Історія грошей та фінансів



Рис. 10.1. Купюри купоно-карбованців зразка 1991 р.

10 січня 1992 р. були запроваджені українські купоно-карбованці багаторазового користування як доповнення до рубльової грошової маси. Тобто в обігу одночасно опинилися два види валюти -- попередні рублі, емісія яких перейшла від союзного уряду до Російської Федерації, та купоно-карбованці, право емісії яких було закріплено за НБУ. Весь безготівковий оборот продовжував обслуговуватися виключно попередньою, тепер уже російською валютою -- рублями.

Рис. 10.2. Карбованці

Проте паралельний обіг рубля і купоно-карбованця не приніс Україні очікуваних позитивних наслідків. Навпаки, досить швидко виявилися значні недоліки двовалютної системи грошового обороту. Вона істотно ускладнювала управління внутрішнім готівковим обігом, організацію внутрішніх безготівкових розрахунків та зовнішніх розрахунків, насамперед з Російською Федерацією. Незабаром купоно-карбованець втратив свої початкові переваги перед рублем і став швидко знецінюватися. Виникли помітні перебої у внутрішніх і зовнішніх платежах.

Щоб послабити негативні наслідки паралельного обігу двох валют, Президент України Указом «Про реформу грошової системи України» від 12 листопада 1992 р. запровадив купоно-карбованець у сферу безготівкового обороту і вилучив з нього рубльові гроші. Нові гроші були названі «український карбованець», дістали статус тимчасових національних грошей і стали єдиним на території України засобом платежу.

На другому етапі Національний банк України, спираючись на норми Закону України «Про банки і банківську діяльність» (1991 р.), відпрацьовував окремі елементи та організацію функціонування грошової системи. 25 серпня 1996 р. Президент України підписав Указ «Про грошову реформу в Україні», згідно з яким з 2 по 16 вересня 1996 р. з обороту був вилучений український карбованець і введена постійна грошова одиниця -- гривня та її сота частина -- копійка. Слід зазначити, що гривня має високий ступінь захисту, який постійно підвищується (рис. 10.3).

Рис. 10.3. Вдосконалення художнього оформлення та елементів захисту гривні з 1992 року по 2006 рік

До основних елементів захисту відносять:

1. Водяний знак

- на банкнотах номіналом 1, 2, 5, 10 та 20 гривень зразка 1992 р. - зображення світлими лініями ТРИЗУБА, яке утворене внутрішньою структурою паперу, повторюється по всій площі банкноти і видиме при розгляді банкноти проти світла; на банкнотах пізнішого випуску - видиме при розгляді банкноти проти світла зображення на білій площині банкноти в різних відтінках (світліших та темніших від паперу) портрета, що утворене внутрішньою структурою паперу і яке повторює портрет, надрукований на лицьовому боці банкноти.

2. Захисна стрічка

- у банкнотах номінальною вартістю 1(1995 р.), 2 (1995 р.) та 5 (1997 р.) у товщі паперу між водяним знаком та портретом вертикально розміщена полімерна металізована стрічка з кодованим номіналом шириною приблизно 1,3 мм, яку видно при розгляданні банкноти проти світла як темну смужку з прозорим написом "1 ГРИВНЯ", "2 ГРИВНІ" та "5 ГРИВЕНЬ", що повторюються;

- у банкнотах номінальною вартістю 1 (1994 р.), 5 (1994 р.), 10 (1994 р.), 50 та 100 гривень у товщі паперу розміщена вертикальна полімерна стрічка шириною приблизно 1 мм , яку видно проти світла. На ній є напис "УКРАЇНА" темного кольору, що повторюється. Його можна прочитати за допомогою збільшувального скла;

- у банкнотах номінальною вартістю 20 гривень зразка 1995 р. між водяним знаком та портретом розміщена вертикальна металізована "віконна" стрічка. З лицьового боку банкноти вона періодично (6 разів) виходить із товщі на поверхню паперу банкноти. Ця частина стрічки помітна, вона має вигляд блискучої пунктирної лінії. При розгляданні банкноти проти світла уся стрічка має вигляд безперервної темної лінії, що перетинає банкноту впоперек.

3. Рельєфні елементи

- елементи друку в банкнотах номіналом 2 (1995 р.), 5 (1994, 1997 рр.), 10 (1994 р.), 20 (1995 р.), 50 та 100 гривень, які виступають над поверхнею паперу, шершавість яких відчувається на дотик кінчиками пальців.

4. Суміщений малюнок

- малюнок, розташований в одному місці на лицьовому та зворотному боках банкноти, усі елементи якого збігаються та доповнюють один одного при розгляді банкноти проти світла (орнамент із лівого боку банкноти).

5. Райдужний друк

- поступовий перехід одного кольору захисної сітки, виконаної суцільними лініями без розривів, в інший (захисні сітки та орнаменти з обох боків банкноти).

6. Антисканерна сітка

- розташовані під різними кутами тонкі лінії, які при копіюванні або скануванні банкноти утворюють на копії "муар" (захисні сітки).

7. Кодоване латентне зображення

- приховане цифрове зображення номіналу на банкнотах 2 (1995 р.), 5 (1994, 1997 рр.), 10 (1994 р.), 20 (1995 р.), 50 та 100 гривень, видиме при розгляданні банкноти на рівні очей під гострим кутом проти світла при її оберті на 45 градусів (прямокутний орнамент праворуч від портрета) та приховане зображення ТРИЗУБА (цифрове позначення номіналу у верхніх кутах лицьового боку банкнот номіналом 2-20 гривень зразка 1992 р.).

8. Мікротекст

- напис безперервно повторюваного слова "УКРАЇНА" абревіатури "НБУ", які можна прочитати за допомогою збільшувального скла.

9. Знак для сліпих

- рельєфний елемент, розміщений у лівому нижньому куті лицьового боку банкнот 2 (1995 р.), 5 (1994, 1997 рр.), 10 (1994 р.), 20 (1995 р.), 50 та 100 гривень, який відчувається на дотик кінчиками пальців і визначає номінал банкноти.

10. Видимі захисні волокна

- хаотично розміщені в товщі та на поверхні паперу з двох боків банкноти сині волокна довжиною близько 6 мм - номінал 1-20 гривень зразка 1992 р.), сині та червоні волокна - номінал 1, 2, 5 гривень зразка 1994-1997 рр.

11. Невидимі захисні волокна

- хаотично розміщені в товщі та на поверхні паперу з двох боків банкнот волокна:

- довжиною близько 6 мм (номінал 1-20 гривень зразка 1992 р.), які в ультрафіолетових променях флуоресціюють зеленим світлом;

- довжиною близько 4 мм (1 (1994, 1995 рр.), 2 (1995 р.), 5 (1994, 1997 рр.), 10 (1994 р.), 20 (1995 р.), 50 та 100 гривень), які в ультрафіолетових променях флуоресціюють жовтим і блакитним світлом та синім і зеленим світлом (1 (1995 р.), 2 (1995 р.), 5 (1997 р.) гривень).

12. Флуоресцентний номер

- надрукований методом високого друку чорною фарбою горизонтально (номінал 1 - 20 гривень зразка 1992 р.) та червоною фарбою горизонтально (1 (1994, 1995 рр.), 2 (1995 р.), 5 (1994, 1997 рр.), 10 (1994 р.), 20 (1995 р.) гривень) і вертикально (номінал 50 та 100 гривень), рівно, з однаковим інтервалом між цифрами номер банкноти, який в ультрафіолетових променях флуоресціює зеленим (номінал 1-20 гривень зразка 1992 р.) та світло-червоним (1 (1994, 1995 рр.), 2 (1995 р.), 5 (1994, 1997 рр.), 10 (1994 р.), 20 (1995 р.), 50 та 100 гривень) світлом.

13. Магнітний номер

- надруковані методом високого друку чорною фарбою горизонтально в один рядок, рівно та з однаковим інтервалом між цифрами серія та номер банкноти, які мають магнітні властивості (1 (1994, 1995 рр.), 2 (1995 р.), 5 (1994, 1997 рр.), 10 (1994 р.), 20 (1995 р.), 50 та 100 гривень).

14. Прихований номінал

- надрукований в центрі лицьового боку банкноти, крім 1 (1994, 1995 рр.), 2 (1995 р.), 5 (1994, 1997 рр.), 10 (1994 р.), 20 (1995 р.) гривень, невидимою фарбою номінал, який в ультрафіолетових променях флуоресціює зеленим світлом.

Рис. 10.4. Вдосконалення художнього оформлення гривні з використанням традиційної світової символіки. Сюжет у вигляді піраміди з «всевидячим оком» у верхньому куті Сыроед Т.Л. Банкноты. Описание внешнего вида и признаки подделки (гривни, рубли, доллары, ЕВРО). Практическое пособие. - Х.: ООО «Издательство Бурун Книга», 2003. - с 128.

15. Флуоресцентний друк

- елементи дизайну лицьового боку і зворотного боку банкнот та кодований малюнок (50 та 100 гривень), які в ультрафіолетових променях флуоресціюють жовтим, зеленим або жовто-зеленим світлом (залежно від номіналу).

16. Високий друк

- друк, яким виконано номери банкнот. Він залишає на папері потовшений із країв штриха відбиток фарби і рельєфний заглиблений слід. На зворотному боці папір,як правило, має опуклий рельєфний відбиток.

17. Орловський друк

- різкий перехід одного кольору у інший без розривів, накладання або зміщення ліній малюнка (портрет,написи, стрічки, орнаменти).

На третьому етапі відбувається подальше вдосконалення механізмів та інструментів грошової системи, що були розроблені на попередньому етапі. Важливою віхою тут стало прийняття Верховною Радою України в травні 1999 р. Закону «Про Національний банк України». Хоча в цьому законі безпосередньо про грошову систему мова не йде, проте ті функції НБУ, які становлять основу грошової системи, знайшли широке відображення. Це, зокрема, розділ IV «Грошово-кредитна політика», розділ V «Управління готівковим грошовим обігом», розділ VIII «Діяльність Національного банку щодо операцій з валютними цінностями». У них чітко виписані права та обов'язки НБУ щодо забезпечення стабільності національних грошей, регулювання грошового обороту, визначені методи та інструменти грошово-кредитної політики та інші види діяльності НБУ, що формують грошову систему країни.

10.2 Формування основних елементів фінансової системи України

10.2.1 Особливості побудови банківської системи в Україні

Початок формуванню в Україні власної банківської системи ринкового типу був покладений Законом «Про банки і банківську діяльність», ухваленим Верховною Радою 20 березня 1991 р.

В основу розбудови банківської системи України цим законом були покладені принципи, загальновизнані у світовій практиці:

дворівнева побудова;

чітке функціональне розмежування між банками першого і другого рівнів;

функціонування банків другого рівня на комерційних засадах та на договірних відносинах з клієнтурою;

ліквідація монополії держави на банківську справу, можливість створення комерційних банків різних форм власності, лібералізація банківської діяльності;

організація державного контролю і нагляду за банківською діяльністю і покладення цього завдання на центральний банк;

незалежність центрального банку від державних органів виконавчої влади;

формування загальносистемної інфраструктури забезпечення банківської діяльності та ін.

На сформованій цим законом правовій та концептуальній основі банківська система України за короткий строк пройшла складний, але досить результативний шлях розвитку. Найвагомішими є результати в інституційно-структурному її розвитку.

Кількість банків за період 1992--2000 рр. зросла майже втричі, хоча, починаючи з 1996 р., кількість їх поступово скорочується.

Що стосується інфраструктури банківської системи, то помітних успіхів досягнуто у формуванні механізму міжбанківських розрахунків, міжбанківського валютного ринку, ринку міжбанківського кредитування та рефінансування комерційних банків, у створенні системи банківського регулювання і контролю.

Певні успіхи досягнуті і в функціональному розвиткові банківської системи. НБУ як центральний банк в основному опанував досить складний механізм монетарного регулювання і досяг помітних успіхів у стабілізації національних грошей, організовано провів у вересні 1996 р. завершення грошової реформи. Позитивний досвід НБУ накопичив і в інших напрямах діяльності: у регулюванні валютних відносин, обслуговуванні державного боргу, організації банківського обліку відповідно до світових стандартів, у нормативно-правовому та методичному забезпеченні діяльності комерційних банків тощо. Значно розширилася сфера функціонування комерційних банків, і вони накопичили цінний досвід роботи не тільки на традиційних напрямах, а й у нових для них сферах діяльності: на фондовому та валютному ринках, у сфері міжнародних відносин, на ринку міжбанківських кредитів, у взаємовідносинах з центральним банком, у банківському менеджменті тощо.

10.2.2 Формування податкової системи нової держави

З появою нових форм власності і методів господарювання стара податкова система перестала відповідати вимогам часу і не могла забезпечити потреби держави та громадян. Саме тому виникла потреба у проведенні податкової реформи в Україні.

Перші крокі до створення сучасної податкової служби були зроблені 1990 р., коли підприємництво в державі тільки-но почало зароджуватися. В той час на базі відділів державних доходів у фінансових органах були створені податкові інспекції, які підпорядковувалися Міністерству фінансів України.

22 серпня 1996 р. Президент України підписав Указ «Про утворення Державної податкової адміністрації України та місцевих державних податкових адміністрацій», а 30 жовтня 1996р. - Указ «Питання державних податкових адміністрацій», за яким податкова служба України фактично набула свого організаційного та структурного визначення.

Податкова служба вийшла з-під підпорядкування Міністерства фінансів України і стала центральним органом виконавчої влади України. Вона має жорстку вертикальну структуру. Її регіональні органи працюють виключно з огляду на загальнодержавні інтереси.

Була створена спеціальна служба - податкова міліція, яка з самого початку, тісно взаємодіючи з структурними підрозділами ДПА, підтвердила не лише доцільність її створення, але й необхідність її подальшого розвитку. У липні 2001 р. був створений Департамент боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом.

За ці роки докорінно змінилася структура податкової служби та виділено додаткові джерела фінансування створення та розвитку матеріально-технічної бази служби. Для керівництва податкової служби безперечним є той факт, що спеціалісти, які забезпечують надходження більшої, вагомої частини доходів держави, повинні мати пристойні заробітки, правовий захист та створення належних умов праці.

Для підвищення ефективності роботи податкових органів, забезпечення найбільш раціонального використання трудових і фінансових ресурсів Державною податковою адміністрацією розроблено Програму модернізації податкової служби України, утворено Департамент розвитку та модернізації державної податкової служби.

Однією з серйозних проблем податкової служби є підготовка висококваліфікованих фахівців. За ці роки при Державній податковій адміністрації була розроблена та створена система підготовки та перепідготовки кадрів. Гордістю податкової служби є її вищий навчальний заклад - Академія державної податкової служби України, в якій навчаються майбутні податківці.

До системи органів державної податкової служби належать Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах областей, містах та районах у містах, а також міжрайонні, об'єднані державні податкові інспекції та спеціалізовані інспекції по роботі з великими платниками податків.

Податкові органи країни забезпечують надходження майже 80 % усіх доходів державного та місцевих бюджетів. При цьому вони здійснюють контроль та адміністрування майже 100 видів податків, зборів та обов'язкових платежів до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів. Найвагомішими джерелами доходів є податок на прибуток підприємства, податок на додану вартість, податок з доходів громадян, акцизні збори та збори за використання природних ресурсів, плата за землю.

Працівники податкової служби обслуговують сотні тисяч платників-юридичних осіб, мільйони підприємців та фізичних осіб.

Одним із основних напрямів діяльності ДПА України є законодавчі ініціативи. Податківці безпосередньо беруть участь у розробці проектів законодавчих та нормативних актів.

Державна податкова адміністрація ініціювала створення Податкового кодексу України. Протягом декількох років велася напружена робота з підготовки цього кодексу, який дасть змогу ефективніше працювати як підприємцям, так і податковій службі, покращити добробут країни та її громадян.

10.2.3 Становлення страхової справи України

Перші роки самостійності української держави характеризувалися заснуванням багатьох банків, торговельних корпорацій, інвестиційних компаній, інших комерційних структур. Ці суб'єкти, розвиваючи свій бізнес, доходили висновку про необхідність здійснення страхування. Оскільки на страховому ринку ще не було великих надійних компаній, то структури в інших галузях бізнесу почали засновувати своїх страховиків з метою власного обслуговування. Надалі страхові компанії такого типу почали працювати універсальніше, і не тільки в межах потреб своїх засновників.

З розвитком ринкових відносин у різних сферах виробництва постала потреба у створенні обслуговуючої, комерційної інфраструктури. Тому поряд з виникненням банків, торговельних посередників, зовнішньоекономічних фірм почали засновуватись і страхові компанії, які на перших порах брали на себе внутрішньогалузеві ризики. Характерною особливістю таких компаній був великий вплив на їхню роботу міністерств, відомств, державних корпорацій тощо. Окрім головних чинників, на процес масового виникнення страхових компаній у 1990 - 1993 pp. впливали такі чинники:

а) ініціатива науковців, фахівців, які запозичували досвід роботи страхового ринку в розвинених країнах;

б) засновницька робота профспілок, громадських організацій;

в) участь зарубіжних інвесторів (такі компанії були, як правило, невеликі і створювалися здебільшого з метою розвідки ринку, але після встановлення 20 %-ї межі участі нерезидентів у статутному фонді страховика майже всі вони припинили існування).

Не можна обминути й такий чинник, як створення страхових компаній з метою суто трастової діяльності - "гри на інфляції". Хоча зазначених компаній було не більш як 3 - 5 % ринку, вони у свій час завдали великої шкоди багатьом своїм клієнтам, не повернувши їм належних коштів і підірвавши цим довіру громадян до страхових компаній.

Отже, період 1990 - 1993 pp. характеризувався бурхливим зростанням кількості страхових компаній в умовах невпорядкованого законодавства.

Після виходу в травні 1993 р. Декрету Кабінету Міністрів України "Про страхування" та створення восени 1993 р. Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю почався новий етап розвитку страхового ринку України. Було зареєстровано страхові компанії і видано ліцензії. Страхову діяльність визначено як виключний вид діяльності. При цьому здійснювати страхову діяльність стало можливим лише за тими видами, які вказані в ліцензії. Була запроваджена обов'язкова звітність страховиків за результатами року. Установлено певну залежність між обсягами максимального зобов'язання і розмірами страхових резервів.

Закон України "Про страхування", прийнятий навесні 1996 р. установив систему контролю за рівнем платоспроможності страховиків і порядок розрахунку резервів, посилив норми, що регулюють нагляд за страховою діяльністю, упорядкував види обов'язкового страхування. Було запроваджено нові вимоги до реєстрації страховиків, розмірів і структури їхніх статутних фондів, а також участі іноземних інвесторів. Отже, у період становлення ринкової економіки в Україні значною мірою зросли обсяги страхового ринку, і він набув якісного розвитку. Кінець 90-х рр. характеризуватиметься збільшенням числа страхових договорів, стабілізацією кількості страховиків та їх спеціалізацією за видами страхування, розвитком перестрахувальних операцій як на внутрішньому (національному), так і на зовнішньому (світовому) страховому ринку. Особливо слід зазначити те, що ряд заходів як на законодавчому рівні, так і на рівні застосування чинників управління й організації страхового ринку зумовили постійне зростання розмірів страхових резервів. А це означає посилення фінансової надійності страховиків, рівня гарантійності виконання взятих ними зобов'язань.

Тести для перевірки знань студентів до модуля 2

1. Які гроші перебували в обігу на території Галицької Русі поряд з празькими грошима у ХVI ст.:

а) напівгроші;

б) динарії;

в) гривні;

г) рублі.

2. Як називалися дрібні монети, які прирівнювалися до трьох динаріїв:

а) копійки;

б) центи;

в) третяки.

3. Які монети були розповсюдженими на Галичині наприкінці ХIV ст.- на початку ХV ст.:

а) копійки;

б) дукати угорського карбування;

в) третяки.

4. Які монети були розповсюдженими на Поділлі наприкінці ХIV ст.- на початку ХV ст.:

а) срібні динарії;

б) дукати угорського карбування;

в) італійські флорини.

5. Де були поширені дукати угорського карбування:

а) на Галичині;

б) на Запоріжжі;

в) на Київщині.

6. Як називалися золоті угорські монети 1480 р..:

а) копійками;

б) центами;

в) злотими.

7. Яка грошова одиниця дорівнювала 100 чеським грошам:

а) флорин;

б) рубль;

в) злотий.

8. За часів правління якого короля почалося карбування ортіо:

а) Яна ІІ Казимира;

б) Зиґмунда ІІІ;

в) Владислава ІІ.

9. Які завдання передбачалися грошовою реформою у Польщі від 15 жовтня 1526 р.:

а) стабілізація власної валютної системи;

б) об'єднання власної валютної системи з литовською;

в) введення нової грошової одиниці.

10. Як називалися монети, які карбувалися у 1338 р. за часів Казимира Великого;.:

а) краківські гроші;

б) українські гривні;

в) злоті.

11. Який новий вид монет було запроваджено у 1614 р.:

а) копійку;

б) цент;

в) півторагрошовик.

12. Чим характеризувався грошовий обіг початку ХVI ст.:

а) зменшенням значення грошових монет і погіршенням їхньої якості;

б) високою якістю грошових монет;

в) монети Польсько-Литовської держави високо цінувалися в Європі.

13. Які монети карбувалися у Львові за часів Владислава Опольського:

а) атичні статери;

б) срібні систерції;

в) напівгроші і динарії.

14. З ім'ям якого князя пов'язують випуск монет у Києві у ХIV ст.:

а) Володимира Ольгердовича;

б) Володимира Мономаха;

в) Ярослава Мудрого.

15. З якого матеріалу виготовлялися київські монети:

а) золотого плющеного дроту;

б) срібного плющеного дроту;

в) мідного плющеного дроту.

16. Який документ забороняв надавати гроші в кредит та отримувати за це відсотки:

а) Магдебурзьке право;

б) канонічне право ;

в) польське право.

17. Ким були організовані перші банки на території Польсько-Литовської держави:

а) королем;

б) шляхтою ;

в) церквою.

18. З якого періоду у Польщі був відомий вексель:

а) з ХV ст.;

б) з ХIV ст.;

в) з ХVI ст.

19. Яке місто в Польщі було центром банківської справи:

а) Краків;

б) Варшава;

в) Познань.

20. Хто здійснював ломбардні операції:

а) євреї;

б) поляки;

в) литовці.

21. Найпоширенішою золотою монетою козацько-гетьманської доби була:

а) дирхем;

б) динарій;

в) левендальдер.

22 Як називали турецькі піастри, які внаслідок жвавої торгівлі українських козаків із південними народами потрапляли на Запорізьку Січ:

а) дирхем;

б) динарій;

в) лев.

23. Хто у 1658 р., ставши гетьманом, уклав з Польщею та Литвою Гадяцьку угоду, за якою на території Київського, Брацлавського та Чернігівського воєводств створювалося Велике князівство Руське, яке могло карбувати власну монету для оплати козацького війська:

а) Б. Хмельницький;

б) І. Виговський;

в) І. Самойлович.

24. Чи карбував Богдан Хмельницький власну монету:

а)так;

б) ні;

в) достовірно не відомо.

25. Хто з гетьманів наслідував турецькі й татарські монети у Валахії та польські чехи у с. Лисянка :

а) Б. Хмельницький;

б) І. Виговський;

в) І. Самойлович.

26. У якому році І. Самойлович почав карбувати чехи в Севську:

а) 1386 р.;

б) 1686 р.;

в) 1689 р.

27. Сировиною для виготовлення срібних монет були західноєвропейські талери, які в Росії називалися єфимками з ознакою:

а) так;

б) ні.

28. У кінці 1655 р. почався випуск мідних копійок, які за виглядом і вагою відповідали срібним. За встановленим примусовим курсом в обігу вони перебували за співвідношенням 1:1:

а) так;

б) ні.

29. Величезна кількість мідних копійок, значне зростання цін, бездіяльність царя стосовно фальшивомонетників призвели до зростання невдоволення серед простого люду, який 1662 р. підняв повстання у Москві, що дістало назву :

а) Жовтнева революція;

б) Срібний бунт;

в) Мідний бунт.

30. Після повстання у населення 10 мідних викуповувалися за 1 срібну копійку:

а) так;

б) ні.

31. Грошова реформа, яку провів цар Петро І тривала :

а) з 1689 р. по 1718 р.;

б) з 1698 р. по 1718 р.;

в) з 1698 р. по 1717 р.

32. У 1700 р. з'явилася нова мідна монета - денга, яка становила:

а) чверть копійки;

б) восьму частину копійки;

в) півкопійки.

33. У 1700 р. з'явилася нова мідна монета - полушка, яка становила :

а) чверть копійки;

б) восьму частину копійки;

в) півкопійки.

34. У 1700 р. з'явилася нова мідна монета - півполушка, які становила :

а) чверть копійки;

б) восьму частину копійки;

в) півкопійки.

35. Яка частка грошових заощаджень населення , за даними Державного банку СРСР, 1947 р. містилася на вкладах банків:

а) 80%;

б) 15%;

в) 99% .

36. Чому дорівнював один долар США після того, як 1 березня 1950 р. Рада Міністрів СРСР прийняла Постанову «Про переведення курсу рубля на золоту основу і про підвищення курсу рубля стосовно до іноземних валют», за якою встановлювався золотий вміст рубля на рівні 0,222168 г щирого золота:

а) 4 руб;

б) 10 руб.;

в) 5 руб. 30 коп.

37. За яким курсом постанова Ради Міністрів від 4 травня 1960 р. «Про зміну масштабу цін і заміну грошей, що перебували в обігу, на нові» передбачала деномінацію рубля:

а) 10 до 1;

б) 2 до 1;

в) немає правильної відповіді.

38. В якому році Рада Міністрів Української РСР з метою захисту інтересів споживачів, особливо соціально незахищеного населення, прийняла Постанову «Про захист споживчого ринку в Українській РСР», яка передбачала продаж продовольчих і непродовольчих товарів здійснювати з використанням карток споживача з купонами:

а) 1990 р.;

б) 1960 р.;

в) 1987 р.

39. В якому році загони Червоної гвардії захопили 28 банків і 10 банківських відділень та було видано декрет про націоналізацію банків, який вводив державну монополію на ведення банківської діяльності:

а) 1920 р.;

б) 1916 р.;

в) 1917 р.

40. Який банк почав діяльність 16 листопада 1921 р., а основними його завданнями визначалися кредитування промисловості, сільського господарства, товарообігу та впорядкування грошового обігу:

а) Державний банк РРФСР;

б) Промисловий банк РРФСР;

в) Кооперативний банк РРФСР.

41. Який банк був організований у жовтні 1922 р. у формі акціонерного товариства зі статутним капіталом у розмірі 5 млн. золотих рублів, але всі його акції належали державним органам чи підприємствам:

а) Державний банк РРФСР;

б) Промисловий банк РРФСР;

в) Торговельний промисловий банк (Промбанк)

42. Який банк було створено 12 грудня 1922 р. за участю шведського капіталу:

а) Російський комерційний банк;

б) Промисловий банк РРФСР;

в) Торговельний промисловий банк (Промбанк).

43. Банківська справа СРСР була монополією держави:

а) так;

б) ні.

44. Коли були запроваджені купоно-карбованці:

а) 1 січня 1992 р. ;

б) 10 січня 1992 р.;

в) 10 січня 1993 р.

45. Коли Президент України підписав Указ «Про грошову реформу в Україні», згідно з яким з обігу був вилучений український карбованець і введена постійна грошова одиниця -- гривня, та її сота частина -- копійка:

а) 25 серпня 1996 р.;

б) 10 січня 1992 р.;

в) 25 серпня 1998 р.

46. Коли відбувся вихід Декрету Кабінету Міністрів України "Про страхування" :

а) у травні 1993 року;

б) 10 січня 1992 р.;

в) 25 серпня 1998 р.

47. Сількі рівнів має банківська система України:

а) один;

б) два;

в) чотири.

48. Послугами громадських кредитних установ могли скористатися лише селяни, які постраждали від стихійного лиха:

а) так;

б) ні.

49. Під час Другої світової війни кількість грошей в обігу Радянського Союзу:

а) зросла до 74 млрд руб;

б) зменшилася в 2 рази;

в) збільшилася в 4 рази .

50. За яким курсом обмінювалися металеві монети на нові грошові знаки після того, як 14 грудня 1947 р. Рада Міністрів СРСР та найвищий партійний орган ЦК ВКП (б) прийняли Постанову «Про проведення грошової реформи і скасування карток на продовольчі й промислові товари»:

а) 10 до 1;

б) 2 до 1;

в) не обмінювалися .

51. Грошові позики громадських кредитних установ були:

а) довгостроковими;

б) короткостроковими;

в) середньостроковими.

52. Процентна ставка за кредит, узятий на споживання, становила:

а) 3,3%;

б) 6,6%;

в) 5%.

53. Процентна ставка за кредит, якщо позичені кошти йшли на виробничі цілі, становила:

а) 3,3%;

б) 6,6%;

в) 5%.

54. Процентна ставка за кредит у зерні становила:

а) 12%;

б) 13%;

в) 12,5%.

55. В середині XVIII ст. соціальний стан кредиторів приблизно був таким:

а) 58% становила шляхта, 29% -- духівництво, 7% -- євреї та 6% -- інші;

б) 5% становила шляхта, 25% -- духівництво, 66 % -- євреї та 4% -- інші;

в) 40% становила шляхта, 3% -- духівництво, 55% -- євреї та 2% -- інші.

56. У XVIII ст. центром приватного банківництва у Польщі став:

а) Познань;

б) Варшава;

в) Краків.

57. Першочерговим завданням для феодальної Росії було надання відповідної допомоги купецтву:

а) так;

б) ні.

58. З яких двох самостійних частин складався Державний позичковий банк:

а) Дворянського банку та Банку поповнення;

б) Земельного банку та Банку поповнення;

в) Поземельного банку та Банку поповнення.

59. Основною діяльністю якого банку були короткострокові позикові операції (не більше ніж на 75% від вартості товарів) терміном на 6 місяців під заставу товарів, які перебували на складах у порту Петербурга:

а) Дворянського банку ;

б) Банку поповнення;

в) Поземельного банку .

60. Основною метою діяльності державних банків Російської імперії було кредитування аграрного сектора:

а) так;

б) ні.

61. В яких українських містах у 1860 р. були відкриті контори Державного банку Російської імперії:

а) Києві, Одесі, Харкові, Полтаві;

б) Києві, Львові, Харкові;

в) Одесі, Харкові, Полтаві.

62. Який банк був першим акціонерним банком Російської імперії:

а) Київський земельний банк;

б) Харківський земельний банк;

в) Селянський поземельний банк.

63. Головною метою діяльності якого банку було залучення в казну срібної монети:

а) Київського земельного банку;

б) Харківського земельного банку;

в) Мідного банку.

64. Який банк виник з ідеї перекарбувати в монети старі мідні гармати і на отриманий капітал створити кредитну установу:

а) Київський земельний банк;

б) Мідний банк;

в) Артилерійський поземельний банк.

65. У 1769 р., з проведенням грошової реформи, Катерина II покладала на банки нову функцію -- заміну золотої монети срібною:

а) так;

б) ні.

66. Особливістю діяльності якого банку було те, що розмір виданого кредиту обумовлювався належністю купця-позичальника до тієї чи іншої гільдії:

а) Київського земельного банку;

б) Державного комерційного банку;

в) Мідного банку.

67. В якому році було ліквідовано Державний позиковий та Державний комерційний банки з переданням усіх прав Державному банку, на якого було покладено завдання зміцнення грошової та фінансової систем:

а) 1860 р.;

б) 1896 р.;

в) 1960 р.

68. Система іпотечного кредитування у 80--90-х рр. XIX ст. була представлена лише акціонерними банками:

а) так;

б) ні.

69. Банк Олександри Браницької видавав кредити

а) до 10000 руб. під 7% річних;

б) до 5000 руб. під 9% річних;

в) до 1000 руб. під 6% річних.

70. Який банк мав фонд у 50 000 руб. і видавав на трирічний термін позички як окремим домогосподарям (до 300 руб.), так і сільським громадам (до 3000 руб.) під 6% річних:

а) Київський земельний банк;

б) Сумський банк Івана Харитоненка;

в) Артилерійський поземельний банк.

71. Мінімальний розмір акціонерного капіталу міського громадського банку становив 10 000 руб., а зобов'язання банку не повинні були перевищувати п'ятикратної суми акціонерного та резервного капіталів.

а) так;

б) ні.

72. Який банк кредитував у переважній більшості заможних селян, допомагаючи дворянам вигідно продавати їхню землю.

а) Київський земельний банк;

б) Селянський поземельний банк;

в) Артилерійський поземельний банк.

73. Домінуючі позиції з великомасштабного кредитування промисловості зайняли такі столичні банки, створені у післяреформений період:

а) Петербурзький міжнародний комерційний банк;

б) Російський банк для зовнішньої торгівлі;

в) Російський торговельне-промисловий.

74. Асигнаційні банки та Петербурзький. Які два банки у 1786 р. об'єднали в Державний асигнаційний банк:

а) Петербурзький асигнаційний банк;

б) Московський асигнаційний банк;

в) Російський асигнаційний банк.

75. На зламі XVII--XVIII ст. достатність кредитних ресурсів усередині країни цілком задовольняла дворянство і представників торгового капіталу, зацікавлених у кредитах для збільшення обсягів операцій.

а) так;

б) ні.

76. Хто у 1754 р. видав «Указ об учреждении Государственного заемного банка...»:

а) Катерина ІІ;

б) Олександр ІІ;

в) Єлизавета Петрівна.

77. На західноукраїнських землях, розділених між різними державами, основу грошового обігу складали польські марки:

а) так;

б) ні.

78. Формування грошової системи СРСР, до якого належала більша частина території України, почалося:

а) після ВВВ;

б) після Жовтневого перевороту 1917 р.;

в) після 1991 р.

79. Політика воєнного комунізму передбачала встановлення безгрошових відносин:

а) так;

б) ні.

80. В якому році були випущені «Зобов'язання РРФСР» номінальною вартістю 1, 5 і 10 млн руб. ?

а) 1921 р.;

б) 1917 р.;

в) 1933 р.

Список літератури

1. Закон України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 р.

2. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р.

3. Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 5 квітня 2001 р.

4. Указ Президента України «Про грошову реформу в Україні» // Вісник НБУ. -- 1996. -- № 5.

5. Закон України «Про страхування» № 2745-ІІІ від 04.10.2001р.

6. Акименко А.В. Развитие отечественного страхового рынка - шаг к укреплению национальной безопасности Украины // Финансовые услуги. - 1998. - № 5-6. - С. 58-60.

7. Андреев В.Н. Демосфен в “банке” Пасиона: интерпретация // Вестник древней истории. - 1979. - №1.

8. Анохин В. А. Монетное дело Боспора. - К., 1986.- 102 с.

9. Анохин В. А. Монетное дело Херсонеса (IV в. до н. э. - ХІІ в. н. э.). - К., 1977. - 176 с.

10. Анохин В. А. Монеты античных городов Северо-Западного Причерноморья. - К., 1989. - 128 с.

11. Базилевич В.Д. Страховий ринок України. - К.: Товариство «Знання», КОО, 1998. - 374 с.

12. Сыроед Т.Л. Банкноты. Описание внешнего вида и признаки подделки (гривни, рубли, доллары, ЕВРО). Практическое пособие. - Харьков: ООО «Издательство Бурун Книга», 2003. - 140с.

13. Бугров А. В. Кредит в России до зарождения первых банков // Деньги и кредит. - 2000. - №11. - С. 67-72.

14. Васюренко О.В. Банківський менеджмент : Посібник. - К.: Видавничий центр “Академія”, 2001. - 320с.

15. Вітенко О. Волинські гроші // Літопис Червоної Калини.--Львів, 1931.-ч.І. - 15-16 с.

16. Верт Н. История советского государства.1990 - 1991. -М.: Прогресс-Академия, 1990. - 544 с.

17. Воблый К.Г. Основы экономики страхования. - М., 1993. 228 с.

18. Вопросы истории капиталистической России. Проблемы многоукладности. - Свердловськ, 1972.

19. Гнатишак М. Друкування українських грошей на галицькій землі // Літопис Червоної Калини. - Львів, 1931. -- ч VII--VIII. - 17-18 с.

20. Гнатишак М. Паперові грошові знаки на українських землях // Літопис Червоної Калини - Львів, 1931. -- ч III-10-12 с.

21. Гнатишак М. Українські державні гроші 1917-1920 // Життя і знання.- Львів, 1932. -- ч. 6.

22. Гнатишак М. Замітки до державних грошей України з 1917-1920 років // Літопис Червоної Калини. --Львів, 1935.- ч II. - 5-9 с.

23. Гнатишак М. Державні гроші України -- Клівленд (Огайо), 1974 р. - 162с.

24. Гроші в Україні : факти і документи. - 1998.

25. Гальчинський А. С. Теорія грошей. - К., 1998. - 356 с.

26. Глускина Л.М. О некоторых аспектах кредитно-денежных отношений в Аттике IV в. до н.э. // Вестник древней истории. - 1970. - №3-4. - 17 с.

27. Деньги / Под ред. А. А. Чухно. -- К., 1997. - 510 с.

28. Дмитрієнко М.Ф., Литвин В.М., Ющенко В.А., Яковлєва Л.В. "ГРОШІ В УКРАЇНІ: ФАКТИ І ДОКУМЕНТИ" - "ARC-Ukraine", 1998.- 454 с.

29. Древние цивилизации/ Под ред. Т.М. Бонгард-Левина. - М.: МГУ, 1989. - 478 с.

30. Дорофєєва Н. В., Комаринська 3. М. З історії грошей України. - Львів: Львівський банківський інститут НБУ, 2000. -- 165 с.

31. Залетов О.А. Страхование в Украине / Под ред. О.А. Слюсаренко, - К.: МА «BeeZone», 2002 .- 452 с.

32. Зварич В., Шуст Р. Нумізматика: Довідник. - Т., 1998. - 464 с.

33. История средних веков/ под ред. С.П. Карпова М.: МГУ, 1997. - 560 с.

34. История Древнего Рима / Под ред. В. И. Кузищина. - М., 1981. - 383 с.

35. Бойко О.Д. Історія України Посібник. -- К.: Видавничий центр «Академія», 2001. -- 656 с.

36. Каришковський П.Й. З історії монетної справи та грошового обігу в Ольвії: ольвійські “аси” // Праці Одес. держ. ун-ту. Сер.: Іст. науки. - 1959. - Т.149. - 185с.

37. Кейнс Дж. М. Трактат про грошову реформу. Загальна теорія зайнятості, процента та грошей. -- К., 1999. - 189 с.

38. Комаровский И. Очерки Рима в финансовом и экономическом отношениях. - М., 1969, перероб. і допр. - К.: Т-во “Знання”, КОО, 2002. - 96с.

39. Котляр Н.Ф. Монетное обращение и денежный счёт на территории Украины эпохи феодализма (VIII - XVIII вв.): Автореф. дис. д-ра. ист. наук. - К., 1972. - 59 с.

40. Марковецька Г. М. Паперові грошові знаки і бони Східної Галичини 1914-1920 рр.: Автореф. дис. канд. іст. наук: 07.00.06 / Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України. - К., 2003. - 19 с.

41. Мухамадиев А.Г. Булгаро-татарская денежно-весовая система XIII - XIV вв.: Автореф. дис. канд. ист. наук. - Казань, 1968. - 24 с.

42. Сидоренко Е.Ф. Единицы измерения в торговле на Левобережной Украине XVIII в.: Автореф. дис. канд. ист. наук. - К.,1971. - 26 с.

43. Сингатуллина А.З. Денежное дело и денежное обращение Золотой Орды XIII в.: Поволжские города: Автореф. дис. канд. ист. наук. - М., 1985. - 24 с.

44. Соболева Н.А. Экономические связи южной и западной Руси с Чехией в XIV - XV вв.: по данным нумизматики: Автореф. дис. канд. ист. наук. - М., 1967. - 15 с.

45. Тхоржевський Р.Й. Паперові грошові знаки і бони як історико-економічні джерела і об'єкт боністики (1917-1925 рр.): Автореф. дис. д-ра іст. наук: 07.00.06 / Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.Грушевського НАН України. - К., 1995. - 48 с.

46. Луцатто Дж. Экономическая история Италии. - М., 1954.

47. Лановик Б.Д., Матисякевич 3. М., Матейко Р.М.
Л22 Економічна історія України і світу: Підручник/ За ред. Б. Д. Лановика. -- К.: Вікар, 1999. -- 737 с. -- (Вища освіта XXI століття).

48. Монетное дело и денежное обращение Керкинтиды (по материалам раскопок 1980-1982 гг.) // Античные древности Северного Причерноморья. Сб. науч. тр. - К., 1988.

49. Малькова Т.Н. Древняя бухгалтерия: Какой она была? - М., 1995. - 303 с.

50. Мехряков В.Д. Развитие кредитных учереждений в России. - М.: ДеКа, 1996. - 209 с.

51. Михалевский В.М. Очерки истории денег и денежного обращения. - М., 1948. - Т.1. -219 с.

52. Національні паперові гроші України, укладач О.І. Рудіченко - Донецьк, "Аспект", 1992.- 59 с.

53. Про стан та тенденції розвитку страхового ринку України у 1997 році.// Україна-Business, №18 від 13.10.98 р., с.3. Огляд Укрстрахнагляду.

54. Савлук М. І. Нова національна валюта «гривня» працює на економіку України // Фінанси України. -- 1997. -- № 2. 13-17с.

55. Савлук М. І., Сугоняко О. А. Чи вистачає грошей економіці України? // Вісник НБУ. -- 1997. -- № 4.

56. Савлук М. І. Грошово-кредитна політика Національного банку України та оцінка її ефективності // Вісник НБУ. -- 1999. -- № 1. 3-7с.

57. Скржинська М. Обмін валюти у давньогрецьких містах Північного Причорномор'я (на території України) // Українська нумізматика і боністика. - 2000. - №1

58. Скоморович І.Г., Реверчук С.К. та ін. Історія грошей і банківництва : Підручник / За заг. ред С.К. реверчука. - : Атака, 2004. - 340 с.

59. Толмачова Р.П. Экономическая история: Учебник. - 2-е изд., испр. и доп. - М.: «Дашков и К^о», 2004. - 604с.

60. Шелов Д.Б. Монеты. Древняя Греция. - М., 1956. 111с.

61. Фёдоров-Давыдов Г. А. Клады золотоордынских монет: основные этапы развития денежного обращения и денежно-весовых систем в Золотой Орде XIII - XV вв.: Автореф. дис. канд. ист. наук. - М., 1957. -20с.

62. Шуст Р.М. Денежное хозяйство юго-восточных воеводств Речи Посполитой в XVI - первой половине XVII в.: Дис. канд. ист. наук. - Львов, 1988. - 298 с.

63. Швець В.Є. Грошовий обіг і банківська справа Центральної Ради // „Фінанси України”.- 2004.- №3.

64. Эшли У. Дж. Экономическая история Англии в связи с экономической теорией. - М., 1897.

65. Яковец Ю.В. История цивилизации. - М.: Владос , 1997. -352 с.

66. www//.ua.museum-of-many.org.

67. www//museum.com.ua.

68. www//bonistikaweb.ru.

69. www//numismat.ukrcol.com.

70. www//bank.gov.ua.

Додаток 1

Тройська унція: сутність та походження

Тройська унція - спеціальна одиниця виміру, що застосовується для характеристики дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та пороху. Міжнародним позначенням тройської унції є "ozt".

Тройська унція походить з так званої тройської системи ваг. Згідно до джерел, найстаріші з яких сягають першого тисячоліття нашої ери, назва походить від імені міста Труа (Troyes) у Франції, що у середньовіччі було важливим торгівельним центром.

Вага тройської унції дорівнює 31,1034768 грами. Вона дорівнює 480 гранам (один гран - 64,79891 міліграми) і є трохи важчою за унцію системи авордіп'юз (437,5 грана, що дорівнює 28,349523125 грамам).

12 тройських унцій складають 1 тройський фунт (5760 гран, або 373,24 грами).

Кратні тройські величини:

Величина	Грани	Грами
Фунт (12 унцій)	5760	373.241 721 6
Унція (20 пенні)	480	31.103 476 8
Пенні	24	1.555 173 84
Гран	1	0.064 798 91

Тройська унція - основна одиниця виміру та оцінки дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння. Міжнародними позначеннями тройської унції золота, срібла, платини та паладію є XAU, XAG, XPT, XPD відповідно.

Тройськими унціями або тройськими гранами вимірюються вага пороху і кулі, а також стріли та наконечники стріли в спортивній стрільбі з лука.

В англійській грошовій системі, введеній королем Генріхом ІІ і до переведення її на десяткову систему числення, http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D0%BD%D0%B5%D1%82%D0%B0монета в один пенс дорівнювала за ціною одному тройському пенсу срібла. Фунт стерлінгів при цьому нараховував 240 тройських пенсів, що складало один тройський фунт срібла. Фунт стерлінгів поділявся на 20 шилінгів, кожний з яких дорівнював 12 пенсам.

Окрім того, тройська унція та її похідна - тройській фунт - застосовуються в аптекарській системі ваг, але з іншим дробним поділом.

Додаток 2

Знаки валют

Знак	Приняте скорочення	Назва	Описання
		Generic currency symbol	Знак, який відноситься до всіх валют
			Гривня України
	USD	US Dollar	Долар США
		Cent	Цент (сота частина долара)
			Міль (тисячна частина долара)
	EUR	Euro	Євро (Європейська Співдружність)
	ECU	ECU	ЕКЮ (Європейська Співдружність)
	GBP	Pound Sterling	Фунт стерлінгів
	JPY	Yen	Японська йена
	ITL	Italian Lira	Італійська ліра
	ESP	Spanish Peseta	Іспанська песета
	FRF	French Franc	Французький франк
	NLG	Dutch Guilder	Голандський гульден
	INR	Indian Rupee	Індійська рупія
	BRR	Cruzeiro Real	Бразильське крузейро
	ILS	Shekel	Ізраільський шекель
	MNT	Tugrik, Togrog	Монгольський тугрик
	KRW	Won, KPW	Корейський вон
	CRC	Colon	Колон (Коста-Рика, Сальвадор)
	NGN	Naira	Нігерійска наіра
	LAK	Kip	Лаоський кіп

Додаток 3

ПОСТАНОВА ПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

Про затвердження назви і характерних ознак грошової одиниці України

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 10, ст.146)

(Із змінами, внесеними згідно з Постановою ПВР N 91/96-ПВ від 12.02.96, ВВР, 1996, N 9, ст. 47)

Згідно з поданими пропозиціями Комісії Верховної Ради України з питань економічної реформи і управління народним господарством Президія Верховної Ради України постановляє:

1. Затвердити як грошову одиницю України гривню, яка після введення в обіг визначається єдиним законним платіжним засобом на території України.

2. Погодитись з запропонованими принциповими характеристиками зовнішніх ознак гривні та її купюрною побудовою, які передбачають літографічне друкування витягу з тексту Акта проголошення незалежності України (1427-12), а також зображення на лицьовій стороні відповідної банкноти портретів видатних діячів історії та культури України:

банкнота вартістю одна гривня - портрет князя Володимира;

банкнота вартістю дві гривні - портрет князя Ярослава Мудрого;

банкнота вартістю десять гривень - портрет гетьмана Івана Мазепи;

банкнота вартістю двадцять гривень - портрет Івана Франка;

банкнота вартістю п'ятдесят гривень - портрет Михайла Грушевського;

банкнота вартістю сто гривень - портрет Тараса Шевченка.

Резервні:

банкнота вартістю п'ять гривень - портрет гетьмана Богдана Хмельницького;

банкнота вартістю двісті гривень - портрет Лесі Українки;

банкнота вартістю п'ятсот гривень - портрет Григорія Сковороди.

( Абзац перший пункту 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою ПВР N 91/96-ПВ від 12.02.96 )

Установити, що детальні ознаки купюр всіх вартостей, включаючи зображення на зворотній стороні, форму водяного знаку та інших способів захисту, визначаються Національним банком України.

Надати право Голові Правління Національного банку України підписати до друку зразки банкнот, що відповідають вимогам пункту 2 цієї Постанови, безпосередньо в місці їх виготовлення згідно з умовами угоди.

Голова Верховної Ради України І.ПЛЮЩ м. Київ, 10 грудня 1991 року N 1952-XII.

На титульному листі зображено київську срібну гривню, яка перебувала в обігу від конця XI до XIII ст.

Размещено на Allbest.ru