За даними IEA, основними газотранспортними проектами в країнах Євразії, призначеними для постачання природного газу, до 2015 р. залишаться проекти, наведені на рис. 3.1 Natural Gas Market Review 2008 - Optimising investments and ensuring security in a high-priced environment, IEA, 288 pages [45]..

Рисунок 3.1 - Основні проекти транспортування газу в Євразії до 2015 року

Газопровід «Набукко»

Проект «Набукко» передбачає транспортування 31 млрд.куб.м/рік природного газу з регіону Центральної Азії, Азербайджану та країн Близького Сходу за маршрутом Туреччина-Болгарія-Румунія-Угорщина-Австрія.

Потенційні постачальники газу для проекту «Набукко»: Азербайджан, Іран, Туркменістан, Ірак, можливо, Єгипет. Ідею постачання іракського газу до ЄС підтримує США.

Очікується, що експлуатація газопроводу «Набукко» може розпочатися з 2011 року.

Основні техніко-економічні характеристики газопроводу «Набукко» детально подано в звіті за договором №15-07 від 20.07.07 [22].

У результаті проведених у кінці лютого 2008 р. переговорів ЄС та Держдепартаменту з енергетики США виникла впевненість, що «Набукко» буде збудований, оскільки він є комерційно вигідним, доставка газу в межах цього проекту буде більш ефективною, а газ більш дешевим, ніж у альтернативних проектах. Разом з тим, наприкінці травня 2008 р. консорціум компаній, які реалізують проект «Набукко», оголосив про перегляд вартості проекту в бік збільшення з 4,6 до 7,9 млрд.євро. Переоцінку було виконано після нещодавнього перегляду капітальних витрат на базі дослідження, що передбачало оцінку необхідних матеріалів та сервісу. Заплановано, що пошук консорціумом потенційних покупців розпочнеться з середини червня 2008 року РБК-Україна, з посиланням на Reuters, 29.05.08 р..

Початково проект «Набукко» розроблявся з метою зменшити залежність країн ЄС від постачання російського газу. Однак, на шляху його реалізації країни ЄС зіштовхнулися з низкою перепон. Одна з них - гостра нестача ресурсу для заповнення газопроводу. Враховуючи нестачу газу, аналітики побоюються, що для даного проекту буде вкрай складно залучити необхідні інвестиції.

Азербайджан має стати першою країною, яка транспортуватиме газ по «Набукко» ІА НГВ, з посиланням на заяву директора компанії Nabucco Gas Pipeline International GmbH Р. Мітшека, лютий 2008 р., Абу-Дабі.. Підписання першої угоди з Азербайджаном було заплановано на кінець 2008 р., після чого передбачалось підписати договір з європейськими компаніями, які бажають імпортувати газ ІА НГВ та азербайджанські ЗМІ, з посиланням на повідомлення заступника держсекретаря США у справах Європи та Азії М. Брайза (держдепартамент США), 27.03.08 р.. Але на початок грудня угоду ще не було підписано.

Як відомо, основною ресурсною базою проекту «Набукко» є азербайджанське родовище «Шах-Деніз». На початку червня 2008 р. «Газпром» офіційно запропонував Азербайджану закуповувати його газ за ринковими цінами ІА НГВ, 3.06.08 р.. Після цього Туреччина також запропонувала закуповувати увесь газ Азербайджану з родовища «Шах-Деніз» Day.az, 18.06.08 р..

Країни, зацікавлені в реалізації проекту, оприлюднюють власні плани щодо «Набукко». Так, закінчено попередні пошукові роботи з будівництва 9-го транснаціонального трубопроводу (Iranian Gas Trunkline, IGAT), призначеного для експорту природного газу з Ірану до країн Європи за допомогою проекту «Набукко».

Будівництво цього газопроводу дасть змогу забезпечити постачання газу до іранських провінцій Лурестан, Керманшах, до Східного та Західного Азербайджану, а також постачання газу до Європи. Частину 9-го транснаціонального газопроводу довжиною 500 км від Асалуйє до НПЗ «Бидболянд», яка є продовженням 6-го трубопроводу, вже збудовано (рис. 3.2).

Рисунок 3.2 - Газопроводи Ірану

Будівництво ділянки від НПЗ «Бидболянд» до Ахваза довжиною 100 км розпочнеться найближчим часом.

Загальна довжина 9-го транснаціонального газопроводу становить 1863 км. На газопроводі буде встановлено 17 компресорних станцій. Мінімальний обсяг капітальних вкладень оцінюється приблизно в 7 млрд.дол.США. Після введення трубопроводу обсяг прокачування газу зросте на 110 млн.куб.м/д.

ЄС не бачить загроз будівництву газопроводу «Набукко» з боку інших енергетичних проектів у Європі ИТАР-ТАСС, з посиланням на голову Єврокомісії Ж.М.Баррозу, 15.09.08 р..

Учасники консорціуму «Набукко» не виключають, що трубопроводом може здійснюватися постачання невеликих обсягів російського газу, однак виключають можливість участі РФ безпосередньо в проекті ИТАР-ТАСС, з посиланням на інтерв'ю спецпредставника Угорщини в проекті «Набукко» М.Байєр, 2.10.08р..

Затримка строків реалізації проекту «Набукко» сприяла виникнення альтернативних проектів постачання газу з Середньої Азії до країн ЄС (зокрема, проекту «Білий потік» Маршрут газопроводу «Білий потік»: Туркменістан - Азербайджан - Грузія - Чорне море - Україна/Румунія - країни ЄС.). Але, слід відзначити, що ці проекти взаємодоповнюють, а не конкурують між собою За матеріалами доповіді голови компанії «GUEU- трубопровід «Білий потік» Р.Пірані, Міжнародна конференція «Нафтогазовий комплекс України як складова енергетичної безпеки Європи», м. Київ, 5.11.08 р..

Протягом другого півріччя 2008 р. відбувалися переговори між сторонами, зацікавленими в реалізації проекту «Набукко».

З самого початку обговорення проекту компанія OMV (Австрія) виявляла велике зацікавлення у взаємодії з Туркменістаном, який, в свою чергу, запевняє, що здатен забезпечити експортні поставки газу в будь-яких обсягах TURKMENISTAN.RU, 25.10.08 р. .

У листопаді 2008 р., за підсумками міжнародного аудиту запасів, було підтверджено наявність значних покладів газу на нових родовищах Туркменістану, що дозволяє впевнено говорити про достатність ресурсу для кількох проектів постачання газу з Туркменістану, у т.ч. і в напрямку до Європи.

Туреччина, як і раніше, виражає готовність розширити партнерство з Туркменістаном у сфері ПЕК та «виключну зацікавленість» в постачанні туркменського природного газу Інформаційна агенція Туркменістану (TDH), TURKMENISTAN.RU, 04.10.08 р..

Туреччина та ЄС планують підписати угоду про «Набукко» у січні 2009 року. Згідно з цією угодою, передбачається розвиток всього південного коридору між країнами Каспійського моря і Близького Сходу та ЄС. Для розвитку цього коридору має бути підписано загальну угоду, що передбачатиме всі аспекти безпечного постачання газу УНІАН, з посиланням прес-службу Європейської комісії, 7.11.08 р. (http://www.unian.net/ukr/news/news-283041.html)..

Крім цього, у межах розбудови проектів постачання газу через власну територію до країн ЄС Туреччина та Іран підписали меморандум, який відкриває шлях для постачання іранського природного газу до Європи.

Угодою передбачено, зокрема, турецькі інвестиції в розробку 22-ої, 23-ої та 24-ої фази родовища «Південний Парс» (найбільшого газоконденсатного родовища в світі). 50% газу, одержаного під час реалізації зазначених фаз, планується експортувати до Туреччини. Згідно з іншим положенням меморандуму, припускається можливість щорічного постачання до Європи через турецьку територію 35 млрд.куб.м іранського газу. Сторони також досягли домовленості стосовно будівництва газопроводу довжиною 1850 км з м. Асалуйє (на узбережжі Перської затоки) до ірансько-турецького кордону RusEnergy, з посиланням на ИТАР-ТАСС, 18.11.08 р..

29 листопада 2008 р. в Туркменістані відбулися переговори «за закритими дверима» між президентами Туреччини, Азербайджану і Туркменістану.

За підсумками зустрічі стало відомо, що президенти висловилися за подальший розвиток торговельно-економічного співробітництва, взаємодію в енергетичному секторі, а також у транспортно-комунікаційній сфері TURKMENISTAN.RU, 29.11.08 р..

Проте, на думку аналітиків, основною темою переговорів були перспективи реалізації проекту газопроводу «Набукко», в чому зацікавлені Туреччина, країни Заходу та США, які умовляють Туркменістан взяти участь в ньому, оскільки без туркменського газу проект навряд чи буде реалізований.

Туркменістан, підтверджуючи готовність взяти участь в «Набукко» як постачальник газу, пріоритетними для себе проектами вважає постачання газу до Перської затоки, Афганістану та Китаю ІА НГВ, 27.11.08 р..

Згідно з прогнозом IEA, імпорт російського газу до 2020 р. збільшиться на 65-105 млрд.куб.м.

Водночас за прогнозом «Газпрому» на зазначену перспективу обсяги збільшаться на 65-70 млрд.куб.м, а загальний обсяг експорту російського газу до 2020 р. збільшиться до 219-227 млрд.куб.м/рік. Таким чином, за даними «Газпрому» для забезпечення потреб Європи в газі до 2020 р. будуть потрібні додаткові транспортні потужності загальним обсягом більш ніж 80 млрд.куб.м Заступник голови «Газпрому» О.Мєдведєв, форум «Газ России», 18.11.08 р..

Розгляд поточного стану проектів транспортування газу з РФ, країн Середньої Азії та Близького Сходу подано нижче.

Газопровід «Південний потік»

Цей газопровід є потенційним конкурентом газопроводу «Набукко». Потужність «Південного потоку» планується на рівні 31 млрд.куб.м/рік. Газопровід з РФ до Європи пройде через Чорне море (від КС «Береговая» до болгарського міста Варна, приблизно 900 км, максимальна глибина - понад 2 тис. м), вийде в Болгарії, де буде розгалужуватися на два маршрути: північний та південний. Зараз розглядаються наступні варіанти відгалужень: північний газопровід пройде за маршрутом Болгарія-Румунія-Угорщина-Чехія-Австрія (з можливістю постачання до Німеччини та Італії), південний - через Болгарію на південь Італії. Будівництво газопроводу здійснять «Газпром» та Eni. Угоду про будівництво «Південного потоку» було підписано 23.06.07 року. Початково планувалося, що газопровід розпочне роботу через 3 роки після того, як буде одержано всі необхідні дозволи (приблизно в 2013 році), а його загальна вартість становитиме понад 10 млрд.дол.США.

За станом на грудень 2008 р. обсяг інвестицій у проект «Південний потік» переоцінено до рівня 20 млрд.дол.США, цей рівень інвестицій забезпечує будівництво морської (через Чорне море) та сухопутної ділянок газопроводу по території Болгарії, Сербії, Угорщини, Греції, Словенії та Австрії За матеріалами повідомлень міністра енергетики РФ С.Шматко (липень 2008 р.) та голови компанії ENI П.Скароні (30.09.08 р.). За попередніми розрахунками, 10 млрд.дол.США коштуватиме будівництво морського газопроводу від Новоросійська до Варни (Болгарія). Прокладка наземного газопроводу потребуватиме аналогічної суми.

Як ресурсну базу для наповнення газопроводу обрано родовища Нового Уренгоя (північ РФ).

Для реалізації проекту «Південний потік» РФ підписує міжурядові угоди з країнами, через територію яких проходитиме наземна частина газопроводу. З кожною з країн-учасниць «Газпром» створює СП для будівництва газопроводу на їх території. РФ вже підписала міжурядові угоди з більшістю країн:

18 січня 2008 р. - з Болгарією (частки в СП: 50% на 50%);

25 січня 2008 р. - з Сербією (в СП - 51% у «Газпрому», 49% - у Сербії) На початку вересня 2008 р. парламент Сербії ратифікував нафтогазову угоду з РФ строком на 30 років. Таким чином, Сербія і «Газпром» в 2009 р. планують створити СП для будівництва «Південного потоку».;

28 лютого 2008 р. - з Угорщиною (частки 50% на 50%),

29 квітня 2008 р. - з Грецією (частки 50% на 50%);

найближчим часом планується підписання зі Словенією та Австрією.

Сербія стала четвертою країною, яка разом з РФ, Італією та Болгарією візьме участь у будівництві та експлуатації цього газопроводу.

Приєднання Сербії до газотранспортної системи «Південний потік» дозволило країні увійти до числа держав, які будуть впливати на рух енергопотоків в Європі. Водночас, завдяки цьому «Газпрому» вдалося закріпитися на Балканах, увійти не лише в газовий, а й у нафтопереробний бізнес цього регіону.

Міжурядову угоду про співпрацю РФ та Сербії в нафтогазовій галузі було підписано 25.01.08 р. у Москві. Цей документ створює умови для приєднання Сербії до реалізації проекту «Південний потік». У першу чергу, мова йде про будівництво сербської ділянки газотранспортної системи «Південний потік». Завдяки цьому, Сербія стає одним із центральних транзитних вузлів у системі постачання російських енергоносіїв у Південну Європу. Через територію Сербії газопроводом «Південний потік» буде транспортуватися не менше 10 млрд.куб.м/рік.

Також у межах угоди про співпрацю РФ і Сербії планується створити на базі виснаженого газового родовища «Банатский Двор» підземне сховище газу (ПСГ), яке має активну ємність не менше 300 млн.куб.м.

Крім цього, підписано протокол про основні умови придбання ВАТ «Газпром нефть» 51% акцій сербської компанії Naftna Industrija Srbije (NIS). З метою наростити обсяги переробки власної нафти та підвищити якість вироблених нафтопродуктів до рівня, що відповідає євро стандартам, «Газпром нефть» планує провести технологічну реконструкцію і модернізацію потужностей NIS.

Потужності NIS стали не лише першим придбаним за кордоном НПЗ «Газпром нефть», але й першим європейським активом дочірнього підприємства «Газпрому».

Певних позитивних результатів досягнуто щодо участі в проекті Угорщини.

Угорська ділянка газопроводу «Південний потік» коштуватиме російсько-угорському СП приблизно 700 млн.євро ІА НГВ, з посиланням на інтерв'ю «Российской газете», 07.03.08 р. повідомив міністр фінансів Угорщини, співголова угорсько-російської міжурядової комісії з питань економічного співробітництва Я.Вереш.. За розрахунками угорських фахівців, всі витрати на будівництво ділянки окупляться за 15 років. До кінця 2008 р. компанія-підрядник повинна виконати детальні розрахунки, викреслити точний маршрут газопроводу, а в 2009 р. уже розпочати будівництво, яке триватиме 4-5 років паралельно в усіх країнах.

Будівництво угорської ділянки буде здійснювати СП «Газпрому» та угорської державної компанії (ймовірно, це буде державний банк розвитку Угорщини або його ДП).

У середині вересня 2008 р. «Газпром» та Угорщина узгодили графік підготовки ТЕО угорської ділянки газопроводу «Південний потік» ІА НГВ, з посиланням на прес-службу «Газпром», 18.09.08 р..

Раніше країна одержувала газ з РФ лише маршрутом через Україну. Поява нового газопроводу дозволить Угорщині одержувати газ іще одним - альтернативним маршрутом. Новий газопровід прийде з південного напрямку, через Сербію. Таким чином, для Угорщини це означає диверсифікацію маршруту постачання газу.

Очікується, що участь Угорщини в проекті «Південний потік» буде вигідною: після введення в дію газопроводу країна одержуватиме плату за транзит газу до країн Західної Європи, а невдовзі, додатково до поточних обсягів, країна дістане значну кількість нового газу для зберігання, що тільки посилить її енергетичну безпеку.

Якщо початкові плани розбудови морської ділянки газопроводу передбачали участь інших компаній, то восени 2008 р. «Газпром» та ENI відмовилися від планів залучення третього партнера Повідомлення голови компанії ENI П.Скароні, 30.09.08 р..

18 січня 2008 р. на паритетних засадах «Газпром» і ENI заснували в Швейцарії компанію спеціального призначення South АStream AG. СП здійснюватиме маркетингове дослідження й підготовку ТЕО проекту «Південний потік», яке було заплановано завершити до кінця 2008 року. Згідно з початковими планами, морський газопровід мав бути введений в експлуатацію у 2013 році.

Згідно з підготовленим «Газпромом» проектом «Генеральной схемы развития газовой отрасли до 2030 г.», запуск «Південного потоку» перенесено мінімум на 2 роки: періоди поетапного введення в дію газопроводу в документі перенесено на 2015-2024 роки ІА НГВ, Ведомости, 03.10.08 р.. Зазначається, що строки введення перспективних об'єктів (у т.ч. «Південного потоку») визначатимуться на підставі кон'юнктури зовнішніх та внутрішніх ринків, державної політики в галузі (включаючи оподаткування), динаміки цін на метал та інших чинників.

Точний строк запуску газопроводу буде визначено лише після завершення зведеного ТЕО будівництва (ТЕО ділянок газопроводу на територіях країн, крізь які проходитиме газопровід, «Газпром» планує підготувати у 3 кварталі 2009 р.). Крім того, для запуску «Південного потоку», «Газпрому» необхідно збудувати приблизно 2400 км газопроводів по території РФ.

Попередні плани запуску «Південного потоку» за строками співпали з конкуруючим проектом «Набукко», але на сьогодні у «Набукко» появився шанс першим закріпитися на центральноєвропейському ринку. У разі його реалізації, «Газпром» буде змушений переглянути плани завантаження «Південного потоку».

Газопровід «Північний потік» (Nord Stream)

У 2008 р. консорціум Nord Stream чергового разу вирішив змінити маршрут трубопроводу Deutsche welle, 4.09.08 р. (http://www.dw-world.de/dw/article/0,,3618249,00.html?maca=rus-aa-moscow-econ-742-rdf).. Цього разу йдеться про зміну траси поблизу о. Борнхольм (Данія).

Початково маршрут газопроводу мав проходити південніше острова. Однак, згодом виявилося, що траса може потрапити на спірну територію між Данією та Польщею, через що було вирішено прокласти її північніше острова. Тепер Nord Stream знову повертається до південного варіанта обходу острова, проте, за останніми змінами маршрут не буде проходити через спірну зону.

Представники консорціуму зазначають, що новий маршрут є результатом оцінки багатьох факторів, у т.ч. безпеки судноплавства та екології. Вищим пріоритетом у процесі вибору маршруту визнано обхід областей, де сховано відпрацьовану звичайну та хімічну зброю.

Новий маршрут передбачає меншу кількість точок перетину з кабельними електромережами і майже уникає заповідників, областей інтенсивного судноплавства та рибної ловлі. Через велику кількість поворотів нова траса Nord Stream отримала назву «S-маршрут», вона буде коротшою, ніж раніше запланований північний обхід острова.

Проект Nord Stream, в якому беруть участь «Газпром», EON AG та BASF (Німеччина) і NV Nederlandse Gasunie (Нідерланди), вже кілька років є найважливішим політичним пріоритетом для РФ, оскільки він вперше дасть змогу постачати російський газ напряму в Західну Європу, обминаючи треті країни (Україну, Білорусь).

Вартість проекту оцінюється в 7,4 млрд.євро (9,27 млрд.дол.США), завершення заплановано на 2011 рік.

Кілька останніх тижнів на фоні глобальної фінансової кризи та стрімкого зниження цін на нафту виникало питання фінансування проекту. Але все ж таки основною проблемою реалізації проекту залишається відсутність єдиної позиції країн ЄС стосовно його доцільності.

Серед країн, які активно виступають «проти» - Польща, Литва, Естонія. Ці країни обурені тим, що їм закрито доступ до прямого маршруту та вимагають провести екологічну експертизу проекту. Водночас офіційна позиція ЄС (зокрема, комісара ЄС з енергетики) спрямована на активну підтримку проекту Nord Stream як додаткового джерела постачання газу з Росії. Цю позицію поділяє й Німеччина.

Певна невизначеність долі проекту залишається і зараз. У середині листопада 2008 р. Росія навіть пригрозила зупинити будівництво проекту, аргументуючи таку позицію наявністю у Росії СПГ-проектів, але це приведе до збільшення ціни російського газу для Європи Wall Street Journal, 13.11.08 р..

Між тим, Норвегія пропонує ЄС альтернативу - збільшення обсягів експорту власного природного газу до Європи.

Обсяг експорту норвезького природного газу в 2008 р. має скласти 96 млрд.куб.м (на 7% більше, ніж у 2007 р.), прогноз на 2009 р. - 106 млрд.куб.м, з тенденцією до подальшого зростання Прайм-ТАСС, з посиланням на міністра нафтової промисловості та енергетики Норвегії Т.Ріїс-Йохансена, згідно з планом бюджету країни на 2009 р., 7.10.08 р.. Норвегія - третій найбільший експортер природного газу серед країн світу після РФ та Саудівської Аравії.

Польська альтернатива

Газопровід «Amber»

Раніше Польща пропонувала РФ будівництво 2-ої нитки газопроводу «Ямал - Європа», який проходить через територію Білорусі та Польщі, але РФ на це не відреагувала.

На початку 2008 р. уряд Польщі запропонував проект дешевого газопроводу з РФ до країн Західної Європи через територію Естонії, Латвії, Литви, Польщі та Німеччини Dziennik, 28.01.08 р.. Цей газопровід отримав умовну назву «Amber» або українською «Бурштин» (рос. «Янтарь»).

Уряд Польщі провів відповідні консультації з урядами Литви, Латвії та Естонії та одержав підтримку цих країн.

За розрахунками польських експертів, газопровід «Amber» буде приблизно в 3,5 рази дешевшим, у порівнянні з газопроводом «Північний потік». Окрім меншої вартості, газопровід по суші може бути значно коротшим. До того ж, прибалтійські країни готові підключитися до проекту та сплатити частину його вартості.

За попередніми розрахунками польських експертів (за станом на червень 2008 р.) будівництво «Північного потоку» коштуватиме приблизно 12 млрд. євро (проектна вартість 7,4 млрд.євро), а газопроводу «Amber» - 3,5 млрд.євро. Як видно, різниця доволі істотна, з урахуванням стійкої тенденції щодо подорожчання російських мегапроектів, вона може ще збільшитися. Вартість експлуатації цих газопроводів також істотно відрізняється: якщо експлуатація «Північного потоку» обійдеться в 5-6,8 євро/тис.куб.м (залежно від кількості прокладених ниток труб: 1 або 2), для конкурентного проекту аналогічний показник становить 3 євро/тис.куб.м.

На відміну від уже існуючого газопроводу «Ямал», новий газопровід проходив би виключно територіями країн-членів ЄС, що дало б гарантії стосовно того, що ці країни не будуть здійснювати несанкціонований відбір транзитного газу або самовільно підвищувати вартість його транзиту через власну територію.

Очевидно, що запропонований сухопутний газопровід є альтернативою підводному «Північному потоку», який має обійти не лише Польщу, а й усі прибалтійські країни.

Навіть на Міжнародному економічному форумі (РФ, С.-Петербург, 6-8 червня 2008 р.) ідея будівництва сухопутного газопроводу через країни Прибалтики обговорювалася як альтернатива проблемному, зокрема, з точки зору екологічних питань, будівництву газопроводу «Північний потік». Міністр економіки та віце-прем'єр уряду Польщі В.Павлак презентував новий альтернативний проект прокладки газопроводу з РФ до ЄС В.Николаев "Поляки приехали со своим «Янтарем".-"Санкт-Петербургские ведомости", №106 от 11.06.08 г. [46] (http://www.spbvedomosti.ru/article.htm?id=10250900@SV_Articles)..

Поки що Польща позиціонує свої пропозиції щодо нового газопроводу як «ідею», а не «проект» (оскільки зараз не йдеться про виконання ТЕО або попереднього бізнес-плану). Маршрут газопроводу «Amber» схематично подано на рис. 3.3.

Російські аналітики допускають, що в такий спосіб новий уряд Польщі вирішив провести «розвідку боєм». Тобто, з'ясувати, чи пов'язані між собою відмова подвоїти потужності «Ямалу» й охолодження відносин РФ та Білорусі, чи має місце антипатія РФ до країн Балтики та Польщі.

Рисунок 3.3 - Альтернативні маршрути постачання російського газу до Німеччини (газопроводи «Nord Stream» та «Amber»)

Із зазначеної точки зору польська ініціатива є ідеальною. Польща наголошує, що всі проблеми з проходженням через територію третіх країн будуть вирішені, оскільки в ЄС уніфіковане законодавство, а, відповідно, не може бути жодних проблем з тарифами. Іншими словами, Польща нагадала, що з юридичної точки зору не має значення, чи пройде газопровід по дну Балтійського моря в нейтральних водах і вийде на територію ЄС в Німеччині, чи вийде на територію ЄС в Естонії.

Крім цього, будівництво «Північного потоку» по дну Балтики постійно зустрічає протести міжнародних екологічних організацій і національних урядів із числа тих, хто не зацікавлений у постачанні через новий трубопровід.

Таким чином, запропонувавши проект «Amber», Польща, безумовно, свідомо демонструє всьому світу наступне: якщо її пропозиції, які є більш вигідними з економічної точки зору, не пройдуть, це означатиме, що в будівництві «Північного потоку» присутня додаткова - «політична складова».

Білоруська альтернатива

Газопровід «Ямал-Європа»

Газопровід «Ямал-Європа» призначений для транзиту природного газу до Європи і проходить через територію Білорусі та Польщі.

На початку 2007 р. першу нитку газопроводу виведено на проектну потужність близько 33 млрд.куб.м газу на рік (згідно з проектом, усі компресорні станції будувалися під сумарну потужність двох ниток газопроводу в 67 млрд.куб.м/рік). До 30 червня 2008 р. газопроводом «Ямал-Європа» було прокачано 200 млрд.куб.м природного газу, у т.ч. 165 млрд.куб.м - для експорту в країни Західної Європи, а також 35 млрд.куб.м - для польських споживачів.

Будівництво 2-ої нитки газопроводу «Ямал-Європа» було погоджено керівництвом ВАТ «Газпром» та PGNiG ще у 1993 р., однак, будівництво так і не було розпочато у зв'язку з тим, що Польща почала пошук альтернативних джерел постачання енергоносіїв. Згідно з узгодженим сторонами проектом, обидві нитки газопроводу (загальна довжина 4 тис.км) мали бути введені в дію у 2010 р. і транспортувати 67 млрд.куб.м/рік.

У жовтні 2007 р. президент Білорусі О.Лукашенко запропонував РФ відмовитися від будівництва газопроводу Nord Stream на користь 2-ої гілки газопроводу «Ямал-Європа», який проходить через Білорусь. Вартість 2-ої нитки «Ямал-Європа» оцінювалася в 2,5 млрд.дол.США (Nord Stream -- в 7-12 млрд.дол.США). Але Nord Stream дає «Газпрому» незалежність від країн, через які здійснюється транзит газу до Європи -- України та Білорусі.

На початку листопада 2007 р. міністр промисловості та енергетики РФ В.Христенко повідомив, що наразі засади для будівництва через Білорусь 2-ої нитки газопроводу «Ямал-Європа» відсутні, хоча у жовтні 2007 р. прем'єр-міністр РФ В.Зубков пообіцяв подумати над цим питанням Reuters, 1.11.07 р..

У другій половині серпня 2008 р. стало відомо, що РФ та Білорусь можуть відновити переговори щодо будівництва 2-ої нитки газопроводу «Ямал-Європа» уже після завершення реалізації проекту Nord Stream ІА НГВ, з посиланням на повідомлення посла РФ в Білорусі О.Сурикова для ЗМІ, м. Мінськ, 21.08.08 р.. Такі висновки ґрунтуються на розрахованих балансах споживання енергоресурсів Європи до 2030 р., які свідчать про зростання попиту.

Паралельно з цим, можливість будівництва 2-ої нитки газопроводу «Ямал-Європа», за неофіційними даними, у середині літа 2008 р. «Газпром» обговорював також з польською компанією PGNiG ІА НГВ, Reuters, з посиланням на польські ЗМІ, 10.07.08 р..

Газопровід «Бованенково -- Ухта»

Газопровід призначений з'єднати півострів Ямал (Бованенківське родовище з проектним рівнем видобутку 115-140 млрд.куб.м/рік) з центральними районами РФ (рис. 3.4).

Рисунок 3.4 - маршрут газопроводів «Бованенково - Ухта» та «Ухта - Торжок»

Будівництво системи магістральних газопроводів «Бованенково - Ухта» є одним з пріоритетних газотранспортних проектів «Газпрому». Цей газопровід називають газопроводом нового покоління з високою пропускною спроможністю, яка забезпечується за рахунок підвищення робочого тиску до 11,8 МПа та застосування труб діаметром 1420 мм класу міцності К65 Нефть и газ, №4, 2008, с.46 [47]..

Враховуючи відсутність у світовій та вітчизняній практиці досвіду будівництва та експлуатації подібних газопроводів, до останнього часу не існувало технічних вимог для труб з такими показниками.

Через це «Газпром» розробив відповідні технічні норми, а також підготував дослідний полігон, де було проведено масштабні випробування дослідних партій труб, виготовлених низкою російських та закордонних виробників. За підсумками випробувань зроблено такі висновки:

- встановлено унікальність одержаних результатів і нового практичного досвіду із забезпечення надійності перспективних газотранспортних проектів;

- підтверджено придатність методики приймальних випробувань труб для системи газопроводів «Бованенково - Ухта» для одержання достовірних результатів;

- визнано достатніми для оцінки відповідних технічних характеристик труб обсяги виконаних випробувань та їх результати.

Ще в жовтні 2006 р. правління «Газпрому» постановило розпочати інвестиційну стадію освоєння Бованенківського родовища та будівництва системи магістрального транспорту. Профільним підрозділам було доручено забезпечити введення в експлуатацію в 3-му кварталі 2011 р. перших пускових комплексів з облаштування покладів Бованенківського родовища продуктивністю не менше 15 млрд.куб.м/рік, а також газопроводу «Бованенково - Ухта».

Для постачання газу з Бованенківського родовища заплановано збудувати газотранспортну систему загальною довжиною 2,45 тис.км, включаючи приблизно 1,1 тис.км нового газотранспортного коридору «Бованенково - Ухта» ІА НГВ, 06.08.08 р. .

У першій половині серпня 2008 р. «Газпром» розпочав будівництво найбільш складної ділянки системи магістральних газопроводів «Бованенково - Ухта» - підводного переходу через Байдарацьку губу Прес-служба «Газпрому», 12.08.08 р..

Сталеві труби (діаметр 1220 мм, товщина стінки 27 мм, тиск 120 атм.), які буде використано для будівництва переходу, виготовлені та обетоновані на російських підприємствах, увесь комплекс морських робіт також виконуватиме компанія з РФ.

Прокладення газопроводів з такими технічними параметрами в Байдарацькій губі, що відрізняється особливими природнокліматичними умовами, стане першим подібним досвідом будівництва не лише в РФ, але й у світовій практиці.

Газотранспортна система Туркменістану«Газопроводы: состояние и перспективы». - матеріали аналітичної служби ІА НГВ, №20, 2007 р. [48].

На початок 2008 р. існуючі потужності ДК «Туркменгаз» з видобутку, підготовки та транспортування газу здатні були забезпечити постачання товарного газу обсягом до 70 млрд.куб.м/рік.

Національна стратегія розвитку нафтогазової галузі Туркменістану до 2030 р. передбачає доведення рівня видобутку природного газу до 2010 р. до 120 млрд.куб.м, з яких 100 млрд.куб.м планується експортувати. До 2020 р. обсяг видобутку в країні має досягти 175 млрд.куб.м, з яких на експорт планувалося поставити 140 млрд.куб.м, у 2030 р. 250 млрд.куб.м та 200 млрд.куб.м газу, відповідно. Такі плани передбачають майже трикратне (у порівнянні з 2006 р.) збільшення обсягів експорту газу вже через 13 років.

Досягти зазначених цілей Туркменістан планує як за рахунок збільшення потужностей існуючих газотранспортних систем (ГТС), так і за рахунок будівництва нових трубопроводів у напрямку Європи та Південно-Східної Азії.

Протягом минулих років і зараз тривають роботи зі створення додаткових потужностей для транспортування туркменського газу (див. звіт за етапом 1 роботи [27]). У результаті до 2010 р. ДК «Туркменгаз» планує збільшити потужності до 110-128 млрд.куб.м/рік.

У 2008 р. експорт природного газу з Туркменістану здійснювався у двох напрямках. Північний - через територію Узбекистану і Казахстану до РФ - забезпечує система магістральних газопроводів Туркменістан (Дерьялик) - Європа та Туркменістан (Гарабогаз) - Європа. У південному напрямку здійснюється постачання газу до Ірану через газопровід Корпедже (Туркменістан) - Курт-Куї (Іран).

Виходячи з величини поточних запасів та прогнозних ресурсів природного газу (докладніше див. розділ 7), а також можливостей його видобутку, уряд Туркменістану дотримується стратегії створення багатовекторної системи транспортування газу на світові ринки. Ґрунтуючись на зростаючому попиті на енергоресурси в Європі, Східній і Північно-Східній Азії, Туркменістан планує динамічно збільшувати експорт природного газу за найбільш вигідними для себе напрямками.

Спільно з урядами зацікавлених країн, керівництвом міжнародних банків та організацій Туркменістан розробив кілька варіантів експортних газопровідних проектів, які наразі мають високі шанси реалізації й частково вже здійснюються. Серед них проекти: Прикаспійського, Транс-каспійського газопроводів, газопроводів Туркменістан-Китай і Туркменістан-Афганістан-Пакистан-Індія.

«Прикаспійський газопровід»

Мета будівництва газопроводу - транспортування природного газу з родовищ Каспійського моря та інших родовищ Туркменістану, Казахстану на територію РФ.

20 грудня 2007 р. РФ, Казахстан і Туркменістан підписали Угоду про будівництво Прикаспійського газопроводу (рис. 3.5 [48]). Ресурсною базою для цього газопроводу будуть родовища шельфу та суші в західній частині Туркменістану. Обсяг транспортування газу по «Прикаспійському газопроводу» становитиме 20 млрд.куб.м/рік За даними Управління інформації «Газпрому», 3.06.08 р.: у т.ч.: до 10 млрд.куб.м/рік - з Туркменістану, до 10 млрд.куб.м/рік - з Казахстану (з можливістю нарощення до 20 млрд.).

Рисунок 3.5 - Існуючі маршрути постачання природного газу з Туркменістану

«Прикаспійський газопровід» пройде від КС «Белек» (Туркменістан) на узбережжі Каспію через Казахстан до газовимірювальної станції (ГВС) «Александров Гай» (РФ).

Заплановано поетапне створення Прикаспійської системи газопроводів, що буде здійснюватися протягом найближчого десятиріччя. На 1 етапі (2009-2010 рр.) передбачається реконструювати трубопровід САЦ-III, який проходить уздовж узбережжя Каспію по території Туркменістану і Казахстану. У результаті потужність цієї гілки збільшиться з поточних 4,2 до 10 млрд.куб.м/рік. На 2-му етапі (2010-2017 рр.) планується будівництво нового трубопроводу потужністю 20 млрд.куб.м/рік.

Наразі триває узгодження приєднання до «Прикаспійського газопроводу» Узбекистану ІА НГВ, з посиланням на міністра енергетики РФ С. Шматко, 4.07.08 р..

На початку липня 2008 р. Туркменістан та «Газпром» узгодили питання поточного співробітництва в газовій сфері, а також прискорення строків будівництва «Прикаспійського газопроводу», що надасть потужного імпульсу розвитку нафтогазової інфраструктури Каспійського регіону. Сторони обговорили питання модернізації діючої міждержавної ГТС та співпрацю в різних напрямах, зокрема, у переробці газу. Крім цього, РФ підтвердила готовність збільшувати обсяги закупівлі туркменського газу ІА НГВ, 2.07.08 р..

Наприкінці липня 2008 р. РФ та Туркменістан досягли домовленості стосовно фінансування та будівництва «Газпромом» нових магістральних газопроводів зі сходу країни, облаштування родовищ, а також збільшення потужності туркменської ділянки «Прикаспійського газопроводу» до 30 млрд.куб.м!, в будівництві якого «Газпром» також візьме участь Управління інформації «Газпрому», 25.07.08 р..

Крім цього, було підписано угоду про принципи ціноутворення для туркменського газу та про участь «Газпрому» в інвестиційних проектах у газовій сфері на території Туркменістану.

Наприкінці листопада 2008 р. уряд РФ погодив законопроект про ратифікацію міжурядової угоди РФ, Казахстану та Туркменістану про співробітництво в будівництві «Прикаспійського газопроводу» ІА НГВ, з посиланням на 1-го віце-прем'єра РФ І.Шувалова, 28.10.08 р..

«Транс-каспійський газопровід»

«Транс-каспійський газопровід» довжиною 2 тис.км розпочнеться із західної частини Туркменістану, пройде по дну Каспію до Баку, далі через Азербайджан та Грузію до турецького Ерзуруму (по газопроводу Баку-Тбілісі-Ерзурум, БТЕ) "Trans-caspian gas pipeline project: Azerbaijan might transit Kazakhstan gas to Georgia", CAUCAZ.COM (2006-04-23). Retrieved on 2007-05-20 [49].. Запланована потужність газопроводу становить 30 млрд.куб.м/рік природного газу Vladimir Socor (2006-03-30). "Azerbaijan Spearheading Initiative on Trans-Caspian Gas Pipeline", The Jamestown Foundation. Retrieved on 2007-05-20 [50].. Передбачається, що ресурсною базою для постачання газу стануть нові родовища туркменського сектора Каспійського моря.

Про зацікавлення взяти участь у розробці цих морських родовищ уже заявили компанії РФ, США, Великобританії, Нідерландів, Австрії, Канади та інших країн.

За поточними оцінками експертів, попередня вартість будівництва підводного «Транс-каспійського газопроводу» пропускною спроможністю до 22 млрд.куб.м/рік (з урахуванням поточних цін на послуги та матеріали) оцінюється у понад 11,5 млрд.дол.США ІА НГВ, 17.03.08 р..

У серпні 2007 р. Державна нафтова компанія Азербайджану (ДНКАР) та USAID підписали угоду з фінансування підготовки ТЕО Транс-каспійського нафто- і газопроводів, після чого було оголошено про проведення відповідного тендера. 29 лютого 2008 р. американська компанія Kellogg Brown & Root (KBR) стала переможцем цього тендера.

KBR підготує первинний проект, у т.ч. відпрацює технічні, комерційні та правові аспекти. Також буде визначено ресурсну базу проекту, транс-каспійський тариф, а також тариф до експортних ринків (для нафти - Середземне та Чорне море, для газу - європейський ринок) ІА НГВ, 29.02.08 р. (http://capital.trend.az/index.shtml?show=news&newsid=1146859&lang=RU)..

Експерти вказують, що технічні умови прокладення цього трубопроводу більш вигідні, у порівнянні з умовами реалізації проекту «Блакитний потік», що пояснюється меншими глибинами на Каспії та більш сприятливим середовищем моря.

Можливість реалізації даного проекту, як варіанта маршруту постачання газу до країн Європи було розглянуто на переговорах Туркменістан - ЄС у жовтні 2007 р. та в червні 2008 р.