Предмет політичної економії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Предмет політичної економії

Л.В. Юрчишена



Зміст

Передмова

Розділ 1. Загальні засади соціально-економічного розвитку

1. Предмет і метод політичної економії

1.1 Становлення та основні етапи розвитку економічної теорії як науки

1.2 Предмет політичної економії

1.3 Методи пізнання економічних процесів і явищ та їх класифікація

1.4 Економічні категорії, закони та принципи. Пізнання та використання економічних законів

1.5 Функції політичної економії

2. Виробництво матеріальних благ і послуг. Продукт і характер праці

2.1 Виробництво як процес суспільної праці

2.2 Фактори виробництва їх поєднання та результативність

2.3 Продукт праці та його форми

2.4 Характер праці та його розвиток

2.5 Ефективність праці та розширення джерел багатства суспільства

3. Економічні потреби і інтереси

3.1 Економічні потреби суспільства, їх суть та структура

3.2 Закон зростання потреб і соціально-економічна ефективність виробництва

3.3 Взаємозв'язок потреб, виробництва і попиту

3.4 Економічні інтереси: сутність, суб'єкти, класифікація

3.5 Взаємодія потреб та інтересів як рушійна сила соціально-економічного прогресу

4. Соціально-економічний устрій суспільства. Економічна система та закони її розвитку

4.1 Формаційний та цивілізаційний підходи до періодизації суспільного розвитку. Загальний економічний закон розвитку економіки

4.2 Зміст економічної системи та її структурні елементи

4.3 Місце і роль людини в економічній системі

Розділ 2. Товарне виробництво, форми нагромадження капіталу

5. Товарна форма організації суспільного виробництва. Товар і гроші

5.1 Натуральне господарство. Сутність і основні риси товарного виробництва

5.2 Товар і його властивості

5.3 Сутність і функції грошей

5.4 Теорії, що визначають вартість (цінність) товару. Закон вартості

6. Капітал: процес виробництва і нагромадження. Наймана праця і заробітна плата

6.1 Капітал як економічна категорія товарного виробництва

6.2 Рух і нагромадження капіталу

6.3 Трудові відносини при капіталізмі

6.4 Сутність заробітної плати, її функції, форми та системи

7. Витрати виробництва і прибуток

7.1 Витрати виробництва, їх сутність та види

7.2 Сутність собівартості, її структура та види, шляхи зниження собівартості продукції

7.3 Дохід підприємства. Додаткова вартість і прибуток підприємства

7.4 Ефективність використання факторів виробництва

Розділ 3. Основи розвитку ринкової економіки та суб'єктів її функціонування

8. Ринок, його суть і функції. Моделі ринку. Конкуренція і ціноутворення

8.1 Сутність ринку та умови його функціонування. Функції ринку

8.2 Моделі ринку й економічної політики

8.3 Конкуренція: її сутність, види і роль у ринковій економіці. Антимонопольне законодавство

8.4 Сутність ринкової ціни. Класифікація цін ринкової економіки

8.5 Інфляція: її сутність, види та наслідки

9. Домогосподарство в системі економічних відносин

9.1 Домогосподарства як суб'єкт ринкових відносин, їх переваги

9.2 Доходи домогосподарств та їх розподіл

9.3 Витрати на споживання. Заощадження домогосподарств

10. Підприємство як товаровиробник. Валовий дохід і прибуток

10.1 Підприємство як економічний суб'єкт господарювання

10.2 Функціонування підприємства як товаровиробника

10.3 Сутність та особливості формування валового доходу та прибутку підприємства

10.4 Норма та рентабельність прибутку. Розподіл і використання прибутку підприємства

11. Галузеві особливості виробництва і функціонування капіталу. Форми прибутку, процент і рента

11.1 Особливості підприємницької діяльності й функціонування капіталу в різних сферах економіки

11.2 Сільськогосподарське виробництво як особлива сфера застосування праці та капіталу

11.3 Торговельний капітал та його еволюція за сучасних умов

11.4 Відсоток, прибуток і рента

11.5 Земельна рента

Розділ 4. Економічне зростання і соціально-економічний прогрес

12. Суспільне відтворення. Суспільний продукт і його основні форми

12.1 Зміст процесу суспільного відтворення

12.2 Визначення сутності сукупного суспільного продукту

12.3 Суспільний продукт і його форми. Методи обчислення СП

12.4 Зміст та структура національного багатства

13. Економічний розвиток. Зайнятість, відтворення робочої сили та їх регулювання державою

13.1 Економічне зростання та економічний розвиток

13.2 Циклічність економічного розвитку. Основні характеристики циклів

13.3 Зайнятість населення і її регулювання в сучасних умовах

13.4 Неповна зайнятість і безробіття в механізмі відтворення робочої сили

14. Господарський механізм у системі суспільного відтворення. Держава та її економічні функції

14.1 Сутність і структура господарського механізму

14.2 Державне регулювання суспільного відтворення. Основні теорії ДРЕ

14.3 Основні форми і методи державного регулювання та їхній механізм

14.4 Держава як суб'єкт економічних відносин

14.5 Економічні функції держави

Розділ 5. Закономірності розвитку економічних систем. Світове господарство і міжнародні економічні відносини

15. Сучасні економічні системи. Особливості розвитку перехідних економік

15.1 Типи економічних систем та їх еволюція

15.2 Перехідна економіка в контексті суспільних і природних процесів

15.3 Ознаки, головні напрями і моделі перехідних економічних процесів нового типу

15.4 Основи саморозвитку перехідної економіки нового типу

16. Суть і структура світового господарства. Форми міжнародних економічних відносин

16.1 Поняття і структура сучасного світового господарства

16.2 Основні етапи становлення та розвитку світового господарства

16.3 Сутність і форми міжнародних економічних відносин

17. Економічні аспекти глобальних проблем та їх вплив на економічний розвиток України

17.1 Причини виникнення та соціально-економічна сутність глобальних проблем

17.2 Основні глобальні проблеми сучасності та їх класифікація

17.3 Шляхи розв'язання глобальних проблем

17.4 Стан і перспективи розвитку економіки України у контексті економічної глобалізації

Література



Передмова

Економічна теорія як фундаментальна наука безперервно розвивається, а саме: формуються нові школи та напрямки досліджень, зазнають логічної довершеності економічні концепції, відкидаються ті, що не витримали випробування практикою, теоретичні постулати. Якісних економічних змін зазнають теоретичні дослідження під впливом трансформаційних перетворень, оскільки виникає потреба не лише у теоретичному обґрунтуванні нових реалій, а у практичному підтвердженні економічних законів, принципів, концепцій, моделей та положень.

Трансформаційна модель економічного розвитку на перший план висуває використання людського капіталу, як основного рушійного елементу економічного розвитку та виробництва в цілому. Тому, традиційні уявлення економічної теорії потребують нових концептуальних підходів та рішень до вирішення економічних проблем, як на макро, так і мікро рівнях.

Політична економія дає можливість зрозуміти природу суб'єкта економічної діяльності, використання ним економічних законів, принципів, категорій. Сучасна ринкова економіка зумовлює реальну тенденцію зміщення пріоритетів, - з багатства економічного на багатство соціальне, гуманістичне. Провідною складовою цього багатства є людина, як особистість та найвища цінність. Усе це потребує розширення проблематики економічних досліджень на основі виокремлення людського капіталу як основного фактора та результату розвитку соціально-економічних систем.

Формування сучасного економічного мислення в фахівців нового покоління потребує вивчення і розробки фундаментальних проблем економічної теорії на основі нових підходів та технологічних розробок.

Метою дисципліни є комплексне вивчення економічних відносин як форми суспільного виробництва, пізнання основ економічного життя суспільства у взаємозв'язку з потребами та інтересами людей, вивчення проблем ефективного використання суспільством обмежених виробничих ресурсів і шляхів досягнення максимальних кінцевих результатів при задоволенні зростаючих потреб населення країни.

Політична економія досліджує об'єктивні закони, що управляють виробництвом, розподілом, обміном та споживанням життєвих благ, дає ключ до усвідомлення економічних понять та категорій з урахуванням досягнень світової економічної думки.

Студент повинен комплексно вивчити та ґрунтовно пізнати економічні відносини як форму суспільного виробництва, дослідити проблеми ефективного використання суспільством виробничих ресурсів і шляхів досягнення максимальних кінцевих результатів у задоволенні людських потреб, що невпинно зростають.

Студент повинен вміти науково обґрунтовувати загальні основи економічного життя суспільства, розкривати закономірності розвитку суспільного виробництва, з'ясовувати механізм дій економічних законів і можливість їх використання людьми у процесі господарської діяльності, визначати суттєві риси основних соціально-економічних систем та напрямки їх еволюції, з'ясовувати роль політичної економії у розробці шляхів формування соціально орієнтованої економічної системи суспільства.



Розділ 1. Загальні засади соціально-економічного розвитку

1. Предмет і метод політичної економії

План

1. Становлення та основні етапи розвитку економічної теорії як науки

2. Предмет політичної економії

3. Методи пізнання економічних процесів і явищ та їх класифікація

4. Економічні категорії, закони та принципи. Пізнання та використання економічних законів

5. Функції політичної економії та їх місце в системі економічних наук

1.1 Становлення та основні етапи розвитку економічної теорії як науки

Люди, які ніколи систематично не вивчали економічну теорію, схожі на глухих, коли вони намагаються оцінити звучання оркестру.

П. Самуельсон

Економіка (від грецького oikonomia, буквально означає мистецтво ведення домашнього господарства) в сучасних умовах існує у чотирьох значеннях:

1) народне господарство певної країни, групи країн або всього світу;

2) сукупність економічних відносин між людьми у сфері виробництва, розподілу, обміну і споживання продукції, утворюючих певну економічну систему;

3) сфера господарської діяльності людини, у якій створюються, розподіляються і споживаються життєві блага;

4) економічна наука, що вивчає народне господарство в цілому, галузі господарства району.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1. Основні етапи розвитку економічної науки (з ХVІІ до кінця ХІХ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.2. Напрямки сучасної економічної теорії

Неокласична економічна теорія. Об'єктом дослідження є поведінка Ноmо есоnomicus -- "людини економічної", яка як продавець робочої сили, споживач чи підприємець намагається максимізувати свій дохід, і при цьому звести до мінімуму витрати (чи зусилля).

Основною категорією аналізу прихильники неокласичної економічної теорії вважають граничну корисність, протиставляючи її теорії трудової вартості.

Представники: А. Маршал і А. Пігу.

Монетаризм (англ. mопеу -- гроші) стверджує, що грошова маса в обігу відіграє визначальну роль у формуванні економічної кон'юнктури та встановленні причинно-наслідкових зв'язків між зміною кількості грошей і величиною валового національного продукту, а також у розвитку виробництва. Засновник -- глава чиказької школи політичної економії М. Фрідмен -- виступає проти активного й широкомасштабного втручання держави в економіку, проти державних заходів стимулювання попиту, висуваючи при цьому гасло "назад до Сміта". Позитивна сторона монетаризму -- всебічний аналіз механізму дії грошей на ринок товарів, обґрунтування впливу монетарної політики на розвиток економіки.

Неолібералізм. Погляди неокласичної школи політичної економії з різними течіями, напрямами отримали в економічній літературі назву лібералізм (лат. liberalis -- вільний).

Лібералізм -- сукупність поглядів, основним змістом яких є заперечення необхідності втручання держави в економічне життя й розуміння механізму самоорганізованого ринку як єдиного ефективного регулятора господарських процесів. Ідеї економічного лібералізму панували до кризи І929-1933 р.р. Сучасні послідовники економічного лібералізму -- неоліберали (американські вчені Л. Мізес та Ф. Хаєк) -- виступають за мінімальне втручання держави в економіку, за надання максимальної свободи підприємцям і торговцям.

Інституціоналізм. Назва походить від латинського слова institutum -- установа. Прихильники інституціоналізму основне значення приділяли аналізу ролі інститутів в ухваленні економічних рішень та в економічній діяльності, їхній спрямованості й ефективності.

До інститутів його прихильники відносять конкуренцію, профспілки, податки, державу, монополії (в тому числі корпорації), сталий спосіб мислення, юридичні норми тощо, а економіку розглядають як систему відносин між суб'єктами господарювання, що формується під впливом економічних та неекономічних чинників.

Засновники: американські науковці Т. Веблен, Д. Коммонс, У. Гамільтон, англійський економіст А. Гобсон та ін.

Соціально-технологічний інституціоналізм (представники: Дж. Гелбрейт, Р. Арон, Я. Тінберген) за основу економічного розвитку ставлять впровадження науки і техніки у виробництво і на цій основі обґрунтовують індустріальне, постіндустріальне та інші форми суспільства.

Соціально-психологічний інституціоналізм (автор - Т. Верлен) основою розвитку вважає інститути майстерності, родинного почуття та інші.

Соціально-правовий (автор Дж. Р. Коммонс) основою розвитку суспільства називає право, юридичні відносини.

В останні десятиріччя виник новий різновид інституціоналізму -- неоінституціоналізм, який за основу економічного розвитку в постіндустріальному суспільстві ставить людину, а основною метою економічної системи вважає всебічний розвиток людини. Зокрема, XXI ст. неоінституціоналісти проголошують століттям людини.

Кейнсіанство (засновник - англійський економіст Дж. М. Кейнс) - одна з провідних сучасних теорій, яка обґрунтовує необхідність активного втручання держави в регулювання ринкової економіки шляхом стимулювання попиту й інвестицій через проведення певної кредитно-бюджетної політики.

Прихильники і послідовники Кейнса (Дж. Робінзон, П. Сраффа та інші) виступають за активну участь держави у структурній перебудові економіки, визнають за необхідне запровадження антикризового та антициклічного регулювання, перерозподілу доходів, збільшення соціальних виплат.

Поєднання окремих ідей неокласиків і кейнсіанства привело до виникнення неокласичного синтезу.

Неокласичний синтез -- узагальнююча економічна концепція, в якій поєднуються раціональні теорії ціноутворення і розподілу доходів у межах неокласичного напряму (зокрема в межах теорії загальної економічної рівноваги) та зростання національного доходу в межах кейнсіанського напряму економічної теорії. Згідно з цією концепцією, залежно від стану економіки необхідно застосовувати кейнсіанські або неокласичні рецепти впливу на економіку.

Його найвідомішими представниками є американські економісти Е. Хансен, П. Самуельсон, Дж. Хікс, яких вважають авторами теорії доходів-витрат як ортодоксальної версії кейнсіанської доктрини.

Марксизм і сучасність. Як четвертий основний напрям сучасної економічної теорії слід розглядати ті положення К. Маркса, Ф. Енгельса і В. Леніна, які витримали перевірку часом і постійно розвиваються прибічниками марксистської теорії.

Розвиток економічної думки в Україні. Найславетнішими постатями економічної думки в Україні у XIX -- на початку XX ст. були В. Вернадський, С. Подолинський, І. Франко, М. Туган-Барановський та ін.

С. Подолинський (1850--1891) виступав проти приватної власності, за побудову соціалізму, неминучість якого вбачав у несправедливості капіталізму -- привласненні капіталістами продукту неоплаченої праці, розтрачанні ним природних ресурсів, а також у його природничо-наукових основах. Такими, на його думку, була енергія всесвіту, яка нерівномірно розподіляється по різних його частинах і під впливом людської праці зазнає позитивних змін щодо її найефективнішого використання для задоволення людських потреб, але найкраще може бути застосована при соціалізмі. Ф. Енгельс називав відкриттям ідею Подолинського про те, що людська праця може довше утримуватись на поверхні землі і довше змушувати діяти енергію сонця (ніж без праці). Ця ідея наприкінці XX ст. була названа західними ученими видатним науковим відкриттям людства.

І. Франко (1856--1916) найважливішою умовою знищення експлуатації і подолання соціальної нерівності називав приватну власність і відстоював ідею встановлення суспільної власності на засоби виробництва нереволюційним шляхом. Предмет політичної економії спочатку визначає як "суспільні зв'язки між людьми", а відтак як науку про економічні закони розвитку суспільства, відстоював теорію трудової вартості, ідею про неминучість руху суспільства від капіталізму до соціалізму.

М. Туган-Барановський (1865--1919) уперше у світовій літературі обґрунтував положення, згідно з яким фази промислового циклу визначаються законами інвестування, зробив спробу синтезу теорії трудової вартості (цінності) та граничної корисності (як це на Заході, але з урахуванням витрат виробництва, здійснював А. Маршалл), запровадив у науковий обіг поняття "вартість" (як витрати живої та уречевленої праці) та "трудова вартість" (як витрати живої праці), поглибив теорію кооперації та соціалізму.

Є. Слуцький (1880--1948) розкрив зв'язок між функцією корисності та рухом цін і грошових доходів населення, внаслідок чого розвинув неокласичну теорію.

Найбільшу цінність в теорії В. Вернадського має його концепція неосфери.

1.2 Предмет політичної економії

Предметом політекономії є лише соціально-економічна суть виробництва, тобто ті виробничі (економічні) відносини, які виникають між людьми в процесі функціонування суспільного виробництва.

Предмет політичної економії вивчає виробничі (економічні) відносини людей, розглядає не лише організаційно-економічні та техніко-економічні питання, але й вивчає соціально-економічні умови, в яких відбувається життєдіяльність людей. Тому політекономія дає можливість відповісти не тільки на питання: що, як і для кого потрібно виробляти, але й на питання більш суттєві: чим визначається характер виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ? Чому при виробництві продовольчої продукції в кількості, яка перевершує майже в чотири рази нормальні потреби людей, близько 200 млн. чоловік на планеті щорічно помирає від голоду?

Політекономія повинна дати відповідь на три основоположні питання:

1) Що потрібно виробляти і в якій кількості?

2) Як, за допомогою яких ресурсів і технологій будуть вироблятися необхідні товари?

3) Для кого призначаються товари, що виробляються?

Предмет політекономії відрізняється від інших економічних наук. Так, мікроекономіка вивчає процеси на рівні підприємства (фірми), а макроекономіка - на рівні суспільства (держави).

Політична ж економія розглядає виробничі відносини як на мікро-, так і на макрорівнях.

1.3 Методи пізнання економічних процесів і явищ та їх класифікація

Метод - це сукупність прийомів, способів і принципів пізнання економічних явищ і процесів та законів розвитку економічних систем.

Об'єктивний підхід означає трактовку економічних відносин як таких, що складаються і розвиваються незалежно від волі і свідомості людини.

Суб'єктивний підхід виходить з того, що будь-яка економічна ситуація визначається суб'єктивною діяльністю людей.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.3. Основні методи економічної теорії

Індукція - виведення принципів із фактів, тобто шлях від одиничного до загального.

Дедукція - це шлях від загального до одиничного, від теорії до фактів.

Аналіз - це процес розумового або фактичного розкладання цілого на складові.

Синтез означає поєднання різних елементів, сторін предмета в єдине ціле.

Метод наукової абстракції передбачає вилучення з аналізу другорядних фактів, які не мають істотного значення.

Економічні процеси мають кількісну і якісну сторони. Якісна сторона виражає суть явища, а кількісна - величину даної якості.

Діалектичний метод вивчає явища і процеси економічного життя: а) в їх загальному зв'язку і взаємозалежності; б) в стані безперервного розвитку; в) коли кількісні зміни, які виникають в процесі розвитку ведуть до змін якісних.

1.4 Економічні категорії, закони та принципи. Пізнання та використання економічних законів

Економічні категорії -- це абстрактні, логічні, теоретичні поняття, які в узагальненому вигляді виражають суттєві властивості економічних явищ і процесів. Наприклад: товар, власність, капітал, прибуток, ринок, попит, заробітна плата, робоча сила та ін.

Економічні закони відбивають найсуттєвіші, стійкі, такі, що постійно повторюються, причинно-наслідкові взаємозв'язки і взаємозалежності економічних процесів і явищ. Закони виражають сутність економічних відносин.

Таблиця 1.1. Характеристика системи економічних законів

Система економічних законів
1. Всезагальні закони	функціонують у всіх економічних системах (закон зростання продуктивності праці, закон зростання потреб та ін.)
2. Загальні закони	функціонують у кількох економічних системах, де існують для них відповідні економічні умови (закони ринкової економіки)
3. Специфічні закони	функціонують лише у межах однієї економічної системи
4. Стадійні закони	функціонують на окремих стадіях даної економічної системи (становлення, зрілості чи занепаду)

Економічні принципи -- теоретичні узагальнення, що містять певні допущення, усереднення, які відображають загальні тенденції розвитку економічної системи.

Основними формами пізнання та використання економічних законів є:

1) емпірична, коли люди, не знаючи сутності економічних законів, використовують їх несвідомо, інтуїтивно у своїй практичній діяльності;

2) наукова, коли люди, пізнавши і розкривши сутність економічних законів, використовують їх свідомо, а отже, більш ефективно у своїй економічній діяльності.

1.5 Функції політичної економії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.6. Основні функції політичної економії

ПРАКТИКУМ

І. Вивчити та законспектувати наступні питання:

1. Основні етапи розвитку економічної науки (з ХVІІ до кінця ХІХ ст.)

2. Основні напрями сучасної економічної теорії

3. Предмет політекономії

4. Методи політекономії, їх класифікація та особливості застосування

5. Економічні категорії, закони та принципи. Пізнання та використання економічних законів

6. Функції політекономії та їх місце в системі економічних наук

ІІ. Тести

Знайдіть правильну(і) відповідь(і) на тестові запитання:

1. Представниками англійської класичної політичної економії є:

а) А.Сміт;

б) Дж.М.Кейнс;

в) К.Маркс;

г) Д.Рікардо;

д) М.Фрідмен.

2. Дж.М.Кейнс розробив:

а) теорію вартості;

б) теорію додаткової вартості;

в) теорію регульованого ринку;

г) теорію монетаризму.

3. Політична економія виконує функції:

а) пізнавальну;

б) збирання та узагальнення фактів;

в) практичну;

г) методологічну;

д) ідеологічну;

е) політичну.

4. Якщо досліджується економіка, як цілісна система, то це аналіз:

а) мікроекономічний;

б) макроекономічний;

в) позитивний;

г) нормативний.

5. Термін "метод" походить від грецького слова і означає:

а) шлях до чогось;

б) пошук;

в) аналіз;

г) вивчення,

6. Що вважали, як джерело багатства, перша економіко-теоретична школа меркантилізм?

а) сферу виробництва;

б) процес праці;

в) внутрішню і зовнішню торгівлю;

г) природні багатства і корисні копалини;

д) золото і дорогоцінні камені.

7. Система економічних законів об'єднує:

а) чотири типи законів;

б) два типи законів;

в) п'ять типів законів.

8. Що вважали джерелом багатства представники класичної буржуазної школи?

е) приватне підприємництво;

ж) процес праці і виробництва;

з) природні багатства;

и) сферу;

к) зовнішню торгівлю.

9. Політична економія розвивалась у такій послідовності:

а) меркантилізм, класична політекономія, маржиналізм, пролетарська політекономія, інституціоналізм;

б) меркантилізм, кейнсіанство, неокласичний синтез, монетаристська школа, маржиналізм;

в) фізіократи, класична політекономія, меркантилізм, монетаризм, неокласична політекономія;

г) меркантилізм, фізіократи, класична політична економія, пролетарська політекономія, маржиналізм, неокласична політекономія, інституціоналізм, кейнсіанство, неокласичний синтез, монетаристська школа;

д) усі відповіді правильні.

10. Індукція являє собою:

а) форму умови воду, де на підставі знання про окреме робиться висновок про загальне;

б) припущення про ймовірність зміни явища;

в) спосіб пізнання, одне з можливих розв'язань економічної проблеми;

г) використання статистичних даних спостереження;

д) форму спостережень, що піддаються перевірці через відомі факти або певні явища.

11. Об'єкт політичної економії як науки -- це:

а) пошуки ефективного використання рідкісних ресурсів для виробництва суспільного продукту;

б) економічні закони, які управляють виробництвом, розподілом, обміном і споживанням життєвих благ у різних формаціях, усім економічним розвитком;

в) економічне життя суспільства, тобто його економіка (суспільне виробництво);

г) економічні відносини людей в їх єдності і взаємодії з продуктивними силами.

12. Які з названих нижче понять є категоріями політичної економії:

а) власність;

б) товар;

в) техніка;

г) наймана праця;

д) фабрика;

е) прибуток?

ІІІ. До кожного терміна доберіть єдиний правильний варіант визначення.

Терміни

1. Економічні принципи.

2. Метод наукової абстракції.

3. Метод.

4. Дедукція.

5. Індукція.

6. Аналіз.

7. Синтез.

8. Предмет політекономії.

9. Неокласичний синтез.

10. Економічні закони.

11. Економічні категорії.

12. Кейнсіанство.

13. Монетаризм.

14. Економічна наука.

Визначення

1. Сфера розумової діяльності людини, функцією якої є пізнання та систематизація об'єктивних знань про закони та принципи розвитку реальної економічної дійсності.

2. Соціально-економічна суть виробництва, тобто ті виробничі (економічні) відносини, які виникають між людьми в процесі функціонування суспільного виробництва.

3. Шлях від загального до одиничного, від теорії до фактів.

4. Одна з провідних сучасних теорій, яка обґрунтовує необхідність активного втручання держави в регулювання ринкової економіки шляхом стимулювання попиту й інвестицій через проведення певної кредитно-бюджетної політики.

5. Поєднання різних елементів, сторін предмета в єдине ціле.

6. Узагальнююча економічна концепція, я якій поєднуються раціональні теорії ціноутворення і розподілу доходів у межах неокласичного напряму (зокрема в межах теорії загальної економічної рівноваги) та зростання національного доходу в межах кейнсіанського напряму економічної теорії.

7. Теоретичні узагальнення, що містять певні допущення, усереднення, які відображають загальні тенденції розвитку економічної системи.

8. Абстрактні, логічні, теоретичні поняття, які в узагальненому вигляді виражають суттєві властивості економічних явищ і процесів. Наприклад: товар, власність, капітал, прибуток, ринок, попит, заробітна плата, робоча сила та ін.

9. Передбачає вилучення з аналізу другорядних фактів, які не мають істотного значення.

10. Теорія, яка стверджує, що грошова маса в обігу відіграє визначальну роль у формуванні економічної кон'юнктури та встановленні причинно-наслідкових зв'язків між зміною кількості грошей і величиною валового національного продукту, а також у розвитку виробництва.

11. Виведення принципів із фактів, тобто шлях від одиничного до загального.

12. Процес розумового або фактичного розкладання цілого на складові.

13. Сукупність прийомів, способів і принципів пізнання економічних явищ і процесів та законів розвитку економічних систем.

14. Відбивають найсуттєвіші, стійкі, такі, що постійно повторюються, причинно-наслідкові взаємозв'язки і взаємозалежності економічних процесів і явищ. Закони виражають сутність економічних відносин.

ІV. Підготуйте для презентації на семінарському занятті реферат за однією з наведених нижче тем.

Політична економія як наука: виникнення і етапи розвитку.

Загальні методи пізнання: диференціація підходів (огляд вітчизняних підручників та навчальних посібників з політичної економії).

Проблеми предмета політичної економії в працях українських економістів.



2. Виробництво матеріальних благ і послуг. Продукт і характер праці

План

1. Виробництво як процес суспільної праці

2. Фактори виробництва їх поєднання та результативність

3. Продукт праці та його форми

4. Характер праці та його розвиток

5. Ефективність праці та розширення джерел багатства суспільства

2.1 Виробництво як процес суспільної праці

У процесі виробництва взаємодіють праця і природа.

Праця - людська діяльність, спрямована на створення матеріальних і духовних благ для задоволення потреб людей.

Створення матеріальних благ у певних межах може здійснюватися без безпосередньої участі людини (автоматизоване виробництво, хімічний процес тощо). В цьому випадку праця не зникає, вона переміщується у сферу регулювання, управління.

Праця виступає як процес функціонування робочої сили.

Робоча сила - це сукупність фізичних та інтелектуальних здібностей людини, які вона використовує у процесі праці.

Предмети праці - всі речовини природи, на які спрямована праця людини і які становлять матеріальну основу майбутнього продукту.

Засоби праці - це річ або комплекс речей, якими людина діє на предмети праці.

Праця і виробництво -- не тотожні поняття.

Виробництво -- це процес праці, яка має завершений, результативний характер. Така праця є продуктивною, а засоби її здійснення -- засобами виробництва.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.1. Стадії (фази) суспільного виробництва

Процес виробництва -- це взаємодія продуктивних сил і виробничих відносин, які перебувають у суперечливій єдності, але відносно автономні у своєму розвитку.

Таблиця 2.1

Концепції основних складових виробництва

Фактори виробництва	Ресурси виробництва
1. Особистий фактор (робоча сила) 2. Речовий фактор (засоби виробництва) 2.1. Засоби праці 2.2. Предмети праці	1. Праця 2. Капітал 3. Земля 4. Підприємницькі здібності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.2. Структура суспільного виробництва

2.2 Фактори виробництва їх поєднання та результативність

Фактори виробництва - це всі необхідні елементи, які використовуються для виробництва матеріальних і духовних благ.

Чотирифакторна, класична класифікація елементів виробництва (праця, земля, капітал, підприємницькі здібності) довгий час вважалася незавершеною. Тому, на кожному етапі розвитку суспільного виробництва під впливом НТП постійно з'являються нові складові процесу виробництва, які з часом досягають такого рівня розвитку і значення, що перетворюються на самостійні фактори елементи. Тому економічна наука постійно розширює і доповнює класифікацію факторів виробництва (рис. 2.3).

Земля, що дана самою природою, традиційно розглядається як продуктивна сила, що включає наявні природні ресурси (земля, надра, вода, сонце, вітер, ядерна енергія, вогонь).

Наука - це специфічна форма людської діяльності, спрямована на отримання та систематизацію нових знань про природу, суспільство і мислення.

Інформація - система збирання, обробки та систематизації різноманітних знань людини з метою використання їх у різних сферах життєдіяльності й насамперед в економічній системі.

Екологічний фактор - це система спеціалізованих видів трудової діяльності та витрат, спрямованих на раціональне використання природних ресурсів, охорону навколишнього середовища, а також на його відтворення.

Підприємницькі здібності - це здатність людини до організації продуктивної діяльності.

Праця як фактор виробництва є фізичною та інтелектуальною діяльністю людини, спрямованою на виробництво економічних благ і надання послуг.

Людський капітал - здатність людини забезпечувати своєю діяльністю дохід за допомогою використання інтелектуальних здібностей, набутої кваліфікації і практичного досвіду тощо.

Капітал - це фізичні, реальні інвестиційні ресурси виробництва (машини, механізми, будівлі, інструменти), крім землі, які використовуються для виробництва товарів і послуг та доставці їх кінцевому споживачу.

Фактори виробництва постійно поєднуються і цей процес відбувається в динаміці. Серед проблем, які виникають у процесі поєднання факторів виробництва, виділяють такі:

- забезпечення збалансованого розвитку засобів виробництва і трудових ресурсів, їхньої взаємної якісної та кількісної відповідності;

- формування і підтримка мотивації до впровадження більш прогресивних засобів виробництва;

- забезпечення заміни ручної, малокваліфікованої праці на технічно і технологічно оснащену, що дає змогу значно зменшити витрати всіх ресурсів на одиницю створеного продукту;

- досягнення доцільних пропорцій при формуванні техніко-технологічної бази виробництва і підготовці сучасного працівника;

- пошук і впровадження нових, прогресивних форм включення працівників у виробничий процес;

- створення і утримання на належному рівні механізму економічного управління процесом поєднання і використання факторів виробництва, за якого б досягався найбільший результат при найменших витратах.

2.3 Продукт праці та його форми

Поняття "продукт" використовується найрізноманітнішими науками: геологією, біологією, соціологією, медициною тощо. В одному випадку це продукти вулканічної діяльності, в іншому - продукти життєдіяльності, у третьому - продукти соціальної діяльності тощо. В економічній теорії продукт - результат трудової діяльності людини.

Продукт, праця і людина не існують одне без одного, тому, що:

1) продукт - об'єктивно існуючий результат праці;

2) сам процес праці;

3) суб'єкт праці, який змінюється в процесі трудової діяльності і у такому розумінні також є її продуктом.

Рис. 2. 4. Форми ефекту праці

Натуральний продукт - створена працею річ, призначена для безпосереднього споживання. Натуральний продукт споживається в тому самому господарстві, в якому він створений. Прикладом може слугувати селянське господарство, що забезпечує себе всім необхідним. На відміну від натурального продукту, товар - продукт праці, призначений для обміну. У сучасному суспільстві основна маса продуктів виробляється як товари.

Послуга - корисний ефект, представлений діяльністю людини. Послугами є, наприклад, перевезення вантажів і пасажирів, доставка пошти і т. ін. Послуга може бути предметом купівлі-продажу. Але на відміну від товару вона не набуває предметної форми.

Продукт у русі від виробника до споживача послідовно реалізується:

Благо споживна вартість (як властивість блага задовольняти потребу) корисність (як корисний ефект, який здобуває суб'єкт, споживаючи благо).

Так, як продукт є не тільки корисною річчю, але й уречевленою працею, праця також набуває у своєму русі певних форм, а саме:

Уречевлена праця вартість мінова вартість

Якщо, об'єднати ці два рухи, то видно, що: єдність блага та уречевленої праці являє собою продукт праці. Єдність споживної вартості і вартості утворює товар. А єдність корисності та мінової вартості становить цінність. Цей рух можна подати в такий спосіб:

Продукт товар цінність.

Продукти як уречевлена праця відтворюють кількісну міру праці, необхідної для задоволення тієї чи іншої потреби, і кожне матеріальне благо містить певну кількість праці, тому можна встановити зв'язок між оцінкою корисності блага і витратами праці на його виробництво. Це співвідношення становить об'єктивну основу для з'єднання трудової теорії вартості і теорії корисності.

2.4 Характер праці та його розвиток

Історично першою формою суспільства є первіснообщинний лад. У первісному суспільстві всі його члени брали участь у процесі праці, спільно добували засоби до існування. Їхня праця із самого початку -- це спільна праця, але кожна людина виконувала лише частину праці. Отже, вся праця була поділена між індивідами. Проте це не є поділ її на різні роди, види (полювання, землеробство тощо), а поділ між індивідами одного виду праці, наприклад, полювання. Розділення праці виступає тут як інша характеристика сумісності. Якщо праця сумісна, значить, виконується декількома індивідами. Кожний виконує лише частину праці, отже, уся праця виявляється поділеною між її учасниками. Таку працю можна кваліфікувати як суміснорозділену. Вона є клітиною, з якої історично розвиваються суспільний поділ і відокремлення видів праці, а також її кооперування та усуспільнення.

Саме внаслідок безпосереднього збігу сумісності і розділеності діяльність індивіда набуває характеру суспільно-людської діяльності.

Історично розділення праці може розвинутися до відокремлення індивіда як незалежного приватного власника і виробника, але завжди передбачає суспільний зв'язок, який робить працю кожного приватного виробника частиною спільної праці всього суспільства.

Чим більше розділено працю, тим більше в ній бере участь індивідів і тим сильніше виражено її кооперативний характер. Але разом з поділом праці розвивається і відокремлення його різних видів (землеробства, ремесла, будівництва). Це означає зростання взаємозалежності різних відокремлених видів праці, розвиток їхнього суспільного характеру.

Всезагальна праця є суспільнорозділеною працею, але такою, яка пройшла через історичний розвиток своїх сторін (сумісності і розділеності) до рівня взаємовідносин протилежностей та їхнього злиття в новій єдності. Процес узагальнено можна представити схематично:

Рис. 2.5. Процес узагальнення праці

Усередині такий рух містить два процеси:

1) історично суміснорозділена праця розвивається і здійснюється через протилежності приватної і суспільної праці;

2) той самий процес набуває форми взаємовідносин абстрактної і конкретної праці.

Абстрактна праця - праця товаровиробників, що виступає як затрата людської робочої сили взагалі, незалежно від її конкретної форми. Абстрактна праця - історична категорія, властива лише товарному господарству. Вона утворює вартість товару.

Конкретна праця - праця, що затрачається у визначеній корисній формі, створює визначену споживчу вартість (вугілля, метал, хліб тощо).

Отже, праця пекаря, кравця, коваля тощо -- це конкретні види праці, що відрізняються визначеними засобами, предметами праці, характером трудових операцій, метою і результатами. Але разом з тим усі вони є витратами людської енергії, мускулів, нервів тощо, витратами людської праці взагалі (абстрактної праці).

Формування всезагальної праці відбувається в міру перетворення праці з головної фізичної та енергетичної сили творення матеріального багатства на головну творчу та інтелектуальну силу. Розглянутий узагальнений вираз перетворення суміснорозділеної праці у всезагальну працю через розвиток протилежностей поділу і відокремлення, з одного боку, та кооперування і усуспільнення з іншого, конкретизується по двох лініях.

Рис. 2.6. Процес перетворення суміснорозділеної праці у всезагальну

Схеми у формалізованому вигляді відображають найбільш загальний зміст історичного процесу розвитку характеру праці, втіленої в продукті. Зміна суспільних форм продукту праці і зміна характеру праці здійснюється в процесі історичного розвитку форм обміну.

2.5 Ефективність праці та розширення джерел багатства суспільства

Для визначення результатів застосування у виробництві суспільної праці важливого значення набув узагальнюючий показник ефективності використання всієї, яка застосовується у виробництві, праці -- як живої, так і уречевленої, що повніше відбиває ступінь економічного прогресу. Цей показник розраховують як співвідношення результатів виробництва (ефекту) до загальних витрат суспільної праці на їх досягнення

. Ефект на підприємстві в ринкових умовах господарювання вимірюється тим, що привласнює в процесі виробництва власник засобів виробництва, тобто вартістю додаткового продукту m.

Витратами живої та уречевленої праці виступають поточні витрати, що входять як елементи у вартісному вираженні в повну собівартість товарної продукції с + v (с - вартість засобів виробництва, v - заробітна плата). Отже, ефективність витрат суспільної праці на підприємстві розраховують за формулою:

(2.1)

Поряд із зіставленням витрат праці та отриманого результату на рівні підприємства доцільно розглядати їх зв'язок на галузевому, регіональному рівнях, а також на макрорівні в межах усього народного господарства. Так, ефективність витрат суспільної праці враховує приріст усього новоствореного продукту або виробленого національного доходу (заробітної плати v і додаткового продукту m). Цей показник розраховують за формулою:

(2.2)

де Евп - ефективність виробництва валового продукту народного господарства.

Ефективність витраченої живої праці показує продуктивність праці в цілому Ппр як виробництво чистої продукції Пч на одного середньоспискового працівника Р:

(2.3)

Ефективність застосування праці, уречевленої в засобах праці (основних виробничих фондах) і матеріальних ресурсах, розраховують за допомогою наступних показників:

1) обчислюють фондовіддачу Фв - відношення виробництва чистої продукції Пч на одиницю витрат основних виробничих фондів у вартісному вираженні Ф:

(2.4)

2) визначають ефективність використання уречевленої праці, втіленої у матеріальних ресурсах, розраховуючи матеріалоємність Мє як відношення вартості спожитих матеріальних ресурсів М до вартості чистої продукції Пч :

(2.5)

Ці показники можуть зростати, зменшуватись або залишатися незмінними. Різні співвідношення їх значень відображують можливі варіанти ефективності суспільної праці.

Крім економічного ефекту від застосування суспільної праці, результатом чого є зростання валового суспільного продукту, національного доходу, необхідно враховувати і соціальний ефект. Він полягає насамперед у тому, що витрати праці в галузях нематеріального виробництва, вкладання в людський капітал сприяють підвищенню результативності праці в матеріальному виробництві через всебічний розвиток особи, підвищення рівня знань і культури, зміцнення здоров'я, зростання вільного часу тощо. Так, розвиток науки забезпечує створення і застосування нової техніки і технології, одержання і використання нових джерел енергії, матеріалів, впровадження передових методів організації виробництва і праці. Витрати живої та уречевленої праці в закладах освіти сприяють введенню нової техніки у виробництво, поліпшенню організації його, підвищенню продуктивності праці. Витрати суспільної праці на охорону здоров'я сприяють зростанню продуктивності зайнятих у народному господарстві, зниженню втрат робочого часу через хворобу, підвищенню працездатності людей.

Сучасна науково-технічна і технологічна революція кардинально змінює становище людини у виробництві. Вона перестає виконувати роль простого доповнення машинних систем і вже, як правило, безпосередньо не впливає на процес обробки сировини. Людина регулює технологічний процес, контролює та управляє ним. Працівник несе відповідальність за виробничий стан і можливості використання електронних систем (роботокомплексів, обробних центрів, інформації систем управління). Від цього значення якості його живої праці не тільки не зменшується, а навпаки, незмірно зростає.

Нові технології, передусім електронізація, комплексна автоматизація, інформатика, біотехнологія, дають змогу здійснити революційний переворот у виробничих силах суспільства, в умовах праці і побуту, в способі життя.

Електронізація виробництва створює технологічні передумови для швидкого оновлення продукції з найменшими витратами праці, наближення її якісних характеристик до запитів споживача.

Інформатизація суспільства відкриває можливості для переміщення робочих місць мільйонів людей з централізованих підприємств і організацій у територіально розмежовані дільниці. Використовуючи персональні комп'ютери, багато категорій працівників матимуть можливість працювати навіть у своєму помешканні. Суттєво скоротяться втрати робочого часу, зменшиться навантаження на транспорт. Інформатизація супроводжується також підвищенням рівня автоматизації домашньої роботи.

Ергономіка - наукова дисципліна, яка комплексно вивчає людину, групу людей і конкретні умови трудової діяльності. Ергономіка знаходить шляхи і методи для того, щоб пристосувати виробниче середовище до особливостей і можливостей організму людини. Водночас вона полегшує і пристосовує працю до умов сучасної технології, яка швидко змінюється, оптимізує (поліпшує) всі компоненти системи "людина - техніка - виробниче середовище". Ергономіка аналізує темп, складність, нормування і зміст індивідуальної та групової трудової діяльності, вивчає характер і особливості устаткування, організацію робочого місця і системи контролю за працею. В результаті продуктивність праці зростає, а здоров'я людей поліпшується. Підвищення продуктивності праці приводить до суттєвих змін у зайнятості робочої сили.

ПРАКТИКУМ

І. Вивчити та законспектувати наступні питання:

1. Виробництво як процес суспільної праці

2. Фактори виробництва їх поєднання та результативність

3. Продукт праці та його форми

4. Характер праці та його розвиток

5. Ефективність праці та розширення джерел багатства суспільства

ІІ. Тести

Знайдіть правильну(і) відповідь(і) на тестові запитання:

1. Засоби праці - це:

а) комплекс речей, за допомогою яких людина діє на предмети праці;

б) матеріали, що підлягають обробці;

в) речовина, вперше відокремлена людиною від природи для перетворення на продукт;

г) створені у процесі виробництва всі види засобів праці і предметів праці;

д) машини, верстати, прилади, інструменти.

2. Закон зростання потреб визначає, що:

а) розвиток людини з її зростаючими потребами є неухильним;

б) особисті потреби людини є безмежними;

в) потреби людини змінюються в одному напрямку - у бік зростання;

г) у міру розвитку суспільного виробництва, а разом з ним і людини як особистості і продуктивної сили, відбувається поступове зростання її потреб;

д) усі відповіді правильні.

3. Корисність блага - це:

а) здатність задовольняти будь-яку потребу людини;

б) залежність його від природних властивостей;

в) задоволення, одержуване людиною з однієї додаткової одиниці конкретної продукції;

г) його гранична корисність;

д) усі відповіді правильні.

4. Назвіть, що з наведених положень є споживчою вартістю:

а) корисність;

б) рідкісність речі;

в) абстрактна праця;

г) співвідношення попиту та пропозиції.

5. Види товарного виробництва:

а) просте;

б) складне;

в) капіталістичне.

6. Властивості товару:

а) споживча вартість;

б) вартість;

в) не є продуктом праці;

г) мінова вартість.

7. Праця буває:

а) проста;

б) складна;

в) найскладніша.

8. Результатом виробництва являється:

а) праця;

б) продукт, або блага.

9. Необхідною умовою виникнення товарного виробництва і обміну є:

а) суспільний поділ праці;

б) перший великий суспільний поділ праці;

в) обмін надлишками вироблених продуктів між племенами і общинами;

г) другий великий суспільний поділ праці;

д) виникнення і розвиток ремісничого виробництва.

10. Класичним вираженням розвиненої форми товарного виробництва є:

а) швидкий розвиток світової торгівлі;

б) капіталістичний спосіб виробництва;

в) перетворення робочої сили в товар;

г) виникнення і розвиток великих фабрик, заводів, гігантських корпорацій;

д) усі відповіді правильні.

ІІІ. До кожного терміна доберіть єдиний правильний варіант визначення.

Терміни

1. Засоби праці.

2. Процес виробництва.

3. Людський капітал.

4. Електронізація виробництва.

5. Конкретна праця.

6. Інформація.

7. Праця.

8. Інформатизація суспільства.

9. Капітал.

10. Робоча сила.

11. Предмети праці.

12. Виробництво.

13. Підприємницькі здібності.

14. Натуральний продукт.

15. Послуга.

16. Наука.

17. Ергономіка.

18. Абстрактна праця.

Визначення

1. Праця, що затрачається у визначеній корисній формі, створює визначену споживчу вартість (вугілля, метал, хліб тощо).

2. Корисний ефект, представлений діяльністю людини.

3. Фізичні, реальні інвестиційні ресурси виробництва (машини, механізми, будівлі, інструменти), крім землі, які використовуються для виробництва товарів і послуг та доставці їх кінцевому споживачу.

4. Специфічна форма людської діяльності, спрямована на отримання та систематизацію нових знань про природу, суспільство і мислення.

5. Створює технологічні передумови для швидкого оновлення продукції з найменшими витратами праці, наближення її якісних характеристик до запитів споживача.

6. Наукова дисципліна, яка комплексно вивчає людину, групу людей і конкретні умови трудової діяльності.

7. Сукупність фізичних та інтелектуальних здібностей людини, які вона використовує у процесі праці.

8. Річ або комплекс речей, якими людина діє на предмети праці.

9. Людська діяльність, спрямована на створення матеріальних і духовних благ для задоволення потреб людей.

10. Процес праці, яка має завершений, результативний характер. Така праця є продуктивною, а засоби її здійснення - засобами виробництва.

11. Взаємодія продуктивних сил і виробничих відносин, які перебувають у суперечливій єдності, але відносно автономні у своєму розвитку.

12. Праця товаровиробників, що виступає як затрата людської робочої сили взагалі, незалежно від її конкретної форми.

13. Здатність людини забезпечувати своєю діяльністю дохід за допомогою використання інтелектуальних здібностей, набутої кваліфікації і практичного досвіду тощо.

14. Система збирання, обробки та систематизації різноманітних знань людини з метою використання їх у різних сферах життєдіяльності й насамперед в економічній системі.