IV кв. 2010

809500869,95

0,83

IV кв. 2011

825147988,43

0,70

IV кв. 2012

844393431,50

0,42

І хоча частка активів на ринку венчурних ІСІ поступово знижується, доходи венчурних ІСІ все ще грають головну роль у функціонуванні компанії.

Прирост вартості активів венчурних ІСІ в управлінні ТОВ"КУА «ІТТ-Менеджмент»" наглядно виражає стан усього ринку спільного інвестування в Україні. На жаль, венчурні ІСІ все ще грають значну роль у акумулюванні доходів на ринку ІСІ, що ми можемо побачити із показників ТОВ"КУА «ІТТ-Менеджмент»"(табл.. 2.3.6 та рис. 2.3.6).

Таблиця 2.3.6

Прирост вартості активів венчурних ІСІ в управлінні компанії

Рік	ВА на кінець кварталу, грн.	ВА на початок кварталу, грн.	Зміна ВА, грн.	Зміна ВА, %
IV кв. 2010	809500869,95	579746155,85	229754714,10	39,63
IV кв. 2011	825147988,43	711608255,56	113539732,87	15.96
IV кв. 2012	844393431,45	613747430,91	230646000,54	37,58

Як видно із таблиці, прирост вартості стабільний і високий. Це відображає ситуацію на ринку в цілому, бо головна мета будь-якого ІСІ у сьогодні - отримання найвищого прибутку, а венчурні ІСІ найкраще для цього підходять.

Рис. 2.3.6 Прирост вартості активів венчурних ІСІ в управлінні компанії

Примітки. Побудовано за даними табл. 2.3.6

Витікаючи з цього, вартість чистих активів венчурних ІСІ компанії також перевищує аналогічні показники для невенчурних інститутів спільного інвестування (табл. 2.3.7).

Таблиця 2.3.7

Вартість чистих активів венчурних ІСІ в управлінні компанії

Рік	ВЧА в управлінні, грн.	Частка ЧА на ринку венчурних ІСІ, %
IV кв. 2010	681860398,96	0,78
IV кв. 2011	696025876,35	0,67
IV кв. 2012	607904767,62	0,34

Але ж прирост вартості чистих активів венчурних ІСІ іде на спад. Компанія не витримує великої конкуренції на ринку венчурних фондів и поступово здає позиції (табл. 2.3.8, рис. 2.3.7).

Таблиця 2.3.8

Прирост вартості чистих активів венчурних ІСІ в управлінні компанії

Рік	ВЧА на кінець кварталу, грн.	ВЧА на початок кварталу, грн.	Зміна ВЧА, грн.	Зміна ВЧА, %
IV кв. 2010	681860398,96	472072701,59	209787697,37	44,44
IV кв. 2011	696025876,35	573956778,69	122069097,66	21,27
IV кв. 2012	607904767,62	583679427,30	24225340,32	4,15

Рис 2.3.7 Зміна вартості чистих активів венчурних фондів в управлінні компанії

Примітки. Побудовано за даними табл. 2.3.8

Проаналізувавши діяльність ТОВ"КУА «ІТТ-Менеджмент»" на ринку спільного інвестування можна зробити висновок, що на сьогодні на ринку ІСІ є тенденція до збільшення невенчурних ІСІ, як фондів з більш стабільним прибутком. Але розвиток невенчурних ІСІ іде паралельно із венчурними фондами, що, на жаль, негативно виражається на ринку спільного інвестування.



Висновки до розділу 2

• Організація і функціонування інститутів спільного інвестування дозволяють інвесторам об'єднувати свої заощадження з метою вигідних і безпечних вкладень.

• Управління активами інституту спільного інвестування здійснює компанія по управлінню активами (КУА) на підставі ліцензії, яку видає Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

• В Україні до ІСІ відносяться пайові та корпоративні інвестиційні фонди. Корпоративний фонд - це ІСІ, який створюється у формі ПАТ і провадить виключно діяльність із спільного інвестування, а пайовий фонд - це активи, що належать інвесторам на праві спільної часткової власності.

• Залежно від порядку здійснення діяльності ІСІ поділяються на відкриті, інтервальні та закриті. За структурою активів інститути спільного інвестування бувають диверсифіковані та недиверсифіковані.

• Контроль за діяльністю КУА з боку держави здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Основними органами, які здійснюють контроль діяльності КУА з боку інвесторів, є Наглядова рада ІСІ, а також збори акціонерів (в КІФ). Щорічно КУА повинна проходити аудиторську перевірку. Регулювання діяльності КУА відбувається також в рамках її членства в Українській асоціації інвестиційного бізнесу - УАІБ.



3. Удосконалення діяльності інститутів спільного інвестування на фондовому ринку України

3.1 Протиріччя функціонування інститутів спільного інвестування в сучасних умовах

Ринок спільного інвестування - один з наймолодших фінансових ринків в Україні. Його бурхливий розвиток свідчить про те що у населення та бізнесових структур є вільні кошти які вони бажають вкладати у операції на фондовому ринку. Потреба задовольняється шляхом залучення їх до ІСІ.

Пройдений за короткий проміжок часу ринком спільного інвестування шлях одночасно і радує, і примушує задуматися про те, що фондовий ринок України вже розвинувся до тієї межі що здатна забезпечити інститутам спільного інвестування прибутки.

Приємно відзначити, що за цей час вдалося не тільки сформувати правову базу функціонування ринку спільного інвестування, але і побудувати необхідну інфраструктуру, запустити на практиці багатоманітні технології спільного інвестування [29].

Зокрема, на даний момент в Україні зареєстровано 340 КУА та майже 1400 ІСІ, які знаходяться у їх управлінні. І у динаміці ці показники будуть тільки зростати.

Але на даному етапі мова в першу чергу повинна йти не про кількісне зростання ІСІ і КУА, а про якість їх послуг, підвищення професійного рівня менеджменту і фахівців, з одного боку, зростання довіри потенційних інвесторів, з другого боку, готовності економіки, з третього.

Не зважаючи на ріст колективних фондів, на сьогоднішній день існує багато проблем здійснення діяльності інститутів спільного інвестування:

· недолік широкої інформаційної підтримки, як для учасників, так і для інвесторів, особливо враховуючи низький рівень фінансової грамотності громадян;

· низька активність населення в спільному інвестуванні;

· державна політика в сфері рейтингування фінансових інструментів, їх емітентів, а також організацій, що надають фінансові послуги;

· невелика історія ІСІ в Україні - ще не пройшли перевірку на міцність;

· територіальна диспропорція ІСІ та диспропорція ІСІ за видами;

· відсутність реальної можливості інвестування в зарубіжні інструменти;

· низьке лобіювання інтересів ІСІ в парламенті;

· розмір фондового ринку України невеликий, відповідно, простежується висока чутливість до зовнішніх чинників і подій;

· відсутність послідовної політики держави відносно інвестицій населення;

· політична нестабільність в Україні [40].

Як констатує більшість керівників інвестиційних фондів на сьогоднішній день найбільшою проблемою в сфері спільного інвестування є низька інформаційна підтримка цієї галузі фінансового ринку [45]. Більшість населення навіть не знає про існування колективних фондів. Представники управляючих компаній вважають, що перш за все цією проблемою повинна займатися держава, це в її інтересах, щоб гроші населення не лежали під матрацами, а працювали на економіку. Також в вирішенні цієї проблеми повинна брати участь Українська Асоціація Інвестиційного Бізнесу (УАІБ), як офіційний представник КУА. Для рішення проблеми можна запропонувати проведення безкоштовних семінарів представниками інвестиційних фондів; створення телевізійних програм на державних і комерційних каналах, які б розкривали сутність і специфіку роботи інститутів спільного інвестування; публікація ренкінгів та загальної інформації про колективні фонди в печатних виданнях та ін. Від того, як швидко вдасться викликати та закріпити довіру у населення до інвестиційних фондів, залежить розвиток індустрії спільного інвестування. Інакше даний ринок буде переповненим безробітними компаніями [70].

На кінець 2012 року найбільшою категорією інвесторів інститутів спільного інвестування залишалися юридичні особи-резиденти України, частка яких, проте, скоротилася із 81.4% до 80.0%, а у венчурних - із 82.6% до 80.8%. Обсяг коштів, вкладених цими інвесторами у закриті, зокрема венчурні, фонди суттєво зріс (+8 284.56 млн. грн. та +8 110.95 млн. грн. відповідно), у той час як сумарна вартість інвестицій у відкритих та інтервальних ІСІ зменшилася [98].

Однак за темпом приросту вкладень у закриті фонди вітчизняні підприємства поступилися громадянам України, а у венчурні - також іноземним юридичним особам. Вартість інвестицій в ІСІ, що належать населенню країни, зросла на 1 242.38 млн. грн., у т. ч. у венчурних - на 1 154.55 млн грн., а частка - відповідно із 3.3% до 3.9% та із 1.6% до 2.4%. Без урахування венчурних фондів фізичні особи-резиденти володіли 23.8% чистих активів ІСІ (після 23.0% у 3-му кварталі) [98].

Сума вкладень іноземних інвесторів у всіх фондах зросла - завдяки активності юридичних осіб-нерезидентів - на 3 029.90 млн. грн., а у венчурних - на 3 261.49 млн. грн. При цьому їхня вага у сукупній ВЧА ринку збільшилася із 15.3% до 16.1%, у венчурних - із 15.8% до 16.8% (рис.3.1.2).

Рис. 3.1.2 Розподіл ВЧА ІСІ за категоріями інвесторів[98]

Таким чином, переважання юридичних осіб-резидентів за обсягом вкладень в ІСІ усіх типів, крім відкритих, збереглося. Громадяни ж України, як і у попередніх двох кварталах, скорочували інвестиції у відкритих та інтервальних фондах і нарощували - у закритих, а особливо - венчурних.

У відкритих ІСІ у 4-му кварталі 2012 року продовження відтоку капіталу супроводжувалося зменшенням вартості інвестицій усіх категорій учасників, а особливо - фізичних осіби-резидентів та юридичних осіб-нерезидентів (на 9.93 млн. грн. та 8.72 млн. грн. відповідно). Частка перших скоротилася із 46.9% до 46.4%, останніх - із 14.7% до 11.0%. На цьому тлі у відкритих фондах продовжувала зростати вага юридичних осіб-резидентів - із 38.2% до 42.5%, хоча сума, що їм належить у чистих активах, зменшилася практично на рівні 3-го кварталу (-0.40 млн. грн.) [98].

В інтервальних ІСІ відбувся деякий відтік за рахунок підприємств-нерезидентів, загальна сума вкладень яких скоротилася більш ніж удвічі (-1.77 млн. грн.), а частка - із 1.9% до 0.9%. У зв'язку з цим, хоча вартість інвестицій усіх інших категорій вкладників також зменшилася, зокрема вітчизняних підприємств - на 4.30 млн. грн., вага останніх збільшилася із 54.2% до 54.5%. Частка ж фізичних осіб-резидентів у фондах цього типу в цілому зросла із 43.9% до 44.6% [98].

У закритих ІСІ (крім венчурних) за 4-й квартал збільшилися сумарна вартість коштів резидентів - як юридичних, так і фізичних осіб (+178.30 млн. грн. та + 100.55 млн. грн. відповідно), що на тлі скорочення вкладень нерезидентів, зокрема інземних підприємств, у цих фондах, збільшило частку вітчизняних вкладників із 68.4% до 69.9% та із 22.2% до 23.1% відповідно [98].

Загалом, це може свідчити про те, що підприємства та громадяни України продовжували нарощувати інвестиції у закриті фонди, а іноземні юридичні особи різко змінили тактик, виймаючи кошти із цих ІСІ, хоча на ці зміни певною мірою вплинула різниця у кількості та складі фондів, що подали звітність [68].

Діючі ІСІ працюють в півсили і залишаються істотно не завантаженими і незадіяними. Зростаючі доходи населення і вільні ресурси юридичних осіб в значній мірі обходять стороною ринок спільного інвестування. Поки що не стало належним стимулом в перерозподілі вкладень населення між банками і ІСІ і більш висока прибутковість, порівняльні дані якої приведені на рис. 3.1.3.

На наш погляд, для цього є декілька причин. В країні, де завжди існували банки, але не було класичних інституційних інвесторів, у населення склався певний стереотип недовіри до невідомого інституту. Обстеження, яке проведене УАІБ підтвердило це. Населення ще не вірить новому ринку. Крім того, в пам'яті людей живе страх «трастових скандалів» початку 90-х років. В цій частині перерозподіл доходів населення між депозитними внесками і ІСІ в Україні дуже сильно відрізняється від розподілу засобів в інших країнах. Так, якщо в США вартість чистих активів ІСІ в півтора разу перевищує розміри депозитних внесків населення, у Франції - на 18%, якщо в Німеччині активи ІСІ складають 40% суми депозитних внесків, Польщі - 16%, Росії - близько 3%, то в Україні - менше 0,5% [69].

Рис. 3.1.3 Середня прибутковість невенчурних ІСІ та доходність банківських депозитів для населення за період з 01.04.2011 по 01.04.2012 [69]

Виходячи з низької бази сумарних вкладень населення в ІСІ, навіть висока динаміка зростання, яка спостерігається сьогодні в Україні, не приведе найближчим часом до істотного перерозподілу накопичень населення між банками і ІСІ. Для формування структури розподілу накопичень населення, характерної для розвинених країн, темпи зростання інвестицій населення в ІСІ повинні збільшиться в десятки і сотні разів. І для цього потрібно як мінімум 5-10 років активної роботи з населенням. І це при тому, що вдасться не допустити резонансних скандалів на ринку спільного інвестування. Якщо не уникнемо скандалів і не вирішимо інших не менше важливих проблем, термін відповідно обчислюватиметься десятиріччями. Тобто учасникам ринку треба запастися терпінням, налаштуватись на стаєрську дистанцію. Особливо це повинні розуміти ті, хто хоче працювати з населенням. І більшість схоже це розуміють, достатньо подивитися на динаміку зростання нових ІСІ публічного типу, яка є низькою.

Серйозною проблемою на ринку спільного інвестування, та і не тільки цього ринку, є державна політика в сфері рейтингування фінансових інструментів, їх емітентів, а також організацій, що надають фінансові послуги. Певною мірою схема надання рейтингових послуг, закладена в Україні, багато в чому повторює Американську модель, яка до недавнього часу привела в цій країні до високого рівня монополізації ринку цих послуг і надання надмірних прав американській Комісії по цінних паперах, як регулятору. Проте в Америці вже відреагували на цю проблему, прийнявши 29 вересня 2006 року закон про усунення монополізації в кредитних рейтингових агентствах [82]. Вказаним законом змінений дозвільний порядок входження на цей ринок рейтингових агентств, і чітко саме законом прописані умови, яким повинні відповідати рейтингові агентства. Враховуючи, що вони якнайповніші відображають потреби ринку, вважаємо, що саме такі умови повинні бути встановлені і у вимогах до українських рейтингових агентств. Таким чином, в США вже усунули перекоси і створені умови для того, щоб самі учасники ринку визначали, яким рейтинговим агентствам вони довіряють. Черга і за Україною змінити ідеологію національної системи рейтингування.

Особливу увагу хотілося б звернути на зміну політики держави в області приватизації. Сьогодні акції в процесі приватизації підприємств поступають на фондові біржі за залишковим принципом після того, як держава вже визначитися із стратегічним інвестором. Більшість з них відноситься до так званих сміттєвих, непривабливих. В той же час, досвід роздержавлення Укртелекому показує, що є інший варіант, коли держава перш, ніж виставити на продаж контрольний пакет акцій, виставила на продаж невеликий пакет акцій, що не тільки підтримало малопотужний український фондовий ринок, але і забезпечило реальну капіталізацію цього підприємства, дало державі практичний досвід корпоративного управління на цьому підприємстві і вирішило цілий комплекс інших проблем. На жаль, поки цей досвід носить одиничний характер.

Також необхідно звернути увагу на проблему територіальної диспропорції інститутів спільного інвестування в Україні (таблиця 3.2).

Таблиця 3.2

Кількість зареєстрованих інститутів спільного інвестування у регіональному розподілі станом на 31.11.2012 [85]

Місто	Кількість ІСІ	Питома вага
Київ	741	65,52%
Харків	69	6,10%
Донецьк	43	3,80%
Львів	27	2,39%
Одеса	22	1,95%
Івано-Франківськ	27	2,39%
Дніпропетровськ	106	9,37%
Запоріжжя	39	3,45%
Полтава	24	2,12%
Херсон	9	0,80%
АРК	11	0,97%
Черкаси	3	0,27%
Севастополь	7	0,62%
Чернігів	1	0,09%
Кіровоград	2	0,18%
Всього	1131	100,00%

Як видно з табл. 3.1.2 та рис. 3.1.2 за регіональним розподілом найбільша кількість інститутів спільного інвестування, майже 66%, зосереджена в Києві.

Рис. 3.1.2 Розподіл зареєстрованих інститутів спільного інвестування по регіонах на 31.03.2007 [побудовано за даними табл. 3.1.2]

Через цю диспропорцію майже не розвивається регіональний ринок спільного інвестування. В столиці дуже велика конкуренція серед інвестиційних фондів, а в регіонах вибір для інвесторів дуже маленький, а в деяких випадках потенцій інвестор при всьому бажання не може навіть купити пай інвестиційного фонду, через відсутність їх в даному місті.

Також зберігається диспропорція серед інститутів спільного інвестування за їх видами. Майже 91% від всієї кількості ІСІ складають венчурні фонди [81]. Кількість відкритих фондів навпроти, зростає дуже маленькими темпами. переважання в Україні венчурних фондів над публічними можна пояснити нерозвиненістю вітчизняного фондового ринку, а також ментальністю населення. Для управляючих компаній вигідніше створювати венчурні фонди ніж публічні, тому що контроль з боку держави відкритих фондів більш жорсткий ніж венчурних, та й доходність венчурних фондів більш висока. Однак, спираючись на міжнародний досвід, у довгостроковій перспективі необхідно очікувати зміну співвідношення між публічними та не публічними ІСІ. У світі основними учасниками спільного інвестування виступають саме публічні інституційні інвестори, які працюють як із внутрішніми, так із зовнішніми фінансовими інструментами, диверсифікуючи інвестиції на організованих ринках.

Варто звернути увагу на дуже нестабільну політичну обстановку в Україні. Події, які протягом останніх років відбуваються в країні дуже негативно впливають на інвестиційний клімат. Через політичні кризи і як слідство зміни правлячої еліти - переділ власності, населення дуже боїться "відпускати" свої гроші і інвестувати їх. Також нестабільна політична обстановка сприяє відтоку іноземних інвестицій, а це в свою чергу дуже погано впливає на загальну соціально - економічну обстановку в Україні [82].

Однією з проблем спільного інвестування залишається низька підтримка цього бізнесу з боку держави. Для більш динамічного розвитку ІСІ та для захисту інтересів колективних фондів необхідно швидше створювати в парламенті своє, в хорошому розумінні цього слова, лобі з числа депутатів, розуміючих сенс і призначення ринка спільного інвестування та інституціональних інвесторів.

В Україні існує ще багато проблем щодо діяльності інститутів спільного інвестування, але якщо вирішити хоча б основні з них можна сподіватися на більш динамічний розвиток ІСІ.

3.2 Шляхи покращення діяльності інститутів спільного інвестування та компаній з управління активами

Враховуючи динаміку зростання ІСІ в Україні і інших країнах, зокрема в Росії, можна зробити висновок, що і в найближчій перспективі розвиток ринку спільного інвестування носитиме швидше екстенсивний, ніж інтенсивний характер, тобто супроводжуватиметься появою нових дрібних ІСІ із слабкою матеріальною базою, низькими об'ємами залучених ресурсів. Окремі компанії, що вирвалися вперед, складатимуть меншість, і віддалятимуться в своєму розвитком від основної маси учасників.

Виходячи з низької бази сумарних вкладень населення в ІСІ, навіть висока динаміка зростання, яка спостерігається сьогодні в Україні, не приведе найближчим часом до істотного перерозподілу накопичень населення між банками і ІСІ. Для формування структури розподілу накопичень населення, характерної для розвинених країн, темпи зростання інвестицій населення в ІСІ повинні збільшиться в десятки і сотні разів [90].

Потужним поштовхом може стати інвестиційна діяльність страхових компаній. Саме життя підштовхне їх до цього в умовах об'єктивного зниження доходності внаслідок конкуренції від страхової діяльності. Як у всьому світі, страхові компанії змушені будуть переглядати технології управління своїми інвестиційними портфелями, передавати їх в управління професіоналам ринку спільного інвестування.

Виникає питання: чи готовий ринок ефективно освоїти цей інвестиційний потенціал, тобто забезпечити вкладення в об'єкти, що дадуть прибутковість вище за рівень інфляції і депозитних внесків. Кажучи про готовність, згадується перш за все не тільки професійний рівень управляючих компаній, але і адекватна пропозиція фінансово привабливих інструментів інвестиційного класу, висока організованість і якість послуг з боку фондового ринку, стійка робота емітентів корпоративних цінних паперів, врахування інтересів ринку з боку держави-емітента державних цінних паперів. Сюди ж слід віднести формування якісних послуг з боку рейтингових агентств, уміння забезпечувати баланс попиту і пропозиції за допомогою допуску до зовнішніх ринків фінансових інструментів, якщо своїх буде недостатньо. Обов'язковою умовою при цьому повинна виступати стабільність в економіці, зниження частки держави в реальній економіці і цілий ряд інших чинників. Як свідчить життя, тут ще багато, що треба робити [93].

Розвиток ринку спільного інвестування особливо залежить від розвитку фондового ринку. Збільшення об'ємів фондового ринку, перенесення операцій з неорганізованого ринку на організований, підвищення якості роботи фондових бірж, реєстраторів, зберігачів і депозитаріїв, підвищує надійність операцій на ринку спільного інвестування і прибутковість. В цьому плані учасникам ринку спільного інвестування необхідно виходити за рамки вузьковідомчих інтересів, активно лобіювати закони, нові правила роботи фондового ринку, які забезпечують у свою чергу якісну інвестиційну діяльність.

Приємно відзначити, що учасники ринку це розуміють і активно включаються в роботу по створенню умов для спільного інвестування. Акцентується увага на впровадженні базових законів для підвищення корпоративної культури, якості регулювання фондового ринку, стабільної роботи економіки.

Додатковим стимулятором розвитку фондового ринку є входження в український фондовий ринок іноземних портфельних інвесторів, що призведе до підвищення рівня корпоративної культури, створення прозорої та принципово іншої якості управління підприємствами. Покращаться умови розміщення корпоративних боргових паперів і додаткових випусків акцій вітчизняними підприємствами як усередині країни, так і на світових фінансових ринках. Нацбанку в цьому плані слід було б ширше подивитись на це питання, не створювати цим інвесторам штучних перепон. Зокрема, спростити процедуру входження в Україну та виходу з неї портфельних фінансових інвестицій, які спрямовуються в цінні папери українських емітентів, що перебувають в обігу на фондових біржах [91].

Держава сьогодні має можливість в десятки разів збільшити пропозицію цінних паперів на Українському фондовому ринку причому без реальної небезпеки втратити контроль над підприємствами, де це небажано. Зокрема, сьогодні у держави скопилося більше 400 пакетів акцій, розміром менше 25% статутного фонду, через які держава не може реально впливати на стан справ на підприємствах. Якщо врахувати, що при цьому і дивіденди на свої акції держава в цих підприємствах фактично не одержує, то підстав тримати їх далі в держави немає. Окрім цього держава має близько 120 акціонерних товариств, які пройшли тільки корпоратизацію, і де акції зовсім не введені в обіг. Всі вони знаходяться в портфелі держави. З 32 державних національних і холдингових компаній в 17-ти держава все ще має 100% акцій. Враховуючи, що для забезпечення повного контролю над цими підприємствами державі достатньо мати 75% акцій, все, що перевищує цей норматив, безболісно може бути продано. Забезпечивши такий підхід до управління корпоративними правами, держава збільшила б місткість ринку корпоративних цінних паперів, як мінімум, на 10-12 млрд. грн. Це якраз те, що може покрити інвестиційні потреби накопичувальної системи і професійних фондів. Окрім рішення проблем збалансованості попиту і пропозиції на ринку спільного інвестування, такий підхід держави сприяв би прискоренню капіталізації контрольованого державою корпоративного сектора економіки, збільшенню надходжень від приватизації до бюджету, притоку інвестицій на підприємства цього сектора [92].

Українська асоціація інвестиційного бізнесу підтримує пропозицію активного включення в обіг землі. Мова йде не лише про земельні ділянки під об'єктами приватизації, але і земельні паї сільськогосподарського призначення. В Верховній Раді зараз знаходиться законопроект про земельні інвестиційні фонди, який створює більш м'які умови для селян створення ринку землі, збереження великих земельних масивів для крупних сільських господарств, захищає власників земельних паїв від тіньових схем, які позбавляють їх від власності на землю і діють навіть в умовах мораторію на відчуження землі. Але зазначений законопроект слід було б після першого читання доопрацювати з метою ще більшого захисту власників паїв, і асоціація візьме участь в цьому, оскільки зацікавлена, щоб не було скандалів [92].

Говорячи про подальші можливості венчурного інвестування, слід зазначити, що по-справжньому венчурних фондів не лише в Україні, але і у світі, не так вже і багато. Так звані венчурні фонди України використовують інші корисні функції. Зокрема, повертають в державу кошти із офшорів, концентрують капітал в найбільш динамічно зростаючих галузях і виробництвах, створюють там нові місця, і тому заслуговують на підтримку держави і суспільства. Слід зазначити, що вона багато в чому визначається політикою в оподаткуванні прибутку венчурних фондів. Декого хвилює, чи не багато держава втрачає податку на прибуток, враховуючи, що він відкладається і сплачується тільки при закритті фонду. Розрахунки свідчать, що ця проблема перебільшується. Отриманий венчурними фондами за підсумками 2006 року прибуток у розмірі 3,9 млрд. грн. дозволяє сформувати близько 1 млрд. грн. податкових надходжень, які будуть сплачені після закриття фондів. Альтернативою такої відстрочки платежу, як було сказано вище, слід розглядати реінвестування цих же коштів в рамках здійснюваних фондами проектів в ефективно функціонуючі сфери економіки, це по-перше, і повернення значних коштів з офшорних зон, по-друге. Вже сьогодні інвестиції венчурних фондів склали більш 12 млрд. грн., а зареєстрована венчурними фондами емісія складає майже 40 млрд. грн. При цьому слід врахувати, що при закритті фондів податок на прибуток буде сплачений [96].

Таким чином, логічно б з боку держави не вносити кардинальних змін в роботу венчурних фондів. В той же час, їх організаторам слід врахувати, що кон'юнктура на ринку нерухомості, будівництва, торгівлі може швидко змінитися. До цього треба готуватися вже сьогодні через можливість диверсифікації своїх послуг, освоєння нових напрямів спільного інвестування.

Перспективним є розвиток регіональної мережі інститутів спільного інвестування. У регіонах вже є люди, готові вкладати свої гроші в ПІФи. Але часто їм просто ніде купити їх паї. Для розвитку регіональної експансії існує як мінімум дві передумови. Перша - фактично нерозвинений в регіонах «пайовий» роздріб. Друга - бажання самих компаній, що управляють пайовими інвестиційними фондами, цей роздріб розвивати, щоб зробити ринок колективних інвестицій «ближче» до народу, у тому числі і територіально. Але керівники компаній не поспішають завойовувати регіони. Мережі продажів там - справа украй дорога, в основному КУА доводиться співробітничати з банками. Виходячи з цього, логічно було б чекати появи великого числа місцевих, регіональних КУА. Компанія, утворена в провінції, отримує ряд переваг: вона доступніша для місцевих клієнтів, їй легко організувати просування своїх продуктів в регіоні, вона може укласти договір з регіональним банком, який добре знайомий клієнтам і володіє розвиненою мережею усередині регіону. Конкуренція в цьому напрямі посилюється. У компаній, що управляють, непогані перспективи на регіональному ринку. «Столичні» компанії можуть укріпити свої позиції за рахунок активнішої роботи з клієнтами на місцях, за рахунок інтенсивного розвитку своєї інфраструктури» [96].

Для розвитку регіональної дистриб'юторської мережі можна привернути три категорії продавців: регіональних торговців цінними паперами, регіональні банки, а також крупні банки, що мають розгалужену філіальну мережу. Самостійно створювати мережу філій компаніям, що управляють, невигідно, тому доводиться шукати альтернативні варіанти. Наприклад, привертати до співпраці партнерів, які б на місцях відкривали роздрібні точки продажів (так звані ППЗ - пункти прийому заявок). Природними союзниками компаній, що управляють, стають крупні банки, що мають регіональну мережу.

На сьогодні дистрибуція сертифікатів через банки є, мабуть, самою економічно вигідною стратегією. І в першу чергу це пов'язано з тим, що у банків вже є готова і функціонуюча філіальна мережа. Адже для того, щоб окупалася філія КУА, він повинен привертати по 1-2 млн. грн. в місяць. А досягти таких об'ємів при сьогоднішньому розвитку індустрії ПІФів в перші декілька років роботи філії дуже важко, особливо якщо місто не з числа мільйонників. До того ж на побудову філіальної мережі, що охоплює всі обласні міста, потрібні чималі засоби [91].

Крім того, продаж інвестиційних сертифікатів через філії банку значно прискорює саму процедуру продажу. Це пов'язано з тим, що прийшовши в банк, інвестор може відразу відкрити рахунок в цінних паперах, укласти договір на покупку сертифікатів і сплатити їх. Таким чином, купити можна прийшовши один раз в одне місце. Якщо ж це робити через філію КУА, то в нім можна тільки укласти договір, а оплачувати сертифікати все одно доведеться в одному з банків.

Банки, загалом, теж не заперечують: у такий спосіб вони тільки розширюють свою продуктову лінійку. Клієнти, що приходять в банк, останнім часом стають вимогливішими, тому, щоб вони не пішли до конкурентів, банкам треба запропонувати як можна більший спектр послуг. Припустимо, якщо клієнта не влаштовує прибутковість по депозитах, то йому можна запропонувати вкластися в паї інвестиційних фондів.

ПІФи і депозити не є прямими конкурентами. Адже на відміну від депозитів, інвестиція в ПІФ може не тільки рости, але і падати. Тому, як правило, у людей, що інвестують в ПІФи, вже є засоби на депозитах. І покупка інвестиційних сертифікатів - це не вибір між ПІФом і депозитом, а швидше вибір між ПІФом і землею, нерухомістю і тому подібне До того ж банк може заробити свою комісію за посередництво. Також банк може запрацювати на обслуговуванні рахунку в цінних паперах, де зберігатимуться сертифікати фонду даного клієнта, і на інших супутніх послугах [29].

Здавалося б, співробітничавши з компаніями, що управляють активами ІСІ, банки частково вирішують проблему утримання клієнтів. Проте на практиці до продажу паїв співробітники багатьох банків підходять не дуже-то серйозно. Коли операціоністові, що працює з депозитами, пропонують паралельно продавати ще і паї, то він найчастіше сприймає це як додаткове навантаження. А паї ПІФів - продукт непростий: тут потрібно консультувати, а то і освічувати клієнта.

Як відзначають експерти, поки в Україні немає фінансових установ, де з паями працює не операціоніст, а спеціальний інвестиційний консультант. Звичайно, компанії, що управляють, намагаються контролювати процес продажу паїв.

Очевидно, що для відділень банків паї інвестиційних фондів - продукт далеко не основний. Отже, вони не складуть серйозної конкуренції торговцям або агентам, що вирішили відкрити в своєму місті пункт прийому заявок для здійснення операцій з паями.

В перспективі відкриття багатьох агентських пунктів в крупних містах України. Агентський пункт - це місце, де будь-яка зацікавлена людина або організація може придбати, обміняти або погасити паї пайових інвестиційних фондів, а також отримати консультацію по питаннях інвестування в ПІФи. Відкрити агентський пункт може будь-яка організація. Для цього лише потрібно отримати ліцензію професійного учасника ринку цінних паперів (торговець цінними паперами - ТЦП) і укласти договір з компанією по управлінню активами про ведення агентської діяльності, отримати від неї довіреність і після внесення змін до проспекту емісії фондів реєструватися в НКЦПФР.

У агентському пункті можна здійснювати практично будь-які операції з паями. Клієнтові необов'язково звертатися безпосередньо в КУА: агент сам переправить туди всі документи поштою, Інтернету і так далі.

Проте в довгостроковій перспективі ТЦП мають один недолік - вони поступаються банкам в можливості надати весь комплекс фінансових послуг - від вирішення персональних інвестиційних питань до, наприклад, оплати комунальних платежів. З цієї точки зору банки мають потенційну конкурентну перевагу. Але на даний момент вона тільки потенційна. Все залежатиме від того, наскільки ТЦП зможуть змінити формат своїх послуг: консультування по питаннях кредитування, страхування, інвестування.

Дуже цікавою перспективою є утворення „пайових супермаркетів”. Головна ідея «пайового супермаркету» полягає в тому, щоб надати регіональним інвесторам доступ одночасно до багатьох пайових фондів. В середині 90-х такий механізм запропонував фінансист Чарльз Шваб, щоб мінімізувати число операцій, які вимушені були здійснювати люди, що заробляють на фондовому ринку. Шваб відправився до найбільших гравців на ринку пайових фондів з пропозицією про посередництво: він привертає через свою фірму клієнтів для фондів, а вони платять йому відсоток за нових інвесторів. Вісім інвестиційних компаній погодилися ризикнути: від них Шваб отримав по 0,3% за кожну трансакцію від привернутих ним клієнтів. У липні 1992 року Шваб відмінив комісійні з «простих громадян» і назвав свою програму One Source - «Одне джерело». Згідно новій схемі, звичайний інвестор міг просто зняти трубку і подзвонити в контору Шваба, отримати повний фінансовий звіт і не заплатити за це ні цента. Громадяни оцінили цей хід: активи Schwab по взаємних фондах тільки за перші два роки виросли з $12,2 млрд. до $19,7 млрд. [93].

По стопах Шваба збираються піти і українські керівники. Ідею створення фондових магазинів висунули декілька інвестиційних груп, в числі яких «КІНТО» і «Тект». Проте магазини зможуть виконувати суто технічні функції - укладення договорів, а всі консультації проводитимуть центральні офіси компаній по управлінню активами.

Серйозною задачею для ринку є забезпечення довіри населення і не допущення на нього структур, які надають фінансові послуги з порушенням законодавства, а іноді просто шахраїв. Відомо, що вони, як правило, нічого загального з організованим ринком не мають. Але населення ще слабо орієнтується в питаннях інвестиційних фондів і компаній, сподівається тут на державу, яка погано справляється з своїми обов'язками. І цим користуються шахраї. Недавно члени УАІБ виявили одну таку компанію в період проведення виставки фінансових послуг. Їм вдалося встановити її незаконну діяльність на виставці. Але на скільки складним виявилося вивести її в цілому з ринку. Правоохоронні органи, покликані оперативно реагувати на подібні факти, до цього часу проявляють дивну пасивність. І Комісія по фінансових послугах, передавши справу до правоохоронних органів, теж не турбується з приводу того, що компанія все ще залишилася на ринку і працює незаконними методами з населенням.

В цій частині УАІБ з одного боку вважає справою честі прибрати з ринку порушника закону і примусити його відповісти перед законом, а з другого боку, добитися того, щоб таких випадків більше не було [91].

Але головним, коли мова йде про довіру населення до ІСІ, є, з одного боку, широка роз'яснювальна робота про діяльність інвестиційних фондів, а з іншого, - чесна робота з кожним інвестором, розуміння того, що цей ринок будується перш за все на довірі. УАІБ розробило розгорнуту програму дій - «ІСІ - назустріч людям», до якої пропонує приєднатися всім учасникам ринку спільного інвестування.

Хотілося б відмітити амбіційну програму розвитку спільного інвестування Української Асоціації Інвестиційного Бізнесу, яка була прийнята в 2006 році. Вона включає:

· створення детальної системи моніторингу і аналізу діяльності компаній по управлінню активами і фондів загального інвестування, де особлива увага приділятиметься фондам, які працюють з населенням;

· впровадження публічної звітності, що демонструє суспільству результативність діяльності КУА і ІСІ і та служить додатковою гарантією чесної роботи з інвесторами;

· введення системи внутрішніх стандартів і правил, в яких відображатимуться особливості діяльності окремих видів і типів ІСИ;

· розгортання роботи дисциплінарного комітету УАІБ як засобу підняття внутрішньої дисципліни в Асоціації;

· підвищення відповідальності компаній, які рекомендують Асоціації нових членів;

· створення системи юридичного захисту членів УАІБ у разі порушення їх прав і прав інвесторів;

· організація роботи по поглибленню навчання працівників КУА, ІСІ механізмам спільного інвестування і просвітницької роботи серед населення, впровадження з цією метою в регіонах мережі консультаційних пунктів;

· реалізація заходів щодо об'єднання зусиль всіх асоціацій, що працюють на фінансових ринках, на розробку і впровадження норм і правил, сприяючих підвищенню прозорості і зростанню всіх сегментів фінансового ринку, підвищенню корпоративної культури і поліпшенню інвестиційного клімату;

· встановлення широких зв'язків з аналогічними асоціаціями інших країн.

Також треба відмітити прийняття закону «Про інститути спільного інвестування», який прийде на зміну існуючому закону «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)».

Нововведення закону слід розглядати як закономірний результат розвитку ІСІ в Україні. Перш за все слід звернути увагу на визначення, що з'явились у законі.

Так, установлюється, що акції корпоративного інвестиційного фонду -- це цінні папери, емітентом яких є корпоративний фонд та які посвідчують майнові права власника -- учасника фонду (право на отримання дивідендів -- для закритого корпоративного фонду; право на управління фондом та ін.) і немайнові права, передбачені законом. Значимість цього виду цінних паперів підтверджується внесенням окремої ст.61 до закону «Про цінні папери та фондовий ринок».

Відзначимо відмову законодавця від використання документарної форми цінних паперів. Згідно з ст.51 закону акції корпоративного фонду та інвестиційні сертифікати існують виключно в бездокументарній формі. Запровадження такого правила зменшує витрати на випуск цінних паперів та ризики інвесторів, пов'язані з можливістю втрати сертифікатів.

З'явився порядок та визначення конвертації цінних паперів. Це обмін цінних паперів одного випуску на цінні папери іншого випуску того ж емітента. У разі прийняття рішення про конвертацію емітент зобов'язаний викупити цінні папери, що конвертуються, у власників, які не згодні з таким рішенням. Викуп здійснюється за ринковою вартістю, але не нижчою номінальної [3].

Загальна вартість цінних паперів ІСІ, які внаслідок конвертації набуваються інвестором, не може бути меншою від загальної вартості цінних паперів ІСІ, котрі вилучаються з обігу. У разі необхідності інвестор ІСІ здійснює доплату в розмірі різниці між загальною вартістю цінних паперів, що набуваються, та загальною вартістю цінних паперів, що вилучаються з обігу.

Оскільки правила щодо конвертації цінних паперів також уносяться до закону «Про цінні папери та фондовий ринок» окремою ст.52, то інститут конвертації зможуть використовувати не тільки ІСІ, а й емітенти інших цінних паперів.

Отже, новий акт охоплює не тільки правове регулювання ІСІ, а й інші сфери, зокрема обігу цінних паперів.

Типи ІСІ залишилися незмінними: вони можуть бути відкритого, інтервального або закритого типу. Проте розширено перелік їх видів. Окрім визначених раніше та існуючих тепер ІСІ [22].

диверсифікованого й недиверсифікованого виду, вони зможуть бути спеціалізованого або кваліфікаційного виду.

ІСІ вважається спеціалізованим, якщо він інвестує виключно у визначені цим законом активи. До спеціалізованих ІСІ належать фонди таких класів:

* грошового ринку;

* державних цінних паперів, облігацій, акцій, банківських металів;

* індексні [24].

Вимоги до структури активів кожного зі спеціалізованих інвестиційних фондів установлюються ст.48 закону [3].

ІСІ вважається кваліфікаційним, якщо він інвестує активи виключно в один із кваліфікаційних класів активів та кошти, а також не має будь-яких вимог до структури активів. До кваліфікаційних належать такі класи активів:

* об'єднаний клас цінних паперів;

* нерухомості;

* рентних активів;

* кредитних активів;

* біржових товарних активів;

* інших активів, які Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку може вводити та відносити до кваліфікаційних [22].

Відкритими можуть бути тільки диверсифіковані та спеціалізовані ІСІ. Інтервальними можуть бути лише диверсифіковані, спеціалізовані та кваліфікаційні ІСІ.

Вперше законодавцем визначено, що біржовими ІСІ можуть бути відкриті спеціалізовані інвестиційні фонди (індексні фонди та фонди диверсифікованого й недиверсифікованого виду, вони зможуть бути спеціалізованого або кваліфікаційного виду.

ІСІ вважається спеціалізованим, якщо він інвестує виключно у визначені цим законом активи. До спеціалізованих ІСІ належать фонди таких класів:

* грошового ринку;

* державних цінних паперів, облігацій, акцій, банківських металів;

* індексні [3].

Вимоги до структури активів кожного зі спеціалізованих інвестиційних фондів установлюються ст.48 закону.

ІСІ вважається кваліфікаційним, якщо він інвестує активи виключно в один із кваліфікаційних класів активів та кошти, а також не має будь-яких вимог до структури активів. До кваліфікаційних належать такі класи активів:

* об'єднаний клас цінних паперів;

* нерухомості;

* рентних активів;

* кредитних активів;

* біржових товарних активів;

* інших активів, які Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку може вводити та відносити до кваліфікаційних [24].

Відкритими можуть бути тільки диверсифіковані та спеціалізовані ІСІ. Інтервальними можуть бути лише диверсифіковані, спеціалізовані та кваліфікаційні ІСІ.

Вперше законодавцем визначено, що біржовими ІСІ можуть бути відкриті спеціалізовані інвестиційні фонди (індексні фонди та фонди банківських металів). Передбачається, що:

* цінні папери підлягають обо-в'язковому обігу на фондовій біржі, визначеній проспектом емісії;

* придбання цінних паперів під час їх первинного розміщення чи продаж емітентом раніше викуплених цінних паперів або пред'явлення до викупу цінних паперів такого інституту здійснюється учасниками такого інституту чи інвесторами через андеррайтера таких цінних паперів або андеррайтером за власний рахунок чи за рахунок його клієнтів;

* андеррайтер цінних паперів такого ІСІ зобов'язаний підтримувати котирування (ціни попиту та пропозиції) таких цінних паперів на визначеній проспектом емісії фондовій біржі;

* оплата цінних паперів такого інституту під час їх продажу або викупу емітентом може здійснюватись у відповідній пропорції активами, визначеними інвестиційною декларацією зазначеного інституту [22].

Заборонено змінювати тип та вид ІСІ, клас спеціалізованого або кваліфікаційного ІСІ та його належність до біржових або венчурних. Водночас згідно з п.5 «Перехідних положень» закону компанії з управління активами пайових інвестиційних фондів відкритого та інтервального типу, корпоративні інвестиційні фонди відкритого та інтервального типу мають право змінити вид ІСІ з диверсифікованого на спеціалізований протягом одного року з дня набрання чинності законом у порядку, встановленому комісією [22].

Однією з ключових ідей закону є встановлення особливого порядку діяльності ІСІ. Згідно з ст.3 акта №5080 законодавство про акціонерні товариства не застосовується до регулювання діяльності корпоративних фондів. Схожою нормою буде доповнено ст.1 закону «Про акціонерні товариства», відповідно до якої його дія не поширюється на АТ, що створені, діють та припиняються відповідно до законодавства про інститути спільного інвестування. ІСІ діють у формі корпоративного або пайового фонду. Пайовий фонд не є юридичною особою. Отже, з 1.01.2014 корпоративні фонди зможуть бути створені та провадити діяльність без урахування законодавства про АТ.

Корпоративний фонд -- це юридична особа, яка провадить лише діяльність із спільного інвестування. За новим законом, корпоративний фонд створюється у формі акціонерного товариства (як публічного, так і приватного), на відміну від чинного законодавства, яке не зазнало змін у зв'язку з прийняттям акта «Про акціонерні товариства» та уможливлює створення корпоративного фонду виключно у формі ВАТ [95].

Можливість створення корпоративного фонду у формі приватного АТ відповідає характеру інвестування. Мається на увазі:

* цільовий характер інвестицій;

* обмежений обіг акцій корпоративного фонду;

* виплата дивідендів (для закритого корпоративного фонду -- якщо це передбачено статутом фонду).

Розмір статутного капіталу корпоративного фонду має становити не менше 1250 мінімальних заробітних плат, установлених законом на день реєстрації фонду як юридичної особи. Статутний капітал може бути сформований виключно коштами (сьогодні дозволяється це робити ще й державними цінними паперами, паперами, допущеними до торгів на фондовій біржі, та об'єктами нерухомості, необхідними для забезпечення статутної діяльності). Такий крок унеможливить формування статутного капіталу за рахунок неліквідних активів за завищеними цінами.

Цікавим є надання повноважень наглядовій раді корпоративного фонду на затвердження його регламенту та змін до нього (наразі такий документ затверджується засновниками фонду, а зміни до нього -- загальними зборами). Регламент повинен містити:

* відомості про фонд;

* порядок здійснення інвестиційної діяльності, викупу акцій фонду;

* умови зміни компанії з управління активами тощо [24].

Позаяк діяльність наглядової ради фонду є більш гнучкою порівняно із загальними зборами, такі зміни спрощують порядок унесення змін до регламенту. Оскільки інвестиційний бізнес потребує оперативного реагування, це позитивно позначиться на діяльності корпоративних фондів.

У законі визначені повноваження загальних зборів та порядок їх проведення. Збори зможуть приймати рішення як шляхом голосування, так і шляхом опитування. При цьому законодавець приділив істотну увагу порядку проведення такого опитування. Хоча в чинному законодавстві також передбачається прийняття рішень шляхом опитування, жодних пояснень із цього приводу немає. За новим законом, правила та порядок опитування можуть установлюватися статутом корпоративного фонду [3].

Власне процедура проведення опитування детально врегульована в ст.31 закону: визначена форма та обов'язкові реквізити бюлетенів для голосування, які є іменними та направляються учасникам поштою або іншим передбаченим способом. Учасники заповнюють бюлетені та повертають їх корпоративному фонду. Після спливу встановленого терміну лічильна комісія проводить підрахунок голосів та складає протокол про підсумки голосування [3].

З огляду на ймовірність того, що учасником корпоративного фонду може бути велика кількість юридичних та фізичних осіб з невеликою часткою акцій у кожного, прийняття рішень шляхом опитування спрощує процедуру та є альтернативою скликанню загальних зборів.

Припинення корпоративного фонду здійснюється виключно шляхом ліквідації. Закон відкидає можливість припинення шляхом реорганізації (злиття, поділу, приєднання, перетворення). Наразі відповідно до ст.20 закону «Про інститути спільного інвестування» в ІСІ така можливість є.

Пайовий фонд -- сукупність активів, що належать учасникам на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються нею окремо від результатів її господарської діяльності. Пайовий фонд не є юридичною особою й не може мати посадових осіб. Він створюється компанією з управління активами. Це господарське товариство, створене у формі АТ або ТОВ, яке провадить діяльність з управління активами інституційних інвесторів на підставі ліцензії, що видається НКЦПФР.

Регулювання діяльності компаній з управління активами суттєво не зміниться. Однак варто звернути увагу на встановлену законом необхідність розміщення на веб-сайті компанії інформації про неї. Оприлюдненню підлягають, зокрема:

* відомості про ліцензію;

* контактні дані;

* перелік ІСІ, активи яких перебувають в управлінні;

* відомості про вартість чистих активів ІСІ (щоденно або щоденно в період інтервалу для інтервальних ІСІ) [22].

Щодо ІСІ, активи яких перебувають в управлінні компанії, розміщується така інформація:

* статут фонду;

* регламент;

* свідоцтво про реєстрацію;

* висновки аудитора;

* проспект емісії цінних паперів;

* свідоцтво про державну реєстрацію випуску цінних паперів;

* перелік осіб, які обслуговують фонд [22].

Пайовий фонд створюється в порядку, передбаченому законом. Облік операцій, які проводяться компанією з управління активами через пайовий фонд, та результатів діяльності й спільного інвестування, здійснюється окремо.

Право власності учасника пайового фонду на частку в ньому та право на отримання дивідендів (для закритого пайового фонду) засвідчує інвестиційний сертифікат, емітентом якого є компанія з управління активами цього фонду. Припинення пайового фонду здійснюється також виключно шляхом ліквідації. Додатково до наявних правил законодавець передбачив умови та порядок розрахунку в процесі ліквідації з учасниками фонду іншими, ніж кошти, активами. Це можливо в разі виконання таких умов:

* інвестиційні сертифікати розміщувалися лише шляхом приватного розміщення;

* регламентом фонду передбачена можливість розрахунків іншими активами;

* згоду на такий розрахунок дано всіма учасниками пайового фонду;

* коштів цього фонду достатньо для задоволення вимог кредиторів і розрахунків з бюджетом, і гроші використовуватимуться виключно для таких цілей [24].

Передбачення такого механізму надає учасникам більшу свободу дій при ліквідації та уможливлює спеціалізованим пайовим фондам уникнення реалізації активів, якщо учасники фонду зацікавлені в їх отриманні в натурі.

Прийнятий закон, у цілому не змінюючи наявної системи правового регулювання діяльності інститутів спільного інвестування, вносить значну кількість нових правових механізмів або роз'яснює порядок використання існуючих, на які є посилання в законодавстві без їх детального визначення. Оскільки закон набирає чинності з 1 січня 2014 року, гравці цього ринку матимуть достатньо часу для приведення своєї діяльності у відповідність із новим законодавством.



Висновки до розділу 3

• Ринок спільного інвестування на сьогоднішній день показує дуже високі темпи розвитку, що свідчить про те, що у населення та бізнесових структур є тимчасово вільні кошти, які вони вкладають у операції на фондовому ринку через ІСІ.