Вплив податків на розвиток суб’єктів господарювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. У сучасних умовах ринкової економіки ефективне управління підприємством залежить від не тільки внутрішнього, але і зовнішнього середовища. Серед найважливіших чинників, які впливають на функціонування господарюючих суб'єктів, є податки. Саме їх вплив визначає в кінцевому підсумку результати діяльності підприємства, а значить й подальший розвиток та здійснення економічної діяльності.

Значне місце в системі податків України займає податок на додану вартість. ПДВ останнім часом привертає до себе значну увагу, тому що він став предметом широких дискусій щодо доцільності його застосування та наслідків справляння для малого та середнього бізнесу.

З цього приводу існують неоднозначні думки та прямо протилежні позиції. З одного боку, слід скасувати податок, що стримує розвиток споживчого ринку, гальмує діяльність підприємств, через надмірне податкове навантаження, створює фіскальну нестабільність, стимулює корумпованість контролюючих органів, з іншого - його збереження і вдосконалення як одного із стабільного і достатньо простого джерела доходів бюджету, з високою фіскальною ефективністю і нейтрального до собівартості товарів чи послуг.

Особливість досліджуваного податку полягає в тому, що саме він справляє значний вплив на фінансово-господарську діяльність суб'єктів, господарювання та на їхній фінансовий стан, хоча і є порівняно новим видом податку. Тому сьогодні особливо гостро постали питання визначення оптимального податкового навантаження на підприємства, удосконалення механізму нарахування та сплати ПДВ. Це вимагає створення відповідних засад ефективної і науково обґрунтованої фінансової політики оптимізації впливу податку на додану вартість на господарську діяльність підприємств.

Українська фінансова наука вже має значні здобутки щодо дослідження розвитку суб'єктів господарювання та впливу на них податків. У роботах вітчизняних вчених-економістів Богачевського М.Б., Буряка Л.Д., Василика О.Д., Вишневського В.П., Козоріз М.А., Луніної І.О., Мельника П.Г., Поддєрьогіна А.М., Полозенка Д.В., Степаненка В.О., Терещенка О.О. і багатьох інших висвітлюються та аналізуються особливості розвитку фінансово-господарської діяльності підприємств в Україні, розробляються рекомендації щодо забезпечення ефективності їх оподаткування, розвитку на внутрішньому та зовнішньому ринку.

Віддаючи належне цим напрацюванням, слід зазначити, що недостатньо дослідженими є питання стосовно узгодження податкового навантаження на діючі підприємства в Україні, обґрунтування значного впливу ПДВ на фінансово-господарську діяльність суб'єктів бізнесу.

З огляду на вищесказане, дана тема є важливою та актуальною як з теоретичних, так і з практичних позицій.

Мета й завдання дослідження. Метою дипломного дослідження є наукове обґрунтування теоретичних основ, діючої практики та проблемних аспектів непрямого оподаткування суб'єктів підприємництва, а також пошук напрямів удосконалення впливу податку на додану вартість на фінансово-господарську діяльність підприємства на прикладі ПП «Метизич».

Відповідно до поставленої мети у роботі вирішуються такі завдання:

- дослідження теоретичних аспектів непрямого оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності в Україні;

- здійснення оцінки впливу податку на додану вартість на фінансово-господарську діяльність підприємства;

- визначення основних шляхів оптимізації непрямого оподаткування підприємств в Україні.

Об'єктом дослідження є податок на додану вартість у системі непрямих податків та його влив на діяльність досліджуваного підприємства.

Предметом дослідження виступають відносини, пов'язані з непрямим оподаткуванням підприємницької діяльності.

Методологія та методи дослідження, що використані у процесі виконання дипломної роботи, передбачають застосування загальнонаукових та емпіричних прийомів економічної науки, що ґрунтуються на системному підході. Крім цього, у процесі роботи застосовуються такі загальнонаукові методи досліджень, як узагальнення, порівняння, групування, методи графічного зображення даних.

Теоретичною основою дослідження є фундаментальні положення вітчизняної та зарубіжної економічної науки, праці провідних фахівців у сфері фінансів підприємств. Інформаційною базою дослідження є законодавчо-нормативні акти, які регулюють фінансову політику, зокрема господарське та податкове законодавство, інструкції, положення, статистичні дані та фінансова звітність ПП «Метизич».

Практичне значення результатів роботи. Результати дипломної роботи будуть мають як теоретичне так і практичне значення. Зокрема, пропозиції та рекомендації щодо внесення кардинальних змін до адміністрування діючого податкового законодавства можуть сприяти удосконаленню впливу податку на додану вартість на господарську діяльність підприємств.

Наукова новизна полягає у проведенні комплексного дослідження оподаткування податком на додану вартість підприємства та обґрунтуванні шляхів оптимізації впливу ПДВ на фінансово-господарську діяльність досліджуваного підприємства.

РОЗДІЛ 1 ОСНОВИ НЕПРЯМОГО ОПОДАТКУВАННЯ СУБ'ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1 Економічний зміст податку на додану вартість та його роль у системі оподаткування підприємств

Соціально-економічний розвиток суспільства в умовах ринкових перетворень потребує перегляду функцій і ролі держави, зміцнення її фінансової основи, що не можлива без розуміння керівниками та працівниками фінансових служб і установ особливостей функціонування фінансової системи держави і фінансового механізму господарюючих суб'єктів.

Важливим джерелом радикальних змін, виконуючи роль фінансового регулятора виробництва, засобом забезпечення соціально-економічної сфери стають податки [1, c. 14].

Значне місце в системі податків України займає податок на додану вартість. Адже саме ПДВ домінує серед непрямих податків, що надходять до бюджету. Тобто це податок, який виконує яскраво виражену фіскальну функцію. Особливість ПДВ полягає в тому, що саме він справляє значний вплив на фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання та на їхній фінансовий стан, хоча і є порівняно новим видом податку.

Вперше податок на додану вартість був введений у Франції в 1954 році, потім набув широкого розповсюдження - спочатку в країнах Європи (кінець 60-х - початок 70-х pp.), а дещо пізніше - в країнах Азії, Африки та Латинської Америки. Нині податок на додану вартість стягується майже у 80-ти країнах світу, серед яких практично всі є промислово розвинутими. Однією з держав, де такого податку немає є США. Але і в даній країні протягом останнього десятиліття ведуться інтенсивні дискусії щодо заміни податку з обороту на федеральний податок на додану вартість. Наприкінці 80-х - початку 90-х років ПДВ був введений в країнах Східної Європи (Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія, Словакія, Чехія), а також в деяких країнах СНД (Білорусь, Казахстан, Росія). В Україні ПДВ введений у 1992 році Законом України «Про податок на добавлену вартість» від 20.12.1991 р. [2]. Сьогодні податок на додану вартість регулюється Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. [3].

Загальною тенденцією для всіх країн, що введено ПДВ, стало швидке перетворення цього податку на один з основних у податковій системі. Наприклад, у Франції на долю ПДВ припадає 45% усіх податкових надходжень до бюджету, у Великобританії та Німеччині - 50%. Приблизно такою є доля податку на додану вартість до загального обсягу податкових надходжень у бюджет держави і в інших країнах Центральної та Східної Європи.

Законодавство з ПДВ більшості країн побудовано на дотриманні загальновизнаних основних принципів та норм Шостої Директиви ЄС, яка передбачає застосування податку, побудованого за принципом «країни призначення», який визначає, що ПДВ є податком на внутрішнє споживання і надходження від ПДВ акумулюються у бюджеті країни, де товари (послуги) споживаються. У зв'язку з тим, що товари (послуги), які експортуються, не є об'єктом споживання в країні, яка їх експортує, ПДВ, сплачений експортерами, має бути повернутий [4, с.1].

На сьогоднішньому етапі розвитку ПДВ застосовується в переважній більшості країн світу. Він має вирішальний торговельний, технологічний, майновий, інноваційний, економічний і соціальний вплив на розвиток економіки держави та підприємств [5, с.62].

Як вважають Б. Малашонок і Г. Владимирський, нині в Україні надто складне податкове законодавство, запозичене в економічно потужної сучасної Європи. Ускладнивши і заплутавши податкове поле, ДПА України створила ситуацію, коли майже всі підприємства стали порушниками законів [6, с.35].

На думку Т. Сльозко, ПДВ - це не податок на додану вартість, а податок з продажу, бо вартість додана до ціни товару, що підлягає реалізації. А якщо це так, і назва податку не відповідає його змісту, то й назвати його слід чесно та відверто - податком із продажів чи з реалізації. Існуюча ж нині в Україні система нарахування, відшкодування та стягнення ПДВ доводить, що насправді це податок не на додану вартість, а на вартість [7, с.59].

Слід зазначити, що становлення податку на додану вартість в Україні проходило у два етапи.

Перший етап визначає основні риси діючої до 01.10.1997 р. системи оподаткування добавленої вартості:

- відсутній механізм бюджетної компенсації стійкого дебетового сальдо;

- відсутні правила інфляційної нейтральності;

- ПДВ є розподільчим податком, зобов'язання бюджетів різних рівнів, щодо компенсацій не визначені;

- момент виникнення права на кредитування визначається за принципом обліку собівартості ПДВ, сплаченій у ціні товарних запасів, не зменшує податкових зобов'язань;

- податкове поле зруйновано численними пільгами в 1995 році при базовій ставці 20% середня ставка податкових вилучень (до загальних обсягів реалізації) становить 11%.

Другий етап становлення податку на додану вартість розпочався із змін, які знайшли своє втілення в законі прийнятому Верховною Радою України 03.04.1997 р. і введеному в дію з 01.10.1997 р., до окремих статей якого згодом було внесено значну кількість поправок [8, с.168].

Підсумовуючи вищевикладене, слід зауважити, що ПДВ є закономірним результатом історичного та економічного розвитку суспільства. На своєму тривалому еволюційному шляху ПДВ є третьою формою універсального акцизу, який зберігає переваги багаторівневого податку з обороту щодо оподаткування усіх ступенів руху товарів, але одночасно ліквідовує його основний недолік - кумулятивний ефект.

Універсальний акциз автоматично враховує всі зміни у товарному асортименті і стягується у трьох формах:

- податку з обороту в однорівневій формі;

- податку з обороту в дворівневій формі;

- податку на додану вартість.

У першій формі він виступає як податок з продажу (США, Швеція до 1969 р., Норвегія до 1970 р.) чи податок із купівель (Великобританія до 1973 р., Данія до 1967 р., Данія до 1986 р.), або як податок виробників обробної промисловості (Франція, Греція, Фінляндія, Туреччина до податкової реформи відповідно 1968, 1987, 1964 та 1985 рр.) [9, с.99]. Податок з обороту в однорівневій формі застосовується у сфері оптової та роздрібної торгівлі. Об'єктом оподаткування є реалізація товарів на заключному етапі. При цьому оподаткування здійснюється один раз. Ця форма використовувалась нетривалий час в останній період існування Радянського Союзу, але поширена в інших країнах.

Друга форма податку з обороту складніша, бо при її застосуванні обкладається валовий оборот на усіх ступенях руху товарів. При цьому допускається подвійне оподаткування, оскільки у валовий оборот включаються податки, що були сплачені раніше. Цей податок широко і протягом тривалого періоду (з початку 30-х і до початку 90-х років) використовувався у Радянському Союзі. Ставки податку з обороту були диференційовані за видами товарів [10, с.123]. Переваги здобувають фірми, виробництво яких має характер повного циклу. Ця форма штучно збільшує оподатковуваний оборот.

Третя форма - податок на додану вартість - це частина новоствореної вартості на кожному етапі виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг), що надходить до бюджету після їх реалізації. Інакше кажучи, ПДВ - це непрямий податок, який стягується до бюджету у вигляді надбавки до ціни товару, який сплачується споживачами. Сплачується на всіх етапах руху товарів, робіт, послуг [9, с.100].

Об'єктом оподаткування є не валовий оборот, а додана вартість. При цьому застосовуються уніфіковані ставки. Це полегшує обчислення податку і контроль за його надходженням. Обчислення і стягнення податку на додану вартість потребує чіткого визначення об'єкта оподаткування - доданої вартості. Цей податок набув значного поширення в країнах Західної Європи [10, с.123].

Якщо розуміти буквально, то ПДВ - це податок на додану вартість, створену на даному конкретному етапі руху товару, в результаті чого відбувається ліквідація кумулятивного (каскадного) ефекту оподаткування.

По суті, додана вартість наближається за своїм обсягом до заново створеної вартості (частини національного доходу), виробленої в даній господарській структурі. Визначення доданої вартості дає змогу обчислити всі ті податки, котрі дана господарська ланка заплатила при закупівлі товарів (робіт, послуг). Якщо виходити з того, що додана вартість - це створений прибуток чи вартість чистої продукції, то в цьому випадку додана вартість визначається шляхом додавання її складових елементів - заробітної плати, відсотків, ренти і прибутку.

У статистичному підрахунку показник доданої вартості можна визначити як різницю між вартістю реалізованої продукції і затратами на її виробництво й реалізацію, між загальною сумою продажу і загальною сумою закупівель від усіх інших господарюючих суб'єктів.

Об'єкт оподаткування - додана вартість - створюється всіма незалежними учасниками виробничо-комерційного процесу. Якщо уявити собі компанію як єдине ціле із закінченим виробничо-торгівельним циклом (від власної сировини і виготовлення виробничого обладнання до реалізації готової продукції), то повна вартість продукції, що реалізується, стала б результатом власної діяльності такої компанії, а базою податку на додану вартість вважалася б величина чистої суми продажу. В нашому прикладі через процес послідовних стадій виробництва й реалізації продукції загальна додана вартість дорівнює вартості остаточного продажу кінцевому споживачеві без податку на додану вартість [11, с.3].

Платниками податку на додану вартість є будь-яка особа, яка:

- здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїми добровільними рішенням як платник ПДВ; за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку за винятком фізичних осіб, які обрали сплату фіксованого чи єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності або здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору в порядку, встановленому законодавством;

- підлягає обов'язковій реєстрації як платник ПДВ особа у разі:

а) коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість) незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством;

б) поставки товарів (послуг) на митній території України з використанням глобальної або локальних мереж, при цьому особа-нерезидент може здійснювати таку діяльність тільки через своє постійне представництво, зареєстроване на території України;

в) здійснення операцій з реалізації конфіскованого майна, незалежно від того, досягає воно загальної суми операцій з поставки товарів (послуг), чи ні, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством.

- імпортує (для фізичних осіб - ввозить (пересилає)) товари (супутні послуги)на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, незалежно від того, який режим оподаткування вона використовує згідно із законодавством в обсягах, що підлягають оподаткуванню ПДВ [12].

Детальніше платників ПДВ розглянемо на рис. 1.1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.1 - Платники податку на додану вартість [13, с.48]

Об'єктом оподаткування є такі операції, які здійснюються платниками податку, суб'єктами господарювання:

- з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, у тому числі операцій з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу) і операцій з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця;

- ввезення (пересилання) товарів на митну територію України і отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України, у тому числі операцій з увезення (пересилання) майна по договорам оренди (лізингу), застави та іпотеки;

- вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України і надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України.

Таким чином, об'єктом оподаткування є операції, пов'язані з продажем товарів (робіт, послуг) всередині держави, їх імпортом і експортом [14, с.82].

Не вважаються об'єктами оподаткування такі операції, здійснювані суб'єктами господарювання:

- випуск, розміщення і продаж цінних паперів, емітованих суб'єктами підприємницької діяльності, а також деривативів;

- обмін цінних паперів на інші цінні папери, депозитарна, реєстраторська та клірингова діяльність з цінними паперами;

- передача майна в оренду і його повернення після закінчення терміну договору оренди, сплата орендних платежів відповідно до договорів фінансової оренди;

- надання послуг зі страхування й перестрахування, із соціального та пенсійного страхування;

- обіг валютних цінностей;

- надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, за кредитними і депозитними договорами;

- виплата заробітної плати, інших грошових виплат, дивідендів;

- надання брокерських, дилерських послуг з укладанням контрактів на торгівлю цінними паперами і деривативами на ринку цінних паперів;

- передача основних фондів у формі внесків у статутні фонди юридичних осіб в обмін на їхні корпоративні права [10, с.134].

Крім операцій, які не об'єктом оподаткування податком на додану вартість, з метою врахування принципу соціальної справедливості в механізмі обчислення податку передбачено звільнення від оподаткування низки операцій. Ці операції складають 5 груп:

1 - операції соціального змісту;

2 - операції закладів освіти;

3 - послуги державних органів культури та охорони здоров'я;

4 - окремі операції виробничого змісту;

5 - інші операції.

До складу операцій першої групи належать: продаж вітчизняних продуктів дитячого харчування спеціалізованими закладами, товарів, призначених для інвалідів, утримання дітей у школах-інтернатах та осіб у будинках для людей похилого віку (за рішенням Кабінету Міністрів України); послуги доставки пенсій, поховання; виконання робіт із будівництва житла для військовослужбовців, ветеранів війни та членів сімей військовослужбовців, які загинули при виконанні службових обов'язків. Другої - послуги закладів освіти, охорони здоров'я, культури; продаж лікарських засобів, путівок на оздоровлення дітей; послуги з утримання дітей у дошкільних закладах, послуги культового призначення (за рішенням Кабінету Міністрів України). Третьої - послуги, які надаються державними органами та організаціями (службами зайнятості, органами реєстрації актів громадянського стану, архівними установами України - згідно з законодавством). Четвертої - продаж товарів (крім підакцизних) підприємствами, що засновані всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів; виконання робіт з будівництва житла для військовослужбовців за рахунок коштів інвесторів; надання в сільській місцевості сільськогосподарськими товаровиробниками послуг з ремонту шкіл, дошкільних закладів, інтернатів, закладів охорони здоров'я та надання матеріальної допомоги (в межах одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на місяць на одну особу) продуктами харчування власного виробництва; до 01.01.2002 р. операції з видачі сільськогосподарської продукції власного виробництва підприємств-виробників такої продукції; інші послуги. П'ятої - передача конфіскованого майна, знахідок у розпорядження державних органів; передача земельних ділянок, коли вона дозволена згідно з положенням Земельного кодексу України; продаж товарів (робіт, послуг) для потреб дипломатичних представництв міжнародних організацій в Україні; деякі інші операції [13, с.52].

Отже, роль ПДВ в податковій системі України важко переоцінити. Широка база оподаткування цього універсального акцизу є цінною для фіскальної функції податків. Але щоб конкретний податок, як і податкова система, в цілому, був ефективним не потрібно забувати і про податковий прес, що тисне на платників податку. Тільки завдяки компромісу між максимальною величною залучених податком до бюджету коштів і інтересам платників податок може оптимально виконувати свою місію в фінансовій системі. До цього прагне і Україна, постійно покращує функціонування ПДВ.

1.2 Методичні аспекти обрахунку ПДВ згідно чинного законодавства

Розглядаючи методичні аспекти обрахунку податку на додану вартість, слід звернути увагу, що варіант обчислення ПДВ, який застосовується в Україні, допускає оподаткування перенесеної вартості. Це обумовлено тим, що ставки ПДВ встановлюються на оподаткований оборот, який включає вартість матеріальних витрат (перенесену вартість), а також попередньо включені у вартість товарів (робіт, послуг) податки.

Податок на додану вартість був уведений в Україні з 01.01.1992 р. згідно із Законом України «Про податок на добавлену вартість» від 20.12.1991 р. [2]. Декрет Кабінету Міністрів України «Про податок на добавлену вартість» [15], який був підписаний 26.12.1992 р. та почав діяти з 01.01.1993 р. З урахуванням доповнень і змін, що вносилися в наступних періодах, указаний декрет регламентував порядок обрахунку і сплати ПДВ протягом 1993 - 1997 рр. (до 01.10.1997 р.).

З 01.10.1997 р. порядок обчислення і сплати ПДВ регламентується Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. [3]. Звертає на себе увагу нестабільність податкового законодавства щодо ПДВ. Так, тільки з часу прийняття вказаного Закону і до введення його в дію було прийнято чотири закони, які вносили зміни щодо ПДВ. Усього ж, з 27.06.1997 р. по 24.03.1998 р., було прийнята 14 законів, згідно з якими вносилися певні зміни Закон «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р.

Виходячи з чинних законодавчих актів, розглянемо порядок обчислення і сплати ПДВ, механізм його впливу на фінансово-господарську діяльність підприємств.

Важливою складовою для обчислення ПДВ є база оподаткування.

База оподаткування для нарахування ПДВ залежить від сфери та виду діяльності суб'єкта господарювання. Розглянемо можливі варіанти визначення бази оподаткування.

База оподаткування з продажу товарів (робіт, послуг) визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості цих товарів (робіт, послуг), розрахованої за вільними або регульованими цінами (тарифами). У базу для розрахунку ПДВ включається акцизний збір та інші загальнодержавні податки і збори.

Вона визначається з урахуванням певних умов здійснення операцій. Зокрема:

- при продажу товарів (робіт, послуг) - з огляду на їхню договірну (контрактну) вартість, визначену за вільними або регульованими цінами з урахуванням акцизного збору, ввізного мита та інших обов'язкових платежів без ПДВ;

- при продажу товарів (робіт, послуг) без оплати (із частковою оплатою), здійсненні натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, передачі товарів у межах балансу платника податку для невиробничого використання (витрати, які не відносяться до валових і не підлягають амортизації) чи суб'єкта підприємницької діяльності (не платнику ПДВ) база оподаткування дорівнює фактичній ціні операції, але не менша за звичайну;

- при ввезенні товарів на митну територію України базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість цих товарів, але не менша за митну вартість, яка зазначена у ввізній митній декларації. Визначена вартість перераховується у гривні за валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на момент виникнення податкових зобов'язань. Договірна (контрактна) вартість складається з митної вартості та обов'язкових платежів. До складу митної вартості належать: ціна товару, витрати на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплата брокерських, комісійних, агентських та інших винагород, плата за використання об'єктів інтелектуальної власності. До обов'язкових платежів належать: ввізне мито, акцизний збір, інші податки та збори (за винятком ПДВ);

- при виготовленні готової продукції в Україні з давальницької сировини нерезидента та у разі її продажу на митній території України базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, яка визначається аналогічно операціям з продажу товарів. При цьому ПДВ до бюджету сплачує покупець, а відповідальність за сплату цього податку несе вітчизняний переробник продукції.

Слід зауважити, що при визначенні бази оподаткування треба враховувати:

- зміну суми компенсацій за продаж товарів (повернення проданих товарів, визнання боргу покупця безнадійним);

- вартість зворотної тари за договором (контрактом), яка не долучається до бази оподаткування;

- комісійну винагороду, яка є базою оподаткування з продажу товарів, що були у вжитку (комісійна торгівля) [16, с.237].

Також, не менш важливим елементом у механізмі сплати ПДВ є дата виникнення податкових зобов'язань і права платника на податковий кредит.

Датою виникнення податкових зобов'язань:

- з продажу товарів (робіт, послуг) - є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника ПДВ як оплата товарів (при готівковому продажу - дата оприбуткування в касі);

б) або дата відвантаження товарів (дата оформлення документа - для робіт (послуг).

При продажу товарів з використанням кредитних або дебетових карток, чеків датою виникнення податкових зобов'язань є дата оформлення податкової накладної або дата виписки рахунка (товарного чека).

- при здійсненні бартерних (товарообмінних) операцій:

а) або дата відвантаження платником податку товару;

б) або дата оприбуткування товару платником податку.

При здійсненні цих операцій з нерезидентами - дата оформлення вивізної або ввізної митної декларації. При здійсненні бартерних операцій на території України податок справляється за повною ставкою.

- при продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів - датою виникнення податкових зобов'язань є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або отримання відповідної компенсації [13, с.56].

Датою виникнення права платника на податковий кредит є:

- дата здійснення першої з подій при використанні кредитних чи дебетових карток, чеків: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів або видачі рахунка (чека) або дата оформлення податкової накладної;

- для операцій із ввезення товарів (робіт, послуг) - дата сплати податку за податковими зобов'язаннями при оформленні ввізної митної декларації;

- для бартерних (товарообмінних) операцій - дата здійснення заключної (балансової) операції, яка відбулася після першої з подій - дати відвантаження товарів або їхнього оприбуткування [13, с.57].

Зареєстровані платниками податку, при здійсненні ними операцій з торгівлі за готівку можуть обрати певний спосіб визначення дати виникнення податкових зобов'язань та права на податковий кредит за цими операціями (за умови, якщо обсяг оподатковуваних операцій протягом останнього календарного року не перевищував 300000 грн.). Отже, датою виникнення податкових зобов'язань платників ПДВ згідно з вищезазначеним указом є дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) при зарахуванні коштів на банківський рахунок або внесенні їх до каси платника податку (при використанні кредитних дебетових карток або комерційних чеків), а датою виникнення права на податковий кредит є дата списання коштів з банківського рахунка (каси платника).

Відповідно до вищезазначеного, зауважимо, що при стягненні ПДВ істотний вплив на фінансову діяльність суб'єктів господарювання справляє надання і погашення податкового кредиту.

Податковий кредит складається із сум ПДВ, сплачених платником цього податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням: товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу); основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Податковий кредит дає підприємству право на відшкодування сплаченого ПДВ у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), тобто вхідного ПДВ. Тому важливе значення мають умови і час виникнення податкового кредиту, а також джерела і час його погашення.

Податковий кредит виникає (формується) в суб'єктів господарювання, що здійснюють операції з продажу товарів (робіт, послуг), які обкладаються ПДВ. При цьому в суму податкового кредиту включається та частина сплаченого ПДВ, що має відношення до придбаних товарів (робіт, послуг), які використані для реалізації оподаткованих ПДВ товарів (робіт, послуг). [18, с.21].

Ще однією складовою ПДВ є його ставка. Для обчислення цього податку законом передбачено дві ставки - нульова та 20%. При цьому платники податку здійснюють окремий облік операцій з продажу та придбання, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20%, та звільнених від оподаткування, а також операцій, вартість яких не належить до складу валових витрат виробництва (обігу), імпортних та експортних операцій.

Нульова ставка оподаткування ПДВ застосовується до таких операцій:

- продаж товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території У країни;

- продаж робіт (послуг), призначених для використання і споживання за межами митної території України;

- продаж товарів (робіт, послуг) підприємствами роздрібної торгівлі, що розміщені на території України в зонах митного контролю (безмитних магазинах);

- надання транспортних послуг з перевезення пасажирів і вантажів за межами митного кордону України;

- продаж вугілля та продуктів його збагачення, вугільних і торф'яних брикетів, електроенергії.

Не дозволяється застосування нульової ставки ПДВ до операцій, що зв'язані з вивезенням (експортом) товарів (робіт, послуг), у тих випадках, коли ці операції звільнені від оподаткування на митній території України.

Таким чином, застосування нульової ставки оподаткування ПДВ з перелічених вище операцій дає змогу включати в суму податкового кредиту ПДВ на придбані товари (роботи, послуги), що використані для продажу товарів (робіт, послуг), які оподатковуються за нульовою ставкою [9, с.103].

Суми ПДВ за ставкою 20%, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються у такому порядку.

Враховуючи господарську діяльність платника, визначаємо базу оподаткування (БО):

БО = СВ + П + ВМ + АЗ (1),

де СВ - собівартість;

П - прибуток;

ВМ - ввізне мито;

АЗ - акцизний збір.

Обчислюємо суму ПДВ (податкові зобов'язання - ПЗ) за товарами, які підлягають продажу:

ПЗПДВ = (БО 20%) : 100 (2)

Формуємо вільну або регульовану ціну:

В(Р)Ц = БО + ПДВ (3)

Визначаємо суму податкового кредиту (ПК) протягом звітного періоду:

ПК = ПДВтмц + ПДВоф + ПДВнма (4),

де ПДВтмц - сума податків, сплачених платником в зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей, у тому числі імпортних;

ПДВоф - сума податків, сплачених у зв'язку з придбанням основних фондів;

ПДВнма - сума податків, сплачених у зв'язку з придбанням нематеріальних активів.

Визначаємо суму ПДВ для сплати до бюджету (відшкодування з бюджету):

ПДВ = ПЗ - ПК (5)

При обчисленні суми ПДВ для сплати до бюджету важливо правильно врахувати умови визначення сум податкових зобов'язань і податкового кредиту та віднести суми податку на валові витрати або на прибутки чи збитки [19, с.104]. Для узагальнення даної інформації розглянемо рис 1.2.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.2 - Порядок визначення суми ПДВ для сплати в бюджет [19, с.105].

При від'ємному значенні суми податку на додану вартість вона підлягає відшкодуванню з державного бюджету.

За нульовою ставкою податок обчислюється у разі продажу товарів, що були експортовані платником податку за межі митної території України; робіт (послуг), які призначені для використання та споживання за межами митної території України; товарів у зонах митного контролю підприємствами роздрібної торгівлі України тощо [19, с.107].

Низку особливостей має механізм справляння ПДВ за товари, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України. Сплачується податок особами, які ввозять (пересилають) товари на митну територію України або отримують від нерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання на митній території України, за винятком фізичних осіб, що не зареєстровані як платники податку, в разі, якщо вони ввозять (пересилають) товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню одночасно із сплатою мита та митних зборів.

Датою виникнення податкових зобов'язань є дата оформлення ввізної митної декларації. Платник за власним бажанням може надати митним органам простий вексель на суму податкових зобов'язань за кожною вантажною митною декларацією окремо.

Сума ПДВ нараховується за формулами:

- на товари, що обкладаються митом та акцизним збором:

ПДВ = (МВ + М + АЗ) 20% : 100; (6)

- на товари, що обкладаються тільки митом:

ПДВ = (МВ + М) 20% : 100; (7)

- на товари, що обкладаються тільки акцизним збором:

ПДВ = (МВ + АЗ) 20% : 100; (8)

- на інші товари, що не підлягають обкладанню митом та акцизним збором:

ПДВ = МВ 20% : 100 (9),

де ПДВ - сума ПДВ;

МВ - митна вартість;

М - сума ввізного мита;

АЗ - сума акцизного збору.

За умови, якщо митна вартість менша, ніж договірна (контрактна) вартість, для нарахування ПДВ застосовується договірна (контрактна) вартість.

Платники податку на товари, що імпортуються в Україну, перераховують кошти на спеціальні рахунки митних органів, окрім випадків застосування податкового векселя як способу платежу. Митні органи після повного оформлення вантажної митної декларації перераховують суми ПДВ Державній митній службі України. Держмитслужба протягом трьох банківських днів перераховує ці кошти до державного бюджету.

Застосування нульової ставки свідчить про повне відшкодування ПДВ, який сплачено постачальникам за товари та послуги, а також матеріальні ресурси, що були використані на вищевказані цілі.

Нульова ставка ПДВ застосовується при ввезенні вітчизняних товарів до магазинів безмитної торгівлі. Такі товари прирівнюються до експорту. Право використовувати таку ставку надано експортерам-резидентам на підставі оформленої вивізної вантажно-митної декларації.

Водночас, не дозволяється застосовувати нульову ставку податку щодо операцій із продажу товарів вітчизняними товаровиробниками за допомогою безмитних магазинів, якщо такі операції звільнені від оподаткування на митній території України. Підставою для отримання відшкодування є дані лише податкової декларації за звітний період.

Сплата податку провадиться не пізніше 20 числа місяця, що настає за податковим (звітним) періодом. Для платників, у яких обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) за попередній календарний рік менший від суми, що дорівнює 300000 грн., податковий (звітний) період становить один календарний місяць або квартал (за вибором платника). Якщо обсяг оподатковуваних операцій понад 300000 грн. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, податковий (звітний) період становить один календарний місяць.

Податкову декларацію до податкових органів за місцем реєстрації платники ПДВ подають у строки, передбачені для сплати податку, незалежно від того чи виникло податкове зобов'язання протягом звітного періоду чи ні.

Під час ввезення (пересилання) товарів на митну територію України ПДВ сплачується при оформленні вантажно-митної декларації одночасно зі сплатою мита та митних зборів шляхом видачі податкового векселя [20, с.67].

Таким чином, ПДВ є найпрогресивнішою формою оподаткування споживання. Разом з тим, як свідчить вітчизняний досвід, практика нарахування й сплати вимагає подальшого удосконалення механізму обрахунку та справляння ПДВ відповідно до умов перехідної економіки в Україні.

1.3 Переваги та недоліки непрямого оподаткування, фактори впливу непрямих податків на фінансові показники підприємств

Дискусії з приводу доцільності непрямого оподаткування особливо загостилися на рубежі XIX-XX століть. Із беззастережним засудженням податків на споживання, як податків на бідних, виступив марксизм та інші течії у соціал-демократії. Природно, що з проголошенням радянської влади у 1917 році було взято курс на скасування непрямих податків. Однак час довів хибність цих думок. Наступні дослідження в галузі фіскальної теорії та практики підтвердили, що податки є одним із найконсервативніших елементів державного механізму, які не завжди підкоряються змінам політичної ідеології державності. Отже, опосередкована форма оподаткування є об'єктивною економічною необхідністю, оскільки забезпечити постійно зростаючи державні видатки лише за рахунок прямих податків практично неможливо.

Це твердження обґрунтували у своїх працях представники немарксистських течій в економічній теорії - Дж. Мілль, А. Маршалл, А. Пігу, І. Фішер та інші, а родоначальник сучасного позитивізму і фінансовій науці М. Фрідмен дійшов висновку, що доказ про переваги прибуткового податку над акцизом не є таким у загалі. Відомий англійський економіст Н. Калдор стверджував, що податок на споживання не порушує умов на заощадження, не посилює ризик; до того ж він пом'якшує, хоч і не ліквідує остаточно, дестимулюючий вплив прогресивного оподаткування на трудові зусилля. Розвиваючи цю позицію, деякі теоретики вважають питання про перевагу непрямих податків остаточно вирішеним, і залишається тільки визначити, який тип податків на споживання має замінити оподаткування доходів [21, с.93].

Протистояння прямих і непрямих податків не закінчилось поразкою однією з форм, а перемогою їхньої прагматичної комбінації та створенням змішаного виду податку. Ним став податок на додану вартість (ПДВ), який за податковою базою є прямий, а за способом сплати - опосередкований.

Широке застосування ПДВ зумовлене численними його перевагами, серед яких найголовнішим є те, що оподатковуванню підлягає переважно дохід, який спрямовується на споживання; інша його частина значною мірою використовується на нагромадження, яке опосередковано стимулює процес інвестування. Широка база оподаткування ПДВ сприяє вагомому зростанню доходів держави від податків на споживання. Вилучення податку на всіх етапах руху товарів сприяє рівномірному розподілу податкового тягаря між усіма суб'єктами підприємницької діяльності. Єдині ставки полегшують як обчислення податку безпосередньо для платників, так і контроль державних податкових органів за дотримання платіжної дисципліни. Оподаткування власне доданої вартості, сплата податку пропорційно новоствореній вартості на відповідному етапі виробництва чи пристосування товарів наближають ПДВ до прямих податків із точки зору прогресивності оподаткування. Встановлення нульових ставок на експортні товари створює позитивні передумови для збільшення його обсягу та підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів на світовому ринку [22, с.24].

Крім цього, слід зазначити, що простота, економічні і організаційно-технічні характеристики забезпечили податку на додану вартість переваги перед іншими типами оподаткування обороту або універсальними акцизами.

Зупинимося на деяких з них більш детально. Не дивлячись на те, що ПДВ представляє собою, по суті, різновид акцизу, це все ж таки універсальний фінансовий інструмент.

Так, з допомогою ПДВ з'являється можливість регулювання фонду заробітної плати і ціни. Він дає можливість ліквідувати лишні ланки господарського управління. Крім того, податок дозволяє відносно точно визначити реальну вартість кожного товару і на основі цього увійти в основу формування економічних пропорцій.

Застосування ПДВ у країнах з розвиненою ринковою економікою не тільки в фіскальному, але й в регулюючому аспекті, дозволяє використовувати даний важіль як засіб стримування кризи надвиробництва і прискореного витіснення з ринку слабких виробників.

ПДВ має внутрішній «вбудований» механізм взаємної звірки платниками податкових зобов'язань. Він не знає дискримінації платників в залежності від їх ролі і місця в господарському процесі, ПДВ нейтральний по відношенню до переміщення товарів і послуг, розміщення ресурсів [23, с.14].

ПДВ через посилений вплив на рівень цін може бути використаний в антиінфляційних процесах, оскільки цей податок дає можливість автоматично отримувати кон'юнктурний прибуток, породжений інфляцією, і цим самим стримувати неоправдане збільшення цін.

До найбільш цінних економічних переваг податку на додану вартість належить його здатність не спотворювати поведінку платників як учасників господарсько-комерційного процесу, не міняти економічних рішень під впливом ПДВ [22, с.25].

Проте, необхідно також враховувати те, що використання податку на додану вартість характеризується не лише його позитивними сторонами. Цілий ряд спірних, або негативних моментів роблять дуже актуальними дискусії щодо необхідності справляння даного податку. Розглянемо деякі з цих моментів.

Являючись, в принципі, податком на кінцеве споживання, який лягає на населення і бюджетну сферу, ПДВ при досить високій ставці і високих темпах інфляції перетворюється в один із факторів, що стримують розвиток виробництва. Відбувається це внаслідок зростання цін і стримування на основі цього можливостей оплати покупцем товарів (робіт, послуг). Звісно, ці кошти повернуться до покупця (або з бюджету, або в той момент, коли він сам реалізує продукцію), але при умові, що ланцюг актів реалізації не перерветься або настане з певним кроком «запізнення», коли частково ці кошти будуть обезцінені інфляцією.

Крім цього, застосування ставок ПДВ на рівні 20-28% стимулює як інфляційні процеси в цілому, так і негативно впливає на високотехнологічні і наукоємкі виробництва. Тому, хоча й застосовувана ставка робить податок на додану вартість одним із головних джерел наповнення бюджету, але видимість його бездефіцитності дуже оманлива. Саме в зв'язку з цим оптимальну ставку ПДВ економісти частіше за все пов'язують з рівнем 15-18%.

Також недоліком ПДВ є значний його вплив на загальний рівень цін та регресивність, особливо щодо малозабезпечених верств населення.

Зайнявши домінуючі позиції в світовій податковій системі, ПДВ зберігає й деякі негативні риси, пов'язані з можливістю ухилення від його сплати. Тому в системі ПДВ виключне значення має досконалий і вичерпний бухгалтерський облік, реєстрація всіх операцій [23, с.14].

Світовий досвід також показує, що важливою проблемою введення податку на додану вартість є підготовка громадської думки, пояснювальна робота з платниками і професійна підготовка персоналу податкових органів.

Податок на додану вартість є масовим регресивним податком на товари і послуги широкого споживання. Справді, якби весь дохід, отриманий платником протягом життя, використовувався виключно на споживання, ПДВ можна було б вважати пропорційним податком, рівномірним у часі. Але ж більша частина доходів накопичується і капіталізується. Ця обставина не тільки доводить давню істину про надзвичайну тяжкість непрямих податків для бідних, так як саме вони являються чистими споживачами, але й робить ПДВ, що сплачується в молодості, більш регресивним, ніж в старості [24, с.12].

Для наочності співставимо переваги та недоліки податку на додану вартість на рис. 1.3.

Як видно з рис. 1.3. у податку на додану вартість співіснують суперечливі риси, які гармонійно поєднуються в єдине ціле. Так, ПДВ, виконуючи чисто фіскальні функції, одночасно здійснює економічний вплив на важливі макроекономічні показники: виступає як дефлятор, скорочує обсяг споживання, потенційно створює можливість зниження рентабельності майбутніх інвестицій. Одночасно ріст податкових поступлень зменшує бюджетний дефіцит, скорочує потребу в державних позиках, сприяє зниженню рівня відсотку і тим самим стимулює інвестування [23, с.16].

Економічні якості ПДВ були належним чином оцінені діловим світом. Невипадково з'явились пропозиції про заміну податку на прибуток корпорацій податком на додану вартість.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.3 - Переваги і недоліки податку на додану вартість

В порівнянні з податком на прибуток корпорацій ПДВ має ті фіскальні й етичні переваги, котрі роблять невигідними окремі внутріфірмові, так звані трансфертні ціни, він не реагує і на такі хитрощі бізнесу, як фіктивне списання майна, прискорена амортизація, практика підвищення затрат, маніпуляції з відсотками по боргу.

Завоювавши симпатії ділових кіл, ПДВ був зустрітий прохолодно і навіть вороже широкими соціальними верствами. Але вдалося знайти спосіб нейтралізації суспільного обурення, виключивши з сфери ПДВ найбільш соціально значимі цінності: землю, страхування, поштову службу, навчання і охорону здоров'я, ритуальні послуги. На вартість продуктів харчування, на послуги водопостачання і каналізації, на паливо і електроенергію, дитячий одяг і взуття, житлове будівництво і послуги транспорту запропоновані, за деяким виключенням, нульові ставки. Як форма універсального акцизу ПДВ наділений відчутними соціальними преференціями, розрахованими на заспокоєння масових емоцій, що, звісно, не заважає його суспільному іміджу.

Саме тому, податок на додану вартість завоював репутацію унікального фіскального інструмента оптимального розподілу ресурсів. Суспільно необхідні перерозподільчі мікро- і макроекономічні ефекти цього податку виявились найбільш суспільно прийнятними. Ось чому ПДВ привертає увагу країн, які намагаються підвищити темпи економічного росту.

Разом з тим не завжди сам по собі ПДВ здатний принести успіх. Через свою адміністративну важкість податок на додану вартість малоефективний в тих країнах, які ще не досягли рівня впорядкованої ринкової економіки, високої фіскальної дисципліни, цивілізованої громадської поведінки [24, с.13].

Таким чином, ПДВ посідає чільне місце в податковій системі України. Він має свої переваги та недоліки як з фіскальних позицій, так і з огляду регулювання обсягів споживання. Недоліком податку на додану вартість є те, що він розглядаються платником податків як соціально несправедливий податок, так як сплачується тільки у тих випадках, коли платник ще не одержав дохід, а податок вже потрібно платити. Таким чином, платник податків усвідомлює їх як авансові платежі. Переваги полягають у тому, що ПДВ відносно складніше фальсифікувати. Тому, завдання науки про податки - в подальшому вдосконаленні механізму справляння податку, що вимагає як високої податкової техніки, так і великих фінансових витрат. Як свідчить світовий досвід - це єдино правильний шлях.

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ОПОДАТКУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА ПОДАТКОМ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ

2.1 Організаційно-економічна характеристика та аналіз фінансово-господарської діяльності досліджуваного підприємства у 2007-2009 рр.

Для успішної діяльності кожного підприємства з метою запобіжності його банкрутства і для подальшої ефективної роботи з перспективами виходу на міжнародні ринки, необхідним є аналіз діяльності господарюючого суб'єкта. Виходячи з цього, питання організаційно-економічної характеристики та аналізу фінансово-господарської діяльності ПП «Метизич», є важливим для забезпечення здійснення роботи в умовах фінансової стабільності, яка розглядається як основа нормального існування і процвітання підприємства.

Приватне підприємство «Метизич» створено згідно з Конституцією України, Господарським кодексом України 25, Цивільним кодексом України 26, Законами України «Про власність» 27, «Про зовнішньоекономічну діяльність» 28.

ПП «Метизич» є юридичною особою від дня його реєстрації і не має в своєму складі інших юридичних осіб. Дане підприємство здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України та Статуту затвердженого на загальних зборах підприємства 09.03.2005 р. та зареєстроване у Костопільській районній державній адміністрації Рівненської області. Місце знаходження даного підприємства: 35000, Україна, Рівненська область, м. Костопіль, вул. Сидорова, б. 19, кв. 19.

Дане підприємство має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням і ідентифікаційним кодом та штампи, проводить діяльність на принципах самофінансування та самоокупності.

ПП «Метизич» створено з метою більш повного забезпечення суспільних потреб в товарах народного споживання, продукції виробничо-технічного та іншого призначення, роботах послугах шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торгівельної, іншої господарської діяльності та реалізації на основі отриманого прибутку соціальних та економічних інтересів підприємства 29, с.1.