Вплив податків на розвиток суб’єктів господарювання

Реформа податкової системи України визначена у 2010 році одним з головних пріоритетів економічної політики держави, і передусім мова йде про ПДВ. Оскільки, саме податок на додану вартість почав негативно впливати на добробут підприємств та громадян. Це спровокувало радикальні заклики на питання скасування податку і заміни його іншим видом податку з обігу.

Такі ідеї - це спроба вирішити складну проблему простим способом, що неприпустимо. Більш раціональним і менш затратним є реформування та удосконалення самого ПДВ. Це потребує з'ясування ключових суперечностей функціонування податку та причин їх виникнення [59].

Сьогодні велика кількість нарікань на ефективність ПДВ звучить і з боку уряду, і з боку бізнесу. Аналізуючи широкий перелік проблемних аспектів, можна виділити три блоки негараздів, які потребують вирішення у контексті податкової реформи. Зокрема, прийнятий 18 грудня 2008 року так званий антикризовий закон до 1 січня 2011 року [60], який запровадив пільги із сплати ПДВ для операцій з ввезення в Україну матеріалів, обладнання, устаткування та комплектуючих для підприємств, які створюють нові виробництва із впровадження енергозберігаючих технологій.

При наданні таких пільг певним галузям існує небезпека перетворення короткочасної економічно обґрунтованої підтримки на довгострокову політику перерозподілу доходів держави на користь окремих секторів економіки або підприємств.

Очевидно, варто перейти до методики, яка застосовується в ЄС та Росії. Вона полягає у зниженні ставки ПДВ з одночасною ліквідацією усіх пільг. Це спростить адміністрування податку і відновить принцип його нейтральності.

Висловлюються різні підходи щодо стратегії реформування системи оподаткування, і зокрема податку на додану вартість. Наприклад, А. Крисоватий вважає, що нині відбувається певна трансформація поглядів на ПДВ: він дедалі менше сприймається як обов'язковий платіж державі, збільшується усвідомлення необхідності його реформування [61, с.7]. Л. Тарангул і с. Джигалов вказують, що підвищення ефективності оподаткування безпосередньо залежить не тільки від успішної реалізації науково-обґрунтованої податкової політики, запровадження та суворого дотримання норм податкового законодавства, спрямованого, зокрема, на забезпечення цивілізованих відносин податкової і виробничої сфер, а також від збільшення обсягів податкових надходжень за рахунок розширення бази оподаткування, що формується переважно у сфері виробництва [62, с.56]. Це досить слушна думка, адже розширення бази оподаткування, зокрема ПДВ, сьогодні залежить від реформування його метрології, і саме у сфері виробництва, де створюється додаткова вартість товару.

Український бізнес потребує не стільки зниження податків, скільки поліпшення системи їх адміністрування. Для наповнення ж бюджету у разі зменшення фіскального навантаження слід розширювати податкову базу та знаходити альтернативні компенсатори. Акцизи в Україні можна підвищувати, але поступово, щоб не зашкодити окремим галузям економіки. Податкові пільги сьогодні - більше засіб мінімізації оподаткування, ніж стимул для розвитку підприємництва. З прийняттям же Податкового кодексу поспішати необхідно, але слід урахувати весь комплекс змін, яких гостро потребує вітчизняна податкова система.

Розглянемо окремі роздуми на дану тему сьогодні політиків та економістів.

З метою захисту вітчизняного ринку від імпорту без порушення умов СОТ і кредитної підтримки вітчизняних підприємств за рахунок сплаченого їм споживачами ПДВ, доцільно підвищити ставку ПДВ до 25%. Про це заявив директор Департаменту макроекономічного прогнозування Міністерства фінансів України Володимир Парнюк.

Він нагадав, що існує різниця між часом сплати податку на додану вартість на внутрішньому ринку і при імпорті. При ввезенні товару в країну ПДВ платиться в день перетину митного кордону, а на внутрішньому ринку податкові зобов'язання наступають через 30-60 днів.

Фактично отримують кредит від держави на внутрішньому ринку. На сьогоднішній день це практично 60 днів. Враховуючи те, що 60 днів на середню ставку, яка сьогодні є по кредиту - отримуємо кредитування економіки. Збільшивши ставку з 20% до 25%, одночасно захищається внутрішній ринок і збільшується кредитування вітчизняного виробництва, тому що ці кошти, які повинні поступити до бюджету, фактично використовує виробник [63, с.34].

Відзначимо, в кінці грудня 2009 р. Кабмін України затвердив концепцію податкової реформи, яка повинна дозволити в 2010-2018 рр. відмовитися від податкових пільг і поліпшити адміністрування податків.

Міністр Кабінету міністрів України - Петро Крупко, говорить про те, що було прийнято інструмент для роботи Мінфіну і податкової адміністрації, які займатимуться реформуванням. На першому етапі - в 2010-2011 рр. - уряд допрацює і прийме Податковий кодекс, поліпшить методи адміністрування податків, скоротить пільги по сплаті ПДВ і вирішить проблему невчасного відшкодування ПДВ.

У 2012-2014 рр. слід чекати зниження ставки ПДВ, проте розмір цього зниження уряд вказав у Проекті Податкового кодексу України. Ставка податку з 01.01.2011 - 31.12.2011рр. становитиме - 20%, з 01.01.2012 - 31.12.2012рр. - 19%, з 01.01.2013 - 31.12.2013 рр. - 18%, з 01.01.2014 - 31.12.2014 рр. - 17%. [64, с.35].

Політик-економіст, Віталій МОСЕЙЧУК вважає, що в Україні ПДВ є податком крайностей. Або ставка в 20%, або звільнення від оподаткування або не є оподаткковуваним або ставка в 0%. Виникає питання: «Чому немає золотої середини, диференціації ставок, приміром в 5%-10% для продуктів харчування, житово-комунальних послуг тощо?» [65].

Лідер партії «Сильна Україна» - Сергій Тігіпко з приводу даної теми прокоментував наступне: «ПДВ - найбільш корумпований податок. Його не платять ті, хто зумів домовитися з корумпованими чиновниками, і переплачують ті, хто веде свій бізнес чесно. Розумні уряди під час кризи намагаються стимулювати виробництво, знижувати податки, створювати комфортні умови для легальної бізнес-діяльності. У нас - все з точністю до навпаки. Тому, реформа ПДВ - головний пріоритет у фіскальній реформі». Крім того, він вважає, що Україна повинна або взагалі відмовитися від ПДВ на користь податку із продажу, або, як компроміс, знизити його ставку, перейшовши в режим стягнення ПДВ тільки при поставках товарів і послуг від платників ПДВ до неплатників цього податку. У такому випадку бюджет перестане бути годівницею для корумпованих чиновників і податкових злочинців, а чесно працюючі платники податків отримають можливість працювати ефективніше [66].

З наведеного вище, зрозуміло, що нормальне функціонування досліджуваного податку на додану вартість є важливим для економіки країни. Покращення нинішньої ситуації в Україні можливе при використанні досвіду зарубіжних країн. Розглянемо практику застосування податку на додану вартість у високорозвинених країнах. Зважаючи, що ПДВ є одним з основних дохідно-формуючих податків зведеного бюджету України запровадження будь-яких змін у його справлянні матиме істотний вплив на державні фінанси з одного боку, на фінанси підприємств - з іншого.

Відповідно до цього, розглянемо декілька варіантів розвитку подій за умови реформи ПДВ. Перший з них пов'язаний зі зниженням ставки, другиий спосіб - з диференціацією ставок. Зважаючи на обмеженість надходжень від прямих податків відчутно знизити ставку ПДВ (незважаючи на привабливість такого підходу) досить проблематично. Реалізувати такий захід можна лише надзвичайно виважено та поетапно. На користь цього свідчать і тенденції до уніфікації системи непрямого оподаткування та введення середньої ставки ПДВ на рівні 15% у межах формування єдиного європейського ринку. З іншого боку, главами урядів держав-учасниць СНД досягнута домовленість, згідно з якою вважається доцільним при розрахунках за товари, що реалізуються суб'єктами господарювання, застосовувати єдину ставку ПДВ у розмірі 20% [67, с.21].

В Україні, яка є членом СНД, доцільно залишити ставку ПДВ на існуючому рівні - 20%, але, з іншого боку, якщо вона намагається стати членом ЄС, то їй необхідно враховувати тенденції економічного розвитку, що відбуваються в країнах Європи. Сьогодні, найбільш прийнятний варіант удосконалення дії ПДВ - диференціація його ставок. Це дозволить не тільки уникнути різкого скорочення бюджетних доходів, а й, що не менш важливо, підвищити його регулятивний потенціал.

Візьмемо для прикладу Сполучене Королівство Великобританії. Базою оподаткування ПДВ є вартість, додана на кожній стадії виробництва і реалізації товарів (робіт, послуг). Її також визначають як різницю між сумами виручки та вартістю закупок у постачальників. Але суттєва відмінність проглядається вже у рівні ставки - у Великобританії вона становить 17,5%. Це вже означає значно менший тиск на платника. Що ж до регулюючого впливу, то у Великобританії, на відміну від України, наприклад, звільнені від оподаткування продовольчі товари і транспортні послуги [68, с.62].

У Німеччині загальна ставка ПДВ - 15%. Діє також зменшена ставка - 7% щодо оборотів з реалізації продовольчих товарів та книжково-журнальної продукції. Але щодо продовольчих товарів, то ця ставка не поширюється на обороти кафе і ресторанів.

Особливістю німецького регулюючого механізму є те, що підприємці, обороти яких за попередній календарний рік не перевищили 20 тисяч марок, а в поточному році не перевищать 100 тисяч марок, звільняються від сплати податку на додану вартість. При цьому вони не мають права і на відшкодування ПДВ, сплаченого постачальникам. Такі підприємці платять лише прибутковий податок, але мають право відмовитися від цього особливого режиму і вести податкові розрахунки у звичайному порядку.

Таким чином, ставка ПДВ у названих країнах є дещо нижчою, порівняно з Україною, і широко практикується її диференціація. Тобто підтверджується виправданість запропонованих напрямів реформування оподаткування доданої вартості, вказаних вище [68, с.70].

Доцільним виглядає введення пільгової ставки ПДВ (10-12%) насамперед на продукти харчової та легкої промисловості, що стимулюватиме зростання сукупного попиту. Введення підвищеної ставки ПДВ з погляду економіки та соціології виправдане для цілого ряду товарів, які сьогодні доступні невеликому прошарку населення чи соціально шкідливі. Однак у будь-якому разі не викликає сумніву потреба удосконалення бази оподаткування.

Сьогодні згідно з діючим порядком, до оподаткованого обороту входять складники, що не є доданою вартістю (амортизація, нарахування на фонд оплати праці, інші податки та збори, які згідно з законодавством включаються до собівартості продукції і разом з нею входять до ціни). Ці складники необхідно вилучити з бази оподаткування [68, с.85].

Розглянувши варіанти розвитку подій за умови реформи ПДВ, зазначимо проблеми реформування податку на додану вартість в Україні.

Податок на додану вартість був запроваджений в Україні Декретом Кабінету Міністрів України «Про податок на додану вартість» від 26 грудня 1992 року №14-92. До Декрету вносилися численні зміни та доповнення і на сьогодні адміністрування ПДВ проводиться в новій редакції згідно із Законом України від 03.04.97 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Протягом 1995-1997 років відбувалося реформування ПДВ: у 1995 р. знижено його ставку з 28 до 20%; у 1997 році переглянуто ряд правових норм, що регулюють механізми визначення величини та порядку стягнення податку. Саме цей рік деякі західні експерти вважають роком запровадження реального ПДВ [69, с.24].

Аналіз змін, внесених до Закону «Про податок на додану вартість» у 2005 р., свідчить, що завдяки ним було вирішено низку системних проблем, які перешкоджали ефективному адмініструванню податку, а саме:

- запроваджено норму, якою передбачено, що авансова оплата вартості товарів, які експортуються чи імпортуються, не змінює значення податкового кредиту або податкових зобов'язань платника податку - відповідно експортеру або імпортеру;

- удосконалено механізм відшкодування ПДВ шляхом запровадження єдиного порядку як за операціями з експорту товарів, так і за операціями з постачання товарів на митній території України;

- обмежено право на отримання бюджетного відшкодування для окремих груп платників, зокрема тих, що були зареєстровані як платники ПДВ менш, ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування [70, с.54].

Однак, існують вагомі недоліки застосування податку на додану вартість. Серед них: високий рівень ставки ПДВ, що стимулює інфляційні процеси і негативно впливає на наукоємні виробництва; відбувається прискорене витіснення з ринку слабких виробників; через списання боргу платників податків, знизилися доходи бюджету, внаслідок чого зменшилися можливості відшкодування ПДВ з бюджетних коштів. Дані переваги і недоліки зумовлені особливостями функціонування механізму оподаткування ПДВ і підтверджують важливість його вдосконалення у напрямку підсилення позитивного регулюючого впливу на економічні процеси.

Стосовно одної з глобальних проблем ПДВ - його ставки, зауважимо, що в сучасних умовах низької заробітної платні переважної частини населення, постійної затримки її виплати, тяжкої економічної ситуації саме ставка податку все-таки завищена. Ми вважаємо що на період подолання економічної кризи доцільно було б знизити ставку до 15-17% з метою розширення сукупного суспільного попиту. А також можна було б ввести декілька податкових ставок для різних груп товарів.

При зменшеній ставці податку у суб'єктів господарювання можуть з'явитися додаткові стимули для збільшення обсягів виробництва продукції та надання послуг, в результаті чого буде мати місце розширення бази оподаткування та, у кінцевому рахунку, зростання загальної суми доходів бюджету. Нарешті, зменшення податкового тиску може сприяти збільшенню доходів населення та зростанню сукупного попиту [59].

Розглядаючи вплив податку на додану вартість на державний бюджет та на діяльність вітчизняних підприємств, то ситуація складається на користь бюджету. Дефіцит бюджету, інфляційні процеси, державний борг, високі темпи, спаду виробництва створили умови коли із зародженням ринкових основ господарювання в Україні рівень збільшення цін відхилився від рівня доходів кінцевих споживачів. У такому випадку виробник конкретної продукції, купивши сировину, матеріали, комплектуючі вироби, обладнання за ціною, збільшеною на суму ПДВ, змушений також підвищувати ціну на власні вироби на суму ПДВ, адже інакше матиме збиткове виробництво. Вироби потрапляють на ринок, де їх купують як працівники виробничої, так і невиробничої сфери. У зв'язку з тим, що ціна зросла, необхідно підвищувати обсяг коштів, призначених для сплати заробітної платні, пенсій, стипендій і т.п. Звідки ж їх взяти? Звичайно, використовують ту суму ПДВ, що надійшла як доходи до бюджету плюс емісійні кошти. Таким чином, кожний новий виток спричинятиме новому підвищенню цін. Про зменшення дефіциту бюджету у такій ситуації за допомогою сум ПДВ необхідно забути [71, с.62].

Отже, майже нічого не змінилося на краще, оскільки податок з обороту замінено на ПДВ. Дані свідчать, що найбільший тиск на економіку припадає на ПДВ. Його сплата зросла з 21,8% у 1993-1996 рр. до 27,6% у 2002-2003 р, та до 37,9% у 2006-2009 рр. Подібно до колишнього податку з обороту, новий ПДВ є непрямим податком, тобто джерелом його сплати є не доход продавця від реалізації товару, а затрати покупця, і тому державі його найлегше стягувати. ПДВ дозволяє нинішній владі перекласти податки, сплачені на всіх стадіях виробництва і реалізації товару, на кінцевого споживача, який сплачує їх у вигляді частки ціни товару або послуги [69, с.38].

Колишній податок з обороту стягувався з валового обороту на стадії реалізації товарів і послуг, що є його істотним недоліком, оскільки в даному випадку до об'єкта оподаткування включалися податки, сплачені на попередніх етапах руху товарів (тобто мав місце подвійний рахунок). Нинішній ПДВ було запроваджено, щоб оподатковувати додану вартість, але при недосконалому механізмі визначення і стягнення на рівні підприємств, що негативно впливає на всю економіку країни. При застосуванні ПДВ оподатковується не додана вартість, як це передбачалося, а - за старим принципом - оборот на стадії реалізації. Практика засвідчує значний вплив цього податку на загальний рівень цін і його регресивність, особливо щодо малозабезпечених верств населення. Саме через нього підприємствам вигідно використовувати бартерні розрахунки, які не передбачають надходження коштів на їх рахунки. Практика розрахунку і сплати ПДВ свідчить про наявність як недоплат, так і переплат підприємствами коштів до бюджету (в останньому випадку вони за рахунок власних оборотних коштів кредитують державу). Досить сказати, що, за даними Рахункової палати, на початок липня 2009 р. 63 тис. платників ПДВ переплатили цей податок на 1,5 млрд. грн. Місце сплати податку з обороту і ПДВ значно відрізняється:

а) податок з обороту сплачується з валового обороту підприємствами, торговельною і збутовою мережами на стадії продажу товарів;

б) ПДВ сплачується підприємствами на всіх етапах руху товарів і послуг [72, с.137].

Світовий досвід підтверджує строкатість застосування ПДВ у країнах різних континентів. Такого податку, як ПДВ, у США немає. В цій країні застосовують податок з продажу як різновид податку з обороту, а в багатьох країнах світу перевага віддається прямим податкам (таким, як прибутковий, корпоративний, на майно, на землю, на спадщину та ін.). Проте ряд країн Європи використовують ПДВ, а тому для України його запровадження стає умовою вступу до ЄС. Така вимога наводить на думку про те, що міжнародним корпораціям вигідно спонукати бідні країни до сплати ПДВ, оскільки це забезпечує для експортерів з України, одержання величезних сум повернення ПДВ з бюджету під тиском міжнародних фінансових організацій [73, с.14].

Чи довго зможе слабка економіка України витримати безпідставні платежі іноземним підприємствам, та ще й не відомо за що? Чи не варто народним обранцям замислитися над сенсом існування такого податку, як ненависний ПДВ, адже навіть підприємці-початківці думають про уникнення зустрічі з ним у лабіринтах податкової системи? Де, коли і на якій підставі ця система приймає закони, що дозволяють використовувати такі види податків, які сплачуються не державі, а навпаки - державою, яка повертає їх. та ще й не виробникам, а торговим посередникам, що ставлять державу на коліна? Справа із застосуванням ПДВ зайшла у глухий кут, і проблеми, що виникли, не спроможні врегулювати навіть судові органи, оскільки зрозуміло, що такого не може бути, коли держава створює величезний тиск на платників податків. Суб'єкти господарювання - як платники ПДВ - і вдень, і вночі думають, як сплатити менше цього податку, інакше будь-яку господарську діяльність доведеться припиняти. Щороку їх ліквідується в нашій країні до 20 тис., на які припадає 50% зловживань при сплаті ПДВ. Свавілля у сплаті ПДВ та інших податків дійшло граничних меж.

Для роздумів слід нагадати, що розглядаючи проект Податкового кодексу України, необхідно враховувати досвід застосування окремих податків у площині проекції минулого у майбутнє: податок з обороту і ПДВ є непрямими податками на споживання, їх сплачують кінцеві споживачі, і мають вони не стимулюючий, а фіскальний характер; у свій час податок з обороту забезпечував досить вагому частку доходів бюджету, сьогодні таку саму роль виконує ПДВ: заміна у 1992 р. податку з обороту на ПДВ значно вплинула на формування інфляційних процесів і зростання цін, породивши проблеми з доходами бюджету. Нарешті, треба визнати: подальше застосування ПДВ „ змусить більшу частину економіки перейти «в тінь», а приклади свідчать, що цей процес розпочався давно і прогресуватиме. Більше того: вже тепер платежі з цього податку оповиті величезними пільгами і недоїмками (зокрема, на 2010р. недоїмка з нього передбачається у сумі 1,1 млрд. грн.). Якщо врахувати величезні повернення ПДВ експортерам, а також пільги і недоїмки з нього, то бюджет майже нічого не одержує. Отже, у Податковому кодексі України необхідно або замінити ПДВ на інший податок, або змінити його суть, розрахунок і систему сплати [74, с.57].

Щодо, механізму стягнення ПДВ в Україні, то він також не є досконалим і має ряд недоліків, що зумовлює відповідо необхідність його реформування. Зокрема, шляхом зниження ставки оподаткування, але не менше 14%, як це рекомендовано у країнах ЄС та її диференціювання залежно від ступеня необхідності продукції (продукція першої необхідності - за заниженою ставкою, а все інше - за звичайною), при цьому обов'язково необхідно встановити критерії віднесення продукції до тієї чи іншої групи; удосконалення механізму відшкодування ПДВ, в тому числі за допомогою покращення автоматизованої обробки податкової звітності; зменшення кількості пільг, що дасть змогу зменшити податковий тиск на платників та зумовить підвищення суми надходжень до бюджету або ж переорієнтування пільги на більш пріоритетні напрямки розвитку економіки; застосування нульової ставки по експортних операціях не до всіх платників податку, а лише до тих, які відповідатимуть певним вимогам; покращити та скоординувати роботу контролюючих органів; запровадити мораторій щодо внесення змін до податкового законодавства, а також проводити роз'яснювальну роботу серед населення щодо ПДВ. Крім того доцільно більш чітко прописати у нормативних документах всю необхідну інформацію щодо відображення в обліку підприємств операцій з ПДВ з метою уникнення неоднозначності в обліку та забезпечення повних і своєчасних розрахунків з бюджетом з ПДВ, а також для недопущення сплати штрафних санкцій і пені у зв'язку з помилками в бухгалтерському обліку [75, с.34].

Водночас, в Україні цей податок став одним із чинників охолодження економіки. Український уряд надмірно сконцентрований на фіскальному потенціалі ПДВ, тому будь-які зміни до порядку його нарахування чи сплати ведуть до посилення фіскального тиску на підприємства.

У свою чергу, вітчизняний бізнес проявляє значну активність щодо мінімізації сплати ПДВ, знаходячи все нові прогалини у законодавстві чи лобіюючи численні ініціативи що податкових пільг та преференцій. У кінцевому підсумку, ПДВ перетворився на податок, що не задовольняє ні уряд, ні підприємства.

Отож, для того щоб змінити стан оподаткування податку на додану вартість необхідні структурні зрушення в даній сфері.

Серед основних напрямків реформування ПДВ доцільно назвати: зниження податкової ставок; спрощення механізму обчислення податку; стимулювання розвитку бізнесу та підвищення ефективності виробництва; посилення оподаткування екологічно шкідливих і небезпечних виробництв [76, с.20].

Вихідним пунктом реалізації зазначених напрямів реформування податкової системи в сучасних умовах є створення цілісного та стабільного податкового законодавства. Таким чином, доцільно було б провести реформування податку на додану вартість за такими напрямами:

- створення сприятливих умов для формування інституту оподаткування:

1) забезпечення детальної законодавчої регламентації всіх аспектів податкових правовідносин з метою запобігання вирішенню спірних питань на розсуд контролюючих органів;

2) забезпечення остаточного переліку прав контролюючих органів, обов'язків і відповідальності як платників, так і контролюючих органів, з метою запобігання розширенню функцій і прав однієї сторони та обмеженню прав другої сторони [77, с.33];

- удосконалення інституційного середовища оподаткування, сприятливого для реалізації принципу рівності всіх платників перед законом;

- гармонізацію податкового, валютного, митно-тарифного, зовнішньоекономічного та цивільного законодавства [72, с.141].

- зближення податкового та бухгалтерського обліку;

- поетапне зниження податкового навантаження на платників податків;

- створення необхідних передумов для запровадження податкової звітності в розрізі контрагентів в електронному вигляді;

- поступове зменшення ставки податку на додану вартість (ставка податку на додану вартість вища за середній рівень, установлений у розвинутих державах-членах ЄС - 17%, та державах нових членах ЄС - 19%) [78, с.6];

- переведення ПДВ із непрямого у прямий метод оподаткування;

- сплата ПДВ виробником і за його рахунок;

- спрощене адміністрування;

- адаптація ПДВ до Європейських норм [79, с.127].

Світовий досвід та аналіз функціонування податкової системи в Україні переконує, що найефективніше реформування ПДВ слід проводити комплексно. Використання всіх вище зазначених напрямів призведе до прозорості облікової звітності, рівномірного розподілу податкового тягаря між усіма суб'єктами підприємницької діяльності, зменшення податкового навантаження, що призведе до покращення роботи підприємств та держави в цілому [80, с.53].

Отже, існує низка середньострокових реформ, які можуть бути реалізовані в наступні роки, однак рішення відносно них необхідно прийняти вже зараз, аби до цього були готові платники податків.

Дискусії з цього приводу потрібно провести протягом поточного року, а от термінові заходи, про які зазначені вище, необхідно реалізувати паралельно з підготовкою та прийняттям бюджету-2011.

3.2 Оптимізація впливу ПДВ на результати фінансово-господарської діяльності підприємств

Оптимізацію впливу податку на додану вартість на результати фінансово-господарської діяльності підприємств, слід розглядати як систему заходів, здійснених у межах чинного законодавства, спрямованих на зниження податкового тиску. До заходів такої оптимізації належать - розробка і реалізація схем спрямування фінансових потоків, господарських операцій, обрання виду діяльності, використання пільг, законодавчих прогалин, правильне формування облікової політики підприємства тощо [81].

Оптимізація впливу ПДВ на результати господарської діяльності підприємств реалізується шляхом: перенесення термінів виникнення податкових зобов'язань на інші періоди; передання податкових зобов'язань іншим особам; зменшення податкових зобов'язань (шляхом переносу бази оподаткування, зменшення бази оподаткування) [82].

Однак податкова оптимізація не є панацеєю при вирішенні наявних проблем у податковій системі України. Яких конкретних заходів можна вжити для удосконалення результатів фінансово-господарської діяльності українських підприємств загалом?

Дія ПДВ лягає тяжким тягарем не тільки на підприємство, але й на кінцевого споживача, тобто на населення. Адже ще тільки купуючи сировину і матеріали, необхідні для виробництва продукції, підприємство вже сплачує 20%, які йдуть до державного бюджету. Реалізуючи свою продукцію, підприємство бере з покупців понад ціну ще 20% її вартості, які також йдуть державі. Вже тільки ці наведені факти переконливо свідчать про несправедливість ПДВ у соціальному плані, оскільки цим податком обкладаються не одержані підприємством доходи, а його витрати, пов'язані з виробництвом, причому підприємство, в кінцевому випадку, сплачує лише різницю між сплаченими та одержаними сумами ПДВ, а решту платять покупці продукції, які є кінцевими споживачами, в результаті чого купівельна спроможність населення різко падає через зростання цін, рівень споживання скорочується, а отже, скорочується і обсяг виробництва водночас полегшуючи доступ на внутрішній ринок дешевим імпортним товаром і сприяючи тим самим інвестуванню економіки іноземних держав, а не підтримці вітчизняного виробника.

Всі ці взаємопов'язані загальні проблеми з ПДВ виникають з інших, більш конкретних проблем. Тому для розв'язання проблем загального характеру необхідно проаналізувати та знайти шляхи вирішення тих проблем, які пов'язані з чинним законодавством щодо ПДВ. Розглянемо їх більш детально [83, с.278].

Необхідно звернути увагу на дату виникнення податкових зобов'язань. Цією датою при отриманні підприємством грошових коштів в якості авансу або передплати вважається день зарахування цих коштів на розрахунковий рахунок підприємства, при цьому не має значення, чи відвантажена по цій операції продукція (товар) покупцю. Введення такого принципу визначення дати виникнення об'єкту оподаткування ПДВ говорить про те, що вже в котрий раз законодавці відійшли від принципу ввести податок на додану вартість, а не податок з обороту, так як підприємство, отримавши аванс (передплату) ще могло не понести по цій операції ніяких затрат, тому й немає підстав говорити про те, що створена додана вартість.

Передплата, аванс за продукцію, по якій виробник ще не поніс ніяких витрат, включається в його валовий доход і по ним також стягується ПДВ. Реальні витрати, припустимо, будуть тільки в наступному місяці. Виходить, що в цьому випадку ПДВ буде сплачуватися за рахунок оборотних коштів виробника. А як їх відшкодовувати в наступному місяці?

У вітчизняних економічних умовах значний розрив у часі між моментом виникнення податкових зобов'язань (відвантаження продукції) і моментом надходження коштів за цю продукцію (або й відсутність останнього моменту) призведе до суттєвого відволікання обігових коштів підприємств, що може спричинити банкрутство частини з них і у кінцевому рахунку-скорочення обсягу ВВП.

Податок на додану вартість у багатьох випадках змушує підприємства перераховувати кошти до бюджету ще до того, як продукцію вироблено та реалізовано, що в умовах інфляції зобов'язує їх мати у своєму розпорядженні значно більше, ніж необхідно, обігових коштів. Тому ПДВ виконує не властиву податкам функцію конфіскації фондів відшкодування. Можливо було б доцільно здійснити диференціацію ставок ПДВ за окремими видами продукції, що має різний рівень рентабельності з об'єктивних причин [84, с.29].

Негативні наслідки ПДВ для виробничої сфери проявляються у відволіканні оборотних коштів підприємств, яке відбувається внаслідок постійних затримок виплати бюджетного відшкодування та встановленого порядку сплати ПДВ за принципом першої події при великих обсягах кредиторської заборгованості. Діючи на всіх етапах виробництва і реалізації досліджуваний податок в умовах нестачі фінансових ресурсів для розрахунків, став гальмувати взаєморозрахунки суб'єктів господарювання та стримувати ділову активність. Недостатньо відпрацьований механізм оподаткування призвів до того, що ПДВ, який у західних країнах нейтральний до виробників, у наших умовах став руйнівним для виробництва.

Аналіз чинного нарахування та сплати ПДВ в Україні засвідчив, що певні його деформаціїї негативно позначаються на загальній економічній ситуації і вимагають негайного усунення, хоча в цілому податок залишається важливою складовою податкової системи. Наявність певних недоліків ні в якому разі не є підставою для відмови від застосування ПДВ, оскільки ідеального податку не існує. Тому треба удосконалювати його на основі накопиченого досвіду інших країн. Це сприятиме перетворенню ПДВ на дієвий інструмент регулювання економічних процесів.

Розпочинаючи пошук методів і способів зниження податкових платежів, ми хочемо знайти єдиний шлях, який забезпечив би надійною й універсальною системою захисту від державних вилучень, щоб для будь-яких наших нових задумів не потрібно було його змінювати. Також хотілося б, щоб метод, спосіб або інструмент для економії був один і рятував якщо не від усіх податків, то хоча б від основних, найважчих. На практиці, в межах чинного законодавства, такого методу немає. Його не існує навіть біля межі закону [85, с.43].

Найбільш прийнятним слід визнати еволюційний підхід до реформування податкової системи, який передбачає збереження ПДВ, в якості одного з її основних елементів та внесення ряду змін (зниження ставки ПДВ, поступовий перехід від податкових пільг до системи соціальних пільг, адаптація до європейських норм) з метою забезпечення ефективності оподаткування.

Цей підхід є більш виваженим, і таким, що більше відповідає потребам України під час перехідного періоду в економіці та необхідності узгодження вітчизняної податкової системи з податковими системами інших країн, у першу чергу торговельних партнерів України. Прийняття його за основу при розробці Податкового кодексу слід оцінити позитивно, оскільки стало можливим формування оптимального механізму оподаткування доданої вартості за європейською моделлю, однак з урахуванням особливостей вітчизняної економіки.

З кола заходів щодо еволюційного розвитку ПДВ, які б сприяли розширенню сукупного попиту, найбільш продуктивними є зниження ставки з одного боку та розширення податкової бази - з іншого. Ці заходи є взаємопов'язаними. Розширення бази дозволить знизити ставку, що сприятиме зростанню сукупного суспільного попиту. Відповідно розширення бази можливе за рахунок обмеження ухилення від оподаткування. Зниження ставки сприятиме зменшенню податкового тиску на діяльність суб'єктів господарювання, а отже зменшенню ухилення від оподаткування та збільшенню податкової бази.

Зниження ставки вплине на сукупний попит через механізм цін. Оскільки ПДВ нейтральний до різних товарних груп, його зменшення рівномірно впливатиме на різницю цін, розширення споживання, сприятиме активізації підприємства. Завдяки тому, що не так гостро стоятиме проблема відшкодування дебетового сальдо ПДВ, збільшиться обсяг оборотних коштів підприємства. Звичайно, після зниження ставки, не відбудеться негайного зростання його надходжень. Однак активізація підприємства у майбутньому призведе до суттєвого розширення бази оподаткування і, як наслідок, збільшення податкових надходжень. Але для цього необхідний певний час, протягом якого відбудеться тимчасове скорочення надходжень, а отже знадобиться обмеження державних витрат чи збільшення дефіциту бюджету. Слід також зважати на те, що в умовах перехідної економіки досить складно точно оцінити стимулюючі наслідки зниження податку, адже в процесі економічної трансформації змінюється і поведінка суб'єктів господарювання. Проведене дослідження дозволяє стверджувати, що переходити до диференційованих ставок ПДВ - не оптимальний варіант, оскільки це значно ускладнить, і без того непростий механізм нарахування та сплати податку на додану вартість. Крім того, до таких змін не готове і законодавство [86, с.18].

Що стосується пільг з ПДВ, то тут не можна однозначно сказати: погано це чи ні. Але поряд з цим, за рахунок надання пільг, можна вирішити також два основних завдання:

- захистити інтереси малозабезпечених верств населення;

- стимулювати виробництво пріоритетних товарів, робіт та послуг.

Тож не дивлячись на недоліки надання пільг, я вважаю, що все-таки в зв'язку з тяжкою економічною ситуацією в нашій країні, така кількість пільг виправдана. До того ж можна було б розширити перелік пільг щодо товарів першої необхідності саме для того щоб захистити малозабезпечені верстви населення. Також для вирішення вищезгаданих проблем потрібно створити фонд відшкодувань для сплати ПДВ, необхідно узаконити механізм відшкодувань і налагодити контроль за використанням коштів за призначенням.

Загальна сума податкових виплат підприємства складає 21 - 25% від виручки. Це означає, що на податки іде біля двох третин від усіх коштів, що залишаються в підприємства від здійснення господарської діяльності. Іншими словами, для забезпечення стабільності, розвитку, підвищення вартості на фондовому ринку (тобто на створення фондів, інвестиції і дивіденди) підприємство може використовувати лише одну третину зароблених грошей.

Тому, навіть ефективно працююче підприємство не здатне, сплачуючи всі податки, здійснювати нормальну інвестиційну політику, що рано або пізно призведе до втрати позицій на ринку. Якщо ж підприємство знаходиться в депресивному стані, то воно, навіть будучи потенційно високорентабельним, усе рівно реально не здатне виплачувати всі податки що нараховуються, тому що це може призвести до втрати оборотних коштів і, як слідство, повному припиненню виробництва [87, c. 19].

Розглянемо дані висновки щодо оптимізації впливу ПДВ на фінансово-господарську діяльність підприємства за рахунок введення нових податкових ставок на прикладі досліджуваного підприємства.

Очевидно, що на величину податку на додану вартість впливає головним чином база оподаткування аналізованого податку і зміна податкової ставки.

Проаналізуємо зміну сплати податку на додану вартість ПП «Метизич» враховуючи вище наведені показники у табл. 3.1. [32].

Таблиця 3.1 - Оптимізації впливу ПДВ на діяльність ПП «Метизич» за рахунок введення нових податкових ставок (2009р.)

Показники	20%	19%	18%	17%	Зміна ставки з 20 - 17%
База оподаткування, тис. грн	2346606	2346606	2346606	2346606	-
ПДВ до сплати, тис. Грн	469321	445855	422389	398923	64998

З табл. 3.1 видно що при знижені ставки ПДВ, суттєво зменшується сума ПДВ до сплати. Ми бачимо, що 3% - 64998 тис грн.. Дана сума є значною для діяльності підприємства.

Для наочності, розглянемо на рис. 3.1 частку коштів, що залишаться у розпорядженні підприємства після проведення вище наведених заходів. Аналіз рисунка 3.1. свідчить, що з кожним зниженням ставки податку на додану вартість на 1% - у розпорядженні підприємства залишатиметься 23466 тис. грн.. Відповідно зі зниженням у 3% - у з рази більше.



Рисунок 3.1 - Динаміка ставки оподаткування ПДВ [32]

Очевидно, що вплив, що робить зміна податкових ставок значно зменшує податкове навантаження на підприємство, а як наслідок забезпечується стабільність, розвиток, підвищення вартості на фондовому ринку (тобто на створення фондів, інвестиції і дивіденди) [32].

Крім цього, для оптимізації податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість без ризику для підприємства необхідно чітко з'ясувати різницю між оптимізацією податків, податковим плануванням і ухиленням від сплати податків. Податкове планування можна визначити як метод законної оптимізації податкового навантаження підприємства, який полягає в постійному проведенні аналізу фінансово-господарської діяльності організації та чинного податкового законодавства. Основним етапам податкового планування, зокрема, є визначення поточного податкового навантаження організації (проводиться аналіз податкового навантаження та визначається предмет оптимізації) 88, с.27.

Підсумовуючи вищенаведене можна запропонувати такі шляхи удосконалення впливу ПДВ на діяльність підприємств в Україні:

1) запровадження спеціальної системи звітності новостворених підприємств протягом першого року їх діяльності, для підтримки та розвитку з боку держави;

2) модернізація податкової служби і удосконалення механізму сплати ПДВ 89, с.124 ;

3) нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по ПДВ здійснювати виключно за «касовим» методом;

4) відшкодування ПДВ здійснювати безпосередньо через Державне казначейство України;

5) поетапно знизити ставку податку на додану вартість з 20 до 15 відсотків;

6) впровадження нового механізму оподаткування сільськогосподарських товаровиробників податком на додану вартість, згідно якого такий товаровиробник може обрати режим збору податку за фіксованою ставкою, сума якого залишається в його розпорядженні як компенсація податку на додану вартість, сплаченого у складі витрат 90, с.34;.

7) забезпечити використання єдиних первинних документів обліку для податкового та бухгалтерського обліку;

8) визначення податкових зобов'язань здійснюється за принципом «країни призначення», що передбачає оподаткування товарів, призначених для внутрішнього споживання, включаючи імпортовані в Україну, за винятком товарів, що поставляються на експорт;

9) застосування ставки податку «0» допускається при здійсненні продажу на внутрішньому ринку;

10) надання платникам податків послуг вищої якості через допомогу в роз'ясненні та виконанні податкових зобов'язань, а також належне і справедливе відносно до всіх платників застосування податкових законів;

11) застосування нових підходів до здійснення контрольно-перевірочної роботи 91, с.109 .

Отже, оптимізація впливу ПДВ н а фінансово-господарську діяльність підприємств зменшує суму податку, але не зводить її до нуля. Повністю уникнути сплати податку неможливо, та й не бажано; оптимізація вимагає певних витрат, питання лише в їх розмірі. Завдання податкової оптимізації - отримати максимальну вигоду з мінімальними витратами.

ВИСНОВКИ

Важливу роль у процесі функціонування господарюючих суб'єктів в Україні відведено податкам. Саме їх вплив визначає в кінцевому підсумку результати діяльності підприємства, а значить й подальший розвиток та здійснення економічної діяльності.

Незважаючи на теперішній, відносно невдалий етап функціонування податкової системи, податок на додану вартість є необхідним фінансовим інструментом, який відповідно при належному справлянні та використанні дає змогу державі в першу чергу регулювати ринкові відносини, а також спрямовувати інвестиційні потоки в необхідних напрямках, стимулюючи та розвиваючи при цьому підприємництво.

Економічний зміст ПДВ полягає у сплаті податку продавцем (виробником, постачальником) товарів, робіт, послуг з тієї частини вартості, яку він додає до вартості своїх товарів (робіт послуг) до стадії реалізації їх, а додана вартість - це те, заради чого створюється будь-яка окрема господарська структурна одиниця: юридична чи фізична господарююча особа. Податок на додану вартість, належить до непрямих податків і сплачується він до державного бюджету на кожному етапі виробництва продукції, товарів, виконання робіт, надання послуг, при імпорті товарів до або під час митного оформлення. Таким чином, ПДВ є частиною новоствореної вартості і сплачується до державного бюджету.

Податок на додану вартість є закономірним результатом історичного та економічного розвитку суспільства. На своєму тривалому еволюційному шляху ПДВ є третьою формою універсального акцизу, який зберігає переваги багаторівневого податку з обороту щодо оподаткування усіх ступенів руху товарів, але одночасно ліквідовує його основний недолік - кумулятивний ефект. Крім того, зауважимо, що ПДВ є найпрогресивнішою формою оподаткування споживання. Разом з тим, як свідчить вітчизняний досвід, практика нарахування й сплати вимагає подальшого вдосконалення механізму обрахунку та справляння ПДВ відповідно до умов перехідної економіки в Україні.

Отож, досліджуваний податок має свої переваги та недоліки, як з фіскальних позицій, так і з огляду регулювання обсягів споживання. Широке застосування ПДВ зумовлене численними його перевагами, серед яких найголовнішим є те, що оподатковуванню підлягає переважно дохід, який спрямовується на споживання; інша його частина значною мірою використовується на нагромадження, яке опосередковано стимулює процес інвестування. Вилучення податку на етапах руху товарів сприяє рівномірному розподілу податкового тягаря між усіма суб'єктами підприємницької діяльності. Єдині ставки полегшують обчислення податку безпосередньо для платників. Оподаткування власне доданої вартості, сплата податку пропорційно новоствореній вартості на відповідному етапі виробництва чи пристосування товарів наближають ПДВ до прямих податків із точки зору прогресивності оподаткування. Встановлення нульових ставок на експортні товари створює позитивні передумови для збільшення його обсягу та підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів на світовому ринку. Також, слід зазначити, що простота, економічні і організаційно-технічні характеристики забезпечили податку на додану вартість переваги перед іншими типами оподаткування обороту або універсальними акцизами.

Проте, необхідно також враховувати те, що використання податку на додану вартість характеризується не лише його позитивними сторонами. Цілий ряд спірних, або негативних моментів роблять дуже актуальними дискусії щодо необхідності справляння даного податку.

Серед недоліків слід відзначити: значний вплив на загальний рівень цін, масовий регресивний характер, стримання виробництва. Характерною рисою ПДВ як з позиції фіскальної достатності, так і з позиції економічної ефективності є його здатність сприяти реальній оцінці вартості товарів. Крім цього, застосування ставок ПДВ на рівні 20% стимулює як інфляційні процеси в цілому, так і негативно впливає на високотехнологічні і наукоємкі виробництва. Тому, хоча й застосовувана ставка робить податок на додану вартість одним із головних джерел наповнення бюджету, але видимість його бездефіцитності дуже оманлива. Саме в зв'язку з цим оптимальну ставку ПДВ економісти частіше за все пов'язують з рівнем 15-18%.

Також недоліком ПДВ є значний його вплив на загальний рівень цін та регресивність, особливо щодо малозабезпечених верств населення.

Отже, зайнявши домінуючі позиції в світовій податковій системі, ПДВ зберігає негативні риси. Тому в системі ПДВ виключне значення має досконалий і вичерпний бухгалтерський облік, реєстрація всіх операцій. Але щоб конкретний податок, як і податкова система, в цілому, був ефективним не потрібно забувати і про податковий прес, що тисне на платників податку. Тільки завдяки компромісу між максимальною величною залучених податком до бюджету коштів і інтересам платників податок може оптимально виконувати свою місію в фінансовій системі. До цього прагне і Україна, постійно покращує функціонування ПДВ.

Аналіз фінансово-господарської діяльності досліджуваного підприємства свідчить про задовільне становище підприємства. Це обумовлено достатнім забезпеченням товарообороту власними обіговими коштами, своєчасністю розрахунків, відсутністю заборгованості підприємства перед постачальниками та бюджетом. Порядок оподаткування ПП «Метизич» здійснюється згідно чинного законодавства на загальних підставах.

Основну частину податкового тягаря підприємств складає ПДВ, оскільки є непрямим податком, виконує фіскальну функцію та справляє значний вплив на фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання та на їхній фінансовий стан. За результатами проведеного дослідження ПП «Метизич» сплатило податок на додану вартість у таких розмірах:

- 2007 р. - 99,9 тис. грн;

- 2008 р. - 73,1 тис. грн;

- 2009 р. - 110,8 тис. грн.

ПДВ на митниці при імпорті товарів становить:

- 2007 р. - 81,2 тис. грн;

- 2008 р. - 188,2 тис. грн;

- 2009 р. - 291,4 тис. грн [30, 31, 32].

Таким чином, за результатами нарахування та сплати податку а додану вартість на ПП «Метизич» протягом 2007-2009 рр., можна сказати постійне збільшення ПДВ при нарахуванні та сплаті, що відповідно значно зменшує прибутки даного підприємства.

Вплив непрямих податків, зокрема податку на додану вартість, на господарську діяльність, фінансовий стан суб'єктів господарювання по різному виявляється в залежності від сфери їхньої діяльності. Тому є особливості впливу ПДВ на підприємствах: виробничої сфери (у тому числі з урахуванням галузевої приналежності): торгово-посередницьких; тих що надають послуги (у тому числі фінансові послуги).

Вплив податку на додану вартість на фінансово-господарську діяльність підприємств залежить від багатьох обставин і чинників. Цей вплив можна розглядати у двох аспектах.

По-перше, цей вплив пов'язаний із сплатою податку при придбанні товарно-матеріальних цінностей, оплаті виконаних робіт і наданих послуг. У цьому випадку необхідно враховувати такі чинники:

- умови оплати;

- обсяги придбання;

- ставки і пільги по податку;

- джерела і терміни відшкодування сплаченого податку.

На даному етапі сплата ПДВ здійснюється за рахунок оборотних коштів суб'єктів господарювання, тобто має місце іммобілізація оборотних коштів для сплати даного податку. У цьому разі необхідно врахувати такі чинники: умови оплати та обсяги придбання товарно-матеріальних цінностей, ставки й пільги щодо податку, джерела і терміни відшкодування сплаченого непрямого податку.

По-друге, цей вплив пов'язаний із надходженням податку на додану вартість на рахунки підприємств при реалізації ними товарів, робіт, послуг. У цьому випадку можуть впливати такі чинники:

- умови реалізації й оплати;

- обсяги і напрямок реалізації;

- ставки і пільги по податках;

- терміни сплати податків у бюджет.

Слід зазначити, що податок на додану вартість суттєво впливає на діяльність підприємств, в більшій мірі на рівень цін. Відомо, що саме ПДВ включають у ціни товарів, що реалізуються, робіт, що виконуються, послуг, що надаються. Отже, даний податок є ціноутворюючим елементом і може суттєво впливати на загальний рівень цін, так як ПДВ включений у відпускну ціну продукції підприємства. Податок на додану вартість, що включається в ціну, розраховується виходячи з відсоткової ставки податку до ціни виробника включеного в ціну. Такий самий порядок включення ПДВ в ціну виконаних робіт і надання послуг. З прийняттям Закону України «Про податок на додану вартість» з 1 жовтня 1997 р. ПДВ з валового доходу (торгових націнок), отриманого підприємствами торгівлі, безпосередньо не встановлюється. Підприємства торгівлі обчислюють ПДВ від загальної вартості (ціни) придбаних товарів і суми торгової націнки.

Аналізуючи ПП «Метизич», ми визначили, що рівень податкового навантаження з ПДВ на підприємство зростає на протязі 2007-2009 рр. Так, у 2008 р., коефіцієнт податкового навантаження зріс на 12,8%, хоча сума ПДВ знизилась на 66,3%., однак у звітному році, ПП «Метизич» отримало збиток на суму 82 тис. грн., що і спричинило стрімкий ріст податкового навантаження. У 2009 р. даний коефіцієнт знизився до 3,3% відсотків за рахунок погашення збитків та отримання прибутків у сумі 139 тис. грн. Отже, вплив податку на додану вартість на підприємства, зокрема на досліджуване приватне підприємство «Метизич» є досить значним, так як він впливає на рівень цін, а натомість і на попит, а також впливає на формування обсягів реалізації та виробництва товарів (робіт, послуг). Чинний в Україні механізм стягнення ПДВ потребує удосконалення в напрямку мінімізації його впливу на господарську діяльність підприємства, оскільки за певного рівня цін і сукупного платоспроможного попиту цей податок впливає на формування обсягів реалізації товарів (робіт, послуг), а, відповідно, й обсягів їх виробництва. В системі ПДВ виключне значення має досконалий і вичерпний бухгалтерський облік, реєстрація всіх операцій. Світовий досвід також показує, що важливою проблемою введення ПДВ є підготовка громадської думки, пояснювальна робота з платниками і професійна підготовка персоналу податкових органів.

Таким чином, доцільно було б провести реформування податку на додану вартість за такими напрямами:

- створення сприятливих умов для формування інституту оподаткування:

а) забезпечення детальної законодавчої регламентації всіх аспектів податкових правовідносин з метою запобігання вирішенню спірних питань на розсуд контролюючих органів;