Моніторинг та аналіз основних питань розвитку світового нафтогазового комплексу за 2008 рік

Структура світового енергетичного балансу за видами ресурсів. Поточний стан світової ресурсної бази, динаміка видобування та споживання нафти. Геополітичні прогнози та сценарії світового розвитку. Функціонування газопроводів та розбудова проектів.

Рубрика География и экономическая география
Вид учебное пособие
Язык украинский
Дата добавления 24.06.2012
Размер файла 8,0 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Рисунок 2.15 Структура пропозиції нафти за період 2001-2030 рр. за даними DG-TREN

Співставлення прогнозів

Процес коригування прогнозів у бік зниження попиту на нафту більшості аналітичних агенцій (зокрема, IEA, EIA та ОПЕК) продовжується (рис. 2.16 [12, 13, 14]. З даних рис. 2.16 видно, що за прогнозами 2008 року найбільш песимістичною є оцінка попиту на нафту в 2020 році EIA.

Рисунок 2.16 - Прогноз світового попиту на нафту на 2020 р., млн.бар./д

За звичай EIA давала більш високі оцінки прогнозних обсягів постачання нафти країнами, що не входять до ОПЕК, водночас базовий прогноз EIA травня 2007 р. [19] передбачав значні зміни у бік зменшення видобутку нафти цими країнами (рис. 2.17 [13]). У щорічному звіті EIA 2008 р. («Annual Energy Outlook 2008») знову прогнозується підвищення їх пропозиції нафти [7].

Рисунок 2.17- Прогноз постачання нафти країнами-не членами ОПЕК на 2020 р., млн.бар./д

Разом з тим, з даних рис. 2.17 видно, що оцінка аналогічного показника у базовому сценарії ОПЕК 2008 року (WOO2008) знаходиться між даними прогнозів EIA та IEA (причому, на відміну від усіх версій прогнозів, з даного прогнозу ОПЕК виключено Анголу та Еквадор).

Коригування базового сценарію WOO2008 ґрунтується на передбаченні поступового зниження очікуваної кількості нафти, що постачатиметься ОПЕК. Згідно з прогнозом цього сценарію, у 2010 р. постачання ОПЕК знизиться на 4,5 млн.бар./д, у порівнянні з 2000 р. (рис. 2.18 [13]), а у 2020 р. - більш ніж на 11 млн.бар./д (рис. 2.19 [13]).

Причиною такого передбачення є прогнозування росту обсягів постачання з країн, що не є членами ОПЕК, серед яких переважатиме частка Росії та країн Каспію.

Рисунок 2.18 - Прогноз попиту та пропозиції на 2010 р. (базовий сценарій ОПЕК 2008: коригування прогнозів з 2000 року), млн.бар./д

Рисунок 2.19 - Прогноз попиту та пропозиції на 2020 р. (базовий сценарій ОПЕК 2008: коригування прогнозів з 2000 року), млн.бар./д

2.2.4 Інвестиції у видобуток нафти

Оцінка потреби в інвестиціях ОПЕК у видобувному секторі базується на врахуванні витрат, необхідних для розробки нових родовищ, та інвестицій, потрібних для компенсації природного падіння обсягів видобутку з уже використовуваних площ. Інвестиційні потреби не включають коштів, необхідних для розвитку інфраструктури (трубопроводів, сховищ, портів тощо). Обсяги інвестицій, потрібних за даними ОПЕК, щоб забезпечити видобуток 1 бар. традиційної нафти на добу в різних регіонах світу, відображено в табл. 2.11 [13].

Таблиця 2.11 - Оцінка ОПЕК інвестицій, необхідних для видобутку 1 бар. нафти на добу

Регіон

Обсяг інвестицій у видобуток 1 бар. нафти на добу за роками, тис. дол.США у цінах 2007 р.

2006

2020

2030

Північна Америка

22,5

22,5

22,5

Західна Європа

23,0

26,5

29,0

ОЕСР Тихоокеанського регіону

16,0

20,6

23,9

Інші країни Європи

20,0

20,0

20,0

Росія та країни Каспію

19,0

20,5

22,0

Країни, що розвиваються

18,0

19,8

21,0

Китай

18,0

19,0

18,0

ОПЕК

13,0

13,0

13,0

З даних табл. 2.11 видно, що потрібні країнам - не членам ОПЕК інвестиції у видобуток зараз майже вдвічі більші, ніж для країн-членів ОПЕК, і ця диспропорція має тенденцію до зростання. Країни з найвищими витратами на видобуток - це країни ОЕСР, в яких має місце найбільше виснаження ресурсів.

Аналіз потрібних ОПЕК інвестицій узгоджено з планами розширення потужностей. У результаті передбачається, що середні витрати, у порівнянні з їх минулорічним прогнозом в 10,2 тис. дол. США за бар./добу, зростуть і складуть 13 тис. дол. США за бар./добу.

Загальні капіталовкладення у видобуток ОПЕК за період з 2007 р. до 2030 р. становитимуть 2,8 трлн. дол.США у цінах 2007 р. (рис. 2.20 [13]), що через інфляцію приблизно на 17% більше за прогнози ОПЕК 2007 р. (рис. 2.21 [20]).

Рисунок 2.20 - Прогноз потреби в інвестиціях у видобуток нафти на період 2007-2030 рр. (за базовим сценарієм ОПЕК 2008)

Рисунок 2.21 - Прогноз потреби в інвестиціях у видобуток нафти на період 2005-2030 рр. (за базовим сценарієм ОПЕК 2007)

Інвестиції ОЕСР складуть 42% від інвестицій ОПЕК. У перші 10 років прогнозу країни, що розвиваються і не входять до ОПЕК, а також РФ і держави Каспію, потребуватимуть кожна група приблизно 100-110 млрд.дол.США інвестицій до 2012 р. і ще близько 100 млрд.дол.США - наступні п'ять років.

2.3 Ресурсна база, обсяги видобутку та споживання газу

2.3.1 Світові запаси природного газу

За даними BP, світові доведені запаси природного газу за 2007 р. дещо збільшено: з 176,22 до 177,36 трлн.куб.м (рис. 2.22 [23]). Запаси газу зросли незначним чином в усіх регіонах світу (за виключенням Північної Америки). Найбільш суттєво в країнах АТР: з 13,82 до 14,46 трлн.куб.м, переважно за рахунок Індонезії та Китаю. Доведені запаси газу країн Близького Сходу переоцінено з 72,95 до 73,21 трлн.куб.м, внаслідок збільшення запасів Ірану з 27,58 до 27,8 трлн.куб.м та Саудівської Аравії з 7,07 до 7,17 трлн.куб.м (рис. 2.6). Водночас, доведені запаси природного газу країн ОЕСР за 2007 р. скоротилися - на 0,02 трлн.куб.м (з 15,79 до 15,77 трлн.куб.м, що склало 8,9% від світових доведених запасів природного газу).

Рисунок 2.22 - Світові доведені запаси природного газу на кінець 2007 р., трлн.куб.м

За 2007 р. світові запаси газу переоцінено у бік їх збільшення і за даними OGJ (з 6183 до 6186 трлн. куб. ф. або з 173,13 до 173,21 трлн.куб.м). Порівняння оцінок розподілу доведених запасів газу за регіонами BP та OGJ подано на рис. 2.23 [23, 25].

Рисунок 2.23 - Розподіл за регіонами доведених запасів природного газу на 01.01.08 р. за оцінками OGJ і ВР, трлн. куб. ф.

З аналізу наведених вище оцінок потенціалу регіонів світу на предмет залягання покладів природного газу можна зробити висновок, що майже 3/4 від світових доведених запасів газу містять родовища країн Близького Сходу та Євразії.

Як видно з діаграми на рис. 2.23, за даними OGJ на початок 2008 р. (так само як і на початок 2007 р.) частка країн Близького Сходу, Європи та Євразії становила 77% від світових запасів газу. За оцінкою ВР на початок 2008 р. аналогічний показник складав 75% (хоча, як уже зазначалося, в цілому спостерігається тенденція до більш оптимістичного оцінювання ВР як величини, так і динаміки зміни запасів вуглеводнів у різних країнах світу Детальніше - див. звіт за етапом 1 договору №15-08 від 28.08.2008 р. [27].).

Наведені на рис. 2.24 [23] дані BP наочно ілюструють обсяги запасів природного газу десяти світових газових лідерів.

Рисунок 2.24 - Запаси природного газу десяти країн-головних держателів запасів газу за даними BP, трлн.куб.м

Проаналізувати дані оцінок OGJ на початок 2007 р. і 2008 р. щодо динаміки розподілу запасів газу за двадцятьма країнами, які є провідними його добувачами, можна за даними, поданими в табл. 2.12 [24, 25].

Таблиця 2.12 - Обсяг і динаміка зміни запасів газу країн світу за даними OGJ 2006, 2007

Місце у 2006

Місце у 2007

Країни світу з найбільшими запасами

на 01.01.07 р.

на 01.01.08 р.

Обсяг запасів

Частка країни у світових запасах, %

Обсяг запасів

Частка країни у світових запасах, %

трлн. куб. ф.

трлн. куб. м

трлн. куб. ф.

трлн. куб. м

1

1

1. Російська Федерація

1680

47,0

27,2

1680

47,0

2,7

2

2

2. Іран

974

27,3

15,8

948

26,6

15,3

3

3

3. Катар

911

25,5

14,7

905

25,3

14,6

4

4

4. Саудівська Аравія

240

6,7

3,9

253

7,1

4,1

5

5

5. ОАЕ

214

6,0

3,5

214

6

3,5

6

6

6. США

204

5,7

3,3

211

5,9

3,4

7

7

7. Нігерія

182

5,1

2,9

184

5,5

3,0

8

9 (-1)

8. Алжир

162

4,5

2,6

159

4,8

2,6

9

8 (+1)

9. Венесуела

152

4,3

2,5

166

5

2,7

10

10

10. Ірак

112

3,1

1,8

112

3,4

1,8

11

11

11. Туркменістан

100

2,8

1,6

100

3

1,6

12

12

12. Казахстан

100

2,8

1,6

100

3

1,6

13

13

13. Індонезія

98

2,7

1,6

94

2,8

1,5

14

16(-2)

14. Норвегія

82

2,3

1,3

79

2,4

1,3

15

15

15. Китай

80

2,2

1,3

80

2,4

1,3

16

14(+2)

16. Малайзія

75

2,1

1,2

83

2,5

1,3

17

17

17. Узбекистан

65

1,8

1,1

65

1,9

1,1

18

18

18. Єгипет

59

1,7

0,9

59

1,8

0,9

19

19

19. Канада

58

1,6

0,9

58

1,7

0,9

20

20

20. Кувейт

55

1,5

0,9

56

1,7

0,9

Разом 20 країн

5602

156,8

90,6

5606

168,2

90,6

Інші країни світу

581

16,3

9,4

580

17,4

9,4

Разом у світі

6183

173,1

100,0

6186

185,6

100,0

Не зважаючи на зростання споживання газу, особливо останні роки, співвідношення запаси/видобування (r/p) для більшості країн має значну величину BP Statistical Review of World Energy 2007.- BP, June 2007, London, UK [33].. Загальносвітове спів-відношення r/p складає 60,3 роки. Для Центральної та Південної Америки r/p склало 51,2 роки, Росії - 73,5 роки, Африки - 76,6 років, Близького Сходу - перевищує 100 років (у т.ч. для Катару - 420 років, Ірану - 250 років, ОАЕ - понад 120 років, Саудівської Аравії - 95 років) [26, 33].

Геологічною службою США періодично оцінюється довгостроковий світовий добувний потенціал вуглеводневих ресурсів. Згідно з її оцінками, викладеними у World Petroleum Assessment 2000 World Petroleum Assessment 2000.- U.S. Geological Survey. та уточненими в 2008 р., потенційно значні обсяги газу іще мають бути знайдені. Якщо згідно з даними 2007 доведені запаси газу оцінюються в 6186 трлн.куб.ф. (173,2 трлн.куб.м), то не відкриті запаси газу складають 4133 трлн. куб. ф. (115,7 трлн.куб.м), у т.ч. 2347 трлн. куб. ф. (66 трлн.куб.м) з яких може бути відкрито до 2025 р. (рис. 2.25) [12].

Рисунок 2.25 - Оцінка ресурсів природного газу за регіонами світу за даними Геологічної служби США

Запаси природного газу країн Європи

У цілому за 2007 р. обсяг доведених запасів природного газу країн Європи та Євразії переоцінено в бік збільшення на 0,04 трлн.куб.м: з 59,37 до 59,41 трлн.куб.м. Водночас, за оцінками 2007 р. збільшено запаси газу лише однієї європейської країни Норвегії на 0,07 трлн.куб.м (з 2,89 до 2,96 трлн.куб.м). Мало місце скорочення запасів газу одного з провідних європейських добувачів газу - Нідерландів, запаси яких скоротилися з 1,32 до 1,25 трлн.куб.м, та Німеччини: з 0,16 до 0,14 трлн.куб.м. Для решти країн Європи оцінки доведених запасів газу не змінилися.

Сукупні запаси країн ЄС-27 за підсумками 2007 р. скоротилися на 0,1 трлн.куб.м: з 2,94 до 2,84 трлн.куб.м і склали 1,6% від світових доведених запасів газу [26].

Країни СНД, навпаки, дещо збільшили запаси газу, що позитивно вплинуло на підсумкові цифри по регіону. За оцінками 2007 р. запаси країн СНД зросли на 0,07 трлн.куб.м: з 53,46 до 53,53 трлн.куб.м. Серед країн СНД найбільш помітно наростили ресурсну базу по газу РФ (з 44,6 до 44,65 трлн.куб.м) та Азербайджан (з 1,26 до 1,28 трлн.куб.м).

Не зважаючи на те, що підсумкова оцінка запасів газу країн СНД збільшилася, частка запасів цих країн у світовому обсязі доведених запасів газу скоротилася. За підсумками 2006 р. ця частка складала 32%, переоцінені в 2007 р. запаси газу СНД становлять лише 30,2% від світових.

Детально поточний стан виявлення нових запасів нафти та газу в світі подано в звітах за етапом 1 [27] та етапом 2 договору №15-08 від 28.08.2008 р. Звіт за етапом 2 договору №15-08 від 28.08.08 "Моніторинг та аналіз основних питань розвитку світового нафтогазового комплексу за 3 квартал 2008 р. Підготовка окремої інформації на замовлення" [34]..

2.3.2 Обсяги видобування та споживання природного газу в світі у 2007 р.

Обсяги світового видобутку газу в 2007 р. збільшилися на 2,4%, у порівнянні з попереднім роком, і досягли 2940 млрд.куб.м (табл. 2.13 [23]).

Таблиця 2.13 - Динаміка видобутку та споживання газу за регіонами та країнами світу

Регіон (країна)

Видобуток, млрд.куб.м/рік

Споживання, млрд.куб.м/рік

2006

2007

2007 до 2006 р., %

2007 р., %

2006

2007

2007 до 2006 р., %

2007 р., %

Північна Америка

754,4

775,8

2,9

26,6

761,4

801,0

5,2

27,6

Центр. та Південна Америка

147,2

150,8

2,5

5,1

131,3

134,5

2,5

4,6

Азербайджан

6,3

10,3

63,2

0,3

9,4

8,3

-12,0

0,3

Італія

10,1,

8,9

11,5

0,3

77,4

77,8

0,5

2,7

Німеччина

15,6

14,3

-8,4

0,5

87,2

82,7

-5,1

2,8

Казахстан

24,6

27,3

10,8

0,9

20,9

19,8

-5,4

0,7

Нідерланди

65,3

64,5

-1,2

2,2

38,3

37,2

-2,9

1,3

Норвегія

87,6

89,7

2,4

3,0

4,4

4,3

-2,9

0,1

Росія

612,1

607,4

-0,8

20,6

432,1

438,8

1,6

15,0

Туркменістан

62,2

67,4

8,4

2,3

18,9

21,9

15,8

0,7

Україна*

19,1

19,0

-0,3

0,6

67,1

64,6

-3,6

2,2

Узбекистан

55,4

58,5

5,6

2,0

43,2

45,6

5,6

1,6

Великобританія

80,

72,4

-9,5

2,5

90,0

91,4

1,5

3,1

Європа та Євразія

1076,3

1075,7

-0,1

36,5

1151,5

1155,7

0,4

39,4

Іран

108,6

111,9

3,0

3,8

108,7

111,8

2,9

3,8

Катар

50,7

59,8

17,9

2,0

19,6

20,5

4,6

0,7

Саудівська Аравія

73,5

75,9

3,3

2,6

73,5

75,9

3,3

2,6

ОАЕ

47,4

49,2

3,8

1,7

41,7

43,2

3,7

1,5

Близький Схід

339,0

355,8

4,9

12,1

291,4

299,4

2,7

10,2

Алжир

84,5

83,0

1,7

2,8

23,7

24,4

2,7

0,8

Єгипет

44,7

46,5

4,2

1,6

29,2

32,0

9,9

1,1

Лівія

14,8

15,2

2,7

0,5

н/д

н/д

н/д

н/д

Нігерія

28,4

35,0

23,0

1,2

н/д

н/д

н/д

н/д

Африка

181,6

190,4

4,8

6,5

77,9

83,5

7,2

2,8

АТР

373,7

391,5

4,8

13,3

420,9

447,8

6,4

15,3

Разом країни світу

2872,2

2940,0

2,4

100

2834,4

2921,9

3,1

100

Країни ЄС-27

204,9

191,9

-6,4

6,5

489,7

481,9

-1,6

16,4

Країни СНД

780,0

790,2

1,3

26,8

624,1

631,9

1,2

21,6

*Примітка: за даними НАК «Нафтогаз України» за підсумками 2007 р. в Україні було видобуто 20,6 млрд.куб.м газу, обсяг споживання газу в країні склав 69,8 млрд.куб.м/рік.

За даними табл. 2.13 видно, що найбільш потужно видобування газу зростало в країнах Північної Америки, які за 2007 р. збільшили обсяг видобутку на 2,9% (з 754,4 до 775,8 млрд.куб.м, тобто, на 21,4 млрд.куб.м). Зокрема, серед країн цього регіону значним чином збільшили обсяг видобутку газу США та Мексика: США на 4,3% (з 523,2 до 545,9 млрд.куб.м/рік), Мексика на 8% (з 42,8 до 46,2 млрд.куб.м/рік).

Країни Центральної та Південної Америки також збільшили видобуток газу - на 2,5%.

Вагомий внесок у нарощення світових обсягів видобутку газу зробили країни АТР, в основному завдяки його зростанню в Китаї, в якому обсяг видобутку газу збільшився на 18,4%: з 58,6 до 69,3 млрд.куб.м.

Країни Близького Сходу збільшили обсяг видобутку газу на 4,9% (з 339 до 355,8 млрд.куб.м/рік). Найбільш вагомими були частки Катару та Саудівської Аравії.

Четверте місце за обсягами приросту видобутку газу посіли країни Африки. Зростання обсягів видобутку газу в них проти показників минулого року досягло 4,8%: з 181,6 до 190,4 млрд.куб.м/рік. Переважно його забезпечили: Нігерія - з 28,4 до 35 млрд.куб.м/рік (на 23%) та Єгипет - 44,7 до 46,5 млрд.куб.м/рік (на 4,2%).

На фоні світового зростання видобування газу в 2007 році країни Європи та Євразії сумарно скоротили обсяг його видобутку - на 0,1% (0,6 млрд.куб.м).

Динаміку видобування газу за регіонами світу ілюструють також дані рис. 2.26 [23].

Рисунок 2.26 - Динаміка та структура обсягу видобутку газу за регіонами світу за станом на кінець 2007 р., млрд.куб.м

Щодо споживання, то з даних табл. 2.13 видно, що обсяги споживання газу збільшилися в усіх регіонах світу. Найбільше зросло використання газу в 2007 р. у таких регіонах: Північній Америці (на 5,2% або 39,6 млрд.куб.м/рік), АТР (на 6,4% або 26,9 млрд.куб.м/рік), Близькому Сході (на 2,7% або 8 млрд.куб.м/рік), Африці (на 7,2% або 5,6 млрд.куб.м/рік). За цей же період країни Європи та Євразії збільшили споживання газу лише на 0,4% або на 4,2 млрд.куб.м/рік, а країни Південної та Центральної Америки на 2,5% або 3,2 млрд.куб.м/рік.

Динаміку та структуру споживання газу за регіонами в графічному вигляді подано на рис. 2.27 [23].

Рисунок 2.27 - Динаміка та структура обсягів споживання газу за регіонами світу на кінець 2007 р., млрд.куб.м

Таким чином, у 2007 р. споживання газу країнами світу зросло на 3,1% до рівня 2921,9 млрд.куб.м, тоді як видобуток газу зріс лише на 2,4%.

Видобуток та споживання газу в країнах Європи

За 2007 р. країни Європи та Євразії скоротили обсяги видобутку газу на 0,1%. Скорочення відбулося переважно за рахунок обсягів видобування країн ЄС: Данії, Німеччини, Італії, Нідерландів, Великобританії. Лише одна західноєвропейська газодобувна країна - Норвегія - змогла збільшити обсяг видобутку газу - на 2,4% (з 87,6 до 89,7 млрд.куб.м).

Країни ОЕСР також скоротили обсяг видобутку газу на 1,2% з 1080,6 до 1093,3 млрд.куб.м/рік, їх частка у світовому видобутку склала 37,4%.

Навіть РФ у 2007 р. скоротила видобуток природного газу (з 612,1 до 607,4 млрд.куб.м). Разом з тим, за рахунок збільшення видобутку решти країн сукупний обсяг видобування країн СНД було врівноважено. Збільшення видобутку забезпечили переважно країни Середньої Азії, а саме: Азербайджан - з 6,3 до 10,3 млрд.куб.м/р. (+63,2%), Казахстан - з 24,6 до 27,3 млрд.куб.м/р. (+10,8%), Туркменістан - з 62,2 до 67,4 млрд.куб.м/р. (+8,4%) та Узбекистан - з 55,4 до 58,5 млрд.куб.м/р. (+5,6%).

Нарощення обсягів видобутку газу країнами СНД розпочалося в 1997 р. з рівня 627,4 млрд.куб.м/рік. На сьогодні позитивна динаміка продовжується: за підсумками 2007 р. країни СНД збільшили видобування газу до 790,2 млрд.куб.м і забезпечили 26,8% від загальносвітового видобутку (у 2006 р. - 27,1%). За період 2006-2007 рр. зростання видобутку країн СНД склало 1,3% (торік 2,5%).

Протягом останніх кількох років обсяги видобутку газу країнами ЄС знижувалися, зокрема, у 2005 р. в ЄС було видобуто 212,3 млрд.куб.м, у 2007 р. - 191,9 млрд.куб.м/рік. Зросли й темпи скорочення обсягів видобутку газу: за період 2005-2006 рр. обсяг видобутку ЄС-25 скоротився на 4,9% (сукупний обсяг видобутку становив 6,6% від світового) [26], а за період 2006-2007 рр. обсяг видобутку ЄС-27 скоротився на 6,4% (6,5 % від світового).

З аналізу структури споживання газу країнами Європи та Євразії в 2006 р. помітно, що країни ЄС-25 скоротили обсяг споживання газу на 1,4% і за підсумком року спожили 467,4 млрд.куб.м (або 16,3% від світового споживання газу). За цей же період країни СНД збільшили обсяг споживання газу на 4% до 621,1 млрд.куб.м (або 21,7% від світового споживання газу) [26].

У 2007 р. країни ЄС-27 також зменшили споживання газу на 1,6%, за підсумком року було спожито 481,9 млрд.куб.м (або 16,4% від світового обсягу споживання газу). Країни СНД за цей період збільшили обсяг споживання газу на 1,2% до 631,9 млрд.куб.м (або 21,6% від світового).

Скороченню обсягів споживання газу в ЄС у 2007 р., з одного боку, сприяла тепла зима, а з другого боку, стимулювали високі ціни на російський та газ інший імпортований газ, зумовлені зростаючою кон'юнктурою на світовому нафтогазовому ринку.

Зокрема, зростання цін на газ для країн Європи триває вже не перший рік. Воно пов'язано і з щорічним переглядом у бік збільшення цін на російський природний газ, і з нещодавніми заявами країн Середньої Азії про їхні наміри підвищити ціни на власний газ до європейського рівня.

У першій половині 2008 р. «Газпром» оприлюднив плани підняти ціну на газ для країн Європи на кінець року до рівня 350-400 дол.США/тис.куб.м. Після узгодження цих планів з країнами Середньої Азії, прогноз «Газпрому» було збільшено до 500 дол.США/тис.куб.м.

2.3.3 Світові прогнози видобутку та споживання природного газу

На сьогодні найбільшим споживачем природного газу в світі є США: за даними ОПЕК у 2007 р. вони спожили майже 600 млн.т н.е. газу. Росія з її великими запасами є другим за величиною споживачем природного газу. Потужне зростання використання газу спостерігалося як у країнах-членах ОЕСР Західної Європи, так і в країнах-членах ОЕСР АТР. Найбільшими темпами зростає споживання природного газу в країнах, що розвиваються: ці темпи перевищують навіть темпи росту їх ВВП (з початку 1980-х років у середньому в 2 рази). Ранжирування країн світу за обсягом попиту на газ за даними BP 2008 р. подано на рис. 2.28 [23].

Рисунок 2.28 - Попит на природний газ десяти країн - основних споживачів газу за даними BP 2008, млн. т. н. е.

За базовим прогнозом ОПЕК 2008 р. (WOO2008), перспективи подальшого зростання споживання газу в США залежатимуть від імпорту СПГ та використання нетрадиційних джерел енергії (у т.ч. метану з вугільних пластів, пісків, сланців тощо) для компенсації очікуваного зниження обсягів видобутку природного газу.

Фахівцями ОПЕК передбачається, що темпи зростання обсягів споживання газу в РФ залишаться на стабільно високому рівні. Країна розробила відповідну політику та в 2008 р. почала підвищувати ціни на газ. Основною проблемою Росії залишається визначення рівня, до якого подальше зростання цін вважатиметься соціально прийнятним.

Стосовно країн - членів ОЕСР, очікується, що сплеск росту використання газу в частині з них тимчасовий, у подальшому можливо навіть скорочення його споживання. Стрімке зростання споживання газу в країнах, що розвиваються, за даними ОПЕК має тенденцію до уповільнення. Не зважаючи на те, що попит на газ у цих країнах буде значно вищим, ніж в інших (у середньому до 2030 р. більш ніж 4% на рік), темпи його зростання будуть меншими, у порівнянні з рівнем останніх 20-и років [13].

Прогнозовані ОПЕК тенденції у споживанні природного газу підтримано і експертами EIA. Загальні перспективи споживання газу в світі на період до 2030 р., окреслені базовим сценарієм EIA 2008 р., наведено на рис. 2.29 [12].

Рисунок 2.29 - Прогноз попиту на природний газ за групами країн за даними EIA (IEO2008)

Прогноз попиту на газ у країнах Північної Америки, зокрема, США подано на рис. 2.30 [12].

Рисунок 2.30 - Прогноз попиту на природний газ у Північній Америці EIA (IEO2008)

Очікувану за базовим сценарієм EIA (IEO2008) динаміку споживання газу в країнах-не членах ОЕСР Європи та Євразії протягом періоду 2005-2030 рр. ілюструють дані рис. 2.31 [12].

Рисунок 2.31 - Прогноз споживання газу в країнах - не членах ОЕСР Європи та Євразії за даними EIA (IEO2008)

Перейдемо до прогнозів пропозиції. За даними DG-TREN, щорічний обсяг видобутку природного газу за період 2001-2030 рр. подвоїться. Зростання складе понад 2100 млн.т н.е. (рис. 2.32 [32]).

Прогноз світових перспектив пропозиції газу DG-TREN розроблено на базі даних про те, що на сьогоднішній день відношення сукупного видобутку до загальних наявних ресурсів все ще є меншим за 50%. Отже, запасів газу досить, щоб задовольнити зростаючий попит: очікується, що сукупний видобуток газу досягне рівня близько 50% від наявних світових ресурсів тільки після 2030 р. При цьому, запаси газу, необхідні для задоволення зростаючого попиту, зосереджені у малій кількості країн, а саме: на Близькому Сході, в СНД та Африці.

Згідно з базовим сценарієм прогнозу розвитку світової енергетики DG-TREN, частка країн СНД і Близького Сходу в глобальному видобутку газу і нафти складе у 2030 р. 52,5%, порівняно з 40% в 2001 році. Базовим сценарієм прогнозу передбачено також значні зміни в регіональній структурі попиту та пропозиції нафти і газу (див. рис. 2.32).

Через брак додаткових газових ресурсів країни Європи у 2030 р. імпортуватимуть близько 40% від своїх газових потреб, у порівнянні з 18% в 2001 р. Ринки, що розвиваються, які в 2001 р. були чистими експортерами, в 2030 р. також будуть змушені імпортувати близько 20% від своїх потреб. Очікується, що країни Близького Сходу і СНД матимуть домінуюче положення на світовому ринку газу, експортуючи в 2030 р. 50% видобутого газу, порівняно із 17% в 2001 році.

Рисунок 2.32 - Прогноз структури постачання газу на світовий ринок за період 2001-2030 рр. за даними DG-TREN

Таким чином, як для постачання нафти, так і для постачання газу значення Близького Сходу для задоволення попиту в подальшій перспективі є вирішальним.

Прогноз світового видобутку природного газу за регіонами до 2030 року за даними EIA Caruso Guy F. Презентація «International Energy Outlook 2008 with Projections to 2030. - Energy Information Administration, Washington, DC June 25, 2008 [35]. наведено на рис. 2.33 [35].

Рисунок 2.33 Прогноз світового видобутку природного газу EIA

Прогнози споживання газу в Європі

За даними провідної німецької газової компанії E.ON Ruhrgas Матеріали офіційного сайту компанії E.ON Ruhrgas AG Corporate Communications [36] (http://www.eon-ruhrgas.com)., обсяги постачання природного газу до країн ЄС-27 у 2015 р. можуть досягти 565-585 млрд.куб.м/рік, а в 2020 р. 590-630 млрд.куб.м/рік (рис. 2.34 [36]).

Рисунок 2.34 - Динаміка та структура постачання природного газу до країн ЄС-27 за період 2007-2020 рр., млрд.куб.м

Як видно з наведеної на рис. 2.34 діаграми, фактичні дані ВР та прогнозні E.ON Ruhrgas відрізняються між собою, найбільша відмінність - переоцінка на 3% E.ON Ruhrgas обсягів постачання газу з інших країн-не членів ЄС та недооцінка обсягів внутрішнього видобутку газу в ЄС. Скоріше за все, така оцінка склалася через скорочення попиту на газ в ЄС у 2007 р., у т.ч. скорочення постачання в ЄС СПГ.

За прогнозами Eurogas, споживання газу в Європі протягом найближчих років буде зростати, прогнозована динаміка зростання частки споживання газу в країнах ЄС така: у 2005 р. - 24,1%, у 2010 р. - 26,0%; у 2030 р. - 30,1% http://www.oilandgaseurasia.com/ru/articles/p/67/article/535/: Е. Жук «Газпром» усиливает позиции на мировом рынке».- Oil and Gas Eurasia, № 2 (Февраль 2008) [37], з посиланням на доповідь президента Eurogas Д. Диспенца на форумі «V Международный форум «Газ России-2007», Москва, 20.11.07..

На думку більшості європейських експертів, навіть за різних сценаріїв зростання попиту та динаміки видобутку газу в країнах Європи, обсяг імпорту газу зростатиме (рис. 2.35 Reinhard Mitschek «Signing 6th Shareholder 2008». - OMV Gas International GmbH, Vienna, February 5, 2008 [38].).

Рисунок 2.35 - Динаміка обсягів імпорту газу до ЄС, млрд.куб.м

Так, за даними рис. 2.35 у 2030 р. обсяг імпорту газу країнами ЄС досягне 500-660 млрд.куб.м/рік.

Залежність країн Європи до 2010 р. від імпорту газу становитиме 48% (проти 41 % у 2005 р.), що видно з графіка, поданого на рис. 2.36 [38].

Рисунок 2.36 - Прогноз залежності країн Європи від імпорту газу (за даними Eurogas 2007)

З даних рис. 2.36 можна заключити, що на 2015 р. залежність Європи від імпорту газу збільшиться до 60%, на 2020 р. - до 68%, на 2025 р. - до 71%, а в 2030 р. - досягне 74%.

До 2010 р. 27 країн ЄС будуть імпортувати більш ніж 260 млн.т.н.е./рік проти 187 млн.т.н.е./рік - у 2005 році. Це підтверджують і дані Eurogas (рис. 2.37 [38]).

Рисунок 2.37 - Огляд постачання та попиту на газ у країнах ЄС-27 (за даними Eurogas 2007), млн.т н.е.

Як видно з даних рис. 2.37, до 2015 р. на думку експертів Eurogas, імпорт вуглеводнів буде на рівні 270 млн.т н.е./рік, прогнозується, що додатково буде необхідно ще 50 млн.т н.е., постачальників яких поки що не визначено. До 2020 р. ЄС буде імпортувати 266 млн.т н.е./рік, потрібні будуть додаткові обсяги 127 млн.т н.е., постачальники яких також не відомі.

У кінці періоду, що розглядається (2030 р.), ЄС буде імпортувати 226 млн.т н.е./рік, а необхідні додаткові обсяги становитимуть 241 млн.т н.е.

За прогнозами газової компанії Edison (Італія) TrendCapital, з посиланням на прогноз, оприлюднений на офіційному сайті компанії Edison, 12.03.08 р., до 2020 р. попит на газ в Європі зросте майже на 13% до 720 млрд.куб.м. Уже до 2013 р. потреба газу в Європі становитиме 638 млрд.куб.м проти 558 млрд.куб.м у 2006 році. Edison також відзначає, що через 12 років (у 2020 році) Європа буде на 70% залежати від імпорту газу, який становитиме, за прогнозами компанії, 500 млрд.куб.м за потреби в 720 млрд.куб.м.

Динаміка зміниобсягів та структура попиту на газ у країнах ЄС-27 за різними категоріями споживачів подана на рис. 2.38 [38]..

Рисунок 2.38 - Динаміка обсягів та структура попиту на газ у країнах ЄС-27 (за даними Eurogas 2007) млн.т н.е.

Як видно з даних рис. 2.38, зростання попиту на газ переважно буде зумовлено зростаючими потребами в газі сектора генерування електроенергії.

Разом з тим, згідно з прогнозом, розробленим фахівцями Афінського університету і прийнятим DG TREN для умов високих цін на нафту та природний газ, визначено, що починаючи з 2020 р., і до 2030 р. валове внутрішнє споживання газу в ЄС-27 буде знижуватися в середньому зі швидкістю 0,9%/рік. Причому потреба в імпорті в цей же період також буде знижуватися. Також слід зазначити, що дослідження, здійснене фахівцями ОМЕ в 2007 р., засвідчило, що у 2010 р. та 2030 р. надлишок технічних можливостей систем постачання газу в ЄС-27 (з урахуванням реалізації нових проектів) перевищить, відповідно, на 153-187 млрд.куб.м/рік та 194-178 млрд.куб.м/рік прогнозований попит (імпорт) країн ЄС-27 (табл. 2.14 OME, 2007.).

Таблиця 2.14 - Співставлення потреб в імпорті природного газу та можливостей інфраструктури ЄС-27

Показник

2010

2030

Прогноз перевищення технічних потужностей імпорту природного газу над його потребою в ЄС

153 - 187

млрд.куб.м/рік

40% - 53%

194 - 278

млрд.куб.м/рік

30% - 50%

Економічна криза, безумовно, вплине на динаміку споживання природного газу і на його ціну. Але, зважаючи на те, що постачання газу здійснюється переважно за довгостроковими контрактами, а ціна на природний газ визначається, залежно від ціни на нафту з лагом у 6 - 9 місяців, суттєві наслідки цієї кризи будуть відчутними лише у 2009 році.

2.4 Імпорт і експорт енергоресурсів

2.4.1 Постачання на світові ринки нафти

Найбільшими імпортерами нафти в 2007 р. були країни Європи, які одержали близько 700 млн.т (на 3,6% більше, ніж торік) 25,4% від світового імпорту нафти. США імпортували близько 680 млн.т (на 0,1% більше) 24,9% від світового імпорту нафти. На третьому місці Японія, яка одержала 250 млн.т (9,2% від світового обсягу), скоротивши імпорт на 3,2%.

Основними експортерами нафти за підсумками 2007 р. були: країни Близького Сходу, які скоротили експорт нафти на 2,6% до 980 млн.т/рік (35,9% світового експорту нафти), країни СНД, які збільшили експорт нафти на 16,5% до 415 млн.т/рік (15,2%) та країни АТР, які збільшили експорт нафти на 22,3% до понад 260 млн.т/рік (9,6%).

Основні напрямки та обсяги міжнародної торгівлі нафтою подано на рис. 2.39 [23].

Рисунок 2.39 - Основні напрямки міжнародного постачання нафти у 2007 р., млн.т

Десятку країн світу, які імпортують найбільше нафти, та рівень їх залежності від імпорту (частку імпорту в загальному обсязі внутрішнього споживання) подано в табл. 2.15 Workman Daniel «Countries Dependent on Oil Imports. Top Black Gold Importers Feel the Pain from Soaring Fuel Prices», May 4, 2008 [39] (http://import-export.suite101.com/article.cfm/countries_dependent_on_oil_imports)..

Таблиця 2.15 - Десятка країн - провідних імпортерів нафти

Місце у рейтингу

Назва країни

Обсяг імпорту нафти, млн.бар./д

Частка від внутрішнього споживання, %

1

США

13,2

63,2%

2

Японія

5,4

101,3%

3

Китай

3,2

46%

4

Німеччина

3

112,8%

5

Нідерланди

2,5

100%

6

Південна Корея

2,4

113,1%

7

Італія

2,2

126%

8

Індія

2,1

86,1%

9

Франція

1,9

94,5%

10

Сінгапур

1,8

228,2%

Розрахунки було виконано на підставі статистичних даних довідника ЦРУ The 2008 World Factbook. - Central Intelligence Agency, April 2008 [40]. по країнах світу 2008 р., згідно з яким світовий імпорт нафти в 2004 р. становив 63,2 млн.бар./д, що відповідає 78,7% від загальносвітового споживання нафти.

Обсяг споживання нафти в США становить приблизно 21 млн.бар./д. Нафтовидобувна промисловість США видобуває близько 8 млн.бар./д, з яких 1 млн.бар./д країна експортує. Решта потреби забезпечується за рахунок імпорту. Отже, США, імпортуючи понад 13 млн. бар. нафти на добу, залежать від своїх нафтових торгових партнерів більш ніж будь-яка інша країна.

Японія є третім найбільшим споживачем нафти в світі, що через відсутність власної добувної промисловості імпортує значні обсяги нафти. Їх величина перевищує внутрішнє споживання, оскільки певна частка імпортованої нафти використовується для накопичення запасів.

Китай забезпечив видобуток близько 3,7 млн.бар./д (185 млн.т/рік). Майже всю нафту власного видобутку Китай витрачає на забезпечення паливом вітчизняної економіки. Одночасно великі китайські нафтові компанії з метою збільшити постачання купують по всьому світу нафтоносні родовища, у т.ч. проекти розробки нафтоносних пісків у Канаді.

Три інших азійських країни Південна Корея, Індія та Сінгапур також значним чином залежать від імпортованої нафти, яка постачається переважно через океан нафтовими танкерами. Країни, що мають можливість імпортувати нафту через трубопроводи, користуються ціновими перевагами, у порівнянні з Південною Кореєю, Індією та Сінгапуром. Ці три країни несуть значні витрати як на первинне постачання імпортованої нафти, так і на подальше її перевезення до кінцевих споживачів вантажівками або залізничним транспортом.

Постачання нафти на європейський ринок

Країни ЄС можна розглядати як провідного імпортера нафти у світі, сумарний їх імпорт складає близько 18 млн.бар./д (до 900 млн.т/рік). Проте, попит у жодній з європейських країн навіть не наближається до масштабів американського попиту на імпортну нафту. Імпорт нафти до Німеччини складає, наприклад, менше чверті від загального обсягу міжнародних морських поставок нафти до США, а саме: 3 млн.бар./д (150 млн.т/рік). Хоча Німеччина і є лідером у розвитку нетрадиційних джерел енергії, таких як енергія вітру та сонця, вона все ще залишається значним чином залежною від імпортованої нафти.

Аналіз структури постачання нафти до країн Європи за підсумками 2007 р. свідчить, що країни СНД забезпечили надходження 332,1 млн.т нафти майже половини (або понад 48%) від загального обсягу надходження цього ресурсу в Європу. Другим за величиною постачальником нафти в Європу були країни Близького Сходу, які поставили 146,6 млн.т (21,3%), третім країни Північної Африки 95,2 млн.т або майже 14%, відповідно (табл. 2.16 [23]).

Таблиця 2.16 - Структура постачання нафти до країн Європи у 2007 р.

Країна-постачальник нафти

Обсяг постачання, млн.т/рік

Частка країни в загальному обсязі постачання, %

Північна Америка

25,1

3,64

у т.ч. США

15,8

2,29

Канада

0,5

0,07

Мексика

8,8

1,28

Південна та Центральна Америка

23

3,34

СНД

332,1

48,21

Близький Схід

146,6

21,28

Африка

134,1

19,47

у т.ч. Північна Африка

95,2

13,82

Західна Африка

38,8

5,63

Східна та Південна Африка

0,1

0,01

АТР

7,1

1,03

Інші

20,8

3,02

Сумарний імпорт нафти до Європи

688,8

100,00

2.4.2 Постачання на світові ринки газу

За підсумками 2007 р. на регіональні ринки країн світу надійшло приблизно 776 млрд.куб.м газу, що на 3,7% більше, ніж у 2006 році.

Як і раніше, переважна більшість газу надійшла через трубопроводи. 29% із загального обсягу постачання газу було доставлено на споживчі ринки у вигляді СПГ (у 2006 р. - 28,2%).

Найбільшими імпортерами трубопровідного газу в 2007 р. були країни Європи, які імпортували газ приблизно на рівні 2006 р. (більше лише на 0,2%). Вони одержали близько 376 млрд.куб.м, що склало 68,4% від світового обсягу постачання трубопровідного газу. На другому місці США (на 9% більше, ніж попереднього року) - 108,9 млрд.куб.м, що склало приблизно 20% від світового обсягу.

За підсумками 2007 р. основними експортерами трубопровідного газу були: РФ, яка дещо скоротила експорт газу на 2,5% до 147,53 млрд.куб.м (26,8% від світового експорту трубопровідного газу); Канада, яка за 2006-2007 рр. збільшила експорт газу до США з 99,75 до 107,3 млрд.куб.м, Норвегія - яка також збільшила обсяг експорту газу з 84 до 86,05 млрд.куб.м за аналогічний період. Четверте й п'яте місця посіли, відповідно, Нідерланди (50 млрд.куб.м) та Алжир (34 млрд.куб.м).

Основні напрямки постачання газу за підсумками 2007 р. подано на рис. 2.40 [23].

Рисунок 2.40 - Основні напрямки міжнародного постачання газу (трубопроводами та СПГ) у 2007 р., млрд.куб.м

Найбільшим імпортером СПГ у 2007 р. були країни АТР, які одержали близько 148 млрд.куб.м (на 9,5% більше), що склало 65,4% від світового постачання СПГ. Серед них світові лідери імпорту СПГ - Японія та Південна Корея, які одержали 88,82 та 34,4 млрд.куб.м газу у вигляді СПГ. Країни Європи імпортували 53,34 млрд.куб.м СПГ (2 місце серед інших регіонів світу), що майже на 7% менше, у порівнянні з 2006 р.), що склало близько 23,6% від світового обсягу постачання СПГ. В Європі найбільшим імпортером СПГ стала Іспанія, яка одержала 24,2 млрд.куб.м газу (3 місце за обсягом імпорту СПГ серед країн світу). Ще одним потужним імпортером СПГ є США. У 2007 р. США здійснили імпорт 21,82 млрд.куб.м газу у вигляді СПГ, що майже на 32% перевищує аналогічний показник 2006 року.

За підсумками 2007 р. основними експортерами СПГ були Катар - 38,48 млрд.куб.м (31,09 - у 2006 р.), Малайзія, Індонезія, Алжир - 24,67 млрд.куб.м (на тому ж рівні), Нігерія - 21,16 млрд.куб.м (17,58).

Постачання газу на європейський ринок

Аналіз структури трубопровідного постачання газу до країн Європи за 2007 р. свідчить, що на 39% Європу забезпечила газом РФ (загальний обсяг поставки 147,53 млрд.куб.м/рік). Крім РФ, значну ачстку потреби європейських країн у трубопровідному постачанні природного газу забезпечили Норвегія - на 23% та Нідерланди - на 13,3%, відповідно, 86 та 50 млрд.куб.м. Обсяги решти постачальників наведено в табл. 2.17 [23] Без урахування обсягів постачання газу до України..

Таблиця 2.17 - Обсяги міжнародної торгівлі природним газом (трубопровідне постачання) у 2007 р., млрд.куб.м/рік

Регіон/країна - одержувач газу

Країни - постачальники газу

Загальний обсяг імпорту

Бельгія

Німеччина

Нідерланди

Норвегія

В.Британія

РФ

Іран

Алжир

Лівія

Інші

Півн. Америка

239,81

Півд. та Центр. Америка

14,42

Європа

Австрія

-

1,10

-

0,78

-

5,60

-

-

-

7,48

Бельгія

-

1,60

7,10

9,50

0,64

0,50

-

-

-

19,34

Болгарія

-

-

-

-

-

3,10

-

-

-

3,10

Хорватія

-

-

-

-

-

0,70

-

-

-

0,10

0,80

Чехія

-

-

-

2,20

-

6,43

-

-

-

8,63

Фінляндія

-

-

-

-

-

4,30

-

-

-

4,30

Франція

1,90

0,10

8,92

15,11

0,10

7,63

-

-

-

33,76

Німеччина

-

-

19,13

23,74

2,90

35,55

-

-

-

2,40

83,72

Греція

-

-

-

-

-

2,89

-

-

-

2,89

Угорщина

-

0,83

-

-

-

7,85

-

-

-

1,80

10,48

Ірландія

-

-

-

-

4,15

-

-

-

-

4,15

Італія

-

1,50

6,11

8,99

0,75

23,80

-

22,10

9,20

72,45

Латвія

-

-

-

-

-

1,60

-

-

-

1,60

Литва

-

-

-

-

-

3,40

-

-

-

3,40

Люксембург

0,80

0,70

-

-

-

-

-

-

-

1,50

Нідерланди

-

5,50

-

7,00

1,82

2,30

-

-

-

2,24

18,86

Польща

-

0,80

-

-

-

6,20

-

-

-

2,30

9,30

Португалія

-

-

-

-

-

-

-

1,39

-

1,39

Румунія

-

1,30

-

-

-

2,50

-

-

-

1,00

4,80

Сербія

-

-

-

-

-

1,90

-

-

-

1,90

Словаччина

-

-

-

-

-

5,80

-

-

-

5,80

Словенія

-

-

-

-

-

0,56

-

0,44

-

0,10

1,10

Іспанія

-

-

-

2,15

-

-

-

8,80

-

10,95

Швеція

-

0,15

-

-

-

-

-

-

-

0,96

1,11

Швейцарія

-

1,20

0,60

0,18

-

0,35

-

-

-

0,65

2,98

Туреччина

-

-

-

-

-

23,15

6,16

-

-

1,28

30,59

В.Британія

1,80

1,60

8,20

16,40

-

-

-

-

-

28,00

Інші

-

-

-

-

-

1,42

-

-

-

1,42

Близький Схід

10,2*

10,2

Африка

1,3**

1,30

АТР

17,06

Загальний обсяг експорту

4,50

16,38

50,06

86,05

10,36

147,53

6,16

34,03

9,20

12,8

549,67

Примітки: *У т.ч. з Туркменістану - до Ірану 6,1 млрд.куб.м/рік.

**Обсяг постачання газу за напрямком Алжир - Туніс.

Як видно з даних табл. 2.17, найбільшим імпортером природного газу, що постачався у 2007 р. трубопроводами, була Німеччина, яка сукупно одержала 83,72 млрд.куб.м трубопровідного газу. Надходження газу до Німеччини забезпечили РФ (42,5%), Норвегія (28,4%), Нідерланди (22,8%), Великобританія (2,5%), ін.

Другим за величиною європейським імпортером трубопровідного газу в 2007 р. була Італія, яка одержала 72,45 млрд.куб.м газу, його надходження забезпечили РФ (32,8%), Алжир (30,5%), Лівія (12,7%), Норвегія (12,4%), Нідерланди та Німеччина.

Україна також є одним з найбільших імпортерів природного газу. За 2007 р. до України надійшло 50,6 млрд.куб.м природного газу (хоча заплановано було 59,2 млрд.куб.м). Структура поставок імпортного газу до України в 2007 р. така: з країн Середньої Азії - 90,8%, з РФ - 9,2% За даними "Енергобізнес", №1-2, 2008 р..

Франція одержала 33,76 млрд.куб.м газу, який надійшов з Норвегії (44,8%), Нідерландів (26,4%) РФ (22,6%) та інших європейських країн. Наступне місце за обсягом імпорту трубопровідного газу серед країн Європи посіла Туреччина - до країни імпортовано 30,59 млрд.куб.м, у т.ч. 75,7% - з РФ, та приблизно 20% - з Ірану.

За результатами 2007 р. основними постачальниками СПГ до країн Європи були Алжир, Нігерія, Катар, Єгипет (табл. 2.18 [23]).

Таблиця 2.18 - Обсяги міжнародної торгівлі природним газом у скрапленому вигляді (СПГ) у 2007 р., млрд.куб.м/рік

Регіон/країна -одержувач СПГ

Країни - постачальники СПГ

Загальний обсяг імпорту

Катар

Алжир

Єгипет

Лівія

Нігерія

Інші

Північна Америка

0,52

2,11

4,23

3,25

13,88

23,99

Півд. та Центр. Америка

-

-

-

-

-

1,1

1,1

Європа

7,47

20,54

5,8

15,84

3,69

53,34

Бельгія

2,75

0,35

-

-

-

0,07

3,17

Франція

-

7,85

1,21

-

3,78

0,13

12,97

Греція

-

0,50

0,31

-

-

-

0,81

Італія

-

2,43

-

-

-

-

2,43

Португалія

-

-

-

-

2,31

-

2,31

Іспанія

4,45

4,32

4,04

0,76

8,33

2,28

24,18

Туреччина

-

4,45

0,08

-

1,42

0,06

6,01

Великобританія

0,27

0,64

0,16

-

-

0,39

1,46

АТР

30,4

2,02

3,58

2,07

109,91

147,98

Загальний обсяг експорту

38,48

24,67

13,61

0,76

21,16

127,73

226,41

З даних табл. 2.18, зокрема, видно, що Алжир здійснив постачання 20,5 млрд.куб.м газу у вигляді СПГ, чим забезпечив загальні потреби країн Європи в СПГ на 38,4% (у 2006 р. ця країна поставила до Європи 23,55 млрд.куб.м, що тоді склало 41% від європейських потреб в СПГ).

Нігерія - другий за обсягом постачальник СПГ до країн Європи - здійснила постачання 15,84 млрд.куб.м газу у вигляді СПГ, чим забезпечила загальні потреби країн Європи в СПГ на 29,7% (у 2006 р. ця країна поставила до Європи 21,1 млрд.куб.м, що тоді склало 36,7% від потреби).

Найбільший у світі виробник СПГ - Катар - посів 3 місце за обсягами постачання СПГ до країн Європи - 7,47 млрд.куб.м газу, забезпечивши потреби Європи в СПГ на 14% (у 2006 р. 5,36 млрд.куб.м та 9,3%, відповідно). Єгипет поставив 5,8 млрд.куб.м (10,9%), хоча в 2006 р. країна забезпечила постачання до Європи 8,45 млрд.куб.м газу(14,7% від потреб Європи).

2.5 Нафтопереробка

нафта геополітичний газопровід

Показники світової нафтопереробки

Однією з основних причин подорожчання нафти є недостатність у світі переробних потужностей.

За останні 10 років величина світових переробних потужностей стабільно зростала (первинна переробка нафти збільшилася з 78783 до 87913 тис.бар./д), чому сприяло зростання споживання нафти в світі (його обсяг за період 1997-2007 рр. збільшився з 73598 до 85220 тис.бар./д). Але цього нарощення не вистачало для задоволення зростаючої потреби в нафтопродуктах.

За підсумками 2007 р. світові переробні потужності збільшилися на 1,4%, а обсяг виробництва нафтопродуктів та споживання нафти у країнах світу зросли на 1,1% (табл. 2.19 [23]).

Таблиця 2.19 - Основні показники світових нафтопереробних потужностей за 2006-2007 рр.

Регіон світу

Динаміка зміни світових потужностей з первинної переробки нафти

Випуск продуктів нафтопереробки

Обсяг, тис.бар./д

Зміни 2007/2006, %

Частка серед регіонів світу в 2007, %

Обсяг, тис.бар./д

Зміни 2007/2006, %

Частка серед регіонів світу в 2007, %

2006

2007

2006

2007

Північна Америка

20821

20970

0,7

23,9

18492

18412

-0,4

24,4

у т.ч. США

17443

17588

0,8

20,0

15242

15148

-0,6

20,1

Канада

1914

1919

0,3

2,2

1843

1869

1,4

2,5

Мексика

1463

1463

-

1,7

1407

1395

-0,8

1,8

Півд. та Центральна Америка

6468

6513

0,7

7,4

5354

5448

1,8

7,2

Європа та Євразія

25021

25024

28,5

20877

20829

-0,2

27,6

Близький Схід

7271

7525

3,5

8,6

6321

6301

-0,3

8,3

Африка

3274

3280

0,2

3,7

2374

2470

4,0

3,3

АТР

23824

24601

3,3

28,0

21326

22085

3,6

29,2

Регіони світу, разом

86678

87913

1,4

100,0%

74743

75545

1,1

100,0%

у т.ч. країни ЄС-27

15633

15590

-0,3

17,7

13996

13748

-1,8

18,2

ОЕСР

44749

44946

0,4

51,1

40083

39783

-0,7

52,7

СНД

8129

8175

0,6

9,3

5865

6039

3,0

8,0

інші

33800

34793

2,9

39,6

28795

29723

3,2

39,3

Як видно з даних табл. 2.19, найбільш помітне нарощення нафтопереробних потужностей за підсумками 2007 р. відбулося в країнах Близького Сходу на 3,5%. Величина нафтопереробних потужностей АТР зросла на 3,3%. На 0,7% зросли потужності НПЗ країн Південної та Центральної Америки, а також країн Північної Америки, які володіють, відповідно, 7,4 та 23,9% від світових потужностей НПЗ. Зокрема, у США, де зосереджено 20% світових нафтопереробних потужностей, зростання їх рівня проти 2006 р. склало 0,8%. Країни Африки збільшили потужності власних НПЗ лише на 0,2%.

Єдиний регіон світу, де за підсумками 2007 р. переробні потужності не зросли - Європа та Євразія, хоча саме тут зосереджено найбільшу частку світових нафтопереробних потужностей (28,5%).

Зростання випуску нафтопродуктів мало місце в країнах: Південної та Центральної Америки (+1,8%), Африки (+4%), АТР (+3,6%), переважно завдяки Китаю (+6,6%) (див. табл. 2.2). Скорочення обсягів випуску відбулося в: Північній Америці (-0,4%), Європі та Євразії (-0,2%), Близькому Сході (-0,3%).

Таким чином, у 2007 р. завантаження світових нафтопереробних потужностей досягало приблизно 86%, що майже відповідає аналогічному показнику останніх 4-х років. Динаміку рівня завантаженості нафтопереробних потужностей за регіонами світу подано на рис. 2.41 [23].

Рисунок 2.41 - Динаміка рівня завантаженості нафтопереробних потужностей за регіонами світу, %

Показники нафтопереробки країн Європи

Сумарні потужності з первинної переробки нафти у 2007 р. у країнах Європи та Євразії залишитлися на рівні попередніх двох років (25024 тис.бар./д): скорочення потужностей у країнах ЄС було нівельовано їх зростанням у країнах СНД.

Обсяг первинної переробки нафти у країнах ЄС-27 скоротився на 0,3%: з 15633 до 15590 тис.бар./д (що склало 17,7% від світових переробних потужностей). У низці європейських країн, що володіють досить значною часткою НПЗ (5% від світових потужностей), було виведено з виробництва частину потужностей, зокрема в: Італії на 1,3% (або -30 тис.бар./д), Бельгії на 3,2% (або -25 тис.бар./д) та Нідерландах на 0,4% (або - 5 тис.бар./д).

РФ, який належить 6,4% свід вітових нафтопереробних потужностей, за 2007 р., навпаки, збільшила потужності на 0,5% (або +26 тис.бар./д), що з урахуванням решти країн, які ввели нові потужності НПЗ, вплинуло на стабілізацію їх рівня в регіоні. У цілому потужності з первинної переробки нафти країни СНД збільшилися на 0,6% з 8129 до 8175 тис.бар./д, що склало 9,3% світових переробних потужностей.

За 2007 р. країни Європи та Євразії випустили нафтопродуктів обсягом 20829 тис.бар./д (приблизно понад 1 млрд.т/рік), що склало 27,6% серед країн світу (на 0,2% менше, ніж у 2006 р.). Частка країн ЄС-27 внаслідок скорочення випуску на 1,8%, склала 18,2% від світового обсягу, країн СНД збільшилася на 3% та досягла 8%.

У 2007 р. країни ЄС-27 використовували потужності з первинної нафтопереробки лише на 88%. Водночас країни СНД чергового разу підвищили цей показник до рівня приблизно 74% (див. рис. 2.4).

Країни світу планують нарощувати нафтопереробні потужностей. Очікується, що найбільші інвестиції в розбудову потужностей НПЗ матимуть місце в країнах Близького Сходу, Індії та КНР, наявні потужності яких здатні будуть задовольняти потреби лише до 2012 року.

Зокрема, одним з близькосхідних проектів передбачено до 2013 р. збільшити потужності НПЗ в ОАЕ на 417 тис.бар./д або приблизно на 21 млн.т/р (тобто, майже на 53% від існуючих 781 тис.бар./д) OGJ, з посиланням на генерального менеджера Abu Dhabi Oil Refining Co. (Takreer) Ясема Алі Сайеха (Jasem Ali Sayegh) на конференції Middle East Refining Conference , Абу-Дабі, ОАЕ, 26.02.08 р.. Інший проект у цьому регіоні призначений до кінця 2012 р. завершити будівництво сучасного НПЗ потужністю 20 млн.т/рік (400 тис.бар./д) в м. Джубаїл (Jubail) у Саудівській Аравії. Для цього компанії Saudi Aramco та Total наразі готують угоди для створення СП Jubail Refining and Petrochemical Company IHS, Vol 24 issue 26, published 30 June 2008.. Крім того, Іран, який за підсумками 2007 р. визнаний однією з найпотужніших країн з нарощення нафтопереробки (зростання на 7,2% до 1857 тис.бар./д), вже у 2008 р. збільшить потужності НПЗ іще на 3 млн. т/рік (або на 60 тис.бар./д), що стане можливим завдяки закінченню будівництва НПЗ в м. Бандар Аббас IRNA, з посиланням на заступника Міністра нафтопереробки та збуту Mohammad-Reza Nematzadeh, 25.05.08 р. (http://www.zawya.com/Story.cfm/sidZAWYA20080525115642)..

Зростання потужностей НПЗ у цьому регіоні приведе до виникнення конкуренції в експорті бензину до США, а також у постачанні керосину та дизельного палива до країн Європи. За період 2007-2012 рр. сумарні світові потужності з первинної переробки нафти (нові об'єкти + модернізація НПЗ) мають досягти приблизно 240 млн.т/рік, а протягом наступних 5 років ці потужності зростуть ще на 75 млн.т/рік.

Протягом 2007-2012 рр. будуть необхідні інвестиції на виробництво дизельного палива та гідроочищення керосину, які мають зрости до 120 млн.т/рік.

З огляду на зазначене, занепокоєння викликає те, що переважна більшість інвестицій у створення переробних потужностей залишиться поза межами ЄС OGJ, з посиланням на повідомлення президента групи нафтопереробних підприємств «Europia» на 9-й щорічній конференції стосовно європейських палив (European Fuels Conference), 11-12 березня 2008 р., Париж (організатори World Refining Association та The Energy Exchange Ltd), 14.03.08 р.. Близько 80% від європейських нафтопереробних потужностей представлені групою «Europia», яка об'єднала такі провідні нафтогазові компанії світу: BP PLC, Cepsa, Chevron Corp., ConocoPhillips, Eni SPA, ExxonMobil Corp., Hellenic Petroleum, MOL Rt., OMV AG, Galp Energia, PKN Orlen, Repsol YPF SA, Saras, Royal Dutch Shell PLC, StatoilHydro, Total SA.

Отже, для розвитку нафтопереробних потужностей у країнах ЄС, в першу чергу, необхідно вироблення відповідної спільної політики.

Серед не багатьох європейських проектів збільшення потужностей з нафтопереробки, оприлюднених у 2008 р. - будівництво НПЗ у Прибалтиці. Компанія Dinaz (Латвія) планує розпочати будівництво першого в країні НПЗ у 2010 р. (потужність 6 млн.т/рік, вартість заводу становитиме 2 млрд.євро). Завод буде збудовано поблизу міста Даугавпілс неподалік від кордону Білорусі й Литви та нафтопроводу «Дружба», яким російська нафта транспортується до Європи OGJ, з посиланням на заяву президента компанії Dinaz М.Єрмолаєва, 20.02.08 р..

Останнім часом жваво цікавиться питаннями модернізації та будівництва в країні нових НПЗ і Російська Федерація. У тому числі РФ розглядає можливості нарощення потужностей таких НПЗ, що не будуть залежними від нафтових компаній. Ці НПЗ перероблятимуть будь-яку сировину, отриману на ринкових засадах, а не лише використовуватимуть корпоративний ресурс ІА НГВ, з посиланням на повідомлення Прем'єр-міністра РФ В.Путіна, 14.07.08 р..

Згідно з базовим, інноваційним сценарієм прогнозу соціально-економічного розвитку РФ, переробка нафти в Росії до 2020 р. зросте, у порівнянні з 2007 р., на 18% - до 270 млн. т ІА НГВ, з посиланням на офіційний сайт Мінекономрозвитку РФ, 07.08.08 р..

У 2007 р. на російських НПЗ було перероблено 229 млн.т нафти, що на 3,8% перевищило рівень попереднього року.

Припускається, що завдяки запровадженню інноваційного сценарію, в результаті реконструкції й модернізації НПЗ глибина переробки нафти зросте з 71,7% у 2007 р. до 83% у 2020 р. та 90% до 2030 року.

За прогнозами передбачається будівництво нового нафтопереробного та нафтохімічного комплексу в м. Нижньокамськ (Татарстан), з використанням механізму приватно-державного партнерства, НПЗ у м. Верхня Тура, а також реалізація програми введення поглиблюючих вторинних процесів на заводах компанії ЛУКОЙЛ (у Нижегородській, Пермській, Волгоградській областях), компанії «Роснефти» в Краснодарському краї (Туапсінський НПЗ) та в Хабаровському краї (Комсомольський НПЗ), компанії «Сургутнефтегаза» в Ленінградській області (НПЗ «Киришинефтеоргсинтез»). Також прогнозується будівництво нового НПЗ на одному з кінцевих пунктів нафтопроводів митної території РФ з потужністю первинної переробки нафти до 10 млн.т і невеликих НПЗ (до 1-2 млн.т) в кількох регіонах Росії.


Подобные документы

  • Машинобудування як самостійна галузь світового господарства. Три провідних регіони світового машинобудування – Північноамериканський (35% світового обсягу), Західноєвропейський (30%) та Східноазійський (20%). Галузева структура машинобудівного комплексу.

    реферат [28,4 K], добавлен 21.11.2010

  • Формування світового господарства внаслідок розвитку машинної індустрії, транспорту та світового ринку, його функціональна та морфологічна модель. Інтенсивна глобалізація при збереженні багатоукладності, різностадійності та циклічності розвитку країн.

    реферат [3,9 M], добавлен 25.10.2010

  • Поняття Світового океану та його значення. Історія дослідження Світового океану та його ресурсів. Біологічні ресурси океану, їх роль та класифікація. Рослинність Світового океану. Раціональне використання біологічних ресурсів людиною та їх охорона.

    курсовая работа [6,8 M], добавлен 11.09.2016

  • Загальна характеристика та основні показники чотирьох океанів на Землі: Тихий, Індійський, Атлантичний та Північний Льодовитий. Складові частини та природні ресурси Світового океану. Біогеоценози та біоценози в біогеографічних областях Світового океану.

    курсовая работа [9,0 M], добавлен 23.10.2011

  • Поняття природних умов і ресурсів та їх класифікація. Вивчення природно-ресурсного потенціалу території та концепція ресурсних циклів. Видобуток та споживання мінеральних, земельних, водних, біологічних, рекреаційних, кліматичних та космічних ресурсів.

    реферат [59,1 K], добавлен 25.10.2010

  • Аналіз економічного розвитку Великобританії в умовах формування світового господарства. Галузева структура економіки: аграрний сектор, промисловість та будівництво, сфера послуг. Іноземні інвестиції; конкурентноспроможність і міжнародне співробітництво.

    курсовая работа [1,2 M], добавлен 14.08.2016

  • Теоретико-методологічні основи дослідження паливно-енергетичного комплексу: суть та структура ПЕК, чинники розвитку ПЕК, методи дослідження. Місце ПЕК в економіці країн Латинської Америки. Основні напрямки та шляхи інтенсифікації розвитку ПЕК цих країн.

    курсовая работа [327,9 K], добавлен 06.10.2012

  • Ресурсозабезпеченість світового господарства як провідна сировинна проблема. Показники ресурсозабезпеченості видів корисних копалин. Методологічні підходи до способів врахування впливу середовища на розміщення розвиток суспільно-географічних об'єктів.

    реферат [29,7 K], добавлен 21.11.2010

  • Поняття лісових та рекреаційних ресурсів. Сучасний стан лісових та рекреаційних ресурсів України. Стан лісового комплексу України. Стан рекреаційного комплексу України. Перспективи розвитку лісового та рекреаційних комплексів України.

    курсовая работа [39,0 K], добавлен 30.03.2007

  • Машинобудування - одна з провідних галузей промисловості світу. Стан важкого машинобудування, його територіальне розміщення в Україні. Машинобудівний комплекс, його структура та поділ на галузі. Регіони світового машинобудування, розвиток та розміщення.

    курсовая работа [1,2 M], добавлен 13.01.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.