Фінанси підприємства в сучасних умовах господарювання
Поняття фінансів підприємницьких структур. Характеристика принципів формування грошового капіталу організації. Правові аспекти організації охорони праці на підприємстві. Стратегія та тактика підприємства в умовах обмеженості власних фінансових ресурсів.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 08.12.2010 |
| Размер файла | 1,3 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Економічний зміст та організація фінансів підприємства
1.1 Суть та функції фінансів суб'єктів господарювання, сфера їх застосування
1.2 Організація фінансової роботи на підприємстві
Розділ 2. Стан формування і використання фінансових ресурсів підприємства (на базі КП “Сторожинецька районна друкарня”)
2.1 Грошовий капітал і його місце у формуванні фінансових ресурсів підприємства
2.2 Вплив податкової політики держави на формування фінансових результатів діяльності підприємств
2.3 Аналіз ефективності використання фінансових ресурсів підприємства
Розділ 3. Напрями вдосконалення процесу формування та підвищення ефективності використання фінансових ресурсів
3.1 Стратегія та тактика підприємства в умовах обмеженості власних фінансових ресурсів
3.2 Фінансовий менеджмент як система раціонального управління фінансовими ресурсами
3.3 Місце програмного забезпечення в управлінні фінансами підприємства
Розділ 4. Діагностика організації робіт з охорони праці на базі КП “Сторожинецька районна друкарня”
4.1 Правові аспекти організації охорони праці на підприємстві
4.2 Організація охорони праці на підприємстві
4.3 Функції служби охорони праці та розрахунки її чисельності
4.4 Проведення навчання та інструктажів з питань охорони праці на підприємстві
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Фінанси підприємства - це відносини розподілу, безпосередньо пов'язані з формуванням і використанням грошових доходів і фондів.
Фінанси підприємства, будучи частиною загальної системи фінансів, відображають процес утворення, розподілу і використання доходів на підприємствах різних галузей народного господарства і тісно пов'язані з підприємництвом, тому що підприємство є формою підприємницької діяльності.
Фінанси підприємства відіграють чи не найважливішу роль у фінансовій діяльності господарюючих суб'єктів.
Актуальність даної теми полягає в тому, в сучасних умовах господарювання питання фінансів підприємства цікавить мільйони українських громадян - акціонерів, а також інших безпосередніх і опосередкованих учасників економічного процесу. Це питання найбільш важливе для працівників самого підприємства і його адміністрації, тому, що механізм ринку може призвести і до банкрутства.
При написанні дипломної роботи було поставлено за мету розкрити питання формування фінансів підприємства, джерела їх формування та використання.
Завданнями дипломної роботи є: дати визначення фінансам підприємницьких структур; визначити хто здійснює контроль за використанням фінансових ресурсів підприємств; охарактеризувати принципи формування грошового капіталу підприємства; проаналізувати ефективність використання коштів підприємств; розкрити стратегію та тактику підприємства в умовах обмеженості власних фінансових ресурсів; дати визначення фінансовому менеджменту, як системі раціонального управління фінансовими ресурсами; охарактеризувати процес автоматизації діяльності підприємства; провести діагностику організації охорони праці на підприємстві.
Питання формування та використання фінансів підприємства в економічній літературі розглядають такі видатні науковці як : Алексєєва М.М., Виноградов Г.Г., Коробов М.Я., Костіна Н.І., Поддєрьогін А.М., Стоянова Е.С. та ін.
Розрахунки в дипломної роботи здійснені на основі матеріалів КП “Сторожинецька районна друкарня”. Місцезнаходження підприємства: 59000, Україна, Чернівецька область, м. Сторожинець, вул. О. Кобилянської, 7. КП “Сторожинецька районна друкарня” являється підприємством, господарська діяльність якого здійснюється на базі майна, яке належить йому на правах повного господарського віддання.
Підприємство здійснює свою діяльність на підставі законів України “Про підприємства в Україні”[ 1 ], “Про підприємництво” [ 2 ], “Про власність” [ 3 ], іншого чинного законодавства і нормативних актів, у відповідності до яких і визначає мету, завдання та напрямки, правові, економічні, фінансові, організаційні та інші принципи діяльності підприємства. У Своїй діяльності підприємство керується також рішеннями сесій та розпорядженнями голови Сторожинецької районної ради.
У власності підприємства знаходяться основні фонди, обігові кошти, вироблена продукція, доходи від діяльності підприємства та інше майно, яке забезпечує самостійну господарську діяльність та розвиток підприємства.
КП “Сторожинецька районна друкарня” має право вступати в договірні відносини з різними державними, громадськими, кооперативними підприємствами, установами та приватними особами як на території України так і за її межами, виконувати будь-які дії передбачені статутом та не заборонені законодавством України. Може залучати для участі в своїй діяльності (виконання робіт, замовлень, доручень) на договірних засадах громадян та організації на умовах договорів (контрактів) за обумовлену платню, самостійно несе відповідальність за результати своєї господарської діяльності та виконання договірних зобов'язань.
Рід діяльності КП “Сторожинецька районна друкарня”: випуск, виготовлення і реалізація (продаж) як на замовлення, так і власної друкованої продукції, що не заборонена законодавством, нормативними актами, зокрема : художні твори, література науково - популярного спрямування, твори науки, культури і мистецтва; листівки, плакати, буклети, брошури з передового досвіду в усіх галузях народного господарства; театрально - концертні афіші, програми, запрошення; альбоми, плани, карти, рекламні та інформаційні проекти та довідники; навчальні посібники, зошити, щоденники; технологічні інструкції для підприємств, пам'ятки та інструкції з питань охорони праці, пожежної безпеки, безпеки руху, охорони навколишнього середовища; бланки бухгалтерського обліку, податкової та статистичної звітності; інша поліграфічна продукція [ 4 ] .
Розділ 1. Економічний зміст та організація фінансів підприємства
1.1 Суть фінансів суб'єктів господарювання
Фінансами підприємства називають будь - які складні економічні відносини, які виникають з приводу формування і розподілу грошових коштів для забезпечення збалансування доходів і витрат, фінансової стійкості й платоспроможності фірми за критерієм одержання прибутків і одночасної підтримки добробуту акціонерів на різних рівнях відносин : з державою - з приводу платежів і отримання бюджетних асигнувань; зі страховими компаніями - за страховими внесками і страхуванням ризиків та майна; з інвестиційними інститутами: інвестиційними фондами, холдингами, консорціумами - з приводу кредитів, сплати позичкових відсотків і депозитів; на власній фірмі - з приводу продажу акцій і забезпечення виплати дивідендів акціонерам [ 5 ].
Фінанси підприємств як складова частина фінансової системи займають визначальне становище у структурі фінансових відносин суспільства. Вони функціонують у сфері суспільного виробництва, де створюється суспільний продукт, матеріальні та нематеріальні блага, національний дохід - основні джерела фінансових ресурсів. Саме тому від стану фінансів підприємств залежить можливість задоволення суспільних потреб, поліпшення фінансового становища країни. Фінансова стійкість країни визначається стійкістю фінансового стану підприємств [ 6,с.27 ].
Фінанси підприємств - це економічні, грошові відносини, що виникають в результаті руху грошей і утворених на цій основі грошових потоків, пов'язаних з функціонуванням створених на підприємствах грошових фондів. Фінанси підприємств є основою фінансової системи держави, оскільки підприємства є головною ланкою народного господарства. Стан фінансів підприємств здійснює вплив на забезпеченість загальнодержавних і регіональних грошових фондів фінансовими ресурсами. Залежність тут пряма: чим стабільніший фінансовий стан підприємств, тим забезпеченіше загальнодержавні та регіональні грошові фонди, більш повно задовольняються соціальні і культурні потреби тощо.
Сутність фінансів підприємств проявляється через їх функції. Під функціями потрібно розуміти "роботу", яку виконують фінанси. Погляди економістів на функції фінансів різні, але їх виділяють не більше трьох: забезпечення процесу господарювання грошовими коштами, контрольна і розподільча.
Розподільча функція здійснюється за допомогою фінансових інструментів: норм, ставок, тарифів, відрахувань тощо, встановлених державою. Однією з найважливіших сторін фінансової діяльності підприємств є формування і використання різноманітних грошових фондів, які можна розбити на 4 групи:
Фонди власних коштів - це статутний фонд (капітал), додатковий капітал, інвестиційний фонд, валютний фонд та ін.
Фонди позичених коштів - кредити банків, комерційні кредити, факторинг, лізинг та ін.
Фонди залучених коштів - фонди споживання, розрахунки по дивідендах, доходи майбутніх періодів, резерви майбутніх витрат і платежів [ 7,с.39 ].
Оперативні грошові фонди - існують для виплати заробітної плати, дивідендів, платежів до бюджету.
Перша група грошових фондів підприємстві - фонди власних коштів , що відіграють вирішальну роль у його діяльності.
При організації підприємство повинно мати статутний фонд або статутний капітал, за рахунок якого формуються основні фонди і оборотні кошти. Організація статутного капіталу, його ефективне використання, управління ним - одне з головних і важливих завдань фінансової служби підприємства. Статутний капітал - основне джерело власних коштів на підприємстві. Сума статутного капіталу акціонерного товариства відображає суму випущених ним акцій, а державного і комунального підприємства - величину статутного фонду. Статутний фонд змінюється підприємством, як правило, за результатами його роботи за рік після внесення змін в установчі документи. Статутний капітал підприємства визначає мінімальний розмір його майна, що гарантує інтереси його кредиторів. Статутний капітал виступає першим грошовим фондом, що відображається в пасиві балансу. Додатковий капітал є другим фондом після статутного і включає: результати до оцінки основних фондів; емісійний доход акціонерного товариства (доход від продажу акцій зверх їх номінальної вартості за мінусом витрат на їх продаж); безповоротно отримані грошові та матеріальні цінності на виробничі потреби; асигнування з бюджету на фінансування капітальних вкладень; надходження для поповнення оборотних коштів.
Резервний капітал - утворюється за рахунок прибутку, величина відрахувань до якого визначається статутом.
Інвестиційний фонд - призначений для розвитку виробництва і є джерелом з збільшення статутного фонду.
Амортизаційний фонд (для простого відтворення основних фондів).
Фонд накопичення (за рахунок прибутку підприємства для розвитку виробництва).
Валютний фонд - формується за рахунок валютної виручки від експортних операцій і тих, що купують валюту для здійснення імпортних операцій. Цей фонд не має самостійного цільового призначення.
Друга група - фонди позичених коштів. В умовах ринкової економіки жодне підприємство не може обійтись без позичених коштів, їх різноманітність дає можливість використання їх в різних ситуаціях. Позичені кошти в нормальних економічних умовах сприяють підвищенню виробництва, його ефективності.
Третя група - фонди залучених коштів - мають подвійний характер: з одного боку, вони знаходяться в обороті підприємства, з іншого - вони належать його робітникам (дивіденди і фонд споживання).
Фонд споживання - грошовий фонд, що створюється за рахунок чистого прибутку і використовується на задоволення матеріальних та соціальних потреб підприємства. При формуванні фонду споживання необхідно враховувати таку закономірність : темпи зростання оподатковуваного прибутку повинні бути вищими за темпи зростання даного фонду, включаючи зарплату.
Четверта група - оперативні грошові фонди підприємства створюються ним періодично. Два рази на місяць, як правило, на підприємстві формується Фонд виплати заробітної плати . Для забезпечення вчасної виплати зарплати на рахунку підприємства повинні накопичуватися необхідні грошові кошти, а при їх відсутності підприємство звертається до банку за кредитом на виплату зарплати. Велике значення при цьому має визначення оптимальних строків виплати зарплати і кількості днів, необхідних для цього. Періодично підприємство організовує фонд для платежів у бюджет різноманітних податків. Несвоєчасні платежі до бюджету підприємством тягнуть за собою фінансові санкції [8,с.65 ] .
Окрім перерахованих, на підприємстві створюється низка інших фондів грошових коштів: для погашення кредитів банків; освоєння нової техніки; проведення науково-дослідних робіт; відрахувань іншим організаціям.
Сьогодні майже скрізь на фінанси підприємств негативно впливають значній нестачі коштів як для здійснення виробничої діяльності, так і для інвестицій; низький рівень заробітної плати, затримка її виплати; практичне припинення фінансування соціальної сфери з боку підприємства; дуже дорогий кредиті і практично неможливості у достатньому його використанні для потреб підприємства; значні невиплати підприємств одне одному, що нарощуються досить високими темпами, та збільшують дефіцит грошових коштів у підприємств і ускладнюють їх проблеми.
Тому в даний момент першочерговим завданням для держави і підприємств є зміцнення фінансів підприємства і на цьому - стабілізація фінансів держави. Без вирішення цього питання інші проблеми вирішити неможливо.
Основним шляхом зміцнення фінансів підприємств може бути оптимізація використання ними грошових коштів і ліквідація їх дефіциту.
Найважливіші напрямки удосконалення фінансової роботи на підприємстві такі: системний і постійний фінансовий аналіз його діяльності; організація оборотних коштів у відповідності до діючих вимог з метою оптимізації фінансового стану; оптимізація затрат підприємства на основі розподілу їх на постійні і змінні і аналіз взаємодії і взаємозв'язку “Затрати-витрати-прибуток” оптимізація розподілу прибутку і вибір найбільш ефективної дивідендної політики; більш широке впровадження комерційного кредиту і вексельного обігу з метою оптимізації джерел грошових коштів і впливу на банківську систему; використання лізингових відносин з метою розвитку виробництва; оптимізація структури майна і джерел його формування з метою недопущення незадовільної структури балансу; розробка і реалізація стратегічної фінансової політики.
Фінанси підприємств - важливіша категорія ринкової економіки. Вони відіграють вирішальну роль в системі фінансових відносин держави і сприяють вирішенню проблеми дефіциту бюджету, розвитку фондового ринку.
У фінансовій системі країни визначальне місце займають фінанси підприємств, організацій, установ, які діють на засадах комерційного розрахунку. Комерційний розрахунок знаходиться у тісному зв'язку з підприємництвом, яке діюче законодавство України визначає як самостійну ініціативу, систематичну, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою отримання прибутку[ 9, с. 62 ].
Найважливіші принципи підприємництва: вільний вибір діяльності; залучення на добровільних засадах майна та коштів інших юридичних осіб і громадян; самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів виробленої продукції; встановлення цін відповідно до законодавства; вільний найм працівників; залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено законом; вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, встановлених законодавством.
1.2 Організація фінансової роботи та управління фінансовими ресурсами на підприємстві
Для ефективної роботи підприємства необхідно обґрунтовано і раціонально використовувати усі ресурси. З цією метою на підприємстві створюється фінансова служба, яка повинна забезпечувати постійно процес виробництва і реалізації продукції необхідними коштами, сприяти раціональному їх використанню, стежити за дотриманням усіма ланками виробництва фінансової дисципліни. Керівник фінансової служби безпосередньо підпорядкований керівнику підприємства, разом з ним відповідає за фінансову дисципліну, фінансовий стан підприємства [ 9, с. 62].
Як свідчить практика, фінансова робота на вітчизняних підприємствах досить різноманітна. Але її можна умовно згрупувати за такими напрямками: фінансове планування і прогнозування, оперативна фінансова робота, розрахункове - аналітична робота, зовнішньоекономічна діяльність (Рис.1.1) .
Слід відмітити наступні функції фінансової служби: розробка оперативних і поточних фінансових планів та інших планових фінансових документів; пошук резервів збільшення прибутку та надходження інших фінансових ресурсів для забезпечення потреб підприємства по фінансуванню виробництва, капітальних вкладень, соціальне - культурних потреб; внесення на основі здійснених розрахунків обґрунтованих пропозицій керівництву підприємства щодо розподілу виявлених фінансових ресурсів між виробничими структурними підрозділами (цехами, дільницями) і функціональними службами (відділом постачання, збуту, механічним відділом); здійснення контролю за виконанням фінансового плану окремими підрозділами і підприємством в цілому, за недопущенням використання фінансових ресурсів на непродуктивні витрати.
Рис. 1.1 Структура фінансового відділу підприємства
Здійснення контролю за надходженням коштів від реалізації продукції, забезпечення своєчасних розрахунків з покупцями і постачальниками; забезпечення виконання зобов'язань підприємства перед бюджетом, позабюджетними фондами, органами соціального страхування, Пенсійним фондом, робітниками і службовцями по оплаті праці, банками; проведення аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства спільно з іншими економічними, виробничими і технічними підрозділами; вивчення стану фінансового ринку країни, регіону для планування і прийняття рішень в інвестиційній сфері [10,с.20-21].
Підсумовуючи вищесказане, можна зробити висновок, що фінансова діяльність повинна бути спрямована на забезпечення систематичного надходження та ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової та кредитної дисципліни, досягнення оптимального співвідношення власних і позикових коштів, фінансової стійкості підприємства.
Фінансові ресурси як важливий чинник ефективного функціонування підприємства (галузі) посідають значне місце в управлінні виробництвом. Фінансові служби покликані постійно забезпечувати фінансовими ресурсами процеси виробництва і реалізації продукції, домагатися найбільш раціонального використання фінансових ресурсів, слідкувати за додержанням в усіх ланках виробництва і всіма функціональними підрозділами підприємств фінансової дисципліни. Фінансова дисципліна включає в себе обов'язок підприємств і посадових осіб дотримуватися режиму економії у використанні матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, норм і нормативів витрат, затверджених фінансових планів, а також використання зобов'язань перед державним бюджетом, банками, постачальниками і споживачами, іншими контрагентами. В господарській практиці діяльність, спрямована на забезпечення виробництва фінансовими ресурсами і здійснення контролю за дотриманням фінансової дисципліни називається фінансовою роботою [ 6, с.128 ].
Як правило, фінансова робота на підприємстві організовується фінансовим відділом, що є самостійним структурним підрозділом. Керівник цього відділу безпосередньо підпорядковується керівникові підприємства і разом з ним несе відповідальність за фінансову дисципліну і фінансовий стан підприємства, представляє підприємство у фінансових, кредитних та інших органах. На невеликих підприємствах, де немає самостійного фінансового відділу, цю роботу виконує фінансовий сектор (бюро, група), що створюється у складі бухгалтерії, фінансово-збутового відділу або іншого підрозділу підприємства, керівник якого у такому випадку несе відповідальність за фінансову роботу підприємства.
Фінансова робота - це діяльність з управління фінансами фірми. Вона включає : планування і організацію фінансів, облік фінансових ресурсів, контроль і аналіз ефективності їх використання, регулювання доходів і видатків, стимулювання кінцевих результатів виробництва.
Виробнича і комерційна діяльність підприємств може забезпечуватись грошовими коштами у формі самофінансування, банківського і комерційного кредитування, залучення акціонерного капіталу, бюджетного фінансування.
Фінансова робота на підприємстві дуже різноманітна і багатогранна, але умовно її можна згрупувати за напрямками таким чином : фінансове планування; оперативна фінансова робота; контрольно-аналітична робота [ 12,с. 52 ].
Відповідно структура фінансового відділу промислового підприємства будується орієнтовано за таким принципом: на підприємствах зі значним обсягом зовнішньоекономічних зв'язків створюється сектор (група) валютних розрахунків і валютного регулювання.
Контроль за використанням фінансових ресурсів може бути ефективним, якщо він охоплює усі ланки фінансової діяльності підприємства: формування витрат на виробництво, надходження виручки від реалізації, використання грошових нагромаджень, формування і використання коштів на створення основних і оборотних засобів. Причому цей контроль повинен бути безперервним і доповнюватися комплексним аналізом фінансового стану підприємства.
Фінансова робота на підприємстві організовується і проводиться спеціальними фінансовими службами. Самостійні фінансові служби створюються, як правило, на великих підприємствах.
У їх склад можуть входити відділи : планові, реєстраторські, розрахункові.
На малих підприємствах відповідальність за фінансову роботу несе головний бухгалтер.
Фінансовий відділ фірми має право : контролювати інші відділи фірми в питаннях, пов'язаних з виконанням покладених на нього обов'язків; вимагати від інших відділів матеріали, необхідні для виконання обов'язків; вибирати в бухгалтерії, в плановому відділі, відділі маркетингу, технічному, капітального будівництва необхідні документи та матеріали для роботи.
Крім того працівники фінансових відділів мають право вимагати : звіти і баланси, плани випуску та реалізації продукції , плани руху товаро- матеріальних цінностей, розрахунки економічної ефективності капітальних вкладень, кошториси.
Очолює фінансовий відділ начальник відділу, чи фінансовий директор, чи фінансовий менеджер, який підпорядковується безпосередньо керівнику підприємства чи заступнику з економічних питань та несе відповідальність за: збереження власних оборотних засобів підприємства; виконання планів реалізації і прибутку; забезпечення ресурсами витрат, передбачених фінансовим планом; використання коштів за цільовим призначення; дотримання фінансової і кредитної дисципліни.
Завданнями фінансової служби підприємства є : фінансування витрат на виробництво капітальних вкладень і інших витрат; виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, банками, постачальниками, працівниками, засновниками ; пошуки шляхів збільшення грошових надходжень; забезпечення збереження і оборотності оборотних засобів; контроль за ефективністю використання основних фондів; організація і вдосконалення форм грошових розрахунків.
Функціями фінансової служби є : фінансово - кредитне планування; розрахунки з робітниками і службовцями, бюджетом, банками, постачальниками і підрядними організаціями.
Крім того фінансові служби підвищують ефективність виробництва. З цією метою систематично : вдосконалюють організацію впровадження оборотних засобів і їх оборотності; виявляють непотрібні матеріальні цінності; вивчають попит зі службою маркетингу; вивчають динаміку складу і структури основних фондів і показники іх використання; розробляють систему фінансових показників; здійснюють фінансовий контроль; аналізують фінансово - господарську діяльність [ 11, с. 9 ].
Для виконання своїх функцій щодо управління фінансовими ресурсами і контролю за їх раціональним використанням фінансова служба підприємства виконує необхідні розрахунки і на їх основі вносить обґрунтовані пропозиції керівництву підприємства щодо розподілу фінансових ресурсів між виробничими структурними підрозділами (цехи, дільниці, бригади основного і допоміжного виробництва), функціональними службами (відділи матеріально-технічного постачання, збуту, головного механіка, головного технолога тощо); розробляє поточні та оперативні фінансові плани та інші планово-фінансові документи; вишукує резерви збільшення прибутку і надходження інших фінансових ресурсів для забезпечення потреб підприємства у коштах на фінансування виробництва, капітальних вкладень, соціально-культурних потреб; здійснює контроль за виконанням показників фінансового плану підрозділами і підприємством в цілому, а також за недопущенням використання фінансових ресурсів на непродуктивні витрати; організовує партнерські відносини з комерційними банками; організовує оперативний контроль за надходженням грошових коштів при реалізації підприємством своєї продукції, послуг, за своєчасним вирішенням суперечок у сфері розрахунків з покупцями і постачальниками; забезпечує всю роботу по виконанню фінансових зобов'язань підприємства перед державним бюджетом щодо внесення податків і інших неподаткових платежів, перед позабюджетними фондами, банками, постачальниками сировини, матеріалів і послуг, робітниками і службовцями (заробітна плата, виплати по соціальному страхуванню тощо); разом з іншими економічними (відділи планово-економічний, праці і заробітної плати), виробничими і технічними підрозділами комплексно аналізує господарсько-фінансову діяльність підприємства і окремих його структурних підрозділів, у процесі чого виявляються причини невиконання планів і завдань по виробництву продукції, її собівартості, валових доходах і валових витратах, прибутку, причини і винуватці непродуктивних витрат і витрат, що призводять до збитків і зниження рентабельності роботи підприємства, намічаються шляхи подолання цих причин; бере активну участь у заходах, спрямованих на запровадження внутрішнього комерційного розрахунку на підприємстві, колективного підряду в цехах, відділах і інших службах, вивчає стан фінансового ринку країни і регіону для планування і прийняття рішень в інвестиційній сфері (емісія і придбання акцій, облігацій, інших цінних паперів, залучення банківських кредитів тощо)[ 13, с. 98 ] .
Так, як виробнича діяльність будь - якого суб'єкта підприємництва починається з планування. Раніше плани часом мали формальний характер, зараз підприємці не можуть бути байдужими до свого бізнесу, до свого підприємства. Керівник фірми повинен знати слабкі та сильні сторони своєї фірми та вміти спланувати її роботу. Неперевершене значення у цьому має бізнес - план.
Виникнення будь- якої ідеї ставить багато різноманітних запитань : хто виступає як конкретні споживачі, яким є ринок продукту підприємства, які кошти необхідні для реалізації проекту, чи виправдовує себе проект економічно, тощо. Задля отримання відповідей на ці запитання і складається бізнес - план.
Бізнес - план - це письмовий документ, в якому викладено сутність підприємницької ідеї, шляхи й засоби її реалізації та охарактеризовано ринкові, виробничі, організаційні та фінансові аспекти майбутнього бізнесу, а також особливості управління ним. Бізнес - план підсумовує ділові можливості та перспективи, пояснює які ці можливості можуть бути реалізовані існуючою командою менеджерів [ 14, с.121 ].
У бізнес - плані формуються перспективи та поточні цілі реалізації ідеї, оцінюються сильні і слабкі сторони бізнесу, наводяться результати аналізу ринку та його особливостей, викладаються подробиці функціонування підприємства за цих умов, визначаються обсяги фінансових та матеріальних ресурсів для реалізації проекту. За допомогою бізнес - плану фінансисти підприємства можуть визначити життєздатність фірми за умов конкуренції, прогнозувати процеси розвитку виробництва, конкретизувати шляхи досягнення мети і подолання перешкод, стимулювання інтересів потенційних інвесторів у їхніх пошуках вкладання коштів у розвиток виробництва.
У ринковій системі господарювання бізнес - план виконує дві найважливіші функції :зовнішню - ознайомлює різних представників ділового світу із сутністю та основними аспектами реалізації конкретної ідеї підприємства; внутрішню - ( життєво важливу для діяльності самого підприємства) - дає можливість опрацювати механізм самоорганізації, тобто цілісну, комплексну систему управління реалізацією підприємницького проекту.
Традиційно бізнес - план розглядається як інструмент залучення необхідних для реалізації проекту фінансових ресурсів. Зовнішні інвестори та кредитори ніколи не вкладатимуть гроші в бізнес, якщо не ознайомляться з ретельно підготовленим бізнес - планом. Такий план повинен переконати потенційних інвесторів у тому, що підприємницький проект має чітко визначену стратегію успіху та заслуговує на фінансову підтримку.
Не менш важливою є і внутрішня функція бізнес - плану, в межах якої можна виділити два напрямки його застосування : як інструменту стратегічного планування та оперативного управління діяльністю підприємства. Розробка бізнес - плану вимагає визначення не тільки стратегічних напрямків і цілей діяльності, а й оперативних дій для досягнення таких. Тобто бізнес - план є основою поточного планування всіх аспектів діяльності підприємства, він сприяє глибшому усвідомленню працівниками особистих завдань, пов'язаних зі спільним для них бізнесом, як механізму аналізу, контролю й оцінки діяльності підприємства.
Бізнес - план дає змогу аналізувати, контролювати й оцінювати успішність діяльності в процесі реалізації підприємницького проекту, виявляти відхилення від плану та своєчасно коригувати напрямки розвитку бізнесу.
Таким чином, в умовах ринкової системи господарювання бізнес - план - це активний робочий інструмент управління, відправний пункт усієї планової та виконавчої діяльності підприємства, це документ, який визначає оптимальні за часом і найменш ризиковані шляхи реалізації проекту підприємства.
Ступінь деталізації бізнес - плану залежить від характеристики фірми незалежно від того, належить вона до сфери послуг чи до виробничої сфери. Специфіка бізнес - плану полягає в тому, що це комплексний документ, який відображає всі основні аспекти підприємницького проекту. В ньому розглядається широке коло проблем, на які може натрапити підприємство і визначаються способи їх розв'язання. Водночас слід зазначити, що принципи управління за допомогою бізнес - плану багатьох специфічних для даного проекту факторів. Відтак, з'являється можливість класифікувати бізнес - плани за певними ознаками : за сферою бізнесу ( виробництво, будівництво, роздрібна та оптова торгівля, надання послуг, посередницька діяльність, тощо); за масштабами бізнесу ( великий, середній, малий); за характеристиками продукту бізнесу ( традиційний, принципово новий, виробничо-технічного чи споживчого призначення).
У межах кожної класифікаційної ознаки можна відокремлювати й розробляти повний бізнес - план комерційної ідеї чи інвестиційного проекту, бізнес - план фірми ( для ради директорів чи зборів акціонерів), бізнес - план структурного підрозділу, можуть також складатись спеціальні ( скорочені) бізнес - плани для певного кола заінтересованих осіб, а також бізнес - плани розвитку конкретного регіону для органів із бюджетними повноваженнями. [ 15, с. 130 ].
Без бізнес - плану не можна управляти виробничою діяльністю. Складання бізнес - плану - нагальна потреба, продиктована виробничою діяльністю. Робота над планом - це робота над організацією виробничої діяльності. Запорукою успіху підприємницької діяльності є успішний початок справи. Процес складання бізнес - плану є специфічним у кожному конкретному випадку. Найбільш складною є процедура складання бізнес - плану для започаткування нового бізнесу. Тому можна виділити три стадії розробки бізнес - плану : початкову, підготовчу та основну.
Початкова стадія застосовується при заснуванні нового бізнесу, починається з розробки концепції рішень - здійснюється пошук підприємницької ідеї, вибирається сфера діяльності, обґрунтовується доцільна форма організації бізнесу, приймається рішення, щодо способу започаткування бізнесу.
Підготовча стадія - ставить перед керівником організації велику кількість цілком конкретних запитань. Чим його бізнес відрізнятиметься від бізнесу конкурентів ? Що сприятиме або заважатиме його становленню та розвитку ? Якими мають бути програма дій та приорітети майбутнього бізнесу ?
На цій стадії збирається та аналізується маркетингова, виробнича, фінансова й загальноекономічна інформація про бізнес, з'ясовуються сприятливі можливості та загрози розвитку бізнесу в зовнішньому середовищі, оцінюються сильні та слабкі сторони фірми. Сильні сторони - це особливі, унікальні або принаймні оригінальні способи конкурентної боротьби . Слабкі сторони - це те в чому фірма відстає від конкурентів. Визначається місія фірми, головне призначення, специфічна роль, особливий шлях у бізнесі. Формуються конкретні цілі діяльності фірми. Аналізуються стратегічні альтернативи та вибирається стратегія діяльності фірми.
Основна стадія - безпосереднє опрацювання бізнес - плану. Головна мета цієї стадії - довести економічну доцільність створення даного бізнесу, переконливо показати, які саме гроші чи інші ресурси потенційного інвестора забезпечать йому очікуваний ризик. Інвестор має побачити прибуток не після а до того як вкладе кошти в запропонований проект. При цьому сформовані на перших двох стадіях дані повинні створити каркас бізнес - плану, визначають його спрямованість, логіку побудови, і зміст відповідних розділів.
Ключовим розділом бізнес - плану є фінансовий план. Головна мета фінансового плану - узагальнити основні положення всіх попередніх розділів бізнес - плану, зводячи їх в одне ціле у вартісній формі, та обґрунтувати доцільність реалізації даного підприємницького проекту з економічної точки зору [ 15, с. 132 ].
Такий великий обсяг повсякденної роботи, який виконує апарат фінансової служби підприємства, природно, потребує залучення значного масиву інформації - планово-виробничої, бухгалтерської, платіжно-розрахункової, договірно-правової, маркетингової. В сучасних умовах подальше вдосконалення фінансової роботи і поглиблення на цій основі контролю за раціональним використанням фінансових ресурсів відбуваються на базі впровадження електронно-обчислювальної техніки, моделювання фінансових процесів і створення автоматизованих систем управління фінансами. Автоматизована система управління фінансами створює умови для різкого скорочення обсягу технічної роботи, підвищення оперативності, точності і якості управлінських рішень із фінансових питань.
Ефективна організація фінансової роботи на підприємстві в ринкових умовах неможлива, якщо фахівці всіх економічних служб, і в першу чергу фінансової, нездатні швидко і кваліфіковано орієнтуватись у вкрай динамічному фінансовому правовому полі України. Тому неодмінною умовою успішного функціонування підприємства є тісна координація роботи його фінансової служби (як, зрештою, і інших функціональних підрозділів) з юридичною службою.
В КП «Сторожинецька районна друкарня» яка в основному займається наданням поліграфічних послуг планування виручки є необхідним для розробки плану прибутку від реалізації послуг, визначення суми планових платежів у бюджет. Підставою для складання фінансового плану є завдання надані відділом економіки Сторожинецької районної державної адміністрації (Додаток 1). Завдання містить табличний матеріал, в якому в розрізі показників подано план на 2003 рік та прогноз на 2004 рік.
Метою складання фінансового плану, є визначення фінансових ресурсів, капіталу та ресурсів на підставі прогнозування величин оборотних коштів амортизаційних відрахувань, прибутку суми податків [ 6, с. 41 ].
У витрати на реалізацію послуг відділ планування враховує резерви зниження їх собівартості до яких належить основи доходів: раціональне використання сировини, матеріалів, палива енергії та скорочення витрат на одиницю продукції без зниження ї якості; зменшення затрат живої праці на одиницю продукції на основі науково-технічного процесу; зменшення витрат від браку та безгосподарності; економія в адміністративно-управлінській сфері на основі раціональної організації апарату управління КП «Сторожинецька районна друкарня».
Спираючись на опрацюванні фінансові показники, складають поточний фінансовий план у формі балансу доходів та витрат .
Розділ 2. Стан формування і використання фінансових ресурсів підприємства (на базі КП “Сторожинецька районна друкарня”)
2.1 Грошовий капітал і його місце у формуванні фінансових ресурсів підприємства
Становлення здорової ринкової економіки спонукає до кращого розуміння і виконання тієї об'єктивної вимоги, що фінансові активи повинні працювати як капітал. Багатьма вченими минулого і сучасності наголошується здатність капіталу бути джерелом доходу за умов ефективного використання. Грошовий і фінансовий капітал, так само як і грошові і фінансові потоки, не синоніми - співвідношення між ними приблизно таке ж , як між частиною і цілим. Окрім грошей, елементами фінансового капіталу є й інші види фінансових активів (цінні папери, боргові зобов'язання й права вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів)
Економічна ефективність роботи підприємства значною мірою залежить від структури капіталу, який знаходиться в його розпорядженні. Питання про роль капіталу в розвитку підприємства має давню історію. Дослідженням теорії капіталу займались А. Сміт Д. Рікардо, Й. Шумпетер. Одні з них вважали, що капітал - це засоби виробництва, інші капіталом називали блага, гроші чи сподівані доходи від підприємництва.
Так, А. Сміт, [17,с. 523] досліджуючи теорію капіталу, вказує на матеріальну і грошову форму капіталу і виділяє останню. У своїй праці “Дослідження про природу та причини багатства народів” він дійшов висновку, що капітал являє собою сукупність речей (засобів виробництва), причому гроші є тільки формою руху капіталу, а сам капітал - це частина вартості суспільного продукту.
Досить цікавими є погляди Д.Рікардо на теорію капіталу. Він вважав, що капітал складається із благ і в процесі свого кругообороту він набирає грошової форми. Тут ще немає чіткого визначення суті капіталу, але можна розглядати капітал у грошовій формі як сукупність фінансових ресурсів підприємства.
Й. Шумпетер, розглядаючи приватну форму організації підприємництва, дає визначення капіталу “як важеля, котрий дає змогу підприємцю отримувати в повне розпорядження потрібні йому конкретні блага, не що інше, як засоби, що дають підприємцеві можливість використовувати ці блага для досягнення нової мети, а також орієнтувати виробництво в новому напрямку”. Він визначає капітал як “суму грошей та інших платіжних засобів, які в будь-який час можуть бути надані в розпорядження підприємця” [ 18,с.436 ]
Хоча зрозуміло, що в умовах інфляції чи в умовах функціонування командно-адміністративної системи, коли гроші не повністю виконують свої функції, наявність грошей на виробництві ще не означає можливість придбання конкретних благ. На підприємстві треба мати, крім грошей, ще й певні ліміти, фонди, які виділяються згідно з планом.
В умовах командно-адміністративної системи категорія капіталу взагалі відхилялась, вважалося, що ця категорія притаманна тільки капіталістичному способу виробництва. Тому замість неї застосовувалась категорія “фонди” - основні фонди, оборотні фонди, позичковий фонд і т.ін. Недоліком такого трактування було те, що елементи фондів розглядались самостійно, незалежно від інших фондів, у той час як категорія капіталу виходить із єдності всіх його частин, зважаючи при цьому на відмінності всередині єдності. Наприклад, об'єктивно функціонує не позичковий фонд, а позичковий капітал, який є відокремленою частиною промислового капіталу, існує взаємодія з іншими частинами капіталу.
Відсутня однозначність у трактуванні категорії капіталу і серед сучасних західних економістів. Зокрема, Є.Ф. Брігхем дає визначення капіталу як необхідного фактору виробництва, що має вартість. У той же час, Е. Нікбахт і А. Гроппеллі визначають капітал як “активи компанії мінус її боргові зобов'язання”, але таке трактування відповідає поняттю власного капіталу [ 19.с. 245 ]. В Законі України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та Положень (стандартів) бухгалтерського обліку власний капітал визначається як “частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань”.
Сучасні вітчизняні економісти, зокрема Г.Н. Климко, В.П. Нестеренко, визначають сутність капіталу з точки зору мікроекономічних підходів як “суму вартісної оцінки майна і коштів підприємця, які він може використати на господарські потреби”. Зважаючи на це, слід дотримуватись думки, що капіталом є не просто вартісна оцінка майна і коштів, які використовуються на господарські потреби, а вартісна оцінка майна і коштів, які в майбутньому можуть принести доход.
Капітал у широкому понятті означає майно, котре здатне приносити доход, але залежно від місця, мети і способу утворення може виступати в різних формах, в цілому утворювати всі ті ж активи, які у процесі підприємницької діяльності можуть збільшуватись. При цьому особливо гостро стоїть завдання визначення ролі і місця фінансових ресурсів підприємства в понятійному апараті капіталу.
У вітчизняній науковій літературі відсутнє однозначне трактування понять “фінансові ресурси” і “капітал”, що призводить до їх ототожнення переважної більшості випадків. Крім того, в західній економічній літературі використання поняття “фінансові ресурси” на мікрорівні не є характерним. Дане поняття досить часто ототожнюється з категорією капіталу чи заміняється поняттям “зовнішніх і внутрішніх джерел фондів” 20,с. 341.
Уточнюючи визначення таких фундаментальних понять, як фінансові ресурси і капітал, В.Г. Білолипецький вказує, що “капітал - це частина фінансових ресурсів, які задіяні фірмою в оборот і приносять доходи від цього обороту”, а принципова різниця між фінансовими ресурсами і капіталом фірми заключається у тому, що у будь-який момент часу фінансові ресурси більші чи дорівнюють капіталу фірми [ 21,с.109 ]. При цьому рівність означає, що у фірми немає фінансових зобов'язань і всі наявні фінансові ресурси пущені в оборот. Але, на нашу думку, таке трактування зводить поняття капіталу до категорії тільки власного капіталу, тоді як реально існує додатковий, залучений капітал. Крім того, згідно із Положеннями та стандартами обліку капітал є фінансовою категорією, притаманною пасиву бухгалтерського балансу, і тому категорію капіталу слід розглядати як сукупність, а не частину фінансових ресурсів, як сумарний показник, який вказує на завершеність дії (статутний капітал, власний капітал, залучений капітал), у той час, як фінансові ресурси виступають засобом його формування. Зокрема, кредиторська заборгованість усіх видів, короткострокові і довгострокові позики самі по собі ще не є капіталом, оскільки безпосередньо не приносять збільшення вартості активів, але через механізм їх залучення і використання у фінансовій діяльності підприємство може сформувати залучений капітал, який при вмілому використанні здатне принести дохід.
Тому капітал - це сукупність фінансових ресурсів, які формуються на підприємстві в залежності від місця, мети і способу утворення, в той час як фінансові ресурси являють собою сукупність фондів грошових коштів, які утворюються в процесі створення, розподілу і перерозподілу сукупного суспільного продукту і національного доходу, і знаходяться в розпорядженні підприємства для реалізації фінансових відносин [ 22,с.153 ] .
Капітал складається з матеріальних цінностей, грошових коштів і фінансових вкладень, які призначені для розвитку виробничого процесу або пущені в оборот і приносять прибутки від цього обороту. Тому в структурі капіталу виділяють статутний, авансований, основний, оборотний, інвестиційний, акціонерний, реальний, постійний, змінний капітал. В цілому структуру капіталу акціонерного товариства можна показати схематично (Рис.2.1).
Рис.2.1 Структурно-логічна схема структури капіталу акціонерного товариства
В основі капіталу підприємства лежить вкладений капітал, який визначається майном, що складає його актив. Вкладений капітал не означає те ж, що і акціонерний чи пайовий капітал, який включає в себе грошові кошти і цінні папери, внесені акціонерами чи пайовиками і записані в пасив балансу підприємства. Вкладений капітал, як правило, повинен перевищувати суму акціонерного чи пайового капіталу. Отже, структурною частиною вкладеного капіталу є акціонерний (пайовий) капітал, який являє собою сукупність засобів, що передані у вигляді вкладів в постійне користування товариства його власником чи учасниками.
Акціонерний (пайовий) капітал складається із вкладів його акціонерів (засновників) і може утворюватися за рахунок майнових, грошових вкладів і цінних паперів. Згодом він може зазнати ряд модифікацій, характер яких буде розрізнятися залежно від юридичної природи товариства.
Розмір статутного капіталу визначається статутом при створенні підприємства. Після державної реєстрації акціонерного товариства статутний фонд його в сумі проведеної підписки на акції або внеску учасника, передбаченого статутними документами, відображають у бухгалтерському обліку на кредиті рахунку “Статутний фонд”. Він складається із : суми коштів в українській та іноземній валютах, внесених особами, що підписалися на акції на момент державної реєстрації; вартості внесків в оплату вартості будинків, споруд, устаткування та іншого майна, що належить до основних засобів ; вартості внесків на право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, основними засобами, а також інших майнових прав, включаючи інтелектуальну власність ; вартості внесених сум в оплату сировини, матеріалів, малоцінних і швидкозношувальних предметів та інших матеріальних цінностей ; вартості внесків в оплату іншого майна ; суми, що не внесені особами, які підписалися на акції (учасниками ), до моменту державної реєстрації.
Передплатники на акції в акціонерному товаристві не завжди вносять повністю весь розмір статутного капіталу відразу після заснування товариства. Частина цінних паперів може бути сплачена поступово, в передбачені законом терміни.
Інвестиційний капітал - це грошовий вираз вартості цінних паперів, які дають право власності на реальний капітал підприємства.Якщо йдеться про акції, які допущені до котирування на фондовій біржі, то в такому випадку поняття фінансового капіталу відповідає біржовій вартості акцій.
Реальний капітал включає основні і оборотні засоби: перші використовуються в багатьох виробничих циклах, тоді як другі або споживаються, або трансформуються протягом одного циклу виробництва чи розподілу. Фінансовий стан підприємства залежить від ефективного використання реального капіталу: рентабельність оборотних коштів залежить від їх оборотності, а рентабельність основних засобів залежить від ступеня їх використання. В балансі підприємства реальний капітал зараховується в актив і розподіляється за такими статтями: будівлі і обладнання, сировина, матеріали та інші оборотні кошти виробничого призначення, високоліквідні запаси і майно.
Постійний капітал - це сукупність виробничих ресурсів, вартість яких не змінюється у процесі виробництва (сировина, обладнання і т.ін.). На противагу даній категорії використовується категорія змінного капіталу, як вартість, що створюється у процесі виробництва і складається з відтвореного власного еквіваленту і певної надбавки - знову створеної вартості. Постійний капітал складається з основного і оборотного капіталу.
Основний капітал - це частина реального капіталу, який бере участь у декількох виробничих циклах. Він включає матеріальні активи (будівлі, споруди, машини, обладнання, худобу тощо) і нематеріальні активи (витрати на геологорозвідувальні роботи, витрати на програмне забезпечення та бази даних для ЕОМ, оригінали літературних та художніх товарів).
Оборотний капітал - це теж частина реального капіталу, яка використовується в процесі виробничого циклу. Він включає в себе виробничі запаси, незавершене виробництво, готову продукцію, товари для перепродажу, цінності [ 11,с.123 ] .
Але постійний капітал можна розглядати і як сукупність фінансових і не фінансових активів. До фінансових активів відносяться грошові кошти та фінансові вимоги і зобов'язання у різних формах, а не фінансові активи складаються з вироблених і невироблених. До вироблених активів належить основний і оборотний капітал. Невироблені активи розподіляються на матеріальні і нематеріальні. Матеріальні - земля, надра, природні ресурси, водні ресурси під землею. Нематеріальні активи - авторські права, патенти, ліцензії, торгівельні знаки, права на оренду, тощо.
Авансований капітал являє собою вартість засобів, вкладених у процес виробництва. Ця вартість включає використану в процесі виробництва частину постійного капіталу (сюди входить вартість предметів проміжного використання і зносу засобів виробництва) і змінний капітал, витрачений на робочу силу.
Отже, складовими капіталу, вкладеного у процес виробництва, є змінний капітал та частина постійного капіталу у формі основного і оборотного капіталу. Зрозуміло, що особливу увагу у структурі капіталу підприємства слід приділяти саме величині авансового капіталу, оскільки його розмір найбільше впливає на величину одержаного в майбутньому доходу.
Данні, які приводяться в пасиві балансу дозволяють визначити які зміни виникли в структурі власного капіталу, обіг підприємства довгострокових та короткострокових позик.
Підвищення ефективності формування власного фінансового капіталу підприємства досягається в результаті здійснення відповідної фінансової політики, яка характеризується кількома етапами [ 15,с.125 ].
Процес оптимізації структури капіталу підприємства показано на рисунку 2.1.
Рис.2.1 Процес оптимізації структури капіталу.
На першому етапі визначається співвідношення власного і позикового капіталів, виявляються його тенденції. У складі позикового капіталу вивчається співвідношення довгострокових і короткострокових кредитів, аналізуються розміри прострочених фінансових зобов'язань, з'ясовуються також причини прострочення.
Спробуємо конкретніше простежити цей процес на прикладі структури капіталу КП “Сторожинецька районна друкарня”, що характеризується такими даними (табл. 2.1).
Таблиця 2.1 Динаміка структури капіталу КП “Сторожинецька районна друкарня” тис. грн.
|
Показники |
Сума |
Приріст +, зменшення - капіталу 2003 року |
|||
|
2001 |
2002 |
2003 |
2001 |
2002 |
Подобные документы
Теоретичні основи формування власних фінансових ресурсів підприємства. Аналіз власних фінансових ресурсів (на прикладі ТОВ ТВК "РіК Лтд"). Шляхи покращення формування власних фінансових ресурсів підприємства, вплив дивідендної політики на їх формування.
дипломная работа [199,0 K], добавлен 26.03.2010Джерела фінансових ресурсів та їх використання для організації процесів розширеного відтворення капіталу підприємства. Напрямки розміщення фінансових ресурсів підприємства в активи. Шляхи удосконалення формування фінансових ресурсів в ТОВ "Гідротехніка".
дипломная работа [3,8 M], добавлен 07.07.2010Теоретичні аспекти формування фінансових ресурсів підприємства. Показники формування, використання фінансових ресурсів підприємства. Аналіз фінансового положення, фінансової стійкості та ліквідності, грошових потоків, ділової активності ВАТ "ДніпроАЗОТ".
курсовая работа [762,4 K], добавлен 22.09.2010Поняття, мета й об’єкти фінансового обліку. Оцінка організації фінансового обліку. Формування фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства. Шляхи удосконалення організації фінансової діяльності в умовах реформування економіки.
контрольная работа [44,3 K], добавлен 15.02.2010Сутність, функції і принципи організації фінансів підприємства. Прибуток як фінансовий результат діяльності підприємства. Система формування та розподілу прибутку на підприємстві. Горизонтальний і вертикальний аналіз балансу підприємства ТОВ "Каскад".
дипломная работа [1,5 M], добавлен 20.11.2013Економічна сутність фінансових ресурсів підприємства, їх склад та структура, джерела. Організаційно-економічна характеристика ВАТ "Гранд Маркет", оцінка його фінансово-економічного стану. Шляхи вдосконалення процесу формування фінансових ресурсів.
курсовая работа [791,1 K], добавлен 24.07.2011Організація формування фінансів підприємства. Поняття, зміст та завдання управління фінансами підприємства. Аналіз фінансових результатів та рентабельності підприємства. Прогнозна модель оцінки ефективності управління фінансами на підприємстві.
курсовая работа [1,3 M], добавлен 19.04.2011Фінанси підприємств – основа фінансів галузей народного господарства, так як у сфері матеріального виробництва створюються і первинно розподіляються сукупний суспільний продукт та національний доход. Організація фінансів та їх розподіл на ДГ «Токмацьке».
курсовая работа [36,0 K], добавлен 21.12.2008Значення прогнозування фінансового стану для ефективної діяльності підприємства. Взаємозв’язок фінансового і виробничого планування. Врахування фактора часу в надходженні фінансових ресурсів. Аналіз техніко-економічних показників лісового господарства.
курсовая работа [81,9 K], добавлен 18.01.2011Поняття, статус і функції підприємства з іноземними інвестиціями. Формування, розподіл і використання ресурсів підприємств з іноземними інвестиціями, що працюють на ринку меблевої промисловості України, їх вплив на діяльність ТОВ "МОС Інтернешнл".
дипломная работа [1,7 M], добавлен 11.10.2011
