Формування та зміцнення доходної бази Державного бюджету

4

Магістерська Дисертація

На тему: “ Формування та зміцнення доходної бази Державного бюджету”

План

Вступ

Розділ 1: Бюджет - головна ланка фінансів держави

1.1 Бібліографія з проблем формування та зміцнення доходної бази Державного бюджету

1.2 Економічний зміст та значення Державного бюджету

1.3 Бюджетна система України

Розділ 2: Аналіз динаміки доходної бази та структури Державного бюджету України у 1992-1999 роках

2.1 Аналіз податкових надходжень до Державного бюджету України

2.2 Аналіз неподаткових надходжень до Державного бюджету України

2.3 Досвід країн з ринковою економікою та країн з перехідною економікою по формуванню доходів Державного бюджету

Розділ 3: Зміцнення доходної бази Державного бюджету.

3.1 Збільшення податкових надходжень до Державного бюджету у контексті досвіду країн з розвинутою ринковою економікою та країн з перехідною економікою

3.2 Використання позик і кредитів як доходного джерела Державного бюджету України

3.3 Вдосконалення нормативно-правової бази, що регулює доходи Державного бюджету України

Висновок

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Вибрана мною тема “Формування та зміцнення доходної бази Державного бюджету”, являється дуже актуальною на сьогодняшній день, бо в умовах перехідної економіки і створення ринкового середовища бюджет залишається важливим інструментом управління і формування фінансової політики держави.

Побудова моделі економіки ринкового типу вимагає теоретичного переосмислення і практичного дослідження місця і ролі бюджету, його доходної частини, в економічній системі держави. Сьогодні все більшого значення набуває питання використання бюджету як найбільш дійового інструменту управління економіки, збалансованості його доходів і видатків, фінансового забезпечення діяльності органів виконавчої влади при здійсненні перед ними Констітуцією України функцій.

Значення бюджету посилюється ще й тим, що в умовах економіки перехідного типу держава змушена взяти на себе функцію перерозподілу своїх фінансових ресурсів через фінансову систему для забезпечення соціальних гарантій населення, фінансування соціально-культурної сфери , міждержавних економічних відносин.

Мобілізація фінансових ресурсів до бюджету стала однією з найважливіших проблем створення сприятливих економічних умов господарювання суб'єктів підприємницької діяльності.

В першому розділі, наряду з основопологаючими категоріями, освітлюється суть і значення державного бюджету, бюджетної системи України, їх становлення і розвиток.Розкривається питання про бюджет, як головної ланки фінансів. У процесі докорінного реформування економіки важливим є визначення того, що макроекономічна стабілізація не можлива без значної, глибокої перебудови державнтх фінансів у цілому і зокрема бюджету як центральної їх ланки.

Бюджет - це не тільки фінансовий план, у якому особлива увага приділяється механізмам платежів, обліку, й звітності, він одне з основних знарядь макроекономічної стабілізації й економічного зростання. Це зумовлює необхідність проведення комплексу заходів щодо забезпечення повного і своєчасного надходження до бюджету доходів і здійснення витрат, постійного аналізу доходів і витрат бюджету в плані їх впливу на економіку.

Основною умовою бездефіцитності бюджету є стійкість економіки і дотримання пропорцій між доходами і видатками. На- жаль, в Україні відсутні обидва ці чинники.

Другий розділ присвячений аналізу доходної бази Державного бюджету України.

В ній проводиться також аналіз податкових та неподаткових надходжень, викриваються недоїмки по цих надходженнях, при аналізі застосовується досвід країн з ринковою економікою та країн з перехідною економікою, по формуванню доходів бюджету.

Бюджетні відносини потребують державного регулювання. Воно досягається зокрема шляхом чіткої регламентації бюджетної діяльності, через впровадження виваженої податкової політики.

Шляхи зміцнення доходної бази Державного бюджету України, розкриваються у третьому розділі.У цьому розділі запропоновуються і розглядаються шляхи вдосконалення нормативно-правової бази, що регулює доходи Державного бюджету.

Особе місце у роботі виділяється використанню позик і кредитів, як доходного джерела державного бюджету.

В заключенні зроблені висновки, щодо формування дохідної бази Державного бюджету.

При написанні роботи були використані законодавчи та нормативні документи, по питанням формування та регулювання Державного бюджету, посібники та єкономічні періодичні видання.

Розділ 1. Бюджет - головна ланка фінансів держави

1.1Бібліографія з проблем формування та зміцнення доходної бази Державного бюджету України

Розглядаючи питання бібліографії з проблем формування та зміцнення доходної бази державного бюджету, перш за все звернемо увагу на добірку законодавчих та нормативних актів України щодо Державного бюджету україни.

Закони України “Про Державний бюджет уУкраїни на 1992-1999 роки”, в статтях законів затвержується бюджет, установлюються доходи, розподіляються видатки, затверджуються суми доходів, податкових та неподаткових надходжень та інші.

Постанова Верховної Ради “ Про структуру бюджетної класифікації ” показує класифікацію доходів і видатків у державному бюджеті України

“ Причини невиконання доходної частини Державного бюджету та заходи, щодо удосконалення законодавства і підвищення відповідальності керівників усіх рівнів за дотримання бюджетної дисциплини “ висвітлені у Постанові Кібінету Міністрів України від 16.05 96р.

“ Висновки щодо проекту Закону “ Про Державний бюджет на 2000 рік ” наведені у ПостановіВРУ з питань бюджету від 5.10 99 року.

Також у 1999 році виданий інформаційно-аналітичний довідник для народних депутатів україни. Комітет ВРУ з питань бюджету. Група фіскального аналізу при Комітеті ВРУ з питань бюджету “ Бюджет 2000 “, в якому проведений аналіз виконання Державного бюджету у 1999 році та проведений прогнозний аналіз стосовно бюджету-2000.

Ще видана добірка : Аналіз проекту Закону України “ Про Державний бюджет України на 2000 рік “. Рахункова палата України , Київ 1999 рік , де також наведений прогнозний аналіз податкових та неподаткових надходжень до Державного бюджету у 2000 році, прогноз наповнення доходної частини бюджету, прогноз державного боргу та інше.

У цьому ж році вийшов збірник “ Бюджет і податковий огляд” виданий Групою фіскального аналізу при Комітеті ВРУ з питань бюджету., де наведені законодавчі та нормативні акти, щодо бюджету та податкової системи україни, проведений аналіз, виявлені недоліки.

Взагалі, на даному етапі не має наукових досліджень, у яких би комплексно розглядалися теоретичні основи і практичні методи призначення і ролі бюджету в умовах ринкового середовища. Питання бюджету досліджувалися в працях О.Д.Василика, З.М. Васильченко, С.А. Буковинський. О.Д.Заруби, А.М.Мороза, В.М.Суторміной та інших.

У праці С.А.Буковинського “ Становлення та шляхи розвитку бюджетної системи України”, доказана об'єктивна необхідність бюджету, його використання як механізму розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів між верствами населення, галузями економіки і регіонами. В умовах перехідної економіки формування і використання бюджету має свої особливості і закономірності. Показано зв'язок показників бюжетних призначень з макроекономвчними показниками, методи і форми використання бюджету для формування фінансової політики. Запропоновані шляхи удосконалення бюджетного процесу і на цій основі активізації інвестиційної і соціальної політики.

У праці З.М.Васільченко “Бюджетні методи регулювання економічних і соціальних процесів в державі” особливе значення приділяється таким питанням як бюджет, бюджетне регулювання, бюджетна система України, розглянуті методи регулювання економічних і соціальних процесів.

У збірнику “Бюджетні повноваження парламенту”, який вийшов у 1997 році особливе місце приділяється аналізу процедур та тенденцій подання і прийняття законів про бюджет у 1992-1997 роках. Розглядаються статті та норми законів. Розглядається опит складання бюджетів розвинутих країн.

Практика використання бюджету, бюджетного механізму в нових ринкових умовах ще не затвержена в повній мірі, що обумовлено як об'єктивними, так і суб'єктивними факторами.Незважаючи на важливість змін, що відбуваються у бюджетній сфері у вітчизняній науковій літературі - це мало досліджена проблема.

Так у 1995 році виходить збірник Деркач І.І. та Гордєєвой Л.Л.

“Бюджет і бюджетний процес на Україні “, у якому наводиться визначення бюджету, бюджетного процесу, розглядаються етапискладання бюджетного процесу.

У 1997 році виходить навчальний посібник ЕпіфановаЛ.О., Сало І.В., Д'яконової І.Л. Бюджет і фінансова політика України”, у книзі викладено основні моментибюджетної системи України, роз'яснено суть доходів і видатків бюджету, механізм формування державних централізованих фондів, питання соціального захисту населення, особливості фінансового контролю.

У 1999 році виходить посібник Пасічника Ю.В.” Бюджетна система”.

У посібнику послідовно розглянуто становлення бюджетних систем в окремих зарубіжних країнах та Україні. Відносно України -розглянуті бюджетні відносини від перших київських князів до сьогодння. Наведено структуру бюджетної системи України, подано характеристику основних її складових частин. Особливу увагу приділено нормативній базі функціонування бюджетної системи, бюджетного процесу, доходній та витратній частині, бюджетному контролю та інформаційному забезпеченню.

Розглянуті також сучасні етапи бюджетних систем в окремих зарубіжних країнах та внесок зарубіжних та українських вчених в наукове забезпечення функціонування бюджетних систем.

У 1999 році з'являється книга Юрая Ненеця “ Державні фінанси”, в якій розглянуто суть та значення Державних фінансів, фінансової системи. А також наведені приклади розвитку податкових систем у різних країнах, розглянуті ставки податків, шляхи збільшення податкових та неподаткових надходжень на прикладі країн з розвинутою економікою.

Що стосується питань податкової політики та податків, то у 1997 році виходать збірник Д'яконової І.І.” Податки і податкова політика в Україні “, де розглянуто всі види податків, їх ставки, їх роль в податковій системі України, виконавчі органи, контроль за надходженнями податків та інше.

Окрім наведеного вище наукового та законодавчого матеріалу при написанні дисертації були використані публікації в періодичних виданнях.

“ Шляхи розвитку бюджетної системи України “ дуже добре висвітлені у статті Буковинського С.А., Ж-л ”Фінанси України” 4.97р.

2.Питання Державного бюджету України та особливості бюджетної політики у 1998 році розглянуті у статті Р. Мітюкова “ Державний бюджет України і бюджетна політика у 1998 році ”. Ж-л Фінанси України 3.98р.

3.Питання зовнішнього та внутрішнього боргу України та ефективність використання Державного кредиту, висвітлив в своїй статті Лютий І.О. “ Державний боргіефективність використання Державного кредиту “ Ж-л “ Фінанси україни “9.99р. та інші.

4. В статті Мельнічука С.” Шляхи удосконаленнябюджетного процесу в Україні “, розглядається виконання доходної частини Державного бюджету, наведені нормативні показники, зроблено аналіз динаміки податкових та неподаткових надходжнь. Ж-л “Економічний часопис”4.99р.

Та інші.

1.2Економічний зміст та значення Державного бюджету

Прообраз бюджетних відносин почав зароджуватись з розвитком перших цивілізацій, коли вони почали оформлюватись в держави.

Але пройшло багато століть, перш ніж бюджет вагомо ввійшов у практику державного господарювання і управління, а також в свідомість людей. Для цього необхідно було організувати функціонування економіки на основі товарно-грошових відносин, напрацювати систему збирання і витрачання доходів, яка б задовольняла більшу частину суспільства, налагодити виконання державою таких функцій, як захист від посягань інших держав, підвищення економічного і соціального розвитку нації.

Все це у достатньо сформованому вигляді було досягнуто в XIX ст.

Фінанси як економічна категорія сформувались на декілька століть раніше. Але бюджетні відносини поступово стали головними в фінансових.

Бюджетні відносини почали виділятись в окрему ланку фінансових, коли ускладнився процес перерозподілу частини суспільного продукту і складнішим стало управління цим процесом.

Так, в II половині XIX ст., коли відзначався бурхливий розвиток економіки Англії, Франції, Німеччинни, дещо нижчими темпами розвівалась економіка царської Росії, суттєво почали зростати надходження до бюджетів. Окремі локальні війни, які в цей час відбувались в Европі, також вимагали значних витрат. Окремі види надходжень досягали значних розмірів. Так, в Росії кінця ХЇХ ст. до 30% надходжень складала винна монополія.

З початком першої світової війни в країнах, що воювали, відзначалось різке збільшення видатків, що вимушувало уряди шукати відповідні джерела надходжень.

Потрібно також відзначити характерну особливість суспільних відносин, що почала формуватись в середині XIX ст. Це становлення робочого класу, який став відігрівати помітну роль і відповідно вимагав задоволення своїх потреб -- в першу чергу соціальних -- в медичному, освітньому, духовному та інших напрямках.

Отже, в кінці XIX -- на початку XX ст. бюджетні відносини стали вагомою складовою частиною фінансових і фактично виділились в окрему галузь наукової економічної теорії та практичної діяльності.

Бюджет як складова частина фінансових відносин має з ними певні спільні риси, але в наш час можливо виділити також характерні особливості, а саме :

-- бюджет є основним інструментом перерозподілу національного доходу;

-- бюджет концентрує значні фінансові ресурси, які є основою задоволення першочергових економічних і соціальних потреб держави;

-- задовольняючи першочергові потреби держави, бюджетні відносини є головними в фінансових відносинах;

-- бюджет є формою відображення інтересів суспільних груп, які реалізують ці інтереси через систему виборчого права.

Бюджетні відносини органічно пов'язані з функціонуванням держави і мають відношення як до базиса, так і до надбудови.

По відношенню до базиса -- це частина економічної структури держави, для функціонування якої необхідна матеріально-фінансова база.

По відношенню до надбудови -- це способи, форми та методи виявлення таких відносин, адже бюджет має також і соціальну природу.

Бюджетними відносинами можна назнати такі фінансові відносини, які складаються у державі з підприємствами, організаціями всіх форм власності, а також населенням.

Бюджет як самостійна економічна категорія є форма існування реальних, об'єктивно обумовлених розподільчих відносин, які виконують специфічне призначення -- задоволення потреб як сус-підьства в цілому, так і його адміністративно-територіальних структур у фінансових ресурсах.

Розглянемо визначення бюджету у сучасній економічній літературі у трактовці українських та зарубіжних вчених, а також офіційне тлумачення.

В Законі України «Про бюджетну систему України» ( редакція 1995 р.) в ст. 1 подається таке визначення бюджету:

«Бюджет -- це план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади України, органами влади Автономної Республіки Крим та місцевими радами народних депутатів».

Для з'ясування терміну «бюджет», звернемось до словника іншомовних слів (1989 р.):

1. Розпис і грошових доходів і витрат держави, підприємства, установи на певний період;

2. Сукупність доходів і витрат особи, сім'ї за певний період.

Отже, в Законі України «Про бюджетну систему України», а також інших підручниках та посібниках мова йде саме про бюджет держави, який називають державним бюджетом.

В зарубіжній практиці, то підтверджується деякими перекладними виданнями на бюджетну тематику, зустрічається термін «бюджет підприємства».

Звернемось до окремих визначень терміну «державний бюджет».

Державний бюджет - грошові відносини, які виникають у державі з юридичними і фізичними особами з приводу перерозподілу національного доходу (частково -- і національного багатства) в зв'язку з утворенням і використанням бюджетного фонду, який призначений для фінансування народного господарства, соціально-культурних заходів, потреб оборони та державного управління (Родіонова В.М., 1993 р.).

Державний бюджет є основним фінансовим планом держави на поточний рік, який має силу закону. За матеріальномим змістом державний бюджет -- централізований фонд грошових коштів держави, а за соціально-економічною суттю - основний важіль перерозподілу національного доходу (Дробозіна Л.О., 1995 р.).

Державний бюджет - система грошових відносин, яка виникає між державою, з одного боку, підприємствами, організаціями різних форм власності й населення - з другого, для формування і використання централізованого фонду державних грошових ресурсів з метою задоволення суспільних потреб (Бескид Й.,М., 1996 р.).

Державний бюджет як економічна категорія відображає реальні виробничі відносини, відтворює відносини розподілу, перерозподілу, концентрує рух грошової маси як самостійної вартості, що нібито не пов'язана з рухом товарної маси (Єпіфанов А.О., СалоЇ.В.,ДяконоваІ.І., 1997р.).

Державний бюджет України -- централізований фонд фінансових ресурсів держави, який використовується для виконання покладених на неї функцій, передбачених Конституцією України (ВасиликО.Д., 1997р.)

Отже, розглянувши бюджет як економічну категорію, можливо побудувати складові частини цього поняття.

На початок 1997 р. в Україні місцеві бюджети, бюджети Автономної Республіки Крим та міст Києва і Севастополя включали:

бюджет Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя, 24 обласних бюджети, 443 міських бюджети міст обласного і районного підпорядкування, 490 районних бюджетів, 120 районних бюджетів у містах, більше 900 бюджетів селищних рад, а також понад 10 тисяч бюджетів сільських рад.

Розглядаючи економічний зміст бюджету, будемо оперувати такою його складовою частиною, як бюджет Держави, беручи до уваги те, що він складається з Державного бюджету, бюджетів м.Києва, м. Севастополя, Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.

Бюджет акумулює і перерозподіляє значну частину фінансових ресурсів держави, в тому числі національного доходу, що дає можливість державним органам влади реалізувати зовнішню і внутрішню політику, вирішувати відповідні економічні і соціальні проблеми. Саме від обсягів бюджетних ресурсів залежить ступінь вирішеності цих проблем.

Економічне значення бюджету полягає в можливості парламенту та уряду держави шляхом реалізації податкових відносин, митних зборів та платежів, регулювання банківських ставок та інших фінансових механізмів реально впливати на мобілізацію фінансових і пов'язаних з ними матеріальних ресурсів на пріоритетні напрямки економічної і соціальної політики. Тому бюджет може мати вплив на покращення структури суспільного виробництва, її подальший розцінок, оптимізацію пропорцій між галузями народного господарства, розподіл видатків між регіонами, матеріальною та нематеріальною сферами народного господарства, на забезпечення соціальних потреб, в тому числі соціального захисту населення.

Бюджет держави є основною ланкою її системі фінансових планів, він є зв'язуючим елементом, оскільки об'єднує їх в цілу систему, визначаючи на конкретний термін взаємини держави з різними господарюючими структурами та населенням. Зважаючи на необхідність вирішення таких життєво важливих для всього суспільства питань, бюджет має силу закону. Саме бюджет як основний фінансовий план держави затверджується державними органами.

В Україні Державний бюджет затверджується Верховною Радою України, а інші бюджети -- відповідними державними органами нижчого рівня. Так, бюджет Автономної Республіки Крим -- Верховною Радою Автономної Республіки Крим, бюджет області -- обласною радою, бюджети районів -- районними радами.

Сутність бюджету, його економічну природу складають економічні відносини. При функціонуванні цих відносин чітко виділяються три учасники --держава, господарюючі суб'єкти та населення:

-- держава має необхідність у фінансових ресурсах для виконання своїх функцій;

-- господарюючі суб'єкти всіх форм власності та напрямків діяльності як постачають грошові ресурси державі, так і можуть їх отримувати від неї в залежності від місця і ролі в системі економічних відносин;

-- населення, яке може бути як платником податків (в основному, особи працездатного віку), так і отримувачем грошових коштів (допомога дітям, матерям, малозабезпеченим, інвалідам, пенсіонерам тощо).

Сутність бюджету реалізується через його функції -- з яких досить чітко можливо виділити дві -- розподільчу і контрольну.

Через розподільчу функцію держава контролює в своїх руках всі джерела бюджетних надходжень, щоб потім використати їх з найбільшою ймовірною ефективністю. Жодна з інших ланок фінансів не здійснює такого багатопрофільного перерозподілу як по вертикалі, так і по горизонталі економіки. Це перерозподіл між міністерствами, відомствами, напрямками між блоками галузей, територіальний розподіл.

Сфера дії розподільчої функції досить значна. Це пояснюється тим, що в бюджетні відносини вступають практично всі члени суспільства. Основою бюджетного розподілу є чистий доход, який утворюється в суспільстві. Суть контрольної функції полягає в тому, що суспільство в особі специфічних державних або недержавних структур контролює і вирівнює бюджетний розподіл. Основа контрольної функції -- рух бюджетних ресурсів як в частині збору, так і розподілу бюджетних ресурсів.

Функціонування бюджету здійснюється у взаємодії двох його особливих економічних форм доходів і видатків, кожна з яких має специфічне суспільне призначення.

За рахунок доходів формується фінансова база діяльності держави, а за рахунок видатків забезпечуються економічні і соціальні потреби всіх членів суспільства.

Дохідна база всіх бюджетів формується за рахунок закріплених законами держави джерел доходів по відповідній ланці бюджетної системи. Через бюджет фінансова діяльність органів управління отримує цілком визначену в законодавчому і нормативному плані базу для залучення й витрачання грошових коштів. Бюджет дає органам влади, які його затверджують, можливість контролювати діяльність виконавчо-розпорядчих органів, що складають і виконують бюджет. Хоча можливості такого контролю обмежені.

Конституцією України надано виняткове право затверджувати бюджет держави Верховній Раді, а адміністративно-територіальні бюджети -- відповідним представницьким органам. Після затвердження Державний бюджет набуває сили закону.

Бюджети всіх рівнів складаються та виконуються згідно з бюджетною класифікацією.

Бюджетна класифікація -- це єдина міжнародна система функціонального групування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками; вона забезпечує можливість порівнювати бюджетні дані різних бюджетів, дає змогу визначитись щодо характеру регулюючих дій держави по надходженню дохідних джерел і напрямах використання одержаних коштів.

Бюджетна класифікація -- обов'язкове групування доходів і видатків бюджету по підрозділах (однорідних ознаках) з наданням цим підрозділам точних назв і порядкових номерів (статтей).

Бюджетна класифікація забезпечує чіткість бюджетного планування і прогнозування, а також надає можливість об'єднувати як окремі індивідуальні кошториси, так і складати зведені кошториси видатків по відповідних ланках бюджетної системи. Без бюджетної класифікації практично неможливо складати проекти бюджетів, зівставляти видатки по однотипних установах, які фінансуються із бюджету, визначати рівні видатків по них чи аналізувати бюджети за кілька років. Бюджетна класифікація надає системності даним окремих кошторисів, бюджетів і зведених бюджетів.

Звіти про виконання кошторисів і бюджетів складаються за тією ж класифікацією, за якою складаються кошториси й бюджети, це дозволяє провадити глибокі перевірки і аналізи використання коштів за кошторисами видатків і бюджету в цілому.

Основою бюджетної класифікації доходів є джерела доходів, а основою класифікації -- цільове використання коштів. Дані групуються також по галузевих та відомчих ознаках, що відображає як зобов'язання, так і розміри фінансування.

Бюджетне регулювання передбачає законодавче закріплені відсоткові відрахування від загальнодержавних податків, зборів і обов'язкових платежів, встановлені на даній території, а також дотації і субвенції до бюджетів адміністративних територій відповідно до техніко-економічних обгрунтувань, в які включаються: статистичні дані про економічний, соціальний, природний та екологічний стан зазначених регіонів; розрахунки необхідних витрат для вирівнювання економічного, соціального й екологічного стану та ефектавного використання природних ресурсів територій; інформація про урядові та регіональні програми подолання нерівностей між адміністративними територіями, про виконані в попередні роки програми й досягнуті результате про діючі програми та програми, що розробляються, з прогнозом наслідків їх виконання.

Регулювання бюджетів впорядковує суспільні відносини при мобілізації у бюджет коштів і при їх розподілі й перерозподілі між ланками бюджетної системи, при фінансуванні видатків за рахунок одержаних доходів та всього процесу виконання бюджету. Держава організовує бюджетні відносини відповідно до своїх інтересів.

Бюджетне регулювання охоплює всі форми впливу держави на проведення бюджетної політики, починаючи від прийняття закону про державний бюджет або рішення місцевої ради народних депутатів про місцевий бюджет і аж до їх застосування державними органами. У необхідних випадках бюджетна політика держави здійснюється в примусовому порядку (списання коштів бюджету з підприємств-платників, недоїмка на відповідні дати).

В цілому проведення бюджетної політики здійснюється за допомогою низки законодавче чи нормативне закріплених дозволів і заборон, що внутрішньо пов'язані між собою, наприклад, дозвіл на використання коштів або заборона їх витрачати в рамках бюджетного фінансування.

Бюджетне фінансування -- це безповоротне направлення коштів відповідних бюджетів (державного, обласного, міського, районного, селищного, сільського) на утримання закладів освіти, охорони здоров'я або інші заходи згідно з кошторисом видатків по кожному закладу, установі чи міроприємству або згідно зі зведеними кошторисами витрат по міністерству, відомству, управлінню.

Бюджетне фінансування будується на принципах: обгрунтованосгі величини витрат; чіткого цільового використання коштів; обліку виконання запланованих в бюджеті заходів; контролю за ефективним використанням коштів.

Висвітлення теми бюджету буде неповним, якщо не торкнутися питання про створення резервів бюджету.

Бюджетні резерви -- це фонди непередбачених витрат, які створюються у відповідних бюджетах для безперебійного фінансування запланованих в бюджетах заходів за умов зниження доходів чи у разі фінансування непередбачених витрат невідкладного характеру.

Розміри бюджетних резервів залежать від співвідношення доходів і видатків бюджетів і, як правило, не перевищують 3 % обсягів бюджетів.

До бюджетних резервів зараховують і оборотну касову готівку -- кошти, що резервуються у відповідних бюджетах для покриття тимчасових касових розривів, які виникають у процесі виконання бюджетів. Суми оборотної касової готівки встановлюються при затвердженні відповідних бюджетів.

Обов'язковою умовою використання оборотної касової готівки є повне її повернення на кінець року. В цьому її відмінність від інших бюджетних резервів, використання яких не передбачає безпосереднього їх відтворення, за винятком фінансування заходів на умовах повернення витрачених коштів до бюджету, з якого вони були одержані.

На виконання як державного, так і місцевих бюджетів впливають такі чинники: зростання валового внутрішнього продукту, розширення підприємствами всіх форм власності обсягів випуску товарів та їх реалізації, збільшення обсягу виробництва і закупок сільськогосподарської продукції, зростання заробітної плати по установах, що фінансуються з бюджету. Поряд з цим держава має проводити заходи по забезпеченню жорсткого режиму економії коштів, це дасть змогу зменшити видатки бюджетів усіх рівнів та збільшити виділення коштів на інвестиційну діяльність.

Важливе значення у виконанні Державного бюджету займає бюджетний процес. Бюджетний процес починається з аналізу звітних даних по виконанню Державного та місцевих бюджетів за попередні роки, з виявлення тенденцій у виконанні дохідної і видаткової частин бюджету. Детально аналізуються надходження по окремих податках, визначаються збільшення чи зменшення доходів по кожному виду податків, їх вплив на виконання доходів бюджетів різних ланок бюджетної системи. Аналогічно аналізується виконання видаткової частини як Державного, так і місцевих бюджетів.

Організація бюджетного процесу здійснюється відповідно до Закону про бюджетну систему України, рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим і місцевих рад народних депутатів та їх виконавчих органів.

Реалізація законодавчих і нормативних актів по бюджетних повноваженнях відповідних рад відбувається шляхом складання, розгляду, затвердження і виконання бюджетів усіх ланок бюджетної системи. Чітко регламентований нормативними актами цей порядок має назву бюджетвого процесу.

У бюджетному процесі задіяно багато суспільних відносин, що регулюються відповідними законодавчими та нормативними актами і які через них набувають форми бюджетних відносин.

Бюджетний процес від початку складання, проекту бюджету і до затвердження звіту про виконання бюджету проходить під контролем Верховної Ради України і місцевих органів влади. Це дисциплінує всі органи управління, які виконують бюджети відповідних рівнів.

Розглядаючи законодавчі і нормативні акти, які регламентують бюджетний процес, в останньому можна виділити такі етапи:

складання проекту бюджету;

розгляд бюджету;

затвердження бюджету;

виконання бюджету;

складання, розгляд і затвердження звіту про виконання бюджету.

Розглянемо етапи бюджетного процесу в розрізі його складових частин, виконавців та термінів. Для більш чіткого уяснення ці етапи зведемо в таблицю.

Етапи бюджетного процесу на загальнодержавному рівні.

Етапи	Складові частини	Виконавці	Термін
1 кладання 2.Розділ 3. Затверд 4.Виконання і контроль 5. Звіт про виконання	Розробка основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України 2. Розробка і подання ПрезидентуУкраїни бюджетної резолюції Затверження Правил оформлення проекту Закону про державний бюджет Організація складання проекту Державного бюджету Складання попереднього проекту зведеного бюджету України Розгляд попереднього проекту зведеного бюджету (в розрізі доведених до них показників) та внесення пропозицій Розгляд внесених пропозицій. Їх узагальнення і подання проекту Зведеного та Державного бюжетів на розгляд Кабінету Міністрів Розгляд проекту закону про Державний бюджет і подання його його Президенту України Розгляд проекту Державного бюджету і внесення його Верховній Раді Розгляд проекту Закону про Державний бюджет Прийняття рішення про затверження Закону про Державний бюджет і подання цого на підпис Президенту Підпис Закону про Державний бюджет 1. Виконання 2.Контроль Подання звіту про виконання державного бюджету Верховній Раді Складання зведеного звіту Розгляд і затвердження звіту про виконання Державного бюджету Публікація звітів про Державний бюджет та зведений бюджет	Міністерство економіки за участю Міністерства фінансів, Національного банку України, інших міністерств і відомств Верховна Рада Верховна Рада Кабінет Міністрів Міністерство фінансів Міністерства і відомства Міністерство фінансів Кабінет Міністрів Президент України Верховна Рада Верховна Рада Президент України Кабінет Міністрів, Міністерство фінансів, Державне казначейство Рахункова палата, інші державні органи Президент України Міністерство фінансів Верховна Рада Верховна Рада	До 1 червня До 15 червня 2 тижні після доведення До 15 серпня До 15 вересня До 2 грудня . Кінцевий термін 30 грудня У 2 тижневий термін після отримання Протягом року Постійно До 1 травня року. наступного за звітним

Класифікація цих етапів має певну умовність, тому що всі етапи тісно пов'язані між собою, і в процесі виконання бюджету може мати місце, як це було в 1998 році, повернення до коректування державного бюджету в бік зменшення за видатковою частиною. Що було здійснено згідно з указом Президента.

Отже, бюджет є досить складною і динамічною категорією, яка залежить під багатьох об'єктивних і суб'єктивних факторів, і тому його зміст, структура, склад доходів і видатків, нормативна база функціонування різні в кожному історичному періоді, а також по відношенню до конкретної держави.

Свої характерні риси має бюджет і в ринковій економіці.

Ринкова економіка має пенні характерні особливості, що відрізняють її від попередніх господарських систем.

Потрібно також відзначити, що кожна країна формує свою економіку, і країни, що цю форму господарювання вибрали пріоритетною, вносять певні риси, які несуть відбиток національних ознак. Але ринкова економіка має загальні характерні особливості, які проявляються в усіх державах з цією формою господарювання. Це відносно самостійне господарювання підприємств, організації без суттєвого втручання держави у виробничий процес, конкуренція між товаровиробниками за ринки збуту тощо. Але ринковий механізм в повній мірі не може вирішити такі важливі для держави питання економічного характеру, як розвиток наукомістких технологій, фундаментальних досліджень, малорентабельних, але суснільно важливих виробників, підтримання функціонування складних і ризикованих програм (океанографічні, космічні дослідження). Ринкові процеси не завжди підлягають прогнозуванню, а інколи призводять до суттєвих втрат фінансових і матеріальних ресурсів. Прикладом може бути фінансова криза, яка в 1998 році охопила приблизно 40% країн світового співтовариства.

Ринковий механізм господарювання в основному направлений на економічну сторону людської діяльності, суттєво не зачіпаючи соціальну сторону. Але ж суспільство є єдиним організмом, і його існування пов'язано з оптимальним вирішенням як економічних питань в повному обсязі, так і соціальних. Ось чому ці питання, які не в повній мірі може вирішити ринковий механізм, бере на себе держава, використовуючи різні методи, які отримали назву державного регулювання. Державне регулювання може здійснюватись в економічному і соціальному напрямках.

Розглянемо економічний напрямок.

Економічне регулювання може здійснюватись прямими та непрямими методами.

До прямих мегодів можливо віднести законодавчі та інші нормативні акти, які безпосередньо регулюють «правила гри» всіх учасників економічних відносин -- держави, господарюючих суб'єктів, населення. Саме цими системами визначаються ставки податків, інших зборів, механізм їх стягнення, відповідальність за порушення цих «правил гри». Ці акти є основою господарської діяльності.

До непрямих методів належать дії державних органів щодо перерозподілу бюджетних ресурсів, визначення складових частин бюджетних ресурсів, основні напрямки їх використання.

Велике значення бюджету і для соціального напрямку. Це досягається згідно із законодавчо закріпленим механізмом в кожній конкретній державі. В залежності від особливостей державного устрою, національних традицій, правлячої коаліції партійних об'єднань, рівня економічного розвитку держави та інших факторів бюджетом утримуються складові частини соціальної сфери -- наука, культура, спорт, охорона здоров'я, освіта, допомога інвалідам, пенсіонерам тощо.

Досягти оптимального співвідношення між економічним та соціальним напрямками -- значить задовольнити інтереси всіх соціальних груп населення. Як правило, в повній мірі це питання не вирішено в жодній країні світу, можливо лише говорити про задоволення потреб більшої частини суспільства.

Бюджет також має вплив на ефективність господарювання підприємств та організацій.

Використовуючи такі бюджетні важелі, як ставки податків, процентні ставки, бюджетний контроль та штрафні санкції, держава має вагомий вплив на ці суб'єкти економічних відносин.

1.3Бюджетна система України

Для з'ясування поняття про бюджетну систему звернемось до Закону України «Про бюджетну систему України» (редакція 1995 р.), де в ст. 2 «Бюджетна система» наведено таке визначення: «Бюджетна система складається з Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів».

В цьому визначенні подаються лише загальні складові частини бюджетної системи, адже і Державний бюджет України й інші перелічені в Законі, мають, в свою чергу, складну структуру. Для більш глибокого вивчення цього питання скористаємось системним підходом.

Бюджетна система є складовою частиною фінансової. Фінансова, в свою чергу, є складовою частиною економіки держави, де крім неї можливо виділити й інші сфери -- наприклад, матеріальну, трудову тощо, Беручи до уваги, що бюджетна система є складовою фінансової, з'ясуємо які ж інші системи, крім бюджетної, можуть входити в склад фінансової.

Деркач М.І. та Гордєєва Л.П. (1995 р.) подають такий склад фінансової системи (Рис.2).

Як видно з наведеної схеми, бюджет є складовою частиною фінансової системи, маючи зв'язки з іншими частинами -- страхуванням, фінансами підприємств.

Розглянемо ще одну класифікацію фінансової системи, яку подас Безгубенко Л.М. (1996 р.).

От же, ця класифікація фінансової системи України також включає бюджетну систему. Чітко прослідковуються й інші складові частини - страхова, кредитна, позабюджетних фондів.

Як відзначає Безгубенко Л.М., складові частини фінансової системи тісно взаємопов'язані між собою.

Фінансовий стан кожного елемента залежить від інших, а також зі свого боку має вилив на функціонування інших елементіїі.

Для більш детального уяснення сутності бюджетної системи спочатку розглянемо, що являє собою понятгя «система».

Звернемось до словника іншомонних слів. Система (походить від грецького -- systema -- ціле, складене із частин, з'єднане) як поняття, має декілька значень.

1.Множина закономірно пов'язаних один з одним елементів (предметів, явищ, поглядів, знань, тощо), які представляють собою визначену цілісність.

2. Порядок, обумовлений планомірним, правильним розташуванням частин в визначеному зв'язку, чіткій послідовності дій, наприклад в роботі, прийнятий, установлений порядок чого-небудь.

З. Форма, спосіб організації чого-небудь, наприклад державна система, виборча система.

4. Сукупність господарських одиниць, закладів, споріднених за своїми завданнями і організаційно об'єднаних в єдине ціле.

Отже, тепер можна перейти до з'ясування суті бюджетної системи.

Звернемось до фінансово-економічного словника (ред. Пазаров М.Г., 1995).

Бюджетна система - заснована на економічних відносинах і юридичних нормах сукупність бюджетів, які розробляються, затверджуються івиконуються органами державної влади і місцевого самоврядування всіх рівнів.

В цьому визначенні чітко прослідковується наявність відповідних державних органів та сукупність юридичних норм, на основі яких державні органи здійснюють свої повноваження. Здійснення бюджетних повноважень базується на конкретних зв'язках як з платниками коштів до бюджету, так і з отримувачами бюджетних коштів.

Подані в цьому складі державні органи забезпечують виконання бюджетів всіх рівнів. Розглянемо, які конкретно види бюджетів входять до зведеного бюджету України. Сукупність всіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України є зведеним бюджетом України, який ще називають консолідованим бюджетом.

Бюджет Автономної Республіки Крим об'єднує республіканський бюджет та бюджети районів і міст республіканського підпорядкування Автономної Республіки Крим.

До місцевих бюджетів належать обласні, міські, районні, районні у містах, селищні і сільські бюджети.

Бюджет області об'єднує обласний бюджет та бюджети районів і міст обласного підпорядкування.

Бюджет району складається з районного бюджету, бюджетів міст районного підпорядкування, селищних та сільських бюджетів. Селищні та сільські бюджети створюються за рішенням районих, міських рад народних депутатів за наявності необхідної фінансової бази. Районні, міські ради визначають доходи відповідних селищних і сільських бюджетів.

Бюджет міста, яке має районний поділ, об'єднує міський бюджет та бюджети районів, що входять до його складу. У випадках, коли міській, районній у місті раді народних депутатів адміністративне підпорядковані інші міста, селища чи сільські населені пункти, бюджети цих міст, селищні, сільські бюджети об'єднуються відповідно у бюджеті міста або бюджеті району в місті, радам народних депутатів яких підпорядковані зазначені населені пункти.

Бюджетні відносини в Україні базуються на системі нормативних актів, які можна згрупувати за такими юридичними рівнями.

1. Конституція України.

II. Закони України та Постанови Верховної Ради України.

III. Укази Президента України.

IV. Постанови та розпорядження Кабінету Міністрив та міністерств, відомств.

V. Рішення місцевих органів влади.

Розділ 2

2.1Аналіз динаміки доходної бази та структури Державного бюджету України у 1993 - 1999 роках

Проаналізуємо виконання Державного бюджету України у період з 1992 по 1999 рік по всіх статтях доходів з метою виявлення недоотриманих платежів прямих і непрямих витрат. Дані наведені за 1999 рік розглядаються в роботі як інформаційне джерело, аналіз динаміки та структури доходної бази Державного бюджету зробити на можливо, так як рік не закінчився. Структура і динаміка надходжень доходів показана у додатках: 1-3, також у додатках наведені доходи Державного бюджету на 2000 рік, їх структура та динаміка.

Для порівняння наведемо данні 1992 року. У 1992 році Україна вперше сформувала самостійну бюджетну систему. Вона складається з 11786 бюджетів. Державний бюджет України у частині доходів у 1992 році ( за данними Міністерства фінансів) виконано у сумі 643 714 млн. крб. Доходи Державного бюджету складали - 54 %, зведеного бюджету.

Протягом 1993 року до бюджету України надійшло 463 268,6 млн. крб., усіх податків , зборів, відрахувань до цільових фондів, що становить 91,1 % до запланованих.

У 1994 році до Державного бюджету надійшло 335.067.347,8 млн. крб, у 1995 році - 1.441.126.619 млн. крб.

У 1996 році обсяг валового внутрішнього продукту скоротився на 10 Всі числа наведені за данними Міністерства фінансів.% номінальне він оцінюється у 80,5 млрд. грн. Більш як на 5 % знизилося виробництво промислової продукції та на 9 % - сільскогосподарської. При чому, на 20,2 % знизився обсяг виробництва товарів народного споживання.

У 1996 році спостерігався нижчий рівень виконання доходів Державного бюджету України: надійшло 19.633,2 млн.грн., або 82,1 %. Недоодержано 4.275,5 млн.грн.

У 1997 році доходи Державного бюджету склали 21.660. 253,5 тис. грн.

Дохідна частина Державного бюджету у 1998 році була затвержена в сумі 21,1 млрд. грн., або 70,9 % доходів зведеного бюджету.

Законом України "Про Державний бюджет України на 1999 рік" Державний бюджет України за доходами затверджено у сумі 23 млрд. 895,3 мли. гривень. Згідно з Розписом Державного бюджету України на 1999 рік, затвердженим Міністерством фінансів України, планові призначення Державного бюджету України за доходами на січень-вересень 1999 року визначені у сумі 16 млрд. 272,9 млн. гривень.

Фактично в поточному році ( до Державного бюджету України надійшло 13 млрд. 885,4 млн. гри., або 58,1 відс. затверджених річних призначень та 85,3 відс. планових призначень на 9 місяців поточного року.

Втрати доходів Державного бюджету України за 9 місяців поточного року через невиконання планових призначень становили 3 млрд. 931 мли. гривень ( за даними Міністерства фінансів ).

Надходження до державного бюджету, приведені до порівняної структури бюджетних надходжень минулого року, в реальному обчисленні зменшилися на 12,5 відсотка.

Дефіцит Державного бюджету у 1992 році (за даними Міністерства фінансів) складав 26,7 млрд. крб. Для покриття дефіциту було встановлено кредити НБУ- не більше 2% ВНП, фактично виконано - заборгованість Державного бюджету Установам банку - 869,7 млрд. крб. - віднесена на державний борг.

Дефіцит Державного бюджету у 1993 році складав 983,3 млрд. крб.( це перевищення реальної потреби в кредитах НБУ, для покриття дефіциту бюджету).

У 1994 році дефіцит Державного бюджету складав - 117,3 трлн. крб., фактично виконано - 112,3 трлн. крб. На покриття дефіциту кредити НБУ складали - 117,3 трлн. крб.

У 1995 році Законом України “Про Державний бюджет України на 1995 рік” передбачався дефіцит коштів у розмірі,еквівалентному 7,3 % від обсягу ВВП.В результаті вжитих заходів відповідно до економічного курсу Президента України щодо оздоровлення державних фінансів, здійснення політики забезпечення ефективного і ощадливого витрачання коштів, приведення розміру витрат відповідно до наявних ресурсів вдалося профінансувати запланований дефіцит за рахунок випуску державних цінних паперів у сумі 30 трл. крб, зовнішніх джерел - 79.3 трл. крб, та шляхом залучення кредитних ресурсів банковської системи України - 294.3 трлн. крб. Загальна сума прфінансованого бюджетного дефіциту становить 6,7% , до фактично виробленого ВВП, в тому числі за рахунок емісійних джерел - 5,6 %.

У 1996 році дефіцит, урахований у розрахунках при затвержені Державного бюджету у сумі 4,6 млн. грн.. або на 78,5 %. За рахунок внутрішніх державних позик профінансовано - 1,6 млрд. грн, або 104,7 %.У питомій вазі джо загального обсягу дефіциту Державного бюджету України зовнішні джерела зростають з 44%, у 1996 році до 51% у бюджеті на 1997 рік.

Загальний обсяг дефіциту Державного бюджету у 1997 році становить 4.090 За даними Міністерства фінансів млн. грн., або 4% % до прогнозного обсягу валового внутрішнього продукту.На погашення дефіциту державного бюджету у 1997 році спрямовано також - 2 млрд. грн. надходжень від державних внутрішніх позик та кредитів Національного банку України.

Граничний розмір дефіциту Державного бюджету України на 1998 рік встановлено на рівні 3,38 млрд. грн, або 3,3 % від ВВП.

Для фінансування дефіциту передбачалося залучити 1,13 млрд грн. - із внутрішніх джерел і 2,25 млрд. грн. - із зовнішніх.

Дефіцит державного бюджету за січень-вересень 1999 року склав 1 млрд. 30 млн. грн., або 83.1 % затверженого на рік граничного рівня та 57.3 відсотка плану на 9 місяців.

Граничний розмір державного внутрішнього боргу України на 1 січня 1999 року зафіксований на рівні 16,96 млрд. грн. Для погашення державного боргу фінансування дефіциту бюджету розмір державних запозичень України у 1998 році обмежений сумою в 3,08 млрд. дол. США. У разі неповного обсягу надходження коштів із внутрішніх джерел або зовнішніх джерел державного запозичення екабінету Міністрів надано право зменшувати (збільшувати) граничний розмір внутрішнього боргу України за рахунок відповідного збільшення (зменшення) розміру державних запозичень.

У 1993 році головними джерелами надходжень залишаються податок на додану вартість, податок на прибуток підприємств, надходження від зовнішньо-економічної діяльності, інші надходження. На їх частку припадає 77%, або відповідно: 23%, 13%, 22%, 19% до загальної суми доходів зведеного бюджету України. Надходження у Фонд ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС становить - 13 %, або 611300За даними Міністерства фінансів млн. крб.

У 1994 році основними надходженнями до Державного бюджету України були: податок на додану вартість 21%, інші надходження 52%, податок на прибуток підприємств 7%, надходження від зовнішньоекономічної діяльності 7%.

В1995 році основна маса доходів мобілізувалась у формі прямих і непрямих податків, внесків у централізовані фонди, надходжень від зовнішньоекономічної діяльності та інших джерел.У формі податків надійшло 54.3 відсотка всіх доходів, у тому числі прямих податків - 30,8 відсотка (податок на прибуток підприємств і прибутковий податок з населення) і непрямих податків відсотка (податка на додану вартість і акцизний збір).

Якщо в 1994 році надходження до бюджету у формі податків складали 61,7 відсотка, то в 1995 році - на 7,4 процентного пункту менше. Це свідчить про зменшення податкового тягаря в економиці, що особливо пов'язано із введенням податку на прибуток підприємств і зменшенням ставки податку на додану вартість.

Головними джерелами надходжень залишаються податок на додану вартість, податок на прибуток підприємств і прибутковий податок з громадян. На їх частку припадає 52,3 відсотка, або відповідно 21,6 23,1 7,6 до загальної суми доходів зведеного бюджету України.

У 1996 році найбільше поступило: податку на додану вартість - 13%, податку на прибуток підприємств і організацій - 7%, надходження в фонд наслідків аварії на ЧАЕС - 7%, інші надходження - 68%.

У 1997 році до Державного бюджету України надійшло основних надходжень: податку на додану вартість - 39%, надходження в Фонд ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС - 12%, інших надходжень - 43%.

Найбільшу питому вагу в структурі доходів зведеного бюджету України на 1998 р. становлять: податок на додану вартість -- 29,4% при 27,8% в 1997 р.; прибутковий податок із громадян -- 11,8% при 11,4% у минулому році; збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення -- 8,7%; податок на прибуток підприємств -- 7,8%; надходження коштів від приватизації державного майна -- 3,6%.

Виконання Державного бюджету України за 9 місяців поточного року за категоріями доходів характеризує.

Планові призначення з надходжень до Державного бюджету України за 9 місяців поточного року за категоріями доходів виконано лише по доходах від операцій з капіталом (108,2 відс.) та надходженнях до державних цільових фондів (118,5 відсотка.) Не виконані планові призначення з податкових (88,4 %) та неподаткових (58,4 відс.) надходжень, а також офіційних трансфертів (89 відсотків).

В цілому за січень-вересень поточного року забезпечено виконання Державного бюджету України за доходами лише по 16 джерелах із 36, затверджених Законом України "Про Державний бюджет України на 1999 рік". Зокрема, виконані планові призначення з надходжень податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств, прибуткового податку з громадян, надходження коштів від приватизації державного майна, відрахувань від плати за транзит аміаку через територію України, надходження коштів від Державного комітету України по матеріальних резервах, збору до Державного інноваційного фонду, відрахувань та збору на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування.