Основи управління податками на прикладі ВАТ "Поліссяхліб"

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні та організаційні основи управління податками

1.1 Правове регламентування встановлення податків і зборів, що сплачуються юридичними особами в Україні

1.2 Порядок розрахунків платників податків з бюджетом та цільовими позабюджетними фондами та їх відповідальність за порушення податкового законодавства

1.3 Особливості податкового менеджменту на підприємстві

Розділ 2. Аналіз розрахунків по податках і платежах з бюджетом та цільовими державними фондами ВАТ "Поліссяхліб" за 2003-2005 рр.

2.1 Організаційно-правова характеристика ВАТ "Поліссяхліб"

2.2 Аналіз поточних зобов'язань по розрахунках з бюджетом і позабюджетними фондами

2.3 Аналіз нарахованих і фактично сплачених податків і зборів

2.4 Аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості по податках і зборах

2.5 Факторний аналіз показників обіговості кредиторської заборгованості по обов'язкових податках та платежах за 2003-2005 роки

2.6 Перспективний аналіз розрахунків по обов'язкових податках і платежах на 2006 рік

Розділ 3. Шляхи оптимізації оподаткування на підприємстві

3.1 Податкове планування на підприємстві

3.2 Напрямки мінімізації податкових платежів

Висновки

Список літератури

Вступ

Податки - дуже складна і надзвичайно впливова на всі економічні явища та процеси фінансова категорія. Можна без перебільшення сказати, що, з одного боку, податки - це фінансове підґрунтя існування держави, мірило її можливостей у світовому економічному просторі щодо розвитку науки, освіти, культури, гарантування економічної безпеки, зростання суспільного добробуту народу. З другого боку, податки - це знаряддя перерозподілу доходів юридичних і фізичних осіб у державі.

На сьогодні податки - це найефективніший інструмент впливу держави на суспільне виробництво, його динаміку і структуру, на розвиток науки і техніки, масштаби соціальних гарантій населенню. Податки - це обов'язковий елемент економічної системи держави незалежно від того, яку модель економічного розвитку вона вибирає, які політичні сили перебувають при владі. Відсутність податків паралізує фінансову систему держави в цілому, робить її недієздатною і в кінцевому випадку - позбавленою будь-якого сенсу.

Об'єктивною реальністю є те, що за наявних економічних умов підприємницькі структури та громадяни повинні віддавати частку своїх доходів на загальнодержавні суспільні потреби, а натомість одержувати від держави безплатні блага та послуги. Досконалість форм і методів передачі цих коштів свідчить про рівень розвитку держави, її економічних і правових інститутів.

В умовах ринкової економіки податки стають об'єктивним елементом фінансових відносин між державою та юридичними і фізичними особами, за допомогою чого формується завершена модель податкової системи держави, яка включає методи і об'єкти оподаткування, ставки податків, строків їх сплати, контроль за витрачанням. Податки стають ефективним знаряддям втілення державної політики з питань економіки та соціального розвитку. За допомогою податків здійснюється перерозподіл валового внутрішнього продукту в територіальному та галузевому аспектах, а також між різними соціальними групами. Цей перерозподіл згладжує вади ринкового саморегулювання, створює додаткові стимули для ділової та інвестиційної активності, мотивації до праці, підтримання рівня зайнятості.

За економічною сутністю податки є обов'язковими платежами, що вилучаються державою з доходів юридичних і фізичних осіб до відповідного бюджету для фінансування витрат держави, передбачених її конституцією та іншими законодавчими актами. Це одна із форм вирівнювання доходів юридичних і фізичних осіб з метою досягнення соціальної справедливості і економічного розвитку. Вилучаючи частину доходів підприємців і громадян, держава гарантує їх ефективніше використання для задоволення потреб суспільства в цілому і досягнення на цій основі зростання його добробуту.

Нагальною необхідністю для України є на сьогодні прийняття Податкового кодексу, який би відповідав загальноприйнятим міжнародним нормам і принципам, а також сприяв діалогу між дійовими колами і державою.

Організаційна основа податкової системи, тобто правильне обчислення податків, своєчасна їх сплата, облік, а також оптимізація податкового тиску забезпечуються добре продуманим управлінням у сфері оподаткування. Звідси - нагальна необхідність у вдосконаленні податкового менеджменту, що й визначає важливість і актуальність обраної теми.

Метою дипломної роботи є дослідження податкового менеджменту справлення податків з юридичних осіб на прикладі ВАТ "Поліссяхліб".

Згідно обраної теми у дипломній роботі будуть вирішені такі завдання:

1) розглянути правове регламентування встановлення податків і зборів, що сплачуються юридичними особами в Україні;

2) розглянути особливості податкового менеджменту на підприємстві;

3) розглянути розрахунки з бюджетом як економічну категорію;

4) дати характеристику всім податкам, зборам і обов'язковим платежам, які сплачує підприємство;

5) розглянути порядок розрахунків платників податків з бюджетом та цільовими позабюджетними фондами;

6) дати організаційно-правову характеристику ВАТ "Поліссяхліб";

7) провести аналіз поточних зобов'язань ВАТ "Поліссяхліб" по розрахунках з бюджетом і позабюджетними фондами;

8) провести аналіз фактично сплачених податків і зборів ВАТ "Поліссяхліб";

9) провести аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості ВАТ "Поліссяхліб"по податках і зборах;

10) узагальнити і підсумувати проведену роботу.

Дипломна робота виконується на прикладі ВАТ "Поліссяхліб".

Отже, предметом дослідження є фінансові відносини у сфері оподаткування між ВАТ "Поліссяхліб" і державою.

Об'єкт дослідження - ВАТ "Поліссяхліб".

Дипломна робота складається з 3 розділів.

У 1 розділі розкриваються теоретичні та організаційні основи управління податками: наводиться характеристика правового регламентування встановлення податків і зборів, порядок розрахунків платників податків з бюджетом та цільовими позабюджетними фондами, характеризуються всі податки, збори та обов'язкові платежі, що сплачуються підприємством.

У 2 розділі проводиться аналіз розрахунків по податках і платежах з бюджетом та цільовими державними фондами ВАТ "Поліссяхліб" за 2003 - 2005 рр., проводиться факторний і перспективний фінансово-економічний аналіз.

У 3 розділі розкриваються шляхи оптимізації оподаткування на підприємстві.

Узагальнення і підсумки проведеної роботи викладені у висновках.

При написанні дипломної роботи використовувалися методологічні та інформаційно-аналітичні матеріали: Конституція України, Закони України "Про державну податкову службу в Україні", "Про систему оподаткування", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами", "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок з доходів фізичних осіб", "Про податок на додану вартість", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", Кодекс України про адміністративні правопорушення та інші, а також фінансова, статистична і податкова звітність підприємства за 2003 - 2005 рр., дані первинного податкового обліку та головної книги.

Розділ 1. Теоретичні та організаційні основи управління податками

1.1 Правове регламентування встановлення податків і зборів, що сплачуються юридичними особами в Україні

Порядок нарахування та сплати загальнодержавних податків регулюється Законами України, місцевих податків і зборів - регламентується рішенням органів місцевого самоврядування.

Податок на додану вартість (ПДВ)

Перелік платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України "Про податок на додану вартість зі змінами та доповненнями, які постійно вносяться після його прийняття Верховною Радою 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР [6, 11].

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" платниками ПДВ є:

особи, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) яких протягом будь-якого періоду за останні дванадцять календарних місяців перевищував 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

особи, які ввозять (пересилають) товари на митну територію України або отримують від нерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання на території України, за винятком фізичних осіб, не зареєстрованих як платники податку, у випадку, якщо такі фізичні особи ввозять (пересилають) товари (предмети) в обсязі, що не підлягає оподаткуванню згідно із законодавством;

особи, які здійснюють на митній території України підприємницьку діяльність з торгівлі за готівку незалежно від обсягів продажу, за винятком фізичних осіб, які здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору в порядку, встановленому законодавством;

особи, які надають на митній території України послуги, пов'язані з транзитом пасажирів або вантажів через митну територію України [6, 11].

Згідно зі ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" Центральний податковий орган України веде реєстр платників податку.

ВАТ "Поліссяхліб" є платником ПДВ як юридична особа, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) якої протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевищував 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Об'єктом оподаткування для ВАТ "Поліссяхліб" платника ПДВ є операції з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України. Продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням ПДВ.

База оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком ПДВ, що включається в ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.

Продавець товару (робіт, послуг), який зареєстрований як платник ПДВ, зобов'язаний надати покупцю податкову накладну (Додаток Ж).

На підставі виданих (Додаток Ж) і отриманих (Додаток З) податкових накладних здійснюються відповідні записи в Реєстрі отриманих і виданих податкових накладних (Додаток К). В кінці звітного періоду на основі даних реєстру проводиться розрахунок сум, які потім будуть занесені у відповідні рядки "Податкове зобов'язання" і "Податковий кредит" декларації по ПДВ (Додаток Л).

Податок на додану вартість становить 20% бази оподаткування та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Датою виникнення податкового кредиту вважається дата здійснення першої з подій (п. 7.5.1 Закону України "Про податок на додану вартість"):

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплаті товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що підтверджує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для одержання права на податковий кредит є податкова накладна (Додаток З), а у випадку ввезення (імпортування) товарів таким документом вважається належним чином оформлена митна декларація, що підтверджує сплату ПДВ (п. 7.4.5 Закону України "Про податок на додану вартість").

Загальна сума податкового зобов'язання включає суми ПДВ, зазначені в податкових накладних за податковий період. Суми податкових зобов'язань відображаються в реєстрі виданих податкових накладних (Додаток К).

Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше (п. 7.3.1 Закону України "Про податок на додану вартість"):

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли в зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду

Сплата податку проводиться не пізніше двадцятого числа місяця, що настаєза звітним періодом (п. 7.7.1 Закону України "Про податок на додану вартість").У строки , а саме за місяць - до 20 числа, ВАТ "Поліссяхліб" подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання, чи ні (Додаток Л).

Податок на прибуток

ВАТ "Поліссяхліб" є платником податку на прибуток як суб'єкт господарської діяльності з числа резидентів на загальних умовах, який здійснює діяльність, спрямовану на отримання прибутку на території України згідно підпункту 1 статті 2.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 24.12.2002 р. № 349-ІУ, із змінами і доповненнями [7, 14].

Ставка податку на прибуток складає 25% від об'єкту оподаткування.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 24.12.2002 р. № 349-ГУ, із змінами і доповненнями, на:

- суму валових витрат платника податку;

- суму амортизаційних відрахувань.

П = ВДскор. - ВВ - А,

де ВДскор. - скоригований валовий дохід, отриманий у звітному періоді;

ВВ - валові витрати, зазнані (нараховані або сплачені) у звітному періоді;

А - амортизація, нарахована у звітному періоді.

Як бачимо, об'єктом оподаткування є величина, яка визначається у податковому обліку шляхом порівняння скоригованих валових доходів і скоригованих валових витрат. При цьому сума прибутку, що підлягає оподаткуванню за даними податкового обліку, як правило, не збігається з сумою прибутку, отриманого за даними фінансового обліку на рахунку 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)".

Згідно із статтею 5.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 24.12.2002 р. № 349-ІУ [7, 14], із змінами і доповненнями, до валових витрат ВАТ "Поліссяхліб" включаються:

суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці;

суми внесених (нарахованих) податків і зборів (обов'язкових платежів, за винятком податку на прибуток, ПДВ;

витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з ВАТ "Поліссяхліб" або є членами керівних органів цього підприємства, за наявності підтверджуючих документів;

витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за кредитами протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності підприємства;

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з ВАТ "Поліссяхліб" (працівників);

суми зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового соціального страхування фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з ВАТ "Поліссяхліб" (працівників);

витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, у сумі, що не перевищує 10% сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок такого звітною періоду,

витрати на придбання літератури для інформаційного забезпечення основної діяльності платника податку, у тому числі з питань законодавства, і передплату спеціалізованих періодичних видань, а також на проведення аудиту згідно з чинним законодавством, включаючи проведення добровільного аудиту за рішенням платника податку;

витрати платника податку, пов'язані з професійною підготовкоюабо перепідготовкою за профілем такого платника податку фізичних осіб, що перебувають в трудових відносинах з таким платником податку, в українських закладах освіти;

витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) таким платником податку;

витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше 2% від оподатковуваного прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) квартал;

витрати на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності, легкових автомобілів, а також 50% витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів.

будь-які витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів, виданих державними органами для ведення господарської діяльності, включаючи плату за реєстрацію підприємства в органах державної реєстрації, зокрема в органах місцевого самоврядування, їх виконавчих органах, крім витрат на придбання торгових патентів, установлених Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

Відповідно до статті 5.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, із змінами і доповненнями, не включаються до складу валових витрат витрати на:

потреби, не пов'язані з веденням основної діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків;

придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів;

сплату податку на прибуток підприємств; сплату ПДВ, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання;

сплату вартості торгових патентів, яка враховується у зменшення податкових зобов'язань платника податку ;

сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.

Згідно із статтею 4.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, із змінами і доповненнями, до валових доходів ВАТ "Поліссяхліб" включаються:

загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг);

доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді;

суми штрафів та/або неустойки чи пені, одержаних за рішенням сторін договору.

Відповідно до статті 4.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, із змінами і доповненнями, не включаються до складу валового доходу:

суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) підприємством нарахованого на вартість продажу товарів (робіт, послуг);

суми коштів або вартість майна, отримані платником податку як компенсація (відшкодування) за примусове відчуження державою іншого майна платника податку у випадках, передбачених законодавством;

суми коштів або вартість майна, отримані платником податку за рішенням суду (арбітражного суду) або внаслідок задоволення претензій у порядку, встановленому законодавством як компенсація прямих витрат або збитків, понесених таким платником податку в результаті порушення його прав та інтересів, що охороняються законом, у разі, якщо вони не були віднесені таким платником податку до складу валових витрат або відшкодовані за рахунок коштів страхових резервів;

суми коштів у частині надмірно сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), що повертаються або мають бути повернені платнику податку з бюджетів, якщо такі суми не були включені до складу валових витрат.

Згідно із статтею 8.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, із змінами і доповненнями, амортизації підлягають витрати на:

придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання;

самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів;

проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Суми амортизаційних відрахувань звітного періоду визначаються як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду. Суми амортизаційних відрахувань вилученню до бюджету не підлягають, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків, зборів (обов'язкових платежів).

Балансова вартість групи основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу визначається за формулою:

Б(а) = Б(а-1) + П(а-1) - В(а-1) - А(а-1),

де Б(а) - балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу ;

Б(а-1) - балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок кварталу, що передував розрахунковому;

П(а-1) - сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів протягом кварталу, що передував розрахунковому;

В(а-1) - сума виведених з експлуатації основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) протягом кварталу, що передував розрахунковому;

А(а-1) - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому.

Відповідно до статті 8.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, із змінами і доповненнями, норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на календарний квартал):

- група 1 - 2%;

- група 2 - 10%;

- група 3 - 6%;

- група 4 - 15%.

Згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суми амортизаційних відрахувань. Законом установлено (стаття 11), що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягомякого відбувалася будь-яка з подій, що сталася раніше:

* або дата списання коштів з банківських рахунків платника податків на сплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

* або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбулася будь-яка з подій, що сталася раніше;

* або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника, а за відсутності такої - дата інкасації готівки в банківській установі, що обслуговує платника податку;

* або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку. Відображення витрат і доходів за першою з названих подій значно ускладнює облікову роботу і практично обумовлює неспівставність результатів діяльності, виявлених в бухгалтерському і податковому обліку.

Процес придбання товарів (виробничих запасів) чи приймання виконаних робіт (послуг) складається з двох подій:

надходження матеріальних цінностей від постачальника чи приймання виконаних робіт (послуг);

оплата постачальнику (підрядчику).

Платники податку не пізніше 40 дня за останнім днем звітного кварталу [29, 30], подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний квартал, розраховану наростаючим підсумком з початку звітного фінансового року (Додаток М).

Податок сплачується до бюджету протягом 10 днів після граничного терміну подання звітності.

Ресурсні та місцеві платежі

Комунальний податок

Перелік місцевих податків і зборів наведений у Декреті КМУ "Про місцеві податки і збори" від 20. 05 1993 р. № 56-93. повноваження з визначення порядку і термінів сплати місцевих податків і зборів делеговані органам місцевого самоврядування (стаття 18 Декрету) [24, 26]. Суми місцевих податків і зборів перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування.

Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати місцевих податків і зборів до бюджету місцевого самоврядування несуть платники податків відповідно до чинного законодавства.

ВАТ "Поліссяхліб" як юридична особа згідно з статтею 15 Декрету є платником комунального податку. Граничний розмір комунального податку не повинен перевищувати 10% річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Для розрахунку комунального податку необхідно визначити показник чисельності штатних робітників спискового складу. Порядок розрахунку середньоспискової чисельності працюючих визначається Інструкцією зі статистики чисельності робітників, зайнятих в народному господарстві України, затвердженою наказом Мінстату України від 07.07.1995 р. № 171.

Комунальний податок зручно розраховувати за такою формулою:

КП = Соч х НМ х СТ,

де КП - сума комунального податку;

Соч - середньо-облікова чисельність штатних працівників облікового складу, яка визначається відповідно до Інструкції із статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 07.07.95р. №171;

НМ - розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

СТ - ставка комунального податку.

До спискового складу включаються всі робітники, які прийняті на постійну, сезонну, а також тимчасову роботу строком на один день і більше, з дня зарахування їх на роботу.

Для розрахунку комунального податку до середньоспискової чисельності включаються робітники, які фактично найняті на роботу, прийняті на роботу з випробувальним терміном, робітники, які знаходяться у відрядженні; прийняті на роботу на неповний робочий день; робітники, які по трудовій угоді працюють вдома; робітники, які працюють згідно договорів за межами підприємства, якщо вони отримують заробітну плату за місцем основної роботи; робітники, які виконують роботи за договорами цивільно-правового характеру, якщо розрахунки за виконану роботу здійснюються безпосередньо самим підприємством і за умови, що ці робітники не включаються до списків інших підприємств; робітники, прийняті для заміщення робітників, відсутніх через відпустку по вагітності та пологам, по хворобі, відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею віку, встановленого чинним законодавством України.

Не включаються до середньоспискової чисельності штатних працівників спискового складу студенти ті учні учбових закладів, які проходять виробничу практику; прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств, які оформлені за сумісництвом на одному і тому ж підприємстві.

Середньоспискова чисельність робітників за звітний місяць розраховується шляхом сумування чисельності робітників спискового складу за кожний календарний день звітного місяця, включаючи святкові (неробочі) і вихідні дні, і діленням отриманої суми на кількість календарних днів звітного періоду.

Середньоспискова чисельність робітників за період з початку року розраховується сумуванням середньоспискової чисельності робітників за всі місяці роботи підприємства, які пройшли за період з початку року до звітного місяця включно, і діленням отриманої суми на кількість місяців за період з початку року.

Сума комунального податку включається до складу валових витрат, а в бухгалтерському обліку відображається в витратах обігу.

Строки сплати встановлюються місцевими радами до 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем. Звітність встановленої форми платником подається до податкової адміністрації на протязі 40 днів після закінчення звітного кварталу (Додаток Н).

Плата за воду

У системі платежів за природні ресурси важливе місце належить платі за спеціальне використання прісних водних ресурсів. Плата за воду справляється на підставі Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" [17, 18] та Постанов Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 року № 75 "Про затвердження Порядку справляння плати за спеціальне використання прісних водних ресурсів і тимчасових нормативів плати за їх спеціальне використання" та від 26 квітня 1994 року № 247 "Про розмір плати за використання прісних водних ресурсів сільськогосподарськими товаровиробниками" і наступних змін до них від 8 лютого 1997 року № 164.

Плату за спеціальне використання прісних водних ресурсів встановлено з метою зацікавлення суб'єктів підприємницької діяльності в раціональному використанні водних ресурсів.

Плату за спеціальне використання водних ресурсів вносять усі суб'єкти підприємницької діяльності - водокористувачі незалежно від форм власності, крім тих, що використовують воду виключно для задоволення власних питних і санітарно-гігієнічних потреб; підприємства гідроенергетики та підприємства водного транспорту, які експлуатують річкові водні шляхи.

Суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані мати дозвіл на спеціальне використання прісних водних ресурсів, що є офіційним документом і засвідчує право на використання конкретних природних ресурсів. Крім дозволу, водокористувачам встановлюється ліміт використання води.

Розміри платежів за спеціальне використання водних ресурсів обчислюються квартальним розрахунком виходячи із фактичного обсягу використаної води, встановленого ліміту та нормативів плати з урахуванням пільг (Додаток О).

Об'єктом обчислення плати за спеціальне використання водних ресурсів є обсяг води, яку водоспоживачі використовують для власних потреб, незалежно від того, надходить ця вода безпосередньо з водогосподарських систем (поверхневих чи підземних джерел) чи від інших водокористувачів.

Підприємства-водокористувачі щоквартально складають за встановленою формою розрахунок плати за спеціальне використання водних ресурсів і подають його податковим та водогосподарським органам не пізніше 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом. (Додаток О). Сплата платежу проводиться платниками щоквартально у 5-денний строк із дати, встановленої для подання розрахунку.

У межах встановленого ліміту платежі відносяться на валові витрати виробництва, а за понадлімітне їх використання стягуються з прибутку, що залишається у розпорядженні суб'єкта підприємницької діяльності.

Плата за спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного значення в розмірі 80% перераховується до державного бюджету і 20% - до місцевих бюджетів.

Плата за спеціальне використання водних ресурсів місцевого значення надходить до місцевих бюджетів.

Контроль за правильністю обчислення і своєчасністю сплати до бюджетів платежів за спеціальне використання водних ресурсів здійснюється державними податковими адміністраціями.

Плата за землю

Використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не зроблено, визначаються до її здійснення в порядку, визначеному законодавством.

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Грошова оцінка земельних ділянок проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах.

Ставки земельного податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють і затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки.

Податок за земельні ділянки, надані для підприємств промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення, справляється із розрахунку відсотків від грошової оцінки одиниці і площі ріллі по області.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку за формою, встановленою Головною державною податковою адміністрацією України, щороку станом на 1 січня і до 1 лютого подають дані відповідній державній податковій інспекції (Додаток П).

Земельний податок сплачується однаковими частками власниками земельних ділянок, земельних часток (паїв) і землекористувачами - виробниками товарної сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами до 15 серпня і 15 листопада, а всіма іншими платниками - щоквартально до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

Надміру сплачені суми податку підлягають поверненню платнику за його письмовою заявою або за його бажанням зараховуються до сплати податку за наступний рік.

Платники, яких своєчасно не було залучено до сплати земельного податку, сплачують податок не більш як за два попередніх роки.

Перегляд неправильно нарахованого податку, стягнення або повернення його платнику допускаються не більш як за два попередніх роки.

Збір за забруднення середовища

Платниками збору за забруднення навколишнього природного середовища є суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, включаючи їх об'єднання, філії та інші підрозділи, які здійснюють на території України викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів. Об'єктом обчислення збору є для стаціонарних джерел забруднення - обсяги забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря або скидаються безпосередньо у водний об'єкт, та обсяги відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях та об'єктах, для пересувних джерел забруднення - обсяги фактично використаних видів пального, в результаті спалення яких утворюються забруднюючі речовини [17, 18].

Нормативи збору за забруднення навколишнього природного середовища встановлюються як фіксовані суми в гривнях за одиницю основних забруднюючих речовин та розміщених відходів і наведені у Додатку 1 до постанови КМУ від 01.01.1999р. №303 "Про затвердження порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору". Ліміти викидів стаціонарними джерелами забруднення визначаються на підставі затверджених проектів нормативів гранично допустимих викидів. Для пересувних джерел забруднення ліміти викидів не встановлюються.

Розрахунок збору подається до органів ДПС протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу, за місцем податкової реєстрації платника (Додаток Р). Розрахунки збору складаються наростаючим підсумком з початку року. Збір сплачується платниками за місцем податкової реєстрації протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання розрахунку збору. Сплата збору здійснюється за двома платіжними дорученнями: 30% до Державного фонду охорони навколишнього природного середовища у складі державного бюджету і 70% до місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища.

Податок із власників транспортних засобів

Податок із власників транспортних засобів справляється згідно з Законом України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" [14, 18] як джерело фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування та проведення природоохоронних заходів на водоймищах.

Платниками податку є юридичні особи, в тому числі нерезиденти, громадяни України, іноземні громадяни і особи без громадянства, які мають зареєстровані в Україні власні транспортні засоби.

Податок з власників наземних транспортних засобів сплачується за місцезнаходженням юридичних осіб і місцем проживання фізичних осіб на спеціальні рахунки територіальних дорожніх фондів республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів та бюджету міста Севастополя.

Територіальні дорожні фонди 85% від суми цього податку спрямовують на фінансування витрат, пов'язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг загального користування, а також сільських доріг, а 15% - до бюджетів місцевого самоврядування на ремонт і утримання вулиць в населених пунктах, що належать до комунальної власності і суміщаються з автомобільними дорогами загального державного значення.

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується:

- фізичними особами - перед реєстрацією, перереєстрацію транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд;

- юридичними особами - щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

За придбані протягом року юридичними особами транспортні засоби податок сплачується перед їх реєстрацією за строками сплати, які не настали, починаючи з кварталу, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу. Розрахунок суми податку за такі транспортні засоби в 10-денний термін після їх реєстрації подається до відповідного податкового органу. За транспортні засоби, зняті протягом року з обліку, податок не повертається.

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року (Додаток С). Обчислення податку з власників наземних транспортних засобів провадиться виходячи з об'єму циліндрів або потужності двигуна кожного виду і марки транспортних засобів,а податок з власників водних транспортних засобів - виходячи з довжини транспортного засобу за ставками [14, 18].

Перерахування неправильно сплаченого податку допускається не більш як за три попередніх роки.

Посадові особи, винні у приховуванні об'єктів оподаткування, а також у відсутності бухгалтерського обліку чи веденні його з порушенням встановленого порядку, у неподанні, несвоєчасному поданні або поданні не за встановленою формою розрахунків чи інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податку, притягаються до відповідальності відповідно до чинного законодавства.

Недоїмки щодо податку, а також суми штрафів, пеня стягуються з платників податку згідно з законодавством.

Збір за геологорозвідувальні роботи

Платниками збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, є підприємства і організації всіх видів господарської діяльності незалежно від форм власності, що видобувають корисні копалини, а також фізичні особи, які займаються цією діяльністю як підприємці. При цьому суб'єкти підприємницької діяльності повинні мати спеціальні дозволи (ліцензію) на пошук (розвідку) та експлуатацію родовищ корисних копалин, за винятком підземних вод.

Об'єктом нарахування збору є обсяг видобутих корисних копалин (для нафти, конденсату, газу природного тощо) та обсяг погашених у надрах запасів корисних копалин (для інших корисних копалин).

Нормативи збору затверджуються Міністерством економіки України за участю Міністерства фінансів України за поданням Державного комітету України з геології та використання надр і встановлюються за одиницю виміру корисних копалин. Чинні нині нормативи затверджені наказом Міністерства економіки України від 20 грудня 1995 року № 187.

При обчисленні збору слід урахувати, за рахунок яких коштів виконувалися геологорозвідувальні роботи на родовищах, де здійснюється видобуток корисних копалин.

Платники подають розрахунок збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом, до органів державної податкової служби за місцем їх реєстрації (Додаток Т).

Протягом звітного кварталу платниками збору сплачуються до бюджету за перший та другий місяць кварталу авансові внески збору до 20 числа, відповідно другого та третього місяця звітного кварталу в розмірі третини суми збору, нарахованої за попередній звітний квартал.

Остаточна сплата збору за звітний квартал здійснюється 19 числа місяця, що настає за звітним кварталом, з урахуванням сплачених авансових внесків.

Збір зараховується до державного бюджету в повному обсязі та відноситься на валові витрати виробництва.

Суми збору, не внесені у встановлені строки, сплачуються з нарахуванням пені у розмірі 120 відсотків облікової ставки НБУ від суми недоїмки за кожний день несвоєчасної сплати.

Суб'єкти підприємницької діяльності - платники збору несуть відповідальність за правильне обчислення і своєчасну сплату відрахувань до бюджету, а також за правильне складання і своєчасне подання податковим адміністраціям встановленої звітності.

До платників, які своєчасно не подали до податкових адміністрацій відповідної звітності, застосовуються фінансові санкції, передбачені Законом України "Про Державну податкову службу в Україні" [2, 7].

Збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства

Збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства запроваджено в липні 1999р. Законом України від 09.04.99р. №587. Згідно зі ст. 1 Закону платниками збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності і під порядкування, які реалізують у оптово-роздрібній торгівельній мережі алкогольні напої та пиво [15, 17]. ВАТ "Поліссяхліб" має відповідну ліцензію для реалізації даної продукції в мережі магазинів підприємства.

Відповідно до ст.2 Закону, п.2 Порядку справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства, затвердженої постановою КМУ від 29.06.99р. №1170, та п. 3 Порядку заповнення і подання звіту про суму нарахованого збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства, затвердженого наказом ДПА України від 28.03.2002р. №133, об'єктом обкладення збору є виручка, одержана на кожному етапі реалізації в роздрібній торгівельній мережі та в мережі громадського харчування вітчизняних та імпортованих алкогольних напоїв та пива, що включається в суму торговельного обороту. Ставка збору становить 1% від суми одержаної виручки від реалізації. Платник збору незалежно від свого фінансового становища перераховує кошти на спеціальний рахунок Держказначейства України, включає нараховану суму до валових витрат у декларацію про одержаний прибуток і щомісяця подає до податкової служби за своїм місцем знаходженням звіт про суму нарахованого збору протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця [28, 29] (Додаток Х). Якщо протягом звітного місяця суб'єкт підприємницької діяльності не реалізував алкогольні напої та пиво і не отримував виручку від такої реалізації, то звіт про суму нарахованого збору за це період не подається.

Згідно із пп. 17.1.1 та 17.1.2, пп. 7.1 ст. 17, пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 21.02.2000р. №2181-111 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" суб'єкт підприємницької діяльності, який реалізує в роздрібній торгівельній мережі алкогольні напої та пиво, за несвоєчасне подання звіту про суму нарахованого збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або затримку, а також штраф у розмірі десяти відсотків від суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки звіту, але не більше 5% від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оподаткування доходів фізичних осіб у податкового агента

Основним обов'язком податкового агента є нарахування (утримання) податку з доходів, суворо дотримуючись вимог, встановлених Законом про доходи, та враховуючи особливості й порядок оподаткування доходів різних видів [8, 11].

Зокрема, при нарахуванні доходів у вигляді валютних цінностей або інших активів, чия вартість є вираженою в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях, така вартість перераховується у гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на момент одержання таких доходів (п. 3.3 Закону про доходи).

Також, відповідно до Закону про доходи, при нарахуванні доходів у будь-яких негрошових формах, податковому агенту слід визначати вартість такого нарахування за звичайними цінами.

Для визначення об'єкта оподаткування в такому випадку вартість такого нарахованого доходу (попередньо збільшена на суму податку на додану вартість та акцизного збору) слід помножити на коефіцієнт, який розраховується за формулою:

К = 100:(100-СП),

де К - коефіцієнт;

СП - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент такого нарахування.

Якщо підставити у цю формулу ставку податку в розмірі 13 % (яка буде діяти до 31.12.2006 р.), то отримаємо коефіцієнт, рівний 1,149.

Для всіх платників була передбачена єдина шкала ставок, за якими оподатковувався до 1.01.2004 року сукупний річний дохід (табл. 1.1). Зміна ставок прибуткового податку в Україні з 1991 року відбувалась досить часто, іноді по кілька разів на рік. Це було обумовлено як об'єктивними (з розвитком ринкових відносин змінюються форми одержання доходу), так і суб'єктивними чинниками (насамперед, політичними -- намаганням за допомогою прогресії вирівняти доходи малозабезпечених і високозабезпечених верств населення). Для прикладу, в 1993 році ставки мінялися тричі, причому з 1 грудня 1993 року по 1 жовтня 1994 року існувала найжорсткіша шкала оподаткування -- максимальна ставка дорівнювала 90%. Але, незважаючи на збільшення ставки майже удвічі, доходи бюджету від прибуткового податку з громадян в цей період не збільшились, а зменшились -- внаслідок ухилення від сплати по таких необґрунтованих з економічної точки зору ставках. Із сум доходів, одержуваних громадянами не за місцем основної роботи, й тими, хто не має постійного місця проживання в Україні, податок нараховується до джерел виплати за ставкою 20%.

Таблиця 1.1 Шкала ставок оподаткування прибутковим податком громадян (діяла до 01. 01 2004 р.)

Місячний сукупний оподатковуваний доход	Ставки і розміри податку
До 17 грн. з доходу у розмірі 1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян	Не оподатковується
18 грн. - 85 грн. (від 1 до 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян)	10% із суми доходу, що перевищує розмір одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян
86 грн. - 170 грн. (від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян)	6 грн. 80 коп. + 15% із суми, що перевищує 85 грн.
171 грн. - 1020 грн. (від 10 до 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян)	19 грн. 55 коп. + 20% із суми, що перевищує 170 грн.
1021 грн. - 1700 грн. (від 10 до 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян)	189 грн. 55 коп. + 30% із суми, що перевищує 1020 грн.
1701 грн. і вище (понад 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян)	393 грн. 55 коп. + 40% із суми, що перевищує 1700 грн.

Суттєвим нововведенням для працедавців є вимога, що міститься в п. 3.5 Закону про доходи: при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи [8, 11].

Крім того, дохід у вигляді заробітної плати зменшується на суму податкової соціальної пільги. Розмір податкової соціальної пільги дорівнює одній мінімальній заробітній платі, встановленій на 1 січня звітного податкового року.

На перехідний період установлюються такі розміри податкової соціальної пільги:

- у 2004 році - у розмірі 30% суми податкової соціальної пільги;

- у 2005 році - у розмірі 50% суми податкової соціальної пільги;

- у 2006 році - у розмірі 80% суми податкової соціальної пільги;

- у 2007 році - у розмірі 100% суми податкової соціальної пільги.

А для певної категорії платників податку є можливим застосування підвищених розмірів соціальних пільг - 150% та 200% від мінімальної заробітної плати [8, 11].

Звертаємо увагу на те, що податкова пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платника податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем роботи (не обов'язково основним), якщо розмір місячної заробітної плати не перевищує суми місячного прожиткового рівня для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 грн. А дохід, отриманий від працедавця як додаткове благо, оподатковується в повній сумі. Перелік таких доходів міститься в Законі про доходи.

Податковий агент повинен сплатити податок до бюджету:

- одночасно з поданням до установи банку документів на виплату доходу або документів на отримання коштів для виплати належних доходів;

- протягом 10 календарних днів, починаючи з 21-го календарного дня наступного місяця, якщо оподатковуваний дохід був нарахований, але не виплачений до кінця місяця;

- протягом банківського дня, що настає за днем виплати, якщо оподатковуваний дохід виплачується у негрошовій формі чи готівкою з каси.

Щокварталу, протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу, податковому агенту слід подати податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розміщення (Додаток Ч).

Розрахунки по страхуванню

Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування

Справляння зборів до Пенсійного фонду України регламентується:

- Законом України "Про збір на обов'язкове пенсійне страхування" від 26.06.97 р. № 400/97-ВР (зі змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 03.12.97 р. № 680/97-ВР, від 15.01.98 р. № 25/98-ВР, від 24.07.98 р. № 64-ХІV, від 22.10.98 р. №208- XIV, від 20.12.2001р.№2905-ІІІ);