Формування та зміцнення доходної бази Державного бюджету

Нині уряд України продовжує політику дотримання домовленої економічної політики в цілому та окремих індикативних показників. Зокрема, на даний час підписано Меморандум економічної політики Уряду України на період з липня 1997 по червень 1998р., який дає можливість одержати додатковий кредит Stand-by в сумі 542 млн. дол. США (перші транші якого, про що згадувалося вище, уже надійшли до України). Разом з тим, зараз проводиться перегляд діючої програми, пов'язаний з вимушеним запровадженням Україною низки важливих заходів, з метою отримання відтоку капіталів та полегшення тиску внаслідок фінансової кризи в Східно-Азіатському регіоні.

Україна також активно опрацьовує середньострокрву програму реформ, яка може бути підтримана програмою розширеного фінансування з боку МВФ на загальну суму близько 2,5-2,7 млрд. дол. США.

В 1997 році продовжувалась активна співпраця з Європейським банком реконструкції та розвитку. Станом на січень 1998 року портфель українських проектів ЄБРР склав 27 проектів із загальним обсягом фінансування 1,13 млрд. дол. Частка Європейського банку реконструкції та розвитку в зазначених проектах складає 713,8 млн. дол., з яких 170,9 млн. дол. (24%) фактично профінансовоно.

Серед проектів, що знаходяться у стадії розробки, опрацьовуються 12 проектів на загальну суму 1,12 млрд. дол. Серед них такі проекти, як проект створення шельфової бази, підводного нафтопроводу, нафтових танків із відповідною інфраструктурою під Одесою Нафта- термінал “Південний” на суму 98,0 млн. дол США; кредитна лінія малого та середнього бізнесу на суму 120,0 млн дол США, фінансування сектору постачання та використання води у місті Запоріжжя на суму 35,0 млн. дол. США., підпрєиству водоканал та запровадження програми поліпшення фінансового та операційного становища компанії, реабілітація та розширення теплопостачання міста Києва на (позика у сумі 100,0 млн. дол. США для реконструкції та збільшення надійності функціонування теплових мереж та теплопостачання міста Києва).

Серед інщих проектів особливе значення має проект “Укриття” (м. Чонобиль). На самміті в Денвері було схвалено План реалізації заходів щодо перетворення об'єкту “Укриття” загальною вартістю 750 млн. дол. США. Країни “Великої сімки” прйняли на себе зобов'язання профінансувати 300 млн. дол. США. Було запропоновано, що частка України буде складати 150 млн. дол. США, ще 300 млн. дол. США планується одержати як добровільні внескі від інших країн та комерційних структур. Розпорядження цим фондом доручено здійснювати Європейському банку реконструкції та розвитку (ЄБРР).

Головними напрямами політики Кабінету Міністрів України для отримання коштів міжнародних фінансових організацій, зокрема, у фінансово-бюджетній сфері на 1998 та наступні роки має стати:

реформа фінансового та банківського секторів;

формування проектів бюджету на підставі реального визначення його доходної частини, а видатки - у межах наявних фінансових ресурсів;

оптимізація рівня бюджетного дефіциту та розширення джерел дохідної частини бюджету за рахунок упорядкування та скасування більшості податкових пільг; розширення кола платників податків, здійснення заходів щодо розвитку інфаструктури фондового ринку, реалізація програми продажу цінних паперів на внутрішньому та зовнішньомі ринках;

сприяння процесам макроекономічної стабілізації та струкрурної перебудови економіки, інвестиційної політики за рахунок залучення коштів підприємств, населення та іноземних інвестицій;

Забезпечення фінансовими ресурсами соціального захисту населення на гарантованому державою рівні;

Реформування податкової системи у напрямку зниження податкового тиску, виконання нею регулюючої функції при збереженні рівня дохідної бази бюджету та інші.

Державний зовнішній борг за 9 місяців 1999 року збільшився на І млрд. 408 млн. дол. США. Нові зовнішні запозичення перевищили видатки з погашення державного боргу, за рахунок чого державний борг збільшився на 4,8 млрд. грн., що складає 25 відс. його приросту.

За січень-вересень поточного року на погашення та обслуговування державного боргу було витрачено 5 млрд. 800 млн.грн., що на 800 млн.грн. перевищило обсяги запозичених коштів. Витрати на погашення і обслуговування гарантованих Урядом іноземних кредитів склали у січні-вересні поточного року 732 млн. гривень.

Управління зовнішнім боргом і його вплив на бюджетний дефіцит.

В офіційній практиці вважається, що використання зовнішніх джерел фінансування бюджетного дефіциту не відноситься до інфляційних засобів. Це вірно, але лише з позиції сьогоднішнього дня. Адже через певний час починається обслуговування зовнішнього боргу, витрати на яке зростають абсолютно і навіть можуть збільшитись відносно у структурі видатків державного бюджету, ускладнюючи можливості скорочення його дефіциту. Таким чином, залучення зовнішніх джерел фінансування бюджетного дефіциту не є безпечним для країни і не може вважатись неінфляційним. Інфляція лише віддаляється до періоду, коли починають зростати затрати по обслуговуванню зовнішнього боргу.

Очевидно, що протягом багатьох років Україна в тій чи іншій мірі буде залучати зовнішні кошти. Вже на листопад 1995 р було одержано від різних країн понад 6 млрд дол кредитів, причому віддачі від них поки надто мало t вже в 1996 р досить значна частина бюджетних витрат спрямовується на обслуговування міжнародних кредитів.

Але обслуговування зовнішнього боргу не зумовлюється лише виплатою процентів по кредитах. На його обсяг негативно впливає і динаміка зовнішньої заборгованості по товарному імпорту, яка у вирішальній мірі зумовлена закупками енергоносіїв .У результаті цього набули тривожної тенденції і видатки по обслуговуванню зовнішнього боргу, які в 1994 р складали 1,2% обсягу ВВП, а в 1995 р наблизились до 6% .Така ситуація є закономірною тому, що згідно з оцінками і прогнозами світового банку величина зовнішнього боргу України становила у 1994 р. 7,3% ВВП, у 1995 р. - 11,3 і зросте до14,8%; у 1996р. і 1997 роках до 20,7%. Зазначимо, що ця проблема стояла (і значною мірою зберігається і зараз) перед багатьма країнами, що починали економічні реформи. Так, чистий зовнішній борг Польщі в останній рік перед реформою становив 44% ВВП, Чехословаччини - 16, Угорщини - 61. Болгарії - 63% ВВП.

Існування значного зовнішнього боргу і витрат по його обслуговуванню посилює актуальність вирішення проблеми вдосконалення його управління. Зазначимо, що ні в теоретичному, ні в практичному аспекті вона не розроблена. Як свідчить досвід розвинутих країн, чим обтяжливіший для держави нагромаджений зовнішній борг, тим все істотніше його обслуговування включається у взаємодію з функціонуванням економіки та її фінансової системи.

Управління боргом стає важливим фактором грошової і фінансової політики, її ефективним інструментом.

За наявності великого зовнішнього боргу стає проблематичним вирішення завдання зміцнення довіри до національної валюти, протидії інфляції, забезпечення необхідними валютними резервами і досягнення конвертованості національної грошової одиниці. Особливо гостро стоїть питання про можливі несприятливі наслідки у випадку надмірної девальвації національної валюти і збільшення внаслідок цього реального тягapя платежів по обслуговуванню зовнішнього боргу. Все це вкрай актуально і для України, що обумовлює необхідність розробки концептуального підходу до управління обслуговуванням зовнішнього боргу. Його основними елементами, на нашу думку, мають стати: регулювання обсягів боргових зобов'язань; умов одержання кредитних коштів у борг чи відстрочки в оплаті товарів і послуг; використання державного боргу перед іншими країнами для досягнення певних цілей фінансової, грошової чи в цілому економічної політики.

У процесі реалізації названого концептуального підходу необхідно передбачити декілька етапів здійснення програми використання боргів: розробка концепції одержання і використання боргових коштів; їх планування; обгрунтування їх цільового використання; оцінка ефективності проектів, реалізованих із застосуванням боргових коштів. Можливе також використання елементів саморегулювання варіантного й індикативного планування процесу залучення і направлення боргових коштів.

Програма зовнішніх боргів має включати декілька розділів. По-перше, обгрунтування оптамального їх обсягу. По-друге, встановлення конкретних форм залучення боргових засобів, які б найповніше відповідали національним інтересам і національній безпеці. По-третє., застосування найраціональнішої структури кредитів. Здійснюючи планово-прогнозну роботу, важливо і вносити в неї певні корективи стосовно як тих чи інших аспектів залучення боргових коштів, так і загальних вимог щодо регулювання деожавного зовнішнього боргу.

При обгрунтуванні річного обсягу зовнішніх коштів і на перший (п'ятирічний) період доцільною є розробка декількох варіантів. Критерієм вибору найоптимальнішого мають стати граничні розміри зовнішнього боргу з урахуванням зобов'язань по боргових платежах, забезпечення критичного імпорту, додаткових потреб у валютних коштах для підтримки поточного платіжного балансу, непередбачених потреб. Важливо особливо виважено приймати рішення про одержання державою торгових та інвестиційних кредитів, які далеко не завжди забезпечують очікуваний результат.

В залежності від конкретної ситуації можливе й дострокове залучення валютних коштів з метою використання їх у подальших періодах.Це пов'язано з прогнозом зміни в негативний бік пропозиції і попиту на ринку міжнародних кредитних ресурсів і дає змогу одержати необхідні суми боргових засобів на вигідніших умовах, ніж через певний час.

Для поліпшення управління обслуговування зовнішнього боргу, його скорочення, а значить, і зміцнення негативного впливу на бюджетний дефіцит необхідний державний контроль за показниками боргової залежності, що встановлюються шляхом співставлення обсягу заборгованості і платежів по ній з величиною ВВП і розміром експорту.Тут слід враховувати, що Україні як державі з перехідною економікою об'єктивно властива низька питома вага експорту у ВВП. Очевидно, що ця причина, а також недостатня інтеграція вітчизняної економіки світовий ринок роблять більш обгрунтованим використання як бази для встановлення рівня реальної боргової залежності не показника ВВП, а обсягу експорту.

Для якісного управління зовнішнім боргом і пом'якшення його впливу на бюджетний дефіцит слід також глибше аналізувати умови, на яких надаються зовнішні кредити. Очевидно, що більшу перевагу (якщо це можливо) доцільно віддавати довгостроковим позичкам, тому що це не обтяжує боржника подальшими турботами і додатковими затратами по пролонгації короткострокових кредитів. Це особливо актуально для України, яка вже й так має істотний зовнішній борг. Крім того, необхідно вивчати й розробляти підходи щодо інших умов одержання зовнішніх коштів зокрема, враховувати, чи є ці умови ринковими чи неринковими, в якій валюті надаються кошти, чи є пільговий період, як і ким (чим) фінансується кредит тощо.

З часом Україна вийде на світовий ринок з облігаційними позичками. Це вимагатиме врахування специфічних форм їх обороту на фондовому ринку, умов емісії й розміщення, особливостей діяльності й впливу на ринок цінних паперів міжнародних і національних фінансово-кредитних інститутів. Зміцнення вільного доступу України до міжнародних фінансових ринків дозволить використовувати нові облігаційні позички для дострокового погашення іноземних кредитів, які одержані на менш вигідних умовах. Іншими словами, йдеться про можливість самостійно переглядати умови виплати зовнішніх позичок без погодження їх з кредиторами. Однак при цьому слід враховувати і вірогідні потенційні перепони та труднощі включення в світовий фінансово-кредитний ринок країн з істотним зовнішнім боргом і відсутністю достатнього досвіду розміщення облігаційних позичок на зовнішньому ринку кредитних ресурсів.

Раціональне управління зовнішнім боргом передбачає й аналіз варіантів вибору кредитів .На практиці це не обов язково виступає наче завершальною стадією розробки програми залучення зовнішніх боргових коштів.Орієнтація на певну структуру кредиторів нерідко є переважно визначальним моментом по відношенню до обсягів і умов одержання зарубіжних кредитних коштів. Ще далекий від оптимального механізм використання кредитів міжнародних фінансових організацій, які є особливо привабливими не лише внаслідок своєї пільговості, а ще й тому, що зміцнюють довіру інших кредиторів, особливо недержавних. Враховуючи серйозні труднощі нашої держави в обслуговуванні зовнішнього боргу, іноземні кредитори можуть наполягати на забезпеченні нових позичок шляхом депонування валютних ресурсів на спеціальних рахунках у західних банках. Широкомасштабне застосування таких заходів негативно вплине на внутрішній валютний ринок і стабілізацію національної грошової одиниці.

В перспективі необхідно поступово відходити від практики одержання боргових коштів від імені уряду, що в принципі відповідає практиці країн з розвинутою економікою. Однак, слід мати на увазі й те, що в перехідних умовах відмова уряду від частини зарубіжних кредитних коштів на користь тих чи інших суб єктів господарювання може зумовити й негативні наслідки. Адже уряд (державні органи) має вищий кредитний рейтинг, ніж підприємницькі структури. Тому за інших рівних умов можливе залучення в економіку країни зовнішніх коштів на вигідніщих умовах.

В організації ефективного управління зовнішнім боргом і виплатами по ньому перспективною є принципова відмова від практики подальшого перегляду контрактних умов по боргових зобов'язаннях Такої лінії найбільш послідовно додержується Угорщина. Незважаючи на те, що вона має значний зовнішній борг, ця країна не намагається домагатися від кредиторів полегшення останнього шляхом зміни на свою користь його первісних умов. Таким чином, Угорщина зберігає довіру до себе основних західних кредиторів і може без обмежень користуватися зовнішніми облігаційними позичками, а також мати вигоду від притоку в країну значних зовнішніх кредитних ресурсів. Багато хто з фінансистів вважають, що при цьому обслуговування зовнішнього боргу в тривалій перспективі не так обтяжливе, як за відсутності довіри до країни як боржника.

Сучасна і прогнозована ситуація в Україні із зовнішнім боргом і посиленням його тиску на бюджетний дефіцит нагадує період загострення кризи міжнародних платежів в багатьох країнах в першій половині 80-х років. Особливо показова в цьому плані Мексика, яка припинила повернення боргів у 1992 році .Україна також поки що не може відмовитись від необхідності перегляду і відстрочки непосильних боргових платежів в умовах триваючої економічної та фінансової кризи. Тому, вдосконалюючи управління зовнішнім боргом та його обслуговуванням, доцільно врахувати зарубіжний досвід, зокрема труднощі в скороченні бюджетних витрат і нарощуванні доходів, посилення небезпеки інфляційного фінансування бюджетного дефіциту, заниження курсу національної грошової одиниці щодо твердих валют, перепони на шляху розміщення державних позик та інших форм мобілізації внутрішніх фінансових коштів.

3.4 Вдосконалення нормативно-правової бази, що регулює доходи Державного бюджету України

Бюджет є вирішальною і провідною ланкою фінансової системи, через яку провадиться перерозподіл більшої частини національного доходу.

Бюджет є об'єктивно необхідний для забезпечення існування держави, розвитку економіки і культури. Утворення централізованого державного фонду грошових коштів необхідне не тільки для задоволення фінансових потреб держави, воно викликане передусім економічними потребами.

Розвиток економічних відносин в умовах переходу до ринку, їх зміцнення і вдосконалення потребує підвищення ролі бюджету як системи економічних відносин розподілу і перерозподілу національного доходу через державні фінанси. При цьому не можна забувати, що бюджет не тільки виконує розподільчі функції, а й бере активну участь у створенні фінансових ресурсів держави.

Держава планує бюджет, його доходи і видатки, регулює через доходи всі бюджети за рахунок передачі їм загальнодержавних доходів.Форми і методи бюджетної роботи та бюджетного планування змінюються, але бюджет завжди є об'єктивною необхідністю.

Було б великою помилкою сприймати державний бюджет як своєрідну касу: до неї, з одного боку, державні кошти надходять і з неї ж, з іншого боку, витрачаються на різні потреби держави. Таке сприйняття не дозволяє бачити головного -- економічних відносин, які зумовлюють створення й використання централізованого фонду грошових коштів через бюджет. Необхідно пам'ятати, що за сухими цифрами бюджету стоїть реальне життя. Джерела надходжень коштів до бюджету, їх спрямування і використання у процесі розширеного відтворення визначаються системою економічних відносин, характером суспільних відносин, які становлять матеріальну основу фінансів.

Держава через бюджет акумулює велику частину національного доходу і фінансує народне господарство та увесь соціально-культурний розвиток, керує цими процесами, контролює додержання строгої економії коштів і зростання їх надходжень, а через них домагається скорочення дефіциту бюджету.

З метою забезпечення виконання доходної частини бюджету Міністерством фінансів було вжито ряд заходів. Питання про причини невиконання доходної бази бюджету були розглянені на засіданні Кабінету Міністрів України, відповідно до чого прийнято постанову “Про причини невиконання доходної частини бюджету та заходи щодо удосконалення законодавства і дотримання бюджеьної дисциплини”.

На виконання постанови розроблені заходи, відповідно до яких: - було створено групу формування Державного бюджету на 1999 рік і удосконалення податкового законодавства України;

Міністерство фінансів, Міністерство економіки, Міністерство юстиції з метою посилення керогованості державним сектором економіки, підвищення відповідальності керівників підприємств за забезпеченням своєчасного і повного внесення платежів до бюджету підготували пропозиції про зміни і доповнення до постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року “Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємств, що є у загальнодержавній власності”, відповідно до яких прийнята постанова Кабінету Міністрів України,якою передбачені показники ефективності використання державного майна і прибутку, що враховується під час укладання контракту з керівником підприємства загальнодержавної власності, своєчасне і повне внесення платежів до бюджетів як обов'язковий показник; - Головною Державною податковою інспекцією України прийнято Наказ, яким встановлено постійний контроль за погашенням заборгованості перед бюджетом. Розроблена методика розшуку платників, що ухиляються від сплати податків;

- уточнюються розрахунки між Державними та місцевими бюджетами за 1997 рік, а також здійснюється постійний контроль за станом розрахунків між Державним та місцевими бюджетами відповідно до статті Закону України “Про державний бюджет України на 1998 рік”.

- органами Державного казначейства України за участю Національного банку проводиться перевірка комерційних банків стосовно виконання ними постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України “Про касове виконання Державного бюджету України”.

- вжиті заходи з підвищення відповідальності за бюджетний процес, виконання фінансової дісципліни усіх підрозділів та підвідомчих органів Міністерства Фінансів України.

Передбачено Міністерствам, відомствам, іншим центральним органам державної виконавчої влади, Уряду Автономної Республіки Крим, обласним Київській і Севастопольській міським державним адміністраціям забезпечити мобілізацію доходів до бюджетів усіх рівнів у визначених розмірах, використання коштів включно згідно з затверженими у бюджеті сумами і кошторисами видатків, а також установити персональну відповідальність керівників усіх органів державної виконавчої влади за забезпечення виконання забов'язань перед бюджетом підприємствами, організаціями і установами, що належать до сфери управління цих органів.

Вирішення проблеми оптимізації форм і методів мобілізації доходів бюджету має базуватися на науково обгрунтованій концепції доходів держави. Що стосується оподаткування, то воно повинно базуватися на показниках законодавчо закріпленої системи бухгалтерського і статистичного обліку, побудованого з урахуванням міжнародних вимог і стандартів.

Податкова система повинна бути стабільною.Обов'язковою умовою має стати контроль держави за використанням тих коштів, що залишаються у суб''ктів господарювання в результаті зниження податків. У разі прийняття рішень щодо зменшення податків, необхідно вишукати неемісійні джерела поповнення випадаючих бюджетних доходів. Недосконала система оподаткування має негативний регулюючий вплив на вартісні пропорції розвитку окремих галузей економіки.

В основі посилення рогулюючої ролі бюджету повинна бути концепція державної промислової політики. Витрати бюджету слід проводити тільки на фінансування загальнодержавних екокномічних програм, а також на надання фінансової підтримки пріорітетним галузям господарства.

Проблеми, пов'язані зі стабілізацією нашої економіки, зачіпають передусім ті питання, що відображають стан виробництва. З огляду на це важливим, досить значним внеском, особливо у фінансову стабілізацію, є та робота, яка провадиться у бюджетній сфері.

У ринкових умовах бюджет є основним інструментом державного регулювання соціально-економічних процесів. Надходження до бюджету безпосередньо залежать від стану виробництва. У свою чергу можливість утримувати соціальну сферу, забезпечувати соціальний захист населення залежить від стану надходжень до бюджету. Формування дохідної та видаткової частин бюджету пов'язане з основними макропоказниками економічного й соціального розвитку України на відповідний рік.

У цьому зв'язку хотілося б зупинитись на тих бюджетних проблемах, без розв'язання яких неможливо говорити про фінансову стабілізацію, про економічний розвиток узагалі.

Про необхідність здійснення бюджетної реформи, докорінного реформування бюджетних взаємозв'язків як по доходах, так і по видатках, а також міжбюджетних відносин ми почали говорити вже давно. Дещо зроблено в цьому напрямку, однак реалізувати напрацьовані ідеї в конкретну справу, на жаль, ще повністю не вдалося.

Із прийняттям Конституції України, Закону "Про місцеве самоврядування в Україні", із затвердженням нової структури Класифікації доходів та видатків бюджету виникла необхідність внесення змін до основного бюжетного закону. Крім того, створення Державного казначейства поставило вимогу визначення законодавчих норм виконання державного бюджету через систему казначейства.

Відсутність належного законодавчого регулювання бюджетних правовідносин та механізму відповідальності за порушення бюджетного законодавства виникає цілий ряд негативних соціально-економічних наслідків. Серед них найнегативніший вплив мають:

-- постійне недовнесення протягом останніх років належних державному бюджету платежів і у зв'язку з цим недофінансування або затримка у фінансуванні окремих видів видатків;

-- відсутність правового регулювання відповідальності розпорядників бюджетних коштів у випадках взяття зобов'язань, що перевищують обсяг виділених їм асигнувань;

-- послаблення контролю за цільовим і ефективним використанням бюджетних коштів, що призводить до численних порушень, а відтак до втрат державних коштів;

-- неповне відображення в бюджеті доходів, які одержують бюджетні установи, органи виконавчої влади від використання власності й здійснення позабюджетної діяльності, що створює систему неконтрольованості у використанні державних коштів та майна.

Для уніфікації бюджетної термінології у проекті передбачається цілий ряд визначень термінів, що застосовуються в бюджетному процесі. Причому окремі з них запропоновано вперше. Подаються такі визначення, як: бюджетне призначення, бюджетне асигнування, зобов'язання, платіж, бюджетна програма, фінансування боргу та інші. Застосування їх у практиці бюджетного процесу має створити чіткіше розуміння цього процесу всіма його учасниками. Загалом це має вирішити питання створення законодавчої бази в бюджетній діяльності, забезпечення високого рівня фінансового контролю й цілісності бюджетної системи. Запропоновані норми дадуть змогу:

-- чітко розмежувати повноваження й відповідальність виконавчої та законодавчої влади у процесі підготовки, затвердження і виконання бюджету; -- уточнити процедури підготовки, розгляду й затвердження бюджету; -- сформулювати процес утворення зобов'язань на проведення витрат із бюджету та їх погашення таким чином, щоб не допустити утворення заборгованості в бюджетній сфері;

-- контролювати максимальний рівень державного боргу та гарантійних зобов'язань уряду;

-- чітко визначити відповідальність розпорядників бюджетних коштів на всіх рівнях;

-- забезпечити всі необхідні повноваження міністру фінансів для організації розробки й виконання державного бюджету.

Намічається законодавче закріпити концепцію казначейського виконання бюджету із зарахуванням усіх доходів на казначейські бюджетні рахунки і фінансування всіх видатків із казначейських бюджетних рахунків. Важлива роль відводиться питанням бухгалтерського обліку, звітності й аудиту.

Уперше до бюджетного законодавства вводяться норми, які регламентують державні запозичення, визначають умови надання державних гарантій, а також порядок відображення наданих гарантій у структурі державного боргу та видатках бюджету, дають дозвіл на кредитування й здійснення фінансових інвестицій коштів державного бюджету.

Бюджетна політика має особливо важливе значення як у досягненні загальних цілей ринкової трансформації, так і у вирішенні завдань подолання кризи та забезпеченні економічного зростання.

Які ж основні завдання бюджетної політики на сучасному етапі?

Це передусім нарощування бюджетного потенціалу, який був би здатний здійснити державні видатки для відновлення економічного зростання й забезпечити фінансовими ресурсами ефективне функціонування економіки і зміцнення держави.

Необхідно намітити і здійснити заходи з упорядкування державних видатків та їх скорочення шляхом структурної перебудови виробництва, житлової й комунальної реформ, розвитку приватних освітніх і лікувально-оздоровчих установ, страхової медицини, недержавних пенсійних фондів з урахуванням необхідності забезпечення державних гарантій щодо фінансування мінімальних соціальних стандартів, підтримки непрацездатних верств населення.

Слід розширити практику розміщення державних цінних паперів серед населення, вести лінію на забезпечення їх гарантійних переваг перед вкладеннями заощаджень в іноземну валюту.

Треба здійснювати довгострокову політику регулювання бюджетного дефіциту, відмовитися від його споживчого характеру з метою використання джерел фінансування бюджетного дефіциту в інвестиційних цілях. Законодавче усунути можливість затвердження дефіцитних бюджетів органами місцевого самоврядування.

Варто домогтися реалізації принципу сильного і сталого державного бюджету. Подолати спроби окремих органів місцевого самоврядування стверджувати те, що адміністративно-територіальні утворення виступають перед центром як платники податків, тоді коли такими є лише юридичні й фізичні особи. Створити умови для зацікавленості місцевих органів виконавчої влади у мобілізації загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

Потреба в сильному державному бюджеті викликається такими причинами:

-- державний бюджет повинен істотно впливати на економічний розвиток усіх регіонів, мати реальні інвестиційні зв'язки із народним господарством, забезпечувати регіональну стратегію економічного розвитку країни;

-- вирівнювання бюджетної забезпеченості адміністративно-територіальних утворень в умовах ринкової економіки може здійснюватися тільки на основі перерозподілу бюджетних ресурсів через державний бюджет. Нерівномірність ринкового розвитку викликає необхідність посилення регулюючої і соціальної функцій держави;

-- спроба забезпечити формування бюджетів областей, міст, районів тільки на власну дохідну базу без загальнодержавного регулювання призведе до великої різниці в бюджетному забезпеченні населення різних територій і до втрати керованості єдиним соціальним простором.

Актуатьною є проблема бюджетних взаємовідносин.

Це проблема, розв'язання якої віками шукали багато народів і держав. Її відмінність полягає в тому. шо в ній фокусуються усі загальнолюдські, державні, національні інтерес і трансформуються в систему координат грошових відносин. Кожна дерхіза шукає і знаходить тут свої вирішення.

Так, механізм бюджїтного федералізму у США формувався багато десятиріч у суперечливих умовах.І лише в останні десятиріччя склалася стабільна система фінансової взаємодії федерального уряду, штатів і територій. Воднораз перенесення зяй-ігних іншими країнами вирішень в інші умови може дати зовсім іншінаслідки. Використовуючи багатий світовий досвід, нам треба знайти власне жішення цього питання.

Бюджетний федералізм реалізується через єдину соціально-економічну і бюджетно-фінансову політику держави. Це дає змогу в умовах самостійності, відносної автономії кожного бюджету поєднувати фіскальні, соціальні й економічні інтереси центру з вересами адміністративно-територіальних утворень та органів місцевого самоврядування.

Законодавче закріплення бюджетної самостійності кожного рівня влади має поставити перепону в прийняті необгрунтованих рішень як із боку центральної виконавчої влади,так і з боку місцевих органів управління.

Єдність бюджетної системи забезпечується не лише єдиною правовою базою, а й одноманітністю самого бюджетного процесу: використанням єдиної бюджетної класифікації, єдністю форм бюджетної документації, поданням необхідної статистичної і бюджетної інформації з одного рівня на інший для складання зведеного бюджету.

Послідовна реалізація механізму міжбюджетних відносин нині ускладнюється браком бюдних коштів. Бюджетна практика розвинутих країн свідчить, що жодній із них не вдавалося забезпечити розмежування доходів між ланками бюджетної системи якимось одним способом, завжди застосовувалася їх комбінація.

Наші законодавці при формуванні чинної податкової системи не мали чітко сформульованих принципів розмежування доходів між бюджетами рівнів. У результаті незрозумілим є причини, що зумовлюють віднесення податків, зборів та інших обов'язкових платежів до тієї чи іншої групи.

Водночас було б помилковим зосереджувати увагу лише на механізмах закріплення дохідних джерел між державним і регіональними бюджетами. Першим важливим кроком в удосконаленні системи бюджетних відносин має бути закріплення відповідальності за фінансування різних видів державних витрат і формування нормальних взаємовідносин із виконання видаткової частини бюджету. При закріпленні бюджетних повноважень між рівнями системи основне питання полягає в тім, влада якого рівня повинна забезпечувати виконання різного роду державних функцій із фінансування видатків і надання послуг.

У кожного адміністративно-територіального утворення є свої специфічні соціально-економічні інтереси. Відповідно до цього органи влади й повинні проводити свою соціально-економічну політику, витрачати бюджетні кошти. Водночас є утворення, які взагалі не в змозі вести якусь самостійну соціальну політику, підтримувати соціальну і виробничу інфраструктури.

Відсутність системи оцінок потреби бюджетних видатків на регіональному рівні створює протиріччя між різними владними рівнями при обговоренні бюджетних проблем.

Перебудова бюджетної системи стосується не лише взаємовідносин між державним та регіональними бюджетами, а й відносин бюджетів вищестоящого рівня до бюджетів нижчого рівня.

Кошти місцевих бюджетів -- основа фінансової бази органів місцевого самоврядування. Однак у більшості випадків вони не можуть забезпечити ефективного впливу цих органів на соціально-економічні процеси.

Створення механізму розвитку міжбюджетних відносин на регіональному рівні -- досить серйозне питання, воно сприятиме виходу з тієї кризи, яка є сьогодні. Воднораз система міжбюджетних відносин при всій її важливості -- лише частина загальної проблеми самостійності органів влади відповідного рівня. При найдосконаліших формах міжбюджетних відносин неможливо розв'язати проблему достатку фінансових ресурсів без поліпшення стану економіки.

З метою удосконалення міжбюджетних відносин необхідно було б: -- вирішити завдання раціонального розмежування видатків і доходів між ланками бюджетної системи;

-- зберегти раніше чинний принцип зацікавленості центральних і місцевих органів виконавчої влади у мобілізації загальнодержавних податку, зборів та інших обов'язкових платежів, тобто зробити 'їх регулюючими;

-- підвищити рівень власних доходів бюджетів адміністративно-територіальних утворень;

-- усунути штучну дефіцитність територіальних бюджетів шляхом покриття її за допомогою бюджетного регулювання;

-- привести законодавство у відповідність із наявними джерелами фінансування.

Однією з проблем у бюджетній сфері залишається питання державних видатків. У нас недостатньо зроблено змін щодо змісту, спрямування бюджетних видатків, методології 'їх планування і фінансування.

У своїй більшості видатки механічно перенесені зі старої бюджетної системи в нинішнє життя. Тим часом відбулися істотні зміни в галузі демократизації управління.

Так, відбуваються значні зміни в освітній сфері. Нині вже поряд із державними установами з'явилося багато приватних установ і закладів. Водночас планування бюджетних видатків відбувається так, буцімто цього не сталося.

Останнім часом намітилася тенденція до зниження загального обсягу фінансових ресурсів, що перерозподіляються через бюджетну систему. Але в умовах перехідної економіки провідна роль бюджету в перерозподілі фінансових ресурсів, як і національного багатства в цілому, є об'єктивною реальністю. Це зумовлено тим, що за допомогою бюджету здійснюється регулювання таких економічних процесів, яких не можна досягти іншими методами, в тому числі й чисто ринковими.

За нинішніми розрахунками, доходи зведеного бюджету та Пенсійного фонду на 1998 р. оціночно становитимуть 38,8% валового внутрішнього продукту. Порівняно з 1996 р. частка доходів у валовому внутрішньому продукті зменшилася на 7 процентних пунктів.

Співвідношення обсягу бюджету і валового внутрішнього продукту -- важлива економічна проблема. З розвитком ринкових відносин цей показник матиме тенденцію до зростання. Це зумовлено підвищенням ролі держави в розподільчих процесах. Проблема в пошуку розумних форм і методів цього перерозподілу.

Якщо порівняти із зарубіжними країнами, то можна назвати такі показники рівня урядових витрат до валового внутрішнього продукту (1996 р.); Австрія -- 51,7%, Бельгія -- 54,3%, Франція -- 54,5%, Італія -- 52,9%, Німеччина -- 49%, Швеція -- 64,7% ("The Economist", 20 вересня 1997 р.).

Аналіз моделі економіки, яка формується в Україні, дає підстави твердити, що в наступні роки через бюджет (без Пенсійного фонду) має перерозподілятися не менш як 30% валового внутрішнього продукту. Таке співвідношення буде найоптимальнішим і зумовлюється соціальною спрямованістю обраної моделі економіки, необхідністю структурної перебудови значної частини галузей народного господарства.

Висновок

Проведення в роботі дослідження проблеми становлення і шляхів формування доходної бази Державного бюджету України дозволяє зробити такі основні висновки та вкласти пропозиції.

Дослідження шляхів формування доходної бази державного бюджету в період перехідної економіки дало можливість зробити висновок, що Бюджетна система України постійно удосконалюючись і розвиваючись у данний період досягла своєї завершенності як система економічно незалежної держави, але не досягла рівня економічно розвинутої країни.

Як економічна категорія, бюджет відображає всю складність економічних відносин при формуванні ринкової моделі економіки, а як балансовий рахунок він суттєво впливає на здійснення фінансової політики держави, складання і використання фінансових балансів держави при постійному зростанні його контролюючої, стимулюючої і організуючої функції.

В роботі досліджена система ноповнення доходної частини Державного бюджету, проаналізована система показників бюджету, їх взаємозв'язок з макропоказниками економічного і соціального розвитку і перш за все, обсягу валового внутрішнього продукту, фінансових ресурсів, показників балансу доходів і витрат та їх вплив на формування доходної частини Державного бюджету.

Обгрунтована об'єктивна необхідність державного регулювання і використання бюджету як його центральної ланки.

Основною формою державного втручання в економічні процеси передусім є податки.

Оподаткування повинно базуватися на показниках законодавчо закріпленої системи бухгалтерського і статистичного обліку, побудованого з урахуванням міжнародних вимог і стандартів.

Податкова система повинна бути стабільною.Обов'язковою умовою має стати контроль держави за використанням тих коштів, що залишаються у суб'єктів господарювання в результаті зменшення податків. У разі прйняття рішення щодо зменшення податків, необхідно вишукати неемісійні джерела поповнення випадаючих бюджетних доходів.

Сьогодні в умовах економічної кризи складно визначити траекторію розвитку бюджетної системи України, та удосконалення її доходної бази, але оптимальне вирішення проблеми повинно будуватись на основі програмно - цільового підходу.

Одним із напрямів ефективного формування доходної частини бюджету є детальний аналіз виконання кожної статті протягом попередніх років та врахуванням певних об'єктивних причин відхилення від передбачених показників.

Розглянемо заходи поліпшення наполняємості доходної частини бюджету:

Прискорити прийняття Податкового кодексу, стратегичними направліннями якого доцільно зробити спрощення податкової системи, посилення мотивації вітчизняних виробників, формування для підприємств діючих економічних стимулів, сприятливих до сплати податків, рішуча відмова від тих податків, сплату яких важко контролювати, перехід до обкладання податками окремих об'єктів власності, нерухомості, транспортних засобів, придбання предметів розкіші, змінний дохід, на експортно-імпортні операції, включая вивіз капітала, рентні платежі.

Законодавчо закріпити державним і муніціпальним органам вводити непередбачні законами платежі, збори, податки, взноси, в тому числі до благодійних фондів.

Законодавчо ввести правила, відповідно з якими обмежити величину змін у прект бюджету, які можуть вносити депутати при його проходженні в Верховній Раді України, рамками корекції статей і об'ємов постатейних видатків без збільшення їх загальних об'ємів, без зміни рівня бюжетного дефіциту, ставок податків, відрахувань та зборів до бюджету. Установити комітетам Верховної Ради України лімити засобів на законодавчі ініціативи.

Установити адміністративну відповідальність правительства та окремих його членів за невиконання закона про бюджет у частині об'ємів доходів, дотримання дефіциту і зобов'язань по його фінансуванню.

Прискорити здійснення адміністративної реформи з ціллю скорочення бюджетних витрат на утримання виконавчої власті за рахунок оптимізації структури та функцій державного апарата. У тому числі по одному з основних направлінь адміністративної реформи, а саме поступово переоцінити діяльність галузевих міністерств і відомств на предоставління різного роду послуг та рекомендацій підприємствам галузі на хозрахункових основах та зниження за рахунок цього бюджетних затрат на їх утримування.

Підготувати та прийняти законопроекти відносно скасування багаточисленних пільг, не пов'язаних із стимулюванням виробництва. Зробити чіткі критерії надавання податкових пільг та утвердити їх на законодавчому рівні.

Здійснити аналіз діючого законодавства з ціллю виявлення у ньому “ вузьких міст ” які дозволяють на законних основах не сплачувати податки.

Чітко визначити та закріпити за окремими міністерствами та відомствами функції відносно виконання відповідних статей доходної частини бюджету та державних позабюджетних фондів та покласти на них відповідальність за їх наповнення в затверджених розмірах.

Ввести систему дотацій з державного бюджету в залежності від рівня виконання запланованих надходжень податків та зборів в зведений бюджет на території регіонів.

З ціллю зменшення товарних запасів, та відповідно, заборгованості підприємств перед бюджетом, розробити та виконати комплекс заходів по стимулюванню внутрішнього попиту на продукцію українських підприємств.

Випустити довгострокові облігації внутрішнього займу на суму заборгованості держави перед робітниками бюжетної сфери по заробітній платні, пенсіям, стипендіям та іншим соціальним виплатам за виключенням суми прибуткового податку громадян та їх заборгованості по комунальним послугам.

Міністерствам та відомствам при координації з боку Міністерства економіки та Національного агентства по управлінню державними корпоративними правами підготувати та релізувати програми підвищення доходів на кожному державному підприємстві, а також на тих, які мають акції держави.

Розробити та законодавчо закріпити механізм випуску займов на різних рівнях виконавчої власті.

Об'єктивною передумовою забезпечення оптимальної збалансованості бюджету будь - якої країни. Є його реальне наповнення, в основі якого - економічне зростання.

На сьогодні бюджетний механізм в управлінні економікою використовується неефективно.Відсутня наукова обгрунтованість структури доходів і видатків бюджету.

Основними напрямами удосконалення бюджетного процесу та поповнення його доходної бази в перспективі є:

перегляд та удосконалення мережі науково-дослідних і соціально- культурних закладів, підвищення частки позабюджетних джерел фінансування;

для забезпечення збалансованості і вират держави необхідно як найшвидше переглянути раніше прийняті програми і проекти, які не підкріплені реальними джерелами фінансування, здійснити концентрацію державних витрат насамперед на пріоритетних напрямах розвитку економіки.

Список використаної літератури

Закон України “Про Державний бюджет на 1996 рік“

Закон України “Про Державний бюджет на 1997 рік“

Закон України “Про Державний бюджет на 1998 рік“

Закон України “ Про Державний бюджет на 1999 рік”

Проект Закону України “ Про Державний бюджет на 2000 рік”.

Постанова Верховної Ради “Про основні напрями бюджетної політики на 1997 рік”.

Постанова Верховної Ради “Про структуру бюджетної класифікації“

Постанова Кабінету Міністрів від 22.04.97 р. “Про підсумки виконання Державного бюджету України за 1996 рік та заходи щодо наповнення доходної частини бюджету“.

Постанова Кабінету Міністрів України від 16.05 96 р. “Про причини невиконання доходної частини бюджету та заходи, щодо удосконалення законодавства і підвищення відповідальності керівників усіх рівнів за дотримання бюджетної дисціплини”.

Постанова ВРУ з питань бюджету від 5.10. 99р. “ Висновки щодо проекту Закону “ Про Державний бюджет України на 2000 рік”.

Аналіз проекту Закону України “ Про Державний бюджет України на 2000 рік” Рахункова палата України , Київ 1999 рік.

“ Бюджет - 2000 “ : інформаційно-аналітичний довідник для народних депутатів України. Комітет ВРУ з питань бюджету. Група фіскального аналізу при Комітеті ВРУ з питань бюджету.

“ Бюджет і податковий огляд ”, Група фіскального аналізу при Комітеті ВРУ з питань бюджету 22. 09. 99р.

“Бюджетні повноваження парламенту” ( Л. Шрьодер, Н. Кейдн, О. Баран )

Буковинський С.А. "Становлення та шляхи розвитку бюджетної системи України" (НАН України Інститут Економіки) 1998р.

Васільченко З.М. “Бюджетні методи регулювання економічних і соціальних процесів в державі“ 1995 р.

Гетьман В.П. “Фінансова політики України в умовах трансформації економіки “ (Автореферат для КНЕУ )1997 р.

Д'яконова І.І. “Податки і податкова політика України“ 1997 р.

Деркач И.И. ГордєєваЛ.Л. “Бюджет і бюджетний процес на Україні“ Днепропетровск 1995 р.

Епіфанов Л.О. Сало І.В. Д'яконова І.І. “Бюджет і фінансова політика України“ Київ “Накова думка” 1997 р.

Иванов А.В. "Методика разришений противоречий внутри бюджетной системы" 1998 г.

Онегіна В.М. “Податки в системі регулювання економічних процесів“ 1997 р.

Пасічник Ю.В. “ Бюджетна система “ 1999 рік. Черкаси: Відлуння. Стр.184.

Розпутенко І.В. “Бюджетний процес” 1997 р.

Юрай Ненец “ Державні фінанси “ 1999р. стр.-297-450,

Періодика:

. Вишневський В.П. “ До питання про реформу податкової системи України”.

Ж-л “Фінанси україни“ 12.96.р.

Дорош Н.І. “Податкова система україни і розвинутих країн” стр. 75-82.

Ж-л “Фінанси України“ 6. 98.р.

Буковинський С.А. “Фінансова стабілізація, як основа фінансової політики” стр. 5-19. Ж-л “Фінанси України“ 4.97.р

Буковинський С.А. “Шляхи розвитку бюджетної системи України“ стр. 3-8. Ж-л “Фінанси України“ 9.98.р.

Вахненко Т. “ Державні запозичення в Україні: підсумки 1998 року. стр. 21-26 Ж-л “ Банківська справа” 2.99.р.

Г.К.Германчук “Бюджет і бюджетна політика в 1996 році” стр. 5-22. Ж-л “ Фінанси України” 5.96.р.

ЗарубаО.Д. “Новий бюджетний дефіцит із старими проблемами”. Ж-л “Фінанси України“ 6. 96 р

Коронецький В.М. “Основні принципи формування зведеного бюджету в 1997 році”.

Ж-л “Фінанси України“ 10. 96 р.

Р. Мітюков І.О. “Державний бюджет України і бюджетна політика в 1998 році” стр. 26-45. Ж-л “Фінанси України“ 3. 98.

Мельнічук С. “ Шляхи удосконалення бюджетного процесу в Україні” стр. 3-11 “ Економічний часопис” 4.99 р.

Лютий І.О. “ Державний борг і ефективність використання Державного кредиту ”стр. 99-107 Ж-л “ Фінанси України “ (.99р.

Соколовська А.М. “Податки та їх вплив на макроекономічні процеси в Україні”. Ж-л “Фінанси України“ 7.96р.

Ц.Г. Огонь “Фінансова політика і доходи бюджету України” стр. 5-15. Ж-л “Фінанси України“ 8. 96 р.

Януль І.Є. “Бюджетна політика України проблеми та перспективи“ Ж-л “Фінанси України” 2.98.р.