Предмет політичної економії

13. Процес взаємо переплетіння та об'єднання різних форм національного та інтернаціонального капіталу.

14. Ліквідуються бар'єри між країнами не тільки у взаємній торгівлі, а й для переміщення робочої сили і капіталу;

15. Об'єктивний процес виникнення та розвитку зв'язків між національними господарствами різних країн, що охоплює всі сфери суспільного відтворення.

16. Країни-учасниці обмежуються відміною митних бар'єрів у взаємній торгівлі.

17. Сукупність міжнародних економічних зв'язків, що формуються під впливом розвитку продуктивних сил, економічного устрою, політичної орієнтації країн та інших чинників.

18. Добре відпрацьовані, стійкі економічні зв'язки між суб'єктами міжнародних економічних відносин, які базуються на міжнародних економічних угодах і договорах, укладених на досить тривалий період часу.

19. Вільне переміщення товарів і послуг всередині угруповання країн доповнює єдиний митний тариф щодо третіх країн;

20. Система стійких торгових відносин між країнами, які засновані на міжнародному поділі праці й інших факторів виробництва.

21. Розвиток міжнародних економічних зв'язків і відносин між суб'єктами підприємницької діяльності в процесі переростання продуктивними силами меле національної економіки і формування інтернаціонального процесу безпосереднього виробництва.

22. Складна, багаторівнева система світогосподарських зв'язків між національними економіками, що перебуває під впливом таких факторів, як природно-кліматичні умови, географічне положення країн, наявність природних ресурсів, кваліфікованої робочої сили, особливості історичного розвитку, національні традиції тощо.

23. Сукупність національних ринків, поєднаних між собою всесвітніми господарськими зв'язками на підставі міжнародного поділу праці, спеціалізації, кооперування, інтеграції виробництва і збуту товарів і послуг.

24. Міжнародні і регіональні валютно-кредитні і фінансові організації, створені на основі міждержавних угод з метою регулювання МЕВ, у тому числі валютно-кредитних і фінансових.

25. Передбачає доповнення до перелічених інтеграційних процесів - проведення державами-учасницями єдиної соціально-економічної політики, створення системи міждержавного регулювання соціально-економічних процесів, які мають місце у регіоні.

26. Інститути, створені на основі міждержавних угод з метою регулювання міжнародних економічних відносин.

27. Визначення офіційними державними органами (центральним банком) ціни іноземної валюти.

28. Угода на інженерно-консультаційні послуги покупцю для реалізації технічного проекту.

29. Офіційні центри, де відбувається купівля-продаж валют на основі попиту і пропозиції.

30. Міжнародна торгова операція, за якою власник винаходу дає іншій стороні дозвіл на його використання в певних межах.

31. Ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошовій одиниці іншої країни.

32. Засоби з державного бюджету, які спрямовуються за кордон або приймаються з-за кордону за рішенням уряду чи міжурядових організацій.

33. Переміщення працездатного населення за національні межі, що викликається різними причинами переважно економічного характеру.

34. Підприємницький капітал за кордоном, що забезпечує контроль над підприємствами, в які він вкладений.

35. Визначають максимальний обсяг товарів, які можуть бути імпортовані в країну за певний відрізок часу.

36. Державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції з використанням системи обмежень імпорту.

37. Міцні й тривалі зв'язки кооперативного типу, які в своїй основі мають спільні, наперед вироблені та узгоджені наміри, закріплені в довгострокових економічних договорах і угодах.

38. Форма відносин між товаровиробниками і споживачами різних країн, що виникла на базі міжнародного поділу праці.

39. Найпростіші, одиничні, випадкові економічні зв'язки, що мають епізодичний характер і регулюються переважно разовими угодами.

ІV. Підготуйте для презентації на семінарському занятті реферат за однією з наведених нижче тем.

1. Вивіз капіталу: об'єктивна необхідність, зміст, форми, напрямки, суперечності, соціально-економічні наслідки для обох сторін.

2. Міжнародна економічна інтеграція: зміст, причини, форми, тенденції

розвитку.

3. Міжнародна валютна система: зміст, структура, етапи розвитку.

4. Найважливіші суперечності сучасного світового господарства.

5. Характеристика індексу людського розвитку (ІЛР). Визначення його кількісних параметрів. ІЛР для найрозвиненіших країн світу й України.

6. Україна в системі міжнародних економічних відносин.



17. Економічні аспекти глобальних проблем та їх вплив на економічний розвиток України

План

1. Причини виникнення та соціально-економічна сутність глобальних проблем

2. Основні глобальні проблеми сучасності та їх класифікація

3. Шляхи розв'язання глобальних проблем

4. Стан і перспективи розвитку економіки України у контексті економічної глобалізації

17.1 Причини виникнення та соціально-економічна сутність глобальних проблем

Поняття "глобальні проблеми" походить від французького слова global, що означає всезагальний, той, що охоплює всю земну кулю.

Глобалізація - це планетарний, всеохоплюючий процес трансформації, функціонування та розвитку світового господарства у відкриту цілісну систему інформаційно-технологічних, фінансово-технологічних, фінансово-економічних, суспільно-політичних, соціально-культурних взаємозв'язків і взаємозалежностей.

З цього впливає, що глобалізація світового господарства проявляється у безлічі явищ і процесів, які протікають одночасно і породжують проблеми, котрі торкаються усього людства, що називаються глобальними проблемами сучасності. Глобалізація і породжені нею проблеми пов'язані з переходом світового співтовариства від індустріальної до постіндустріальної стадії свого розвитку. Це приводить до переходу у якісно новий стан взаємозв'язків у національних економіках і світовому господарстві, політиці, екології, що спричинено підвищення мобільності капіталу, робочої сили, інформації та різноманітних ідей у всесвітньому масштабі.

Глобалізація розвивається під впливом значної кількості факторів, а саме:

- техніко-технологічні, дія яких проявляється у розвитку науково-технічного прогресу, який породив якісно нові покоління транспорту і зв'язку, спричинив революцію в галузі інформаційних та телекомунікаційних технологій та виникнення єдиного інформаційного простору з його здатністю здійснення різноманітних операцій у режимі реального часу;

- соціально-економічних факторів на глобалізацію господарства має місце у вигляді поглиблення його інтернаціоналізації на основі транс націоналізації та регіоналізації, лібералізації у сфері руху товарів і капіталів, розвитку нових фінансових технологій, геоекономічної трансформації, пов'язаної з розпадом адміністративно-командної економічної системи та посиленням уніфікації світової економіки на ринкових засадах.

- політичних факторів, а саме шляхом взаємопроникнення макроекономічної політики урядів та центральних банків країн, що входять до світової спільноти, посилення орієнтації національних держав на зовнішні зв'язки та геополітичні зрушення, породжені розпадом світової соціалістичної системи.

- культурних та морально-етичних факторів шляхом послаблення ролі традицій і соціальних зв'язків, зростання мобільності духовно-емоційного спілкування та інтернаціоналізація освіти, культурного простору відносяться до

Найважливішими соціально-економічними передумовами глобалізації виступають:

подальша інтернаціоналізація національних економік, посилення їх транснаціоналізації та перетворення низки країн у країни-системи, здатні контролювати величезні господарські зони світового господарства;

крах адміністративно-командної системи, утвердження ринкових відносин у всесвітньому масштабі на основі використання уніфікованих ринкових механізмів функціонування і розвитку світової економіки;

лібералізація торгівлі товарами, послугами, технологіями, об'єктами інтелектуальної власності, впровадження єдиних правил регулювання банківських та фінансових операцій, стандартизації та сертифікації продукції тощо.

Таким чином, глобалізація постає як багатовимірний, багаторівневий, складний та суперечливий процес, який відіграє системоутворюючу роль у формуванні загальнопланетарного господарського організму. Суперечливість процесу глобалізації і світового господарства, його складність породжує виникнення глобальних проблем.

До глобальних проблем належать:

- відвернення світової ядерної війни та забезпечення стабільного миру;

- необхідність ефективної та комплексної охорони навколишнього природного середовища;

- ліквідація відсталості країн, що розвиваються;

- продовольча, сировинна, енергетична та демографічна проблеми;

- ліквідація хвороб;

- раціональне використання глибин Світового океану та мирне освоєння космічного простору;

- проблема розвитку самої людини, охорони її прав, перспективи забезпечення її гідного майбутнього.

Глобальна проблема - зв'язки та відносини між державами й соціальними системами, суспільством у загальнопланетарному масштабі, які зачіпають життєві інтереси народів усіх країн і можуть бути розв'язані шляхом їх взаємодії.

З'ясування сутності глобальних проблем передбачає подальше розкриття основних причин їх виникнення.

До основних причин загострення глобальних проблем належать:

І. Швидке зростання народонаселення останніми десятиріччями (демографічний вибух) -- найбільш загальна причина, яка характеризує технологічний спосіб виробництва.

2. Низький рівень впровадження ресурсо- та енергозаощаджуючих, екологічно чистих технологій.

3. Швидка урбанізація, зростання гігантських мегаполісів, що супроводжується скороченням сільськогосподарських угідь, лісів, бурхливою автомобілізацією.

4. Варварське ставлення людини до природи (вирубування лісів, знищення річок, створення штучних водоймищ, забруднення шкідливими речовинами прісної води).

5. Виникненню ситуації екологічної катастрофи сприяли також відносини капіталістичної власності, насамперед хижацьке ставлення монополій до природних ресурсів, навколишнього середовища, лісів, водних ресурсів, Світового океану тощо.

6. Деформація соціально-економічної системи у колишньому СРСР та в деяких інших країнах Східної Європи, монопольна політика міністерств та відомств, панування тоталітарної системи.

Із усієї сукупності глобальних проблем найактуальнішою є відвернення ядерної війни, припинення руйнівної гонки озброєнь.

17.2 Основні глобальні проблеми сучасності та їх класифікація

2.1. Проблеми, що виникають у сфері взаємодії природи і суспільства

За походженням, характером і способом розв'язання глобальні проблеми класифікуються на декілька видів.

І група. Проблеми, які виникають у сфері взаємодії природи і суспільства:

- надійне забезпечення людства сировиною, енергією, продовольством тощо;

- раціональне природокористування і збереження природного навколишнього середовища;

- раціональне використання ресурсів Світового океану, мирне освоєння космічного простору.

Характерною рисою цих проблем та їх переростання у глобальні є те, що споживання відновлюваних і невідновлюваних ресурсів досягло величезних масштабів, зростає високими темпами, і реально постає загроза їх вичерпання.

ІІ група. Глобальні проблеми у сфері суспільних взаємовідносин, які пов'язані із роззброєнням, конверсією військового виробництва і збереженням миру, відверненням світової термоядерної війни, недопущенням локальних, регіональних і міжнародних криз та забезпечення стабільного миру; подолання економічної відсталості частини регіонів і країн світу.

Серед глобальних проблем, які нині постали перед людством, збереження миру - найактуальніша проблема, яка потребує невідкладного розв'язання. Новою загрозою існування людства стало розширення "клубу" ядерних держав.

ІІІ група. Глобальні проблеми розвитку людської цивілізації. Вони охоплюють проблеми пристосування людини до умов природного і соціального середовища, яке динамічно змінюється під впливом НТР, подолання таких тяжких захворювань, як онкологічні, СНІД, серцево-судинні, різноманітних епідемій; культурно-моральні проблеми втрати окремою людиною довіри до соціальних інститутів, нестабільності сім'ї та послаблення зв'язку поколінь; боротьба з міжнародною злочинністю, наркобізнесом, торгівлею людьми, тероризмом; проблеми демократизації та охорони прав людини.

Глобальні проблеми розвитку людської цивілізації відрізняються загальнопланетарним характером, пов'язані із забезпеченням життєвих потреб народів усіх країн незалежно від їх соціального ладу, рівня соціально-економічного розвитку, географічного місцерозташування і можуть бути вирішені шляхом співробітництва та взаємодії всіх держав, їх невирішеність породжує загрозу для майбутнього нашої цивілізації. Наприклад, науково-технічна революція призвела до небаченого розвитку засобів знищення людини, національного багатства, військової справи та гонки озброєнь.

Виникнення екологічної проблеми пов'язане з високими темпами науково-технічного прогресу, який посилює вплив людства на навколишній світ. Водночас НТР не тільки породила нові зв'язки між людиною і природою, але й зумовила нові конфлікти у процесі реалізації цих зв'язків.

Отже, глобальні проблеми досить різноманітні за своїм змістом, їх розвиток має суперечливий та багатовимірний характер. Водночас вони мають цілий ряд загальних специфічних рис, що виділяє їх на фоні інших проблем світової економіки.

Специфіка глобальних проблем полягає в наявності ряду притаманних їм спільних рис:

1) кожна з цих проблем і всі разом відіграють важливу роль для майбутнього людства. Тому затримка з їх вирішенням призведе до деградації умов життя і виробничої діяльності на планеті, що несе в собі смертельну небезпеку для існування людської цивілізації;

2) у процесах і явищах глобальних проблем проявляється поглиблення та ускладнення світогосподарських зв'язків, інтернаціоналізація інших суспільних процесів на Землі;

3) розв'язання цих проблем можливе лише за умови об'єднання зусиль усіх держав і народів.

Знайти основні шляхи та засоби вирішення глобальних проблем - це значить забезпечити умови виживання всіх народів і подальший соціально-економічний розвиток людської цивілізації.

17.3 Шляхи розв'язання глобальних проблем

Необхідність пошуку шляхів розв'язання глобальних проблем людства породжена тими реальними загрозами, які виникли перед світовим співтовариством. їх небезпечний характер для подальшого існування людства та пошук шляхів розв'язання наштовхує на два висновки.

Шляхи розв'язання таких глобальних проблем першої групи, як екологічна, паливно-енергетична та сировинна пов'язуються зі швидким розвитком і використанням основних видів відновлюваної енергії, як сонячна, вітрова, океанічна та гідроенергія річок; структурними змінами у використанні існуючих невідновлюваних видів енергії: зростання частки вугілля в енергобалансі національних економік та зменшення газу і нафти, оскільки запасів останніх на планеті менше. А їх цінність для хімічної промисловості набагато більша.

Серед інших шляхів розв'язання цих проблем доцільними є розробка усіма країнами світу сукупності конкретних заходів дотримання екологічних стандартів. Маються на увазі стандарти чистоти повітря, водних басейнів, раціонального споживання енергії, підвищення ефективності енергетичних систем; потрібне також вивчення запасів усіх ресурсів у країнах світу з використанням найновітніших досягнень НТР; розширення у країнах, що розвиваються, власного сировинно-переробного виробництва; припинення вирубування лісів, особливо тропічних, забезпечення раціонального лісокористування; формування екологічного світогляду, що створило б можливості для розгляду всіх економічних, політичних, юридичних соціальних, ідеологічних, національних, регіональних, кадрових питань як у межах окремих країн світу, так і на міжнародному рівні з позицій розв'язання екологічних проблем людства, надання проблемам екологічного характеру, пріоритету над іншими. Позитивний вплив на розв'язання екологічних проблем мала б комплексна розробка законодавства про охорону довкілля, в т. ч. про відходи, проведення науково-дослідних робіт у цій сфері, поширення передового досвіду щодо збереження природного середовища.

Значний позитивний вплив на вирішення енергетичної і сировинної проблеми є економія енергетичних та матеріальних ресурсів.

Глобальний характер проблем економії матеріальних та енергетичних ресурсів потребує реалізації різноманітних заходів як на національному, так і на міжнародному рівнях. Найбільш суттєвими серед них є обмін інформацією, науково-технічне співробітництво, розвиток обміну новими енерго- і матеріалозберігаючими, технікою та технологіями. Це позитивно вплинуло б на використання енергії і сировини. В цьому ж напрямку вплинуло б на розв'язання сировинної та енергетичної проблеми усунення тих причин, які їх породжують. Серед них слід виокремити такі:

- забезпечення національних економік паливом і сировиною здійснюється в основному через їх експорт;

має місце постійне порушення зовнішньоекономічних сировинних зв'язків, що являє собою основну суперечність сировинної проблеми;

нестійкість попиту і пропозиції, наявність періодів надлишку і дефіциту сировини, стрибкоподібне коливання світових цін;

- суперечності між країнами щодо експорту та імпорту сировини.

Сировинна та енергетична проблеми є надто гострими для України. В першу чергу це стосується постачання нафти, газу, вугілля, деревини, кольорових металів тощо. З іншого боку, українське виробництво є надто енерго- і матеріалоємним. Так, на 1 дол. ВВП в Україні споживається електроенергії в чотири рази, а металу в два рази більше ніж у середньому в західноєвропейських країнах.

Тенденція до зростання ресурсів, що відволікаються на військові потреби, яка веде до загострення економічних і соціальних проблем у багатьох країнах, її негативний вплив на розвиток цивільного виробництва і рівень життя народів потребує пошуку шляхів зменшення військових витрат, насамперед у країнах, де проживає майже 80 відсотків населення планети. Серед них - демілітаризація економіки країн світу, тобто роззброєння і ліквідація військових галузей виробництва. Оскільки мілітаризовані галузі становлять воєнно-промисловий комплекс національної економіки, то демілітаризація ВПК це - конверсія його підприємств. Вона передбачає зміну пропорцій розподілу фінансових, трудових і матеріальних ресурсів між цивільною і військовою сферами, перехід у процесі роззброєння військового виробництва та інших видів військової діяльності на продукування товарів і надання послуг для задоволення потреб населення.

В економічно розвинутих країнах та в країнах СНД активно триває процес конверсії ВПК, на яку покладались великі надії у зв'язку з вивільненням значної кількості виробничих потужностей, матеріальних ресурсів та робочої сили. В дійсності конверсія виявилась справою, яка потребує значних витрат як в економічному аспекті (переоснащення складного і специфічного обладнання), так і в соціальному (масове скорочення працівників оборонних галузей і чисельності Збройних сил). Оцінки експертів свідчать, що початкові витрати на конверсію перевищують витрати на гонку озброєнь. В таких умовах народам усіх країн необхідно спільно і організовано здійснити ядерне роззброєння, суттєво зменшити військові витрати, подолати міжнаціональні та внутрішньонаціональні воєнні конфлікти.

Складним є комплекс проблем, який виникає у сфері розвитку людини та суспільства, що суттєво впливають на біологічні і соціальні аспекти відтворення не тільки робочої сили, але й людської популяції взагалі.

Серед них - ліквідація зубожіння, голоду, хвороби, безробіття і неграмотність, які охоплюють великі зони сучасного світу. Нині у світі більше голодуючих, ніж будь-коли в історії людства. Бідність, зубожіння, безробіття, соціально-економічна відсталість характерні перш за все для країн, що розвиваються, де проживає майже 2/3 населення планети, що дає підстави цю глобальну проблему віднести до проблем подолання відсталості цих країн.

Значні масштаби зубожіння та соціально-економічної відсталості цих країн викликають сумніви у можливості вести мову про нормальний розвиток і прогрес світової спільноти, коли переважна частина жителів планети опинилася за межею пристойного існування.

Основними шляхами розв'язання глобальних проблем країн, що розвиваються, є такі:

здійснення системи заходів, спрямованих на забезпечення динамічного соціально-економічного розвитку цих країн у науково-технічній і соціально-економічній сферах;

формування нового світового порядку, який би гарантував реальну допомогу країнам, що розвиваються, у вирішенні їх проблем;

- істотне трансформування у світовому господарстві механізму ціноутворення на природні ресурси шляхом відходу від їх визначення гігантськими ТНК, що контролюють природні багатства країн, що розвиваються;

- нарощування випуску готової продукції цими країнами, що дало б змогу навіть за існуючої кон'юнктури на світовому ринку значно збільшити доходи від експорту;

- надання економічно розвинутими державами світу країнам, що розвиваються, значних фінансових, людських, технічних та інтелектуальних ресурсів для розвідування і розробки природних ресурсів, їх переробки, транспортування та реалізації за трансформованими цінами з метою збільшення валютних доходів, встановлення ними економічного суверенітету над цими ресурсами. Зазначені кошти спрямувати на інтенсивний розвиток сільського господарства, подолання його нераціональної монокультури;

- здійснення прогресивних аграрних перетворень у сільському господарстві цих країн та ліквідація неоколоніальних форм господарювання в цій галузі.

Магістральним шляхом подолання глобальних проблем світового господарства є міжнародне співробітництво між країнами світового співтовариства на основі нових підходів і практичних заходів, які б враховували цілісність світу, в якому розвивається сучасна цивілізація.

Глобальні проблеми людства неможливо вирішити одномоментно зусиллям окремих країн. Тому потрібні єдиний міжнародний механізм їх розв'язання і регулювання, мобілізація ресурсів усіх країн світу, визначення міжнародних правових та економічних норм цього регулювання. Щодо останнього, то значна кількість політиків і експертів сходяться на тому, що існуюча політика регулювання процесів глобалізації та породжених ними проблем не відповідає вимогам нового політичного мислення.

Свою роль у регулюванні зазначених процесів, у розв'язанні глобальних проблем повинні відіграти ООН, МВФ, СОТ, регіональні та галузеві організації, котрі мають великий досвід координації міжнародних зусиль, використання ресурсів, регулювання міжнародних економічних зусиль.

Для розв'язання глобальних проблем людство має в розпорядженні достатні науково-технічні і матеріальні досягнення, напрацьовано відповідні форми. Серед останніх слід назвати міжнародну комісію з навколишнього середовища і розвитку, яка розробляє програми покращання якості природного середовища та загального екологічного стану. Ця комісія і ряд інших міжнародних організацій визначають критерії екологічної безпеки, розробляють короткострокові та довгострокові програми захисту навколишнього середовища.

Важлива роль в охороні навколишнього середовища належить регіональному співробітництву. Так, у документах ЄС неодноразово підкреслювалась необхідність розвитку регіональної стратегії у цій сфері і раціонального використання природних ресурсів європейського регіону, який сьогодні є найбільш кризовим в екологічному плані.

У розв'язанні демографічної проблеми суттєву роль відіграла п'ята Всесвітня конференція ООН з народонаселення, що відбулася у Каїрі у 1994 р. На ній була прийнята Програма дій щодо визначення політики народонаселення в усьому світі на період до 2015 р. Вона містить положення, що стосуються чисельності населення, його приросту та структури, міжнародної міграції, освіти, а також визначають шляхи співробітництва у розв'язанні демографічної проблеми.

Джерелами ресурсів та засобами розв'язання глобальних проблем у нинішніх умовах виступають:

офіційна допомога з боку економічно розвинутих країн країнам, що розвиваються;

іноземні приватні інвестиції;

застосування економічних важелів управління якістю довкілля, зокрема

субсидій і дотацій за виготовлення екологічно чистої продукції, за виконання

державних екологічних проектів, екологічні платежі за всі види забруднення

довкілля, виплати на охорону природи і поліпшення екологічних результатів,

пільгове або дискримінуюче кредитування, оподаткування і ціноутворення,

екологічне страхування тощо;

об'єднання зусиль усіх країн світу для розв'язання глобальних проблем;

збільшення витрат держав світового співтовариства на подолання

насамперед екологічної кризи;

створення за рахунок країн, які заподіяли найбільшої шкоди планеті,

своєрідного фонду екологічної безпеки з метою ліквідації найзагрозливіших

для довкілля джерел небезпеки;

посилення відповідальності країн світового співтовариства за

збереження природи;

стимулювання виробництва таких зразків транспортних засобів, техніки, які б не завдавали шкоди довкіллю, забезпечували економію всіх паливно-енергетичних ресурсів.

Складність розв'язання глобальних проблем сучасності не означає, що світова спільнота не усвідомлює згубної небезпеки їх ігнорування, потреби комплексного міждержавного підходу їх вирішення.

17.4 Стан і перспективи розвитку економіки України у контексті економічної глобалізації

Становлення незалежної та самостійної національної економіки України відбувається в складних умовах, що пов'язані з ендогенними та екзогенними трансформаційними процесами. В межах національної економіки відбувається:

1) перебудова всієї тканини економічних відносин на засаді зміни домінуючих форм власності;

2) формування національної законодавчої бази та становлення державності.

Міжнародні трансформаційні процеси пов'язані з переходом світової економіки від сукупності національних економік та взаємозв'язків між ними до новітнього стану єдиного планетарного економічного простору -- глобальної економіки.

Місце національної економіки в глобальних економічних процесах визначається широким спектром становищ між полюсами від подальшої периферізації економіки і підпорядкування її геополітичної стратегії західним країнам до прориву в технологічний і економічний авангард міжнародної економіки. Це передбачає формування національних пріоритетів розвитку, що можливе за такими варіантами:

1) змиритися зі своєю нездатністю створити конкурентоспроможну економіку;

2) знайти чинники структурного та технологічного оновлення економіки, спроможної конкурувати на нових ринках, завойовувати і захищати позиції на окремих їх сегментах.

Перший шлях передбачає ефективну експлуатацію наявних природних ресурсів індустріальними технологіями, еволюційний розвиток цих технологій та відтворення трудових ресурсів, здатних копіювати чужі знання і таким чином адаптуватися до середніх стандартів сучасного світу. На цьому шляху мають місце багато прикладів "процвітання" малоефективних економік, що забезпечувалось проривами в експорті за допомогою ТНК. Більше того, сформувався своєрідний ринок "національних пропозицій" умов транснаціональної діяльності, де товаром стають не тільки дешева робоча сила, податкові пільги, заходи протекціоністської політики, а й масштаби концесій державної власності. Це сприяє штучному впровадженню елементів суперсучасних технологічних систем у до-індустріальні та індустріальні економіки, сучасного західного менеджменту -- у відносини культур, чиї цивілізаційні цінності принципово відмінні від прагматизму.

Другий шлях пов'язаний з концентрацією ресурсів на обраних пріоритетах, забезпеченням факторної конкурентоспроможності та трансформацією початкових факторних переваг в інвестиційні та науково-технологічні, тобто у динамічні переваги.

Вплив глобальних ринкових сил на економіку країни в умовах її становлення позначився:

1) на розвитку базових галузей економіки, які безпосередньо беруть участь у міжнародних економічних процесах;

2) на функціонуванні суміжних та обслуговуючих галузей економіки;

3) на національному товарному ринку у зв'язку з імпортом товарів інших країн;

4) на ринку цінних паперів у зв'язку з наявністю значної частки акцій підприємств України в іноземного інвестора.

Таким чином, дія глобальних ринкових сил настільки значуща, що можливості власного регулювання національної економіки дещо звужуються.

Прискорена лібералізація зовнішньоекономічних зв'язків в умовах шокової лібералізації цін призвела до неконтрольованої відкритості української економіки, обумовила посилення структурних деформацій на користь виробників проміжної продукції - сировини, напівфабрикатів - та спад у галузях з високою часткою доданої вартості, що виробляють кінцеву, особливо високотехнологічну продукцію. Надзвичайна відкритість економіки країни, що набута за останні 10--12 років, не компенсує ефекту внутрішньогосподарських диспропорцій, а навпаки поглиблює їх.

Для забезпечення міжнародної конкурентоспроможності Україна має необхідні ресурсно-технологічні передумови - запаси корисних копалин, сільськогосподарські угіддя, кваліфіковану робочу силу, науково-технічну базу, вигідне геополітичне становище. Крім того, в країні склалися унікальні виробничі комплекси в таких галузях промисловості, як металургійна, машинобудівна, хімічна. Ці комплекси поєднують на незначній відстані енергетичні, рудні та інші ресурси, забезпечені розвинутою виробничою, соціальною та рекреаційною інфраструктурою, мережею науково-дослідних та проектно-конструкторських організацій, навчальних закладів. Це може стати важливою передумовою формування виробничих регіональних кластерів (енерго-металургійно-хімічних) світового значення. Базою розвитку загальноєвропейського туристично-господарського комплексу може стати унікальний рекреаційний комплекс, що поєднує Азово-Чорноморський, Карпатський та Поліський підкомплекси. Лісова і Степова зони країни за своїми агро-кліматичними та земельними ресурсами можуть забезпечувати продовольством населення багатьох країн. Роль України як транзитної держави стосується нафто- та газопроводів, продуктопроводів, ліній електромереж, морського та річкового транспорту, транзитних залізничних шляхів та автомобільних коридорів між Європою та Азією.

Перед країною постає складне завдання скористатися наявними перевагами та відшукати шляхи отримання вигоди від глобалізації, перетворити глобальну ринкову силу у продуктивну силу національної економіки, виходячи з комплексного сполучення глобалізації з регіональною самодостатністю та забезпеченням національних інтересів. Головний інтерес України -- посісти таке місце у світовому поділі праці, міжнародній торгівлі та фінансах, яке б відповідало її природним, трудовим та інтелектуальним ресурсам, сприяло реалізації потенціалу великої європейської держави. Попередити небажаний розвиток подій можливо лише за рахунок виходу на нову парадигму взаємодії внутрішніх та зовнішніх чинників, адаптації до процесів міждержавної інтеграції. Отже, країні слід обрати нову модель розвитку, перейти від екзогенно-залежного до ендогенно-орієнтованого розвитку.

Якщо екзогенно залежна модель розвитку національної економіки характеризується високим рівнем експортно-імпортної залежності від інших країн світу та пригніченим внутрішнім ринком, то ендогенно орієнтована модель розвитку будується на партнерських зовнішньоекономічних відносинах та стратегії випереджаючого розвитку, тобто орієнтована на захист національних інтересів в умовах глобалізації.

Важливою особливістю сучасного науково-технічного прогресу є його об'єктивно зумовлена інтернаціональна природа, що дає більшості країн змогу бути в його руслі, мати свої, часом унікальні ніші. Для України це, зокрема, авіакосмічна техніка і матеріалознавство, що інтегровані у міжнародний поділ праці. Таким чином, мета підтримки базових інституцій з постійним накопиченням постіндустріальних цінностей є цілком реальною.

До умов формування розвинутих факторів національної конкурентоспроможності слід віднести наступні:

відтворення на новій основі ліній галузевих комплексів "наука - освіта - виробництво - збут - споживання", орієнтованих на виготовлення виробів та технологій, модернізацію існуючих;

обмеження зовнішніх кредитів як джерела майбутніх нераціональних видатків;

розвиток внутрішнього ринку як бази формування та апробації спільних конкурентних переваг України.

Для орієнтації економіки України на інноваційний шлях розвитку необхідними виявляються заходи сприяння: оновленню системи організації наукових досліджень та засвоєння їх досягнень; інноваційному підприємництву, становленню венчурного бізнесу; створенню технополісів і технопарків; комерціалізації результатів НДДКР на внутрішньому і зовнішньому ринках; співпраці з метою запозичення світового досвіду з організації функціональних та регіональних систем інноваційного розвитку.

Для зміцнення міжнародних позицій країни слід враховувати наступні виміри інтеграції у світове господарство:

- глобальний, пов'язаний зі світовими глобальними відносинами та світовими регулятивними інститутами;

- регіональний, що передбачає інтеграцію країни у регіональні ринки та відповідні інститути (ЄС, СНД тощо) шляхом реалізації стратегії багатополюсності (на відміну від однополюсності, на якій в окремих випадках наголошується);

- локальний (або мікрорівень), що передбачає двосторонні відносини з країнами та транснаціоналізацію економіки, тобто формування та поширення діяльності ТНК у наступних напрямках: ресурсно-технологічний (металорудні, агропромислові); техніко-технологічний (приладобудування, аерокосмічна техніка, літакобудування, суднобудування), транс-портно-інфраструктурний ( нафта, газ, електроенергетика).

З урахуванням, з одного боку, найважливіших міжгосподарських тенденцій, з другого - потенціалу української економіки, стратегічними пріоритетами її розвитку в умовах глобалізації мають стати наступні:

- системна інтеграція у світове господарство із забезпеченням реальної міжнародної конкурентоспроможності;

- ефективна міжнародна спеціалізація, скоординована з внутрішньою структурною модернізацією і орієнтована на доступні прогресуючі сегменти світового ринку;

- міжнародна диверсифікація, спрямована на ліквідацію надмірної залежності від окремих зарубіжних ринків;

- становлення власних транснаціональних економічних структур з глобальним менеджментом;

- безпосередня участь у формуванні світової інфраструктури через взаємодію зі світовими інститутами;

- інтеграційна взаємодія з ЄС, СНД, центрально- та східноєвропейськими угрупованнями країн;

- забезпечення необхідного рівня економічної безпеки з діючими механізмами захисту від несприятливих змін міжнародної кон'юнктури та фінансових криз.

Ефективно реалізувати визначені пріоритети можливо заходами адекватної економічної політики з продуктивним використанням власних, насамперед, інтелектуальних ресурсів.

ПРАКТИКУМ

І. Вивчити та законспектувати наступні питання:

1. Платіжний баланс як відображення економічного стану країни

2. Причини виникнення та соціально-економічна сутність глобальних проблем

3. Основні глобальні проблеми сучасності та їх класифікація

4. Шляхи розв'язання глобальних проблем

5. Стан і перспективи розвитку економіки України у контексті економічної глобалізації

ІІ. Тести. Знайдіть правильну(і) відповідь(і) на тестові запитання:

1. В якому з положень неправильно названі глобальні проблеми людства?

а) відвернення світової ядерної війни і забезпечення стабільного миру;

б) поглиблення екологічної кризи й погіршення охорони довкілля;

в) ліквідація відсталості країн, що розвиваються;

г) прискорення темпів економічного розвитку.

2. Яка головна причина загострення глобальних проблем з погляду технологічного способу виробництва?

а) швидка урбанізація населення;

б) швидке й нерівномірне зростання населення;

в) низький рівень впровадження ресурсо- та енергозаощаджуючих технологій;

г) немає вірної відповіді.

3. Що є основним джерелом забруднення довкілля?

а) викиди теплових електростанцій;

б) вихлопні гази автомобілів;

в) низький рівень упровадження екологічно чистих технологій

г) немає вірної відповіді.

4. За якими законами розвивається економіка глобальних проблем?

а) за законами, що діють у межах окремих національних країн, але мають інтернаціональні форми свого вияву (закон народонаселення, закон нерівномірності економічного розвитку тощо);

б) за законами, що діють у межах світового господарства (закон інтернаціоналізації виробництва тощо);

в) за всезагальними економічними законами;

г) немає вірної відповіді.

5. Які економічні закони найтісніше переплітаються і їхня дія призводить до значного зростання глобальних проблем?

а) дія закону народонаселення;

б) дія закону нерівномірності економічного розвитку;

в) дія закону пропорційного розвитку економіки;

г) немає вірної відповіді.

6. В якому з положень неправильно названі шляхи подолання екологічної кризи?

а) встановлення державою більш строгих норм шкідливих викидів автомобілів та контроль за їх виконанням;

б) впровадження екологічно чистих технологій;

в) ліквідація диспаритету цін на промислові товари ті сільськогосподарську продукцію;

г) немає вірної відповіді.

7. Яке з положень неправильно розкриває шляхи розв'язання паливно-енергетичної проблеми?

а) встановлення національної народної власності на природні ресурси;

б) об'єднання дій країн-експортерів паливно-енергетичних ресурсів;

в) країни, що розвиваються, повинні інтенсивно розвивати власне сировинне господарство;

г) немає вірної відповіді.

8. Планетарний, всеохоплюючий процес трансформації, функціонування та розвитку світового господарства у відкриту цілісну систему інформаційно-технологічних, фінансово-технологічних, фінансово-економічних, суспільно-політичних, соціально-культурних взаємозв'язків і взаємо залежностей - це …

а) лібералізація;

б) глобалізація:

в) транснаціоналізація.

9. Перехід від процесу мілітаризація економіки до економіки роззброєння, переведення військового виробництва на випуск мирної продукції - це …

а) конверсія;

б) деміталіризація:

в) урбанізація.

10. Розброєння та ліквідація військових галузей виробництва - це …

а) конверсія;

б) деміталіризація;

в) урбанізація.

ІІІ. Підготуйте для презентації на семінарському занятті реферат за однією з наведених нижче тем.

1. Глобалізація світогосподарських зв'язків: необхідність, зміст, структура, фактори, що її визначають.

2. Глобальні проблеми людства та способи їх розв'язання у процесі міжнародного співробітництва.

3. Діалектика глобального і національного на сучасному етапі розвитку цивілізації.

4. Глобалізація світогосподарських зв'язків і загострення загально цивілізаційних проблем людства.



Література

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. - Офіційне видання. - К.: Парламентське видавництво, 2002. - 87 с.

2. Господарський кодекс України. К.: Парламентське вид-во-2005. - 192 с.

3. Закон України "Про власність" від 26 березня 1991 р. // Голос України. - 1991. - 7 лютого.

1. Закон України "Про господарські товариства". - К.: Парламент. вид-во, 2001. - 10 с.

2. Закон: України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 р. // Урядовий кур'ер. - 1995. г-8 травня.

3. Закон України "Про зайнятість населения" // Закони України. Т. 1. /1н-т законодавства. - К, 11996. - т С.25. - 268.

4. Закон України "Про колективні договори і угоди" // Закони України. Т. 6. Ін-т законодавства. - К, 1997.- С. 5-11.

5. Закон України "Про оплату праці // Закони України. Т. 8. / Ін-т законодавства - К, 997, С. 218.

6. Кодекс законів про працю України. Закон України про відпустки. - Харьків: 1998. - 207 с.

7. Про сприяння зайнятості та захист від безробіття: Конвенція МОП 168 від 23 червня 1998 р. . ,

8. Батрасов В.И., Поздеева Т.В. Проблема экономической теории XXI века.- Н.Новгород: Нижегородский гуманитарный центр, 2002.

9. Башнянин Г. І., Лазур П. Ю., Медведєв В. С. Політична економія: Підручник для студентів вузів. - К.: Ельга Ніка-Центр, 2002. - 527с.

10. Башнянин Г., Мочерний С. Граничної корисності концепція / Економічна енциклопедія: У 3 т. / Редкол.: … С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. - К.: Академія. - 2000. - Т. 1. - С. 275-276.

11. Бем-Баверк Е. Основы теории ценности / Экономическая теория: Хрестоматия. - М.: Высш. шк, 1995.

12. Бєляєв О. О., Бебело А. С. Політична економія: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2001. - 328 с.

13. Блауг М. Економічна теорія в ретроспективі. - К. : Основи, 2001. - 670с.

14. Бутук О.І., Волкова Н.І. Економічна теорія: тренінг-курс : Навч. посіб. - К. : Знання, 2007. - 291 с.

15. Глобализация транспортной системы и понятие "транзитный потенциал страны" / Т. Блудова // Экономика Украины. - 2006. - № 10. - С. 73-78.

16. Дмитриченко Л. І., Дмитриченко Л. А. та ін. Політична економія: навчально-методичний посібник за кредитно-модульною системою для студентів спеціальності "Економічна теорія". - Донецьк: Норд-Прес, 2008. - 140 с.

17. Економічна теорія: Підручник / За ред. В. М. Тарасевича. - Київ: Центр навчальної літератури, 2006. - 784 с.

18. Економічна теорія: політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. - 7-ме вид., стереотипне. - К. : Знання-Прес, 2008. - 719 с.

19. Економічний тлумачний словник: Понятійна база законодавства України у сфері економіки/ Упоряд. Д.Д. Гордієнко. - К.: КНТ, 2006. - 308 с

20. Економічна теорія. Посібник вищої школи / Під заг. ред. Воробйова Є. М. - Харків-Київ, 2001. - 704 с.

21. Кейнс Д. Общая теория занятости, процента и денег / Классика экон. мысли: Соч. - М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2000. - Кн. 2. - Гл. 6. -

22. С. 518-529; Кн. 3. - С. 550-586.

23. Конкурентоспроможність економічного середовища в Україні. Порівняльний аналіз рейтингів окремих країн / О.В. Макара // Економіка і прогнозування. - 2007. - № 2. - С. 43-56.

24. Макконнелл К., Брю Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика. В 2-х т. Т. 1. - М. : Республика, 1992. - 399 с.

25. Макконнелл К., Брю Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика. В 2-х т. Т. 2. - М.: Республика, 1992. - 400 с.

26. Малий І. Й. Теорія розподілу суспільного продукту. -- К.: КНЕУ, 2000.

27. Малый И., Галабурда Н. Экономическая наука: проблемы осознания методологии//Экономика Украины. - 2006. - №9. - С.45.

28. Маркс К. Капітал: Т. 1 // Маркс К., Енгельс Ф. Твори: Пер. з 2-го рос. вид. - К.: Держполітвидав УРСР, 1963. - Т. 23. - Передмова до першого видання.

29. Маркс К. До критики політичної економії / Маркс К., Енгельс Ф. - Твори: Пер. з 2-го рос. вид. - К.: Держполітвидав УРСР, 1963. - Т. 13. - С. 1-65. - Передмова. - С. 5-9.

30. Маршалл А. Принципы экономической науки. - М.: Прогресс, 1993. - Т. 1. - С . 56-106.

31. Мочерний С. В., Ларіна Я. С. Політекономія: Підручник. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2006. - 390 с.

32. Мамалуя О. О. Основи економічної теорії. - К: Видавництво правничої літератури "Юрінком Інтер", 2006. - 480 с.

33. Мочерний С. Виробництво // Економічна енциклопедія: У 3 т. / Редкол.: С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. - К.: Академія, 2000. - Т. 1. - С. 191-193.

34. Мочерний С. Власність // Економічна енциклопедія: У 3 т. / Редкол.: С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. - К.: Академія, 2000. - Т. 1. - С. 237-247.

35. Мочерний С. Економіка // Економічна енциклопедія: У 3 т. / Редкол.: С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. - К.: Академія, 2000. - Т. 1. - С. 380-382.

36. Основи економічної теорії: Навч. посібник / Мельник Л. Ю., Корецьких М. Х. та ін. - К: Центр навчальної літератури, 2005. - 528 с.

37. Основи економічної теорії: Підручник / За науковою ред. проф. Федоренка В. Г. - К.: Алеута, 2005. - 511 с.

38. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / Відп. ред. Г. Н. Климко. - 5-те вид., випр. - К.: Знання-Прес, 2004. - 615 с.

39. Павлишенко М. Політекономія - ядро економічної теорії // Економіка України. -- 2002. -- № 7.

40. Політична економія / За ред. С.В. Мочерного. - Львів : Світ, 1990. - 680с.

41. Політична економія: Навчальний посібник/ Ред. О.С. Степура. - К.: Кондор, 2006. - 406 с.

42. Політична економія : Навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів / За ред. В.О. Рибалкіна, В.Г. Бодрова. - К. : Академія, 2007. - 672 с.

43. Політична економія: Навчальний посібник / За ред. доктора Г.І. Башнянина і доцента Є.С. Шевчука. - Вид. 4-те, пероб. і доп. - Львів : Магнолія Плюс, 2006. - 308 с.

44. Політична економія: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів / За ред. В.О. Рибалкіна, В.Г. Бодрова. - К. : Академія, 2007. - 672 с.

45. Політична економія: Навч. посібник / К. Т. Кривенко, В. С. Савчук, О. О. Бєляєв та ін.; За ред. д-ра ек. наук, проф. К. Т. Кривенка. - К.: КНЕУ, 2001. - 508 с.

46. Політична економія: Підручник / За заг. ред. Ю. В. Ніколенка - К.: ЦУЛ, 2003.

47. Рудакова И. Основные течения экономической теории: потемная и научная практика // Вопросы экономики. - 2005. - №9.

48. Рудакова И. Основное течение экономической теории: потенциал и критика.// Вопросы экономики. - 2005. - № 9.- С. 21.

49. Семюелсон П. А., Нордгауз В. Д. Мікроекономіка: Пер. з англ. - К.: Основи, 1998. - Розд. 13. - С. 316-320.

50. Сэй Ж.-Б. Трактат по политической экономии // Ж.-Б. Сэй. Трактат по политической экономии; Ф. Бастиа. Экономические софизмы. Экономические гармонии. - М.: Дело, 2000. - С. 22-88.

51. Старостенко Г. Г. Економічна теорія: Навч. посібник для дистанційного навчання / Г. Г. Старостенко. - К.: Ун-т "Україна", 2004. - 172 с

52. Станковская И.К., Стрелец И.А. Экономическая теория: Учебник / И.К Станковская, И.А. Стрелец.-2-е изд. доп. и перераб.-М.:Из-во "Эксмо", 2006. - 448 с.

53. Туган-Барановський М. І. Політична економія: Курс популярний. - К.: Наук. думка, 1994. - Розд. 1, 2, 3, 10.

54. Фукс А. Е. Амортизація і оновлення основного капіталу: теорія і практика. - К.: КНЕУ, 1996.

55. Фукс А. Е. Капітал підприємства: проблеми його кругообороту й обороту в економіці України // Вчені записки: Наук. збірник. - Вип. 3. - К.: КНЕУ, 2001.

56. Ходзінський К., Мазурок П. Первісне нагромадження капіталу та підприємництво в Україні // Економіка України. - 2003. - № 4.

57. Чепінога В. Г. Основи економічної теорії: Навч. посіб. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 456 с.

58. Чечетов М. Державне регулювання та державне підприємництво: міфи і реальність // Економіка України. - 2001. - № 12.

59. Шишкин А. Ф. Экономическая теория: 2-е изд.: В 2 кн.- М.: Владос, 1996. - Кн. 1 - Гл. 20.

60. Шніцер М. Порівняння економічних систем: Пер. з англ. - К.: Основи, 1997. - Розд. 3, 10.

Размещено на Allbest.ru