Предмет політичної економії

3) поряд з накопиченням грошей у монетній формі відбувається накопичення скарбів у вигляді предметів розкоші, виготовлених із золота, срібла, дорогоцінних каменів.

Функція засобу платежу полягає в обслуговуванні грошима погашення різноманітних боргових зобов'язань між суб'єктами економічних відносин. Причинами цього є:

а) неоднакова тривалість періодів виробництва різних товарів;

б) неоднакова тривалість періодів обертання різних товарів;

в) сезонний характер виробництва і збуту ряду товарів тощо.

Функція світових грошей полягає в обслуговуванні грошима міждержавних економічних відносин, пов'язаних з розрахунками за зовнішньоторговельні операції, наданням кредитів та іншими угодами.

Закон грошового обігу полягає в тому, що кількість грошей, необхідних для виконання функції засобу обігу, має дорівнювати сумі цін реалізованих товарів, поділений на число оборотів однойменних грошових одиниць.

Чинники, які визначають кількість повноцінних грошей, які необхідні для забезпечення товарообігу:

1) рівень цін товарів, що підлягають реалізації;

2) обсяг товарної маси;

3) швидкість обігу грошей.

Класичний підхід визначення кількості грошей в обіг передбачає використання наступної формули:

(5.1)

де: КГ - кількість грошей, необхідних для обігу;

СЦ - сума цін товарів, проданих за готівку;

К - сума цін товарів, проданих у кредит;

П - сума цін товарів, раніше проданих у кредит, але термін сплати по яких наступив;

ВП - сума цін взаємопогашених платежів та бартерних угод;

О - середня кількість оборотів грошової одиниці.

В економічній літературі широко використовується формула кількісної теорії грошей, яка базується на неокласичній теорії рівняння грошової і товарної мас, запропонованої американським економістом І. Фішером:

(5.2)

(5.3)



де М - маса грошей, необхідних для обігу; V - середня кількість оборотів грошової одиниці; Р - ціна одиниці товару; Q - кількість товарів, вироблених за визначений час.

Грошова маса - це сукупність усіх грошових засобів у готівковій і безготівковій формах, які забезпечують реалізацію товарів, послуг і всі нетоварні платежі у народному господарстві.

5.4 Теорії, що визначають вартість (цінність) товару. Закон вартості

В економічній науці існує кілька теорій вартості, а саме: теорія витрат виробництва, теорія факторів виробництва, теорія трудової вартості, теорія граничної корисності, теорія попиту та пропозиції та інші.

Таблиця 5.2

Характеристика теорій, що визначають вартість товару

Назва теорії	Засновники	Характерні риси
Теорія витрат виробництва	Р. Торренс, Н. Сеніор, Дж. Мілль, Дж. Мак-Куллох та ін.	Розглядає витрати виробництва як основу мінової вартості і цін, вважаючи, що нова вартість створюється не лише живою, а й минулою, уречевленою працею. Дана теорія виходять з того, що оскільки величина витрат виробництва залежить від цін на окремі їх елементи (предмети і засоби праці, робочу силу), то використання витрат як основи ціноутворення означає, по суті, пояснення цін на товари цінами на елементи витрат.
Теорія факторів виробництва	Ж. Б. Сей, Ф. Бастіа	Трактувала формування вартості в процесі виробництва як результат витрат трьох його основних факторів: праці, капіталу і землі. Всі вони беруть рівноправну участь (яка визначається для кожного з них ринком) у створенні вартості. Кожний з цих факторів "створює" відповідну частину вартості: праця - заробітну плату, капітал - відсоток, а земля - ренту. Виведення доходів з продуктивності факторів означало, що власники капіталу і землі привласнюють відсоток і ренту.
Теорія граничної корисності	К. Менгер, Л. Вальрас, Ф. Візер, Г. Гессен, Е. Бем-Баверком, В. Парето	Головна ідея даного підходу полягає в тому, що зведення вартості до витрат (самої праці чи праці, землі, капіталу) є неприйнятною, тому що не дає змоги врахувати корисність товару. Вартість товарів визначається ступенем корисності останньої одиниці товару для споживача.
Теорія трудової вартості	Вільям Петі, Адам Сміт, Давид Рікардо, Карл Маркс	Теорія трудової вартості оцінює вартість товарів залежно від затрат суспільно необхідної праці на їх виробництво. Економічне вчення Карла Маркса в значній мірі збагатило теорію трудової вартості концепцією двоїстого характеру праці (астрактною і конкретною), тобто таким розумінням вартості, що відбиває речове вираження відносин між людьми в системі суспільного поділу праці. Адам Сміт стверджував, що праця - єдине точне мірило вартості, чи єдина міра, за допомогою якої можна порівняти між собою вартості різних товарів за всіх часів і у всіх місцях. Це положення, сформульоване в праці "Дослідження про природу і причини багатства народів", пізніше конкретизоване Давидом Рікардо, що збагатив, уточнив теорію трудової вартості. Вона послужила основою теорії додаткової вартості Карла Маркса та й усього його економічного учення.
Теорія попиту та пропозиції	Альфред Маршал	А. Маршал виходив з того, що формування ринкових цін відбувається в результаті взаємодії попиту і пропозиції та пов'язував зміну попиту з категорією граничної корисності, а пропозиції - з вирішальним впливом витрат виробництва. Він вважав, що витрати виробництва, інтенсивність попиту, межа виробництва і ціна продукту взаємно регулюють одна одну, і тут не виникає ніякого сумніву твердження, що кожна з них частково регулюється іншими.

Закон вартості - це закон, який передбачає, що виробництво й обмін товарів мають здійснюватися на основі їхньої вартості, тобто як обмін еквівалентів.

Закон вартості відповідає як теорії трудової вартості, так і теорії граничної корисності. Якщо вартість товару повинна детермінувати два фактори - витрати праці та ступінь цінності його для споживача, то еквівалентність обміну, відповідно до закону вартості, припускає еквівалентність обох факторів.

Закон вартості діє через відхилення цін від вартості. Коливання цін є механізмом дії закону вартості. У ринковій економіці закон вартості виконує такі функції (рис. 5.2).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 5.2. Функції закону вартості

Отже, закон вартості сприяє розвитку виробництва. Водночас він стимулює прогрес виробництва, оскільки економічними методами позбавляє товарне господарство від неефективних підприємств. А це, в свою чергу, впливає на розвиток суспільних потреб, пришвидшуючи науково-технічний і суспільний прогрес.

ПРАКТИКУМ

І. Вивчити та законспектувати наступні питання:

1. Натуральне господарство. Сутність і основні риси товарного виробництва.

2. Товар і його властивості.

3. Сутність і функції грошей.

4. Теорії, що визначають вартість (цінність) товару. Закон вартості.

ІІ. Тести

Знайдіть правильну (і) відповідь(і) на тестові запитання:

1. Матеріальною основою товарного виробництва є:

а) приватна власність;

б) закон вартості;

в) суспільний поділ праці.

2. Величина вартості виробництва визначається:

а) величиною попиту;

б) капіталом;

в) кількістю затраченої праці.

3. Підрив товарного виробництва обумовлює:

а) конкуренція;

б) держава;

в) монополія.

4. Основою виробництва є:

а) політика держави;

б) гроші що знаходяться у банку;

в) праця людини;

г) знаряддя праці.

5. Характерними рисами натурального виробництва є:

а) замкнутість господарських одиниць;

б) суспільний поділ праці;

в) прямі економічні зв'язки між виробництвом та споживанням.

6. Споживча вартість товару створюється:

а) конкретною працею товаровиробника;

б) абстрактною працею.

7. Величина вартості товару знаходиться в прямо пропорційній

залежності від:

а) продуктивності праці;

б) інтенсивності праці.

8. Назвіть, що з наведених положень є вартістю товару:

а) праця товаровиробника;

б) якість товару;

в) співвідношення попиту та пропозиції;

г) кількість затраченої праці.

9. Назвіть, що з наведених положень є споживчою вартістю:

а) корисність;

б) рідкісність речі;

в) абстрактна праця;

г) співвідношення попиту та пропозиції.

10. Що є важливою складовою суспільного виробництва:

а) обмін;

б) організація і управління.

11. Види товарного виробництва:

а) просте;

б) складне;

в) капіталістичне.

12. Характеристика натурального виробництва:

а) високоефективне;

б) консервативне;

в) існує обмін;

г) не існує обміну;

д) малоефективне.

13. Властивості товару:

а) споживча вартість;

б) вартість;

в) не є продуктом праці;

г) мінова вартість.

14. Праця буває:

а) проста;

б) складна;

в) найскладніша.

ІІІ. До кожного терміна доберіть єдиний правильний варіант визначення.

Терміни

1. Товарне виробництво

2. Мінова вартість

3. Закон грошового обігу

4. Товар

5. Інтенсивність праці

6. Закон вартості

7. Суспільно необхідний робочий час

8. Споживна вартість товару

Визначення

а) Передбачає, що виробництво й обмін товарів мають здійснюватися на основі їхньої вартості, тобто як обмін еквівалентів.

б) Витрати праці за одиницю робочого часу.

в) Продукт праці, який виготовляється не для власного споживання, а для обміну і реалізується шляхом купівлі-продажу.

г) Час, який затрачається на виготовлення товару за певних суспільно нормальних умов виробництва і середнього в даному суспільстві рівня продуктивності та інтенсивності праці.

д) Кількість грошей, необхідних для виконання функції засобу обігу, має дорівнювати сумі цін реалізованих товарів, поділений на число оборотів однойменних грошових одиниць.

е) Здатність товарів як споживних вартостей обмінюватися один на одного в певних кількісних співвідношеннях (пропорціях).

ж) Організація суспільного господарства, коли продукти виробляються окремими, відособленими виробниками, причому кожний з них спеціалізується на виробництві одного чи декількох видів продуктів, тому для задоволення потреб суспільства необхідна купівля-продаж продуктів, що стають товарами на ринку.

з) Здатність товару задовольняти певну потребу людини.

ІV. Розв'язати задачі:

1. Щорічна потреба в іноземних інвестиціях в Україні складає щорічно 8 млрд. дол. США. На початку 2000 року надійшло 1 млрд. дол. Проте в грошовій формі лише 20 %, а решта - у вигляді майна. Скільки коштів надійшло в грошовій формі?

2. Розрахувати: а) кількість грошей, необхідних для обігу, за умови, що обсяг продажів складає 40 млрд. грн., а гривня обертається три рази на рік; б) як зміниться необхідна кількість грошей, якщо на 10 млрд. грн. товари будуть продані в кредит, на 5 млрд. грн. надійдуть платежі за товари, продані в попередні періоди, а гривня буде обертатись в два рази швидше?

3. Сума цін товарів - 350 млн. грн. Сума цін товарів, проданих в кредит - 10 млн. грн. Сума платежів за борговими зобов'язаннями - 5 млн. грн. Сума взаємопогашуваних безготівкових платежів - 12 млн. грн. Середнє число обертів грошової одиниці - 7. Знайдіть, яка кількість грошей потрібна для обігу.

4. Визначте кількість грошей, необхідних для обороту при таких умовах: сума цін товарів і послуг, які призначені для реалізації - 200 млрд. ум. од.; сума цін товарів, які поступають в розпорядження споживачів по безготівковому рахунку і в кредит населенню - 65 млрд. ум. од.; термін обороту грошових знаків - 90 днів; вклади населення в ощадні банки - 15 млрд. ум. од. Поясніть, в чому полягають особливості дії закону грошового обігу?

5. Валовий внутрішній продукт, виміряний у поточних ринкових цінах, дорівнює 150 млрд. грн., сума цін товарів, проданих у кредит, дорівнює 20 млрд. грн. На підставі взаємних розрахунків і за бартерним обміном було реалізовано товарів на суму 50 млрд. грн., платежі за якими на час розрахунку дорівнюють 20 млрд. грн. Визначте, яка необхідна готівкова маса грошей в обігу, якщо гривня обертається 10 разів на рік.

6. Маса життєвих засобів, необхідних для відтворення робочої сили щоденно, дорівнює 5 грн., щотижня - 20, щоквартально - 150, щорічно - 1850 грн. Необхідно розрахувати денну вартість робочої сили.

7. Тривалість робочого дня 8 годин. За цей час робітник виробляє два вироби. Вартість одного виробу - 18 грн. За умови, що 1 год. Робочого часу = 1 год. СНРЧ, показати, як зміниться вартість одного виробу й вартість усієї продукції, якщо продуктивна сила зростає в 2 рази.

8. Підприємство А і Б виробляють продукцію n кожне на суму 75 млн. грн. при стабільному попиті на ринку на цю продукцію 150 млн. грн. Намагаючись завоювати ринок і потіснити свого конкурента , підприємство А збільшило випуск продукції за рахунок підвищення продуктивної сили праці. Те ж саме зробило і підприємство Б, але за рахунок підвищення інтенсивності праці. Хто переможе в конкурентній боротьбі і чому?

9. Впродовж 8-годинного робочого дня робітник виробив 4 вироби. Вартість кожного з них - 25 грн. За умови, що 1 год. робочого часу = 1 год. суспільно-необхідного робочого часу, показати, як зміниться вартість одного виробу і вартість усієї продукції, якщо інтенсивність праці зросте в 2 рази.

V. Підготуйте для презентації на семінарському занятті реферат за однією з названих нижче тем.

1. Роль суспільного поділу праці у розвитку товарного виробництва і товарного обміну.

2. Основні властивості товару та їх співвідношення.

3. Суб'єкти товарних відносин та їх еволюція.

4. Місце товарної організації виробництва за капіталізму.



6. Капітал: процес виробництва і нагромадження. Наймана праця і заробітна плата

План

1. Капітал як економічна категорія товарного виробництва

2. Рух і нагромадження капіталу

3. Трудові відносини при капіталізмі

4. Сутність заробітної плати, її функції, форми та системи

Заритий скарб ржавіє і згниває, лише в обороті золото зростає.

Вільям Шекспір

6.1 Капітал як економічна категорія товарного виробництва

Сучасна економічна наука трактує капітал як складну, багатоаспектну категорію, еволюція якої відобразила історичний процес розвитку природи, форм руху, динаміки та структури товарного виробництва. В економічній теорії сформувалися такі підходи до визначення сутності капіталу.

1. Предметно-функціональний підхід, згідно з яким капітал ототожнюється з нагромадженою працею, призначеною для подальшого виробництва або продажу й одержання доходу.

2. Соціально-економічний підхід, згідно з яким капітал трактується як економічна категорія - специфічні суспільні відносини, що виникають за певних історичних умов.

Грошовий підхід, згідно з яким капітал досліджується як фінансовий ресурс, що приносить дохід власникові у вигляді процента.

Ототожнення капіталу з часом як особливим економічним ресурсом, що визначає дохід підприємців як винагороду за відмову від задоволення поточних потреб заради отримання майбутніх благ.

Трактування капіталу як певного вкладення, завдяки чому забезпечується одержання доходу.

У рамках цього підходу виокремлюється категорія "людського капіталу" як міри втіленої у людині здатності приносити дохід. Освіта, професіоналізм, здоров'я, природні здібності та творчість індивіда розглядаються як чинники його продуктивної сили, що сприяє збільшенню обсягів виробництва високоякісної інноваційної продукції і приносить так звану технологічну ренту, виступаючи найважливішим джерелом зростання доходу окремої людини й суспільства в цілому. При цьому особистість визначається не лише як суб'єкт, а й як об'єкт економічної діяльності та інвестицій, які прибутковіші, ніж капіталовкладення в інші фактори виробництва.

Інвестиціями у людський капітал вважаються витрати на здобуття освіти, кваліфікації, підготовку та перепідготовку робітників, підтримку здоров'я, інформаційне забезпечення тощо. Величина людського капіталу оцінюється потенційним доходом, який він може приносити власнику.

Соціально-економічне багатство інтелекту відображає категорія "інтелектуальний капітал", який функціонує у "чистому" вигляді в таких сферах, як наука, освіта, охорона здоров'я, управління тощо. У високоцивілізованому суспільстві інтелектуальний капітал починає переважати над усіма іншими формами капіталу, виступаючи головною передумовою нагромадження суспільного багатства.

Капітал (від лат. сарitаlis - головний) - самозростаюча авансована вартість, вкладення, які дають змогу отрима-ти дохід.

Матеріально-речовий зміст капіталу формують речові та особисті, фінансові та інтелектуальні фактори товарного виробництва, його продукти (товари і послуги), які обслуговують процес створення економічних благ та їх просування у сфері виробництва, обміну, споживання.

Соціально-економічну форму капіталу визначає взаємодіючий рух підприємницької та особистої власності економічних суб'єктів у процесі їх виробничо-господарської, комерційної діяльності та отримання відповідних доходів.

Таблиця 6.1

Класифікація капіталу

Ознака	Види	Особливості
За джерелами формування	1. Власний	капітал, вкладений власником фірми, визначений як різниця між сукупними активами фірми та її зобов'язаннями
	2. Залучений	створюється за рахунок розміщення цінних паперів та отримання банківського кредиту
За напрямами інвестування	1. Речовий	засоби та предмети праці, які безперервно вдосконалюється з розвитком науково - технічного прогресу
	2. Людський	виробничі знання, уміння і професійна підготовка, якими володіє окрема людина
За сферами застосування	1. Промисловий	капітал, який застосовується у сфері матеріального і нематеріального виробництва з метою отримання прибутку
	2. Торговельний	капітал, який функціонує у сфері товарного обігу, забезпечуючи одержання торговельного прибутку
	3. Позичковий	грошовий капітал, який надається в позику та приносить власнику дохід у вигляді процентів
За способом обороту та перенесення вартості	1. Основний	частина продуктивного капіталу, представленого засобами праці, яка бере участь у процесі виробництва повністю, але зношується поступово протягом кількох виробничих циклів
	2. Оборотний	частина продуктивного капіталу, що є предметом праці (сировина, матеріали, паливо), яка цілком споживаються за один виробничий цикл, а вартість повністю переноситься на вартість готового продукту
За формами функціонування	1. Індивідуальний	капітал індивідуальних підприємств, тобто сімейних
	2. Пайовий (колективний)	капітал партнерських підприємств-товариств з обмеженою відповідальністю, командитних товариств тощо
	3. Акціонерний	капітал підприємств, створених у формі акціонерних товариств
За масштабами функціонування	1. Національний	капітал однієї країни
	2. Міжнародний	капітал, який функціонує за кордоном
За роллю у створенні додаткової вартості	1. Постійний	частина авансового промислового капіталу, яка вкладається у засоби виробництва і переноситься конкретною працею на новостворений продукт, не збільшуючи його вартості
	2. Змінний	частина авансового промислового капіталу, вкладена в найм робочої сили, яка змінює свою вартість у процесі виробництва і є джерелом додаткової вартості
За значенням у створенні та перерозподілі доходу	1. Реальний	обслуговує рух промислового капіталу, відіграє визначальну роль у створенні доходу, втілюючись у матеріально-речові, грошові та духовні цінності
	2. Фіктивний	не функціонує безпосередньо у виробничому процесі, уречевлюється у цінні папери та дає їхнім власникам право на отримання прибутку

6.2 Рух і нагромадження капіталу

Капітал - динамічна категорія, яку можна зрозуміти тільки в русі. Він змінює свою форму в кожній із трьох стадій, що проходить у ході кругообігу. Перша стадія - купівля - продаж робочої сили і засобів виробництва - стадія обертання. Друга - стадія виробництва, третя - продаж вироблених товарів - знову стадія обертання. На кожній стадії свого кругообігу капітал виступає в новій формі. Спочатку капітал з'являється в грошовій формі, потім у продуктивній, далі - у товарній, для того, щоб після реалізації вироблених товарів повернутися до свого вихідного образу - набути грошової форми. Такий рух капіталу здійснюється за формулою:

стадія обігу, купівля робочої сили і з'єднання чинників виробництва, що продовжується в другій стадії - стадії виробництва

Тут кінцевий пункт першої стадії - початок другої. Її продовженням є виробництво нових товарів, вартості і додаткової вартості. Третя стадія Т-Г - знову обертання, у якій товарна форма капіталу перетворюється на грошову. Такою є динаміка промислового капіталу. Послідовне перетворення капіталу з однієї форми на іншу називається кругообігом капіталу. Кругообіг, що розглядається як безупинно повторюваний процес, - обіг капіталу. Його можна навести у вигляді такої схеми:

Ефективність використання капіталу відбиває поняття часу і швидкості його обігу. Час обігу включає час виробництва і час обертання. Час виробництва складається:

1) робочого періоду (предмети праці піддаються безпосередній обробці);

2) часу перерв;

3) часу впливу природних процесів на вироби;

4) часу збереження виробничих запасів.

Час обертання включає час збереження готової продукції; час, протягом якого здобуваються нові засоби виробництва; час, коли гроші, призначені для виплати зарплати (після реалізації продукції), знаходяться на розрахунковому рахунку чи в касі підприємства.

У ході обігу продуктивний капітал обертається з різною швидкістю. Розрізняють основний і оборотний капітал.

Основний капітал пов'язаний з такими поняттями як амортизація, фізичний і моральний знос.

Амортизація - це процес поступового переносу вартості основного капіталу на вироблені товари.

Амортизаційні відрахування - це щорічне списання частини вартості основного капіталу.

Річна сума амортизаційних відрахувань (Ар) розраховується за формулою:

(6.1)

де К - вартість основного капіталу;

t - термін (кількість років) служби основного капіталу

Амортизаційний фонд (фонд відшкодування) - грошовий фонд, що використовується для закупівлі нової техніки чи капітального ремонту експлуатованої.

Норма амортизації - виражене у відсотках відношення річної суми амортизації до вартості елементів основного капіталу.

(6.2)

де - норма амортизації; Ар - сума амортизаційних відрахувань; К - вартість основного капіталу.

З урахуванням затрат на ремонт обладнання та ліквідаційної вартості основного капіталу норма амортизації буде розраховуватись за формулою:

(6.3)

де - норма амортизації; К - вартість основного капіталу; Р - затрати на ремонт обладнання; Л - ліквідаційна вартість основного капіталу; n - нормативний строк служби основного капіталу.

Розрізняють фізичне і моральне зношування основного капіталу.

Фізичний знос - це втрата засобами праці своєї здатності робити товари, тобто споживчої вартості.

Моральний знос - втрата вартості засобів праці незалежно від фізичного зносу під впливом науково-технічного прогресу.

Моральний знос першого роду -- це здешевлення засобів праці завдяки зростанню продуктивності на підприємствах, що їх випускають.

Моральний знос другого роду зумовлений появою продуктивнішої техніки, що потребує заміни ще придатних, але застарілих засобів праці.

Швидкість обороту капіталу визначається за формулою:

(6.4)

де п - кількість обігів капіталу на рік;

о - тривалість року в днях;

t - час одного обігу капіталу в днях чи місяцях.

Нагромадження капіталу - це перетворення частини додаткової вартості на капітал.

Органічна будова капіталу - це відношення постійного капіталу до змінного за вартістю, тобто відношення між масою засобів виробництва й робочою силою, яке приводить її у рух.

Ринкова конкуренція, активізуючи процес нагромадження капіталу, спричиняє його концентрацію та централізацію.

Концентрація капіталу - це збільшення його розмірів через нагромадження додаткової вартості.

Централізація капіталу - це збільшення його розмірів за рахунок об'єднання, злиття чи поглинання великим капіталом своїх дрібних побратимів.

Обидва процеси тісно взаємозв'язані. Концентрація виступає основою його централізації, а централізація сприяє концентрації, бо в цьому випадку зростає маса додаткової вартості, а з нею і та її частина, що нагромаджується.

6.3 Трудові відносини при капіталізмі

Трудовий колектив (у політико-економічному значенні) - суб'єкт економічних відносин власності, а також сукупний працівник, який забезпечує раціональне використання наявних матеріально-речових ресурсів для створення і привласнення доходу та ін.

Умови праці - це комплекс чинників трудового процесу, що оточують виробниче середовище, стан місця роботи і ставлення працівника до виконуваної роботи, що здійснюють вплив на здоров'я і тривалість життя, працездатність і ступінь задоволення працею, на процес відтворення сукупної робочої сили й ефективність праці.

У політекономічному аспекті трудові відносини виражають відносини між власниками засобів виробництва і робочої сили з приводу формування умов праці, здійснення самого процесу праці та привласнення його результатів у формі поділу новоствореного продукту на необхідний і додатковий.

Основними структурними елементами капіталістичних трудових відносин є:

1) відносини між капіталістами і найманими працівниками щодо створення умов праці;

2) найважливішим елементом трудових відносин є ступінь експлуатації робочої сили, що вимірюється у сфері безпосереднього виробництва відношенням додаткового продукту до необхідного.

З погляду товарно-грошових відносин це відношення виражається формулою:

(6.5)

де m' - норма додаткової вартості, m - додаткова вартість, v - вартість робочої сили.

3) важливим елементом трудових відносин є контроль капіталістом процесу праці, що стосується проблеми менеджменту;

4) одним із елементів таких відносин є праця найманих працівників у позаробочий час, умови праці та її оплата, а також проблеми, пов'язані з подвійною зайнятістю.

Політекономічне визначення сутності найманої праці - це процес праці під контролем капіталіста, що супроводжується реальним підкоренням праці, привласненням власниками засобів виробництва зростаючих обсягів результатів такої праці та відтворенням відносин капіталістичної власності й одночасним збільшенням частки особистої власності.

Власність на робочу силу - це власність найманого працівника на свою здатність до праці (сукупність фізичних та розумових здібностей), яку він змушений продавати капіталісту, і у процесі використання якої виникають відносини з приводу привласнення необхідного та додаткового продукту власником робочої сили, а також частки необхідного продукту капіталістом і державою у всіх сферах суспільного відтворення.

Робоча сила, здатність людини до праці - це сукупність її потреб, фізичних, інтелектуальних і організаторських здібностей, набутих знань і досвіду, які використовуються у процесі виробництва матеріальних благ і надання послуг.



6.4 Сутність заробітної плати, її функції, форми та системи

Процес праці являє собою доцільну діяльність людей, спрямовану на пристосування продуктів природи для задоволення своїх потреб. Носієм здатності до праці є людина.

В економічній науці сформувалось два підходи до розуміння сутності заробітної плати:

заробітна плата як форма власності та ціни робочої сили (К. Маркс);

заробітна плата, як ціна праці (Ж.-Б. Сей, А. Маршалл, П. Самуельсон

та ін.).

Вартість робочої сили набуває форми вартості життєвих засобів працівника. Споживну вартість товару "робоча сила" складає її здатність в процесі з'єднання із засобами виробництва, які їй не належать, створювати вартість значно більшу, ніж вартість, необхідну для її відтворення. Заробітна плата являє собою винагороду або заробіток найманого працівника, обчислений у грошовому виразі, який за трудовим договором роботодавець сплачує йому за роботу, вже виконану або яка має бути виконана.

Форми та системи заробітної плати - це механізм встановлення розміру заробітку в залежності від кількості та якості праці і її результатів.

Держава і підприємство встановлюють такі принципи диференціації заробітної плати працівників:

1) величина заробітної плати залежить від складності праці, професійних навичок і кваліфікації робітника;

2) величина заробітної плати залежить від умов роботи, від її важкості, шкідливості для здоров'я. Праця у важких і шкідливих умовах оплачується вище;

3) величина заробітної плати залежить від результатів виробничої діяльності фірми в цілому.

Розрізняють дві основні форми заробітної плати: погодинну та відрядну. Погодинна зарплата нараховується робітникам залежно від кваліфікації і фактично відпрацьованого часу. Вона застосовується для оплати праці тих робітників:

1) виробіток яких неможливо чітко нормувати;

2) в роботі яких головним є не зростання продуктивності праці, а підвищення якості продукції;

3) виробіток яких в основному залежить не від їх індивідуальних трудових зусиль, а визначається технологічним процесом.

Функції робітника зводяться тільки до налагоджування, спостереження і контролю за роботою обладнання. При погодинній формі величина заробітної плати обчислюється як добуток погодинної ставки і кількості праці.

Відрядна форма заробітної плати застосовується на роботах, де праця піддається точному і повному обліку, де широко використовуються норми виробітку. Величина заробітної плати при ній обчислюється як добуток розцінки одиниці виробу і кількості виробів.

Розрізняють номінальну і реальну заробітну плату.

Номінальна заробітна плата являє собою суму грошей, яку отримує робітник за виконану роботу. На її величину впливають різні фактори: рівень кваліфікації, умови й ефективність праці та кількість і якість праці. Підвищення середньомісячної зарплати на перший погляд свідчить про певне поліпшення добробуту населення. Але точнішим показником тут є реальна заробітна плата.

Реальна заробітна плата - це сума матеріальних і духовних благ та послуг, які можна придбати за номінальну зарплату. Реальна зарплата залежить від ряду факторів :

а) рівня номінальної зарплати;

в) цін на товари і послуги, які споживає населення;

с) величини податків, які сплачуються різними верствами населення в бюджет.

ПРАКТИКУМ

І. Вивчити та законспектувати наступні питання:

1. Капітал як економічна категорія товарного виробництва

2. Рух і нагромадження капіталу

3. Трудові відносини при капіталізмі

4. Сутність заробітної плати, її функції, форми та системи

ІІ. Тести

Знайдіть правильну (і) відповідь(і) на тестові запитання:

1. За способом перенесення вартості на продукт продуктивний

капітал поділяється на:

а) постійний та змінний;

б) промисловий та торговий;

в) основний та оборотний.

2. На які частини ділиться додаткова вартість в умовах розширеного відтворення?

а) фонд нагромадження і фонд заміщення;

б) фонд нагромадження і фонд споживання.

3. Капітал трактується як фінансовий ресурс, що приносить дохід власникові у вигляді процентів за:

а) предметно-функціональним підходом;

б) соціально-економічним підходом;

в) грошовим підходом.

4. 3а масштабами функціонування виділяють:

а) індивідуальний, колективний, суспільний капітал;

б) національний і міжнародний капітал;

в) речовий і людський капітал.

5. За джерелами формування розрізняють:

а) власний і залучений капітал;

б) реальний і фіктивний капітал;

в) основний і оборотний капітал.

5. Авансований промисловий капітал вкладається в :

а) засоби виробництва;

б) робочу силу.

6. До речових факторів виробництва належать:

а) предмети праці;

б) засоби праці;

в) робоча сила,

7. Економічні витрати відрізняються від бухгалтерських:

а) на величину змінних витрат;

б) на величину альтернативної вартості власних ресурсів;

в) на величину середніх витрат.

8. Сукупні витрати обраховуються як:

а) сума постійних та змінних витрат;

б) різниця постійних і середніх витрат;

в) сума граничних і середніх витрат.

9. Торговий капітал зайнятий у сфері:

а) виробництва;

б) обігу;

в) розподілу;

г) споживання.

10. Об'єктами товарного ринку є:

а) товари та послуги;

б) виробники та споживачі;

в) продавці та покупці.

11. Фактором підвищення норми прибутку є:

а) підвищення затрат на засоби праці;

б) велика сума авансових коштів;

в) зниження собівартості продукції.

12. Торговий капітал приймає форму:

а) матеріального капіталу;

б) товарно-матеріального капіталу;

в) грошового капіталу;

г) товарно-грошового капіталу.

13. Витрати виробництва встановлюють:

а) мінімальну межу продажної ціни товару;

б) всі затрати, виражені в грошовій формі.

14. Яка структура може здійснювати емісію грошей?

а) держава;

б) центральний банк;

в) комерційні банки;

г) ощадні банки.

15. Методами подолання наслідків інфляційної нестабільності грошової системи є методи:

а) ревалоризації, девальвації;

б) нуліфікації, ревалоризації, реставрації;

в) амортизації, нуліфікації, девальвації.

ІІІ. До кожного терміна доберіть єдиний правильний варіант визначення.

Терміни

1. Промисловий капітал

2. Амортизація

3. Капітал

4. Постійний капітал

5. Кругообіг капіталу

6. Змінний капітал

7. Торговельний капітал

8. Фізичний знос

9. Моральний знос

10. Моральний знос першого роду

11. Органічна будова капіталу

12. Концентрація капіталу

13. Заробітна плата

14. Централізація капіталу

15. Моральний знос другого роду

16. Номінальна заробітна плата

17. Реальна заробітна плата

18. Позичковий капітал

19. Трудовий колектив

20. Основний капітал

21. Інвестиції у людський капітал

22. Оборотний капітал

Визначення

а) Збільшення розмірів капіталу через нагромадження додаткової вартості.

б) Послідовне перетворення капіталу з однієї форми на іншу.

в) Самозростаюча авансована вартість, вкладення, які дають змогу отримати дохід.

г) Сума грошей, яку отримує робітник за виконану роботу.

д) Винагорода або заробіток найманого працівника, обчислений у грошовому виразі, який за трудовим договором роботодавець сплачує йому за роботу, вже виконану або яка має бути виконана.

е) Витрати на здобуття освіти, кваліфікації, підготовку та перепідготовку робітників, підтримку здоров'я, інформаційне забезпечення тощо.

ж) Здешевлення засобів праці завдяки зростанню продуктивності на підприємствах, що їх випускають.

з) Відношення постійного капіталу до змінного за вартістю, тобто відношення між масою засобів виробництва й робочою силою, яке приводить її у рух.

и) Збільшення розмірів капіталу за рахунок об'єднання, злиття чи поглинання великим капіталом своїх дрібних побратимів.

к) Втрата засобами праці своєї здатності робити товари, тобто споживчої вартості.

л) Капітал, який застосовується у сфері матеріального і нематеріального виробництва з метою отримання прибутку.

м) Сума матеріальних і духовних благ та послуг, які можна придбати за номінальну зарплату.

н) Процес поступового переносу вартості основного капіталу на вироблені товари.

о) Суб'єкт економічних відносин власності, а також сукупний працівник, який забезпечує раціональне використання наявних матеріально-речових ресурсів для створення і привласнення доходу та ін.

п) Капітал, який функціонує у сфері товарного обігу, забезпечуючи одержання торговельного прибутку.

р) Втрата вартості засобів праці незалежно від фізичного зносу під впливом науково-технічного прогресу.

с) Частина авансового промислового капіталу, яка вкладається у засоби виробництва і переноситься конкретною працею на новостворений продукт, не збільшуючи його вартості.

т) Зумовлений появою продуктивнішої техніки, що потребує заміни ще придатних, але застарілих засобів праці.

у) Грошовий капітал, який надається в позику та приносить власнику дохід у вигляді процентів.

ф) Частина продуктивного капіталу, представленого засобами праці, яка бере участь у процесі виробництва повністю, але зношується поступово протягом кількох виробничих циклів.

х) Частина авансового промислового капіталу, вкладена в найм робочої сили, яка змінює свою вартість у процесі виробництва і є джерелом додаткової вартості.

ц) Частина продуктивного капіталу, що є предметом праці (сировина, матеріали, паливо), яка цілком споживаються за один виробничий цикл, а вартість повністю переноситься на вартість готового продукту

ІV. Розв'язати задачі:

1. Вартість будівель, машин, обладнання, інструментів складає 12 млн. грн. Вартість сировини, матеріалів і палива - 6 млн. грн. Необхідно вирахувати:

- величину постійного і змінного капіталу;

- величину основного і оборотного капіталу;

Яка між ними різниця?

2. Підприємець витратив на виробничі будівлі і споруди 152 тис. грн., на придбання машини, верстатів і устаткування - 153 тис. грн., на купівлю сировини і напівфабрикатів - 74 тис. грн., на робочу силу - 115 тис. грн. Визначити вартість постійного і змінного капіталу. Вартість основного і оборотного капіталу. В чому різниця цих економічних категорій?

3. Вартість основного капіталу дорівнює 10 млн. грн. Термін його служби 10 років. Якою буде норма амортизації?

4. Скільки потрібно формувати амортизаційний фонд, щоб збудувати нову виробничу будівлю при її вартості 20 млн. грн. і нормі амортизації 8%?

5. Капітал в 600 тис. грн., в тому числі 480 тис. грн. - постійний і 120 тис. грн. - змінний, відтворений у такому ж обсязі, але на новій технічній основі. В результаті чого витрати на засоби виробництва збільшилися на 20 тис. грн., а на робочу силу зменшилися на 20 тис. грн. Як зміниться вартісна і органічна будова капіталу.

6. Номінальна заробітна плата в країні становить 650 грн., протягом року вона зросла на 20%, а ціни на продукти збільшилися на 40%. Визначити реальну заробітну плату в країні.

7. Номінальна заробітна плата збільшилася в два рази, ціни на предмети постачання підвищилися на 60%, а вартість робочої сили внаслідок підвищення інтенсивності праці і впливу історичного і морального елемента зросла на 35%. Визначте, як змінилась фактична реальна заробітна плата, яку частину нової вартості робочої сили вона тепер покриває?

8. Грошовий капітал, який знаходиться в банку, складає: амортизаційний фонд промислових компаній - 50 млн. грн., прибуток підприємств, який йде на розширення виробництва в наступні роки - 150 млн. грн., грошові засоби землевласників в банках - 100 млн. грн., інші доходи - 200 млн. грн., заощадження населення - 100 млн. грн. підрахуйте річну суму капіталу, якщо 1 гривня робить 2 обороти на рік.

9. Авансовано капітал - 3 млн. грн., органічна будова - 2:1, на фабрично-заводське будівництво підприємець витратив 500 млн. грн., на станки та інше обладнання - 1 млн. грн., на сировину і напівфабрикати - 500 млн. грн. Визначте, чому дорівнює оборотний капітал.

10. Визначте амортизаційний період, якщо на підприємстві протягом року використовується 1000 станків, загальна вартість яких складає 12 млн. грн., а норма амортизації становить 15%.

11. На підприємстві працює 15 машин. Вартість кожної з них - 80 тис. грн. Термін використання машин - 10 років. Через два роки внаслідок зростання продуктивності праці вартість нових машин даного типу знизилась до 60 тис. грн. Як зміниться вартість основного капіталу даного підприємства через 2 роки враховуючи моральний і фізичний знос.

12. На будівництво виробничих будівель витрачено 90 тис. грн., на закупівлю машин, обладнання, приладів - 120 тис. грн. Будівлі зношуються за 30 років, а машини, обладнання, прилади - за 10 років. Знайдіть загальну швидкість обороту основного капіталу.

13. У виробничі будівлі вкладено 120 тис. грн., в машини і обладнання - 96 тис. грн., в сировину і допоміжні матеріали - 34 тис. грн., на робочу силу - 32 тис. грн. Яка швидкість обороту всього капіталу, якщо середній термін служби виробничих будівель - 30 років, машин і обладнання - 16 років, капітал, вкладений в сировину і матеріали обертається 5 раз на рік, а змінний - 1 раз на місць? В чому полягає різниця оборотів основного і оборотного капіталу?

14. Первісна вартість виробничих будівель і споруд - 100 тис. грн., машин і обладнання - 200 тис. грн., транспортних засобів -10 тис. грн. Визначте величину річних амортизаційних відрахувань, якщо термін служби будівель - 40 років, норма амортизації машин і обладнання - 8%, транспортних засобів - 12%. Яке джерело фонду амортизації?

15. Визначте величину додаткової вартості, яка створюється одним робітником при наступних умовах: робочий день складає 10 годин, денна вартість робочої сили - 50 грн., робітник протягом часу створює нову вартість в 5 грн.

V. Підготуйте для презентації на семінарському занятті реферат за однією з тем.

1. Процес формування категорій капіталу і найманої праці в Україні.

2. Еволюція форм і систем заробітної плати.

3. Мінімальна заробітна плата та її динаміка в Україні.

4. Розвиток колективних систем оплати праці.



7. Витрати виробництва і прибуток

План

1. Витрати виробництва, їх сутність та види

2. Сутність собівартості, її структура та види, шляхи зниження собівартості продукції

3. Дохід підприємства. Додаткова вартість і прибуток підприємства

4. Ефективність використання факторів виробництва

7.1 Витрати виробництва, їх сутність та види

Кожного виробника цікавить питання, скільки товару виробляти і скільки продавати залежно від ціни і витрат на його виробництво. Для виробництва продукції підприємець повинен зробити певні витрати. До таких витрат належать елементи факторів виробництва, які використовуються у виробництві. Це витрати на оплату живої праці (заробітну плату); на будівлі та обладнання (інвестиції); оплату природних ресурсів (води, корисних копалин), що використовуються як сировина та матеріали, паливо; оплату інших енергоносіїв.

Виробничі витрати - це фактичні витрати виробника (фірми) на придбання й використання всіх необхідних умов виробництва, які забезпечують осягнення кінцевого результату господарської діяльності.

Витратами виробництва називаються витрати ресурсів на виготовлення товарів і послуг, виражені в грошовій формі

Економічні (вмінені) витрати - це явні (зовнішні) витрати виробництва (витрати на придбання ресурсів, що не належать власникам підприємства) та ще й неявні (внутрішні), або альтернативні витрати (власні виробничі ресурси підприємства). Тобто це вартість усіх виробничих ресурсів незалежно від того чи вони є власністю підприємства, чи купуються на ринку.

Бухгалтерські витрати - це усі витрати виробництва, які пов 'язані з придбанням необхідних для забезпечення випуску продукції ресурсів за ринковими цінами. Тобто це грошові витрати на придбання виробничих ресурсів, що не належать підприємству.

Відносно одиниці продукції розрізняють:

1) Прямі витрати - пов'язані з процесом виробництва (затрати на сировину і матеріали, зарплата основних виробничих працівників і т.ін.).

2) Непрямі витрати - пов 'язані з роботою підприємства в цілому (цехові і загальновиробничі витрати), їх не можна безпосередньо розрахувати на одиницю продукції (за обсягом та асортиментом).

За економічним змістом витрати діляться на:

1) основні - пов'язані безпосередньо з виробництвом продукції;

2) накладні (загальновиробничі) - включають витрати на організацію, управління, технічну підготовку і обслуговування виробництва, відсотки за кредит банку, витрати на охорону праці та оплату праці управлінського апарату канцелярські витрати тощо.

Для підприємства важливо аналізувати витрати виробництва з огляду на період функціонування:

1. Довгостроковий період функціонування - це інтервал часу, впродовж якого фірма має можливість змінити всі зайняті ресурси, зокрема й виробничі потужності.

2. Короткостроковий період - це період часу, впродовж якого фірма не може змінити обсяг (кількість) принаймні одного з наявних у неї видів виробничих ресурсів, скажімо, капітального.

В залежності від періоду функціонування витрат розрізняють:

1. Постійні витрати (Fixed Cost - FC) - витрати, величина яких не залежить від зміни обсягу виробництва. До постійних витрат належать витрати, на cплату оренди (якщо орендуються приміщення, основні фонди тощо), витрати на рентні та страхові платежі, сплату відсотків за кредит та ін. Постійні витрати є обов'язковими і зберігаються навіть тоді, коли фірма нічого не виробляє, але мусить підтримувати готовність до виробництва.

2. Змінні витрати (Variable Cost - VC) - витрати, величина яких знаходиться в залежності від зміни обсягу виробництва. До змінних належать витрати на заробітну плату, сировину, матеріали, паливо, електроенергію. Сума постійних і змінних витрат при кожному даному обсязі виробництва утворює загальні (валові) витрати виробництва (ТС).

Суму постійних і змінних витрат виробництва називають загальними витратами підприємства (Total Cost - TC), які розраховуються за формулою:

TC=FC+VC, (7.1)

де FС - постійні витрати, VC - змінні витрати.

Велике значення в економічному аналізі роботи підприємств мають граничні витрати.

Граничні витрати (Marginal Cost - MC) - це витрати, які додатково потрібні для виробництва кожної одиниці продукту понад визначений обсяг:

МС=?ТСч?Q, (7.2)

де ?TC - зміна загальних витрат, ?Q - зміна кількості продукції, що виробляється.

Зростання граничних витрат призводить до зменшення виробництва продукції, а отже - і до підвищення їх ціни.

Зміну витрат на створення додаткової одиниці продукції зумовлено дією закону спадної продуктивності факторів виробництва.

Закону спадної продуктивності факторів виробництва полягає в тому, що коли один із факторів виробництва є змінним, а інші постійними, то, починаючи з певного моменту, гранична продуктивність кожної наступної одиниці змінного фактора зменшуватиметься.

Витрати виробництва у грошовій формі на одиницю продукції становлять собівартість продукції. Визначається вона, як сукупні витрати, поділені на кількість виробленої продукції, тобто як середні витрати:

AC= TC : Q, (7.3)

де AC - середні витрати, TC - загальні витрати, Q - кількість виробленої продукції.

Собівартість продукції є мірилом витрат і доходів підприємства. Зменшення витрат на виробництво продукції збільшує доходи, і навпаки. Отже, собівартість відображає реальні витрати підприємства на виробництво продукції, дає можливість визначити ефективність його роботи.

7.2 Сутність собівартості, її структура та види, шляхи зниження собівартості продукції

Собівартість продукції - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво і реалізацію.

Витрати
Матеріальні витрати	На оплату праці	Відрахування на соціальні заходи	Амортизаційні відрахування	Інші витрати

Рис.7.1. Схема формування собівартості продукції

Відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що набули в Україні чинності з 2000 року, собівартість реалізованої продукції складається: з виробничої собівартості продукції, яка була реалізована протягом звітного періоду; нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та понаднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості включають: прямі матеріальні (виробничі) витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; загально-виробничі витрати.

Таблиця 7.1

Характеристика видів собівартості продукції

Вид	Складові витрат
1. Цехова	всі витрати на виробництво, за виключенням загальнозаводських
2. Виробнича	всі витрати на виробництво без позавиробничих витрат
3. Повна	всі витрати, пов'язані з виробництвом продукції і послуг, позавиробничі витрати (витрати на тару, упаковку і реалізацією продукції)
4. Індивідуальна	витрати на одиницю окремих видів продукції
5. Середньогалузева	витрати на виробництво і збут продукції в середньому по галузі
6. Планова	обчислюють на початку виробничого циклу на основі нормативів, технологічних карт і т.п. при складанні виробничо-фінансового плану
7. Фактична (звітна)	визначають на основі фактично зроблених витрат

Відсоткове співвідношення елементів витрат у повній собівартості на виробництво продукції характеризує структуру собівартості. Ця структура на підприємствах різних галузей неоднакова.

7.3 Дохід підприємства. Додаткова вартість і прибуток підприємства

Дохід є спонукальним мотивом і джерелом діяльності підприємства. Підприємство приводить у рух усі виробничі фактори - капітал, працю, природні ресурси - для створення продукту, його наступної реалізації та утворення доходу.

Загальний дохід підприємства - це сума доходу, отриманого фірмою від продажу певної кількості продукції.

Розрізняють такі види доходу: валовий і чистий.

Валовий дохід підприємства становить грошову виручку від реалізації продукту (виконання робіт чи послуг), інших матеріальних цінностей і майна підприємства (включаючи основні фонди) тощо, зменшену на суму постійних витрат підприємства. Якщо від валового доходу підприємства відняти ще й змінні витрати, то одержують суму чистого доходу підприємства.

Чистий дохід підприємства - це прибуток підприємства.

Поняття "дохід" ширше поняття "прибуток". Прибуток підприємства є складовою частиною доходу підприємства.

Прибуток - це частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства.

Існування двох підходів до виміру витрат підприємства (бухгалтерського і економічного) зумовлює застосування двох підходів до аналізу прибутку.

Бухгалтерський прибуток - це різниця між загальним доходом і бухгалтерськими (зовнішніми) витратами. У даному розрахунку ми оцінюємо лише поточні результати діяльності фірми. Але якщо необхідно проаналізувати стан фірми з огляду її перспективи, а, отже, найкращої з альтернатив використання її ресурсів, тоді слід обчислювати економічний прибуток підприємства.