Підприємництво та малий бізнес

Стано розвитку малого підприємництва на регіональному та місцевому рівнях свідчить про неоднозначність ситуації і наявність вагомих проблем в діяльності суб'єктів малого бізнеу. Вони характерні для всього малого бізнесу України, часто мають спільні риси та джерела виникнення і, що прикро, не завжди знаходять шляхи розв'язання. Для зміцнення і подальшого розвитку позитивних тенденцій становлення малого бізнесу в Україні, стійкого розширення сфери його функціонування, потрібна підтримка державних органів та місцевого самоврядування щодо створення сприятливих умов діяльності підприємців.

Основними напрямками підтримки малого бізнесу в Україні на найближчу перспективу є: формування належної нормативно-правової (законодавчої) бази, доброзичливої для розвитку малого бізнесу; удосконалення системи фінансово-кредитної підтримки; забезпечення матеріально- технічних та інноваційних умов розвитку малого підприємництва; інформаційне та консультативне забезпечення бізнесу; кадрове забезпечення та організація бізнес послуг; стимулювання зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів малого бізнесу.

Основними принципами державної політики є становлення сприятливих умов для розвитку малого підприємництва, що виражається в забезпеченні:

системності і комплексності механізмів державного регулювання розвитку малого підприємництва;

цілеспрямованості і адресності підтримки суб'єктів малого підприємництва шляхом вибору пріоритетів та концентрація ресурсів для їх реалізації;

рівноправного доступу суб'єктів малого підприємництва всіх форм власності до фінансів, матеріальних, природних, інформаційних та інших ресурсів.

З метою проведення державної політики стосовно підприємницької діяльності, і малому бізнесі також, Указом Президента України (від 29.07.1997 р. № 737/97) створено Державний комітет з питань розвитку підприємництва та визначено його завдання щодо підтримки підприємництва.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України (від 11.09.1997 р. №1018) створена Рада підприємців України, задача якої полягає в стимулюванні підприємницької діяльності малого бізнесу, а також налагодженні ефективної співпраці суб'єктів підприємництва та їх об'єднань з Кабінетом Міністрів і іншими органами виконавчої влади в процесі здійснення державної стратегії розвитку підприємництва та формуванні ринкової інфраструктури. Раді підприємців України доцільно здійснювати свою діяльність на підґрунті взаємодії з органами виконавчої влади, підприємствами різних форм власності, а також суспільними організаціями.

Позитивні зрушення у розвитку малого бізнесу повинен створити Указ Президента України “ Про державну підтримку малого підприємництва“ ( від 12. 05. 1998 р. № 456/98).

У зв'язку з цим необхідно виділити основні організаційно-правові форми підтримки: законодавчо-адміністративна, соціально-політична та економічна.

Законодавчо-адміністративна форма державної підтримки малого підприємництва може включати в себе такі напрямки діяльності:

удосконалення нормативно-правової бази в галузі малого підприємництва;

впровадження дійсно доступної, нескладної системи оподаткування, обліку та звітності, розрахованої на середній рівень економічної та юридичної підготовки нашого громадянина;

створення спрощеної системи банкрутства, ліквідації, передачі та санації підприємств малого бізнесу;

регулювання різних видів підготовчих процесів у малому підприємництві;

створення конкурентоспроможної атмосфери за допомогою антимонопольного законодавства;

припинення несанкціонованого відомчого втручання в діяльність малого підприємництва;

Соціально-політична форма державної підтримки включає:

формування інфраструктури державної підтримки та розвитку малого підприємництва;

створення сприятливих умов використання державних, матеріально-технічних, інформаційних, науково-технічних ресурсів суб'єктами малого підприємництва;

удосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для малого підприємництва;

утворення сприятливих умов залучання до підприємницької діяльності соціально-незахищених категорій населення;

фроведення здорової інноваційної політики;

формування культури малого підприємництва;

економічна форма державної підтримки включає:

фінансово-кредитна підтримка малого підприємництва;

фінансове забезпечення програм підтримки малого підприємництва;

фінансова підтримка інноваційних проектів.

На сьогодні такі засоби фінансової підтримки, як банківські кредити, є майже недоступними для малих підприємств. Банківські установи не мають бажання мати справи з таким ризиковим “ клієнтом “, як малий бізнес. Навіть якщо комерційні структури розглядають можливість надання позики, то вони вимагають за це непомірних процентів, а також коштовної застави.

Для зміцнення фінансового та майнового становища суб'єктів малого підприємництва в порядку, встановленому законодавством, пропонується застосувати пільгове оподаткування 50% від ставки податку частини прибутку, яка спрямовується на реконструкцію, модернізацію, технічне оснащення та будівництво. Прибуток, що підлягає оподаткуванню, зменшується на 20% для тих підприємств, які застосовують працю пенсіонерів за віком та інвалідів, якщо їх частка становить не менше як 40% загальної чисельності.

Як підтверджує світовий досвід, малий бізнес має велику здатність до нововведень. Свобода пошуку, заохочення ініціативи, відсутність бюрократизму при розгляді оперативних питань, готовність до ризику, швидка апробація висунутих регіональних пропозицій - далеко не повний перелік рис, які відрізняють науково-технічну діяльність малого підприємництва і заслуговують на пільгове оподаткування та збільшення податкового періоду. Крім того, це допоможе зберегти наявний науковий потенціал, який може реалізуватися в деяких економічних формах.

У систему оподаткування України доцільно закласти інвестиційні стимули та пільги для інвесторів і кредиторів, які вкладають кошти в розвиток малого підприємництва. Системою оподаткування необхідно передбачити пільги для малих підприємств, які використовують нетрадиційні джерела енергії і сировини, застосовують сучасні форми організації праці.

Спостерігається позитивна тенденція залежності інвестування малого підприємництва і успіхів його розвитку від іноземних інвестицій в економіку країни: більше інвестицій, ефективніше функціонує малий бізнес. Підтвердженням цьому можуть служити показники, наведені в таблиці 11.1.

Таблиця 11.1

Порівняння обсягів іноземних інвестицій в економіку постсоціалістичних країн центральної та східної Європи (1998 р.)

Країна	Всього прямих іноземних інвестицій, млн. дол. США	Прямих іноземних інвестицій на душу населення, дол. США	ВНП на душу населення, дол.США
Угорщина	13281	1303	4500
Чехія	6468	628	3870
Польща	13340	348	2790
Естонія	799	543	2880
Латвія	760	305	2270
Словаччина	1328	247	2950
Литва	296	79	1900
Румунія	1559	70	1480
Болгарія	499	62	1330
Росія	5854	40	2680
Україна	1266	25	1630
Білорусь	57	6	2910

Аналіз показників засвідчує, що спостерігається майже пряма залежність розміру ВНП на душу населення від прямих іноземних інвестицій на одного мешканця країни. Тільки Білорусь має гірший за Україну показник прямих іноземних інвестицій на душу населення - відповідно 6 і 25 дол. США. За останні роки обсяг прямих іноземних інвестицій на одного жителя України дещо зріс і становив у 2001 році лише 80-82 дол. США. Це надзвичайно малий показник для нашої держави. Тому важливо поряд з іноземними знаходити внутрішніх інвесторів малого підприємництва.

Особливе значення для підтримки і розвитку малого бізнесу має Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва”(від 3.07.1998 р. №727/98), введений в дію 1.01.1999 р. Сутність Указу Президента України полягає в тому, що він спрощує систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва шляхом введення ставки єдиного податку для фізичних осіб, єдиний податок замінює всі податки в цій сфері. Згодом були видані ще два Укази Президента щодо розширення сутності цього питання.

Указ покладає на місцеві органи влади встановлення розміру єдиного податку в залежності від виду та місця діяльності, але не може становити менш 20 грн. і не перевищувати 200 грн. за календарний місяць.

Крім цього мають право і такі напрямки дерегулювання підприємницької діяльності в Україні як спрощення процедури реєстрації, забезпечення пріоритетного розвитку підприємництва, скорочення переліку видів підприємницької діяльності, які підлягають ліцензуванню та патентуванню. Важливу роль відведено удосконаленню фінансово-економічних механізмів в діяльності малого підприємництва. Особливо акцентується на системі стимулів в оподаткуванні, механізмах підтримки кредитування малого бізнесу і наданню йому пільг. В 1999 році в Україні діяло 75 регіональних фондів підтримки підприємництва та 316 кредитних спілок. Але на сучасному етапі до організації вітчизняних кредитних спілок залучено лише 0,1% населення, а їхні активи дорівнюють всього 10 млн. грн. Правда за станом на початок 2002 року активи кредитних спілок зросли до 40 млн. грн.

Важливою формою підтримки малого підприємництва вважається фінансування бізнесу через лізинг. В Україні потенційний ринок користувачів лізингових послуг досить значний, тому що середня зношеність машинного парку сягає 60-80%. Відповідно до Закону “Про лізинг” в Україні функціонують лізингові компанії, діяльність яких спрямована на обслуговування крупних контрактів: придбання великовантажних автомобілів, суден, літаків. Однак малий бізнес не привернув уваги лізингових компаній. Останнім не вигідно закуповувати дороге обладнання і надавати його в фінансовий лізинг суб'єктам малого підприємництва, оскільки обладнання, що надається в фінансовий лізинг, є високо вартісним, то виникає ризик несплати по лізинговому договору патентів.

Одним із дієвих засобів щодо підтримки малого бізнесу є покращення інвестиційного клімату через створення спеціальних економічних зон, вільних економічних зон та територій приоритетного розвитку. Так реалізація Закону “Про спеціальні економічні зони і спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області” в значній мірі стимулювала економічний розвиток регіону, залучено понад 409 млн. дол. США інвестицій, забезпечила зниження соціальної напруги на ринку праці: збережено 14493 і додатково створено 5697 робочих місця. Позитивним моментом відмічається і те, що одержаний від реалізації інвестиційних проектів прибуток реінвестується на подальше розширення виробництва в промислових малих підприємствах, в малому бізнесі зокрема. На сьогодні в нашій державі створено і функціонує 11 спеціальних економічних зон та 9 територій приоритетного розвитку.

Для того, щоб мале підприємництво регіону могло виконувати свої соціально-економічні завдання, необхідно постійно підвищувати життєздатність (стійкість) суб'єктів малого підприємництва. Це можливо лише за умов реалізації комплексу цілеспрямованих, дійових заходів щодо підтримки малого бізнесу на всіх рівнях влади. Державне стимулювання малого підприємництва повинно супроводжуватись на всіх етапах-реєстрації, становлення, росту, насичення і, навіть, саморегулювання. Для цього необхідно використовувати систему різноманітних економічних важелів, як то всілякі кредити (загальні і цільові), пільгові позики, податкові пільги, технічна і консультативна допомога, інформаційне обслуговування, підготовка кадрів для малого бізнесу.

Крім того складовими системи підтримки малого підприємництва (поряд з державною і регіональною) слід розглядати і різні форми взаємодії великих і малих господарських структур через форми інтеграційних зв'язків, зокрема субпідряд, франчайзинг, лізинг, венчурне фінансування тощо. Поряд з цим велике значення для забезпечення функціонування малого бізнесу криється в системі самоорганізації суб'єктів цього сектора економіки, його ринкова інфраструктура, а також міжнародна фінансова і технічна допомога.

За результатами експертних оцінок і даних опитування, можна вважати, що приблизно третина малих підприємств регіону тією, чи іншою мірою мають стійке становище в нових ринкових умовах, адаптувалися до останніх і за сприятливої зміни кон'юктури мають перспективу самостійного розвитку і становлення виробництва. Решта підприємств малого бізнесу (і вже діючих, і початкуючих особливо) потребують всебічної (фінансової, майнової, технологічної, збутової і інших видів) підтримки.

В останні роки на державному та регіональному рівнях, діяльності функціонуючих суб'єктів малого підприємництва та створенню нових підприємств малого бізнесу, приділяється підвищена, але недостатня увага.

Структура органів державного Управління у сфері підтримки підприємництва як на загальнодержавному рівні, так і в областях і районах, сформована без врахування всієї складності і різноманітності проблем, які потребують вирішення.

На регіональному рівні мають місце копіювання структур загальнодержавних органів. В результаті цих дій можливі паралелізм та дублювання при виконанні тих чи інших функцій, прийняття непродуманих рішень та розпорошення ресурсів тощо. Однак регіональні виконавчі органи під час розробки і реалізації програм і заходів щодо підтримки підприємництва нерідко керуються власними прагматичними інтересами.

Набутий зарубіжний та державний досвід свідчить про те, що особливе місце в системі державної підтримки малого бізнесу належить спеціальним інститутам, які є елементами інфраструктури сприяння його розвитку. Це підтверджується практикою розвинених країн.

Під інфраструктурою підтримки малого бізнесу розуміється сукупність державних, громадських та приватних інститутів, які обслуговують інтереси суб'єктів малого підприємництва, забезпечують умови їх господарської діяльності, сприяють розвитку і підвищенню ефективності.

Таким чином, інфраструктура підтримки і сприяння розвитку малого бізнесу являє собою досить складну систему (рис. 11.1), основними складовими якої є організаційно-технічна, фінансово-кредитна та інформаційно-аналітична.

До перелічених складових інфраструктури відносять елементи:

організаційно-технічної інфраструктури: товарні біржі, торгові будинки, лізингові компанії, асоціації підприємців, транспортні комунікації, засоби зв'язку тощо;

фінансово-кредитної інфраструктури: установи, які займаються акумуляцією тимчасово вільних грошових ресурсів і перетворюють їх у кредити, тобто: банки, фондові та валютні біржі, інвестиційні фонди та компанії, кредитні, страхові і гарантійні установи, кредитні спілки, фонди громадських об'єднань;

інформаційно-аналітична інфраструктура: інформаційні, консалтингові, консультаційні та юридичні фірми, бізнес-центри, бізнес-інкубатори, аудиторські фірми тощо.

За роки незалежності в Україні створені і в більшості своїй діють ряд установ інфраструктурної підтримки. Це насамперед Державний комітет України з питань розвитку підприємництва та Український фонд підтримки підприємництва з 27 регіональними відділеннями.

Паралельно такі функції виконують Державний інноваційний фонд України і фонд підтримки селянських) фермерських господарств. Діють вони практично під патронатом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва. Наявність цих структур забезпечила певну підтримку розвитку малого підприємництва.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 11.1 Система елементів інфраструктури сприяння розвитку малого підприємництва.

В сучасних умовах перехідної економіки на перше місце в підтримці малого бізнесу виходить регіональна підтримка.

Регіональна політика підтримки малого підприємництва включає програми, проекти і заходи, значимі для конкретного регіону, що реалізуються безпосередньо на регіональному (місцевому) рівні за рахунок місцевих ресурсів і коштів. Для забезпечення стійкого розвитку сектору малого підприємництва в регіоні необхідно мати механізм, який би забезпечував узгодження інтересів та цілей суб'єктів регіональної економіки. Цим механізмом в останні роки виступає регіональне програмування щодо підтримки малого бізнесу. Незважаючи на окремі недоліки методичного характеру при розробці регіональних програм та їх реалізації, вони безумовно відіграють важливу роль у підтримці малих форм господарювання в регіоні.

Мета регіонально Програми підтримки малого підприємництва в Луганській області - це створення сприятливого інвестиційно-фінансового клімату і організаційно-правових умов для подальшого забезпечення стабільності та динамічного розвитку підприємницької діяльності в області за приоритетними напрямками, що відповідають завданням структурної перебудови та економічного росту.

Програми Луганщини (на 1997 - 1998рр., 1999 - 2000 рр. і 2001 - 2002 рр.) створювалися з урахуванням місцевих умов і можливостей області. На їх основі були розроблені Програми підтримки розвитку малого бізнесу для міст і районів області. Ці програми відрізняються структурою та змістом заходів, механізмом реалізації наміченого та джерелами ресурсів. Але для всіх Програм є одна спільна риса - удосконалення та розширення системи фінансової підтримки суб'єктів малого підприємництва через створення відповідної інфраструктури підтримки, використання фінансових можливостей регіону (міста, району), коштів об'єднань підприємців і громадських спілок, а також залучення коштів міжнародних фінансових організацій і промислових фірм.

Практична реалізація заходів Програм дала змогу збільшити кількість діючих малих підприємств, а також чисельність зайнятих у малому бізнесі, підвищити частку продукції (товарів, послуг), яка виробляється малими господарськими формуваннями, активізувати процес формування прошарку власників як соціального підгрунтя стабільного розвитку суспільства на Луганщині.

За час виконання тільки другої програми підтримки малого бізнесу в області створено 13 бізнес-центрів, шість із них в Луганську, два в Сєверодонецьку, по одному в Алчевську, Брянці, Лисичанську, Свердловську та Стаханові. Обласною організацією “Бізнес-інкубатор” підтримки та розвитку підприємництва в 2000 році створено 2 бізнес-інноваційні центри в містах Свердловську та 8 фондів підтримки підприємництва.

Найбільш насиченою і досконалою є Регіональна програма підтримки малого підприємництва в Луганській області на 2001 - 2002 роки, в розробці якої приймали участь широке коло фахівців, керівників структурних підрозділів органів регіональної і місцевої влади, представників громадських організацій, громадських об'єднань, науковців і багато інших. Логічно, що ця програма повинна примножити досягнення попередніх двох програм підтримки малого підприємництва і всебічно сприяти подальшому розвитку малого бізнесу в регіоні.

Третя Програма підтримки малого підприємництва на Луганщині розроблена відповідно до основних положень державної політики розвитку малих форм господарювання, викладених в Законах України від 19.10.2000 року №2063-III “Про державну підтримку малого підприємництва”, від 21.12.2000 року №2157-III “Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні”, Указів Президента України від 15.07.2000 р. №906/2000 “Про заходи щодо забезпечення підтримки та подальшого розвитку підприємницької діяльності”, а також на основі методичних рекомендацій, затверджених Мінекономіки та Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва.

Програма визначає мету, завдання, напрямки та пріоритети розвитку малого підприємництва області. Вона являє собою узгоджений щодо ресурсів, виконавців і термінів реалізації комплексу заходів, спрямованих на створення правових, фінансових, соціально-економічних, організаційно-господарських та інших умов успішного розвитку малого бізнесу Луганщини. В цій програмі найбільш достатньо враховані особливості і можливості Луганської області у справі всебічної підтримки малого бізнесу в регіоні.

Виконаннями заходів семи розділів програми затверджені близько п'ятидесяти владних, громадських, фінансових, профспілкових, підприємницьких, навчальних та інших структур і закладів, які діють на території Луганської області і повинні створювати сприятливі умови підтримки малого бізнесу на період 2001 - 2002 років і, безумовно, в перспективі.

Найбільш важливою формою підтримки малого бізнесу є фінансування проектів підприємництва.

Органами місцевого самоврядування та Регіональним фондом підтримки підприємництва значна увага приділена формуванню мережі фінансово - кредитних установ з метою якомога повного забезпечення кредитної підтримки інфраструктури підприємництва на Луганщині.

Кошти бюджету, як відомо, обмежені тому переважна роль в цьому питанні належить позабюджетним ресурсам. Правда, органи місцевої влади вишукують можливості для підтримки підприємницької діяльності. Наприклад, сесія Луганської міської ради 25.11.2001 року ухвалила Програму підтримки малого бізнесу в обласному центрі, якою передбачено збільшити кількість нових робочих місць на 500 одиниць. На це виділено 7 млн. грн. бюджетних коштів, що становить 14 тис. грн. на одне робоче місце.

На реалізацію заходів Регіональної Програми підтримки малого підприємництва в Луганській області на 2001 - 2002 роки передбачено залучити із різних джерел фінансування 13165,8 тис. грн. , у тому числі лише 3301,5 тис. грн. бюджетних коштів тобто 25% від загальної суми. Основними джерелами фінансування будуть: Українській фонд підтримки підприємництва, Регіональний фонд підтримки підприємництва в Луганській області, гранти міжнародної допомоги, кошти інвесторів та донорських організацій, Фонд загальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття, бюджетні кошти.

Крім перерахованих до фінансування окремих заходів будуть залучені кошти членів спілок, благодійні кошти, спонсорські внески, приватний капітал, ресурси суб'єктів підприємницької діяльності, кошти громадських об'єднань і організацій тощо.

На території Луганської області кількість кредитних спілок становить 32 одиниці, тобто десяту частку від загальнодержавної величини. Станом на 01.01.2002 р. капітал їх становив 2,5 млн. грн., а за 5 місяців активи кредитних спілок зросли на 44% і становлять на 1.06.2002 року 3,6 млн. грн. Відповідно зросли і обсяги кредитної підтримки учасників цього громадського об'єднання: з 2,2 млн. грн. до 3,2 млн. грн., або на 45,5%. Справа в тому, що відбулися позитивні зміни у соціально - правовому статусі кредитних спілок. Якщо в 1993 році було прийнято тимчасове положення про кредитні спілки, у відповідності з яким вони мали статус неприбуткових громадських організацій, то в грудні 2001 року вийшов “Закон про кредитні спілки України.” Тепер кредитні спілки фінансові, але залишаються неприбутковими організаціями.

Таким чином, послуги кредитної спілки значно відрізняються від послуг банківських установ. Останні все-таки зарегламентовані структури і мікро кредит (в декількох сотень або тисяч гривень) вони, практично, не видають, то кредитна спілка досить оперативно видає малі суми своїм членам та суб'єктам малого бізнесу. Мають місце випадки, коли кредит надається не тільки на бізнесові цілі. Так, наприклад, кредитна спілка “Айдар - кредит” Новоайдарського району перед початком навчального року надала 20 кредитів по 400 - 600 грн. своїм членам для підготовки дітей до школи. Крім того мікро кредити надаються членам спілки для навчання дитини або підвищення своєї кваліфікації.

Важливо також те, що окрім Накопичувального фонду кожна кредитна спілка має Резервний та Страховий медичний. Це дає можливість членам спілки придбати по зниженим цінам медикаменти в мережі аптек Кредитної спілки, а при необхідності - пільговий кредит на операцію і лікування.

Тому кредитним спілкам області слід старатися не тільки займатися мікрокредитуванням, але й залучати нових вкладників, щоб розширити свої можливості надання кредитних послуг людям з обмеженими фінансовими ресурсами.

Потрібно створити такі сприятливі умови для діяльності кредитних спілок, щоб через них залучити в сферу малого і середнього підприємництва кошти, які знаходяться на руках у населення, а також, по можливості, витягнути якусь частку “тіньових” ресурсів на підтримку вітчизняного виробника. Сьогодні підпільні фірми - це немалий сектор в економіці і ринку держави, а відповідно, і регіону.

І ніякі інвестори не в змозі забезпечити таких вкладень, як своє населення (держави, регіону). Але недовіра до банківських структур з однієї сторони, купівля імпортних товарів широкого вжитку з іншої - суттєва перепона на шляху інвестування підприємництва взагалі і малого бізнесу зокрема.

З метою детінізації економічної діяльності доцільно законодавчо дозволити в Україні так зване негласне товариство, що набуло розповсюдження в країнах ЄС, особливо в Німеччині [120, с.62]. Суть такого товариства полягає в тому, що його можливості, як суб'єкта господарських відносин, розширюються залучанням до співпраці як офіційно зареєстрованих, так і негласних (нелегалізованих) незареєстрованих учасників. Останні вносять свою частку вкладу в статутний фонд. Всі справи фірми веде зареєстрований учасник. Негласний учасник може бути юридичною або фізичною особою. Капітал негласного компаньйона приносить прибуток всім учасникам фірми (підприємства). Це дуже ефективний і мобільний спосіб втягнути тіньові капітали в економіку держави (регіону). Крім того відкривається можливість до залучення певного кола зарубіжних громадян та їх капіталів до економіки України з метою покриття фінансового дефіциту в системі малого підприємництва. Відсутність згаданого товариства у сфері вітчизняного підприємництва звужує масштабність і можливості його прискореного розвитку.

На наш погляд досить суттєвою формою фінансової підтримки суб'єктів малого бізнесу, особливо тих, що діють в виробничо-промисловій сфері, або пріоритетних напрямках для даного регіону, повинно бути пільгове оподаткування. Тоді малі підприємства згаданої сфери зможуть резервувати частку прибутку для оновлення технології виробництва та придбання сучасного устаткування. Тому пропонується звільнити від сплати місцевих податків та зборів тих суб'єктів малих форм господарювання, які функціонують у важливих для регіону сферах діяльності. Наприклад, досить гостро стоїть в області розвиток коммунально-побутових послуг населенню, ремонт житлового фонду, виробництво товарів народного споживання, діяльність, спрямована на вирішення екологічних проблем, переробка відходів виробництва (гірничого комплекса, металургійних та хімічних підприємств) тощо.

Вагомою фінансовою підтримкою малого бізнесу у виробничо - промисловій сфері чи аграрному секторі малого підприємництва повинно стати пільгове кредитування. Наприклад, в Польщі на квітковий бізнес банківські структури виділяють справді пільгові кредити 4% річних, тоді як в нашій державі на цей же вид бізнесової діяльності кредитна ставка дорівнює 30%. Це є переконливим доказом конкурентної неспроможності значної частки вітчизняних товарів як на зовнішньому, так і внутрішньому ринках.

Важливе значення для розвитку та пожвавлення підприємництва в промисловій сфері є надання їм гарантованих замовлень на виробництво пріоритетних для Луганщини продукції та послуг. Якщо в 2001 році було розміщено серед суб'єктів підприємницької діяльності лише три гарантованих замовлення на загальну суму 40 тис. грн., то в 2002 році таких замовлень уже 50 на суму майже в 300 тис. грн. Але й такі темпи зростання держзамовлень для малого бізнесу області недостатні.

Значна роль в підтримці бізнесової діяльності належить центральній та регіональній владі щодо створення інформаційних мереж для обслуговування малого та середнього підприємництва.

Безумовно інформаційної підтримки особливо потребують широкі кола початківців та діючих підприємців і бізнесменів. Найціннішу пораду, як організувати свою справу можуть надати іноземні фахівці, де століттями розвиваються ринкові відносини.

Тому на іноземні кошти в кінці 2000 року в Україні започатковано проект підтримки розвитку малого бізнесу під назвою “БІЗПРО”. Для його реалізації використовувались гроші невладних організацій, головним чином Агентства міжнародного розвитку США (USAID).

В рамках проекту “БІЗПРО” були виділені гранти на інформаційну підтримку малого бізнесу через так звані “гарячі лінії”. Вони покликані допомогти широким верствам підприємців - початківців, котрі ще не можуть наймати досвідчених юристів, щоб вільно орієнтуватися в нестабільному і мінливому вітчизняному законодавстві.

В Луганській області проект “гаряча лінія” діє з липня 2001 року. Головне покликання Луганського філіалу проекту - надати суб'єктам малого бізнесу регіону кваліфіковану юридичну допомогу на безкоштовній основі. За рік біля 2 тис. бізнесменів, що звернулися до “гарячої лінії” Луганщини, отримали вичерпні відповіді на питання щодо захисту власного бізнесу, оподаткування та навчання бізнесовій справі.

Тому слід зробити висновок, що “гаряча лінія” існує як важлива інформаційна служба, суттєво впливаючи на реалізацію Регіональної програми підтримки малого підприємництва. На наш погляд доречною є необхідність створити через мережу Internet розгалужену систему (у містах і районних центрах) діяльності “гарячої лінії” на всій території області.

На цей час в регіоні значну інформаційну підтримку малий бізнес отримує від “Бізнес-інкубатора”. Основні його послуги: допомога в реєстрації фірми, допомога в бізнес-плануванні, проведення експертизи бізнес-планів, сприяння в пошуку бізнес-партнерів, допомога в отриманні бізнес-пропозицій, колсантинг із кадрових питань, сприяння в працевлаштуванні, надання інформації про кредитні лінії та умови отримання кредитів, розробка і реєстрація логотипу і фірмового (товарного) знаку, послуги юриста, бухгалтера, викладача, послуги з навчання та перепідготовки кадрів для малого бізнесу по декількох напрямках і таке інше.

Крім того, бізнес-інкубатори розширюють коло послуг і приділяють більшу підтримку підприємницьким структурам, що використовують сучасні постіндустріальні інформаційні ресурсо - та енергозбережуючі технології.

Із досвіду діяльності Луганської області, Брянківської міської організацій підтримки та розвитку підприємництва “Бізнес-інкубатор” витікає доцільність створення територіальних центрів розвитку підприємництва, основними завданнями яких будуть проведення моніторингу стану та тенденцій розвитку малого бізнесу, потреб територій (громад), наприклад, уточнити перелік товарів, що не випускаються в області, але користуються попитом у населення регіону, виявити наявні можливості щодо їх виготовлення і на цій основі розвивати мережу підприємств малого бізнесу, надаючи останнім всіляку допомогу та підтримку місцевим самоврядуванням; надання комплексних інформаційних послуг, фінансово-майнова підтримка, включаючи лізинг, маркетингові послуги, моніторинг цін в Луганській області і за її межами, вдосконалення форм співпраці з владними структурами, громадськими організаціями, банківськими та кредитно-фінансовими установами, широкими бізнесовими колами.

Однак, для ефективної діяльності територіальні центри розвитку підприємництва повинні мати реальну фінансову підтримку держави, регіонального та місцевого самоврядування, заохочених спонсорів та кредиторів.

11.2 Соціально-економічна оцінка потенціалу малого бізнесу в регіоні

Орієнтація малого бізнесу на задоволення місцевих потреб обумовлює притаманні йому риси розвитку й функціонування. Розглянемо це на прикладі стану і тенденцій функціонування малого підприємництва Донбасу, промисловість якого була раніше і залишається сьогодні зорієнтована на важкі та енергомісткі виробництва. Показники загальної кількості населення (біля 4,82 млн. в Донецькій та 2,54 млн. в Луганській обл.) і чисельності жителів, зайнятих в економіці (2,38 млн. в Донецькій і 1,5 млн. в Луганській обл.), що в сумі становить відповідно 15,7 та 15,3% загальнореспубліканського рівня, підтверджують той факт, що в цих двох областях практично зосереджена майже шоста частина населення та робочої сили України.

Якщо розглядати кожну область Донбасу окремо, то, як підтверджують дослідження, розвиток та функціонування в них малого бізнесу мають неоднаковий характер (таблиця 11.2). В 1993 році кількість діючих малих підприємств в Донецькій області становила 10030 одиниць, що в 2,57 рази перевищує аналогічний показник Луганської області - 3895 одиниць. За 7 років згадане співвідношення майже не змінилося і становить 2,8 рази.

Таблиця 11.2

Динаміка змін деяких показників розвитку малих підприємств в Донбасі (1993 - 2000 рр.)

Роки	Області	Кількість МП, одиниць	Чисельність зайнятих, тис. чол.	Кількість діючих МП на 10 тис. наявного населення	Кількість зайнятих на 1 МП, осіб
1993	Донецька	10030	134,7	19	13
	Луганська	3895	53,6	12	14
1995	Донецька	14085	130,7	26	10
	Луганська	4399	47,2	15	11
1996	Донецька	14481	118,8	27	8
	Луганська	4044	38,8	14	10
1997	Донецька	15448	131	26	8
	Луганська	5959	68,95	22	11
1998	Донецька	17076	140,8	32	8
	Луганська	8403	69,95	28	8
1999	Донецька	17831	142,6	41	8
	Луганська	8952	69,7	34	8
2000	Донецька	24807	149,9	50	6
	Луганська	8764	68,9	33	8

Відносна нерівномірність функціонування малого підприємництва в Луганській та Донецькій областях обумовлена не тільки деякими специфічними особливостями регіону, але й такими важливими факторами як наявність спеціальних економічних зон та інвестицій в економіку області. Якщо в Донецькій на територіях СЕЗ проживає 84% населення області, то в Луганській області значно менше. На початку 2001 року в Донецькій області було схвалено 116 проектів пов'язаних зі спеціальним режимом інвестування на загальну суму 775,1 млн. дол. США, а в Луганській лише 20 проектів на суму 52,9 млн. дол. США. Від економічної діяльності суб'єктів господарювання, так чи інакше залежних від інвестування, до бюджету надійшло 101,5 млн. грн. по Донецькій та 21,8 млн. грн. по Луганській областях.

Слід відзначити, що до складу територій спеціальних економічних зон в Донецькій області входять майже всі шахтарські міста, де надзвичайно гостро стоять соціальні проблеми, вирішити які можливо лише шляхом розвитку малого бізнесу та створення нових підприємств. На Луганщині лише 9 адміністративних одиниць області мають статус територій приоритетного розвитку. Завдяки спеціальному режиму інвестування на Донбасі (станом на 1.05.2001 р.) стало можливим зберегти 32725 та створити нових 12934 робочих місць. Цим вдалося пом'якшити соціальну напругу в регіоні, але не вирішити проблему ринку праці. Ось чому в кризовій ситуації, в якій опинилася економіка України, важко переоцінити роль інвестицій для подальшого розвитку Донбасу.

Крім того, дослідження підтверджують, що на даний час практично слабо задіяний в малому підприємництві ресурсно-сировинний потенціал Донецького краю. На сьогодні він має такі регіональні умови, які можуть забезпечити конкурентні переваги підприємництву Донбасу. На нашу думку дуже привабливим є використання геотермального потенціалу вугледобувних підприємств для обігріву приміщень промислового та громадського призначення, теплиць і навіть квартир пришахтних будинків. В якості теплоносія слід використовувати відкачувану із шахт воду та повітря висхідних глибинних струменів. Наприклад, уже встановлено геотермальний потенціал всіх шахт ДХК “Краснодонвугілля” та “Ровенькиантрацит”, що на Луганщині. Геотермальний еквівалент окремих шахт співставлений згоранню 200 т вугілля за добу, чого досить, наприклад, для опалення 25000 кв. м. теплиць. Виконання робіт по використанню тепла шахтних вод та повітря під силу малому підприємництву.

Доцільно створення малих підприємств по утилізації рудничного газу метану і використання його в якості енергоносія для господарських нужд. Так на шахті «Суходольська» (м. Краснодон) газ подається «на-гора» по спеціальній свердловині і спалюється в факелі. На відстані 200 м знаходиться котельня, в якій можна використати цей висококалорійний енергоносій, Але необхідно від свердловини до кательної протягнути газопровід довжиною 200 м. Поки що така робота не виконана. Газ витрачається марно та ще й продукти його згорання забруднюють навколишнє середовище.

Також актуальною є проблема брикетування шламів відстійників шахт та збагачувальних фабрик з метою використання брикетів як твердого палива для побутових потреб.

На деяких вугледобувних підприємствах шахтні води мають низьку мінералізацію і після необхідної обробки будуть придатні для використання їх в побуті та сільському господарстві. Процес освітлення та очищення згаданих шахтних вод можуть виконувати підприємства малого бізнесу Донецької і Луганської областей.

Досить привабливим для малого підприємництва є виготовлення будівельних матеріалів із металургійних шлаків, що являються відходами металургійного виробництва на всіх металургійних підприємствах України та Донбасу. Поштовхом такому виробництву стало б зростання будівництва в регіоні, яке знаходиться сьогодні в незадовільному стані.

Подальший розвиток малих підприємств промислового спрямування буде перспективним і успішним, коли в господарську діяльність суб'єктів малого бізнесу будуть залучені матеріально-сировинні ресурси та відходи виробництва потужних підприємств промислового комплексу Донбасу.

Вирішення завдань по забезпеченню стабільного економічного зростання і соціального спрямування реформ в державі багато в чому залежить від продуктивної співпраці регіональних органів влади та місцевого самоврядування з суб'єктами підприємницької діяльності, зокрема з суб'єктами малого бізнесу. Така співпраця є важливим чинником удосконалення управління підприємствами малого бізнесу на місцевому і регіональному рівнях.

Дослідження і економічна література засвідчують, що є декілька показників, за якими оцінюють внесок малого підприємництва в економічний розвиток міста, регіону, держави. Насамперед це вартість виготовленої продукції (робіт, послуг), створення нових робочих місць, кількість зайнятих у малому бізнесі, наповнення бюджетів, створення конкурентного середовища між господарюючими суб'єктами і таке інше [109,124,129].

Але ні в статистичній звітності усіх рівнів, ні в інших нормативних документах владних структур, ні в наукових публікаціях стосовно малого підприємництва, не враховується чималий внесок малого бізнесу в оздоблення та благоустрій населених пунктів відповідних адміністративних одиниць. А без такого врахування неможливо дати повну оцінку соціально-економічній діяльності малих підприємницьких структур.

Саме цей аспект діяльності малих форм господарювання став предметом нашого дослідження і оцінки співпраці малого бізнесу та місцевого самоврядування, ступенем управлінського впливу на господарськуку діяльність малих підприємницьких структур.

Створенням взаємовигідних відносин між суб'єктами малого під-приємства і громадою населеного пункту (міста, району, села) займається і контролює процес місцеве самоврядування, тобто місцева влада і її структури. Відбувається ця робота у двох спрямуваннях. З одного боку це сприяння різним видам підприємницької діяльності малих форм господарювання, а з іншого - підтримка необхідного побутового покращення архітектурного обліку тих будівель і прилеглих до них територій, де створюються заклади малого та середнього бізнесу. Дійсно, така співпраця місцевого самоврядування і суб'єктів малого підприємництва створює певні умови для благоустрою і упорядкування зовнішнього вигляду міста.

Особливо ця співпраця важлива для середніх і малих міст, в бюджетах яких коштів на благоустрій передбачається дуже мало. Якщо в столиці України опрацьована і втілюється програма благоустрою міста Києва на майбутнє з передбаченням значних коштів, то в таких містах, як Алчевськ Луганської області, на благоустрій заплановано у бюджеті лише 400 тис. грн.

Індустріальне місто Донбасу Алчевськ неофіційно має статус міста з великою кількістю зелених насаджень і своєрідним архітектурним дизайном. І це при тому, що на його околицях функціонують такі гіганти важкої промисловості, як металургійний комбінат та коксохімічний завод.

Значно обмежене бюджетними коштами на благоустрій міста, міське самоврядування, його мерія, проводять наполегливу і послідовну роботу по створенню у місті сприятливих умов для розвитку підприємницької діяльності, одночасно цілеспрямовано залучаючи бізнесові структури до продуктивної співпраці по впорядкуванню офісних приміщень та прилеглих до них територій.

Підприємцям пропонується замінювати асфальтові покриття при будинкових тротуарів і дільниць територій фасадного боку фігурними плитковими елементами, передбачати висадження декоративних дерев (ялинки, каштани, берези) та декоративних однолітніх і багаторічних чагарників, а також декоративних трав.

Співпраця місцевого самоврядування і суб'єктів підприємництва у справі комплексного благоустрою міста приносить обопільну вигоду.

Для міста і його мешканців це:

оздоблення і архітектурне покращення фасадів будівель принаймі на рівні першого поверху в домах житлового фонду і цілих споруд, наприклад, (в минулому) "Побутового дому", "Торгівельного центру" тощо;

благоустрій та впорядкування приофісних територій і ділянок;

освітлення дільниць і, навіть, вулиць, а також внутріквартальних територій;

зменшення витрат комунальних служб міста на прибирання приофісних площ і дільниць;

збільшення обсягів по озелененню міських територій і площ;

покращення санітарного стану і вигляду міста.

Крім того, опрацювання проектів оздоблення і виконання самих робіт по благоустрою - це сотні робочих місць, що досить важливо для сучасного стану ринку праці, коли рівень офіційного безробіття в Алчевську сягає за 2002 рік майже три відсотки.

До речі, майже всі малі підприємства будівельного спрямування задіяні в роботі на оздобленні приміщень офісів, покращанні їх зовнішнього дизайну і благоустрої приофісних територій міста.

Найголовніше полягає в тому, що левова доля коштів на благоустрій міста іде не із бюджету місцевого самоврядування, а з прибутків суб'єктів малого підприємництва, які функціонують на адміністративній території міської громади.

В свою чергу підприємці, власники благоустроєних офісів, мають наступні вигоди:

магазини, аптеки, кафе-бари, ресторани, перукарні, комп'ютерні центри, різноманітні салони та інші приміщення суб'єктів малого господарювання, оздоблені всередині і впорядковані зовні, мають привабливий вигляд і позитивно впливають на відвідувачів (клієнтів); з психологічної точки зору вдало упорядковані офіси це своєрідна реклама: в привабливо оздоблене приміщення зайде значно більше відвідувачів, що вірогідно приведе до підвищеної реалізації товарів (послуг), ніж у конкурентів; благоустроєні приофісні території влітку використовуються як сезонні тентові майданчики, де відбувається жвава торгівля різноманітними безалкогольними напоями та іншими продуктами харчування, що значно (по заявах власників) підвищує щоденну виручку магазину, кафе і т. ін.; вкладені в оздоблення і благоустрій кошти, підприємець якоюсь мірою поверне, коли вирішить продати свою власність.

Розглянемо, в яку суму виходить підприємцям міста лише благоустрій прилеглих територій і скільки заощаджується бюджетних коштів для інших невідкладних справ міської громади Алчевська.

Впорядкування прилеглих територій та дільниць включає вимощення (покриття) дрібнорозмірними фігурними елементами - тротуарною плиткою і висадження декоративних рослин. В перелік основних робіт входить: рихлення та зняття теперішнього (частіше всього асфальтового) покриття, вирівнювання (планіровка) донної поверхні ґрунту, створення основи (постілі) для фігурної плитки, постановка бортових (бордюрних) плит і водовідливних жолобчастих пристроїв, виконання покриття із різноманітних фігурних елементів.

Найменування необхідних робіт та їх вартість, відносно одиниці (кв. м) благоустрою прилеглої до об'єкту малого бізнесу площі, надані в таблиці 3.4. Також в таблиці 3.4 вказані ціна матеріалів і вартість їх транспортування до місця виконання робіт. Кошторис складено у відповідності із чинними нормативами і в цінах за станом на 1.09.2002р.

Дані таблиці 11.3 засвідчують, що навіть без урахування вартості розробки і узгодження проекту (а такий обов'язковий) у відповідних структурах місцевого самоврядування, один квадратний метр фігурного вимощення сягає 70 грн. Основні витрати (65% вартості всіх робіт) припадають саме на закупівлю фігурних елементів, їх транспортування до об'єкту і мощення підготовленої території. Фігурні плитки виготовляються в багатьох містах Донбасу. Тому мають різноманітну форму, розміри, колір, якість і, як наслідок, різну ціну, вартість транспортування і вимощення. Практично безвартісним (0,1-0,12 грн. за тону) є гранульований доменний шлак-побічний продукт місцевого металургійного комбінату.

Таблиця 11.3

Локальний кошторис на виконання робіт по благоустрою приофісних територій підприємств малого бізнесу м. Алчевська.

Шифр і позиції нормативу	Види робіт	Одиниці виміру	Вартість* роботи одиниці виміру, грн.	Вартість* матервалів на одиницю виміру, грн	Вартість* транспортування вантажу (матеріалу), грн.	Всього витрат на роботу мощення, грн.
1	2	3	4	5	6	7
Р1-19-2	Зняття старого покриття на глибину 250 мм	м2	15.27 3.81	-	-	3.81
Р1-7-5	Планіровка дільниці (вручну)	м2	0.75	-	-	0.75
Р1-6-1	Завннтаження старого покриття на автомобиль-самоскид (вручну)	м2	5.5 1.375	-	9.84 0.98	2.355
Р18-24-1	Створення основи (постілі) з доменного шлаку товщиною 100 мм	м2	1.75	0.3	9.84 0.98	3.03
Р18-19-1	Створення основи (пстілі) з піску товщиною 50 мм	м2	1.75	20.83 0.125	9.84 0.125	2.92
Р18-28-2	Поставлення бордюрних плит	м2	4	7	0.5	11.5
Р18-46-1	Мощення покрить із фігурної плитки	м2	16-24** 20	17-30** 23.5	2	45.5
Всього за 1 м2 вимощеної дрібнофігурною плиткою площі		70

Примітка:* в чисельнику вартість одиниці виміру, в знаменнику-вартість в перерахунку на 1м2 площі покриття;**- в чисельнику - діапозон цін, в знаменнику - середня ціна одиниці виміру.

Значні витрати несуть володарі офісних приміщень також по озелененню прилеглих ділянок. Для Алчевська, з його, як відомо, непростою екологічною ситуацією, це досить суттєва допомога місцевій громаді по оздоровленню та збереженню навколишнього середовища.

Більшість підприємців, власників об'єктів, для озеленення закупляють саженці привабливих, іноді екзотичних, дерев, чагарників і декоративних трав. Частку видів саженців суб'єктам малого і середнього підприємництва продає місцевий "Зеленгосп", а решту завозять з інших регіонів. Найбільш поширені рослини (окрім квітів) в м. Алчевську наведені в таблиці 11.4.

Таблиця 11.4

Перелік рослин для озеленення приофісних ділянок і площ в м. Алчевську.

Вид і назва насадження	Одиниця виміру	Ціна одиниці (на 1.09.2002 р.), грн.
1	2	3
Ялинка звичайна	шт.	50…100
Ялинка блакитна	шт.	100…250
Каштан	шт.	10…15
Береза	шт.	10
Туя західна	шт.	70…80
Піжма	шт.	50…60
Самшит вічнозелений: однолітній Багаторічний	шт. шт.	5…7 25…30
Можевельник колоноподібний	шт.	10
Можевельник козацький	шт.	25…30
Горобина	шт.	5
Трава декоративна	кг.	12
Можевельник колоноподібний	шт.	10
Трава агліцька	кг.	90

Тут же наведені ціни одного екземпляра насаджень. В залежності від віку саженців і їх "екзотичності" вартість має значну розбіжність. Так ялинка блакитна трьохрічного віку коштує 100 грн., а п'ятирічна-250 і більше грн. Самшит вічнозелений однолітній - 5…7 грн., а трирічний-25…30 грн. Насіння декоративної трави звичайної - 10 грн. за 1 кг. Набагато дорожча (90 грн. за 1 кг) трава агліцька, що має особливості як декоративна рослина паркового призначення. Правда, на квадратний метр норма висіву 35-40 грамів насіння трави. Витрати на придбання (коли це необхідно) чорнозему і його транспортування до об'єкту складають 5-17 грн. в розрахунку на одне насадження.

Слід зауважити, що суб'єкти малих форм господарювання відрізняються своїми функціональними можливостями і фінансовим капіталом, тому розміри їх витрат на благоустрій прилеглих територій також різні (таблиця 11.5). Так, найбільшу (902 м2) територію комплексно упорядкувало підприємство "Party Zone", найменшу (4 м2) - перукарня "Лаура". Це їм обійшлося в 63140 і 280 грн. відповідно. В таблиці 3.6 представлені випадково вибрані нами підприємства малих форм господарювання.

В цілому по м. Алчевську підприємствами малого бізнесу благоустроєно 8416 м2 (за станом на 2002 р.) приофісних територій.

Таблиця 11.5

Оціночні витрати на благоустрій прилеглих територій деяких суб'єктів малого підприємництва м. Алчевська.

Назва суб'єкта малого бізнесу	Покриття площ фігурними елементами	Вартість зелених насаджень, грн.	Всього витрат, грн.
	Розмір площі, м2	Вартість, грн.
Кафе-бар "Меркурій"	550	35000	1230	36230
Магазин "Людмила"	70	4900	520	5420
Магазин "Каштан"	175	12250	910	13160
Комп'ютерний центр	26,25	1837,5	143	1980,5
Салон "Пан і Пані"	12,25	857,5	121	978,5
Магазин "Бірюса"	300	21000	405	21405
Party Zone	902	63140	4370	67510
ТОВ "Inbico"	235	16450	606	17056
Кафе-магазин "Витязь"	100	7000	103	7103
Перукарня "Мастер"	14	980	55	1035
МПП "Гральні автомати"	75	5250	200	5450
Перукарня "Лаура"	4	280		280

Підрахунки засвідчують, що вартість тільки мощення фігурною плиткою такого розміру площі становить 589120 грн. Разом з витратами на приофісне озеленення загальна сума внеску малого підприємства в благоустрій сягнула понад 600 тис. грн. в обсязі всього міста Алчевська. Якщо порівняти цю суму з тими коштами ( 400 тис. грн.), які передбачено в бюджеті міста на благоустрій, то допомога підприємців місцевому самоврядуванню досить вагома, бо перевищує бюджетні можливості міської громади в півтора рази.

Важливим для порівняння є наступне. В розрахунку на одного мешканця на благоустрій міста припадає лише 3 грн. 45 коп. бюджетних коштів, тоді як суб'єкти малих форм господарювання вкладають в оздоблення 5 грн. 20 коп. у відношенні до кожного жителя Алчевська.

Практично всі підприємства малого бізнесу оновлюють архітектурний облік та покращують зовнішній вигляд будівель, в яких розміщені їх офіси. Наприклад, тільки покриття стін фасадною (акриловою) фарбою у два шари коштує 10-12 грн. за 1 м2 , а оздоблення таких стін фасадною цеглою виробництва заводу " Фагот" (м. Красний Луч), оцінюється до 50 коп. за одну цеглину. Вартість дверних (1060 грн.) та віконних (1760 грн.) блоків також є складовою поновлюваних робіт.

Під час опитувань виявилось, що підприємці схвально відносяться до необхідності і доцільності благоустрою, але акцентують увагу на відсутності будь-якої (пільгові цільові кредити із передбачених бюджетних коштів чи банківських структур, повне або часткове звільнення від деяких місцевих платежів та зборів) допомоги малому підприємництву у справі покращення архітектурного обліку офісів і впорядкування територій, прилеглих до закладів малих форм господарювання.

Більше того, як негативне явище бізнесмени назвали той факт, що органи місцевої податкової інспекції, посилаючись на відсутність правових підстав, не звільняють від оподаткування частку прибуткових коштів, вкладених підприємцями в благоустрій та озеленення прилеглих територій. Тому слід вважати доцільним, щоб місцеві органи самоврядування, як найбільше зацікавлені в продуктивній співпраці з малим підприємництвом, виступили з ініціативою перед центральними владними структурами, наприклад Верховною Радою, Урядом України, щодо прийняття відповідного правового акту на державному рівні.