Теоретичні основи діяльності торговців цінними паперами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи діяльності торговців цінними паперами

1.1 Економічна сутність торговців цінними паперами

1.2 Інформаційне забезпечення діяльності торговців цінними паперами

1.3 Огляд наукових публікацій з питань діяльності торговців цінними паперами

Розділ 2. Аналіз діяльності торговця цінними паперами на фінансовому ринку України

2.1 Алгоритм дослідження діяльності торговців цінними паперами

2.2 Огляд діяльності торговців цінними паперами на фінансовому ринку України

2.3 Аналіз діяльності з торгівлі цінними паперами компанії «ТАСК-БРОКЕР»

Розділ 3. Шляхи розвитку діяльності торговців цінними паперами на фінансовому ринку

3.1 Зарубіжна практика діяльності торговців цінними паперами на фінансовому ринку

3.2 Напрямки розвитку компанії «ТАКС-брокер»

3.3 Шляхи удосконалення діяльності торговців цінними паперами на фінансовому ринку України

Висновки

Список використаної літератури

Додатки



Вступ

Актуальністю даної теми є те, що стратегічним завданням сучасної національної економічної політики є досягнення стійкого економічного зростання, що вимагає наявності адекватної фінансової системи, а також інтенсифікації процесу трансформації тимчасово вільних коштів населення і суб'єктів господарювання в інвестиції. Вирішувати це завдання дозволяє ринок цінних паперів, що є найефективнішим сегментом фінансового ринку. Суб'єкти, що здійснюють професійну торговельну діяльність на ринку цінних паперів, зокрема брокерську й дилерську, виступають найважливішими інфраструктурними елементами сучасного фондового ринку. На українському фондовому ринку нині працюють понад 700 організацій, що мають ліцензії торговців цінними паперами, проте рівень розвитку їх бізнесу все ще не дозволяє їм повною мірою вирішувати завдання організації ефективного функціонування фондового ринку, тому вони прагнуть знайти найбільш прийнятні способи організації своєї діяльності. У процесі організації свого бізнесу суб'єкти, що займаються торгівлею цінними паперами, брокерською і дилерською діяльністю, стикаються з рядом проблем, що вимагають спеціального вивчення.

Новітність досліджуваної проблеми: теоретичну основу дослідження становлять наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених - економістів, зокрема, П.Бороздіна, В.Торкановського, Ю.Лисенкова, О.Мозгового, В. Павлова, О.Мендула, А.Калини, О.Баули, С.Лапішко, В.Резнікова, А.Кологойди, В.Корнеєва, А.Попова, О.Горинської та інших. Дослідження теоретичних аспектів діяльності торговців цінними паперами вітчизняними та зарубіжними науковцями часто обмежувалося виділенням переважно якоїсь однієї проблеми, якої недостатньо для розуміння функціонування цього складного організму. Це зумовлює необхідність подальшого пошуку проблем та шляхів розвитку діяльності торговців цінними паперами.

Об'єктом дослідження є торгівці цінними паперами.

Предметом дослідження виступають економічні відносини торговців цінними паперами в ході їхньої діяльності на фінансовому ринку.

Мета роботи: висвітлити теоретичні основи діяльності торговців цінними паперами, проаналізувати практику їх роботи у зарубіжних країнах та на фінансовому ринку України та виявити можливі шляхи удосконалення функціонування торговців цінними паперами на вітчизняному ринку.

Завдання даної роботи полягає у тому щоб, по-перше, визначити сутність діяльності торговців цінними паперами, розглянути види діяльності торговців цінними паперами на фінансовому ринку, висвітлити інформаційне забезпечення діяльності торговців цінними паперами, розглянути різні погляди науковців щодо торговців цінними паперами. По-друге, розробити алгоритм дослідження діяльності торговців цінними паперами, розглянути діяльність торговців цінними паперами на фінансовому ринку України, проаналізувати діяльність з торгівлі цінними паперами компанії «ТАСК-БРОКЕР». По-третє, розглянути зарубіжну практику діяльності торговців цінними паперами на фінансовому ринку, виявити напрямки розвитку компанії «ТАСК-БРОКЕР» та розробити шляхи удосконалення діяльності торговців цінними паперами на фінансовому ринку України.

Методом даної роботи виступає аналіз фінансових та економічних показників на основі статистичних даних українського фондового ринку, американського та європейського ринків, а також компанії «ТАСК-БРОКЕР».

Практичне значення: одержаних результатів полягає в розробці рекомендацій щодо вирішення проблем торговців цінними паперами в Україні. Крім цього, на прикладі торговця цінними паперами «ТАСК-БРОКЕР» більш детально проаналізована діяльність, розраховані показники, які свідчать про стан розвитку підприємства «ТАСК-БРОКЕР».

Використані інформаційні джерела: законодавчі та нормативні акти, які регламентують діяльність торговців цінними паперами; офіційні статистичні та звітні матеріали, рейтинги найбільших компаній Європи за результатами їх діяльності з торгівлі цінними паперами; аналітична інформація з наукових праць зарубіжних і вітчизняних авторів: монографій, статей у наукових збірниках.



Розділ 1. Теоретичні основи діяльності торговців цінними паперами

1.1 Економічна сутність торговців цінними паперами

Для того, щоб зрозуміти економічну сутність торговців цінними паперами потрібно визначити, якими видами професійної діяльності вони можуть займатись, яке місце вони займають у інфраструктурі фінансового ринку та які функції виконують ці фінансові інститути.

Торговець цінними паперами -- юридична особа, яка має відповідну ліцензію на здійснення професійної діяльності з торгівлі цінними паперами.

Торгівля цінними паперами -- це здійснення угод з цінними паперами, які передбачають оплату цінних паперів проти їх поставки новому власнику на основі договорів доручення чи комісії за рахунок своїх клієнтів (брокерська діяльність) або від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу третім особам (дилерська діяльність). Торгівлю цінними паперами та посередницьку діяльність з випуску цінних паперів (андерайтинг), а також діяльність з управління цінними паперами на фондовому ринку України здійснюють фінансові посередники -- торговці цінними паперами.

Для того, щоб краще розуміти функції торговців цінними паперами розглянемо, яке місце посідають торговці цінними паперами в структурі фондового ринку.

До складу інфраструктури фінансового ринку входять інституціональні фінансові посередники, а також такі обслуговуючі (допоміжні) суб'єкти:

-- посередницькі фінансові інститути -- банківські установи (емісійні, комерційні, інвестиційні, іпотечні, ощадні та зовнішньоторговельні) та спеціалізовані небанківські фінансово-кредитні установи (страхові й інвестиційні компанії, фінансові, пенсійні фонди, кредитні спілки, ощадні інститути, ломбарди, лізингові, факторингові, трастові компанії та ін.);

-- професійні учасники -- торговці цінними паперами й іншими інструментами фінансового ринку;

-- організатори торгівлі -- фондові та валютні біржі, позабіржові фондові торговельні системи (ПФТС);

-- Національна депозитарна система, депозитарні установи, клірингові депозитарії;

-- розрахунково-клірингові установи;

-- інформаційно-аналітичні інститути, консультаційні центри;

-- саморегулятивні організації ринку фінансових послуг (СРО).[3]

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис 1.1. Схематичне зображення інфраструктури фондового ринку

Торгівці цінними паперами відносяться до професійних учасників фондового ринку.

Професійна діяльність з торгівлі цінними паперами на фондовому ринку провадиться торговцями цінними паперами, які створюються у формі господарського товариства та для яких операції з цінними паперами та іншими фінансовими інструментами є виключним видом діяльності, крім випадків, передбачених законом, а також банками.

Професійна діяльність з торгівлі цінними паперами включає: брокерську діяльність, дилерську діяльність, андерайтинг, діяльність з управління цінними паперами.

Торговець цінними паперами може провадити дилерську діяльність, якщо має сплачений грошовими коштами статутний капітал у розмірі не менш як 500 тисяч гривень, брокерську діяльність - не менш як 1 мільйон гривень, андеррайтинг або діяльність з управління цінними паперами - не менш як 7 мільйонів гривень.

У статутному капіталі торговця цінними паперами частка іншого торговця не може перевищувати 10 відсотків. [4, с.246]

Ліцензія на провадження андеррайтингу видається лише за умови наявності у торговця цінними паперами ліцензії на провадження дилерської діяльності.

Основні види професійної діяльності торгівця цінними паперами показано на рис.1.2.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1.2. Схематичне зображення видів професійної діяльністі з торгівлі цінними паперами

Брокерська діяльність - укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів (зокрема на підставі договорів комісії, доручення) щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів від свого імені (від імені іншої особи), за дорученням і за рахунок іншої особи.

Торговець цінними паперами може виступати поручителем або гарантом виконання зобов'язань перед третіми особами за договорами, що укладаються від імені клієнта такого торговця, отримуючи за це винагороду, що визначається договором торговця цінними паперами з клієнтом.

Торговець цінними паперами, який провадить брокерську діяльність, може надавати своїм клієнтам консультації щодо купівлі-продажу цінних паперів та інших фінансових інструментів.

Дилерська діяльність - укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу.

Андеррайтинг - укладення торговцем цінними паперами договорів щодо відчуження цінних паперів та/або здійснення дій чи надання послуг, пов'язаних з таким відчуженням, у процесі емісії цих цінних паперів за дорученням, від імені та за рахунок емітента на підставі відповідного договору з емітентом.

Андеррайтер може надавати консультації емітенту щодо розміщення цінних паперів цього емітента.

Андеррайтер відповідно до договору з емітентом може здійснювати:

1) Купівлю цінних паперів у емітента з подальшим їх перепродажем інвесторам.

2) Гарантування повного або часткового продажу цінних паперів емітента інвесторам, повний чи частковий їх викуп за фіксованою ціною з подальшим перепродажем.

3) Продаж якомога більшої кількості цінних паперів, без зобов'язання придбати будь-які цінні папери, що не були продані.

З метою організації публічного розміщення цінних паперів андеррайтери можуть укладати між собою договір про спільну діяльність.

Діяльність з управління цінними паперами - діяльність, яка провадиться торговцем цінними паперами від свого імені за винагороду протягом визначеного строку на підставі договору про управління переданими йому цінними паперами, іншими фінансовими інструментами та грошовими коштами, призначеними для інвестування в цінні папери та інші фінансові інструменти, а також отриманими у процесі управління цінними паперами, іншими фінансовими інструментами і грошовими коштами в інтересах установника управління або визначених ним третіх осіб.

Договір про управління цінними паперами, іншими фінансовими інструментами і грошовими коштами, призначеними для інвестування в цінні папери та інші фінансові інструменти, може передбачати виникнення у торговця цінними паперами права довірчої власності на передані йому в управління цінні папери, інші фінансові інструменти і грошові кошти, призначені для інвестування в цінні папери та інші фінансові інструменти, а також виникнення права довірчої власності на грошові кошти, цінні папери, інші фінансові інструменти, отримані торговцем цінними паперами від управління цінними паперами та іншими фінансовими інструментами. [1]

Торговець цінними паперами, який провадить діяльність зnуправління цінними паперами, може надавати консультації, пов'язані з обслуговуванням установника управління.

Торговець цінними паперами має право укладати договори про управління цінними паперами з фізичними та юридичними особами.

Сума договору про управління цінними паперами з одним клієнтом - фізичною особою має становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам.

Істотні умови договору про управління цінними паперами встановлюються законом та за домовленістю сторін.

Договір про управління цінними паперами не може укладатися торговцем цінними паперами з компанією з управління активами.

Торговець цінними паперами зобов'язаний виконувати доручення клієнтів за договорами доручення, договорами комісії та договорами про управління цінними паперами на найвигідніших для клієнта умовах. Доручення клієнтів виконуються торговцем цінними паперами у порядку їх надходження, якщо інше не передбачено договором або дорученням клієнтів. У разі укладення торговцем цінними паперами договорів за власний рахунок разом з укладенням ним договорів за рахунок клієнта виконання договорів для клієнта є пріоритетним.

Торговець цінними паперами веде облік цінних паперів, грошових коштів окремо для кожного клієнта та окремо від цінних паперів, грошових коштів та майна, що перебувають у власності торговця цінними паперами, відповідно до вимог, установлених Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Міністерством фінансів України, а у випадках, установлених законодавством, - також з Національним банком України. На грошові кошти та цінні папери клієнтів, що передаються торговцям цінними паперами в управління, не може бути звернене стягнення за зобов'язаннями торговця цінними паперами, що не пов'язані із здійсненням ним функцій управителя.

Для провадження діяльності з управління цінними паперами грошові кошти клієнта зараховуються на окремий поточний рахунок торговця цінними паперами у банку окремо від власних коштів торговця цінними паперами, коштів інших клієнтів та відповідно до умов договору про управління цінними паперами. Торговець цінними паперами звітує перед клієнтами про використання їх грошових коштів.

Торговець цінними паперами вправі використовувати грошові кошти клієнтів, якщо це передбачено договором про управління цінними паперами. Договором про управління цінними паперами може бути передбачено розподіл між сторонами прибутку, отриманого торговцем цінними паперами від використання грошових коштів клієнта.

Торговець цінними паперами зобов'язаний подавати на обрану ним фондову біржу інформацію про всі вчинені ним правочини з цінними паперами в строки і порядку, що визначені правилами фондової біржі.

Не вважається професійною діяльністю з торгівлі цінними паперами:

1)Розміщення емітентом власних цінних паперів.

2)Викуп емітентом власних цінних паперів.

3)Проведення юридичними особами та фізичними особами підприємцями розрахунків з використанням векселів та/або заставних.

4)Провадження юридичними особами на підставі договорів комісії або договорів доручення купівлі - продажу (обміну) цінних паперів через торговця цінними паперами, який має ліцензію на провадження брокерської діяльності, а також на підставі договорів купівлі-продажу або міни, укладених безпосередньо з торговцем цінними паперами.

5) Внесення цінних паперів до статутного капіталу юридичних осіб.

Шелудько В.М. розрізняє такі функції торговців цінними паперами:

1.Перерозподільна - у цій функції торговці цінними паперами здійснюють:

- Перерозподіл коштів між галузями і сферами діяльності.

- Переклад заощаджень з непродуктивної в продуктивну форму.

- Фінансування державного бюджету на неінфляційній основі, тобто без випуску в обіг додаткових коштів.

2.Хеджувальна. Хеджування цінових і фінансових ризиків, що стало можливим завдяки появі класу похідних цінних паперів (зокрема, опціонів і фінансових ф'ючерсів).[5, с.384]

Найбільш впливовим чинником, який впливає на діяльність торговців цінними паперами є стан фондового ринку. В свою чергу він залежить від таких факторів, як:

1.Ліквідність.

2.Волатильність.

Ці 2 основні характеристики ринку залежать від таких кон'юнктурних факторів:

1) Загальноекономічні.

- Найважливішими є загальноекономічні фактори, які впливають на економіку в цілому. До них належить стан платіжного балансу, а діяльність валютних ринків всередині країни, валютна спекуляція, валютна політика країни, ступінь використання національної валюти в міжнародних розрахунках, прискорення або затримка міжнародних розрахунків, інфляція, безробіття та відсоткові ставки.

- Стан політики в країні (дуже важливий при прогнозування курсу валют фактор, який називається політичним).

Основними джерелами інформації, яка впливає на коливання курсів цінних паперів, є: макроекономічні новини; економічні доповіді; фінансові звіти окремих корпорацій тощо. [6, с.144; 7, с.422].

Макроекономічні новини відображають основні події, які впливають на економічний стан на національних та глобальних фінансових ринках. Вони мають великий ефект на коливання курсів цінних паперів.

Національний банк України також прямо встановлює облікову ставку - відсоткову ставку, яку сплачує банк, коли позичає кошти безпосередньо з Центрального банку. Як правило, облікова ставка є вищою, ніж міжбанківська відсоткова ставка.

Також на коливання курсів цінних паперів впливають звіти про стан зайнятості населення та рівень безробіття в країні. За ними слідкують надзвичайно уважно, але стан зайнятості і рівень безробіття їх досить важко передбачити.

2) Специфічні для певної промисловості.

До специфічних факторів фінансового ринку відносяться: доходи населення, витрати, заощадження та довіра до фінансових інститутів.

3) Специфічні для певної фірми.[8, с.85]

До факторів, які пов'язані із конкретною фірмою, належать фінансові звіти корпорацій, особливо звіт про прибутки. Цікавим є те, що оголошення фінансових здобутків компаній мають довгостроковий ефект на дохід від акцій.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1.3. Схематичне зображення чинників впливу на ринок цінних паперів

Оскільки ринок цінних паперів є складовою частиною фінансового ринку, то він відчуває на собі вплив інших складових не тільки останнього, а і суміжних ринків, іншими словами, якщо умови інвестування в інші ринки кращі, то й капітал рухається туди, і навпаки. Тобто на кон'юнктуру ринку цінних паперів мають вплив загальноекономічні фактори, ринок цінних паперів завжди конкурує з суміжними ринками, фірми на ринку цінних паперів конкурують між собою.

1.2 Інформаційне забезпечення діяльності торговців цінними паперами

Закони України дають правове підґрунтя для створення і функціонування професійних учасників фондового ринку, а саме торговців цінними паперами.

Нормативно-правовим забезпеченням діяльності з торгівлі цінними паперами в Україні є:

1.Закон України " Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні".

2.Закон України "Про цінні папери і фондовий ринок".

3.Закон України "Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні".

4.Закон України "Про господарські товариства".

Нормативно-правові акти НКЦПФР з питань регулювання діяльності з торгівлі цінними паперами:

1.Ліцензійні умови провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з торгівлі цінними паперами: Правила ( умови ) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андерайтингу, управління цінними паперами.

2.Положення про розрахунок показників ліквідності, що обмежують ризики професійної діяльності на фондовому ринку.

Обмін інформацією між торгівцями цінними паперами, НКЦПФР, Міністерством доходів і Зборів України, НБУ та клієнтами забезпечується через такі форми доступу:

1.Офіційні сайти торговців цінними паперами.

2.Інформація на електронних носіях чи інформація в електронних повідомленнях (e-mail).

3. Офіційні повідомлення власних інформаційних служб.

4. Офіційні засоби масової інформації (друковані та електронні ЗМІ та

інші видання ).

5. Повідомлення безпосередньо зацікавленим особам, наприклад, клієнтам або їх представникам (усні, письмові, надані засобами зв'язку, це може бути смс повідомлення чи повідомлення електронною поштою ).

6. Архіви, які мають торгівці цінними паперами.

7. Повідомлення в інших друкованих та електронних засобах масової

інформації, а також у мережі інтернеті.

У інформаційній системі управління ринком цінних паперів та інвестицій беруть участь:

- Фондова біржа, яка забезпечує організацію торгів.

- Торговець цінними паперами, який займається купівлею/продажем цінних паперів на ринку задля одержання прибутку.

- Органи регулювання, які задають певні правила торгів на ринку, яких повинні дотримуватися його учасники, а саме НКЦПФР, антимонопольний комітет, Міністерство Доходів і Зборів України, державна служба фінансового моніторингу України, НБУ, державна служба статистики України, аудиторські компанії, саморегулівні організації, центральний депозитарій, розрахунковий центр.

- Учасники, які неопосередковано пов'язані з фінансовим ринком. До таких учасників можна віднести банківські установи, КУА, страхові компанії, рейтингові агентства, навчальні заклади України, ЗМІ.

-Потенційні клієнти.

-Існуючі клієнти.

Отримання інформації фондовою біржою потрібно для контролю за дотриманням торговцем-членом фондової біржі правил фондової біржі.

Торговці цінними паперами потребують фінансової інформації, по-перше, для визначення власної конкурентної позиції на ринку фінансових послуг, по-друге, для застосування неекономічних методів в конкурентній боротьбі.

НКЦПФР отримує інформацію від торговців цінними паперами для таких цілей:

1.Щоб встановити відповідність торговця ліцензійним умовам (для отримання ним ліцензії).

2.Щоб провести сертифікацію осіб, які здійснюють професійну діяльність на фондовому ринку України.

3.Щоб вести контроль за дотриманням торговцем положень чинного законодавства.

4.Щоб отримувати регулярну (місячна, квартальна) і нерегулярну звітность.

5.Щоб отримувати інформацію про торговця для складання державного реєстру фінансових установ на фондовому ринку.[95]

Антимонопольний комітет має на меті отримати інформацію для встановлення відповідності діяльності торговця антимонопольному законодавству України.

Міністерство Доходів і Зборів України використовує інформацію надану торговцем цінними паперами для контролю за своєчасністю і повнотою сплати торговцем податків та інших обов'язкових платежів до бюджету України, а також за виконанням ним функцій податкового агента.

Державний реєстратор отримує інформацію про торговця як юридичну особу для ведення державного реєстру юридичних осіб і ФОП.

Державна служба фінансового моніторингу України має на меті вести контроль за дотриманням торговцем Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом або фінансуванню тероризму».

НБУ отримує інформацію для видачі Генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, а також з'ясування інформації про діяльність торговця з нерезидентами (звітність).

Державна служба статистики України отримує інформацію про торговця для складання статистичних даних різної тематики та отримує інформацію про торговця для ведення єдиного державного реєстру підприємств, організацій України.

Аудиторські компанії отримують інформаціїю про торговця як клієнта аудитора (складання аудиторського висновку).

Саморегулівні організації отримують інформацію для контролю за відповідністю діяльності торговця Правилам СРО та для регулярної і нерегулярної звітності торговця.

Центральний депозитарій має на меті одержати інформаціїю про торговця як про клієнта депозитарію (торговець, який має ліцензію депозитарної установи, підписує з центральним депозитарієм депозитарний договір).

Розрахунковий центр отримує інформацію про торговця як учасника клірингу, який відкриває у розрахунковому центрі власний кліринговий рахунок та клірингові субрахунки для своїх клієнтів.[9, с.164]

Учасники, які неопосередковано пов'язані з фінансовим ринком:

Банківські установи отримують 2 види інформації:

1.Про торговця як клієнта банку (платоспроможність, репутація тощо).

2. Про торговця як клієнта банку-депозитарної установи.

Компанії з управління активами одержують інформацію про торговця як учасника відносин між КУА та її інвесторами (торговець може приймати участь у процедурі вступу інвестора до ІСІ та викупу цінних паперів).

Страхові компанії отримують інформацію про торговця як потенційного та існуючого клієнта страховика (деякі ризики, що супроводжують діяльність торговця, можуть бути застраховані страховиком).

Рейтингові агентства одержують інформацію про торговця для складання рейтингів та рентингів .

Навчальні заклади України мають на меті одержати інформацію для навчання посадових осіб торговця для отриманням ними сертифікату НКЦПФР (стосується лише навчальних закладів, з якими НКЦПФР уклала договори про співробітництво щодо навчання фахівців з питань фондового ринку).

ЗМІ отримують інформацію про торговця для оприлюднення її широкому колу користувачів.

Потенційні клієнти обрають надійного постачальника послуг на фондовому ринку, який швидко, професійно та недорого виконає свою роботу на замовлення клієнта.

Існуючі клієнти збирають інформацію для того, щоб контролювати якість виконання торговцем обов'язків та його фінансову надійсність, крім цього існуючі клієнти хочуть ознайомлюватись з новаціями в діяльності торговця.

Основні користувачі інформацією про торговців цінними паперами та їх потреби наведені в Рис 1.4., який знаходиться в додатку А.

Якщо говорити про потоки інформації, то для початку розглянемо обмін інформації між торговцем цінними паперами та фондовою біржою.

Торговець цінними паперами надає фондовій біржі пакет документів на отримання членства та документи, пов'язані з членством на біржі. В свою чергу фондова біржа має такий зворотній інформаційний потік біржові звіти про проведені торговцем операції на біржі та інші документи, пов'язані з членством торговця на біржі.

Інша схема відбувається у НКЦПФР. Торговець цінними паперами надає пакет документів для отримання ліцензії НКЦПФР та заповнені форми регулярної і нерегулярної звітності. У відповідь торговець отримує ліцензії НКЦПФР та інформування про зміни в законодавстві, коли вони відбулись.

У Міністерства Доходів і Зборів України існує тільки односторонній потік, від торгівця цінними паперами до міністерства. Він передбачає наданя звітності про нарахування і сплату податків та інших обов'язкових платежів та звітності торговця як податкового агента.

Розглянемо систему обміну інформації між центральним депозитарієм та розрахунковим центром.Торговець цінними паперами надає депозитарію пакет документів для підписання депозитарного договору (якщо торговець-депозитарна установа) та розпорядження на списання/зарахування цінних паперів на рахунок. У відповідь депозитарна установа надає депозитарний договір та документи, пов'язані з обслуговуванням депозитарієм рахунку торговця - депозитарної установи (виписка про операції на рахунку та його стан).

Що стосується розрахункового центру, то від торговця до нього надходить пакет документів для відкриття поточного і клірингових рахунків та підписання договорів (інтернет-кліринг, інтернет-банкінг тощо) та пакет документів для відкриття субрахунків для своїх клієнтів. У свою чергу розрахунковий центр надає торговцю договори (інтернет-кліринг, інтернет-банкінг тощо) та виписки про операції на рахунку торговця/клієнта торговця та його стан.

Наступним суб'єктом, що приймає участь у обміні інформаційних потоків є Національний банк України. Якщо торговець цінними паперами хоче здійснювати діяльність з валютних операцій, він має отримати ліцензію у Національного банку. Для цього він подає пакет документів на отримання Генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій та регулярну звітність з цього приводу. Розглянувши ці документи Національний банк надає Генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій.

Обираючи аудиторську компанію для проведення аудиту, торговець цінними паперами надає фінансову звітність і отримує аудиторський висновок від аудиторської компанії.

Для того щоб відкрити рахунок торговець цінними паперами надає банку такі документи пакет документів для відкриття поточного і депозитного рахунку, отримання кредиту; документи, пов'язані з цим. Якщо торговець користується послугами банку як депозитної установи, то він надає ще пакет документів для відкриття рахунку в цінних паперах, документи, пов'язані з цим рахунком. Банк, який відкриває рахунок надає торговцю цінними паперами договір на відкриття банківських рахунків, та видачу кредиту; документи, пов'язані з цим. Якщо торговець подав документи для відкриття рахунку пов'язаного з цінними паперами, то ще договір на відкриття рахунку в цінних паперах, документи, пов'язані з цим рахунком.

Страхуючи фінансові ризики торговець цінними паперами надає страховику інформацію про існуючі ризики в діяльності та повідомлення про настання страхового випадку, якщо такий відбувся. Страхова компанія у відповідь надає договір страхування та страхове відшкодування, якщо страховий випадок відбувся.

Інформаційний зв'язок з потенційними клієнтами має тільки односторонній характер, від торговця до потенційного клієнта. Потенційний клієнт бачить у торговця перелік послуг, які надає торговець та перелік ліцензій, якими володіє торговець.

Інший випадок з існуючими клієнтами. Існуючі клієнти надають торговцю заповнену анкету та замовлення на виконання певної конкретної операції на ринку. В свою чергу вони отримують від торговця договори, що укладаються в процесі надання торговцем послуг клієнту та звітність, яку надає торговець перед клієнтом за проведені операції з його цінними паперами.[10]

Основні інформаційні потоки між торговцем цінними паперами та користувачами інформації про нього можна побачити в Рис.1.5.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1.4. Схематичне зображення основних інформаційних потоків між торговцем цінними паперами та користувачами інформації

Проблемами формування інформаційних потоків між торговцем і користувачами інформацією є:

1.Можливі збої у роботі інтернет-зв'язку між торговцем та деякими його користувачами інформації. Через це виникає проблема:

- ненадсилання звітності до НКЦПФР, НДУ (у раз наявності генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій), податкову у визначені терміни;

– припинення роботи в торговельному терміналі біржі. Виникає реальна загроза збитків для торговця, оскільки відсутність можливості слідкувати за торгами в режимі он-лайн позбавляє трейдера торговця виставляти вигідні котирування на ринку;

– порушується процес переговорів торговця з контрагентами на позабіржовому ринку або біржовому ринку котирувань (зазвичай договір готується й узгоджується сторонами з використанням електронної пошти);

– порушується процес функціонування системи інтернет-банкінгу та інтернет-клірингу, що наразі забезпечує роботу депозитарної системи;

– порушується процес отримання інформації від біржі, що формується за результатами торговельного дня. А це, у свою чергу, зупиняє роботу відділу звітності торговця, в обов'язки якого входить обробка даних щодо роботи цього торговця на біржі. Несвоєчасність в отриманні відділом звітності такої інформації породжує ймовірність порушення порядку звітності торговця перед НКЦПФР;

- порушується процес надання торговцем своїм клієнтам послуги з інтернет-трейдингу тощо.

2.Недоліки програмного забезпечення, яке застосовується в роботі торговця і за допомогою якого відбувається інформаційний обмін між ним та іншими суб'єктами. Існує імовірність того, що програмний продукт (наприклад, програма звітності торговця перед НКЦПФР - «АФР-ТЦП») не буде вчасно оновлений відповідно до чинного законодавства фондового ринку (наприклад, не будуть введені в програму нові терміни чи види цінних паперів). У такому разі складена за допомогою цієї програми звітність не відповідатиме чинним вимогам НКЦПФР.

3.Відсутність практики застосування певних нормативно-правових документів, які регулюють діяльність торговця. Найсвіжішим прикладом цього є оновлення депозитарної системи України та відповідно законодавства, що її регулює. Процес переходу торговців зі старої депозитарної системи в нову (здача ліцензій зберігача та отримання ліцензій депозитарної установи, відкриття поточних/кореспондентських рахунків і клірингових рахунків/субрахунків у розрахунковому центрі, укладання депозитарних договорів з центральним депозитарієм тощо) не відбувся швидко. Ознайомлення торговців із новим законодавством супроводжувалося значною кількістю консультацій та роз'яснень з боку центрального депозитарію та розрахункового центру.

4.Наявність бюрократії у взаємодії торговця із суб'єктами ринку. Особливо вона проявляється у відносинах торговця з банками. Наприклад, не зважаючи на те, що згідно чинного законодавства ідентифікація клієнта/уповноваженої особи певної юридичної установи повинна здійснюватися лише один раз (вперше), банки потребуються подання від однієї тієї ж особи «Згоди на обробку персональних даних» у письмовому вигляді щоразу, коли вона звертається до банку з певного питання (наприклад, вносяться зміни в анкету вже існуючого рахунку цінних паперів, подаються документи про відкриття рахунку в цінних паперах для кількох клієнтів торговця). [11, с.36]

Якщо говорити про рівень транспарентності діяльності торговців цінними паперами в Україні, то слід сказати, що він є не досить високим. Це пояснюється наявністю суперечностей в законодавстві, що регулює дану сферу, відсутністю нормативного регулювання деяких існуючих на ринку аспектів (наприклад, немає законодавчого визначення інтернет-трейдингу), відсутністю якісних офіційних статистичних даних щодо діяльності торговців в Україні. На останньому факті пропонуємо зупинитися детальніше. По-перше, НКЦПФР у своїх звітах з 2010 р. перестала подавати дані щодо обсягів виконаних договорів у розрізі окремих видів діяльності з торгівлі цінними паперами. Це звужує можливості проведення розширеного аналізу окремих видів діяльності торговця та його діяльності в цілому. Щорічні значення таких показників доступні широкому загалу лише за період 2001-2009 рр. По-друге, не зважаючи на вже п'ятирічну практику застосування технології інтернет-трейдингу в Україні та роботі он-лайн брокерів, сьогодні не ведуться статистичні дослідження з даної тематики. Відкритою інформацією є лише кількість он-лайн брокерів на трьох основних фондових біржах: Українській біржі, ПФТС і Перспективі.[12]

1.3 Огляд наукових публікацій з питань діяльності торговців цінними паперами

Дослідженню питань з торгівлі цінними паперами приділило увагу багато вчених, але у кожного з них була своя точка зору щодо складу та функцій учасників фінансового ринку.

Суперечливі питання щодо складу та фукцій учасників фінансового ринку.

Суперечливим питанням в економічній теорії є поділ учасників ринку цінних паперів на групи. Орієнтуючись на ту чи іншу ознаку, можна щоразу мати нову класифікацію.

Наприклад, П.Ю. Бороздін пропонує поділяти учасників ринку цінних паперів на продавців і покупців цінних паперів. Колектив авторів під керівництвом В.С. Торкановського пропонує виділяти такі основні групи учасників ринку цінних паперів:

1) головні учасники;

2) інституціональні інвестори;

3) індивідуальні інвестори;

4) професіонали. [13, с.92]

Ю.М. Лисенков і Н.В.Фетюхіна виокремлюють чотири групи: інституційні учасники ринку цінних паперів (фондова біржа, інвестиційна компанія, депозитарій, інвестиційний фонд та ін.); посередники біржового та позабіржового обігу цінних паперів (брокер, дилер, маклер, спеціаліст); учасники вексельного обігу (векселедавець, векселеотримувач, кредитор); інші учасники ринку цінних паперів (акціонер, інвестор, емітент, гарант та ін.).[14, с. 212]

О.М. Мозговий зазначає, що „найбільш поширена (хоч і найменш оригінальна) класифікація учасників ринку цінних паперів поділяє їх на три групи: емітенти, тобто продавці цінних паперів (вони ж споживачі інвестиційного капіталу); інвестори, тобто покупці цінних паперів (вони ж вкладники грошових коштів і утримувачі цінних паперів); посередники, тобто особи та інституції, які надають ті чи нші послуги щодо здійснення фондових операцій емітентам та інвесторам”. В.І. Павлов, І.В. Кривов`язюк всіх учасників ринку цінних паперів поділяють на індивідуальних учасників (інвестори, посередники, особи, що здійснюють професійну діяльність), інститути (емітенти, інвестори, посередники, професійні учасники, регулятори) та органи державно-правового регулювання.[15]

О.Г. Мендрул, І.А. Павленко залежно від місця, яке учасники займають на ринку цінних паперів, класифікують їх на споживачів (підприємства, органи влади); постачальників (домогосподарства, підприємства, інституціональні інвестори); торговців; суб`єктів, що обслуговують ринок; органи, що регулюють діяльність учасників ринку (державні, недержавні)[17]. Суб'єкти ринку цінних паперів за Мендулом О. Г наведенні у схемі 6.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1.5. Схематичне зображення суб'єктів ринку цінних паперів [17]



Кожна з наведених класифікацій має свої переваги й недоліки, однак найбільш прийнятною є класифікація учасників ринку цінних паперів на основних та інфраструктурних залежно від виконуваних функцій. До першої групи входять емітенти, інвестори, інститути-регулятори і спеціальні державні органи регулювання ринку цінних паперів, а в другу - депозитарії, клірингово-розрахункові установи, трастові інститути, продавці ринкової інформації, спеціальні гарантійні фонди. Як основні, так і допоміжні (інфраструктурні) учасники виконують важливі функції забезпечення дієздатності та ефективності обігу цінних паперів на ринку. Основні функції складають базу ринкових взаємодій з цінними паперами, тоді як допоміжні функції пов`язані із забезпеченням такої взаємодії, підвищенням її якості, оборотності та ефективності.

Мендрул О.Г. виділяє 7 функцій, які виконують торгівці цінними паперами:

1.Емісійна - організація випуску і розміщення цінних паперів.

2.Брокерська - здійснення угод з цінними паперами в ролі комісіонера чи довіреної особи.

3.Дилерська - здійснення угод з цінними паперами від власної особи і за свій кошт.

4.Представницька - представництво інтересів однієї зі сторін в угоді по цінних паперах.

5.Консалтингова - надання юридичних, економічних, технічних, навчальних та інших видів консультацій по цінних паперах.

6.Депозитарна - надання послуг щодо збереження, передачі, обліку цінних паперів.

7.Клірингова - здійснення операцій зі збирання, перевірки й підготовки документів щодо виконання угод по цінних паперах.

Основною ціллю торговців цінними паперами він називає отримання прибутку завдяки діяльності щодо надходження джерел небанківського фінансування щодо емітента, з одного боку, та небанківських фінансових інструментів для інвестора - з іншого.

На основі моделі В. Павлова та І. Кривов'язюка Баула О.В. удосконалив, побудовану модель та створив узагальнену модель ринку цінних паперів, як відкритої системи, яку наведено в рис.1.7 у додатку Б.

Ринок цінних паперів не може функціонувати незалежно (замкнуто) від інших ринків. Тому, розглядаючи його як відкриту систему слід, погодитись з думкою В.І.Павлова та І.В.Кривов`язюка, що на формування і розвиток ринку цінних паперів та на напрямки діяльності державних органів та інститутів - регуляторів на ринку цінних паперів серйозно впливають національна економічна стратегія, стан світового фінансового ринку, ступінь інтегрованості у світовий ринок цінних паперів, на її вході знаходяться суспільні, та інституційні потреби, вимоги, інтереси, а на виході - ступінь їх задоволення.

Проте, В.І. Павлова та І.В. Кривов`язюка у моделі національного ринку цінних паперів не враховано важливий механізм взаємодії інститутів (інвесторів, емітентів, посередників та держави) даного ринку. Саме інституційним механізмом взаємодії Баулою О.В. доповнено модель ринку цінних паперів.[16]

Центральними учасниками ринку цінних паперів є емітенти та інвестори. Перші здійснюють емісію цінних паперів, беруть на себе зобов`язання та несуть відповідальність за їх випуск. Емітентами можуть бути окремі підприємства (здійснюють випуск облігацій, векселів), акціонерні товариства (акції, облігації), кредитно-фінансові установи (векселі), держава (облігації внутрішньої державної позики (ОВДП), казначейські векселі), муніципальні органи (облігації) та інші юридичні особи. Інвестори (населення, комерційні банки і фонди, окремі підприємства чи товариства, підприємницькі структури, державні інститути і фонди) реалізують свої інтереси шляхом надання у користування фінансових ресурсів. Це може здійснюватися наданням емітентам позики або через придбання прав власності (взаємодіючи з емітентами безпосередньо чи через фінансових посередників). У першому випадку інвестори беруть на себе усі можливі фінансові ризики, а у другому - фінансові посередники (інвестиційні фонди та компанії, торговці цінними паперами, довірчі товариства, дилери, брокери, депозитарії), професійні учасники та інститути - регулятори (фондові біржі, саморегулівні організації) за певну комісійну винагороду приймають обґрунтовані інвестиційні рішення і зменшують ризик інвестування. Держава, в свою чергу, визначає, гарантує і захищає права та інтереси інвесторів, розробляє норми і правила діяльності емітентів та інфраструктурних учасників ринку цінних паперів, проводить їх реєстрацію, ліцензування та отримує регулярну інформацію про їх діяльність з метою розробки ефективної державної політики у сфері визначення пріоритетів розвитку ринку цінних паперів. Також держава як суб'єкт ринку отримує податки від доходів емітентів, інвесторів, професійних учасників і плату за реєстрацію та ліцензування діяльності. Залежно від ступеня ефективності та мобільності національного ринку цінних паперів значною мірою вирішуються економічні проблеми країни та її інтеграція у світові фінансові ринки.[18]

Дослідженню поняття фінансових посередників було присвячено ряд наукових праць вчених А.В. Калини, А.А. Кощєєва, В.В. Корнєєва та інших. У своїх праціях В.І. Павлов, І.В. Кривов'язюк та В.В. Колесник використовували поняття «посередники», Ю.Є. Петруня, С.В. Черкасова і Р.С. Сорока досліджували поняття торговця цінними паперами.

А. В. Калина, В. В. Корнєєв до фінансових посередників на ринку цінних паперів відносять торговців цінними паперами, інвестиційні фонди, банки, довірчі товариства(трасти), фондові біржі, страхові компанії. Фінансового посередка вони визначають як суб'єкта господарювання, який здійснює перерозподіл фінансових ресурсів шляхом проведення операцій з цінними паперами. Торговців цінними паперами А. В. Калина, В. В. Корнєєв бачать у такій структурі:

а ) підприємства, що здійснюють посередницьку діяльність з випуску та обігу цінних паперів (комісійна (брокерська ) діяльність , комерційній діяльності (дилерська) діяльність, інвестиційне консультування, управління портфелями цінних паперів , довірчі операції ).

б) банківські установи;

в) інвестиційні компанії.[19]

С.Я. Лапішко вважає, що усі посередники поділяються на 2 групи:

1.Торговці цінними паперами (банки, інвестиційні компанії, «чисті торговці»).

2.Інститути спільного інвестування , недержавні пенсійні фонди.[20]

Серед вимог до фінансових посередників на фондовому ринку України Резникова В. В., Кологойда А. В виділяють 5 груп:

1.Організаційно-установча. Торгівці цінними паперами належать до підгрупи «Обмеження вибору організаційно-правової форми»: торговці цінними паперами мають форму публічного акціонерного товариства.

2. Майнова. У цій групі Резникова В. В., Кологойда А. В за Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок » виділяють такі підгрупи.

а) «Встановлення мінімального розміру, порядку формування» - ( виключно грошовими коштами ) статутного капітал: дилерська діяльність - 500 тисяч гривень, брокерська діяльність - 1 мільйон гривень, андеррайтинг або діяльність з управління цінними паперами - 7 мільйонів гривень.

б) «Обмеження участі в статутному капіталі іншого професійного учасника» - торговця ( 10 %).

в) «Наявність власного капіталу за даними фінансової звітності» - за рік у розмірі не менше мінімального розміру статутного капіталу для відповідного виду професійної ної діяльності.

г) «Наявність приміщення». Наявність приміщення відокремленого від приміщень інших юридичних осіб мінімальною площею не менше визначенийної ліцензійними умовами. Приміщення має бути обладнане сертифікованою охоронної, пожежною сигналізацією та відповідною охороною, сейфами для зберігання документів і грошових коштів, що залучаються керуючим майном.

3. Кваліфікаційна - персоніфікована. «Керівні посадові особи та фахівці» та «Вимоги щодо мінімального стажу роботи».

а) Керівні посадові особи та фахівці, в кількості, мінімально встановленому ліцензійними умовами мають бути сертифіковані за відповідною спеціалізацією.

б) Вимоги щодо мінімального стажу роботи на фондовому ринку керівника: торговця цінними паперами (крім банку) - не менше трьох років.

4. Інформаційна. «Розкриття регулярної та особливої інформації», «Надання адміністративних даних торговцями» та «Здійснення фінансового моніторингу».

а) Розкриття регулярної та особливої інформації як емітентом цінних паперів відповідно до стандартів Міжнародної організації комісій з цінних паперів (IOSCO ).

б) Надання адміністративних даних торговцями, інформаційних даних про результати діяльності та розрахунок вартості чистих активів в НКЦПФР.

в) Здійснення фінансового моніторингу.

5. Облікова. Торговець, керуючий майном зобов'язаний вести внутрішній відокремлений облік цінних паперів , грошових коштів клієнтів та майна , що перебувають у власності торговця згідно з правилами НКЦПФР.[21]

На думку Попової А.В., до професійних учасників фондового ринку належать: торговці цінними паперами, компанії з управління активами, депозитарії, у т.ч. клірингові депозитарії та фондові біржі.

Попова А.В. вважає, що доцільною є класифікація професійних учасників фондового ринку за такими критеріями:

І.За характером професійної діяльності, яку здійснюють професійні учасники фондового ринку:

1.Фінансові посередники на фондовому ринку, а саме торгівці цінними паперами та компанії з управління активами.

2.Прямі учасники Національної депозитарної системи ( депозитарії, у т.ч. клірингові депозитарії).

3.Організаторів торгівлі - фондові біржі.

ІІ. За можливістю поєднувати свою професійну діяльність з іншими видами господарської діяльності професійних учасників фондового ринку:

1.Професійних учасників фондового ринку, які можуть здійснювати виключно свій вид професійної діяльності - всі професійні учасники фондового ринку не можуть здійснювати будь-який інший вид господарської діяльності, крім професійної діяльності на ринку цінних паперів.

2. Професійних учасників фондового ринку, які можуть поєднувати кілька видів професійної діяльності на ринку цінних паперів:

а) Торговціцінними паперами (крім банків) - це професійний учасник фондового ринку, для якого операції з цінними паперами становлять виключний вид їх діяльності, але торговець цінними паперами може отримати ліцензію на здійснення депозитарної діяльності зберігача цінних паперів.

б) Для компаній з управління активами діяльність з управління активами інституційних інвесторів становить виключний вид професійної діяльності на фондовому ринку і не може поєднуватись з іншими видами професійної діяльності, крім випадків ведення нею реєстру власників іменних цінних паперів ІСІ, передбачених законом.

в) Депозитарій - юридична особа, яка провадить виключно депозитарну діяльність та може здійснювати розрахунково-клірингову діяльність за угодами щодо цінних паперів ( кліринговий депозитарій ).

г) Банки - юридична особа, яка може здійснювати діяльність з торгівлі цінними паперами ( дилерську діяльність, брокерську діяльність, діяльність з управління цінними паперами, андерайтинг), депозитарну діяльність зберігача цінних паперів, діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів ( крім діяльності з ведення власного реєстру власників цінних паперів ).

ІІІ. Залежно від мети одержання прибутку від здійснення професійної діяльності професійних учасників фондового ринку можна поділити на:

1.Професійних учасників ринку цінку цінних паперів, які здійснюють діяльність з метою одержання прибутку - торговці цінними паперами, компанії з управління активами, професійні адміністратори недержавних пенсійних фондів, депозитарії.

2.Професійних учасників ринку цінних паперів, які здійснюють діяльність без мети одержання прибутку - фондові біржі.[22, с.68]

А.В. Калина та А.А. Кощєєв під торговцями цінними паперами розуміють господарюючого суб'єкта, який перерозподіляє фінансові ресурси шляхом здійснення операцій з цінними паперами.

На думку В.В. Корнєєва, торговці цінними паперами - це спеціалізовані професійні оператори ринку, інвестиційно-кредитні установи, що перерозподіляють ресурси між постачальниками та споживачами фінансового капіталу, між інвесторами/кредиторами та реципієнтами коштів на основі дії принципу зв'язку в динаміці руху активів. Деякі автори визначають поняття торговці цінними паперами як юридичних осіб, діяльність яких тісно пов'язана з наданням професійних послуг щодо опосередкування діяльності на фондовому ринку емітентів та інвесторів.

В. М. Петров у своїй праці визначає торговця цінними паперами як юридичну або фізичну особу, яка знаходиться між іншими контрагентами комерційного процесу і виконує функції їх зведення між собою для обміну товарами, послугами та інформацією. З цього випливає, що назва групи «Торговці цінними паперами на фондовому ринку» зумовлена характером діяльності, що здійснюють професійні учасники фондового ринку. Вони перерозподіляють ресурси між постачальниками і споживачами фінансових послуг, а додавання словосполучення «фондовий ринок» зумовлено місцем здійснення професійної діяльності.

Друга група професійних учасників фондового ринку за В.М. Петровом отримала назву «Прямі учасники Національної депозитарної системи», оскільки вони складають структуру Національної депозитарної системи і є її прямими учасниками. Ці професійні учасники фондового ринку сладають інфраструктуру ринку цінних паперів - це «сукупність технологій, що використовуються на ринку для укладання та виконання угод, матеріалізована в різних технічних засобах, інститутах ( організаціях ), нормах і правилах». Такими інфраструктурними інститутами, які обслуговують інтереси учасників фондового ринку, є депозитарії.