Негативні тенденції в економіці

Воєнно-технічна політика повинна максимально враховувати досягнення у галузі інформатики для усунення дисбалансу між окремими елементами самої системи озброєнь. Так, за наявності унікальних зразків засобів вогневого ураження нерідко спостерігається відставання у засобах їхнього інформаційного забезпечення, що веде до збільшення витрат боєприпасів і надмірно перевантажує систему забезпечення.

Формування воєнно-технічної політики передбачає визначення її стратегічних напрямків. Повинен бути розроблений проект програми озброєнь Збройних Сил України до 2005 р. та визначені основні напрямки розвитку озброєнь і військової техніки на 15-20 років, а також чітко сформульоване державне замовлення на створення таких засобів збройної боротьби, які були б не тільки високоефективними, а й мали б тривалий життєвий цикл і перспективу модернізації. Крім оптимізації процесу закупівлі ОВТ, однією з головних цілей цієї програми є ув'язання потреб Збройних Сил з можливостями оборонно-промислового комплексу країни.

Реорганізація системи замовлень ОВТ. Передбачається, що процедуру формування оборонного замовлення, яка базується на принципах матеріальних засобів, слід обов'язково доповнити відповідним фінансовим плануванням. Бюджетна політика 1994-1995 рр. сприяє експорту капіталу з України, залишаючи без інвестицій її промисловість, Збройні Сили та інші військові формування.

Існуюча нині система замовлень ОВТ в Україні не дає змоги одержати кінцевий вітчизняний продукт за замкненим циклом. Тому необхідна переорієнтація успадкованих від колишнього СРСР підприємств ОПК (в рамках можливого) на виробництво вітчизняних ОВТ за замкненим циклом. Не обов'язково це робити на макрорівні, тобто одразу ставлячи надзавдання оборонній промисловості. Спочатку досить узяти певну вузьку галузь, наприклад, виробництво засобів військового зв'язку (таким шляхом пішли Угорщина та деякі інші країни Східної Європи). Крім того, з метою економії коштів необхідно зменшити кількість генеральних замовників озброєнь у видах військових формувань.

Змістом іншого напрямку діяльності у цій сфері є централізація замовлень, що дало б змогу повністю позбутися паралелізму та дублювання у розробці ОВТ. До того ж акцент слід зробити на істотному скороченні номенклатури й підвищенні ефективності зразків ОВТ за рахунок їхньої уніфікації, стандартизації й забезпечення міжвидової сумісності.

З метою відновлення системи мобілізаційної підготовки галузей економіки необхідно вжити ряд першочергових заходів, зокрема:

- обгрунтувати доцільність критеріїв і рівнів їхньої мобілізаційної готовності, а також сил оборони країни;

- розробити основні показники мобілізаційного плану економіки;

- удосконалити підготовку резервів, створити матеріальні запаси тощо.

Мобілізаційне розгортання військ (сил) скороченої чисельності і приведення їх у стан боєготовності можна швидко здійснити лише при вирішенні проблеми накопичення людських ресурсів. Труднощі полягають у тому, що тенденція до скорочення військ (сил) призводить до збільшення кількості з'єднань та частин скороченої чисельності. Зменшення ж кількості військ постійної готовності призводить до збільшення мобілізаційних потреб і водночас скорочує базу підготовки військовозобов'язаних запасу.

Удосконалення системи всіх видів забезпечення. В основу формування єдиного тилового забезпечення Збройних Сил України необхідно покласти територіальний принцип. Арсенали, центральні склади та інші елементи інфраструктури Збройних Сил, внутрішніх та прикордонних військ, військ Цивільної оборони повинні бути включені до складу загальнотилових територіальних центрів постачання. Забезпечення з'єднань, частин та закладів, незалежно від їхньої відомчої приналежності, матеріальними засобами загальновійськової номенклатури необхідно здійснювати за узгодженим планом. Постачання специфічних матеріальних засобів можна здійснювати за існуючим нині порядком.

Удосконалення системи військової освіти. Щоб система військової освіти відповідала покладеним на Збройні Сили завданням та забезпечувала підвищення професійного рівня офіцерських кадрів, необхідно оптимізувати мережу військово-навчальних закладів, привести їхню кількість у відповідність до реальних потреб, виходячи з перспективної структури і складу військових формувань України. Поліпшення стану їхньої укомплектованості може бути досягнуто шляхом:

- підвищення престижу військової служби і прирівняння її до державної (до речі, згідно з нинішнім законодавством державною вважається служба, починаючи з ланки корпус-армія; постає питання: кому тоді служать офіцери ланки полк-дивізія?);

- прийняття необхідних змін та доповнень до законів України, де передбачено гарантії правового та соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей;

- підготовки до розгляду Верховною Радою Закону України "Про статус військовослужбовців";

- розробки програми адаптації військовослужбовців, які звільняються в процесі реформування Збройних Сил;

- вжиття дієвих заходів щодо забезпечення військовослужбовців житлом