Управління банківськими ризиками та методи їх мінімізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Банки є основними учасниками фінансового ринку, від їхньої стабільного функціонування залежить загальний розвиток економіки України. В сучасних умовах посилення нестабільності національних та світових фінансових ринків винятково важливого значення набуває проблема забезпечення фінансової стійкості банківської системи України.

Зниження банківських ризиків має базуватися на відповідних фундаментальних дослідженнях формування дієвого механізму регулювання фінансових відносин у банківському секторі. З огляду на це проблема напрацювання теоретичних, методичних основ та практичних рекомендацій щодо ефективної мінімізації банківських ризиків є дуже важливою й актуальною.

Банківські системи багатьох країн світу протягом 2008-2016 років функціонували у досить складних умовах. Негативний вплив простроченої кредитної заборгованості сприяв погіршенню ефективності діяльності банків, зменшенню прибутковості активів та капіталу, істотному погіршенню якості кредитних портфелів банків. Лише за 5 років нестабільності в економіці країни частка простроченої кредитної заборгованості збільшилась у 13 разів,з 1,3% за 2008 рік і до 17,2% у 2016 році, причиною цьому стало зниження платоспроможності позичальників, до якого банки не були готові та не змогли ефективно відреагувати на зміни, тому формування системи заходів боротьби із кредитним ризиком в банку потребують подальшого дослідження та вдосконалення [2].

Банківські ризики визначаються науковцями як внутрішній ризик в основній діяльності банку, проте невиконання боржником своїх зобов'язань перед банком не обмежується лише несплатою процентів і неповерненням позики. У цьому разі підривається репутація фінансово-кредитного інституту, тому що значний обсяг проблемних кредитів веде до загрознеплатоспроможності банку, яка відлякує потенційних вкладників і інвесторів. Підвищення втрат від позичкових операцій викликає відплив із банку кваліфікованих спеціалістів через зниження обсягу прибутку як джерела їхнього матеріального заохочення. Слід враховувати й необхідність для фінансово-кредитного закладу здійснювати додаткові витрати, пов'язані із стягненням проблемного кредиту, що знижує доходність банку.

Теоретичні, методологічні та методичні аспекти управління ризиками було розглянуто в різних роботах провідних вітчизняних та зарубіжних вчених. Дослідженню економічної природи ризиків присвячено праці багатьох зарубіжних та вітчизняних науковців, серед яких Г. Белоглазова [9], В. Гамза [17], М. Фастовець [74], Дж. Міль [50], О. Грунін [21], А. Маршал [26], С. Мочерний [27], А. Загородній [30], В. Кривов [44], Б. Мільнер, Ф. Лііс [52], А. Стрельцов [69], Л.Тепман [70], М. Хохлов [77], В. Гранатуров [20], Л. Крег, Шортрид [102] та інші. Характеристику, класифікацію та проблеми управління безпосередньо банківськими ризиками подано у працях Ю.Воронін [14], С. Козьменко [40], Ю. Мішальченко [53], Г. Панова [56], В.Севрук [68], К. Уваров [71], Л. Примостка [72], Ю. Масленченков [48], М.Грачова [65], О. Єгорова [25], А. Івасенко [32], Ю. Кіньов [37], С. Філілн [75] та інші, але на даний момент тема залишається актуальною для України.

Метою є подальший розвиток теоретичних і методичних положень ефективного управління банківськими ризиками та вироблення практичних рекомендацій щодо мінімізації та управління банківськими ризиками в умовах фінансової кризи.

Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємозалежних завдань:

- розкрити економічну сутність поняття „банківський ризик”.

- узагальнити сучасні методи управління банківськими ризиками;

- розглянути нормативно-правове регулювання ризиків банківської діяльності;

- здійснити оцінювання ризиків банку;

- проаналізувати систему управління ризиками діяльності банку;

- визначити пріоритетність впливу ризиків банківської діяльності на фінансовий результат банку;

- розглянути підходи до організації системи управління банківськими ризиками;

- визначити результативність від впровадження рекомендацій щодо мінімізації ризиків банківської діяльності

Об'єктом дослідження є система управління банківськими ризиками та методи їх мінімізації.

Предмет дослідження - теоретичні та методичні положення управління банківськими ризиками банку та методи їх мінімізації в умовах фінансової кризи.

Практична значимість результатів дослідження полягає у визначенні впливу різних видів ризиків на фінансовий результат, а також у побудові узагальненого показника ризиків, що створює підгрунтя для удосконалення системи банківського ризик-менеджменту.

Для досягнення поставленої мети і вирішення задач дослідження використано такі методи наукового дослідження: статистичний аналіз - для вивчення, групування, порівняння, оцінки та інтерпретації фактичних даних про функціонування банку;аналіз - для розподілу процентної політики на окремі складові і визначення значимості кожної окремо;синтез - для узагальненої сукупної оцінки функціональності використання процентної політики банку;екстраполяція - для прогнозування розвитку діяльності банку у майбутньому та виявлення можливих змін;метод використання абсолютних і відносних показників - для всебічної та комплексної оцінки процентної політики банку;метод групувань - для систематизації даних балансу та інших форм фінансової звітності, що дає змогу виявити сутність аналізованих даних;метод табличного відображення аналітичних даних - для раціонального, логічного і зручного відображення аналітичної інформації;метод математичного аналізу - для аналізу статистичних даних та їх логічної інтерпретації й наукової обґрунтованості результатів;

Для проведення дослідження в якості інформаційної бази методології дослідження будуть використані наукові праці щодо дослідження теорії формування процентної політики банку. Оцінка та аналіз проводитись на основі даних статистичної фінансової й загальної річної звітності ПАТ КБ «ОКСІ БАНК».

ОКСІ БАНК є представником молодих банків у ХХІ столітті, зареєстрований 03 жовтня 2008 року з головним офісом у Львові.

Зареєстрований за адресою: 79019, м. Львів, вул. Газова, 17

Статутный капітал у 2008 році складав 80000 тис.грн

Банк здiйснює свою дiяльнiсть на пiдставi лiцензiї НБУ № 247 згiдно з якою банку надано дозвiл на здiйснення операцiй:

Приймання вкладiв (депозитiв); Вiдкриття та ведення поточних рахункiв клiєнтiв i банкiв-кореспондентiв, у тому числi переказ грошових коштiв з цих рахункiв за допомогою платiжних iнструментiв та зарахування коштiв на них; Розмiщення залучених коштiв вiд свого iменi, на власних умовах та на власний ризик. Надання гарантiй i поручительств та iнших зобов'язань вiд третiх осiб, якi передбачають їх виконання у грошовiй формi; Придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовiй формi за поставленi товари чи наданi послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежiв (факторинг); Лiзинг;

ПАТ «Оксі Банк» є універсальною фінансово-кредитною установою, орієнтований перш за все на платіжні операції для населення і юридичних осіб усіх форм власності.

Середня кількість працівників 107 (осіб)

Отже, інформаційними джерелами стануть балансовий звіт, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал тощо.



1. Теоретичні аспекти мінімізації ризиків банківської діяльності

1.1 Визначення сутності поняття «ризик» у банківській діяльності

В економічній літературі та практиці термін "ризик" використовують досить часто і залежно від контексту в це поняття вкладається різний зміст, оскільки визначення ризику багатостороннє. У найширшому розумінні ризиком називають невизначеність щодо здійснення тієї чи іншої події в майбутньому. У сучасній банківській практиці процес зниження банківських ризиків розглядається як ключовий напрям менеджменту. Велика увага приділяється вивченню ризикових сфер і основних видів ризиків, пошуку ефективних методів їх оцінювання, контролю та моніторингу, а також створенню відповідних методів мінімізації ризиків банківської діяльності [6, с.58 ].

Фінансові ризики являють собою єдину систему ризиків, яка враховує як зовнішні так і внутрішні впливові фактори.

До основних видів базових фінансових ризиків належать:

- кредитний ризик (ризик позичальника) у фінансовій діяльності суб`єктів господарювання - виникає при наданні споживчого кредиту (з відносною часткою умовності до цього виду кредиту може бути віднесено також і звичайний ризик не платежів за поставлену продукцію, а також ризик неповернення суб`єкту господарювання авансових платежів за неї, тобто тоді, коли кредитні відносини формально не фіксувались) та виражається в можливості втрати банком основної суми боргу та процентів з причини незадовільного фінансового стану позичальника [42, с.24-25].

- ризик ліквідності (ризик кредитного портфелю) - виникає у випадку зниження ліквідності банку з-за збільшення ризику кредитного портфелю, концентрації кредитних ресурсів в одного позичальника, в одній галузі народного господарства, в одній географічній зоні, з однаковими термінами закінчення зобов'язань [58, с.153].

Невід'ємні фінансові ризики активних операцій:

ринковий ризик (галузевий) - має місце у випадку отримання втрат банком або недоодержання доходів, з-за погіршення економічної ситуації в галузі клієнта;

процентний ризик (народногосподарський) - це можливість отримання банком збитків з-за перевищення процентних ставок, які платить банк по залучених коштах, над ставками по розміщених коштах внаслідок зміни економічної ситуації в країні. Процентний ризик виникає, також, внаслідок зміни кон`юнктури фінансового ринку під впливом державного регулювання, зростання пропозицій вільних грошових ресурсів [66, с.121-127];

валютний ризик (транснаціональний) - це можливість отримання прибутків від зміни курсів валют при перерахуванні отриманих доходів в національну валюту. Існує два аспекти валютного ризику: вибір виду валюти і зміна коливання її курсу [12, с.34-35];

операційний ризик - виражається у збитках банку, що викликані подовженням строку проведення операції, невивченістю операції, що здійснюється, неналагодженістю системи проведення операції, неправильним оформленням документів, порушенням умов договорів [66, с.121-127].

Окрім вище перелічених ризиків до фінансових ризиків відносяться також [79, с.45-53]:

1) ризик зниження фінансової стійкості - генерується високим коефіцієнтом фінансового левериджу;

2) ризик неплатоспроможності - виникає внаслідок низької ліквідності активів суб`єктів господарювання;

3) інвестиційний ризик - пов`язаний з можливим знеціненням інвестиційно-фінансового портфелю, який складається як з власних цінних паперів, так і з придбаних, і поділяється на:

ризик реального інвестування.

ризик фінансового інвестування (“портфельний ризик”).

ризик інноваційного інвестування.

4) податковий ризик - дуже поширений і має істотний вплив на результати фінансової діяльності суб`єкта господарювання. Цей вид фінансового ризику має ряд аспектів: ризик введення нових податкових платежів, ризик збільшення ставок діючих податкових платежів, ризик зміни умов і термінів сплати податкових платежів та ризик скасування податкових пільг тощо;

5) інфляційний ризик - виникає внаслідок знецінення реальної вартості капіталу, а також очікуваних доходів та прибутків.

Для оцінки саме банківського ризику існує наступна класифікація [58, с.190]:

1.Кредитний ризик -- пов`язаний з кредитною діяльністю та обумовлений, по-перше, можливістю виникнення збитків внаслідок невиконання позичальником його фінансових зобов`язань, по-друге, ймовірністю появи втрат (упущеної вигоди) з-за неотримання кредиту потенційним позичальником, який здатен своєчасно виконати свої фінансові зобов`язання.

2.Валютний ризик (ризик курсових втрат) - також пов`язаний з інтернаціоналізацією ринку банківських операцій, створенням спільних підприємств та банківських установ, та диверсифікацією їх діяльності. Він являє собою можливість грошових втрат внаслідок коливання валютних курсів. Іншими словами валютний ризик пов`язаний з операціями в іноземній валюті та обумовлений можливістю несприятливої зміни курсу однієї валюти по відношенню до іншої на момент продажу порівняно з моментом купівлі. В свою чергу валютні ризики можна поділити на:

комерційні;

конверсійні (готівкові);

трансляційні (бухгалтерські).

3.Ринковий ризик -- виникає у зв`язку з проведенням банком операцій з цінними паперами та залежить від можливих негативних змін ринкового курсу цінних паперів на момент продажу порівняно з моментом їх купівлі. Цей ризик може виникати внаслідок ряду причин. Серед них необхідно зазначити коливання норми позичкового проценту, зміну прибутковості та фінансової спроможності компаній-емітентів цінних паперів (якщо мова йде про акції), а також інфляційне знецінення грошей. Вплив першого фактору визначається зворотною залежністю між ринковою вартістю цінних паперів та нормою позичкового проценту (зростання процентних ставок призводить до знецінення цінних паперів). Вплив другого фактору пов`язаний з тими обставинами, що курс акції прямо пропорційно залежить від дивідендів, які виплачуються по ній, розмір яких, в свою чергу, визначається прибутком компанії-емітенту. Інфляційне знецінення грошей викликає зниження реальних доходів по цінних паперах з фіксованим доходом, що призводить до збільшення їх пропозиції на фондовому ринку, та, відповідно, до зниження їх вартості. Необхідно відзначити також, що інфляція може сприяти підвищенню вартості акцій, оскільки, як правило, паралельно зі знеціненням коштів збільшується розмір дивідендів, що призводить до зростання попиту на акції. Необхідно зауважити, що вартість цінних паперів коливається в залежності від пропозиції та попиту на них, які, в свою чергу, можуть визначатися і цілим рядом інших, в тому числі і суб`єктивних факторів.

4.Ризик незбалансованої ліквідності -- можливість непогашення банком своїх фінансових зобов`язань з-за відсутності достатньої кількості готівкових коштів, неможливості продажу активів або мобілізації ресурсів з інших джерел (купівлі на ринку і т. ін.).

5.Системний ризик -- характеризує нестійкість (ненадійність) всієї фінансово-кредитної системи та може бути реалізований у формі системної кризи. Основною сферою існування, розповсюдження та реалізації системного ризику є банківський сектор економіки. Знаходячись в центрі фінансової взаємодії великої кількості економічних суб`єктів, перероблюючи та розповсюджуючи величезні масиви інформації, банківська система найбільш уразлива по відношенню до системного ризику. В той же час вона володіє значними можливостями для розповсюдження ризику. Навіть такі традиційні види банківської діяльності, як кредитно-депозитна та платіжно -розрахункова, надають великі можливості для виникнення та розповсюдження ризиків, не говорячи вже про нові банківські операції -- інвестиції в цінні папери, факторинг, лізинг і т. ін. Попередження системного ризику -- надзвичайно важлива задача, яка в теперішній час стоїть на першому місці перед грошово-кредитною системою України. Для банку основні види ризику пов`язані зі структурою його портфелю, тобто з набором фінансових активів, в які вкладено ресурси банку. В економічної теорії існує три види портфельних ризиків:

кредитний;

ризик ліквідності;

ризик зміни процентних ставок.

6.Процентний ризик -- зумовлюється необхідністю залучення банком додаткових коштів інших банків та фінансово-кредитних установ та визначається можливістю несприятливої зміни процентних ставок за кредит в певний період.

Виявлення чинників виникнення виділених нами головних ризиків (ризику ліквідності, кредитного та валютного ризиків), оцінка масштабу передбачуваного збитку, обумовленого усіма видами цих ризиків, а також вибір та застосування відповідних способів попередження або джерела відшкодування такого можливого збитку і визначають зміст завдань, вирішення яких повинна забезпечувати система управління банківськими ризиками.

Оскільки основну частину активів банківської діяльності займає саме кредитна заборгованість клієнтів, то розумним було б розглянути саме цей вид ризику з погляду різних вчених.

Суттєвий внесок у дослідження теоретичних аспектів кредитного ризику банку належать: Ж. Г. Голодова [18], Г. Белоглазова [9], Т. Калініна [36], В. М. Гаретовский [76], О.Л. Руда [67], М. Ковбасюк [39], О. Петрук [59], В. Левченко [47], В. Гамза [17] та інші.

Наразі існує велика кількість різних підходів до визначення поняття «кредитний ризик банку». Кожен з науковців обирає свій метод і підхід до визначення поняття, тому не існує єдиного формулювання терміну, що ускладнює подальший аналіз кредитного ризику банку, тому необхідно узагальнити підходи до визначення сутності поняття (табл.1.1).

Таблиця 1.1 Трактування сутності поняття «кредитний ризик банку»

Сутність поняття	Джерело
Ризик, пов'язаний із можливими невиконанням позичальником своїх зобов'язань	Ю. Потійко [63]
Ймовірність,а точніше загроза втрати банком частини своїх ресурсів, виникнення збитків, недоотримання доходів або здійснення додаткових витрат урезультаті здійснення фінансових операцій у порівнянні з очікуваним варіантом.	Г.Белоглазова [9]
Ризик невиконання кредитних зобов'язань перед кредитною організацією третьою особою	О. Лаврушин, Н. Валенцева [10]
Ризик втрати ліквідності, а також фінансові втрати (збитки), що пов'язані зневизначеністю прогнозу внутрішніх і зовнішніх факторів, які негативно впливають на діяльність банку.	Т.Калініна[36]
Ймовірність несплати позичальником основного боргу та відсотків, які підлягають сплаті за користування кредитом у терміни, визначені у кредитному договорі	О. Петрук [59]
Ймовірність того, що вартість частини активів банку, особливо кредитів, зменшиться або впаде до нуля	М. Ковбасюк [39]
Ризик несплати позичальником основної суми боргу та процентів, які належать кредитору в обумовлений в кредитному договорі термін, що призводить до зниження вартості кредитного портфелю банку	Ж. Голодова [18]
Ризик несплати позичальником основного боргу та процентів за ним. Невпевненість кредитора в тому, що боржник матиме змогу виконати свої зобов'язання щодо умов та термінів кредитної угоди	В. Шелудько [81]
Непередбачувані обставини, які можуть виникнути до кінця погашення позики	І. Бернар, Ж. Коллі [11]
Наслідок прийняття рішень в умовах невизначеності або повної невизначеності	В. Левченко[47]
Небезпека втрат, що походить від специфіки банківських операцій, здійснюваних кредитними установами	М.Гаретовский[76]
Можливості потенційної або реальної загрози для тих або інших інтересів банку	В.Гамза[17]
Ймовірність недоотримання прибутку банку або навіть втрати частини капіталу в результаті неспроможності позичальника виплатити й обслуговувати борг	А. Єпіфанов, Н. Маслак, І. Сало [28]
Наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через неспроможність сторони, що в'язала на себе зобов'язання, виконати умови будь - якої фінансової угоди із банком або в інший спосіб виконати взяті на себе зобов'язання	Методичні вказівки НБУ з інспектування банків «Система оцінки ризиків» [95]

У межах ключового слова морфологічного аналізу визначається морфологічна класифікація сутності поняття «кредитного ризику банку» (табл.1.2). Це дає можливість конкретизувати визначення і встановити мету поняття в межах його призначення.

Таблиця 1.2 Результати морфологічного аналізу, групування по ключовому слову

Ключове слово	Сутність поняття в межах ключового слова	Джерело
1	2	3
Ризик	пов'язаний із можливими невиконанням позичальником своїх зобов'язань	[63]
	втрати ліквідності, а також фінансові втрати (збитки), що пов'язані зневизначеністю прогнозу внутрішніх і зовнішніх факторів, які негативно впливають на діяльність банку.	[36]
	несплати позичальником основної суми боргу та процентів, які належать кредитору в обумовлений в кредитному договорі термін, що призводить до зниження вартості кредитного портфелю банку	[18]
	несплати позичальником основного боргу та процентів за ним. Невпевненість кредитора в тому, що боржник матиме змогу виконати свої зобов'язання щодо умов та термінів кредитної угоди	[81]
Ризик	невиконання кредитних зобов'язань перед кредитною організацією третьою особою	[10]
Ймовірність	загроза втрати банком частини своїх ресурсів, виникнення збитків, недоотримання доходів або здійснення додаткових витрат урезультаті здійснення фінансових операцій у порівнянні з очікуваним варіантом.	[9]
	несплати позичальником основного боргу та відсотків, які підлягають сплаті за користування кредитом у терміни, визначені у кредитному договорі	[59]
	того, що вартість частини активів банку, особливо кредитів, зменшиться або впаде до нуля	[39]
	банком часткової або повної втрати суми кредиту та процентів за користування кредитом або отримання доходу на вкладений капітал внаслідок впливу чинників зовнішнього та внутрішнього походження	[18]
	недоотримання прибутку банку або навіть втрати частини капіталу в результаті неспроможності позичальника виплатити й обслуговувати борг	[28]
Непередбачувані обставини	які можуть виникнути до кінця погашення позики	[11]
Наслідок	прийняття рішень в умовах не визначеності або повної не визначеності	[47]
Небезпека	несплати боржником основного боргу і процентів, що належать кредитору	[76]
Можливості загрози	потенційної або реальної загрози для тих або інших інтересів банку	[17]
Наявний або потенційний ризик	який виникає через неспроможність сторони, що в'язала на себе зобов'язання, виконати умови будь - якої фінансової угоди із банком або в інший спосіб виконати взяті на себе зобов'язання	[95]

В межах ключових слів конкретизовано поняття та визначено мету поняття (табл.1.3).

Таблиця 1.3 Результати морфологічного аналізу сутності кредитної політики банку за виокремленими ознаками

Ключове слово	Визначення в межах ключового слова	Конкретизація визначення
Ризик	пов'язаний із можливими невиконанням	позичальником своїх зобов'язань
	втрати ліквідності, а також фінансові втрати (збитки)	що пов'язані з невизначеністю прогнозу внутрішніх і зовнішніх факторів, які негативно впливають на діяльність банку.
	несплати позичальником основної суми боргу та процентів	які, належать кредитору в обумовлений в кредитному договорі термін, що призводить до зниження вартості кредитного портфелю банку.
		невпевненість кредитора в тому, що боржник матиме змогу виконати свої зобов'язання щодо умов та термінів кредитної угоди
	невиконання	кредитних зобов'язань перед кредитною організацією третьою особою
Ймовірність	загроза втрати	частини своїх ресурсів, виникнення збитків, недоотримання доходів або здійснення додаткових витрат урезультаті здійснення фінансових операцій у порівнянні з очікуваним варіантом.
	несплати	позичальником основного боргу та відсотків, які підлягають сплаті за користування кредитом у терміни, визначені у кредитному договорі
	того, що вартість частини активів банку, особливо кредитів	зменшиться або впаде до нуля
	банком часткової або повної втрати суми кредиту та процентів	за користування кредитом або отримання доходу на вкладений капітал внаслідок впливу чинників зовнішнього та внутрішнього походження
	недоотримання	прибутку банку або навіть втрати частини капіталу в результаті неспроможності позичальника виплатити й обслуговувати борг
Непередбачувані обставини	які можуть виникнути	до кінця погашення позики
Наслідок	прийняття рішень	в умовах не визначеності або повної не визначеності
Небезпека	несплати	боржником основного боргу і процентів, що належать кредитору
Можливості загрози	потенційної або реальної	для тих або інших інтересів банку
Наявний або потенційний ризик	який виникає через неспроможність сторони, що в'язала на себе зобов'язання	виконати умови будь - якої фінансової угоди із банком або в інший спосіб виконати взяті на себе зобов'язання

За результатами морфологічного аналізу за виокремленими ознаками утворено поняття «кредитний ризик» із сімох ключових слів. На основі морфологічного аналізу необхідно провести контент-аналіз, для розкриття навантажень понять і визначення найголовнішого (рис.1.1).



Рис.1.1. Навантаження визначень поняття «кредитний ризик банку»

За результатами проведеного контент - аналізу, найбільше навантаження має поняття «ризик» (0,33) та «ймовірність» (0,33), рідше зустрічається визначення терміну з використанням поняття «непередбачувані обставини», «небезпека» та інші.

Таким чином на основі результатів морфологічного аналізу і контент-аналізу узагальнено визначення кредитного ризику банку: кредитний ризик - це ймовірність відхилення від умов кредитної угоди при сплаті позичальником відсотків, що може спричинити отримання збитків та призведе до погіршення вартості кредитного портфелю.

1.2 Організація та сучасні методи управління ризиками банківської діяльності

Банківська діяльність неможлива без впливу на неї різноманітних ризиків, які мають як внутрішню, так і зовнішню природу. Своєчасне попередження цих ризиків, правильне оцінювання й управління ними дає змогу уникнути або значно зменшити неминучі втрати, які виникають у банківській діяльності.

Питанням теоретичних та методичних засад оцінки та управління ризиками присвячені роботи зарубіжних та вітчизняних авторів О. Землячової і Л. Савочки [31], О. Жихора і Ю. Балясної [29], М. Диби [23], В. Черкасова [78], А. Маршал [86], А. Пигу [88], Дж. Кейнс [104], Ф. Найт [87], Дж. Ньюман та О. Моргенштерн [98] та інших. Однак, незважаючи на наявність у спеціалізованій літературі цілого ряду методів управління ризиками, через багатогранність ризику існує багато питань щодо яких поки що не дається вичерпних та одностайних відповідей.

В цілому, банківські ризики можна поділити на фінансові, функціональні та інші зовнішні. Фінансові ризики виникають внаслідок здійснення банками кредитної, депозитної, інвестиційної діяльності. Вони визначаються ймовірністю грошових втрат і пов'язуються з непередбаченими змінами в обсягах, дохідності, вартості та структурі активів і пасивів. Функціональні виникають при створенні будь-якого банківського продукту чи послуги, внаслідок неможливості своєчасно і в повному обсязі контролювати фінансово-господарську діяльність, збирати та аналізувати відповідну інформацію. До інших зовнішніх ризиків відносяться ризики, які не залежать від діяльності банку (політична ситуація в країні, соціально-економічне становище, форс-мажорні обставини) [55, с.105-111].

Через існування великої кількості банківських ризиків виникає проблема вибору методів управління ними, забезпечити в кінцевому рахунку вирішення проблем з прийняття рішень про доцільність чи недоцільність укладення певних угод чи здійснення певних операцій та зниження їх ризиковості. Для цього існує певна класифікація методів управління банківськими ризиками, яка представлена на рис.1.2.

Одним з найбільш авторитетних підходів до класифікації банківських ризиків слід вважати класифікацію Базельського комітету з банківського нагляду (Basle Committee on Banking Supervision), що відображає цілі забезпечення стабільності фінансових ринків за рахунок відповідності величини капіталу ризикам, що приймаються учасниками ринків.



Рис.1.2. Класифікація методів управління банківськими ризиками

банківський фінансовий економічний управління

Можна вважати, що найбільш оптимальну та універсальну класифікацію фінансових ризиків запропонували фахівці Національного банку України (НБУ). Згідно з постановою Правління НБУ від 02.08.2004 № 361 «Методичні рекомендації щодо організації та функціонування систем ризик - менеджменту в банках України» до фінансових ризиків відносяться банківські ризики, що піддаються кількісній оцінці, а саме: кредитний; операційно-технологічний; ринковий; валютний; ризик ліквідності; процентний (табл. 1.4).



Таблиця 1.4 Фінансові ризики банку за методологією НБУ [90]

Вид ризику	Основні характеристики ризику
1	2
Кредитний	Наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через неспроможність сторони, що взяла на себе зобов'язання виконати умови будь-якої фінансової угоди із банком або в інший спосіб виконати взяті на себе зобов'язання. Під час оцінки кредитного ризику доцільно розділяти індивідуальний та портфельний кредитний ризик.
Ліквідності	Наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через неспроможність банку виконати свої зобов'язання у належні строки, не зазнавши при цьому неприйнятних втрат (виникає через нездатність управляти незапланованими відтоками коштів, змінами джерел фінансування та/або виконувати позабалансові зобов'язання).
Процентний	Наявний або потенційний ризик для надходжень або капіталу, який виникає внаслідок несприятливих змін процентних ставок. Основними типами процентного ризику, на які наражається банк, є: 1) ризик зміни вартості ресурсів, який виникає через різницю в строках погашення (для інструментів з фіксованою процентною ставкою) та переоцінки величини ставки (для інструментів із змінною процентною ставкою) банківських активів, зобов'язань та позабалансових позицій; 2) ризик зміни кривої дохідності, який виникає через зміни в нахилі та формі кривої дохідності; 3)базисний ризик, який виникає через відсутність достатньо тісного зв'язку між коригуванням ставок, отриманих та сплачених за різними інструментами, усі інші характеристики яких щодо переоцінки є однаковими; 4) ризик права вибору, який виникає у разі наявності права відмови від виконання угоди, яке прямим чи непрямим чином є в багатьох банківських активах, зобов'язаннях та позабалансових портфелях.
Ринковий	Наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через несприятливі коливання вартості цінних паперів та товарів і курсів іноземних валют за тими інструментами, які є в торговельному портфелі.
Валютний	Наявний або потенційний ризик для надходжень і капіталу, який виникає через несприятливі коливання курсів іноземних валют та цін на банківські метали. Валютний ризик можна поділити на: ризик трансакції; ризик перерахування з однієї валюти в іншу (трансляційний ризик); економічний валютний ризик.
Операційно- технологічний	Потенційний ризик для існування банку, що виникає через недоліки корпоративного управління, системи внутрішнього контролю або неадекватність інформаційних технологій і процесів оброблення інформації з точки зору керованості, універсальності, надійності, контрольованості і безперервності роботи цих технологій.

Розглянемо більш детально кожний із методів управління банківськими ризиками [72, с.126]:

1. Методи уникнення банківських ризиків, сутність яких полягає в ухиленні від ризикованої банківської діяльності. Методи уникнення можна застосовувати лише до внутрішніх банківських ризиків. Вони потребують відмови від певних видів банківської діяльності та, відповідно, призводять до втрати доходів від такої діяльності. Такі методи не є поширеними, оскільки уникаючи ризику банк позбавляє себе поточного та майбутнього прибутку.

Методи уникнення банківських ризиків:

- Відмова від певної банківської діяльності. Однак навіть у цьому разі можуть виникати ситуації, коли уникнути ризиків неможливо чи уникнення одного виду ризику може призвести до появи інших.

- Виконання банківської діяльності іншим (нетрадиційним) способом. Найчастіше мова йде про заміну старих технологічних схем (карт) продуктів та послуг банку новими. Однак зміна існуючої банківської діяльності потребує суттєвих внутрішніх змін, перерви в роботі й навіть зумовлює істотне подорожчання банківських операцій чи послуг.

- Зміна місця виконання банківської діяльності.

Методи уникнення банківських ризиків можуть використовуватись і на рівні ризиків, зумовлених технічно-організаційними проблемами банку, такими як відмова від сумнівних комп'ютерних технологій, відмова у працевлаштуванні особам, професійні якості котрих викликають сумнів, тощо.

Методи ухилення від ризиків досить активно використовуються банками, однак застосування цих методів можливе лише у тому разі, якщо банк має повну інформацію про ризики. Насамперед ідеться про те, що необхідно знати як якісні, так і кількісні параметри ризику.

Основою для прийняття рішень насамперед має бути наявність достатньої критичної маси інформації, що відповідає таким критеріям, як точність, достовірність, цінність, повнота, своєчасність та можливість вибору альтернативних рішень.

Атрибутивною особливістю банківських ризиків є інформаційна невизначеність, яка значною мірою впливає на правильність прийняття рішення. Загальновідомо, що однією з причин провалів у діяльності банків є брак чи недостатність необхідної інформації в момент прийняття важливих рішень.

Прийняття рішення щодо того чи іншого банківського пасиву або активу в умовах невизначеності називається інформаційним ризиком. Інформаційний ризик виступає у двох формах:

1) ризик використання необ'єктивної чи неповної інформації;

2) ризик відсутності у керівництва банку необхідної для прийняття рішення інформації.

Інформованість можна визначити як ступінь усвідомлення суб'єктом банківської діяльності того питання, яке розглядається в певний час. Фактор часу має важливе значення при визначенні ступеня інформованості, оскільки ця категорія є досить динамічною через таку властивість інформації, як старіння.

Слід ураховувати, що в умовах конкурентної боротьби різні сторони часто застосовують дезінформацію, поширення неправдивих даних через засоби масової інформації та за допомогою державних органів.

Неправильна оцінка ризику і відповідно ухилення від нього можуть спричинити втрату потенційних клієнтів, що призведе до втрати можливих прибутків.

2. Методи прийняття банківських ризиків, які включають наступні підгрупи:

- методи зниження банківських ризиків дають змогу банку знизити або ймовірність збитків, або величину негативних наслідків. Процес управління ризиками, як правило, має на меті не усунення ризику, а лише його зниження та спрямований на отримання банком відповідної винагороди за прийняття ризику. Винятками є деякі ризики, рівень яких не пов'язаний з рівнем та величиною винагороди банку. Наприклад, НБУ до таких ризиків відносить юридичний ризик, ризик репутації, стратегічний.

Існують такі методи зниження банківських ризиків [31,c.52]:

удосконалення організаційної структури та авторизація;

підвищення кваліфікації персоналу;

удосконалення технічних засобів;

диверсифікація;

імітування;

моніторинг та контроль;

лобіювання банківських інтересів.

- методи самостійного протистояння банківським ризикам. Методи самостійного протистояння банківським ризикам дають змогу покривати збитки за рахунок власних коштів. Якщо прибутку не вистачає для покриття збитків, банки створюють власні резервні фонди.

Створення резервного фонду та фондів спеціального призначення слід віднести до запланованого (свідомого) прийняття (поглинання) ризику. У такому разі банку відома частота можливих збитків і ці збитки покриваються з поточного прибутку, якщо в цілому вони невеликі. Свідоме прийняття ризику має також сенс, коли ймовірність збитків невелика.

Резервні фонди створюються відповідно до принципів міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та звітності. Такими є принцип обережності (обачності), згідно з яким банки мають оцінювати якість своїх активів на звітну дату з погляду їх можливих втрат, і принцип регулювання активів. їх застосування дає змогу:

впливати на якість активів банку поліпшувати її;

зменшити ризик можливої незбалансованості ліквідності в результаті слабкого управління активами;

уникнути розподілу частини валового прибутку банку, яка може бути необхідна для покриття майбутніх втрат за активними операціями і підтримання ліквідності банку та якості його активів.

Одночасно резервні фонди підвищують надійність і стабільність банківської системи в цілому.

Варто також мати на увазі, що резервні фонди для самострахування ризиків є капіталом, що не приносить банку прибутку. Безперечно, банкіри намагаються зменшити розміри таких резервних фондів. Знайти оптимальний рівень резервних фондів для керівників банку досить складно, оскільки їм доводиться вибирати між бажанням знизити обсяги резервних фондів і намаганням зменшити ризик можливих фінансових збитків. Щорічно (щоквартально), залежно від статистики збитків у минулі періоди і розміру очікуваних майбутніх утрат, рівень резервних фондів у банку необхідно переглядати.

Резервний фонд формується в процесі діяльності банку і призначений для покриття непередбачених збитків за всіма статтями активів та позабалансових зобов'язань. Розмір відрахувань до резервного фонду має бути не меншим 5 % від чистого прибутку банку, а мінімальний розмір резервного фонду не може бути меншим 25 % регулятивного капіталу.

Згідно з чинним законодавством банки мають право створювати спеціальні фонди, призначені для розширення і розвитку банківської діяльності та її матеріально-технічної забезпеченості, вирішення питань матеріального стимулювання працівників та соціального розвитку колективу банку. Кількість, назва, порядок створення, формування та використання таких фондів установлюються загальними зборами учасників (засновників, акціонерів) з урахуванням вимог чинного законодавства. Джерелом формування спеціальних фондів є чистий прибуток банку.

Варто звернути увагу на те, що резервні фонди для самострахування ризиків є капіталом, що не приносить банку прибутку. Тому потрібно знаходити оптимальний рівень між розміром таких резервних фондів ризику можливих фінансових збитків.

- методи передання (трансферту) банківських ризиків. Методи трансферу банківських ризиків полягають у розподілі ризиків між іншими учасниками ринку: банками, підприємствами, будівельними, страховими, інвестиційними, факторинговими та лізинговими компаніями, іншими фінансовими організаціями.

Існують такі методи передання банківських ризиків, як страхування, хеджування, продаж активів та сек'юритизація, консорціуми та паралельні кредити, договори гарантії та поруки, факторинг та лізинг [64].

В сучасній практиці найбільш часто використовуваними із перерахованих методів є: страхування, хеджування та договори гарантії та поруки.

Страхування належить до методів передання ризику через укладення договору, якому в ролі боржника виступає страхова компанія. Цей метод найчастіше використовується банками в Україні. Майже всі страхові компанії пропонують різні програми страхування, що дозволяють захистити банки від багатьох ризиків, пов'язаних з їх діяльністю.

Хеджування як метод мінімізації ризику передбачає визначення об'єкта хеджування та підборі до нього адекватного інструменту хеджування з метою компенсації збитків від об'єкта хеджування за рахунок прибутків від інструменту хеджування. Хеджування дозволяє банку ліквідувати як ризик, так і можливість отримання додаткового прибутку: якщо умови чи події будуть сприятливими з погляду об'єкта хеджування, будь-який прибуток автоматично перекриватиметься збитками від інструменту хеджування. Взагалі хеджування - спосіб зниження ризику втрат, зумовлених несприятливими для продавців чи покупців коливаннями ринкових цін. Тому хеджування може бути застосоване лише до цінових ризиків. Такий метод хоч і є ефективним, але позбавляє прибутку, тому рідко використовується вітчизняними банками.

Одним із способів передання банківських ризиків є укладення договорів гарантії та поруки. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним своїх зобов'язань. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. За гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Саме під впливом банківських ризиків на Україні в повній мірі не знайшли свого практичного застосування світові методи надання банківських позичок такі як револьверне кредитування (автоматично поновлюваний кредит) та контокорент. Але, варто зазначити, що в Україні частіше використовуються овердрафт та кредитна лінія. Овердрафт виступає короткостроковим кредитом у межах встановленого ліміту, що дозволяє здійснювати розрахунки, коли коштів на поточному рахунку недостатньо. За кредитною лінією банк зобов'язується протягом певного періоду надавати кредити в межах узгодженої загальної суми. Револьверне кредитування дозволяє фірмі-боржнику запозичити кошти в межах визначеного ліміту, погашати всю суму запозичень або її частину та проводити у разі необхідності повторне запозичення в межах строку дії кредитної лінії. Цей вид кредитування є однією з найбільш гнучких форм інвестиційного кредитування і часто надається без спеціального забезпечення. Контокорентний кредит передбачає відкриття банком рахунку, на якому враховуються всі операції підприємства. З цього рахунку банк здійснює розрахунки за поточними вимогами і зобов'язаннями підприємства.

Перспективи розвитку кредитної лінії, револьверного кредитування, овердрафту та контокоренту, як методів надання позик на Україні величезні. При правильному управлінні банківськими ризиками та їх мінімізації банки матимуть змогу використовувати нові види банківських продуктів, що покращить відносини з населенням та підприємствами, збільшить кількість клієнтів, а отже, і прибутки.

Отже, у міжнародній банківській практиці найпоширенішим підходом до управління ціновими ризиками є хеджування. Хеджування застосовується для зменшення ризику втрат, пов'язаних із ринковими факторами (ціною на фінансові інструменти, обмінними курсами валют, процентними ставками) шляхом використання певних заходів. Такими заходами є деривативи.

Таблиця 1.5 Систематизація методів мінімізації ризиків залежно від їх виду

Вид ризику	Заходи управління ризиком
Кредитний ризик	Зовнішні заходи: застава, гарантія та страхування. Внутрішні заходи: лімітування, диверсифікація та створення резервів.
	Здійснення галузевої та часової диверсифікації кредитного портфеля. Запровадження програм мікрокредитування.
Депозитний ризик	Диверсифікація депозитного портфеля. Узгодження термінів депозитів та кредитів банку. Внесення до депозитної угоди умови про можливість перегляду депозитної ставки та завчасного попередження про зняття вкладу з ініціативи вкладника або повернення вкладу з ініціативи банку. Запровадження нестандартних банківських карток, що диверсифікують клієнтурну базу банку.
Інвестиційний ризик	Застосування теорії портфельного інвестування, що передбачає диверсифікацію інвестиційного портфеля за видом цінних паперів чи галуззю діяльності їх емітентів; за термінами погашення цінних паперів тощо.
Ризик, що пов'язаний з рітейлом	Регіональне надання послуг. Страхування ризиків, пов'язаних з рітейлом. Розподіл ризиків між банком та кредитним союзом чи бюро. Оцінювання кредитоспроможності позичальника.
Конкурентний ризик	Зниження собівартості банківської послуги та розширення пакета послуг банку. Застосування інноваційних технологій та гнучкої тарифної політики.
Ризик втрати ліквідності	Збалансування активів і пасивів банку: продаж частини інвестиційного портфеля, відкликання кредитів, розширення обсягів пасивних операцій із залучення коштів клієнтів, випуск депозитних сертифікатів та облігацій, використання кредитів НБУ.
Факторинго- вий ризик	Прийняття до оплати частини суми з перерахуванням залишку після отримання коштів від платника. Обумовлення комісійних за гарантію платоспроможності покупця.
Лізинговий ризик	Отримання достовірної інформації про об'єкт лізингу (через експертів або спеціальну лізингову компанію). Оцінювання платоспроможності клієнта, загальної кон'юнктури ринку, місця та перспективи позичальника на ньому. Формування цільових фондів для покриття збитків.
Відсотковий ризик	Страхування та хеджування процентного ризику. Надання кредитів із плаваючою процентною ставкою. Прогнозування рівня гепу і збалансування таким чином якості активів та пасивів банку за їх чутливістю до зміни відсоткової ставки.
Валютний ризик	Хеджування за допомогою деривативів. Диверсифікація коштів банку в іноземній валюті. Страхування валютного ризику. Визначення оптимальної величини загальної відкритої валютної позиції банку.

У міжнародній практиці найпоширенішими видами деривативів є форвардні та ф'ючерсні контракти, опціони і своп-контракти, а найпопулярнішими видами базових фінансових інструментів - валюта, грошові кошти у формі кредитів і депозитів, цінні папери і фондові індекси, управління банківськими ризиками дозволяє мінімізувати вплив негативних наслідків на діяльність банку, покращити ефективність їх функціонування, примножити дохід та приріст капіталу. Впровадження в щоденну банківську практику конкретних методик та моделей регулювання банківських ризиків, удосконалення інструментів зниження цих ризиків дасть можливість не тільки підвищити надійність функціонування і прибутковість українських банків, але й покращити найважливіші показники діяльності банківської системи загалом.

1.3 Нормативно - правове регулювання ризиків банківської діяльності

На рівні банківської системи основними механізмами регулювання банківських ризиків є: мінімальний розмір капіталу для новостворюваних банків; вимоги до його складу й нормативи достатності капіталу; нормативи кредитних та інвестиційних ризиків; нормативи ліквідності; стандарти організації та діяльності служб внутрішнього контролю і управління ризиками; вимоги до розкриття інформації про фінансовий стан і загальний ризик банку; нормативні вимоги до методик кількісної оцінки ризику. На рівні банків на додаток до зовнішнього використовуються внутрішні механізми управління ризиками, які включають внутрішні моделі оцінки та методи управління ризиками (лімітування, хеджування, внутрішній контроль та ін.).

З метою побудови та вдосконалення в банках України систем ризик-менеджменту Правління Національного банку України постановило та ухвалило розробку Методичних рекомендацій щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України [90].

Методичні рекомендації щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках створено з метою визначення Національним банком України того, яким чином банки України мають підійти до організації та функціонування систем управління ризиками (ризик-менеджменту) для забезпечення їх комплексності та надійності.

Методичні рекомендації щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках розроблено на підставі Законів України "Про банки і банківську діяльність", "Про Національний банк України", а також з урахуванням провідних міжнародних документів, які регламентують принципи корпоративного управління та ризик-менеджменту в банках. Це дасть змогу уникнути непродуманих рішень і помилок, а також ефективніше використовувати ресурси банку. Відповідальність за врахування рекомендацій покладається на органи управління банків - спостережну раду та правління.

Чітке дотримання Методичних рекомендацій щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках має на меті забезпечення здійснення банками операцій у межах допустимих параметрів ризиків та у такий спосіб, який забезпечить захист інтересів вкладників, кредиторів і власників банків. Такі Методичні рекомендації можуть бути використані будь-якими банками, із будь-яким профілем (величиною) ризиків у їх повсякденній роботі.

Здійснення нагляду за системами управління ризиками в банках України регламентуються Методичними вказівками з інспектування банків «Система оцінки ризиків» [95], затвердженими постановою Правління НБУ та Методичними рекомендаціями щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України, схваленими також постановою Правління НБУ [96].

Сутністю Методичних вказівок з інспектування банків “Система оцінки ризиків” є визначення методів, які Національний банк України використовує для оцінки ризиків у банках. Нагляд на основі оцінки ризиків це внутрішній процес Національного банку, який обраний для забезпечення більшої послідовності й ефективності інспектувань та інших видів наглядової діяльності. Банки не зобов'язані коригувати свою методологічну базу та системи управління ризиками таким чином, щоб вони співпадали з цією методологією.

Для забезпечення ефективного нагляду на основі оцінки ризиків Національному банку потрібна єдина база для документування рішень щодо ризику. Система оцінки ризиків забезпечує зручність документування висновків стосовно кількості ризику, якості управління ризиками, рівня занепокоєння нагляду (вимірюється як сукупний ризик) і напряму ризику. Загальні визначення, надані вище, дають можливість уникнути суперечностей під час виявлення ризиків. Система оцінки ризиків також містить перелік факторів оцінки, які наглядовці будуть враховувати під час визначення оцінок. Ці фактори є рекомендованими критеріями здійснення оцінки ризиків; у разі потреби наглядовці можуть розширювати цей перелік, збільшуючи кількість факторів оцінки.

Оцінка ризику в системі оцінки ризиків має відображати як дійсні, так і потенційні параметри ризику банку. На цій оцінці базується стратегія і дії служби банківського нагляду. Вона також створює підґрунтя для обговорення стану банку із його керівниками та членами спостережної ради банку і допомагає забезпечити більш ефективну роботу служби банківського нагляду (інспектування, безвиїзний нагляд тощо).

Наглядовці мають обговорити висновки, зроблені на підставі системи оцінки ризиків, із керівництвом банку і його спостережною радою. Керівництво банку може допомогти роз'яснити або змінити висновки наглядовців, що зроблені на основі цих Методичних вказівок. Хоча Національний банк не вимагає, щоб банки впроваджували подібний процес, наглядовці мають кваліфіковано та результативно обґрунтовувати свої рішення щодо оцінки ризику перед зацікавленими сторонами для забезпечення ефективного нагляду. Такий обмін інформацією допоможе Національному банку і керівництву банку досягти спільного розуміння ризиків, зосередитися на сильних і слабких сторонах управління ризиками і забезпечити реалізацію планів нагляду в майбутньому.

Національний банк визначив систему для оцінки кожної категорії ризику. Система оцінки ризиків надає можливість в послідовний спосіб вимірювати ризики і визначати, яких наглядових процедур необхідно вжити. Для шести категорій ризику - кредитного ризику, ризику ліквідності, ризику зміни процентної ставки, ринкового ризику, валютного ризику та операційно- технологічного ризику - наглядовці оцінюють кількість ризику, якість управління ризиком, сукупний ризик і напрям ризику. Для ефективного використання системи оцінки ризиків наглядовці мають враховувати як поточний стан банку, так і фактори, які можуть вказувати на зростання ризиків.

Згідно із системою оцінки ризиків існує чотири основних компоненти визначення параметрів ризику банку:

кількість ризику, тобто рівень або обсяг ризику, на який наражається банк, характеризується як незначна, помірна або значна;