість. Перша, переважно спеціалізується на виробництві фосфорних і азотних добрив, пластмас і хімічних волокон. Друга - виробляє сільськогосподарську техніку (трактори, бавовнозбиральні комбайни), автомобілі, літаки, холодильники, ліфти, екскаватори, трансформатори, обладнання та машини для легкої й харчової промисловості.

Переважно на сільськогосподарській сировині працюють багатогалузеві легка та харчова промисловість. Перша виробляє бавовняні, шовкові та вовняні тканини, обробляє шкіру та випускає взуття. Друга - переробляє зерно, м'ясо, молоко, овочі та фрукти. Разом ці дві галузі дають більше половини всієї валової продукції промисловості.

Сільське господарство переважно базується на зрошувальному землеробстві. Основною технічною культурою є бавовник. За обсягами його збирання Узбекистан посідає 5-те місце у світі. Велике значення має вирощування зернових (пшениця та рис), тютюну та овочів, виноградарство та баштанництво. Основною галуззю тваринництва є вирощування овець, зокрема каракулівництво. Вирощують також молочно-м'ясну худобу, верблюдів і коней.

Протяжність залізниць становить близько 3 тис. км, автошляхів - 80 тис. км. Певного значення набуває судноплавство на Амудар'ї. В країні розгалужена мережа трубопроводів. У Ташкенті є міжнародний аеропорт. Основну роль відіграє залізничний транспорт, на який припадає близько 80% вантажообігу.

Культура та соціальний розвиток. В Узбекистані близько 78% письменних. У Ташкенті знаходиться найбільший у Центральній Азії університет. Узбекистан має історико-культурну спадщину світового значення. Хіва, Самарканд і Бухара - міста-музеї під відкритим небом. Тут є будови IX-X ст. До списку ЮНЕСКО занесено 2 архітектурні об'єкти.

Середня тривалість життя жінок становить 72 роки, чоловіків - 66 років. Дуже великою є смертність дітей до 1 року. Витрати на охорону здоров'я становлять близько 5,9% ВНП. У сільській місцевості зосереджена велика кількість безробітних.

Республіка Узбекистан встановила дипломатичні відносини з Україною 14 серпня 1992 р. шляхом обміну нотами. Двосторонні відносини між обома країнами регулюються десятками угод. 15 серпня 1992 р. підписано Договір про основи міжнародних відносин, дружбу та співробітництво між двома державами. У Києві працює посольство Республіки Узбекистан. Україна вдвічі більше експортує товарів до Узбекистану, ніж імпортує з нього.

Запитання та завдання

1. Назвіть і покажіть на карті країни Центральної Азії.

2. На які мінеральні ресурси багатий Узбекистан?

3. Які чинники, на вашу думку, визначають високий природний приріст населення Узбекистану?

4. Які перспективи розвитку туризму в Узбекистані?

6.3 Країни Південно-Західної Азії

Цей регіон Азії зосередив на своїй території найбільшу кількість гострих політичних проблем світу. Величезні контрасти, багатство та бідність, минуле та майбутнє - все це Південно-Західна Азія. Це колиска трьох релігій, одна з яких - іслам, переживає геополітичний підйом. Найбільші та найпотужніші держави світу намагаються «готувати свої страви» на цій «політичній кухні», ще більше ускладнюючи та загострюючи ситуацію. Нині ключовою країною регіону, регіональним лідером усе більше стає Іран.

Іран

Загальні відомості. Офіційна назва - Ісламська Республіка Іран. Столиця - Тегеран (7 млн осіб). Площа - 1,6 млн км² (17-те місце у світі). Населення - близько 70 млн осіб (16-те місце). Державна мова - фарсі (перська). Грошова одиниця - ріал.

Географічне положення. Держава Іран розміщена в північній і східній частинах регіону. На північному заході межує з Вірменією та Азербайджаном, на півночі та північному сході - з Туркменістаном. Східний кордон відділяє Іран від Афганістану та Пакистану. На заході межує з Туреччиною та Іраком. На півдні має широкий вихід до Перської затоки та Аравійського моря. Північний кордон частково пролягає узбережжям Каспійського моря, де Іран має свій акваторіальний сектор. У цілому географічне положення країни має як позитивні, так і негативні аспекти. Вихід до багатих на нафту Перської затоки та Каспійського моря дуже сприятливий для Ірану. Нестабільні ж кризові сусіди не сприяють налагодженню взаємовигідного співробітництва.

Історія виникнення та розвитку. З І тисячоліття до н. є. територія сучасного Ірану заселена персами. З другої половини VI ст. до н. є. існувала величезна Перська імперія. У Піст, н. є. виникла новоперська держава. У VII ст. її завоювали араби, які принесли сюди іслам. З XIII ст. держава пережила монгольську навалу. У XVI ст. відбулось відродження Перської держави. З XIX ст. зростає залежність від європейських держав. У 1935 р. країну перейменовано в Іран. Після Другої світової війни відбувіається посилення влади шаха шляхом придушення опозиції. Після втечі шаха було проголошено ісламську республіку та відбулося загострення відносин із СІЛА, Ізраїлем та деякими європейськими державами. З 1980 до 1988 р. тривала війна з Іраком, після закінчення якої посилилась економічна та військова могутність держави. Реалізація ядерної програми на сьогодні залишається наріжним каменем.

Державний устрій і форма правління. Іран - унітарна держава, президентська республіка. Фактично країна є теократичною державою, уся повнота влади в якій належить главі іранських шиїтів. Він і затверджує президента. Законодавча влада належить Національній раді (меджлісу). Він обирається на 4 роки. Всі закони країни, а також інші правові акти мають відповідати релігійним канонам шаріату. Кількість парламентарів становить 290. Адміністративно країна поділяється на 27 провінцій.

Природні умови та ресурси. Іран - переважно гірська країна. Більшу її частину займає Іранське нагір'я з середньою висотою 1200 м над рівнем моря. На узбережжі Каспійського моря здіймається хребет Ельбурс з найвищою точкою Ірану (г. Демавенд - 5670 м.). Південний захід країни займають гори Загрос. Іран страждає від частих руйнівних землетрусів.

Більшість території Ірану знаходиться в зоні сухих субтропіків. Улітку середні температури піднімаються до +27°С, +29°С, взимку -1-2°С, +4°С. Річна кількість опадів незначна і не перевищує 250 мм. На півдні, де територія країни омивається Індійським океаном, клімат тропічний, жаркий і вологий. У липні середні температури - близько +32°С, взимку - до +19°С. На північних схилах Ельбурсу завдяки близькості Каспійського моря випадає до 2000 мм опадів на рік.

В Ірані немає великих річок. Посушливий клімат сприяє тому, що багато з них улітку взагалі пересихають. Тому забезпечення людей і господарства прісною водою - одна з найбільших проблема країни.

Рослинний і тваринний світ здебільшого доволі бідний. Найбільшою мірою це стосується великих соляних пустель, яких тут декілька.

Іран володіє багатими мінеральними ресурсами. Особливо виділяються енергоносії - нафта, природний газ, кам'яне вугілля, а також запаси руд кольорових металів (боксити, уран, срібло, хроміти, мідь, цинк, свинець); є родовища залізної та марганцевої руди. Значні поклади хімічної сировини (сірка, сіль) та будівельних матеріалів.

Населення. Середня густота населення невелика і ледве перевищує 40 осіб на 1 км². Для Ірану характерний оазисний тип розселення зі значним його скупченням в тих частинах держави, де є вода для зрошення, і повним безлюддям, особливо в соляних пустелях. Для Ірану властивий один із найвищих у світі показників природного приросту населення - 28% о. Висока народжуваність тут поєднується з низькою смертністю. З 1950 р. населення країни зросло більш ніж у 4 рази. Міське населення країни збільшується швидкими темпами й уже перевищило 60%. Зростає кількість міст-мільйонерів. Крім столиці, яка належить до найбільших міст планети, великими містами є Мешхед, Ісфаган, Тебріз, Шираз. Національний склад населення надзвичайно строкатий. Перси складають лише 56% населення. Багато азербайджанців - 17%, курдів - понад 9% тощо.

Господарство. Іран належить до країн, що розвиваються. Постійно зростає частка індустрії. В ній переважає гірничодобувна промисловість. За видобутком нафти Іран займає четверте місце у світі. Десяте місце належить йому за видобутком природного газу. Постійно зростає видобуток урану, який має забезпечити реалізацію ядерної програми. Заплановано масштабний видобуток руд кольорових металів.

Крім гірничодобувної промисловості нині швидко розвиваються нафтопереробна та нафтохімічна, чорна та кольорова металургія й, особливо, машинобудування: ця галузь випускає літаки та автобуси, трактори й озброєння, сільськогосподарську техніку та продукцію електроніки. Традиційно розвинута легка та харчова промисловість. У всьому світі відомі вироби іранського ремісництва, особливо перські килими, металеві та ювелірні вироби. Харчова промисловість відома своїми поставками на світовий ринок чорної ікри.

У сільському господарстві донині зайнята третина населення. Основними культурами є зернові (пшениця, ячмінь, рис). Поширене вирощування олійних та бобових культур. Зростає частка технічних культур (цукровий буряк, цукрова тростина, бавовна, тютюн, чай). За вирощуванням фініків Іран посідає перше місце у світі.

У тваринництві переважає вівчарство та козівництво. Поголів'я овець перевищує 50 млн, кіз - 30 млн, великої рогатої худоби - 10 млн. Швидке зростання населення перевищує темпи зростання випуску продовольства, тому його не вистачає.

Транспортне забезпечення економіки та населення все ще недостатнє. Довжина залізничних магістралей ледь перевищує 5 тис. км, автомобільних доріг - 150 тис. км. У зовнішніх зв'язках переважає морський транспорт. Головні порти знаходяться на узбережжі Перської затоки. Швидкими темпами розвивається трубопровідний транспорт.

Культура та соціальний розвиток. Однією з найбільших проблем Ірану є та, що в країні лише трохи більше половини населення письменні. Це дуже обмежує соціально-економічний прогрес країни. Низький доступ населення до питної води. Високою є смертність дітей до 1 року.

Країна володіє великою історико-культурною спадщиною світового значення. Особливе значення мають археологічні розкопки Персеполя, Телегіана, Шамі, а також релігійні мусульманські центри Мешхед і Кум. Майже 99% населення сповідують іслам, з них 93% є шиїтами.

Ісламська Республіка Іран визнала незалежність України 25 грудня 1991 р. Напочатку 1992 р. (22 січня) було встановлено дипломатичні відносини між двома країнами. Двосторонні відносини регулюються десятками протоколів, декларацій, угод та меморандумів. Україна експортує до Ірану товарів на суму понад 200 млн дол., закуповуючи в цієї країни на суму 10 - 30 млн дол. США. Таким чином для нашої держави економічне співробітництво з Іраном надзвичайно вигідне.

Запитання та завдання

1. Назвіть позитивні і негативні особливості географічного положення Ірану.

2. Яка роль релігії в іранському суспільстві?

3. Які чинники сприяють перетворенню Ірану на регіонального лідера?

6.4 Країни Південної Азії

Регіон «Південна Азія», як і всі інші частини Азійського материка, є територією гострих внутрішніх і зовнішніх суперечностей та конфліктів. Тут химерно уживаються поруч учорашній, сьогоднішній і завтрашній день. Регіональним лідером, «країною XXI ст.» цього регіону безперечно є Індія.

Індія

Загальні відомості. Офіційна назва - Республіка Індія. Столиця - Делі (понад 10 млн осіб). Площа - 3,3 млн км²(7-ме місце у світі). Населення - понад 1 млрд осіб (2-ге місце). Державні мови - гінді та англійська. Грошова одиниця - індійська рупія.

Географічне положення. Індія займає півострів Індостан і більшу частину Індо-Ганзької низовини. Із заходу її омивають води Аравійського моря, зі сходу - Бенгальської затоки. Вони належать до басейну Індійського океану. Індія володіє трьома групами островів - Лаккадівськими, Андаманськими та Нікобарськими. Кордон із Пакистаном пролягає на заході та північному заході, на півночі Індія межує з Афганістаном, на північному сході - з Китаєм і Непалом, на сході - з Бутаном, М'янмою та Бангладеш. Протяжність суходільних кордонів (15 тис. км) не набагато перевищує протяжність кордонів морських. У цілому розміщення Індії на важливих морських і повітряних шляхах, які зв'язують Східну та Південно-Східну Азію з Європою та Африкою, є вигідним. Однак країна оточена нестабільними, кризовими, а то й вороже налаштованими країнами-сусідами, що обмежує її розвиток.