Роль пластикових карток у грошовому обігу України

Размещено на http://allbest.ru

ВСТУП

картка платіжний грошовий пластиковий

Ефективне функціонування національної грошової системи потребує вдосконалення організації готівкового грошового обігу з приведенням його у відповідність до потреб ринкової економіки.

У фінансовій системі України операції з використанням платіжних карток набувають все більшого поширення. Впровадження системи розрахунків на основі карткових платіжних інструментів є особливо необхідним в умовах постійного зростання частки тіньового сектора економіки, широко розповсюдженого небажання населення тримати заощадження на рахунках у банківських установах, тотального ухилення від сплати податків. Операції з використанням платіжних карток є для вітчизняних банків ще не достатньо дослідженим видом діяльності і тому потребують детальнішого аналізу і вивчення для подальшого їх розвитку на національному рівні. Це зумовлює актуальність обраної теми дипломної роботи.

Метою написання даної дипломної роботи є узагальнення теоретично - методичних засад і розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення механізму використання пластикових карток у грошовому обігу України.

Досягнення зазначеної мети зумовило необхідність вирішення наступних завдань:

- розкрити сутність грошового обігу та його структуру;

- дослідити види платіжних систем;

- проаналізувати розвиток ринку платіжних карток в Україні;

- розглянути особливості діяльності ПАТ комерційний банк «Приват Банк» на ринку платіжних карток;

- визначити шляхи удосконалення механізму використання пластикових карток у грошовому обігу в Україні.

Об'єктом дослідження виступає процес функціонування механізму використання пластикових карток у грошовому обігу в Україні.

Предметом дослідження є теоретичні основи та практичні аспекти функціонування механізму використання пластикових карток у грошовому обігу України.

Теоретичною і методологічною основою дослідження стали положення сучасної економічної теорії, праці провідних вітчизняних і зарубіжних учених з питань механізму використання пластикових карток у грошовому обігу України, законодавчі і нормативні акти України, що регламентують діяльність банків.

До основних методів дослідження, використаних в дипломній роботі, слід віднести як загальнонаукові, так і спеціальні методи пізнання: аналізу та синтезу, логічного узагальнення, порівняння, нормативний методи.

Інформаційною базою досліждження стали законодавчі і нормативні документи з питань банківської діяльності, статистичні дані НБУ, Державного комітету статистики України.

Для розкриття змісту теми дипломної роботи її структура включає вступ, чотири розіли, висновки і пропозиції, список використаних джерел - 96 шт, додатки - 5 шт. Основний зміст роботи викладено на 112 сторінках і містить 8 таблиць і 5 рисунків. Крім того у додатках подано таблиці та рисунки.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ МЕХАНІЗМУ ВИКОРИСТАННЯ ПЛАСТИКОВИХ КАРТОК У ГРОШОВОМУ ОБІГУ

1.1 Сутність грошового обігу та його структура

Важливим чинником ефективного функціонування ринкової економіки є рівень розвитку грошово-кредитних відносин у суспільстві, головною складовою яких є грошовий обіг.

Грошовий обіг трактують як процес безперервного руху грошових знаків у готівковій і безготівковій формах, що обслуговую реалізацію товарів, а також товарні платежі і розрахунки в господарстві. Схоже визначення терміну «грошовий обіг»:це безперервни рух грошей, які обслуговують реалізацію товарів, послуг і нетоварні розрахунки в процесі суспільного відтворення. Також, грошовий обіг розглядають як відносно незалежний рух гроше у процесах виробництва, розподілу, обміну і споживання національного продукту, як сукупність усіх грошових платежів і розрахунків, що відбуваються в народному господарстві.

Суб'єктами грошового обігу є всі юридичні та фізичні особи, що беруть участь у створенні, розподілі, обміні та споживанні ВВП. Їх можна об'єднати у такі групи: підприємства (юридичні особи, які беруть участь у створенні та реалізації ВНП); домогосподарства (одиниці, які мають власні грошові доходи та витрати і ведуть спеціальний сімений бюджет); державні структури (юридичні особи - державні управлінські та інші структури, які забезпечують розподіл і перерозподіл НД та національного продукту (НП), впливаючи на реалізацію та споживання останнього); фінансові посередники(суб'єкти грошового ринку,які, виконуючи роль посередників, акумулюють на цьому ринку вільні грошові кошти і розміщують їх від свого імені і за власний рахунок - банки, небанківські фінансово-кредитні установи).

У розвинутому ринковому господарстві грошовий обіг не може здійс-нюватись без участі і активної ролі банків. Банки стають посередниками у взаємних виплатах і розрахунках між підприємствами, організаціями, установами, фізичними особами. Вони цілеспрямовано регулюють грошові потоки в народному господарстві, справляють безпосередній вплив на масу і структуру грошей, що знаходяться в обігу.

Грошовий обіг розглядають на мікро- та макроекономічному рівнях. На мікроекономічному рівні грошовий обіг обслуговує кругообіг індивідуального капіталу (домашні господарства і фірми), при цьому гроші є однією з функціонуючих форм капіталу, тобто структурним елементом багатства, яким володіє власник цього індивідуального капіталу. Особливості грошового обігу на мікрорівні:

- з погляду суб'єкта грошового обігу гроші є багатством, але в період інфляції в грошах зменшується втілення багатства;

- рух грошей на мікрорівні має дві форми - рух капіталу і рух доходу; у першому випадку гроші є знаряддям для збільшення вартості, у другому вони функціонують як гроші;

- джерело грошей, необхідних для виробничого й особистого споживання, безпосередньо пов'язане із самим суб'єктом господарювання, який виробляє товари або надає послуги, та з власником робочої сили, який продає її на ринку ресурсів.

Грошовий обіг на макроекономічному рівні обслуговує кругообіг усього сукупного капіталу суспільства на всіх стадіях суспільного виробництва (у виробництві, споживанні, розподілі). Він має такі особливості:

- гроші не є багатством: у сучасних умовах вони лише знаки, що не мають власної вартості і тому не є багатством як таким, а від збільшення маси грошей сукупне багатство суспільства не зростає;

- гроші функціонують лише як гроші і за допомогою них здійснюється розподіл і перерозподіл виробленого продукту.

- завжди є певна, дійсна на кожний конкретний період часу рівновага між грошовою масою і виробленими в суспільстві товарами й послугами.

У процесі обігу гроші обслуговують усі фази суспільного виробництва (виробництва, обміну, розподілу й перерозподілу, споживання) і всі ринки.

Характерними ознаками грошового обігу є:

- еквівалентність: покупець передає грошову суму, що еквівалентна придбаному продукту;

- безповоротність: отримані продавцем гроші назад не повертаються, а використовуються для придбання нових покупок;

- прямолінійність, яка виявляється у постійному віддаленні грошей від емітента і наступних суб'єктів обігу, що використали їх для купівлі продуктів.

Гроші опосередковують обіг та обмін усього суспільного продукту, включаючи доходи різних соціальних груп. Вони обслуговують також кругообіг капіталу, рух позичкового та фіктивного капіталів.

Між суб'єктами грошового обігу є певні відмінності в характері економічних відносин. Це дає підставу для структурування грошового обігу за економічним змістом.

Першим видом економічних відносин, що реалізуються в грошовому обігу, є відносини обміну, для такого руху грошей притаманна еквівалентність, оскільки передача грошей покупцем продавцеві відповідає переміщенню товару рівновеликої вартості. Одержані продавцем гроші не повертаються до свого попереднього власника, вони безповоротно перейшли у власність нового суб'єкта обігу грошей. Такий вид руху грошей, що обслуговує сферу обміну, становить окремий сектор, він називається грошовим обігом.

Частина руху грошей пов'язана з розподілом вартості валового національного продукту і національного доходу. Такий рух грошей здійснюється нееквівалентно. Цей сектор грошового обігу називається фінансово-кредитним. Частина відносин у цьому секторі має характер відчуження. Визначена законодавством частина доходів економічних суб'єктів вилучається у вигляді податків та інших обов'язкових платежів, що надходять у розпорядження держави. Такий рух грошей безеквівалентного й безповоротного характеру. Одні суб'єкти ці гроші втрачають назавжди без отримання будь-якого еквівалента, а інші їх отримують теж безповоротно, не виплачуючи ніякої ціни за них. Цю частину фінансово-кредитного обігу називають фіскально-бюджетною.

Інша частина фінансово-кредитного обігу обслуговує сферу перерозподільчих відносин, у яких власність суб'єктів не відчужується безповоротно, а лише передається в тимчасове користування. Це має місце, наприклад, при внесенні грошей на банківські депозити чи в операції купівлі цінних паперів. Суб'єкти, що передають свою власність у тимчасове користування, отримають дохід. Цей сектор руху грошей докорінно відрізняються від сектора грошового обігу, а також і від фіскально-бюджетного. У ньому рух грошей зворотний, і власник одержує дохід у вигляді відсотків чи дивідендів. Цей сектор руху грошей називається кредитним. Кредит становить особливий механізм перерозподілу грошових і матеріальних ресурсів, він діє на принципах строковості, поворотності і платності. Частина обігу цього сектора пов'язана з продажем і купівлею акцій. Цей сегмент грошового обігу називається фінансовим.

Загалом, відмінності в характері економічних відносин між суб'єктами грошового обігу дають підстави структурувати його на три сектори:

- грошовий обіг (характерний еквівалентним, але безповоротним (одностороннім) рухом грошей від споживача до виробника);

- фінансовий (охоплює фінансові відносини, які зумовлюють безповоротний нееквівалентний характер створення та використання грошових коштів);

- кредитний (перерозподіл грошей між господарськими суб'єктами здійснюється на не еквівалентній, але поворотній платній основі).

Залежно від форми грошей, у якій відбувається грошовий обіг, розрізняється обіг готівковий та безготівковий

Готівковий обіг -- це рух грошей у формі готівки та виконання ними функцій засобу платежу і засобу обігу. Готівковий рух грошей здійснюється за допомогою різних інструментів: банкнот, металевих монет, інших кредитних інструментів (векселів, чеків, кредитних карток). Емісію готівкових грошей здійснює Національний банк України.

Безготівковий обіг -- це рух вартості без участі готівкових грошей. У сфері безготівкового грошового обігу рух грошей здійснюється у вигляді переведення сум через рахунки в банках. Грошові кошти в безготівкових розрахунках не мають речового виразу і існують лише у вигляді депозитів на рахунках у банках. Безготівковий обіг здійснюється за допомогою чеків, векселів, кредитних карток та інших кредитних інструментів.

Між готівковим і безготівковим обігами існує взаємозв'язок і взаємозалежність: гроші постійно переходять з однієї сфери обігу до іншої. Таким чином, готівковий і безготівковий обіг утворюють загальний грошовий обіг країни.

Грошовий обіг, фінанси, кредит -- це складові суспільного обігу грошей. Між собою вони тісно взаємопов'язані, внутрішньо доповнюють один одного, переплітаються між собою, всі разом забезпечують досягнення цілей розширеного суспільного відтворення.

Грошовий обіг складається з окремих каналів руху грошей:

- між центральним банком і комерційним банком;

- комерційними банками;

- комерційними банками і підприємствами та організаціями;

- підприємствами й організаціями;

- банками і населенням;

- фізичними особами;

- підприємствами, організаціями й населенням;

- небанківськими фінансово-кредитними установами різного призначення, з одного боку, і підприємствами, організаціями та установами - з іншого;

- між небанківськими фінансово-кредитними установами різного призначення і банками.

У загальній грошовій масі варто розрізняти активні гроші, що в кожний певний момент беруть участь в обігу, і пасивні гроші (кошти на рахунках суб'єктів господарювання, громадських організацій, кошти населення, інші фонди накопичення і зберігання), що є лише потенційним платіжним засобом.

Одним із принципів грошового обігу є забезпечення зв'язків людей один з одним. Незнайомі, що не мають нічого спільного між собою люди можуть вступати в контакт за допомогою грошей - взаємокорисний і необхідний. Гроші створюють, передумови для інтеграції індивіда в суспільство.

Грошовий обіг не тільки інтегрує індивідів у суспільство, але й є найважливішим засобом самоідентифікації. Володіння грішми є пропуском в певне екзотеричне коло, що протистоїть усім іншим співтовариствам. Виявляючись способом самоідентифікації, гроші визначають і властивості особистості - того соціального типу, який спеціалізується на їхньому нагромадженні.

Одним з найважливіших положень сучасної грошової теорії є постулат нейтральності грошей, з якого випливає положення про відсутність довгострокових наслідків грошово-кредитної політики держави. Однак аналіз монетарної практики постсоціалістичних держав, у тому числі України, дає підставу вважати, що передумовою такого підходу є приховане припущення - «за інших рівних інституціонально-структурних умов», яке явно не спрацьовує в економічних реаліях постсоціалістичного розвитку.

Гроші проявляють себе як певний інституціонально-структурний феномен, пов'язаний з економікою прямими й зворотними зв'язками. Насиченість економіки грішми породжує певний рівень зв'язаності й інтеграції підприємств і галузей.

До принципів грошового обігу можна відносять принцип циклічності, оскільки гроші відіграють важливу роль у розвитку ділових циклів. За роки незалежності України спостерігаються різкі коливання основних економічних показників. Це пояснюється тим, що гроші швидко реагують на зміну ділових циклів, тобто зростань і падінь сукупного обсягу виробництва, що створюється в економіці. Переважно темпи збільшення кількості грошей знижуються перед кожним економічним спадом. У XX сторіччі кожному спаду передувало зниження грошової маси. Це означає, що зміни в кількості грошей є рушійною силою ділових циклічних коливань. Разом з тим не кожне падіння темпів зростання кількості грошей супроводжується спадом ділового циклу.

Генезис грошей показує, що вони є соціально-економічним інструментом інформаційного обміну. Як відомо, люди інтуїтивно або свідомо, здійснюючи обмін у господарській діяльності, керуються інформацією з метою вдосконалення товарного обміну, створюють нові інформаційні технології й інструменти (засоби).

Одним з таких інструментів є гроші, які значно вдосконалюють обмінні процеси. Перехід до широкого застосування паперових грошей у суспільстві пов'язаний з роботою банківської системи. Працюючи із грішми, які мають інформаційну функцію, банківська система поступово стає не тільки основною ланкою фінансової системи в країні, а й потужною інформаційною системою.

Ставлення до грошей у соціумі визначається не тільки розвитком економіки, інтенсивністю грошових потоків, але й культурними традиціями, звичаями, прийнятними в суспільстві. Треба зауважити, що в будь-якому його типі існують обмеження на функціонування грошей - це, насамперед, сфера політики й влади, сімейно-родинних відносин, а також у сфері права, художньо-духовної діяльності. Відносини в цих областях регулюються правовими, етичними нормами, що також може бути джерелом опосередкування й відчуження або залишаються частиною звичаїв, культурних традицій, що робить їх більш безпосередніми. Брілл

Обіг грошей вимагає постійної просторової мобільності, змушуючи індивіда швидко переміщатися туди, де очікується більший прибуток. Оскільки гроші приростають у процесі обігу, то його прискорення вимагає від індивіда здатності активувати інтенсивність життя.

1.2 Види платіжних систем, їх характеристика

Платіжна система кожної країни має свої особливості, це пов'язано з рівнем розвитку ринкової економіки, з відмінностями національного законодавства, яке регулює структуру, функціонування та застосування платіжних систем.

Останнім часом у всьому світі розвиток платіжних систем характеризувався поступовим звуженням сфери використання готівки та паперових платіжних засобів, переходом до нових платіжних інструментів та сучасних технологій платежів.

Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні регулюються законами України «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність», «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про поштовий зв'язок», іншими законодавчими актами України та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк створює, координує та контролює створення платіжних систем.

Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» регламентує поняття «платіжна організація» та «платіжна система». Платіжна організація -- юридична особа, яка є власником або одержала право на використання товарного та інших знаків, що ідентифікують належність платіжних карток та інших платіжних інструментів до платіжної системи, і яка визначає правила роботи платіжної системи, а також виконує інші функції щодо забезпечення діяльності платіжної системи та несе відповідальність відповідно до закону та договору [5, с.47].

Платіжна система - платіжна організація, члени платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу коштів. Проведення переказу коштів є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система [5, с 55].

Усі держави, які реально відстоюють свою економічну та національну безпеку, тримають під жорстким контролем грошово-фінансові потоки та валютну політику, розширюють сферу безготівкових платежів та розрахунків у тому числі з участю домашніх господарств й населення.

Головними функціями платіжної системи є зменшення витрат при розрахунках та мінімізація ризику учасників, викликаного лагом, що об'єктивно виникає з моменту передачі товару, надання послуги, виконання робіт та отримання еквівалента вартості від покупця. Платіжна система прямо чи опосередковано виконує широкий спектр інших функцій, зокрема контрольну та регулятивну.

В Україні діють внутрішньодержавні (банківські та небанківські) та міжнародні платіжні системи. До внутрішньодержавних банківських платіжних систем відносяться: системи міжбанківських розрахунків; внутрішньобанківські платіжні системи; системи масових платежів.

Національний банк України створив та забезпечує функціонування системи міжбанківських розрахунків - Система електронних платежів (СЕП) та системи роздрібних платежів - Національна системи масових електронних платежів (НСМЕП).

Порядок діяльності платіжної системи визначається її правилами, встановленими платіжною організацією відповідної платіжної системи. Правила внутрішньодержавної платіжної системи та міжнародної платіжної системи, платіжною організацією якої є резидент, мають бути узгоджені платіжною організацією цієї платіжної системи з Національним банком України.

Обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система, є проведення переказу коштів.

Міжбанківський переказ коштів виконується в строк до трьох операційних днів.

В 1995 році 17 комерційних банків разом з НБУ утворили ЗАТ «Укркарт», опираючись на досвід розвинених країн світу, розробили основні документи, що регулюють впровадження та експлуатацію національної системи електронних платежів банками [28, с.14].

Банківські установи, не очікуючи на створення НСМЕП, пішли по шляху вступу до передових міжнародних карткових систем. Перші кроки в цьому напрямку почали робити великі банки, які стали обслуговувати іноземних власників карток, закуповуючи відповідне обладнання. Всі трансакції на той час здійснювались через закордонні процесингові центри. Згодом почали розвиватись проекти по випуску міжнародних банківських карток в Україні, створенню національних внутрішніх систем. Проведення операцій стало можливим на баз^; національних процесингових центрів. Деякі великі банки, такі як «ПриватБанк», «Фінанси і кредит», «Перший Український міжнародний банк», «Промінвестбанк» та ін., створили власні процесингові центри. Активна позиція банків при роботі з картками дозволяє не тільки зберегти «старих» клієнтів, але й залучати нових. Крім того, ринок платіжних карток відкриває нові можливості у сфері обслуговування фізичних осіб, підприємств, і, як наслідок, є можливість отримання більшого прибутку.

На сьогодні створено банками в Україні 9 платіжних систем (Додаток А). крім того діють створені нерезидентами міжнародні платіжні системи (Додаток Б).

Ринок пластикових карток в Україні представлений такими міжнародними платіжними системами, як VISA і MasterCard, внутрішньодержавними системами НСМЕП, Укркарт.

Невід'ємною складовою здійснення безготівкових розрахунків є впровадження системи електронних розрахунків за участю фізичних осіб Національної системи масових електронних платежів (НСМЕП).

Національна система масових електронних платежів (НСМЕП) - це внутрішньодержавна банківська багатоемітентна платіжна система масових платежів, в якій розрахунки за товари, послуги, одержання готівки та інші операції здійснюються за допомогою платіжних смарт-карток за технологією, розробленою Національним банком України .

Загальні принципи побудови Національної системи масових електронних платежів (НСМЕП), її організаційну структуру, умови членства, порядок вступу та виходу із системи, взаємовідносини між її членами й учасниками, загальну технологію роботи у НСМЕП, порядок використання платіжних карток, загальні правила документообігу і здійснення розрахунків, порядок вирішення спорів, систему безпеки визначають відповідні правила, затверджені Національним банком України [17, с 110 ].

Метою створення НСМЕП є розроблення та впровадження в Україні відносно дешевої, надійно захищеної, автоматизованої системи безготівкових розрахунків, яка здебільшого розрахована на роботу в режимі «off-line».

Оф-лайн (off-line) операція - операція з використанням платіжної картки, технологічна схема виконання якої не потребує під час виконання операції безперервного зв'язку в режимі реального часу з емітентом та еквайром. Під час здійснення оф-лайнових операцій використовується залишок коштів відповідного платіжного додатка платіжної картки, а авторизація операції проводиться терміналом (банкоматом), на якому виконується ця операція з використанням модуля безпеки термінала [17, с 84].

У подальшому з ширшим упровадженням НСМЕП громадяни України матимуть змогу оплачувати товари і послуги у безготівковій формі за допомогою смарт-карток, а також зберігати й накопичувати заощадження у банках на поточних і карткових рахунках. Таким чином, можна очікувати не лише значного розширення можливостей банківської системи України завдяки додатковому залученню коштів населення, а й забезпечення завдяки роботі НСМЕП додаткових прибутків громадян у вигляді відсотків за залишком на їхніх банківських рахунках.

До того ж технологією НСМЕП передбачено також широке застосування платіжних карток юридичними особами (це корпоративні та бізнес-картки).

Національний банк України вважає створення НСМЕП завершальною стадією у побудові системи електронних платежів у нашій державі. НСМЕП за своєю масштабністю, складністю та обсягом витрат на створення, запровадження і експлуатацію значно перевищує існуючу систему електронних платежів Національного банку України [104, с 96].

Організаційна структура НСМЕП - це сукупність визначених платіжною організацією суб'єктів, їхніх функцій, прав і обов'язків, а також сукупність відносин, що виникають між ними під час проведення переказу коштів та забезпечення діяльності НСМЕП [113, с 11].

До складу НСМЕП входять: платіжна організація; члени платіжної системи; учасники платіжної системи.

Членами НСМЕП можуть бути юридичні особи, які укладуть договір з Платіжною організацією про вступ до НСМЕП. Член НСМЕП може виконувати функції емітента або еквайра.

Учасниками НСМЕП є юридичні особи - суб'єкти відносин, що виникають при проведенні переказу коштів, ініційованого за допомогою платіжних додатків спеціальних платіжних засобів НСМЕП (процесинговий центр мобільних платіжних інструментів, держателі мобільних платіжних інструментів, розрахунковий банк, головний процесинговий центр, регіональні процесингові центри, процесингові центри банківського рівня, держателя платіжних карток, підприємства торгівлі та послуг й ін.).

До спеціальних платіжних засобів НСМЕП належать: платіжні картки та мобільні платіжні інструменти.

Платіжна картка НСМЕП (платіжна картка) - спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої у встановленому законодавством порядку пластикової смарт-картки, що є носієм платіжних додатків НСМЕП.

Платіжний додаток картки НСМЕП (платіжний додаток) - програмний засіб, який розміщений у пам'яті платіжної картки і за допомогою якого здійснюється ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі, а також здійснення інших операцій, передбачених технологією НСМЕП. Може завантажуватися як готівкою, так і з рахунка завантаження клієнта [17, с 23].

У НСМЕП застосовуються платіжні картки з вбудованими чип-модулями смарт-картки. Смарт-картка, яка є носієм копії фінансової інформації в НСМЕП, на відміну від пластикової картки з магнітною смугою, найбільш повно задовольняє вимоги безпеки. На її базі створена високоефективна оф- лайнова технологія, тобто така, яка не потребує оперативного зв'язку з банківським рахунком під час виконання платіжних операцій, що дуже важливо, враховуючи недостатньо високу якість вітчизняних каналів зв'язку, і яка значно зменшує експлуатаційні витрати. За рахунок цього участь у НСМЕП може брати населення України з малими доходами (пенсіонери, студенти, школярі та ін.), а швидкість обслуговування набагато більша, ніж при розрахунках готівкою та операціях картками з магнітною смугою [104, с 64].

У НСМЕП використовуються платіжні картки з платіжними інструментами як електронний гаманець та електронний чек.

Держателі карток НСМЕП можуть виконувати такі фінансові й нефінансові операції:

1) он-лайнові завантаження платіжного додатка картки (чека і гаманця) з рахунка завантаження;

2) оф-лайнові завантаження платіжного додатка картки (чека і гаманця) з рахунка завантаження;

3) завантаження платіжного додатка картки (чека і гаманця) готівкою;

4) одержання готівки із залишку коштів платіжного додатка картки (чека і гаманця);

5) одержання готівки з рахунка завантаження;

6) платіж із залишку коштів платіжного додатка картки (чека і гаманця);

7) платіж з рахунка завантаження;

8) перегляд стану рахунка завантаження;

9) перегляд залишків коштів платіжних додатків (чека і гаманця) на картці;

10) перегляд журналу платежів (до восьми останніх операцій);

11) перегляд журналу завантажень (до чотирьох останніх операцій);

12) зміну персонального ідентифікаційного номера (PIN) - ця операція може проводитися на всіх банківських терміналах та банкоматах НСМЕП.

Держателі карток НСМЕП мають можливість оплати товарів (послуг) і переказу коштів за допомогою карток НСМЕП через мережу Інтернет.

Національна система масових електронних платежів за показниками розвитку поступово наближається до діючих в Україні міжнародних карткових платіжних систем. НСМЕП своєю надійною, швидкісною та дешевою для клієнтів і банків технологією має доповнити вітчизняний ринок карткових систем.

Масовість проекту сприятиме розвитку в Україні інтернет-комерції, коли кожен учасник національної системи масових електронних платежів завдяки інтернет-терміналам зможе взяти участь в організації розрахункового обслуговування інтернет-магазинів на базі НСМЕП.

Платіжна система УкрКарт - це спільний проект, створений зусиллями її банків-учасників. Він дозволяє банкам реалізувати себе у картковому бізнесі в якості повноправного учасника ринку. З першого ж дня роботи у платіжній системі банк починає працювати на себе, зникає потреба в реалізації агентських схем. Банк здійснює емісію власних (а не банка-спонсора) карток, які приймаються в усіх регіонах України на спільній інфраструктурі платіжної системи УкрКарт [114, с 37].

Становлення УкрКарт було непростим, оскільки основними конкурентами цієї платіжної системи були найбільші банки, що розвивають власні процесингові центри. Сьогодні процесинговий центр УкрКарт обслуговує більше 35% українських банків, що забезпечують емісію і еквайринг платіжних карт.

Важливим досягненням УкрКарт є сталі довгострокові партнерські відносини з міжнародними платіжними системами VISA, MasterCard, AmEx, а також компаніями: АСІ, HP, NCR, SAGEM, NBS, ORACLE та ін.

До складу платіжної системи входять платіжна організація, головний процесинговий центр УкрКарт, розрахунково-кліринговий центр, розрахунковий банк, банки-учасники, карто держателі, ретейлери та технологічні партнери.

Функції розрахункового банку в платіжній системі УкрКарт виконує Український Професійний Банк.

Банк -- учасник платіжної системи: отримує Ліцензії від платіжної організації; здійснює емісію та/або еквайринг карток платіжної системи; розвиває платіжну систему банку на базі карткових продуктів, сертифікованих у платіжній системі УкрКарт.

Картодержатель використовує картки для проведення безготівкових розрахунків у підприємствах торгівлі та для одержання готівки через банкомати та термінальні пристрої.

Ретейлер здійснює прийом карток платіжної системи для розрахунків ні надані товари та послуги під забезпечення банка-еквайра.

Технологічні партнери - уповноважені платіжною системою постачальники обладнання, виробники пластикових карток, провайдери зв'язку, тощо.

Відкриття та обслуговування банками карткових рахунків фізичним та юридичним особам в даний час є одним з найбільш потрібних банківських продуктів.

Операції з унесення на рахунки та отримання з рахунків готівкових коштів за допомогою платіжних та інших карток здійснюються згідно з правилами внутрішньодержавних і міжнародних платіжних систем, а також відповідними нормативно-правовими актами через каси банку або банкомати.

Банкомат -- це пристрій для автоматизованого касового самообслуговування клієнтів. Банкомати входять до системи автоматизації банків і застосовуються з метою скорочення поточних витрат банків на ведення касових операцій; розширення спектра банківських послуг для клієнтів; розширення частки банку на ринку роздрібних послуг. Досягнення цих цілей виправдовує значні первинні витрати на придбання банкоматів та на їхнє встановлення, тому вони знайшли широке застосування в розвинутих країнах.

Сучасні банкомата можуть виконувати такі операції: інформувати клієнтів про стан їхніх рахунків; видавати готівку з рахунків; приймати готівку для розміщення на рахунках клієнтів; приймати готівку для погашення позичок; приймати доручення про переведення грошей з одного рахунка клієнта на інший та ін.

Надання банкоматами вказаних послуг здійснюється за допомогою платіжних ідентифікаційних карток та PIN -кодів клієнтів. Банкомата можуть встановлюватись як на території банку, так і за його межами.

Платіжна картка є засобом безготівкових розрахунків, отримання кредиту і готівки.

У системі карткових розрахунків беруть участь: власники карток, банк- емітент, торговельні установи та заклади сфери послуг, банк-еквайр, процесинговий центр.

Власники карток -- це фізичні та юридичні особи, які за договором з кредитно-фінансовою установою використовують її платіжну картку для оплати у безготівковій формі вартості товарів чи послуг, а також для отримання через банківські установи та банкомата готівкових коштів.

Банк-емітент -- установа банку, яка випускає в обіг платіжні картки.

Банк-еквайр -- банківська установа, яка підписує угоду з підприємствами торгівлі та побутового обслуговування на обслуговування карток, здійснює первинну обробку трансакцій і бере на себе проведення з торговцями усього спектра операцій з картками.

Процесинговий центр -- спеціалізований інформаційно-обчислювальний центр, який виконує збирання, обробку, зберігання та передачу кредитно- фінансовим установам інформації про необхідність переказу з рахунків осіб-держателів платіжних карток грошових коштів за одержані товари і послуги та інші карткові операції на рахунки осіб, які їх надають.

Схема розрахунків з використанням платіжної картки (рис. 1.2) має такий вигляд:

1. Клієнт звертається до банку на отримання платіжної картки.

2. Банк-емітент відкриває клієнтові картковий рахунок, а у разі видачі кредитної картки аналізує його кредитоспроможність та визначає кредитний ліміт.

3. Банк-емітент видає клієнтові платіжну картку.

4. Купуючи товари у торговельній мережі, власник картки пред'являє її продавцю, який має спеціальний зчитувальний пристрій (торговельний термінал). Торговельний термінал - різновид платіжного термінала, що реалізує переважно функції платежу із застосуванням платіжної картки.

5. Власник картки набирає персональний ідентифікаційний номер (PIN).

6. Перевірка платоспроможності власника картки. Здійснюється авторизація - процедура отримання дозволу на проведення операції із застосуванням платіжної картки.

7. У разі негативної авторизації безготівкові розрахунки за платіжною карткою не проводяться.

8. Продавець повертає платіжну картку покупцю разом з товаром і квитанцією платіжного термінала.

Рис. 1.2. Документообіг при розрахунках платіжними картками [26, с. 256]

9. У кінці кожного дня торговець збирає квитанції платіжного термінала і передає їх у свій банк.

10. Загальна сума виручки за вирахуванням комісійних перераховується на поточний рахунок торговця.

11. Якщоторговець і власник картки обслуговуються в різних банках, то за допомогою міжбанківських розрахунків гроші перераховуються з банку- емітента до банку-еквайра. Потім банк-емітент отримує платіж від власника картки.

12. Емітентиплатіжних карток зобов'язані у порядку та строки, визначені договором, надавати клієнтам виписки про рух коштів на їхніх картрахунках за операціями, які виконали клієнти та їхні довірені особи [26, с 48].

Відповідно до нормативно-правових актів НБУ визначається порядок здійснення операцій із застосуванням платіжних карток, встановлено порядок їхньої емісії, порядок розрахунків за цими операціями, а також встановлено загальні вимоги до внутрішньодержавних платіжних систем, що створюються та функціонують в Україні. Визначено також особливості застосування платіжних карток внутрішньодержавних і міжнародних платіжних систем.

На території України застосовуються платіжні картки, емітовані членами внутрішньодержавних і міжнародних платіжних систем (резидентами та нерезидентами). Для здійснення емісії й еквайрингу платіжних карток, призначених для застосування в Україні, банки можуть створювати внутрішньодержавні одноемітентні та багатоемітентні платіжні системи. Одноемітента платіжна система - платіжна система одного банку, який одночасно виконує функції платіжної організації, емітента й еквайра. Багатоемітентна платіжна система - платіжна система, яка охоплює двох і більше емітентів [5, с 45].

Банки-резиденти мають право створювати міжнародні платіжні системи або укладати договори з платіжними організаціями відповідних міжнародних платіжних систем про членство чи про участь у цих системах.

Банки-члени платіжних систем, якщо це не суперечить правилам відповідної платіжної системи, можуть укладати договори з іншими банками- резидентами, фінансовими установами-резидентами, що не є членами цих систем, і торговцями про видачу останніми готівкових коштів за платіжними картками через власні каси або банкомати.

Банк зобов'язаний у порядку, встановленому законодавством України, ідентифікувати клієнтів, які відкривають карткові та інші рахунки в банку, і держателів платіжних карток, котрі здійснюють операції з їхнім використанням за цими рахунками.

Еквайр та емітент зобов'язані проводити моніторинг з метою ідентифікації помилкових і неналежних переказів, суб'єктів таких переказів та вжиття заходів із запобігання або припинення здійснення зазначених операцій [74, с 112].

Емісія спеціальних платіжних засобів - проведення операцій з випуску спеціальних платіжних засобів певної платіжної системи - проводиться винятково банками, що уклали договір з платіжною організацією відповідної платіжної системи та отримали її дозвіл на виконання цих операцій (крім одноемітентних внутрішньобанківських платіжних систем).

Для обліку коштів за операціями з використанням платіжних карток клієнтам відкриваються картрахунки. Відкриття картрахунків здійснюється відповідно до вимог, визначених законодавством, у тому числі нормативно- правовими актами Національного банку України з питань відкриття поточних рахунків. Для відкриття картрахунків клієнти подають до банків документи, які потрібні для відкриття поточних рахунків і визначені нормативно-правовими актами Національного банку України з питань відкриття рахунків.

1.3 Світовий досвід використання пластикових карток у грошовому обігу України

На сьогоднішній день банківська система України досить швидко впроваджує картки міжнародних платіжних систем. Українські банки зацікавлені в розвитку міжнародних платіжних систем, адже, випуск міжнародних банківських карток дозволяє здійснити інтеграцію у світову систему банківських послуг, підняти імідж банку, завоювати ринок та залучити додаткових клієнтів. Банк, взявши участь у міжнародній картковій системі дає можливість опанувати новітні банківські технології, використовуючи могутню інфраструктуру для здійснення розрахунків у глобальних масштабах. Але реалізація цих напрямів вимагає значних капіталовкладень у програмне забезпечення банків, банкоматів, платіжні термінали, телекомунікаційні мережі та ін., а також реконструкцію суміжних сфер торгівлі та послуг.

Сьогодні спостерігається гостра конкуренція банків щодо їхньої боротьби за нові сегменти ринку карткового бізнесу. Зацікавленість клієнтів у надійному і зручному засобі розрахунку стимулює діяльність банків у наданні різноманітних якісних послуг і продуктів. За допомогою карток клієнти можуть отримувати заробітну плату та пенсію, розраховуватися в торговельних мережах, замовляти та оплачувати найрізноманітніші послуги, здійснювати банківські перекази та одержувати кредити.

Банківська платіжна картка - це пластиковий ідентифікаційний засіб, за допомогою якого його держателеві дається змога здійснювати операції сплати за товари, послуги та отримувати готівкові гроші. Вона є спеціальним платіжним інструментом, що здійснює функцію засобу ідентифікації, держатель якого ініціює переказ грошей із відповідного рахунка платника або банку, а також здійснює інші операції, передбачені договором .

В свою чергу, банківські платіжні картки розподіляються на різні класи, орієнтовані на певні види соціальних груп клієнтів. Наприклад, основні класи - це такі як VISA - Classic та Gold; MasterCard - Mass та Gold, American Express - Green та Gold. Також існують картки таких класів як: Platinum, Silver та інші. Вибір кредитної картки того чи іншого класу для користувача є передусім питанням престижу та істотно впливає на комплекс додаткових послуг і на розмір страхового депозиту (незнижуваний залишок), що вноситься при отриманні картки. Останнім часом корпоративні картки теж почали поділяти на класи: Business картки (картки для компаній малого бізнесу) та безпосередньо Corporate картки (середній та великий бізнес).

З'явившись в середині минулого століття, банківські картки набули поширення в більш як 200 країнах світу і стали невід'ємним атрибутом цивілізованої людини.

На сьогоднішній день банківські картки виступають ключовим елементом електронних банківських систем, та все більш активно витісняють звичні чекові книжки та готівку. Також операції з банківськими платіжними картками, з одного боку, розширюють спектр послуг банку, а з іншого - є потужним джерелом ресурсів як в іноземній, так і в національній валютах.

Власник банківської платіжної картки має цілу низку переваг перед готівкою: надійність збереження власних коштів при втраті платіжної картки, достатньо тільки повідомити банк про втрату картки; зручність при розрахунку за певні товари чи послуги, як і в нашій країні, так і за кордоном, оскільки автоматична конвертація здійснюється за більш вигідним курсом, ніж в обмінних пунктах та можна проконтролювати свої витрати.

Також у власників платіжних карток нещодавно з'явилася ще одна можливість оплачувати рахунки, не виходячи із дому.

У сучасних умовах важливою проблемою постає виявлення тенденцій розвитку ринку платіжних карток.

Український картковий ринок швидко розширюється за рахунок нових держателів карток, емітентів, а також точок обслуговування, але існує проблема у визначенні пріоритетів карток різного класу, які мають властивості, що найбільшою мірою задовольняють споживачів України. Також проблемою сучасної української економіки є удосконалення грошово- кредитної системи, яка певною мірою залежить від організації та розвитку банківських платіжних документів, зокрема пластикових карток.

На розвиток безготівкових розрахунків із використанням платіжних карток негативно впливають: низький рівень купівельної спроможності населення; незацікавленість населення в користуванні платіжними картками; недостатній розвиток інфраструктури обслуговування платіжних карток; значні капіталовкладення для впровадження карткових розрахунків; додаткові витрати торговців на придбання та обслуговування обладнання, навчання персоналу.

До недоліків банківських платіжних карток можна віднести вплив на них природних чинників: перепад температури, волога, прямі сонячні промені, механічні навантаження. Якщо власник платіжної картки забув або втратив Ріn-код, деякі банки беруть додаткову плату, можливі взломи комп'ютерних мереж банку хакерами, перехоплення даних про банківські платіжні картки і його власників при розрахунках через мережу Internet.

Залежно від використання банківських платіжних карток операції за їх допомогою можна поділити на готівкові та безготівкові. Тобто, якщо не знімаючи з картки грошових коштів, здійснюються розрахунки (або інші операції), то такі операції є безготівковими.

За наступними даними можна сказати, що українці все ж таки віддають перевагу готівковим коштам.

Найбільш популярною операцією з карткою є зняття готівки через банкомат (86,6%). На другому місці зі значним відривом - зняття готівки через касу банку (36%). При цьому частка користувачів цих операцій з часом має тенденцію до незначного зменшення, на відміну від третьої за популярністю операції - оплата товарів і послуг в магазинах (17,6% у 2010 році порівняно з 13,6% у 2008 році).

РОЗДІЛ 2.АНАЛІЗ МЕХАНІЗМУ ВИКОРИСТАННЯ ПЛАСТИКОВИХ КАРТОК У ГРОШОВОМУ ОБІГУ УКРАЇНИ

2.1 Діагностика ринку банківських платіжних карток в Україні

У процесі становлення і розвитку національної платіжної системи України можна виокремити такі основні етапи:

1. Етап становлення (1991-1995 pp.). У цей період були сформовані базові умови та структура для здійснення самостійних платежів та розрахунків; досягнуто законодавче закріплення ключових гарантів щодо діяльності відповідних фінансових та грошово-кредитних установ й організацій, утворено, таким чином, каркас інфраструктури платіжної системи. Було створено банківську систему, НБУ, Українську міжбанківську валютну біржу (УМВБ), Українську фондову біржу та інші фінансові структури ринкового типу [65, с 58].

2. Етап функціонування й удосконалення (1995-2008 pp.). Відбувається зачистка тих огріхів, які були неминучими під час аврального формування незалежної фінансової та платіжної системи; передбачається здійснення заходів щодо реформування та подальшого розвитку платіжних та розрахункових інституцій у державній і муніципальній сферах та домашніх господарствах, оптимізація та підвищення їх ефективності у процесі формування соціально-відповідальної ринкової економіки, що, в свою чергу, сприяє правильному функціонуванню бюджетної політики держави [65, с 63].

3. Сучасний етап (з 2009 р.) Кризовий та посткризовий періоди.

Ринок платіжних карток в Україні почав формуватися у 1996 p., коли вітчизняними банками було емітовано перші картки міжнародних платіжних систем MasterCard International і Visa International. Поряд з цим найбільші українські банки розпочали емісію локальних платіжних карток внутрішньобанківських (одноемітентних) платіжних систем.

Загальні засади функціонування ринку платіжних карток регулюються законами України «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність», «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», а також нормативними документами НБУ, зокрема Положенням про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30.04.2010 № 223, іншими законодавчими та нормативними актами України. Відповідно до Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням [14, с 97] встановлено загальні вимоги Національного банку України до емісії банками, філіями іноземних банків спеціальних платіжних засобів і визначає порядок здійснення операцій з їх використанням. Банки, які здійснюють свою діяльність на території України, мають право на свій розсуд укладати договори з платіжними організаціями платіжних систем та/або отримувати ліцензії на діяльність з емісії спеціальних платіжних засобів та еквайрингу чи на діяльність виключно з емісії або еквайрингу. Члени та учасники платіжних систем зобов'язані забезпечити прозорість умов та вимог до інформації, яка стосується надання платіжних послуг з використанням спеціальних платіжних засобів, для захисту прав споживачів таких послуг від незаконних дій чи сумнівних операцій зі спеціальними платіжними засобами. Емісія спеціальних платіжних засобів у межах України здійснюється виключно банками, що уклали договір з платіжною організацією платіжної системи та отримали її дозвіл на виконання цих операцій, крім одноемітентних внутрішньобанківських платіжних систем. Банк має право здійснювати емісію спеціальних платіжних засобів у вигляді мобільного платіжного інструменту та обслуговування операцій з їх використанням, передбачених правилами платіжної системи, відповідно до умов договору та Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням [14, с 57].

Картковий ринок в Україні продовжує розвивається. На початковому етапі розвитку карткового ринку банки, намагаючись зайняти свою нішу, основні зусилля спрямовували на максимізацію кількості випущених карток, реалізуючи переважно зарплатні проекти. Інфраструктурі обслуговування не приділялась увага. Зараз ринок платіжних карток після бурхливого, і трохи хаотичного, початкового етапу розвитку та наступного стійкого зростання переживає незначний спад.

Таблиця 2.1 Основні показники ринку платіжних карток в Україні, 01.01.2002--01.10.2011 рр.

Дані за станом на	Банки- члени карткових платіжних систем (шт.)	Держате лі платіжних карток (тис.осіб *)	Платіжн і картки (тис.шт. )*	Платіжні картки в обігу**	Банкома ти (шт.)	Терміна ли (шт.)	Імпринтери (шт.)
01.01.2002	58	3214	3 630	н.д	1830	14593	27134
01.01.2003	77	5 696	6 150	н.д	2618	21714	23438
01.01.2004	87	10 525	11 529	н.д	5027	26433	31976
01.01.2005	93	15 735	17 080	н.д	8104	33411	37338
01.01.2006	101	21 831	24 780	н.д	11325	42361	43930
01.01.2007	111	29 414	32 474	н.д	14718	62 045	39 064
01.01.2008	127	35 723	41 162	н.д	20 931	94317	54 406
01.01.2009	139	37 232	38 576	45 346	27 965	116 748	82 084
01.04.2009	145	37 980	30 699	44 068	28 305	107 566	78 235
01.07.2009	148	38 979	29 683	44 379	28 543	102 121	75 184
01.10.2009	146	39 193	29 547	44 641	28 840	101 247	74 942
01.01.2010	146	39 395	29 104	44 469	28 938	103 063	76718
01.04.2010	140	39 577	28 834	44 201	28 305	102 872	15 020
01.07.2010	140	39 580	28 742	45 033	29 741	107 038	13 534
01.10.2010	140	39 988	28 822	45 885	29 920	106 697	15 762

Попри те, лідируючі позиції, за даними НБУ, на ринку займають такі банки, як ПАТ КБ «Приватбанк», АТ «Райффайзен Банк Аваль», ВАТ «Ощадбанк», ПАТ Промінвестбанк, АТ «УкрСиббанк». Найактивнішим учасником серед банків є ПАТ КБ «Приватбанк», який за кількістю платіжних карток в обігу охоплює майже 50 %. ринку (табл. 2.2).

За оцінками експертів, понад 70% всіх платіжних карток, що перебувають в обігу, -- це так звані зарплатні картки, видані працівникам підприємств в рамках зарплатних проектів, інші менш 30% -- платіжні картки, видані вкладникам банків та особам, що самостійно відкрили карткові рахунки, соціальні картки, видані пенсіонерам, студентам, учням технікумів та училищ, карти для виплати допомог фондами соцстраху. З метою збільшення емісії деякі банки разом із зарплатними картками видають додатково ще 1-2 карти - преміальні, кредитні, депозитні та ін За даними Держкомстату, чисельність працездатного населення в Україну становить приблизно 20 млн чол. Таким чином на кожного працездатного українця при-

падає майже по 2 платіжні карти [ 101, с 83]

В Україні і надалі буде прослідковуватись тенденція зростання випуску карток завдяки зарплатним проектам, але поступово темпи приросту знижуватимуться завдяки насиченості ринку. Для залучення більшої кількості клієнтів банки як зараз, так і в майбутньому запроваджуватимуть нові карткові продукти, пропонуючи супутні послуги.

Популярним вже стало проведення платежів через банкомати для оплати послуг операторів мобільного зв'язку МТС, Київстар Дж. Ес.Ем., ДСС та ін., надання Інтернет-послуг. Так, піонером Інтернет-банкінгу в Україні став Міжнародний комерційний банк, який ще у 2000 році запровадив надання клієнтам доступу до своїх рахунків через телекомунікаційні мережі загального користування (у т. ч. Інтернет). При здійсненні платежів банк виступав посередником між забезпечення на комп'ютерах клієнтів, додаткове обслуговування і відповідно витрати. Пізніше багато банків розпочали свої пілотні проекти в цьому сегменті ринку (АППБ «Аваль», «Правекс-банк», «Надра», «Кредит промбанк», «Фінанси та кредит» та ін.), але лідером українського ринку став ПАТ КБ «Приватбанк», який крім різноманітних послуг у рамках інформаційно-маркетингового Інтернет-проекту створив системи Інтернет- банкінгу, надає послуги Інтернет-провай-дера, заснував компанію е-комерції.

Таблиця 2.2. Банки - лідери щодо платіжних карток та інфраструктури їх обслуговування за станом на 01.10.2010*

Назва банку	Кількість(штук, одиниць)
	платіжних карток (активні)	платіжних карток в обігу	банкоматів	Платіжних терміналів
Усього:	28 822 363	45 885 520	29 920	106 697
ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»

Подобные документы

• Інформатизація фінансового ринку

  Особливості карткової системи електронного грошового обігу. Види платіжних карток, що використовуються в НСМЕП. Стадії технологічних процесів автоматизованого управління кредитами та депозитами. Автоматизація обігу та регулювання валютних операцій.
  
  контрольная работа [46,3 K], добавлен 02.03.2011
  

• Порівняльна характеристика стану грошового обігу в Україні та інших країнах

  Роль грошей в ринковій економіці. Емісійна функція Центрального банку в сфері готівково-грошового обігу. Правові основи обігу готівки в Україні. Особливості стану готівково-грошового обігу в інших країнах. Оцінка стану готівкового обігу в Україні.
  
  курсовая работа [116,6 K], добавлен 12.07.2010
  

• Сучасний стан готівкового грошового обігу в Україні та шляхи його вдосконалення

  Місце готівково-грошового обігу в грошовій системі України. Дослідження структури грошової маси. Аналіз факторів, які впливають на збільшення обсягів готівки в обігу. Необхідність та методи регулювання готівкового обігу. Форми безготівкових розрахунків.
  
  реферат [366,3 K], добавлен 17.05.2016
  

• Гроші

  Еволюція форм вартості. Види грошей та їх розвиток. Сутність грошей та їх роль в економіці. Функції грошей. Поняття грошового обігу та його види. Закон грошового обігу. Грошова маса та грошові агрегати. Проблеми стабілізації грошової системи.
  
  курсовая работа [73,5 K], добавлен 19.10.2002
  

• Правове регулювання грошового обігу в Україні

  Грошовий обіг як об’єкт фінансово-правового регулювання. Правові засади організації безготівкового грошового обігу. Проблеми правового закріплення елементів та структури грошової системи. Роль Національного банку України у регулюванні грошового обігу.
  
  курсовая работа [54,3 K], добавлен 06.09.2016
  

• Грошовий ринок, його сутність, структура та аналіз

  Сутність і функції грошового ринку в ринковій економіці. Роль, значення і структура грошового ринку. Особливості попиту та пропозиції на грошовому ринку. Аналіз грошового ринку України на сучасному етапі. Динаміка грошових агрегаті. Стан та огляд ринку.
  
  курсовая работа [337,3 K], добавлен 13.12.2008
  

• Вдосконалення стану грошового обігу в Україні

  Грошова маса, що обслуговує грошовий обіг в Україні. Соціально–економічні, організаційно–економічні відносини у сфері грошового обігу. Основоположні закони грошового обігу та практичні навички використання закономірностей функціонування грошових систем.
  
  курсовая работа [57,4 K], добавлен 12.07.2010
  

• Статистика грошового обігу

  Поняття та соціально-економічне значення грошового обігу. Система показників грошового обігу. Статистичне вивчення маси грошей в обігу, швидкості обігу грошової маси. Статистичне прогнозування касових оборотів. Аналіз емісії грошей і інфляції.
  
  реферат [46,1 K], добавлен 18.10.2002
  

• Організація грошового обігу

  Рух готівкових грошей у процесі обігу товарів, технологія організації грошового обігу. Стійкість готівковою обігу при збалансуванні платоспроможного попиту населення та пропозиції товарів і послуг. Роль доходів та витрат населення як складової балансу.
  
  реферат [27,4 K], добавлен 23.05.2010
  

• Підвищення ефективності вексельного обігу в Україні

  Теоретико-методологічні та правові основи вексельного обігу, економічна сутність та види векселів, характеристика механізму їх обігу. Аналіз економічної ефективності операцій з використанням казначейських та податкових векселів в сфері обігу фінансів.
  
  дипломная работа [2,6 M], добавлен 07.07.2010
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам