Предмет політичної економії

Економічний прибуток (чистий прибуток) - це різниця між загальним доходом і економічними витратами, які містять бухгалтерські (зовнішні) та внутрішні витрати, зокрема, й нормальний прибуток (див. рис. 7.2). Наявність економічного прибутку є показником ступеня вигідності відлучення ресурсів від альтернативного використання їх в іншому виробництві.

Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного вдосконалення його матеріальної бази і продукції всіх форм інвестування. Він є джерелом оплати податків і з урахуванням значення прибутку вся діяльність підприємства спрямована на його зростання.

Суть прибутку як економічної категорії проявляється у його функціях.

В умовах ринкової економіки прибуток на рівні підприємства виступає як безпосередня мета виробництва, що зумовлено іманентно притаманною капіталу тенденцією до самозростання.

Таблиця 7.2

Підходи до визначення сутності прибутку

Вчені	Особливості їх вчень з визначення сутності прибутку
Адам Сміт	трактував прибуток як дохід на капітал, стверджуючи, що "дохід, одержуваний з капіталу особою, яка особисто вкладає в його справу, зветься прибутком"
Давид Рікардо	розглядав прибуток як частину вартості, що залишається після вирахування заробітної плати: прибуток зростає, якщо знижується заробітна плата
Карл Маркс	розглядав прибуток, як перетворену форму додаткової вартості
Жан Батіст Сей	при поясненні прибутку використовував теорію трьох факторів виробництва при цьому поділяв прибуток на процент (дохід на капітал) та підприємницький дохід (винагороду за "талант, діяльність, дух порядку й керівництва")
Джон Стюард Мілль	аналізував прибуток як винагороду підприємця за утримання від споживання
Френк Хайнеман Найт	вважав, що прибуток породжується особливим підприємницьким талантом, умінням адаптуватися до потреб динамічного розвитку та адекватно відповідати на передбачувані й непередбачувані ризики
Йозеф Алоіз Шумпетер	розглядав прибуток як винагороду за новаторство, впровадження технічних, комерційних, організаційних та фінансових нововведень
Едвард Чемберлін, Джоан Робінсон	розглядали прибуток як наслідок монопольної влади, що виникає в результаті обмеження конкуренції

Прибуток - це та ж сама додаткова вартість, але виражена в реальній ринковій формі. Прибуток підприємцями утворюється після реалізації товарів, робіт, послуг, тобто у сфері обігу під час акту купівлі-продажу. Проте джерелом прибутку є лише додаткова вартість, яка створюється в процесі виробництва. Проте це не означає, що прибуток і додаткова вартість завжди збігаються у реальному житті, адже це залежить від того, продаються товари за вартістю вище або нижче вартості.

Додаткомва вамртість - це вартість, створена працівниками понад вартість робочої сили і безкоштовно привласнена власником засобів виробництва. Виходячи з цього, вартість товару (W) можна виразити так:

(7.4)

де с - постійний капітал.

Норма додаткової вартості () розраховується як відношення додаткової вартості до змінного капіталу, виражене в процентах.

(7.5)

(7.6)

де

m - додаткової вартості, v - змінний капітал,

ДРЧ - додатковий робочий час,

НРЧ - необхідний робочий час.

Норма додаткової вартості показує, у скільки разів робітник на капіталіста працює більше, ніж на себе. Це і є відносним показником.

Абсолютна величина експлуатації виражається показником "маса додаткової вартості".

Маса додаткової вартості (М), яка створена за день одним робітником розраховується за формулою:

(7.7)

де m - додаткова вартість, створена за день одним робітником; v - змінний капітал, що витрачається щоденно на купівлю однієї робочої сили; V - загальна сума змінного капіталу.

Маса прибутку (П) - це абсолютний обсяг прибутку в грошовому вираженні.

Норма прибутку () характеризує ступінь прибутковості капіталу і визначається як відсоткове відношення маси прибутку (П) до всього авансового капіталу (К).

(7.8)

Економічна роль прибутку полягає в наступному:

1) прибуток є головною метою підприємницької діяльності, основним спонукальним мотивом здійснення будь-якого виду діяльності, а відтак - росту благополуччя підприємства;

2) прибуток створює базу економічного розвитку держави в цілому;

3) прибуток являється критерієм ефективності конкретної виробничої діяльності;

4) прибуток є основним внутрішнім джерелом формування фінансових ресурсів підприємств, що забезпечують його розвиток;

5) прибуток підприємств є важливим джерелом задоволення соціальних потреб суспільства.

7.4 Ефективність використання факторів виробництва

Економічне зростання неможливе без забезпечення високої ефективності суспільного виробництва. У широкому розумінні ефективність виробництва є співвідношенням результатів виробництва і витрат. Розрізняють економічну та соціальну ефективність.

Економічна ефективність (Е) виражає результативність виробництва шляхом зіставлення затрат і одержаного результату за наступною формулою:

(7.9)

де - матеріально-грошові затрати; П - вартість продукту.

Найбільш узагальнюючим оціночним показником роботи підприємства, що характеризує рівень господарювання, використання живої та уречевленої праці, є прибуток. Він зростає або зменшується залежно від ефективності виробництва.

Ефективність використання окремих факторів виробництва визначають такі показники, як продуктивність праці, фондовіддача та матеріалоємність продукції. Продуктивність праці показує ефективність використання робочої сили. На рівні галузі чи окремого підприємства продуктивність праці визначається як кількість виробленої продукції на одного робітника за одиницю часу. На макрорівні її визначають як кількість виробленого валового національного продукту на одного зайнятого у матеріальному та нематеріальному виробництві.

Залежно від прямого чи оберненого співвідношення цих величин ми маємо два показники рівня продуктивності праці: виробіток і трудомісткість.

Виробіток - це прямий показник рівня продуктивності праці, що визначається кількістю продукції (робіт, послуг), виробленої одним працівником за одиницю робочого часу, і розраховується за формулою:

(7.10)

де В - виробіток; Q - обсяг виробництва продукції (робіт, послуг); Т - затрати праці на випуск відповідного обсягу продукції (робіт, послуг).

На підприємстві виробіток може визначатися різними способами залежно від того, якими одиницями вимірюється обсяг продукції і затрати праці.

Трудомісткість (Тр) - це обернений показник рівня продуктивності праці, що характеризується кількістю робочого часу, витраченого на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг), і розраховується за формулою:

(7.11)

Ефективність використання основних виробничих фондів (основного капіталу) характеризує фондовіддача (Фв) - випуск продукції на одну грошову одиницю використаних основних виробничих фондів. Вона визначається за формулою:

(7.12)

де Вп - річний обсяг товарної (чистої) продукції, ОФ - середньорічна вартість основних виробничих фондів.

Зворотний показник являє собою фондомісткість (Фм), яка показує затрати основних виробничих фондів на одиницю вартості виробленої продукції:

(7.13)

Ефективність використання предметів праці (палива, сировини, і енергії, металів) виражається показником матеріаломісткості продукції (Мв). Він показує розмір матеріальних витрат на одиницю продукції в грошовому виразі:

(7.14)

де Мв - матеріальні витрати.

Найвища економічна ефективність виробництва має місце тоді, коли водночас зростає продуктивність праці, підвищується фондовіддача і знижується матеріаломісткість продукції. Тому кожне суспільство намагається діяти саме в цьому напрямі.

Соціальна ефективність виробництва виражає ступінь задоволення особистих потреб людини та створення умов для її всебічного розвитку. Вона показує, наскільки господарська діяльність відповідає інтересам людини. Інакше кажучи, суспільне виробництво є соціально ефективним тільки тоді, коли воно забезпечує високий рівень добробуту народу.

Між економічною та соціальною ефективністю існує певний взаємозв'язок. Так, із зростанням економічної ефективності збільшується можливість суспільства у вирішенні соціальних завдань.

ПРАКТИКУМ

І. Вивчити та законспектувати наступні питання:

1. Витрати виробництва, їх сутність та види

2. Сутність собівартості, її структура та види, шляхи зниження собівартості продукції

3. Прибуток як економічна категорія

4. Ефективність використання факторів виробництва

ІІ. Тести

Знайдіть правильну (і) відповідь(і) на тестові запитання:

1. Виробнича собівартість включає:

а) Всі витрати підприємства на виробництво продукції.

б) Всі витрати одного цеху на виготовлення продукції.

в) Всі витрати підприємства на виробництво продукції плюс витрати на її реалізацію.

2. За якою ознакою витрати виробництва поділяють на прямі та непрямі?

а) Залежно від об'єкта калькування витрат.

б) За економічним характером.

в) Залежно від використовуваних ресурсів.

г) За характером відношення на об'єкт калькування витрат.

3. Які з перерахованих витрат належать до умовно-постійних витрат?

а) Амортизаційні відрахування.

б) Основна заробітна плата робітників основного виробництва.

в) Вартість матеріалів і напівфабрикатів.

4. Які з перерахованих витрат належать до умовно-змінних витрат?

а) Амортизаційні відрахування.

б) Заробітна плата управлінського персоналу.

в) Вартість матеріалів і напівфабрикатів.

5. До якого виду витрат слід віднести тарифну частину зарплати адміністративно-управлінських працівників підприємства?

а) До умовно-постійних.

б) До умовно-змінних.

в) Цей вид витрат на витрати підприємства не відноситься і відшкодовується з його прибутку.

6. Що з нижче наведеного входить до складу матеріальних витрат?

а) Вартість сировини і матеріалів.

б) Витрати на сертифікацію і збут продукції.

в) Амортизаційні відрахування на повне відновлення основних фондів.

7. Які з наведених витрат не належать до собівартості продукції?

а) Витрати і нестачі товарно-матеріальних цінностей.

б) Затрати, пов'язані з підготовкою та освоєнням виробництва продукції.

в) Затрати на обслуговування виробничого процесу.

г) Оплата послуг банків.

8. Що з нижченаведеного не включається в собівартість і фінансується із прибутку підприємства?

а) Витрати на охорону здоров'я працівників.

б) Виплата відсотків за прострочені кредити.

в) Витрати на устаткування і реконструкцію засобів виробництва.

г) Всі наведені відповіді правильні.

9. Під необхідним прибутком розуміють:

а) Розмір прибутку, який відповідає потребам підприємства у формуванні цільових фондів фінансових ресурсів.

б) Розмір прибутку, який забезпечує мінімальний рівень рентабельності на вкладений капітал.

в) Розмір прибутку, який забезпечує більший прибуток, ніж у конкурентів.

10. Валовий прибуток характеризує:

а) Виручку від реалізації, зменшену на податки, що входять до складу ціни та собівартість реалізованої продукції.

б) Прибуток від звичайної та надзвичайної діяльності до оподаткування.

в) Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування.

11.Прибуток від операційної діяльності визначається як;

а) Валовий прибуток мінус адміністративні витрати та витрати на збут.

б) Доходи від реалізації продукції мінус податки, що входять до складу ціни та собівартості продукції.

в) Валовий прибуток мінус поточні витрати підприємства.

12. Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування характеризує:

а) Прибуток від операційної діяльності, збільшений на прибуток від фінансової та інвестиційної діяльності та іншої звичайної діяльності.

б) Доходи від реалізації продукції мінус податки, що входять до складу ціни та собівартості продукції.

в) Валовий прибуток мінус адміністративні витрати та витрати на збут.

13. Можливий прибуток підприємства визначає:

а) Плановий прибуток, який досягається при повному використанні наявних ресурсів, нормативній собівартості продукції, запланованих обсягах реалізації.

б) Обсяг прибутку, достатній для фінансування запланованих інвестиційних проектів власними коштами.

в) Плановий прибуток, який є умовою самофінансування підприємства.

14. Який з наведених показників використовується для розрахунку цільового прибутку?

а) Прогнозне значення приросту спеціальних фінансових коштів,

б) Прогнозний приріст витрат підприємства.

в) Плановий обсяг виробництва продукції.

15. Основною умовою одержання підприємством певної суми прибутку є:

а) Перевищення доходів над витратами.

б) Здійснення господарської діяльності у певному обсязі.

в) Виробництво товарів, що користуються попитом.

ІІІ. До кожного терміна доберіть єдиний правильний варіант визначення.

Терміни

1. Собівартість продукції.

1. Матеріаломісткість продукції.

2. Фондомісткість.

3. Фондовіддача.

4. Трудомісткість.

5. Продуктивність праці.

6. Економічна ефективність.

7. Додаткомва вартість.

8. Економічний прибуток (чистий прибуток).

9. Бухгалтерський прибуток.

10. Прибуток.

11. Валовий дохід підприємства.

12. Загальний дохід підприємства.

Визначення

а) Виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво і реалізацію.

б) Ефективність використання предметів праці (палива, сировини, і енергії, металів).

в) Випуск продукції на одну грошову одиницю використаних основних виробничих фондів.

г) Частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства.

д) Вартість, створена працівниками понад вартість робочої сили і безкоштовно привласнена власником засобів виробництва.

е) Виражає результативність виробництва шляхом зіставлення затрат і одержаного результату за наступною формулою

ж) Сума доходу, отриманого фірмою від продажу певної кількості продукції.

з) Обернений показник рівня продуктивності праці, що характеризується кількістю робочого часу, витраченого на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг).

и) Показує затрати основних виробничих фондів на одиницю вартості виробленої продукції.

к) Показує ефективність використання робочої сили.

л) Грошова виручка від реалізації продукту (виконання робіт чи послуг), інших матеріальних цінностей і майна підприємства (включаючи основні фонди) тощо, зменшену на суму постійних витрат підприємства.

м) Різниця між загальним доходом і бухгалтерськими (зовнішніми) витратами.

н) Різниця між загальним доходом і економічними витратами, які містять бухгалтерські (зовнішні) та внутрішні витрати, зокрема, й нормальний прибуток.

ІV. Розв'язати задачі:

1. Покупна ціна автомобіля 8000 дол. США. Його прокат приносить нарік 2000 дол. доходу. Через 4 роки експлуатації його можна продати за половину вартості, тобто за 4000 дол. Чому буде дорівнювати загальна сума доходу, на яку можна розраховувати через 4 роки?

2. Визначте прибуток фірми, якщо валовий дохід дорівнює 50 000 грн. Собівартість продукції - 35 000 грн.

3. Вартість основного капіталу складає 15 млн. грн.. Норма амортизації - 10%. Вартість оборотного капіталу - 1 млн. грн.., в т.ч. зарплата - 200 тис. грн.. Виручка за вироблену річну продукцію склала 1550 тис. грн.. Обчислити величину і норму прибутку.

4. Якою буде норма прибутку за умови, що затрати на засоби виробництва склали 860 грн., фонд оплати праці - 200 грн., а маса прибутку - 250 грн.?

5. Вироблено продукції на суму 120 тис. грн.. Вартість спожитих у процесі виробництва засобів виробництва - 67 тис. грн.., додаткова вартість складе 40 тис. грн. Чому дорівнює нова створена вартість, постійний та змінний капітал?

6. Первинно авансований постійний капітал складав 11 млн. грн. при органічній будові капіталу 9:1. Норма додаткової вартості - 180%. Потім за рахунок економії постійного капіталу витрати на нього скоротилися до 9 млн. грн. Визначте, як зміниться норма прибутку, якщо змінний капітал і норма додаткової вартості залишилися без змін.

7. Визначте прибуток і норму прибутку за таких умов: на виробництво 250 од. товару затрати постійного капіталу складають 22 тис. грн., змінного 14 тис. грн. Товар продано по ціні 280 грн. за одиницю.

8. Авансовано постійний капітал 100 тис. грн., змінний 45 тис. грн. Норма додаткової вартості спочатку складала 150%, а потім зросла до 200% Визначте, як зміниться норма прибутку.

9. Авансований постійний капітал - 80, а змінний - 40 млн. дол. Норма додаткової вартості спочатку складала 150, а потім зросла до 200 %. Визначте, як зміниться норма прибутку?

10. Авансовано капітал 120 млн. грн. з органічною будовою 7:1 . Норма додаткової вартості - 200%. Потім органічна будова зросла до 9:1. Визначте зміну норми прибутку.

11. В дві галузі авансовано капітал по 200 млн. грн. з органічною будовою капіталу 9:9. перший капітал робить один оборот, другий - два обороти за рік. Які в цих галузях норми прибутку, якщо норми додаткової вартості - 200%.

12. Авансовано два рівновеликі капітали однакової органічної будови 250С+50V, m/ = 200%. Змінні капітали здійснюють: перший - один, другий - три обороти на рік. Визначте річні маси і норми прибутку і поясніть вплив прискорення оборотності змінного капіталу на їх величини.

13. Постійний капітал - 160 тис. грн.., змінний капітал - 40 тис. грн. Норма додаткової вартості - 150%. В рік капітал робить один оборот. Як зміниться норма прибутку, якщо власник скоротить витрати на постійний капітал до 110 тис. грн.? Які методи економії на постійний капітал використовуються підприємцями?

14. Авансовано капітал в 100 тис. грн. С:V=4:1, m/ = 200%. Чому дорівнює норма прибутку? Що виражає ця категорія?

15. На виробництво станка вартістю 20 тис. грн. затрачено 15 тис. грн., із них 3 тис. грн. - змінний капітал. Знайти р/ і m/. В чому полягає різниця між нормою прибутку і нормою додаткової вартості.

16. Промисловий капітал, авансований на виробництво товару, представлений постійним капіталом - 360с і змінним капіталом - 90v. Торгівельний капітал - 50 од. Норма додаткової вартості - 100%. Визначте величину промислового і торгівельного прибутку.

V. Підготуйте для презентації на семінарському занятті одну з названих тем рефератів.

1. Економічні витрати: суть і структура.

2. Прибуток - головний показник успіху господарської діяльності підприємства.

3. Шляхи підвищення норми прибутку.



Розділ 3. Основи розвитку ринкової економіки та суб'єктів її функціонування

8. Ринок, його суть і функції. Моделі ринку. Конкуренція і ціноутворення

План

1. Сутність ринку та умови його функціонування. Функції ринку

2. Моделі ринку й економічної політики

3. Конкуренція: її сутність, види і роль у ринковій економіці. Антимонопольне законодавство

4. Сутність ринкової ціни. Класифікація цін ринкової економіки.

5. Інфляція: її сутність, види та наслідки.

8.1 Сутність ринку та умови його функціонування. Функції ринку

У сучасній економічній літературі найпоширенішим є визначення ринку як сфери обміну, організованого за об'єктивними законами товарного виробництва та обігу. Це - вузьке розуміння сутності ринку. Воно обмежує поняття ринку тільки сферою обміну. У широкому ж розумінні ринок означає певну історично визначену форму організації економічного життя суспільства, характерними ознаками якого є:

1) реальне функціонування різноманітних форм власності та форм господарювання;

2) свобода підприємницької діяльності;

3) вільне ціноутворення;

4) вільний вибір контрагентів - покупців (пред'явників попиту) і продавців (постачальників) товарів та послуг;

5) конкуренція;

6) вільне переміщення капіталів між галузями економіки і регіонами;

7) відкритість національної економіки світовим інтеграційним процесам, орієнтація її на міжнародний поділ праці, можливість міграції робочої сили, товарів і капіталу.

Ринок - це сукупність економічних відносин, що виникають між суб'єктами господарської діяльності у процесі виробництва й розподілу економічних благ, обміну результатами виробництва, товарного обігу на основі об'єктивних законів товарного господарства та обігу між різними суб'єктами господарської діяльності державне регулювання ринку.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 8.1. Умови функціонування ринку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 8.2. Функції ринку



8.2 Моделі ринку й економічної політики

Таблиця 8.1

Моделі ринку та їх основні риси

Назва	Характерні ричи
Американська або ліберальна модель ринку	Характерна ліберально-ринкова економіка. Дана модель існувала з початку XX ст. аж до кінця 20-х років (економічної кризи 1929 -- 1933 р.р.). Ця модель була модифікована в ході реалізації "нового курсу" Ф. Д. Рузвельта та широкого використання кейнсіанських методів регулювання після Другої світової війни. Риси: - регулювання економіки здійснюється за залишковим принципом; - характерна значно менша частина держбюджету у ВВП і менша частина соціальних витрат; - яскраво виявлений антициклічний, антиінфляційний характер втручання.
Німецька або неоліберальна модель ринку	Притаманна політика соціального ринкового господарства. Засновники: О. Ростов, В. Репке, В. Онкен, Альфред Мюллер-Армак, Людвіг Ерхард. Особливості: 1) при домінуванні ознак ринкової економіки, існує державне регулювання, яке охоплює ті сфери господарства, де ринкові механізми виявляються недієздатними, малоефективними (освіта, оборона, національна безпека, сільське господарство, суднобудування, вугільна промисловість); 2) державні підприємства дотримуються всіх ринкових законів; 3) особи, які не беруть участі у створенні ринкового доходу (люди похилого віку, діти, хворі, безробітні), отримують допомогу від держави, яка забезпечує їм пристойний рівень життя; 4) держава в соціальному ринковому господарстві проводить активну політику регулювання економічного зростання, захисту конкуренції, соціальної підтримки незахищених верств суспільства.
Шведська модель ринку	Притаманний економічний лад - демократичний соціалізм ринкового типу. Особливість - соціальна спрямованість, скорочення майнової нерівності шляхом перерозподілу національного доходу на користь менш забезпечених шарів суспільства.
	Характерним є наявність кваліфікованої робочої сили. Конкурентоспроможність шведської продукції забезпечується її високою якістю. Часто шведську модель називають другою моделлю соціалізму, бо матеріальне благополуччя громадян - головне. Важливий показник - кількість товару. Головна мета економічного ладу - всесвітнє поліпшення життя людей, правовий і соціальний захист, стабільний соціальний розвиток, збереження основних засобів виробництва в особистому володінні.
Японська модель ринку	Характерне поєднання ринкового та макроекономічного регулювань. Даній моделі притаманна керівна роль держави на основні напрями розвитку господарства. Вона приймає участь у становленні окремих галузей. Вся господарська діяльність підпорядковується загальнонаціональним інтересам, де високо розвинуто почуття національної гордості. У країнах сформовано найвищий рівень організованості, якості продукції, технологій, але не найвищої зарплати. Для японського ринку характерне групування дрібного і середнього бізнесу навколо корпорацій, які закуповують продукцію цих підприємств.
Моделі ринку в нових індустріальних країнах, що розвиваються	Характерні для повоєнного розвитку таких країн, як Бразилія, Мексика, Аргентина, Південна Корея, Тайвань, Сінгапур, Кувейт, Об'єднані Арабські Емірати, Індонезія, Єгипет та ін. Характерна риса цих моделей полягає у зламі традиційних структур і формуванні ринково-підприємницьких відносин на основі створення підприємств новітньої технології та включення в міжнародний поділ праці на цій основі. Ці процеси здійснюються за рахунок державних ресурсів, які управляються безпосередньо державою чи передаються в тій чи іншій формі національним підприємцям, а також за рахунок залучення іноземного капіталу. Такі країни показують приклад ринку, який створюється самою державою за власний рахунок. Держава створює комбінацію підприємств, що можуть самостійно господарювати, бути джерелом валютних доходів чи ринком збуту для інших підприємств.

8.3 Конкуренція: її сутність, види і роль у ринковій економіці. Антимонопольне законодавство

Необхідною умовою ефективного функціонування механізму саморегулювання ринкової економіки є конкуренція.

Конкуренція - це суперництво (змагальність) між різними учасниками ринкової економіки за найбільш вигідні умови виробництва та реалізації товарів і послуг, за привласнення найбільшого прибутку.

У Законі України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" зазначається: "конкуренція - це змагальність підприємців, коли їх самостійні дії обмежують можливості кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів на ринку і стимулюють виробництво тих товарів, яких потребує споживач".

Основна функція конкуренції - завоювати ринок, в економічній боротьбі за споживача (покупця) перемогти своїх конкурентів, забезпечити привласнення найбільшого прибутку.

Конкуренція як головна складова ринкового механізму діє через попит, пропозицію та ринкову ціну.

Суть економічної конкуренції полягає в наявності на ринку великої кількості незалежно діючих товаровиробників (продавців) і споживачів (покупців) всіляких товарів, послуг та ресурсів.

Конкуренція продавців - це постійна економічна боротьба серед товаровиробників (продавців) за найвигідніші умови виробництва, за споживачів (покупців), вигідний продаж товарів, отримання прибутку.

Конкуренція покупців - це боротьба між покупцями (споживачами) за право придбати якісні товари за меншими цінами.

Конкуренція продавців і покупців - це конкурентна боротьба між продавцями і покупцями, які займають на ринку протилежні позиції щодо рівня цін на товари та послуги.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 8.3. Класифікація видів конкуренції

Внутрішньогалузева конкуренція - це економічна боротьба між різними товаровиробниками, які діють в одній галузі економіки, виробляють і реалізують однакові товари, що задовольняють одну й ту саму потребу, але мають відмінності у виробничих затратах, ціні, якості тощо.

Міжгалузева конкуренція - це конкуренція між товаровиробниками різних галузей економіки за вигідніше вкладання капіталу і привласнення більшого прибутку.

Міжнародна конкуренція являє собою конкуренцію виробників на світовому ринку і включає в себе як внутрігалузеву, так і міжгалузеву форми конкуренції. Міжнародна конкуренція сприяє зниженню інтернаціональних затрат, збалансованому розвитку світового ринку, переливанню капіталу не тільки між галузями виробництва, але й між державами світової співдружності.

У сучасній економічній науці розглядаються дві основні форми конкуренції: чиста або "досконала" та обмежена або "недосконала".

Досконала (чиста) конкуренція означає, що на ринку діють багато продавців і покупців якого-небудь подібного товару, існує вільний доступ товаровиробників до будь-якої економічної діяльності.

Недосконала (обмежена) конкуренція - це конкуренція між великими фірмами і середніми та дрібними фірмами.

Монополістична конкуренція - це конкурентна боротьба між: монополіями - економічними союзами товаровиробників у певній галузі економіки, з метою усунення конкуренції інших, для контролю ринку збуту, й отримання монопольно високого прибутку.

Олігополістична конкуренція (термін "оліго" у перекладі з грецької мови означає малий, декілька продавців) виникає, коли на ринку діє не один монополіст-продавець однорідних товарів, а декілька (три, чотири) продавців.

За методами здійснення конкурентної боротьби існують такі види конкуренції, як цінова й нецінова.

Цінова конкуренція - це боротьба між товаровиробниками за споживача (покупця). Така конкуренція передбачає: продаж однорідних і приблизно однакових за якістю товарів і послуг за більш низькими цінами ніж у конкурентів з метою залучення більшості покупців, навіть за рахунок тимчасової втрати частини прибутку.

Нецінова конкуренція - це боротьба між великими товаровиробниками за споживачів (покупців) методами підвищення якості й надійності товарів, поліпшення їх асортименту та сервісного обслуговування споживачів, надання кредиту для покупців, реклами тощо.

Позитивна економічна роль конкуренції проявляється в ряді функцій, які вона виконує.

Функції конкуренції:

1) забезпечення збалансованості між попитом і пропозицією, між суспільними потребами і виробництвом;

2) спілкування і погодження інтересів виробників;

3) змушування товаровиробників знижувати індивідуальні виробничі витрати;

4) стимулювання підвищення якості продукції та послуг;

5) формування ринкової ціни.

Виконуючи ці функції, конкуренція забезпечує зростання економічної ефективності виробництва, підвищення його технічного рівня, удосконалення якості та структури суспільного продукту.

Антимонопольне законодавство -- сукупність законодавчих, урядових та інших нормативно-правових актів, які обмежують монополізацію виробництва, утворення монопольних структур і об'єднань (крім спеціально визначених державою). Воно сприяє свободі підприємництва, вільному і рівному для всіх праву вибору напряму виробничої чи торговельної діяльності, встановлення цін, одержання та розподілу прибутку.

Антимонопольне законодавство, як правило, спрямоване не проти великих монополій взагалі, а проти монопольного розміщення їх на ринку певного товару, проти монополій, що створюються для поглинання слабших конкурентів, проти їхньої змови з метою розподілу сегментів -- регіонів, монополії цін, ізоляції конкурентів.

Найбільшої досконалості антимонопольне законодавство досягло у США (антитрестове, з 1890 року - Закон Шермана). Воно поширене в європейських країнах, у тому числі постсоціалістичних і пострадянських.

В Україні антимонопольне законодавство базується на таких законах:

1. Про захист від недобросовісної конкуренції

2. Про захист економічної конкуренції.

Антимонопольне законодавство передбачає такі заходи:

- організаційні -- диференціація та оптимальні сполучення організаційно-економічних форм і розмірів підприємств;

- економічні -- сприяння розвиткові конкуренції, диверсифікації діяльності, вільного утворення цін;

- економічне стимулювання та підтримка розвитку зовнішньоекономічної діяльності;

- адміністративно-правові заходи для боротьби з монопольними посяганнями, організація антимонопольного державного контролю, контроль за справедливим роздержавленням майна, сприяння конкуренції;

- недопущення зловживання монопольним становищем на ринку.

Ці акти спрямовані на підтримку розвитку підприємництва, зміцнення ринкових відносин і піднесення економіки держави.

8.4 Сутність ринкової ціни. Класифікація цін ринкової економіки

У ринковому механізмі особливе значення має ціна. Вона є основною формою здійснення товарно-грошових відносин. Ціна в ринковій економіці є найбільш поширеною категорією: її мають всі види продукції, послуг та виробничих ресурсів. За допомогою ціни виражаються різні економічні показники, вимірюються різні величини: обсяги виробництва, обігу та споживання, різноманітні ресурси тощо. Ціна є формою зв'язку між виробником товару і його споживачем.

Ринкова ціна - це ціна, яка встановлюється на ринку у відповідності з суспільним попитом і пропозицією.

Ринкова ціна повинна покривати витрати на виробництво товару (послуги) і давати змогу товаровиробнику отримати оптимальний прибуток за докладені зусилля і ризик.

Рівень ринкової ціни товару залежить від таких факторів:

- витрат виробництва;

- корисності товару для споживача;

- продуктивності праці;

- ефективності виробництва;

- попиту і пропозиції на ринку як товарів, так і чинників виробництва;

- конкуренції;

- стану грошового обігу;

- платіжного балансу;

- методів державного регулювання;

- психологічних і соціальних чинників, політичної стабільності тощо.

Згідно з Господарським кодексом України (стаття 189) ціна є формою грошового визначення вартості продукції (робіт і послуг), яку реалізують суб'єкти господарської діяльності.

У кожній національній економіці можуть діяти різні види цін залежно від сфери обігу і видів реалізованих товарів чи послуг. Це насамперед такі ціни, як базисні, довідкові, монопольні, контрактні, закупівельні, прейскурантні та ін.

Класифікація цін ринкової економіки:

І. Залежно від рівня втручання держави і прав суб'єкта господарювання у їх встановлення, ціни поділяються:

1. Вільні ринкові ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі види продукції та послуг, за винятком тих, на які встановлюються державні ціни.

2. Державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін (головним чином, енергоресурси, природну сировину, послуги транспорту та зв'язку, важливі для стану всіх секторів економіки), а також: на життєво важливі товари та послуги для населення (хліб, дитяче харчування, медичні препарати, комунальні та транспортні послуги тощо).

3. Комунальні ціни встановлюються на продукцію та послуги, виробництво яких здійснюється комунальними підприємствами.

ІІ. Залежно від того, на якій стадії товарообігу формуються ціни, вони бувають:

1. Оптові (відпускні) ціни - ціни виготовлювача продукції, за якими підприємство реалізує зроблену продукцію оптово-збутовим організаціям чи іншим підприємствам. Ціни при оптових поставках визначаються, як правило, контрактними умовами, що можуть бути зафіксовані в укладеному контракті на момент його оформлення, протягом терміну дії контракту чи до моменту його виконання. Залежно від способу фіксації (price fixing) розрізняють кілька видів цін:

а) Тверда (стабільна, фіксована, гарантована) ціна (firm price, fixed price) встановлюється в момент підписання контракту, не підлягає зміні протягом усього терміну його дії і не залежить від термінів і порядку постачання товарної партії.

б) Змінна ціна (flexible price) - зафіксована під час підписання контракту ціна, що може бути переглянута надалі, якщо ринкова ціна даного товару до моменту його постачання зміниться.

в) Плинна ціна (sliding price) - ціна, обчислена в момент виконання контракту шляхом перегляду договірної (базисної) ціни з урахуванням змін у витратах виробництва, що виникли в період виконання контракту.

г) Ціна, що фіксується в процесі виконання контракту (регульована, гнучка), може уточнюватися сторонами безпосередньо перед постачанням кожної партії товару (при довгострокових контрактах) - щорічно перед початком чергового господарського / фінансового року.

д) Ціна опціонів - ціна, за якою можна купити чи продати об'єкт опціонної угоди, тобто валюту.

е) Трансферна ціна застосовується для здійснення комерційних операцій між підрозділами однієї й тієї самої фірми чи підприємства.

2. Закупівельні ціни - це ціни, за якими закуповується державою сільськогосподарська продукція у сільгоспвиробників.

3. Роздрібні ціни - це ціни, за якими товари реалізуються в роздрібній торговій мережі населенню, підприємствам і організаціям, вони є кінцевими; за цими цінами товари вибувають зі сфери обігу і споживаються в домашньому господарстві чи у виробництві.

Склад роздрібної ціни характеризується такими економічними елементами, що її утворюють: оптовою ціною промисловості, податками (ПДВ, акцизний збір та ін.) і торговельною надбавкою чи торговельною знижкою.

Схематично весь процес ціноутворення подано на рис. 8.5.

Структура цін

Витрати (собівартість) підприємства	Прибуток	Акцизний збір	ПДВ	Оптова націнка	Торговельна надбавка
Ціна підприємства
Відпускна ціна підприємства
Відпускна ціна промисловості
Роздрібна ціна

Торговельна надбавка складається з витрат торговельних організацій і їхнього прибутку для продовження діяльності. Торговельна надбавка встановлюється підприємствами роздрібної торгівлі у відсотках до цін придбання товарів (із ПДВ).

8.5 Інфляція: її сутність, види та наслідки

Інфляція (від лат. inflatio - роздування) - зростання загального рівня цін та знецінення грошей, що є двома сторонами одного й того самого процесу. Інфляція як економічний термін не має єдиного загальноприйнятого визначення, однак практично усі вони виходять з вищенаведених сторін.

Темпи інфляції визначаються як величина зміни індексів цін (що є вираженням вартості споживчого кошику по відношенню до певного періоду, %). Найбільш поширеним показником є зміна індекса споживчих цін (ІСЦ, англ. CPI - commodity price index) - споживча інфляція, індекса цін виробників (ІЦВ) та дефлятора ВВП. Зручність використання ІСЦ полягає насамперед у використанні досить великої кількості товарів (Державний комітет статистики України використовує споживчий кошик з 296 компонентів) та високої частоти оновлення даних статистичними органами (зазвичай місяць), тоді як дані щодо дефлятора ВВП, який охоплює більшу кількість товарів, доступні лише щоквартально.

Індекс цін (I) - це відношення ціни в період t (Pt) до ціни базового періоду (Pb), тобто:

(8.1)

Розрізняють наступні основні види індекса цін:

- індекс споживчих цін,

- індекс цін виробників,

- дефлятор ВВП.

Темп інфляції визначається як відношення різниці індекса цін поточного періоду та індекса цін попереднього поріоду до індекса цін попереднього періода:

(8.2)

Річні темпи інфляції (або для кращого вирізнення їх в окремий показник - рівень інфляції) відображають зміну інфляції за рік (в тому числі, досить часто використовують поняття "плинного року", тобто за останні 12 місяців). Річний рівень інфляції використовується для відображення реальної процентної ставки за виразом, що отримав назву формула Фішера:

(8.3)

де: n - рівень інфляції, r - реальна процентна ставка, i - номінальна процентна ставка.

Розрізняють наступні види інфляції за величиною її темпів:

1) повзуча інфляція, яка проявляється в тривалому поступовому зростанні цін;

2) галопуюча інфляція - зростання цін темпами в межах 10-50% за місяць;

3) гіперінфляція - з дуже високими темпами зростання цін (більше 50 % за місяць).

Споживчу інфляцію можна розподілити на наступні складові:

1) Базова інфляція (є мірою інфляції попиту - за перевищення сукупного попиту свого довгострокового рівноважного рівня), включає в себе вузьку базову інфляцію - зміну цін імпортованих товарів, відображаючи таким чином вплив зміни обмінного курсу.

2) Небазова інфляція (відображає вплив пропозиції), остання включає в себе зміну цін, що регулюються адміністративно, зміну цін на товари з малою ступінню обробки (сирі овочі, фрукти та ін.), а також зміну цін на паливо.

За способами виникнення розрізняють:

1) відкриту інфляцію, яка виникає за рахунок росту цін на споживчі товари і споживчі ресурси;

2) приховану інфляцію, яка є наслідком товарного дефіциту і супроводжується прагненням держави утримати ціни на тому самому рівні; в такій ситуації відбувається перетік товарів з контрольованої державою сфери обігу на тіньові "чорні ринки", де ціни продовжують зростати. Наслідком прихованої інфляції є утворення дефіциту;

3) класичну інфляцію - викликану емітування урядом надмірної кількості нових грошей, зазвичай для фінансування бюджетних витрат;

4) інфляцію пропозиції (витрат), яка проявляється в зростанні цін на ресурси та фактори виробництва;

5) інфляцію попиту, яка виникає по причині перевищення попиту над пропозицією;

6) імпортовану інфляцію, викликану надмірним притоком в країну іноземної валюти або ж підвищенням цін на імпортні товари;

7) інфляцію, викликану погіршенням очікувань.

Інфляція є протилежністю дефляції, котра проявляється в падінні рівня цін, що, в свою чергу, є підвищенням купівельної спроможності грошей.

Інфляція звужує мотиви до трудової діяльності, тому що вона підриває можливості нормальної реалізації цінових заробітків. Інфляція, особливо в умовах істотного росту цін, підсилює соціальну диференціацію населення, розрив між крайніми групами одержувачів доходів.

Інфляція є прихованим податком, зокрема, на заощадження, вона звужує можливості нагромадження. Заощадження в ліквідній формі скорочуються, частково приймають натуральну форму - купівля нерухомості, золота тощо. Співвідношення між споживаною й заощаджуваною частинами доходів, зрушується убік споживання.

Інфляція послабляє позиції владних структур. Прагнення державних органів одержати за допомогою емісії додаткові засоби для рішення невідкладних завдань має своїм наслідком ріст невдоволення, посилення тиску з боку різних соціальних груп з метою збільшення заробітків, одержання додаткових пільг і субсидій. Знижується довіра до програм і заходів, що намічаються і проводяться урядом. Реакція населення на погіршення умов на споживчому ринку, у виробництві приймає нерідко досить гострі форми.

До негативних наслідків інфляційних процесів відносяться:

- зниження реальних доходів населення (при нерівномірному зростанні номінальних доходів);

- знецінення заощаджень населення (підвищення відсотків на внески, як правило, не компенсує падіння реальних розмірів заощаджень);

- втрата у виробників зацікавленості в створенні речовинних товарів (збільшується випуск товарів низької якості, скорочується виробництво щодо дешевих товарів);

- посилення диспропорцій між виробництвом промислової й сільськогосподарської продукції;

- обмеження продажу сільськогосподарських продуктів у силу зниження зацікавленості, чекаючи підвищення цін на продовольство;

- погіршення умов життя переважно представників соціальних груп із твердими доходами (пенсіонерів, службовців, студентів, чиї доходи формуються за рахунок держбюджету).

ПРАКТИКУМ

І. Вивчити та законспектувати наступні питання:

1. Сутність ринку та умови його функціонування. Функції ринку

2. Структура та види ринків

3. Сутність попиту та пропозиції, їх взаємодія. Ринкова рівновага

4. Моделі ринку й економічної політики

5. Конкуренція: її сутність, види і роль у ринковій економіці. Антимонопольне законодавство

6. Сутність ринкової ціни. Види цін. Класифікація цін ринкової економіки

ІІ. Тести

Знайдіть правильну(і) відповідь(і) на тестові запитання:

1. Головними факторами у формуванні ціни є:

а) ринкова угода;

б) ціна ринкової рівноваги;

в) попит;

г) пропозиція.

2. Чим вища ціна товару, тим менший:

а) попит;

б) ринкова ціна;

в) пропозиція;

г) ціна ринкової рівноваги.

3. Ринковий сектор економіки працює на:

а) задоволення економічного інтересу;

б) на гроші, виділені з бюджету;

в) на виробництво суспільних благ.

4. Монопсонія - це ринкова структура, де:

а) існує невелика кількість конкуруючих між собою виробників;

б) панує один продавець;

в) діє один покупець;

г) є тільки один велика фірма-виробник.

5. 3а допомогою якої функції ринок забезпечує виробництво оптимальної комбінації товарів?

а) розподільчої;

б) інформативної;

в) алокаційної;

г) інтеграції.

6. Нецінова конкуренція передбачає:

а) зростання якості продукції;

б) маневрування цінами;

в) використання традиційних технологій;

г) все перераховане вище вірно.

7. Які існують види конкуренції в умовах ринкової економіки залежно від кількості конкурентів, обсягу продукції, що пропонується і методу конкурентної боротьби:

а) цінова;

б) досконала;

в) сумлінна;

г) недосконала;

8. Найважливіший чинник, що визначає обсяг попиту:

а) ціна;

б) кількість товарів;

в) економічні чинники.

9. До функцій ринку відносять:

а) інформативну;

б) регулюючу;

в) виховну;

г) сануючу.

10. За ознакою простору дії вирізняють:

а) споживчий ринок і ринок виробників;

б) місцевий, регіональний, національний і світовий ринки;

в) монополізований, регульований та вільний ринки.

11. Посередником між роботодавцем та найманим робітником

виступає:

а) ринок праці;

б) ринок споживчих товарів та послуг;

в) ринок інвестицій та капіталу.

12. Окремі особи і господарства, які купують товари для особистого

споживання:

а) ринок виробників;

б) споживчий ринок;

в) ринок державних установ.

13. З точки зору відповідності чинному законодавству вирізняють:

а) легальний (офіційний) і тіньовий ринки;

б) ринок виробників і споживчий ринок;

в) вільний та регульований ринок.

14. Основними завданнями конкуренції є:

а) завоювати ринок у боротьбі за споживача;

б) перемогти своїх конкурентів;

в) бути на рівні із своїми конкурентами;

г) забезпечити одержання сталого прибутку.

15. Корисність конкуренції проявляється в тому, що:

а) вона стимулює економію матеріальних, трудових і фінансових

ресурсів;

б) поширюється соціальне і майнове розшарування населення;

в) спонукає постійно оновлювати асортимент продукції.

ІІІ. До кожного терміна доберіть єдиний правильний варіант визначення.

Терміни

1. Роздрібні ціни.

2. Вільні ринкові ціни.

3. Ринкова ціна.

4. Оптові (відпускні) ціни.

5. Тверда ціна.

6. Ціна опціонів.

7. Ринок.

8. Конкуренція продавців.

9. Конкуренція покупців.

10. Конкуренція.

11. Міжгалузева конкуренція.

12. Внутрігалузева конкуренція.

13. Досконала (чиста) конкуренція.

14. Міжнародна конкуренція.

15. Недосконала (обмежена) конкуренція.

16. Монополістична конкуренція.

17. Олігополістична конкуренція.

18. Цінова конкуренція.

19. Нецінова конкуренція.

20. Антимонопольне законодавство.

Визначення

а) Сукупність економічних відносин, що виникають між суб'єктами господарської діяльності у процесі виробництва й розподілу економічних благ, обміну результатами виробництва, товарного обігу на основі об'єктивних законів товарного господарства та обігу.

б) Суперництво між різними учасниками ринкової економіки за найбільш вигідні умови виробництва та реалізації товарів і послуг, за привласнення найбільшого прибутку.

в) Постійна економічна боротьба серед товаровиробників (продавців) за найвигідніші умови виробництва, за споживачів (покупців), вигідний продаж: товарів, отримання прибутку.

г) Боротьба між покупцями (споживачами) за право придбати якісні товари за меншими цінами.

д) Конкуренція між товаровиробниками різних галузей економіки за вигідніше вкладання капіталу і привласнення більшого прибутку.

е) Економічна боротьба між різними товаровиробниками, які діють в одній галузі економіки, виробляють і реалізують однакові товари, що задовольняють одну й ту саму потребу, але мають відміни у виробничих затратах, ціні, якості тощо.

ж) Конкуренція виробників на світовому ринку, яка включає в себе як внутрігалузеву, так і міжгалузеву форми конкуренції.

з) Ситуація коли на ринку діють багато продавців і покупців якого-небудь подібного товару, існує вільний доступ товаровиробників до будь-якої економічної діяльності.

и) Конкуренція між: великими фірмами і середніми та дрібними фірмами.

к) Конкурентна боротьба між монополіями - економічними союзами товаровиробників у певній галузі економіки, з метою усунення конкуренції інших, щоб контролювати ринок збуту, й отримання монопольно високого прибутку.

л) Ситуація коли на ринку діє не один монополіст-продавець однорідних товарів, а декілька (три, чотири) продавців.

м) Боротьба між товаровиробниками за споживача (покупця).

н) Боротьба між великими товаровиробниками за споживачів (покупців) методами підвищення якості й надійності товарів, поліпшення їх асортименту та сервісного обслуговування споживачів, надання кредиту для покупців, реклами тощо.

о) Сукупність законодавчих, урядових та інших нормативно-правових актів, які обмежують монополізацію виробництва, утворення монопольних структур і об'єднань.

п) Ціна, яка встановлюється на ринку у відповідності з суспільним попитом і пропозицією.

р) Визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі види продукції та послуг, за винятком тих, на які встановлюються державні ціни.

с) Ціни виготовлювача продукції, за якими підприємство реалізує зроблену продукцію оптово-збутовим організаціям чи іншим підприємствам.

т) Ціна, за якою можна купити чи продати об'єкт опціонної угоди, тобто валюту.

у) Встановлюється в момент підписання контракту, не підлягає зміні протягом усього терміну його дії і не залежить від термінів і порядку постачання товарної партії.

ф) Ціни, за якими товари реалізуються в роздрібній торговій мережі населенню, підприємствам і організаціям, вони є кінцевими; за цими цінами товари вибувають зі сфери обігу і споживаються в домашньому господарстві чи у виробництві.

ІV. Розв'язати задачі та ситуації:

1. Аналіз продажу показав, що галузевий обсяг ринку склав 180 млн. грн., прибуток - 25 млн. Фірма продала на ринку товарів на 18 млн. грн. Прибуток склав 2,1 млн. Яка питома вага підприємства в галузевому обсязі продажу? Який рівень рентабельності по галузі і по фірмі?

2. Акціонерне товариство шляхом відкритої підписки на акції зібрало капітал в 1000000 грн. і випустило 1000 шт. акцій. Яка буде курсова ціна цих акцій при умові, що банківський процент дорівнює 8 %?

3. Припустимо, що індекс цін на споживчі товари зараховуються тільки два товари: їжа і житло. Частка продуктів харчування - 0,33, а житло - 0,67. Ціни на продукти харчування зросли на 20%, а на житло понизились на 2%. Який темп інфляції за рік?

4. Припустимо, "споживчий кошик" вміщує чотири компоненти: їжу, одяг, житлово-комунальні та медичні послуги. Питома вага названих компонентів у споживчому наборі а бюджетним дослідженнями складає відповідно 0,34; 0,12; 0,30 та 0,24. Протягом року продукти харчування подорожчали на 20%, одяг - на 12%, житлово-комунальні послуги - на 5%, медичні послуги - на 14%. Визначити річний темп інфляції в країні.

5. Розрахуйте темпи інфляції для кожного року (за базовий приймайте попередній рік):

Рік	Індекс цін	Темп інфляції, %
1	100
2	112
3	123
4	129

Подобные документы

• Сутнісна характеристика предмета політичної економії та еволюція її розвитку

  Етапи зародження та становлення, розвитку політичної економії як науки. Сутність поняття та характеристика предмета, методів дослідження політичної економії. Розвиток економічної думки на Україні, його основні напрямки та специфічні особливості.
  
  курсовая работа [46,0 K], добавлен 09.05.2011
  

• Основні етапи становлення і розвитку політичної економії

  Характеристика та сутність політичної економії. Характеристика основних етапів та напрямків розвитку політичної економії. Значення українських вчених-економістів у розвитку теорії, методології та практики економічного аналізу, політичної економії.
  
  автореферат [428,0 K], добавлен 28.01.2012
  

• Економічна система суспільства

  Зміст економічної системи та її структурні елементи. Рівні економічної системи та їхні основні суб’єкти. Відносини власності як елемент економічної системи. Новітні тенденції у розвитку відносин власності.
  
  курсовая работа [44,8 K], добавлен 10.04.2007
  

• Етапи розвитку економічної науки

  Еволюція економічної теорії до неокласики. Визначення меркантилізму в історії економії. Виникнення фізіократизма, марксистської та прагматичної економічної теорій. Зародження сучасних ринків товарів, праці та капіталу з переважно ринковим ціноутворенням.
  
  курсовая работа [34,5 K], добавлен 26.10.2015
  

• Сутність нагромадження капіталу

  Сутність нагромадження капіталу як економічної категорії, його основні форми та фактори. Способи та методи нагромадження капіталу, його роль і значення в економіці держави. Особливості та характеристика етапів процесу нагромадження капіталу в Україні.
  
  курсовая работа [52,7 K], добавлен 11.11.2009
  

• Внесок українських економістів у розвиток політичної економії

  Розвиток радянської економічної науки, та економічної теорії в Україні: розвиток економічної науки в 30–90-ті рр. ХХ ст., розвиток економічної теорії в Україні в радянський період. Внесок українських економістів у розвиток політичної економії.
  
  контрольная работа [23,8 K], добавлен 02.12.2007
  

• Основні етапи еволюції економічної думки

  Панування меркантилізму у XV—XVIII столітті. Загальна характеристика класичної політичної економії. Теорія "невидимої руки" та "економічної людини" А. Сміта. Західноєвропейський утопічний соціалізм. Виникнення і розвиток марксистської економічної теорії.
  
  шпаргалка [131,4 K], добавлен 27.11.2010
  

• Адам Сміт - центральна фігура класичної політичної економії

  Вивчення історії виникнення класичної політичної економії. Ознайомлення із життєвим шляхом Адама Сміта, його поглядами на економічне вчення та розуміння понять поділу праці, теорії вартості, класів, доходів, заробітної плати, земельної ренти та капіталу.
  
  реферат [36,6 K], добавлен 28.05.2010
  

• Форми і системи оплати праці на підприємстві

  Зміст, сутність, функції, теоретичне визначення заробітної плати, розрахунок її середнього значення. Види форм і систем її організації. Формування фонду оплати праці на підприємстві. Огляд напрямків еволюції економічної мотивації в теорії політекономії.
  
  курсовая работа [41,2 K], добавлен 07.08.2013
  

• Сучасні тенденції оплати праці працівників, зайнятих в торгівельній сфері України

  Функції та складові заробітної плати як соціально-економічної категорії. Визначення розміру мінімальної заробітної плати. Принципи організації оплати праці, характеристика її елементів: нормування праці, тарифна система, форми і системи заробітної плати.
  
  реферат [28,8 K], добавлен 14.04.2010
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам