Роль пластикових карток у грошовому обігу України

13 637 052

22 854 934

8 855

45 739

у відсотках до загального обсягу

47,31%

49,81%

29,60%

42,87%

АТ «Райффайзен Банк Аваль»

2 781 988

3 674 003

3315

11 420

у відсотках до загального обсягу

9,65%

8,01%

11,08%

10,70%

ВАТ «Ощадбанк»

1 858 136

1 978 154

1 189

3 264

у відсотках до загального обсягу

6,45%

4,31%

3,97%

3,06%

*Складено за даними НБУ [104, с 78]

Банки - лідери на ринку мають на меті не тільки кількісне зростання, але і якісне, активно розвиваючи інфраструктуру обслуговування карток.

Найвищі показники кількості терміналів та імпринтерів були станом на 01.01.2009 р, після чого вібулось їх зменшення, див. табл. 2.1.

Багато банків не поспішають розширювати мережу своїх терміналів. Це пов'язано як з небажанням самих торговельних підприємств (необхідність сплати комісій банку, існування терміну зарахування коштів на рахунок, необхідність показувати офіційні обороти за поточним рахунком, можливі технічні проблеми, шахрайство), так і банків (в умовах жорсткої конкуренції плата за встановлення терміналів не стягується, а окупність в умовах незначного користування велика). Такі термінали повинні встановлюватись на торговельних підприємствах, виручка яких протягом року перевищує 5 млн грн [28, с. 16].

Аналіз кількості платіжних карток та інфраструктура їх обслуговування за станом 01.10.2010 в розрізі областей. Додаток Д, показує, що за кількістю платіжних карток переважає Дніпропетровська та Донецька області, а за кількістю банкоматів таплатіжних терміналів кращі позиції займає м.Київ. Львівська область займає шосте місце.

Поки що основне призначення платіжних систем в Україні - отримання готівки, тобто жодна з існуючих у нас карткових платіжних систем не виконує в повному обсязі основну функцію - платіжну. Якщо за кордоном у торговельних точках пластиковими картками розраховуються 70 % відсотків покупців, то в Україні ця доля значно нижча - 7 % .

За видами карток на сьогодні домінують особисті картки, корпоративні займають близько 1% (табл.2.3).

Позитивним явищем є поява з 01.04.2009 р. карток з функцією електронних грошей. Так, на 01.10.2010 р. таких карток було 26 тисяч штук (Додаток Г)

За видами носіїв інформації картки з магнітною смугою значно переважають. Картки з чіпом і з магнітною смугою та чіпові картки займають менше 10 % всього випуску, картки для розрахунків у мережі Інтернет - значно менше одного відсотка.

Картки з чіпом представлені НСМЕП, з магнітною смугою та чіпом переважно картками міжнародних платіжних систем VISA і MasterCard. Банки - члени міжнародних платіжних систем давно вже виношують плани впровадження чіпа на платіжні картки, але вирішення даного питання потребує часу та значних матеріальних і людських ресурсів.

Таблиця 2.3 Структура платіжних карток, які емітовані українськими банками, 01.07.2006 - 01.10.2010 рр.

Дані за станом на:	Усього тис.шт	За платіжною схемою	За типами держателів
		з дебетовою функцією	з кредитною функцією	Корпорати-вні	особисті
		тис.шт	%	тис.шт	%	тис.шт	%	тис.шт	%
01.07.2006	27 903	23 457	84%	4 446	16%	280	1%	27 623	99%
01.10.2006	30 143	24 815	82%	5 328	18%	299	1%	29 844	99%
01.01.2007	32 474	26 396	81%	6 078	19%	304	1%	32 170	99%
01.04.2007	34 110	27 305	80%	6 805	20%	312	1%	33 798	99%
01.07.2007	36 655	28 041	76%	7 614	21%	420	1%	35 235	99%
01.10.2007	38 187	29 742	78%	8 445	22%	463	1%	37 724	99%
01.01.2008	41 162	31 117	76%	10 045	24%	415	1%	40 747	99%
01.04.2008	42 772	31 821	74%	10 951	26%	660	2%	42 112	8%
01.07.2008	44 770	32 512	73%	12 188	27%	468	1%	44 232	99%
01.10.2008	42 899	31 676	74%	11 223	26%	483	1%	42 416	99%
01.01.2009	38 576	29 544	77%	9 032	23%	485	1%	38 091	99%
01.04.2009	30 699	24 078	78%	6 621	22%	434	1%	30 265	99%
01.07.2009	29 683	23 808	80%	5 875	20%	426	1%	29 257	99%
01.10.2009	29 547	24 190	82%	5 357	18%	431	1%	29 116	99%
01.01.2010	29 104	23 916	82%	5 188	18%	433	1%	28 671	99%
01.04.2010	28 834	24 029	83%	4 805	17%	409	1%	28 425	99%
01.07.2010	28 742	23 757	82%	4 985	17%	344	1%	28 398	99%
01.10.2010 01.10.2011	28 822	23 549	82%	5 273	18%	334	1%	28 488	99%

Здебільшого банки використовують традиційні картки з магнітною смугою для впровадження масових проектів, тоді як картки вищого класу вже випускаються як з магнітною смугою, так і чіпом. Комбіновані картки мають ту відмінність від інших, що при їх використанні можна використовувати як чіп, так і магнітну смугу. До переходу на дорожчі технології банк стимулює і запроваджене міжнародними платіжними системам правило перенесення відповідальності, згідно з яким із двох учасників трансакцій (емітента і еквайера) відповідальність за шахрайство несе той, хто не перейшов на чіпи. Емісією комбінованих карток в Україні займається мало банків. До них можна віднести Брокбізнесбанк, Укрексімбанк, Приватбанк, Райффазен Банк Аваль. Картки з чіпом не лише забезпечують високий захист інформації, а й дають змогу розмістити на чіпі інші фінансові і не фінансові додатки. Так, це було використано в картках НСМЕП під час реалізації Міністерством освіти і науки України у 2006-2007 навчальному році експерименту щодо впровадження «електронного студентського квитка» згідно постанови КМУ та НБУ від 26.05.2006 р. № 753, якою схвалена концепція поширення безготівкових розрахунків із використанням спеціальних платіжних засобів [13, с 272]. Участь у пілотному проекті взяли вузи із різних областей України, зокрема Київський політехнічний інститут, Національний транспортний університет, Київський національний університет технології і дизайну та ін.

Не всі випущені картки в Україні активно використовуються власниками. Від ЗО до 50 % карток можна віднести на рахунок втрачених клієнтів [28, с. 18]. Станом на 01.10.2010 р. частка емітованих банком платіжних карток, за якими була здійснена хоча б одна видаткова операція за останні дванадцять місяців, складала 62 % випущених карток (табл.2.1).

Банкіри визнають, що більшість власників карток отримали їх не з власної волі, а в рамках проектів. Середній розмір трансакцій на одного власника не перевищує кількох доларів. Серед випущених карток переважну частку складають дебетові картки (понад 80 %), табл.2.3.

Поки що отримання карткового кредиту не набуло значного поширення серед населення. Таке пояснюється відсутністю достатньо ефективних скорингових систем оцінки ризиків платоспроможності клієнта і повноцінно працюючих кредитних бюро. Це особливо актуально стосовно видачі кредитної картки в її класичному варіанті, оскільки вона видається, як правило, без додаткового забезпечення. Нині ж більшість банків пропонує кредитні картки своїм клієнтам, що стали такими в рамках зарплатних проектів, а також новим клієнтам при оформленні ними інших банківських продуктів, наприклад депозиту, який автоматично стає заставою. Щоб зацікавити і стимулювати клієнтів банки пропонують картки з «пільговим періодом», упродовж якого (як правило 30-60 днів) проценти за кредит не нараховуються.

У переважній більшості банки під час здійснення кредитування з «пільговим періодом» встановлюють протягом цього періоду умовну ставку (від 0,01 до 0,1 %) у зв'язку з відсутністю у законодавстві України чітко сформованого правового поля для такого кредитування. Для вирішення комплексу питань, пов'язаних із кредитуванням, що передбачає використання пластикових карток, банкам необхідно розвивати інформаційні технології, запроваджувати нові системи, які допоможуть автоматизувати видачу та обслуговування кредитних карток.

Великою проблемою з якою стикнулися українські банки в процесі розвитку карткового ринку -- втрати від шахрайства, які зростають пропорційно зростанню кількості карток. Вітчизняні фінансисти спрацювали за старою традиційною схемою: про захист від шахрайства почали говорити лише після того, як втрати стали перевищувати 1 % обсягу операцій за «пластиком». Банкіри одразу ж пригадали сумнівний європейський досвід - там кмітливі шахраї обкрадають банки до 10 % від обсягу операцій по карткових рахунках. В 2007 році MasterCard зареєстрував загальне шахрайство з картками на суму $ 703 млн, VISA зазнала збитків в усьому світі на $ 1,2 млрд.[28, с.19]. Тому для банків актуальною є проблема боротьби з такими випадками. Боротьба зі зловживаннями має багато аспектів. Це і контроль інформаційних зв'язків між банківськими автоматами і центром обробки інформації, контроль роботи банківського персоналу, і посилення захисту самих карток. Можливим рішенням проблеми є інтелектуалізація самої картки, активне впровадження чіп-карток.

Традиційні рекомендації банкірів щодо зберігання PlN-кодів окремо від картки, не розголошення даної інформації не гарантують безпеку для власників картки. Найбільше потерпають від дій шахраїв картки з магнітною смугою, оскільки вони найменш захищені від різних фальсифікацій та злочинів. Існує багато способів дій шахраїв з використанням різноманітних пристроїв. Найбільше крадіжок (підроблень) здійснюється з кредитними картками. Дебетові картки, зазвичай, менш цікавлять шахраїв у зв'язку з обмеженими сумами на них. Статистика свідчить про особливу зацікавленість шахраїв елітними кредитними картками.

Великі збитки від шахрайства зазнають і банки Великої Британії, тому фінансисти Старого Світу розгорнули широкомасштабну страхову компанію, аби мінімізувати свої витрати. В Україні страховики до таких програм наразі не готові, лише кілька страхових компаній можуть запропонувати українським банкам страхові поліси, які мінімізують збитки від шахрайських операцій. Банки показують зацікавленість у страхових програмах, але поки що не афішують такі поліси страхування. Цьому існує пояснення. З одного боку це законодавчі перепони - донині не прописана процедура страхування на випадок списання коштів з карткового рахунку, підробки «пластика». З іншого боку завеликою для банків залишається сума, у межах якої банки за власний рахунок мають покривати збитки від шахрайства (це приблизно $ 50 тис.). Збитки, що перевищують цю суму, покриватимуться полісом. Це при тому, що середньому банку за картковий поліс доведеться викладати щороку близько $ 40 - 50 тис., великому - $ 60 - 80 тис. Відтак, на думку експертів, аби українські банки почали активно страхуватись, їх витрати від дій шахраїв повинні перевищувати $ 50 - 150 тис. Перед усім страхуватимуться банки, які активно просуватимуть кредитні програми. Найбільші оператори карткового ринку будуть певний час страхуватися у «своїх» страхових компаніях (дочірніх чи в тих, що банки мають частку власності). Даний підхід допоможе мінімізувати вартість полісу, закрити проблему недовіри банків страховикам, необхідність достатньо ділитися інформацією про крадіжки, підроблення, втрату карток. Усі ці дії в майбутньому дозволять і надалі активно розвивати картковий ринок при достатньому рівні безпеки.

Такий сегмент банківської справи, як робота з платіжними картками, особливо гостро відчуває стан економіки, рівень життя населення. Позитивний розвиток економіки завдяки пожвавленню економічних процесів сприяє активному розвитку роздрібного, у тому числі і карткового ринку.

Незважаючи на стрімке зростання ринку протягом чотирнадцяти років, популярність та рівень використання платіжних карток в Україні залишається на невисокому рівні. Сьогодні вітчизняний картковий бізнес переживає етап «завоювання довіри населення», що в умовах посткризового періоду, створює додаткові проблеми та перешкоди для банківських установ.

2.2 Оцінка ризиків використання пластикових карток

Проблема виникнення ризиків в тій або іншій сфері економічної чи фінансової діяльності існуватиме завжди. Так і банківську діяльність неминуче супроводжують різні види ризиків.

Кожний банк як комерційна установа, прагнучи отримати прибуток, наражається на ризики. На сьогоднішній день їх рівень для українських банків значно підвищився, оскільки в умовах інтернаціоналізації фінансових ринків став надто відчутним вплив як світової кризи, так і національних проблем, а саме погіршення макроекономічних показників, присутність політичної невизначеності, що призводять до відпливу депозитів, звуження внутрішніх грошових ринків і нестійкості валютного курсу. Водночас вплив широкого кола банківських ризиків, зокрема, кредитного, ринкового, валютного, стратегічного та ризику ліквідності підриває стійкість банків, а отже знижується рівень довіри економічних суб'єктів до банківської системи. Таким чином у банківській практиці виникає необхідність прийняття рішень щодо прийнятного рівня ризику при здійсненні певних операцій чи максимального захисту від нього через відмову від таких операцій.

Поширеним ризиком у банківській діяльності є ризик, пов'язаний із картковими програмами комерційних банків. Як відомо, операції з платіжними картками є одним із напрямів залучення грошових коштів суб'єктів підприємницької діяльності та населення в банківську систему з метою збільшення маси позичкового капіталу як для конкретного банку, так і для банківської системи України в цілому. Таким чином кожен комерційний банк повинен розробити власну стратегію виявлення причин виникнення ризиків при проведенні операцій з платіжними картками, а також розробити ефективну систему управління ними. При цьому організовувати політику прийняття рішень таким чином, щоб вчасно і послідовно використовувати всі можливості розвитку банку й одночасно утримувати ризики на прийнятному і керованому рівні.

Банківська діяльність характеризується вищою ризикованістю порівняно з іншими видами економічної діяльності, що обумовлено специфікою виконуваних банками функцій. Велика кількість партнерів, клієнтів, позичальників, діяльності яких притаманні певні ризики, звертаючись до банку, приносять із собою цілу низку власних додаткових ризиків, які згодом трансформуються у суто банківські ризики. Здійснення кожної банківської операції пов'язане із загрозою реалізації кількох ризиків, що спонукає банки до обмеження їх впливу. Курдельчук I.A.

Як було зазначено вище, випуск карток пов'язаний з високим рівнем ризику для банку. Тому конкретизуємо, що ми будемо розуміти під терміном ризику, пов'язаного з банківськими платіжними картками. Курдельчук I.A.

Вперше найбільш загальне визначення ризику дав американський економіст Ф. X. Найт: «Ризик - це образ дій у неясній, невизначеній обстановці. Ризик - це ситуативна характеристика діяльності, що може мати невідомий результат і несприятливі наслідки у разі неуспіху.» Отже, розглядаючи банківську діяльність в напрямку організації його карткового бізнесу, ризик можна розуміти як усвідомлену можливість виникнення втрат. Тому банк має визначитись у своїй стратегії, щодоВарто окремо зупинитись на такому негативному моменті у картковому бізнесі як постійне зростання втрат внаслідок здійснення шахрайських операцій. По суті це явище є зовнішнім ризиком, який стосується усіх учасників ринку платіжних карток. Водночас проблема шахрайства явно недооцінюється українськими користувачами платіжних карток через відсутність повної та достовірної інформації про цей негативний бік функціонування ринку платіжних карток.

Комерційні банки в основному замовчують інформацію про осіб та суми обкрадання карткових рахунків. Разом з тим відсутня й єдина база даних про шахраїв .

У 2009 році, відповідно до статистичних даних НБУ, в Україні кількість шахрайських операцій із пластиковими картками зросла у 6,5 раза по відношенню до 2008 року. Постраждали 44 банки, а сума збитків склала більше 13 млн. грн. М.В. Колдовський, Банки, як правило, не прагнуть розголошення інформації щодо збитків, які їм були заподіяні успішними шахрайськими діями, оскільки ці факти негативно позначаються на іміджі банку, тому проблема може носити більш загрозливий характер.

Завдяки тим зручностям, які пропонують пластикові картки, вони використовуються повсякчасно. Науковці у своїх дослідженнях постійно акцентують увагу на перевагах пластикових платіжних карток перед паперовими грошима: зручність оплати за товари, роботи, послуги, надійність, практичність - для клієнтів банку та торговців; підвищення конкурентоспроможності та престижу, оптимізація витрат, що пов'язані із оборотом готівкових грошей -- для банків. Окремим аспектом виділяється безпека платіжних карток у порівнянні із паперовими грошима, однак тут не можна однозначно говорити про таку перевагу без детального аналізу видів платіжних карток та механізмів їх захисту.

З точки зору механізмів захисту, виділяють два основні види платіжних карток: з магнітною смужкою і чипові картки. Картки з магнітною смугою з'явилися в 50-х роках минулого століття - звідси і їхня найбільша поширеність і в світі, і в Україні, а також недосконалість механізмів захисту. Останній фактор разом із широкою розповсюдженістю і дає найбільшу кількість протиправних дій, направлених саме на власників карток із магнітною смужкою.

Відповідно до стандарту ISO-78IO картка із магнітною смужкою містить таку інформацію:

• на лицьовій стороні: унікальний 16-значний номер, термін дії, ім'я власника;

• на зворотному боці: магнітна смужка, підпис власника і додатковий тризначний код.

Вся необхідна інформація про власника картки, яка записана на самій картці, міститься і на магнітній смужці. Кожного разу, коли власник картки намагається провести якусь транзакцію, наприклад, отримати готівку за допомогою банкомату, розплатитися в Інтернеті тощо, ініціюється процес аутентифікації і перевіряється правильність записаної інформації шляхом зчитування інформації із магнітної смужки - у випадку використання РОБ- терміналу чи банкомату, шляхом перевірки коректності даних введених користувачем із самої карти за допомогою віртуального терміналу - при оплаті товарів через Інтернет тощо. Перевірці підлягають: номер картки, встановлений ліміт, термін дії карти, наявність грошей на рахунку. Інформація від терміналу до банку передається у зашифрованому вигляді, і у випадку позитивного підтвердження отриманої інформації транзакція проводиться.

Кожного разу, коли клієнт банку дає свою картку із магнітною смужкою для оплати товарів чи для того, щоб розплатитися в ресторані, він наражається на такі ризики: по-перше, якщо картка була втрачена із поля зору, то з нею могли провести не одну транзакцію оплати, а більше; подруге, інформацію із такої картки можна переписати і скористатися отриманими даними для того, щоб оплатити товари в Інтернеті. Таким чином, клієнт банку кожного разу ризикує у межах суми, що є на картці, а у випадку використання кредитної картки, ще й встановленим лімітом, який, як правило, досить суттєвий у порівнянні із готівковими сумами грошей. Більше того, втрату можна помітити не відразу, що ще більше ускладнює процес пошуку злочинців і повернення втрачених коштів їх законному власнику.

Наведені вище прогалини у механізмі захисту карток із магнітною смужкою повинні були усунути картки із чипами, або смарт-карти. Карти із чипами технологічно більш досконалі. Вони мають два рахунки: «чек» і «гаманець»: рахунок чек повністю повторює ситуацію зі рахунком і карток із магнітною смужкою, однак при передачі інформації від терміналу до банку використовуються більш складні алгоритми шифрування завдяки вбудованому в картку повноцінному мікрочипу. При оплаті товарів в торгівельних мережах використовується рахунок «гаманець» і клієнт банку, віддаючи картку, ризикує лише сумою, що знаходиться у «гаманці» на даний момент. Як правило, обмеження максимальної суми на «гаманці» досить несуттєве у порівнянні із коштами, що знаходяться на основному рахунку, наприклад, у картках НСМЕГІ, емітованих НБУ, таке обмеження встановлено на рівні однієї тисячі гривень. Також неможливою стає крадіжка даних із такої картки без викрадення неї, оскільки кожного разу при проведенні транзакції з рахунку «чек» потрібна сама картка, зчитувач карток і пін-код.

Виходячи із статистичних даних НБУ, ринок платіжних карток в Україні активно розвиьається. Втім, до досягнення основної ідеї впровадження платіжних карток - поширення безготівкових платежів, ще досить далеко, як правило картки використовуються клієнтами банків лише для того, щоб зняти готівку в банкоматі.

Основна функція платіжних карток -- переведення готівкового обороту до безготівкового - не виконується. Як правило, широке поширення отримали лише зарплатні проекти. Говорячи про якісний склад платіжних карток в Україні, можна констатувати, що ситуація із поширенням карток із чипом в Україні залишається незадовільною ).

Хоча платіжні картки із чипом почали використовуватися із 1984 року, вони до теперішнього часу не можуть витіснити недосконалі картки із магнітною смугою. Лише близько 7 % платіжних карток мають у собі чип. [50, с 88] Основна причина цього полягає в інфраструктурі: надзвичайне поширення банкоматів для карток із магнітною смужкою, Р08-терміналів не дозволяє швидкому поширенню карток із чипом, не дивлячись на ризики, на які наражаються користувачі платіжних карток із магнітною смугою. Також, на наш погляд, причина досить повільного впровадження карток із чипом полягає у тому, що основні ризики при використанні карток із магнітною смугою несуть клієнти, а не банки. Відповідно до розподілу ризиків, ризики використання платіжних карток з боку емітента платіжних карток наступні [53, с 14]:

- випуск паралельних карток на одного клієнта (це ризик зазнати банком втрат у разі відсутності або нульових оборотів по картках);

- несанкціоноване установлення авторизаційного ліміту (це ризик збільшення розміру доступної суми за картковим рахунком);

- недотримання вимог платіжної системи стосовно оформлення платежів чи передавання інформації (це ризик застосування штрафних санкцій до банку).

Фактично, ризики, пов'язані із недосконалістю механізмів захисту платіжних карток, емітент (банк) перекладає на своїх клієнтів і торговців.

Ризики з боку торговця [53, с 28]:

- овердрафт за рахунком клієнта, що виник у результаті шахрайських дій клієнта при масових операціях у торговельній мережі за карткою, нижче авторизаційних лімітів торгових точок;

- постійна зміна персоналу та відмова від проведення інструктажу по роботі з платіжними картками (це ризик виникнення порушень при обслуговуванні платіжних карток, що теж зумовлює втрати торговця);

- відмова від використання елементарних методів перевірки платіжних карток.

Ризик з боку клієнта банку:

- списання коштів за рахунком клієнта за підробленими картками;

- несвоєчасне повідомлення клієнтом банку про втрату картки;

- списання коштів за рахунком клієнта за втраченими картками;

- розголошення конфіденційної інформації.

Отже, ризики, пов'язані із технічною недосконалістю платіжних карток із магнітною смужкою, в основному несуть або клієнти банків -- користувачі платіжних карток, або ж торговці, але не емітенти, що не стимулює до затратного впровадження нової інфраструктури для обслуговування карток із чипами.

Втім, таке зволікання із масовим впровадженням інфраструктури смарт- карток марне. Зважаючи не лише на переваги у сфері захисту коштів клієнтів банку, але, оскільки картка із мікрочипом має у собі власну пам'ять, яка не використовується на повну потужність, то картки з мікрочипом можуть використовуватися, наприклад, для авторизації співробітника при допуску його до режимних об'єктів чи спеціалізованого програмного забезпечення, що принесе додаткові переваги банкам у сфері захисту внутрішньої банківської інформації. Розробники карток із чипом заклали значний потенціал для подальшого розвитку механізмів і способів використання таких карток.

Як свідчить аналіз звітності у 2010 році кількість банків-членів платіжних систем, що зазнали збитки, становила 43 банки. (ЕМА)

Кількість шахрайських операцій з використанням платіжних карток, порівняно з 2009 роком, зменшилась на 7 227 одиниць і становила 2 916 операцій, а сума збитків за цими операціями зменшилась на 6 666 тис. грн. і становила 6 304 тис. грн.

Практично всі операції (99,7% від їх загальної кількості), через які було завдано збитків банкам, держателям платіжних карток та торговцям були здійснені з використанням платіжних карток міжнародних платіжних систем Visa (55,27%) та MasterCard (44,45%). У 2010 році Національна система масових електронних платежів та система «УкрКарт» не зазнали жодних втрат.

Відповідно до рішення Міжвідомчої наради з питань запобігання та протидії шахрайських дій із використанням платіжних карток (лист НБУ від 15.04.2010№ 25-312/943-5139), доводимо до вашого відома, що Міністерством внутрішніх справ України та Українською міжбанківською асоціацією членів платіжних систем «ЄМА» було затверджено «Порядок взаємодії членів та учасників Української міжбанківської Асоціації Членів Платіжних систем «ЄМА» та Департаменту боротьби з кіберзлочинністю і торгівлею людьми МВС України» (далі - Порядок), яким визначено спільні заходи у сфері протидії шахрайським використанням платіжних карток на території України (додається).

У разі виникнення питань щодо застосування вимог Порядку та використання системи міжбанківського обміну інформацією про шахрайства «Exchange-online» необхідно звертатись до фахівців Української міжбанківської Асоціації Членів Платіжних систем «ЄМА».

Враховуючи ситуацію, що склалася. Національним банком України за участю представників Міністерства внутрішніх справ України та банків-членів платіжних систем 17 лютого 2011 року було проведено міжвідомчу нараду з питань запобігання та протидії шахрайським діям із використанням платіжних карток (далі - міжвідомча нарада). На міжвідомчій нараді були досягнуті домовленості щодо:

- вжиття банками України заходів, які надаватимуть можливість максимально убезпечити здійснення операцій з використанням платіжних карток через платіжні пристрої;

- співпраці з фахівцями Міністерства внутрішніх справ України для протидії шахрайським та злочинним діям із використанням платіжних карток;

- дотримання рекомендацій щодо запобігання та протидії шахрайським діям, які були напрацьовані фахівцями на міжвідомчій нараді (рекомендації банкам України та витяг протоколу міжвідомчої наради додаються).

Враховуючи викладене, з метою запобігання і протидії шахрайським операціям з використанням спеціальних платіжних засобів та керуючись статтею 42 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», зобов'язуємо банки вжити відповідних заходів щодо запобігання і протидії шахрайству з використанням спеціальних платіжних засобів, які були напрацьовані на міжвідомчій нараді (із врахуванням рекомендацій Міністерства внутрішніх справ України).

За даними НБУ , відповідно до інформації банків, накопиченої системою міжбанківського обміну інформацією про шахрайства «Exchange- online», за квітень - серпень квартал 2011р. зафіксовано 17 випадків встановлення накладок на банкомати та 8 інших інцидентів (банкоматні віруси, фізичний злом банкоматів). У Ррсійській Федерації за 2011р. кількість випадків встановлення накладок становила 141 на 97 тис. банкоматів.

З врахуванням того, що кількість банкоматів, які належать банкам, що належним чином не виконують ст. 39.5, 40-1 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», перевищує 20% від загальної кількості банкоматів в Україні, фактичний стан справ є, нажаль, набагато гіршим, включаючи не тільки загальну кількість встановлених накладок, а також втрати клієнтів зазначених банків та банків безпосередньо.

18 серпня 2011р. проведено засідання Форуму з безпеки розрахунків та операцій з платіжними картками (ФБР і К), на якому були докладно обговорені питання застосування антискімінгових накладок на клавіатуру банкоматів та пристрій зчитування карток (механічний захист коштує від 70 євро на один банкомат), а також питання апаратного захисту (електромагнітний захист коштує від 1000 євро на один банкомат).

На засіданні підписано порядок взаємодії членів та учасників Асоціації та Департаменту боротьби з кіберзлочинністю і торгівлі людьми МВС України.

Порядком взаємодії серед іншого описано порядок дій співробітників банків при виявленні сторонніх пристроїв в банкоматах, терміналах, комунікаційних мережах тощо, а також перелік документів, які мають додаватися до заяв банків до правоохоронних органів, для порушення кримінальної справи за інцидентами з платіжними картками. В Порядку взаємодії підкреслено важливість автоматизованого аналізу моніторингової інформації, що є важливою ланкою протидії картковим шахрайствам, і зазначено, що процесингові центри спроможні прискорити вирішення банками цього питання.

Для посилення безпеки на ринку пластикових карток НБУ рекомендує власникам ключових процесингових центрів України, а саме: ПАТ «Райфайзенбанк Аваль» (власник Українського процесингового центру (ПЦ), який обслуговує більше 40 банків); ПАТ «Укрексімбанк» (власник ПЦ, який обслуговує більше 20 банків); ПАТ «ПУМБ» (власник ПЦ, який обслуговує більше 20 банків); ПАТ «Укргазбанк» (співвласник ПЦ УкрКарт, який обслуговує більше 20 банків) максимально сприяти банкам в забезпеченні пакетного завантаження моніторингової інформації до «Exchange-online» з використанням програмних можливостей Процесингових центрів, власниками яких вони є.

Використання банками системи міжбанківського обміну інформацією про шахрайства «Exchange-online» здійснюється КБ «Приватбанк» та більшості членів Асоціації, які використовують систему, в квітні - серпні 2011р. приєдналися ПАТ «Платінум банк», ПАТ «БТА Банк», ПАТ «КБ «Євробанк», ПАТ «АСТРА БАНК». Більше 15 банків запитали інформацію про використання системи, і продовжують розмірковувати відносно її використання, а саме: ПАТ «Східно-промисловий банк», ПАТ «Реал Банк», AT «БМ Банк», ПАО «ЧБРР», Пат «Кредитвест, ПАТ «Діамантбанк», ПАТ «Банк Кліринговий Дім», ПАТ «Терра Банк», ПАТ «Агрокомбанк»,ПАТ «Комерційний банк «Інвестбанк», ПАТ «Банк Український капітал», ПАТ «ПроКредит Банк», ПАТ «Містобанк», ПАТ «Златобанк», ПАТ «Укргазпромбанк».

Інші банки поки що, не приділили належної уваги рекомендаціям Національного банку України та Міністерства внутрішніх справ за результатами Міжвідомчої наради з питань запобігання та протидії шахрайських дій із використанням платіжних карток

У будь-якому разі потрібно дотримуватися елементарних правил безпеки при використанні платіжних карток, які описані у рекомендаціях держателям платіжних карток щодо їх використання НБУ:

- ніколи не розголошувати ПІН стороннім особам, не передавати платіжну картку для використання іншими особами

- під час отримання платіжної картки необхідно поставити підпис на її зворотному боці

- бути уважним до умов зберігання та використання платіжної картки

- здійснювати операції з використанням платіжних карток через банкомати, які встановлені в безпечних місцях;

- перед використанням банкомата необхідно оглянути його щодо наявності додаткових приладів, які не відповідають його конструкції

- після отримання готівки в банкоматі необхідно її перерахувати та переконатись у тому, що платіжна картка була повернена банкоматом, дочекатись видачі чека в разі його запиту і тільки після цього відходити від банкомата.

- роздруковані банкоматом чеки потрібно зберігати для звірки зазначених у них сум з випискою про рух коштів на картковому рахунку.

Отже, проблема виникнення ризиків при проведенні операцій з пластиковими картками в практиці українських банків очевидна й потребує вирішення. Так як ці ризики є невід'ємною складовою карткового бізнесу, то відповідно для мінімізації їх банкам необхідно здійснювати комплекс таких дій:

1) для мінімізації ризиків з боку емітента:

- наголошувати на необхідності вдосконалення законодавчого забезпечення бізнесу пластикових карток, яке б дало змогу встановити спільну відповідальність емітента, еквайєра та користувача пластикових карток при виникненні ризиків;

- кваліфіковано організовувати процеси управління ризиковою ситуацією, що спрямовані на забезпечення адаптації діяльності банку до мінливих умов зовнішнього та внутрішнього середовища;

- установлювати норми випуску карток на одного клієнта за одним картковим рахунком;

- формувати страхові фонди за рахунок власних коштів або коштів клієнтів;

- здійснювати постійний оперативний контроль в банку та налагоджувати позапланові перевірки;

- використовувати процедуру не знижувального залишку за картковим рахунком;

- здійснювати постійне тестування та вибіркову перевірку персоналу.

2) для мінімізації ризиків з боку користувача:

- створити в банківській системі єдину базу даних користувачів платіжних карток;

- удосконалювати системи моніторингу для виявлення незаконних операцій під час здійснення безготівкових розрахунків з використанням платіжних карток;

- здійснювати та впроваджувати ефективні технології забезпечення безпеки безготівкових розрахунків;

- надання клієнтам повної інформації та проведення різноманітних консультацій щодо користування платіжними картками.

3) для мінімізації ризиків з боку торговця:

- разом із місцевими відділеннями зв'язку забезпечити банкомати та РОБ-термінали надійними лініями зв'язку;

- забезпечення цілодобової авторизації платежів за картками;

- вчасне складання та розсилка стоп-листів.

2.3. Особливості діяльності Публічного Акціонернрного Товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на ринку платіжних карток

КБ "Приватбанк" здійснює випуск та обслуговування за допомогою пластикових карток. Корпоративна картка - платіжна картка, емітована на ім'я особи клієнта - юридичної особи або фізичної особи - підприємця. Видається довіреній особі клієнта на підставі та на умовах договору про відкриття картрахунків. Банком в якості корпоративних карток здійснюється випуск карток VISA Classic .

Філія при розповсюдженні корпоративних карток фактично виступає агентом Головної установи банку. Всі договора укладаються від імені Головної установи банку. Строк обслуговування корпоративних карток - 1 рік.

Для отримання корпоративних карток клієнт подає до банку:

заяву - анкету ;

перелік користувачів карток;

ксерокопії паспортів та довідок про присвоєння ідентифікаційних номерів по кожному користувачу згідно переліку

Випуск проводиться як клієнтам так і юридичним особам, які не мають поточного рахунку. Рахунок для обліку операцій може відкриватися в національні валюті, в доларах США, або може бути мультивалютним. Випуск корпоративних карток потребує внесення клієнтом гарантійного забезпечення, суми, за яким обліковуються на окремих аналітичних рахунках, відкритих на балансовому 2605,також на балансі Головної установи банку. Локальних карток банку - пластикові картки з магнітною смугою, що містять реквізити, які ідентифікують клієнта та його рахунки в банку. Використовуються виключно як засіб для одержання готівки через банкомати та касу ( емулятор ПОС - терміналу) установ банку. Їх використання для безготівкової оплати за товари (послуги) на підприємствах торгівлі (послуг) є неможливим;

- карток VISA (VISA Electron, VISA Classic та VISA Gold). Використо- вуються як засіб для одержання готівки через ПОС - термінали та мережу банкоматів, а також для безготівкової оплати за товари (послуги) на підприємствах торгівлі (послуг), які мають електронні термінали або імпринтери (не стосується карток VISA Elecnron) з логотипами "VISA" або "VISA Electron".

Особові рахунки для бухгалтерського обліку операцій в розрізі держателів карток, відкриваються на балансі Головної установи: для локальних карток банку - аналітичний рахунок до балансового рахунку 2620; для карток VISA- аналітичний рахунок до балансового рахунку 2625.

Платіжні картки в рамках зарплатних проектів(Додаток№8) .Випускаються банком в разі укладання з підприємством відповідного договору. Для перерахування зарплати відкривається окремий внутрішньобанківський рахунок - аналітичний рахунок на балансовому 2909.

В умовах переходу до ринкових відносин виникла необхідність застосування в діяльності підприємств, організацій, банків принципів і засобів маркетингу. Сьогодні в змаганні на ринку переможе той, хто зуміє чітко і грамотно розробити маркетингову стратегію для свого банку і організувати реалізацію банківських послуг.

В умовах сучасного ринку недостатньо створити товар, призначити на нього ціну та розмістити його у зручному для споживача місці.

Подолати цю суперечність покликаний четвертий елемент комплексу маркетингу -- просування.

Комплекс просування (комплекс маркетингових комунікацій) являє собою оптимальне поєднання його основних елементів: реклами, паблісіті, стимулювання збуту, особистого продажу і прямого маркетингу.

ПАТ КБ «ПриватБанк» є одним з банків України, що найбільш динамічно розвивається і займає лідируючі позиції банківського рейтингу країни.

При просуванні банківських послуг, розрахованих на населення, використовується предметна комунікація спрямована на створення іміджу не тільки банку, але й конкретних банківських послуг.

Правильний вибір елементів комунікаційного комплексу дозволяє раціонально використати бюджет маркетингу і підвищити ефективність бізнес-комунікацій, що звісно веде до більш ефективної діяльності банку та підтримки його конкурентоспроможності.

Ринок пластикових карток в Україні демонструє щорічний приріст, але існують деякі проблеми, що супроводжують просування даного виду послуг.

На поширення безготівкових розрахунків із використанням пластикових карток негативно впливають:

-низький рівень купівельної спроможності населення,

-незацікавленість населення в користуванні платіжними картками,

-недостатній розвиток інфраструктури обслуговування платіжних карток, -значні капіталовкладення для впровадження карткових розрахунків,

-додаткові витрати торговців на придбання та обслуговування обладнання,

-навчання персоналу,

В області маркетингу карткових продуктів перед керівництвом банку стоять наступні завдання:

- залучення нових карткових рахунків;

- розширення мережі торговельних точок, які приймають картки банку;

- кооперація з іншими емітентами карток для розробки загальних правил операцій і запобігання підробок та шахрайства;

- розробка додаткових послуг для привернення до своїх карткових програм нових учасників;

- відбір кредитоспроможних власників карток для продажу їм інших банківських продуктів.

В звязку з цим «ПриватБанку» доцільно удосконалювати свій комплекс маркетингових комунікацій для підтримки конкурентоспроможності.

Шляхи, які спроможні докорінно змінити ситуацію банку на ринку пластикових карток:

- активне пропонувати працівникам підприємств відкриття кредитних лімітів за зарплатними картками. Такі програми мають бути цільовими і розробленими банком для кредитування купівлі товарів широкого вжитку;

- дієвим шляхом підвищення ефективності може бути робота банку з учасниками зарплатних проектів щодо споживчого, житлового та автокредитування, а також щодо депозитних програм;

-збільшення охоплення населення платіжними кредитними картами;

-нормалізація ефективності роботи відділень та профільних спеціалістів;

-збільшення рівня залученості в продаж фахівців роздрібного бізнесу;

-активізація продажу «платіжних» сервісів;

-переорієнтація на залучення комерційних підприємств;

Нарощення обсягу емісії платіжних карток, допоможе «ПриватБанку» здійснювати територіальну експансію шляхом розширення мережі філій та відділень по всій Україні, поліпшувати структуру емісії карток шляхом зосередження на сегменті VIP-клієнтів та середнього класу, постійно розширювати асортимент карткових продуктів, поліпшувати технологічні можливості банкоматів.

Щодо необхідності підтримки та вдосконалення Програми лояльності, то це обумовлено тим, що витрати на залучення одного власника пластикової картки можуть становити до 200 $, і потенційно набагато більших витрат зажадає залучення найкращих з спеціалістів з продажу. Найбільш вигідні для банку власники пластикових карток повинні бути об'єктом спеціальних стимулюючих заходів, спрямованих на те, щоб вони залишалися клієнтами банку.

Вищезазначені заходи щодо удосконалення системи просування продукції допоможуть «ПриватБанку» залишатись конкурентоспроможним на ринку пластикових карток, і як наслідок ефективно функціонувати та займати лідерські позиції на банківському ринку країни.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ВИКОРИСТАННЯ ПЛАСТИКОВИХ КАРТОК У ГРОШОВОМУ ОБІГУ В УКРАЇНІ

3.1 Механізм використання пластикових карток та обмеження шахрайства з пластиковими картками

Електронні безготівкові розрахунки останніми роками в Україні набувають значного розповсюдження.

Інтенсивне впровадження платіжних карток як в Україні, так і у всьому світі супроводжується здійсненням ряду протиправних діянь, пов'язаних з їх використанням. Враховуючи темпи емісії платіжних карток та їх еквайрингу

в Україні, можна спрогнозувати сплеск «карткової» злочинності вже у найближчий час.

Ефективна протидія «картковій» злочинності можлива лише при конструктивній взаємодії правоохоронних органів, комерційних, банківських та громадських структур.

На сьогоднішній день світовими лідерами у сфері платіжних карток є «VISA» та «MasterCard», які створилися на основі двох найбільших (в 50-х роках) американських банків.

Аналіз стану криміногенної ситуації у сфері функціонування платіжних систем в Україні та закордоном свідчить, що разом з обсягами карткових розрахунків паралельно росте і рівень «карткової» злочинності, так званого «кардингу» -- протиправного використання платіжних карток для покупки товарів чи одержання послуг. У Європі та Америці про дану проблему почали говорити ще 30 років тому, коли злочинність у сфері пластикових карток лише зароджувалась.

Фахівці умовно виділяють наступні етапи становлення в Україні «карткової» злочинності:

- становлення ринку платіжних карток (1995-1996 p. p.). «Карткових»

злочинів ще не зафіксовано, злочинці вивчають схеми електронних розрахунків за допомогою платіжних карток, намагаються встановити контакти з працівниками банків;

- укладання банками договорів з клієнтами носить безсистемний характер (1997-1998 р. p.). Недоліки у роботі банківських структур сприяють вчиненню окремих злочинів, використовуються підроблені картки банків інших країн;

- організовані злочинні угруповання зацікавлюються «картковим бізнесом» (1999 p.), сплеск шахрайства в торгівельній мережі;

- банки впроваджують додаткові заходи перевірки і моніторингу операцій з використанням платіжних карток, проводять уніфікацію процедур, стандартизацію договорів з торговими підприємствами (2000 p.). Рівень шахрайства з платіжними картками значно знижується;

- спостерігається зростання «карткової» злочинності (з 2001 p.).

Інформація про реквізити платіжних карток, особливо про зміст магнітних смуг, стала дуже привабливим товаром. Удосконалюються схеми вчинення злочинів. Спостерігається тенденція до обміну інформацією та взаємодії між злочинними групами різних країн заради досягнення спільних злочинних цілей.

У процесі своєї еволюції з метою попередження шахрайств платіжні картки набувають все більше і більше рівнів захисту. Але коли з'являються нові види захисту, тоді ж з'являються і нові схеми їх підробки. За даними VISA СЕМЕА основними видами шахрайств з платіжними картками є використання викраденої картки (35% від загальної кількості шахрайств), використання підробленої картки (30%), використання реквізитів картки (28%), інші види шахрайств (7%).

Злочини, які вчиняються з платіжними картками настільки різноманітні, що навіть мають свою класифікацію. Так, в залежності від того яким чином відбуваються правопорушення у сфері платіжних карток, їх поділяють на наступні:

1. Види злочинів, які пов'язані із незаконним збиранням інформації про платіжні картки.

2. Види діянь, пов'язаних з підробленням платіжних карток.

3. Види шахрайських діянь з використанням платіжних карток (інформації про платіжні картки).

4. Вчинення групових злочинів у сфері використання платіжних карток.

Серед технічних пристроїв для незаконного зняття інформації про платіжні картки є такі накладки на банкомат: відеокамера, накладна клавіатура, насадка на карто приймальник банкомату, насадка типу «ліванська петля», мініскрімер, пристрій для зчитування інформації з магнітної смуги ластикових карток.

Ще на початку 90-хроківповністюпідробленіплатіжнікартки були низької якості. На теперішній час якість підроблених карток стала такою, що іноді неможливо без експертного дослідження виявити різницю між підробленою і справжньою платіжною карткою.

Таким чином, розвиток та розповсюдження міжнародних систем електронних платежів, сучасних засобів обчислювальної техніки сприяли створенню передумов для зростання злочинності, пов'язаної з використанням підроблених платіжних карток, неправомірним доступом до комп'ютерних мереж, несанкціонованим отриманням або зміною інформації.

В сучасних умовах ефективна протидія «картковій» злочинності можлива лише при конструктивній взаємодії правоохоронних органів, комерційних, громадських та банківських структур. Для ефективної боротьби з «картковою» злочинністю в Україні необхідно забезпечити вирішення наступних задач:

1. Визначення, на основі аналізу криміногенної ситуації, проблемних питань гармонізації законодавства України у сфері боротьби з комп'ютерною та «картковою» злочинністю.

2. Розробка та впровадження моделі ефективного організаційного забезпечення боротьби з комп'ютерною та «картковою» злочинністю (організаційна структура, функціональна структура, матеріально-технічна база, підготовлені кадри) та їх реалізація.

3. Утворення ефективної системи підготовки та перепідготовки спеціалістів для національних правоохоронних та судових органів з питань протидії комп'ютерній та«картковій» злочинності.

4. Удосконалення механізму взаємодії національних правоохоронних органів з компетентними органами інших країн з питань боротьби зі злочинністю в рамках ТОЗ - Конвенції та Конвенції про кіберзлочинність.

5. Розробка нових технологій в області захисту пластикових карток та усіх технологій, що стосуються їх обслуговування (механізм ідентифікації картко власника за голосом або відбитками пальців).

За останні роки український ринок банківських технологій пройшов шлях від початкової стадії комп'ютеризації -реалізації найпростіших банківських операцій на базі персональних комп'ютерів до повноцінних автоматизованих банківських систем, які відповідають найсуворішим сучасним вимогам. Активно впроваджуються міжнародні системи платежів.

Поява і розповсюдження пластикових платіжних засобів в Україні зумовлені взаємною зацікавленістю в цьому держави і власника пластикових карток (ПК). Для держави -- це один із засобів зниження потреби в готівковій грошовій масі. Організації, які приймають до оплати картки, періодично інформуються емітентами про номери карток, визнаних недійсними, викраденими, загубленими, фальшивими. Список номерів таких карток має назву «стоп-лист». При використанні картка перевіряється на дійсність її реквізитів за «стоп-листом» і за допомогою прокатного апарату.

Реальну загрозу банківської індустрії пластикових платіжних засобів представляють хакери. Вони можуть за допомогою спеціального програмного забезпечення визначати, а потім продавати номери діючих рахунків кредитних карток, а також поширювати паролі, ідентифікаційні номери, кредитну й іншу персональну інформацію через комп'ютерні мережі. Банківські службовці зовсім не зацікавлені в реєстрації таких злочинів, а навпаки, ретельно це приховують. Адже надання гласності факту здійснення злочинних дій проти комп'ютера банку негативно відіб'ється на авторитеті установи та може призвести до втрати клієнтів (тільки у 8,2% випадках потерпілі звертаються до правоохоронних органів, в інших випадках було лише внутрішнє розслідування).

Злочинна діяльність щодо машинних носіїв стосується:

а) зміни у файловій системі: копії чужих файлів (при неправомірному доступі); файли зі шкідливими програмами; програмне забезпечення для підбору паролів неправомірного доступу в Інтернет або іншого проникнення в комп'ютерні мережі, а також утримуючі функції зі знищення, блокування, модифікації або копіювання інформації, порушення роботи електронно- обчислювальних машин (ЕОМ), системи ЕОМ, мережі тощо;

б) зміни конфігурації комп'ютерного обладнання: невідповідність внутрішнього пристрою комп'ютера технічній документації на нього; нестандартні периферійні пристрої тощо.

Характеризуючи осіб, які вчиняють комп'ютерні злочини, необхідно звернути увагу на те, що в електронну злочинність втягнуте широке коло осіб від висококваліфікованих фахівців до дилетантів. Вітчизняні і зарубіжні дослідження дають змогу створити портрет типового комп'ютерного (електронного) злочинця, тобто профіль даного соціального типу: в середньому ЗО років, за освітою - інженер в галузі електроніки або програміст, але існують випадки, коли злочинці взагалі не мають технічної освіти. Крім цього, ці особи не стоять на обліках в органах внутрішніх справ і взагалі не мають кримінального минулого.

За матеріалами Центру дослідження комп'ютерної злочинності, суб'єктами злочинів, що вчиняються за допомогою високих технологій, у 5 разів частіше є чоловіки. Більшість злочинців мають вищу або незакінчену вищу технічну освіту (53,7%), іншу вищу або незакінчену вищу освіту - 19,2%. Переважають особи віком від ЗО до 45 років (46,5%), а також від 16 до ЗО років (37,8%) .

Але найбільшу загрозу для системи платежів із використанням банківських ПК представляє їх підробка. Цей вид злочинів розвивається найбільш динамічно і створює великі труднощі як при розслідуванні, так і при підрахунку збитків. Злочинці використовують номери справжніх карток, причому власники карток навіть не здогадуються про це.

Дослідження показують, що безпосередній несанкціонований доступ до ЕОМ, систем і комп'ютерних мереж вчиняється співробітниками банків: програмістами, інженерами, операторами, які є користувачами або обслуговуючим персоналом ЕОМ (41,9% випадків). Майже в два рази рідше такі дії вчиняють інші співробітники банку (20,2%), а в 8,6% випадків злочин було вчинено звільненими співробітниками, у 25,5% -- сторонніми особами .

Сприятлива ситуація для шахраїв, які використовують пластикові платіжні картки, складається через несвоєчасне відправлення «стоп-листа» в організації, що приймають такі картки, неуважність осіб, які перевіряють ці картки, у випадку пред'явлення їх у торговельних та інших підприємствах.

Суми збитків від використання викрадених, підроблених ПК, а також шахрайств, з кожним роком будуть зростати, оскільки не можливо сформувати статистику тільки на основі реальних фактів, тому що обіг ПК у світі є значним, що свідчить про достатньо високий рівень латентності даного виду злочину.

Завдяки застосуванню комерційними банками України пластикових карток і чеків збільшується залучення коштів, зростають кредитні ресурси банків, підвищується конкурентоспроможність тих із них, які застосовують електронні засоби платежу. Активний розвиток в Україні такого конкурентоспроможного та перспективного банківського продукту, як пластикові картки та чеки лише починається. Україна має всі умови, щоб пластикова картка перетворилася з привілею забезпечених громадян у повсякденний засіб розрахунків. На шляху до розв'язання цього завдання сьогодні багато труднощів: від загального стану економіки до катастрофічних масштабів шахрайства з пластиковими картками. Однак, як переконує досвід інших країн, у тому числі й Росії, за умови координації діяльності банків між собою та з Національним банком України, Верховною Радою України (зокрема щодо питань прийняття відповідного цивільного і кримінального законодавства) таке завдання може бути вирішене протягом найближчого десятиріччя. Працюючи над маркетинговою стратегією, українські банки повинні це враховувати.