Україна, перш за все, зацікавлена в одержанні каспійського газу в обхід РФ та, у разі прийняття українського варіанта маршруту - у завантаженні транзитної магістралі. ЄС потрібен незалежний від Росії маршрут постачання газу.

Активність переговорного процесу представників США з керівниками Туркменістану та Казахстану на початку 2008 року, які наполегливо лобіюють питання зменшення долі «Газпрому» при закупівлі центрально-азійського газу для країн Європи, є прямим доказом зацікавленості США в диверсифікаційних маршрутах постачання енергоносіїв в Європу. У цю зону інтересів входить і «Білий потік».

Неоднозначною є позиція Росії. Небажання втрачати надприбутки та можливість впливу на залежні від постачання енергоносіїв країни Європи - це вже наслідок, а не причина. Росія просто не має іншої альтернативи, крім створення свого центру сили, якими б методами не користуватись. Ретроспективно це пояснюється таким чином.

США та ЄС після подій 11 вересня 2001 р. визнавали можливість прийняття Росії в «спільноту західних держав», цьому передували дії російського уряду в сприянні антитерористичній коаліції. Соціологічні опитування середини 2001 року відображали позитивні настрої пересічних американців щодо Росії та, навпаки - росіян щодо співпраці із західними країнами. Загалом постало питання докорінного перегляду із часів Фултонської промови Черчілля усього геополітичного спектра союзницьких стосунків. Ініціативу проявила Великобританія, а саме: прем'єр-міністр Т. Блер. «План Блера» означав не мало - не багато, а саме підписання Росією Вашингтонського договору, що означає входження Росії в НАТО на правах повноправного члена.

Із геополітичного зсуву глобального масштабу, що намітився, одразу ж випливли тактичні кроки: у вересні 2001 року до Росії терміново прилетів головний торгово-економічний представник Білого Дому Р. Зеллік і зробив гучну заяву - перспективи вступу у СОТ, надання статусу країни із ринковою економікою, скасування поправки Джексона-Веніка. Тобто, було можливе нове «НАТО-20» (19 держав плюс Росія). Позицію Великобританії підтримали Італія та Іспанія. Стриманішими були Франція та Німеччина. Це, напевно, був критичний момент, у який вирішувався майбутній геополітичний вектор розвитку світу, архітектура нового світового порядку. І цей вектор було обрано - 7 грудня 2001 року НАТО відмовило Росії у вступі в альянс. Головною позицією з даного питання була позиція США. Підтримував позицію Росії керівник зовнішньополітичного відомства США, колишній кадровий натовський генерал Колін Пауелл. А його підтримував міністр торгівлі Д. Еванс. Проти були «яструби» - віце-президент Р.Чейні, міністр оборони Д. Рамсфельд, помічник президента з національної безпеки К. Райс, які спиралися на впливове оборонне та розвідувальне співтовариство «На неверном пути: что может и должен сделать Вашингтон в отношении России и США». - Доповідь Незалежної робочої групи, за підтримки Ради з міжнародних відносин (www.cfr.org)..

Росія пішла іншим шляхом - запустила власний енергетичний проект з метою відновити втрачений Москвою геополітичний статус, що передбачає вихід з американського антитерористичного фарватеру в ключових проблемах міжнародної політики - навколо Іраку та Ірану. Сталося так, як прогнозували тодішні прихильники «плану Блера»: якщо Росію буде виключено з фундаментальних утворень на Сході і на Заході, вона розпочне конструювати власний центр сили. У новому світі після вересня 2001 р. Росія опинилась в складному становищі. 145-мільйонна держава виявилася ізольованою з-поміж мільярдними Заходом, Китаєм та ісламським світом. Тому в РФ фактично немає альтернативи стратегічному повороту в бік зближення зі стабільним Заходом, тільки шляхом його енергетичного підкорення.

Отже, по відношенню до проекту «Білий потік» РФ виступає як логічний опонент.

Грузія зацікавлена в «Білому потоці», бо він підніме її статус як країни - транзитера.

Азербайджан як союзник США та можливий постачальник газу за європейськими цінами теж розглядає проект як потенційно цікавий.

Роль Вірменії може полягати в підтримці конфлікту в Нагорному Карабасі в інтересах Російської Федерації, який значно підвищить ризики транзиту.

Туркменістан, Казахстан та Узбекистан мають проросійську орієнтацію. Загроза «кольорових революцій» на кшталт киргизької поки що змушує уряди даних держав триматись у фарватері російської політики. Водночас ці країни ведуть пошуки покупців енергоносіїв, які зможуть дати вищу за Росію ціну. Прикладом цього є підписання договору про постачання туркменського газу до Китаю та побудову туркменсько-китайського газопроводу. За умови зваженої та обережної політики в цьому питанні «Білий потік» здатен одержати підтримку.

Іран за деякими сценаріями може підключити до себе експортні прикаспійські маршрути й стати, крім експортера, ще й потужним транзитером газу. У цьому разі Іран підтримає проект. Уже зроблені Іраном кроки конфронтують з позицією Росії, не дивлячись на ірано-російську програму співробітництва щодо постачання ядерного палива. Відповіддю на це стала підтримка Росією резолюції Ради Безпеки ООН №1803, яка звинувачує Іран у відмові від призупинення ядерної програми та проголошує можливе розширення санкцій у вигляді заборони постачання товарів подвійного призначення. Тим самим Росія гальмує будь-які кроки Ірану щодо розвитку свого газового потенціалу інакше, як у спільних проектах.

Румунія, яка є членом ЄС і вже бере участь в проекті «Набукко», теж повинна прихильно ставитись до будівництва даного газопроводу, особливо, якщо він пройде її територією.

Маршрут «Білого потоку» за проектом передбачає точку перетину з «Блакитним потоком», що може завадити вчасній його реалізації. Технічно проблема вирішується створенням конструкції, схожої на міст, яка підніме новий трубопровід у точці перетину над старим. Але цей факт надає важелів впливу уряду РФ, з яким доведеться вести переговори.

Частина маршруту «Білого потоку» проходить через виключну економічну зону Росії, що може вплинути на строки проведення екологічної експертизи, тим самим затримуючи строки реалізації проекту. Водночас велика частина планованого маршруту «Південного потоку» проходить через виключну економічну зону України, що дещо нівелює вказану загрозу.

До цих перешкод додаються комерційні інтереси окремих європейських країн та їхні енергетичні відносини з РФ. Останнє стосується тісного співробітництва німецьких компаній E.ON і ВASF та італійської Eni з Газпромом. Не відстають від своїх колег й інші, зокрема, Gaz de France (Франція), DONG Energy (Данія) і Bulgargaz (Болгарія). Вони пов'язані із двома, обхідними для України, проектами газопроводів «Південний потік» та «Північний потік» Мартинюк В. «Зовнішня енергетична політика ЄС: висновки для України». - «Часопис УНЦПД», 14-й рік видання, № 3/521, 11 лютого 2008 року [62]..

Отже, в оптимістичному варіанті проект повинен надати політично безпечний, короткий маршрут транспортування каспійського газу до України та ЄС. Його успішність можлива тільки при внутрішньополітичному консенсусі щодо енергетичних питань в Україні та її інтеграції з ЄС, Грузією, Азербайджаном та Туркменістаном за підтримки США.

Вплив на енергопостачання російсько-грузинського конфлікту

Російсько-грузинський конфлікт вивів на перше місце питання геополітичної ролі та статусу Російської Федерації та знову поставив на перше місце порядку денного всієї Європи питання енергетичної безпеки. І хоча нині через Азербайджан та Грузію до Європи надходить лише 3% від імпортованої нафти, європейські країни вважають, що проблема є дуже серйозною.

ЄС вже давно мріє про забезпечення доступу до газових родовищ Казахстану та Туркменістану через територію Грузії. Цей шлях оминав би Росію, яка контролює всі нині існуючі шляхи постачання між Середньою Азією та ЄС, а відтак, зменшив би газову залежність Європи від доброї волі Росії. Конфлікт у Грузії щонайменше засвідчив нестабільність у цьому районі, а відтак, і складності у здійсненні європейських планів.

Сьогодні РФ є найбільшим постачальником нафти і газу до Європи. В 2007 р. вона забезпечила 38% від європейського імпорту газу і 33% від імпорту нафти. Деякі європейські країни, переважно ті, які входили у зону впливу СРСР, і нині майже повністю залежать від поставок російських енергоносіїв. І залежність ЄС тільки зростатиме, тоді як внутрішній видобуток у країнах Європи, особливо, у Норвегії, яка є другим найбільшим постачальником енергоносіїв, зменшуватиметься. Як попереджає Міжнародне енергетичне агентство, до 2030 р. імпорт газу до Європи збільшиться в 2 рази, переважно за рахунок російського ресурсу.

РФ вже кілька разів демонструвала свою готовність використовувати нафту і газ як важіль політичного впливу BBCUkrainian.com, 22.08.08.. На початку 2006 року вона перекрила газ Україні, що в подальшому призвело до скорочення поставок газу до Угорщини та Італії. Росія відключала також нафту Литві і газ Білорусі та Грузії. В 2008 р. було наполовину зменшено поставки нафти до Чехії нафтопроводом “Дружба,” що більшість країн сприйняла як покарання за готовність цієї країни до встановлення на власній території елементів американської протиракетної оборони. Не зважаючи на велику кількість заяв, європейська реакція на ці події була нерішучою та розрізненою. Великі енергетичні компанії у Франції, Німеччині та Італії поспішили підписати довготермінові контракти з ВАТ «Газпром», аби убезпечити задоволення своїх потреб.

Існує також некоректна конкуренція за участь у проектах будівництва нових трубопроводів з Росії, тоді як плани щодо альтернативних шляхів, які оминають цю країну, тануть на очах. Невідомо, що спонукає ЄС до таких дій - спогади про те, що навіть за часів «холодної війни» СРСР ніколи не припиняв поставок енергоносіїв до Європи, чи розрахунки на те, що і Росії поки що нема куди подіти свої нафту і газ, окрім як до Європи Nervous neighbours. - Economist, 21.08.08 р. .

Безпека постачання енергоносіїв: наслідки конфлікту для Грузії

На думку Дж. Робертса, експерта компанії Platts з енергетичної безпеки, конфлікт у Грузії поставив під сумнів багато планів будівництва нових трубопроводів та масштабного розширення інфраструктури в цій країні. Найбільші сумніви викликає майбутнє газових постачань.

Експерт Міжнародного енергетичного агентства Д. Файф на презентації щомісячного звіту організації 12.08.08 р. заявив, що події на Кавказі створили небезпеку постачання нафти з даного регіону, і він має розцінюватися як украй нестабільний.

На демонстрацію РФ сили звернули увагу і прикаспійські видобувні країни - особливо Казахстан. Тиск, який здійснює РФ на прикаспійські держави, намагаючись примусити їх використовувати російські маршрути транспортування газу, тепер, імовірно, посилиться. Одночасно задачу західних компаній з пошуку фінансів для великих проектів на півдні Кавказу буде значно утруднено.

Щодо існуючої інфраструктури, наслідки конфлікту в Грузії, напевно, можуть бути для неї менш значними, а саме:

1. Найбільший з трьох трубопроводів, які пролягають через Грузію трубопровід Баку-Тбілісі-Джейхан потужністю 1 млн.бар./д, ним транспортується нафта з Азербайджану до середземноморського терміналу в Джейхані (Туреччина), звідки її танкерами відправляють до Європи та США. Майже весь серпень з 5 до 26 числа він не працював через пожежу, відповідальність за яку на себе взяла Робітнича партія Курдистану (РПК). Основна проблема, пов'язана з цим трубопроводом теперішня невизначеність щодо пропозицій збільшити його пропускну спроможність до 1,8 млн.бар./д. Чи матиме Казахстан, на який ляже більша частина з додаткових 800 тис.бар./д, бажання надалі користуватись даним маршрутом експорту не відомо.

2. Газопроводом Баку-Тбілісі-Ерзурум до Туреччини транспортується близько 6 млрд.куб.м/рік припускається, що частина газу може невдовзі постачатися далі - до Греції. Зростання обсягів видобування газу в Азербайджані дозволить вивести цей газопровід на максимальну потужність у 20 млрд.куб.м/рік до 2014 року. Крім цього, ЄС підтримує пропозицію про будівництво паралельних трубопроводів для транспортування додаткових 30 млрд.куб.м газу/рік з Туркменістану і, можливо, Казахстану. ЄС називає постачання газу через Азербайджан та Грузію своїм «четвертим коридором» (на додачу до існуючих транспортних систем з РФ, Норвегії та Північної Африки): проект «Набукко» втілення даної концепції в життя Робертс Д. «Грузия как жертва «политики трубопроводов». - BBCRussian.com, 13.08.08 р..

Існування такого коридору поза межами РФ - перевага як для прикаспійських країн, так і для європейських споживачів. Видобувні країни отримують прямий вихід на кінцевого споживача за ринковими цінами, тоді як РФ купує газ в Центральній Азії за однією ціною, а потім перепродає його в Європу значно дорожче, причому різниця набагато перевищує вартість транспортування газу. Споживачам вигідно, щоб у Росії з'являлися нові конкуренти на європейському ринку, куди на даний момент країна імпортує майже половину всього газу.

Інший великий трубопровід - Баку - Супса потужністю 150 тис.бар./д, ним транспортується нафта до узбережжя Чорного моря: на ньому здійснено масштабні роботи з модернізації, а військові дії зачепили тільки сусідній порт Поті за 25 км.

Між портами Супса та Поті знаходиться ще один - Кулеві, де розташовано нафтовий термінал, що належить Азербайджану: там на танкери заливається азербайджанська та казахстанська нафта, що постачається з Баку залізницею. У Азербайджану та Казахстану були масштабні плани збільшити обсяги як перевезення нафти залізницею, так і її постачання трубопроводами до терміналів у Грузії (Кулеві, Батумі). Тепер ці плани під питанням.

У цілому багато нафтових та газових систем, які працювали до грузинсько-російського конфлікту, знову працює в нормальному режимі. 25.08.08 р. Державна нафтова компанія Азербайджану повідомила про експорт нафти до Ірану і підписання угоди на постачання 300 тис. бар. нафти протягом 2 місяців, не зважаючи на невизначеність ситуації в Грузії.

Конфлікт РФ та Грузії 2008 р. засвідчив, що так звані «заморожені конфлікти» завжди будуть фактором підвищеного ризику для безпеки енергопостачання. І якщо захист вже існуючих активів у такій ситуації можливий, то пошук нових інвестицій для будівництва нових трубопроводів або розширення існуючих систем у районах таких конфліктів - дуже ускладнюється.

З огляду на те, що США та ЄС мають спільні інтереси із забезпечення функціонування транзитного коридору через територію Грузії та ізоляції Росії від каспійських природних ресурсів, виходом з цієї ситуації можуть бути інвестиції саме від них, це допоможе залучити і приватних інвесторів.

Наслідки для України

Можливо, необхідність обмежити потоки російських енергоносіїв підштовхне країни ЄС до форсованого пошуку альтернативних джерел, в тому числі в Каспійському регіоні, додаткові обсяги нафти з якого можуть транспортуватись трубопроводом «Одеса-Броди». У разі переважного завантаження трубопроводу «Одеса-Броди» в аверсному режимі, Україна отримає додаткові переваги, підвищивши свою міжнародну вагу та перетворившись на ключового партнера ЄС.

Разом з тим, відсутність реальних перспектив збільшення обсягів поставки казахської нафти через Кавказ автоматично зменшує шанси перспективного заповнення нафтопроводу «Одеса-Броди» для його використання в аверсному напрямку на повну потужність.

Існує вірогідність, що ЄС збільшить також зусилля щодо створення нової газопровідної інфраструктури, яка постачатиме каспійський газ Азербайджану, Туркменістану та Казахстану, оминаючи територію РФ. У цьому випадку проекти «Набукко» та «Білий потік» набудуть нового стратегічного значення та підтримки.

З іншого боку, вибухонебезпечність і нестабільність Кавказу, яку тільки підкріпив грузинсько-російський конфлікт, ставить під сумнів надійність Євро-азійського нафтотранспортного коридору в цілому. Збільшення ж обсягів транспортування центрально-азійського газу через Росію, а не через Кавказ, надає можливість для збільшення в короткій перспективі його транзиту по ГТС України, з урахуванням відсутності нових газопроводів. Водночас РФ зміцнює цим свою монополію на транспортування енергоносіїв з Центральної Азії, а отже, і нарощує шанси на використання своїх правил гри в процесі ціноутворення на природний газ для України.

Отже, світова криза, яка має всі шанси перетворитись на депресію, активізувала процеси змін на геополітичній мапі світу. У 2008 р. можна відмітити зростання активності держав, чиї політичні системи значно відрізняються від західного взірця. Невідворотнім видається групування держав і створення регіональних груп держав-сателітів.

Зміна геополітичного балансу сил вплине на майбутнє багатьох енергетичних проектів, їх політична заангажованість може значно зрости, а засоби протидії ним можуть перейти на якісно новий рівень (у такому ж ракурсі можна розглядати конфлікт 2008 року РФ-Грузія ) Guardian, 31.10.08..

Енергетика майже відкрито почала використовуватись як інструмент політичного впливу, як новий вид зброї. І новий можливий розподіл світу на різні «табори» теж проводиться за енергетичним критерієм - на країни-постачальники та країни-споживачі.

5. ЕНЕРГЕТИЧНЕ ЗАКОНОДАВСТВО. ІННОВАЦІЙНА ТА ІНВЕСТИЦІЙНА ПОЛІТИКА

США

Зважаючи на стрімке зростання цін на нафту у першій половині 2008 р., Палата представників Конгресу США ухвалила законопроект, який дозволяє Міністерству юстиції США переслідувати членів ОПЕК за можливі цінові домовленості та порушення антимонопольних норм. За цю ініціативу проголосувало 324 члени палати представників, проти - 84. За законопроектом пропонується також організувати спеціальну комісію Міністерства США, яка буде відслідковувати можливі маніпуляції з цінами та незаконні спекуляції на енергоринках. 10.06.08 р. Сенат США заблоковував даний законопроект, бо президент США Д.Буш попередив, що накладе вето, у разі його прийняття сенаторами.

Більшість експертів вважає, що запропоновані заходи не принесуть бажаних результатів і викличуть негативну реакцію у країн-членів ОПЕК ІА НГВ, 21.05.08 р. (http://www.ngv.ru/news.aspx?newsID=104893&__EVENTARGUMENT=3063)..

Президент США Д.Буш підписав закон про припинення закупівелі нафти до стратегічного резерву. Утім, президент не вважає, що це допоможе знизити ціни на сировину. Попри те, що раніше президент висловлювався проти цього законопроекту, він вирішив не перешкоджати його ухваленню. Про це повідомили представники прес-служби президента. За тиждень до цього за цей законопроект проголосували 91 депутат Сенату й 385 депутатів палати представників. Конгресмени вважають, що поповнення стратегічного резерву є нерозумним, коли нафти гостро потребує ринок США, а споживачі потерпають від непомірних цін на енергію. Максимальна місткість стратегічного резерву становить 725 млн.бар., що еквівалентно трохи більше двомісячного обсягу імпорту нафти в країну УНІАН, 21.05.08 р. (http://www.unian.net/ukr/news/news-252111.html)..

19.06.08 р. Президент США Д. Буш звернувся до Конгресу з пропозицією скасувати заборону на видобуток вуглеводнів на континентальному шельфі країни та в заповідній зоні Аляски. На сьогодні діє заборона на розробку нафто- та газоносних територій 80% континентального шельфу, в тому числі в районі Аляски та більшої частини Мексиканської затоки УНІАН, 21.07.08 р. (http://www.unian.net/ukr/news/news-257685.html)..

Одночасно конгресмени почали обговорювати можливість обмеження фінансових операцій на біржі з нафтовими контрактами, щоб стати на заваді біржовим спекуляціям з енергоносіями. Комісія США з торгівлі товарними ф'ючерсами поставила вимогу Лондонській біржі обмежити кількість контрактів на одного трейдера на день, які брокери зможуть здійснювати з нафтою американської марки WTI. Комісія досягла згоди з біржею Intercontinental Exchange (ICE) щодо надання їй інформації про трейдерів, які продають та купують нафтові контракти.

Заборона буріння на шельфі

Основне питання видобутку вуглеводнів у США - це питання видобутку на шельфі. Згідно з чинним законодавством США, буріння нових свердловин може здійснюватися тільки на деяких ділянках у федеральних водах Мексиканської затоки та біля узбережжя Аляски, якщо ці води не знаходяться на території природного заказника (рис. 5.1 Minerals Management Service, U.S. Department of Interior.).

Мораторій на буріння на шельфі було введено в США в 1981 р.

У середині червня 2008 р. президент США Дж.Буш закликав Конгрес США зняти довготривалий мораторій на буріння, що стосується значної частини американського шельфу. Це звернення було спричинено негативною реакцією суспільства на збільшення цін на електроенергію та паливо в країні перед осінніми президентськими виборами.

Довідково: зовнішня зона континентального шельфу (ЗЗКШ) США має загальну площу 7,2 млн. км². Для ліцензування та розробки заборонено 2,473 млн. км² або 35%. Площа, на якій ведеться видобування, складає 36,42 тис. км², іще на 186,2 тис. км² уже видано ліцензії. Отже, вільними для ліцензування та розробки залишається 4,65 млн. км².

Рисунок 5.1 - Запаси зовнішньої зони континентального шельфу (ділянки, де буріння дозволено, позначено синім кольором)

За усередненими оцінками Міністерства внутрішніх справ США (Служба нагляду за видобутком корисних копалин) нині не відкриті добувні запаси ЗЗКШ США розподілені так:

вільні для видобування запаси:

· нафта - 67 млрд. бар.; природний газ - 9,461 трлн.куб.м;

під забороною:

· нафта - 18,9 млрд. бар.; природний газ - 2,43 млрд.куб.м.

Демократична партія США виступила проти, мотивуючи таку позицію тим, що допуск нафтових компаній у федеральні води може завдати невиправної шкоди екологічній ситуації та економіці прибережних районів, проте, не приведе до зниження цін. Представники Республіканської партії США натомість заявили, що демократи такими діями обмежують пропозицію на ринку енергоносіїв за умови високих цін на нафту.

14.07.2008 р. Дж. Буш оприлюднив власне рішення про зняття заборони на видобуток нафти на континентальному шельфі, та таке її скасування потребує схвалення Конгресом США, тому президент призвав конгресменів наслідувати приклад виконавчої влади та усунути законодавчі перешкоди для збільшення видобутку. У своїй заяві Буш закликав також прийняти закон, що дасть змогу здійснювати відповідальний видобуток нафти в Арктиці, поблизу узбережжя Аляски. Посилаючись на дані експертів, Дж. Буш повідомив, що райони континентального шельфу можуть у підсумку забезпечити такі обсяги видобутку нафти, що відповідають десяти рокам нинішнього щорічного споживання нафти в США.

У свою чергу, спікер палати представників Конгресу США, представниця Демократичної партії Н.Пелосі відкинула новий нафтовий план Д. Буша, заявивши, що Дж.Буш знову відстоює інтереси «великої нафти» - найбільших нафтових компаній США. При цьому вона звернулася до Буша з вимогою розкрити стратегічні нафтові резерви За даними джерела: http://ua.korrespondent.net/world/523221, 15.07.20..

25.08.08 р. Дж.Буш повторно закликав Конгрес зняти існуючу заборону на розробку родовищ вуглеводнів у прибережній зоні США. Він мотивував це тим, що видобування можна вести з дотриманням всіх екологічних вимог та, крім цього, закликав зняти заборону на розробку нафтоносних сланців, що знаходяться на федеральних землях. Дж.Буш заявив, що зняття мораторію на буріння в прибережній зоні дозволить протягом декількох років збільшити доступні запаси нафти в США на 18 млрд.бар. AP, 25.08.08 р.. Зі свого боку, демократична більшість у Конгресі заявляє, що нафтові корпорації вже отримали в розпорядження на правах оренди майже 30 млн. га федеральних земель та шельфу за межами забороненої зони, але ще не почали їх розробку.

Представники Демократичної партії США стверджують, що в будь-якому разі знадобиться декілька років для того, щоб нафта з шельфу надійшла у продаж, і фінансовий ефект від цього був помітний. Республіканці визнають значну тривалість процесу, але вважають, що чим раніше Конгрес США зніме заборону на буріння на шельфі та в заповідних зонах, тим раніше знизяться ціни на паливо.

Кандидат в президенти США Б.Обама в другій половині липня 2008 р. оголосив, що готовий підтримати ініціативу Республіканської партії, якщо вона не передбачатиме одного тільки буріння нових свердловин. Згідно з його планом, скасування заборони дозволить почати роботи на шельфі за межами 80 км від берега в штатах Вірджинія, Північна та Південна Кароліна. Пропонується також відмінити податкові пільги для нафтових компаній та виділити 20 млрд.дол.США на модернізацію двигунів вантажівок та інших автомобілів для переведення їх роботи на альтернативні джерела палива. 1.08.08 р. він запропонував ввести новий податок на нафтові компанії, який дозволить фінансувати повернення споживачам частини витрат на паливо, що стрімко зросли Voice of America, 3.08.2008 р. .

16.09.08 р. палата представників Конгресу США прийняла свій законопроект про скасування заборони на видобування нафти та газу на національному континентальному шельфі. Документ було розроблено за ініціативою спікера палати Н.Пелосі. Він передбачає відкриття для буріння шельфу Східного та Західного узбережжя США. Разом з тим, заборона на видобуток біля західного узбережжя Флориди залишається. Водночас документ передбачає асигнування податкових надходжень з боку нафтових компаній на розробку альтернативних видів палива та енергозберігаючих технологій і вимагає від комунальних служб США генерувати 15% електроенергії, що споживається, з використанням поновлюваних джерел енергії (таких як сонце та вітер). Також законопроект санкціонує використання нафти з національних стратегічних резервів з метою зниження цін на автомобільне паливо в США.

Сенатом Конгресу США було підготовлено власний варіант законопроекту. Його головна відмінність від варіанта палати представників полягає в тому, що він анулює заборону на видобування тільки на шельфі 4 атлантичних штатів (східних): Вірджинії, Північної та Південної Кароліни та Джорджії, а також біля західного узбережжя Флориди.

Між тим, 30.09.08 р. закінчується термін дії мораторію, встановленого законодавчою гілкою влади. До цього строку Конгрес США або зможе прийняти компромісний варіант законопроекту, що дозволяє видобування на шельфі, або через міжпартійні суперечки не зможе цього зробити, і тоді нафтові компанії автоматично отримають право на видобування на відстані 3 милі від берега. Адміністрація президента США іще перед голосуванням в палаті представників попередила, що в разі проходження законопроекту через Конгрес на нього буде накладено вето. Президента Дж. Буша не влаштовує, зокрема, закладений в документі принцип розподілу доходів між федеральним урядом та штатами.

Однозначна оцінка різних позицій ускладнена тим, що уже довгий час на шельфі було заборонено навіть геологічну розвідку. Уряд та незалежні експерти не можуть дати точних даних про запаси вуглеводнів, їх точне місцезнаходження. Крім цього, хоча видобуток нафти та газу і став набагато безпечнішим, але процес нейтралізації екологічних ризиків може на декілька років затягнути початок робіт. Навіть у східній частині Мексиканської затоки, де видобуток буде відносно дешевим через незначну глибину, на думку фахівців Служби нагляду за видобутком корисних копалин, що здійснює контроль за добуванням на шельфі, не менше 2 років потрібно для проведення екологічних та економічних досліджень від моменту скасування мораторію до початку видобутку. Ще 5-и років до початку видобутку в комерційних масштабах потребуватиме проведення переможцями тендера на видобуток геологічної розвідки, буріння свердловин, будівництва платформ і прокладки трубопроводів. Конфлікти з екологами можуть іще більше затримати дані плани.

У свою чергу, деякі експерти вважають дії США вірними, бо розробка шельфу допоможе збільшити пропозицію та запобігти росту цін на нафту в довгостроковій перспективі За даними джерела: http://www.ng.ru/economics/2008-06-19/5_alaska.html#, 19.06.2008..

Нові трубопроводи з Аляски

Палата представників Конгресу США 17.07.08 р. проголосувала за початок розгляду питання про будівництво нового газопроводу для постачання природного газу з Аляски. Законопроект, який розглядала палата, містить також положення про необхідність державної підтримки будівництва нових нафто - і газопроводів з Аляски, введення заборони на експорт сирої нафти, що добувається на Алясці. В ньому зазначається, що президент США повинен координувати дії з видобувачами нафти та природного газу на Північному схилі Аляски, федеральними міністерствами, штатом Аляска, владою Канади та іншими зацікавленими особами з метою забезпечення найшвидшого будівництва газопроводу для постачання природного газу з Аляски на ринки США. Також законопроект доручає уряду США швидко здійснити екологічно відповідальну програму передачі на конкурсній основі на умовах лізингу ділянок для видобування в Національному нафтовому резерві на Алясці за умови проведення не менш, ніж одного лізингового продажу щорічно в період з 2009 р. до 2013 р. Законопроект також включає положення, відповідно до якого нафтогазові компанії, яким уже виділені в лізинг ділянки для видобування вуглеводнів на федеральних землях, зобов'язані почати їх розробку, бо в іншому разі вони втратять права на ці ділянки. У разі прийняття законопроекту заборона на експорт нафти набере чинності з моменту затвердження його президентом США. Палата представників не змогла затвердити даний законопроект 17.07.08. р., його можуть винести на голосування в іншій формі чи на іншому етапі обговорення питання.

Республіканська адміністрація президента США підтримує плани будівництва газопроводу та нафтопроводу на Алясці, але за умови, що ці трубопроводи будуть будуватись приватними компаніями без бюджетного фінансування, говориться в заяві, що надійшла до Конгресу США. Адміністрація також проти будь-яких додаткових фінансових ініціатив, які виходять за межі вже наданих федеральних кредитних гарантій під проекти трубопроводів в розмірі 18 млрд. дол. США. Старші помічники президента США рекомендують накласти вето на будь-який прийнятий Конгресом законопроект, якщо в нього буде включена вимога про бюджетне фінансування будівництва трубопроводів. Адміністрація також вимагає дозволу Конгресу на розширення видобування на території Національного природного заповідника на Алясці, на якій можливе видобування нафти та природного газу. Reuters, 21.07.08 р.

Біржова торгівля

Наприкінці липня 2008 р. в Сенаті США проходили обговорення пакета законопроектів, спрямовані на те, щоб ціни на нафту більше відповідали рівню реального попиту. Законодавці стверджували, що такі спекулянти як Goldman Sachs Group, роблячи ставку на подальше зростання цін та підвищуючи прогнозну ціну нафти, можуть відчутно підштовхувати вверх ціни, в той час як самі не зацікавлені в постачанні сировини. У спеціальному звіті підкомітету з нагляду та розслідування при Конгресі США, опублікованому в кінці червня 2008 р., частка спекулятивного капіталу на торгах нафтовими ф'ючерсами на нафту марки WTI на Нью-Йоркській товарній біржі (NYMEX) зросла до 70%, порівняно з 32% у 2000 р. При цьому зростання енергетичних витрат зіграло значну роль в уповільненні розвитку економіки та зниженні купівельної спроможності.

Виходячи з цього, Конгрес США має наміри оголосити поза законом деякі елементи торгівлі нафтовими ф'ючерсами, які, на думку законодавців, викривляють попит і стали основною причиною сучасного рекордного зростання цін на нафту. Законодавці розглядали в липні-серпні 2008 р. можливість введення лімітів на кількість ф'ючерсних нафтових контрактів для одного інвестора або брокера, а також планували зробити суворішими вимоги розкриття інформації відносно угод на ринку. На думку головного виконавчого директора Petroleos Mexicanos Х.Райоса, якщо виключити спекулятивний елемент впливу, ціна нафти буде знаходитись на рівні 80 дол.США/бар. ІА НГВ, 23.07.08 р..

Критики даної ініціативи стверджують, що обмеження можуть серйозно порушити функціонування нафтового ринку, обсяг торгів на якому перевищує 4 трлн. дол. США/рік. Обмеження кількості контрактів на одного інвестора може бути тільки тимчасовою мірою, бо за умови його застосування просто значно зросте кількість брокерів і обсяги спекулятивних операцій досягнуть попереднього рівня. Наслідком обмежень може стати і пришвидшення росту цін, бо спекулянти будуть намагатись встигнути зробити найбільше біржових операцій до введення такого обмеження в дію.

Керівництво двох найбільших товарних бірж ICE Futures Europe та New York Mercantile Exchange, на яких ведеться торгівля нафтою, також виступає проти обмеження на використання інвестиційного капіталу, бо, на їх думку, це призведе тільки до збільшення обсягів торгів в офшорних зонах, на які не розповсюджується юрисдикція федеральних регуляторів США.

Американський регулятор сировинних ринків - Комісія з торгівлі товарними ф'ючерсами США (CFTC) розслідує можливість маніпуляцій ринком з боку нафтових компаній шляхом викиду дезінформації відносно стану попиту та пропозиції на нафту. Нафтові компанії могли вказувати хибні дані відносно обсягів запасів сировини з метою покращити свої торгові позиції на біржі. Непередбачуване стрімке падіння комерційних запасів нафти в США на початку вересня 2008 р. може спровокувати стрімкий стрибок цін на нафтові ф'ючерси. Тобто, компанії теоретично могли занижувати інформацію стосовно власних запасів нафти, а після того, як поява хибної інформації вплине на ринок, укладати угоди за більш високими цінами. Регулятор також підозрює, що великі гравці нафтового ринку могли виконувати операції купівлі-продажу нафти самі собі з однією метою - підняти ціни на нафту на невеликий проміжок часу ІА Фінмаркет, 4.09.08 р..

Російська Федерація

За останні роки видобування нафти у РФ стрімко зростало. З кінця 1990-х рр. до поточного року видобуток виріс майже вдвічі - до 9,8 млн.бар./д. Рекордний річний приріст - 12 % - спостерігався в 2003 р. Останні два-три роки річне зростання видобування нафти в РФ сповільнилось до 2-3%, а в першому кварталі 2008 р. уперше видобування впало на 1%. Основна причина - виснаження розвіданих ще за радянських часів потужностей та фіскальний режим у нафтовій галузі, спрямований на створення потужного державного стабілізаційного фонду за рахунок високих податків, які відбирають до бюджету 65-70% прибутку російських нафтових компаній. В інших країнах співвідношення прибутку компаній і бюджету досить суттєво відрізняється від російського (рис. 5.2 За даними офіційного сайту ОПЕК (http://www.opec.org).).

Таким чином, ні нових родовищ, ні коштів на їх розвідку у компаній не було. Як наслідок, РФ має стабілізаційний фонд на випадок фінансових катаклізмів у розмірі 162,5 млрд.дол.США, але одночасно стагнацію нафтової галузі, внаслідок недостатнього інвестування протягом багатьох років.

Нині російський уряд вирішив все-таки спрямувати інвестиції в нафтовидобування. На початку травня 2008 р. на пленарному засіданні Держдуми РФ прем'єр - міністр В.Путін висловив думку про необхідність зменшення податкового тягаря на нафтогазовий сектор. Він мотивував це необхідністю стимулювати зростання видобутку та переробки нафти, бо бюджет через податок на видобуток корисних копалин (ПВКК) та мито вилучає до 75-80% прибутків нафтових компаній. Дана тенденція стала причиною зростання кількості виведення з обороту низькодебітних свердловин, неактивно йде розвідка та розробка нових родовищ. Як вважає Путін, не пізніше серпня 2008 р. держава повинна визначитися щодо стратегії і тактики зниження податкового навантаження на галузь, щоб додатково стимулювати економічне зростання в країні ІА НГВ, 08.05.08 р. (http://www.ngv.ru/news.aspx?newsID=104558&__EVENTARGUMENT=3050)..

Рисунок 5.2 - Структура ціни на нафту в 2007 році у країнах G7

Президія уряду РФ на чолі з прем'єр - міністром В.Путіним на черговому засіданні 26.05.2008 р. ухвалила законопроекти Мінфіну щодо введення з 2009 р. «податкових канікул» по ПВКК на нових родовищах Тімано - Печорського басейну, пів-ва Ямал і континентального шельфу. При цьому нульова ставка ПВКК на видобуток у Тімано - Печорському басейні та на Ямалі буде діяти до 7 років, а на шельфі та морському дні - 10-15 років, залежно від виду ліцензії. Одночасно будуть встановлені параметри обсягів видобутку вуглеводнів у цих регіонах, зокрема, на шельфі та морському дні - до досягнення рівня видобутку 3,5 млн.т. Нафтові компанії отримають також інші преференції, зокрема, з урахування збільшення собівартості нафти: пропонується підвищити неоподатковуваний мінімум, який враховується при розрахунку коефіцієнта коригування, що використовується для визначення розміру ПВКК на нафту, з 9 до 15 дол.США.

Зниження податкового навантаження звільнить в нафтових компаніях близько 165-175 млрд. руб. /рік. Зокрема, в результаті зниження ПВКК - близько 104-105 млрд. руб. /рік, за рахунок уточнення порядку застосування понижуючого коефіцієнта для відпрацьованих родовищ - 35 млрд. руб. /рік.

На даний момент не всі компанії, які теоретично можуть користуватись пільгами по ПВКК для відпрацьованих родовищ, використовують ці пільги. Цей факт пов'язаний з тим, що податкове законодавство містить норми, які передбачають прямий облік, тобто, компаніям необхідно створювати спеціальні вузли обліку нафти на деяких родовищах, що не дуже зручно й досить витратно ЭнергоБизнес №22/ 556, 3.06.2008..

11.07.08 р. було схвалено поправки до Податкового кодексу РФ. Географічний перелік ділянок надр, на яких видобуток нафти, за дотримання встановлених умов, обкладається за нульовою податковою ставкою було розширено. Зокрема, до списку таких ділянок входять території північніше Північного полярного кола, у межах внутрішніх морських вод, на континентальному шельфі РФ, в Азовському та Каспійському морях, на території Ненецького автономного округу, Ямалу, Тімано-Печорської нафтової провінції. Крім того, в інтересах всіх надрокористувачів був змінений порядок та строки визнання витрат для придбання ліцензії на право використання надр. За прийнятими поправками, вартість ліцензійної угоди буде вже враховуватись платником податків у складі нематеріальних активів з нарахуванням амортизації або в складі інших витрат протягом двох років Росбалт, 11.07.08 р. (http://www.rosbalt.ru/2008/7/11/503041.html)..

Водночас, на думку деяких експертів, зниження ПВКК стане невеликим послабленням податкового тягаря, податок знизиться на 7%. З іншої сторони, немає гарантій, що нафтові компанії спрямують вільні кошти на інвестиції в видобуток. На Ямалі та арктичному шельфі РФ розташовані переважно газові родовища, тому податкові пільги там отримають не нафтові компанії, а «Газпром». А про нові нафтові родовища, розташовані в Східному Сибіру, уряд РФ нічого не повідомляв. Тому для подолання багаторічного недоінвестування російській нафтовій галузі потрібні набагато більші інвестиційні пільги, для чого потрібно повністю змінити діючий механізм оподаткування нафтової галузі.

1.07.2008 р. стало відомо, що ставка експортного мита на нафту в Російській Федерації з 1 серпня 2008 року зросте на 97,8 дол.США і складе 495,9 дол.США/т ІА НГВ, 1.07.08 р. (http://www.ngv.ru/news.aspx?newsID=106205&__EVENTARGUMENT=3104).. З 1.04.2008 р. експортне мито на нафту було встановлено в розмірі 340,1 дол.США/т. З 1.06.08 р. ставка експортного мита становила 398,1 дол.США/т. Середня ціна моніторингу за травень-червень склала 123,36375 дол.США/бар. Крайній розмір мита за такої ціни - саме 495,9 дол.США/т, тобто, Міністерство фінансів РФ виходить на рекордну за весь час ставку мита на експорт нафти (уряд переглядає мито на експорт нафти та нафтопродуктів з Росії раз на два місяці за спеціальною формулою на основі двомісячного моніторингу цін на російську нафту марки Urals на світових ринках ЭнергоБизнес №22/556, 3.06.08 г. ). Такі дії ускладнюють подальші кроки в зниженні податкового та митного навантаження. Водночас, згідно з прогнозами, восени 2008 р. буде оголошено про більш широкі пільги для нафтового сектора, що матимуть позитивний ефект. Якщо динаміка урядових дій з надання пільг не зміниться, то після стагнації в 2007 році, у наступні роки видобуток буде збільшуватись в середньому на 2% щороку РИА Новости, 28.05.08 р..

До 1.01.2007 р. сира нафта вивозилась з Росії до Білорусі без стягування мита. Рада Федерації РФ ратифікувала 30.05.2008 р. міжурядову угоду між РФ та Білоруссю щодо заходів з урегулювання торгово-економічного співробітництва в галузі експорту нафти та нафтопродуктів, що була підписана 12.01.2007 р. Згідно з угодою, сира нафта, що вивозиться з РФ до Білорусі, обкладається експортним митом, розмір якого визначається відносно ставок, установлених, відповідно до законодавства РФ, із застосуванням понижуючих коефіцієнтів: в 2007 р. - 0,293, в 2008 - 0,335, в 2009 р. - 0,356. Коефіцієнти встановлено, виходячи зі співвідношення обсягів експорту - нафти з Росії в Білорусь та експорту нафтопродуктів з Білорусі в треті країни (в 2005-2006 рр. ці показники складали відповідно близько 20 млн. т та 14 млн.т). При експорті сирої нафти та нафтопродуктів, включаючи скраплений нафтовий газ, з території Білорусі в треті країни стягується експортне мито за ставками, рівними ставкам, які застосовуються в РФ. У випадку порушення білоруською стороною даного зобов'язання, на сиру нафту та нафтопродукти, що експортуються в Білорусь, застосовується експортне мито в повному обсязі, відповідно до російського законодавства. За оцінкою Мінекономрозвитку РФ, додаткові доходи від експорту нафти до Білорусі, згідно з угодою, з 01.01.2007 до 01.04.2008 склали 1,8 млрд.дол.США ЭнергоБизнес №22/556, 3.06.08 г..

5.05.08 р. набрав чинності новий закон, згідно з яким іноземні компанії, що відкрили в РФ стратегічні родовища та передали його Росії, отримають компенсацію витрат та премію. Юридичний процес компенсацій ще не розроблений, але за основу взято наступний принцип: компанія отримує компенсацію витрат, плюс - премію за відкриття родовища. До стратегічних віднесені родовища із запасами 70 млн. т нафти та 50 млрд.куб.м природного газу, а також шельфові родовища. Рішення про надання ліцензій на такі ділянки приймає уряд РФ, на шельфі можуть працювати тільки російські компанії з досвідом роботи на шельфі не менше 5 років та часткою держави більше 50%. Уряд РФ може зупинити дію ліцензії на стратегічне родовище, що розробляється іноземним інвестором, за умови відшкодування ліцензії, а також за умови відкриття такого родовища іноземною компанією в процесі геологічної розвідки ІА НГВ, 29.05.08 р.. Найближчим часом, за повідомленням Міністерства природи РФ, плануються й інші зміни в законодавстві. Зокрема, йдеться про реалізацію можливості збільшення ділянки надр, якщо вона належить до родовища, що розробляється компанією, уточнення процедури проведення конкурсів, аукціонів та відозву ліцензії. Планується ухвалити зміни до законодавства, що спрощують процедуру переводу територій у категорії, де можлива геологічна розвідка.

Депутати Держдуми РФ 4.07.2008 р. прийняли зміни до закону "Про континентальний шельф РФ" і окремі законодавчі акти, у результаті чого родовища РФ можна буде віддавати компаніям без проведення конкурсів і аукціонів. Раніше російський парламент погодився з тим, що розробкою нафтогазових ресурсів шельфу Росії можуть займатися тільки профільні держкомпанії - Роснефть, «Газпром» і Зарубежнефть. Конкуренції при розподілі шельфу не передбачається, тому що «Газпром» спеціалізується на видобутку газу, а Роснефть - нафти. Роснефть уже направила в міністерство матеріали для підготовки ліцензій на шельф. Державний нафтовий концерн попросив собі 29 ділянок, де зосереджено 10% ресурсів шельфу. У нафтовому еквіваленті це становить близько 10 млрд.т. Передбачається, що «Газпром» і Роснефть при розробці нафтового шельфу будуть звільнені від частини податків. Таким чином, уряд сподівається заохотити компанії до освоєння складних родовищ. «Газпрому» також передано родовище Штокман поза конкурсом За даними джерела: http://ua.korrespondent.net/business/512783..

Прем'єр-міністр РФ В. Путін своїм розпорядженням затвердив склад урядової комісії з контролю за здійсненням іноземних інвестицій. Створення комісії було прийнято постановою уряду РФ від 6 липня 2008 року. При цьому комісію очолив сам В.Путін. Його заступником призначений перший віце-прем'єр І. Шувалов За даними джерела: http://ua.korrespondent.net/business/518812..

У межах реалізації Енергетичної стратегії РФ російські фахівці надали низку загальних рекомендацій для здійснення державної політики формування ПЕБ, зокрема:

1. Щоб забезпечити узгодженість темпів і пропорцій розвитку ПЕК з програмами соціально-економічного розвитку країни та регіонів, програмами і планами виробничо-господарської діяльності суб'єктів ринку, необхідно створити цілісну систему перспективних ПЕБ, функціонування якої має забезпечити сприяння достовірному прогнозуванню та індикативному керівництву розвитком ПЕК.

2. Регулярна розробка перспективних ПЕБ країни і регіонів у межах системи, моніторинг і контроль їх виконання призначені для вирішення наступних основних задач:

- макроекономічний аналіз та прогнозування розвитку економіки країни та регіонів;

- моніторинг реалізації Енергетичної стратегії, обґрунтування державної політики розвитку ПЕК країни та регіонів, його галузей та інфраструктури;

- регулювання насичення енергетичними ресурсами внутрішнього ринку з урахуванням регіональних особливостей;

- регулювання у сфері ПЕК діяльності суб'єктів природних монополій та їх реформування, включаючи визначення інвестиційних програм природних монополій на ринках електроенергії та газу, транспортування нафти і нафтопродуктів - для розвитку відповідної інфраструктури;

- обґрунтування тарифними службами регульованих цін на енергоносії і тарифів за послуги з їх транспортування, у т.ч. інвестиційної складової тарифів;

- забезпечення ефективного антимонопольного контролю на енергетичних ринках;

- забезпечення збалансованої державної політики на зовнішніх ринках енергоносіїв;

- регулювання доступу до інфраструктури галузей ПЕК, у т.ч. при експорті енергоресурсів;

- моніторинг енергетичної безпеки країни

3. Необхідно розробити баланси за номенклатурою енергетичних ресурсів:

- окремих видів енергоресурсів - нафта, у т.ч. газовий конденсат, бензин автомобільний, дизельне паливо, паливо для реактивних двигунів, мазут топковий, газ природний і попутний, скраплені вуглеводневі гази, вугілля, інші тверді палива, електроенергія, теплова енергія та ін.;

- багатопродуктові - котельно-пічного палива, первинних енергоресурсів.

4. Для кожного виду балансів доцільно встановити часові обмеження прогнозування: річний, середньостроковий (3-5 років по роках), перспективний з глибиною прогнозу 10, 15 і 20 років.

Крім зазначеного, потребуватимуть коригування транспортно-економічні баланси та рекомендації з реалізації державної політики в цій сфері. Метою формування такої політики має бути аналіз поточного функціонування та визначення задач і перспектив розвитку транспортного комплексу в ув'язці із загальними закономірностями і потребами збалансованого соціально-економічного розвитку країни в галузевому і територіальному розрізі.

Відповідно до зазначеної мети, транспортно-економічний баланс країни необхідно розглядати як «економічний базис» транспортної стратегії країни та вирішити за його допомогою важливі задачі розвитку транспортної системи, у т.ч. прогнозування макропараметрів розвитку транспортного комплексу країни, запровадження нових вимог до транспорту тощо.

У межах нової державної стратегії в нафтогазовій галузі, спрямованої на те, щоби шляхом послаблення податкового навантаження направити фінансові потоки компаній на розробку нових родовищ, закінчився процес законодавчого оформлення декількох ключових документів. Президент РФ Д.Медведєв підписав 21.07.08 р. федеральний закон «Про внесення змін до федерального закону «Про континентальний шельф РФ» та окремі законодавчі акти РФ». Закон стосується надання в користування ділянок надр без проведення конкурсу або аукціону. Він встановлює, що перелік ділянок, які надаються в користування без проведення конкурсів або аукціонів, для розвідки та видобування корисних копалин на континентальному шельфі РФ, на ділянках надр федерального значення, розташованих на території РФ та деяких інших, затверджується урядом РФ. Разові виплати за користування надрами на таких ділянках зазначаються у ліцензії в розмірі, який визначається у встановленому урядом РФ порядку.

24.07.08 р. президент РФ підписав також федеральний закон «Про внесення змін до розділів 21, 23, 24, 25, 26 частини другої Податкового кодексу РФ та деякі інші акти законодавства РФ про податки та збори», раніше схвалений Радою Федерації Детальніше див. звіт за етапом 1 роботи [27]..

У частині, що стосується податку на видобування корисних копалин, уточнюється шкала розрахунку податку шляхом збільшення з 2009 р. неоподатковуваного мінімуму при розрахунку податку на видобування корисних копалин (ПВКК) з 9 до 15 дол.США/бар. Також передбачено розширення географічного переліку ділянок надр, на яких видобуток нафти, за умови дотримання переліку встановлених умов, оподатковується за нульовою податковою ставкою: території, розташовані північніше Північного полярного кола; в Ямало-Ненецькому автономному окрузі, Тимано - Печорській нафтовій провінції, а також шельф Азовського та Каспійського морів. Крім того, в інтересах всіх надрокористувачів був змінений порядок та строки визнання витрат для придбання ліцензії на право використання надр. За прийнятими поправками, вартість ліцензійної угоди буде вже враховуватись платником податків у складі нематеріальних активів з нарахуванням амортизації або в складі інших витрат протягом двох років ІА НГВ, 24.07.08 р..

В свою чергу, Міністерство енергетики РФ (Міненерго) та ряд нафтових компаній вважають підвищення неоподатковуваного мінімуму при обрахуванні ПВКК з 9 до 15 дол.США/бар. недостатнім, вважають доцільним його збільшення до рівня 25 дол.США/бар. та хочуть зміни самої формули ПВКК. Тому, за словами заступника міністра енергетики РФ С. Светлицького, в уряд буде внесено пакет пропозицій, що передбачають вирівнювання експортного мита на нафтопродукти, підвищення неоподатковуваного мінімуму в ціні нафти при розрахунку ПВКК, зниження акцизів та збільшення «амортизаційної премії» компаніям. Міненерго також вже направило на погодження в Міністерство фінансів пропозицію щодо звільнення від сплати ПВКК видобутку на шельфі Чорного та Охотського морівІА НГВ, 5.09.08 р..