Управління банківськими ризиками та методи їх мінімізації

Для більш точної оцінки рівня прийнятого кредитного ризику зробимо розрахунки наступних відносних показників, наведених в табл. 2.7 та 2.8:

- відношення простроченої заборгованості за кредитами до кредитної заборгованості клієнтів (К₁);

– відношення резервів під знецінення кредитів до кредитної заборгованості клієнтів ( К₂);

- відношення витрат на резерви під знецінення кредитів до кредитної заборгованості клієнтів (К₃);

- відношення списання/повернення безнадійної заборгованості за кредитами до кредитної заборгованості клієнтів (К₄);

- відношення простроченої заборгованості за кредитами до капіталу банків (К₅);

- відношення резервів під знецінення кредитів до капіталу банків (К₆);

- відношення витрат на резерви під знецінення кредитів до капіталу банків ( К₇);

- відношення списання/повернення безнадійної заборгованості за кредитами до капіталу банків (К₈).

Таблиця 2.7 Показники якості кредитної заборгованості клієнтів ПАТ «УкрСиббанк» (%)

Назва показника	2014	2015	2016	Відхилення
				2015-2014 рр.	2016-2015 рр.
1	2	3	4	5	6
К1	0,50	0,03	0,01	-0,47	-0,03
К2	0,00180	0,00115	0,18327	-0,00066	0,18212
К3	-0,04	-0,03	-0,04	0,01	-0,01
К4	-	-	-0,03	-	-

Табл. 2.7 показує, що за 2014-2016 роки показники відношення до загальної кредитної заборгованості клієнтів склали наступні величини: прострочена заборгованість знизилась з 50,0% до 1,0 %; фактично сформовані резерви зросла з 0,18% до 18,33%; щорічні витрати на формування резервів зросла з -4,27% до -4,47%; списання/повернення безнадійної кредитної заборгованості у 2016 році склало -3,0%. Дані та їх динаміка свідчать про погіршення якості кредитних портфелів українських банків.

Із табл. 2.8 видно, що за 2014-2016 роки показники відношення до власного капіталу банків склали наступні величини: прострочена заборгованість знизилась з 422,54% до 35,79%; фактично сформовані резерви зросли з 1,51% до 923,31%; щорічні витрати на формування резервів зросли з 35,82% до -225,62%; списання/повернення безнадійної кредитної заборгованості у 2016 році склало -161,77%. Наведені дані та їх динаміка свідчать про надмірний рівень кредитного ризику прийнятого українськими банками та загрозу значних втрат власного капіталу.



Таблиця 2.8 Показники відношення кредитного ризику до капіталу ПАТ «УкрСиббанк»

Назва показника	2014	2015	2016	Відхилення
				2015-2014 рр.	2016-2015 рр.
К5	4,23	0,39	0,36	-3,83	-0,04
К6	0,02	0,01	9,23	0,00	9,22
К7	-0,36	-0,37	-2,26	-0,02	-1,88
К8	-	-	-1,62	-	-

Однією з умов ефективної діяльності банку є забезпечення високого рівня надійності на мінімізації ризику здійснюваних операцій, основою чого є ліквідність банківської установи, її здатність безперебійно виконувати зобов'язання перед клієнтами.

Науковці, серед методів, які використовуються при оцінці ліквідності, виділяють методи внутрішньої та зовнішньої оцінки ліквідності (табл. 2.9).

До методів внутрішньої оцінки ліквідності належать: коефіцієнтний аналіз ліквідності балансу та аналіз грошових потоків (як різновид - оцінка величини чистого вибуття зобов'язань банку).

До методів зовнішньої оцінки ліквідності належать: оцінка зміни характеристики платоспроможності банку та оцінка величини чистого вибуття зобов'язань банку.

Оцінка ліквідності банку на основі коефіцієнтів (табл.2.10) є найбільш доступною і поширеною. Суть цього методу полягає в розрахунку низки коефіцієнтів, що характеризують ліквідність балансу, стабільність зобов'язань банку і потреби банку в додаткових ліквідних коштах.

Таблиця 2.9 Методи оцінки ліквідності банку

Метод	Суть методу	Застосування
Внутрішні
Коефіцієнтний аналіз ліквідності балансу	Розрахунок співвідношення залишків ліквідних активів і зобов'язань банку, які відображаються в балансі	1. При управлінні ліквідністю у великих банках і банках, де відсутня можливість проводити аналіз платіжних потоків 2. При внутрішньому аналізі - органами контролю, рейтинговими агентствами
Аналіз грошових потоків	Розрахунок на дату, яка аналізується, всіх вхідних і вихідних грошових потоків	1. При управлінні ліквідністю більшістю банків, здатних організувати в себе моніторинг і оцінку грошових потоків, що проводяться банком 2. При зовнішньому аналізі
		застосовується рідко, оскільки в офіційній звітності банку не має всієї необхідної інформації
Зовнішні
Оцінка величини чистого вибуття зобов'язань банку	Розраховується обсяг ліквідних коштів, які потрібні банку в разі максимального зменшення зобов'язань банку	1. При управлінні ліквідністю середніми банками, які здійснюють велику кількість операцій, за неможливості використання методу аналізу платіжних потоків 2. При зовнішньому аналізі використовується також активно, як і коефіцієнтний метод
Оцінка зміни характеристики платоспроможності банку	Оцінюються сигнали з ринку, які свідчать про погіршення платоспроможності банку	1. При управлінн ліквідністю як самостійний метод використовується дуже рідко, лише як додатковий індикатор 2. При зовнішньому аналізі використовують переважно клієнти банку

Різні коефіцієнти переважно розраховуються як співвідношення між обсягами активів і відповідних зобов'язань. Розрахунок коефіцієнтів ліквідності у вигляді економічних нормативів входить до складу обов'язкової звітності банків і використовується регуляторами для контролю за рівнем ліквідності кредитних організацій.

Виділяють три основні групи коефіцієнтів:

1. Коефіцієнти для розрахунку обсягу і структури зобов'язань банку.

2. Коефіцієнти для визначення обсягу і структури ліквідних коштів, що знаходяться на балансі банку.

3. Коефіцієнти, що дають можливість визначити здатність виконання банком своїх зобов'язань за рахунок ліквідних активів.

Як правило, визначається один (або декілька) основних коефіцієнтів для оцінки ліквідності. Інші слугують додатковими, які допомагають детальніше дослідити той чи інший аспект оцінки ліквідності (табл. 2.10). Розрахунки даної методики показників ліквідності банку наведені у табл.2.11.

Таблиця 2.10 Методика розрахунку показників ліквідності балансу банка

Показник	Алгоритм розрахунку	Економічний зміст показника	Орієнтовне значення
1. Коефіцієнт миттєвої ліквідності		Показує можливість банку погасити коштами з каси і коррахунків зобов'язань за депозитами (Д)	Не менше 20%
2. Коефіцієнт загальної ліквідності		Характеризує максимальну можливість банку в погашенні зобов'язань (З) всіма активами (А)	Не менше 100%
3. Коефіцієнт відношення високоліквідних активів до робочих		Характеризує частку високоліквідних активів (Авл) у робочих активах (Ар)	Не менше 20%
4. Коефіцієнт ресурсної ліквідності зобов'язань		Характеризує забезпечення дохідними активами банку (Ад) його зобов'язань (З)	-
5. Коефіцієнт ліквідного співвідношення виданих кредитів і залучених депозитів (з метою визначення незбалансованої ліквідності)		Розкриває наскільки видані кредити (КР) забезпечені всіма залученими депозитами (Д), тобто показує чи є незбалансована ліквідність	70-80%
6. Коефіцієнт генеральної ліквідності зобов'язань		Розкриває здатність банку погасити зобов'язання (З) високоліквідними активами (Авл) і шляхом реалізації майна (Ам)	-

Найбільш поширеним основним коефіцієнтом є коефіцієнт миттєвої ліквідності (Quick, або “лакмусовий папірець”), за яким може здійснюватися факторний аналіз.

Використання перелічених та інших показників допомагає всебічно аналізувати потреби й стан ліквідності, а також точніше оцінювати ризик незбалансованої ліквідності банку. Розробивши внутрішньо банківську систему деталізованих показників ліквідності, менеджмент матиме змогу контролювати оперативні дані та планувати діяльність з урахуванням специфіки операцій конкретного банку. Достовірне визначення потреби банку в ліквідних коштах є важливою складовою процесу управління банківською ліквідністю.

Таблиця 2.11 Динаміка показників ліквідності балансу ПАТ «УкрСиббанк» за 2014-2016 рр.

№ п/п	Показник	Показники	Відхилення
		2014 р.	2015 р.	2016 р.	2015-2014 рр.	2016-2015 рр.
1	Коефіцієнт миттєвої ліквідності	0,33	0,38	0,49	0,06	0,11
2	Коефіцієнт загальної ліквідності	1,07	1,04	1,10	-0,03	0,06
3	Коефіцієнт відношення високоліквідних активів до робочих	0,38	0,49	0,51	0,11	0,02
4	Коефіцієнт ресурсної ліквідності зобов'язань	1,48	1,47	1,48	-0,01	0,01
5	Коефіцієнт ліквідного	0,79	0,63	0,57	-0,16	-0,06
	співвідношення виданих кредитів і залучених депозитів (з метою визначення незбалансованої ліквідності)
6	Коефіцієнт генеральної ліквідності зобов'язань	0,41	0,50	0,56	0,09	0,06

Дані табл.2.2 свідчать про виконання банком встановленого нормативу ліквідності. Так фактичне значення нормативу миттєвої ліквідності перевищує нормативне в 1,65 рази (станом на 01.01.2017 року), тобто банк на своєму коррахунку зберігає грошові кошти в достатньому обсязі для виконання своїх миттєвих зобов'язань. За аналізований період спостерігається тенденція до зростання його значення з 32,57% до 49,08%, тобто майже на 18 процентних пункти за 2014-2016 рр.

Виходячи із даних таблиці, стосовно коефіцієнтного аналізу ліквідності ПАТ "УкрСиббанк" можна стверджувати, що високоліквідні активи перевищують оптимальне значення даного коефіцієнта на 1,90%. Так коефіцієнт у 2016 році склав 51,24%, що на 2,46% більше порівняно з 2015 роком (48,78%). Таке покращення показника зумовлене збільшенням грошових коштів на рахунках банку в результаті притоку депозитних коштів.

Стосовно коефіцієнта загальної ліквідності, то досліджуваний банк мав достатню кількість активів для погашення всіх своїх зобов'язань. Реальне значення цього показника перевищувало орієнтовне на 10 %, що є достатнім для забезпечення умов для нормального функціонування банківської установи. Але, треба зазначити, що у 2016 року показник збільшився на 2,69 процентних пункти у порівнянні з 2014 роком в результаті збільшення обсягу власного капіталу та зростання зобов'язань на відповідну суму.

Незначне перевищення депозитів отриманими банком над позиками є негативним моментом для ліквідності банку "УкрСиббанк". Зниження у періоди з 2014-2016 роки цього коефіцієнта майже на 23 процентних пунктів. Це означає, що ризик ліквідного погашення основного обсягу зобов'язань перед клієнтами банку має спадаючу тенденцію. Отже, видані кредити не повністю забезпечені переважаючим обсягом залучених депозитів і банкові може загрожувати незбалансована ліквідність при подальшому спрямуванні такої політики управління.

Збільшення коефіцієнта генеральної ліквідності на 5,73% в 2016 році (55,89%) у порівнянні з 2015 роком (50,13%) є задовільною тенденцією.

Таким чином, аналіз ліквідності за допомогою системи коефіцієнтів показав, що ПАТ "УкрСиббанк" в аналізованому періоді дотримувався обов'язкових нормативів ліквідності, встановлених НБУ, а також забезпечував активами свою здатність погашати будь-які вимоги за своїми зобов'язаннями перед клієнтами, що розмістили свої кошти на рахунках. Але аналіз виявив ряд загроз ліквідності. Це в першу чергу, стосується браку виданих кредитних коштів банку у порівнянні з отриманими депозитами.

Для подолання недоліків коефіцієнтного методу оцінки ризику ліквідності органам нагляду рекомендується розробляти в доповнення до обов'язкових нормативів інші коефіцієнти з пороговими значеннями, розрахованими з урахуванням специфіки діяльності кредитної організації та різних складових ризику.

Як правило, при розробленні власних економічних коефіцієнтів застосовується коригування активів та пасивів на можливе додаткове залучення і відтік коштів з урахуванням ризику втрати вкладень. Ризик втрати вкладень банку вираховують за допомогою коригування обсягу активів на суму проблемних активів, при цьому ступінь ризику втрати вкладень банк оцінює самостійно, враховуючи вимоги регулятора щодо формування резервів на випадок можливих втрат банку.

Отже, розрахункові значення відносних показників свідчать про недостатню якість кредитних портфелів банків, як наслідок їх помилкової кредитної політики щодо недооцінки кредитних ризиків. Зрозуміло, що існуюча система нормативів кредитного ризику НБУ є недостатньо адекватною для оцінки центральним банком і самооцінки банками якості кредитних портфелів і прийнятих банками розмірів кредитного ризику. Розрахунок традиційних показників оцінки достатності покриття фінансовими результатами діяльності банків кредитного ризику, що ними приймається, не достатньо адекватно відображає банківські реалії. Для забезпечення стабільного та ефективного функціонування системи управління ризиками ПАТ «УкрСиббанк» необхідно проводити політику зменшення великих кредитних ризиків та максимального сукупного розміру кредитів, гарантій, наданих інсайдерам. Також необхідним є забезпечення зростання зобов'язань, що пов'язані з кредитуванням, та кредитних операцій.

2.3 Аналіз системи управління ризиками ПАТ «УкрСиббанк»

Управління ризиком має фундаментальне значення для банківської діяльності та є суттєвим елементом діяльності Банку. Функція управління ризиками в Банку здійснюється стосовно фінансових, операційних та юридичних ризиків. Основні фінансові ризики, на які наражається Банк пов'язані з кредитною заборгованістю, ліквідністю та змінами процентних ставок і курсів обміну валют. Основною метою управління операційними ризиками є дотримання вимог внутрішніх процедур та політик банку за для мінімізації впливу даних ризиків.

Система управління ризиками в банку організована відповідно до стандартів Групи BNP Paribas, які базуються на рекомендаціях Базельського комітету, хоча законодавство України ще не вимагає обов'язкового дотримання даних рекомендацій. Банк регулярно здійснює перегляд внутрішніх політик та процедур управління ризиками з метою їх вдосконалення та врахування змін ринкових умов та банківських продуктів. Основними завданням банку в управління активами та пасивами є зменшення рівня ризику ліквідності та ринкових ризиків і максимізація прибутковості. Політика банку передбачає забезпечення такої структури активів та зобов'язань, що дозволяє оптимізувати фінансові доходи як у довгостроковій, так і у короткостроковій перспективі, при цьому забезпечивши сталий рівень доходу [99].

Основними засадами політики банку у сфері управління ризиками є централізація управління ризиками (тобто аналіз ризиків та розрахунки виконуються централізовано, а для бізнес-підрозділів банку встановлюються відповідні ліміти); збалансована система ризиків прибутковості та забезпечення постійного моніторингу ризиків. Банк продовжує приводити свою політику та внутрішні процедури у сфері управління ризиками у відповідність до стандартів групи BNP Paribas.

Основні принципи та вимоги до ідентифікації, визначення, оцінки, моніторингу та контролю за всіма фінансовими та не фінансовими ризиками регламентує загальна політика управлінні ризиками банку, політику, моніторинг та контроль у сфері управління ризиками здійснюють спеціальні органи банку та підрозділами банку (табл.2.12) зокрема Департамент ризик-менеджменту, Департамент Комплаєнс контролю, Юридичний Департамент тощо.

Таблиця 2.12 Основні завдання колегіальних органів у системі ризик-менеджменту

Орган банку	Основні завдання у сфері управління ризиками
Правління	- визначення стратегії банку та цільові орієнтири розвитку банківської діяльності з урахуванням ризику; - затвердження політики управління активами і пасивами та кредитної політики
Комітет з управління активами і пасивами	- управління фінансовими ризиками (крім кредитного); - контроль рентабельності операцій банку; - формування процентної політики; - затвердження внутрішньобанківських документів щодо оцінки
	фінансових ризиків
Кредитний комітет банку	- організація розробки та реалізація кредитної політики; - координація кредитного процесу в банку; - визначення методів оцінки кредитних ризиків та встановлення лімітів для кредитних продуктів; - розробка політики по роботі з проблемною заборгованістю за кредитами; - оцінка адекватності резервів під можливі втрати за кредитами; - затвердження внутрішньобанківських документів щодо оцінки кредитоспроможності та інших документів банку щодо організації кредитування
Комітет з корпоративного управління	- координація роботи з управління операційним ризиком; - забезпечення умов для ефективної реалізації політики управління операційним ризиком; - затвердження внутрішньобанківських документів з управління операційними ризиками

Група ринкових ризиків та ризиків ліквідності оцінює фінансові ризики на підставі інформації про активи та зобов'язання (у тому числі процентні ставки, суми та строки погашення), отриманої від підрозділів, що займаються банківською діяльністю, інформації про ліміти ризику, процедури та методики управління ризиками, отримані від Комітету з управління активами та пасивами (КУАП). Група ринкових ризиків та ризиків ліквідності надає на розгляд КУАП результати проведеного аналізу та моніторингу ризиків разом зі своїми рекомендаціями щодо встановлення або зміни лімітів та інформує бізнес - підрозділи, що займаються банківською діяльністю, та підрозділи, що займаються підтримкою бізнес - підрозділів.

До структури Департаменту ризик - менеджменту входять наступні підрозділи [99]:

Центр ризик - менеджменту корпоративного бізнесу, який відповідальний за аналіз кредитних заявок клієнтів корпоративного бізнесу і надання відповідним комітетам своїх висновків, визначення рейтингу контрагента та рівня покриття кредитної операції, оцінку достатності сформованих резервів для даних клієнтів, контроль дотримання галузевих лімітів кредитування, а також здійснює аналіз окремих галузей економіки;

Центр менеджменту комерційних ризиків, який відповідальний за аналіз кредитних заявок клієнтів середнього та малого бізнесу, контроль рівня кредитного ризику для даних клієнтів, визначення правил оцінки і мінімальних вимоги при наданні та реструктуризації кредитів клієнтів середнього та малого бізнесу;

Управління ризиків персонального роздрібного кредитування, яке визначає правила налізу та мінімальні вимоги кредитування та реструктуризації клієнтів - фізичних осіб та розробляє і впроваджує правила експертної системи та скорингу - автоматизації процесу видачі кредитів;

Управління кредитного контролю та моніторингу, яке здійснює контроль другого рівня за активними операціями клієнтів корпоративного, інвестиційного бізнесу та окремо за середнім та малим бізнесом. Зокрема забезпечує достовірність та повноту даних по кредитним заявкам даних клієнтів, якість дотримання умов виконання існуючих кредитних договорів і т.д; контролює відповідність умов підписаних договорів умовам, затвердженим уповноваженими комітетами банку; контролює своєчасність та повноту виконання позичальником умов кредитних договорів;

Група ринкових ризиків та ризиків ліквідності, яка забезпечує розрахунок, оцінку та управління ринковими ризиками та ризиками ліквідності;

Центр консолідації та портфельних ризиків, який відповідальний за резервування активних операцій банку згідно з вимогами Національного банку України, за міжнародними стандартами фінансової звітності та за стандартами BNPP, оцінку розміру кредитного ризику, а також за підготовку управлінської звітності банку в частині кредитних ризиків, за ініціацію, управління та впровадження проектів напряму ризик - менеджменту, написання та актуалізацію нормативних документів, що регламентують загальні принципи управління кредитними ризиками.

Щоразу, як банк надає кошти, бере зобов'язання про їх надання або інвестує кошти у цінні папери, він наражається на кредитний ризик - ризик невиконання позичальником, контрагентом або емітентом своїх зобов'язань за договором.

Оцінка ризику за кредитними операціями на індивідуальній основі здійснюється: за кредитами, наданими юридичним особам (крім банків); за кредитами, наданими фізичним особам, що належать до суттєвих фінансових активів; за коштами, розміщеними в інших банках; за кредитами, наданими банкам.

Особливості визначення кредитного ризику в залежності від суб'єкту кредитування представлено у табл. 2.13.

Слід відмітити, що при оцінці кредитного ризику великої уваги слід відводити оцінці забезпечення, що надається під заставу.

Під час розрахунку резерву за кредитними операціями банком враховується забезпечення, якщо воно надано на строк не менший, ніж строк користування активом.

Застава є прийнятним забезпеченням за одночасного дотримання таких умов [92]:

а) договором застави визначено право банку здійснити реалізацію застави або взяти її у власність у разі невиконання боржником зобов'язань за договором про надання кредиту/банкрутства боржника;

б) застава оцінена не вище ринкової (справедливої) вартості, яка має забезпечувати можливість продажу застави сторонньому покупцеві;

в) перегляд банком вартості предметів застави з урахуванням зміни кон'юнктури ринку та стану їх збереження здійснюється не рідше одного разу на дванадцять місяців;

г) наявність у банку документів, що свідчать про обтяження забезпечення на користь банку у відповідному реєстрі згідно з вимогами законодавства України.

Максимальний рівень кредитного ризику банку передусім відображається в балансовій вартості фінансових активів у консолідованому балансі. Вплив можливих взаємозаліків активів та зобов'язань з метою зниження потенційного кредитного ризику є незначним. Для гарантій та зобов'язань надати кредити максимальний рівень кредитного ризику дорівнює сумі зобов'язань.

Таблиця 2.13 Особливості визначення кредитного ризику

№ п\п	Суб'єкт кредитування	Характеристика
1	Юридична особа	оцінка фінансового стану здійснюється шляхом розрахунку інтегрального показника фінансового стану (9 класів); модель розрахунку інтегрального показника обирається виходячи з належності боржника до великого, середнього або малого, а також виду його економічної діяльності; фінансова звітність, яка подається до банку боржником - юридичною особою, що є резидентом, повинна містити відмітку органів статистики про її подання, бути засвідченою підписами керівника, головного бухгалтера (за наявності такої посади) та відбитком печатки боржника - юридичної особи; для боржника - юридичної особи, що є нерезидентом, клас визначається на підставі оцінки його фінансового стану та ризику країни місцезнаходження і обирається нижчий із них; оцінка стану обслуговування боргу здійснюється на підставі кількості календарних днів прострочення погашення боргу за станом на перше число місяця, наступного за звітним; показник ризику за кредитом визначається банком у межах встановленого діапазону з урахуванням динаміки фактичних значень інтегрального показника, коефіцієнта покриття боргу, якості менеджменту боржника - юридичної особи, ринків збуту продукції, наявності бізнес-планів, рейтингів боржника - юридичної особи (за наявності) та інших подій та обставин, що можуть вплинути на своєчасність та повноту погашення боргу.
2	Фізична особа	оцінка фінансового стану боржника - фізичної особи, в тому числі тієї, яка є суб'єктом господарювання, здійснюється на підставі кількісних та якісних показників (4 класи); питома вага кількісних показників у загальній оцінці фінансового стану боржника - фізичної особи має становити не менше ніж 70%; для боржника - фізичної особи, що є нерезидентом, клас визначається на підставі оцінки його фінансового стану та ризику країни місцезнаходження і обирається нижчий із них;
		оцінка стану обслуговування боргу здійснюється аналогічно до боржників - юридичних осіб.
3	Банківська установа	оцінка фінансового стану банку-боржника здійснюється на підставі даних його фінансової і статистичної звітності (4 класи); для банку-боржника, що є нерезидентом, клас визначається на підставі оцінки його фінансового стану та ризику країни місцезнаходження і обирається нижчий із них; оцінка стану обслуговування боргу здійснюється аналогічно до інших боржників; показник ризику за кредитом визначається банком у межах встановленого діапазону з урахуванням рейтингів банку-боржника (за наявності), наявності бізнес-планів, інших подій та обставин, що можуть вплинути на своєчасність та повноту погашення боргу.
4	За коштами розміщеними в інших банках	оцінка фінансового стану банку-контрагента не здійснюється; за банком-контрагентом, що є резидентом, показник ризику визначається на підставі оцінки стану обслуговування боргу; за банком-контрагентом, що є нерезидентом, показник ризику визначається на підставі оцінки стану обслуговування боргу та ризику країни місцезнаходження і обирається нижчий із них.
5	Бюджетна установа	оцінка фінансового стану боржника - бюджетної установи здійснюється на підставі даних його фінансової і бюджетної звітності (4 класи); оцінка стану обслуговування боргу здійснюється аналогічно до інших боржників.
6	За групою фінансових активів	забезпечення до розрахунку суми резерву за групою фінансових активів не береться; показник ризику визначається залежно від кількості календарних днів прострочення боргу.

Банк управляє кредитним ризиком шляхом впровадження внутрішніх політик, та положень, які визначають прийнятий для банку рівень кредитного ризику з метою забезпечення найбільш ефективного використання ресурсів банку, принципи дотримання лімітів кредитного ризику та механізми ефективного моніторингу кредитних ризиків.

Банк структурує рівні кредитного ризику, на який він наражається, шляхом встановлення лімітів на контрагента/ групу пов'язаних осіб в залежності від рейтингу контрагента або виду кредитування. Дані ліміти затверджуються ККВУ та переглядаються у відповідності до потреб банку.

Згідно кредитної політики банку основне значення при прийнятті кредитного рішення має платоспроможність клієнта, а не якість наданої застави. Для оцінки кредитних ризиків банк використовує рейтингові політики, що базуються на підході визначення внутрішніх рейтингів, який на відміну від стандартного підходу Базелю ІІ, дає можливість більш точно оцінити кредитний ризик кредитного портфелю банку і визначити адекватний розмір економічного і в результаті регулятивного капіталу. Заключення Департаменту ризик - менеджменту містить чотири оцінки параметрів кредитного ризику: (І) клас позичальника, (ІІ) категорію ризику, (ІІІ) рейтинг контрагента та (IV) рівень відшкодування. Департамент ризик - менеджменту несе відповідальність за визначення остаточної оцінки кредитної операції.

Щоб визначити очікуваний ризик дефолту позичальника, банк оцінює його фінансову звітність, кредитну історію, економічний стан та грошові потоки. Крім того, банк контролює середньозважений кредитний ризик позичальників у портфелі, а також за галузями економіки.

Департамент ризик - менеджменту визначає загальний рівень ризику за категоріями клієнтів та банківських продуктів, проводить регулярну оцінку платоспроможності та господарської діяльності клієнтів [99].

Банк також дотримується політики диверсифікації свого кредитного портфелю задля зменшення рівня кредитного ризику.

Кредитні ризики, пов'язані з міжбанківськими операціями, виникають переважно внаслідок небезпечного кредитування банків - контрагентів, навіть попри той факт, що такі кредити у більшості випадків короткостроковими. Суми за міжбанківськими операціями складають відносно невелику частку (приблизно 1-5%) від загальної суми активів банку. Банк встановлює ліміти окремо по кожному банку - контрагенту за результатами власного аналізу їх фінансової звітності та будь - якої наявної нефінансової інформації, в тому числі інформації про акціонерів, клієнтів, якість управління, позицію на ринку, концентрацію діяльності та коливання показників діяльності банку - контрагенту. Кредитний комітет вищого рівня затверджує та переглядає ліміти на банки - контрагенти. Якщо Департамент ризик - менеджменту встановлює, що фінансові показники банка - контрагента погіршилися або мають тенденцію до погіршення, дія встановлених кредитних лімітів призупиняється, а Департамент ризик - менеджменту повідомляє про це керівництво банку.

Заявки на здійснення банком інвестицій у цінні папери компаній аналізуються та контролюються аналогічно заявкам на надання кредитів. Банк здійснює моніторинг фінансового стану емітентів та ринку, на якому обертаються їхні боргові та дольові цінні папери. Служба інвестиційної діяльності банку відповідає за прийняття банком рішень щодо інвестування та укладення угод. Усі інвестицій рішення приймає Кредитний комітет Головного банку.

Відповідні підрозділи банку несуть відповідальність за дотримання затверджених на кредитному комітеті лімітів кредитування, а також контролюють своєчасність виконання клієнтом умов кредитних угод. Зокрема, банк контролює цільове використання кредиту, своєчасність погашення основної суми боргу та процентів, надання предмету застави у сумі та структури, визначеній умовами договору, а також фінансовий стан позичальника, базуючись на його щоквартальній звітності, наявність/відсутність негативної інформації щодо його репутації, наприклад, відкриття справи про банкротство.

Чим вище ризик кредитної операції, тим частіше відбувається процес її моніторингу. Основними цілями моніторингу є своєчасна ідентифікація погіршення якості кредитної операції та ініціативне управління знеціненим активом. Кредитний комітет отримує регулярні повідомлення про результати такого моніторингу, а також окремі повідомлення у разі наявності будь - яких тривожних ознак. Департамент ризик - менеджменту ініціює питання про перегляд і можливе пониження рейтингу контрагента клієнта.

Для оцінки та моніторингу кредитного ризику позабалансових і умовних зобов'язань банк застосовує ту ж саму кредитну політику та процедури. Крім того, банк застосовує ті ж самі процедури до операцій з пов'язаними сторонами, як і до операцій з рештою позичальників. Якщо рівень кредитного ризику не відповідає встановленим банком параметрам банк відмовляє у наданні кредиту.

Ринкові ризики, на які постійно наражається банк виникають у зв'язку з відкритими позиціями процентних ставок, валют та інструментів капіталу, які значною мірою залежать від загальних та конкретних ринкових змін. Комітет з управління активами та пасивами встановлює ліміти сум ризику, що може бути прийнятий банком.

Банк наражається на валютні ризики у зв'язку з впливом коливання курсів обміну іноземних валют на його фінансовий стан та грошові потоки. Управління валютним курсом - це процес, спрямований на досягнення такої структури активів, пасивів та похідних фінансових інструментів в розрізі іноземних валют, при якій збитки, що виникають за коливань валютних курсів, будуть прийнятими за отримуваним рівнем доходності.

З метою обмеження валютного ризику банку, пов'язаного з проведенням операцій в іноземній валюті, Національним банком України застосовується економічний норматив адекватності регулятивного капіталу / платоспроможності (Н2), який передбачає вимогу до банку підтримувати регулятивний капітал на рівні, достатньому для покриття валютного ризику.

Крім контролю валютного ризику у рамках нормативу НБУ, «УкрСиббанк» використовує внутрішню систему оцінки та обмеження величини валютного ризику через встановлення відповідних внутрішніх лімітів. Система лімітів включає ліміти валютної позиції у розрізі валют, ліміти валютних позицій у розрізі бізнес - підрозділів. Система внутрішніх лімітів дозволяє комплексно та адекватно управляти величиною валютного ризику з допомогою прийнятих у банку принципів ризик - менеджменту.

Банк наражається на ризик процентної ставки переважно в результаті розбіжностей у строках його процентних активів та зобов'язань. Банк може понести збитки у разі несприятливих змін процентних ставок.

В результаті несприятливого коливання на ринку процентних ставок банк наражається на процентний ризик, джерелом якого є дисбаланс активів та пасивів, чутливих до зміни процентних ставок по строкам переоцінки. Позиція дисбалансу потенційно може бути джерелом додаткового прибутку банка, однак може і збільшувати ризик втрат. З метою зниження процентного ризику «УкрСиббанк» використовує комплексну систему управління ризиками, яка базується на оцінці та лімітуванні ризику, створенні стресс - моделей. Результати оцінки та аналіз величини процентного ризику подаються кожного місяця на засіданні КУАП, який приймає рішення про зміни процентної політики банку, а також внутрішніх лімітів на рівень процентного ризику. Окрім щомісячної оцінки величини процентного ризику, банк здійснює оперативний моніторинг різноманітних показників, які характеризують рівень процентного ризику, які бере на себе банк. Оперативний та регулярний моніторинг величини процентного ризику дозволяє керівництву банку приймати своєчасні та адекватні рішення, спрямовані на запобігання зменшенню прибутковості операцій банку та дотримання встановлених лімітів процентного ризику. Використання внутрішніх механізмів та процедур дозволяють банку ефективно управляти процентним ризиком та уникати втрат, пов'язаних з даним видом ризику.

УМАП регулярно контролює спред процентних ставок чи чистий процентний дохід та щомісячно надає вищому керівництву банку звіти з цих питань. Крім того, банк управляє ризиком процентної ставки, встановлюючи мінімальні процентні ставки по кредитам та максимальні процентні ставки по депозитам. Банк встановлює процентні ставки по основним категоріям активів та зобов'язань за строками погашення та валютами.



3. Удосконалення інструментарію мінімізації ризиків банківської діяльності

3.1 Визначення пріоритетності впливу ризиків банківської діяльності на фінансовий результат банківської установи

При аналізі економічних явищ на основі економіко-математичних методів особливе місце займають моделі, що виявляють кількісні зв'язки між досліджуваними показниками і чинниками які на них впливають. Науковою дисципліною, предметом якої є вивчення цієї кількісної сторони економічних явищ і процесів засобами математичного і статистичного аналізу, економетрика, в якій результати теоретичного аналізу економіки синтезуються з висновками математики і статистики. Основне завдання економетрики - перевірка економічних теорій на фактичному (емпіричному) матеріалі за допомогою методів математичної статистики.

Кількісний аспект оцінки функціонування економічної системи на мікро- і на макрорівнях ґрунтується на використанні інструментарію математичних методів.

Використання кількісних методів в економічних дослідженнях дає можливість, по-перше, виділити та формально описати найбільш важливі й суттєві закономірності функціонування економічних систем і об'єктів у вигляді моделей.

По-друге, на основі сформульованих за певними правилами логіки вхідних даних і співвідношень, методами дедукції зробити висновки, які адекватні до об'єкта дослідження стосовно зроблених припущень.

По-третє, математичні методи дають можливість отримати дедуктивним шляхом нові дані про об'єкт дослідження.

По-четверте, використання мови математики дозволяє достатньо описати основні положення економічної теорії, сформулювати їх змістовний апарат і робити відповідні висновки.

Як свідчить економічна теорія, в економіці діють певні стійкі кількісні закономірності, що піддаються формалізованому математичному опису.

Математичні методи в економічному дослідженні - поняття дуже широке. Цей термін охоплює цілий спектр підходів, інструментів, способів вимірювання, опису, аналізу та прогнозування економічних явищ і процесів, які знаходять застосування в сучасній науці. Сюди входять різноманітні статистичні методи обробки соціально-економічних даних, мікро- та макроекономічні моделі з відповідним математичним апаратом.

Головним інструментом економетрики служить економетрична модель, тобто економіко-математична модель факторного аналізу, параметри якої оцінюються засобами математичної статистики. Ця модель виступає в якості засобу аналізу і прогнозування конкретних економічних процесів на основі реальної статистичної інформації.

Математичні розрахунки вважають встановленими, якщо зв'язок між незалежним показником-фактором x і залежної перемінної у існує і характеризується функцією y=f(x).

Однієї з перших задач кореляційного аналізу є встановлення виду цієї функції, тобто відшукання такого кореляційного рівняння (рівняння регресії), що найкраще відповідає характеру досліджуваного зв'язку.

Рівняння прямої:

y=a₀+a₁x

де x і y- відповідно незалежні перемінні,

a₀ і a₁- постійні коефіцієнти.

Висновок прямолінійності характеру зв'язку перевіряється спочатку шляхом простого зіставлення по наявним даним варіації залежної і незалежної перемінних, а також графічним способом.

При графічному способі кожне спостереження відзначається у вигляді крапки в прямокутній системі координат. При достатньо великій кількості спостережень розташованих крапок на графіку легко дозволяє переконатися в слушності або хибності уявлення про лінійний характер зв'язку між досліджуваними перемінними.

Другим етапом є виявлення рівняння прямої при даній конкретній залежності між x і y. Для цього необхідно визначити чисельні значення (a₀ і a₁), при яких пряма найкраще буде відповідати наявним фактичним даним. Загальне рівняння регресії має вигляд:

де y_i - залежна змінна (результат);

х - незалежна змінна (фактори);

a_0,a_1,a_2,a_n - невідомі константи;

- випадкові величини (помилки спостереження).

Більшість економічних показників формується під впливом багатьох факторів, виявлення яких та оцінка ступеня їх впливу складає основу множинного регресійного аналізу.

Етапи проведення регресійного аналізу [15, с.369-371]:

Постановка задачі та апріорне дослідження економічної проблеми (чітке визначення економічних явищ, процесів та періодів дослідження; формування можливої гіпотези про залежність економічних явищ). Формування множини факторів і їх логічний аналіз (проведення ретроспективного аналізу відносно вибору найбільш характерних факторів, під дією яких формуються результативні показники або заданий економічний процес).

Формування інформаційної бази даних (визначення обсягу вибірки, яка залежить від числа факторів, які входять до моделі з урахуванням вільного члена).

Специфікація функції регресії (опис гіпотези про форму зв'язку).

Оцінювання параметрів регресійної моделі (визначення числових значень параметрів регресії та обчислення ряду статистичних показників, які характеризують точність регресійного аналізу).

Вибір значимих факторів (формування множини факторів).

Перевірка адекватності моделі (аналіз коефіцієнтів множинної кореляції та детермінації).

Економіко-математичний аналіз отриманих результатів та їх економічна інтерпретація (порівняння гіпотези сформованої на першому етапі).

Побудова прогнозних сценаріїв (отримане рівняння регресії використовується для прогнозування сценаріїв розвитку відповідних економічних процесів чи явищ).

Необхідність проведення регресійного аналізу діяльності ПАТ «УкрСиббанк» полягає у максимально мінімізувати банківські ризики, що залежить від багатьох явищ та процесів (економічних, політичних тощо).

Отже, позначимо елементи економетричної моделі як: y - прибуток банку; x₁ - показник кредитного ризику; x₂ - показник ризику нестійкої ресурсної бази; x₃ - показник ризику незбалансованої ліквідності.

В залежності від кількості факторів, які будуть включені до моделі, можна розрахувати необхідних обсяг вибірки, що забезпечить високу якість та значимість моделі. На кожний фактор повинно бути як мінімум три досліджуваних періоди [74, с.44]. З урахуванням цього, сформуємо таблицю вихідних даних для 24-ьох кварталів в період з 2010 по 2016 роки (табл. 3.1).

Таблиця 3.1 Вихідні дані для побудови моделі залежності прибутку банку від величини ризиків

Квартал	Залежна змінна (результат)	Незалежні змінні (фактори)
	y (прибуток банку)	x1 (показник кредитного ризику)	x2 (показник ризику нестійкої ресурсної бази)	x3 (показник ризику незбалансованої ліквідності)
1	-2855357	0	0,704	2,474
1	2	3	4	5
2	-1262329	0,27	0,738	2,166
3	-170598	0,292	0,709	1,79
4	-558965	0,286	0,698	1,746
5	-1394631	0,069	0,822	0,894
6	34477	0,126	0,772	1
7	17704	0,092	0,782	0,869
8	7455	0,161	0,796	0,838
9	17006	0,054	0,782	0,884
10	6046	0,029	0,777	0,873
11	12107	0,03	0,732	0,807
12	-4322	0,027	0,767	0,811
13	-14700	0,024	0,784	0,878
14	-273190	0,05	0,756	0,925
15	-164400	0,061	0,755	0,872
16	-294561	0,084	0,752	0,832
17	-732150	0,097	0,716	0,855
18	-318890	0,038	0,412	0,835
19	395332	0,13	0,759	0,696
20	12184	0,117	0,759	0,719
21	-319128	0,116	0,801	0,629
22	-910561	0,834	0,847	0,644
23	-997949	0,166	0,878	0,559
24	-993968	0,174	0,833	0,568

Встановлюємо тісноту взаємозв'язку між обсяги прибутку банку та кредитного ризику, ризику нестійкої ресурсної бази та показника ризику незбалансованої ліквідності. Тобто розрахуємо коефіцієнти парних кореляцій впливу факторних змінних Хj на результативну змінну У (табл.3.2) за допомогою програми Statistics. Коефіцієнтом парної кореляції називають відношення кореляційного моменту до добутку середніх квадратичних відхилень. Коефіцієнт кореляції - це показник, що оцінює тісноту лінійного зв'язку між ознаками. Він може приймати значення від (-1) до (+1). Знак «-» показує, що зв'язок зворотний, «+» - прямий. Чим ближче коефіцієнт до 1, тим тісніше лінійний зв'язок.



Таблиця 3.2 Розрахункові коефіцієнти парних кореляцій

Змінна	Кореляція
1	2	3	4	5
Змінна	Зазначені кореляції значущі на p <,0500
	N=24 (Видалення пропущених даних)
	Y	X1	X2	X3
Y	1,000000	-0,132946	-0,028501	-0,570555
X1	-0,132946	1,000000	0,246507	0,030735
X2	-0,028501	0,246507	1,000000	-0,278578
X3	-0,570555	0,030735	-0,278578	1,000000

При величині коефіцієнта кореляції менше ніж 0,3 зв'язок оцінюється як слабкий, від 0,31 до,5 - помірний, від 0,51 до 0,7 - значний, від 0,71 до 0,9 - тісний, від 0,91 і вище - дуже тісний. Всі значення коефіцієнтів беруться по модулю. Для аналізу цілей рекомендується використовувати значні, тісни й дуже тісни зв'язки.

Коефіцієнт детермінації D=r2 показує, на скільки відсотків варіація Y обумовлюється варіацією Х.

З матриці (табл. 3.2) видно, що на обсяг прибутку найбільш впливають показники ризику незбалансованої ліквідності ( r = -0,57) та має зворотний зв'язок.

Наступним кроком побудуємо модель залежності обсягів прибутку від чотирьох факторів. Для цього ми використаємо програму Statistics > Multiple Regression (рис.3.1).

Рис.3.1 Модель залежності обсягів прибутку від ризиків



В інформаційній частині вікна міститься наступна інформація:

назва залежної змінної (У) та обсяг аналізованої сукупності (24 спостереження);

Multiple R - коефіцієнт множинної кореляції, який характеризує тісноту лінійного зв'язку між залежною й всіма незалежними змінними. Цей коефіцієнт може приймати значення від 0 до 1. Чим ближче цей коефіцієнт до 1, тим кращою є поду жована модель;

R? - коефіцієнт детермінації, який чисельно виражає частку варіації залежної змінної, пояснену за допомогою регресійного рівня. Чим ближче R?, тим більшу частку варіації пояснюють змінні, включені в модель;

abjusted R - скоректований коефіцієнт множинної кореляції. Цей коефіцієнт позбавлений недоліків коефіцієнта множинної кореляції. Включення нової змінної в регресійне рівняння збільшує R? не завжди, а тільки в тому випадку, коли частинний F-критерій при перевірці гіпотези про значущість включеної змінної більше або дорівнює 1. У противному випадку включення нової змінної зменшує значення R? й abjusted R?;

abjusted R? - скоректований коефіцієнт детермінації;

Скоректований R? можна з більшим успіхом (у порівнянні з R?) застосувати для вибору найкращої підмножини незалежних змінних у регресійному рівнянні;

F - розрахункове значення F-критерію;

df - число спупеней свободи для F-критерію;

p - імовірність нульової гіпотези для F-критерію;

Standard error of estimate - стандарта помилка оцінки (рівняння);

Intercept - вільний член рівняння;

Std.Error - стандартна помилка вільного члена рівняння;

t - t-критерій для вільного члена рівняння;

p - імовірність нульової гіпотези для вільного члена рівняння;

Beta - Beta-коефіцієнт рівняння. Це стандартизовані регресійні коефіцієнти, розраховані за стандартним значенням змінних. За їх величиною можна порівняти й оцінити значущість залежних змінних, тому Beta-коефіцієнт показує на скільки одиниць стандартного відхилення зміниться залежна змінна при зміні на одне стандартне відхилення незалежної змінної за умови сталості інших незалежних змінних. Вільний член у такому рівнянні дорівнює 0.

Таблиця 3.3 Результати побудови регресії

N=24	Регресія для змінної:Y
	R=,60661211 R?=,36797825 Скоригований коефіцієнт детермінації =,27317499
	F(3,20)=3,8815 p<,02450 Помилка оцінки:,85254
	b*	Помилка b*	B	Помилка b	t(20)	p-значення
Перехо-плення			0,000000	0,174024	0,000000	1,000000
X1	-0,068470	0,184482	-0,068470	0,184482	-0,371150	0,714431
X2	-0,184282	0,191996	-0,184282	0,1919996	-0,959820	0,348605
X3	-0,619788	0,186159	-0,619788	0,186159	-3,329350	0,003343

В даній таблиці наведені наступні результати побудови регресії: і-коефіцієнт (Beta) і коефіцієнти регресії bi з стандартними похибками, значення t-критерію та фактичні рівні істотності p-level. Деякі рядки виділені червоним кольором, що дає своєрідну підказку щодо значущості відповідних параметрів побудованої моделі. Значущість параметрів оцінюється за t-критерієм, розрахункові значення якого наведені у цій же таблиці.

Отже, програма відразу виділяє значимі фактори, що дозволяє скласти рівняння множинної регресії:

y=0-0,068x₁-0,184х₂-0,619х₃

Останнім етапом буде проведення аналізу адекватності побудованої моделі. Про адекватність моделі можна судити за значеннями коефіцієнтів множинної кореляції та детермінації, за значеннями критеріїв Стьюдента та Фішера. Окрім того, слід провести аналіз залишків моделі. Для цього ми також використовуємо програму Statistica. Наглядним і найважливішим є гістограма розподілу залишків, який представлений на рис.3.2.

Рис 3.2. Гістограма розподілу залишків

Також не менш важливим являється графік залишків на нормальному імовірнісному папері, який представлений на рис.3.3.

Рис.3.3. Графік залишків на нормальному імовірнісному папері

Отримані графіки залишків свідчить про адекватність моделі, оскільки залишки добре лягають на пряму.

Таким чином, проаналізувавши отримані результати регресійного аналізу, можна стверджувати, що критерій якості моделі не дозволяють використовувати її для прогнозування, але цілком можливе її використання для виявлення значимості оцінки ризику. Виходячи з проведеного аналізу, найбільш впливовим виявився кредитний ризик банку (рівень значущості p-level=0,071).



3.2 Визначення узагальненого показника ризиковості банківської діяльності

З метою прийняття ефективних управлінських рішень щодо мінімізації ризиків банківської діяльності банку та забезпечення стабільності його функціонування виникає необхідність постійного моніторингу впливу факторів економічного зовнішнього та внутрішнього середовища, в якому функціонує банк. Це особливо актуально в умовах визначення потреб фінансування банку за рахунок зовнішніх та внутрішніх джерел, а також реалізації можливостей залучення таких джерел.

Таксонометричний метод є одним із найбільш ефективних інструментів багаторівневого аналізу, котрий в результаті низки послідовних етапів передбачає розрахунок узагальнюючого показника на основі зіставлення фактичних показників із відповідними характеристиками деякого еталонного показника. Такий підхід є цілком виправданим в ринкових умовах господарювання, адже кожен прагне за усіма ключовими показниками бути найуспішнішим, випереджаючи провідних конкурентів.

Оцінка ефективності певного фінансового процесу з використанням таксонометричного підходу передбачає реалізацію наступних етапів [16]:

1. Формування інформаційної бази оцінювання показників, що прямо або опосередковано впливають на рівень ефективність фінансового процесу та представити їх у формі матриці даних.

2. Визначення показників-стимуляторів та дестимуляторів

3. Нормалізація показників, що передбачає їх перетворення у

співставний вигляд.

4. Формування вектору еталоних значень показників

5. Розрахунок квазівідстаней шляхом порівняння нормалізованих

абсолютних та відносних фінансових показників з аналогічними

«еталонними» значеннями

6. Визначення інтегрального показника ефективності фінансового процесу.

Даний вид представлення вхідних даних щодо оцінки ефективності фінансового процесу надає можливість як сконцентрувати і візіалізувати інформаційну базу моделі, так і спростити розрахунки шляхом здійснення операцій над матрицями.

Всі змінні необхіднорозділитинастимуляторита дестимулятори.

Основою такого розподілу являється характерний вплив кожного з показників на рівень розвитку об'єкта, який вивчається. Ознаки, котрі впливають позитивно (стимулювання) на загальний рівень розвитку об'єкта, називають стимуляторами, ознаки, які несуть негативний вплив, називають дестимуляторами. Такий поділ - основа для побудови вектора - еталону, а також вибору метода нормалізації значень показників. дестимуляторами. Такий поділ - основа для побудови вектора - еталону, а також вибору метода нормалізації значень показників.

З огляду на те, що показникивключені в матрицю спостережень, неоднорідні, оскільки описують різні властивості об'єктів і різняться одиницями вимірів, необхідно їх привести до стандартизованого вигляду. Тобто це означає, що всі показники повинні бути приведені до одного числового безрозмірного інтегрального показника у діапазоні [15].

Отже, наступним етапом (третій етап) реалізації таксонометричного підходу доцільно провести приведення фінансових показників у співставний вигляд.

На четвертому етапі проводиться формування «еталонного», з точки зору оцінки рівня ефективності, який пропонується представити у вигляді матриці-стовпця.

«Еталонне» значення показника доцільно скоригувати на величину середньоквадратичного відхилення, оскільки прийняте припущення про неможливість досягнення суб'єктами «еталонного» значення фінансових показників. Виходячи з цього, можна зазначити, що «еталон» є величиною більшою за оптимальне значення і-го нормалізованого фінансового показника за всією сукупністю розглянутих суб'єктів і повинно бути зважене на певну величину. Саме тому, в нашому випадку доцільно в якості коефіцієнта корегування використовувати середньоквадратичне відхилення, яке характеризує відхилення середнього значення показника від індивідуальних рівнів.

Таксономічний показник синтетично характеризує зміни значень ознак досліджуваних груп. Інтерпретація даного показника така: він приймає високі значення при великих значеннях стимуляторів і низькі значення - при малих значеннях стимуляторів [16].

Інформаційною базою для побудови даної сукупності коефіцієнтів виступають наступні форми статистичної звітності:

1. Щоденний та щомісячний баланси;

2. «Звіт про цінні папери, емітовані банком, іншу заборгованість, похідні фінансові інструменти, доходи та витрати банку;

Вихідними даними для оцінки банківських ризиків ПАТ «УкрСиббанк» виступає така матриця, що складалася із значень системи показників за досліджуваний період часу:

На наступному етапі вихідну матрицю необхідно стандартизувати. Одночасно відбувається вирівнювання дисперсій (кожна дисперсія стає рівній одиниці), а також значень ознак (усі середні арифметичні дорівнюють нулю). Матриця стандартизованих значень має вигляд: