Фінанси підприємства в сучасних умовах господарювання

Капітал усього

156,8

200,9

245,8

+89,0

+44,9

у тому числі:

власний капітал

156,8

200,9

245,8

+89,0

+44,9

питома вага %

100

100

100

100

100

позиковий капітал

-

-

-

-

-

питома вага %

-

-

-

-

-

Із таблиці видно, що капітал КП “Сторожинецька районна друкарня” тільки власний, позичкового капіталу за період з 2001 року по 2003 підприємство не залучало. Також спостерігається тенденція збільшення капіталу. Капітал 2003 року в порівнянні з 2001 роком зріс на 89,0 тис.грн., в порівнянні з 2002 роком ріст становить 44,9 тис.грн. , що становить 36,2 % та відповідно 18,3 %.

Основним критерієм для визначення фінансової стійкості підприємства є ринкова вартість як власного, так і позикового капіталу.

На першому етапі аналізується загальний обсяг формування власного фінансового капіталу, темпи його зміни, порівняно з базисним і попереднім періодами, відповідність обсягу власного фінансового капіталу, розміру необоротних і оборотних активів, питома вага власних засобів у сукупному фінансовому капіталі підприємства. Після цього розглядаються джерела формування власного фінансового капіталу, здійснюється їхня вартісна оцінка, вивчається питання про достатність власних засобів і визначається рівень самофінансування підприємства в динаміці.

На другому етапі здійснюється оцінка вартості окремих внутрішніх і зовнішніх джерел власних фінансових ресурсів і робиться висновок про доцільність їхнього залучення у плановому періоді.

На третьому етапі визначається планова потреба у власному фінансовому капіталі підприємства для фінансування необоротних і оборотних активів. Установлюються розміри приросту власного фінансового капіталу порівняно зі звітним періодом.

На четвертому етапі здійснюється оптимізація співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел коштів, які залучаються для формування власного фінансового капіталу підприємства. Основним критерієм такої оптимізації може бути коефіцієнт рівня фінансування підприємства за рахунок зовнішніх і внутрішніх власних коштів. Цей показник може визначатися за формулою [ 23,с.35 ] :

Р_вф = х 1002.1.

Де Р_вф - рівень фінансування підприємства за рахунок власних коштів, %;

ОВФРпл - обсяг формування власних фінансових ресурсів у плановому періоді, грош.од.;

ЗПФРпл - загальна потреба у фінансових ресурсах підприємства у плановому періоді, грош. од.

На п'ятому етапі здійснюється розробка і прийняття рішень щодо залучення відповідний обсягів фінансових ресурсів із внутрішніх і зовнішніх джерел для формування власного фінансового капіталу.

Сума фінансових ресурсів, формована підприємством за рахунок внутрішніх джерел, визначається за формулою [ 23,с.35 ] :

ВФР =ЧП_пл+АВ_пл+ ІВД_пл2.2.

Де ВФР - власні фінансові ресурси підприємства, що формуються у плановому періоді за рахунок внутрішніх джерел, грош. од.;

ЧП пл - чистий прибуток підприємства у плановому періоді, грош. од.;

АВ пл - амортизаційні відрахування у плановому періоді, грош.од.;

ІВДпл - іні внутрішні джерела власних фінансових ресурсів, грош.од.;

Реалізація розробленої політики може бути досягнута у результаті застосування системи механізмів управління формуванням власного фінансового капіталу.

Це система охоплюватиме такі їхні види : механізм управління формування прибутку ; механізм управління максимізацією прибутку; механізм розподілу чистого прибутку; механізм управління амортизаційними відрахуваннями; механізм управління залучення зовнішніх джерел власних фінансових ресурсів.

Планова величина чистого операційного прибутку в системі маржинального аналізу може бути розрахована за формулою [ 23,с.36 ] :

ЧОП _пл= max,2.3.

Де ЧОП _пл - максимально можливий чистий операційний прибуток у плановому періоді, грош. од.;

ОРП _пл - обсяг реалізації продукції ( робіт, послуг), що забезпечує максимізацію чистого операційного прибутку, грош. од.;

Р чод - рівень чистого операційного прибутку, зумовлений відношенням суми чистого операційного прибутку до загального обсягу реалізації, %;

Рзов - рівень змінних операційних витра, зумовлений відношенням суми змінних операційних витрат до загального обсягу реалізації, %;

ПОВ - постійні операційні витрати підприємства, грош. од.;

ПП - податок з операційного прибутку, грош. од.

Здійснюючи цілеспрямований вплив на умови і фактори, які визначають формування чистого операційного прибутку, можна максимізувати його обсяг, що дасть змогу збільшити розмір внутрішніх джерел власних фінансових ресурсів.

Механізм управління максимізацією прибутку підприємства спрямований на забезпечення зростання чистого операційного прибутку за рахунок оптимізації впливу на три основні чинники: обсяг виробництва, ціну й витрати.

Максимізація чистого операційного прибутку може бути досягнута в процесі розробки і реалізації економіко - математичної моделі оптимізації виробництва і реалізації продукції. У цьому разі оптимізується параметри не лишень виробництва і реалізації продукції, а й сукупні витрати, витрати праці та ряд інших показників. Найпростішою економіко - математичну модель максимізації чистого операційного прибутку підприємства можна побудувати так.

Формула максимуму чистого прибутку операційної діяльності [23,с.36]:

_J X_J max 2.4

Де ЧОП_J - чистий операційний прибуток від J -того виду операційної діяльності;

Xj - обсяг виробництва продукції ( робіт, послуг) j- того виду у натуральному вимірі.

Істотним аспектом у процесі формування внутрішніх джерел власних фінансових ресурсів є використання механізму розподілу валового прибутку підприємства.

Від результату використання цього механізму залежить як фінансові можливості підприємства, так і зростання доходів власників, задоволення матеріальних і соціальних потреб працівників трудового колективу.

В умовах трансформаційної економіки підприємства, як правило, дотримуються, залишкового підходу до виплати дивідендів. Це зумовлено, кількома причинами.

По-перше - низькою прибутковістю більшості підприємницьких структур.

По-друге - необхідністю формування значних обсягів власних, внутрішніх джерел фінансових ресурсів для інвестиційної діяльності.

По третє - національними особливостями процесу утворення недержавних підприємств.

По - четверте - незавершеністю процесу приватизації державної власності, постійним її перерозподілом прагненням будь-якими способами скористати чисельність фактичних власників підприємств.

У вітчизняному законодавстві передбачено, що розмір дивідендних виплат в акціонерних підприємствах не може перевищувати 40% чистого прибутку.

У сучасних складних економічних умовах, при виборі тієї чи іншої дивідендної політики підприємство має враховувати такі внутрішні і зовнішні аспекти діяльності : стратегічні цілі й тактичні схеми їх досягнення; необхідність постійного економічного зростання і подолання значної конкуренції. Як із боку вітчизняних, так і з боку закордонних підприємств; фактичні та прогнозовані показники прибутковості рентабельності, а також можливості їх поліпшення; реальну вартість тих чи інших інвестиційних проектів, можливості, щодо їхнього зниження; вартість внутрішніх і зовнішніх власних джерел фінансових ресурсів і економічну доцільність їхнього використання; економічну доцільність використання позикових фінансових ресурсів; рівень ліквідності наявних активів і тип фінансової стійкості підприємства; стадією життєвого циклу підприємства.

Ефективність дивідендної політики варто розглядати з позиції як інтересів власників, так і можливості збільшення капітального прибутку. Виходячи з цього ефективність дивідендної політики можна визначити за таким співвідношенням [ 23,с.36 ] :

ЕДП = х х 2.6.

Де ЕДП-- ефективність дивідендної політики;

ФДВВ_ЗП -- фонд дивідендних виплат власникам у звітному періоді,

грош. од.;

КП_ЗП -- капіталізований прибуток звітного періоду, грош. од.;

ВФК_ЗП -- власний фінансовий капітал звітного періоду, грош. од.;

ВФК_МП -- власний фінансовий капітал минулого періоду, грош. од.;

ЧПП_ЗП -- чистий прибуток підприємства звітного періоду, грош. од.;

СУФК_ЗП -- сукупний фінансовий капітал звітного періоду, грош. од.

Ще одним внутрішнім джерелом власних фінансових ресурсів є амортизаційні відрахування, величина яких залежить від кількох складових. По-перше, від обсягу основних фондів і нематеріальних активів. По-друге, від рівня зношеності основних фондів та їхньої своєчасної об'єктивної переоцінки. По -третє, від обраного методу розрахунку амортизації і списання амортизаційних відрахувань на продукцію. По-четверте, від законодавче встановлених норм амортизації.

До прийняття національного стандарту бухгалтерського обліку і звітності амортизаційні відрахування розглядалися як одне з найважливіших джерел внутрішніх власних фінансових ресурсів. Однак у зв'язку з прийняттям національного стандарту бухгалтерського обліку амортизаційний фонд був вилучений із пасиву балансу і не розглядався як джерело фінансових ресурсів.

Механізм управління амортизаційними відрахуваннями має бути спрямований на збільшення обсягів внутрішніх власних фінансових ресурсів. Однак при цьому необхідно враховувати, що зростання амортизаційних відрахувань зменшує обсяг чистого прибутку від операційної діяльності і навпаки. Отже, підприємства повинні будувати таку фінансову політику, щоб забезпечити оптимізацію не лише суми амортизаційних відрахувань, а й обсягу чистого прибутку.

Механізм управління залученням зовнішніх джерел власних фінансових засобів, як правило, використовується при створенні нового підприємства чи за необхідності значного збільшення власного фінансового капіталу на чинному об'єкті. Цей механізм управління має враховувати особливості сучасного етапу розвитку національної економіки.

Розробка і реалізація такого механізму може здійснюватися у кілька етапів.Визначаються напрями залучення власних фінансових ресурсів із зовнішніх джерел. Залежно від організаційно - правової форми власності можуть бути використанні привілейовані та прості акції; засновницькі та пайові внески; бюджетне цільове фінансування; кошти галузевих міністерств та відомств; кошти об'єднань, материнських компаній, холдингів тощо.

Розробляючи і застосовуючи ефективну політику щодо формування власного фінансового капіталу, підприємство створює об'єктивно кращі умови як для його використання , так і для залучення більшого обсягу позикових фінансових ресурсів [ 23, с.36 ].

Аналіз структури капіталу є передумовою для визначення ефективності його використання. Функціонування капіталу на підприємстві характеризується його постійним кругообігом, під час якого він може перебувати у будь-який час на різних стадіях, зазнавати змін як у джерелах формування, так і у розміщенні. Тому вивчення динаміки капіталу доцільно зосередити на аналізі структури джерел його формування (пасивів), напрямах їх структурного, раціонально збалансованого розміщення (активів).

Оптимізація структури капіталу -- це одне із найважливіших і найскладніших завдань, що розв'язуються у процесі фінансового менеджменту. Оптимальна структура капіталу являє собою таке співвідношення використання власних і залучених коштів, за якого забезпечується найефективніша пропорційність між коефіцієнтом фінансової рентабельності й коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість.

У процесі оптимізації структури капіталу треба враховувати основні особливості кожного елемента його складу.

Власний капітал характеризується, по-перше, простотою залучення, тобто рішення, пов'язані зі збільшенням частки власного капіталу, приймаються фінансовими менеджерами підприємства без необхідності отримання згоди інших суб'єктів господарювання; по-друге, високою віддачею за критерієм норми прибутку на вкладений капітал, бо у цьому разі не потрібна сплата позикового відсотка, зокрема за користування кредитом; по-третє, зменшенням ризику небезпеки фінансової нестійкості й банкрутства підприємства [ 24, с. 349 ].

Водночас у використанні власного капіталу має місце низка недоліків. Зокрема, обмежений обсяг залучення, а відповідно і менше можливостей суттєвого розширення господарської діяльності підприємства за сприятливої кон'юнктури ринку; не використовувана потенційна можливість приросту рентабельності власного капіталу шляхом залучення ресурсів позикового капіталу. В цьому разі коефіцієнти економічної і фінансової рентабельності по суті рівнозначні.

У свою чергу, позиковому капіталу притаманні такі позитивні риси: збільшення фінансового потенціалу підприємства за необхідності суттєвого піднесення темпів зростання обсягів виробництва; можливість збільшення приросту рентабельності власного капіталу за рахунок забезпечення розширеного витворення виробництва.

Одноразово у використанні позикового капіталу проглядають деякі негативні моменти: складність залучення коштів, оскільки це залежить від рішень кредиторів, які за будь-яких негативних обставин узагалі можуть відмовити підприємству у таких коштах; необхідність надання відповідних гарантій, зокрема страхових компаній, інших суб'єктів господарювання, або застави. При цьому гарантії надаються, як правило, на платній основі; зниження норми прибутку активів, оскільки прибуток підприємства зменшується на суму сплачених відсотків за кредит; зниження фінансової стійкості підприємства і відповідно зростання ризику банкрутства.

Таким чином, підприємство, що використовує позиковий капітал (поряд із власним), має вищі фінансовий потенціал свого розвитку і можливості приросту рентабельності власного капіталу, але може і втрачати свою фінансову стійкість, бо при збільшенні частки позикового капіталу коефіцієнт автономії дорівнюватиме нулю.

При визначенні оптимальної структури капіталу використовується механізм фінансового левериджу. Ефект фінансового левериджу можна розрахувати за формулою [ 23, с. 38 ] :

ЕФЛ = (Р_а - ВС) х -2.7.

де ЕФЛ --ефект фінансового левериджу, що полягає у прирості рентабельності власного капіталу (%);

Р -- рівень рентабельності використання активів підприємства (%);

ВС -- відсоткова ставка за кредит (%);

ПК -- сума позикового капіталу (тис. грн.);

ВК -- сума власного капіталу (тис. грн.).

Наведена формула має дві частини:

1) диференціал фінансового левериджу (Р_а -- ВС), який відрізняється рівнями рентабельності активів підприємства і ставки відсотка за користування кредитом; ,

2) коефіцієнт фінансового левериджу 4К- І що характеризується обсягом позикового капіталу, котрий припадає на одиницю власного капіталу акціонерного товариства.

Відокремлення відповідних елементів дає можливість цілеспрямовано збільшувати ефект фінансового левериджу при формуванні структури капіталу.

Але зауважимо: зростання ефекту фінансового левериджу має певні межі. Зниження фінансової стійкості у процесі підвищення використовуваного позикового капіталу призводить до збільшення ризику його банкрутства, що змушує кредиторів збільшувати відсоткову ставку за додатковий фінансовий ризик. За певного коефіцієнта фінансового левериджу його диференціал може бути зведений до нуля, коли використання позикового капіталу вже не дає приросту рентабельності власного капіталу.

Більше того, в окремих випадках диференціал фінансового левериджу може мати негативну величину, за якої рентабельність власного капіталу може знизитися, бо частина прибутку, що генерується власним капіталом, ітиме на обслуговування використовуваного позикового капіталу за високими відсотковими ставками. Отже, підвищення коефіцієнта фінансового левериджу вигідне тоді, коли диференціал перевищуватиме нульову позичку. Негативне значення диференціала веде до зниження рентабельності власного капіталу.

На нашу думку, не можна визначити оптимального співвідношення між власним і позиковим капіталом, не враховуючи при цьому їхньої вартості. Чим більше буде у загальній структурі капіталу позикового капіталу, тим вищим буде ефект від фінансової діяльності підприємства і навпаки.

Власний капітал КП ”Сторожинецька районна друкарня” складається з статутного капіталу та нерозподіленого прибутку.

На КП “Сторожинецька районна друкарня” за 2001 рік зменшилась сума власного капіталу. Хоча позичковий капітал не залучався, але такий стан капіталу свідчить про незалежність підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів. Аналіз динаміки і структури джерел капіталу КП “Сторожинецька районна друкарня” показано в таблиці 2.2.

Таблиця 2.3 Аналіз динаміки і структури джерел капіталу КП “Сторожинецька районна друкарня” в 2001 році

Джерело капіталу	Сума тис.грн.	Структура капіталу %
	На початок року	На кінець року	Зміни	На початок року	На кінець року	Зміни
Власний капітал	166,4	156,8	-9,6	100	100	-
В т.ч.
Статутний капітал	106,3	106,3	-	63,9	67,8	+3,9
нерозподілений прибуток	60,1	50,5	-9,6	36,1	32,2	-3,9
Позичковий капітал	-	-	-	-	-	-
Всього :	166,4	156,8	-9,6	100	100	-

За даними табл.2.2. видно, що в 2001 році джерелом капіталу друкарні був тільки власний капітал, позичкового капіталу друкарня не залучала. Власний капітал на початок року становив 166,4 тис.грн. а на кінець року - 156,8 тобто зменшився на 9,6 тис.грн Структура власного капіталу становила на початок року - статутного капіталу 63,9 %, нерозподіленого прибутку 36,1 %. На кінець року відбувається збільшення статутного капіталу на 3,9 % та зменшення нерозподіленого прибутку на 3,9 %.

Таблиця 2.3 Аналіз динаміки і структури джерел капіталу КП “Сторожинецька районна друкарня” в 2002 році

Джерело капіталу	Сума тис.грн.	Структура капіталу %
	На початок року	На кінець року	Зміни	На початок року	На кінець року	Зміни
Власний капітал	156,8	200,9	+44,1	100	100	-
В т.ч.
Статутний капітал	106,3	106,3	-	67,8	52,9	-14,9
нерозподілений прибуток	50,5	94,6	+44,1	32,2	47,1	+14,9
Позичковий капітал	-	-	-	-	-	-
Всього :	156,8	200,9	+44,1	100	100	-

За даними табл.2.3. в 2002 році спостерігається тенденція збільшення власного капіталу КП “Сторожинецька районна друкарня” джерелом капіталу друкарні залишився тільки власний капітал, позичкового капіталу друкарня не залучала. Власний капітал на початок року становив 156,8 тис.грн. а на кінець року - 200,9 тобто збільшився на 44,1 тис.грн Структура власного капіталу становила на початок року - статутного капіталу 67,8 %, нерозподіленого прибутку 32,2 %. Хоча сумарно статутний капітал залишився без змін, однак питома вага в загальній сумі капіталу суттєво зменшилась і становила 52,9 %, нерозподілений прибуток на кінець року збільшився на 14,9 % і становив 94,6 тис.грн.

Таблиця 2.4 Аналіз динаміки і структури джерел капіталу КП “Сторожинецька районна друкарня” в 2003 році

Джерело капіталу	Сума тис.грн.	Структура капіталу %
	На початок року	На кінець року	Зміни	На початок року	На кінець року	Зміни
Власний капітал	200,9	245,8	+44,9	100	100	-
В т.ч.
Статутний капітал	106,3	106,3	-	52,9	43,2	-9,7
нерозподілений прибуток	94,6	139,5	+44,9	47,1	56,8	+9,7
Позичковий капітал	-	-	-	-	-	-
Всього :	200,9	245,8	+44,9	100	100	-

За даними табл.2.4 видно, що в 2003 році джерелом капіталу залишається тільки власний капітал, позичкового капіталу друкарня не залучала. Власний капітал на початок року становив 200,9 тис.грн. а на кінець року - 245,8 тобто ззріс на 44,9 тис.грн Структура власного капіталу становила на початок року - статутного капіталу 52,9 %, нерозподіленого прибутку 47,1 %. Хоча сумарно статутний капітал залишився без змін, питома вага в загальній сумі капіталу зменшилась на 9,7 % і становила 52,9 %, нерозподілений прибуток на кінець року збільшився на 9,7 % і становив 139,5 тис.грн.

Дані динаміки і структури джерел капіталу КП “Сторожинецька районна друкарня” за 2001 - 2003 роки можна показати в діаграмі (Рис.2.2.)

Рис. 2.2. Динаміка і структура джерел капіталу КП “Сторожинецька районна друкарня” за 2001 - 2003 роки

Як видно з (Рис.2.2.), статутний капітал підприємства на протязі трьох років залишився без змін, позичковий капітал дорівнює нулю, що свідчить про те, що він не залучався, однак значного росту набув нерозподілений прибуток.

Вищевказаний аналіз проведено на основі форм річної звітності за 2001 - 2003 роки форми № 1 “Баланс” ( Додатки 2,3,4), форми № 2 “Звіт про фінасові результати” ( Додатки 5,6,7), форми № 3 “звіт про рух грошових коштів” (Додатки 8,9,10), форми № 4 “Звіт про власний капітал” (Додатки 11.12.13), форми 5 “Примітки до річної фінансової звітності” (Додатки 14,15,16).

2.2 Вплив податкової політики держави на формування фінансових результатів діяльності підприємств

Неодмінною складовою переходу України до ринкових відносин є створення нових підприємницьких структур, приватизація підприємств. Процеси ринкових перетворень потребують уваги до дослідження теоретичних і практичних проблем подальшого розвитку та підвищення ефективності функціонування підприємств як державного, так і приватного сектору економіки. Однією із умов стабільного нарощування фінансового капіталу підприємств, регулювання його розміру і структури є фіскальна політика держави.

В умовах сьогодення виникає проблема формування такої податкової політики, яка сприяла б, з одного боку, виконанню державою своїх функцій, з другого -- не перешкоджала формуванню у суб'єктів підприємництва необхідного обсягу власного капіталу і на цій основі створювала б умови для розвитку усіх галузей вітчизняної економіки.

Податкова політика будь-якої країни повинна вирішувати подвійне завдання: оптимізувати рівень оподаткування з метою стимулювання розвитку підприємництва та забезпечити надходження до бюджетів коштів, достатніх для задоволення потреб держави і виконання нею своїх функцій [ 25,с. 39 ].

Податкова система України пройшла певний період свого становлення й нині перебуває на етапі удосконалення. Фінансова практика виробила, а наука сформулювала низку критеріїв, яким відповідає ефективна система оподаткування. Такими критеріями є принципи оподаткування які висвітлено в Законі України "Про систему оподаткування" зазначені такі принципи побудови системи оподаткування: стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності, обов'язковість, рівнозначність і пропорційність, рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, соціальна справедливість, стабільність, економічна обґрунтованість, рівномірність сплати, компетентність, єдиний підхід доступність [ 26 ]. На жаль, не всі з вищенаведених принципів в Україні реалізується.

Так, достатньо пригадати історію введення податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість із його новим громіздким методом обчислення, сплати й відшкодування, відсутність єдиного підходу до визначення бази оподаткування суб'єктів малого підприємництва за спрощеної системи оподаткування, часті зміни, іноді навіть посеред бюджетного року розмірів ставок мита, акцизного збору, податку з власників транспортних засобів та розмірів страхових внесків на державне соціальне страхування, а також відсутність стимулюючого впливу при стягненні податку на прибуток підприємств і прибуткового податку з громадян. Не можна назвати простими й доступними для розуміння закони, інструкції, листи з питань оподаткування.

Створити ефективну податкову систему дуже непросто. Податки перебувають на перехресті економічних інтересів різних груп платників і споживачів державних ресурсів. Задовольнити вимоги усіх неможливо [ 27,с. 49 ].

Однак за будь-яких умов податкова система має бути стабільною. Платники податків повинні заздалегідь знати за що, скільки і коли вони мають платити та які будуть наслідки невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків.

Одним із пріоритетних завдань соціально-економічного розвитку України на 2002 - 2003 роки було невідкладне прийняття Податкового кодексу і реформування на його основі податкової системи. Податкова реформа покликана забезпечити відчутне зниження податкового навантаження, вирівнювання умов оподаткування для всіх платників податків за рахунок скасування пільг, створення ефективної та прозорої системи адміністрування податків, узгодженої із забезпеченням прав, обов'язків і відповідальності як платників податків, так і працівників податкової служби [ 15,с.89 ] .

Податкова політика, яка сьогодні проводиться в Україні, має низку суттєвих вад, через що не змогла стати надійним джерелом підтримки прогресивних починань незалежної держави.

Нинішній податковій системі України притаманні такі негативні риси : велика кількість нормативних документів та невідповідність законів і підзаконних актів, які регулюють податкові відносини; нестабільність податкового законодавства, а саме численні зміни і поправки до чинних законів; відсутність регулюючої функції та зосередження на фіскальній ролі податків; наявність законів, які належать до інших галузей права, але стосуються регулювання податкових відносин; відсутність достатніх правових гарантій для учасників податкових відносин наявність двох паралельних обліків -- бухгалтерського і податкового [ 11,с.82 ] .

Одним із недоглядів проекту Податкового кодексу, є те, що у ньому не регламентовані питання соціальних зборів, а це понад 38% відрахувань від фонду оплати праці. За такої ситуації у макроекономічних показниках занижуватиметься рівень податкового тиску на суб'єктів господарської діяльності, чим створюватиметься видимість благополуччя.

Як відомо, зі зростанням норми оподаткування податкова база стає гнучкішою, що якраз і зумовлює, починаючи з певного рівня оподаткування, не збільшення, а зменшення податкових надходжень до бюджету .а рахунок скорочення податкової бази і ухилення від сплати податків. Тому перш ніж щось радикально змінювати у податковій системі, треба добре подумати: а чи не обернуться добрі наміри черговими неприємностями, скаргами платників на незрозумілість інструкцій, масовим ухиленням від сплати податків та "дірками" у бюджеті?

Відомо, що бажання ухилитися від сплати податків існує відтоді, як існують самі податки. Важливим є формування у платників податків почуття відповідальності перед суспільством і неминучості покарання за несплату податків.

У США під ухиленням від оподаткування розуміють заниження доходу та завищення витрат при визначенні податкової відповідальності, а також відмов, подати до податкових органів правильно заповнену декларацію про доходи. І Законодавство США, проте, дозволяє платникам податків мінімізувати їх, якщо такий платник розраховує свої податкові наслідки у конкретних комерційних угодах, але визнає криміналом умисні спроби ухилення від оподаткування.

В Кодексі внутрішніх доходів США зазначено, що "будь-яка особа, котра зумисне намагається у будь-який спосіб ухилитися від будь-якого податку або іншого платежу, що стягується за законом, окрім штрафних санкцій, передбачених законом, буде визнана винною у тяжкому злочині і, згідно з обвинувальним вироком, на неї мають бути накладені штрафи, що не перевищують 100 тис. дол. (500 тис. дол. для корпорацій), або вона має бути позбавлена волі на строк до 5 років, або те й друге водночас, а також нестиме усі витрати на судовий розгляд [ 29,с.63 ].

Податкова служба США, відома як служба внутрішніх надходжень, прагне зміцнювати податкову дисципліну шляхом охоплення платників податків спеціальними навчальними програмами. Такі програми передбачають проведення навчальних заходів та надання спеціальних матеріалів у бібліотеках, поштових відділеннях, здійснення програм для підприємців і підприємств малого бізнесу, а також програм в освітніх закладах.

Не можна сподіватися на винахід якогось одного ідеального податку, що забезпечить надходження потрібних державі коштів та задовольнить вимоги усіх платників. Відомо, що окремі громадяни, об'єднання і підприємства, які вони заснували, одержують різні вигоди від володіння майном, отримання доходів, споживання товарів. Тому й податки мають охоплювати різноманітні об'єкти, але за умови дотримання принципу розумної достатності: чим менше буде податків і простішою податкова система, тим краще [ 30,с.138 ] .

В Україні податкова політика поки що формується. При її становленні треба враховувати досвід інших держав, але тільки той, який дасть позитивний результат і для виробника, і для бюджету.

Наприклад, до початку 90-х років у Швеції було встановлено досить високі ставки податків, через що знизилися темпи економічного піднесення, зменшилася конкурентноздатність шведських товарів на світовому ринку, скоротилось надходження інвестицій. З огляду на це було вжито серйозних заходів щодо зниження податкових ставок: передусім податку на додану вартість і податку на прибуток компаній. За рахунок ПДВ і податків на споживання забезпечується до 2/3 усіх податкових доходів бюджету, 20% -- за рахунок прямих податків, решта бюджету наповнюється за рахунок внесків на соціальне страхування . Звичайна ставка податку на додану вартість у Швеції -- 25%, знижена -- 12% (застосовується для продуктів харчування, послуг готелів, ресторанів та підприємств громадського транспорту), існує ще й ставка 6% -- для періодичних видань, прибуток корпорацій оподатковується за ставкою 28%4.[ 31,с.28 ]

Переймаючи світовий досвід, не слід забувати, що рішення про те, у якій послідовності і які податки треба скорочувати, має ухвалюватися на основі комплексного аналізу всієї податкової системи, фінансових зв'язків в економіці, потреби держави у фінансових ресурсах.

Нинішню податкову систему, на нашу думку, треба реформувати в напрямку скорочення кількості законодавчих актів, якими регулюються податки, суттєвого зменшення числа як загальнодержавних, так і місцевих податків і зборів. Залежно від стану економіки, її цілей, які на даному етапі розвитку держава вважає пріоритетними, бюджет має бути збалансованим і прозорим, очевидно, повинні змінюватись і принципи побудови податкової системи. Наприклад, враховуючи швидку змінюваність умов господарювання в Україні, при формуванні податкової політики необхідно знайти оптимальне поєднання стабільності й гнучкості податкової системи [ 32, с.421 ] .

Законодавство має стати простим, зрозумілим для суб'єктів оподаткування, не повинно вносити додаткових бюрократичних та правових труднощів як в роботу податкових органів, так і суб'єктів господарювання. Стосунки працівників податкової служби з платниками податків мають ґрунтуватися на повазі, довірі, можливості компромісу у вирішенні податкових питань.

Підприємства - суб'єкти господарювання сплачують загальнодержавні, а також місцеві податки і збори. Прямі податки (податок на прибуток, податок на землю, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок на нерухомість). Непрямі податки (податок на додану вартість, акцизний збір, мито). Збори - (на обов'язкове державне пенсійне страхування, на обов'язкове соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві, соцстрах на випадок безробіття, загально розвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; за забруднення навколишнього середовища; рентні збори).

Місцеві податки: (комунальний податок і податок з реклами); різні збори (за паркування автотранспорту, збір за право використання місцевої символіки, та інше).

Прибуток, що одержують підприємства, є, з одного боку, основним фінансовим джерелом розвитку їх матеріально-технічної бази, запорукою економічного росту підприємства, а з іншого - важливим джерелом формування державного бюджету країни. Виходячи з цього і побудована система розподілу і використання прибутку.

Частину прибутку держава вилучає у підприємств у своє розпорядження у вигляді податків. Податки - це економічні відносини, які виникають між державою і юридичними та фізичними особами з приводу примусового відчуження нею частини новоствореної вартості в грошовій формі, її вилучення і перерозподілу для фінансування державних видатків. Вони є вихідною категорією фінансів, економічною базою функціонування державних видатків і найважливішою фінансовою формою регулювання ринкових відносин.

Податки - головний дохід державної скарбниці, вони становлять від 80 до 97 відсотків дохідної частини державного бюджету [ 33, с. 233 ] .

Податки справляють значний вплив на реалізацію суспільного продукту, темпи нагромадження капіталу і технічного оновлення виробничого апарату.

Прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковуються за ставкою 30 відсотків до об'єкта оподаткування.

На наш погляд корінні проблеми оподаткування в Україні, криються не як у величині податкових ставок, як у безсистемності, фіскальному свавіллі, зловживаннях, відсутності позитивного впливу на економіку. Намагаючись розв'язати проблему податкового тиску та надмірного контролю, вітчизняні підприємства змушені приховувати частину обороту "в тіні", тим самим рятуючись не просто від високих податків, а від довільних поборів і адміністративного насильства. Наявна податкова система пригнічує підприємництво.

КП «Сторожинецька районна друкарня» на даний час знаходиться на спрощеній системі оподаткування і являється платником єдиного податку, тобто сплата податку становить 6 % від суми реалізації продукції ( товарів, робіт, послуг) тобто від виручки, що поступила на розрахунковий рахунок чи в касу підприємства [ 34 ]. При спрощеній системі оподаткування друкарня подає розрахунок сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою, що сплачує податок за ставкою 6 відсотків (Додаток 17). Спрощена система оподаткування надає друкарні право не сплачувати такі види податків і зборів ( обов'язкових платежів) як : податку з прибутку підприємства; плати за землю; збору за спеціальне використання природних ресурсів; збору на обов'язкове соціальне страхування; комунального податку; збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі і сфери послуг; внесків у Фонд соціального захисту інвалідів України; внесків у державний центр сприяння зайнятості населення; відрахувань і зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт автомобільних доріг загального користування в Україні [ 35 ].

Проведемо аналіз сплати податків до бюджету КП “Сторожинецька районна друкарня” ( табл.2.5).

Таблиця 2.5 Аналіз сплати податків до бюджету КП “Сторожинецька районна друкарня”

№ п/п	Показники	2001 р., тис. грн.	2002 р., тис. грн.	2003 р., тис. грн.	Відхилення, тис. грн.
					2003 р. до 2001 р.	2003 р. до 2002 р.
1	Прибуток звітного періоду	18,7	44,1	44,9	+ 26,2	+ 0,8
2	Сплачені податки	11,5	11,5	28,7	+ 17,2	+ 17,2
3	Інше використання прибутку	7,2	32,6	16,2	+ 9	-16,4

Як свідчить таблиця 2.5, у 2001 та 2002 роках підприємством сплачено з прибутку податків на суму 23,0 тис. грн., у 2003 році сплата податків становила 28,7 тис.грн. Зростання податків відбулося за рахунок збільшення загальної суми балансового прибутку підприємства, тобто зростання прибутковості спричиняє підвищення суми, що підлягає сплаті до бюджету хоча підприємство працює на спрощеній системі оподаткування сума податку за 2001 - 2003 роки становила 51,7 тис.грн.. Тому для нормального функціонування підприємництва необхідна ефективна система оподаткування, адже держава здійснює вплив на обсяг і порядок використання прибутку через податки, податкові пільги та економічні санкції відповідно до діючого законодавства України.

КП “Сторожинецька районна друкарня” в 2001- 2003 роках сплатила 51,7 тис.грн. податків та зборів. Структуру яких можна бачити в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6 Структура сплачених податків та зборів КП “Сторожинецька районна друкарня” В 2001 - 2003 роках

№ п/п	Вид податку, збору	Сплачено податків та зборів
		2001 рік	2002 рік	2003 рік
		Сума тис.грн	Частка %	Сума тис.грн	Частка %	Сума тис.грн	Частка %
1.	Єдиний податок	8,7	75,6	8,5	73,9	21,2	73,9
2.	Податок на додану вартість	0,4	3,5	0,6	5,2	1,5	5,2
3.	Прибутковий податок	0,9	7,8	1,0	8,7	2,6	9,1
4.	Збір за забруднення природного навколишнього середовища
5.	Збір до фондів соціального страхування	1,5	13,1	1,4	12,2	3,4	11,9
6.	Інші податки та збори
	ВСЬОГО :	11,5	100	11,5	100	28,7	100

Як свідчить таблиця 2.6. КП “Сторожинецька районна друкарня” перерахувала до бюджету податків та зборів на суму 51,7 тис.грн., в т.ч. єдиного податку 38,4 тис.грн., податку на додану вартість 2,5 тис.грн., прибуткового податку з громадян 4,5 тис.грн., зборів до фондів соціального страхування 6,3 тис.грн. Зростання сум податків відбулося за рахунок збільшення обсягу операцій та розширення асортименту продукції.

Дані про сплату податків та зборів КП “Сторожинецька районна друкарня” за 2001- 2003 роки показано в діаграмах (рис.2.3, 2.4,2.5)



Рис. 2.3 Дані про сплату податків та зборів КП “Сторожинецька районна друкарня” за 2001 рік

Рис. 2.4 Дані про сплату податків та зборів КП “Сторожинецька районна друкарня” за 2002 рік



Рис. 2.5 Дані про сплату податків та зборів КП “Сторожинецька районна друкарня” за 2003 рік

Для нормального функціонування підприємництва необхідна ефективна система оподаткування, адже держава здійснює вплив на суб'єкта підприємницької діяльності через податки, податкові пільги та економічні санкції відповідно до діючого законодавства України. Зрозуміло, що для успішного функціонування і розвитку економіки України необхідно всіляко зменшувати податковий тиск на підприємства, що випускають і реалізують власну продукцію. На сучасному етапі розвитку економіки наша держава робить дуже багато для того, щоб все ж таки зменшити податковий тягар підприємств.

2.3 Аналіз ефективності використання фінансових ресурсів підприємства

фінансовий капітал стратегія

Основним показником, який характеризує і результати діяльності підприємства є його прибуток. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" [ 36 ] дає тлумачення прибутку як різниці між валовими доходами і валовими витратами підприємств.

Класична економіка дає більш чітке тлумачення поняття прибутку підприємств, він розглядається як грошовий вираз частини чистого доходу, що утворюється як різниця між оптовою (продажною) ціною підприємства і повною собівартістю реалізованої продукції, тобто це та частина виручки, що залишається після відшкодування усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Саме таке розуміння прибутку закладене в усіх законодавчих актах України, крім законодавства про оподаткування прибутку підприємств. Такий показник безумовно, більшою мірою характеризує якість господарювання підприємства, його спроможність відраховувати частину прибутку до бюджету [ 9,с. 163 ] .

Об'єктивна основа існування прибутку пов'язана з необхідністю первинного розподілу додаткового продукту. Прибуток - це форма реалізації вартості, в основному, додаткового продукту. Однак прибуток включає і частину вартості необхідного продукту. Саме тому визначення економічної сутності прибутку неможливе без правильного тлумачення сутності необхідного і додаткового продукту в суспільстві.

Прибуток є однією із основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва. Водночас прибуток є однією із важливих форм формування національного доходу суспільства. Відтак прибуток характеризує відносини, які складаються в процесі первинного розподілу національного доходу, його перерозподілу і кінцевого використання [ 7, с. 158 ] .

Підприємства розподіляють прибуток, що залишається в їхньому розпорядженні, за напрямами використання на власний розсуд. У процесі розподілу чистого прибутку формуються грошові фонди цільового призначення

Фонд коштів на розвиток і вдосконалення виробництва витрачається на задоволення потреб, пов'язаних зі збільшенням обсягів виробництва, технічним переозброєнням, удосконаленням технології виробництва та інших потреб, що забезпечують зростання і вдосконалення матеріально-технічної бази підприємства.

Резервні (страхові) фонди можуть створюватись за рахунок прибутку підприємствами всіх форм власності для використання на випадок різкого погіршення фінансового становища в результаті тимчасової зміни ринкової кон'юнктури, стихійних лих тощо.

Фонд соціального споживання використовується переважно на такі витрати, які сприяють соціальному розвитку колективу підприємства: будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт житлових будинків та об'єктів соціально-культурної сфери; утримання об'єктів соціально-культурної сфери (дитячих дошкільних закладів, лікарень, будинків і баз відпочинку, клубів і палаців, у тому числі придбання путівок на відпочинок і лікування); інші витрати (на здешевлення харчування робітників і службовців у заводських їдальнях тощо).

Фонд коштів для матеріального заохочення спрямовується на стимулювання зацікавленості працівників підприємства в досягненні високих кінцевих результатів роботи. Прибуток використовується на виплату винагороди за загальні результати роботи за підсумком року, на одноразове преміювання окремих працівників за виконання особливо важливих виробничих завдань, а також надання одноразової матеріальної допомоги робітникам і службовцям.

З прибутку підприємства мають право придбати акції, облігації, інші цінні папери юридичних осіб, можуть перерахувати кошти на спеціально відкриті рахунки благодійних фондів, робити добровільні внески установам культури, освіти, охорони здоров'я тощо [ 37, с. 264 ] .

Кредит, як і фінанси, є економічною категорією. Він виник у період суспільного розподілу праці та виникнення товарного виробництва. Існує він і в умовах ринкової економіки.

Функціонування кредиту як економічної категорії обумовлено наявністю товарного виробництва і обігу, дією закону вартості й опосередкуванням грошей у функції засобу платежу [ 38 с. 259 ] .

Отож, основою існування кредиту є наявність товарно-грошових відносин, руху вартості в процесі товарного обміну, коли виникає розрив у часі між рухом товару та його вартістю, тобто відокремлення грошової форми вартості від товарної. Необхідність кредиту в товарно-грошовому господарстві обумовлюється дією господарського розрахунку і характером кругообігу коштів господарських підприємств. А саме, всі підприємства і господарські організації, що працюють на умовах господарського розрахунку, повинні свої витрати на ведення господарства покривати доходами від реалізації виробленої продукції, послуг. Проте в часі це не завжди збігається, тому що деяка частина фондів підприємств постійно знаходиться в грошовій формі, інша - у формі матеріальних запасів. При цьому обсяги грошових коштів, які є в обігу підприємств і які необхідні для придбання матеріальних запасів, не збігаються між собою в кожний конкретний момент. У той час, як на одних підприємствах грошей не вистачає, на інших є тимчасовий надлишок. Підвищена потреба в грошових коштах, що не покривається поточними надходженнями, витікає, наприклад, з тривалості виробничого процесу. Отже, у рослинництві цей процес триває близько року, а в капітальному будівництві - декілька років. Значні коливання є й у тривалості процесу обігу товарів, що пов'язано, наприклад, з різною віддаленістю покупців від постачальників. Сезонність виробництва і обігу ряду товарів призводить до виникнення додаткової потреби в грошових коштах у різний час. Так, у сільському господарстві основні витрати відбуваються в І і II кварталах, а в заготівельних організаціях - у ПІ кварталі [ 39,с. 53 ] Заключною стадією кругообігу фондів є реалізація виробленої продукції, перетворення товарної форми вартості в грошову. При цьому одна частина грошей відшкодовує витрати на виробництво продукції, інша частина залишається в розпорядженні господарських підприємств для розширення виробництва та витрачається поступово, тому визначений відрізок часу вона залишається тимчасово вільною. Отже, амортизаційні відрахування на повне і часткове поновлення основних фондів витрачаються після накопичення їх в достатніх розмірах. Оплата праці робітників і службовців відбувається періодично - один раз на 15 днів, а преміювання - ще рідше і т. ін. Таким чином, розміри грошової частини фондів підприємств постійно міняються і не збігаються з потребами в них. Проте процеси виробництва й обігу проходять безупинно, тому безперервним повинно бути і авансування грошових коштів [ 40,с.531 ] Аналіз власних та позикових коштів КП “Сторожинецька районна друкарня” представимо в таблицях 2.6, 2.7, 2.8.

Таблиця 2.7 Оцінка стану власних та позичених коштів, вкладених в майно КП “Сторожинецька районна друкарня “ в 2001 році

Показники	На початок року	На кінець року	Відхилення
1.Усього майна, тис. грн.	166,4	173,6	+7,2
У тому числі
2. Власні кошти підприємства, тис. грн.	166,4	166,4	+7,2
- у % до вартості майна	100	100	100
2.1. Наявність власних оборотних
коштів, тис. грн.	60,1	50,5	-9,6
- у % до власних коштів	36,1	29,1	-7
3. Позичені кошти, тис. грн.	-	-	-
- у % до вартості майна	-	-	-

Дані табл.2.7. вказують, що вартість майна КП “Сторожинецька районна друкарня” за 2001 рік зросла на 7,2 тис. грн., причому вся сума приросту відбулася за рахунок власних коштів, вартість яких зросла на 7,2 тис. грн. в 2001 році позики підприємство не брало

Наявність власних оборотних коштів на початок року становить 60,1 тис. гри. а на кінець року -- 50,5 тис. грн. , тобто протягом 2001 року ця сума зменшилась на 9,6 тис. грн., або на 16,0%. Дані друкарні свідчать: на початок та кінець року частка власних оборотних коштів у матеріальних оборотних засобах становила 100%, Позичених коштів підприємство не мало.

Таблиця 2.8 Оцінка стану власних та позичених коштів, вкладених в майно КП “Сторожинецька районна друкарня “ в 2002 році

Показники	На Початок року	На Кінець року	Відхилення
1.Усього майна, тис. грн.	173,6	219,2	+45,6
У тому числі
2. Власні кошти підприємства, тис. грн.	173,6	219,2	+45,6
- у % до вартості майна
2.1. Наявність власних оборотних
Коштів, тис. грн.	50,5	94,6	+44,1
- у % до власних коштів	29,1	43,2	+14,1
3. Позичені кошти, тис. грн.	-	-	-
-- у % до вартості майна	-	-	-

Дані табл.2.8. свідчать: вартість майна КП “Сторожинецька районна друкарня” за 2002 рік зросла на 45,6 тис. грн. Причому сума приросту відбулася за рахунок власних коштів, які зросли протягом звітного періоду на 45,6 тис. грн., або 26,3 %. у джерелах формування майна КП “Сторожинецька районна друкарня”, питома вага власних коштів становить 100 %, що слід вважати позитивним у роботі підприємства.

За даними табл.2.8. наявність власних оборотних коштів на початок 2002 року становила 50,5 тис. грн. а на кінець року 94,6 тис. грн. , тобто протягом року ця сума збільшилась на 44,1 тис. грн., або на 87,3 %.

Дані друкарні свідчать, що на початок та кінець 2002 року частка власних оборотних коштів у матеріальних оборотних засобах становить 100 %. Кредиторської заборгованості та позичених коштів не було, що свідчить про здоровий стан економіки підприємства.

Таблиця 2.9 Оцінка стану власних та позичених коштів, вкладених в майно КП “Сторожинецька районна друкарня 2003році

Показники	На початок року	На кінець року	Відхилення
1.Усього майна, тис. грн.	219,2	260,1	+40,9
У тому числі	-	-	-
2. Власні кошти підприємства, тис. грн.	219,2	260,1	+40,9
- у % до вартості майна	-	-	-
2.1. Наявність власних оборотних	-	-	-
коштів, тис. грн.	94,6	139,5	+44,9
- у % до власних коштів	43,2	53,63	+10,43
3. Позичені кошти, тис. грн.	-	-	-
- у % до вартості майна	-	-	-

Згідно табл.2.9. вартість КП “Сторожинецька районна друкарня” за 2003 ік зросла на 40,9 тис. грн., причому вся сума приросту відбулася за рахунок власних коштів, вартість яких зросла за той самий період на 40,9 тис. грн., або на 2,35%. Водночас позичені кошти не залучались. Відповідно, у джерелах формування майна меблевої фабрики, найбільшу питому вагу становлять власні кошти що слід вважати позитивним у роботі підприємства. За даними табл.2.8 наявність власних оборотних коштів на початок 2003року становить 94,6 тис. грн. , а на кінець року -- 139,5 тис. грн. , тобто протягом року ця сума збільшилася на 44,9 тис. грн., або на 47,5%.

Дані КП “Сторожинецька районна друкарня” свідчать, що на початок та кінець 2003 року частка власних оборотних коштів у матеріальних оборотних засобах становила 100 %,.

Позичкових коштів в 2002 році у підприємства не було.

Аналізуючи стан активів підприємства, не можна обійти увагою питання ліквідності балансу, яка відображає можливість швидкої мобілізації власних коштів для своєчасної і повної сплати боргів.

Всі кошти за ступенем їх ліквідності слід об'єднати в кілька груп:

швидко ліквідні - це грошові кошти в касі та на рахунках у банках, цінні папери підвищеного попиту та векселі надійних підприємства і фінансових установ.

Високої та середньої ліквідності - це дебіторська заборгованість поточного рахунку. запаси готової продукції на складі й товари покупця.

Мало ліквідні - виробничі запаси ресурсів виробництва, залишки незавершеного виробництва, витрати майбутніх періодів, прострочені суми дебіторської заборгованості.

Неліквідні - всі основні засоби і довгострокові фінансові вкладення, інші поза оборотні активи.

В таблиці 2.9. активи друкарні на кінець року в період за три роки згруповані відповідно до викладеної вище методики.

Таблиця 2.10 Аналіз активів підприємства

Актив балансу	2001 р.	2002 р.	2003 р.
	сума, тис.грн	частка %	сума, тис.грн	частка %	сума, тис.грн	частка %
Швидколіквідні кошти	18,0	10.4	79,2	36.1	55,6	21.7
Кошти високої та середньої ліквідності	15.4	8,8	14.8	6,8	30,6	11.8
Малоліквідні кошти	48,6	28	39,9	18.2	55,8	21,5
Неліквідні кошти	91,6	52,8	85,3	38,9	117,1	45,0
Разом	173,6	100	219,2	100	260,1	100

З вищевказаних даних в 2001 році та 2003 році набагато переважають неліквідні кошти, які відповідно складають 52.8% та 45,0%. В 2002 році дана перевага невелика 38,9% і на даному рівні друкарня має швидко ліквідні кошти (36.1%). Попер це найбільша збалансованість спостерігається в 2003 році.

Дану динаміку можна показати в діаграмі (рис.2.6.)



Рис. 2.6 Динаміка активів підприємства та ступенем ліквідності

З аналізом складу майна за ступенем його ліквідності пов'язані розрахунки коефіцієнтів ліквідності (майбутньої платоспроможності).

Коефіцієнт абсолютної або миттєвої ліквідності розраховується за такою формулою 3.[ 23,с.39 ] :

Ка.л. = Г / К 2.7

де, Г - грошові кошти і короткочасні активи

К - короткострокові зобов'язання.

Отже, коефіцієнт абсолютної ліквідності в 2003 році складає: на початок року: К а.л. = 79,2/18,3 = 4,3; на кінець року: Ка.л. = 55,6/14,3 = 3,8

Нормативне значення цього коефіцієнта має становити 0,25-0,35.

Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується за формулою 2.8.[23,с.39 ]:

Кш.л. = О - Т / К 2.8.

де, О - оборотні активи;

Т - товарно-матеріальні запаси;

На початок 2003 року даний показник дорівнює: К ш.л. = 39,9/18,3 = 2,18, на кінець - К ш.л. = 55,8/14,3 = 3,90. Нормативне значення має бути не менш як 1.

Коефіцієнт покриття розраховується за формулою 8.6.:

Кп = О/К2.9.

На початок 2003 року Кп = 39,9/18,3 = 2,18, на кінець - Кп = 55,8/14,3 = 3,90. Нормативне значення цього коефіцієнта має становити 2,0-2,5.

Отже, фактичні показники ліквідності на даному підприємстві тільки частково відповідають нормативним. Тому платоспроможність підприємства можна вважати задовільною. Завершуючи аналіз бухгалтерського балансу, слід побудувати порівняльний аналітичний баланс (табл.2.11), який дає змогу комплексно сприйняти всі головні тенденції у зміні фінансових ресурсів і фінансового стану в цілому.